Перегляд вихідного коду сторінки Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (лютий 2015)

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у [[Російська збройна агресія проти України (2014—2016)|російсько-українській війні]] за лютий 2015 року.
{{Main|Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну}}

== Список загиблих за лютий 2015 року ==
{| class="wikitable sortable" style="width:100%;"
|-
! style="width:1%;"| №
! style="width:2%;"| Світлина Емблема
! style="width:12%;"| Прізвище, ім'я,<br/>по батькові
! style="width:39%;"| Про особу
! style="width:9%;"| Дата смерті
! style="width:37%;"| Обставини смерті
|-
|-----
|colspan=6 style="background:#EECFA1;" |

=== Лютий ===
|-----
|2072
|{{Донбас (батальйон)}}||{{flagicon|Україна}} [[Копиця Олександр Вікторович]]<br/>(Позивний «Дадді»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1977|1|15}}, [[Куп'янськ]] [[Харківська область]]. Проживав у м. [[Харків]]. Солдат резерву, водій [[Донбас (батальйон)|резервного батальйону оперативного призначення «Донбас»]]. || {{дтс|2015|2|1}} || Вранці машину, на якій бійці повертались з нічної розвідки з [[Чорнухине]] до [[Дебальцеве]], було обстріляно, загинули двоє бійців батальйону, «Медок» і «Дадді». Поховали воїна на 15-му міському кладовищі Харкова.<ref name="Донбас-31-01">[http://tyzhden.ua/News/128885 Під Вуглегірськом загинуло четверо бійців «Донбасу», у Семенченка&nbsp;— контузія // «Тиждень», 1 лютого 2015]<br/>[http://112.ua/mnenie/boy-pod-uglegorskom-kak-eto-bylo-na-samom-dele-istoriya-semena-semenchenko-184260.html Бой под Углегорском: Как это было на самом деле&nbsp;— история Семена Семенченко // «112», 4 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304131210/http://112.ua/mnenie/boy-pod-uglegorskom-kak-eto-bylo-na-samom-dele-istoriya-semena-semenchenko-184260.html |date=4 березня 2016 }}<br/>[http://vv.gov.ua/news.php?nid=6757&lang=ua Вічна пам'ять загиблим героям! // Національна гвардія України, 2 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150202204637/http://vv.gov.ua/news.php?nid=6757&lang=ua |date=2 лютого 2015 }}{{ref-ru}}</ref><ref name="МагомедовКопиця">[http://vk.com/teroboronadonbass?w=wall-67137561_9769 Харків 5 лютого в скорботі двічі // Паблік Батальон теробороны Донецкой области «Донбасс», 7 лютого 2015]</ref>
|-
|2073
|{{Донбас (батальйон)}}||{{flagicon|Україна}} [[Реута Андрій Олександрович]]<br/>(Позивний «Медок»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1983|1|3}}, [[Суми]]. Солдат резерву, стрілець-санітар [[Донбас (батальйон)|резервного батальйону оперативного призначення «Донбас»]]. Закінчив Сумський державний університет, інженер. У вільний час займався [[страйкбол]]ом, виступав за сумську «збірну Франції». Брат і батько Андрія також пішли до армії.|| {{дтс|2015|2|1}} || Вранці машину, на якій бійці повертались з нічної розвідки з [[Чорнухине]] до [[Дебальцеве]], було обстріляно. Андрій загинув на місці. Похований на Центральному кладовищі Сум на Алеї Почесних громадян.<ref name="Донбас-31-01" /><ref>[http://www.meria.sumy.ua/index.php?newsid=42265 Сумський козак загинув у зоні АТО // Муніципальний інформаційний портал Суми, 2 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160315160123/http://www.meria.sumy.ua/index.php?newsid=42265 |date=15 березня 2016 }}<br />[http://rama.com.ua/geroi-ne-umirayut-ato-pogib-zhitel-sum-foto/#ad-image-0 Герои не умирают! В АТО погиб еще один житель Сум (фото) // «Панорама», 2 лютого 2015]{{ref-ru}}<br />[http://www.meria.sumy.ua/index.php?newsid=42310 Суми провели в останню путь бійця АТО // Муніципальний інформаційний портал Сум, 5 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160322025438/http://www.meria.sumy.ua/index.php?newsid=42310 |date=22 березня 2016 }}<br/>[http://weloveua.com/ua/u-menya-byl-drug-medok/ У мене був друг Медок]</ref>
|-
|2074
|[[Файл:Дудаэв.jpg|110пкс]]||[[Файл:Flag of Chechen Republic of Ichkeria.svg|20px]] [[Мунаєв Іса Ах'ядович]] || {{дтс|1965|5|20}}, [[Янді]] [[Ачхой-Мартановський район]] [[Чечня]] — [[Чеченська Республіка Ічкерія]]. Чеченський доброволець, командир [[Батальйон імені Джохара Дудаєва|Міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва]]. Бригадний генерал Збройних сил Чеченської Республіки Ічкерія. Учасник [[Перша чеченська війна|Першої]] та [[Друга чеченська війна|Другої чеченських воєн]], міністр внутрішніх справ Ічкерії, військовий комендант [[Грозний|Грозного]] (1999–2000). З літа перебував в Україні, де створив батальйон добровольців для захисту [[Народний суверенітет|суверенітету Народу]] України від окупантів та їх пособників. || {{дтс|2015|2|1}} || Загинув вранці в бою з російськими збройними формуваннями в районі [[Чорнухине]] - [[Дебальцеве]] під час проведення бойової операції спільно із батальйоном Донбас.<ref>[http://gazeta.ua/articles/np/_u-zoni-ato-zaginuv-brigadnij-general-ichkeriyi-isa-munayev/607382 У зоні АТО загинув бригадний генерал Ічкерії Іса Мунаєв // Gazeta.ua, 2 лютого 2015]</ref><ref>[https://www.youtube.com/watch?v=ZCjwJiZue_0 Заява прес-офіцера Аміни Окуєвої. Іса Мунаєв]</ref>
|-
|2075
|[[Файл:Шеврон 6 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Римар Павло Андрійович]] ||{{дтс|1980|7|8}}, [[Тернопіль]]. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] (раніше [[Збруч (батальйон)|6-й БТО Тернопільської області «Збруч»]]). Мав вищу педагогічну освіту. Добровольцем пішов до батальйону тероборони, з липня 2014 року ніс службу на блокпостах на в'їзді у Крим. Залишилася мати.|| {{дтс|2015|2|1}} || На адміністративному кордоні з окупованим російськими військами [[Автономна Республіка Крим|Кримом]] близько 3:00 у польовому таборі ЗСУ поблизу села [[Преображенка (Каланчацький район)|Преображенка]] ([[Херсонська область]]), сталася пожежа та вибух складу боєприпасів, уламками зруйнованої будівлі завалило військові намети, що стояли на території старої ферми. Загинули 6 військових, 11 отримали поранення.<ref name="ПожежаХерсонщина">[http://www.mil.gov.ua/news/2015/02/01/na-hersonshhini-v-rajoni-vikonannya-zavdan-vijskovosluzhbovcziv-zs-ukraini-stalasya-nadzvichajna-podiya--/ На Херсонщині в районі виконання завдань військовослужбовців ЗС України сталася надзвичайна подія // Міністерство оборони, 1 лютого 2015]<br />[http://www.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=150114 Військова прокуратура Південного регіону України розслідує факт пожежі у польовому таборі, внаслідок якої загинули військовослужбовці // Генеральна прокуратура України, 2 лютого 2015]<br />[http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/na-hersonshini-vid-vibuhu-boyepripasiv-zaghinuli-shestero-ternopil-s-k-10434196.html На Херсонщині від вибуху боєприпасів загинули шестеро тернопільських бійців // «20 хвилин Тернопіль», 1 лютого 2015]<br />[http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/do-ternopolya-vezut-tila-zaghiblih-bijciv-batal-jonu-zbruch-10434748.html Загиблих на Херсонщині бійців «Збруча» привезуть 5 лютого близько обіду // «20 хвилин-Тернопіль, 5 лютого 2015]<br />[http://vgoru.org/index.php/all-news/society/item/9326-chomu-zaginuli-soldati Чому загинули солдати // «Вгору», 5 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150420034125/http://vgoru.org/index.php/all-news/society/item/9326-chomu-zaginuli-soldati |date=20 квітня 2015 }}<br/>[http://zz.te.ua/ternopilskyj-apelyatsijnyj-sud-skasuvav-vyrok-serzhantu-vyznanomu-vynnym-u-zahybeli-6-odnopolchan-na-hersonschyni/ Тернопільський апеляційний суд скасував вирок сержанту, визнаному винним у загибелі 6 однополчан на Херсонщині // «За Збручем», 25 вересня 2018]</ref><ref>[http://doba.te.ua/novyny/na-hersonschyni-zahynuv-pavlo-rymar-z-ternopolya.html На Херсонщині загинув Павло Римар з Тернополя // «Доба», 1 лютого 2015]</ref>
|-
|2076
|[[Файл:Шеврон 6 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Кулинець Назарій Вікторович ||{{дтс|1989|08|17}}, [[Млинівці (Зборівський район)]] [[Тернопільська область]]. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] (раніше [[Збруч (батальйон)|6-й БТО Тернопільської області «Збруч»]]). || {{дтс|2015|2|1}} || На адміністративному кордоні з окупованим російськими військами [[Автономна Республіка Крим|Кримом]] близько 3:00 у польовому таборі ЗСУ поблизу села [[Преображенка (Каланчацький район)|Преображенка]] ([[Херсонська область]]), сталася пожежа та вибух складу боєприпасів, уламками зруйнованої будівлі завалило військові намети, що стояли на території старої ферми. Загинули 6 військових.<ref name="ПожежаХерсонщина" /><ref>[http://te.20minut.ua/Podii/na-hersonshini-zaghinuv-boyec-nazarij-kulinec-z-ternopil-shini-10434208.html На Херсонщині загинув боєць Назарій Кулинець з Тернопільщини // «20 хвилин Тернопіль», 1 лютого 2015]</ref>
|-
|2077
|[[Файл:Шеврон 6 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Наливайчук Юрій Богданович]] ||{{дтс|1977|09|15}}, [[Тернопіль]]. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] (раніше [[Збруч (батальйон)|6-й БТО Тернопільської області «Збруч»]]). Залишилися дружина та донька-другокласниця.||{{дтс|2015|2|1}}|| На адміністративному кордоні з окупованим російськими військами [[Автономна Республіка Крим|Кримом]] близько 3:00 у польовому таборі ЗСУ поблизу села [[Преображенка (Каланчацький район)|Преображенка]] ([[Херсонська область]]), сталася пожежа та вибух складу боєприпасів, уламками зруйнованої будівлі завалило військові намети, що стояли на території старої ферми. Загинули 6 військових.<ref name="ПожежаХерсонщина" /><ref>[http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/zaghiblij-v-ato-yurij-nalivajchuk-zavzhdi-mav-vlasnu-dumku-stosovno-is-10434514.html Загиблий на Херсонщині Юрій Наливайчук добре знав історію України // "20 хвилин Тернопіль", 3 лютого 2015]</ref> 
|-
|2078
|[[Файл:Шеврон 6 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Вернигора Вадим Васильович]]||{{дтс|1987|12|4}}, [[Дорофіївка (Підволочиський район)]]  [[Тернопільська область]]. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] (раніше [[Збруч (батальйон)|6-й БТО Тернопільської області «Збруч»]]). Працював на машинобудівному заводі «Мотор Січ». Записався добровольцем у батальйон ще навесні 2014 року, з липня ніс службу на блокпостах на в'їзді у Крим. Залишилися молода дружина та двомісячна донечка.||{{дтс|2015|2|1}}||На адміністративному кордоні з окупованим російськими військами [[Автономна Республіка Крим|Кримом]] близько 3:00 у польовому таборі ЗСУ поблизу села [[Преображенка (Каланчацький район)|Преображенка]] ([[Херсонська область]]), сталася пожежа та вибух складу боєприпасів, уламками зруйнованої будівлі завалило військові намети, що стояли на території старої ферми. Загинули 6 військових.<ref name="ПожежаХерсонщина" /><ref>[http://www.odtrk.km.ua/news/suspilstvo/30370-2015-02-05-11-55-53 Вічна пам'ять герою! // Хмельницька ОДТРК, 5 лютого 2015]<br />[http://te.20minut.ua/Podii/u-zaghiblogho-bijcya-vadima-vernighori-zalishilasya-dvomisyachna-donec-10434429.html У загиблого бійця Вадима Вернигори залишилася двомісячна донечка // «20 хвилин Тернопіль», 3 лютого 2015]</ref>
|-
|2079
|[[Файл:Шеврон 6 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Чухась Руслан Іванович]] ||{{дтс|1971|08|24}}, [[Новокатеринівка (Красногвардійський район)]] [[Автономна Республіка Крим|АР Крим]]. Проживав в смт [[Гусятин]] [[Тернопільська область]]. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] (раніше [[Збруч (батальйон)|6-й БТО Тернопільської області «Збруч»]]). Залишилися батьки та троє дітей.||{{дтс|2015|2|1}} || На адміністративному кордоні з окупованим російськими військами [[Автономна Республіка Крим|Кримом]] близько 3:00 у польовому таборі ЗСУ поблизу села [[Преображенка (Каланчацький район)|Преображенка]] ([[Херсонська область]]), сталася пожежа та вибух складу боєприпасів, уламками зруйнованої будівлі завалило військові намети, що стояли на території старої ферми. Загинули 6 військових.<ref name="ПожежаХерсонщина" /><ref>[http://infoprostir.te.ua/?p=77576 Загиблого бійця з Гусятинщини земляки зустрічали на колінах] // «Інформаційний простір Тернопілля», 52 лютого 2015</ref>
|-
|2080
|[[Файл:Шеврон 6 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Сикліцкий Назарій Олексійович]] ||{{дтс|1984|10|17}}, [[Тернопіль]]. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] (раніше [[Збруч (батальйон)|6-й БТО Тернопільської області «Збруч»]]). Залишилися брат-близнюк та сестра.|| {{дтс|2015|2|1}} || На адміністративному кордоні з окупованим російськими військами [[Автономна Республіка Крим|Кримом]] близько 3:00 у польовому таборі ЗСУ поблизу села [[Преображенка (Каланчацький район)|Преображенка]] ([[Херсонська область]]), сталася пожежа та вибух складу боєприпасів, уламками зруйнованої будівлі завалило військові намети, що стояли на території старої ферми. Загинули 6 військових, 11 отримали поранення.<ref name="ПожежаХерсонщина" /><ref>[http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/zaghiblij-na-hersonshini-nazar-siklic-kij-buv-dobroyu-ta-chujnoyu-lyud-10434853.html Загиблий на Херсонщині Назар Сикліцкий був доброю та чуйною людиною // «20 хвилин Тернопіль», 5 лютого 2015]</ref>
|-
|2081
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Невеличук Сергій Васильович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1967|11|6}}, [[Брюховичі]] ([[Львів]]). Старший лейтенант, командир 1-ї гаубичної батареї [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище. Підприємець і громадський діяч, один з лідерів ГО «Я львів'янин». У підприємницькому середовищі мав прізвисько «Генерал». У 2010 році на виборах до Львівської міськради балотувався від партії «Україна соборна». Залишилася дружина, син та донька.|| {{дтс|2015|2|1}} || Загинув поблизу села [[Передільське]] під [[Луганськ]]ом. Поховають Сергія на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань №76.<ref>[http://www.pohlyad.com/news/n/75183 Загинув львівський підприємець, боєць 80-ї бригади // «Погляд», 1 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160309032803/http://pohlyad.com/news/n/75183 |date=9 березня 2016 }}<br />[http://www.bryuhovychi.com/index.php?option=com_content&view=article&id=1684:2015-02-02-14-52-06&catid=106:sample-sports-news&Itemid=618 Загинув учасник АТО, Брюхівчанин Невеличук Сергій Васильович // Брюховицька сільрада, 2 лютого 2015]<br />[http://city-adm.lviv.ua/portal-news/society/public-sector/222756-v-chetver-na-lychakivskomu-kladovyshchi-pokhovaiut-serhiia-nevelychuka В четвер на Личаківському кладовищі поховають Сергія Невеличука // Офіційний портал міста Львів, 3 лютого 2015]</ref>
|-
|2082
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ковальчук Микола Михайлович (вояк)|Ковальчук Микола Михайлович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1995|12|7}}, 19 років, [[Донецьк]]. Проживав у м. [[Київ]] (район Дніпровський). Солдат, стрілець-зенітник [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Проходив військову службу за контрактом. Залишилися батьки та сестра. || {{дтс|2015|2|1}}|| Загинув в районі міста [[Дебальцеве]]. Похований на Лісовому кладовищі Києва.<ref>[http://dnipr.kievcity.gov.ua/content/zagybli.html Загиблі в АТО Дніпровчани // Дніпровська у місті Києві РДА]<br/>[http://memorybook.org.ua/14/kovalchukmyk.htm Ковальчук Микола Михайлович]</ref>
|-
|2083
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Денисів Ігор Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1976|10|17}}, [[Новоселиця (Долинський район)]] [[Івано-Франківська область]]. Солдат, снайпер, водій [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. Після одруження проживав у с. [[Княжолука]]. Залишилися дружина та двоє дітей: 14-річний син та 12-річна донька.|| {{дтс|2015|2|1}}|| Загинув у результаті мінометного обстрілу блокпосту «Хрест» під [[Дебальцеве]].<ref>[http://trkrai.com/?m0prm=2&m1prm=91&showItem=8175 В зоні АТО загинув боєць з Долинщини // ТРК «РАІ», 4 лютого 2015]<br />[http://firtka.if.ua/?action=show&id=69008 Завтра на Долінщину привезуть тіло загиблого бійця АТО // «Фіртка», 6 лютого 2015]<br />[http://trkrai.com/?m0prm=2&m1prm=91&showItem=8307 Сьогодні поховають Ігоря Денисіва, який загинув у зоні АТО // ТРК «РАІ», 9 лютого 2015]<br />[http://report.if.ua/lyudy/na-ivano-frankivshchyni-provely-v-ostannyu-put-zagyblogo-geroya-igorya-denysiva/ На Івано-Франківщині провели в останню путь загиблого героя Ігоря Денисіва //«Репортер», 9 лютого 2015]</ref>
|-
|2084
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Головін Дмитро Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1981|6|9}}, [[Володимир-Волинський]]  [[Волинська область]]. Старший солдат [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). Закінчив Нововолинське профтехучилище, пройшов строкову службу в Збройних силах України. Деякий час працював у ТОВ «Гербор-Холдинг». Був мобілізований влітку 2014 року. Отримав поранення, та пробувши у відпустці всього десять днів, повернувся на передову. Без батька залишилися 12-річний син і 8-річна донька, які мешкають з бабусею.|| {{дтс|2015|2|1}}|| Загинув у [[Попаснянський район|Попаснянському районі]] Луганської області.<ref>[http://www.volga.lutsk.ua/view/6108/ Дмитро Головін. Пам’ ятайте ім’ я Героя... // Волинська газета, 3 лютого 2015]<br />[http://www.volynpost.com/news/46257-5-lyutogo-u-volodymyri-volynskomu-pohoroniat-zagyblogo-bijcia 5 лютого у Володимирі-Волинському похоронять загиблого бійця // ВолиньPost, 4 лютого 2015]<br />[http://www.volynpost.com/news/46329-u-volodymyri-volynskomu-poproschalysia-iz-zagyblym-bijcem-foto У Володимирі-Волинському попрощалися із загиблим бійцем // ВолиньPost, 5 лютого 2015]</ref>
|-
|2085
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Человський Дмитро Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1980|10|30}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Сержант, механік-водій розвідроти [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). Працював на шахті «Гвардійська». Залишилася дружина та 7-річна донька.|| {{дтс|2015|2|1}}|| Загинув у зоні АТО. Похований на кладовищі селища «Веселі Терні» (Кривий Ріг).<ref>[http://krlife.com.ua/news/segodnya-krivorozhane-poproshchalis-s-eshche-odnim-geroem-foto Сегодня криворожане попрощались с еще одним героем (фото) // Кривий Ріг LIFE, 4 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2086
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Денисюк Василь Захарович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1982|12|19}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Молодший сержант, старший механік-водій танкової роти [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). У сім'ї був молодшим з чотирьох синів. З 2003 року почав працював вантажником у ПАТ «[[АрселорМіттал Кривий Ріг]]». У 2007 році став водієм гірничотранспортного цеху гірничого департаменту на цьому ж комбінаті, працював на автомобілі КрАЗ. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Після війни збирався одружитись. Залишилася мати.|| {{дтс|2015|2|1}}|| Загинув поблизу села [[Троїцьке (Попаснянський район)]] Луганської області на опорному пункті «Дзига». Від [[ПТКР]], що влучила у танк, вибухнув боєкомплект. Екіпаж танку «Егер» загинув на місці (командир, механік-водій і навідник). Для ідентифікації проводилася експертиза ДНК, але вона не дала результату. Особу встановили через розслідування обставин загибелі. 15 квітня у Кривому Розі воїна провели в останню путь. Похований у селі [[Трудолюбівка (Широківський район)]].<ref name="17бр-01-02">[http://www.0564.ua/news/731154 В зоне АТО погиб боец 17 бригады Василий Денисюк // 0564.ua - Сайт города Кривого Рога, 4 лютого 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://dnpr.com.ua/content/v-dnepropetrovsk-dostavleny-pogibshie-boycy-spisok В Днепропетровск доставлены погибшие бойцы (список) // «Дніпропетровська Панорама», 11 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160313200808/http://dnpr.com.ua/content/v-dnepropetrovsk-dostavleny-pogibshie-boycy-spisok |date=13 березня 2016 }}{{ref-ru}}<br/>[http://krivbass.city/news/view/bojtsy-17-j-tankovoj-brigady-pochtili-pamyat-e-kipazha-tanka-pogibshego-pod-troitskim Бойцы 17-й танковой бригады Кривого Рога почтили память экипажа танка, погибшего под Троицким. 1 лютого 2018]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.0564.ua/news/796923 В связи с гибелью в зоне АТО Ильи Письменного и Василия Денисюка, в Кривом Роге 15 апреля объявлен траур // 0564.ua - Сайт Кривого Рога, 14 квітня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://rudana.com.ua/content/прощання-з-бійцями Прощання з бійцями // «Рудана», 15 квітня 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br/>[http://www.sobytiya.dp.ua/news/15/5693 Сегодня Кривой Рог прощается со своими героями // «Події Дніпропетровська», 15 квітня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://1kr.ua/news-20356.html Кривой Рог простится с погибшим героем Василием Денисюком // «Перший Криворізький», 9 квітня 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2087
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ткачук Костянтин В'ячеславович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1990|09|18}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Старший солдат, навідник 3 танкової роти 1 танкового батальйону [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). Працював помічником машиніста електровозу на Інгулецькому ГЗК. Мобілізований 31 липня 2014 року. || {{дтс|2015|2|1}}|| Загинув поблизу села [[Троїцьке (Попаснянський район)]] Луганської області. Від [[ПТКР]], що влучила у танк, вибухнув боєкомплект. Екіпаж танку загинув на місці. Тіло воїна було вивезено волонтерами місії «Чорний тюльпан» 11 лютого, ідентифікація проводилась за експертизою ДНК. 19 березня з воїном попрощались в Інгульці (Кривий Ріг).<ref name="17бр-01-02" /><ref>[http://krnews.ua/content/view/41547/90/ http://krnews.ua/content/view/41547/90/ В Кривом Роге 18-е и 19-е марта объявлены Днями скорби // «Кривбас он-лайн», 18 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160313141630/http://krnews.ua/content/view/41547/90 |date=13 березня 2016 }}{{ref-ru}}<br/>[http://memorybook.org.ua/22/tkachukkost.htm Ткачук Костянтин В'ячеславович]</ref>
|-
|2088
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Осташевський Олексій Сергійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1991|06|1}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Молодший сержант, командир танку 8-ї танкової роти [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]).|| {{дтс|2015|2|1}}|| Загинув поблизу села [[Троїцьке (Попаснянський район)]] Луганської області. Від [[ПТКР]], що влучила у танк, вибухнув боєкомплект. Екіпаж танку загинув на місці. Тіло воїна було вивезено волонтерами місії «Чорний тюльпан» 11 лютого, ідентифікація проводилась за експертизою ДНК. 17 квітня 23-річного танкіста поховали у Кривому Розі.<ref name="17бр-01-02" /><ref>[http://1kr.ua/news-20447.html В зоне АТО погиб криворожанин Алексей Осташевский // «Перший Криворізький», 15 квітня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://rudana.com.ua/content/прощання-з-олексієм-осташевським Прощання з Олексієм Осташевським // «Рудна-TV», 17 квітня 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br/>[http://memorybook.org.ua/18/ostashevsky.htm Осташевський Олексій Сергійович]</ref>
|-
|2089
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Дюс Сергій Миколайович ||{{дтс|1980|4|14}}, [[Велика Лінина]] [[Старосамбірський район]] [[Львівська область]]. Старший солдат, водій бензовозу [[8-й полк оперативного призначення НГ (Україна)|8-го ПОП]] [[Національна гвардія України|НГУ]], в/ч 3028 (Калинівський полк, колишній «Ягуар»). Військовослужбовець військової служби за контрактом. Двічі у складі миротворчого континенту по півроку служив у [[Ліберія|Ліберії]]. Навесні й улітку 2014 проходив службу в Чугуєві на Харківщині, на третю ротацію був відряджений у Сватове. Доставляв паливно-мастильні матеріали до військової техніки. Залишилися мати, дружина та двоє маленьких дітей, 10-річна донька та 6-річний син.|| {{дтс|2015|2|2}} || Загинув у м. [[Сватове]] (Луганська область), від наскрізного вогнепального поранення голови. Похований у Великій Лінині.<ref>{{Cite web |url=http://stsrda.gov.ua/10954-pokhoron-heroia-serhiia-diusa-vidbudetsia-zavtra-5-liutoho-ob-11-hod-u-velykii-linyni.html |title=Похорон Героя Сергія Дюса відбудеться завтра, 5 лютого об 11 год. у Великій Лінині // Старосамбірська РДА, 4 лютого 2015 |accessdate=21 вересня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20171010172116/http://stsrda.gov.ua/10954-pokhoron-heroia-serhiia-diusa-vidbudetsia-zavtra-5-liutoho-ob-11-hod-u-velykii-linyni.html |archivedate=10 жовтня 2017 |deadurl=yes }}</ref><ref>[https://www.032.ua/news/849739 Ангели-охоронці: від початку бойових дій на передовій загинуло 164 бійця зі Львівщини, 07.06.2015]</ref>
|-
|2090
|[[File:Kyivska_Rus.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гуріч Сергій Миколайович]]<br/>(Позивний «Йожик»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1987|12|15}}, [[Кожанка (смт)|Кожанка]] [[Фастівський район]] [[Київська область]]. Старший солдат 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше [[Київська Русь (25 батальйон територіальної оборони)|25-й БТО «Київська Русь»]]). Захоплювався розведенням голубів. Призваний за мобілізацією у червні 2014 року. Залишилися батьки.|| {{дтс|2015|2|2}}|| Під час транспортування боєприпасів в напрямку [[Дебальцеве]] БТР військових було підірвано із засідки.<ref>[http://p-p.com.ua/articles/63472/ В районі Дебальцевого підірвали БТР з бійцями АТО, є загиблий та поранені // «Під прицілом», 2 лютого 2015]</ref><ref>[http://fastiv-region.gov.ua/content/uvaga-shanovnі-gromadyani-fastіvshchini Шановні громадяни Фастівщини! // Фастівська райрада та РДА, 4 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160306105546/http://fastiv-region.gov.ua/content/uvaga-shanovnі-gromadyani-fastіvshchini |date=6 березня 2016 }}<br />[http://vk.com/wall-35491067?own=1&w=wall-35491067_118544 відбудеться живий ланцюг, в честь зустрічі нашого героя з війни, Сегія Гурічя! // Паблік Типовий Фастів, 4 лютого 2015]<br />[https://www.youtube.com/watch?v=N2FeorqQ6E8 Київщина провела в останню путь бійця #АТО - Сергія Гуріча // «5 канал», 5 лютого 2015]</ref> 
|-
|2091
|[[File:Kyivska_Rus.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Сабадаш Андрій Васильович]]<br/>(Позивний «Старшина»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1971|1|28}}, [[Кожанка (смт)|Кожанка]] [[Фастівський район]] [[Київська область]]. Старшина 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше [[Київська Русь (25 батальйон територіальної оборони)|25-й БТО «Київська Русь»]]). Сім'я Андрія розпалась після того як загинув його син, і колишня дружина з донькою жили окремо. Щоб забезпечувати їх та 78-річну матір, Андрій працював на кількох роботах. Призваний за мобілізацією 11 червня 2014 року, з 20 серпня перебував у зоні АТО, в батальйоні відповідав за тактику бою та справність техніки. Залишилися мати та донька.<ref>[http://fakty.ua/196744-kollektory В Киевской области 78-летнюю маму погибшего бойца АТО преследуют коллекторы // «Факти», 13 березня 2015]{{ref-ru}}</ref> || {{дтс|2015|2|2}}|| Під час транспортування боєприпасів в напрямку [[Дебальцеве]] БТР військових було підірвано із засідки. Андрій загинув в одному бою із земляком Сергієм Гурічем. Вважався зниклим безвісти, наприкінці лютого був ідентифікований серед загиблих. Поховали воїна 1 березня в смт Кожанка.<ref>[http://vk.com/tipichnuy_fastov?w=wall-35491067_122297 Сюжет на ТСН про сьогоднішній похорон Андрія // Типовий Фастів, 28 лютого 2015]<br />[https://www.youtube.com/watch?v=XjB8xCKmyQY На Київщині попрощались із старшиною – через місяць після смерті // ТСН, 28 лютого 2015]<br />[http://vk.com/id57697005?w=wall57697005_4752 Сабадаш Андрій, Гуріч Сергій зліва на право...]</ref> 
|-
|2092
|[[File:Kyivska_Rus.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гултур Денис Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1986|5|20}}, [[Сергіївка (Новотроїцький район)]] [[Херсонська область]]. Зі шкільних років проживав у м. [[Славутич]] [[Київська область]]. Старший солдат, майстер відділення технічного обслуговування автомобільної техніки роти забезпечення 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше [[Київська Русь (25 батальйон територіальної оборони)|25-й БТО «Київська Русь»]]). Закінчив Чернігівське профтехучилище №18, за спеціальністю електрозварник ручного зварювання, монтажник технологічного обладнання і конструкцій. Працював за фахом, служив у Збройних силах. З 2008 року і до мобілізації працював у ВП «Атомремонтсервіс» ДП «НАЕК «Енергоатом» слюсарем 4 розряду в цеху з ремонту тепломеханічного обладнання. Мобілізований у червні 2014 року.|| {{дтс|2015|2|2}} || Загинув у бою від чисельних осколкових поранень в районі [[Дебальцеве]] поблизу с. [[Рідкодуб (Шахтарський район)]] Донецької області. Російські бойовики після бою дзвонили рідним з його телефону, через місяць тіло героя було передано українській стороні.<ref>{{Cite web |url=http://www.e-slavutich.gov.ua/SitePages/NewsItem.aspx?NewsID=1045 |title=У Славутич знову прийшла сумна звістка // Сайт Славутицької міської ради, 27 лютого 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160310120939/http://e-slavutich.gov.ua/sitepages/newsitem.aspx?newsid=1045 |archivedate=10 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2093
|[[File:Kyivska_Rus.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Шайдюк Віталій Вікторович]]<br/>(Позивний «Куб»)<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1971|12|20}}, [[Попільня]] [[Житомирська область]]. Проживав у місті [[Біла Церква]] [[Київська область]]. Майор, військовослужбовець роти матеріального забезпечення 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше [[Київська Русь (25 батальйон територіальної оборони)|25-й БТО «Київська Русь»]]). Закінчив військове училище та військову академію, служив у Збройних Силах України, потім звільнився в запас. Мобілізований влітку 2014 року. Залишилися батьки-пенсіонери, сестра, дружина та донька-студентка.|| {{дтс|2015|2|2}} || Загинув у бою в районі [[Дебальцеве]]. Супроводжуючи вантаж, військові потрапили у засідку поблизу с. [[Рідкодуб (Шахтарський район)]] Донецької області. Поховають Віталія 28 лютого у Попільні.<ref>[http://www.popilnya-rda.gov.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=1526&Itemid=5 Завтра в Попільні попрощаються з земляком Героєм // Попільнянська РДА, 27 лютого 2015]<br />[http://naidy.org.ua/?p=2594 Шайдюк Виталий Викторович (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2094
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Охмак Іван Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1991|6|8}}, [[Лугове (Дубровицький район)]] [[Рівненська область]]. Старший солдат, водій польового вузла зв'язку [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]).|| {{дтс|2015|2|2}}|| Виконував бойове завдання з усунення пошкоджень зв'язку в базовому таборі під [[Дебальцеве]]. У цей час було здійснено мінометний обстріл, у результаті чого Іван загинув.<ref>[http://www.ogo.ua/articles/view/2015-02-03/59039.html Під Дебальцевим загинув ще один 23-річний військовий із Рівненщини // ОГО, 3 лютого 2015]</ref> 
|-
|2095
|[[Файл:79 OAeMBr ZSU.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Шакула Андрій Юрійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1984|1|5}}, [[Любоіванівка]] [[Арбузинський район]] [[Миколаївська область]]. Солдат [[79-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|79-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Миколаїв]]). Призваний за мобілізацією 1 серпня 2014 року. Залишились батько та брат.|| {{дтс|2015|2|2}}|| Загинув від осколкового поранення в районі аеропорту [[Донецьк]]а у результаті обстрілу.<ref>[https://news.pn/ua/RussiaInvadedUkraine/125369 На Миколаєві провели в останню дорогу воїна - героя, загиблого під Донецьким аеропортом // Злочинності.НІ, 5 лютого 2015]<br />[http://arbuzinka.mk.gov.ua/ua/news/?id=15490 Вічна пам'ять Герою… // Арбузинська РДА, 5 лютого 2015]</ref>
|-
|2096
|[[Файл:95-оаембр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Стельмах Олександр Миколайович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1990|8|8}}, [[Хомутець (Брусилівський район)]] [[Житомирська область]]. Старший лейтенант, військовослужбовець [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). Закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, випускник 2013 року (Комплекси, прилади та пристрої артилерійської розвідки). Молодший брат Олександра навчається в Національній академії внутрішніх справ.|| {{дтс|2015|2|2}} ||Загинув поблизу селища [[Піски (Ясинуватський район)]] в районі Донецького аеропорту.<ref>[http://www.asv.gov.ua/?q=knyga-pamyati/starshyy-leytenant-stelmah-oleksandr-mykolayovych Старший лейтенант Стельмах Олександр Миколайович // Національна академія Сухопутних військ]<br/>[http://www.1.zt.ua/news/rizne/v-brusilivskomu-rayoni-pohovali-desantnika-95-yi-brigadi-yakiy-zaginuv-poblizu-donetska.html В Брусилівському районі поховали десантника 95-ї бригади, який загинув поблизу Донецька // «Перший Житомирський», 5 лютого 2015]</ref>
|-
|2097
|[[Файл:95-оаембр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Непоп Костянтин Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1979|9|25}}, [[Хотянівка]] [[Вишгородський район]] [[Київська область]]. Сержант, командир відділення [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). Брав участь у миротворчих операціях під егідою ООН. Працював водієм у ТОВ «Автолайн». Депутат Вишгородської районної ради по Хотянівському округу №29, член партії «[[УДАР (партія)|УДАР]]». Мобілізований як доброволець у червні 2014 року. У вересні під час бойових дій був поранений та відразу після реабілітації повернувся на фронт.|| {{дтс|2015|2|2}} ||В районі аеропорту [[Донецьк]]а автомобіль, на якому рухалися українські бійці, підірвався на фугасі, внаслідок чого Костянтин загинув.<ref>[http://klichko.org/news/?id=23838 На Київщині прощаються із Героєм АТО, "ударівцем" Костянтином Непопом // Сайт партії «УДАР», 5 лютого 2015]<br />[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=476403702504263&id=473306706147296 Непоп Костянтин Іванович, член Політичної партії «УДАР»]<br />[http://vk.com/its_ukraine_babe?w=wall-67106254_3925 15 жовтня до дитячого садочка міста Вишгород ,Київської області завітав сержант 95-ї високомобільної десантної бригади Костянтин Непоп]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>
|-
|2098
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Стадник Микола Степанович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1967|9|11}}, [[Узин]] [[Київська область]]. Старший прапорщик, військовослужбовець [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. Проходив військову службу в [[Угорщина|Угорщині]], потім в [[Узин]]і та м. [[Біла Церква]]. Звільнившись в запас працював на різних роботах, у тому числі в ЗОШ №1 міста Узин заступником директора з господарської роботи, переймався питанням створення у школі музею першого українського космонавта Поповича.<ref>[http://umoloda.kiev.ua/regions/0/171/0/61996/ В Узині досі немає музею Поповича]</ref> У серпні 2014 року був призваний до військової частини в місто Ужгород та звідти направлений у зону АТО.|| {{дтс|2015|2|2}}||Отримав важкі поранення в бою [[29 січня]], був доставлений до Харківського військового шпиталю. Під час операції [[2 лютого]] Микола помер. Похований в Узині.<ref>[http://uzin.com.ua/index.php/novini/item/498 На Сході загинув іще один узинчанин // Сайт міста Узин, 3 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160405171648/http://uzin.com.ua/index.php/novini/item/498 |date=5 квітня 2016 }}<br />[https://www.youtube.com/watch?v=CsrySexhvtM Сьогодні в місті Узин попрощалися з героєм АТО]</ref>
|-
|
|[[Файл:Emblem of the Ukrainian Volunteer Corps «Pravyi sector»-2.svg|межа|ліворуч|безрамки|152x152пкс]]
|{{flagicon|Україна}} Ломей Дмитро Вікторович{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}
|[[Ломей Дмитро Вікторович|02]] лютого 1982 Солдат [[Ломей Дмитро Вікторович|закінчив]] Тлумацьку школу-інтернат, їздив на заробітки. З родиною знімали житло в Цуцилові. В 2014 році, після побиття студентів, приїхав до Києва, брав активну участь у подіях [[Революція гідності|Революції Гідності]]. Від серпня 2014-го — боєць 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», до якого пішов впотай від родини. Дружина вважала, що Дмитро поїхав на заробітки — адже сім'я жила не багато. Аж поки якось, розмовляючи з чоловіком по телефону, не почула вибухи.<ref>{{Cite news|title=Ломей Дмитро Вікторович|url=https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9B%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%B9_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&oldid=40104081|work=Вікіпедія|date=2023-08-06|accessdate=2023-09-13|language=uk}}</ref>
* нагороджений медаллю «За мужність і милосердя» від Митрополита Галицького, керуючого Івано-Франківською єпархією УАПЦ.
* В 2021 році був нагороджений [[Орден «За мужність»|орденом «За мужність»]] III ступеня (посмертно).<ref>{{Cite web|title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №97/2021 — Офіційне інтернет-представництво Президента України|url=https://web.archive.org/web/20210315125456/https://www.president.gov.ua/documents/972021-37349|website=web.archive.org|date=2021-03-15|accessdate=2023-09-13}}</ref>
* Нагороджений відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).<ref>{{Cite web|title=Ломей Дмитро Вікторович («Лом») - Книга пам'яті загиблих|url=https://memorybook.org.ua/15/lomey.htm|website=memorybook.org.ua|accessdate=2023-09-13}}</ref>
|2 лютого 2015
|[[Ломей Дмитро Вікторович|Загинув]] у ніч 3 22 на 23 лютого 2015 року поблизу селища [[Піски (Ясинуватський район)|Піски]] під час артилерійського обстрілу з боку російських терористів, від влучення снаряду завалилась стіна, загинуло двоє бійців — Дмитро Ломей та [[Колєсніков Дмитро Вадимович|Дмитро Колєсніков]], ще 5 зазнали поранень. Дмитра спершу контузило, за другим вибухом винесло разом зі стіною та прикидало уламками.
Похований в с. [[Чукалівка]] Тисменицького району.<ref>{{Cite news|title=Ломей Дмитро Вікторович|url=https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9B%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%B9_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&oldid=40104081|work=Вікіпедія|date=2023-08-06|accessdate=2023-09-13|language=uk}}</ref>
|-
|2099
|[[Файл:UA army main.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Сніжок Ігор Сергійович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1973|12|6}}, [[Куликівка (смт)|Куликівка]] [[Чернігівська область]]. Проживав у м. [[Чернігів]]. Підполковник, начальник Служби військових сполучень тилу Командування [[Сухопутні війська Збройних Сил України|Сухопутних військ Збройних сил України]]. У 1997 році закінчив Київське вище військове інженерне училище зв'язку. Служив на різних посадах в Кадровому центрі Сухопутних військ, з червня 2012 року обіймав посаду начальника Служби військових сполучень тилу, нагороджений медалями та відзнаками. Залишилися дружина, донька та син. || {{дтс|2015|2|3}}|| Загинув поблизу [[Дебальцеве]] під час мінометного обстрілу.<ref>[http://siver.com.ua/news/i_v_kulikivci_stali_na_kolina/2015-02-06-16198 І в Куликівці стали на коліна // «Сіверщина», 06 лютого 2015]<br />[http://kuladm.cg.gov.ua/index.php?id=129339&tp=0 Куликівщина знову у жалобі // Куликівська РДА, 5 лютого 2015]<br />[http://cg.gov.ua/index.php?id=13037&tp=1 Сніжок Ігор // Чернігівська ОДА]<br />[http://kuladm.cg.gov.ua/index.php?id=232557&tp=0 Вшанували пам'ять загиблого земляка  // Куликівська РДА, 5 лютого 2017]</ref>
|-
|2100
|[[Файл:UA army main.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Янченко Дмитро Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1989|9|30}}, [[Бровари]] [[Київська область]]. Солдат 15-ї бригади мобільного вузла зв'язку сектора «С». Батько Дмитра помер, і він став опорою для матері, у якої був єдиною дитиною. Почав працювати ще в старших класах школи, підробляв на «Сапсані». У 2007 році пішов в армію, потім працював монтажником метало-пластикових вікон. Грав у футбол в броварській ФК «Юніон», допомагав дитячому будинку. Був активним учасником [[Євромайдан|Революції Гідності]] у Києві, чергував на броварському блокпосту, патрулював місто та захищав вулиці від [[Тітушки|«тітушок»]]. Пішов до військкомату добровольцем, мобілізований влітку 2014 року до військової частини зв'язку у [[Семиполки|Семиполках]]. Залишилася мати. || {{дтс|2015|2|3}}|| Близько 8:00 під час масованого мінометного обстрілу позицій вузла зв'язку 15 бригади під [[Дебальцеве]] міна розірвалася за кілька метрів від групи військових. Дмитро загинув, ще кілька солдат отримали поранення.<ref>[http://mpz.brovary.org/sogodni-vrantsi-v-rezultati-obstrilu-pid-debaltsevo-odin-brovarchanin-zaginuv-inshiy-potrapiv-v-polon/ Сьогодні вранці в результаті обстрілу під Дебальцево загинув броварчанин // «Маєш право знати», 3 лютого 2015]<br />[http://www.brovary.kiev.ua/geroї-ne-vmirayut-0 Герої не вмирають // Сайт Броварської міськради, 4 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150204230641/http://www.brovary.kiev.ua/geroї-ne-vmirayut-0 |date=4 лютого 2015 }}<br />[http://mpz.brovary.org/lyudina-sontse-istoriya-poleglogo-geroya-z-brovariv-dmitra-yanchenka/ «Людина-сонце»: історія полеглого Героя з Броварів Дмитра Янченка // «Маєш право знати», 16 лютого 2015]<br/>[http://atbrovary.org/article/348 Герої не вмирають, поки ми їх пам’ятаємо – шлях Дмитра Янченка // «At Brovary», 13 жовтня 2015]</ref>
|-
|2101
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Мажуга Микола Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1981|6|25}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Солдат, снайпер 2-го взводу окремої роти снайперів [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]).|| {{дтс|2015|2|3}}|| Загинув під час виконання бойового завдання в зоні АТО.<ref name="МажугаСлюсаренко">[http://www.0564.ua/news/732204 Кривой Рог скорбит: 6 февраля объявлен Днем траура по погибшим в АТО Николаю Мажуге и Артему Слюсаренко // 0564.ua - Сайт города Кривого Рога, 5 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2102
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Селищев Олексій Сергійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1992|8|27}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Молодший сержант, командир танку 2 танкової роти 1 танкового батальйону [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]).|| {{дтс|2015|2|3}}|| Загинув під час несення служби на взводному опорному пункті «Станіслав» в районі [[Дебальцеве]] у результаті мінометного обстрілу. 1 березня з Олексієм попрощались у Кривому Розі.<ref>[http://www.0564.ua/news/754331 Сегодня Кривой Рог простится с командиром танка 17 бригады Алексеем Селищевым, погибшим в зоне АТО // 0564.ua - Сайт города Кривого Рога, 1 березня 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2103
|[[Файл:20-й батальон территориальной обороны Днепропетровской области.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Токмаков Сергій Юрійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1966|1|12}}, [[Дніпропетровськ]]. Народився у [[Донецька область|Донецькій області]], проживав у [[Дніпропетровськ]]у. Солдат 20-го окремого мотопіхотного батальйону [[93-я окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]] (раніше [[20 батальйон територіальної оборони «Дніпропетровськ»|20-й БТО Дніпропетровської області]]). Залишилися батько, дружина  та донька. || {{дтс|2015|2|3}}|| Загинув в районі м. Авдіївка Донецької області  під час мінометного обстрілу.<ref>[https://www.facebook.com/ATOPhotos/photos/a.347154365465545.1073741828.342634635917518/403517296495918/?type=1  Світлини героїв ATO // «facebook.com», 10 квітня  2015]</ref><br/>За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинули 4 військовослужбовця, ще 25 отримали поранення.<ref>{{Cite web |url=http://vv.gov.ua/news.php?nid=6772&lang=ua |title=Зведені дані ІАЦ РНБО станом на 12:30 4 лютого |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150204142850/http://vv.gov.ua/news.php?nid=6772&lang=ua |archivedate=4 лютого 2015 |deadurl=yes }}</ref> 
|-
|2104
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Слюсаренко Артем Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1984|11|25}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Солдат, майстер-гранатометник взводу технічного забезпечення 1-го механізованого батальйону [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). До мобілізації працював гірником на шахті «Гвардійська». || {{дтс|2015|2|4}}|| Помер у Харківському шпиталі, куди був доправлений із зони АТО.<ref name="МажугаСлюсаренко" /><ref>[http://1kr.ua/news-19300.html Завтра Кривий Ріг попрощається з героєм Артемом Слюсаренко // «Перший Криворізький», 5 лютого 2015]</ref>
|-
|2105
|[[Файл:3 бат 79 ОАеМБр.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гавеля Богдан Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1974|9|5}}, [[Кременчук]] [[Полтавська область]]. Сержант, гранатометник [[Фенікс (батальйон)|3-го окремого батальйону «Фенікс»]] [[79-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|79-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Миколаїв]]). На фронт пішов добровольцем. Залишилися батьки, донька.|| {{дтс|2015|2|4}}|| Близько 11:00 в [[Широкине]] ([[Новоазовський район]] [[Донецька область]]) з протитанкової та стрілецької зброї було обстріляно патруль ЗСУ, загинули двоє військових, ще двоє отримали поранення.<ref name="Фенікс-04-02">[https://www.facebook.com/mariupol.oborona/posts/574691256001145 Брифінг Кризового Центру "Оборона Маріуполя" 05.02.15]{{ref-ru}}<br />[http://www.mil.gov.ua/news/2015/02/05/bojoviki-vkotre-porushuyut-minski-domovlenosti--/ Бойовики вкотре порушують Мінські домовленості // Сайт Міноборони, 5 лютого 2015]<br />[https://news.pn/ua/RussiaInvadedUkraine/125307 Миколаївський батальйон "Фенікс" під Маріуполем зазнав перших бойових втрат: двоє загиблих і двоє поранених // Злочинності.НІ, 5 лютого 2015]<br />[http://www.telegraf.in.ua/kremenchug/2015/02/07/podrobnosti-gibeli-bogdana_10042974.html Подробности гибели кременчужанина Богдана Гавели в АТО // «ТелеграфЪ», 7 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://kremenchugtoday.com.ua/news.php?id=39984&year=2015&today=05&month=02 Під Маріуполем героїчно загинув 40-річний кременчужанин // «Кременчуг Today», 5 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150205203708/http://kremenchugtoday.com.ua/news.php?id=39984&year=2015&today=05&month=02 |date=5 лютого 2015 }}{{ref-ru}}<br />[http://kolo.poltava.ua/ato/golova-poltavskoyi-oblasti-vtrativ-pobratima-z-yakim-voyuvav-na-shodi-24891.html Очільник Полтавської облради розповів про втрату побратима, який загинув під час обстрілу з гранатомету на Сході країни // «Коло», 6 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160312123713/http://kolo.poltava.ua/ato/golova-poltavskoyi-oblasti-vtrativ-pobratima-z-yakim-voyuvav-na-shodi-24891.html |date=12 березня 2016 }}</ref>
|-
|2106
|[[Файл:3 бат 79 ОАеМБр.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Зайченко Олександр Михайлович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1975|10|3}}, [[Київ]] (район Оболонь). Солдат, стрілець-помічник гранатометника [[Фенікс (батальйон)|3-го окремого батальйону «Фенікс»]] [[79-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|79-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Миколаїв]]). Залишилися дружина та двоє дітей. || {{дтс|2015|2|4}}|| В [[Широкине]] ([[Новоазовський район]] [[Донецька область]]) з протитанкової та стрілецької зброї було обстріляно патруль ЗСУ, загинули двоє військових, ще двоє отримали поранення.<ref name="Фенікс-04-02" /><ref>[https://www.facebook.com/ivanovstv/posts/676380252472189 С прискорбием сообщаю о гибели нашего соотечественника... // facebook Стас Іванов, 7 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2107
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Іткалюк Юрій Герасимович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1966|04|23}}, [[Рудливе]] [[Млинівський район]] [[Рівненська область]]. Прапорщик, механік-водій танку 3-го механізованого батальйону [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]), в/ч пп В3675. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Залишилась дружина та двоє синів.|| {{дтс|2015|2|4}} || Загинув під час виконання бойового завдання у зоні АТО внаслідок підриву танка. Екіпаж танку відбивав наступ російських збройних формувань, прикриваючи українські підрозділи.<ref>[http://charivne.info/rivne-news/U-zoni-ATO-zahinuv-tankist-z-Rivnoho У зоні АТО загинув танкіст з Рівного // «ЧаРівне», 7 лютого 2015]<br />[http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=30991 У зоні АТО загинув військовий із Рівненщини // Сфера-ТВ, 9 лютого 2015]<br />[http://www.rv.gov.ua/sitenew/main/ua/news/detail/33381.htm У зоні АТО загинув військовий з Млинівщини // Рівненська ОДА, 7 лютого 2015]</ref>
|-
|2108
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]] ||{{flagicon|Україна}} [[Гунько Юліан Олександрович]]<br/>(Позивний «Конь»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1990|8|16}}, [[Благовіщенка (Дніпропетровський район)]] [[Дніпропетровська область]]. Старший солдат, механік-водій танкового взводу [[93-я окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]]. Мобілізований у квітні 2014 року.||{{дтс|2015|2|4}} ||Після успішного виконання бойового завдання з розмінування мінного поля під час відходу танк підірвался на фугасі. Юліан загинув, ще двоє членів екіпажу отримали контузію.<ref>[http://ru.tsn.ua/blogi/themes/o_voine/yulik-geroy-kiborg-i-horoshiy-drug-pokoysya-s-mirom-410074.html Юлик - герой, киборг и хороший друг. Покойся с миром // TCH.UA Блоги, 11 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2109
|[[Файл:Emblem of the Azov Battalion.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Криворученко Степан Гаврилович]]<br/>(Позивний «Вуж»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1969|10|18}}, [[Сарни]] [[Рівненська область]]. Мешкав у м. [[Феодосія]] [[Автономна Республіка Крим|АР Крим]]. Капітан, командир розвідгрупи [[Азов (полк)|Полку особливого призначення «Азов»]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. З 12 років мешкав у Криму. Служив в радянській армії у підрозділі спецпризначення. По тому служив в апараті управління МВС України в АР Крим в Сімферополі, був одним із тих, хто створював кримський [[Беркут (спецпідрозділ)|підрозділ "Беркут"]]. Звільнився у званні капітана міліції. Займався самбо, брав участь у міжнародних змаганнях, бронзовий призер чемпіонату в Європі, відкрив школу дзюдо в Феодосії. У березні 2014 виступив проти російських окупантів, допомагав українським військовим, захищав феодосійський батальйон морської піхоти, чергував біля військової частини. Після [[Російська інтервенція до Криму 2014|окупації Криму російськими військами]] залишив квартиру у Феодосії та переїхав з дружиною до м. [[Бориспіль]] ([[Київська область]]). У серпні 2014 записався до добровольчого [[3-тя рота полку «Київ»|батальйону МВС "Золоті ворота"]], 11.11.2014 зі своєю групою перейшов у полк «Азов». За два місяці інтенсивних занять зробив зі своєї групи злагоджений бойовий підрозділ. З 25.01.2015 виконував завдання в обороні Маріуполя. Залишились мати, дружина та донька.|| {{дтс|2015|2|5}} || Розвідгрупа полку «Азов» під час виконання бойового завдання на північній околиці села [[Азов (Новоазовський район)|Дзержинське]] ([[Новоазовський район]]) поблизу міста [[Маріуполь]] потрапила у мінну засідку. Боєць, який йшов попереду зачепив «розтяжку». Капітан Криворученко йшов другим, більшість осколків вразили саме його. Поховали воїна на Рогозівському кладовищі Борисполя.<ref>[http://www.pohlyad.com/news/n/75672 «Спи спокійно, друже. Твоя війна закінчилась, наша продовжується», - полк «Азов» в бою втратив бійця // «Погляд», 6 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160923114952/http://www.pohlyad.com/news/n/75672 |date=23 вересня 2016 }}<br />[http://i-visti.com/news/boryspil/9414/ У Борисполі поховали учасника АТО // «Вісті», 10 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160921062607/http://i-visti.com/news/boryspil/9414/ |date=21 вересня 2016 }}<br />[https://www.youtube.com/watch?v=8CMkEl8vRUA Похорони побратима Ужа // youtube-канал Полк "Азов", 9 лютого 2015]<br/>[https://censor.net.ua/resonance/3048541/kaptan_krimskogo_berkuta_stepan_krivoruchenko_zaginuv_za_ukranu_yak_dobrovolets_azova_rvno_tri_roki Капітан кримського "Беркута" Степан Криворученко загинув за Україну як доброволець "Азова" рівно три роки тому, 5 лютого 2015-го у розвідрейді під Дзержинським]</ref>
|-
|2110
|[[Файл:92-омпбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Зерній Євген Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}|| {{дтс|1977|4|26}}, [[Зміївський район]] [[Харківська область]]. Сержант, заступник командира гранатометного взводу [[92-га окрема механізована бригада (Україна)|92-ї окремої механізованої бригади]] ([[Харківська область]]). Призваний за мобілізацією 7 серпня 2014 року. Залишилася дружина та син. || {{дтс|2015|2|05}} || Загинув поблизу міста [[Дебальцеве]] від осколкових поранень не сумісних із життям. Похований 8 лютого 2015 року в Зміївському районі.<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=B3oTqTyJIkA#t=101 Про АТО із перших рук // ТРК «Слобожанка», 11 лютого 2015]</ref>
|-
|2111
|[[File:Kyivska_Rus.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кравчук Вадим Анатолійович]]<br/>(Позивний «Бача») || {{дтс|1962|6|26}}, [[Київ]]. Солдат, навідник 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше [[Київська Русь (25 батальйон територіальної оборони)|25-й БТО «Київська Русь»]]). Залишилися троє дорослих синів.|| {{дтс|2015|2|5}} || Загинув під час артилерійського обстрілу польового складу БК в районі села [[Новогригорівка (Артемівський район)]] під [[Дебальцеве]]. Тіло не знайдене. Визнаний загиблим за показами свідків та рішенням суду.<ref>[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=752982608142742&id=596157110491960 25... відкрили меморіальну дошку в Десні]</ref><ref>[https://vk.com/club83905942?w=wall-83905942_1861 Пройшло 2 роки як загинув наш побратим Кравчук В. (Бача)]</ref><ref>[http://memorybook.org.ua/14/kravchukvadim.htm Кравчук Вадим Анатолійович]</ref>
|-
|2112
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Орляк Олександр Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1990|9|6}}, [[Тернопіль]]. Молодший сержант, командир гармати протитанкового взводу [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). 2009 року закінчив Тернопільський  кооперативний торговельно-економічний коледж за спеціальністю «кухар-кондитер». Працював у закладах громадського харчування Тернополя, хотів стати підприємцем і відкрити власну справу. Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилися мати, брат.|| {{дтс|2015|2|6}}|| Загинув в результаті поранення осколком гранати під час виконання бойового завдання поблизу [[Дебальцеве]]. Поховали Олександра на Микулинецькому цвинтарі.<ref>[http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/v-ato-zaghinuv-ternopolyanin-oleksandr-orlyak-10435049.html В АТО загинув тернополянин Олександр Орляк. 07.02.2015, 14:53]<br/>[http://tktek.te.ua/?p=1784 Вічна пам’ять та вічна слава Герою!!! // Тернопільський КТЕК]<br/>[http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/lyudi-ne-strimuvali-sliz-za-sashkom-orlyakom-ternopil-pohovav-gheroya-10435513.html Тисячі тернополян не стримували сліз на похороні загиблого в АТО Сашка Орляка // «20 хвилин Тернопіль», 11 лютого 2015]<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=Zg6xwlh1EUk Тернопільщина поховала ще одного героя – Олександра Орляка // Телеканал ІНТБ, 11 лютого 2015]</ref> 
|-
|2113
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Вергай Віталій Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1969|11|21}}, [[Черкаси]]. Сержант, старший розвідник розвідвзводу механізованого батальйону [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Закінчив профтехучилище, де отримав фах бджоляра. Після строкової служби в армії працював за спеціальністю, потім їздив у Москву на заробітки. Під час [[Євромайдан|Революції Гідності]] був у самообороні. Після початку війни одним із перших пішов на фронт. Нагороджений Відзнакою за заслуги перед Черкащиною (посмертно). Залишилися дружина, дві доньки та син. Нещодавно Віталій став дідом.|| {{дтс|2015|2|6}}|| Загинув в бою від розриву міни, захищаючи опорний пункт поблизу села [[Рідкодуб (Шахтарський район)]] Донецької області в районі [[Дебальцеве]]. [[12 лютого]] бійця провели в останню путь на [[Площа Соборна (Черкаси)|Соборній площі]] Черкас; похований на кладовищі села [[Благодатне (Золотоніський район)|Благодатне]]<ref>[http://vikka.ua/novini/84620-pidkriplennya-prijshlo-zapizno--na-shodi-zaginuv-sche-odin-cherkaschanin.htm Підкріплення прийшло запізно. На сході загинув ще один черкащанин // «Вікка», 8 лютого 2015]<br />[http://progolovne.ck.ua/archives/127417 За два дні в боях загинуло шестеро черкащан // «Про Головне», 8 лютого 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br />[http://procherk.info/news/7-cherkassy/30646-na-sobornij-ploschi-cherkas-proveli-v-ostannju-put-geroja-ato На Соборній площі Черкас провели в останню путь героя АТО // «ПроЧерк», 12 лютого 2015]<br />[https://www.youtube.com/watch?v=zayVEGa-DvY В останню путь провели розвідника Віталія Вергая // «Громадське телебачення: Черкаси», 12 лютого 2015]</ref>.
