Перегляд вихідного коду сторінки Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (лютий 2023)

{{Main|Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну}}

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у [[Російсько-українська війна (з 2014)|російсько-українській війні]], починаючи з [[1 лютого]] [[2023]] року по [[28 лютого]] [[2023]] року (включно).
{{Повідомлення |Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України<ref>{{cite web |title=Чому ми досі нічого не знаємо про втрати української армії у війні |url=https://www.bbc.com/ukrainian/features-60632408 |website=BBC |accessdate=10 березня 2022 |date=9 березня 2022 |archive-date=9 березня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220309173631/https://www.bbc.com/ukrainian/features-60632408 }}</ref>.}}

== Усі списки ==
{{Списки втрат українських військовослужбовців (2014 - дотепер)}}

== Список загиблих за лютий 2023 року ==
{| class="wikitable sortable" style="width:100%;"f
|+
|-
! style="width:1%;" | №
! style="width:2%;" | Світлина Емблема
! style="width:12%;" | Прізвище, ім'я,<br/>по-батькові
! style="width:39%;" | Про особу
! style="width:37%;" | Обставини смерті
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 1 лютого ===
|-----
|-
|10460
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Перевозчиков В'ячеслав'''
|49 років, с. [[Мацківці]], Лубенський район, Полтавська область. Сержант. У чоловіка залишилися дружина, доньки та онуки.
|Загинув внаслідок штурмових дій та мінометного обстрілу поблизу с. Парасковіївка, Донецької області<ref name=":3">[https://suspilne.media/374876-na-poltavsini-poprosalisa-iz-vaceslavom-perevozcikovim-ta-vadimom-kopilovim/ На Полтавщині попрощалися із В'ячеславом Перевозчиковим та Вадимом Копиловим]</ref>.
|-
|10461
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Копилов Вадим'''
|46 років, м. [[Лубни]]. Служив стрільцем стрілкової роти. У нього залишилися мати, дружина та діти.
|Загинув внаслідок штурмових дій та мінометного обстрілу поблизу с. Парасковіївка, Донецької області<ref name=":3"/>.
|-
|10462
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Пузир Петро Володимирович'''
|4 лютого 1965&nbsp;р.н., с. [[Краснопілля (Коропський район)|Краснопілля]], Новгород-Сіверський район, Чернігівська область. Капітан. Працював електриком на місцевому сільгосппідприємстві, а протягом 2014—2015 років проходив військову службу по мобілізації. У вересні 2022 року Петро вчергове долучився до оборонців Батьківщини, попередньо відправившись на курси підготовки до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після закінчення навчання долучився до складу 101-ї Президентської бригади, а трохи згодом&nbsp;— до військової частини А4349 на посаду заступника командира з морально-психологічного забезпечення.
|Загинув під час виконання бойового завдання поблизу м. Бахмута на Донеччині<ref>[https://suspilne.media/378221-zaginuv-u-bou-pid-bahmutom-na-cernigivsini-pohovali-zahisnika-petra-puzira/ Загинув у бою під Бахмутом: на Чернігівщині поховали захисника Петра Пузиря]</ref>.
|-
|10463
…
10470
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 2 лютого ===
|-----
|-
|10471
|[[Файл:Emblem of the Ukrainian Special Operations Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Джуравець Роман Романович'''
|30 років, с. [[Стецева]], Коломийський район, Івано-Франківська область. Був головним сержантом роти спеціального призначення.
|Загинув під час виконання бойового завдання<ref name=":6">[https://suspilne.media/375143-u-rosijsko-ukrainskij-vijni-zaginuv-boec-z-ivano-frankivsini-roman-dzuravec/ У російсько-українській війні загинув боєць з Івано-Франківщини Роман Джуравець]</ref>.
|-
|10472
|[[Файл:95 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''[[Капустинський Василь-Яків Григорович]]'''
(«Мармус»){{ряд2|{{Почесний громадянин Тернополя}}}}
|1 січня 1998&nbsp;р.н., с. [[Білий Потік (село)|Білий Потік]], Чортківський район, Тернопільська область. Був випускником Західноукраїнського національного університету, вчився на кафедрі інформаційної та соціокультурної діяльності. З молодих років долучився до громадського життя через активну діяльність в [[Молодіжний націоналістичний конгрес|Молодіжному Націоналістичному Конгресі]]. З 2020 року долучився і до Пласту. Голова Тернопільського осередку МНК у 2021 році, організатор вишкільного табору «Лисоня», один з організаторів теренової гри «Гурби-Антонівці». Був ініціатором та куратором низки соціальних проєктів, один із них&nbsp;— «Розумний город». Він знімався у фільмі «Марія», циклі просвітницьких передач «Знання під час війни». Ніс службу стрільцем-помічником гранатометника десантно-штурмового батальйону.
|Загинув під час виконання бойового завдання поблизу м. Кремінна, на Луганщині<ref>[https://suspilne.media/375611-na-vijni-zaginuv-kolisnij-golova-ternopilskogo-oseredku-mnk/ На війні загинув колишній голова Тернопільського осередку МНК]</ref>.
|-
|10473
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Шабалін Артем'''
|26 років, м. [[Миргород]].
|Загинув під час обстрілу поблизу села Парасковіївка, Бахмутського району, Донецької області<ref>[https://suspilne.media/375881-na-rosijsko-ukrainskij-vijni-polig-boec-artem-sabalin-iz-poltavsini/ На російсько-українській війні поліг боєць Артем Шабалін із Полтавщини]</ref>.
|-
|10474
|[[Файл:30 ОМБр.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Шинкаренко Олег'''
|28 років, с. [[Руська Поляна (Україна)|Руська Поляна]], Черкаський район. Був молодшим сержантом, гранатометником механізованого відділення окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.
|Помер 2 лютого внаслідок тривалого захворювання<ref>[https://suspilne.media/376130-na-cerkasini-poprosalis-z-28-ricnim-vijskovosluzbovcem/ На Черкащині попрощались з 28-річним військовослужбовцем]</ref>.
|-
|10475
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Кузьмич Микола Васильович'''
|28 років, с. [[Дольськ (Камінь-Каширський район)|Дольськ]], Камінь-Каширський район, Волинська область. Стрілець-зенітник.
|Помер 2 лютого під час бойових дій на території Донецької області<ref>[https://suspilne.media/376538-vtrati-volini-zaginuli-se-dvoe-bijciv/Втрати Волині: загинули ще двоє бійців]</ref>.
|-
|10476
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Шуньков Андрій Олександрович'''
|21 рік, м. [[Першотравенськ]]. Навчався в середній школі №&nbsp;5. У 2018 році після закінчення навчального закладу він за контрактом вступив до лав ЗСУ та проходив службу у військовому формуванні Національної гвардії України.
|Загинув у бою на Луганщині<ref>[https://suspilne.media/376484-u-boah-za-donbas-zaginuv-21-ricnij-vijskovij-z-dnipropetrovsini-andrij-sunkov/ У боях за Донбас загинув 21-річний військовий з Дніпропетровщини Андрій Шуньков]</ref>.
|-
|10477
|[[Файл:Нашивка 125-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Шуран Сергій'''(«Каливан»)
|2 лютого 1977, м. [[Львів]]. Навчався у місцевій школі №30. Потім закінчив Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького. Після проходження строкової служби працював в Управлінні ДДУ ПВП у Львівській області – служив в органах кримінально-виконавчої системи. Був бійцем штурмової групи спецпідрозділу «Циклон 5». Згодом почав займатися міжнародними вантажними перевезеннями. Коли почався повномаштабний наступ, Сергій був за кордоном. Як водій вантажівки, мав можливість їздити й далі, щоб возити гуманітарну допомогу, але він приєднався до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. У різний час був заступником командира, командиром і головним сержантом взводу.
|Загинув в бою під Бахмутом на Донеччині в свій 46-й день народження. Похований на Марсовому полі у Львові <ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/serhii-shuran|title=Сергій Шуран}}</ref>
|-
|10478
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Захаров Ілля Сергійович'''
|14 вересень 1996, с. [[Вільне (Ізюмський район)|Вільне]] Балаклійського району. Старший солдат.
|Загинув у населеному пункті Кузьмине Луганської області <ref name=":12">{{Cite news|url=https://dani-info.com/vichna-pam-yat-zagiblim-voyinam/|title=Вічна пам’ять загиблим воїнам}}</ref>.  
|-
|10479
…
10485
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 3 лютого ===
|-----
|-
|10486
|[[Файл:Нашивка 102-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Івано-Франківська область).svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Гуль Андрій'''
(«Штерн»)
|15 квітня 1998&nbsp;р.н., м. [[Івано-Франківськ]]. Навчався у міській школі №&nbsp;5, а згодом в Івано-Франківському коледжі Львівського національного аграрного університету. До Пласту вступив 25.02.2010&nbsp;р. Пластун гуртка «Білі ікла» 59 куреня ім. С. Ленкавського. В гуртку виконував обов'язки скарбника та писаря. Активний учасник багатьох пластових заходів, вишколів, мандрівок. Зокрема курінних літніх таборів «Нічні волоцюги», «По цимбалах», «Таврида» та «Стежками опришків». Від активного пластування відійшов в першому кварталі 2014 році. З 2019&nbsp;р. по 2021 рік проходив строкову службу. Після звільнення зі служби працював пілотом агродрона, яким засіював поля. З початком повномасштабного російського вторгнення спільно з батьком добровільно зголосився до 78-го окремого батальйону 102-ої окремої бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського. Службу проходив у мінометній бригаді. Після навчань, в квітні 2022&nbsp;р. прибув безпосередньо на фронт до Запорізької області. Був старшим солдатом, пілотом військових дронів, працював з мінометом та корегував цілі.