|-
|2114
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Слонський Анатолій Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1975|2|20}}, [[Умань]] [[Черкаська область]]. Військовослужбовець [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Призваний за мобілізацією у вересні 2014 року. Залишилися дружина та донька. || {{дтс|2015|2|6}}|| Загинув у районі [[Дебальцеве]], відбиваючи танкову атаку на блокпосту №3 поблизу села [[Троїцьке (Попаснянський район)]]. Поховання на кладовищі «Нова Умань».<ref>[http://vikka.ua/novini/21384-bilya-debaltsevogo-zaginuv-sin-umanskogo-deputata.htm Біля Дебальцевого загинув син уманського депутата // Вікка, 7 лютого 2015]<br />[http://04744.info/novyny-umani-ta-rehionu/item/15420-zavtra-uman-proshchatymetsya-z-anatoliyem-slonskym-shcho-zagynuv-v-ato Завтра Умань прощатиметься з Анатолієм Слонським, що загинув в АТО // Портал міста Умань, 9 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160306055913/http://04744.info/novyny-umani-ta-rehionu/item/15420-zavtra-uman-proshchatymetsya-z-anatoliyem-slonskym-shcho-zagynuv-v-ato |date=6 березня 2016 }}</ref>
|-
|2115
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Полупанов Володимир Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1976|4|7}}, [[Липовець (місто)|Липовець]] [[Вінницька область]]. Старшина розвідроти, командир-розвідник [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Виріс в багатодітній родині. Закінчив профтехучилище, де отримав фах механізатора. Після строкової служби в армії був миротворцем в [[Ірак]]у. Служив у [[Французький іноземний легіон|«Французькому легіоні»]]. Побудував собі будинок, придбав трактор та займався сільським господарством. Призваний за мобілізацією 31 липня 2014 року. Залишилися дружина та двоє маленьких синів, старшому 5 років, а молодший народився в серпні 2014 року. || {{дтс|2015|2|6}}|| Загинув у бою, захищаючи взводний опорний пункт поблизу села [[Рідкодуб (Шахтарський район)]] Донецької області в районі [[Дебальцеве]]<ref>[http://i-vin.info/news/v-ato-zagynuv-rozvidnyk-z-lypovtsya-9955 В АТО загинув розвідник з Липовця // VIN, 9 лютого 2015]<br />[http://www.lip-rda.gov.ua/index.php/mainmenu-51/64-/3257-v-zoni-ato-lypovechchyna-vtratyla-svoho-zemliaka-volodymyra-polupanova В зоні АТО Липовеччина втратила свого земляка – Володимира Полупанова // Липовецька РДА, 9 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305184044/http://lip-rda.gov.ua/index.php/mainmenu-51/64-/3257-v-zoni-ato-lypovechchyna-vtratyla-svoho-zemliaka-volodymyra-polupanova |date=5 березня 2016 }}<br />[http://www.0432.ua/article/743087 Володимир Полупанов, що загинув під Дебальцево, вишкіл пройшов у «Французькому легіоні» // 0432.ua - Сайт Вінниці, 17 лютого 2015]<br />[https://www.youtube.com/watch?v=wL4B1qZcknA СВОЯ ВІЙНА | @Юрій Бутусов і Роман Базенко: Бій під Рідкодубом і палаючі танки 7-ї бригади ЗС РФ]</ref>
|-
|2116
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Рябко Максим Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1992|8|14}}, [[Воронинці (Оржицький район)]] [[Полтавська область]]. Молодший сержант, стрілець – помічник гранатометника гірсько-піхотної роти [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. || {{дтс|2015|2|6}} || Загинув в районі [[Дебальцеве]] поблизу селища [[Рідкодуб (Шахтарський район)]] Донецької області в результаті мінометного обстрілу.<ref>[http://today.pl.ua/region.html?new_id=4661 На Полтавщині поховали загиблих воїнів Максима Рябка та Романа Яківця. 13.02.2015]<br />[https://www.youtube.com/watch?v=wL4B1qZcknA СВОЯ ВІЙНА | @Юрій Бутусов і Роман Базенко: Бій під Рідкодубом і палаючі танки 7-ї бригади ЗС РФ]</ref>
|-
|2117
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Капуш Олександр Васильович]]<br/>{{Орден Золота Зірка (Україна)|nocat=true}} || {{дтс|1991|7|27}}, [[Ужгород]] [[Закарпатська область]]. Старший солдат, старший механік-водій гірсько-піхотного взводу гірсько-піхотної роти [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. Служив за контрактом. Залишилися мати й молодша сестра.<br/>[[Герой України]] (посмертно).|| {{дтс|2015|2|6}}|| Загинув у бою в районі смт [[Чорнухине]], зазнавши поранення осколком від гранати у скроню. Прикрив собою товариша, а сам загинув на місці. Похований в Ужгороді на Пагорбі Слави кладовища Кальварія.<ref name="ПалайКапуш">[http://uanews.uz.ua/society/2015/02/14/22365.html В Ужгороді хочуть дозволити ще двох загиблих на війні на Донбасі бійців поховати на Пагорбі Слави // «Новини Ужгорода», 12 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160214060408/http://uanews.uz.ua/society/2015/02/14/22365.html |date=14 лютого 2016 }}<br />[http://uzhgorod.in/ua/novini/2015/fevral/najsumnishij_vantazh_v_uzhgorodi_zustrili_litak_iz_zagiblimi_v_debal_cevi_viideo Найсумніший вантаж: в Ужгороді зустріли літак із загиблими в Дебальцеве (ВІДЕО) // Uzhgorod.in, 17 лютого 2015]<br />[http://www.mukachevo.net/ua/News/view/105390 Зі сльозами на очах Ужгород прощається з бійцями, які загинули в зоні АТО // Мукачево.net, 18 лютого 2015]<br />[http://www.5.ua/suspilstvo/Na-Zakarpatti-v-ostanniu-put-provely-trokh-biitsiv-ATO-70753.html На Закарпатті в останню путь провели трьох бійців АТО. 18 лютого 2015, 21:40]</ref><ref>[http://www.mukachevo.net/ua/News/view/104913 Під Дебальцевом загинув Олександр Капуш з 128-ї бригади // Мукачево.Net, 7 лютого 2015]<br/>[http://tyachivlife.com.ua/index.php/2011-07-25-15-55-33/1219-sumna-zvistka-zi-skhodu-zahynuv-boiets-128-bryhady-zakarpatets-oleksandr-kapush Про загиблого бійця 128-ї бригади, закарпатця Олександра Капуша згадують побратими] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160515123514/http://tyachivlife.com.ua/index.php/2011-07-25-15-55-33/1219-sumna-zvistka-zi-skhodu-zahynuv-boiets-128-bryhady-zakarpatets-oleksandr-kapush |date=2016-05-15 }}</ref>
|-
|2118
|[[Файл:24mb2.JPG|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ткаченко Василь Антонович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1968|1|1}}, [[Воронівка (Городищенський район)]] [[Черкаська область]]. Старший прапорщик, командир танку [[24-та механізована бригада (Україна)|24-ї окремої механізованої бригади]] ([[Яворів]]). Навчався в Гарбузинському профтехучилищі. Проходив військову службу за кордоном, зокрема, в [[Угорщина|Угорщині]]. Потім одружився і жив у [[Донецьк]]у. Останнім часом жив у рідній Воронівці. На захист Батьківщини пішов добровольцем 7 серпня 2014 року. || {{дтс|2015|2|6}}|| Загинув о 8-ї годині ранку в результаті мінометного обстрілу в районі села [[Кримське (Новоайдарський район)]] Луганської області.<ref>[http://procherk.info/news/7-cherkassy/30529-na-cherkaschinu-vezut-tilo-zagiblogo-na-luganschini-bijtsja На Черкащину везтимуть тіло загиблого на Луганщині бійця // «ПроЧерк», 8 лютого 2015]<br />[http://zik.ua/ua/news/2015/02/10/v_ato_zagynuv_komandyr_tanku_legendarnoi_zaliznoi_brygady_vasyl_tkachenko_563068 В АТО загинув командир танка легендарної Залізної бригади Василь Ткаченко // ЗІК, 10 лютого 2015]</ref>
|-
|2119
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Микитюк Микола Петрович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1992|5|12}}, [[Ізяслав]], [[Хмельницька область]]. Лейтенант, військовослужбовець [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). У 2014 році закінчив  Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (м.Львів). || {{дтс|2015|2|6}} || Загинув в районі [[Дебальцеве]] під час артилерійського обстрілу поблизу селища [[Рідкодуб (Шахтарський район)]]. Поховали Миколу в Ізяславі на кладовищі по вул.Незалежності на Алеї почесних поховань.<ref name="30омбр-Дебальцеве-втрати16">[http://ak-inzt.net/news/4567-28-02-2014-30-brygada-vystojala-pid-debalcevym-vtratyvshy-16-cholovik 30-та бригада вистояла під Дебальцевим, втративши 16 чоловік // «8 корпус», 28 лютого 2015]</ref><ref>[http://ye.ua/news/news_19161.html У бою під Дебальцевим загинув ізяславчанин із 30-ї окремої механізованої бригади // «Є», 9 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161116161646/http://ye.ua/news/news_19161.html |date=16 листопада 2016 }}<br />[http://partner-pres.km.ua/statti/u-chetver-12-lyutogo-zjaslavchani-provel.html У четвер 12 лютого ізяславчани провели в останню путь Микитюка Миколу Петровича // Тижневик «Партнер», 13 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151003010526/http://partner-pres.km.ua/statti/u-chetver-12-lyutogo-zjaslavchani-provel.html |date=3 жовтня 2015 }}<br />[http://izadm.gov.ua/HEROI.html В Ізяславі прощалися з воїном, загиблим у зоні АТО.]</ref>
|-
|2120
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Новак Ігор Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1983|5|16}}, [[Оріховець (Підволочиський район)]] [[Тернопільська область]]. Солдат, механік-водій 2 взводу 2 роти 1 батальйону [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Батько загинув, мати поїхала на заробітки в Іспанію. Ігор був старшим з трьох братів, отримав технічну освіту. Не одружений. || {{дтс|2015|2|6}} || Загинув в районі [[Дебальцеве]] від кулі снайпера, військові потрапили у засідку в селищі [[Рідкодуб (Шахтарський район)]]. В березні тіло воїна упізнали в Дніпропетровському морзі. Похорон відбудеться 21 березня в рідному селі Оріховець.<ref>[http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/zaghiblogho-v-ato-ighorya-novaka-pohovayut-v-subotu-10440375.html Загиблого в АТО Ігоря Новака поховають в суботу // «20 хвилин Тернопіль», 19 березня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3288 Новак Ігор Володимирович (пошук)]</ref>
|-
|2121
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Буслаєв Олексій Георгійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1976|12|30}}, [[Київ]]. Старший солдат [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). До війни Олексій був бізнесменом. На війну пішов, щойно надійшла повістка. Залишилася дружина та двоє дітей.
|| {{дтс|2015|2|6}} || Загинув при штурмі оточеного ворогом селища [[Рідкодуб (Шахтарський район)]] на Донеччині, в ході його деблокади. Це сталося ще 6 лютого, але усі ці три місяці рідні Олексія  вважали, що він у полоні.<ref>[http://tsn.ua/video/video-novini/sogodni-u-kiyevi-proschalisya-iz-dobrovolcem-30-mehanizovanoyi-brigadi.html?type=1552 Сьогодні у Києві прощалися із добровольцем 30 механізованої бригади. 08.05.2015, 17:24]<br/>[http://tsn.ua/kyiv/u-kiyevi-prostilisya-z-geroyichno-zagiblim-na-donechchini-biycem-zsu-426210.html У Києві простилися з героїчно загиблим на Донеччині бійцем ЗСУ. 08.05.2015, 20:09]</ref>
|-
|2122
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Нищик Руслан Петрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1991|6|24}}, [[Аврамівка (Монастирищенський район)]] [[Черкаська область]]. Молодший сержант [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Здобув середню освіту, професію електрозварювальника та водія, займався боксом. У 2009-2010 роках проходив строкову армійську службу. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року.|| {{дтс|2015|2|6}}<br/>орієнтовно || Загинув в районі [[Дебальцеве]].<ref name="30омбр-Дебальцеве-втрати16" /><ref>[http://novadoba.com.ua/14468-monastyryschyna-proschalasya-z-zagyblym-geroyem-ruslanom-nyschykom.html Монастирищина прощалася з загиблим Героєм – Русланом Нищиком! // «Нова доба», 11 лютого 2015]<br />[http://pro-vincia.com.ua/novini/news_podyi/16796-na-monastirischin-pohovali-bycya-30-yi-mehbrigadi-ruslana-nischika-yakiy-zaginuv-pd-debalcevo.html На Монастирищині поховали бійця 30-ї мехбригади Руслана Нищика, який загинув під Дебальцево // провінція, 10 лютого 2015]</ref>
|-
|2123
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Печунка Михайло Сергійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1977|10|28}}, [[Хуст]] [[Закарпатська область]]. Сержант, кулеметник-розвідник 4-го взводу [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Активний учасник [[Євромайдан|Революції Гідності]]. В зону АТО пішов добровольцем від Києво-Святошинського військкомату. || {{дтс|2015|2|6}}|| Загинув в смт [[Станиця Луганська]] Луганської області. Поховали воїна на місцевому кладовищі Хуста.<ref name="30омбр-Дебальцеве-втрати16" /><ref>[http://goloskarpat.info/society/54de59cede1d0/ У Хуст везуть перший вантаж "200" // «Голос Карпат», 13 лютого 2015]<br />[http://7dniv.info/?q=ua/news/u-husti-sotni-lyudey-zibralisya-shchob-provesti-v-ostannyu-put-zakarpatskogo-biycya-ato-foto У Хусті сотні людей зібралися, щоб провести в останню путь закарпатського бійця АТО (ФОТО). 14.02.2015, 17:56]</ref>
|-
|2124
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]] || {{flagicon|Україна}} [[Вербецький Роман Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1977|6|12}}, [[Курячівка (Старобільський район)]] [[Луганська область]]. Старший солдат [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). || {{дтс|2015|2|6}}|| Загинув під час артилерійського обстрілу поблизу селищ [[Чорнухине]] — [[Рідкодуб (Шахтарський район)|Рідкодуб]] на дебальцівському плацдармі. Був у списку загиблих, вивезених волонтерами із зони АТО. Також названий серед загиблих прес-секретарем 30-ї бригади.<ref name="30омбр-Дебальцеве-втрати16" /><ref name="ОК-11-02">[http://chas-z.com.ua/news/14549 До Дніпропетровська привезли 11 загиблих бійців 128 бригади (Список загиблих) // «Час Закарпаття», 11 лютого 2015]</ref><ref>[http://memorybook.org.ua/3/verbickyroman.htm Вербицький Роман Васильович]</ref>
|-
|2125
|[[File:Kyivska_Rus.jpg|110пкс]]|| {{flagicon|Україна}} [[Грицай Олександр Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1978|7|04}}, [[Семиполки]] [[Київська область]]. Кулеметник, розвідник 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше [[Київська Русь (25 батальйон територіальної оборони)|25-й БТО «Київська Русь»]]). Працював старшим інспектором з кадрів служби соціального забезпечення [[Київський метрополітен|Київського метрополітену]]. На фронт пішов добровольцем 7 червня 2014 року. Залишилась дружина та 10-річна донька.<br/>Під час перебування у короткій відпустці Олександр [https://web.archive.org/web/20160310165105/http://eveningkiev.com/article/20009 дав інтерв'ю] газеті «Вечірній Київ».|| {{дтс|2015|2|6}}|| Загинув від кулі снайпера на дебальцевському напрямку під селищем [[Рідкодуб (Шахтарський район)]], прикриваючи відхід заблокованих терористами побратимів. [[10 лютого]] односельці провели бійця в останню путь.<ref>[http://www.metro.kiev.ua/node/4489 Співчуття через загибель працівника Київського метрополітену в зоні антитерористичної операції на сході // Київський метрополітен, 9 лютого 2015]<br />[http://kiev-ukr.segodnya.ua/kpeople/pogibshiy-sotrudnik-kievskogo-metro-sluzhil-razvedchikom-i-uchastvoval-v-vazhnyh-operaciyah-591235.html Загиблий співробітник Київського метро служив розвідником і брав участь у важливих операціях // «Київ сьогодні», 9 лютого 2015]</ref>
|-
|2126
|[[Файл:57-а_мотопіхотна_бригада.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Карнаухов Микола Миколайович]]<br/>(Позивний «Нежурись»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1965|7|20}}, [[Кокшетау]] [[Казахстан]]. Мешкав у с. [[Бугрин]] [[Гощанський район]] [[Рівненська область]]. Останні роки жив і працював у м. [[Рівне]]. Старший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 57-ї окремої мотопіхотної бригади ([[Кропивницький]]). Кандидат технічних наук, доцент кафедри автомобілів та автомобільного господарства НУВГП ([[Рівне]]). У 1982 році вступив на механічний факультет Українського інституту інженерів водно господарства, який закінчив у 1989 році і отримав кваліфікацію інженера-механіка. У 1983–1985 роках проходив строкову службу у Військово-повітряних Силах. Займався науковою та викладацькою діяльністю. У 1999 році захистив дисертацію. З 2005 року&nbsp;— доцент кафедри ААГ і ТМ. Автор понад 50 наукових і навчально-методичних праць, має 4 авторських свідоцтва і патента на винаходи.<ref>{{Cite web |url=http://nuwm.edu.ua/navchaljno-naukovi-instituti/mekhaniko-energhetichnij/kafedri/avtomobiliv-ta-avtomobiljnogho-ghospodarstva/sklad-kafedri/karnaukhov-mikola-mikolajovich |title=Карнаухов Микола Миколайович |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150227082950/http://nuwm.edu.ua/navchaljno-naukovi-instituti/mekhaniko-energhetichnij/kafedri/avtomobiliv-ta-avtomobiljnogho-ghospodarstva/sklad-kafedri/karnaukhov-mikola-mikolajovich |archivedate=27 лютого 2015 |deadurl=yes }}</ref> Призваний за мобілізацією 1 серпня 2014 року. Під Дебальцеве виконував бойові завдання у складі 128-ї бригади в ролі посилення взводного опорного пункту. Залишилася сім'я.||{{дтс|2015|2|6}} || Зник безвісти після бою поблизу [[Чорнухине]] ([[Попаснянський район]] [[Луганська область]]) під час танкової атаки російських збройних формувань на взводно-опорний пункт «Віталій». Була інформація, що поранений. На початку березня було підтверджено смерть Миколи.<ref name="57омпбр">[http://novosti.kr.ua/news/volonteri-ta-ridni-rozshukuyut-chotirokh-bijciv-57-motopikhotno-brigadi-foto.html Волонтери та рідні розшукують чотирьох бійців 57-ї мотопіхотної бригади (ФОТО) // Novosti.kr.ua, 26 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402120436/http://novosti.kr.ua/news/volonteri-ta-ridni-rozshukuyut-chotirokh-bijciv-57-motopikhotno-brigadi-foto.html |date=2 квітня 2015 }}<br />[http://vk.com/covnovorossia?w=wall-73110208_30318 Донесення про втрати]</ref><ref>[http://charivne.info/rivne-news/V-zoni-ATO-zahinuv-vikladach-NUVHP-ofitsiyno В зоні АТО загинув викладач НУВГП (офіційно) // «ЧаРівне», 04 березня 2015]<br />[http://ogo.ua/articles/view/2015-03-07/60198.html Із загиблим Героєм попрощаються спочатку в Бугрині, що на Рівненнщині // «ОГО», 7 березня 2015]<br />[http://rivnepost.rv.ua/lenta_msgshow.php?id=58458 З загиблим Героєм прощатимуться спершу у Бугрині // «Рівне вечірне», 6 березня 2015]<br />[http://naidy.org.ua/?p=2675 Карнаухов Микола Миколайович]</ref> [[10 березня]] у [[Покровський собор (Рівне)|кафедральному Свято-Покровському соборі]] міста Рівного відбувся молебень по загиблому воїну. Похований на Алеї Героїв.<ref>[http://vse.rv.ua/news/1426000181-u-rivnomu-pohovali-geroya-debalcevogo-vikladacha-nuvgp-mikolu-nezhuris-karnauhova У Рівному поховали героя Дебальцевого, викладача НУВГП Миколу "Нежурись" Карнаухова // «ВСЕ», 10 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160926213717/http://vse.rv.ua/news/1426000181-u-rivnomu-pohovali-geroya-debalcevogo-vikladacha-nuvgp-mikolu-nezhuris-karnauhova |date=26 вересня 2016 }}<br />[https://www.youtube.com/watch?v=04PcvF2b704 Рівне поховало воїна, який загинув в бою під Чорнухиним // «5 канал», 10 березня 2015]</ref>
|-
|2127
|[[Файл:57-а_мотопіхотна_бригада.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Шверненко Євген Валерійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1990|5|27}}, [[Рівне (Новоукраїнський район)]] [[Кіровоградська область]]. Солдат, військовослужбовець інженерно-технічної роти 57-ї окремої мотопіхотної бригади ([[Кропивницький]]). Під Дебальцеве виконував бойові завдання у складі 128-ї бригади в ролі посилення взводного опорного пункту.||{{дтс|2015|2|6}}||Зник безвісти після бою в [[Чорнухине]] ([[Попаснянський район]] [[Луганська область]]) під час танкової атаки російських збройних формувань на взводно-опорний пункт «Віталій». 5 березня з Євгеном попрощалися у с.Рівне.<ref name="57омпбр" /><ref>[http://rk.kr.ua/zavtra-kirovogradschina-poproschaetsja-z-troma-zagiblimi-u-zoni-ato-viiskovimi Завтра Кіровоградщина попрощається з трьома загиблими у зоні АТО військовими // «Рідний Кіровоград», 4 березня 2015]<br />[http://persha.kr.ua/na-kirovogradshhini-poproshhalisya-z-24-litnim-yevgenom-shvernenkom-foto/ На Кіровоградщині попрощалися з Євгеном Шверненком // «Перша електронна газета», 5 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402170951/http://persha.kr.ua/na-kirovogradshhini-poproshhalisya-z-24-litnim-yevgenom-shvernenkom-foto/ |date=2 квітня 2015 }}[http://naidy.org.ua/?p=2679 Шверненко Евгений Валерьевич]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2128
|[[Файл:57-а_мотопіхотна_бригада.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Іскандаров Віталій Нуралійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1978|12|13}}, [[Свердлівка (Світловодський район)]] [[Кіровоградська область]]. Старший солдат, старший сапер-гранатометник інженерно-технічної роти 57-ї окремої мотопіхотної бригади ([[Кропивницький]]). Під Дебальцеве виконував бойові завдання у складі 128-ї бригади в ролі посилення взводного опорного пункту.||{{дтс|2015|2|6}}||Зник безвісти після бою в [[Чорнухине]] ([[Попаснянський район]] [[Луганська область]]) під час танкової атаки російських збройних формувань на взводно-опорний пункт «Віталій».<ref name="57омпбр" /><ref>[http://svetlovodsk.com.ua/7045-proschannya-z-vtalyem-skandarovim-vdbudetsya-7-bereznya-u-sverdlvc-svtlovodskogo-rayonu.html Прощання з Віталієм Іскандаровим відбудеться 7 березня у Свердлівці Світловодського району // «Світловодськ», 6 березня 2015]<br />[http://naidy.org.ua/?p=2673 Искандаров Виталий Нуралиевич (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2129
|[[Файл:57-а_мотопіхотна_бригада.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Мокляк Олександр Сергійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1986|8|21}}, [[Нові Санжари]] [[Полтавська область]]. Солдат, механік лісопильного відділення інженерно-технічної роти 57-ї окремої мотопіхотної бригади ([[Кропивницький]]). Під Дебальцеве виконував бойові завдання у складі 128-ї бригади в ролі посилення взводного опорного пункту. Олександр рано втратив батьків та став сиротою ще у дитинстві. Призваний за мобілізацією. Залишилася дружина та 6-річний син.||{{дтс|2015|2|6}}||Загинув у бою в [[Чорнухине]] ([[Попаснянський район]] [[Луганська область]]) під час танкової атаки російських збройних формувань на взводно-опорний пункт «Віталій». Від танкового снаряду Олександру рознесло голову. Тіло опинилося у сепаратистів. При цьому, російський пропагандиський канал «Лайф Ньюз» та сепаратисти на своїх сайтах розповсюджували брехню, що бійці йшли здаватись, і їх застрелили «заградотряди Нацгвардії». Після довгих перемовин у березні вдалося забрати тіло воїна, 11 березня Олександра поховали у рідній землі.<ref name="57омпбр" /><ref>[http://exo.in.ua/?page=new&id=29239 Мешканець Новосанжарського району Олександр Мокляк загинув у Чорнухиному під час бою із проросійськими сепаратистами (відео) // «ЕХО з регіону», 13 березня 2015]<br />[http://sanjary.info/news/825/doroga-u-bezsmertya Дорога у безсмертя // Новосанжарська районна рада, 12 березня 2015]<br />[http://www.pravoslavie.poltava.ua/news/1426191890/ У Нових Санжарах відспівали загиблого воїна Олександра Мокляка // Полтавська єпархія УПЦ, 12 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160407012756/http://www.pravoslavie.poltava.ua/news/1426191890/ |date=7 квітня 2016 }}<br />[http://naidy.org.ua/?p=2670 Мокляк Александр Сергеевич (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2130
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Вакульчук Олексій Олексійович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1971|1|12}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Старший лейтенант, заступник командира 2-ї танкової роти по роботі з особовим складом [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). 1993 року закінчив Криворізький гірничорудний інститут за будівельною спеціальністю. З 2002 року працював на Інгулецькому ГЗК інженером-конструктором, з 2007 року був начальником проєктно-конструкторського відділу. Потім працював в ТОВ «Майнінг Інжинірінг Центр» головним інженером проєктів. Мобілізований 2 серпня 2014 року. Залишилася дружина та двоє дітей.|| {{дтс|2015|2|6}}|| Загинув в бою поблизу селища [[Рідкодуб (Шахтарський район)]] Донецької області. Після ідентифікації тіла, Олексія 3 квітня поховали на кладовищі «Візирка» в мікрорайоні Інгулець.<ref>[http://1kr.ua/news-20224.html У зоні АТО загинув криворожець Олексій Вакульчук // «Перший Криворізький», 1 квітня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://www.0564.ua/news/786433 Кривой Рог скорбит: 3 апреля объявлен Днем траура по погибшему в АТО бойцу 17 бригады Алексею Вакульчуку // 0564.ua - Сайт Кривого Рога, 2 квітня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://1kr.ua/news-20241.html Кривой Рог простился с героем Алексеем Вакульчуком // «Перший Криворізький», 3 квітня 2015]{{ref-ru}}</ref><ref>[https://www.youtube.com/watch?v=wL4B1qZcknA СВОЯ ВІЙНА | @Юрій Бутусов і Роман Базенко: Бій під Рідкодубом і палаючі танки 7-ї бригади ЗС РФ]</ref>.
|-
|2131
|[[Файл:Звіробій.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Олійник Олександр Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1970|10|10}}, [[Романівка (Попільнянський район)]] [[Житомирська область]]. Старшина, старший механік-водій 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» ([[Десна (Козелецький район)|Десна]]). Працював завгоспом у Романівській загальноосвітній школі. У вільний від роботи час ремонтував техніку. Мобілізований 4 вересня 2014 року. Залишилися батьки-пенсіонери, дружина та двоє синів-студентів.|| {{дтс|2015|2|7}} || Загинув у танку, виконуючи бойове завдання поблизу міста [[Авдіївка]] ([[Донецька область]]) в районі аеропорту [[Донецьк]]а. Танк потрапив у засідку, двоє членів екіпажу змогли евакуюватись, а водій танку загинув. Наступного дня, під час спроби евакуювати танк і тіло, загинули ще двоє бійців батальйону. Тіло Олександра було упізнане за експертизою ДНК і доправлене на Житомирщину у серпні 2015 року.<ref name="Звіробій-08-02">{{Cite web |url=http://www.pohlyad.com/news/n/75828 |title=Героїчно загинули троє танкістів із батальйону «Звіробій» // «Погляд», 8 лютого 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160920184406/http://www.pohlyad.com/news/n/75828 |archivedate=20 вересня 2016 |deadurl=yes }}</ref><ref>[http://www.1.zt.ua/news/rizne/pid-donetskom-zaginuv-44-richniy-oleksandr-oliynik-z-popilnyanskogo-rayonu.html Під Донецьком загинув 44-річний Олександр Олійник з Попільнянського району // «Перший Житомирський», 12 лютого 2015]<br/>[http://zhitomir.today/news/society/na_zhitomirshchinu_povertaietsya_zagibliy_geroy_foto-id8863.html На Житомирщину повертається загиблий герой // ZHITOMIR TODAY, 7 серпня 2015]<br/>[http://memorybook.org.ua/18/oliynykoleks.htm Олійник Олександр Іванович]</ref>
|-
|2132
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Мартиненко Олександр Євгенович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1989|3|21}}, [[Маріуполь]] [[Донецька область]]. Солдат, командир гранатометного відділення 2 роти механізованого батальйону [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). З 6-го класу школи займався волейболом в ДК «Маркохім». Випускник Харківського Національного юридичного університету. Грав у волейбол за команду «Юракадемія». До зони АТО поїхав у вересні 2014 року.|| {{дтс|2015|2|7}}||Загинув близько 16:00 в районі [[Дебальцеве]] поблизу села [[Новоорлівка]] ([[Шахтарський район]] [[Донецька область]]). У 4 метрах від бійця розірвалася міна.<ref>[http://all.kharkov.ua/news/pro/zona-ato-jizn-na-grani.html Зона АТО Життя на межі // «Весь Харків», 9 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150209213610/http://all.kharkov.ua/news/pro/zona-ato-jizn-na-grani.html |date=9 лютого 2015 }}<br />[http://uainfo.org/blognews/493287-marupolc-poproschalisya-z-poleglim-zemlyakom-foto.html Маріупольці попрощалися із полеглим земляком, який обороняв Дебальцево. ФОТО // UAINFO, 12 лютого 2015]<br/>[http://www.0629.com.ua/news/811565 Звание Почетный гражданин Мариуполя хотят присвоить трем военнослужащим посмертно // 0629.com.ua - Сайт Маріуполя, 28 квітня 2015]</ref>
|-
|2133
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кравченко Віталій Олегович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1990|3|13}}, [[Жашків]] [[Черкаська область]]. Старший солдат, гранатометник 2 механізованої роти механізованого батальйону [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Проходив військову службу в роті почесної варти Президентського полку. На захист Батьківщини пішов добровольцем в липні 2014 року, був поранений, але повернувся на передову. Батько Віталія також боронить Україну.|| {{дтс|2015|2|7}}|| Загинув у ніч з 7 на 8 лютого в районі [[Дебальцеве]] від прямого влучення снаряду під час обстрілу. Похований у селі Тетерівка Жашківського району, де проживає його бабуся.<ref>[http://provce.ck.ua/na-shodi-zahynuv-24-richnyj-zhashkivchanyn/ На сході загинув 24-річний жашківчанин // «Про все», 8 лютого 2015]<br />[http://tsn.ua/ato/boyec-ato-vtrativ-sina-voyaka-u-bitvi-za-debalceve-409063.html Боєць АТО втратив сина-вояка у битві за Дебальцеве // ТСН, 13 лютого 2015]<br />[http://cherkasy24.info/3460-zhashkvchani-poproschalis-sche-z-odnim-geroyem.html Жашківчани попрощались ще із одним Героєм // «Новини Черкас», 13 лютого 2015]</ref>
|-
|2134
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Дідушко Олег Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1972|3|17}}, [[Київ]]. Солдат [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]], військова частина 3002. Призваний за мобілізацією, з серпня 2014 року захищав Батьківщину. Олег (у фанатів – Олег Беркут) з 80-х років XX століття підтримував київські команди та збірну України з хокею. У свої 42 роки він завжди перебував на фан-секторі. Після побиття студентів на Майдані 2013 року вийшов на захист свободи свого народу<ref>[http://www.sokol.kiev.ua/page-id-5953.html Загинув Олег Беркут (Дідушко) // «Гнездо», 12 лютого 2015]</ref>.||{{дтс|2015|2|7}}|| Загинув під [[Дебальцеве|Дебальцевим]] під час обстрілу з установки БМ-21 «Град». [[10 лютого]] бійця провели в останню путь.<ref>{{Cite web |url=http://www.vv.gov.ua/news.php?nid=6826&lang=ua |title=Біль, який громом увірвався до родини Дідушко… // Національна гвардія України, 10 лютого 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150210175927/http://www.vv.gov.ua/news.php?nid=6826&lang=ua |archivedate=10 лютого 2015 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2135
|{{101 ОБрОГШ ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Клочан Олександр Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1992|12|29}}, [[Поташ (Маньківський район)]] [[Черкаська область]]. Старший солдат, водій [[101-ша окрема бригада охорони ГШ (Україна)|101-ї окремої бригади охорони ГШ]] ([[Київ]]). Призваний за мобілізацією у травні 2014 року. Батько Олександра також на фронті. || {{дтс|2015|2|7}}|| Загинув під час обстрілу з БМ-21 «Град» базового табору в районі м. [[Дебальцеве]]. Похований у с. Поташ.<ref>[http://vikka.ua/novini/53946-na-shodi-vzhe-zaginulo-ponad-60-bijtsiv-iz-cherkaschini.htm На Сході вже загинуло понад 60 бійців із Черкащини // «Вікка», 10 лютого 2015]<br />[http://lis.ck.ua/news/show/id/5679 В АТО загинув син уманського лісівника. Висловлюємо глибокі співчуття // «Ліси Черкащини», 11 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150212020547/http://lis.ck.ua/news/show/id/5679 |date=12 лютого 2015 }}<br />[http://mankrda.gov.ua/informacijnij-rozdil/news/mankivschina-pid-pominalnij-cerkovnij-dzvin-poproschalasya-sche-z-odnim-voinom-uchasnikom-ato/ Маньківщина під поминальний церковний дзвін попрощалася ще з одним воїном – учасником АТО // Маньківська РДА, 11 лютого 2015]<br/>[http://memorybook.org.ua/14/klochan.htm Клочан Олександр Вікторович]</ref>
|-
|2136
|{{101 ОБрОГШ ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Добрань Андрій Дмитрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1994|10|29}}, [[Гонорівка (Піщанський район)]] [[Вінницька область]]. Старший солдат, командир машини відділення БТР [[101-ша окрема бригада охорони ГШ (Україна)|101-ї окремої бригади охорони ГШ]] ([[Київ]]). У 2013 році закінчив Заболотнянське вище професійно-технічне училище. Проходив строкову військову службу в бригаді охорони Генштабу. В жовтні 2014 року призваний за мобілізацією. || {{дтс|2015|2|7}}||  Під час артобстрілу в районі [[Дебальцеве]] один із осколків потрапив у намет, де був Андрій та ще четверо бійців. Двоє загинули.<ref name="Вінницька-18-02">{{Cite web |url=http://33kanal.com/publications/trokh-bijjciv-cogo-tizhnja-khovali-na-2581.html |title=Трьох бійців цього тижня ховали на Вінниччині. Двоє загинули під Дебальцевом // «33kanal.com», 18 лютого 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150224000052/http://33kanal.com/publications/trokh-bijjciv-cogo-tizhnja-khovali-na-2581.html |archivedate=24 лютого 2015 |deadurl=yes }}</ref><ref>[http://www.vinnitsa.info/news/shche-odna-smert-biytsya-vinnichanina-zaginuv-20-richniy-andriy-dobran.html Ще одна смерть бійця-вінничанина: загинув 20-річний Андрій Добрань // Вінниця.info, 10 лютого 2015]</ref>
|-
|2137
|{{101 ОБрОГШ ЗСУ}} ||{{flagicon|Україна}} [[Законов Василь Ігорович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1992|5|9}}, Свердловськ (нині [[Довжанськ]]) [[Луганська область]]. З п'яти років проживав у смт [[Великі Коровинці]] [[Чуднівський район]] [[Житомирська область]]. Молодший сержант, командир відділення [[101-ша окрема бригада охорони ГШ (Україна)|101-ї окремої бригади охорони ГШ]] ([[Київ]]). В 1997 році сім'я Законових переїхала на Житомирщину, де Василь закінчив школу у 2008 році. Навчався в Бердичівському коледжі промисловості. В травні 2013 року був призваний на строкову військову службу та залишився служити за контрактом. З 1 грудня 2014 року перебував у зоні АТО. Залишилися батьки та дві сестри.||{{дтс|2015|2|7}} ||Отримав смертельне поранення під [[Дебальцеве]]. Похований у Великих Коровинцях.<ref>[http://www.1.zt.ua/news/rizne/sogodni-v-chudnivskomu-rayoni-pohovayut-22-richnogo-biytsya.html Сьогодні в Чуднівському районі поховають 22-річного бійця // «Перший Житомирський», 12 лютого 2015]<br />[http://www.chudniv.zhitomir.net/?mode=news&id=2477 Прощання з Героєм // Чуднівська РДА, 13 лютого 2015]</ref>
|-
|2138
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Рубцов Вадим Костянтинович]] <br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1991|11|11}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Сержант, командир танку 3-го танкового батальйону [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). Служив у Збройних силах за контрактом.|| {{дтс|2015|2|7}}|| Загинув в районі смт [[Станиця Луганська]] під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту. Похований на Центральному кладовищі Кривого Рогу.<ref>[http://memorybook.org.ua/20/rubcov.htm Рубцов Вадим Костянтинович]<br/>[http://1kr.ua/news-19388.html В зоне АТО погиб криворожанин Вадим Рубцов // «Перший криворізький», 10 лютого 2015]{{ref-ru}}<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=So4gKf2nTDY Прощання з Вадимом Рубцовим // ТРК «Рудана», 11 лютого 2015]</ref>
|-
|2139
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]] ||{{flagicon|Україна}} [[Голубєв Денис Григорович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1983|3|12}}, [[Вільногірськ]] [[Дніпропетровська область]]. Прапорщик, командир відділення зв'язку [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). Закінчив військово-морський коледж у м.[[Севастополь]]. З 2004 року працював слюсарем з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики дільниці експлуатації КВПтаА гірничо-транспортного виробництва філії «Вільногірський ГМК» ПрАТ «Кримський Титан». Пішов захищати Батьківщину за мобілізацією у серпні 2014 року, залишивши вдома вагітну дружину.||{{дтс|2015|2|7}} ||Загинув в районі смт [[Станиця Луганська]] під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту. 12 лютого бійця провели в останню путь.<ref>[http://www.zircon.net.ua/ Герої не вмирають // Сайт Вільногірського ГМК, 11 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150608104723/http://www.zircon.net.ua/ |date=8 червня 2015 }}<br />[http://vk.com/wall-84905314?own=1&w=wall-84905314_48 Під час виконання священного обов’язку із захисту територіальної цілісності... // Міська газета "Вільногірськ", 11 лютого 2014]<br/>[http://memorybook.org.ua/4/golubev.htm Голубєв Денис Григорович]</ref>
|-
|2140
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]] ||{{flagicon|Україна}} [[Чіндяскін Євген Валерійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1980|8|29}}, [[Дніпропетровськ]]. Молодший сержант, старший розвідник-далекомірник [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). ||{{дтс|2015|2|7}} ||Загинув в районі смт [[Станиця Луганська]] під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту. Похований на Лівобережному кладовищі Дніпропетровська.<ref>[http://memorybook.org.ua/27/chindyaskin.htm Чіндяскін Євген Валерійович]</ref>
|-
|
|[[Файл:Emblem of the Ukrainian Armed Forces.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}}   ||Військовослужбовець (-вці). || {{дтс|2015|2|7}}|| За повідомленням речника штабу АТО Андрія Лисенка, за минулу добу в зоні АТО загинули 12 військовослужбовців, ще 24 отримали поранення.<ref>[http://society.lb.ua/war/2015/02/08/294865_sutki_zone_ato_pogibli_12.html За сутки в зоне АТО погибли 12 украинских военных, - штаб АТО]</ref><br/>За повідомленням ДПСУ, з 12:40 до 13:10 було здійснено обстріли двома танками та з 13:40 до 14:15 обстріл мінометами контрольного поста «Фащівка» ([[Луганська область]]) в районі [[Дебальцеве]]. У результаті обстрілу один військовий ЗСУ загинув, ще 3 отримали поранення. Втрат серед прикордонників немає.<ref>{{Cite web |url=http://dpsu.gov.ua/ua/about/news/news_5964.htm |title=Щодо обстановки на українсько-російському кордоні та в зоні проведення АТО // ДПСУ, 8 лютого 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304092004/http://dpsu.gov.ua/ua/about/news/news_5964.htm |archivedate=4 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2141
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Панченко Едуард Андрійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1992|7|4}}, [[Дніпродзержинськ]] [[Дніпропетровська область]]. Солдат, механік-водій [[93-я окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]] ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). Закінчив училище в Дніпродзержинську, грав у баскетбольній команді. Строкову службу проходив у 25-ї десантній бригаді. Мобілізований 4 квітня 2014 року. Залишилась вагітна дружина, 17 квітня 2015 року у героя народився син.||{{дтс|2015|2|8}}||[[18 січня]] поблизу села [[Тоненьке]] під [[Донецьк]]ом під машиною Едуарда вибухнув снаряд&nbsp;— праву ногу хлопцеві практично повністю розірвало, а друга була сильно поранена. Його витягнув з лінії вогню командир роти Максим Пресняков ціною власного життя. Едуард був доставлений до лікарні [[Дніпропетровськ]]а, потім відправлений до [[Київ|Києва]]. Дорогою почалася гангрена, одну ногу довелося ампутувати майже по стегно. Однак це не допомогло, через тиждень після другої операції боєць пішов з життя.<ref>[http://sobitie.com.ua/dneprodzerzhinsk/umer-eduard-panchenko-poluchivshiy-ranenie-v-zone-ato Помер Едуард Панченко, який дістав поранення у зоні АТО // «Подія», 8 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160307012900/http://sobitie.com.ua/dneprodzerzhinsk/umer-eduard-panchenko-poluchivshiy-ranenie-v-zone-ato |date=7 березня 2016 }}{{ref-ru}}<br/>[http://hromadskeradio.org/2015/01/29/ukrayinski-geroyi-eduard-panchenko/ Українські герої. Едуард Панченко // «Громадське радіо», 29 січня 2015]<br/>[http://www.5692.com.ua/news/803375 У Дніпродзержинську одною хорошою людиною стало більше // 5692.com.ua - Сайт Дніпродзержинська, 20 квітня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://fakty.ua/199434-do-rozhdeniya-syna-tyazhelo-ranenyj-boec-ne-dozhil-neskolko-nedel До народження сина тяжко поранений боєць не дожив кілька тижнів // «Факти», 7 травня 2015]</ref> 
|-
|2142
|[[Файл:Звіробій.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Шемчук Петро Михайлович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1991|7|10}}, [[Чепелівка]] [[Красилівський район]] [[Хмельницька область]]. Лейтенант, командир взводу 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» ([[Десна (Козелецький район)|Десна]]). З 2008 по 2013 рік навчався у ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» за спеціальністю «Механізація сільського господарства».|| {{дтс|2015|2|8}} || Загинув під мінометним обстрілом поблизу міста [[Авдіївка]] ([[Донецька область]]), намагаючись врятувати танк та витягнути свого загиблого товариша Олександра Олійника.<ref name="Звіробій-08-02" /><ref>[http://ye.ua/news/news_19177.html Ще одна втрата у зоні АТО: Петро Шемчук із Красилівського району // «Є», 10 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160721110644/http://ye.ua/news/news_19177.html |date=21 липня 2016 }}<br />[http://www.bati.ber.te.ua/index.php/uk/83-bez-katehorii/395-vichna-pam-iat-heroiu Вічна пам'ять герою! // Бережанський агротехнічний інститут, 10 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150211144020/http://www.bati.ber.te.ua/index.php/uk/83-bez-katehorii/395-vichna-pam-iat-heroiu |date=11 лютого 2015 }}<br/>[http://memorybook.org.ua/28/shemchuk.htm Шемчук Петро Михайлович]</ref>
|-
|2143
|[[Файл:Звіробій.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Арабський Віктор Романович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1969|6|25}}, [[Воронівка (Городищенський район)]] [[Черкаська область]]. Старший сержант, механік-водій 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» ([[Десна (Козелецький район)|Десна]]). Навчався в Шевченківському гідромеліоративному технікумі, два роки служив у «Десні». Мав золоті руки, тримав велике господарство. Призваний за мобілізацією 3 вересня 2014 року. Залишилися мати, дружина, діти, сестра і брат. || {{дтс|2015|2|8}} || Загинув під мінометним обстрілом поблизу міста [[Авдіївка]] ([[Донецька область]]), намагаючись врятувати танк та витягнути свого загиблого товариша Олександра Олійника.<ref name="Звіробій-08-02" /><ref>[http://vikka.ua/novini/56791-u-skladi-bataljonu-zvirobij-zaginuv-cherkaskij-tankist.htm У складі батальйону "Звіробій" загинув черкаський танкіст // «Вікка», 11 лютого 2015]<br />[http://horodysche.info/news/1866-gorodyshchyna-v-zhalobi Городищина в жалобі, Черкащина в сльозах // «Городище», 18 лютого 2018]<br/>[http://memorybook.org.ua/1/arabskih.htm Арабський Віктор Романович]</ref>
|-
|2144
|[[Файл:23-й БТрО ЗСУ «Хортиця».png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Левківський Віктор Сергійович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1965|10|13}}, [[Возничі]] [[Овруцький район]] [[Житомирська область]]. Проживав у с. [[Новоданилівка (Якимівський район)]] [[Запорізька область]]. Старший лейтенант, заступник командира роти з технічної частини [[23-й окремий мотопіхотний батальйон «Хортиця»|23-го окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця»]] [[93-я окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]] (раніше 23 БТО «Хортиця»]]). Призваний за мобілізацією 25 квітня 2014 року. Залишилися мати і сестра на Житомирщшині, дружина та двоє дітей на Запоріжжі. ||{{дтс|2015|2|8}}|| Близько 1-ї години ночі, в секторі «Маріуполь», поблизу села [[Новоселівка (Волноваський район)]] Донецької області, ворожа міна потрапила в бліндаж, де перебував офіцер з чотирма військовослужбовцями. Віктор загинув, інші військові отримали поранення. Похований у Новоданилівці.<ref>[http://iz.com.ua/zaporoje/63461-zaletevshaya-v-blindazh-mina-ubila-boyca-zaporozhskogo-batalona.html Міна, яка залетіла в бліндаж, вбила бійця запорізького батальйону // «Індустріалка», 09 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180315145849/http://iz.com.ua/zaporoje/63461-zaletevshaya-v-blindazh-mina-ubila-boyca-zaporozhskogo-batalona.html |date=15 березня 2018 }}<br/>[http://rda.ovruch-rayvlada.org.ua/news/vichna-slava-geroju/ Вічна слава герою // Овруцька РДА] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161011212009/http://rda.ovruch-rayvlada.org.ua/news/vichna-slava-geroju/ |date=11 жовтня 2016 }}</ref>
|-
|2145
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Чумак Віталій Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1990|8|24}}, [[Єрки (смт)|Єрки]] [[Катеринопільський район]] [[Черкаська область]]. Молодший сержант, старший стрілець, командир танку [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. Мобілізований 31 липня 2014 року. || {{дтс|2015|2|8}}|| Під час відводу підрозділу із селища [[Рідкодуб (Шахтарський район)]] під [[Дебальцеве]] військові потрапили під мінометний обстріл, Віталій загинув у бою.<ref>[http://vikka.ua/novini/08319-na-katerinopilschini-poproschalisya-z-geroem.htm На Катеринопільщині попрощалися з героєм // Вікка, 13 лютого 2015]</ref>
|-
|2146
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Палай Андрій Йосипович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1985|11|11}}, [[Ужгород]] [[Закарпатська область]]. Солдат, навідник — командир зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]].|| {{дтс|2015|2|8}}|| Загинув у районі [[Дебальцеве]] в результаті артилерійського та гранатометного обстрілу опорного пункту «Лама».<ref name="ПалайКапуш" />
|-
|2147
|[[Файл:39-й БТрО ЗСУ.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Пономаренко Євген Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1986|12|31}}, [[Юр'ївка (Юр'ївський район)]] [[Дніпропетровська область]]. Солдат 39-го окремого мотопіхотного батальйону [[93-я окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]] (раніше [[39 батальйон територіальної оборони|39-й БТО «Дніпро-2»]]). Пішов захищати Батьківщину добровольцем ще навесні. Двічі був поранений в зоні АТО. Після війни хотів працювати в міліції. || {{дтс|2015|2|8}}|| Не уточнено. Загинув на Донбасі.<ref>[http://www.pvgazeta.info/region/obchestvo/7857-on-vsegda-stoyal-za-spravedlivost Он всегда стоял за справедливость... // Популярні Відомості, 25 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref><br/>За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинули 9 військовослужбовців, ще 26 отримали поранення.<ref>[http://mediarnbo.org/2015/02/09/zvedeni-dani-iats-rnbo-na-12-30-09-lyutogo/ Зведені дані ІАЦ РНБО на 12:30 – 09 лютого]</ref> 
|-
|2148
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Харитонюк Віталій Ігорович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1995|2|2}}, 19 років, [[Ківерцівський район]] [[Волинська область]]. Старший солдат, навідник 1 взводу 1 роти танкового батальйону [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), Указ Президента №108/2015 від 26 лютого 2015 року.|| {{дтс|2015|2|9}} || Загинув у бою в районі [[Дебальцеве]] поблизу села [[Логвинове]], де танк потрапив у засідку. Російські бойовики з «ДНР» прикопали останки українського танкіста і [http://colonelcassad.livejournal.com/2096750.html поставили табличку]. Тіло вивезли волонтери [[Чорний тюльпан (гуманітарна місія)|місії «Чорний тюльпан»]], в травні його доставили на Волинь.<ref>[http://naidy.org.ua/?p=3268 Харитонюк Віталій Ігорович]<br/>[http://www.informator.su/boevyky-dnr-zahoronyly-pohybsheho-bojtsa-vsu-v-voronke-ot-razryiva-snaryada-vydeo/ Боевики «ДНР» захоронили погибшего бойца ВСУ в воронке от разрыва снаряда (Видео) // «Інформатор», 26 квітня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://visnyk.lutsk.ua/news/ukraine/regions/volyn/14761/ У воронці від снаряда знайшли могилку волинського солдата // «Вісник-К», 9 травня 2015]</ref>
|-
|2149
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Козлов Юрій Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1973|6|23}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Старший солдат, навідник-оператор [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). На війні був поранений, пройшов полон. Після звільнення повернувся на передову.|| {{дтс|2015|2|9}}|| Отримав тяжке поранення в бою під [[Дебальцеве]]. Юрія евакуювали до Артемівська, потім переправили у військовий шпиталь м. [[Харків]]. Лікарі до останнього боролися за його життя, але серце воїна зупинилося. Помер в нейрохірургії.<ref>[http://1kr.ua/news-19365.html В госпитале Харькова скончался криворожский боец Юрий Козлов // «Перший Криворізький», 9 лютого 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://krlife.com.ua/news/12-fevralya-v-krivom-roge-obyavlen-den-traura 12 февраля в Кривом Роге объявлен День траура // «Кривий Ріг Лайф», 11 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2150
|[[Файл:10-й БТрО ЗСУ.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ковтун Сергій Леонтійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1971|7|12}}, [[Бистрик (Бердичівський район)]], [[Житомирська область]]. Молодший сержант, стрілець [[10-й окремий мотопіхотний батальйон «Полісся»|10 окремого мотопіхотного батальйону «Полісся»]] [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30 ОМБр]]. Мобілізований 2 вересня 2014 року. Залишилось двоє дорослих синів.||{{дтс|2015|2|9}}|| Загинув під час мінометного обстрілу села [[Гранітне (Волноваський район)]] на півдні Донецької області. [[12 лютого]] з бійцем попрощались у Бердичеві; похований в рідному селі<ref name="10бат-09-02">[http://ukr.lb.ua/news/2015/02/10/295024_pid_chas_obstrilu_granitnogo_zaginuli.html Під час обстрілу Гранітного загинули троє бійців АТО // «LB.ua», 10 лютого 2015]</ref><ref name="КовтунПанасюк">[http://www.rio-berdychiv.info/index.php?option=com_content&view=article&id=7292:2015-02-10-15-29-13&catid=1778:oficiyna-infortmaciya&Itemid=37 Двоє бердичівлян загинули на сході країни // «РІО Бердичів», 10 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150211152552/http://www.rio-berdychiv.info/index.php?option=com_content&view=article&id=7292:2015-02-10-15-29-13&catid=1778:oficiyna-infortmaciya&Itemid=37 |date=2015-02-11 }}<br />[http://www.zhitomir.info/news_144361.html У Бердичеві попрощались з двома бійцями 10-го батальйону тероборони, які загинули під Волновахою // Житомир.info, 12 лютого 2015]</ref>.
|-
|2151
|[[Файл:10-й БТрО ЗСУ.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Панасюк Юрій Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1984|2|24}}, [[Гальчин (Бердичівський район)]], [[Житомирська область]]. Старший сержант, стрілець [[10-й окремий мотопіхотний батальйон «Полісся»|10 окремого мотопіхотного батальйону «Полісся»]] [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30 ОМБр]]. Мобілізований 10 червня 2014 року. Залишилася 3-річна донька.||{{дтс|2015|2|9}}|| Загинув під час мінометного обстрілу села [[Гранітне (Волноваський район)]] на півдні Донецької області. [[12 лютого]] з бійцем попрощались у Бердичеві; похований в рідному селі<ref name="10бат-09-02" /><ref name="КовтунПанасюк" />.