|Загинув поблизу м. Гуляйполя, спільно з побратимом потрапив під ворожий танковий обстріл, внаслідок чого обоє загинули на місці. Похований на Алеї Героїв в селі Чукалівка на Івано-Франківщині.<ref>[https://suspilne.media/375380-u-rosijsko-ukrainskij-vijni-zaginuv-boec-z-ivano-frankivska-andrij-gul/ У російсько-українській війні загинув боєць з Івано-Франківська Андрій Гуль на позивний Штерн]</ref>.
|-
|10487
|{{10 ОГШБр ЗСУ}}
|{{flagicon|Україна}} '''Штанько Дмитро'''
|1996&nbsp;р.н., с. [[Цінева]], Калуський район, Івано-Франківська область. Боєць служив помічником гранатометника стрілецького взводу.
|Загинув поблизу села Миколаївка Бахмутського району під час танкового обстрілу російськими військовими<ref>[https://suspilne.media/375923-na-bahmutskomu-napramku-zaginuv-pomicnik-granatometnika-desatki-z-prikarpatta-dmitro-stanko/ На Бахмутському напрямку загинув помічник гранатометника «десятки» з Прикарпаття Дмитро Штанько]</ref>.
|-
|10488
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Стефанишин Василь'''
|24 роки, с. [[Угорники (Івано-Франківська міська рада)|Угорники]], Івано-Франківська область. Боєць служив лейтенантом, командиром мінометного взводу.
|Загинув біля села Зелений Гай на Запоріжжі<ref>[https://suspilne.media/375944-na-zaporizzi-zaginuv-komandir-minometnogo-vzvodu-z-ivano-frankivskoi-gromadi-vasil-stefanisin/ На Запоріжжі загинув командир мінометного взводу з Івано-Франківської громади Василь Стефанишин]</ref>.
|-
|10489
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Сагаль Віктор Ростиславович'''
|1975&nbsp;р.н., с. [[Сереховичі]], Ковельський район, Волинська область. Пішов у військо добровольцем. Влітку чоловік отримав важку контузію, але знову пішов на передову. У бійця залишилися двоє дітей, матір та дружина.
|Загинув внаслідок вибухової травми в районі населеного пункту Дворічне Куп'янського району Харківської області<ref name=":4">[https://suspilne.media/377738-vtrati-volini-povidomili-pro-zagibel-se-troh-zahisnikiv-7/ Втрати Волині: повідомили про загибель ще трьох захисників]</ref>.
|-
|10490
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Федьків Андрій'''
|1994&nbsp;р.н., с. [[Бубнище]], Калуський район, Івано-Франківська область. Служив за контрактом старшим навідником обслуги бригадної артилерійської групи. Залишилися матір і молодший брат.
|Загинув після вогнепального поранення, яке отримав у бою з російськими окупантами<ref>[https://suspilne.media/377699-na-vijni-zaginuv-28-ricnij-boec-z-ivano-frankivsini-andrij-fedkiv/ На війні загинув 28-річний боєць з Івано-Франківщини Андрій Федьків]</ref>.
|-
|10491
|{{115 ОМБр ЗСУ}}
|{{flagicon|Україна}} '''Гарасимович Дмитро'''
|51 рік, с. [[Забережжя]], Богородчанський район, Івано-Франківська область. Служив гранатометником протитанкового взводу 115 механізованої бригади.
|Загинув у Сумській області<ref>[https://suspilne.media/378125-na-sumsini-zaginuv-granatometnik-z-ivano-frankivsini-dmitro-garasimovic/ На Сумщині загинув гранатометник з Івано-Франківщини Дмитро Гарасимович]</ref>.
|-
|10492
|{{30 ОМБр ЗСУ}}
|'''{{flagicon|Україна}} Шадура Тимофій Миколайович'''
|5 березня було опубліковане відео з стратою українською військового і викликало обурення українського суспільства. Пізніше керівництво [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30ОМБр]] визнало, що це Тимофій Шадура.
|Вважався знимклим безвісти під Бахмутом, але вороги опублікували відео страти українського військового за відмову знімати шефрон України і слова «Слава Україні». Пізніше керівництво [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30ОМБр]] визнало, що це Тимофій Шадура<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/406530-stalo-vidomo-kim-buv-voin-rozstrilanij-okupantami-pisla-sliv-slava-ukraini/|title=Стало відомо, ким ймовірно був воїн, розстріляний окупантами після слів "Слава Україні"}}</ref>.
|-
|10493
|{{80 ОДШБр ЗСУ}}
|'''{{flagicon|Україна}} Реуца Сергій Олегович''' («Якудза», «Сяо»){{Орден За мужність III ступеня}}
|1992, м. [[Сокол (місто)|Сокіл]], рф. Жив у місті [[П'ятихатки]] на Дніпропетровщині. Закінчив Вільногірський професійно-технічний коледж, де здобув фах електромонтера. Мав хист до ремонту електрики та й загалом міг полагодити будь-що. Одружився, збудував родину. Під час повномасштабного вторгнення чоловік захищав Україну та свою родину у складі ЗСУ<ref>{{Cite web|title=Солдат Сергій Реуца загинув під час ворожого танкового обстрілу|url=https://www.victims.memorial/people/serhii-reutsa|website=Меморіал жертв війни|accessdate=2023-04-29|language=uk}}</ref>. Проходив службу на посаді номера обслуги 2 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 3 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремій десантно-штурмовій бригаді]]<ref>{{Cite web|title=Донька бачитиме тата лише на фото: на війні загинув Герой з Дніпропетровщини|url=https://nashemisto.dp.ua/2023/02/08/donka-bachytyme-tata-lyshe-na-foto-na-viini-zahynuv-heroi-z-dnipropetrovshchyny/|website=Наше Місто|date=2023-02-08|accessdate=2023-04-29|language=uk|first=|last=}}</ref>.
|Загинув у бою з окупантами поблизу села Ступочки на Донеччині. Під час ворожого танкового обстрілу один зі снарядів влучив в окоп, де перебував боєць із побратимом. Обидва загинули. Похований 7 лютого у місті П'ятихатки на Дніпропетровщині<ref>{{Cite web|url=https://suspilne.media/377702-na-doneccini-zaginuv-vijskovij-sergij-reuca-z-dnipropetrovsini/|title=На Донеччині загинув військовий Сергій Реуца з Дніпропетровщини|date=7 лютого 2023|language=uk}}</ref>. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":9" />.
|-
|10494
…

10504
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 4 лютого ===
|-----
|-
|10505
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Фуфалько Сергій'''
|21 липня 1991&nbsp;р.н., с. [[Гута (Івано-Франківська область)|Гута]], Івано-Франківський район. Служив у 108 батальйоні 10 гірсько-штурмової бригади. У чоловіка залишилися сестра, матір і брат-військовослужбовець.
|Загинув у бою з російськими окупантами неподалік селища Білогорівка Бахмутського району<ref>[https://suspilne.media/377153-na-vijni-zaginuli-bijci-sergij-fufalko-ta-dmitro-sencak-z-ivano-frankivsini/ На війні загинули бійці Сергій Фуфалько та Дмитро Сенчак з Івано-Франківщини]</ref>.
|-
|10506
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Хомяк Олександр'''
|38 років, смт. [[Турійськ]], Ковельський район, Волинська область. 25 квітня старший солдат Олександр був мобілізований до Збройних сил України. За спеціальністю&nbsp;— сапер-радіотелефоніст. Без тата залишились донька і син, осиротіли серця дружини, мами і братів.
|Загинув, виконуючи бойове завдання на Запорізькому напрямку<ref name=":4"/>.
|-
|10507
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Німетулаєв Ескендер Ісмаїлович'''
|02 вересня 2002, селище [[Новоолексіївка (смт)|Новоолексіївка]] Генічеського району Херсонської області. Старший солдат Національної гвардії України. навчався у Новоолексіївській загальноосвітній школі №&nbsp;1 Генічеського району Херсонської області, після закінчення якої у 2019 році вступив&nbsp; до Професійно-морського ліцею Херсонської державної морської академії, яку успішно закінчив у 2020 році. У грудні 2020 року він був призваний на строкову службу до Національної гвардії України. Підрозділ, у якому служив Ескендер, дислокувався в Луганській області. У вересні 2022 року Ескендер Німетуллаєв склав іспити та вступив на перший курс заочного відділення Державного торговельно-економічного університету (Київ). За бездоганну службу та професіоналізм неодноразово заохочувався командуванням, у травні 2022 року наказом командувача Національної гвардії України Ескендера було нагороджено відзнакою&nbsp;— нагрудним знаком «За доблесну службу».
|Загинув під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://qirim.news/krymski-tatary/vony-voyuvaly-za-ukrayinu-istoriya-eskandera-nimetullayeva/|title=Вони воювали за Україну: історія Ескандера Німетуллаєва}}</ref>
|-
|10508
|[[Файл:Svobod_battalion_(UKR).png|125x125пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Максименко Олександр Васильович'''
(«Алекс»)
|07 березня 1984, с. [[Княжичі (Броварський район)|Княжичі]], біля м. Бровари. До повномасштабного вторгнення працював зварювальником на заводі з виготовлення металоконструкцій. Коли розпочалося повномасштабне московське вторгнення, долучився до ДФТГ «Дозор» Броварського району, щоб зі зброєю у руках захищати рідну землю. Потім разом з побратимами долучився до батальйону «Свобода». Брав участь у важких боях під Бахмутом.
|Загинув у бою на Бахмутському напрямку солдат батальйону «Свобода» 4 бригади оперативного призначення НГУ отримавши осколкові поранення виявилися несумісними з життям<ref>{{Cite news|url=https://malimista.in.ua/polityka/viyna-v-ukrayini/tyazhka-vtrata-dlya-brovarskoi-hromady-pid-bakhmutom-zahynuv-muzhnij-heroj-oleksandr-maksymenko/|title=Тяжка втрата для Броварської громади: під Бахмутом загинув мужній герой Олександр Максименко}}</ref>.
|-
|10509
|{{80 ОДШБр ЗСУ}}
|{{flagicon|Україна}} '''Баглай Сергій Миколайович''' («Бандера»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}
|23 липня 1991, м. [[Червоноград]] Львівської області. У 2006—2009 роках навчався у Червоноградському професійному гірничо-будівельному ліцеї навчався за професією «Муляр. Штукатур. Лицювальник-плиточник». У 2015 році пішов захищати Україну в АТО. Потім працював в ТОВ «АТБ-маркет». 1 березня 2022 року призваний на військову службу Червоноградським РТЦК та СП Львівської області. Старший солдат, навідник 2 десантно-штурмового відділення, 3 десантно-штурмового взводу, 2 десантно-штурмової роти, десантно-штурмового батальйону [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]]<ref>{{Cite web|title=Присвоєння звання "Герой України" (посмертно) старшому солдату Баглай Сергію Миколайовича 1991-2023р Електронні петиції — Офіційне інтернет-представництво Президента України|url=https://petition.president.gov.ua/petition/201406|website=petition.president.gov.ua|accessdate=2023-10-09}}</ref><ref>{{Cite web|title=Сергій Миколайович Баглай|url=https://heroipto.lviv.ua/Сергій-Миколайович-Баглай/|website=Сайт пам'яті|date=2023-02-08|accessdate=2023-10-09|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=Десантник Сергій Баглай загинув у районі Часового Яру|url=https://www.victims.memorial/people/serhii-bahlai|website=Меморіал жертв війни|accessdate=2023-10-10|language=uk}}</ref>.
|Загинув поблизу населеного пункту [[Часів Яр]], Бахмутського району, Донецької області. Похований на Алеї Героїв нового кладовища в селі Бендюга під Червоноградом. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":9" />.
|-
|10510
…
10515
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 5 лютого ===
|-----
|-
|10516
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Ференц Олександр Валерійович'''
|37 років, м. [[Луцьк]]. Був призваний на військову службу по мобілізації 01.03.2022 року до складу військової частини на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти.
|Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Степове, Василівського району, Запорізької області<ref>[https://suspilne.media/376538-vtrati-volini-zaginuli-se-dvoe-bijciv/ Втрати Волині: загинули ще двоє бійців]</ref>.
|-
|10517
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Дронюк Володимир Володимирович'''
|29 років, с. [[Рогиня]], Коломийський район, Івано-Франківська область.
|Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу села Пречистівка Донецької області<ref>[https://suspilne.media/377240-na-doneccini-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-frankivsini-volodimir-dronuk/ На Донеччині загинув військовослужбовець з Франківщини Володимир Дронюк]</ref>.
|-
|10518
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Іваницький Віктор'''
|48 років, м. [[Луцьк]]. Був кулеметником стрілецького відділення.
|Загинув внаслідок смертельного поранення під час виконання бойового завдання районі населеного пункту Миколаївка Бахмутського району Донецької області<ref name=":4"/>.
|-
|10519
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Бойко Артем'''
|м. [[Яремче]]. Старший сержант.
|Загинув під час стрілецького бою з російськими військовими поблизу Миколаївки на Донеччині<ref>[https://suspilne.media/378425-na-vijni-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-artem-bojko/ На війні загинув військовослужбовець з Прикарпаття Артем Бойко]</ref>.
|-
|10520
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Юрчук Микола'''
|43 роки, м. [[Шумськ]].
|Загинув у селі Новоселівка на Донеччині<ref name=":1">{{Cite news|url=https://suspilne.media/381893-na-ternopilsini-poprosalisa-iz-zagiblimi-vijskovosluzbovcami-20/|title=На Тернопільщині попрощалися із Петром Сагадюком та Миколою Юрчуком}}</ref>
|-
|10521
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Макушка Сергій'''
|48 років, с. [[Тристень]] на Волині.
|Загинув внаслідок мінометного обстрілу біля населеного пункту Авдіївка Покровського району на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://zahid.espreso.tv/unaslidok-minometnogo-obstrilu-poblizu-avdiivki-zaginuv-volinyanin-sergiy-makushka|title=Під час російсько-української війни, виконуючи службові обов'язки, загинув села Тристень, що на Волині, Сергій Макушка}}</ref>
|-
|10522
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Войтович Роман Володимирович'''
|29 років, с. [[Нянівка]], Малинська громада, 	Житомирська обл. Служив гранатометником.
|Загинув у бою біля н.п. Новомихайлівка, Донецької обл.<ref>{{Cite web|title=Фейсбук сторінка Малинської міської ради|url=https://www.facebook.com/MalynCityCouncil/posts/pfbid0nKTTqwnSpfZiN4bWduPuiWqpgy6vP71FFMHdWuaKZLQzFphnDgfg3iyhJPsXeo5tl|website=Facebook|accessdate=2023-02-20|language=uk}}</ref>
|-
|10523
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Шумський Петро Ярославович'''{{Орден За мужність III ступеня}}
|8 березня 1993, с. [[Поляна (Стрийський район)|Поляна]] Миколаївського району Львівської області<ref name=":8">{{Cite web|title=Десантник Петро Шумський загинув під час виконання бойового завдання|url=https://www.victims.memorial/people/petro-shumskyi|website=Меморіал жертв війни|accessdate=2023-04-24|language=uk}}</ref>. Протягом 2000—2008 років навчався у Полянській загальноосвітній школі I-го ступеня. Закінчив колишній [[Львівський коледж транспортної інфраструктури|Львівський технікум залізничного транспорту]]. У 2019 році приходив строкову службу. Потім підпивсав контракт із ЗСУ. Виконував бойові завдання у зоні АТО та ООС. Із початком повномасштабного вторгнення боронив державу у складі [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80 окремої десантно-штурмової бригади]]<ref>{{Cite web|title=Завтра у Львові попрощаються із ще одним Героєм. Що про нього відомо|url=https://tvoemisto.tv/news/zavtra_u_lvovi_poproshchayutsya_iz_shche_odnym_geroiem_shcho_pro_nogo_vidomo_143558.html|website=tvoemisto.tv|accessdate=2023-04-24}}</ref>.
|Загинув під час виконання бойового завдання під Краматорськом на Донеччині. Похований в рідному селі<ref name=":8" />. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":9" />.
|-
|10524
…
10525
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 6 лютого ===
|-----
|
|-
|10527
|[[Файл:68th jager brigade.png|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Николаїв Михайло'''
|с. [[Малий Ключів]] Печеніжинської територіальної громади. Служив стрільцем у 68 окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша.
|Загинув у бою з російськими окупантами поблизу села Павлівка Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/388109-na-doneccini-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-mihajlo-nikolaiv/|title=На Донеччині загинув військовослужбовець з Прикарпаття Михайло Николаїв}}</ref>
|-
|10528
|[[Файл:72 ОМБр.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Тупчій Антон'''
|1996, м. [[Біла Церква]]. Був стрільцем-снайпером 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А2167, 72ОМБр.
|Загинув від отриманих поранень, несумісних з життям в результаті здійснення противником артилерійського та мінометного обстрілу позицій підрозділу поблизу н.п. Вугледар Волноваського району Донецької області.
Похований на Алеї Слави, [[Сухоярське кладовище]]<ref name=":6" />.
|-
|10529
|[[Файл:45ОС батальйон.jpg|центр|безрамки|141x141пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Хахно Владислав Миколайович'''
|6 травня 1994 року, м. [[Київ]]. Солдат стрілець-санітар 45 ОСБ 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти. Навчався в ЗОШ 281 м. Києва. Після закінчення 9 класу пішов навчатися в ДПТНЗ ,,Міжрегіональний центр ювелірного мистецтва в м. Києві" Після закінчення навчання працював в різних сферах діяльності. 2015-2016 р.р.строкова служба.  Після служби в армії пішов працювати в різних сферах діяльності. Останнє місце роботи було підприємство "Міротекс". Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України добровольцем 28 квітня 2022 року.
З 21 червня 2022 року був в найгарячішому напрямку. Без сина залишилась мати. Без чоловіка залишилась молода дружина. 
|4 лютого отримав другу контузію під час бою. Владислав пролежав один вечір в шпиталі і против волі врачів повернувся на бойову позицію знаючи, що в підрозділі не вистачає людей. Загинув під час евакуації, коли йшли бої, 6 лютого 2023 року біля н. п. Новобахмутівка Очеретинської селишної територіальної громади Покровського району Донецької обл.

Будучи сам пораненим, допомагав бійцю сусіднього батальйону, хотів врятувати... Але, на жаль, загинув.