|-
|2152
|[[Файл:10-й БТрО ЗСУ.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Фролов Сергій Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}|| {{дтс|1985|10|5}}, [[Іршанськ]], ([[Володарськ-Волинський район]]) [[Житомирська область]]. Солдат, стрілець [[10-й окремий мотопіхотний батальйон «Полісся»|10 окремого мотопіхотного батальйону «Полісся»]] [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30 ОМБр]]. Відслужив в армії, працював на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті. Закінчив заочно [[Житомирський державний технологічний університет]], отримав фах інженера-механіка. Одним з перших записався добровольцем до лав ЗСУ, охороняв Батьківщину на [[Чонгар (півострів)|Чонгарі]] на адміністративному кордоні з окупованим [[Кримський півострів|Кримом]], а після ротації і короткого відпочинку вирушив на схід. Залишилася дружина та донька 2014 року народження. ||{{дтс|2015|2|9}}|| Загинув під час обстрілу села [[Гранітне (Волноваський район)]] на півдні Донецької області. [[12 лютого]] похований в Іршанську.<ref name="10бат-09-02" /><ref>[http://www.zhitomir.info/news_144374.html У селищі Житомирської області поховали 29-річного військового, який загинув під Маріуполем // Житомир.info, 13 лютого 2015]</ref><ref name="ЖитомирОДА-14-02">{{Cite web |url=http://oda.zt.gov.ua/zhitomirshhina-sumuє-za-zagiblimi-geroyami.html |title=Житомирщина сумує за загиблими героями – Сергієм Хаустовичем, Володимиром Глубоковим, Сергієм Фроловим // Житомирська ОДА, 14 лютого 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150214163025/http://oda.zt.gov.ua/zhitomirshhina-sumuє-za-zagiblimi-geroyami.html |archivedate=14 лютого 2015 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2153
|[[Файл:24mb2.JPG|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Руснак Дмитро Григорович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1993|9|30}}, [[Чернівці]]. Солдат, танкіст [[24-та механізована бригада (Україна)|24-ї окремої механізованої бригади]] ([[Яворів]]). Змалку виховувався в родині тітки, бо мама Дмитра померла, а батько мав іншу родину. Закінчив Чернівецький спортивно-військовий ліцей. У 2012 році пішов на строкову армійську службу, служив у Дніпропетровську. З початком АТО продовжив службу за контрактом. На захисті Батьківщини був із самого початку бойових дій. Залишилися тітка, двоюрідний брат та батько.|| {{дтс|2015|2|9}}|| Загинув близько 20-ї години під час артилерійського обстрілу 34-го блокпосту поблизу села Світличне Нижнянської селищної ради ([[Попаснянський район]] [[Луганська область]]).<ref>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=644720798987875&set=a.299435706849721.1073741826.100003498820237 Сьогодні загинув молодий юнак, 21 рік, танкіст... // facebook Andrew Drozda, 9 лютого 2015]<br />[http://zaxid.net/news/showNews.do?u_krimskomu_pid_chas_obstrilu_polig_22richniy_boyets_zaliznoyi_brigadi_iz_yavorova&objectId=1340167 У Кримському загинув 22-річний боєць 24-ї бригади із Яворова //  "Zaxid.net", 10 лютого 2015]<br />[http://www.chas.cv.ua/23143-znovu-grka-zvstka-na-luganschin-zaginuv-voyin-chernvchanin.html Знову гірка звістка - на Луганщині загинув воїн-чернівчанин // ЧАС, 11 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160409223050/http://www.chas.cv.ua/23143-znovu-grka-zvstka-na-luganschin-zaginuv-voyin-chernvchanin.html |date=9 квітня 2016 }}<br />[http://www.0372.ua/news/737750 На Луганщині загинув чернівецький військовий Дмитро Руснак // 0372.ua - Сайт міста Чернівців, 11 лютого 2015]<br />[http://starogit2.blogspot.com/2015/02/blog-post_361.html Чернівчанин Дмитро Руснак, який загинув в АТО, був сиротою // Буковинський новий погляд, 13 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150213161728/http://starogit2.blogspot.com/2015/02/blog-post_361.html |date=13 лютого 2015 }}<br />[http://www.tva.ua/show/news?id=491528 Він був тяжко поранений у липні, вижив дивом. Казав, це його другий День народження // ТВА, 12 лютого 2015]</ref>
|-
|2154
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кончевич Тарас Григорович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1979|10|28}}, [[Щирець (смт)|Щирець]] [[Пустомитівський район]] [[Львівська область]]. Капітан медичної служби, лікар 7 батальйону військової частини 3002 ([[Львів]]) [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Закінчив Львівський медичний університет імені Данила Галицького. Працював головним лікарем Звенигородської лікарні. Заступник голови Щирецької первинної організації партії «[[УДАР (партія)|УДАР]]». У вересні 2014 року добровольцем вирушив у зону АТО, повернувся з пораненням. На початку січня поїхав на фронт вдруге. Залишилися батьки, дружина, син і донька.|| {{дтс|2015|2|9}}||Бригада медиків виїхала з міста [[Артемівськ (Донецька область)]] в сторону [[Дебальцеве]] назустріч медичному екіпажу, з яким зник зв'язок. Василь Задорожний і Дмитро Лагунов їхали в медичному джипі, а Тарас Кончевич – у медичному БТРі. В районі [[Логвинове]] джип підірвався на фугасі. Тарас пішов на допомогу, але потрапив під обстріл. Тіла загиблих вивезли з-під [[Логвинове]] 21 лютого. 25 лютого у Львові попрощались з медиками-добровольцями та поховали на Личаківському цвинтарі на полі почесних поховань №76.<ref name="Медики-Артемівськ">[http://vgolos.com.ua/news/na_trasi_artemivskdebaltsevo_na_fugasi_pidirvalys_3_lvivskyh_volontery_172869.html В Артемівську опізнані тіла трьох львівських волонтерів // «Вголос», 22 лютого 2015]<br />[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1561012607477782&id=100007071728288 насправді мені дуже важко писати... // facebook Юрий Бондар, 22 лютого 2015]<br />[http://lvivexpres.com/news/2015/02/25/66596-lychakivskomu-cvyntari-znaydut-ostanniy-spochynok-troye-nacgvardiyciv На Личаківському цвинтарі знайдуть останній спочинок троє нацгвардійців // Львівські новини, 25 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160813024307/http://lvivexpres.com/news/2015/02/25/66596-lychakivskomu-cvyntari-znaydut-ostanniy-spochynok-troye-nacgvardiyciv |date=13 серпня 2016 }}<br />[http://galinfo.com.ua/news/186362.html Львів попрощався із медиками, які загинули в зоні АТО // «Гал-Інфо», 25 лютого 2015]<br />[http://zaxid.net/news/showNews.do?tisyachi_lvivyan_proshhalisya_z_troma_medikamivolonterami_yaki_zaginuli_v_ato&objectId=1342101 Тисячі львів'ян прощалися з трьома медиками-волонтерами, які загинули в АТО // Zaxid.net, 25 лютого 2015]</ref><ref name="Вивезені200-21-02">[https://www.facebook.com/ievgen.shevchenko.7/posts/10202510008351368 Всё. Мы сделали то, что должны были сделать и теперь у нас есть неделя отдыха]</ref><ref>[http://www.pustomyty.gov.ua/news/pustomytivschyna/8079---25-----------------------9------ Сьогодні, 25 лютого, Пустомитівщина прощалася з новітнім Героєм України Тарасом Кончевичем // Пустомитівська РДА, 25 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160805234247/http://www.pustomyty.gov.ua/news/pustomytivschyna/8079---25-----------------------9------ |date=5 серпня 2016 }}<br />[http://klichko.org/news/?id=23889 Під Дебалецевим загинув ударівець, Герой АТО з Львівщини // УДАР, 11 лютого 2015]<br />[http://www.032.ua/news/738432 Допоможіть знайти бійця АТО, з яким побратими втратили зв'язок (ФОТО) // 032.ua - Сайт міста Львова, 12 лютого 2015]</ref>
|-
|2155
|[[Файл:1medRotaNGU.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Задорожний Василь Богданович]]<br/>(Позивний «Кавказ»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1965|10|11}}, [[Львів]]. Солдат резерву, водій-санітар 1-ї окремої медичної роти імені Пірогова [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]], військовий шпиталь у центральній лікарні Артемівська. Був активним учасником [[Євромайдан|Революції Гідності]], до того як пішов в АТО, постійно допомагав військовим. З літа 2014 року їздив у зону АТО як волонтер, потім в Артемівську утворили медичну роту Нацгвардії і Василь став водієм «швидкої». Виховував своїх двох дітей і допомагав 12 прийомним дітям сестри.|| {{дтс|2015|2|9}}||Бригада медиків виїхала з міста [[Артемівськ (Донецька область)]] в сторону [[Дебальцеве]] назустріч медичному екіпажу, з яким зник зв'язок. Василь Задорожний і Дмитро Лагунов їхали в медичному джипі, а Тарас Кончевич – у медичному БТРі. В районі [[Логвинове]] джип підірвався на фугасі. Василь отримав поранення обидвох ніг і травми грудної клітки. Тіла загиблих вивезли з-під [[Логвинове]] 21 лютого. 25 лютого у Львові попрощались з медиками-добровольцями та поховали на Личаківському цвинтарі на полі почесних поховань №76.<ref name="Медики-Артемівськ" /><ref name="Вивезені200-21-02" /><ref>[http://ndilo.com.ua/news/vin-buv-krutym-i-nazyvav-sebe-kavkazom.html Він був крутим і називав себе Кавказом... // «Нововолинськ діловий», 22 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160813092854/http://ndilo.com.ua/news/vin-buv-krutym-i-nazyvav-sebe-kavkazom.html |date=13 серпня 2016 }}<br />[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=899271740092931 ШУКАЄМО БІЙЦЯ - Задорожний Василь Богланович]</ref>
|-
|2156
|[[Файл:1medRotaNGU.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лагунов Дмитро Анатолійович]]<br/>(позивний «Кащей»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1976|3|6}}, [[Львів]]. Солдат резерву 1-ї окремої медичної роти імені Пірогова [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]], військовий шпиталь у центральній лікарні Артемівська. Залишилась сім'я. || {{дтс|2015|2|9}}||Бригада медиків виїхала з міста [[Артемівськ (Донецька область)]] в сторону [[Дебальцеве]] назустріч медичному екіпажу, з яким зник зв'язок. Василь Задорожний і Дмитро Лагунов їхали в медичному джипі, а Тарас Кончевич – у медичному БТРі. В районі [[Логвинове]] джип підірвався на фугасі. Дмитро отримав травму, несумісну із життям. Тіла загиблих вивезли з-під [[Логвинове]] 21 лютого. 25 лютого у Львові попрощались з медиками-добровольцями та поховали на Личаківському цвинтарі на полі почесних поховань №76.<ref name="Медики-Артемівськ" /><ref name="Вивезені200-21-02" />
|-
|2157
|[[Файл:1medRotaNGU.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Овчарук Максим Валерійович]]<br/>(позивний «Тарпан»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1976|5|19}}, [[Львів]]. Солдат резерву, водій санітарного автомобіля 1-ї окремої медичної роти імені Пірогова [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]], військовий шпиталь у центральній лікарні Артемівська. Активний учасник [[Євромайдан|Революції Гідності]], входив до «Автомобільної сотні». Тривалий час був волонтером ГО «Рабів до раю не пускають», згодом разом зі своїм другом дитинства Дмитром Лагуновим поїхав до зони АТО, де перебував з 20 січня. Залишилося двоє синів, 12 та 6 років.|| {{дтс|2015|2|9}}||Бригада медиків виїхала з міста [[Артемівськ (Донецька область)]] в сторону [[Дебальцеве]] назустріч медичному екіпажу, з яким зник зв'язок, на двох машинах, медичному джипі і медичному БТРі. В районі [[Логвинове]] джип підірвався на фугасі. Тіла чотирьох загиблих вивезли з-під [[Логвинове]] 21 лютого, трьох упізнали. Максима ідентифікували у березні. Похований на Личаківському цвинтарі на Полі почесних поховань №76.<ref name="Медики-Артемівськ"/><ref>[http://www.pohlyad.com/news/n/80516 У Львові ховатимуть бійця Нацгвардії // «Погляд», 24 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160923120106/http://www.pohlyad.com/news/n/80516 |date=23 вересня 2016 }}<br/>[https://web.archive.org/web/20160305192128/http://www.gazeta.lviv.ua/news/2015/03/25/41048 Тіло загиблого волонтера Максима Овчарука привезли до Львова // «Львівська газета», 25 березня 2015]<br/>[http://vgolos.com.ua/photo/u_lvovi_poproshchalys_z_viyskovym_medykom_maksymom_ovcharukom_foto_176037.html У Львові попрощалися з військовим медиком Максимом Овчаруком // «Вголос», 26 березня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3265 Овчарук Максим Валериевич (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2158
|[[Файл:UA army main.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Суліма Анатолій Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1976|6|02}}, [[Хмельницький]]. Старший солдат, військовий санітар-водій 7-ї Хмельницької автомобільної санітарної роти (базується у [[Сватове]]). Вирушив на фронт добровольцем 3 липня 2014 року, вивозив поранених з поля бою. До того працював водієм у Хмельницькому. Залишилася дружина та дві маленькі доньки. ||{{дтс|2015|2|9}}|| Машина «швидкої допомоги», під час евакуації поранених з позиції «Хрест» ([[Дебальцеве]]) до Артемівська, потрапила у засідку та підірвалася на фугасі поблизу села [[Логвинове]], після чого була розстріляна прямим наведенням. 23 лютого зі Сватова повідомили, що знайдені тіла двох санітарів-добровольців. Поховали Анатолія на «Алеї Слави» кладовища у мікрорайоні Ракове.<ref name="ХмельнАвтосанрота">[http://ye.ua/news/news_19399.html Під Дебальцевим загинув екіпаж хмельницької автомобільної санітарної роти // «Є», 24 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160901154604/http://ye.ua/news/news_19399.html |date=1 вересня 2016 }}<br />[http://excl.com.ua/video/2015/02/25/7554/vichna_pamjat_ Вічна пам'ять! // «Ексклюзив», 25 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160505174123/http://excl.com.ua/video/2015/02/25/7554/vichna_pamjat_ |date=5 травня 2016 }}</ref><ref>[http://ye.ua/news/news_19418.html Хмельницький віддав останню шану загиблому бійцю санітарної роти // «Є», 25 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160901132438/http://ye.ua/news/news_19418.html |date=1 вересня 2016 }}<br />[http://www.0382.ua/news/751094 Хмельницький на колінах провів у останню путь Анатолія Суліму // 0382.ua - Сайт міста Хмельницького, 25 лютого 2015]</ref><br/>Тіла медиків вивезли з-під [[Логвинове]] 21 лютого.<ref name="Вивезені200-21-02" />
|-
|2159
|[[Файл:UA army main.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Балюк Михайло Борисович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1989|9|18}}, [[Микулин (Полонський район)]] [[Хмельницька область]]. Солдат, військовий санітар 7-ї Хмельницької автомобільної санітарної роти. Останнім часом Михайло жив і працював у місті [[Славута]]. Влітку 2014 року добровольцем вирушив на фронт, вивозив поранених з поля бою. ||{{дтс|2015|2|9}}|| Машина «швидкої допомоги», під час евакуації поранених з позиції «Хрест» ([[Дебальцеве]]) до Артемівська, потрапила у засідку та підірвалася на фугасі поблизу села [[Логвинове]], після чого була розстріляна прямим наведенням. 23 лютого зі Сватова повідомили, що знайдені тіла двох санітарів-добровольців.<ref name="ХмельнАвтосанрота" /><br/>Тіла медиків вивезли з-під [[Логвинове]] 21 лютого.<ref name="Вивезені200-21-02" />
|-
|2160
|[[Файл:1medRotaNGU.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кацабін Сергій Борисович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1983|4|22}}, [[Липовецький район]] [[Вінницька область]]. Проживав у [[Козятин]]і. Солдат, фельдшер-фармацевт відділення медичного постачання 1-ї окремої медичної роти імені Пирогова Північного ТУ [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]], в/ч 3001. В дитинстві був покинутий рідною матір'ю та усиновлений сімейною парою з Козятина. Мав фельдшерську освіту, працював у лікарні швидкої допомоги фельдшером, крім того, продовжував навчання в Національному Медичному Університеті ім. О.О. Богомольця на фармацевтичному факультеті. Учасник [[Євромайдан|Революції Гідності]]. На початку війни був волонтером, співпрацював з медиками 2-го добровольчого батальйону НГУ, в кінці червня 2014 року чергував з ними на блокпосту №3 у Слов'янську, у серпні-вересні допомагав медикам батальйону Кульчицького на Дебальцівському «Хресті». У червні 2014 року був нагороджених Почесною грамотою облдержадміністрації та обласної Ради як лікар-волонтер. Відразу після заснування Медичної роти Пирогова, записався добровольцем. Залишилися батьки.||{{дтс|2015|2|9}}|| Машина «швидкої допомоги», під час евакуації поранених з позиції «Хрест» ([[Дебальцеве]]) до Артемівська, потрапила у засідку та підірвалася на фугасі поблизу села [[Логвинове]], після чого була розстріляна прямим наведенням. Сергій вважався безвісти зниклим, пошук тіла ускладнювало те, що його рідна матір, яка перебуває в Ізраїлі, навідріз відмовилася здати аналіз ДНК. 21 грудня 2015 року рішенням Козятинського міськрайонного суду визнаний загиблим. На початку квітня 2016 року за експертизою ДНК було ідентифіковане тіло загиблого серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Перепоховання пройшло 22 квітня у Козятині.<ref>[http://33kanal.com/vinnichchina/ridni-shukajut-medika-z-kozjatina-jjogo-dzhip-5925.html Рідні шукають медика з Козятина. Його джип підірвався на фугасі // «33 канал», 16 вересня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160408043656/http://33kanal.com/vinnichchina/ridni-shukajut-medika-z-kozjatina-jjogo-dzhip-5925.html |date=8 квітня 2016 }}<br/>[http://memorybook.org.ua/14/kacabin.htm Кацабін Сергій Борисович]<br/>[http://vinbazar.com/news/nshe/znaishli-tilo-medika-z-vinnichchini-yakii-zaginuv-ryatuyuchi-poranenikh-pid-debaltsevo Знайшли тіло медика з Вінниччини, який загинув, рятуючи поранених під Дебальцево // Vinbazar.com, 5 квітня 2016]<br/>[http://kazatin.com/ato/pamyati-sergiya-katsabina-yakiy-zaginuv-pid-loginovo-9-lyutogo-2015-ro-10496768.html Пам'яті Сергія Кацабіна, який загинув під Логіново 9 лютого 2015 року, присвячується // Сайт Kazatin.com, 22 квітня 2016]</ref>
|-
|2161
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кравченко Олександр Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1964|8|10}}, 50 років, [[Миколаїв]]. Молодший сержант, командир 3 відділення 3 взводу 1 роти 1 батальйону [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Працював пожежником, вийшов на пенсію. На фронт пішов добровольцем, мобілізований у вересні 2014 року. Залишилася дружина та двоє дітей.||{{дтс|2015|2|9}}|| Олександр дістав поранення під час обстрілу в [[Чорнухине]]. Під час евакуації поранених, серед яких був і Олександр, з [[Дебальцеве]] до Артемівська машина «швидкої допомоги» потрапила у засідку та підірвалася на фугасі поблизу села [[Логвинове]], після чого була розстріляна прямим наведенням. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований серед загиблих. Поховали воїна через рік, 13 лютого 2016 року, в Миколаєві.<ref>[http://www.mk.gov.ua/ua/news/?id=24770 Вічна пам'ять та слава Герою! // Миколаївська ОДА, 12 лютого 2016]<br/>[https://news.pn/ru/RussiaInvadedUkraine/154511 Миколаївців кличуть провести в останню путь загиблого в зоні АТО Героя // Злочинності.НІ, 12 лютого 2016]<br/>[http://www.5.ua/ato-na-shodi/U-Mykolaievi-poproshchalysia-iz-polehlym-u-bytvi-za-Debaltseve-heroiem-Oleksandrom-Kravchenkom-106180.html У Миколаєві попрощалися із полеглим у битві за Дебальцеве героєм Олександром Кравченком // «5 канал», 13 лютого 2016]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2955 Кравченко Александр Анатольевич (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2162
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Сухенко Сергій Михайлович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1973|12|16}}, [[Київ]] (Шевченківський район). Сержант [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Мобілізований 22 серпня 2014 року. Залишилася дружина та дві доньки, 1997 і 2010 р.н.||{{дтс|2015|2|9}}|| Дві машини бригади попали під обстріл поблизу села [[Логвинове]] у верхній частині «дебальцівського виступу» на трасі між м. [[Дебальцеве]] і м. [[Артемівськ (Донецька область)]]. З того часу зв'язок з бійцями був втрачений. Тіло воїна було упізнано серед загиблих. Поховали Сергія 25 лютого в селі Мотижин Київської області.<ref>[http://shev.gov.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=10989&Itemid=3 У Шевченківському районі попрощалися з героєм, який загинув у зоні АТО // Шевченківський район міста Києва, 25 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160604214748/http://shev.gov.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=10989&Itemid=3 |date=4 червня 2016 }}<br />[https://www.facebook.com/sobi.kiev/posts/1541126512828777 Сухенко Сергей Михайлович, 1973 г., 30 бригада. г. Киев]{{ref-ru}}<br />[http://naidy.org.ua/?p=2834 Сухенко Сергій Михайлович]</ref>
|-
|2163
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лялевич Сергій Францович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1981|9|15}}, [[Романів (смт)|Романів]] [[Житомирська область]]. Сержант 3 батальйону [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Призваний за мобілізацією навесні 2014 року. Залишилися батьки, дружина та син-першокласник.||{{дтс|2015|2|9}}|| Загинув поблизу села [[Логвинове]] на трасі між м. [[Дебальцеве]] і м. [[Артемівськ (Донецька область)]]. Зв'язок із Сергієм втратили 9 лютого. Тіло воїна було упізнано серед загиблих. Похований 1 березня 2015 року в смт Романів.<ref>[http://www.5.ua/suspilstvo/U-Zhytomyri-vshanuvaly-pamiat-biitsia-ATO-shcho-zahynuv-pid-Debaltsevym-71847.html У Житомирі вшанували пам'ять бійця АТО, що загинув під Дебальцевим // 5 канал, 1 березня 2015]<br />[http://naidy.org.ua/?p=2913 Лялевич Сергей Франсович (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2164
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Романчук Сергій Михайлович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1974|4|20}}, [[Коростень]] [[Житомирська область]]. Старший лейтенант, заступник командира по роботі з особовим складом 8 роти 3 батальйону [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Після закінчення школи вступив до Ленінградського вищого військового інженерного училища зв'язку, яке закінчив у 1996 році. З 1996 по 1998 рік служив на командних посадах в військах ППО Збройних Сил РФ, але вирішив звільнитись та повернутися на Батьківщину. Працював на різних підприємствах міста Коростень. Останнє місце роботи – відділення ВОХОР, що здійснює охорону військової частини в селі [[Ушомир]]. Під час першої хвилі мобілізації 19 березня 2014 року за власним бажанням був призваний до Збройних Сил України. Залишилася дружина, малолітня донька та двоє дітей дружини, яких Сергій виховував як рідних.||{{дтс|2015|2|9}}|| Загинув поблизу села [[Логвинове]] на трасі між м. [[Дебальцеве]] і м. [[Артемівськ (Донецька область)]] в результаті артилерійського обстрілу. В останнє виходив на зв'язок вранці 9 лютого. У березні ідентифікований серед загиблих. 26 березня Сергія поховали на центральному кладовищі Коростеня поряд із батьком.<ref>[http://www.korosten.in.ua/news/novini-mista/korosten-proviv-v-ostannyu-put-romanchuka-sergiya.html Коростень провів в останню путь Романчука Сергія // Офіційний сайт міста Коростень, 26 березня 2015]<br />[http://naidy.org.ua/?p=2881 Романчук Сергей Михайлович (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2165
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бердес Олександр Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1979|9|16}}, [[Жашків]] [[Черкаська область]]. Молодший сержант 3 батальйону [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Навчався у Жашківському ПТУ №38. 1997 року проходив строкову армійську службу, потім працював у Жашкові. Призваний за мобілізацією 21 серпня 2014 року. До мобілізації працював на цегельному заводі. Залишились батьки, дружина та двоє синів, 6 і 12 років.||{{дтс|2015|2|9}}|| Дві машини бригади попали під обстріл поблизу села [[Логвинове]] на трасі між містами [[Дебальцеве]] і [[Артемівськ (Донецька область)]]. Олександр потрапив у полон і був розстріляний російськими бойовиками. Волонтери знайшли тіла бійців неподалік Логвинове, де терористи їх прикопали. 9 квітня воїна поховали у Жашкові.<ref name="вбивають полонених">[http://gazeta.ua/articles/ukraine-newspaper/_bojoviki-vbivayut-ukrayinskih-polonenih/620882 Бойовики вбивають українських полонених // «Gazeta.ua», 15 квітня 2015]<br/>[http://ua.censor.net.ua/photo_news/422899/identyfikovano_viyiskovyh_zlochyntsiv_yaki_znuschalysya_a_potim_ubyly_ukrayinskyh_viyiskovyh_berdesa Ідентифіковано військових злочинців, які знущалися, а потім убили українських військових Бердеса, Демчука та Плацинського]</ref><ref>[http://www.hromadske.tv/politics/ubitii-u-poloni-oleksandr-berdes/ Убитий у полоні. Олександр Бердес // «Громадське телебачення», 24 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150519113928/http://www.hromadske.tv/politics/ubitii-u-poloni-oleksandr-berdes/ |date=19 травня 2015 }}<br/>[http://zhashkivia.com/news/zhashkivshchina-poproshchalasya-z-geroiem Жашківщина попрощалася з Героєм // «ЖашківіЯ», 10 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160610213857/http://zhashkivia.com/news/zhashkivshchina-poproshchalasya-z-geroiem |date=10 червня 2016 }}</ref>
|-
|2166
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Демчук Василь Гервасійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1972|1|15}}, [[Матейки]] [[Маневицький район]] [[Волинська область]]. Сержант, командир БМП 8 роти [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Виріс у багатодітній родині, у 10-річному віці став напівсиротою, залишившись без матері, виховувався батьком, братами та сестрами. Закінчив Колківське СПТУ, здобув професію тракториста. Строкову службу проходив у танкових військах. Останнім часом жив у старшого брата в селі [[Забороль (Луцький район)]], займався будівництвом і ремонтом квартир у [[Луцьк]]у. Мобілізований у серпні 2014 року, проходив підготовку у Старичах та на Миколаївському полігоні, обороняв адміністративний кордон з Кримом. Після відпустки у січні 2015 року був направлений під Маріуполь, а потім на оборону дебальцівського плацдарму. Залишилися батько, брати, сестри, племінники та кохана жінка, з якою Василь планував одружитися після демобілізації. ||{{дтс|2015|2|9}}|| Дві машини бригади, які виїхали з [[Дебальцеве|Дебальцевого]] за боєприпасами, попали під обстріл поблизу села [[Логвинове]] на трасі між містами [[Дебальцеве]] і [[Артемівськ (Донецька область)]]. Василь був захоплений у полон і розстріляний російськими бойовиками. Бойовики живим знімали його на відео, а через деякий час він опинився у донецькому морзі з понівеченою головою без вуха. Похований у квітні в селі Матейки.<ref name="вбивають полонених"/><ref>[http://www.volynnews.com/news/mobilizatsiyanavolini/boyets-z-volyni-pid-debaltsevym-potrapyv-u-polon-zmi/ Боєць з Волині під Дебальцевим потрапив у полон // «Волинські новини», 12 лютого 2015]<br/>[http://visnyk.lutsk.ua/news/ukraine/regions/volyn/14288/ Після жорстоких катувань волинянина стратили у полоні // «Вісник+К», 17 квітня 2015]</ref>
|-
|2167
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Плацинський Павло Янович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1978|2|8}}, [[Радомишль]] [[Житомирська область]]. Старший сержант, механік-водій мінометної роти 3-го батальйону [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). ||{{дтс|2015|2|9}}|| Дві машини бригади, які виїхали з [[Дебальцеве|Дебальцевого]] за боєприпасами, попали під обстріл поблизу села [[Логвинове]] на трасі між містами [[Дебальцеве]] і [[Артемівськ (Донецька область)]]. Павло був захоплений у полон і розстріляний російськими бойовиками. В квітні у Радомишлі відбулося прощання з воїном на Меморіалі Слави.<ref name="вбивають полонених"/><ref>[http://radrajon.at.ua/news/radomishlshhina_proshhalas_z_zagiblim_geroem/2015-04-09-518 Радомишльщина прощалась з загиблим Героєм // Радомишльська райрада, 9 квітня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2868 Плацинський Павло Янович (пошук)]</ref>
|-
|2169
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Корота Євген Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1969|9|16}}, [[Кіровськ (Україна)|Кіровськ]] [[Луганська область]]. Останні 10 років проживав у с. [[Варівськ]] [[Іванківський район]] [[Київська область]]. Сержант, водій [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). У вересні 2014 року добровольцем прийшов до військкомату, щоб захищати рідну землю. За тиждень до загибелі Євгена поранило осколком від міни, але він залишився на передовій. Залишилися дружина та син.||{{дтс|2015|2|9}}|| Дві машини бригади, які виїхали з [[Дебальцеве|Дебальцевого]] за боєприпасами, попали під обстріл поблизу села [[Логвинове]] на трасі між містами [[Дебальцеве]] і [[Артемівськ (Донецька область)]]. Євген був за кермом ЗІЛу, з того часу зв'язок із ним втрачено. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, 3 березня 2015 року воїна поховали в с. [[Гатне]] Києво-Святошинського району.<ref>[http://memorybook.org.ua/14/korota.htm Корота Євген Миколайович]<br/>[http://www.tribunapraci.com.ua/arhiv/40985-olga-rozumenko.html Наш перший 200-й... під Дебальцевим... // Сайт газети Іванківського району «Трибуна праці», 5 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160602085824/http://www.tribunapraci.com.ua/arhiv/40985-olga-rozumenko.html |date=2 червня 2016 }}</ref>
|-
|2170
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Білак Василь В'ячеславович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1993|9|17}}, [[Дротинці]] [[Виноградівський район]] [[Закарпатська область]]. Старший лейтенант, командир артилерійської батареї [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Обрав професію військового та після навчання служив у ЗСУ. Залишилися батьки. || {{дтс|2015|2|9}} || Військовослужбовці їхали на вантажівці з міста [[Артемівськ (Донецька область)]] до [[Дебальцеве]] та потрапили під обстріл. Згодом вантажівку було знайдено, а про військових відомостей не було. Наприкінці лютого тіло військовослужбовця знайшли серед загиблих, вивезених до [[Дніпропетровськ]]а. 3 березня Василя поховали у рідному селі.<ref>[http://zakarpattya.net.ua/News/136598-Zakarpatets-Vasyl-Bilak-shcho-chyslyvsia-u-spyskakh-znyklykh-bezvisty-zahynuv-u-viini-z-okupantom Закарпатець Василь Білак, що числився у списках зниклих безвісти, загинув у війні з окупантом // «Закарпаття онлайн», 27 лютого 2015]<br />[http://goloskarpat.info/society/54f02d4d35882/ Закарпатська мати впізнала свого сина серед загиблих під Дебальцевим // «Голос Карпат», 27 лютого 2015]<br />[http://mukachevo.today/sogodni-proshhalisya-iz-zagiblim-geroyem-vinogradivshhini-vasilem-bilakom-foto-video/ Сьогодні прощалися із загиблим героєм Виноградівщини Василем Білаком (ФОТО, ВІДЕО) // Mukachevo Today, 3 березня 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>
|-
|2171
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Совлич Роман Йосипович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1993|11|5}}, [[Фанчиково]] [[Виноградівський район]] [[Закарпатська область]]. Солдат [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). || {{дтс|2015|2|9}} || Військовослужбовці їхали на вантажівці «ЗИЛ» з міста [[Артемівськ (Донецька область)]] до [[Дебальцеве]] та потрапили під обстріл. Згодом вантажівку було знайдено, а про військових відомостей не було. На початку березня тіло воїна було ідентифікуване серед загиблих. 5 березня Романа поховали на кладовищі у Фанчикові.<ref>[http://uzhgorod.in/ua/novini/2015/mart/stalo_vidomo_pro_sche_odnogo_zagiblogo_v_ato_zakarpatcya_romana_sovlicha_foto Стало відомо про ще одного загиблого в АТО закарпатця - Романа Совлича (ФОТО) // UZHGOROD.in, 3 березня 2015]<br />[http://goloskarpat.info/society/54f78ba6d761a/ Виноградівщина знову у скорботі за полеглим героєм (ВІДЕО) // «Голос Карпат», 5 березня 2015 року]<br />[http://mukachevo.today/vinogradivshhina-znovu-v-trauri-sogodni-pohovali-shhe-odnogo-zagiblogo-geroya-ato-romana-sovlicha-video/ Виноградівщина знову в траурі – сьогодні поховали ще одного загиблого героя АТО Романа Совлича // Mukachevo Today, 5 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402104139/http://mukachevo.today/vinogradivshhina-znovu-v-trauri-sogodni-pohovali-shhe-odnogo-zagiblogo-geroya-ato-romana-sovlicha-video/ |date=2 квітня 2015 }}<br />[http://naidy.org.ua/?p=2624 Совлич Роман Йосипович (пошук)]</ref>
|-
|2172
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гуртов Олексій Анатолійович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1977|10|9}}, [[Балаклія]] [[Харківська область]]. Проживав у м. [[Мукачеве]] [[Закарпатська область]]. Майор, командир зенітно-ракетної батареї ракетно-артилерійського дивізіону [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Батько, Анатолій Гуртов, був вертолітником, загинув у 1988 році в Афганістані. Закінчив [[Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба|Харківське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ та артилерії]]. Залишилися мати, дружина та двоє дітей. || {{дтс|2015|2|9}} || Військовослужбовці їхали з міста [[Артемівськ (Донецька область)]] до [[Дебальцеве]] та потрапили під обстріл поблизу [[Логвинове]]. Тіла загиблих наприкінці лютого були передані українській стороні<ref name="ГуртовЧорнобай">[http://transkarpatia.net/transcarpathia/nadzvychaine/44273-na-tras-debalceve-artemvsk-znikli-dva-byc-sto-dvadcyat-vosmogo-grsko-photnoyi-brigadi-foto.html На трасі Дебальцеве-Артемівськ зникли два бійці сто двадцять восьмого гірсько-піхотної бригади // Новини Закарпаття, 12 лютого 2015]</ref><ref>[http://goloskarpat.info/society/54f1f2cf0ed5f/ У Мукачеві поховають майора 128 бригади // «Голос Карпат», 28 лютого 2015]<br />[http://panorama-mukachevo.com/2015/02/28/128595/ Післязавтра мукачівці прощатимуться із загиблим майором 128-ї бригади Олексієм Гуртовим // «Панорама Мукачева», 28 лютого 2015]<br />[http://transkarpathianews.net/actual/11402-mukachevo-proschalosya-z-bycem-128-brigadi-vdeo.html Мукачево прощалося з бійцем 128 бригади (Відео), 02.03.2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160307004709/http://transkarpathianews.net/actual/11402-mukachevo-proschalosya-z-bycem-128-brigadi-vdeo.html |date=07.03.2016 }}<br />[http://balrada.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2344:2015-03-10-10-10-50&catid=1:2011-05-16-14-21-14&Itemid=2 Балаклійщина сумує // Балаклійська районна рада, 10 березня 2015]</ref>. 
|-
|2173
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Чорнобай Роман Богданович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1981|12|21}}, [[Броди]] [[Львівська область]]. Сержант, водій ракетно-артилерійського дивізіону [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Строкову службу проходив у Мукачевому, та й залишився за контрактом. Шість місяців перебував у зоні бойових дій, після півторамісячної відпустки знову повернувся на схід. Залишилася дружина та 5-річний син. || {{дтс|2015|2|9}} || Військовослужбовці їхали з міста [[Артемівськ (Донецька область)]] до [[Дебальцеве]] та потрапили під обстріл поблизу [[Логвинове]]. Тіла загиблих наприкінці лютого були передані українській стороні. Поховали воїна 3 березня у селі [[Пониква (село)|Пониква]] Бродівського району, звідки родом його батьки.<ref name="ГуртовЧорнобай" /><ref>[http://ukr.segodnya.ua/regions/lvov/istoriya-pogibshego-boyca-popal-v-zasadu-a-telo-okazalos-na-vrazheskoy-storone-597117.html Історія загиблого бійця: потрапив у засідку, а тіло виявилося на ворожій стороні // «Сьогодні», 3 березня 2015]</ref>
|-
|2174
|[[Файл:General Staff of the Ukrainian Armed Forces.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Музика Артур Сергійович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1978|5|13}}, [[Ульяновка (місто)|Ульяновка]] [[Кіровоградська область]]. Підполковник відділу організації зв'язку головного управління [[Генеральний штаб Збройних сил України|Генерального штабу ЗСУ]]. Родина Артура тривалий час жила в [[Грузія|Грузії]], там він навчався у школі. По закінченню школи вирішив стати військовим, здобув освіту в Полтавському військовому інституті. У званні лейтенанта розпочав службу в гарнізонах Одеської, Дніпропетровської, Харківської областей. Залишилися батьки, сестри, дружина та 7-річний син.|| {{дтс|2015|2|9}}|| Військовослужбовці їхали з міста [[Артемівськ (Донецька область)]] до [[Дебальцеве]] та потрапили під обстріл поблизу [[Логвинове]]. Була інформація, що в машині загинули двоє військових, а Артура було поранено. Перебував у списках зниклих безвісти. 4 березня в Кіровоградській ОДА підтвердили смерть підполковника. 5 березня воїна провели в останню путь у рідній Ульянівці.<ref>[http://rk.kr.ua/zavtra-kirovogradschina-poproschaetsja-z-troma-zagiblimi-u-zoni-ato-viiskovimi Завтра Кіровоградщина попрощається з трьома загиблими у зоні АТО військовими // «Рідний Кіровоград», 4 березня 2015]<br />[http://naidy.org.ua/?p=2851 Музыка Артур Сергеевич]{{ref-ru}}<br/>[http://urim.klasna.com/uk/site/geroyi-ne-vmiraiut-1.html Герої не вмирають! Музика Артур Сергійович // Ульянівський районний історичний музей]</ref>
|-
|2175
|[[Файл:General Staff of the Ukrainian Armed Forces.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Циганок Сергій Анатолійович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1974|12|30}}, [[Круті Горби]] [[Таращанський район]] [[Київська область]]. Полковник 330-го центрального вузла фельд'єгерсько-поштового зв'язку [[Генеральний штаб Збройних сил України|ГШ ЗСУ]], в/ч А0168. Брав участь у бойових діях на сході з жовтня 2014 року. Залишилася мати, брат, сестри, дружина та двоє синів, 10 і 14 років.|| {{дтс|2015|2|9}}|| Військові везли до міста [[Дебальцеве]] фахівців та обладнання для налагодження зв'язку. На трасі поблизу [[Логвинове]] автомобіль УАЗ потрапив у засідку терористів і був розстріляний з автоматів. Тіло полковника вдалося забрати у терористів майже через місяць. 9 березня Сергія поховали в рідній землі.<ref>[http://tab.tsn.ua/video/video-novini/na-kiyivschini-pohovali-polkovnika-sergiya-ciganka.html?type=1551 На Київщині поховали полковника Сергія Циганка // ТСН, 9 березня 2015]<br />[https://www.youtube.com/watch?v=-x8ix8LPA7Y Прощання з український героєм, Сергієм Циганком // Espreso.TV, 10 березня 2015]</ref><br/>Прим. Рідні дізнались про загибель Сергія з відео, що виклали терористи на своїх сайтах, де вони показали документи полковника Циганка, та документи ще одного полковника - Ігора Павлова.  
|-
|2176
|[[Файл:General Staff of the Ukrainian Armed Forces.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Василенко Святослав Вікторович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1982|4|26}}, [[Донецьк]]. Проживав у м. [[Київ]]. Майор, заступник начальника вузла з виховної роботи 330-го центрального вузла фельд'єгерсько-поштового зв'язку [[Генеральний штаб Збройних сил України|ГШ ЗСУ]], в/ч А0168. 2004 року закінчив Полтавський військовий інститут зв'язку. Служив у 330 ЦВФПЗ на посадах від командира взводу до заступника начальника (з 2012 року). Залишилися син і донька.|| {{дтс|2015|2|9}}|| Військові везли до міста [[Дебальцеве]] фахівців та обладнання для налагодження зв'язку. На трасі поблизу [[Логвинове]] автомобіль УАЗ потрапив у засідку терористів і був розстріляний з автоматів. Довгий час був у списках зниклих. За даними Книги пам'яті, упізнаний серед загиблих, похований у Києві.<ref>[http://memorybook.org.ua/3/vasilenkostas.htm Василенко Святослав Вікторович]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3215 Василенко Святослав Викторович (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2177
|[[Файл:General Staff of the Ukrainian Armed Forces.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Макаренко Антон Миколайович]]||{{дтс|1990|5|17}}, [[Калита]] [[Броварський район]] [[Київська область]]. Молодший сержант, командир відділення 330-го центрального вузла фельд'єгерсько-поштового зв'язку [[Генеральний штаб Збройних сил України|ГШ ЗСУ]], в/ч А0168.|| {{дтс|2015|2|9}}|| Військові везли до міста [[Дебальцеве]] фахівців та обладнання для налагодження зв'язку. На трасі поблизу [[Логвинове]] автомобіль УАЗ потрапив у засідку терористів і був розстріляний з автоматів. Довгий час був у списках зниклих. За даними Книги пам'яті, ідентифікований за ДНК та визнаний загиблим.<ref>[http://memorybook.org.ua/3/vasilenkostas.htm Макаренко Антон Миколайович]<br/>[http://memorybook.org.ua/cemeteries/2536.htm Повністю ідентифікований по ДНК, як молодший сержант Макаренко Антон Миколайович]</ref>
|-
|2178
|[[Файл:Эмблема ВИТИ НТУУ.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Павлов Ігор Миколайович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1968|5|28}}, [[Мензелінськ]] [[Свердловська область]] [[РРФСР]]. Проживав у м. [[Київ]] (район Дарниця). Полковник, фахівець у сфері зв'язку. Кандидат технічних наук, доцент, начальник кафедри тактико-спеціальної підготовки [[Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій|Військового інституту телекомунікацій та інформатизації]] Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Рано втративши батьків, виховувався у будинку малюка та в школах-інтернатах. З 17 років почав працювати на Богословському алюмінієвому заводі у м. Краснотурьїнськ ([[РРФСР]]). Військову освіту отримав у Київському вищому зенітному ракетному училищі та залишився в [[Україна|Україні]]. 1993 року прийняв присягу на вірність Українському Народові, проходив службу на посаді курсового офіцера та начальника курсу факультету спеціального зв'язку Київського військового інституту управління та зв'язку. У 1999-2001 роках – слухач факультету підготовки фахівців оперативно-тактичного рівня Національної академії оборони України. З 2001 року викладав на кафедрі тактико-спеціальної підготовки Військового інституту телекомунікацій та інформатизації. Після закінчення [[Післядипломна освіта|ад'юнктури]] був призначений на посаду заступника начальника кафедри, з 2008 року - начальник кафедри. Захистив дисертацію, автор наукових праць. Залишилась донька. || {{дтс|2015|2|9}}|| На трасі поблизу [[Логвинове]] автомобіль УАЗ потрапив у засідку терористів і був розстріляний з автоматів. Похований у Києві.<ref>[http://darn.kievcity.gov.ua/news/11707.html Ігор Миколайович Павлов // Дарницька в м. Києві РДА, 16 березня 2015]<br/>[http://memorybook.org.ua/19/pavlovigor.htm Павлов Ігор Миколайович]</ref><br/>Прим. Разом із полковником Павловим в УАЗі були підполковник А. Музика, полковник С. Циганок, майор С. Василенко, молодший сержант А. Макаренко.