Похований 14 лютого на [[Берковецьке кладовище|Берковецькому кладовищі]] у м. Києві 42 ділянка, 15 ряд
|-
|10530
|[[Файл:72 ОМБр.svg|центр|безрамки|157x157пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Гречка Олександр Миколайович'''
|Народився 02 липня 1986 р. у м. [[Київ|Києві]]. Навчався в школі-ліцей №144 м. Києва. Закінчив Борщівський Агро-технічний коледж за спеціальністю спеціаліст з будівництва промислово-цивільних будівель і споруд. 
Проходив службу в ЗСУ в/ч 3030. Працював в компаніях «AJAX» та «OZON».

З 2014 по 2016 роки перебував в зоні АТО [[24-та окрема механізована бригада (Україна)|24 ОМБр ім.Короля Данила]] в Луганській області. З початку повномаштабної війни з 24 лютого 2022р. захищав Україну в [[72-га окрема механізована бригада (Україна)|72 ОМБр «Чорних запорожців»]] в Київській та Донецькій областях.

Відзначений нагородами Президента України.

В пам'яті рідних, близьких, співробітників, побратимів назавжди залишиться усміхненим, добрим, позитивним другом, братом, люблячим сином.

Вічна пам'ять та шана Герою!
|Загинув старший солдат Гречка Олександр 06 лютого 2023р. під Вугледаром Донецької області та похований 17 лютого 2023р. на [[Берковецьке кладовище|Берковецькому кладовищі]] м.Києва 42 ділянка.
|-
|10528
…
10534
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 7 лютого ===
|-----
|-
|10535
|[[Файл:Нашивка 125-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Муравський Андрій'''
|м. [[Львів]]. Закінчив колишнє Львівське медичне училище. Після завершення навчання проходив військову службу в місті Перечин Закарпатської області. У мирний час працював зубним техніком в міській поліклініці, згодом почав займатися виготовленням меблів. Із початком повномасштабного вторгнення РФ Андрій Муравський добровольцем вступив у 125 окрему бригаду територіальної оборони.
|16 лютого похований на Личаківському кладовищі<ref name=":0">{{Cite news|url=https://suspilne.media/387239-u-lvovi-poprosautsa-iz-vijskovimi-125-brigadi-tro-andriem-muravskim-ta-valeriem-golenkovim/|title=У Львові попрощаються із військовими 125 бригади ТрО Андрієм Муравським та Валерієм Голенковим}}</ref>
|-
|10536
|[[Файл:Нашивка 125-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Голенков Валерій'''
(«Калина»)
|м. [[Львів]]. Закінчив Технологічний фаховий коледж Національного лісотехнічного університету України. Протягом 1990—1992 років він проходив військову службу у Миргороді Полтавської області. Працював в органах внутрішніх справ та був капітаном поліції. Із перших днів повномасштабної війни попри статус людини з інвалідністю Валерій вступив до лав 125 окремої бригади ТрО.
|Загинув рятуючи побратима. 16 лютого похований на Личаківському кладовищі<ref name=":0" />
|-
|10537
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Залипка Ярослав Романович'''
|16 січня 1981, м. [[Рогатин]], Івано-Франківської області. Рогатинській ЗОШ №&nbsp;2, здобув освіту у Рогатинському державному аграрному коледжі за спеціальністю «зоотехнік». З червня 1999 року до жовтня 2000 року проходив строкову службу. З 5 червня 2022 року старший матрос Ярослав Залипка з м. Рогатина виконував бойові завдання у складі гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти. Воював в Бахмуті та Водяному. Напередодні 24 лютого отримав важку травму. Проходячи тривале лікування, старався якнайшвидше стати на ноги. З 27 березня 2018 року до квітня 2021 року брав безпосередню участь в Антитерористичній операції та Операції Об'єднаних Сил на території Донецької і Луганської областей. У мирний час працював в Україні та за кордоном.
|Загинув на Донеччині. Похований 14 лютого в Рогатині<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/380780-na-doneccini-zaginuv-starsij-matros-z-ivano-frankivsini-aroslav-zalipka/|title=На Донеччині загинув старший матрос з Івано-Франківщини Ярослав Залипка}}</ref>.
|-
|10538
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Сагадюк Петро'''
|23 лютого 1984, м. [[Ланівці]]. Солдат-артилерист, був призваний на військову службу в березні 2022 року.
|Загинув внаслідок атаки ворожої артилерії поблизу населеного пункту Ступочки, що на Донеччині<ref name=":1" />
|-
|10539
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ткач Андрій Миколайович'''
|23 травня 1973, м. [[Косів]]. Воював у складі 34-го стрілецького батальйону.
|Загинув під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://galychyna.if.ua/2023/02/15/na-viyni-zaginuv-prikarpatets-andriy-tkach/|title=На війні загинув прикарпатець Андрій Ткач}}</ref>
|-
|10540
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Фітель Денис Сергійович]]'''{{Орден За мужність III ступеня}}
|16 червня 1991, м. [[Червоноград]] Львівської області. Навчався у місцевій школі №&nbsp;10. Потім закінчив Червоноградський гірничо-економічний коледж та [[Національний університет «Львівська політехніка»]]. З 2011 року працював гірником на шахті «Відродження». З початком повномасштабної війни Денис був мобілізований до лав Збройних Сил України. Воював проти окупантів у складі [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]]. Брав участь у боях на різних напрямках і поліг у найзапеклішому&nbsp;— під час битви за Бахмут<ref>{{Cite web|title=Десантник Денис Фітель загинув під Бахмутом|url=https://www.victims.memorial/people/denys-fitel|website=Меморіал жертв війни|accessdate=2023-05-05|language=uk}}</ref>.
|Загинув під час виконання бойового завдання біля села Іванівське під Бахмутом на Донеччині. Похований 10 лютого на Алеї Слави Бендюзького кладовища у рідному місті<ref>{{Cite web|title=ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ, ВОЇНУ-ШАХТАРЮ ДЕНИСУ ФІТЕЛЮ {{!}} Шахтар Галичини|url=http://www.lvug.com.ua/2023/02/08/vichna-pam-yat-geroyu-voyinu-shahtaryu-denisu-fitelyu/|website=www.lvug.com.ua|accessdate=2023-05-05}}</ref>. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":9" />.
|-
|11541
|[[Файл:State Border Guard Service Patches of Ukraine 09.jpg|126x126пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кепенко Андрій Іванович'''
|с. [[Секунь]] Ковельського району. Солдат сьомого прикордонного загону.
|Загинув в Бахмуті отримавши численні серйозні поранення<ref>{{Cite news|url=https://kovel.media/u-bahmuti-zagynuv-zhytel-dubivskoyi-gromady-andrij-kepenko/|title=У Бахмуті загинув житель Дубівської громади Андрій Кепенко}}</ref>
|-
|11542
|{{80 ОДШБр ЗСУ}}
|'''{{flagicon|Україна}} Івченко Володимир Григорович'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}
|20 червня 1978 року, м. [[Прилуки]] Чернігівської області. Навчався у загальноосвітній школі №&nbsp;10, а згодом у Прилуцькому педколеджі. До війни працював у розкрійному цеху місцевого підприємства. З серпня 2022-го пішов захищати рідну Батьківщину. Служив радіотелефоністом зенітного артилерійського взводу, солдатом [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]] ЗСУ<ref>{{Cite web|title=10 лютого Прилуки попрощалися з захисником України • Новини • Місто Прилуки|url=https://prk.city/news/6512-10_lyutogo_pryluky_poproshhalysya_z_zaxysnykom_ukrayiny|website=prk.city|accessdate=2023-08-23}}</ref><ref>{{Cite web|title=У Прилуках провели в останню путь солдата Володимира Івченка - ПРИЛУКИ ОПЕРАТИВНІ|url=https://www.pryluky.club/у-прилуках-провели-в-останню-путь-солд/|date=2023-02-10|accessdate=2023-08-23|language=uk}}</ref>.
|Загинув під час бойових дій поблизу населеного пункту [[Ступочки]] Донецької області. Похований 10 лютого 2023 року в Прилуках. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":9" />.
|-
|10543
…
10549
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 8 лютого ===
|-----
|-
|10550
|[[Файл:3ошбр logo.svg|208x208пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Малецький Костянтин Віталійович'''
(«Рутен»)
|26 лютого 2003, м. [[Моршин]], Львівської області. Випускник ліцею імені Героїв Крут, стрілець 2-го батальйону [[3-тя окрема штурмова бригада (Україна)|3-ї ОШБр]] ЗСУ. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України його батько, а згодом і сам Костянтин&nbsp;— спочатку у 103-й бригаді ТрО, де служили його батько та мати, згодом перевівся до [[3-тя окрема штурмова бригада (Україна)|ССО «Азов»]]
|Загинув від ворожого осколка прикривши тілом пораненого побратима та медика<ref>{{Cite news|url=https://censor.net/ua/news/3398576/u_boyu_z_okupantamy_zakryvshy_soboyu_vid_ulamkiv_medyka_ta_poranenogo_pobratyma_zagynuv_voyin_3yi_oshb|title=У бою з окупантами, закривши собою від уламків медика та пораненого побратима, загинув воїн 3-ї ОШБ Костянтин Малецький, у лютому йому мало виповнитися 20 років
Джерело: https://censor.net/ua/n3398576}}</ref>
|-
|10551
|[[Файл:59th Separate Motorized Infantry Brigade SSI (no tab).png|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мельник Олександр'''
|44 роки, м. [[Вінниця]]. Закінчив Вінницький коледж архітектури, будівництва та дизайну. Проходив строкову службу у десантних військах. Згодом працював слюсарем у військовий частині. У 2014—2015 роках воював в зоні АТО на Донбасі. З початком повномасштабного російського вторгнення служив у лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
|Загинув на Донеччині.
|-
|10552
…
10564
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 9 лютого ===
|-----
|-
|10565
|{{58 ОМПБр ЗСУ}}
|{{flagicon|Україна}} '''Борис Олексій'''
|27 років. Журналіст, воював у складі 58-ї мотопіхотної бригади. Разом із батьком пішов добровольцем.
|Загинув на східному напрямку<ref>{{Cite news|url=https://24tv.ua/vtrati-ukrayini-shodi-9-lyutogo-2023-zaginuv-zhurnalist-oleksiy_n2253687|title=Разом із батьком пішов добровольцем на фронт: на Сході загинув журналіст Олексій Борис}}</ref>
|-
|10566
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Климович Роман'''
|34 роки. Двоюрідний брат співачки [[Федишин Ірина Петрівна|Ірини Федишин]].
|Загинув під Соледаром<ref>{{Cite news|url=https://showbiz.24tv.ua/irini-fedishin-zaginuv-brat-pid-soledarom-divitsya-ostannye-foto_n2253485|title="Сльози заливають, не вірю": брат Ірини Федишин загинув під Соледаром – останнє їхнє фото}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://varta1.com.ua/news/u-boyah-pid-soledarom-zaginuv-brat-ukrayinskoyi-vidomoyi-spivachki-zi-lvova-foto_360824.html|title=У боях під Соледаром загинув брат української відомої співачки зі Львова (ФОТО)}}</ref>
|-
|10567
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Слущенко Дмитро''' '''Олексійович''' («Лесик»)
{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}
|34 роки, м. [[Одеса]]. Навчався у місцевій школі-інтернаті №&nbsp;2. Потім закінчив [[Одеський національний морський університет]]. Працював у транспортній компанії на посаді головного менеджера-експедитора. Вільно володів англійською мовою. З початком повномасштабної війни Дмитро, як офіцер запасу, відразу пішов до військкомату, адже бажав стати на захист рідної країни від окупантів. Згодом приєднався до лав [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]]. Обійняв посаду командира взводу та разом із підрозділом вирушив на передову<ref>{{Cite web|title=Лейтенант Дмитро Слущенко загинув на Донеччині|url=https://www.victims.memorial/people/dmytro-slushchenko|website=Меморіал жертв війни|accessdate=2023-04-28|language=uk}}</ref>.
|Загинув поблизу села [[Іванівське (Бахмутський район)|Іванівське]] Донецької області. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)<ref name=":9" />.
|-
|10568
|[[Файл:I 5 storm reg.png|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мостовий Григорій'''(«Мост»)
|19 лютого, 1972, с. [[Мостовівщина]] Полтавська область. Закінчив Хорольський аграрний коледж. Працював у колгоспі, потім був на заробітках у Польщі. Але врешті повернувся до рідного села. Займався сільським господарством. Тримав пасіку. Під час повномасштабного російського вторгнення був мобілізований до лав ЗСУ. Служив водієм гранатометного відділення у 5-й окремій штурмовій бригаді.
|Загинув під час виконання бойового завдання біля села Кліщіївка під Бахмутом на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/hryhorii-mostovyi|title=Григорій Мостовий}}</ref>.
|-
|10569
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Микитчак Василь Михайлович'''
|11 травня 1979, с. [[Андріївка (Донецька селищна громада)|Андріївка]] Балаклійського району.
|Загинув у населеному пункті Іванівське Донецької області <ref name=":12" />.  
|-
|10570
|[[Файл:30 ОМБр.svg|157x157пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Демиденко Іван Валерійович'''
| 29 листопада 1998, с. [[Сенча]]. З 2005-2016 роки навчався у Сенчанській загальноосвітній школі І-III ступенів, далі здобув професію зварювальника у ДНЗ "Гадяцьке ВПАУ". Після навчання хлопця призвали на строкову військову службу. Після закінчення служби працював стропальником у Яблунівському "Полтавагазвидобування". Був мобілізуований 24 лютого 2022 року. Був старшим солдатом в 30-й окремій механізованій бригаді.
|Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Червона гора Донецької області <ref name=":12" />.

|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 10 лютого ===
|-----
|-
|10581
|[[Файл:35th Separate Marine Brigade SSI (no tab).svg|125x125пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Клімковський Мар'ян'''
|м. [[Борислав]], Львівської області. Навчався в Інституті комп'ютерних наук та інформаційних технологій Львівської політехніки. Працював у сфері авіації, зокрема займався складанням маршрутів міжнародних перельотів. Із початком повномасштабного вторгнення РФ став на захист України. Мар'ян Клімковський проходив військові навчання у Великобританії. Воював у лавах 35 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Брав участь у звільненні Херсонської області та населених пунктів на Донбасі.
|18 лютого похований на Личаківському кладовищі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/388913-u-lvovi-poprosautsa-iz-29-ricnim-zahisnikom-ukraini-maranom-klimkovskim/|title=У Львові попрощаються із 29-річним захисником України Мар'яном Клімковським}}</ref>
|-
|10582
|[[Файл:72 ОМБр.svg|безрамки|157x157пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Андріяш Руслан Васильович'''
|Народився 6 грудня 1972 року у [[Бровари|Броварах]]. Закінчив місцеву загальноосвітню школу та професійно-технічне училище. У 2015-му році вперше став на захист України, а у 2017-му повернувся до цивільного життя.
З початком повномасштабної війни чоловік вчергове долучився до лав Захисників Батьківщини: спочатку до добровольчого формування у Броварах, трохи згодом&nbsp;— до військової частини А2167 на посаду стрільця.<ref name="cheline.com.ua">[https://cheline.com.ua/news/vijna/chernigivshhina-provela-v-ostannyu-put-p-yatoh-voyiniv-shho-zaginuli-za-nezalezhnist-344361]</ref>
|Загинув під час виконання чергвого бойового завдання поблизу Вугледара на Донеччині. Попрощалися з воїном у Бобровиці Чернігівської області, поховавши його на місцевому кладовищі.<ref name="cheline.com.ua"/>
|-
|10583
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''[[Фітель Ярослав Ігорович]]'''<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}
| 11 жовтня 1995, [[Львів]]. Навчався у Львівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №&nbsp;82 Львівської міської ради Львівської області. Здобував освіту у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище» (тоді&nbsp;— Професійно-технічне училище №&nbsp;33 міста Львова). Протягом 2014—2018 років навчався у [[Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного|Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного]]. Після завершення навчання виконував бойові завдання у зоні проведення Операції Об'єднаних сил на Донеччині, із 2020 року&nbsp;— на Луганщині. Із початком повномасштабного вторгнення боровся проти держави-терориста у лавах [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]] Десантно-штурмових військ Збройних сил України<ref>{{Cite web|title=Ярослав Ігорович Фітель|url=https://heroipto.lviv.ua/Ярослав-Фітель/|website=Сайт пам'яті|date=2023-02-14|accessdate=2023-04-24|language=uk}}</ref>.
|Загинув, захищаючи Україну від російських окупантів. Похований 14 лютого на Марсовому полі біля Личаківського цвинтаря у Львові<ref>{{Cite news|title=У Львові попрощалися із бійцем 80-ї бригади 27-річним Ярославом Фітелем|url=https://www.radiosvoboda.org/a/lviv-proshchannyia-yaroslav-fitel/32271450.html|work=Радіо Свобода|accessdate=2023-04-24|language=uk|first=Сергій|last=Нужненко}}</ref>. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)<ref name=":9" />.
|-
|10584
…

10594
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 11 лютого ===
|-----
|-
|10595
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мельничук Олексій Степанович'''
|50 років, м. [[Перм]]. Коли іще був зовсім маленьким, батьки повернулися в Україну, а саме у [[Рівне]]. Тут Олексій провів усе своє свідоме життя, закінчив школу, а за тим вступив до Новосибірського військового училища. Провчився там три курси, а далі постав вибір: або присягати на вірність росії (розпався Радянський Союз), або кидати навчання. Присягати росії не захотів, тому повернувся у Рівне де вступив до [[Рівненський державний гуманітарний університет|педагогічного інституту]] на україно-англійську філологію. Син екс-судді Господарського суду Рівненської області. Воював у зоні АТО у 2014 році. Впродовж останніх років працював водієм-далекобійником за кордоном.
|Загинув під час мінометного обстрілу противником у районі Бахмуту. Похований 19 лютого 2023 на кладовищі Нове<ref>{{Cite news|url=https://rivne.rayon.in.ua/news/576251-u-rivnomu-poproshchayutsya-iz-zakhisnim-yakiy-zaginuv-na-fronti|title=У Рівному попрощаються із захисником, який загинув на фронті}}</ref>.
|-
|10596
|[[Файл:56th Separate Motorized Infantry Brigade SSI.svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Крисін Володимир'''(«Шорох»)
|20 листопада 1998, м. [[Мена (місто)|Мена]]. Командир роти протитанкових ракет, капітан. Після закінчення школи у 2016 році він вступив і успішно закінчив Львівську Національну академію Сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного. Далі обрав для проходження служби 56-ту Маріупольську мотострілецьку бригаду. З перших днів брав участь у бойових діях на Донбасі. У червні та серпні був двічі поранений, але після реабілітації повертався у свій підрозділ.