|-
|2179
|{{101 ОБрОГШ ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Недоводієв Микита Олександрович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1981|3|9}}, [[Київ]]. Підполковник (посмертно), начальник бронетанкової служби [[101-ша окрема бригада охорони ГШ (Україна)|101-ї окремої бригади охорони ГШ]], в/ч А0139 ([[Київ]]). Залишилися батьки, сестра та дружина. ||{{дтс|2015|2|9}}|| О 8-й годині виїхав на КАМАЗі з міста [[Дебальцеве]] до [[Харків|Харкова]]. До місця призначення не доїхав. У червні ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, офіцер загинув від вибухової травми в районі с. [[Логвинове]]. 21 червня з воїном попрощалися на території 101-ї бригади. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі міста Києва.<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=gmTvUzDoEqM У 101 бригаді Генерального штабу сьогодні в Києві відкрили Алею герої війни // «ТСН», 20 червня 2015]<br/>[http://poshuk.dndz.com.ua/2015/02/13/недоводієв-микита-олександрович/ Недоводієв Микита Олександрович // «Пошук», 13 лютого 2015]<br/>[http://uadopomoga.com/inter/277-pomogite-nayti.html Помогите найти! Недоводиев Никита Александрович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150627030502/http://uadopomoga.com/inter/277-pomogite-nayti.html |date=27 червня 2015 }}{{ref-ru}}<br/>[http://vk.com/topic-13048119_32467230 ВІЧНА ПАМ"ЯТЬ!]<br/>[http://shev.gov.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=12244&Itemid=544 Недоводієв Микита Олександрович // Шевченківська у м. Києві РДА] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160604205327/http://shev.gov.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=12244&Itemid=544 |date=4 червня 2016 }}</ref> Прим. Разом з майором Недоводієвим зник безвісти солдат Вадим Федорченко<ref>[http://naidy.org.ua/?p=3311 Федорченко Вадим Александрович (пошук)]</ref>
|-
|2180
|{{101 ОБрОГШ ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Федорченко Вадим Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1994|12|26}}, 20 років, [[Павлівка (Близнюківський район)]] Харківська область. Старший солдат, водій [[101-ша окрема бригада охорони ГШ (Україна)|101-ї окремої бригади охорони ГШ]], в/ч А0139 ([[Київ]]). 2012 вступив до Лозівського ліцею, спеціальність «рихтувальник кузовів та електрозварювальник». Того ж року був зарахований на заочне відділення Лозівського автодорожнього коледжу, факультет «Ремонт двигунів». 14.10.2013 був призваний на строкову службу. 03.08.2014 підписав контракт. Проходив службу у Краматорську, з 02.12.2014 — в Дебальцевому. Залишились батьки.||{{дтс|2015|2|9}}|| Загинув від вибухової травми внаслідок обстрілу в районі с. [[Логвинове]]. О 8:00 разом з майором Недоводієвим виїхав на КАМАЗі з м. [[Дебальцеве]] до [[Харків|Харкова]], за шинами для БМП. До місця призначення не доїхав. 13.03.2015 тіло загиблого було вивезено з району Дебальцевого та поховане на Краснопільському кладовищі м. Дніпро як тимчасово невстановлений захисник України. У липні 2019 ідентифікований за експертизою ДНК. 14.09.2019 перепохований у Павлівці<ref>[http://naidy.org.ua/?p=3311 Федорченко Вадим Александрович (пошук)]<br/>[https://memorybook.org.ua/24/fedorchenkovadim.htm Федорченко Вадим Олександрович]<br/>[https://antikor.com.ua/articles/68999-bitva_za_logvinovo._debaljtsevskij_dnevnik Битва за Логвинове. Дебальцевський щоденник]<br/>[https://www.pravda.com.ua/news/2019/09/13/7226239/ Експерти через ДНК встановили особу загиблого під Дебальцевим бійця. 13.09.2019]<br/>[https://novynarnia.com/2019/09/13/za-dnk-opiznali-voyina-vadima-fedorchenka-shho-zaginuv-u-boyu-pid-debaltsevim/ За ДНК опізнали воїна Вадима Федорченка, що загинув у бою під Дебальцевим]<br/>[https://petropavlivka.city/read/people/43435/cherez-chotiri-roki-tishi-vadima-vvazhali-zniklim-bezvisti-polonenim-a-povernuvsya-do-domu-dvohsotim Через чотири роки тиші: Вадима вважали зниклим безвісти, полоненим, а повернувся до дому двохсотим]<br/>[http://bliznuki-rda.kh.gov.ua/news/33/68990 Болісні хвилини прощання з учасником АТО Вадимом Федорченком]</ref>
|-
|2181
|[[Файл:Емблема РПСМОП «Свята Марія».svg|110пкс]]||{{flagicon|Росія}} [[Гейнц Кирило Іванович]]<br/>(Позивний «Німець») ||{{дтс|1986|4|12}}, [[Росія]]. Російський доброволець [[Свята Марія (рота)|Батальйону МВС спеціального призначення «Свята Марія»]]. Етнічний німець. Був талановитим електриком. Вступив до лав батальйону у вересні 2014 року, долучившись до захисту [[Народний суверенітет|суверенітету Народу]] України від окупантів та їх пособників. || {{дтс|2015|2|10}}|| Загинув у бою за [[Павлопіль]] на півдні Донецької області від кульового поранення. Бійці батальйону виконували функції розвідки в даному районі, тому вранці саме «Німець» заводив першу розвідгрупу Нацгвардії до міста. Сили АТО розбили російсько-терористичні угрупування навколо [[Маріуполь|Маріуполя]] та встановили контроль над кількома населеними пунктами.<ref>[http://24tv.ua/news/showNews.do?u_boyu_za_pavlopil_zaginuv_boyets_batalyonu_svyata_mariya&objectId=541863 У бою за Павлопіль загинув боєць батальйону "Свята Марія" // «Канал 24», 10 лютого 2015]<br />[http://www.pravda.com.ua/news/2015/02/10/7058091/ Турчинов: Наступ на бойовиків забезпечив надійну оборону Маріуполя // «Українська правда», 10 лютого 2015]</ref> Після прощання в Маріуполі та у Києві воїна поховали на Софіївсько-Борщагівському кладовищі.<ref>[http://www.mariupol.tv/news/war/mariupol/2548/v_mariupole_bojcy_batalona_svyataya_mariya_poproshalis_so_svoim_boevym_tovarishem_video.html В Мариуполе бойцы батальона «Святая Мария» попрощались со своим боевым товарищем (ВИДЕО) // MARIUPOL.TV, 11 лютого 2015]<br />[http://ukr.lb.ua/news/2015/02/12/295369_kiievi_poproshchalisya_iz_zagiblim_bilya.html У Києві попрощалися із загиблим біля Маріуполя бійцем "Святої Марії" // «Лівий берег», 12 лютого 2015]<br />[https://www.youtube.com/watch?v=JIN6O_KRlkc Прощання з бійцем "Святої Марії", який загинув в бою за Павлопіль // 5 канал, 12 лютого 2015]</ref>
|-
|2182
|[[Файл:57-а_мотопіхотна_бригада.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гаспарян Ігіт Сагателович]]<br/>(Позивний «Армані»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1986|3|8}}, [[Бобринець]] [[Кіровоградська область]]. Старший матрос, боєць 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше [[17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»]]). Етнічний вірменин, друзі звали його Ігорем. Займався спортом, брав активну участь у художній самодіяльності. Із квітня 2014 року долучився до 17-го батальйону.||{{дтс|2015|2|10}}|| Загинув на блокпості поблизу міста [[Горлівка]] ([[Донецька область]]) під час атаки російських збройних формувань. У бою Ігіт відстрілювався, захищаючи блокпост, і був смертельно поранений пострілом із гранатомета.<ref name="17бат-10-02">[http://gre4ka.info/suspilstvo/16461-na-skhodi-zahynuly-dvoie-viiskovykh-z-kirovohradshchyny На Сході загинули двоє військовиків з Кіровоградщини // «Гречка», 11 лютого 2015]<br />[http://tsn.ua/ukrayina/na-kirovogradschini-lyudi-rozgornuli-30-metroviy-prapor-schob-vshanuvati-podvig-zagiblogo-v-boyu-virmenina-409405.html На Кіровоградщині люди розгорнули 30-метровий прапор, щоб вшанувати подвиг загиблого в бою вірменина // ТСН, 15 лютого 2015]</ref><ref>{{Cite web |url=http://rk.kr.ua/na-kirovogradschini-poproschalisja-z-biitsem-17-go-batalionu |title=На Кіровоградщині попрощалися з бійцем 17-го батальйону. 15.02.2015, 10:18 |accessdate=2016-09-03 |archive-date=2015-06-08 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150608110008/http://rk.kr.ua/na-kirovogradschini-poproschalisja-z-biitsem-17-go-batalionu }}</ref>
|-
|2183
|[[Файл:57-а_мотопіхотна_бригада.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Харті Вадим Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1987|2|29}}, [[Ульяновка (місто)|Ульяновка]] [[Кіровоградська область]]. Сержант, боєць 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше [[17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»]]). Залишилася мати, дружина та двоє маленьких синів, 4 і 5 років.||{{дтс|2015|2|10}}|| Загинув у бою на блокпості поблизу селища [[Майорськ]] під містом [[Горлівка]] ([[Донецька область]]). Під час атаки на блокпост Вадим знищив командира диверсійно-розвідувальної групи противника.<ref name="17бат-10-02" /><ref>{{Cite web |url=http://znaj.org.ua/news/society/1695/dityam-zagiblogo-bijcya-ato-potribni-vzuttya-ta-yizha.html |title=Дітям загиблого бійця АТО потрібні взуття та їжа // «Знай», 7 березня 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150402112218/http://znaj.org.ua/news/society/1695/dityam-zagiblogo-bijcya-ato-potribni-vzuttya-ta-yizha.html |archivedate=2 квітня 2015 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2184
|[[File:Эмблема МВД Украины.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Терновий Дмитро Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1969|5|17}}, [[Чернігів]]. Полковник міліції, начальник відділу внутрішньої безпеки на [[Донецька залізниця|Донецькій залізниці]] Департаменту внутрішньої безпеки МВС України. Працював у Державній податковій службі України та в міліції. 18 травня 2012 року був призначений заступником начальника відділу внутрішньої безпеки в Чернігівській області. 28 серпня 2014 року був призначений начальником відділу внутрішньої безпеки на Південно-Західній залізниці ДВБ МВС України. Захоплювався рибальством. Залишилася дружина та донька. || {{дтс|2015|2|10}} || О 15:00 поблизу села [[Логвинове]] у верхній частині «дебальцівського виступу» на трасі між м. [[Дебальцеве]] і м. [[Артемівськ (Донецька область)]] група офіцерів МВС, які їхали на двох автомобілях, підірвалася на фугасі та потрапила у засідку. Від вибуху Дмитро загинув, інші офіцери отримали поранення, але прийняли бій та кілька годин тримали оборону, очікуючи на підмогу. В результаті військової спецоперації їх вдалося врятувати. Тіло полковника 21 лютого сепаратисти передали українській стороні. Поховали Дмитра 26 лютого у Чернігові.<ref>[http://mvs.gov.ua/mvs/control/lviv/uk/publish/article/144062 МВС своїх не кидає // Львівське УМВС, 10 лютого 2015]<br />[http://ratusha.lviv.ua/index.php?dn=news&to=art&id=3933 Дмитро Загарія: наказано вижити! // «Ратуша», 12 лютого 2015]<br />[http://pik.cn.ua/14368/chernigiv-poproshchavsya-iz-zagiblim-v-zoni-ato-polkovnikom-militsiyi-dmitrom-ternovim/ Чернігів попрощався із загиблим в зоні АТО полковником міліції Дмитром Терновим // ПіК, 26 лютого 2015]<br />[https://www.youtube.com/watch?v=VKzWoylRI3g Чернігів попрощався з полковником Терновим // Телеканал Новий Чернігів, 26 лютого 2015]</ref> 
|-
|2185
|[[File:Эмблема МВД Украины.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Юханов Євген Георгійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1976|10|28}}, [[Донецьк]]. Полковник міліції, начальник міського відділу міліції в місті [[Дебальцеве]] УМВС України в Донецькій області. Почав службу в міліції у 1997 році на посаді міліціонера - водія полку ППСМ Донецького МУ. З 1999 працював на різних посадах від дільничного інспектора Будьоннівського райвідділу до начальника управління громадської безпеки ГУМВС України в Донецькій області. В листопаді 2014 року був відправлений на відповідальну ділянку - в [[Дебальцеве]]. Особисто займався питаннями гуманітарної допомоги та евакуації мешканців, вивезенням дітей з Дебальцевого до безпечного Дніпропетровська. Залишились дружина та двоє маленьких дітей. || {{дтс|2015|2|10}} || Диверсійно-розвідувальна група російських бойовиків здійснила спробу захоплення міськвідділу міліції міста [[Дебальцеве]]. Співробітники відділу та бійці [[Артемівськ (батальйон)|батальйону «Артемівськ»]] відбили атаку, Євген загинув у бою з диверсантами. Похований у селищі [[Мангуш]] під Маріуполем.<ref>[http://mvs.gov.ua/mvs/control/donetsk/uk/publish/article/165334 У Дебальцевому загинув начальник міліції Євген Юханов // ГУМВС України в Донецькій області, 12 лютого 2015]<br/>[http://mvs.gov.ua/mvs/control/donetsk/uk/publish/article/165022 Попрощатись з полковником Юхановим приїхали правоохоронці з усієї Донеччини // ГУМВС України в Донецькій області, 13 лютого 2015]<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=XEfS25Di6QE Похороны начальника милиции Дебальцево&nbsp;// «Общественное ТВ Донбасса», 13 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2186
|[[File:Эмблема МВД Украины.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Жембровський Денис Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1981|11|5}}, [[Вінниця]]. Майор міліції, старший інспектор з особливих доручень відділу дільничних інспекторів УМВС України у Вінницькій області. В зоні АТО перебував у складі зведеного загону вінницької міліції. У 2002 році закінчив Одеський юридичний інститут. Починав працювати дільничним інспектором у м. [[Вінниця]], згодом на різних посадах міліції громадської безпеки. У травні 2014 року у числі перших міліціонерів вирушив на схід захищати Україну, ніс службу на блокпостах поблизу захопленого бойовиками Слов'янська. У друге своє відрядження до зони АТО поїхав у січні. Одружений. || {{дтс|2015|2|10}} || Близько 12:30 російські збройні формування з боку [[Горлівка|Горлівки]] з РСЗВ «Смерч» обстріляли місто [[Краматорськ]] ([[Донецька область]]) 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор. Денис загинув внаслідок прямого влучання снаряду на територію дислокації зведеного загону вінницької міліції. Ще двоє вінницьких міліціонерів отримали поранення.<ref name="Краматорськ-10-02">[http://ukr.lb.ua/news/2015/02/10/295079_pid_chas_obstrilu_kramatorska.html Під час обстрілу Краматорська загинули п'ять цивільних і двоє військових // «Лівий берег», 10 лютого 2015]<br />[http://www.pravda.com.ua/news/2015/02/10/7058071/ Бойовики обстріляли головний штаб АТО в Краматорську // «Українська правда», 10 лютого 2015]<br />[http://grani.ru/Politics/World/Europe/Ukraine/m.237799.html Террористы обстреляли Краматорск кассетными снарядами "Торнадо" // Грани.РУ, 10 лютого 2015]{{ref-ru}}<br />[http://donoda.gov.ua/?lang=ru&sec=02.03.09&iface=Public&cmd=view&args=id:24171;tags%24_exclude:46 Число погибших в Краматорске возросло до 12 человек // Донецька ОДА, 10 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160602022246/http://donoda.gov.ua/?lang=ru&sec=02.03.09&iface=Public&cmd=view&args=id:24171;tags%24_exclude:46 |date=2 червня 2016 }}{{ref-ru}}</ref><ref>[http://mvs.gov.ua/mvs/control/vinnytsia/uk/publish/article/179301;jsessionid=B40F18E0A803B63D0C2E50F34461DF2E Під час обстрілу бойовиками Краматорська загинув майор міліції Денис Жембровський // УМВС у Вінницькій області, 10 лютого 2015]</ref>
|-
|2187
|[[File:8-й_окремий_полк_спеціального_призначення.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бушнін Євген Валерійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1976|7|19}}, [[Чернігів]]. Солдат, розвідник [[8-й окремий полк спеціального призначення (Україна)|8-го окремого полку спеціального призначення]] ([[Хмельницький]]). Вищу освіту здобув на історичному факультеті Чернігівського державного педагогічного університету ім.Т.Г.Шевченка. Захоплювався археологією, був учасником рок-групи «Кущі». Влітку 2014 року добровольцем пішов на фронт. Залишилися дружина та донька. || {{дтс|2015|2|10}} || Близько 12:30 російські збройні формування з боку [[Горлівка|Горлівки]] з РСЗВ «Смерч» обстріляли місто [[Краматорськ]] ([[Донецька область]]) 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор. За оперативними даними станом на 19:15, загинули 5 військовослужбовців, 29 отримали поранення, серед цивільного населення 7 загиблих, 35 поранених, в тому числі 8 дітей. Поховали загиблого на кладовищі Яцево в Чернігові.<ref name="Краматорськ-10-02" /><ref>[http://ye.ua/news/news_19195.html Розвідник Євген Бушнін, який загинув у Краматорську, родом із Чернігова // «Є», 10 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160313081402/http://ye.ua/news/news_19195.html |date=13 березня 2016 }}<br />[http://pik.cn.ua/14153/chernigivtsi-shilili-kolina-pered-zagiblim-rozvidnikom-evgenom-bushninim/ Чернігівці схилили коліна перед загиблим розвідником Євгеном Бушніним // «ПіК», 14 лютого 2015]</ref>
|-
|2188
|[[Файл:Emblem of the Ukrainian Air Force.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Глубоков Володимир Петрович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1978|7|23}}, проживав у м. [[Хмельницький]]. Майор, військовослужбовець окремого полку дистанційно-керованих літальних апаратів ([[Хмельницький]]). Закінчив авіаційне училище, у Збройних Силах України служив з 1995 року. Залишилась мати на Житомирщині, дружина та 7-річна донька.|| {{дтс|2015|2|10}}|| Близько 12:30 російські збройні формування з боку [[Горлівка|Горлівки]] з РСЗВ «Смерч» обстріляли місто [[Краматорськ]] ([[Донецька область]]) 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор. За оперативними даними станом на 19:15, загинули 5 військовослужбовців, 29 отримали поранення. Поховали Володимира у с. [[Вишевичі]] на Житомирщині, звідки родом його батьки.<ref name="ЖитомирОДА-14-02" /><ref name="Краматорськ-10-02" /><ref name="ГлубоковСмерецький">{{Cite web |url=http://ye.ua/news/news_19206.html |title=Обстріл Краматорська: серед загиблих капітан з Хмельницького та сержант зі Старокостянтинова // «Є», 11 лютого 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160602134109/http://ye.ua/news/news_19206.html |archivedate=2 червня 2016 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2189
|[[Файл:Emblem of the Ukrainian Air Force.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Шмерецький Сергій Васильович]]<br/>(Позивний «Змій»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1984|2|16}}, [[Старокостянтинів]] [[Хмельницька область]]. Сержант, старший механік-водій окремого полку дистанційно-керованих літальних апаратів ([[Хмельницький]]). Після строкової служби в армії залишився на контрактній службі. В зоні АТО перебував з липня 2014 року. Залишилась мати, вітчим, сестра, дружина та 13-річна донька.|| {{дтс|2015|2|10}}|| Близько 12:30 російські збройні формування з боку [[Горлівка|Горлівки]] з РСЗВ «Смерч» обстріляли місто [[Краматорськ]] ([[Донецька область]]) 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор. За оперативними даними станом на 19:15, загинули 5 військовослужбовців, 29 отримали поранення.<ref name="Краматорськ-10-02" /><ref name="ГлубоковСмерецький" /><ref>{{Cite web |url=http://skmisto.com/news/641-proschannja-z-gero-m.html |title=Прощання з героєм // «Наше місто», 1 березня 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160415113101/http://skmisto.com/news/641-proschannja-z-gero-m.html |archivedate=15 квітня 2016 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2190
|[[File:11aar.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Дев'яткін Віктор Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{Дтс|1988|5|3}}, [[Шовкове (селище)|Шовкове]] ([[Бердянськ]]) [[Запорізька область]]. Солдат [[11-та окрема бригада армійської авіації (ЗСУ)|11-ї окремої бригади армійської авіації]] [[Сухопутні війська Збройних Сил України|Сухопутних військ Збройних Сил України]]. У 2006 році закінчив Бердянський машинобудівний професійний ліцей (колишнє училище №19), служив строкову армійську службу. З 2010 працював під Києвом в ЖЕКу слюсарем-покрівельником. Пішов добровольцем захищати Батьківщину, 7 серпня 2014 року був направлений до 169-го навчального центру у Десні на навчання, потім зарахований до вертолітної 11-ї бригади. Залишились батьки та дві сестри. || {{дтс|2015|2|10}}|| Близько 12:30 російські збройні формування з боку [[Горлівка|Горлівки]] з РСЗВ «Смерч» обстріляли місто [[Краматорськ]] ([[Донецька область]]) 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор. За оперативними даними станом на 19:15, загинули 5 військовослужбовців, 29 отримали поранення.<ref name="Краматорськ-10-02" /><ref>[http://bmr.gov.ua/index.php?id=800000125&tx_news_pi1%5Bnews%5D=2432&tx_news_pi1%5Bcontroller%5D=News&tx_news_pi1%5Baction%5D=detail&cHash=50757c47937d75b2904be97f1b3d14bd 10 лютого при обстрілі Краматорська загинув бердянець // Бердянська міська рада, 11 лютого 2015]<br />[http://www.mv.org.ua/news/92658-pri_obstrele_kramatorskogo_aerodroma_pogib_dobrovolec_iz_zaporozhskoi_oblasti.html При обстреле Краматорского аэродрома погиб доброволец из Запорожской области // «МВ», 11 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2191
| {{1 РТБр ЗСУ}} ||{{flagicon|Україна}} [[Ілляшук Михайло Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1979|7|10}}, [[Свійчів]] [[Володимир-Волинський район (1940—2020)|Володимир-Волинський район]] [[Волинська область]]. Старший сержант [[1-ша радіотехнічна бригада (Україна)|1-ї радіотехнічної бригади]]. Служив за контрактом. Залишилися батьки, дружина та син п'ятикласник. || {{дтс|2015|2|10}}||Близько 12:30 російські збройні формування з боку [[Горлівка|Горлівки]] з РСЗВ «Смерч» обстріляли місто [[Краматорськ]] ([[Донецька область]]) 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор.<ref name="Краматорськ-10-02" /><ref>[http://bug.org.ua/news/volodymyr/sche-odyn-heroj-z-volodymyr-volynskoho-rajonu-zahynuv-u-zoni-ato-21611/ Ще один герой з Володимир-Волинського району загинув у зоні АТО // «Буг», 12 лютого 2015]<br />[http://bug.org.ua/news/volodymyr/tilo-z-myhajlom-illyashukom-na-danyj-moment-znahodytsya-u-starokonstantynovi-21738/ Тіло з Михайлом Ілляшуком на даний момент знаходиться у Староконстантинові // «Буг», 13 лютого 2015]<br />[http://bug.org.ua/news/volodymyr/sohodni-pohovaly-vojina-ato-zi-svijchiva-myhajla-illyashuka-21946/ Сьогодні поховали воїна АТО зі Свійчіва Михайла Ілляшука // «Буг», 14 лютого 2015]</ref>
|-
|2192
|[[Файл:Emblem of the Defence Intelligence of Ukraine.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Довганюк Володимир Леонідович]]||{{дтс|1967|1|17}}, [[Бердянськ]] [[Запорізька область]]. Проживав у м. [[Київ]]. Полковник [[Головне управління розвідки Міністерства оборони України|ГУР МО]]. Закінчив Краснодарське вище військове училище, проходив військову службу на офіцерських посадах в [[Семей|Семипалатинську]] в [[Казахстан]]і, в [[Бровари|Броварах]] і [[Київ|Києві]]. Брав участь у миротворчих місіях ООН в [[Югославія|Югославії]], [[Ліберія|Ліберії]], [[Сьєрра-Леоне]]. Мав відзнаки та нагороди Міноборони. Влітку 2014 року поновився на військовій службі. Залишилася дружина.|| {{дтс|2015|2|10}}||Близько 12:30 російські збройні формування з боку [[Горлівка|Горлівки]] з РСЗВ «Смерч» обстріляли місто [[Краматорськ]] ([[Донецька область]]) 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор. Похований у Києві.<ref name="Краматорськ-10-02" /><ref>[http://www.brd24.com/news/a-25531.html В зоне АТО погиб еще один бердянец Владимир Довганюк // «Бердянськ 24», 18 лютого 2015]{{ref-ru}}<br />[http://iz.com.ua/zaporoje/64291-v-kramatorske-pogib-urozhenec-berdyanska-polkovnik-vladimir-dovganyuk.html В Краматорске погиб уроженец Бердянска полковник Владимир Довганюк // «Індустріалка», 19 лютого 2015]{{ref-ru}}<br/>[https://bmr.gov.ua/index.php?id=800000125&L=3&tx_news_pi1&#91;news&#93;=2606&tx_news_pi1&#91;controller&#93;=News&tx_news_pi1&#91;action&#93;=detail&cHash=05bd358068fb24670f696fa305e2cbeb Довганюк Володимир Леонідович // Бердянська міська рада]</ref>
|-
|2193
|[[Файл:Emblem of the Defence Intelligence of Ukraine.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Шевченко Ігор Станіславович]]||{{дтс|1981|8|4}}, [[Київ]]. Полковник (посмертно) [[Головне управління розвідки Міністерства оборони України|ГУР МО]]. || {{дтс|2015|2|10}}||Близько 12:30 російські збройні формування з боку [[Горлівка|Горлівки]] з РСЗВ «Смерч» обстріляли місто [[Краматорськ]] ([[Донецька область]]) 300-міліметровими снарядами, які влучили в район аеродрому та у житловий сектор. За оперативними даними станом на 19:15, загинули 5 військовослужбовців, 29 отримали поранення, серед цивільного населення 7 загиблих, 35 поранених, в тому числі 8 дітей. Похований у Києві на Лісовому військовому кладовищі.<ref name="Краматорськ-10-02" /><ref>[http://memorybook.org.ua/28/shevchenkoi.htm Шевченко Ігор Станіславович]<br/>[http://www.mohyla.net/uk/person/shevchenko-igor-stanislavovych Поховання]</ref>
|-
|2194
|[[Файл:95-оаембр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Хаустович Сергій Олегович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1980|4|8}}, [[Самара (місто)|Куйбишев]] [[РРФСР]]. Зі шкільних років проживав у м. [[Радомишль]] [[Житомирська область]]. Старший солдат, водій-електрик [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). Виріс у сім'ї військового. Став, як і батько, військовослужбовцем. Залишилася дружина та дві доньки.|| {{дтс|2015|2|10}}||Загинув у бойовому зіткненні поблизу села [[Спартак (Ясинуватський район)]] Донецької області. Похований у Радомишлі.<ref name="95оаембр-10-02">[https://www.facebook.com/sasko.laps/posts/10200187093837193 Вчора. Спартак.]<br />[https://www.facebook.com/denis.pyatigorets/posts/10203757264040186?pnref=story У наших на Спартаке сегодня 5 ангелов // 11 лютого 2015]</ref><ref>[http://www.zhitomir.info/news_144388.html У Радомишльському районі оголосили жалобу за загиблими в АТО земляками // Житомир.info, 13 лютого 2015]</ref><br/>Прим.За повідомленням Житомирської ОДА, загинув під [[Краматорськ]]ом.<ref name="ЖитомирОДА-14-02" />
|-
|2195
|[[Файл:13oamb.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Порозінський Сергій Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1985|9|6}}, [[Небіж]] [[Володарськ-Волинський район]] [[Житомирська область]]. Старшина 13-го окремого аеромобільного батальйону [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). Закінчив гірничо-екологічний факультет Житомирського державного технологічного університету. Проходив службу за контрактом у територіальному управлінні прикордонної служби у званні старшини. Був призваний до 95-ї аеромобільної бригади. Залишилася дружина та маленька дитина.||{{дтс|2015|2|10}}||Загинув у бойовому зіткненні поблизу села [[Спартак (Ясинуватський район)]] Донецької області.<ref name="95оаембр-10-02"/><ref name="ЖитомирПрощання-14-02">[http://www.zhitomir.info/news_144405.html На Корбутівці у Житомирі прощаються з чотирма загиблими військовими (доповнено) // Житомир.info, 14 лютого 2015]</ref><ref>{{Cite web |url=http://volodarsk.zt.ua/khronika/170-zaginuv-zhitel-s-nebizh-z-95-ji-brigadi |title=Загинув земляк з с.Небіж з 95-ї бригади // volodarsk.zt.ua, 11 лютого 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20151208153459/http://volodarsk.zt.ua/khronika/170-zaginuv-zhitel-s-nebizh-z-95-ji-brigadi |archivedate=8 грудня 2015 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2196
|[[Файл:13oamb.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Рудницький Іван Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1995|2|7}}, [[Чуднів]] [[Житомирська область]]. Солдат, навідник 13-го окремого аеромобільного батальйону [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). Після закінчення школи у квітні 2013 року пішов на військову службу за контрактом. Восени 2014 року 19-річний воїн був поранений, але після лікування повернувся на передову. Залишилися мати і сестра.||{{дтс|2015|2|10}}||Загинув у бойовому зіткненні поблизу села [[Спартак (Ясинуватський район)]] Донецької області.<ref name="95оаембр-10-02" /><ref name="ЖитомирПрощання-14-02" /><ref>[http://www.day.kiev.ua/uk/news/060515-v-chudnovi-vidkryly-memorialnu-doshk-geroyu-zemlyaku-ivanu-rudnickomu-yakyy-zagynuv-pid В Чуднові відкрили меморіальну дошку герою-земляку Івану Рудніцькому, який загинув під Спартаком]</ref>
|-
|2197
|[[Файл:13oamb.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Назарчук Микола Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1982|3|26}}, [[Радомишль]] [[Житомирська область]]. Сержант, сержант з маттехзабезпечення 13-го окремого аеромобільного батальйону [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). Залишилися дружина та дві доньки 8 та 11 років. ||{{дтс|2015|2|10}}||Загинув у бойовому зіткненні поблизу села [[Спартак (Ясинуватський район)]] Донецької області.<ref name="95оаембр-10-02" /><ref name="ЖитомирПрощання-14-02" />
|-
|2198
|[[Файл:13oamb.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ущапівський Андрій Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1993|10|2}}, [[Васьковичі]] [[Коростенський район]] [[Житомирська область]]. Солдат, оператор 13-го окремого аеромобільного батальйону [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). Закінчив Козятинське вище професійно-технічного училище залізничного транспорту. У 2012 році розпочав військову службу за контрактом. В зоні АТО перебував з травня 2014 року. ||{{дтс|2015|2|10}}||Загинув у бойовому зіткненні поблизу села [[Спартак (Ясинуватський район)]] Донецької області.<ref name="95оаембр-10-02" /><ref name="ЖитомирПрощання-14-02" />
|-
|2199
|[[Файл:13oamb.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Саєнко Олександр Віталійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1991|4|26}}, [[Білогородка (Києво-Святошинський район)]] [[Київська область]]. Солдат 13-го окремого аеромобільного батальйону [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). Був єдиною дитиною у сім'ї. Залишилися батьки.|| {{дтс|2015|2|10}}||Загинув у бойовому зіткненні поблизу села [[Спартак (Ясинуватський район)]] Донецької області.<ref>[http://www.belogorodka.info/news/1110-vichna-pamyat-geroyam-10022015-r-geroyichno-zaginuv-nash-odnoselchanin-sayenko-oleksandr.html Вічна пам`ять Героям! // Сайт Белогородки, 12 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160310075709/http://belogorodka.info/news/1110-vichna-pamyat-geroyam-10022015-r-geroyichno-zaginuv-nash-odnoselchanin-sayenko-oleksandr.html |date=10 березня 2016 }}<br />[http://sprotiv.org/52719# Білогородка у суботу прощатиметься з захистником України Олександром Саєнко. 3 фото // «Спротив», 13 лютого 2015]<br />[http://sprotiv.org/52750# Як Белогородка прощалася з захистником України Олександром Саєнко. 7 фото. Відео // «Спротив», 14 лютого 2015]</ref>
|-
|2200
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Місків Артур Валерійович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1983|4|23}}, [[Березнуватівка]] [[Солонянський район]] [[Дніпропетровська область]]. Старший лейтенант, заступник командира роти з технічної частини та озброєння [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше 40-й БТО «Кривбас»). 2006 року закінчив Дніпропетровський державний аграрний університет (агрономія), 2008 року&nbsp;— Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (державне управління). Працював в Дніпропетровській ОДА, потім у групі компаній «Кернел» агрономом, заступником керівника з виробництва. До останнього приховував від батьків, що перебуває на передовій. Не одружений, залишилися батьки та брат.|| {{дтс|2015|2|10}}|| Загинув під час обстрілу взводного опорного пункту під [[Дебальцеве|Дебальцевим]]. Довгий час вивезти тіло загиблого не вдавалося через постійні обстріли. [[14 березня]] в рідному селі Артура провели в останню путь<ref>[http://www.5.ua/suspilstvo/Na-Dnipropetrovshchyni-pokhovaly-biitsia-ATO-iakyi-zahynuv-pid-Debaltsevym-73285.html На Дніпропетровщині поховали бійця АТО, який загинув під Дебальцевим&nbsp;// «5 канал», 14 березня 2015]<br />[http://9-channel.com/pid-debaltsevim-zaginuv-starshiy-leytenant-40-batalyonu-teritorialnoyi-oboroni-krivbas-artur-miskiv-video-00083398.html Під Дебальцевим загинув старший лейтенант 40 батальйону територіальної оборони «Кривбас» Артур Місків&nbsp;// «9 канал», 16 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160306114031/http://9-channel.com/pid-debaltsevim-zaginuv-starshiy-leytenant-40-batalyonu-teritorialnoyi-oboroni-krivbas-artur-miskiv-video-00083398.html |date=6 березня 2016 }}<br />[http://hitjob.dp.ua/resume/view_resume.php?id=987 Місків Артур Валерійович. Резюме&nbsp;// Hitjob.dp.ua, 9 грудня 2013]<br/>[http://www.solon-rn.dp.gov.ua/OBLADM/solon_rda.nsf/%28search%29/315E82A98AA943FDC2257F550052E3DD?OpenDocument Агроном, держслужбовець та танкіст: ім’я Героя АТО увіковічать у меморіалі // Офіційний сайт Солонянського району, 10 лютого 2016]<br/>[http://memorybook.org.ua/16/miskiv.htm Місків Артур Валерійович]</ref>.
|-
|2201
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Мельник Валерій Павлович|| {{дтс|1970|3|23}}, [[Сутиски (смт)|Сутиски]] [[Тиврівський район]] [[Вінницька область]]. Старшина, сапер 9 роти [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Призваний за мобілізацією 13 серпня 2014 року. Ніс службу на блокпостах на адміністративному кордоні з окупованим російськими військами [[Автономна Республіка Крим|Кримом]]. Залишилася дружина та прийомний син, який служить в Нацгвардії в зоні АТО.|| {{дтс|2015|2|10}}|| Під час несення служби на блокпостах без належного лікування у Валерія розвинулись хвороби, 4 грудня був госпіталізований, спочатку у Новоград-Волинський, а потім у Київський військовий шпиталь з діагнозом двостороння пневмонія та рак шлунку. Помер у Києві після тривалого лікування. Поховали захисника 13 лютого у рідному селищі.<ref name="Вінницька-18-02" /><ref>{{Cite web |url=http://vinnitsaok.com.ua/2015/02/13/196158 |title=У Сутисках під Вінницею поховали бійця АТО Валерія Мельника // Вінниця ОК, 13 лютого 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160306192044/http://vinnitsaok.com.ua/2015/02/13/196158 |archivedate=6 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2202
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Грушко Роман Миколайович]]<br/>(Позивний «Лісник»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}|| {{дтс|1985|5|18}}, [[Липовець (місто)|Липовець]] [[Вінницька область]]. Старший солдат, оператор-навідник БМП розвідувальної роти [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Навчався за спеціальністю «Лісове господарство». Працював [[лісівник]]ом, був керівником підрозділу з лісових насаджень на залізниці станції «Погребище». Призваний за мобілізацією 14 серпня 2014 року. Залишились батьки, молодший брат, дружина та донька 2012 р.н. Батько Романа, [http://lipovec.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=313:2013-05-31-12-36-33&catid=23:2011-10-07-08-57-12&Itemid=41 Микола Терентійович Грушко] – полковник запасу, громадський діяч, голова районної організації ветеранів війни, праці та ЗСУ, викладає у Липовецькій школі предмет «Захист Вітчизни». || {{дтс|2015|2|11}}|| Загинув під час танкового обстрілу в районі [[Дебальцеве]]. [[20 лютого]] воїна провели в останню путь, похований на міському кладовищі Липовця.<ref name="30омбр-Дебальцеве-втрати16" /><ref>[http://i-vin.info/news/odna-za-odnoyu-ydut-na-vinnychchynu-pokhoronky-10076 Одна за одною йдуть на Вінниччину похоронки… // VIN, 19 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160314100523/http://i-vin.info/news/odna-za-odnoyu-ydut-na-vinnychchynu-pokhoronky-10076 |date=14 березня 2016 }}<br />[http://www.5.ua/ato-na-shodi/Na-Vinnychchyni-poproshchalysia-iz-zahyblym-zakhysnykom-Debaltsevoho-70963.html На Вінничині попрощалися із загиблим захисником Дебальцевого // «5 канал», 20 лютого 2015]<br />[http://www.0432.ua/article/746788 На Вінниччині поховали героя АТО. Земляки стали навколішки // 0432.ua - Сайт Винниці, 20 лютого 2015]<br />[http://33kanal.com/33-jj-kanal/sin-general-majjora-z-lipovcja-zaginuv-pid-2642.html Син генерал-майора з Липовця загинув під Дебальцевом // 33 канал, 25 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305074532/http://33kanal.com/33-jj-kanal/sin-general-majjora-z-lipovcja-zaginuv-pid-2642.html |date=5 березня 2016 }}<br />[http://vlasno.info/ato/item/1887-dvorichna-nastia-hrushko-bilshe-ne-obiime-tata Дворічна Настя Грушко більше не обійме тата // Vlasno.info, 20 лютого 2015]</ref>
|-
|2203
|[[Файл:57-а_мотопіхотна_бригада.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Мельник Микола Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1982|12|16}}, [[Цибулівка (Тростянецький район)]] [[Вінницька область]]. Солдат 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади (раніше [[17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»]]). Після закінчення школи служив у військовій частині ППО в [[Євпаторія|Євпаторії]]. Працював механізатором, потім слюсарем, їздив разом з братом на заробітки у Київ, там працював на будівництві. Підробляв роботами по господарству у селі. Призваний за мобілізацією 13 серпня 2014 року. Залишилися батьки та троє братів. || {{дтс|2015|2|11}}||Загинув від осколкового поранення у голову під час обстрілу в районі [[Торецьк|Дзержинськ]]а поблизу міста [[Горлівка]] ([[Донецька область]]).<ref name="Вінницька-18-02" /><ref>[http://www.trostrda.gov.ua/novyny/5086 Сумна звістка – в зоні АТО загинув герой, наш земляк Микола Мельник // Тростянецька РДА, 13 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150608110514/http://www.trostrda.gov.ua/novyny/5086 |date=8 червня 2015 }}<br />[http://vn.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/mikola-mel-nik-sho-zaghinuv-v-zoni-ato-hodiv-do-hramu-navit-na-vijni-10436673.html Микола Мельник, що загинув в зоні АТО, ходив до храму навіть на війні // «20 хвилин Вінниця», 19 лютого 2015]</ref>
|-
|2204
|[[Файл:UA army main.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Покрищенко Микола Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1990|3|15}}, [[Мартинівка (Новоархангельський район)]] [[Кіровоградська область]]. Солдат 55-го окремого автомобільного батальйону «Чорний ліс» ([[Біляївка (Олександрівський район)|Біляївка]], [[Кіровоградська область]]). Залишилися мати, дружина, 4-річна донька та 2-річний син.|| {{дтс|2015|2|11}}||Загинув у районі [[Дебальцеве]] в результаті обстрілу базового табору з РСЗВ «Град». 7 березня луганські сепаратисти передали тіло Миколи українській стороні разом із 8 іншими загиблими.<ref>[http://gre4ka.info/suspilstvo/16586-u-novoarkhanhelsku-poproshchaiutsia-iz-viiskovym-55-batalionu У Новоархангельську попрощаються із військовим 55 батальйону // «Гречка», 16 лютого 2015]<br />[http://vk.com/wall-37556252_3364 Покрищенко Микола Миколайович // Типовий Новоархангельськ, 17 лютого 2015]</ref>
|-
|2205
|[[Файл:Emblem of the Azov Battalion.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Коряк Дмитро Володимирович]]<br/>(Позивний «Брат»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1989|4|25}}, [[Миргород]], [[Полтавська область]]. Боєць [[Азов (полк)|Полку особливого призначення «Азов»]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Був активним учасником [[Євромайдан|Революції Гідності]] з перших її днів, входив до Свободівської сотні [[Самооборона Майдану|Самооборони Майдану]] у Жовтневому палаці. Потім організовував Самооборону на Полтавщині.<ref>{{Cite web |url=http://np.pl.ua/2014/05/predstavnyk-poltavskoji-samooborony-majdanu-rozpoviv-z-chym-krim-rosijskoji-ahresiji-ne-mozhe-myrytysya/ |title=Представник полтавської Самооборони Майдану розповів з чим, крім російської агресії, не може миритися // «Новини Полтавщини» , 7 травня 2014 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160325042217/http://np.pl.ua/2014/05/predstavnyk-poltavskoji-samooborony-majdanu-rozpoviv-z-chym-krim-rosijskoji-ahresiji-ne-mozhe-myrytysya/ |archivedate=25 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref> В серпні 2014 року приєднався до батальйону «Азов». За кілька днів до останнього бою Дмитра документалісти проєкту «[[Вавилон'13]]» записали з ним [https://www.youtube.com/watch?v=3-ncUhf5OWc інтерв'ю]. || {{дтс|2015|2|11}} || Загинув від осколкових поранень вночі під час штурму ворожого блокпоста поблизу села [[Саханка]] ([[Новоазовський район]] [[Донецька область]])&nbsp;— поруч з бійцем розірвалася міна.<ref>[https://www.facebook.com/anatolij.hanko/posts/812271815486623 Дімка з Миргорода]<br />[https://vk.com/batalion.azov?w=wall-72444174_4932%2F08bf6b11e1ed2ff0f7 У бою під Саханкою загинув боєць «Азову» з позивним «Брат»&nbsp;// «АЗОВ»&nbsp;— полк особливого призначення, 11 лютого 2015]</ref><ref name="Азов-Широкине">[http://vk.com/batalion.azov?w=wall-72444174_5032 Зведення за 5 днів боїв Широкинської операції // «АЗОВ» — полк особливого призначення, 16 лютого 2015]</ref>
|-
|2206
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Коваль Олег Миколайович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1972|1|30}}, [[Лисянка (смт)|Лисянка]] [[Черкаська область]]. Проживав у місті [[Чоп]] [[Закарпатська область]]. Старший лейтенант, військовослужбовець [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Вступив до вищого військово-будівельного училища в Нижньому Новгороді. В серпні 1992 року був переведений у Сімферопольське вище військово-будівельне училище, яке закінчив у 1994 році. З липня 1994 по грудень 2002 року проходив військову службу у в/ч А0474 м. [[Чоп]] на посаді заступника командира роти з виховної роботи. З 2004 до 2010 року працював начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чопської міської ради та заступником Головного архітектора. З 2010 року — начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородського району. Призваний за мобілізацією у липні 2014 року. Залишилася дружина, двоє дітей та онук.|| {{дтс|2015|2|11}}||Загинув у районі міста [[Дебальцеве]] під час обстрілу з РСЗВ «Град» та мінометів базового табору бригади.<ref>[http://www.ua-reporter.com/novosti/164904 Сумна звістка – в зоні АТО загинув герой, наш земляк Микола Мельник // Тростянецька РДА, 13 лютого 2015]<br />[http://www.mukachevo.net/ua/News/view/105268 Чоп у жалобі: в АТО загинув мобілізований Олег Коваль // Мукачево.Net, 16 лютого 2015]<br />[http://ua-reporter.com/novosti/164981 "Вантаж 200" все частіше привозять на Закарпаття... // UA-Reporter, 17 лютого 2015]<br />[http://lysyanka.com.ua/archives/241 У перший день перемир’я в Дебальцевому загинув лисянин // «Лисянщина», 17 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161216212434/http://lysyanka.com.ua/archives/241 |date=16 грудня 2016 }}</ref>
|-
|2207
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}}   ||Військовослужбовці [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). || {{дтс|2015|2|11}} ||За неофіційною інформацією з посиланням на бійців 128-ї бригади, у середу, 11 лютого, станом на 20:00 2 вантажівки з пораненими бійцями 128-ї бригади змогли прорвати кільце з Дебальцева через село Логвинове. Одній з вантажівок вдалося дістатися до Артемвіська, а в іншу влучив снаряд терористів. У результаті загинуло 13 бійців (11 поранених і 2 супроводжуючих) 128-ї бригади.<ref>[http://ua-reporter.com/novosti/164704 Російський снаряд влучив у вантажівку з пораненими 128-ї бригади — 13 загиблих // UA-REPORTER.COM, 13 лютого 2015]<br />[http://www.mariupolnews.com.ua/descr/53600 На Донетчине снаряд попал в грузовик с ранеными военными: погибли 13 человек // «Мариупольские Новости», 13 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>
Офіційно цю інформацію підтвердив заступник командира 128-ї гірсько-піхотної бригади Бондар Євген Петрович.<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=EKFOurRY2Ec#t=51 «Без відпочинку важко. Вони довго не протримаються», - Заступник командира 128-ї бригади. 13.02.2015]</ref>
|-
|2208
|[[Файл:UA army main.jpg|110пкс]]|| {{flagicon|Україна}}  [[Шелупець Дмитро Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1989|2|4}}, [[Ріпки (смт)|Ріпки]] [[Чернігівська область]]. Старший солдат, водій-електрик 2-го зведеного польового гвардійського вузла зв'язку [[Генеральний штаб Збройних сил України|Генерального штабу Збройних Сил України]]. Навчався у Чернігівському будівельному ліцеї. Призваний на контрактну військову службу 20 жовтня 2008 року до полку зв'язку у Чернігові, в/ч А0870. Після розформування частини продовжив військову службу у селищі [[Семиполки]] ([[Броварський район]] [[Київська область]]).|| {{дтс|2015|2|11}} || У районі міста Дебальцеве Донецької області внаслідок обстрілу бойових позицій артилерією ворога був тяжко поранений. Від отриманих ран помер по дорозі до лікарні міста Артемівська Донецької області.<ref>[http://www.gorod.cn.ua/news/gorod-i-region/62130-pamjataemo-dmitra-shelupcja-pohovali-v-ripkah.html Пам'ятаємо! Дмитра Шелупця поховали в Ріпках // Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua, 17 лютого 2015]<br />[http://cg.gov.ua/index.php?id=13134&tp=1 Шелупець Дмитро // Чернігівська ОДА]</ref>  
|-
|2209
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Зозуля Максим Петрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1976|8|2}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Старший солдат, механік-водій мотопіхотного відділення [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). Закінчив Криворізький автотранспортний технікум, де отримав спеціальність технік-електромеханік, водій. У 1995-1996 роках проходив строкову військову службу водієм у Києві. Мобілізований 15 травня 2014 року. За заслуги у боях зі звільнення [[Іловайськ]]а 16 серпня 2014 був нагороджений знаком «Мужність, честь, закон». || {{дтс|2015|2|11}}|| Загинув під [[Дебальцеве]]. Був поранений у плече, та під час медичної евакуації машина потрапила під обстріл і Максим отримав поранення у голову. Тіло було передано луганськими сепаратистами волонтерам 7 березня. Похований 25 квітня на Центральному кладовищі Кривого Рогу.<ref>[http://1kr.ua/news-20586.html Кривий Ріг попрощався з героєм Максимом Зозулею // «Перший Криворізький», 25 квітня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3027 Зозуля Максим (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2210
|[[Файл:UA 12 Engineer Regiment New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Шельмук Анатолій Володимирович]]|| {{дтс|1975|1|11}}, [[Середи]] [[Ємільчинський район]] [[Житомирська область]]. Прапорщик [[12-й інженерний полк (Україна)|12-го інженерного полку]] ([[Новоград-Волинський]]). У [[1992]] році його призвали на строкову службу, яку проходив в м. Хуст Закарпатської області. Служив в десантних військах. Після строкової служби в армії з 1994-1997 роки працював міліціонером в м. Києві. Згодом він перевівся служити в Ємільчинську військову частину – прапорщиком. Після розформування частини у 2000 році його переводять служити в частину А-3814 м. Новоград-Волинського. У 2002-2003 роках був миротворцем в Лівані. Після перебування в Лівані продовжував службу в тій самій частині. У 2014 році був відряджений в Херсонську область на кордон з Кримом. Залишилася дружина, син і донька. || {{дтс|2015|2|11}} || 29 січня 2015 року отримав травму, після чого його відправили до лікарні в м. Чаплинку Херсонської області, а згодом перевели у військовий шпиталь міста Одеса. 11 лютого 2015 року від отриманих травм помер.<ref>{{Cite web |url=http://www.emilchine-rda.gov.ua/33stranitsa7.html |title=Шельмук Анатолій Володимирович на сайті Ємільчинської райдержадміністрації |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150924000136/http://www.emilchine-rda.gov.ua/33stranitsa7.html |archivedate=24 вересня 2015 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2211
|[[Файл:UA 12 Engineer Regiment New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Штильов Сергій Степанович|| {{дтс|1986|8|23}}, [[Калита]] [[Броварський район]] [[Київська область]]. Солдат, підсобний робітник [[12-й інженерний полк (Україна)|12-го інженерного полку]] ([[Новоград-Волинський]]). 2004 року закінчив Київський професійний ліцей «АВІАНТ» за фахом «слюсар з ремонту автомобілів». Строкову службу проходив у військовій розвідці в складі 72 ОМБр. Працював за наймом. Мобілізований 22 серпня 2014 року. Учасник АТО. Залишилися мати і старший брат. || {{дтс|2015|2|11}} || Виїхав із зони АТО на ротацію, помер у розташуванні військової частини. Похований в смт Калита.<ref>[http://memorybook.org.ua/28/shtilev.htm Штильов Сергій Степанович]</ref>
|-
|2212
|[[Файл:Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png|110пкс]]|| {{flagicon|Україна}} [[Гранда Руслан Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1971|11|17}}, [[Львів]]. Проживав у c. [[Крива Балка (Миколаївський район)]] [[Миколаївська область]]. Старшина, командир мінометного розрахунку [[28-ма механізована бригада (Україна)|28-ї окремої механізованої бригади]] ([[Чорноморське (Одеська область)]]. Мобілізований у серпні 2014 року як доброволець. Залишилася донька і брат. || {{дтс|2015|2|11}} || [[4 лютого]] на блок-посту поблизу міста [[Мар'їнка]] ([[Донецька область]]) отримав осколкові поранення під час обстрілу. Помер у Дніпропетровському шпиталі. Похований у селі Крива Балка.<ref>[http://www.mk.gov.ua/ua/heroes_dnd/1428393828/1429782056/ Гранда Руслан Володимирович // Миколаївська ОДА]<br/>[http://nikolaev-city.net/12704/na-nikolaevshchine-v-posledniy-put-proveli-geroya-ato На Николаевщине в последний путь провели героя АТО // «Nikolaev-City», 14 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>  
|-
|2213
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Трепко Владислав Віталійович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1986|6|6}}, [[Чернівці]]. Лейтенант медичної служби, лікар-хірург [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Виріс в сім'ї вчителів. Навчався у Буковинському медичному університеті. На час АТО закінчував інтернатуру хірургічного відділення Чернівецької обласної лікарні, звідки в березні 2014 року добровольцем поїхав на схід. В зоні АТО пробув 200 днів, оперував поранених. Під час короткої відпустки до дому провів зустріч зі школярами, навчав їх надавати першу медичну допомогу. Перед поверненням на схід Владислав поспілкувався з буковинськими журналістами ([https://www.youtube.com/watch?v=HeBKag5iou8 відео «Чернівецький Промінь»]). Залишилися батьки. || {{дтс|2015|2|12}}|| Загинув у ніч на 12 лютого під час артилерійського обстрілу в районі [[Дебальцеве]], коли намагався вивезти поранених. [[16 лютого]] сотні мешканців Чернівців прийшли провести бійця в останню путь.<ref name="30омбр-Дебальцеве-втрати16" /><ref>[http://promin.cv.ua/news/2015/02/13/11012 Біля Дебальцевого загинув лікар-інтерн з Чернівців // «Чернівецький промінь», 13 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150213123001/http://promin.cv.ua/news/2015/02/13/11012 |date=13 лютого 2015 }}<br />[http://molbuk.ua/chernovtsy_news/86460-buv-dobryy-do-bezmezhzhya-odnogrupnycya-likarya-z-chernivciv-yakyy-zagynuv-v-ato.html «Був надзвичайно добрим», - одногрупниця лікаря з Чернівців, який загинув в АТО // «МБ», 13 лютого 2015]<br />[http://heroeschernivtsi2014.blogspot.com/2015/02/blog-post_14.html Герої. Чернівецька область. АТО. Трепко Владислав Віталійович]<br />[http://times.cv.ua/2015/02/16/proschannya-iz-likarem-vladom-trepko-yakyj-zahynuv-v-ato/ Прощання із лікарем Владом Трепко, який загинув в АТО // Сайт Chernivtsi, 16 лютого 2015]</ref>
|-
|2214
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бойко Олександр В'ячеславович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1977|1|15}}, [[Клевань]] [[Рівненська область]]. Сержант, старший навідник 4-го мінометного розрахунку мінометної батареї [[93-я окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]]. Працював у селі Зоря на тепличному комплексі, був електриком і спеціалістом з контрольно-вимірювальних приладів. Захоплювався квітникарством і фотографуванням. Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилися дружина, син та донька. ||{{дтс|2015|2|12}}|| Загинув від осколкового поранення під час мінометного обстрілу бойовиками поблизу села [[Водяне (Ясинуватський район)]] під [[Донецьк]]ом.<ref>[http://vse.rv.ua/news/1423766524-pid-chas-obstrilu-na-donechchini-zaginuv-minometnik-z-rivnenshchini.html Під час обстрілу на Донеччині загинув мінометник з Рівненщини // «ВСЕ», 12 лютого 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br />[http://sfera-tv.com.ua/index.php?m=news&d=view&nid=31170 На Сході загинув житель Рівненщини // «Сфера-ТБ», 16 лютого 2015]<br/>[http://rivne.com.ua/news/2015/02/17/215529.html На Рівненщині прощатимуться з бійцем АТО Олександром Бойком // Портал «Рівне», 17 лютого 2015]<br/>[http://rivne1.tv/Info/?id=48636 Ціна свободи. Загиблий в АТО боєць з Клеваня захоплювався квітникарством // Rivne1.tv, 15 травня 2015]</ref>
|-
|2215
|{{Донбас (батальйон)}}||{{flagicon|Україна}} [[Мельничук Роман Вікторович]]<br/>(Позивний «Санта»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1990|8|16}}, [[Вінниця]]. Солдат резерву, сапер інженерно-саперного взводу [[Донбас (батальйон)|батальйону оперативного призначення «Донбас»]] НГУ. Коли Роману виповнилося два роки, помер його батько. Строкову службу служив на флоті, на корветі «Вінниця». Добровольцем пішов на захист Батьківщини, з осені 2014 року перебував у зоні АТО. Залишилися мати, старша сестра і бабуся.|| {{дтс|2015|2|12}} || Бійці батальйону зайшли в село [[Логвинове]], що розташоване на трасі [[Дебальцеве]] — [[Артемівськ (Донецька область)]] для проведення «зачистки» територій від залишків незаконних збройних формувань та виявили в лісосмузі танки противника. В бою загинули троє бійців (позивні «Вован», «Впевнений», «Санта») та 6 отримали поранення. Ідентифікація проводилася за експертизою ДНК. Поховали Романа на кладовищі села Пирогово, поруч з обласним центром.<ref name="Донбас-12-02">[http://tsn.ua/ato/pid-chas-boyu-za-logvinovo-zaginuli-tri-biycya-donbasu-semenchenko-409055.html Під час бою за Логвиново загинули три бійці "Донбасу" - Семенченко // «ТСН», 13 лютого 2015]<br />[https://www.facebook.com/ievgen.shevchenko.7/posts/10202466419501674 Сегодня был тяжёлый день // facebook Евгений Шевченко, 12 лютого 2015]</ref><ref>[http://golosukraine.com/publication/main/statti/40264-na-proshannya-z-bijcem-bataljonu-donbas-vchiteli-p/#.VTx1WuasUrZ На прощання з бійцем батальйону «Донбас» вчителі принесли зошит спогадів «Наш друг Ромка» // «Голос України», 9 квітня 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref> 21 лютого російські бойовики знайшли обгорілі тіла трьох загиблих бійців «Донбасу» та передали їх українській стороні, а також тіла 5 медиків, які загинули 9 лютого в тому ж районі та військових ЗСУ.<ref name="Вивезені200-21-02" />
|-
|2216
|{{Донбас (батальйон)}}||{{flagicon|Україна}} [[Камінський Андрій Ігорович]]<br/>(Позивний «Впевнений»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1987|6|10}}, [[Харків]]. Мешкав у м. [[Дніпродзержинськ]] [[Дніпропетровська область]]. Солдат, стрілець-гранатометник гранатометного взводу [[Донбас (батальйон)|батальйону оперативного призначення «Донбас»]] НГУ. Отримав військову освіту, але військовим не став. У квітні 2014 року Андрій долучився до руху «Правий сектор», потім пішов у батальйон «Донбас». Брав участь у боях, пройшов школу сержантів. За тиждень мав повернутись у відпустку та одружитись. Батько Андрія теж захищає Батьківщину в зоні АТО.|| {{дтс|2015|2|12}} || Бійці батальйону зайшли в село [[Логвинове]], що розташоване на трасі [[Дебальцеве]] — [[Артемівськ (Донецька область)]] для проведення «зачистки» територій від залишків незаконних збройних формувань та виявили в лісосмузі танки противника. Андрій підбив ворожий БТР, і тут його напарник отримав поранення. Коли Андрій поповз до нього, щоб допомогти, противник відкрив вогонь з танків, добиваючи поранених. Від обстрілу загорілася вантажівка. Тіло Андрія сильно обгоріло. Його вивезли 21 лютого.<ref name="Вивезені200-21-02" /><ref name="Донбас-12-02"/><ref>[http://www.gorod.dp.ua/news/100764 Днепродзержинец Андрей Каминский погиб под Дебальцево за неделю до запланированной свадьбы // Сайт gorod.dp.ua, 25 лютого 2015]</ref>
|-
|2217
|{{Донбас (батальйон)}}||{{flagicon|Україна}} [[Самоленко Володимир Іванович]]<br/>(Позивний «Вован»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1968|12|31}}, [[Київ]]. Солдат, стрілець 1 взводу роти охорони [[Донбас (батальйон)|батальйону оперативного призначення «Донбас»]] НГУ. У 1990-х роках служив за контрактом в бригаді охорони диппредставництв у Києві. По тому здобув професію системного адміністратора. Залишились мати і донька.|| {{дтс|2015|2|12}} || Бійці батальйону зайшли в село [[Логвинове]], що на трасі [[Дебальцеве]] — [[Артемівськ (Донецька область)]] для проведення «зачистки» територій від залишків незаконних збройних формувань та виявили в лісосмузі танки противника. В бою загинули троє бійців батальйону.<ref name="Донбас-12-02" /><ref>{{Cite web |url=http://materi.com.ua/docs/ddd.PNG |title=Список загиблих |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150402105755/http://materi.com.ua/docs/ddd.PNG |archivedate=2 квітня 2015 |deadurl=yes }}</ref> 21 лютого російські бойовики знайшли обгорілі тіла трьох загиблих воїнів «Донбасу» та передали їх українській стороні.<ref name="Вивезені200-21-02" /> Ідентифікований за ДНК серед похованих на [[Краснопільський цвинтар|Краснопільському цвинтарі]]. 6 липня 2017 року з Володимиром прощались на Майдані Незалежності у Києві, перепоховання на київському кладовищі<ref>[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1561734380524920&id=100000651189969 Поховання відбудеться у Києві найближчими днями]<br/>[https://ua.censor.net.ua/video_news/446772/z_dobrovoltsem_volodymyrom_samoyilenkom_yakyyi_zagynuv_na_donbasi_poproschalysya_na_mayidani_nezalejnosti З добровольцем Володимиром Самойленком, який загинув на Донбасі, попрощалися на Майдані Незалежності в Києві]</ref>
|-
|2218
|{{Донбас (батальйон)}}||{{flagicon|Україна}} [[Поліщук Анатолій Олександрович]]<br/>(Позивний «Кемел»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1974|8|8}}, [[Родниківка (Уманський район)]] [[Черкаська область]]. Сержант, боєць [[Донбас (батальйон)|батальйону оперативного призначення «Донбас»]] НГУ. Ще під час [[Євромайдан]]у стояв на блок-посту, що був неподалік Маньківки, завертав автобуси із тітушками. Із квітня 2014 року подавав заявки у батальйон «Донбас», ходив у військкомат за повісткою, проте скрізь його «футболили» та просили чекати. В серпні його забрали в батальйон, проходив навчання, в зону АТО потрапив у січні. Одружений.|| {{дтс|2015|2|12}} || Загинув у боях за контроль над селом [[Логвинове]], що розташоване на трасі [[Дебальцеве]] — [[Артемівськ (Донецька область)]].<ref name="Донбас-ПоліщукПанчук">[https://www.facebook.com/sovetdonbass/posts/1571820243056838 Трагические новости из под Логвиново // facebook Совет добровольцев батальона "Донбасс", 19 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://vch-uman.in.ua/material.php?id=1171 Під Дебальцево загинув ще один уманчанин // «Вечірня Умань», 19 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160820140248/http://vch-uman.in.ua/material.php?id=1171 |date=20 серпня 2016 }}<br />[http://vch-uman.in.ua/material.php?id=1173 Родниківського Героя в останню путь проводжали в Прощену неділю… // «Вечірня Умань», 24 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160820170651/http://vch-uman.in.ua/material.php?id=1173 |date=20 серпня 2016 }}</ref><br/>Прим. 19 лютого бійці «Донбасу» обміняли одного полоненого бойовика-сепаратиста на тіла двох своїх загиблих товаришів, «Кемела» і «Араба», і тіло одного військового ЗСУ.<ref name="Донбас-обмін">{{Cite web |url=http://www.hromadske.tv/politics/biitsi-batalionu--donbas--zabrali-tila-svoyikh-pob/ |title=Бійці батальйону «Донбас» забрали тіла своїх побратимів // «Громадське ТБ», 20 лютого 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150924031614/http://www.hromadske.tv/politics/biitsi-batalionu--donbas--zabrali-tila-svoyikh-pob/ |archivedate=24 вересня 2015 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2219
|{{Донбас (батальйон)}}||{{flagicon|Україна}} [[Панчук Володимир Феліксович]]<br/>(Позивний «Араб»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1978|1|3}}, [[Хмельницький]]. Сержант, снайпер [[Донбас (батальйон)|батальйону оперативного призначення «Донбас»]] НГУ. Доброволець ще на початку АТО вирушив на схід. Залишилися дружина та троє дітей, молодшій доньці три роки.|| {{дтс|2015|2|12}} || Загинув під час мінометного обстрілу у боях за контроль над селом [[Логвинове]], що розташоване на трасі [[Дебальцеве]] — [[Артемівськ (Донецька область)]]<ref name="Донбас-ПоліщукПанчук" /><ref>[http://www.khmelnytsky.com/index.php?option=com_content&view=article&id=24743:2015-02-20-12-48-11&catid=189:2010-02-15-10-41-41 Вічна пам’ять та слава Герою! // Хмельницька міська рада, 20 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150221010844/http://www.khmelnytsky.com/index.php?option=com_content&view=article&id=24743:2015-02-20-12-48-11&catid=189:2010-02-15-10-41-41 |date=2015-02-21 }}<br />[http://www.5.ua/suspilstvo/Khmelnytskyi-poproshchavsia-iz-biitsem-Donbasu-iakyi-zahynuv-pid-Debaltsevym-71364.html Хмельницький попрощався із бійцем "Донбасу", який загинув під Дебальцевим // «5 канал», 24 лютого 2015]<br />[http://vv.gov.ua/news.php?nid=6964&lang=ua Він загинув, пробиваючи для наших солдатів «дорогу життя» // Національна гвардія України, 25 лютого 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. [[19 лютого]] бійці «Донбасу» обміняли одного полоненого бойовика-сепаратиста на тіла двох своїх загиблих товаришів, «Кемела» і «Араба», і тіло одного військового ЗСУ<ref name="Донбас-обмін" />. [[24 лютого]] бійця провели в останню путь: панахида за загиблим відбулася в [[Хмельницький#Свято-Покровський Кафедральний собор|Свято-Покровському кафедральному соборі]], прощання з Героєм&nbsp;— на майдані Незалежності<ref>{{Cite web |url=http://ye.ua/tags/Панчук%20Володимир |title=Панчук Володимир // Медіа-корпорація «Є» |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160305011003/http://ye.ua/tags/Панчук%20Володимир |archivedate=5 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref>.<br/>Примітка: під час прощання з бійцем на хресті була дата смерті [[11 лютого]]<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=snjpdy-DOe8 Хмельничани провели у вічність бійця Володимира Панчука&nbsp;// gazeta ye.ua, 24 лютого 2015]</ref>.
|-
|2220
|{{Донбас (батальйон)}}||{{flagicon|Україна}} [[Турков Ігор Леонідович]]<br/>(Позивний «Партизан»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1966|2|7}}, [[Новополоцьк]] [[Вітебська область]] [[Білоруська РСР]]. Мешкав у м. Дніпро. Солдат, кулеметник [[Донбас (батальйон)|батальйону оперативного призначення «Донбас»]] НГУ. Строкову службу проходив у військово-будівельній частині Московського гарнізону. Згодом переїхав до Дніпропетровська. Працював електриком на підприємстві, останнім часом — водієм у Дніпропетровській обласній організації [[Товариство Червоного Хреста України|Товариства Червоного Хреста України]]. Керівник релігійної громади християн віри євангельської «Шлях додому», директор БФ «Воскресіння». Учасник [[Революція гідності|Революції Гідності]]. Волонтер, збирав допомогу для воїнів АТО. Після [[Бої за Іловайськ|розстрілу «зеленого коридору» з Іловайська]], 31 серпня 2014 вступив на контракт до НГУ, пройшов підготовку у Навчальному центрі НГУ в м. Золочів і вирушив на Схід. Залишилися мати, двоє старших братів, дружина та троє дітей: дві доньки і неповнолітній син.|| {{дтс|2015|2|12}} || Загинув під час боїв за контроль над селом [[Логвинове]], що розташоване на трасі [[Дебальцеве]] — [[Артемівськ (Донецька область)]]. Залишився прикривати з кулемету відхід товаришів, після бою повідомив телефоном, що поранений, і разом з іншими пораненими переховується у підвалі одного з будинків села. З того часу вважався зниклим безвісти, інформація, що Ігор у полоні, не підтвердилась. Упізнаний по фото загиблих, яких привезли до моргу Донецька. У липні 2017 волонтери гуманітарної місії «Евакуація-200» доставили останки до Дніпра, ідентифікований за ДНК. 7 жовтня 2017 перепоховання на [[Краснопільський цвинтар|Краснопільському цвинтарі]]<ref>[https://naidy.org.ua/ru/turkov-igor-leonidovich Турков Игорь Леонидович (пошук)]<br/>[https://censor.net.ua/blogs/7150/pro_dvoh_poleglih_patrotv_yak_nezabarom_povernutsya_dodomu Про двох полеглих патріотів, які незабаром повернуться додому, 28.09.2017]</ref>.