|Загинув поблизу населеного пункту Різдвянка, що в Запорізькій області<ref>{{Cite news|url=https://susidy.city/articles/266954/na-rosijsko-ukrainskij-vijni-zaginuv-menyanin-volodimir-krisin-z-pozivnim-shoroh|title=На війні загинув менянин Володимир Крисін з позивним Шорох}}</ref>.
|-
|10597
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кураносов Роман'''
|13.09.1999, м. [[Стрий]]. Навчався у школі №&nbsp;3 у Стрию, з початку війни займався волонтерством, пройшов вишкіл у лавах ГФ «Стрийська Сотня Січових Стрільців», згодом вже сам навчав інших. Був навідником відділення аеромобільного батальйону.
|Загинув під час виконання бойового завдання на Луганщині<ref>{{Cite news|url=https://portal.lviv.ua/news/2023/02/20/na-vijni-zahynuv-stryianyn-roman-kuranosov|title=На війні загинув стриянин Роман Кураносов}}</ref>.
|-
|10598
|[[Файл:128 ОГШБр к.svg|125x125пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Прокопчук Олександр''' 
|26 років, с. [[Бережниця (Сарненський район)|Бережниця]] Рівненської області. Народився в родині священника. У 2019-му закінчив Тернопільський національний медичний університет імені Івана Горбачевського. Потім вступив до Української військово-медичної академії і став військовим лікарем. Під час повномасштабної війни чоловік рятував українських оборонців у складі ЗСУ. Був бойовим медиком 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
|Загинув під час евакуації поранених захисників під Бахмутом на Донеччині <ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/oleksandr-prokopchuk|title=Олександр Прокопчук}}</ref>.
|-
|10599
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Олішевський Богдан Васильович''' 
|13 липня 1985, с. [[Джугастра]] Крижопільського району Вінницької області.  Цього ж 1985 р. сім’я переїхала в с. [[Лукашівка (Ладижинська міська рада)|Лукашівку]] Ладижинської ТГ. Із 1992 по 2001 р.р. навчався у Лукашівському навчально-виховному комплексі. Із 2004 по 2006 р.р. проходив строкову службу у лавах ЗСУ. З 2014 року служив в зоні АТО на сході України. З початком повномасштабного вторгнення пішов захищати свою Батьківщину.
|Загинув 11 лютого під населеного пункту Бахмут Донецької області <ref name=":13">{{Cite news|url=https://www.ladrada.gov.ua/vichno-u-pamiati-miskoi-hromady/1638-вічно-у-памяті-міської-громади.html|title=вічно-у-памяті-міської-громади}}</ref>.
|-
|10600
…
10614
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 12 лютого ===
|-----
|-
|10620
|[[Файл:Нарукавний знак 108-й окремий гірсько-штурмовий батальйон.png|128x128пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Кознюк Михайло'''
|1996, с. [[Буковець (Верховинський район)|Буковець]]. Служив головним сержантом 2 гірсько-штурмової роти у [[108-й окремий гірсько-штурмовий батальйон (Україна)|108-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні]]. Пішов на військову службу за контрактом 26 грудня 2021 року. У 2015 році з Михайлом вийшов сюжет, який зробив його відомим на всю країну. У сюжеті він розповідає на місцевому діалекті про свою роботу вівчарем<ref>{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=E-gv9UVa5hw|title=Нова карпатська зірка - вівчар Михайло про румунських собак}}</ref>.
|Загинув внаслідок поранень, спричинених ворожим артилерійським обстрілом на Донецькому напрямку<ref>{{Cite news|url=https://lb.ua/society/2023/02/14/545833_viyni_zaginuv_nayvidomishiy_vivchar.html|title=На війні загинув найвідоміший вівчар України Михайло Кознюк}}</ref>.
|-
|10621
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Коломієць Олександр Сергійович'''
|55 років, с. [[Тернівка (Тульчинський район)|Тернівка]] Крижопільської громади. Був призваний по мобілізації. Обіймав посаду навідника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти.
|Загинув під час ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Невельське на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://vinnitsa.info/news/na-donechchyni-zahynuv-serzhant-z-vinnychchyny-oleksandr-kolomiyets.html|title=На Донеччині загинув сержант з Вінниччини Олександр Коломієць}}</ref>.
|-
|10622
|[[Файл:93 ОМБр п.svg|безрамки|123x123пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Макаревич Віктор Олегович'''
|Народився 23 червня 1987 року в місті [[Торецьк]] на Донеччині. Закінчив Білоцерківську загальноосвітню середню школу, а у 2005-му році&nbsp;— будівельне училище №&nbsp;13. В 2007 році переїхав до міста Чернігова, працював будівельником.
18 жовтня 2022 року долучився до лав Збройних Сил України і того ж місяця вирушив до Великої Британії, а через два місяця у складі військової частини А1302 на посаді стрільця давав гідну відсіч загарбникам.<ref name="cheline.com.ua"/>
|Загинув 12 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут Донецької області.
Похований 23 лютого 2023 року на кладовищі «Яцево» в м. Чернігів.<ref name="cheline.com.ua"/>
|-
|10623
|[[Файл:State Border Guard Service Patches of Ukraine 10.jpg|127x127пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Лосятинський Микола Вікторович'''
|06 грудня 1972, м. [[Суми]].
|Похований на Алеї Слави Баранівського кладовища у Сумах<ref name=":7">{{Cite news|url=https://suspilne.media/387986-u-sumah-poprosalisa-iz-dvoma-zahisnikami-prikordonnikami-mihajlom-baraduleu-ta-mikolou-losatinskim/|title=У Сумах попрощалися із двома захисниками – прикордонниками Михайлом Барадулею та Миколою Лосятинським}}</ref>.
|-
|10624
|[[Файл:State Border Guard Service Patches of Ukraine 10.jpg|127x127пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Барадуля Михайло'''
|40 років, м. [[Маріуполь]]. До 2014 року працював в міському управлінні архітектури міста Суми. Вже у 2015-му році Михайло долучився до державної прикордонної служби. Пройшов військовий шлях від солдата до офіцера. З перших днів війни був на кордоні, вперше повернувся додому аж через три місяці.
|Похований на Алеї Слави Баранівського кладовища у Сумах<ref name=":7" />.
|-
|10625
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Яремчук Микола Сергійович]]''' («Ярем»){{Орден За мужність III ступеня}}
|19 травня 2000, м. [[Чернівці]], район Садгора. Влітку Микола закінчив навчання. 1 листопада пішов до центру комплектування добровольцем після свого старшого брата. Був сапером у [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-й десантно-штурмовій бригаді]]. Був командиром взводу десантників. був срібним призером юніорського чемпіонату України, учасником та призером міжнародних змагань, здобув кваліфікацію кандидата у майстри спорту та отримав чорний пояс (1 дан). Закінчив факультет фізичної культури та працював тренером.
|Загинув у Бахмуті<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/388982-a-visivala-jomu-sorocku-na-vesilla-pid-bahmutom-zaginuv-22-ricnij-desantnik-z-cernivciv-mikola-aremcuk/|title="Я вишивала йому сорочку на весілля". Під Бахмутом загинув 22-річний десантник з Чернівців Микола Яремчук}}</ref>. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":9">{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/2242023-46469|title=Указ президента України №224/2023 Про відзначення державними нагородами України|date=14 квітня 2023}}</ref>.
|-
|10626
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Пукіш Тарас Романович'''
|39 років, с. [[Мостище (Калуський район)|Мостище]]. Навчався на адвоката, а перед тим працював юристом. Хоча за першою спеціальністю&nbsp;— електрик. Автивний учасник Революції гідності. Моблізований у червні 2022 року. Служив кулеметником групи інспекторів прикордонної застави.
|Загинув у Писарівці<ref>{{Cite web|url=https://kalushcity.gov.ua/news/taras-pukish9|title=Тарас Пукіш…}}</ref>.
|-
|10627
|[[Файл:Нашивка 241-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Козенко Вадим'''
|29 років, Кіровоградщина. Жив із родиною у місті [[Сміла]] на Черкащині. За фахом був слюсарем з ремонту автомобілів. Працював у будівельній галузі. Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік став стрільцем 206-го окремого батальйону територіальної оборони. Боронив Київщину та Донеччину.
|Загинув під Бахмутом. Похований в місті Сміла<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/vadym-kozenko|title=Вадим Козенко}}</ref>.
|-
|10628
…
10634
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 13 лютого ===
|-----
|-
|10635
|[[Файл:Security Service of Ukraine Emblem.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Шийка Василь'''
|39 років, с. [[Камінь (Калуський район)|Камінь]], на Івано-Франківщині. Після закінчення Академії сухопутних військ потрапив на службу в одну з військових частин Рівного. Підполковник СБУ, керував підрозділом середньої ланки. Служив на сході у зоні АТО/ООС.
|Загинув на Запорізькому напрямку. Прощання відбулося 15 лютого в місті Рівне. Похований у рідному селі Камінь Івано-Франкіської області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/386591-u-rivnomu-poprosalisa-iz-zagiblim-pidpolkovnikom-sbu-vasilem-sijkou/|title=У Рівному попрощалися із загиблим підполковником СБУ Василем Шийкою}}</ref>.
|-
|10636
|[[Файл:CORD Patch uo.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Мельниченко Віктор Юрійович]]'''{{ряд2|{{Почесний громадянин Тернополя}}}}
|25 вересня 1989, м. [[Тернопіль]]. Був членом рою «НС-9» Тернопільського осередку [[Спілка української молоді|Спілки Української Молоді]]. З 2008 року працював в [[КОРД|«КОРДі]]» від самого заснування. Брав участь в спецопераціях на Тернопільщині, в зоні АТО. Один з найбільш професійних спецпризначенців. Мав досить високу кваліфікацію. Залишилися дружина і донька.