|-
|2221
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Браух Андрій Васильович]]<br/>(Позивний «Рижий»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1991|4|28}}, [[Херсон]]. Солдат, водій БМП [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Призваний 24 березня 2014 року. Був єдиним сином у батьків. || {{дтс|2015|2|12}} || Отримав смертельне поранення у бою за контроль над селом [[Логвинове]], що розташоване на трасі [[Дебальцеве]] — [[Артемівськ (Донецька область)]]. З 12 лютого був у списку зниклих. 25 лютого з воїном попрощалися у Херсоні.<ref>[https://vk.com/samooborona.herson?w=wall-67466618_27696 25 лютого о 11.00 годині в кінотеатрі" Ювілейний" відбудеться прощання із загиблим героєм АТО Браух Андрієм Васильовичем]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br />[http://naidy.org.ua/?p=2840 Браух Андрей Васильевич]{{ref-ru}}<br />[http://grivna.ks.ua/publikatsi/v-khersone-pokhoronili-andreya-braukha-pogibshego-v-zone-ato В Херсоні поховали Андрія Брауха, який загинув у зоні АТО // «Гривня», 25 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150225133707/http://grivna.ks.ua/publikatsi/v-khersone-pokhoronili-andreya-braukha-pogibshego-v-zone-ato |date=25 лютого 2015 }}<br />[http://infoline.ks.ua/?p=11599 Херсонцы на коленях провели в последний путь Андрея Брауха - See more at: http://infoline.ks.ua/?p=11599#sthash.szopgE1R.dpuf // «Херсон ІнфоЛайн», 25 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150226135109/http://infoline.ks.ua/?p=11599 |date=26 лютого 2015 }}</ref><br/>Прим. 19 лютого бійці «Донбасу» обміняли одного полоненого бойовика-сепаратиста на тіла двох своїх загиблих товаришів та тіло одного військового із 30-ї бригади.<ref name="Донбас-обмін" />
|-
|2222
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Сущук Микола Володимирович]]<br/>(Позивний «Вершниця»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1990|5|16}}, [[Вершниця]] [[Новоград-Волинський район]] [[Житомирська область]]. Старший солдат, танкіст [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Залишилися батьки та двоє маленьких дітей.|| {{дтс|2015|2|12}} || Загинув у бою в районі села [[Логвинове]], що розташоване на трасі [[Дебальцеве]] — [[Артемівськ (Донецька область)]]. Танк підірвався на міні. Перед боєм Микола подзвонив батькові. Потім його батько відправився в район Дебальцеве, пішки та повзком пробирався до місця боїв, щоб відшукати сина. У червні 2015 року Миколу ідентифікували за експертизою ДНК серед загиблих. 23 червня поховали на Алеї Слави міського кладовища у Новоград-Волинському<ref>[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=924760257587419&id=922751294454982 Новоград-Волинці і не тільки! Смерть... Надія вмирає останньою...]<br/>[http://pn.zt.ua/nadzvichajni-podiyi/30-ombr-opublikuvala-spisok-zniklih-bezvisti-bijtsi/ 30 ОМБр опублікувала список зниклих безвісти бійців.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150623012148/http://pn.zt.ua/nadzvichajni-podiyi/30-ombr-opublikuvala-spisok-zniklih-bezvisti-bijtsi/ |date=23 червня 2015 }}<br />[http://zhitomir.today/news/society/u_novogradi_volinskomu_vidbudetsya_proshchannya_z_zagiblim_viyskovosluzhbovtsem-id8059.html У Новограді-Волинському відбудеться прощання з загиблим військовослужбовцем // «Житомир.TODAY», 23 червня 2015]</ref>
|-
|2223
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Шульга Володимир Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}|| {{дтс|1991|8|15}}, [[Веселий Поділ (Семенівський район)]] [[Полтавська область]]. Молодший сержант, танкіст [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). З перших днів окупації Криму стояв на кордоні Херсонської області. Із серпня 2014 року захищав Україну в зоні бойових дій.|| {{дтс|2015|2|12}} || Загинув у боях в районі [[Дебальцеве]], коли танк, в якому був Володимир, підірвався на фугасі. Знайдений серед загиблих за аналізом ДНК. Похований 30.06.2015 року  на кладовищі села Тарасівка Семенівського району.<ref>[http://vpoltave.info/post/36463 Полтавщина втратила сина у зоні АТО. 28.06.2015, 12:08]<br/>[http://www.0532.ua/news/872135 Ідентифікували бійця з Полтавщини, який загинув у лютому в зоні АТО. 28.06.2015, 14:46]<br/>[http://www.telegraf.in.ua/yandex/10046380-na-semenvschin-pohovali-geroya-yakiy-navchavsya-u-kremenchuc.html  На Семенівщині поховали Героя, який навчався у Кременчуц // "Кременчуцький ТелеграфЪ", 1 липня 2015]</ref>
|-
|2224
|[[Файл:79 OAeMBr ZSU.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Суслик Володимир Михайлович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1980|2|15}}, [[Монастирчани]] [[Богородчанський район]] [[Івано-Франківська область]]. Старший прапорщик, військовослужбовець [[79-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|79-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Миколаїв]]). Призваний за мобілізацією 2 серпня 2014 року. Залишився малолітній син.|| {{дтс|2015|2|12}}||Загинув близько 19:00 в районі міста [[Дебальцеве]] в результаті танкового обстрілу поблизу села [[Логвинове]]. Володимир загинув, надаючи допомогу пораненому товаришу. [[20 лютого]] воїна поховали у рідному селі.<ref>[http://www.blitz.if.ua/news/pid-debalcevo-zagynuv-35-litniy-meshkanec-ivano-frankivschyny.html Під Дебальцево загинув 35-літній мешканець Івано-Франківщини // "Бліц-Інфо", 13 лютого 2015]<br />[http://bogorda.if.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=3965:2015-02-13-14-31-20&catid=34:2010-12-23-05-50-23&Itemid=53 В зоні АТО загинув житель села Монастирчани Суслик Володимир Михайлович // Богородчанська РДА, 13 лютого 2015]<br />[http://www.blitz.if.ua/news/na-frankivschyni-v-ostannyu-dorogu-provely-kiborga-volodymyra-suslyka.html На Франківщині в останню дорогу провели "кіборга" Володимира Суслика // "Бліц-Інфо", 20 лютого 2015]</ref>
|-
|2225
|[[Файл:79 OAeMBr ZSU.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Марквас Ігор Йосипович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1967|10|17}}, [[Новомиколаївка (Жовтневий район)]] [[Миколаївська область]]. Проживав у м. [[Снігурівка]]. Старший лейтенант, командир взводу [[79-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|79-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Миколаїв]]). Закінчив [[Одеський національний політехнічний університет]]. Залишилась дружина та доросла донька.|| {{дтс|2015|2|12}}||Загинув близько 19:00 в районі міста [[Дебальцеве]] в результаті танкового обстрілу поблизу села [[Логвинове]] та смт [[Луганське (смт)|Луганське]]. Похований у Снігурівці.<ref>[http://snigurivka-rda.gov.ua/news.htm?id=1423840681 На території Снігурівського району оголошено триденний траур за загиблим земляком в зоні АТО // Снігурівська РДА, 13 лютого 2015]<br/>[http://nikvesti.com/news/public/65502 Снигиревка попрощалась с Игорем Марквасом, геройски погибшим под Дебальцево&nbsp;// «НикВести», 15 лютого 2015] {{ref-ru}}<br/>[http://snigurivka-rda.gov.ua/ua/sweet_memory/default.htm Сторінка пам'яті загиблих Героїв-снігурівчан // Снігурівська РДА]<br/>[http://memorybook.org.ua/16/markvas.htm Марквас Ігор Йосипович]</ref>
|-
|2226
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Комаров Олексій Миколайович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}|| {{дтс|1973|9|23}}, [[Пирятин]] [[Полтавська область]]. Капітан інтендантської служби [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Виріс в сім'ї військових і сам майже 25 років віддав службі в армії. Службу проходив у м. [[Новоград-Волинський]] Житомирської області, де жив з сім'єю - дружиною і сином. В зоні АТО перебував з травня 2014 року. || {{дтс|2015|2|12}}|| Загинув в районі міста [[Дебальцеве]] під час масованого обстрілу позицій російськими бойовиками. Поховали Олексія у місті Глухів на Сумщині, де живуть його батьки.<ref name="30омбр-Дебальцеве-втрати16" /><ref>[http://sorada.gov.ua/novyny-mistsevyh-rad/9-gluhivska-miska-rada/13952-u-gluhovi-pohovaly-uchasnyka-ato-.html У Глухові поховали учасника АТО // Сумська обласна рада, 16 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160317183655/http://sorada.gov.ua/novyny-mistsevyh-rad/9-gluhivska-miska-rada/13952-u-gluhovi-pohovaly-uchasnyka-ato-.html |date=17 березня 2016 }}<br />[http://like.sumy.ua/news/obshchestvo/5227-na-sumshchine-proveli-v-poslednij-put-eshche-odnogo-bojtsa На Сумщині провели в останню путь ще одного бійця. 16.02.2015, 19:28]<br />[http://rama.com.ua/aleksey-komarov-poka-dlitsya-eta-voyna-obyazan-zashhishhat-otechestvo/ Алексей Комаров: «Пока длится эта война, обязан защищать Отечество!» // «Рама», 17 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2227
|[[Файл:169 Desna.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кравченко Олександр Дмитрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1979|10|8}}, [[Королівка (Макарівський район)]] [[Київська область]]. Молодший сержант [[169 навчальний центр Сухопутних військ|169-го навчального центру Сухопутних військ]] ЗСУ ([[Десна (Козелецький район)|Десна]]). На фронт пішов добровольцем.|| {{дтс|2015|2|12}}|| Загинув у боях за [[Дебальцеве]] поблизу смт [[Луганське (смт)|Луганське]]. Похований в с. Королівка.<ref>[http://adm-makariv.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=3777:2015-02-18-13-49-47&catid=1:2010-09-26-18-32-11 Вічна пам'ять загиблому учаснику АТО // Макарівська РДА, 18 лютого 2015]<br/>[http://www.kyiv-oblosvita.gov.ua/6487-vidkrittya-memorialnikh-doshok-vojinam-geroyam-ato-na-makarivshchini Відкриття меморіальних дощок воїнам – героям АТО на Макарівщині] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304203433/http://www.kyiv-oblosvita.gov.ua/6487-vidkrittya-memorialnikh-doshok-vojinam-geroyam-ato-na-makarivshchini |date=4 березня 2016 }}<br/>[http://memorybook.org.ua/14/kravchenkood.htm Кравченко Олександр Дмитрович]</ref>
|-
|2228
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лісовенко Дмитро Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1982|12|25}}, [[Суми]]. Солдат, командир БМП [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). Закінчив Сумський державний університет. Працював старшим майстром механічної дільниці в цеху №22 заводу [[Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе|ВАТ «Сумське МНВО ім.М.В.Фрунзе»]]. На фронті був механіком-водієм, потім командиром БМП. Залишилася дружина та двоє неповнолітніх дітей.|| {{дтс|2015|2|12}}|| Загинув у результаті мінометного обстрілу поблизу села [[Новогригорівка (Артемівський район)]] під [[Дебальцеве]]. 6 березня прощання з воїном та поховання на Алеї Почесних громадян Центрального кладовища Сум.<ref>[http://rama.com.ua/na-vostochnom-fronte-pogib-komandir-bmp-iz-sum/ На восточном фронте погиб командир БМП из Сум // «Рама», 17 лютого 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://www.meria.sumy.ua/index.php?newsid=42695 Завтра Суми прощатимуться ще з одним героєм-земляком // Муніципальний портал Сум, 5 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160604222513/http://www.meria.sumy.ua/index.php?newsid=42695 |date=4 червня 2016 }}</ref>
|-
|2229
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Шевченко Олег Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1973|12|6}}, [[Дніпропетровськ]]. Старшина 3 взводу 1-ї штурмової роти [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). Указом від 4 лютого 2015 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).|| {{дтс|2015|2|12}}|| Зник безвісти після обстрілу поблизу села [[Новогригорівка (Артемівський район)]] під [[Дебальцеве]].<ref>[http://memorybook.org.ua/28/shevchenkooleg.htm Шевченко Олег Іванович]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2860 Шевченко Олег Иванович (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2230
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Асмолов Андрій Вікторович]]<br/>(Позивний «Ендрю»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1973|9|17}}, [[Нікополь]] [[Дніпропетровська область]]. Сержант, начальник автослужби [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). 13 років пропрацював в органах внутрішніх справ, розкривав кримінальні злочини, проводив поліграфічні тестування. Мобілізований з рядів добровольців 17 травня 2014 року. Залишились мама, брат, дружина, донька та син.|| {{дтс|2015|2|12}}|| Загинув у результаті мінометного обстрілу на блокпосту «Зірка» під [[Дебальцеве]] (за одними джерелами 17 лютого, за іншими 12 лютого). Перебував у списку зниклих безвісти. 5 березня тіло воїна вивезли до Дніпропетровська, 6 березня поховали у Нікополі.<ref name="АсмоловМедведєв">[http://nashreporter.com/readnews.php?read=1318 Днепродзержинские волонтеры привезли в Днепропетровск из-под Дебальцево двух погибших наших бойцов // «Репортер», 5 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160314060905/http://nashreporter.com/readnews.php?read=1318 |date=14 березня 2016 }}{{ref-ru}}</ref><ref>[http://nikopol.dp.ua/4542-nkopol-znovu-proschayetsya-z-geroyem.html Нікополь знову прощається з героєм // «Город Никополь», 4 березня 2015]<br />[http://www.nikopol-tv.net/?p=10899 6 марта Никополь простится с офицером Андреем Асмоловым // Nikopol-TV.net, 5 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160328231420/http://www.nikopol-tv.net/?p=10899 |date=28 березня 2016 }}{{ref-ru}}</ref>
|-
|2231
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Постолакі Віталій Андрійович]]<br/>(Позивний «Апостол») <br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1965|2|20}}, [[Ужгород]] [[Закарпатська область]]. Майор, командир розвідувального підрозділу [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). 1989 року закінчив факультет романо-германської філології Ужгородського національного університету, працював на митниці, згодом керував відділом внутрішньої політики спочатку в Ужгородській міськраді, а після помаранчевої революції — аналогічним управлінням Закарпатської ОДА. Громадський діяч, член Ради крайового [[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|товариства «Просвіта»]], голова ГО «Карпатська Батьківщина», обирався депутатом Закарпатської облради 5 скликання. Останні роки займався підприємництвом, тримав у новому районі Ужгорода невеличкий магазин будівельних та господарських матеріалів. Після [[Кримська криза|окупації Криму російськими військами]] офіцер запасу пішов до військкомату, йому відмовили. Після третьої відмови написав звернення до міністра оборони та начальника Генштабу. Враховуючи послужний список, Віталію доручили очолювати розвідку 128-ї бригади. У серпні 2014 року потрапив на передову у Дебальцеве. Залишилися дві доньки.<ref>[http://chas-z.com.ua/news/13860 Начальник розвідки 128-ї бригади // «Час Закарпаття», 27 січня 2015]</ref><br/>Ужгородські кінематографісти відзняли документальну стрічку, яка розповідає про життєвий шлях майора-розвідника [https://www.youtube.com/watch?v=wL7yO6baiwg «Мовчать слова коли говорять кулі»]. || {{дтс|2015|2|12}} || Загинув у бою близько 14:00 на спостережному пункті базового табору 128 бригади в місті [[Дебальцеве]]. Разом з Віталієм в бою полягли ще 7 захисників.<ref name="128бр-розвідники">[http://www.trubyna.org.ua/novyny/vchora-pid-debaltsevo-zahynulo-8-bijtsiv-zakarpatskoji-bryhady/ Вчора під Дебальцево загинуло 8 бійців закарпатської бригади // «Трибуна», 14 лютого 2015]<br />[http://goloskarpat.info/society/54df0eddf3897/ У зоні АТО загинув розвідувальник 128-ї бригади Віталій Постолакі // «Голос Карпат», 14 лютого 2015]<br />[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=834383819981406&set=a.339037692849357.81858.100002293862020&type=1&theater Вчора близько 14.00 в районі Дебальцево в результаті бою за базовий табір 128 бригади загинули 8 українських героїів // facebook Pavlo Fedaka, 14 лютого 2015]<br />[http://www.trubyna.org.ua/polityka/smertyu-horobryh-zahynuv-zakarpatskyj-major-vitalij-postolaki/ Смертю хоробрих загинув закарпатський майор Віталій Постолакі // Трибуна, 14 лютого 2015]</ref><br/>Як розповіли військові, під час евакуації тіл загиблих з міста [[Дебальцеве]] в автомобіль «Урал» влучив снаряд поблизу села [[Новогригорівка (Артемівський район)]]. У вантажівці були тіла 12 військових, в тому числі і майора Віталія Постолакі. Після довгих пошуків його літаком доправили до Ужгорода. 12 березня героя-добровольця провели в останню путь.<ref>[http://rionews.com.ua/news/all/now/n1549163510 Ужгородець Постолакі загинув двічі // РІО, 19 лютого 2015]<br />[http://www.trubyna.org.ua/novyny/zakarpatskyj-major-postolaki-zalyshyvsya-u-debaltsevo/ Закарпатський майор Постолакі залишився у Дебальцево // «Трибуна», 18 лютого 2015]<br />[http://naidy.org.ua/?p=3321 Постолакі Віталій Андрійович (пошук)]<br />[http://karpatskijobjektiv.com/в-ужгороді-попрощалися-з-віталієм-пос/ В Ужгороді попрощалися з Віталієм Постолакі, який загинув під Дебальцевим (ВІДЕО, +ФОТОРЕПОРТАЖ) // «Карпатський об'єктив», 12 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150324072620/http://karpatskijobjektiv.com/в-ужгороді-попрощалися-з-віталієм-пос/ |date=24 березня 2015 }}<br/>[http://chas-z.com.ua/news/17467 Яким було життя Віталія Постолакі // «Час Закарпаття», 18 квітня 2015]</ref>
|-
|2232
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бондар Василь Васильович (військовик)|Бондар Василь Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1973|11|7}}, [[Одеська область]]. Проживав із сім'єю у м. [[Київ]]. Старшина роти матеріального забезпечення [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Призваний за мобілізацією 5 серпня 2014 року. В зоні АТО займався доставкою паливно-мастильних матеріалів. Залишилася дружина та двоє дітей. || {{дтс|2015|2|12}}||Загинув у боях за [[Дебальцеве]] від осколкового поранення у серце. Військові розповіли, що 12 загиблих відправили «Камазом» на [[Артемівськ (Донецька область)]], але машина не доїхала. У березні тіло воїна було упізнано в Дніпропетровському морзі. 7 березня Василя поховали на Житомирщині у селі [[Барвінки]], на батьківщині його дружини.<ref>[http://infomalin.biz/news/suspilstvo/malin/10-bereznya-den-zhalobi-na-teritoriyi-malinskogo-rayonu.html 10 березня День жалоби на території Малинського району // «ІнфоМалин», 10 березня 2015]<br />[http://naidy.org.ua/?p=3199 Бондар Василь Васильович (пошук)]</ref>
|-
|2233<br />...<br />2234
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}}   ||Військовослужбовці [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). || {{дтс|2015|2|12}} || Близько 14:00 у бою на спостережному пункті базового табору 128 бригади в місті [[Дебальцеве]] загинули 8 захисників.<ref name="128бр-розвідники"/>
|-
|2235
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кость Ярослав Васильович]] <br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1974|6|17}}, [[Лавки (село)|Лавки]] [[Мукачівський район]] [[Закарпатська область]]. Солдат, майстер групи регламенту та ремонту ремонтної роти [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Призваний за мобілізацією влітку 2014 року. Залишилося 2 дітей, 14-річна донька та 7-річний син. Брат Ярослава воює в тому ж підрозділі.|| {{дтс|2015|2|13}} || Загинув під [[Дебальцеве]]. Зв'язок з Ярославом обірвався 13 лютого після обстрілу. 7 березня захисника поховали у селі Лавки.<ref>[http://www.mukachevo.net/ua/News/view/105216 Стало відомо про ще одного загиблого бійця 128-ї бригади з с.Лавки // Мукачево.Net, 15 лютого 2015]<br />[http://zakarpattya.net.ua/News/135948-U-viini-z-Rosiieiu-na-Donbasi-zahynuv-zakarpatets-z-Mukachivshchyny У війні з Росією на Донбасі загинув закарпатець з Мукачівщини. 15.02.2015]<br />[http://1kr.ua/news-19670.html Внимание, розыск! Разыскивается криворожанин пропавший в зоне АТО // «Перший Криворізький», 26 лютого 2015]<br />[http://www.mukachevo.net/ua/News/view/106209 На Мукачівщині у с.Лавки поховали загиблого бійця 128-ї бригади Ярослава Костя // Мукачево.net, 7 березня 2015]</ref>
|-
|2236
|[[Файл:43-й БТрО ЗСУ.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Діхтяр Іван Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1963|11|27}}, 51 рік, [[Воскресенка (Великоновосілківський район)]] [[Донецька область]]. Проживав у с. [[Керменчик|Октябрське]]. Прапорщик, старшина роти 43-го окремого мотопіхотного батальйону «Патріот» ([[Дніпропетровськ]]). 1983 року закінчив Красноармійський педагогічний коледж, сім років перебував на військовій службі. Навчався у [[Донецький юридичний інститут МВС України|Донецькому юридичному інституті МВС України]]. 1990 року переїхав у селище Октябрське та розпочав роботу в органах внутрішніх справ, від дільничного інспектора до старшого слідчого. З 2008 року працював юрисконсультом. Полковник [[Українське реєстрове козацтво|Українського реєстрового козацтва]] з 2011 року. Був членом виконкому, головою адміністративної комісії Октябрської сільради. На фронт пішов добровольцем у серпні 2014 року. Залишилися мати, дружина, двоє дітей та онук.|| {{дтс|2015|2|13}} || Загинув в районі міста [[Попасна]] ([[Луганська область]]), керуючи відводом особового складу в укриття під час обстрілу. Похований в с. Воскресенка.<ref>[http://memorybook.org.ua/5/dihtyar.htm Діхтяр Іван Іванович // Книга пам'яті]<br/>[http://ok.ru/profile/525037443549 Сторінка в ОК]<br/>[http://pr.ua/news.php?new=42085 Листи: Не забудемо подвиг козака Дихтяра! // Приазовський робочий]{{ref-ru}}<br/>[http://kumar.dn.ua/news/sergej_sazhko_navestil_mat_pogibshego_v_ato_bojca/2015-09-25-1825 Сергій Сажко провідав мати загиблого в АТО бійця // «КуМар», 25 вересня 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2237
|[[Файл:Paradniy.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Якубик Ростислав Зенонович]]<br/>(Позивний «Кубик»)|| {{дтс|1979||}}, [[Ішків]] [[Козівський район]] [[Тернопільська область]]. Боєць [[Айдар (батальйон)|24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар»]]. Під час [[Євромайдан|Революції Гідності]] був командиром тернопільської «12-ї сотні» [[Самооборона Майдану|Самооборони Майдану]]. || {{дтс|2015|2|13}} || За інформацією Романа Кузя, військовослужбовця «Айдару», Ростислав помер від зупинки серця під час артилерійського обстрілу міста [[Щастя (місто)|Щастя]] під [[Луганськ]]ом<ref>Новини на «5 каналі» о 22-й годині від 15 лютого 2015 року</ref>. [[15 лютого]] з воїном попрощалися в Києві на Майдані Незалежності.<ref>[http://kyiv.osp-ua.info/politics/22130-sili-ato-znischili-poblizu-schastja-dva-tanki-odnu-sau-i-blizko-20-teroristiv.html Сили АТО знищили поблизу Щастя два танки, одну САУ і близько 20 терористів. 14.02.2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171026002108/http://kyiv.osp-ua.info/politics/22130-sili-ato-znischili-poblizu-schastja-dva-tanki-odnu-sau-i-blizko-20-teroristiv.html |date=26.10.2017 }}<br />[http://ternopoliany.te.ua/zhittya/5880-na-skhodi-zahynuv-komandyr-12-sotni-rostyslav-yakubyk-kubyk На сході загинув командир «12 Сотні» Ростислав Якубик («Кубик») // «Тернополяни», 15 лютого 2015]<br />[https://www.facebook.com/AydarNews/posts/536542169821108 Попрощалися з Героєм, Айдарівцем Ростиславом // facebook Новини «Айдар», 15 лютого 2015]</ref>
|-
|2238
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Митрога Ігор Федорович|| {{дтс|1970|6|11}}, [[Василівка (місто)|Василівка]] [[Запорізька область]]. Стрілець [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]], в/ч В3011 (Кривий Ріг). Призваний за мобілізацією. Дві ротації був у зоні АТО, під Луганськом та під Маріуполем. || {{дтс|2015|2|13}} || Помер у міській лікарні [[Кривий Ріг|Кривого Рогу]], 13 лютого, після 9 днів перебування у комі. Під час конфлікту в кафе у Ігоря стався крововилив у мозок в результаті травми.<ref>[http://vasrda.gov.ua/item/4215-spivchuttia.html Співчуття // Василівська РДА, 14 лютого 2014]<br />[http://iz.com.ua/zaporoje/63920-uchastnik-ato-iz-zaporozhskoy-oblasti-umer-v-rezultate-travmy-poluchennoy-v-drake.html Участник АТО из Запорожской области умер в результате травмы, полученной во время инцидента в кафе // Індустріалка, 14 лютого 2015]<br />[http://reporter-ua.com/2015/02/16/logvinov-boec-iz-zaporozhskoy-oblasti-pogib-v-rezultate-neschastnogo-sluchaya Логвинов: Боец из Запорожской области погиб в результате несчастного случая // РепортерUA, 16 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2239
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Єлефтеріаді Валерій Степанович]]<br/>(Позивний «Грек»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1969|9|23}}, [[Суханове]] [[Бериславський район]] [[Херсонська область]]. Старшина [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). Воював в [[Афганістан]]і та [[Чечня|Чечні]]. У квітні 2014 року пішов добровольцем на фронт захищати рідну землю. || {{дтс|2015|2|13}} || Загинув у бою від кулі снайпера поблизу села [[Новогригорівка (Артемівський район)]] Донецької області в районі [[Дебальцеве]].<ref>[http://www.pravda.com.ua/articles/2015/02/18/7059058/ Дебальцеве. Післямова // Українська правда, 18 лютого 2015]</ref><ref>[http://www.t.ks.ua/na-hersonshchinu-vezut-telo-boyca-pogibshego-v-debalcevo На Херсонщину везуть тіло бійця, загиблого у Дебальцевому // «Типовий Херсон», 19 лютого 2015]{{ref-ru}}<br />[http://rdaberyslav.gov.ua/2010-12-15-14-41-59/5496-2015-02-22-14-55-50.html Сьогодні Бериславщина попрощалася з Героєм // Бериславська РДА, 23 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150225062400/http://rdaberyslav.gov.ua/2010-12-15-14-41-59/5496-2015-02-22-14-55-50.html |date=2015-02-25 }}</ref>
|-
|2240
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Орловський Петро Орестович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1989|3|2}}, [[Муроване (Пустомитівський район)]]  [[Львівська область]]. Солдат [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). На фронт пішов добровольцем, майже два місяці боронив Вітчизну в зоні АТО. || {{дтс|2015|2|13}} || Загинув від смертельного осколкового поранення у бою під [[Дебальцеве]] Донецької області.<ref>[http://www.032.ua/news/751629 На Львівщину привезуть тіло ще одного Героя АТО // 032.ua - Сайт міста Львова, 26 лютого 2015]<br />[http://vk.com/wall-66210801?own=1&w=wall-66210801_60380 Завтра 26.02.15 близько 11:30 год привезуть тіло нашого героя Петра Орловського // varta1 - Варта1, 25 лютого 2015]</ref>
|-
|2241
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Рясков Микола Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1985|11|29}}, [[Зіньків]]  [[Полтавська область]]. Солдат [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). У 2004-2005 роках проходив строкову військову службу в Гайсині Вінницької області і в Полтаві. 2005 року вступив до Харківського інституту радіоелектроніки, одночасно працював охоронником у Зіньківському відділенні АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Мобілізований 22 серпня 2014 року.|| {{дтс|2015|2|13}} || Загинув у бою під [[Дебальцеве]] Донецької області. Ідентифікований серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 30 липня 2015 року воїна перепоховали у рідному Зінькові.<ref>[http://zinkiv.adm-pl.gov.ua/news/vin-vidiyshov-u-bezsmertya-muzhnim-krokom Він відійшов у безсмертя мужнім кроком // Зіньківська РДА, 30 липня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160602045701/http://zinkiv.adm-pl.gov.ua/news/vin-vidiyshov-u-bezsmertya-muzhnim-krokom |date=2 червня 2016 }}<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3294 Рясков Николай (пошук)]</ref>
|-
|2242
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Іволга Сергій Олексійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1969|12|28}}, [[Придніпровське (Нікопольський район)]]  [[Дніпропетровська область]]. Солдат, механік-водій [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). Працював покрівельником на Нікопольському феросплавному заводі. Залишилися дружина та син 1992 р.н.|| {{дтс|2015|2|13}} || Загинув у бою під [[Дебальцеве]] Донецької області. Ідентифікований серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 20 липня 2015 року з воїном попрощалися у Придніпровському та перепоховали на центральному кладовищі Нікополя.<ref>[http://portal.nikopol.net/novunu/sogodni-nikopolshhina-provede-v-ostannyu-put-geroya-ivolgu-sergiya-oleksiyovicha.html Сьогодні Нікопольщина проведе в останню путь героя – Іволгу Сергія Олексійовича // Нікопольська міська рада, 20 липня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160513091949/http://portal.nikopol.net/novunu/sogodni-nikopolshhina-provede-v-ostannyu-put-geroya-ivolgu-sergiya-oleksiyovicha.html |date=13 травня 2016 }}<br/>[http://memorybook.org.ua/11/ivolga.htm Іволга Сергій Олексійович]</ref>
|-
|2243
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Голік Руслан Валерійович]] || {{дтс|1977|6|24}}, [[Благодатне (Скадовський район)]] (колишнє Радгоспне)  [[Херсонська область]]. Сержант [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] (раніше 40 БТО «Кривбас»), [[Кривий Ріг]].|| {{дтс|2015|2|13}} || Зник безвісти у передмісті [[Дебальцеве]] (насип у кінці вулиці Серго) на блок-посту. Там було підбито БМП, в якому перевозили поранених, серед яких був Руслан. За даними Книги пам'яті, Ідентифікований по ДНК та визнаний загиблим.<ref>{{Cite web |url=http://memorybook.org.ua/4/golikruslan.htm |title=Голік Руслан Валерійович |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170519113408/http://memorybook.org.ua/4/golikruslan.htm |archivedate=19 травня 2017 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2244
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Павлюк Олег В'ячеславович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1989|7|26}}, [[Кам'янське]] (колишній Дніпродзержинськ) [[Дніпропетровська область]]. Старший солдат, оператор-навідник БМП [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] (раніше 40 БТО «Кривбас»), [[Кривий Ріг]]. До ЗС України був призваний під час перших хвиль мобілізації в 2014 році.|| {{дтс|2015|2|13}} || Зник безвісти разом з Русланом Голіком у передмісті [[Дебальцеве]] (насип у кінці вулиці Серго) на блок-посту, де було підбито БМП, в якому перевозили поранених. Навесні 2017 року, за показами свідків, суд визнав його загиблим. Був ідентифікований за ДНК серед загиблих після того, коли попіл, що залишився від військовослужбовця, був знайдений в остові БМП на заводі з перероблення кольорових металів. Перепохований 23.11.2017 у Кам'янському, на Алеї Слави військового кладовища Соцміста.<ref>[http://memorybook.org.ua/19/pavlukoleg.htm Павлюк Олег В’ячеславович]<br/>[https://ua.censor.net.ua/photo_news/463377/zagyblogo_v_2015_rotsi_pid_debaltsevym_voyina_olega_pavlyuka_perepohovayut_u_kamyanskomu_23_lystopada Загиблого в 2015 році під Дебальцевим воїна Олега Павлюка перепоховають у Кам'янському 23 листопада, - волонтер Колесник]<br/>[http://sobitie.com.ua/novosti/prostilis-s-kamenchaninom-pogibshim-pod-debalcevo Простились с каменчанином, погибшим под Дебальцево] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171125230337/http://sobitie.com.ua/novosti/prostilis-s-kamenchaninom-pogibshim-pod-debalcevo |date=25 листопада 2017 }}{{ref-ru}}<br/>[https://www.5.ua/regiony/z-chasiv-debaltsevoho-vvazhavsia-znyklym-u-dnipri-pokhovaly-ostanky-biitsia-ato-159925.html  З часів Дебальцевого вважали зниклим: у Дніпрі поховали останки бійця АТО. 23.11.2017, 18:25]</ref>
|-
|2245
|[[File:Kyivska_Rus.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Сич Тарас Степанович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1966|3|30}}, [[Вінниця]]. Солдат, кухар 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше [[Київська Русь (25 батальйон територіальної оборони)|25-й БТО «Київська Русь»]]). Працював будівельником, у вільний час безкоштовно ремонтував монастир. Активний учасник [[Євромайдан|Революції Гідності]]. В батальйон пішов з Майдану, там він також годував людей. Коли формували «Київську Русь» із добровольців з Майдану, Тарас їздив у військкомат брати направлення на перекваліфікацію, бо був прикордонником за спеціальністю. Знайомі розповіли, що Тарас був пацифістом, на фронті куховарив, допомагав пораненим, зброю до рук не брав. Залишилася доросла донька. || {{дтс|2015|2|13}}|| Загинув під мінометним вогнем під [[Дебальцеве]], коли снаряд розніс кухарський намет. Тіло загубилось в Артемівську, пошуки вели силами волонтерів, у березні його відшукали у Дніпропетровську. [[27 березня]] з Тарасом попрощаються у Вінниці.<ref>[http://vn.20minut.ua/dopomogha-poranenim-bijcyam/zaghiblogho-pid-debal-cevim-vinnichanina-tarasa-sicha-pohovayut-u-p-ya-10440724.html Загиблого під Дебальцевим вінничанина Тараса Сича поховають у п'ятницю // «20 хвилин Вінниця», 23 березня 2015]<br/>[http://www.0432.ua/article/780546 У Вінниці попрощалися з бійцем «Київської Русі», який загинув під Дебальцево //  0432.ua - Сайт Вінниці, 27 березня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2780 Сыч Тарас Степанович (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2246
|[[Файл:MVS Lviv.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лехмінко Ігор Ігорович]]||{{дтс|1973|11|18}}, [[Яворів]] [[Львівська область]]. Прапорщик міліції, боєць [[Львів (батальйон)|батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів»]] ГУМВС України у Львівській області. В батальйон прийшов добровольцем наприкінці 2014 року. Залишилися батьки, дружина та 13-річний син. || {{дтс|2015|2|13}} || Виїхав на танку на завдання з міста [[Дебальцеве]] разом із бійцями батальйону «Артемівськ». Зі слів танкістів, в танк потрапила міна, Ігор був вбитий, його тіло залишилося в районі «Хреста» під Дебальцеве. [[28 березня]] воїна поховали на Новому кладовищі у Яворові.<ref>[http://dailylviv.com/news/polityka/zavtra-vidbudetsya-pokhoron-polehloho-na-viini-praporshchyka-batalionu-lviv-ihora-lekhminka-17217 Завтра відбудеться похорон полеглого на війні прапорщика батальйону «Львів» Ігоря Лехмінка // «Щоденний Львів», 27 березня 2015]<br/>[http://www.pohlyad.com/news/n/80896 Він загинув, обороняючи нашу землю. На Львівщині сьогодні поховали бійця батальйону «Львів» // «Погляд», 28 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924075446/http://www.pohlyad.com/news/n/80896 |date=24 вересня 2015 }}<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3436 Лехмінко Ігор Ігорович (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2247
|[[Файл:MVS Lviv.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Домченко Владислав Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1977|11|15}}, [[Львів]]. Молодший сержант міліції, боєць [[Львів (батальйон)|батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів»]] ГУМВС України у Львівській області. Служив у батальйоні з серпня 2014 року.|| {{дтс|2015|2|13}} || Загинув під час виконання бойового завдання у м. [[Дебальцеве]]. Після артобстрілу вважався зниклим безвісти, ідентифікований серед загиблих у липні 2015 року. Поховання 22 липня на Личаківському цвинтарі на Полі почесних поховань №76.<ref>[http://zik.ua/ua/news/2015/07/20/v_seredu_u_lvovi_pohovayut_molodshogo_serzhanta_militsii_vladyslava_domchenka_yakyy_zagynuv_v_ato_608965 У Львові поховають молодшого сержанта міліції Владислава Домченка, який загинув в АТО // «ЗІК», 20 липня 2015]<br/>[http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/lviv/uk/publish/article/165231 Львівські правоохоронці вирушили у Дніпропетровськ за тілом загиблого бійця батальйону «Львів» // ГУМВС України в Львівській області, 21 липня 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br/>[http://vk.com/wall-36015532_294227 Домченко Владислав Анатолійович (пошук)]</ref>
|-
|2248
|[[Файл:Емблема спецбатальону МВС України «Артемівськ».png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Стрєлець Дмитро Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1979|3|20}}, [[Покров]] [[Дніпропетровська область]]. Молодший сержант міліції, боєць [[Артемівськ (батальйон)|батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ»]]. Без батька залишилося двоє дітей. || {{дтс|2015|2|13}} || Загинув у бою під [[Дебальцеве]]. Як розповідали співслужбовці, підрозділ потрапив у засідку під час проведення розвідки, разом з Дмитром загинули ще двоє бійців БПСМОП «Артемівськ». 4 березня воїна поховали на центральній алеї міського кладовища Орджонікідзе.<ref>[http://www.ordgok.com/news/?p=2272 Орджоникидзе проводил в последнюю путь земляка, погибшего в зоне АТО! // Сайт ПАТ «ОГЗК», 4 березня 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2249
|[[Файл:Емблема спецбатальону МВС України «Артемівськ».png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лаговський Віктор Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1964|7|30}}, [[Житомир]]. Молодший сержант міліції, боєць [[Артемівськ (батальйон)|батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ»]]. У зону АТО пішов добровольцем. Залишилися дружина, двоє синів та новонароджена внучка. || {{дтс|2015|2|13}} || Загинув у бою під [[Дебальцеве]]. Підрозділ потрапив у засідку під час проведення розвідки. Зі слів очевидця, був застрелений в голову, тіло на БТРі вивезено з місця бою і разом з іншими загиблими перевозилося до Артемівська, по дорозі в машину влучила міна. Перебував у списку зниклих, ідентифікований за експертизою ДНК. Поховали воїна-захисника 30 квітня у Житомирі на військовому кладовищі.<ref>[http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/zhytomyr/uk/publish/article/169505;jsessionid=21CE4ED910E21C9210D561B813B9D800 Завтра Житомирщина попрощатиметься з бійцем батальйону «Артемівськ», який загинув у зоні АТО // УМВС України в Житомирській області, 29 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150722011056/http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/zhytomyr/uk/publish/article/169505;jsessionid=21CE4ED910E21C9210D561B813B9D800 |date=22 липня 2015 }}<br/>[http://www.1.zt.ua/news/misto/bozhe-chomu-ti-zabirayesh-horoshih-lyudey-v-zhitomiri-proshchalisya-iz-dobrovoltsem-foto.html "Боже, чому ти забираєш хороших людей": в Житомирі прощалися із добровольцем // «Перший Житомирський», 30 квітня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3103 Лаговський Віктор Анатолійович (пошук)]</ref>
|-
|2250
|[[Файл:Емблема спецбатальону МВС України «Артемівськ».png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Карпо Сергій Едуардович]]<br/>(Позивний «Мальок»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1995|6|24}}, 19 років, [[Коровій Яр]] [[Краснолиманський район]] [[Донецька область]]. Молодший сержант міліції, боєць [[Артемівськ (батальйон)|батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ»]].<br/>Триває експертиза ДНК.|| {{дтс|2015|2|13}} || Зник після бою під [[Дебальцеве]]. Боєць був поранений, і його намагались вивезти на бронемашині, яка потрапила під обстріл. Перебуває у списку зниклих безвісти.<ref>[http://memorybook.org.ua/14/karpo.htm Карпо Сергій Едуардович]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2918 Карпо Сергей Эдуардович (пошук)]{{ref-ru}}<br/>[http://news.online.ua/ukr/740451/ovcharenkointervyu Сепари довго не вірили, що з ними борються місцеві — боєць АТО з Донецька // Online.ua, 24 квітня 2016]</ref>
|-
|2251
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Каморников Денис Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1969|12|22}}, [[Кривий Ріг]]  [[Дніпропетровська область]]. Старший лейтенант, командир 3 танкового взводу 1 роти 1 танкового батальйону [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). || {{дтс|2015|2|13}} || Загинув під [[Дебальцеве]] ([[Донецька область]]). Військовий не повернувся з дозору (на сайті пошуку вказано дату 17 лютого). У березні упізнаний серед загиблих.<ref>[http://www.sobytiya.dp.ua/news/15/5276 В Кривом Роге 18 марта объявлен Днем траура // «Події Дніпропетровська», 18 березня 2015]{{ref-ru}}<br />[http://naidy.org.ua/?p=3172 Каморников Денис Николаевич (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2252
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Мельник Володимир Михайлович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1977|4|2}}, [[Чорниж]] [[Маневицький район]] [[Волинська область]]. Проживав у [[Дніпропетровськ]]у. Старший сержант, командир танку Т-64 [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). У 1995 році закінчив ВПУ №2 у Луцьку за фахом столяра. Строкову службу проходив у десантних військах. Призваний за мобілізацією 4 серпня 2014 року. Танк Володимира з вересня перебував на захисті міста [[Дебальцеве]], спочатку на підсиленні 1-го БТО «Волинь», потім 128-ї ОГПБр. Залишились батьки, дружина та 8-річний син. || {{дтс|2015|2|14}} || Загинув під [[Дебальцеве]] ([[Донецька область]]) внаслідок поранення в голову.<ref>[http://vidomosti-ua.com/newspaper/101414 Чорна субота у Чорнижі  // Відомості.UA, 5 березня 2015]<br />[https://uk-ua.facebook.com/permalink.php?story_fbid=613554745443546&id=204667496332275 Шукаю родину Бійця АТО]<br />[http://www.ok.ru/video/63490606334063-0 Похорони мого земляка Володимира Мельника. Вічна Слава ГЕРОЮ!]</ref>
|-
|2253
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Топіха Андрій Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1991|7|11}}, [[Гоголів (Броварський район)|Гоголів]] [[Броварський район]] [[Київська область]]. Солдат, водій [[93-я окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]] ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). На фронті провів майже півроку, після повернення хотів одружитись.||{{дтс|2015|2|14}}<br/>орієнтовно||Машина Андрія потрапила під мінометний вогонь під час виконання бойового завдання поблизу села [[Піски (Ясинуватський район)]] під [[Донецьк]]ом, воїн загинув на місці.<ref>[http://tsn.ua/ukrayina/na-kiyivschini-pivtisyachi-lyudey-navkolishki-zustrichali-zagiblogo-v-piskah-geroya-409801.html На Київщині півтисячі людей навколішки зустрічали загиблого в Пісках героя // ТСН, 17 лютого 2015]</ref>
|-
|2254
|[[Файл:Emblem of the Azov Battalion.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гольченко Ігор Іванович]]<br/>(Позивний «Ернесто»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1996|10|16}}, 18 років, [[Суми]]. Кулеметник 3-го відділення 3-го комендантського взводу комендантської роти [[Азов (полк)|полку особливого призначення «Азов»]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Закінчив Сумський будівельний коледж. Належав до руху [[ультрас]] [[Суми (футбольний клуб)|ФК «Суми»]]. || {{дтс|2015|2|14}} || Загинув у бою з російськими збройними формуванням в районі між містом [[Маріуполь]] і [[Новоазовськ]]ом, під час відбиття атаки на село [[Широкине]] ([[Новоазовський район]] [[Донецька область]]). Автомобіль «Газель» з бійцями потрапив під обстріл, Ігор загинув від чисельних поранень, прикривши собою побратима. Похованих в Сумах.<ref name="Азов-Широкине" /><ref name="Азов-14-02">[http://vk.com/batalion.azov?w=wall-72444174_5004 За станом на 1:00 // «АЗОВ» — полк особливого призначення, 15 лютого 2015]</ref><ref>[http://like.sumy.ua/news/obshchestvo/5245-v-sumakh-poproshchayutsya-s-18-letnim-bojtsom-batalona-azov У Сумах попрощаються з 18-річним бійцем батальйону «Азов». (рос.) 17.02.2015, 20:15]<br />[http://rama.com.ua/pohoronyi-igorya-golchenko-zavtra/ Похороны Игоря Гольченко завтра // «Рама», 18 лютого 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://ngu.gov.ua/ua/golchenko-igor-ivanovych Солдат Гольченко Ігор Іванович // Сайт Нацгвардії України]<br/>[http://mf5g65roobzgk43t.cmle.ru/ukr/14-lyutogo-zaginuv-igor-ernest-gol-chenko 14 лютого загинув Ігор «Ернест» Гольченко // azov.press, 14 лютого 2016]</ref>
|-
|2255
|[[Файл:Emblem of the Azov Battalion.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Черненко Роман Олександрович]]<br/>(Позивний «Бенч»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1995|5|25}}, 19 років, [[Дніпропетровськ]]. Боєць 1-го гаубичного артилерійського взводу 1-ї гаубичної артилерійської батареї артилерійського дивізіону [[Азов (полк)|полку особливого призначення «Азов»]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. В «Азов» прийшов у вересні 2014 року.|| {{дтс|2015|2|14}} || Загинув у бою з російськими збройними формуванням в районі між містом [[Маріуполь]] і [[Новоазовськ]]ом, під час відбиття атаки на село [[Широкине]] ([[Новоазовський район]] [[Донецька область]]).<ref name="Азов-Широкине" /><ref name="Азов-14-02" /><ref>[http://ngu.gov.ua/ua/chernenko-roman-oleksandrovych Солдат Черненко Роман Олександрович // Сайт Нацгвардії України]<br/>[http://mf5g65roobzgk43t.cmle.ru/ukr/rik-tomu-zaginuv-roma-bench-chernenko Рік тому загинув Рома "Бенч" Черненко // azov.press, 14 лютого 2016]</ref>
|-
|2256
|[[Файл:Emblem of the Azov Battalion.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Радіонов Володимир Олександрович]]<br/>(Позивний «Чемпіон»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1988|11|7}}, [[Луганськ]]. Боєць 1-го гаубичного артилерійського взводу 2-ї гаубичної артилерійської батареї артилерійського дивізіону [[Азов (полк)|полку особливого призначення «Азов»]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]] (окремий загін спецпризначення «Азов» в/ч 3057 Східного ОТО НГУ). Належав до руху [[ультрас]] [[Зоря (Луганськ)|ФК «Зоря»]]. Одним з перших пішов на фронт. || {{дтс|2015|2|14}} || Загинув у бою з російськими збройними формуванням в районі між містом [[Маріуполь]] і [[Новоазовськ]]ом, під час відбиття атаки на село [[Широкине]] ([[Новоазовський район]] [[Донецька область]]). Володимир був за кермом «Спартана», який підбили російські найманці, загинув від чисельних уламкових поранень.<ref name="Азов-Широкине" /><ref name="Азов-14-02" /><ref>[https://www.facebook.com/oleksii.bida/posts/812874262119163 Сегодня ночью в бою погиб луганчанин, боец полка... // facebook Олексій Біда, 15 лютого 2015] {{ref-ru}}<br/>[http://ngu.gov.ua/ua/radionov-volodymyr-oleksandrovych Солдат Радіонов Володимир Олександрович // Сайт Нацгвардії України]<br/>[http://azov.press/ukr/pid-chas-ishirokins-koi-nastupal-noi-operacii-zaginuv-vova-chempion-radionov Під час Широкинської наступальної операції загинув Вова «Чемпіон» Радіонов // azov.press, 14 лютого 2016]</ref>
|-
|2257
|[[Файл:55-а артилерійська бригада.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кириченко Євген Олександрович]]|| {{дтс|1988|3|3}}, [[Мелітополь]] [[Запорізька область]]. Старший солдат, сапер інженерно-саперного взводу інженерної роти [[55-та артилерійська бригада (Україна)|55-ї окремої артилерійської бригади]] ([[Запоріжжя]]). На військову службу був призваний  в квітні 2013 року, після чого служив за контрактом. Залишилися батьки та дружина. || {{дтс|2015|2|14}}|| [[7 лютого]] на військовому полігоні «Широкий Лан» ([[Миколаївська область]]), під час розмінування ділянки після навчальних стрільб, у Євгена в руках розірвалася граната РПГ-7. З важкими пораненням солдата було доставлено до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (ВМКЦ Південного регіону), м.Одеса. Тиждень лікарі боролись за його життя, але 14 лютого, Євген помер у реанімаційному відділенні.<ref>[http://iz.com.ua/zaporoje/63984-u-kontraktnika-zaporozhskoy-55-y-artbrigady-na-poligone-shirokiy-lan-v-rukah-vzorvalas-granata.html У контрактника запорізької 55-ї артбригади на полігоні «Широкий Лан» в руках розірвалася граната // «Індустріалка», 15 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.mv.org.ua/news/93122-voennosluzhashego_evgenija_kirichenko_provodjat_v_poslednii_put_zavtra.html Військовослужбовця Євгена Кириченко проводять в останню путь завтра. (рос.) 17.02.2015, 16:08]</ref>
|-
|2258
|[[Файл:55-а артилерійська бригада.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Дужик Євген Євгенович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1989|5|28}}, [[Запоріжжя]]. Сержант, командир гармати 1-ї протитанкової батареї 1-го протитанкового дивізіону [[55-та артилерійська бригада (Україна)|55-ї окремої артилерійської бригади]] ([[Запоріжжя]]). Служив за контрактом з січня 2012 року. Залишилися мати, дружина та новонароджена донька.|| {{дтс|2015|2|14}}|| О 23:40, за 20 хвилин до початку режиму припинення вогню, отримав смертельні поранення в результаті артилерійського обстрілу в районі [[Дебальцеве]]. Євген загинув на місці, ще двох бійців відправлено в лікарню.<ref>[http://iz.com.ua/zaporoje/63985-zaporozhskiy-artillerist-pogib-pod-debalcevo-za-20-minut-do-prekrascheniya-ognya.html Запорізький артилерист загинув під Дебальцеве за 20 хвилин до припинення вогню // «Індустріалка», 15 лютого 2015]{{ref-ru}}]<br />[http://zabor.zp.ua/www/content/v-noch-peremiriya-v-raione-debaltsevo-pogib-voennyi-iz-zaporozhya У ніч перемир'я в районі Дебальцево загинув військовий із Запоріжжя // «Забор», 15 лютого 2015]<br />[http://golos.zp.ua/novosti/item/19248-zaporozhskij-boets-pogib-v-ato-v-noch-peremiriya-foto Запорожский боец погиб в АТО в ночь перемирия (ФОТО) // «Голос Запоріжжя», 16 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150219090958/http://golos.zp.ua/novosti/item/19248-zaporozhskij-boets-pogib-v-ato-v-noch-peremiriya-foto |date=19 лютого 2015 }}</ref>. [[21 лютого]] в рідному місті бійця провели в останню путь.
|-
|2259
|[[Файл:95-оаембр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Єрощенко Олександр Сергійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1982|10|4}}, [[Ірпінь]] [[Київська область]]. Молодший сержант, навідник аеромобільної десантної роти [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). За освітою був викладачем історії. У березні 2014 року пішов добровольцем на захист Батьківщини спочатку до Нацгвардії, а після ротації перейшов до десанту. Залишилася 8-річна донька.||{{дтс|2015|2|14}}|| Загинув в бою під [[Дебальцеве]]. Під час штурму російськими бойовиками українських позицій Олександр кинувся рятувати пораненого товариша та не помітив одну з вогневих точок противника. Був у бронежилеті, але ворожа куля дістала з боку.<ref>[https://www.facebook.com/alexnoiyit/posts/875736082446427 Дебальцево СМС от бойцов 95-ки из Дебальцево: "С крупного... facebook Alex N Alex Noyt, 15 лютого 2015] {{ref-ru}}</ref><ref>[http://zpi.com.ua/vichna-pamyat-nashomu-zemlyaku-geroyu/ Вічна пам’ять нашому земляку-герою! // «Правда Ірпеня», 17 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160316073839/http://zpi.com.ua/vichna-pamyat-nashomu-zemlyaku-geroyu/ |date=16 березня 2016 }}<br />[http://zpi.com.ua/fotozvit-prosshannsha-z-nashim-zemlyakom-geroyem-yeroshhenkom-oleksandrom/ Фотозвіт прощання з нашим земляком-героєм Єрощенком Олександром // «Правда Ірпеня», 17 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150218082440/http://zpi.com.ua/fotozvit-prosshannsha-z-nashim-zemlyakom-geroyem-yeroshhenkom-oleksandrom/ |date=18 лютого 2015 }}<br />[http://tsn.ua/video/video-novini/irpin-poproschavsya-zi-svoyim-zemlyakom-yakiy-zaginuv-pid-debalcevim.html Ірпінь попрощався зі своїм земляком, який загинув під Дебальцевим // ТСН, 17 лютого 2015]</ref>
|-
|2260
|[[Файл:79 OAeMBr ZSU.png|134x134пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Губриченко Михайло Михайлович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1991|8|28}}, [[Очаків]] [[Миколаївська область]]. Солдат, стрілець-номер обслуги аеромобільно-десантного взводу 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальйону [[79-та окрема аеромобільна бригада (ЗСУ)|79-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Миколаїв]]). У 2011 році був призваний на строкову службу, служив на флоті в [[Севастополь|Севастополі]], на підводному човні. Під час проведення АТО був призваний за мобілізацією 13 серпня 2014 року. Залишилися батьки, сестра.|| {{дтс|2015|2|14}}|| Загинув поблизу селища [[Піски (Ясинуватський район)]] під [[Донецьк]]ом&nbsp;— під час виконання бойового завдання був смертельно поранений осколком у голову. Похований в Очакові<ref>[https://news.pn/ru/RussiaInvadedUkraine/126277 В зоне АТО погиб николаевский «киборг» из батальона «Феникс» // «Злочинності.НІ», 17 лютого 2015] {{ref-ru}}<br />[http://nikolaev-city.net/12767/v-zone-ato-pogib-nikolaevskiy-desantnik В зоне АТО погиб николаевский десантник // Nikolaev-City.net, 18 лютого 2015] {{ref-ru}}<br />[http://nikvesti.com/news/incidents/65588 В зоне АТО трагически погиб 23-летний николаевский десантник Михаил Губриченко&nbsp;// «НикВести», 17 лютого 2015] {{ref-ru}}<br />[http://nikvesti.com/news/public/65666 В Очакове простились с погибшим бойцом николаевской 79-й ОАЭМБр&nbsp;// «НикВести», 18 лютого 2015] {{ref-ru}}<br/>[http://www.mk.gov.ua/ua/heroes_dnd/1428059163/1429612843/ Губриченко Михайло Михайлович // Миколаївська ОДА]<br/>[http://memorybook.org.ua/4/gubrichenko.htm Губриченко Михайло Михайлович // Книга мап'яті]</ref>.<br/>Прим. В ЗМІ також повідомляли, що Михайло Губриченко служив у [[Фенікс (батальйон)|3-му окремому батальйоні «Фенікс»]] 79-ї ОАЕМБр, загинув за 40&nbsp;км від міста [[Дебальцеве]].
|-
|2261
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гирич Віталій Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1978|6|23}}, [[Корюківка]] [[Чернігівська область]]. Солдат, гранатометник [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). За іншими даними — десантник. Працював верстатником у ТОВ «Ванеса» в Корюківці. Призваний за мобілізацією у квітні 2014 року.|| {{дтс|2015|2|14}}|| Отримав смертельне осколкове поранення в шию під час артилерійського обстрілу в селищі [[Луганське]] ([[Донецька область]]).<ref>[http://pik.cn.ua/14160/stanom-na-ranok-15-lyutogo-e-shche-odin-zagibliy-sered-biytsiv-13-batalyonu-volonteri/ Станом на ранок 15 лютого є ще один загиблий серед бійців 13 батальйону,- волонтери // «ПіК», 16 лютого 2015]<br />[http://koradm.cg.gov.ua/index.php?id=131038&tp=0 Вічна пам’ять захиснику Вітчизни // Корюківська РДА, 18 лютого 2015]<br />[http://koryukivka-mayak.com/vitalij-hyrych-zahynuv-yak-heroj-zahyschayuchy-ukrajinu/ Корюківщина прощалася з Героєм // «Маяк», 17 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161011124957/http://koryukivka-mayak.com/vitalij-hyrych-zahynuv-yak-heroj-zahyschayuchy-ukrajinu/ |date=11 жовтня 2016 }}</ref>
|-
|2262
|[[Файл:1-а окрема танкова бригада.jpeg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Костюченко Артур Іванович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1977|1|13}}, [[Мезенівка]] [[Краснопільський район]] [[Сумська область]]. Підполковник, командир механізованого батальйону [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада|1-ї окремої гвардійської танкової бригади]] ([[Гончарівське]]). Закінчив Сумське вище артилерійське командне училище та Академію Збройних Сил України. Залишилися батько, дружина та дві доньки, 18 і 9 років. || {{дтс|2015|2|14}} || Загинув в результаті підриву на фугасі, коли колона входила в село Петрівське поблизу міста [[Волноваха]] ([[Донецька область]]). Водій бойової машини загинув на місці, комбата з важкими пораненнями доправили до шпиталю, але врятувати його життя не вдалося. Похований у Мезенівці.<ref>[http://krasnews.at.ua/news/geroji_ne_vmirajut_u_mezenivci_poproshhalisja_iz_pidpolkovnikom_arturom_kostjuchenkom/2015-02-17-4749 Герої не вмирають: у Мезенівці попрощалися із підполковником Артуром Костюченком // «Краснопілля. Край Слобожанський», 17 лютого 2015]<br/>[http://krasnews.at.ua/publ/rozpovidi_pro_zemljakiv/geroji_nashogo_kraju/vin_zaginuv_u_den_zakokhanikh/16-1-0-602 Він загинув у день закоханих... // «Краснопілля. Край Слобожанський», 4 травня 2015]</ref>
|-
|2263
|[[Файл:1-а окрема танкова бригада.jpeg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Скляр Юрій Олексійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1971|12|7}}, [[Васильків]] [[Київська область]]. Солдат, механік-водій [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада|1-ї окремої гвардійської танкової бригади]] ([[Гончарівське]]). Був водієм в телепроєкті «Шопінг монстри». Призваний за мобілізацією 11 серпня 2014 року як доброволець, 28 грудня був направлений в зону АТО. Розлучений. || {{дтс|2015|2|14}} || Загинув в результаті підриву на фугасі, коли колона входила в село Петрівське поблизу міста [[Волноваха]] ([[Донецька область]]). Перебував у списку зниклих безвісти. 27 червня 2015 року захисника поховали у Василькові.<ref>[http://vk.com/wall-16280805_9408 На привеликий жаль, ще один герой з міста Василькова  Скляр Юрій Олексійович загинув в зоні АТО]<br/>[http://memorybook.org.ua/21/sklyar.htm Скляр Юрій Олексійович]<br/>[http://vasylkivrada.gov.ua/press/news/834-vasilkv-poproschayetsya-z-geroyem-ato-yuryem-sklyarom.html Васильків попрощається з Героєм АТО Юрієм Скляром // Васильківська міська рада, 26 червня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150630212945/http://vasylkivrada.gov.ua/press/news/834-vasilkv-poproschayetsya-z-geroyem-ato-yuryem-sklyarom.html |date=30 червня 2015 }}<br/>[http://www.mil.gov.ua/news/2015/06/27/u-vasilkovi-proveli-v-ostannyu-put-zahisnika-batkivshhini-yuriya-sklyara--/ У Василькові провели в останню путь захисника Батьківщини Юрія Скляра // Міністерство оборони України, 27 червня 2015]</ref>
|-
|2264
|[[File:Kyivska_Rus.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Черненко Максим Зеновійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1984|6|28}}, [[Миронівка]] [[Київська область]]. Старший солдат, водій, снайпер 3 роти [[25-й окремий мотопіхотний батальйон «Київська Русь»|25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь»]] (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Працював у банку. В березні 2014 року був призваний за мобілізацією, спочатку служив у Миронівському військкоматі, а в червні відправився на передову. Був єдиним сином у батьків. Залишилися дружина та 8-річна донька.|| {{дтс|2015|2|15}}<br/>орієнтовно|| Загинув від поранень під [[Дебальцеве]], де машина військових потрапила під мінометний обстріл. В останнє виходив на зв'язок із рідними 14 лютого. 3 березня воїна поховали у Миронівці.<ref>[http://mironovka.in.ua/index.php/novyny-myronivshchyny/1469-myronivchany-poproshchalysia-z-chernenko-maksymom-biitsem-batalionu-kyivska-rus Миронівчани попрощалися з Черненко Максимом, бійцем батальйону "Київська Русь" // «Громада Миронівщини», 3 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402144335/http://mironovka.in.ua/index.php/novyny-myronivshchyny/1469-myronivchany-poproshchalysia-z-chernenko-maksymom-biitsem-batalionu-kyivska-rus |date=2 квітня 2015 }}<br />[http://naidy.org.ua/?p=2888 Черненко Максим Зеновьевич (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2265
|[[File:Kyivska_Rus.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Антоненко Василь Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1971|6|14}}, [[Королівка (Поліський район)]] [[Київська область]]. Проживав у місті [[Буча]]. Солдат, сапер [[25-й окремий мотопіхотний батальйон «Київська Русь»|25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь»]] (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Залишилися батьки, які поховали вже другого і останнього сина, - старший брат Василя загинув в [[Афганістан]]і.|| {{дтс|2015|2|15}}|| Загинув під [[Дебальцеве]], поряд із Василем розірвалася 120-мм міна. 12 березня похований на Бучанському міському кладовищі на Алеї слави.<ref>[http://tsn.ua/kyiv/na-kiyivschini-pohovali-geroya-ato-starshiy-brat-yakogo-zaginuv-pid-chas-viyni-v-afganistani-415030.html На Київщині поховали героя АТО, старший брат якого загинув на війні в Афганістані // ТСН, 13 березня 2015]<br />[http://bucha.com.ua/index.php?newsid=1151072596 Герої не вмирають!.. // Бучанський Інтернет сайт, 13 березня 2015]<br/>[https://in.pinterest.com/pin/137570963594490614/ Бучанська Варта Ще одна втрата...]<br/>[http://bucha.com.ua/index.php?newsid=1151074223 День пам’яті та примирення - з урочистостями, солдатською кашею та святковою програмою // сайт міста Буча, 12 травня 2016]</ref>
|-
|2266
|[[File:Kyivska_Rus.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Чумак Дмитро Сергійович]]<br/>(Позивний «Митяй»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1985|11|26}}, [[Біла Церква]] [[Київська область]]. Солдат 3 роти [[25-й окремий мотопіхотний батальйон «Київська Русь»|25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь»]] (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Не одружений.|| {{дтс|2015|2|15}}|| Загинув від кульового поранення під [[Дебальцеве]]. Тіло воїна змогли знайти тільки у березні. 13 березня Дмитра провели в останню путь у Білій Церкві. Похований на Алеї Слави кладовища Сухий Яр.<ref>[http://vk.com/wall-39097132_23256 У важких боях під Дебальцево загинув наш земляк]<br />[http://bc-news.com.ua/podiji/item/1037-13-bereznia-o-1300-vidbudetsia-proshchannia-z-dmytrom-chumakom 13 березня о 13:00 відбудеться прощання з Дмитром Чумаком // «БЦ News», 12 березня 2015]<br />[http://bc-news.com.ua/video/item/1045-bila-tserkva-poproshchalas-z-dmytrom-chumakom Біла Церква попрощалась з Дмитром Чумаком // «БЦ News», 13 березня 2015]<br />[https://www.facebook.com/596157110491960/photos/a.596487847125553.1073741827.596157110491960/731177613656575/?type=1 Сьогодні земля Білої Церкви на вічний спочин прийняла тіло українського воїна]<br />[http://naidy.org.ua/?p=3080 Чумак Дмитрий Сергеевич]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2267
|{{Донбас (батальйон)}}||{{flagicon|Україна}} [[Тельнов Євген Львович|Тельнов Євгеній Львович]]<br/>(Позивний «Усач»)<br/>{{Орден Золота Зірка (Україна)|nocat=true}}<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1961|11|20}}, 53 роки, [[Кропивницький]]. Солдат резерву, водій [[Донбас (батальйон)|батальйону оперативного призначення Нацгвардії «Донбас»]]. До травня 1982 року проходив військову службу в Києві у внутрішніх військах. Працював на Кіровоградському заводі радіовиробів токарем, потім лаштувальником верстатів з ЧПК. Заочно навчався в Кіровоградському інституті сільськогосподарського машинобудування за спеціальністю «Обробка металів». Працював інструктором зі спорту в Кіровоградській РТШ (ДОСААФ). Останні роки займався власним бізнесом. В червні 2014 року добровольцем долучився до лав батальйону і з липня перебував у зоні АТО, був поранений, вийшов з [[Іловайський котел|«іловайського котла»]] зі зброєю.<ref>[http://hvylya.net/news/digest/rossiyskie-tanki-kak-v-tire-rasstrelyali-ranenyih-ilovayskiy-kotel-glazami-ochevidtsev.html  Російські танки, як у тирі, розстріляли поранених: Іловайський котел очима тих, хто вижили. (рос.) 20.06.15, 17:08]</ref> На виборах до Верховної Ради у 2014 році балотувався по виборчому округу №100 від [[Партія «Об'єднання „Самопоміч“»|«Об'єднання «Самопоміч»]].<br/>'''Герой України''' (посмертно).|| {{дтс|2015|2|15}} || Бійці роти батальйону, яка була нещодавно перекинута в район міста [[Маріуполь]], пересувались з провідником та вийшли на блок-пост сепаратистів поблизу села [[Широкине]] ([[Новоазовський район]] [[Донецька область]]), в результаті чого відбулось бойове зіткнення. В бою загинули двоє бійців та 3 отримали поранення. Перед смертю Євгеній під вогнем витягнув одного з поранених товаришів з поля бою.<ref name="Донбас-15-02">[https://www.facebook.com/dostali.hvatit/posts/902534383114670 Под Мариуполем рота "Донбасса" несколько часов назад была тупо выведена на засаду (блокпост) террористов // facebook Семен Семенченко, 15 лютого 2015]<br />[https://vk.com/special_forces_ua?w=wall-27878848_125017 Нахожусь сейчас в госпитале и плачу. Усач единственный кто пошел меня вытягивать раненого]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://persha.kr.ua/v-zoni-ato-zaginuv-eks-kandidat-u-nardepi-vid-kirovogradshhini/ В зоні АТО загинув екс-кандидат у нардепи від Кіровоградщини // «Перша електронна газета», 15 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150216054903/http://persha.kr.ua/v-zoni-ato-zaginuv-eks-kandidat-u-nardepi-vid-kirovogradshhini/ |date=16 лютого 2015 }}<br />[http://uc.kr.ua/telnov/ Євгеній Тельнов: Треба йти і робити // «Україна Центр», 21 жовтня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160815135717/http://uc.kr.ua/telnov/ |date=15 серпня 2016 }}</ref>
|-
|2268
|{{Донбас (батальйон)}}||{{flagicon|Україна}} [[Шабельний Олег Юрійович]]<br/>(Позивний «Цар»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1966|10|11}}, [[Піщана (Білоцерківський район)]] [[Київська область]]. Старшина, старший кулеметник [[Донбас (батальйон)|батальйону оперативного призначення Нацгвардії «Донбас»]]. Одружений. || {{дтс|2015|2|15}} || Бійці роти батальйону, яка була нещодавно перекинута в район міста [[Маріуполь]], пересувались з провідником та вийшли на блок-пост сепаратистів поблизу села [[Широкине]] ([[Новоазовський район]] [[Донецька область]]), в результаті чого відбулось бойове зіткнення. Олег загинув у бою від кулі снайпера.<ref name="Донбас-15-02" /><ref>{{Cite web |url=http://vv.gov.ua/news.php?nid=6881&lang=ua |title=Вічна пам’ять герою! // Національна гвардія України, 16 лютого 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150216210156/http://vv.gov.ua/news.php?nid=6881&lang=ua |archivedate=16 лютого 2015 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2269
|{{Донбас (батальйон)}}||{{flagicon|Україна}} [[Бурлака Олег Анатолійович]]<br/>(Позивний «Олеш»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1972|7|5}}, [[Донецьк]]. Сержант, боєць [[Донбас (батальйон)|батальйону оперативного призначення Нацгвардії «Донбас»]]. Через захоплення сепаратистами Донецька, де Олег мав невеликий бізнес, вивіз свою сім'ю до [[Чернігів|Чернігова]], а сам пішов добровольцем до батальйону «Донбас» захищати рідну Донеччину від терористів і окупантів. Залишилася дружина та двоє дітей.|| {{дтс|2015|2|15}} || Бійці роти батальйону, яка була нещодавно перекинута в район міста [[Маріуполь]], пересувались з провідником та вийшли на блок-пост сепаратистів поблизу села [[Широкине]] ([[Новоазовський район]] [[Донецька область]]), в результаті чого відбулось бойове зіткнення. Загиблі в бою бійці батальйону опинилися на ворожій території, тож про загибель Олега стало відомо пізніше. [[20 лютого]] бійця провели в останню путь у Чернігові.<ref name="Донбас-15-02" /><ref>[http://www.4ernigiv.info/strichka/12084-zavtra-cherngv-maye-ogolositi-zhalobu-za-donechchaninom.html Завтра Чернігів має оголосити жалобу за донеччанином // 4ernigiv.info, 18 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160812152825/http://www.4ernigiv.info/strichka/12084-zavtra-cherngv-maye-ogolositi-zhalobu-za-donechchaninom.html |date=12 серпня 2016 }}<br />[https://www.facebook.com/sovetdonbass/posts/1571825679722961 Батальон СП Национальной Гвардии Украины "Донбасс" сообщает // facebook Совет добровольцев батальона «Донбасс», 19 лютого 2015]{{ref-ru}}<br />[http://svoboda.fm/culture/Culture/237583.html Чернігівці провели в останню путь бійця батальйону «Донбас» // «Високий вал», 20 лютого 2015]</ref>
|-
|2270
|[[Файл:Emblem of the Azov Battalion.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Чеботарьов Михайло Вікторович]]<br/>(Позивний «Чавур»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1987|7|29}}, [[Фастів]], [[Київська область]]. Боєць [[Азов (полк)|полку особливого призначення «Азов»]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. || {{дтс|2015|2|15}} || Загинув у бою з російськими збройними формуванням в районі села [[Широкине]] ([[Новоазовський район]] [[Донецька область]]). [[20 лютого]] в рідному місті бійця провели в останню путь<ref name="Азов-Широкине" /><ref>[https://vk.com/batalion.azov?z=video-72444174_171010493%2F18aebdec824db12dd0 Прощання у Фастові з нашим загиблим побратимом Михайлом Чеботарьовим&nbsp;// «АЗОВ»&nbsp;— полк особливого призначення, 20 лютого 2015]</ref>.
|-
|2271
|[[Файл:Emblem of the Azov Battalion.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Грицай Антон Юрійович]]<br/>(Позивний «Сіф»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1987|5|7}}, [[Полтава]]. Лейтенант, боєць [[Азов (полк)|полку особливого призначення «Азов»]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Належав до лав [[ультрас]] [[Ворскла (футбольний клуб)|ФК «Ворскла»]] з групи COGE. Був активним учасником [[Євромайдан|Революції Гідності]]. У Полтаві Антон разом із художником Дмитром Білоконем створили графіті-меморіал пам'яті борців за незалежність.|| {{дтс|2015|2|15}} || Загинув у бою з російськими збройними формуванням в районі села [[Широкине]] ([[Новоазовський район]] [[Донецька область]]).<ref name="Азов-Широкине" /><ref>{{Cite web |url=http://kolo.poltava.ua/ato/pid-mariupolem-zaginuv-boets-azovu-iz-poltavi-25025.html |title=Під Маріуполем загинув боєць «Азова» із Полтави // «Коло», 16 лютого 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160309173646/http://kolo.poltava.ua/ato/pid-mariupolem-zaginuv-boets-azovu-iz-poltavi-25025.html |archivedate=9 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2272
|[[Файл:Emblem of the Azov Battalion.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кирилов В'ячеслав Юрійович]]<br/>(Позивний «Козак»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1981|12|19}}, [[Одеса]]. Боєць [[Азов (полк)|полку особливого призначення «Азов»]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Активіст одеської організації «Рада Громадської Безпеки». Залишились дружина та син. || {{дтс|2015|2|15}} || Загинув від кулі снайпера в бою з російськими збройними формуванням в районі села [[Широкине]] ([[Новоазовський район]] [[Донецька область]]), рятуючи поранених товаришів. [[18 лютого]] в Будинку офіцерів бійця провели в останню путь<ref name="Азов-Широкине" /><ref>[http://dumskaya.net/news/odessa-umer-uchastnik-sobytij-2-maya-sotnik-myko-043732/ Під Маріуполем на полі бою сьогодні загинув ще один одесит&nbsp;— В'ячеслав Кирилов, відомий як «Козак», 15.02.2015]<br />[https://www.facebook.com/ruslan.forostyak/posts/10203715372711169 Погиб сегодня ночью наш побратим Сява (Козак), 15.02.2015]{{ref-ru}}<br />[https://www.youtube.com/watch?v=oGMflcbHN14 Вячеславу Кирилову «Козаку» посвящается! Вечная память герою!&nbsp;// «RGB Odessa», 17 лютого 2015]<br />[http://life.pravda.com.ua/society/2015/02/21/189770/ Пам'яті загиблих. Фільм Babylon'13 про бійця «Азову», який загинув під Широкіно&nbsp;// «Українська правда. Життя», 21 лютого 2015]</ref>.
|-
|2273
|[[Файл:Emblem of the Azov Battalion.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Троїцький Микола Дмитрович]]<br/>(Позивний «Акела»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1965|10|19}}, [[Одеса]]. Боєць [[Азов (полк)|полку особливого призначення «Азов»]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. || {{дтс|2015|2|15}} || Загинув від кулі снайпера в бою з російськими збройними формуванням в районі села [[Широкине]] ([[Новоазовський район]] [[Донецька область]]), рятуючи поранених товаришів. Кілька днів терористи не хотіли віддавати тіло бійця. [[23 лютого]] одесити провели воїна в останню путь.<ref name="ТроїцькийКутузакій">[https://www.facebook.com/azov.batalion/posts/1004080639622058 У понеділок 23 лютого о 12:00 на Соборній площі Одеси відбудеться прощання з одеськими бійцями полку "Азов"]<br />[http://socportal.info/2015/02/22/dobrovol-tsi-poproshhalisya-z-zagiblimi-v-shirokinomu.html Добровольці попрощалися з загиблими в Широкіному&nbsp;// «Соцпортал», 22 лютого 2015]<br />[https://www.youtube.com/watch?v=RpRLZleKWsg&feature=youtu.be Прощання з загиблими побратимами Акелою та Кутузом]<br />[http://www.5.ua/suspilstvo/V-Odesi-pokhovaly-dvokh-biitsiv-Azova-71242.html В Одесі поховали двох бійців «Азова»&nbsp;// «5 канал», 23 лютого 2015]<br />[http://uapress.info/uk/news/show/63410 Під час похорону мати показала понівечене кадирівцями лице загиблого сина. 18+ (ФОТО) (ВІДЕО) // «Преса України», 23 лютого 2015]<br />[http://dumskaya.net/news/v-odesse-poproschalis-s-bojcami-azova-fotoreport-043972/ В Одессе простились с бойцами «Азова», павшими в Широкино (фоторепортаж) // «Думська», 23 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2274
|[[Файл:Emblem of the Azov Battalion.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кутузакій Олександр Сергійович]]<br/>(Позивний «Кутуз»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1986|12|26}}, [[Одеса]]. Боєць [[Азов (полк)|полку особливого призначення «Азов»]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. || {{дтс|2015|2|15}} || Загинув від кулі снайпера в бою з російськими збройними формуванням в районі села [[Широкине]] ([[Новоазовський район]] [[Донецька область]]), рятуючи поранених товаришів. Кілька днів терористи не хотіли віддавати тіло бійця. [[23 лютого]] одесити провели воїна в останню путь.<ref name="ТроїцькийКутузакій" /> На похоронах мати Олександра попросила не закривати понівечене російськими найманцями обличчя її сина, щоб всі могли бачити звірячу натуру окупантів.<ref>[https://www.facebook.com/povstanez/posts/921427124564581 Вибачаюсь за те, що пощу такі фотки...]</ref>
|-
|2275
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Вакуленко Олександр Іванович]]<br/>(Позивний «Плотник»)<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1967|9|9}}, [[Нікополь]] [[Дніпропетровська область]]. Майор, заступник командира з озброєння [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). Кадровий офіцер, танкіст. Після звільнення в запас працював у ВО «Оскар». Призваний із запасу 21 серпня 2014 року, спочатку готував молодих бійців у Кривому Розі, потім був направлений на оборону Дебальцевого. Залишились дружина і 17-літній син. || {{дтс|2015|2|15}}|| Загинув поблизу [[Дебальцеве]], під час виїзду назустріч до нацгвардійців, які прибули на допомогу підрозділу (замість них він наткнувся на терористів). 22 лютого Олександра провели в останню путь у Нікополі.<ref>[http://nikopol.dp.ua/index.php?newsid=4489 У неділю проводимо в останню путь нашого героя // «Город Никополь», 20 лютого 2015]<br />[http://www.nikopol-tv.net/?p=10597 Под Дебальцево погиб майор Александр Вакуленко // Nikopol-TV.net, 20 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160327153510/http://www.nikopol-tv.net/?p=10597 |date=27 березня 2016 }}{{ref-ru}}<br />[http://www.0566.com.ua/article/748168 Никополь простился с майором Александром Вакуленко // 0566.com.ua - Сайт Нікополя, 23 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://ua.censor.net.ua/resonance/430827/komandyr_roty_46go_batalyionu_andriyi_startsev_yakscho_kolona_natykalasya_na_separiv_to_vje_valyly_z КОМАНДИР РОТИ 46-ГО БАТАЛЬЙОНУ АНДРІЙ СТАРЦЕВ: "ЯКЩО КОЛОНА НАТИКАЛАСЯ НА СЕПАРІВ, ТО ВЖЕ ВАЛИЛИ З УСІХ СТВОЛІВ, КУДИ ТІЛЬКИ МОЖНА". 08.04.17, 11:00]</ref>
|-
|2276
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Козак Віктор Олександрович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1973|3|27}}, [[Майстрів]] [[Новоград-Волинський район]] [[Житомирська область]]. Старший прапорщик, військовослужбовець батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Залишилися батьки, брат та донька.|| {{дтс|2015|2|15}}|| Під час супроводу колони, яка йшла польовою дорогою з смт [[Луганське (смт)|Луганське]] до міста [[Дебальцеве]] військові потрапили у засідку поблизу села [[Нижнє Лозове]]. Бійці на БРДМ перекрили шлях терористам, взявши весь удар на себе і таким чином врятувавши близько сотні військових ціною власного життя.<ref name="КозакЧернявський">{{Cite web |url=http://oda.zt.gov.ua/zavtra-na-zhitomirshhinі-poxovayut-bіjczіv-ato-vіktora-kozaka-ta-oleksandra-chernyavskogo.html |title=Завтра на Житомирщині поховають бійців АТО Віктора Козака та Олександра Чернявського // Житомирська ОДА, 5 березня 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150306055806/http://oda.zt.gov.ua/zavtra-na-zhitomirshhinі-poxovayut-bіjczіv-ato-vіktora-kozaka-ta-oleksandra-chernyavskogo.html |archivedate=6 березня 2015 |deadurl=yes }}</ref><ref>[http://rayon.novograd.com.ua/index.php/novaja-glavnaja/4653-050320152 Вічна пам'ять загиблому учасник АТО, 5 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402124750/http://rayon.novograd.com.ua/index.php/novaja-glavnaja/4653-050320152 |date=2 квітня 2015 }}<br />[http://ua.112.ua/ato/kolyshnii-nachalnyk-shtabu-ato-pro-vykhid-iz-debaltsevo-informatsiia-vid-kerivnytstva-suttievo-vidriznialasia-vid-rozvidky-292911.html Колишній начальник штабу АТО про вихід із Дебальцевого: інформація від керівництва суттєво відрізнялася від розвідки. 18.02.2016, 17:57]</ref>
|-
|2277
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Чернявський Олександр Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1986|4|9}}, [[Сколобів (Червоноармійський район)]] [[Житомирська область]]. Старший сержант, військовослужбовець батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту (РХБЗ) [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Служив за контрактом. Залишилися батьки, дружина та син.|| {{дтс|2015|2|15}}|| Під час супроводу колони, яка йшла польовою дорогою з смт [[Луганське (смт)|Луганське]] до міста [[Дебальцеве]] військові потрапили у засідку поблизу села [[Нижнє Лозове]]. Бійці на БРДМ перекрили шлях терористам, взявши весь удар на себе і таким чином врятувавши близько сотні військових ціною власного життя.<ref name="КозакЧернявський" /><ref>[http://naidy.org.ua/?p=2877 Чернявський Олександр Іванович (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2278
|[[Файл:Ppo ukr.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Яневич Володимир Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1993|6|23}}, [[Миролюбне]] [[Старокостянтинівський район]] [[Хмельницька область]]. Солдат 3568-ї зенітної технічної ракетної бази, в/ч А4009 ([[Старокостянтинів]]). Закінчив Новоселицький професійний аграрний ліцей. Кілька років служив за контрактом у Старокостянтинові. Під час АТО на сході служив у військовій частині 4309, був водієм автомобіля «Урал». Залишилися батьки і молодший брат.|| {{дтс|2015|2|15}}|| Загинув поблизу [[Логвинове]] під час доставки боєприпасів автомобілем «Урал» з міста [[Артемівськ (Донецька область)]] до [[Дебальцеве]]. Автомобіль потрапив у засідку і був розстріляний з танків, загинули двоє військових - водій і старший машини. Тіло Володимира знайшли волонтери. 24 квітня захисника поховали у Миролюбному.<ref>[http://ye.ua/news/news_20137.html Контрактник загинув у середині лютого на Донеччині // «Є», 27 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304210402/http://ye.ua/news/news_20137.html |date=4 березня 2016 }}<br/>[http://starkonnb.info/news/raion/v-mirolyubnomu-poproshhalis-z-geroyem.html В Миролюбному попрощались з Героєм // «Старокостянтинів небайдужий», 27 квітня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3237 Яневич Володимир Анатолійович (пошук)]</ref>
|-
|2279
|[[Файл:UA army main.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бутенко Микола Валерійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1990|9|3}}, [[Дмитрівка (Знам'янський район)]] [[Кіровоградська область]]. Старший солдат 55-го окремого автомобільного батальйону «Чорний ліс» ([[Лісове (смт)|Лісове]]), за іншими джерелами, — 62-го арсеналу боєприпасів МО, в/ч А1201 ([[Богданівка (Знам'янський район)|Богданівка]]). Вступив до Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки, де провчився 2 місяці та був призваний на строкову військову службу. Після армії закінчив Дмитрівське СПТУ-39, отримав кваліфікацію кам'янщика. З травня 2014 року працював теслею в Знам'янському будівельно-монтажному поїзді №704 [[Одеська залізниця|Одеської залізниці]]. Мобілізований у серпні 2014 року до в/ч А1201, в грудні був відряджений до 65-го арсеналу ракетно-артилерійського озброєння, в/ч А1352 ([[Балаклія]]). Залишилися мати і брат. || {{дтс|2015|2|15}}|| Колона конвою з 6 машин, яка йшла польовою дорогою з міста [[Дебальцеве]] до міста [[Артемівськ (Донецька область)]] потрапила у засідку поблизу села [[Нижнє Лозове]]. Довгий час Микола вважався зниклим безвісти, упізнаний серед загиблих в липні 2015 року. Похований 17 липня на центральному кладовищі Дмитрівки.<ref>[http://novosti.kr.ua/news/u-dmitrivku-znamyanskogo-rajonu-privezli-tilo-zagiblogo-geroya.html У Дмитрівку Знам’янського району привезли тіло загиблого Героя // «Новини Кіровоградщини», 16 липня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305121545/http://novosti.kr.ua/news/u-dmitrivku-znamyanskogo-rajonu-privezli-tilo-zagiblogo-geroya.html |date=5 березня 2016 }}<br/>[http://gre4ka.info/suspilstvo/20066-kirovohradshchyna-u-dmytrivtsi-pokhovaly-24-richnoho-viiskovoho-iakyi-zahynuv-pid-hradamy-poblyzu-debaltsevo-foto-video Кіровоградщина: у Дмитрівці поховали 24-річного військового, який загинув під градами поблизу Дебальцево // «Гречка», 18 липня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2975 Бутенко Николай Валериевич (пошук)]<br/>[http://gre4ka.info/suspilstvo/20066-kirovohradshchyna-u-dmytrivtsi-pokhovaly-24-richnoho-viiskovoho-iakyi-zahynuv-pid-hradamy-poblyzu-debaltsevo-foto-video Кіровоградщина: у Дмитрівці поховали 24-річного військового, який загинув під градами поблизу Дебальцево (ФОТО, ВІДЕО) // Інформаційний портал «Гречка», 18 липня 2015]<br/>
[http://odz.gov.ua/?news=1386 У Знам’янці вшанували пам’ять залізничника, який загинув в АТО 28.02.2018]</ref>
|-
|2280
|[[Файл:Emblem of the Ukrainian Armed Forces.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кримінський Дмитро Валентинович]]||{{дтс|1985|3|29}}, [[Привітне (Кам'янець-Подільський район)]] [[Хмельницька область]]. Мешкав із сім'єю у м. [[Кам'янське]] (колишній Дніпродзержинськ). Молодший сержант, сержант роти матеріального забезпечення (в/ч не уточнено). Єдиний син у матері, батько помер, коли Дмитру було 3 місяці. Школу закінчив у м. [[Кам'янець-Подільський]]. З червня 2014 перебував у зоні бойових дій. Залишились мати, дружина та 3-річна донька.||{{дтс|2015|2|15}}|| Загинув поблизу міста [[Дебальцеве]].<ref>[http://pvisti.info/sport/10-podylsky-visti/news/688-mamusiu-ia-vdoma  «Мамусю, я вдома...» // «Подільські Вісті», 12 березня 2015]<br/>[http://kam-pod.gov.ua/novini/novini-ato/item/8404-dmytru-kryminskomu-vstanovliat-memorialnyi-znak Дмитру Кримінському встановлять меморіальний знак // Кам'янець-Подільська міська рада, 11 квітня 2017]<br/>[https://podillyanews.com/2017/04/18/u-kam-yantsi-vstanovlyat-memorialnu-doshku-zagyblomu-geroyu/  У Кам’янці встановлять меморіальну дошку загиблому герою // «Поділля News», 12 квітня 2017]<br/>[https://www.3849.com.ua/news/1624957  Ще одну меморіальну дошку загиблому воїну відкрили біля ЗОШ №17 // «3849.com.ua — Сайт міста Кам'янця-Подільського», 19 квітня 2017]<br/>[https://kp.20minut.ua/Podii/u-kamyantsi-na-fasadi-shkoli-vstanovili-memorialnu-doshku-dmitru-krimi-10602664.html У Кам’янці на фасаді школи встановили меморіальну дошку Дмитру Кримінському]</ref>.
|-
|2281
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Щербина Ігор Іванович]]<br/>(Позивний «Сват»)<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1966|7|3}}, проживав в смт [[Якимівка (смт)|Якимівка]] [[Запорізька область]]. Полковник, заступник командира [[40-й окремий мотопіхотний батальйон|40-го окремого мотопіхотного батальйону «Кривбас»]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше 40-й БТО «Кривбас»). Кадровий офіцер, учасник бойових дій під час конфлікту в [[Нагірний Карабах|Нагорному Карабасі]], у складі миротворчого контингенту перебував у колишній Республіці [[Югославія]]. Нагороджений Орденом Червоної зірки, багатьма медалями та відзнаками. 2007 року звільнився у запас. Працював на ДП «Судномех» Київського суднобудівного заводу, потім — начальником відділу з питань цивільного захисту населення Якимівської райдержадміністрації. В серпні 2014 року був мобілізований до ЗСУ на посаду командира 3-го батальйону 17-ї бригади. У листопаді 2014 року був відряджений до 40-го батальйону, з грудня перебував в районі [[Дебальцеве]]. || {{дтс|2015|2|16}}|| Загинув на північно-східних околицях міста [[Дебальцеве]]. Під час спроби прориву конвою з пораненими військовий транспорт підірвався на міні. Полковник дістав тяжких поранень, через обстріли його не змогли евакуювати. Коли військові повернулися на поле бою, Ігора там вже не було. Вважався зниклим безвісти. В червні 2015 року за експертизою ДНК ідентифікований серед загиблих. 1 липня захисника поховали в Якимівці.<ref>[http://112.ua/statji/voennye-trebuyut-uvolit-vinovnyh-v-porazhenii-pod-debalcevo-otkrytoe-pismo-prezidentu-202968.html Военные требуют уволить виновных в поражении под Дебальцево: Открытое письмо президенту // «112», 12 березня 2015]{{ref-ru}}<br />[http://tyzhden.ua/Society/131647 Дебальцевський щоденник. Полонений замполіт // «Тиждень», 10 березня 2015]</ref><ref>[http://www.mv.org.ua/news/96123-rodstvenniki_razyskivayut_propavshego_v_zone_ato_oficera_iz_akimovki.html Родственники разыскивают пропавшего в зоне АТО офицера из Акимовки // «Місцеві вісті», 31 березня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3363 Щербина Игорь Иванович]{{ref-ru}}<br/>[https://twitter.com/40Battalion/status/612252056292864000 ДНК експертиза підтвердила загибель в Дебальцеве полковника з 40 батальйону Ігоря Івановича Щербини]<br/>[http://akim.gov.ua/index.php?page=news&id=109 «Високе призначення державного службовця – вірно і чесно служити державі – Єдиній Україні, своєму народу» // Якимівська РДА, 24 червня 2015]<br/>[http://mtm.zp.ua/2015/07/03/v-akimovke-prostilis-s-pogibshim-v-debaltsevo-voinom-ato/ В Акимовке простились с погибшим в Дебальцево воином АТО // МТМ, 3 липня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150714064944/http://mtm.zp.ua/2015/07/03/v-akimovke-prostilis-s-pogibshim-v-debaltsevo-voinom-ato/ |date=14 липня 2015 }}{{ref-ru}}<br/>[http://www.akim.gov.ua/index.php?page=news&id=116 Останній шлях Героя! // Якимівська РДА, 1 липня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161228232115/http://akim.gov.ua/index.php?page=news&id=116 |date=28 грудня 2016 }}</ref>
|-
|2282
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Карайбіда Анатолій Васильович]] ||{{дтс|1960|3|21}}, 54 роки, [[Микільське (Солонянський район)]] [[Дніпропетровська область]]. Солдат, водій [[40-й окремий мотопіхотний батальйон|40-го окремого мотопіхотного батальйону «Кривбас»]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше 40-й БТО «Кривбас»). || {{дтс|2015|2|16}}|| Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села [[Парасковіївка (Бахмутський район)]] Донецької області.<ref>[http://memorybook.org.ua/14/karaybida.htm Карайбіда Анатолій Васильович]</ref>
|-
|2283
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гаврилюк Сергій Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1985|4|6}}, [[Піківець]] [[Уманський район]] [[Черкаська область]]. Старший солдат, номер розрахунку зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. Призваний до Збройних Сил України за мобілізацією у серпні 2014 року. Залишилася дружина та 8-річна донька. || {{дтс|2015|2|16}}|| Загинув поблизу [[Дебальцеве]] в результаті мінометного обстрілу опорного пункту. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, 8 липня воїна поховали у Піківці.<ref>[http://vikka.ua/novini/59678-u-chas-tishi-pid-debaltsevo-zaginuv-umanchanin.htm У час "тиші" під Дебальцево загинув уманчанин. 16.02.2015]<br/>[http://vch-uman.in.ua/material.php?id=1402 За аналізами ДНК опізнали тіло бійця АТО з Піківця // «Вечірня Умань», 6 липня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150712174529/http://vch-uman.in.ua/material.php?id=1402 |date=12 липня 2015 }}</ref>
|-
|2284
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Фролов Олександр Миколайович (вояк)|Фролов Олександр Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1974|1|18}}, [[Полтава]]. Молодший сержант, командир бойової машини – командир відділення гірсько-піхотної роти [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. Був відмінним кухарем. Залишилася дружина з дітьми.|| {{дтс|2015|2|16}}|| Загинув під час мінометного обстрілу російськими бойовиками опорного пункту «Балу» в районі міста [[Дебальцеве]], тіло знайшли у полі. Похований на Алеї Героїв на Божківському кладовищі Полтави.<ref>[http://www.0532.ua/article/748922 У зоні АТО загинув полтавець // 0532.ua - Сайт Полтави, 23 лютого 2015]<br />[http://oblrada.pl.ua/index.php/component/content/article/84-pamjataemo-zagiblih-geroyiv/5848 Фролов Олександр Миколайович // Полтавська обласна рада] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161216030153/http://oblrada.pl.ua/index.php/component/content/article/84-pamjataemo-zagiblih-geroyiv/5848 |date=16 грудня 2016 }}<br />[http://www.0532.ua/news/750952 Полтава провела в останню путь Олександра Фролова // 0532.ua - Сайт Полтави, 25 лютого 2015]</ref>
|-
|2285
|{{101 ОБрОГШ ЗСУ}} ||{{flagicon|Україна}} [[Іваничко Михайло Йосипович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1994|5|23}}, [[Карпатське]] [[Турківський район]] [[Львівська область]]. Солдат [[101-ша окрема бригада охорони ГШ (Україна)|101-ї окремої бригади охорони ГШ]] ([[Київ]]). Був призваний на строкову службу 15 травня 2013 року, по закінченні залишився служити за контрактом. ||{{дтс|2015|2|16}} ||Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під [[Дебальцеве]].<ref>[http://turka-rda.gov.ua/news/v-zoni-ato-zahynuv-nash-zemlyak-ivanychko-myhajlo-josypovych.html В зоні АТО загинув наш земляк Іваничко Михайло Йосипович Турківська РДА, 26 лютого 2015]</ref><br/>17 лютого в Прес-центрі АТО підтвердили, що військові 101-ї бригади та 8-го полку спецпризначення, які супроводжували колону забезпечення для оборонців [[Дебальцеве]], потрапили у засідку. Вони прийняли бій та відстрілювались, допоки не закінчився боєкомплект і не було втрачено БТР. Кілька воїнів потрапили у полон. Про загиблих не повідомлялось.<ref>[http://conflict.rbc.ua/ukr/vo-vremya-zahvata-v-plen-101-brigady-vsu-odin-voennyy-poluchil-17022015205300 Під час захоплення в полон 101 бригади ЗСУ один військовий отримав поранення, - Лисенко // «РБК - Україна», 17 лютого 2015]</ref> Прим. Відео з полоненими російські бойовики виклали у мережу 16 лютого.
|-
|2286
|{{101 ОБрОГШ ЗСУ}} ||{{flagicon|Україна}} [[Барвін Дмитро Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1993|9|14}}, [[Халтурине]] [[Карлівський район]] [[Полтавська область]]. Старший солдат, водій БТР 1 роти 1 батальйону [[101-ша окрема бригада охорони ГШ (Україна)|101-ї окремої бригади охорони ГШ]], в/ч А0139 ([[Київ]]). Навчався у Карлівському ПТУ №50, здобув професію зварювальника. У березні 2013 року був призваний на строкову службу. По закінченню служби добровольцем записався до війська захищати Вітчизну. Залишилися батьки.||{{дтс|2015|2|16}} ||Загинув у районі [[Дебальцеве]]. Військові їхали з [[Новогригорівка (Артемівський район)|Новогригорівки]] у напрямку смт [[Луганське (смт)|Луганське]] ґрунтовою дорогою. Під селом [[Нижнє Лозове]] БТР підірвався на фугасі, загинули двоє бійців. Після ідентифікації Дмитра поховали 9 квітня у рідному селі.<ref>[http://poltava.to/news/33175/ На Полтавщині поховали 21-річного учасника АТО // «Полтавщина», 10 квітня 2015]<br/>[http://anons.uz.ua/news/extraordinary/20712-ischez-boec-ato-barvin-dmitriy-foto.html Исчез боец АТО Барвин Дмитрий (ФОТО) // «Анонс Закарпаття», 13 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304191843/http://anons.uz.ua/news/extraordinary/20712-ischez-boec-ato-barvin-dmitriy-foto.html |date=4 березня 2016 }}{{ref-ru}}<br/>[https://vk.com/public73067138?w=wall-73067138_2250 Помогите пожалуйста найти Барвина Дмитрия Владимировича]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2287
|{{101 ОБрОГШ ЗСУ}} ||{{flagicon|Україна}} [[Тимошенко Роман Васильович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1989|3|5}}, [[Київ]]. Старший лейтенант, військовослужбовець [[101-ша окрема бригада охорони ГШ (Україна)|101-ї окремої бригади охорони ГШ]], в/ч А0139 ([[Київ]]). Залишилися батьки, старша сестра та дружина.||{{дтс|2015|2|16}} ||Загинув у районі [[Дебальцеве]]. Військові їхали з [[Новогригорівка (Артемівський район)|Новогригорівки]] у напрямку смт [[Луганське (смт)|Луганське]] ґрунтовою дорогою. Під селом [[Нижнє Лозове]] БТР підірвався на фугасі. Перебував у списку зниклих безвісти.<ref>[https://vk.com/wall4502029_4040 помогите найти друга Тимошенко Роман Васильевич]{{ref-ru}}<br/>[http://memorybook.org.ua/22/timoshenkoroman.htm Тимошенко Роман Васильович]</ref>
|-
|2288
|[[Файл:55-а артилерійська бригада.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Говоруха Олександр Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}|| {{дтс|1994|6|29}}, [[Запоріжжя]]. Солдат, водій 1-ї протитанкової батареї 1-го протитанкового дивізіону [[55-та артилерійська бригада (Україна)|55-ї окремої артилерійської бригади]] ([[Запоріжжя]]). Служив у Збройних Силах України за контрактом з січня 2014 року. Залишилися батьки та старший брат.|| {{дтс|2015|2|16}}|| 14 лютого о 23:40 отримав важкі поранення в результаті артилерійського обстрілу в районі [[Дебальцеве]]. Помер від поранень у лікарні міста [[Артемівськ (Донецька область)]]<ref>[http://iz.com.ua/zaporoje/64059-v-bolnice-artemovska-skonchalsya-zaporozhec-kotoryy-byl-tyazhelo-ranen-pod-debalcevo-za-20-minut-do-prikaza-o-prekraschenii-ognya.html У лікарні Артемівська помер запорожець, який був важко поранений під Дебальцеве за 20 хвилин до наказу про припинення вогню 16.02.2015]</ref>. [[21 лютого]] в рідному місті бійця провели в останню путь.
|-
|2289
|[[File:Эмблема МВД Украины.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Хроленко Євген Миколайович]]||{{дтс|1978|10|19}}, [[Ромни]] [[Сумська область]]. Старший лейтенант міліції, інспектор Роменського міськвідділу міліції. В зоні АТО перебував у відряджені в складі зведеного загону УМВС України в Сумській області, забезпечуючи охорону громадського порядку. Прослужив у міліції 15 років, працював у патрульній службі, потім у карному розшуку на посаді молодшого інспектора-кінолога, інспектором-черговим в ізоляторі тимчасового тримання, інспектором міськвідділу. || {{дтс|2015|2|16}} || Отримав смертельні поранення в зоні АТО.<ref>[http://mvs.gov.ua/mvs/control/sumy/uk/publish/article/140472;jsessionid=4C267FC83697C5E011CC667C1509E0CA Керівник УМВС України в Сумській області висловлює співчуття рідним і близьким загиблого в зоні АТО старшого лейтенанта міліції Євгена Хроленка // Сайт УМВС України в Сумській області, 17 лютого 2015]</ref>
|-
|2290
|[[File:Эмблема МВД Украины.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Науменко Олег Геннадійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1989|2|4}}, [[Холми]] [[Корюківський район]] [[Чернігівська область]]. Сержант міліції, помічник оперативного чергового Корюківського райвідділу УМВС України в Чернігівській області. В зоні АТО перебував у відряджені в складі зведеного загону УМВС України в Чернігівській області. Залишилася дружина та донька. || {{дтс|2015|2|16}} || 15 лютого був поранений в [[Чорнухине]] ([[Попаснянський район]] [[Луганська область]]) та вивезений до військово-польового шпиталю в [[Дебальцеве]]. Наступного дня колона, що транспортувала поранених в Артемівськ, була обстріляна російськими бойовиками. Подальша доля міліціонера була невідома. У березні знайдений серед загиблих. Олег помер від чисельних вогнепальних поранень.<ref>[http://pik.cn.ua/14540/ У зоні АТО загинув сержант міліції з Корюківщини // «ПіК», 11 березня 2015]<br />[http://svoboda.fm/crime/events/238096.html Сержант міліції загинув від множинних вогнепальних поранень в груди // «Високий вал», 11 березня 2015]<br />[http://naidy.org.ua/?p=3016 Науменко Олег Геннадиевич (пошук)]<br />[http://val.ua/uk/85729.html  Дружина загиблого на Донбасі бійця пішла в АТО. 18.02.2016, 18:09]</ref> 
|-
|2291
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кобченко Олег Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1983|2|18}}, [[Чернігівська область]]. Проживав у м. [[Київ]] (район Голосієво). Солдат 1 взводу 7 роти 3 батальйону [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Призваний за мобілізацією у червні 2014 року. Був єдиним сином у матері. У Києві залишилася сім'я.|| {{дтс|2015|2|16}}|| 15 лютого був поранений в ноги у бою під [[Чорнухине]] ([[Попаснянський район]] [[Луганська область]]). Разом із пораненими бійцями 128-ї бригади Олега вивозили до шпиталю, але колона потрапила під обстріл. У березні ідентифікований серед загиблих. 26 березня з воїном попрощалися у Києві. Поховання відбудеться на Чернігівщині.<ref>[http://golos.kievcity.gov.ua/news/3355.html Голосієво сьогодні попрощалось із загиблим захисником Вітчизни Олегом Кобченко // Голосіївська РДА в м.Києві, 26 березня 2015]<br/>[http://www.5.ua/ukrayina/U-Kyievi-provely-v-ostanniu-put-31richnoho-biitsia-shcho-zahynuv-pid-Debaltsevym-74633.html У Києві провели в останню путь 31-річного бійця, що загинув під Дебальцевим // «5 канал», 26 березня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3406 Кобченко Олег Александрович (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2292
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лотоцький Віталій Зіновійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1979|7|19}}, [[Тернопіль]]. Старший сержант, командир взводу швидкого реагування (за іншими даними, старший водій роти матеріального забезпечення) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). У 2005 році служив миротворцем в [[Ірак]]у. Був нагороджений польським орденом-хрестом «За мужність». У мирному житті працював водієм. Був активним учасником тернопільського [[Євромайдан]]у. У липні 2014 року добровольцем пішов на фронт. Отримав поранення, після лікування повернувся на передову. Розлучений. Залишилася мати, 10-річна донька та брат, який мешкає за кордоном. || {{дтс|2015|2|16}}|| У бою на блокпосту під [[Дебальцеве]] Віталію відірвало ногу, йому надали першу допомогу та відправили до шпиталю. Дорогою машина з пораненими потрапила під артобстріл, загинули всі, хто був в автівці. Тіло Віталія знайшли на тому місці, де розстріляли машину. Його впізнали побратими, які допомагали волонтерам у пошуках. Поховали воїна 10 березня на Микулинецькому кладовищі.<ref>[http://www.0352.ua/news/761022 Завтра в Тернопіль привезуть тіло загиблого в АТО Героя Віталія Лотоцького // 0352.ua - Сайт міста Тернополя, 7 березня 2015]<br />[http://naidy.org.ua/?p=2999 Лотоцький Віталій Зіновійович (пошук)]<br />[http://teren.in.ua/news/suspilstvo/jdu_voyuvati_schob_nihto_ne_znuschavsya_nad_toboyu_mamo__istoriya_zagiblogo_bijtsya_z_ternopilschini «Йду воювати, щоб ніхто не знущався над тобою, мамо…» – історія загиблого бійця з Тернопільщини // «Терен», 14 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305101931/http://teren.in.ua/news/suspilstvo/jdu_voyuvati_schob_nihto_ne_znuschavsya_nad_toboyu_mamo__istoriya_zagiblogo_bijtsya_z_ternopilschini |date=5 березня 2016 }}</ref>
|-
|2293
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Стукало Олег Юрійович]] <br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1979|8|16}}, [[Лисянка (смт)|Лисянка]] [[Черкаська область]]. Майор, заступник командира механізованого батальйону [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Служив за контрактом. || {{дтс|2015|2|16}}|| Загинув під час виходу підрозділу з [[Дебальцеве]], прикриваючи своїх товаришів. Зник безвісти 16 лютого, у березні упізнаний серед загиблих захисників. 12 березня офіцера поховали у Лисянці.<ref>[http://progolovne.ck.ua/archives/130934 Черкащина прощається ще з двома загиблими бійцями // «Про головне», 11 березня 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br />[http://naidy.org.ua/?p=3020 Стукало Олег Юрьевич (пошук)]<br />[http://lysyanka.com.ua/archives/272 // Сумний день для Лисянки // «Лисянщина», 11 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150320074517/http://lysyanka.com.ua/archives/272 |date=20 березня 2015 }}<br />[http://lysyanka.com.ua/archives/297 Лисянщина попрощалась зі своїм Героєм // «Лисянщина», 12 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160716065539/http://lysyanka.com.ua/archives/297 |date=16 липня 2016 }}</ref>
|-
|2294
|[[Файл:ТРК Бриз Шеврон 01.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лабуткін Дмитро Віталійович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1986|12|11}}, [[Кременець]] [[Тернопільська область]]. Капітан-лейтенант, [[військовий кореспондент]], заступник редактора [[Бриз (телеканал)|Телерадіокомпанії Міноборони України «Бриз»]] [[Військово-морські сили Збройних сил України|ВМС ЗСУ]]. Закінчив Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка». Працював у [[Севастополь|Севастополі]]. Навесні 2014 року після [[Російська інтервенція до Криму 2014|окупації Криму російськими військами]] виїхав з Криму до Одеси. 21 січня прибув до [[Краматорськ]]а та поїхав у місто [[Дебальцеве]] як журналіст, виконуючи завдання із збору фотоматеріалів для переговорної групи у Мінську. Залишилася дружина та донька. || {{дтс|2015|2|16}}|| Загинув у районі [[Дебальцеве]], де працював кореспондентом. Вночі з Дебальцевого виїхала колона, яка перевозила поранених, Дмитро разом із колоною їхав на БТР до Артемівська після виконаного завдання. 19 лютого терористи надіслали дружині Дмитра відео із записом з місця бою обабіч залізничної колії, де були тіла загиблих поряд із розбитим БТРом. Тіло Дмитра було знайдено й упізнано в березні в Дніпропетровському морзі. Поховали офіцера 25 березня у рідному селі батьків [[Білокриниця (Кременецький район)]]<ref>[http://uapress.info/uk/news/show/62945 Репортаж ціною в життя: біля Дебальцевого загинув український журналіст 18+ (ФОТО) (ВІДЕО) // «Преса України», 20 лютого 2015]<br/>[http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/nadiyi-na-te-sho-dmitro-labutkin-zhivij-nemaye-kazhut-jogho-znajomi-10437027.html Надії на те, що Дмитро Лабуткін живий, немає, кажуть його знайомі // «20 хвилин Тернопіль», 23 лютого 2015]<br/>[http://tsn.ua/ato/u-zoni-ato-zaginuv-viyskoviy-zhurnalist-yakiy-na-zradiv-ukrayinu-pid-chas-zahoplennya-krimu-416720.html Його тіло через місяць після смерті знайшли у морзі&nbsp;// ТСН, 21 березня 2015]<br/>[http://uapress.info/uk/news/show/68469/ У Тернопільській області попрощались із військовим журналістом, який загинув під Дебальцеве&nbsp;// «Преса України», 25 березня 2015]</ref>.
|-
|2295
|[[Файл:3-й окремий полк спеціального призначення.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бутусов Юрій Юрійович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1989|3|13}}, [[Чернігів]]. Проживав у [[Кропивницький|Кіровоград]]і. Капітан, командир групи спецпризначення [[3-й окремий полк спеціального призначення (Україна)|3-го окремого полку спецпризначення]] ГУР МО ([[Кропивницький]]). З відзнакою закінчив школу в Чернігові, навчався у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Випускник Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у місті Львові. Служив у Кіровограді. Одружений.|| {{дтс|2015|2|16}} || Загинув під час супроводження колони, яка близько 11:00 потрапила у засідку під [[Дебальцеве]]. Російські бойовики підбили БТР, Юрій врятував із палаючої машини двох побратимів, а сам загинув. У березні ідентифікований серед загиблих. 27 березня з воїном попрощалися у Кіровограді, поховання пройде 28 березня на батьківщині матері героя у [[Бахмач]]і на Чернігівщині.<ref>[http://novosti.kr.ua/news/kirovograd-provede-v-ostannij-put-kapitana-specnazu-yuriya-butusova.html Кіровоград проведе в останній путь капітана спецназу Юрія Бутусова // «Новини Кіровоградщини», 26 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305114801/http://novosti.kr.ua/news/kirovograd-provede-v-ostannij-put-kapitana-specnazu-yuriya-butusova.html |date=5 березня 2016 }}<br/>[http://cntime.cn.ua/chas-novini/u-bakhmachi-pokhovaiut-yuriia-butusova-iakyi-zahynuv-pid-debaltsevo.html У Бахмачі поховають Юрія Бутусова, який загинув під Дебальцево // «Час Чернігівський», 27 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150721221545/http://cntime.cn.ua/chas-novini/u-bakhmachi-pokhovaiut-yuriia-butusova-iakyi-zahynuv-pid-debaltsevo.html |date=21 липня 2015 }}<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3344 Бутусов Юрий Юриевич (пошук)]</ref>
|-
|2296
|[[Файл:3-й окремий полк спеціального призначення.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Федитник Віталій Валерійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1988|7|2}}, [[Докучаєве (Устинівський район)]] [[Кіровоградська область]]. Проживав у [[Кропивницький|Кіровоград]]і. Старший сержант, старший розвідник — командир відділення [[3-й окремий полк спеціального призначення (Україна)|3-го окремого полку спецпризначення]] ГУР МО ([[Кропивницький]]). З 2010 року служив за контрактом. Залишилась дружина та син 2013 року народження.|| {{дтс|2015|2|16}} || Загинув під час обстрілу в бою під [[Дебальцеве]]. У березні знайдений серед загиблих. [[24 березня]] воїна поховали у Кіровограді на Алеї Слави Рівнянського кладовища<ref>[http://www.kr-rada.gov.ua/news/24-bereznya-kirovogr23-3-15.html 24 березня Кіровоград прощатиметься з Героєм АТО Віталієм Федитником // Кіровоградська міська рада, 23 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160310193339/http://www.kr-rada.gov.ua/news/24-bereznya-kirovogr23-3-15.html |date=10 березня 2016 }}<br/>[http://persha.kr.ua/zavtra-u-kirovogradi-poxoroni-geroya-ato/ Завтра у Кіровограді — похорони героя АТО // «Перша електронна газета», 23 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150720215413/http://persha.kr.ua/zavtra-u-kirovogradi-poxoroni-geroya-ato/ |date=20 липня 2015 }}<br/>[http://www.cerkva.info/uk/news/visti/6587-fedytnyk.html Кіровоградщина провела в останню путь загиблого героя&nbsp;// Інформаційне управління УПЦ Київського Патріархату, 27 березня 2015]</ref>
|-
|2297
|[[Файл:UA army main.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лепеха Андрій Анатолійович (полковник)|Лепеха Андрій Анатолійович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1969|5|15}}, [[Кролевець]] [[Сумська область]]. Проживав у м. [[Київ]]. Полковник, начальник відділу експлуатації складів та ремонту технічних засобів управління забезпечення технічними засобами Центрального управління забезпечення паливно-мастильними матеріалами [[Тил Збройних Сил України|Тилу Збройних Сил України]]. Службу розпочав з Одеського військового округу заступником командира ремонтної роти 274 навчального танкового полку. З 1994 по 2009 роки служив на керівних посадах у 169 навчальному центрі в смт Десна. З 2009 по 2014 роки — начальник служби пожежної безпеки Командування Сухопутних військ ЗСУ, з 2014 роки – начальник відділу експлуатації складів та ремонту технічних засобів управління Тилу. За період військової служби нагороджений багатьма медалями та відзнаками. В зоні АТО керував логістикою забезпечення пальним. У відрядженнях на сході був тричі.|| {{дтс|2015|2|17}}|| Загинув у районі [[Дебальцеве]]. Сівши за кермо паливозаправника, пройшов через кільце оточення і здійснив дозаправку танків. При виході з оточення, в районі села [[Нижнє Лозове]] ([[Донецька область]]), під час артилерійського обстрілу при евакуації вбитих та поранених бійців, загинув. На початку квітня ідентифікований серед загиблих. 3 квітня з полковником попрощалися у штабі Тилу. Похований в Кролевці на центральному кладовищі.<ref>[http://www.5.ua/ato-na-shodi/U-shtabi-ZSU-poproshchalysia-z-polkovnykom-iakyi-zahynuv-u-liutomu-pid-Debaltsevym-75606.html У штабі ЗСУ попрощалися з полковником, який загинув у лютому під Дебальцевим // «5 канал», 3 квітня 2015]<br/>[http://krl.sm.gov.ua/ru/81-potochna-diialnist/aktualni-pytannia/1439-aktualni-pytannia.html Кролевчани провели в останню путь А.А. Лепеху // Кролевецька РДА, 9 квітня 2015]</ref>
|-
|2298
|[[Файл:UA army main.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кучер Валерій Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1987|11|1}}, [[Верблюжка]] [[Новгородківський район]] [[Кіровоградська область]]. Військовослужбовець 55-го окремого автомобільного батальйону «Чорний ліс» ([[Біляївка (Олександрівський район)|Біляївка]], [[Кіровоградська область]]). Закінчив Новгородківське  ПТУ №36, де здобув професію тракториста-водія. Працював в місті [[Долинська]] на залізниці. Призваний за мобілізацією 1 серпня 2014 року. Залишилися дружина та дві доньки.|| {{дтс|2015|2|17}}|| Військові на вантажівках поверталися з міста [[Дебальцеве]] і поблизу села [[Нижнє Лозове]] орієнтовно о 22:00-24:00 годині потрапили під обстріл. Подальша доля Валерія була невідома. У березні був ідентифікований серед загиблих. 12 березня захисника поховали у с. Верблюжка.<ref>[http://ng.kr-admin.gov.ua/novini/1082-pam-yati-kuchera-valeriya-anatolijovicha Пам'яті Кучера Валерія Анатолійовича // Новгородківська РДА, 13 березня 2015]<br />[http://naidy.org.ua/?p=3247 Кучер Валерій Анатолійович (пошук)]</ref>
|-
|2299
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Федорченко Сергій Сергійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1981|12|21}}, [[Жовті Води]] [[Дніпропетровська область]]. Старший солдат [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). Закінчив Ерастовський сільгосптехнікум за спеціальністю «агроном», пройшов службу в армії. З 2002 по 2009 рік працював у сільгоспі «Жовторіченський», а у 2010 році прийшов у ТОВ «Схід-Руда», де працював машиністом насосних установок дільниці №25 збагачувальної фабрики цеху переробки руд. Призваний за мобілізацією 17 травня 2014 року. Залишилося двоє дітей. ||{{дтс|2015|2|17}}<br/>орієнтовно|| Дату не уточнено. Загинув у боях під [[Дебальцеве]].<ref>{{Cite web |url=http://www.jovtivody.tv/u-rajoni-debalcevo-zaginuv-zhovtovodec-sergij-fedorchenko/ |title=У районі Дебальцево загинув жовтоводець Сергій Федорченко // Телекомпанія «Жовті води», 23 лютого 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170125063854/http://www.jovtivody.tv/u-rajoni-debalcevo-zaginuv-zhovtovodec-sergij-fedorchenko/ |archivedate=25 січня 2017 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2300
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Яцьков Олександр Сергійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1992|2|6}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Молодший сержант, навідник 2 відділення 3 взводу 2 мотопіхотної роти [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). ||{{дтс|2015|2|17}}|| Загинув у боях під [[Дебальцеве]]. 7 березня з воїном попрощались у Кривому Розі.<ref>[http://www.0564.ua/news/760352 Завтра Кривой Рог простится с Александром Яцковым, погибшим под Дебальцево // 0564.ua - Сайт Кривого Рогу, 6 березня 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2301
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Павленко Роман Віталійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}|| {{дтс|1987|8|4}}, [[Тарандинці]] [[Лубенський район]] [[Полтавська область]]. Солдат [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). Навчався в Полтавському ПТУ, відслужив в армії. Повернувшись до рідного села, брався за будь-яку роботу, допомагав батькам. Призваний за мобілізацією.|| {{дтс|2015|2|17}}|| Загинув від розриву ворожого снаряду поблизу [[Дебальцеве]]. Поховали Романа 4 квітня у Тарандинцях.<ref>[http://poltava.to/news/33111/ На Лубенщині поховали загиблого під Дебальцево. 06.04.2015]<br/>[http://lubny.adm-pl.gov.ua/news/zagiblogo-v-ato-romana-pavlenka-v-ostannyu-put-zemlyaki-provodzhali-stavshi-na-kolina Загиблого в АТО Романа Павленка в останню путь земляки проводжали, ставши на коліна. 06.04.2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304142018/http://lubny.adm-pl.gov.ua/news/zagiblogo-v-ato-romana-pavlenka-v-ostannyu-put-zemlyaki-provodzhali-stavshi-na-kolina |date=04.03.2016 }}<br/>[https://www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/1010150575691905?comment_id=1010266672346962&offset=0&total_comments=98&comment_tracking={%22tn%22%3A%22R9%22} Юрий Бутусов - Кто виноват в отступлении в Дебальцево?... (Коментарі) // «facebook.com», 1 липня 2015]</ref>
|-
|2302
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Жук Олег Олегович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1993|9|8}}, [[Ромашки (Компаніївський район)]] [[Кіровоградська область]]. Старший солдат 9 роти [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). Виріс без батька, закінчив школу у с. [[Виноградівка (Компаніївський район)]], працював різноробочим. Мобілізований 2 серпня 2014 року. Залишилася мати-інвалід та молодша сестра. || {{дтс|2015|2|17}} || У ніч на 17 лютого під [[Дебальцеве]] отримав тяжке поранення в живіт та був відправлений машиною до міста [[Артемівськ (Донецька область)]]. Машина не доїхала, з того часу вважався зниклим безвісти. У березні тіло Олега в Дніпропетровському морзі впізнали його товариші по службі. 13 березня з воїном попрощались на Компаніївщині.<ref>[http://persha.kr.ua/na-sxodi-zaginuv-tankist-z-kirovogradshhini/ На Сході загинув танкіст з Кіровоградщини // «Перша електронна газета», 11 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150703032228/http://persha.kr.ua/na-sxodi-zaginuv-tankist-z-kirovogradshhini/ |date=3 липня 2015 }}<br />[http://gre4ka.info/suspilstvo/17188-tysiachi-zhyteliv-kompaniivky-poproshchalys-iz-zahyblym-voinom-foto Тисячі жителів Компаніївки попрощались із загиблим воїном // «Гречка», 13 березня 2015]<br />[http://gre4ka.info/video/17190-video-panakhydy-za-zahyblym-tankystom-z-kirovohradshchyny-video Відео панахиди за загиблим танкістом з Кіровоградщини // «Гречка», 14 березня 2014]<br />[http://anons.uz.ua/ukraine_world/nadzvichayne/20417-razyskivaetsya-boec-ato-zhuk-oleg-foto.html Розшукується боєць АТО Жук Олег (ФОТО)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150703012509/http://anons.uz.ua/ukraine_world/nadzvichayne/20417-razyskivaetsya-boec-ato-zhuk-oleg-foto.html |date=3 липня 2015 }}{{ref-ru}}</ref>
|-
|2303
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гирман Сергій Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1982|6|21}}, [[Дмитрівка (Горішньоплавнівська міська рада)]] [[Полтавська область]]. Солдат [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). Призваний за мобілізацією у 2014 році. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей. || {{дтс|2015|2|17}} || Загинув у боях під [[Дебальцеве]], довгий час перебував у списку зниклих, ідентифікований серед загиблих. 6 квітня 2015 року військовослужбовця провели в останню путь в селі Дмитрівка поблизу міста Горішні Плавні Полтавської області.<ref>[http://vpoltave.info/post/34421 На Полтавщині попрощалися з Сергієм Гирманом // «В Полтаві.Інфо»,7 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160513022100/http://vpoltave.info/post/34421 |date=13 травня 2016 }}<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3463 Гирман Сергей Николаевич]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2304
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Білоус Ілля Костянтинович || {{дтс|1996||}}, 18 років, [[Чернігів]]. Військовослужбовець [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). В зоні АТО провів дві ротації.|| {{дтс|2015|2|17}} || Застрелився рано вранці в автобусі, коли бійці поверталися за ротацією після 45 діб перебування в зоні бойових дій та проїжджали село [[Кіпті (Козелецький район)|Кіпті]] Чернігівської області.<ref>[http://www.gorod.cn.ua/news/gorod-i-region/62133-ne-doehal-domoi-paru-kilometrov.html Не доехал домой пару километров... // Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua, 17 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>  
|-
|2305
|[[Файл:Gerb of State Border Guard Service of Ukraine.gif|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Семенов Вячеслав Анатолійович]]<br/>{{Орден Золота Зірка (Україна)|nocat=true}}<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1969|6|26}}, [[Жмеринка]] [[Вінницька область]]. Старший лейтенант, заступник начальника першої прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури 24 прикордонного загону Південного регіонального управління [[Державна прикордонна служба України|Державної прикордонної служби України]]. З 1987 по 1989 роки проходив строкову армійську службу. У 2005 році закінчив Вінницький політехнічний інститут. Тривалий час працював на Жмеринському заводі «Сектор» наладчиком, потім у Жмеринській дистанції електропостачання, обслуговував комп'ютерну мережу, електро- та енергосистеми, на залізниці механіком ремонтно-ревізійної дільниці телеуправління «Граніт». У серпні 2014 року призваний за мобілізацією до Могилів-Подільського прикордонного загону. Залишились батьки, дружина, дві доньки та 4-річний онук.<br/>Герой України (посмертно). || {{дтс|2015|2|17}} || Протягом дня російські збройні формування за підтримки артилерії та танків штурмували контрольний блокпост смт [[Фащівка (Перевальський район)]] Луганської області поблизу [[Дебальцеве]] (блокпост «Балу»). Коли почався артобстріл, В'ячеслав вискочив з бліндажа, аби перевірити обстановку. У цей час російський танк вистрелив впритул по позиціях прикордонників. Осколок пробив задню пластину бронежилета, пройшов під кутом вверх під праву лопатку. Коли командира занесли до бліндажа, він був ще живий, помер у лікаря на руках. Під час евакуації тіла загиблого у БМП влучив ще снаряд, вона загорілась та залишилась на окуповані території. 5 березня воїна провели в останню путь у Жмеринці.<ref>{{Cite web |url=http://dpsu.gov.ua/ua/about/news/news_6099.htm |title=У результаті запеклого бою в районі Фащівки загинув прикордонник // Сайт ДПСУ, 18 Лютого 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150703192859/http://dpsu.gov.ua/ua/about/news/news_6099.htm |archivedate=3 липня 2015 |deadurl=yes }}</ref><ref>[http://vinbazar.com/news/nshe/pid-chas-atna-blok-dfsvddonnik-iz-vinnichchini На сході загинув прикордонник із Вінниччини. Тіло й досі не можуть вивести через складну ситуацію (Фото) // Vinbazar, 18 лютого 2015]<br />[http://33kanal.com/publications/oficer-prikordonnik-zi-zhmerinki-vjacheslav-2625.html Офіцер-прикордонник зі Жмеринки В'ячеслав Семенов загинув під Дебальцевом. Його тіло досі на окупованій території Донбасу // «33 канал», 25 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305230747/http://33kanal.com/publications/oficer-prikordonnik-zi-zhmerinki-vjacheslav-2625.html |date=5 березня 2016 }}<br />[http://vindaily.info/na-vinnychchyni-proshchalysya-z-prykordonnykom-yakyy-zahynuv-v-pershi-dni-peremyrya.html На Вінниччині прощалися з прикордонником, який загинув в перші дні «перемир'я» // «Вінниця DAILY», 5 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305214023/http://vindaily.info/na-vinnychchyni-proshchalysya-z-prykordonnykom-yakyy-zahynuv-v-pershi-dni-peremyrya.html |date=5 березня 2016 }}<br />[http://dpsu.gov.ua/ua/static_page/617.htm Семенов Вячеслав Анатолійович // Сайт ДПСУ, 24 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150703203942/http://dpsu.gov.ua/ua/static_page/617.htm |date=3 липня 2015 }}<br/>[http://ua.112.ua/ato/poroshenko-posmertno-nahorodyv-zolotoiu-zirkoiu-prykordonnyka-semenova-iakyi-zahynuv-vzymku-2015-roku-314544.html Порошенко посмертно нагородив "Золотою зіркою" прикордонника Семенова, який загинув узимку 2015 року // «112», 28 травня 2016]</ref>  
|-
|2306
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Химич Віталій Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1981|6|3}}, [[Ладижин]] [[Вінницька область]]. Сержант, старший розвідник взводу розвідки [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Залишилися батьки, дружина та двоє дітей. || {{дтс|2015|2|17}} || Військові потрапили у засідку близько 22:30 в районі приватного сектора поблизу міської лікарні міста [[Дебальцеве]]. Двох розвідників відкинуло вибуховою хвилею й вони впали. Коли за ними повернулися, їх там вже не було. Тіло Віталія вивезли на початку березня. 8 березня воїна поховали у рідному місті.<ref name="ХімичГерасевич-17-02">[http://vinbazar.com/news/nshe/rodichi-shukayut-dvokh-biitsiv-iz-vinnichchini-shcho-znikli-pid-debeltsevo-foto Родичі шукають двох розвідників із Вінниччини, що зникли під Дебельцево&nbsp;// Vinbazar.com, 20 лютого 2015]</ref><ref>[http://memorybook.org.ua/25/himich.htm Химич Віталій Іванович]<br/>[http://lada.fm/2015/03/07/u-nedlyu-ladizhinc-proschatimutsya-z-bycem-128-brigadi-yakiy-zaginuv-u-debalcevo.html У неділю ладижинці прощатимуться з бійцем 128 бригади, який загинув у Дебальцево // Lada.FM, 7 березня 2015]<br />[http://lada.fm/2015/03/08/schob-poproschatisya-z-voyinom-zemlyakom-ladizhinc-vschent-zapovnili-centralnu-ploschu-msta.html Щоб попрощатися із воїном-земляком, ладижинці вщент заповнили центральну площу міста // Lada.FM, 8 березня 2015]</ref><br/>Прим. Другий зниклий - Герасевич Євгеній. 