|Загинув у Бахмуті ще з одним бійцем «КОРДу» з іншої області. Вони попали під обстріл «ГРАДу», смерть була в них миттєва. Похорон відбувся 16 лютого в Тернополі, похований на Алеї Героїв на Микулинецькому цвинтарі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/387485-u-ternopoli-proveli-v-ostannu-dorogu-kordivca-viktora-melnicenka/|title=У Тернополі провели в останню дорогу кордівця Віктора Мельниченка}}</ref>.
|-
|10637
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кравчук Віталій'''
|м. [[Ланівці]]. Був старшим стрільцем гірсько-штурмової роти, військової частини А3029, військової частини А4267. Служив у місті Ланівці в складі роти охорони. На початку лютого 2023 року він відправився на Донеччину. Залишилось троє дітей.
|Похорон відбувся 17 лютого в місті Ланівці Тернопільської області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/389066-u-gromadi-na-ternopilsini-poprosalisa-iz-zagiblim-bijcem-vitaliem-kravcukom/|title=У громаді на Тернопільщині попрощалися із загиблим бійцем Віталієм Кравчуком}}</ref>
|-
|10638
|[[Файл:Нашивка 105-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Тернопільська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Хорощак Сергій Михайлович]]'''{{ряд2|{{Почесний громадянин Тернополя}}}}
|01 вересня 1981. Був стрільцем третього відділення стрілецького взводу військової частини А7170. У мирний час був приватним підприємцем, займався столяркою, робив добротні меблі, руками він вмів робити все.
|Загинув, виконуючи бойове завдання, за призначенням із забезпечення оборони, відсічі і стримання збройної агресії РФ, в населеному пункті Масютівка Харківської області. Похований у Тернополі 17 лютого 2023<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/389168-trimajtesa-ostanne-slovo-pobratimam-u-ternopoli-pohovali-zahisnika-ukraini/|title="Тримайтеся" – останнє слово побратимам: у Тернополі поховали захисника України}}</ref>
|-
|10639
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Бугайчук Андрій'''
|24 роки, м. [[Шепетівка]]. Виховувала бабуся, поки мама була на заробітках. У Шепетівці закінчив школу й місцеве училище. Потім пішов до армії. Був в АТО, прийшов додому і влаштувався тут на роботу. Коли почалась війна, він добровільно захотів йти захищати. На фронті захисник був стрільцем стрілецького взводу, стрілецького батальйону.
|Загинув у Бахмуті<ref>{{Cite news|url=https://vsim.ua/lyudi/ne-dochekalis-babusyamama-i-narechena-u-bahmuti-zaginuv-24-richniy-and-11770201.html|title=Не дочекались бабуся, наречена і мама. У Бахмуті загинув 24-річний Андрій Бугайчук}}</ref>.
|-
|10640
|[[Файл:206ОБтТрОКиєва.png|158x158пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кірчик Максим'''(«Дирчик»)
|3 лютого 1990, м. [[Кременець]] Тернопільської області. дитинства жив у місто [[Дубно]] на Рівненщині. Закінчив там ліцей №&nbsp;2 та вище художнє професійно-технічне училище. З 2008 року навчався на факультету «Економіка підприємств» Рівненського національного університету водного господарства та природокористування. Згодом оселився у [[Київ|Києві]]. З 2013 року працював у Національному музеї народної архітектури та побуту України майстром з гончарства. Максим цікавився історією та культурою України. Самостійно опанував гру на бандурі, сопілці та гармоніці, навчився кобзарських пісень. Був активним учасником Революції Гідності. З 2019 року працював оператором висотного баштового крана на столичному підприємстві. 24 лютого 2022 року приєднався до 204-го батальйону, що у складі 241-ї бригади ТРО ЗСУ. Воював за Київщину, брав участь у звільненні Ірпеня, Чернігівщини та Миколаївщини. Згодом перейшов до 206-го батальйону ТРО і брав участь у звільненні Херсонщини. Служив на посаді стрільця. Разом із побратимами виконував бойові завданні на гарячих напрямках фронту. А на початку 2023-го вони вже втримували позиції на Бахмутському напрямку.
|Загинув в бою з російськими окупантами біля села Залізнянське на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/maksym-kirchyk|title=Максим Кірчик}}</ref>.
|-
|10641
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кушнір Борис'''(«Дергачі»)
|6 січня 1986, м. [[Дергачі]] поблизу Харкова. Служив у Національній гвардії. З 2020 року був членом ВО «Свобода».
|Загинув у бою з окупантами під Лиманом у бою з окупантами<ref>{{Cite news|url=https://2day.kh.ua/ua/kharkow/na-viyni-zahynuv-natshvardiyets-iz-kharkivshchyny|title=На війні загинув нацгвардієць із Харківщини}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/388694-pid-limanom-zaginuv-boec-nacionalnoi-gvardii-z-harkivsini/|title=Під Лиманом загинув боєць Національної гвардії з Харківщини}}</ref>.
|-
|10642
|[[Файл:CORD Patch uo.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Бондарчук Богдан Вікторович'''
|13 березня 1982, лейтенант поліції, інспектор підрозділу «КОРД» з Чернігівської області.
|Загинув року під час виконання бойового завдання щодо стримування наступальних дій ворога та недопущення прориву оборони в населеному пункті Бахмут. Перебуваючи на позиції, потрапив під ворожий обстріл з реактивної системи залпового вогню, внаслідок чого отримав поранення, несумісне з життям<ref>[https://cheline.com.ua/news/society/na-chernigivshhini-nazvali-vulitsyu-na-chest-zagiblogo-politsejskogo-bogdana-bondarchuka-364394 На Чернігівщині назвали вулицю на честь загиблого поліцейського Богдана Бондарчука]</ref>.
|-
|10643
…
10649
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 14 лютого ===
|-----
|-
|10650
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Новіков Сергій'''
|21 травня 1973 року, проживав у [[Долина (місто)|Долині]]. Мобілізувався у військо 11 березня 2022 року. Служив водієм автомобільного відділення підвозу боєприпасів мінометного взводу 35 окремої бригади морської піхоти.
|Загинув від отриманого під час виконання бойового завдання поранення неподалік Мар'їнки Донецької області<ref>{{Cite web|url=https://suspilne.media/387281-na-doneccini-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-sergij-novikov/|title=На Донеччині загинув військовослужбовець з Прикарпаття Сергій Новіков}}</ref>.
|-
|10651
|[[Файл:Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Савич Володимир'''
|с. [[Велике (Червоноградський район)|Велике]] Сокальської громади. Був призваний на військову службу 01 квітня 2022 року, служив кулеметником вогневої групи ракетно-артилерійського відділення прикордонної застави вогневої підтримки відділу прикордонної служби №&nbsp;1 військової частини 2382 Державної прикордонної служби України
|Загинув біля населеного пункту Водяне Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://tvoemisto.tv/news/na_donechchyni_zagynuv_zahysnyk_zi_lvivshchyny_volodymyr_savych_143962.html|title=НА ДОНЕЧЧИНІ ЗАГИНУВ ЗАХИСНИК ЗІ ЛЬВІВЩИНИ ВОЛОДИМИР САВИЧ}}</ref>.
|-
|10652
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Попов Андрій'''
|Закінчив Харківську державну академію культури, був випускником факультету культурології 2009 року. Свідомо пішов у ЗСУ. Брав участь у найзапекліших боях навколо Бахмута.
|Похований на Алеї Слави кладовища №&nbsp;18 20 лютого<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/390689-svidomo-pisov-u-zsu-na-doneccini-zaginuv-zahisnik-z-harkova/|title="Свідомо пішов у ЗСУ": на Донеччині загинув захисник з Харкова}}</ref>.
|-
|10653
|[[Файл:54th Separate Mechanized Brigade SSI (with tab).svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Рибалка Андрій Анатолійович'''
|8 березня 1983, смт. [[Куликівка (смт)|Куликівка]], Чернігівський район. У 2000 році закінчив місцеву загальноосвітню школу, а з 2002-го по 2003-й роки проходив строкову військову службу. З перших днів вторгнення проходив службу у військовій частини А0693, де займав посаду стрільця-помічника гранатометника.
|Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Федорівка на Донеччині<ref name="gorod.cn.ua">{{Cite news|url=https://www.gorod.cn.ua/news/gorod-i-region/140103-na-chernigivshini-v-ostannyu-put-proveli-10-voyiniv.html|title=На Чернігівщині в останню путь провели 10 воїнів}}</ref>.
|-
|10654
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мельник Олександр Сергійович'''
|селище [[Літин (смт)|Літин]]. Механік відділення технічного обслуговування.
|Загинув при виконанні бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/383732-12-misaciv-vijni-zagibli-geroi-vinniccini/|title=12 місяців війни: загиблі герої Вінниччини}}</ref>.
|-
|10655
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Дєєв Олег Святославович'''
|23 травня 1985, м. [[Ладижин]]. Закінчив Ладижинську ЗОШ №2. Із 2001 по 2004 р.р. навчався у Немирівському ПТУ №10 та здобув професію кухаря. З червня 2018 року працював у їдальні Філії «Переробного комплексу» ТОВ «Вінницька птахофабрика» пекарем. З лютого 2022 року захищав Україну від російських агресорів.