|-
|2307
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Герасевич Євген Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1982|12|22}}, [[Могилів-Подільський]] [[Вінницька область]]. Старший солдат, старший розвідник — стрілець 4-го відділення взводу розвідки [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Єдиний син у батьків. Дитинство провів у селі [[Михайлівка (Ямпільський район)]], жив з батьками в молдовському місті [[Атаки (Молдова)|Отач]], закінчив школу в Могилеві-Подільському. Строкову військову службу проходив у десантних військах. 2009 року закінчив [[Національна академія внутрішніх справ України|Київський національний університет внутрішніх справ]] (правознавство), з червоним дипломом. Навчався в Одеському регіональному інституті державного управління, де в грудні 2010 року був обраний головою слухацького самоврядування<ref>[http://www.oridu.odessa.ua/index.pl?fil=18/2010_12_23/2010_12_23 22 грудня 2010 року обрано голову слухацького самоврядування факультету державного управління]</ref>. Працював начальником юридичного відділу апарату Могилів-Подільської міської ради та виконкому. Писав вірші.<ref>[https://www.facebook.com/groups/1566522216969033/ Стихи Евгения Герасевича]{{ref-ru}}</ref> Ще з початку російської агресії й окупації Криму виступив як доброволець, але мобілізували його лише в серпні 2014 року. Залишилися батьки, дружина та прийомний син 2001 р.н.|| {{дтс|2015|2|17}} || Військові потрапили у засідку близько 22:30 в районі приватного сектора поблизу міської лікарні міста [[Дебальцеве]]. Двох розвідників відкинуло вибуховою хвилею й вони впали. Коли за ними повернулися, їх там вже не було. Тіло Євгенія вивезли на початку березня, його знайшли за татуюванням серед загиблих, переданих пошуковою місією. На тілі бійця були помічені сліди осколкових поранень, а ще в скроні рана від прицільного пострілу. 8 березня воїна-захисника поховали у місті Могилів-Подільський.<ref name="ХімичГерасевич-17-02"/><ref>[http://memorybook.org.ua/4/gerasevich.htm Герасевич Євгеній Анатолійович]<br/>[http://rda.m-p.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=4501&Itemid=60 8 березня Могилів - Подільщина віддала останню шану своєму земляку, загиблому бійцю 128-ї гірничо-піхотної бригади Євгену Герасевичу // Могилів-Подільська РДА, 10 березня 2015]<br/>[http://33kanal.com/33-jj-kanal/8-bereznja-v-mogilevi-pokhoronili-zhenju-2814.html 8 березня в Могилеві похоронили Женю Герасевича // «33 канал», 11 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160513220529/http://33kanal.com/33-jj-kanal/8-bereznja-v-mogilevi-pokhoronili-zhenju-2814.html |date=13 травня 2016 }}</ref>
|-
|2308
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Остяк Василь Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1979|01|12}}, [[Лісоводи (село)|Лісоводи]] [[Городоцький район (Хмельницька область)]]. Молодший сержант, старший механік-водій [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Працював механізатором в аграрній компанії «2004». Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилася дружина та дві доньки, 6 і 9 років. || {{дтс|2015|2|17}} || Загинув у боях за [[Дебальцеве]] внаслідок мінометного обстрілу. 27 лютого воїна поховали у рідному селі.<ref name="ОстякПопик">{{Cite web |url=http://ye.ua/news/news_19371.html |title=При обороні Дебальцевого загинув боєць із Городоччини // «Є», 23 лютого 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160901162108/http://ye.ua/news/news_19371.html |archivedate=1 вересня 2016 |deadurl=yes }}</ref><ref>[http://pvisti.info/index.php/10-podylsky-visti/news/665-ydut-naikrashchi Йдуть найкращі // «Подільські вісті», 27 лютого 2015]<br/>[http://ye.ua/news/news_19475.html Усім селом на Городоччині прощалися із загиблим у Дебальцевому піхотинцем // «Є», 2 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170209112219/http://ye.ua/news/news_19475.html/ |date=9 лютого 2017 }}</ref>
|-
|2309
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Попик Віктор Петрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1972|11|4}}, [[Лісоводи (село)|Лісоводи]] [[Городоцький район (Хмельницька область)]]. Старший солдат, військовослужбовець [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). || {{дтс|2015|2|17}} || Загинув у боях за [[Дебальцеве]]. Військові розповіли, що не змогли під час відступу забрати його тіло з території, яку контролюють терористи.<ref name="ОстякПопик" /><ref>[http://naidy.org.ua/?p=2991 Попик Віктор Петрович (пошук)]</ref><ref>{{Cite web |url=http://ye.ua/news/news_20584.html |title=У Городку загиблого бійця  вшанували пам'ятним знаком |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160901143710/http://ye.ua/news/news_20584.html |archivedate=1 вересня 2016 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2310
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Козичко Роман Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1984|12|7}}, [[Тячів]] [[Закарпатська область]]. Сержант, командир відділення [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Закінчив  Тячівський професійний ліцей. 20 березня 2006 року вступив на військову службу за контрактом старшим патрульним прикордонної застави «Тячів» Мукачівського прикордонного загону, звільнився у запас. Призваний за мобілізацією 31 липня 2014 року. Мати Романа не пережила смерті сина, вона померла 9 травня 2015 року у 49-річному віці. Залишився брат.|| {{дтс|2015|2|17}} || Загинув у районі [[Дебальцеве]] під час обстрілу російськими бойовиками. Була інформація, що під час передислокації військ з Дебальцевого 18 лютого транспорт, у якому вивозили загиблого воїна до Артемівська потрапив під обстріл та залишився на території, що контролюється російськими бойовиками. 21 липня 2015 року Романа поховали у Тячіві.<ref>[http://tyachivnews.in.ua/novini/mainnews/172-v-debalcev-zaginuv-30-ti-rchniy-tyachvec-roman-kozichko.html В Дебальцеві загинув 30 - ти річний тячівець Роман Козичко // Tyachiv News, 18 лютого 2015]<br />[http://tyachivnews.in.ua/novini/tyachyvschina/336-rdn-poyihali-na-upznannya-tla-vbitogo-pd-debalcevim-tyachvcya-romana-kozichka.html Рідні поїхали на упізнання тіла вбитого під Дебальцевим тячівця Романа Козичка // Tyachiv News, 3 березня 2015]<br />[http://www.tyachiv.com.ua/NewsOpen/id_news_244325 Тячівщина попрощалася з Романом Козичком (ФОТО, ВІДЕО) // "Tyachiv", 6 березня 2015]<br />[http://tyachivnews.in.ua/novini/tyachyvschina/susplstvo/355-tyachv-poproschavsya-z-zagiblim-v-zon-ato-romanom-kozichko.html Тячів попрощався із загиблим в зоні АТО Романом Козичко // Tyachiv News, 6 березня 2015]<br />[http://zakarpattya.net.ua/News/142763-Na-Tiachivshchyni-pid-imenem-Romana-Kozychka-pokhovaly-soldata-z-30-i-bryhady-shcho-polih-u-rosiisko-ukrainskii-viini  На Тячівщині під іменем Романа Козичка поховали солдата з 30-ї бригади, що поліг у російсько-українській війні. 20.07.2015]<br/>[http://tyachivnews.in.ua/novini/tyachyvschina/2088-roman-kozichko-vdnayshov-vchniy-spoky-na-rdny-tyachvsky-zeml.html Роман Козичко віднайшов вічний спокій на рідній тячівській землі // Tyachiv News, 22 липня 2015]</ref>
|-
|2311
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Сабов Руслан Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1977|11|2}}, [[Великий Березний]] [[Закарпатська область]]. Старшина ремонтної служби [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Захищав Батьківщину із серпня 2014 року. Залишилася дружина та дві доньки.|| {{дтс|2015|2|17}} || Загинув у боях в районі [[Дебальцеве]]. 2 березня воїна провели в останню путь у Великому Березному.<ref>[http://www.mukachevo.net/ua/News/view/105457 Захищаючи Дебальцево загинув ще один закарпатець Руслан Сабов // «Мукачево.net», 19 лютого 2015]<br />[http://bereznyj.com.ua/news/209-bereznjanschyna-znovu-u-smutku-02-bereznja-poproschalysja-z-zagyblym-v-zon-ato-ruslanom-sabovym-.html Березнянщина знову у смутку: 2 березня прощалися із загиблим в зоні АТО Русланом Сабовим // «Березний онлайн», 3 березня 2015]<br />[http://naidy.org.ua/?p=2963 Сабов Руслан Николаевич]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2312
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Чабанчук Денис Миколайович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1992|9|2}}, [[Луцьк]] [[Волинська область]]. Старший лейтенант, командир підрозділу [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. 2013 року закінчив Львівську Академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Залишилися батьки. || {{дтс|2015|2|17}} || Загинув під час передислокації військ з [[Дебальцеве]]. Машина, в якій був Денис, наїхала на міну поблизу села [[Калинівка (Артемівський район)]] та залишилася на території, що контролюється російськими бойовиками. Родичам сепаратисти надіслали відео, на якому Денис був вже мертвий, сидів за кермом КАМАЗу, яким вивозили  поранених. Лише у березні вдалося забрати тіло 22-річного захисника. 15 березня Дениса поховали на Алеї Почесних поховань в селі Гаразджа.<ref>[http://www.volynnews.com/news/extreme/stalo-vidomo-pro-smert-luchanyna-na-skhodi/ Стало відомо про смерть лучанина на сході, 13 березня 2015]<br />[https://p-p.com.ua/articles/65508/ У Луцьку попрощалися з 22-річним Героєм Денисом Чабанчуком, який загинув під Дебальцевим (3 фото) // «Під прицілом», 15 лютого 2015]<br />[http://naidy.org.ua/?p=3256 Чабанчук Денис Миколайович (пошук)]</ref>
|-
|2313
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Покладов Андрій Євгенович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} || {{дтс|1972|10|9}}, [[Кременчук]] [[Полтавська область]]. Старший лейтенант, командир зенітної батареї [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. Закінчив СПТУ №22, Криворізький авіаційно-технічний коледж, Кременчуцький інститут економіки та нових технологій, був аспірантом Кременчуцького національного політехнічного університету, писав кандидатську дисертацію по темі очищення води. Мав солідний досвід роботи. Працював наладчиком, автослюсарем, авіатехніком; брокером, економістом «Укрспец'юст», начальником відділу Торгово-промислової палати, начальником відділу збуту на заводі євроруберойду. Потім був начальником відділу маркетингу на Кременчуцькому пивзаводі, замдиректора кременчуцької взуттєвої фабрики, директором «Промислової групи ДФМ», в.о. начальника департаменту АСК «Укррічфлот». Останнє місце роботи - ПП «Приходько», директор із виробництва. Залишилася дружина.|| {{дтс|2015|2|17}}<br/>орієнтовно|| Загинув в районі [[Дебальцеве]] під час відходу з [[Чорнухине]] ([[Перевальський район]] [[Луганська область]]). В ніч на 19 лютого дружині Андрія подзвонили терористи і повідомили, що її чоловік загинув. Після довгих пошуків і перемовин тіло воїна вдалося доправити до Кременчука, 4 березня воїна провели в останню путь. Похований на Свіштовському цвинтарі.<ref>[http://vestnik.in.ua/news/21697-pd-debalceve-zaginuv-kremenchuzhanin-andry-pokladov.html Під Дебальцевим загинув кременчужанин Андрій Покладов // Вісник Кременчука, 19 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150626130619/http://vestnik.in.ua/news/21697-pd-debalceve-zaginuv-kremenchuzhanin-andry-pokladov.html |date=26 червня 2015 }}<br />[http://poltava.to/news/32470/ зоні АТО знову загинув кременчужанин // «Полтавщина», 22 лютого 2015]<br />[http://www.ua-reporter.com/novosti/165709 Родные из Закарпатья ищут пропавшего в зоне АТО солдата (ФОТО) // «Репортер», 27 лютого 2015]{{ref-ru}}<br />[http://www.zorya.poltava.ua/?p=15964 Плакали люди, тужили дзвони... // «Зоря Полтавщини», 13 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160331125116/http://www.zorya.poltava.ua/?p=15964 |date=31 березня 2016 }}</ref>
|-
|2314
|[[Файл:57-а_мотопіхотна_бригада.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Шумило Анатолій Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1977|4|2}}, [[Михайло-Лукашеве]] [[Вільнянський район]] [[Запорізька область]]. Мешкав у м. [[Вільнянськ]]. Солдат, розвідник 57-ї окремої мотопіхотної бригади ([[Кропивницький]]). Виріс в багатодітній сім'ї, мама Анатолія сама виростила сімох дітей. Закінчив профтехучилище, відслужив строкову службу в армії. З 1996 року працював у КП «Водоканал» Запорізької міської ради слюсарем, трактористом, машиністом екскаватора. Призваний за мобілізацією 28 серпня 2014 року. Залишилися мати, донька. ||{{дтс|2015|2|17}} ||Отримав поранення несумісне із життям в бою поблизу [[Чорнухине]] ([[Попаснянський район]] [[Луганська область]]). Поховали захисника в селі [[Новомихайлівське (Вільнянський район)]], де проживають його рідні.<ref>[http://vilnyansk-rda.gov.ua/news/vchna-pamyat3 Вічна пам'ять! // Вільнянська РДА, 4 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161104002527/http://vilnyansk-rda.gov.ua/news/vchna-pamyat3 |date=4 листопада 2016 }}<br />[http://www.vodokanal.zp.ua/news/comments/1915 Наш обов’язок через все життя пронести пам'ять про нашого співробітника Шуміло Анатолія Івановича // Сайт КП "Водоканал", 5 березня 2015]<br />[http://www.oborona.zp.ua/sogodni-vidbulosya-proshhannya-z-vijskovym-anatoliyem-shumylo-shho-zagynuv-v-boyah-na-donbasi/ Сьогодні відбулося прощання з військовим Анатолієм Шумило, що загинув в боях на Донбасі // Обласний БФ "Фонд сприяння обороні Запорізької області", 5 березня 2015]<br />[http://vilnyansk-rda.gov.ua/news/vlnyanskij-rajon-prostivsya-z-ryadovim-anatolm-shumilo-yakij-zaginuv-u-borotb-za-derzhavnij-suverentet-ta-teritoralnu-czlsnst-ukrani Вільнянський район простився з рядовим Анатолієм Шумило // Вільнянська РДА, 5 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161022174237/http://vilnyansk-rda.gov.ua/news/vlnyanskij-rajon-prostivsya-z-ryadovim-anatolm-shumilo-yakij-zaginuv-u-borotb-za-derzhavnij-suverentet-ta-teritoralnu-czlsnst-ukrani |date=22 жовтня 2016 }}</ref>
|-
|2315
|[[Файл:300-й навчальний танковий полк.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Соснюк Віктор Володимирович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1973|06|06}}, [[Десна (Козелецький район)]] [[Чернігівська область]]. Підполковник, зв'язківець [[300-й навчальний танковий полк|300-го навчального танкового полку]] [[169 навчальний центр Сухопутних військ|169-го навчального центру Сухопутних військ]] ЗСУ. Залишилося троє дітей.|| {{дтс|2015|2|17}}<br/>орієнтовно|| Загинув в районі [[Дебальцеве]] від кулі снайпера.<ref>[http://chodtrk.com.ua/?p=20666 Чернігівщина втрачає своїх мужніх синів // Сівер центр, 18 лютого 2015]</ref><ref>[http://www.gorod.cn.ua/news_62210.html Погиб подполковник, отец троих детей // Портал Чернігова, 19 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2316
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Синчак Анатолій Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1972|3|30}}, [[Вінницька область]]. Проживав у с.[[Будо-Орловецька]] [[Городищенський район]] [[Черкаська область]]. Молодший сержант [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Залишилися мати, дружина та двоє дітей.|| {{дтс|2015|2|17}} || Загинув від кульового поранення у голову під [[Дебальцеве]] в ніч на 18 лютого. На початку березня тіло Анатолія доправили до села Будо-Орловецька, де з ним попрощалися 5 березня.<ref>[http://www.newch.tv/profile_program.php?itemid=27907 Факт // ТРА «Новий Чернігів», 18 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160920022246/http://www.newch.tv/profile_program.php?itemid=27907 |date=20 вересня 2016 }}<br />[http://www.0472.ua/article/759578 На Черкащині люди стоячи на колінах провели в останню путь Анатолія Синчака // 0472.ua - Сайт Черкас, 5 березня 2015]<br />[http://naidy.org.ua/?p=3038 Синчак Анатолий Анатолиевич]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2317
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бахмач Володимир Степанович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1973|11|27}}, [[Понори (Талалаївський район)]] [[Чернігівська область]]. Солдат [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). З 1997 року працював слюсарем, а потім завідувачем молочнотоварної ферми ТОВ «Понори». Мобілізований у вересні 2014 року. Залишилася мати.|| {{дтс|2015|2|17}} || Разом із двома товаришами, за 3 км від смт [[Луганське (смт)|Луганське]] ([[Артемівський район (Донецька область)|Артемівський район]] [[Донецька область]]) підірвався на міні. Протягом тривалого часу тіло не могли ідентифікувати, тож бійця поховали у Дніпропетровську на цвинтарі Воїнської слави як Невідомого солдата. Після проведення експертизи ДНК 27 червня 2015 року перепохований у с. Понори.<ref>[http://cntime.cn.ua/top-novini/item/10466-zahybloho-pid-artemivskom-biitsia-perepokhovaiut-na-talalaivshchyni.html Загиблого під Артемівськом бійця перепоховають на Талалаївщині. 26.06.2015, 15:37] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160605021533/http://cntime.cn.ua/top-novini/item/10466-zahybloho-pid-artemivskom-biitsia-perepokhovaiut-na-talalaivshchyni.html |date=05.06.2016 }}<br/>[http://cntime.cn.ua/top-novini/item/14221-khatynaizzapakhomsvizhohokhlibaizbolemchuzhoiviiny.html Хатина із запахом свіжого хліба, із болем чужої війни // «Час Чернігівський», 30 квітня 2016] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160605021040/http://cntime.cn.ua/top-novini/item/14221-khatynaizzapakhomsvizhohokhlibaizbolemchuzhoiviiny.html |date=5 червня 2016 }}</ref>
|-
|2318
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лабань Роман Олегович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1993|8|29}}, [[Сутківці]] [[Ярмолинецький район]] [[Хмельницька область]]. Лейтенант, командир взводу окремого полку спеціального призначення Західного територіального командування [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]], в/ч А3028, колишній [[Ягуар (спецпідрозділ)|спецпідрозділ МВС «Ягуар»]] ([[Калинівка (місто)|Калинівка]]). В родині був єдиним сином. У 2014 році закінчив [[Національна академія внутрішніх справ України|Національну академію внутрішніх справ]] в Києві. Не одружений. Залишилися батьки. || {{дтс|2015|2|17}}|| Взвод Романа виконував завдання по безпечному виводу сил АТО з району [[Дебальцеве]] в напрямку м. [[Артемівськ (Донецька область)]]. В селищі [[Луганське (смт)|Луганське]] взвод потрапив під обстріл ворожої артилерії і танків. Танковий снаряд розірвався буквально в декількох метрах. Роман отримав тяжкі поранення і контузію, йому надали першу допомогу та під обстрілами евакуювали до Артемівська, але врятувати воїна не вдалося.<ref>[http://vv.gov.ua/news.php?nid=6926&lang=ua&mid=1 Йшов третій день перемир’я... // Національна гвардія України, 20 лютого 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br />[https://www.facebook.com/ievgen.shevchenko.7/posts/10202496592695985 Сегодня была дерзкая успехом ночь и тяжёлый, с привкусом поражения, затяжной-затяжной день... // facebook Евгений Шевченко, 18 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://vinnitsaok.com.ua/2015/02/18/196316 Під Дебальцевим загинув вінницький «ягуарівець» Роман Лабань // «Вінниця ОК», 18 лютого 2015]<br />[http://ngp-ua.info/2015/02/19576 У боях за Дебальцеве загинув 22-річний солдат з Хмельниччини // «НГП», 18 лютого 2015]<br />[http://ye.ua/news/news_19316.html Під Дебальцевим загинув 21-річний лейтенант із Ярмолинецького району // «Є», 18 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160901135318/http://ye.ua/news/news_19316.html |date=1 вересня 2016 }}</ref>
|-
|2319
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Вовк Богдан Ігорович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1969|7|9}}, [[Дрогобич]]  [[Львівська область]]. Старший сержант, боєць 5 роти 2 батальйону [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]].||{{дтс|2015|2|17}}||Загинув під час відводу сил АТО з району [[Дебальцеве]]. Вважався зниклим безвісти, тіло упізнано в Харківському морзі.<ref>[http://www.drohobyczer-zeitung.com/2015/03/bohdan-vovk.html Герой Богдан Вовк: ще одна втрата Дрогобича //  DROHOBYCZER ZEITUNG, 1 березня 2015]<br />[http://vk.com/drohobych_is_town_of_patriots?w=wall-24455671_10945 Зустріньмо гідно Героя з Дрогобича, Богдана Вовка // Паблік Дрогобич - місто патріотів!, 2 березня 2015]</ref><br/>Прим. Під час виходу з Дебальцевого зникли безвісти семеро бійців 5 роти 2 батальйону Нацгвардії.<ref>[http://maydan.drohobych.net/?p=32989 Під час виходу з Дебальцевого серед зниклих опинився й дрогобичанин Богдан Вовк]<br />[http://zik.ua/ua/news/2015/03/04/na_lvivshchyni_poproshchalysya_z_zagyblym_v_ato_bogdanom_vovkom_569755 На Львівщині попрощалися з загиблим в АТО Богданом Вовком. 04.03.2015, 20:10]</ref>
|-
|2320
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Хорошковський В'ячеслав Дмитрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1971|10|18}}, [[Вознесенське (Золотоніський район)]]  [[Черкаська область]]. Старшина, боєць 5 роти 2 батальйону спеціального призначення [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. До Нацгвардії пішов добровольцем, перебував у зоні АТО з 16 листопада 2014 року. Залишилися дружина та дві неповнолітні доньки.||{{дтс|2015|2|17}}|| Загинув під час відводу сил АТО з району [[Дебальцеве]]. В останнє виходив на зв'язок 17 лютого, тіло упізнано в березні серед загиблих.<ref>[http://oblradack.gov.ua/novini/3192-z-bycem-vyacheslavom-horoshkovskim-yakiy-zaginuv-v-ato-poproschalisya-na-zolotonschin.html Із бійцем В'ячеславом Хорошковським, який загинув в АТО, попрощалися на Золотоніщині // Черкаська ОДА, 11 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160313031547/http://oblradack.gov.ua/novini/3192-z-bycem-vyacheslavom-horoshkovskim-yakiy-zaginuv-v-ato-poproschalisya-na-zolotonschin.html |date=13 березня 2016 }}<br />[http://naidy.org.ua/?p=2925 Хорошковский Вячеслав Дмитриевич (пошук)]</ref> Прим. За повідомленням Черкаської ОДА, загинув 18 лютого.
|-
|2321
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гриценко Василь Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1975|6|2}}, [[Зазим'я]]  [[Броварський район]]  [[Київська область]]. Сержант, боєць 5 роти 2 батальйону [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]], в/ч 3017.||{{дтс|2015|2|17}}|| Загинув під час відводу сил АТО з району [[Дебальцеве]]. Вважався зниклим безвісти, але через деякий час тіло ідентифікували. Був похований 2 жовтня<ref name="безвісти-17.02">[http://hromadskeradio.org/2015/02/19/volontery-vostok-sos-ishchut-propavshih-v-debalcevo-boycov-nacgvardii Волонтеры Восток СОС ищут пропавших в Дебальцево бойцов Нацгвардии // Громадське радіо, 19 лютого 2015]</ref><ref>[https://www.facebook.com/yulia.krasilnykova/posts/929814270395699 Сьогодні поховали Василя Гриценка, бійця 5 роти 2 бату... // facebook Yulia Krasilnykova 2 жовтня 2015]</ref>
|-
|2322
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Чабан Сергій Петрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1969|4|18}}, [[Київ]]. Сержант, командир міномета 1-го мінометного взводу мінометної батареї 5 роти 2 батальйону оперативного призначення [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]], в/ч 3017 ([[Харків]]).||{{дтс|2015|2|17}}|| Загинув під час відводу сил АТО з району [[Дебальцеве]]. Протягом 4-х місяців вважався зниклим безвісти, 13 червня 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих.<ref name="безвісти-17.02"/><ref>[http://naidy.org.ua/?p=3316 Чабан Сергей Петрович // Всеукраинский портал поиска пропавших без вести]<br/>[http://ngu.gov.ua/ua/chaban-sergiy-petrovych Сержант Чабан Сергій петрович // Сайт НГУ]</ref>
|-
|2323
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кіндзера Євген Йосипович]] || {{дтс|1979|2|21}}, [[Кривий Ріг]]  [[Дніпропетровська область]]. Солдат, номер обслуги мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). Працював у ПАТ «[[АрселорМіттал Кривий Ріг]]» та на інших промислових підприємствах. Мобілізований 31 липня 2014 року. Залишилися брати та сестри.|| {{дтс|2015|2|17}} || Помер від поранень, отриманих в зоні АТО поблизу міста [[Попасна]] ([[Луганська область]]). Похований на центральному кладовищі Кривого Рогу.<ref>[http://krlife.com.ua/news/23-fevralya-v-krivom-roge-obyavlen-dnem-traura-foto 23 февраля в Кривом Роге объявлен Днем траура (фото) // «Кривий Ріг Лайф», 20 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2324
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Мироненко Віктор Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||26 років, [[Вишневе (П'ятихатський район)]], [[Дніпропетровська область]]. Солдат [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). До мобілізації працював у місцевому кар'єроуправлінні. Залишилися мати та молодша сестра.|| {{дтс|2015|2|17}} || Загинув під час відходу з району міста [[Дебальцеве]], танк Віктора підірвався на міні.<ref name="смт. Вишневе-04.09">[http://www.pyatih-rn.dp.gov.ua/OBLADM/pjat_rda.nsf/docs/6661D137EA4F93C3C2257EB60046E4E3?opendocument На П'ятихатщині відкрили меморіальні дошки ще двом Героям // П'ятихатський район, 4 вересня 2015]<br />[http://www.megev-rn.dp.gov.ua/OBLADM/megev_rda.nsf/docs/B715236EFC10041DC2257EBC00470EDD?opendocument  Ще двох героїв АТО нагородили орденами «За мужність» посмертно // Межівський район, 5 вересня 2015]</ref><ref>[http://www.mil.gov.ua/news/2015/08/18/materi-dvoh-zagiblih-vijskovih-otrimali-derzhavni-nagorodi--/ Матері двох загиблих військових отримали державні нагороди // Міністерство оборони України, 18 серпня 2015]</ref>
|-
|2325
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Саган Сергій Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1982|12|15}}, [[Ємільчине]] [[Житомирська область]]. Сержант, військовослужбовець [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Призваний за мобілізацією 19 березня 2014 року. Залишилися мати, дружина та двоє братів.|| {{дтс|2015|2|17}}|| Загинув під час артилерійського обстрілу поблизу міста [[Дебальцеве]].<ref name="30омбр-Дебальцеве-втрати16" /><ref>[http://www.1.zt.ua/news/rizne/v-yemilchinskomu-rayoni-poproshchalis-iz-serzhatom-yakiy-zaginuv-poblizu-debaltsevogo.html В Ємільчинському районі попрощались із сержантом, який загинув поблизу Дебальцевого // «Перший Житомирський», 23 лютого 2015]<br/>[http://www.emilchine-rda.gov.ua/33stranitsa8.html Саган Сергій Іванович на сайті Ємільчинської райдержадміністрації] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305181555/http://www.emilchine-rda.gov.ua/33stranitsa8.html |date=5 березня 2016 }}</ref>
|-
|2326
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кулініч Андрій Григорович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1992|10|3}}, [[Новоград-Волинський]] [[Житомирська область]]. Солдат, кулеметник 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). У 2010 році закінчив Новоград-Волинське вище професійне училище, за спеціальністю токар. У 2011-2012 роках проходив строкову службу. До мобілізації працював у Державному підприємстві «Новоград-Волинське ДЛМГ». Призваний 18 березня 2014 року. || {{дтс|2015|2|17}}|| Був поранений під час виконання бойового завдання поблизу смт [[Луганське (смт)|Луганське]] в районі [[Дебальцеве]]. Під час транспортування до лікарні санітарна машина потрапила під обстріл й Андрій загинув. Поховали воїна у рідному місті, на кладовищі у мікрорайоні «Дружба».<ref>[http://novograd.osp-ua.info/?pokaz=95000 Герої не вмирають: в зоні АТО загинув 22-річний патріот Андрій Кулініч // Сайт Новоград-Волинської міської ради, 2 березня 2015]</ref>
|-
|2327
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Красноголовець Олександр Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1991|3|3}}, [[Мала Волиця]] [[Чуднівський район]] [[Житомирська область]]. Сержант, військовослужбовець [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). У 2011-2012 роках проходив військову службу у в/ч А4608. Потім працював різноробочим в ТОВ «Камоміла» у с.М.Волиця. Призваний за мобілізацією 29 серпня 2014 року. Залишилися тітка та дві сестри.|| {{дтс|2015|2|17}}|| Загинув під час артилерійського обстрілу села [[Кам'янка (Артемівський район)]] поблизу [[Дебальцеве]].<ref name="30омбр-Дебальцеве-втрати16" /><ref>{{Cite web |url=http://chudnivcity.in.ua/8-chudnovnews/128-chudnivshchyna-poproshchalasia-shche-z-odnym-heroiem |title=Чуднівщина попрощалася ще з одним Героєм // «Чуднів Сіті», 24 лютого 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150608104740/http://chudnivcity.in.ua/8-chudnovnews/128-chudnivshchyna-poproshchalasia-shche-z-odnym-heroiem |archivedate=8 червня 2015 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2328
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Шептицький Петро Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1975|8|14}}, [[Жмеринка]] [[Вінницька область]]. Проживав у с. [[Могилівка (Жмеринський район)]]. Солдат, старший стрілець [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Закінчив Тульчинський ветеринарний технікум. Працював майстром трамвайно–тролейбусного депо у місті [[Вінниця]], будував хату для своєї сім'ї. Призваний за мобілізацією 21 серпня 2014 року. Залишилися батьки, дружина та дві доньки, 2003 і 2005 р.н.|| {{дтс|2015|2|18}}|| Загинув під час зміни позиції в районі [[Дебальцеве]] в результаті артобстрілу поблизу села [[Кам'янка (Артемівський район)]].<ref name="30омбр-Дебальцеве-втрати16" /><ref>[http://www.0432.ua/article/746170 Під Дебальцевим загинув 39-річний Петро Шептицький // 0432.ua - Сайт Вінниці, 20 лютого 2015]<br />[http://www.vin.gov.ua/web/vinoda.nsf/web_alldocs/DocДЕПА9TWKB6 Під час обстрілу у районі Дебальцева загинув жмеринчанин Петро Шептицький // Вінницька ОДА, 20 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150627025142/http://www.vin.gov.ua/web/vinoda.nsf/web_alldocs/DocДЕПА9TWKB6 |date=27 червня 2015 }}<br />[http://zhmerynka-rda.gov.ua/news/vichna_pam_jat_geroju/2015-02-19-2080 Вічна пам’ять Герою! // Жмеринська РДА, 19 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160310122116/http://zhmerynka-rda.gov.ua/news/vichna_pam_jat_geroju/2015-02-19-2080 |date=2016-03-10 }}<br />[http://vn.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/petro-sheptic-kij-sho-zaghinuv-pid-debal-cevo-kazav-vizhenu-poghan-z-n-10437308.html Петро Шептицький, що загинув під Дебальцево казав: "Вижену погань з нашої землі, а тоді добудую хату" // «20 хвилин Вінниця», 25 лютого 2015]</ref>
|-
|2329
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гаврилюк Ігор Володимирович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1984|9|15}}, [[Томашпіль (смт)|Томашпіль]] [[Вінницька область]]. Лейтенант, військовослужбовець [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Призваний 1 серпня 2014 року, ніс службу за контрактом. Залишились батьки.|| {{дтс|2015|2|18}}|| Загинув під час виходу українських військ із міста [[Дебальцеве]].<ref name="30омбр-Дебальцеве-втрати16" /><ref name="Vinn_dd_20150218">[http://vinbazar.com/news/nshe/pid-chas-vikhodu-iz-debaltsevo-zaginulo-dva-urodzhentsya-vinnichchini Під час виходу із Дебальцево загинуло два уродженця Вінниччини&nbsp;// Vinbazar.com, 19 лютого 2015]</ref>
|-
|2330
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Будніков Анатолій Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1960|12|15}}, [[Київ]] (район Печерськ). Сержант, військовослужбовець [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Залишились дружина та діти.|| {{дтс|2015|2|18}}|| Загинув під час виходу українських військ із міста [[Дебальцеве]]. Похований на Берковецькому кладовище.<ref name="30омбр-Дебальцеве-втрати16" /><ref>[http://pechersk.kievcity.gov.ua/news/4244.html На Печерську попрощались з Героєм – захисником України // Печерська РДА, 25 лютого 2015]</ref>
|-
|2331
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гайченя Микола Борисович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1978|10|8}}, [[Олевськ]] [[Житомирська область]]. Старший сержант, військовослужбовець [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Залишилися мати, дружина та 12-річний син.|| {{дтс|2015|2|18}}|| Загинув під час виходу з [[Дебальцеве]], в районі села [[Логвинове]]. За іншими даними, Микола загинув 12 січня, — БТР 79-ї аеромобільної бригади, який підвозив трьох військових 30-ї мехбригади, потрапив під мінометний обстріл та загорівся поблизу [[Логвинове]]. Микола їхав зверху на броні, свідки бачили як він отримав смертельне поранення у голову, забрати тіло не було можливості через сильний обстріл. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК. 30 січня 2016 року Миколу перепоховали в Олевську.<ref>[http://www.1.zt.ua/news/rizne/v-olevsku-pohovali-biytsya-yakiy-zaginuv-mayzhe-rik-tomu-foto.html В Олевську поховали бійця, який загинув майже рік тому // «Перший Житомирський», 1 лютого 2016]<br/>[http://memorybook.org.ua/4/gaychenya.htm Гайченя Микола Борисович]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3950 Гайченя Микола Борисович (пошук)]</ref><br/>Прес-секретар 30-ї бригади майор Андрій Малошук назвав імена 16 загиблих героїв, 27 воїнів вважаються зниклими безвісти.<ref name="30омбр-Дебальцеве-втрати16" />
|-
|2332
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Катішов Віталій Федорович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||41 рік, [[Поплавка (Котовський район)]] [[Одеська область]]. Солдат, механік-водій танку [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Призваний за мобілізацією. Залишились мати, дружина та двоє дітей.|| {{дтс|2015|2|18}}<br/>орієнтовно|| Згорів у танку в результаті артобстрілу під час виходу з [[Дебальцеве]]. В липні 2015 року ідентифікований серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Перепохований у рідному селі.<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=4WLWYbiyYI8 На Одещині перепоховали бійця Віталія Катишева, який загинув під час виходу з Дебальцевого // ТСН, 18 липня 2015]</ref> 
|-
|2333
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кисельов Денис В'ячеславович]] <br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1976|8|15}}, [[Мукачеве]] [[Закарпатська область]]. Капітан, заступник начальника штабу механізованого батальйону [[128-ма окрема гірсько-піхотна бригада (ЗСУ)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]).|| {{дтс|2015|2|18}} || Загинув під час виводу українських військ з району [[Дебальцеве]].<ref>[http://panorama-mukachevo.com/2015/02/21/127451/ Під час виводу військ з Дебальцева загинув військовий 128-ї бригади з Мукачева // «Панорама Мукачева», 21 лютого 2015]<br />[http://www.mukachevo.net/ua/News/view/105514 Під час виходу 128 бригади з Дебальцева загинув Денис Кисельов // Мукачево.Net, 21 лютого 2015]<br />[http://zakarpattya.net.ua/News/136361-U-Mukachevi-proshchaiutsia-iz-zahyblym-na-viini-kapitanom-Denysom-Kyselovym-FOTO У Мукачеві прощаються із загиблим на війні капітаном Денисом Кисельовим // «Закарпаття онлайн», 23 лютого 2015]</ref>
|-
|2334
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Товт Шандор Ерниевич]] (Олександр)<br/>(Позивний «Ганс»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1970|11|23}}, [[Берегово]] [[Закарпатська область]]. Старший сержант, командир БМП [[128-ма окрема гірсько-піхотна бригада (ЗСУ)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Призваний за мобілізацією 2 серпня 2014 року. || {{дтс|2015|2|18}} || Загинув під час виводу українських військ з району [[Дебальцеве]].<ref>[http://beregovo.today/NewsOpen/id_news_40622 Жахлива звістка: боєць із Берегова Олександр Товт загинув під Дебальцевим // Beregovo.Today, 22 лютого 2015]<br />[http://www.mukachevo.net/ua/News/view/105702 В зоні АТО загинув ще один закарпатець Шандор Товт (ФОТО) // «Мукачево.net», 25 лютого 2015]<br />[http://uzhgorod.net.ua/news/75561 Угорська «столиця» гірського краю проведе в останню путь бійця 128-ї бригади.  09.03.15, 07:45]</ref>
|-
|2335
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Маркусь Віктор Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}|| {{дтс|1970|8|5}}, [[Вербовець (Виноградівський район)]] [[Закарпатська область]]. Сержант [[128-ма окрема гірсько-піхотна бригада (ЗСУ)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Одружений. || {{дтс|2015|2|18}}|| Загинув під час відходу з [[Дебальцеве]]. Автомобіль ЗИЛ, в якому їхали військові, було підбито в районі [[Логвинове]] — [[Луганське (смт)|Луганське]]. Вважався зниклим безвісти, у березні упізнаний серед загиблих. 13 березня захисника провели в останню путь у Вербовці.<ref>[http://uzhgorod.in/novosti/2015/mart/na_vinogradovschinu_vezut_telo_geroya_viktora_markusya На Виноградівщину везуть тіло Героя Віктора Маркуся. (рос.) 11.03.2015]<br />[http://karpatnews.in.ua/news/96266-stalo-vidomo-pro-zahybel-shche-odnoho-zakarpattsia-pid-chas-vykhodu-z-debaltsevoho.htm Стало відомо про загибель ще одного закарпатця під час виходу з Дебальцевого. 11.03.2015]<br />[http://goloskarpat.info/society/55030fa078a61/ Виноградівщина провела в останню путь ще одного героя (ВІДЕО) // «Голос Карпат», 13 березня 2015]<br />[http://naidy.org.ua/?p=3253 Маркусь Віктор Васильович (пошук)]</ref>
|-
|2336
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Грубий Анатолій Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1971|10|26}}, [[Торків]] [[Тульчинський район]] [[Вінницька область]]. Сержант, водій-машиніст компресора [[128-ма окрема гірсько-піхотна бригада (ЗСУ)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). За професією був ветеринарним лікарем. Призваний за мобілізацією навесні 2014 року. Залишились батько, дружина та двоє синів, 1996 та 1999 р.н. || {{дтс|2015|2|18}} || В ніч з 17 на 18 лютого, коли в черговий раз вирушив за побратимами, щоб вивезти їх із [[Дебальцеве]], в результаті обстрілів  отримав осколкове поранення в шию, помер по дорозі до шпиталю. Рідні відшукали тіло в моргу Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім.&nbsp;Мечникова. [[23 лютого]] односельці провели бійця в останню путь.<ref name="Vinn_dd_20150218" /><ref>[http://vinbazar.com/news/nshe/pid-chas-vikhodu-iz-debsevo-1-vinnichanin-zaginuv-4-poraneno-2-zniklo-bezvisti-yikhnii- Під час виходу із Дебальцево один вінничанин загинув, чотири поранено, два зникло безвісти&nbsp;// Vinbazar.com, 23 лютого 2015]<br />[http://33kanal.com/vinnichchina/na-vinnichchini-pokhovajut-anatolija-grubogo-2612.html На Вінниччині поховають Анатолія Грубого, який загинув під Дебальцевим&nbsp;// «33-й канал», 23 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160306112710/http://33kanal.com/vinnichchina/na-vinnichchini-pokhovajut-anatolija-grubogo-2612.html |date=6 березня 2016 }}<br />[http://tulchin-rda.gov.ua/novini/geroi-ne-vmirajut-20022015/ Герої не вмирають!&nbsp;// Тульчинська РДА] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160310124058/http://tulchin-rda.gov.ua/novini/geroi-ne-vmirajut-20022015 |date=10 березня 2016 }}</ref>
|-
|2337
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кушнір Олег Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{Дтс|1972|11|30}}, [[Великодолинське]] [[Овідіопольський район]] [[Одеська область]]. Сержант, командир БМП [[128-ма окрема гірсько-піхотна бригада (ЗСУ)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Пішов до лав ЗСУ добровольцем 18 березня 2014 року. Спочатку служив в одеській військовій частині, потім був направлений до центру «Десна». Під час короткої відпустки у грудні 2014 року [http://ovidiopol-rda.odessa.gov.ua/novini/zustrch-z-vonom/ провів зустріч з учнями Великодолинської ЗОШ №2]. Залишилися сестра, дружина та двоє дітей, 10-річний син і 4-річна донька.|| {{дтс|2015|2|18}} || Загинув у районі [[Дебальцеве]]. За словами сестри, коли російські збройні формування вели обстріл блокпосту під [[Чорнухине]] з усіх видів зброї, Олегу у спину влучила розривна куля калібром 7,2-мм, він помер на місці. Поховали воїна 14 березня у Великодолинському.<ref>[http://www.i-vesti.com.ua/в-великодолинском-простились-с-земля/ У Великодолинському попрощалися із земляком, який загинув у зоні АТО // Вісті Іллічевськ, 16 березня 2015]<br/>[https://vk.com/wall-854117_8795 14 марта 2015 жители нашего поселка Великодолинское, простились с героем, погибшим в Дебальцево (18.02.2015) Кушниром Олегом Владимировичем]{{ref-ru}}</ref><br/>Прим. За даними одеського видання «Думська», Олег Кушнір загинув [[16 лютого]] під [[Дебальцеве]], служив у 28-ї ОМБр.<ref>[http://dumskaya.net/news/nikto-ne-zabyt-na-donbasse-pogibla-pochti-sotnya-045653/ Никто не забыт: на Донбассе погибла почти сотня военнослужащих из Одесской области (список) // «Думська», 15 квітня 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2338
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кондратюк Олексій Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{Дтс|1976|11|16}}, [[Київ]]. Солдат, водій [[128-ма окрема гірсько-піхотна бригада (ЗСУ)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Залишились дружина та два сини, брат та дві сестри.|| {{дтс|2015|2|18}} || Загинув під час виходу особового складу з району міста [[Дебальцеве]].<ref>[http://memorybook.org.ua/14/kondratukoleksvikt.htm Кондратюк Олексій Вікторович]</ref><br/>Прим. Внесений до списку Київради на черговість отримання земельних ділянок сім'ями загиблих (померлих) киян&nbsp;— учасників АТО (додаток до рішення, №&nbsp;17 у списку), дату загибелі вказано 03.08.14.<ref name="ukr.lb.ua">[http://ukr.lb.ua/news/2015/05/14/304927_kiivrada_zatverdila_chergovist.html Київрада затвердила черговість сімей загиблих учасників АТО, які отримають землі у Биківні (документ)]</ref>
|-
|2339
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кінах Олександр Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{Дтс|1990|5|15}}, [[Годомичі]] [[Маневицький район]] [[Волинська область]]. Солдат, помічник гранатометника [[128-ма окрема гірсько-піхотна бригада (ЗСУ)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Грав за сільську футбольну команду. Вивчився в Колківському ВПУ-24 на водія, відслужив строкову службу у Внутрішніх військах в Сімферополі, після чого працював у [[Луцьк]]у спочатку охоронцем, а потім комірником у торговому центрі «Аванта». Мобілізований 2 серпня 2014 року. Залишилися батьки, сестра, брат, дружина та маленька донька 2014 р.н. Коли народилася донька, Олександр був уже на фронті. || {{дтс|2015|2|18}} || Загинув поблизу смт [[Луганське (смт)|Луганське]] ([[Бахмутський район|Артемівський район]] [[Донецька область]]) під час прориву у бік Артемівська. Вважався зниклим безвісти, в липні 2015 ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 12 березня 2016 року Олександра перепоховали у рідному селі Годомичі.<ref>[http://ar.volyn.ua/20160312-na-volyni-pohovaly-oleksandra-kinaha/ На Волині поховали Олександра Кінаха // «ВАР», 12 березня 2016] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160501131018/http://ar.volyn.ua/20160312-na-volyni-pohovaly-oleksandra-kinaha/ |date=1 травня 2016 }}<br/>[http://vidomosti-ua.com/volyn/116389 Маневицька земля прийняла в свої обійми шістнадцятого воїна-захисника // «Відомості», 22 березня 2016]<br/>[http://memorybook.org.ua/14/kinah.htm Кінах Олександр Васильович]</ref>
|-
|2340
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Пастухов Олександр Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || 39 років, [[Ставниця]] [[Летичівський район]] [[Хмельницька область]]. Старший солдат, розвідник відділення управління зенітно-ракетного дивізіону [[128-ма окрема гірсько-піхотна бригада (ЗСУ)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Призваний за мобілізацією 8 серпня  2014 року. || {{дтс|2015|2|18}} ||  Загинув на трасі [[Дебальцеве]] – [[Бахмут|Артемівськ]] на Донеччині, під час виходу з Дебальцевого. Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований на сільському кладовищі у рідному селі 28 травня.<ref>[http://33tv.com.ua/first_blog.html?record_id=2123  Полеглого в районі Дебальцеве солдата досі не можуть поховати // «33 канал», 10 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151208163004/http://33tv.com.ua/first_blog.html?record_id=2123 |date=8 грудня 2015 }}<br/>[http://letadm.gov.ua/index.php?newsid=1999   В останню путь провели Героя АТО // Летичівська РДА, 29 травня 2015]</ref>
|-
|2341
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Коренівський Віктор Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1981|6|13}}, [[Червоне (Андрушівський район)]] [[Житомирська область]]. Проживав у [[Львів|Львові]]. Солдат [[128-ма окрема гірсько-піхотна бригада (ЗСУ)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Призваний за мобілізацією 1 серпня 2014 року, з 4 жовтня перебував у зоні АТО. Залишилася дружина та двоє синів, 9 і 12 років. || {{дтс|2015|2|18}} || Загинув під час прямування з міста [[Дебальцеве]] у напрямку [[Бахмут|Артемівська]] на Донеччині, де військова колона потрапила у засідку. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК. Поховання 26 березня 2016 року у Львові, на полі почесних поховань №76 Личаківського цвинтаря.<ref>[http://city-adm.lviv.ua/news/society/public-sector/231108-u-subotu-lviviany-proshchatymutsia-z-dvoma-biitsiamy-ato У суботу львів'яни прощатимуться з двома бійцями АТО // Львівська міська рада, 24 березня 2014]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2973 Коренівський Віктор Анатолійович (пошук)]</ref>
|-
|2342
|[[File:Kyivska_Rus.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Живкович Владислав Хайдарович]]<br/>(Позивний «Хоттабич»)<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1975|7|30}}, [[Ангарськ]] [[Іркутська область]] [[РРФСР]]. Проживав у с. [[Мрин]] [[Носівський район]]  [[Чернігівська область]]. Старший прапорщик, командир взводу 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше [[Київська Русь (25 батальйон територіальної оборони)|25-й БТО «Київська Русь»]]). Народився в родині вчителів, коли вони були на будівництві БАМу в Сибіру. Згодом сім'я повернулася на батьківщину в с. Мрин. 1993 року Владислав пішов на строкову службу й залишився в армії, служив у навчальному центрі «Десна», 101-й бригаді охорони, 30-й автобазі, центрі забезпечення МО України. 2 грудня 2014, після наполегливих клопотань, перевівся у зону АТО. Залишилась дружина та двоє дітей шкільного віку. || {{дтс|2015|2|18}}||Загинув в результаті обстрілів російськими збройними формуваннями під час відходу з [[Дебальцеве]]. Похований в с. Мрин.<ref>[http://24tv.ua/news/showNews.do?batalyon_kiyivska_rus_vtrativ_odnogo_biytsya_pid_chas_vihodu_z_debaltsevogo&objectId=545122 Батальйон "Київська Русь" втратив одного бійця під час виходу з Дебальцевого // «24 канал», 18 лютого 2015]</ref><ref>[http://vk.com/club13048119?w=wall-13048119_297%2Fall 18.02.2015 в районі Дебальцево загинув близький друг // 19 лютого 2015]<br/>[http://nosadm.cg.gov.ua/index.php?id=131685&tp=0 Жителі району прощались з загиблим героєм // Носівська РДА, 23 лютого 2015]<br/>[http://memorybook.org.ua/8/zhivkovich.htm Живкович Владислав Хайдарович ("Хотабич")]</ref>  
|-
|2343
|[[Файл:Emblem of the Azov Battalion.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Амброс Сергій Сергійович]]<br/>(Позивний «Амброс»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1990|5|16}}, [[Черкаси]]. Лейтенант [[Азов (полк)|полку особливого призначення «Азов»]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Громадський активіст, учасник ініціативної групи «Здравіє» та координаційної ради молодіжних організацій «Патріотична ініціатива». Займався бойовим гопаком, організовував змагання «Козацькі забави», посів друге місце на загальноукраїнському чемпіонаті. Брав участь в організації патріотичних акцій, у численних етно-фестивалях, де часто працював волонтером. Належав до руху [[ультрас]] [[Черкаський Дніпро|ФК «Черкаський Дніпро»]]. Брав участь у мовному Майдані в Черкасах. Був активним учасником [[Євромайдан|Революції Гідності]]. До полку «Азов» прийшов у травні 2014 року. Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та Відзнакою за заслуги перед Черкащиною (посмертно). Залишились батьки та старший брат. || {{дтс|2015|2|18}} || Загинув під час мінометного обстрілу села [[Широкине]] ([[Новоазовський район]] [[Донецька область]]).<ref>[https://www.facebook.com/azov.batalion/photos/a.879163718780418.1073741828.879147128782077/1001630623200393/ Сьогодні під час мінометного обстрілу в селищі Широкине загинув боєць…&nbsp;// Батальйон спеціального призначення «Азов», 18 лютого 2015]<br />[http://vk.com/fc_dnipro_cherkasy?w=wall-25500398_34582 На жаль, осиротів сьогодні і черкаський рух ультрас...]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br />[http://v4asno.com/cherkashhani-iz-vijskovimi-pochestyami-proveli-v-ostannyu-put-zagiblogo-geroya-sergiya-ambrosa-foto/ Черкащани із військовими почестями провели в останню путь загиблого Героя Сергія Амброса (фото) // «Вчасно», 21 лютого 2015]</ref> За інформацією «Громадського ТБ», в селі Широкине російські бойовики з мінометів обстріляли позиції українських захисників, після чого розпочався бій із застосуванням стрілецької зброї. Були поранені двоє бійців полку «Азов», один з них помер у лікарні Маріуполя. [[21 лютого]] на [[Площа Соборна (Черкаси)|Соборній площі]] Черкас бійця провели в останню путь.<ref>[http://www.hromadske.tv/society/pomer-boyets--azova--poranenii-v-boyu-u-shirokinom/ Помер боєць «Азова», поранений в бою у Широкиному вранці&nbsp;// «Громадське ТВ», 18 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924041733/http://www.hromadske.tv/society/pomer-boyets--azova--poranenii-v-boyu-u-shirokinom/ |date=24 вересня 2015 }}<br/>[http://procherk.info/news/7-cherkassy/33754-cherkaskogo-azovtsja-posmertno-nagorodzheno-ordenom Черкаського «азовця» посмертно нагороджено орденом. 13.06.2015, 14:21]</ref>. 
|-
|2344
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Белима Микола Григорович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1985|12|3}}, [[Лузанівка]] [[Кам'янський район (Черкаська область)]]. Сержант [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). На фронт пішов добровольцем.|| {{дтс|2015|2|18}}|| Отримав поранення в голову 8 лютого у боях за [[Дебальцеве]]. Переніс кілька  операцій, але 18 лютого помер у госпіталі від отриманих поранень.<ref>[http://progolovne.ck.ua/archives/128519 Кам’янщина втратила молодого бійця // «Про Головне», 18 лютого 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br />[http://provce.ck.ua/na-kamyanschyni-poproschalysya-z-bijtsem-donbasu-fotoreportazh/ На Кам’янщині попрощалися з бійцем “Кривбасу” // «Про все - Черкаські новини», 21 лютого 2015]</ref>
|-
|2345
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Медведєв Геннадій Вікторович]]<br/>(Позивний «Медвєдь»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1973|3|8}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Старший сержант, командир машини 2-го відділення розвідувального взводу [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). Ветеран-«афганець».|| {{дтс|2015|2|18}}|| 17 лютого під [[Дебальцеве]] на блокпосту «Зірка» був поранений осколком у стегно. Під час медичної евакуації машина потрапила під обстріл, і Геннадій отримав смертельне осколкове поранення у голову. Перебував у списку зниклих безвісти. 5 березня тіло воїна доправили до Кривого Рогу.<ref name="АсмоловМедведєв" /><ref>[http://1kr.ua/news-19798.html После Дебальцево, у 40-го батальона, 21 погибший и 8 в плену, двоих погибших, считавшихся в плену, привезли в Днепропетровск, - Колесник // «Перший Криворізький», 5 березня 2015]{{ref-ru}}<br />[http://naidy.org.ua/?p=2937 Медведев Геннадий Викторович (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2346
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Козаченко Денис Юрійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1986|11|19}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Молодший сержант, командир відділення зв'язку [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). Мобілізований 17 травня 2014 року. || {{дтс|2015|2|18}}|| Загинув під час виходу військ із [[Дебальцеве]]. Знайдений за експертизою ДНК серед похованих на початку березня під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО. [[1 липня]] Дениса перепоховали в Кривому Розі.<ref>[http://1kr.ua/news-21527.html Кривий Ріг проститься із загиблим в зоні АТО Денисом Козаченком // «Перший Криворізькій», 27 червня 2015]{{ref-ru}}<br/>[https://twitter.com/40Battalion/status/612251653304119296 ДНК експертиза підтвердила загибель молодшого сержанта 40 батальйону Дениса Козаченка]<br/>[http://www.0564.ua/news/873779 В Кривом Роге объявлен траур по погибшему в зоне АТО Денису Козаченко // «Перший Криворізькій», 30 червня 2015]{{ref-ru}}</ref> 
|-
|2347
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Щепанський Олег Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1976|08|27}}, [[Комарівці (Барський район)]] [[Вінницька область]]. Солдат [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Працював у ТОВ «Чернеччина» в Комарівцях. Призваний за мобілізацією 21 серпня 2014 року. Залишилися батьки та дружина.|| {{дтс|2015|2|18}}|| Загинув під час виходу військових із [[Дебальцеве]] внаслідок артобстрілу російськими бойовиками. Рідні втратили зв'язок із Олегом 15 лютого, тіло було вивезене із зони боїв наприкінці лютого.<ref>[http://vlasno.info/ato/item/2001-druzhyna-opiznala-svoho-heroia-za-rodymkamy-ta-shramamy Дружина опізнала свого Героя за родимками та шрамами // «Власно», 26 лютого 2015]</ref>
|-
|2348
|{{101 ОБрОГШ ЗСУ}} ||{{flagicon|Україна}} [[Коваль Олег Володимирович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1986|7|10}}, [[Івашків]] [[Кодимський район]] [[Одеська область]]. Капітан, військовослужбовець [[101-ша окрема бригада охорони ГШ (Україна)|101-ї окремої бригади охорони ГШ]] ([[Київ]]). Залишилася дружина та трирічна донька. ||{{дтс|2015|2|18}} || Загинув від кулі снайпера під час відходу з [[Дебальцеве]]. Ворожа куля потрапила у кевларову каску та спричинила перелом шийних хребців.<ref>[http://provinciya.net/u-boyah-pid-debaltsevim-zaginuv-urodzhenets-sela-ivashkovo-kodimskogo-rayonu-29-richniy-kapitan-oleg-koval/ У боях під Дебальцевим загинув уродженець села Івашково Кодимського району 29-річний капітан Олег Коваль // Провінція, 23 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150627005430/http://provinciya.net/u-boyah-pid-debaltsevim-zaginuv-urodzhenets-sela-ivashkovo-kodimskogo-rayonu-29-richniy-kapitan-oleg-koval/ |date=27 червня 2015 }}<br />[http://dumskaya.net/news/v-zone-ato-pogib-esche-odin-voennoslugaschij-iz-_-043985/ В зоне АТО погиб еще один военнослужащий из Одесской области // «Думська», 23 лютого 2015]{{ref-ru}}<br />[http://nashiheroi.org/otchet/180215-nadzvichayno-vazhkiy-sogodn-den-kap-tan-oleg-koval-101-brigada-oxoroni-gero-ne-vmirayu Надзвичайно важкий сьогодні день. Капітан Олег Коваль (101 бригада охорони). Герої не вмирають!!!] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150627054755/http://nashiheroi.org/otchet/180215-nadzvichayno-vazhkiy-sogodn-den-kap-tan-oleg-koval-101-brigada-oxoroni-gero-ne-vmirayu |date=27 червня 2015 }}</ref>
|-
|2349
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Куслій Олег Григорович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1978|8|1}}, [[Борзна]] [[Чернігівська область]]. Сержант, командир відділення [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Займався торгівлею на місцевому базарі разом з тещею, працював охоронцем у Гостомелі Київської області. Мобілізований у вересні 2014 року. Залишилася вагітна дружина та 8-річний син. || {{дтс|2015|2|18}} || Загинув вночі під [[Дебальцеве]] в районі блокпоста «Хрест». Розповідають, що під ногами Олега розірвалася міна, він помер від великої крововтрати. Тіло ідентифіковане у Дніпропетровську. 12 березня воїна поховали у Борзні.<ref>[http://www.gorod.cn.ua/news/gorod-i-region/62725-geroja-nam-ne-treba-povertaisja-zhivim-boec-13-batalionu-oleg-kuslii-zaginuv-pid-debalcevim.html «Героя нам не треба. Повертайся живим». Боєць 13 батальйону Олег Куслій загинув під Дебальцевим // Портал Чернігова, 13 березня 2015]</ref>
|-
|2350
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Головатий Максим Сергійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1992|2|23}}, [[Мена (місто)|Мена]] [[Чернігівська область]]. Сержант [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). || {{дтс|2015|2|18}} || Загинув в районі [[Дебальцеве]] під час відходу підрозділу до Артемівська. Була інформація, що Максим отримав поранення від кулі снайпера. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований серед загиблих. 30 квітня воїна провели в останню путь у Мені.<ref>[http://www.gorod.cn.ua/news_63815.html Максим Головатий. Менщина зустрічає загиблого героя // gorod.cn.ua - Портал Чернігова, 30 квітня 2015]<br/>[http://mena.org.ua/blog/30-kvitnya-menschyna-poproschalasya-iz-maksymom-holovatym-foto/ 30 квітня Менщина попрощалася із Максимом Головатим // «Менщина», 30 квітня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2909 Головатый Максим Сергеевич]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2351
|[[Файл:Емблема_спецпідрозділу_МВС_Грифон.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Каменюк Олександр Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1981|11|12}}, [[Полтава]]. Капітан міліції, співробітник відділу кадрів [[Грифон (спецпідрозділ)|спеціальної роти судової міліції «Грифон»]] м. Полтава. У спецпідрозділі служив з 2003. В зоні АТО перебував з 20.01.2015 у складі зведеного загону міліції УМВС України в Полтавській області. Залишилась дружина та 9-річна донька.|| {{дтс|2015|2|18}}|| Під час виходу з оточення в районі м. [[Дебальцеве]], противник обстріляв службовий автобус із бійцями підрозділу "Грифон", двох працівників міліції було поранено. Щоб не допустити ще більших втрат серед особового складу, капітан міліції О. Каменюк вирішив прикривати відступ підлеглих. Вважався зниклим безвісти, але його тіло було знайдено та ексгумоване, а тест на ДНК, який було проведено у травні 2016, збігся з його батьком на 93%. За даними Книги пам'яті, похований на [[Краснопільський цвинтар|Краснопільському цвинтарі]] м. Дніпро. У травні 2019 був перепохований на кладовищі у м. Полтаві<ref>[http://www.0532.ua/article/1124982 Через год после "Дебальцевского котла" судьба одного из бойцов с Полтавы остается неизвестной]{{ref-ru}}<br/>[http://np.pl.ua/2016/03/u-zoni-ato-bezvisty-znyk-poltavets/ В зоні АТО безвісти зник полтавець]<br/>[http://kg-ua.com/index.php/novosti/kremenchug-i-regiony/item/11056-propavshij-v-2015-godu-v-zone-ato-poltavskij-militsioner-skoree-vsego-pogib-pod-debaltsevo.html Зниклий в 2015 році в зоні АТО полтавський міліціонер - 34-річний Олександр Каменюк, швидше за все, загинув під Дебальцеве в лютому 2015 року. 07.06.2016]<br/>[http://memorybook.org.ua/14/kamenuk.htm Каменюк Олександр Олександрович]<br/>[https://dn.depo.ua/ukr/dn/u-poltavi-perepokhovali-ostanki-ukrainskogo-voina-yakiy-zaginuv-pid-debaltsevim-20190517964221 У Полтаві перепоховали останки українського воїна, який загинув під Дебальцевим. 17.05.2019, 23:42]<br/>[http://kolo.news/category/suspilstvo/14223 Залишився прикривати відступ побратимів: у Полтаві перепоховали загиблого під Дебальцевим у 2015 Олександра Каменюка]</ref>
|-
|
|[[Файл:Emblem of the Ukrainian Armed Forces.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}}  || Військовослужбовці. || {{дтс|2015|2|18}}|| [[18 лютого]] українські війська здійснили перегрупування та з боями відійшли з [[Дебальцеве]]. До міста [[Артемівськ (Донецька область)]] були доставлені поранені і загиблі за останні кілька днів, частину тіл загиблих не вдалося евакуювати через обстріли. За уточненими даними Генштабу, оприлюдненими 4 березня, під час відходу з району [[Дебальцеве]] майже 3-тисячного угруповання військ [[18 лютого]] загинули 19 воїнів, 12 зниклі безвісти, 135 дістали поранень різної ступені тяжкості.<ref>[http://zaxid.net/news/showNews.do?pid_chas_vihodu_z_debaltsevogo_zaginuli_19_viyskovih_dolya_12_poki_nevidoma__genshtab&objectId=1342917 Під час виходу з Дебальцевого загинули 19 військових, доля 12 поки невідома, - Генштаб]</ref><br/>Комбриг 128-ї бригади повідомив журналістам, що під час виводу військ з Дебальцевого бригада втратила 7 бійців загиблими.<ref>[http://tyachivnews.in.ua/novini/tyachyvschina/273-komandir-128-brigadi-ozvuchiv-klkst-vtrat-pd-debalcevim.html Командир 128-ї бригади озвучив кількість втрат під Дебальцевим // Tyachiv News, 25 лютого 2015]</ref><br/>11 березня Президент Петро Порошенко повідомив дані про втрати внаслідок атаки російських збройних формувань на Дебальцеве та прилеглі населені пункти після оголошення режиму повного припинення вогню, з 15 лютого: 66 українських воїнів загинули, понад 300 були поранені.<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2015/03/11/7061142/ Порошенко: під час атаки на Дебальцеве загинули 66 українських військових // УП, 11 березня 2015]</ref>
|-
|2352
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Садовський Богдан Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}|| {{дтс|1974|6|15}}, [[Томаківка]] [[Дніпропетровська область]]. Сержант, старший навідник [[93-я окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]] ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). ||{{дтс|2015|2|19}}<br/>орієнтовно||Загинув у селі [[Піски (Ясинуватський район)]] під [[Донецьк]]ом. Дату не уточнено, повідомлення у соцмережах 19 лютого (Борис Гуменюк).<ref>[https://www.facebook.com/borys.humenyuk/posts/1560311690900838 Сьогодні у нас в Пісках в батальйоні трьохсотий. Зазнав поранення... // facebook Борис Гуменюк, 19 лютого 2015]</ref>
|-
|2353
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Горбенко Андрій Степанович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}|| {{дтс|1971|1|6}}, [[Сміла]] [[Черкаська область]]. Сержант, старший водій аеромобільно-десантного взводу 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Закінчив школу СПТУ-5, відслужив строкову службу, працював помічником машиніста в локомотивному депо станції імені Тараса Шевченка. Потім проходив службу в органах внутрішніх справ та заочно навчався в Смілянському технікумі харчових технологій. Працював головним механіком у міському РЕМ, водієм у районному РЕМ. У серпні 2014 року був мобілізований до ЗСУ. Залишилася дружина та дві доньки.|| {{дтс|2015|2|19}}|| Загинув поблизу селища [[Опитне (Ясинуватський район)]] під [[Донецьк]]ом.<ref>[http://www.smilamedia.org.ua/redaktsiya/sogodni-smilyani-proshhayutsya-z-andriyem-stepanovichem-gorbenkom.html Сьогодні сміляни прощаються з Андрієм Степановичем Горбенком // Газета «Сміла», 24 лютого 2015]</ref><ref name="90бат-19-22.02">[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=446789815472675&id=100004249801182 Перемирие говорите, б...ть?! // facebook Natali Dmitrieva, 27 лютого 2015] {{ref-ru}}</ref><br/>За даними Генштабу, за минулу добу в зоні АТО загинули 2 військовослужбовця, ще 3 отримали поранення.<ref>[http://gazeta.ua/articles/np/_minuloyi-dobi-teroristi-vbili-2-ukrayinskih-vijskovih-genshtab/610960 Минулої доби терористи вбили 2 українських військових - Генштаб]</ref>
|-
|2354
|[[Файл:25opmz (2).png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Порфир'єв Віталій Сергійович]]<br/>{{Орден Данила Галицького|nocat=true}} ||{{Дтс|1995|11|25}}, 19 років, [[Балта]] [[Одеська область]]. Старший солдат 25-го окремого полку матеріального забезпечення тилу Збройних Сил України, в/ч А1559 ([[Балта]]). Закінчив Одеський військовий ліцей, служив за контрактом. || {{дтс|2015|2|20}}<br/>орієнтовно|| Потрапив під обстріл під час відходу з [[Дебальцеве]]. Важко пораненого воїна було доставлено до Харківського шпиталю, після кількох діб боротьби за життя він помер. Поховали Віталія 23 лютого на кладовищі приміського села Мирони.<ref>[http://balta-rda.odessa.gov.ua/novini/baltwina-poprowalas-z-vtalm-porfrvim/ Балтщина попрощалась з Віталієм Порфір'євим // Балтська РДА, 23 лютого 2015]<br />[http://trassae95.com/all/news/2015/02/24/zhiteli-baltskogo-rajona-poprocshalasj-s-pogibshim-v-zone-ato-zemlyakom-foto-20925.html Жители Балтского района попрощалась с погибшим в зоне АТО земляком // «Трасса Е-95», 24 лютого 2015]{{ref-ru}}<br />[http://trassae95.com/all/news/2015/02/23/zhiteli-severa-odesskoj-oblasti-poprocshayutsya-s-dvumya-pogibshimi-pod-debaljcevo-zemlyakami-20890.html Жители севера Одесской области попрощаются с двумя погибшими под Дебальцево земляками // «Трасса Е-95», 23 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2355
|[[Файл:24mb2.JPG|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Сусяк Роман Романович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{Дтс|1975|4|10}}, [[Меденичі]] [[Дрогобицький район]] [[Львівська область]]. Солдат, водій [[24-та механізована бригада (Україна)|24-ї окремої механізованої бригади]] ([[Яворів]]). До Збройних Сил України був призваний під час другої хвилі мобілізації у травні 2014 року. Працював водієм, зокрема, возив військових на ротації. Залишилась дружина та син-третьокласник. || {{дтс|2015|2|20}}|| Загинув в ДТП під час повернення зі сходу поблизу м. [[Лубни]] Полтавської області.<ref>[http://zik.ua/ua/news/2015/02/20/u_dtp_na_poltavshchyni_zagynuv_shche_odyn_uchasnyk_ato_z_drogobychyny_566513 У ДТП на Полтавщині загинув ще один учасник АТО з Дрогобичини // ЗІК, 20 лютого 2015]</ref>
|-
|2356
|[[Файл:Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Чихун Олег Ігорович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{Дтс|1986|2|24}}, [[Херсон]]. Солдат [[28-ма механізована бригада (Україна)|28-ї окремої механізованої бригади]] ([[Чорноморське (Одеська область)]]. Призваний до ЗСУ в липні 2014 року. Залишились дружина та двоє маленьких дітей.|| {{дтс|2015|2|20}} || [[13 лютого]] отримав чисельні осколкові поранення поблизу села [[Олексіївка (Великоновосілківський район)]] Донецької області. Олег тиждень боровся за життя у Київській лікарні, проте поранення виявились смертельними.<ref>[http://www.khoda.gov.ua/ua/news/v-poslednijj-put-proveli-geroya-zemlyaka-olega-chihuna В останню путь провели Героя-земляка Олега Чихуна // Херсонщина офіційний сайт ОДА, 23 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150225133023/http://www.khoda.gov.ua/ua/news/v-poslednijj-put-proveli-geroya-zemlyaka-olega-chihuna |date=25 лютого 2015 }}<br />[http://www.postfactum.ks.ua/tag/олег-чихун Вони ідуть у вічність // ПостФактум, 25 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160315173603/http://www.postfactum.ks.ua/tag/олег-чихун |date=15 березня 2016 }}{{ref-ru}}<br />[http://grivna.ks.ua/publikatsi/segodnya-v-khersone-khoronili-olega-chikhuna-pogibshego-pod-debaltsevo В Херсоні поховали Олега Чихуна, який помер від ран, отриманих під Дебальцеве // «Гривня», 23 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150225133911/http://grivna.ks.ua/publikatsi/segodnya-v-khersone-khoronili-olega-chikhuna-pogibshego-pod-debaltsevo |date=25 лютого 2015 }}{{ref-ru}}</ref>
|-
|2357
|[[Файл:3 бат 79 ОАеМБр.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Євсюков Олександр Євгенович]]<br/>(Позивний «Док»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1978|1|8}}, [[Старий Крим]] [[Кіровський район (Крим)|Кіровський район]] [[Автономна Республіка Крим]]. Старший солдат, медик [[Фенікс (батальйон)|3-го окремого батальйону «Фенікс»]] [[79-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|79-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Миколаїв]]). Закінчив Медичний університет у Криму, лікар-педіатр. У 2004 році переїхав до [[Херсон]]а, де жив і працював. Активний учасник [[Євромайдан|Революції Гідності]] та херсонського [[Автомайдан]]у. Мобілізований як доброволець у серпні 2014 року.||{{дтс|2015|2|21}}||Загинув у бою в селі [[Широкине]] ([[Донецька область]]) поблизу [[Маріуполь|Маріуполя]] під час обстрілу з танку та мінометів. Розвідгрупа десантників потрапила у засідку та впродовж доби тримала кругову оборону. Наступного дня військові ЗСУ провели успішну операцію з деблокування розвідгрупи. Поховали Олександра на кладовищі селища Геологів на Алеї Слави.<ref>[http://ukr.lb.ua/news/2015/02/23/296432_pid_shirokinim_zasidku_potrapila.html Під Широкиним у засідку потрапила українська розвідгрупа, загинув один боєць // «Лівий берег», 23 лютого 2015]</ref><ref>[http://www.khoda.gov.ua/ua/news/gerojj-zashhitnik-iz-hersonshhiny-ushel-v-vechnost Герой-захисник із Херсонщини пішов у вічність // Херсонщина офіційний сайт ОДА, 24 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150225061236/http://www.khoda.gov.ua/ua/news/gerojj-zashhitnik-iz-hersonshhiny-ushel-v-vechnost |date=25 лютого 2015 }}<br />[http://pravda.ks.ua/kherson_ks/important/25904-segodnya-xerson-proshhalsya-s-pogibshim-pod.html Сьогодні Херсон прощався із загиблим під Маріуполем бійцем 79 бригади // «Херсонська правда», 24 лютого 2014] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160605141739/http://pravda.ks.ua/kherson_ks/important/25904-segodnya-xerson-proshhalsya-s-pogibshim-pod.html |date=5 червня 2016 }}{{ref-ru}}<br />[http://khersonline.net/novosti/obschestvo/35908-pogibshiy-v-ato-hersonec-byl-aktivistom-hersonskogo-avtomaydana.html Загиблий в АТО херсонець був активістом херсонського Автомайдану // «Херсон онлайн», 24 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2358
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Volunteer_Corps_«Pravyi_sector».svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Оніщенко Олег Петрович<br/>(Позивний «Кент»)||{{дтс|1987|6|21}}, [[Білогородка (Києво-Святошинський район)]], [[Київська область]]. Білорус<ref>[http://tyzhden.ua/World/136344 Змагары. Як білоруси воюють за Україну // «Український тиждень», 15 травня 2015]</ref>. Боєць 1-ї штурмової роти 5-го окремого батальйону [[Добровольчий український корпус|Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор»]]. Із вересня 2014 року обороняв Донецький аеропорт та селище Піски. || {{дтс|2015|2|21}} || Напередодні повернувся з передової додому у зв'язку з важким станом здоров'я матері. 21 лютого вранці її поховали, а ввечері зупинилось серце Олега. [[23 лютого]] односельці та бойові побратими провели воїна в останню путь.<ref name="ДУК-22-02">[http://dt.ua/UKRAINE/za-den-zaginuli-dvoye-biyciv-pravogo-sektoru-165030_.html За день загинули двоє бійців «Правого сектора» // «Дзеркало тижня», 22 лютого 2015]</ref><ref>[https://vk.com/vo_truzyb?w=wall-37815639_10224 Ввечері 21 лютого помер боєць…&nbsp;// «Добровольчий український корпус», 22 лютого 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br />[https://www.facebook.com/manifest.ua/posts/1565506853722761 Сьогодні в останню путь провели Друга Кента]</ref>
|-
|2359
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Volunteer_Corps_«Pravyi_sector».svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Колєсніков Дмитро Вадимович]]<br/>(Позивний «Правий»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1995|1|12}}, [[Володимир-Волинський]] [[Волинська область]]. Боєць 1-ї штурмової роти 5-го окремого батальйону [[Добровольчий український корпус|Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор»]]. Закінчив Володимир-Волинський агротехнічний коледж. З перших днів був активним учасником [[Євромайдан|Революції Гідності]]. Член Володимир-Волинського осередку [[Правий сектор|«Правого Сектора»]]. Належав до лав [[ультрас]] київського [[Динамо (Київ)|ФК «Динамо»]]. В грудні 2014 року пройшов тренування на базі «Десна» та поїхав на передову. Залишилися батьки, сестра.|| {{дтс|2015|2|22}} || Загинув вранці у селищі [[Піски (Ясинуватський район)]] від прямого попадання танкового снаряда у приміщення, де перебували бійці. Поховали воїна на міському кладовищі у с.Федорівка.<ref name="ДУК-22-02" /><ref>[http://espreso.tv/news/2015/02/24/na_donbasi_zahynuv_volynskyy_ultras На Донбасі загинув волинський ультрас // Еспресо.TV, 24 лютого 2015]<br />[http://slovovolyni.com/ukr/volyn/32575/ Володимир-Волинський попрощався зі своїм Героєм. ФОТО // «СловоВолині», 27 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160306182228/http://slovovolyni.com/ukr/volyn/32575 |date= 6 березня 2016 }}<br />[http://bug.org.ua/news/volodymyr/u-prezydenta-peremyrya-volodymyr-volynskyj-proschavsya-iz-zahyblym-herojem-ato-24345/ У Президента – перемир’я, а Володимир-Волинський прощався із загиблим героєм АТО // «Буг», 27 лютого 2015]<br />[https://www.president.gov.ua/documents/972021-37349 Указ Президента України №97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України»]</ref>
|-
|2360
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Volunteer_Corps_«Pravyi_sector».svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ломей Дмитро Вікторович]]<br/>(Позивний «Лом»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} || {{дтс|1982|2|2}}, [[Цуцилів]], [[Івано-Франківська область]]. Мешкав в м. [[Івано-Франківськ]]у. Боєць 5-го окремого батальйону [[Добровольчий український корпус|Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор»]]. Прийшов у ДУК в серпні 2014 року. Залишилася дружина та двоє синів, 5 і 3 років. ||{{дтс|2015|2|22}}|| Загинув у ніч на 23 лютого під селищем [[Піски (Ясинуватський район)]] поблизу [[Донецьк]]а під час артилерійського обстрілу з боку російських терористів. Від влучення снаряду завалилась стіна, загинули двоє бійців, ще 5 дістали поранень. 6 березня воїна поховали в Івано-Франківську, на Алеї Слави центрального міського кладовища у Чукалівці<ref>[http://www.galka.if.ua/vtratilo-shhe-yogo-biytsya-v-zoni-ato-video/ Прикарпаття втратило ще одного бійця в зоні АТО (ВІДЕО) // «Галка», 2 березня 2015]<br />[http://firtka.if.ua/?action=show&id=71209 На базі ДУКу побратими попрощалися з прикарпатцем Дмитром Ломеєм, який загинув у Пісках (фото) // «Фіртка», 5 березня 2015]<br/>[https://www.facebook.com/kapelaniyaPS/photos/a.1462283790698611.1073741828.1462276487366008/1541098619483794/ Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого Дмитра…&nbsp;// «Капеланія. Ідеологічно-Інформаційний відділ ДУК», 6 березня 2015]<br/>[http://styknews.info/node/31253 Іванофранківці провели в останню путь Дмитра Ломея, що загинув на війні // «Стик», 6 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160916080156/http://styknews.info/node/31253 |date=16 вересня 2016 }}<br />[http://www.galka.if.ua/frankivsk-na-kolinah-privezli-tilo-shhe-odnogo-prikarpattsya-zagiblogo-u-zoni-ato-foto-video/ Франківськ на колінах: привезли тіло ще одного прикарпатця, загиблого у зоні АТО // «Галка», 6 березня 2015]<br />[http://ukr-space.com/news/1301 Він не чекав жодних наказів, а воював за Україну // «Український простір Прикарпаття», 9 березня 2015]<br />[https://www.president.gov.ua/documents/972021-37349 Указ Президента України №97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України»]</ref>.
|-
|2361
|[[File:Эмблема МВД Украины.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Рибальченко Вадим Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1977|9|12}}, [[Лозова (місто)|Лозова]] [[Харківська область]]. Проживав у м. [[Первомайський (місто)|Первомайський]]. Полковник (посмертно) міліції, заступник начальника райвідділу – начальник кримінальної міліції Первомайського районного відділу ГУМВС України в Харківській області. Прийшов на службу до міліції у 1998 році після закінчення Харківського Національного університету внутрішніх справ за спеціальністю правознавство. Працював на різних посадах від оперуповноваженого ВДСБЕЗ Лозівського МРВ до начальника кримінальної міліції Первомайського райвідділу. З 1998 до 2010 працював у Лозівському міськвідділі міліції, потім служив у Первомайському. Неодноразово відзначався нагородами. До Харкова приїхав у службове відрядження з організації супроводу масових заходів, запланованих на 22 лютого. Залишилася літня мати, сестра та дружина.|| {{дтс|2015|2|22}} || Близько 13:20 в центрі міста [[Харків]] на Московському проспекті біля станції метро «Маршала Жукова» проросійські терористи підірвали вибуховий пристрій. Терористичний акт було спрямовано проти харків'ян, які проходили колоною від Палацу спорту до метро під час масових заходів на річницю [[Євромайдан|Революції Гідності]] та вшанування пам'яті загиблих героїв. В результаті теракту загинув підполковник Вадим Рибальченко та відомий харківський активіст 52-річний фізик [[Толмачов Ігор Олександрович|Ігор Толмачов]], 11 чоловік отримали поранення, в тому числі 5 міліціонерів.<ref>[http://www.unian.ua/society/1047062-pri-vibuhu-v-harkovi-zaginuli-vidomiy-aktivist-i-pidpolkovnik-militsiji-geraschenko.html Унаслідок вибуху в Харкові загинули відомий активіст і підполковник міліції - Геращенко // «УНІАН», 22 лютого 2015]<br />[http://mvs.gov.ua/mvs/control/kharkiv/uk/publish/article/147805;jsessionid=3D786A3C968425AC09755AD85BDF13A9 Під час мирної ходи у Харкові стався вибух, є постраждалі // УМВС в Харківській області, 22 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150608104209/http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/kharkiv/uk/publish/article/147805;jsessionid=3D786A3C968425AC09755AD85BDF13A9 |date=8 червня 2015 }}<br />[http://ukr.segodnya.ua/regions/kharkov/moment-vzryva-v-harkove-udalos-zasnyat-na-video-ostorozhno-necenzurnaya-leksika-594673.html Момент вибуху в Харкові вдалося зняти на відео (обережно, нецензурна лексика) // Сьогодні, 22 лютого 2015]</ref><ref>[http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/1366502 Міліція України глибоко сумує з приводу загибелі товариша // Сайт МВС, 22 лютого 2015]<br />[http://ukr.segodnya.ua/regions/kharkov/v-harkove-prostilis-s-pogibshim-vo-vremya-terakta-podpolkovnikom-milicii-595217.html У Харкові попрощалися із загиблим під час теракту підполковником міліції // «Сьогодні», 24 лютого 2014]<br />[http://vk.com/itsector?w=wall-69693727_27258 Харьков попрощался с Вадимом Николаевичем Рыбальченко]{{ref-ru}}<br />[http://sigmatv.net.ua/news/important-news/7010-u-lozovij-poproshchalisya-z-militsionerom-yakij-zaginuv-pid-chas-mirnogo-mitingu-u-kharkovi У Лозовій попрощалися з міліціонером, який загинув під час мирного мітингу у Харкові // ТРК «Сігма», 26 лютого 2015]</ref> 23 лютого в лікарні помер від поранення у голову 15-річний патріот [[Дідік Данило Андрійович|Данил Дідик]], 24 лютого помер від поранень 18-річний студент [[Мельничук Микола Олегович|Микола Мельничук]].<ref>[http://life.pravda.com.ua/person/2015/02/25/189931/ Художник Журавель намалював загиблого у Харкові 15-ти річного Данила]<br/>[http://holos.fm/page/v-likarni-pomer-shhe-odin-hlopec-postrazhdalij-pid-chas-teraktu-u-harkovi В лікарні помер ще один хлопець постраждалий під час теракту у Харкові]<br/>[http://www.city.kharkov.ua/uk/news/pomer-15-richniy-pidlitok-poterpiliy-pid-chas-teraktu-bilya-palatsu-sportu-27092.html Помер 15-річний підліток, потерпілий під час теракту біля Палацу спорту // Сайт міськради Харкова, 23 лютого 2015]<br />[http://www.radiosvoboda.org/content/article/26865619.html Кількість жертв теракту в Харкові зросла до 4 – Геращенко // «Радіо Свобода», 24 лютого 2015]<br />[http://znaj.org.ua/news/regions/1385/sogodni-pomerla-chetverta-zhertva-harkivskogo-teraktu.html Сьогодні померла четверта жертва харківського теракту // «Знай», 24 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150226103659/http://znaj.org.ua/news/regions/1385/sogodni-pomerla-chetverta-zhertva-harkivskogo-teraktu.html |date=26 лютого 2015 }}</ref>
|-
|2362
|[[Файл:1-а окрема танкова бригада.jpeg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Петрик Сергій Вікторович]] ||{{дтс|1987|4|16}}, [[Червоний Колодязь]] [[Ніжинський район]] [[Чернігівська область]]. Військовослужбовець ремонтного підрозділу [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада|1-ї окремої гвардійської танкової бригади]] ([[Гончарівське]]). Призваний за мобілізацією 19 березня 2014 року. Як хорошого механіка Сергія залишили в Гончарівському ремонтувати техніку, яку він потім сам переправляв у зону бойових дій. Залишилися дружина та двоє маленьких синів, 4 і 1 років. || {{дтс|2015|2|22}} || Загинув в районі міста [[Волноваха]] [[Донецька область]] під час доставки вантажу в зону АТО. Поховали Сергія 25 лютого в селі [[Перемога (Ніжинський район)]].<ref>[http://nizhyn.city/2591-zaginuv-ishhe-odin-zhitel-nizhinshhini/ Загинув іще один житель Ніжинщини // «Ніжин Сіті», 23 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160910013140/http://nizhyn.city/2591-zaginuv-ishhe-odin-zhitel-nizhinshhini/ |date=10 вересня 2016 }}<br />[http://www.uezd.com.ua/page/nizhinshhina-poproshhalas-iz-zagiblim-voїnom.html Ніжинщина попрощалась із загиблим воїном // «Уєздні новини», 25 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150226111412/http://www.uezd.com.ua/page/nizhinshhina-poproshhalas-iz-zagiblim-voїnom.html |date=26 лютого 2015 }}<br />[http://nizhyn.city/2634-v-peremozi-pohovali-sergiya-petrika/ В Перемозі поховали Сергія Петрика // «Ніжин Сіті», 23 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160910013143/http://nizhyn.city/2634-v-peremozi-pohovali-sergiya-petrika/ |date=10 вересня 2016 }}<br />[http://www.mynizhyn.com/news/misto-i-region/998-u-subotu-vranci-sergii-buv-udoma-u-nedilyu-vbili.html У суботу вранці Сергій був удома. У неділю - вбили // Портал Ніжина mynizhyn.com, 1 березня 2015]</ref>
|-
|2363
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кревогубець Ярослав Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1989|3|22}}, [[Шепетівка]] [[Хмельницька область]]. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Працював експедитором. Залишилися батьки. || {{дтс|2015|2|22}} || Загинув під [[Донецьк]]ом.<ref>[http://shepetivka.com.ua/forums/podii/81879-na-skhodi-ukrainy-zahynuv-shche-odyn-shepetivchanyn.html На сході України загинув ще один шепетівчанин // Сайт міста Шепетівка, 23 лютого 2015]<br />[http://ye.ua/news/news_19410.html Ще одна втрата: у зоні АТО загинув боєць з Шепетівки // «Є», 24 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150423095528/http://ye.ua/news/news_19410.html |date=23 квітня 2015 }}<br />[http://ye.ua/news/news_19438.html Шепетівчани провели в останню путь 25-річного Ярослава Кревогубця, який загинув під Донецьком // «Є», 26 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304201540/http://ye.ua/news/news_19438.html |date=4 березня 2016 }}</ref><ref name="90бат-19-22.02" />
|-
|2364
|[[Файл:Емблема РПСМОП «Свята Марія».svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Дереш Валерій Костянтинович]]<br/>(Позивний «Амін») ||{{дтс|1982|5|03}}, [[Хмельницький]]. Боєць розвідгрупи «Святі» [[Свята Марія (рота)|Батальйону МВС спеціального призначення «Свята Марія»]]. Як кажуть побратими, Валерій був одним із центральних людей під [[Павлопіль|Павлополем]], він водив розвідгрупи «на ту сторону».|| {{дтс|2015|2|22}}|| Близько 15:00 на трасі [[Донецьк]] - [[Маріуполь]] в районі пам'ятного знака Сталевару під Маріуполем перекинувся автомобіль «УАЗ» з військовими. Водій не впорався з керуванням, автомобіль виїхав за межі проїжджої частини і перекинувся. За даними медиків, двоє військових загинули на місці, ще одного доставили в лікарню, але врятувати його не вдалося.<ref name="ДТП-22-02">[http://ua.112.ua/golovni-novyni/pid-mariupolem-perekinuvsya-avtomobil-z-ukrayinskimi-viyskovimi-troye-zaginuli-ochevidci-194547.html Під Маріуполем перекинувся автомобіль з українськими військовими, троє загинули, - очевидці // «112», 23 лютого 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br />[http://www.mariupol.tv/news/war/mariupol/2722/v_dtp_pod_mariupolem_pogibli_troe_bojcov.html В ДТП під Маріуполем загинули троє бійців // MARIUPOL.TV, 23 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref><ref>{{Cite web |url=http://ye.ua/news/news_19378.html |title=Під Маріуполем загинув хмельничанин Валерій Дереш // «Є», 23 лютого 2015 |accessdate=3 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160815232520/http://ye.ua/news/news_19378.html |archivedate=15 серпня 2016 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2365
|[[Файл:Емблема РПСМОП «Свята Марія».svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Росоха Василь Юрійович]]<br/>(Позивний «Тихий») ||{{дтс|1992|6|29}}, [[Негровець]] [[Міжгірський район]] [[Закарпатська область]]. Боєць 1-ї розвідгрупи [[Свята Марія (рота)|Батальйону МВС спеціального призначення «Свята Марія»]]. Був відмінником, добре грав у футбол та шахи. Закінчив Київський фінансово-економічний коледж і поступив на навчання у Національний університет державної податкової служби України в м. Ірпінь на заочне відділення, водночас працював, щоб заробити на навчання й оренду квартири. Активний учасник [[Євромайдан|Революції Гідності]]. На фронт пішов добровольцем. Залишилися батьки, брат і сестра.|| {{дтс|2015|2|22}}|| Близько 15:00 на трасі [[Донецьк]] - [[Маріуполь]] в районі пам'ятного знака Сталевару під Маріуполем перекинувся автомобіль «УАЗ» з військовими. Водій не впорався з керуванням, автомобіль виїхав за межі проїжджої частини і перекинувся. За даними медиків, двоє військових загинули на місці, ще одного доставили в лікарню, але врятувати його не вдалося.<ref name="ДТП-22-02" /><ref>[http://mgir.info/vazhlive/947-v-zoni-ato-zahynuv-molodyi-boiets-z-nehrivtsia-mizhhirskoho-raionu В зоні АТО загинув молодий боєць з с.&nbsp;Негровець, Міжгірського району // «Міжгір’я ОНЛАЙН», 23 лютого 2015]<br/>[http://xn--c1afrs9etbc.com/index.php?%20i=1880 Герой у пам’яті народній // Міжгірський портал, 1 квітня 2015]<br/>[http://mizg-rada.gov.ua/pro-perejmenuvannya-negroveczkoї-zosh-І-ІІІ-st.html Про перейменування Негровецької ЗОШ І-ІІІ ст. // Міжгірська райрада] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160814115812/http://mizg-rada.gov.ua/pro-perejmenuvannya-negroveczkoї-zosh-І-ІІІ-st.html |date=14 серпня 2016 }}</ref>
|-
|2366
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Сухацький Леонід Андрійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1969|7|10}}, [[Тетіїв]] [[Київська область]]. Старший сержант, командир танку [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). У 1987 році закінчив ПТУ №34 у Радомишлі. Пройшов службу у лавах Збройних Сил в місті Катовіце ([[Польща]]) командиром танку. З 1993 року служив в органах внутрішніх справ, з 2000 року працював на посаді командира відділення пожежної частини №29 у місті Тетієві. З 2008 року до серпня 2014 року працював у ПП «Слободяник». 28 серпня пішов добровольцем на фронт. Залишилася дружина та донька.<br/>В грудні під час відпустки Леонід Сухацький став [http://vk.com/id8236859?w=wall8236859_6567 героєм програми телеканалу 1+1 «Хоробрі серця»]. Сепаратисти називали його танк «чорна смерть», а Леонід називав його «наш дружочек». На його рахунку [http://www.5.ua/ato-na-shodi/zhurnalisty-5-kanalu-zustrilys-z-biitsiamy-iaki-znyshchyly-3-rosiiski-tanky-63863.html три підбиті бойові машини ворога] за два місяці оборони Маріуполя. || {{дтс|2015|2|22}}|| Загинув під [[Маріуполь|Маріуполем]].<ref>[http://tetiivmiskrada.org.ua/novyny/novyny/tetiivska-zemlia-ne-dochekalas-uzhe-druhoho-heroia-z-viiny-na-skhodi-ukrainy.html Тетіївська земля не дочекалась вже другого героя з війни на сході України // Тетіївська міська рада, 25 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160321071149/http://tetiivmiskrada.org.ua/novyny/novyny/tetiivska-zemlia-ne-dochekalas-uzhe-druhoho-heroia-z-viiny-na-skhodi-ukrainy.html |date=21 березня 2016 }}<br />[https://www.youtube.com/watch?v=aF2mGkiWpkI На сході загинув тетіївчанин Леонід Сухацький]</ref> Близько 15:00 на трасі [[Донецьк]] - [[Маріуполь]] в районі пам'ятного знака Сталевару перекинувся автомобіль «УАЗ» з військовими. Водій не впорався з керуванням, автомобіль виїхав за межі проїжджої частини і перекинувся. Двоє бійців батальйону «Свята Марія» загинули на місці. Леоніда довезли до лікарні, але він помер в реанімації.<ref name="ДТП-22-02" /> 
|-
|2367
|[[Файл:3 бат 79 ОАеМБр.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ваколюк Володимир Павлович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1981|11|10}}, [[Печенга (смт)|Печенга]] [[Мурманська область]] [[РРФСР]]. З 1999 року проживав у с. [[Червоні Кошари]] [[Вознесенський район]] [[Миколаївська область]]. Солдат [[Фенікс (батальйон)|3-го окремого батальйону «Фенікс»]] [[79-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|79-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Миколаїв]]). Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Залишилися батьки і молодша сестра.||{{дтс|2015|2|23}}||Загинув поблизу села [[Широкине]] ([[Донецька область]]) під час виконання бойових завдань. Похований на кладовищі с. [[Мартинівське (село)|Мартинівське]] Вознесенського району.<ref>[http://neoforum.net/showpost.php?p=36389&postcount=56 Загинув вознесенець // «НЕОфорум», 3 березня 2015]<br/>[http://www.mk.gov.ua/ua/heroes_dnd/1428324227/1428564586/ Ваколюк Володимир Павлович // Миколаївська обласна державна адміністрація]</ref>
|-
|2368
|[[Файл:24mb2.JPG|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Стукало Богдан Ярославович]] ||{{дтс|1993|08|11}}, [[Красна (Зборівський район)]] [[Тернопільська область]]. Військовослужбовець [[24-та механізована бригада (Україна)|24-ї окремої механізованої бригади]] ([[Яворів]]). Після строкової служби в армії служив за контрактом. Із березня 2014 року захищав Батьківщину, кілька місяців пробув на східному фронті. Влітку отримав поранення в зоні АТО, після лікування повернувся на передову. Вдруге був поранений у ногу на початку грудня 2014 року та проходив лікування у Львівському шпиталі. Залишилися батьки. || {{дтс|2015|2|23}}|| Трагічно загинув у селі [[Сокільники (Пустомитівський район)]] поблизу [[Львів|Львова]]. О 7:50 Богдан зняв номер у готелі «Галіція», а о 8:00 його знайшли мертвим під вікнами готелю. Розглядаються версії самогубства та навмисного вбивства.<ref>[http://www.0352.ua/article/749935 Тернопільський боєць АТО загинув за загадкових обставин // 0352.ua - Сайт міста Тернополя, 24 лютого 2015]<br />[http://press-centr.com/ua/news/Biytsya-ATO-vikinuli-z-vikna-hotelyu Бійця АТО викинули з вікна готелю? // «Press-Центр», 25 лютого 2015]<br />[https://ukr.media/ukrain/227280/ 22-річний боєць АТО викинувся із вікна готелю // Новини України, 25 лютого 2015]</ref> 
|-
|2369
|[[File:Відділ швидкого реагування «Сокіл».jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Мандрик Віталій Олегович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1987|4|12}}, [[Красноармійськ]] [[Донецька область]]. Старший лейтенант міліції, оперуповноважений відділу швидкого реагування [[Сокіл (спецпідрозділ)|спецпідрозділу «Сокіл»]] [[Управління по боротьбі з організованою злочинністю]] ГУМВС України в Донецькій області. Розпочав службу в органах внутрішніх справ у Красноармійському міськвідділу з посади дільничного інспектора міліції. З 2011 року перевівся до обласного УБОЗ. Майстер спорту з рукопашного бою, неодноразово брав участь та займав призові місця на чемпіонатах України. Залишилася дружина та 1-річна дитина.|| {{дтс|2015|2|23}} || Троє співробітників спецпідрозділу «Сокіл» з працівником ДАІ о 18:15 в місті [[Маріуполь]] на вулиці Пашковського зупинили автомобіль марки «ДЕУ» для перевірки. В машині виявились терористи, які відкрили вогонь. В результаті боєзіткнення співробітник «Сокола» отримав вогнепальне поранення в голову, від якого помер. Ще двоє були поранені. В машині було знайдено сумку з вибухівкою.<ref>[http://mvs.gov.ua/mvs/control/donetsk/uk/publish/article/167479 У Маріуполі диверсійно-розвідувальна група бойовиків відкрила вогонь по міліціонерах: один загинув, двоє поранені (ФОТО) // УМВС в Донецькій області, 23 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151222140418/http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/donetsk/uk/publish/article/167479 |date=22 грудня 2015 }}<br />[http://www.0629.com.ua/news/749041 У Маріуполі попереджено теракт. Загинув міліціонер // 0629.com.ua - Сайт Маріуполя, 23 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://mvs.gov.ua/mvs/control/donetsk/uk/publish/article/167759;jsessionid=0254A9B018A21ED1B20075A8C2AB1C8C Старший лейтенант міліції Віталій Мандрик віддав життя за безпеку Маріуполя // МВС у Донецькій області, 24 лютого 2015]<br/>[https://farwater.net/novosti/boeviki-kazackogo-soyuza-vojska-donskogo-vzorvavshie-most-pod-mariupolem-otsidyat-po-vosem-s-polovinoj-let/ Бойовики «козацького союзу війська Донського», які підірвали міст під Маріуполем, відсидять по вісім з половиною років. 11.09.2018, 19:28]</ref>
|-
|2370
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Білоконь Олександр Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1974|10|6}}, [[Горішні Плавні]] (колишній Комсомольськ) [[Полтавська область]]. Солдат, зв'язківець [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Спортсмен, служив у морській піхоті. Працював у СПУ ВАТ «Полтавський ГЗК». Призваний за мобілізацією. Залишилися син та донька-першокласниця.|| {{дтс|2015|2|24}}|| Разом з військовою частиною Олександр вийшов з [[Дебальцеве]], де був контужений. Вже у шпиталі він помер через інфаркт. Похований на міському цвинтарі Горішніх Плавнів.<ref>[http://www.komsomolsk-rada.gov.ua/index.php?newsid=2778 Комсомольськ втратив вірного сина своєї землі // сайт Горішньоплавнівської міської ради, 2 березня 2015]<br />[http://pravoslavie.poltava.ua/news/1425285911/ Вічна пам'ять. У Комсомольську поховали воїна-героя, загиблого в АТО // Полтавська єпархія УПЦ, 28 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160812205621/http://www.pravoslavie.poltava.ua/news/1425285911 |date=12 серпня 2016 }}</ref>
|-
|2371
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Volunteer_Corps_«Pravyi_sector».svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Федчук Юрій Ростиславович<br/>(Позивний «Юз»)||{{дтс|1968|05|29}}, [[Луцьк]] [[Волинська область]]. Боєць 2 штурмової роти 5-го окремого батальйону [[Добровольчий український корпус|Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор»]]. Добровольцем поїхав на фронт, більше двох місяців воював на передовій у с. [[Піски (Ясинуватський район)|Піски]] під [[Донецьк]]ом.||{{дтс|2015|2|25}}||Загинув у [[Луцьк]]у близько 4-ї години ранку внаслідок ДТП на проспекті Відродження, був збитий нетверезим водієм. Похований на Гнідавському кладовищі.<ref>[http://www.pravda.lutsk.ua/ukr/news/72348/ Сьогодні у Луцьку поховають бійця ДУКу, який загинув внаслідок жахливого ДТП // «Волинська правда», 26 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160917183204/http://www.pravda.lutsk.ua/ukr/news/72348/ |date=17 вересня 2016 }}<br />[http://udai-volyn.gov.ua/newsView/933/ Внаслідок наїзду автомобіля у Луцьку загинув пішохід (ФОТО, ВІДЕО) // УДАІ УМВС України у Волинській області, 25 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150608112735/http://udai-volyn.gov.ua/newsView/933/ |date=8 червня 2015 }}<br />[http://p-p.com.ua/articles/65161/ У Луцьку поховали «Кіборга», який загинув під колесами самооборонівця // «Під прицілом», 26 лютого 2015]</ref>
|-
|2372
|{{90 ОАеМБ ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Гнатюк Володимир Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1980|6|20}}, [[Житомир]]. Мешкав у с. [[Сонячне (Житомирський район)]]. Старший солдат, снайпер взводу снайперів [[90-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|90-го ОДШБ «Житомир»]] [[81-ша окрема аеромобільна бригада (Україна)|81-ї ОДШБр]]. 15 років служив за контрактом в [[13-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|13-му ОАеМБ]] [[95-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|95-ї ОАеМБр]]. Миротворець ([[Ірак]], [[Косово]]). 2014 поновився на службі і добровольцем поїхав на фронт. Залишилися дружина та донька.||{{дтс|2015|2|26}}||Загинув у бою поблизу с. [[Водяне (Ясинуватський район)]] в результаті обстрілу з танку. Похований у Сонячному<ref>[http://www.1.zt.ua/news/misto/snayper-90-batalyonu-volodimir-gnatyuk-perezhiv-2-viyni-a-zaginuv-vid-obstrilu-v-zoni-ato-foto.html Снайпер 90 батальйону Володимир Гнатюк пережив 2 війни, а загинув від обстрілу в зоні АТО]</ref>.
|-
|2373
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Батенко Олександр Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}} ||{{дтс|1987|12|6}}, [[Миколаїв]]. Солдат, снайпер 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Добровольцем пішов на фронт. Залишилася мати та сестра.||{{дтс|2015|2|26}}||Загинув у бою поблизу аеропорту [[Донецьк]]а під селом [[Водяне (Ясинуватський район)]] в результаті обстрілу з танку.<ref name="90бат-26-02">[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=446789815472675&id=100004249801182 Перемирие говорите, б...ть?! // facebook Natali Dmitrieva, 27 лютого 2015]{{ref-ru}}<br />[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=447467152071608&id=100004249801182 Светлая память ребятам 90 батальона // facebook Natali Dmitrieva, 28 лютого 2015]{{ref-ru}}<br />[http://www.pravda.com.ua/news/2015/02/27/7060016/ Кучма закликав розслідувати загибель трьох військових біля ДАПу // «УП», 27 лютого 2015]</ref><ref>[http://times.mk.ua/News/21561/v-nikolaeve-prostilis-s-27-letnim-boycom-pogibshim-v-zone-ato В Николаеве простились с 27-летним бойцом, погибшим в зоне АТО // TIMES.MK, 3 березня 2015]</ref><br/>Російські бойовики з артилерії, мінометів і танків обстріляли та штурмували позиції сил АТО у районі н.п. Опитне, Водяне та Авдіївка.
|-
|2374
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Биков Олег Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1989|10|24}}, [[Ніжин]] [[Чернігівська область]]. Солдат, розвідник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Закінчив Київський транспортний коледж. Відслужив в армії, у житомирській 95-ї аеромобільній бригаді. Отримав вищу освіту на факультеті менеджменту Славістичного університету у Києві. В серпні 2014 року став на захист Батьківщини.||{{дтс|2015|2|26}}|| Загинув у бою поблизу аеропорту [[Донецьк]]а під селом [[Водяне (Ясинуватський район)]] в результаті обстрілу з танку.<ref name="90бат-26-02" /><ref>[http://www.uezd.com.ua/page/oleg-bikov-voїn-ukraїnskoї-armiї-zaginuv-u-zoni-ato.html Олег Биков, воїн української армії, загинув у зоні АТО // «Уєздні новини», 27 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150408145419/http://www.uezd.com.ua/page/oleg-bikov-voїn-ukraїnskoї-armiї-zaginuv-u-zoni-ato.html |date=8 квітня 2015 }}<br />[http://www.uezd.com.ua/page/nizhinska-nebesna-sotnya-shhe-odin.html Ніжинська Небесна Сотня — ще один // «Уєздні новини», 2 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402123817/http://www.uezd.com.ua/page/nizhinska-nebesna-sotnya-shhe-odin.html |date=2 квітня 2015 }}<br />[http://www.uezd.com.ua/page/mi-zavzhdi-pamyatatimemo-tebe-olezhe.html Ми завжди пам’ятатимемо тебе , Олеже... // «Уєздні новини», 2 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402151407/http://www.uezd.com.ua/page/mi-zavzhdi-pamyatatimemo-tebe-olezhe.html |date=2 квітня 2015 }}</ref>
|-
|2375
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Саранча Максим Ростиславович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1988|9|12}}, [[Вишневе (П'ятихатський район)]]  [[Дніпропетровська область]]. Солдат, стрілець [[93-я окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]] ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). Залишилися батьки, молодші брат і сестра.||{{дтс|2015|2|27}}|| Загинув під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту поблизу селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком.<ref name="смт. Вишневе-04.09"/>
|-
|2376
|{{28 ОМБр ЗСУ}}|| {{flagicon|Україна}} '''Факас Микола Ілліч''' || {{дтс|1969|12|19}}, [[Білка (Іванівський район)]] [[Одеська область]]. Проживав у c. [[Новосвітлівка (Веселинівський район)]] [[Миколаївська область]]. Солдат, старший механік-водій [[БМП-2]] 7-ї роти 3-го батальйону [[28-ма окрема механізована бригада (Україна)|28-ї ОМБр]]. Працював трактористом у ТОВ «Довіра». Мобілізований 01.08.2014. На фронті з осені 2014. Залишилася дружина та троє дітей. || {{дтс|2015|2|27}} || Помер у ніч на 28 лютого від серцевого нападу в районі м. [[Мар'їнка]] ([[Донецька область]]). Похований у Новосвітлівці<ref>[http://memorybook.org.ua/24/fakas.htm Факас Микола Ілліч // Книга пам'яті]<br/>[https://ukraine-memorial.org/ua/biography/fakas-mikola-illich/ Факас Микола Ілліч // Український меморіал]<br/>[http://www.mk.gov.ua/ua/heroes_dnd/1428322517/1430372457/ Факас Микола Ілліч // Миколаївська ОДА]<br/>[http://www.ocpdtarvd.mk.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=852:fakas-mikola-illich&catid=174&Itemid=339 Факас Микола Ілліч // Миколаївський обласний центр пошукових досліджень та редакційно-видавничої діяльності] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171109081027/http://www.ocpdtarvd.mk.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=852:fakas-mikola-illich&catid=174&Itemid=339 |date=9 листопада 2017 }}<br/>[http://www.mk.gov.ua/ua/news/?id=20222 Загиблі герої-земляки: ніхто не забутий, ніщо не забуте // Миколаївська ОДА, 19 Серпня 2015]<br/>[http://vesvidcrb.blogspot.com/2016/04/blog-post_12.html Герої нашого часу // Веселинівська центральна районна бібліотека]</ref>.
|-
|2377
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Volunteer_Corps_«Pravyi_sector».svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Флерко Микола Олексійович]]<br/>(Позивний «Танк»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня|nocat=true}}||{{дтс|1978|8|22}}, [[Деркачі (Старокостянтинівський район)]] [[Хмельницька область]]. Проживав у м. [[Кам'янець-Подільський]]. Боєць 2 штурмової роти 5-го окремого батальйону [[Добровольчий український корпус|Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор»]]. Мав «золоті руки», в зоні АТО доводив до ладу бойову техніку, ремонтував машини. Залишилася дружина і троє дітей.||{{дтс|2015|2|28}}|| Микола супроводжував двох журналістів у с. [[Піски (Ясинуватський район)]] під [[Донецьк]]ом. В результаті мінометного обстрілу знімальної групи російськими бойовиками від осколкових поранень загинув Микола «Танчик» та [https://web.archive.org/web/20150402124221/http://ua.112.ua/kriminal/miliciya-vidkrila-kriminalne-provadzhennya-za-faktom-zagibeli-fotografa-gazeti-segodnya-na-donbasi-197268.html фотокореспондент газети «Сегодня» Сергій Ніколаєв], який помер від поранень на операційному столі.<ref>[https://www.facebook.com/andriy.tsaplienko/posts/10152887047594690:0 Важкий, вкрай важкий сьогодні. У Пісках від міни... // facebook Andriy Tsaplienko, 28 лютого 2015]<br />[http://www.hromadske.tv/society/zaginuv-boyets-duku-z-pozivnim--tank-/ Загинув боєць ДУКу з позивним «Танк» // Громадське ТБ, 28 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160410143012/http://www.hromadske.tv/society/zaginuv-boyets-duku-z-pozivnim--tank-/ |date=10 квітня 2016 }}<br />[http://www.hromadske.tv/society/v-piskakh-vid-mini-zaginuv-fotokor-sergii-nikolaye/ На Донеччині загинув фотокор Сергій Ніколаєв // Громадське ТБ, 28 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160410125210/http://www.hromadske.tv/society/v-piskakh-vid-mini-zaginuv-fotokor-sergii-nikolaye/ |date=10 квітня 2016 }}<br />[http://podillya.tv/2015/03/01/pid-chas-peremyr-ya-zagynuv-shhe-odyn-kam-yanchanyn/ Під час «перемир’я» загинув ще один кам’янчанин // Громадське телебачення podillya.tv, 1 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160910012328/http://podillya.tv/2015/03/01/pid-chas-peremyr-ya-zagynuv-shhe-odyn-kam-yanchanyn/ |date=10 вересня 2016 }}</ref><ref>[https://www.president.gov.ua/documents/972021-37349 Указ Президента України №97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України»]</ref>.
|-
|2378
|[[Файл:92-омпбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Баришполець Євген Володимирович|| {{дтс|1981|5|15}}, [[Чернігів]]. Проживав у м. [[Київ]]. Командир бойового розрахунку БМ-21 «Град» [[92-га окрема механізована бригада (Україна)|92-ї окремої механізованої бригади]] ([[Харківська область]]). Призваний за мобілізацією  у вересні 2014 року. Залишилися батько й сестра.|| {{дтс|2015|2|28}} || Обставини не уточнено. Загинув поблизу міста [[Щастя (місто)|Щастя]] під [[Луганськ]]ом. Поховали Євгена 4 березня у Чернігові.<ref>[http://chodtrk.com.ua/?p=20983 Сьогодні Чернігів прощався з Євгеном Баришпольцем // ЧОДТРК «Сівер», 4 березня 2015]<br/>[https://uk-ua.facebook.com/vo.svoboda.chernihiv/posts/901383236587617  Не забудемо! Не пробачимо! // facebook.com - Tamara Paslavska, 15 травня 2015]</ref>
|-

|}

== Невстановлена дата смерті ==
Рішення Київської міської ради № 455/1319 від 14 травня 2015 року про оформлення земельних ділянок сім'ям загиблих (померлих) киян - учасників АТО, у додатку до рішення 90 імен учасників АТО з вказанням дати смерті. Серед них: '''Гусішний Олег Миколайович''', загинув 15.02.2015 р.<ref name="ukr.lb.ua"/><ref>[http://www.kreschatic.kiev.ua/ru/3589/doc/1436363483.html Рішення Київської міської ради № 455/1319 від 14 травня 2015 року]</ref> Потрібна додаткова інформація.

== Див. також ==
* [[Бої за Донецький аеропорт]]
* [[Бої за Дебальцеве]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

{{Списки втрат українських військовослужбовців (2014 - дотепер)}}
{{-}}{{Російська збройна агресія проти України (2014‒2016)}}

[[Категорія:2015 в Україні]]
[[Категорія:Списки загиблих учасників російсько-української війни|2015-02]]
[[Категорія:Померли 2015|*]]