|Загинув 14 лютого 2023 року біля н.п. Водяне Донецької області <ref name=":13" />.
|-
|10656
…
10664
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 15 лютого ===
|-----
|-
|10665
|[[Файл:Нашивка 102-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Івано-Франківська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Волошинович Володимир'''
|1967 рік, м. [[Рожнятів]], Івано-Франківської області. Був старшим сержантом, старшим стрільцем.
|Загинув внаслідок боїв з окупантом на Запоріжжі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/386810-na-zaporizzi-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-ivano-frankivsini-volodimir-volosinovic/|title=На Запоріжжі загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Володимир Волошинович}}</ref>
|-
|10666
|[[Файл:Нашивка 102-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Івано-Франківська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Гецко Назар'''
|30 років. Був депутатом Войнилівської селищної ради. Воював в зоні АТО у 2014 році
|Загинув на Запоріжжі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/386600-u-rosijsko-ukrainskij-vijni-zaginuv-boec-deputat-selisnoi-radi-z-prikarpatta-nazar-gecko/|title=У російсько-українській війні загинув боєць, депутат селищної ради з Прикарпаття Назар Гецко}}</ref>
|-
|10667
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Калинич Микола'''
|29 років, с. [[Великий Рожин]] на Косівщині. Служив заступником командира бойової машини&nbsp;— навідником-оператором
|Загинув під час штурмових дій<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/391205-na-doneccini-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-ivano-frankivsini-mikola-kalinic/|title=На Донеччині загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Микола Калинич}}</ref>.
|-
|10668
|[[Файл:Нашивка 105-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Тернопільська область).svg|132x132пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''[[Мельник Дмитро Петрович]]'''{{ряд2|{{Почесний громадянин Тернополя}}}}
|[[8 листопада]] [[1979]], с. [[Серетець]], [[Тернопільська область]]. Проживав із родиною в м. [[Тернопіль]]. Командир відділення стрілецької роти [[105-та окрема бригада територіальної оборони (Україна)|105-ї окремої бригади територіальної оборони]]. 
|Загинув [[15 лютого]] [[2023]] року внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання на Харківщині. Похований 19 лютого 2023 року в селі [[Загір'я (Тернопільський район)|Загір'я]] Тернопільського району.
|-
|10669
…
10679
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 16 лютого ===
|-----
|-
|10680
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Тодиренчук Ігор Миколайович'''
|3 жовтня 1982, с. [[Великий Кучурів]], Буковина. Молодший сержант. З 2014 року брав участь в Антитерористичній операції на сході України.
|Загинув поблизу населеного пункту Роздолівка Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://molbuk.ua/news/279300-geroi-bukovyny-na-donechchyni-zagynuv-igor-todyrenchuk.html|title=Герої Буковини: на Донеччині загинув Ігор Тодиренчук}}</ref>.
|-
|10681
|[[Файл:Gonor-group.jpg.png|215x215пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Стадник Ростислав''' («Росс»)
|2 березня 1997, м. [[Біла Церква]]. Член неформального молодіжного руху «Гонор» і працівник АТ «Київоблгаз» з 2020 року на посаді менеджера з персоналу. Займався волонтерською діяльністю. Був активним учасником руху з 2015 року. Воював у складі роти «Гонор», [[1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі»]], [[67-ма окрема механізована бригада (Україна)|67 ОМБр]].
|Загинув на сході України. Похорон відбувся 18 березня 2023 року в Білій Церкві. Похований на Алеї Слави на кладовищі «Сухий Яр»<ref>{{Cite news|url=https://war.obozrevatel.com/ukr/na-donbasi-u-boyah-proti-armii-rosii-zaginuv-boets-iz-gonoru-rostislav-ros-stadnik.htm|title=На Донбасі в боях проти армії Росії загинув боєць із "Гонору" Ростислав "Рос" Стадник}}</ref>.
|-
|10682
|[[Файл:1th Separate Mechanized Battalion «Da Vinci Wolves».png|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''[[Саража Євген Володимирович]]'''   («Джек»)
{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}
|7 грудня 1977, м. [[Сміла]], Черкаська область. Був добровольцем та воював з початку війни у 2014 році. У 2016—2019 роках був командиром 21-ї резервної сотні ДУК «ПС» Черкаської області. У 2019-му повернувся до цивільного життя, але продовжував допомагати побратимам як волонтер. Висувався на виборах до Верховної Ради по 198-му мажоритарному окрузі. У перші ж дні повномасштабної війни повернувся до [[1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі»|«Вовків Да Вінчі»]], щоб захищати Україну. Воював на найгарячіших напрямках. У цивільному житті мав бізнес, дружину, виховував двох дітей. Мріяв добудувати будинок та жити там із родиною. За словами комбата [[Коцюбайло Дмитро Іванович|Да Вінчі]] очолив групу з якою прочесував замінований ліс біля Ізюму де було затрофеєно 4 гармати 152-го калібру
|Загинув під час виконання бойового завдання на Донбасі. Загинув від ворожої ракети, котра вцілила у командно-спостережний пункт механізованого батальйону. Прощання відбулося 22 лютого у м. Сміла<ref name=":2">{{Cite news|url=https://novynarnia.com/2023/02/19/na-shodi-zagynuly-chotyry-bijczi-roty-da-vinchi-dzhek-ross-dzhyn-i-kaban/|title=На сході загинули чотири бійці роти “Да Вінчі” – Джек, Росс, Джин і Кабан}}</ref>.
|-
|10683
|[[Файл:1th Separate Mechanized Battalion «Da Vinci Wolves».png|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Захарченко Віталій''' («Джин»)
|м. [[Бердянськ]], Запорізької області. [[1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі»|1-ша окрема штурмова рота ДУК ПС]]. На початку повномасштабної війни місто потрапило до окупації, але Віталію з родиною вдалося вибратися звідти та переїхати на Рівненщину. У грудні 2022 року приєднався до лав ЗСУ.
|Загинув під час виконання бойового завдання на Донбасі<ref name=":2" />.
|-
|10684
|[[Файл:1th Separate Mechanized Battalion «Da Vinci Wolves».png|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Кулик Юрій''' («Кабан»)
|[[Калинівка (Броварський район)|Калинівка]], Броварський район. У цивільному житті захоплювався радіотехнікою. Відслужив контракт у ЗСУ та звільнився за рік до початку повномасштабної війни. У грудні 2022 року приєднався до лав [[1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі»|1-ї окремої штурмової роти ДУК]].
|Загинув під час виконання бойового завдання на Донбасі. Прощання відбулося 21 лютого 2023 у Броварах<ref name=":2" />.
|-
|10685
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Пронюк Роман'''
|47 років, м. [[Коломия]]. Перед вступом в університет Роман Пронюк навчався в Івано-Франківському коледжі фізичного виховання. Після закінчення вишу проходив військову службу у спортивному клубі армії у Львові. "Грав за «СКА-Львів» у 1995—2003 роках та у 2005—2012 роках, а також за «Енергетик» (Нетішин) у 2003—2005 роках. Був майстром спорту України за гандболу, учасником європейських кубкових турнірів у 1995 та 1996 роках, срібним призером Спартакіади України 1995 року. На захист України став ще до повномасштабного вторгнення, воював у зоні АТО. Проживав із батьком в с. Острівці Городенківської громади. Незадовго до повномасштабного вторгнення РФ в Україну одружився. Залишилися дружина, батько та син.
|Загинув під Бахмутом<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/389774-pid-bahmutom-zaginuv-boec-z-ivano-frankivsini-majster-sportu-ukraini-z-gandbolu-roman-pronuk/|title=Під Бахмутом загинув боєць з Івано-Франківщини, майстер спорту України з гандболу Роман Пронюк}}</ref>.
|-
|10686
|[[Файл:81 ОАеМБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Морар Денис Михайлович'''
|1989, Одещина. Після одруження переїхав у [[Богородчани]], що на Івано-Франківщині. У серпні 2022 року мобілізувався у Збройні сили України. Служив стрільцем-снайпером у складі 81 окремої аеромобільної бригади. Пройшов спеціальну підготовку у Великій Британії та після цього захищав Україну від окупантів на найвідповідальніших ділянках фронту.
|Загинув у бою неподалік села Діброва Луганської області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/390512-na-ivano-frankivsini-pohovaut-vijskovosluzbovca-z-odesini-denisa-morara/|title=На Івано-Франківщині поховають військовослужбовця з Одещини Дениса Морара}}</ref><ref name=":11">{{Cite news|url=https://report.if.ua/viyna/na-vijni-zagynuly-vitalij-dutchak-ruslan-hmulyak-ta-denys-morar/|title=На війні загинули Віталій Дутчак, Руслан Хмуляк та Денис Морар}}</ref>.
|-
|10687
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Хмуляк Руслан Михайлович'''
|46 років, с. [[Угорники (Івано-Франківська міська рада)|Угорники]] поблизу Івано-Франківська. Служив механіком-водієм.
|Загинув поблизу села Роздолівка, що на Донеччині<ref name=":11" /><ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/391118-na-doneccini-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-ivano-frankivsini-ruslan-hmulak/|title=На Донеччині загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Руслан Хмуляк}}</ref>.
|-
|10688
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Сулейкін Юрій Васильович'''
|42 роки, с. [[Нова Галещина]], Кременчуцький район, Полтавська область. Командир протитанкового відділення взводу вогневої підтримки. Старший солдат. У нього лишились мати, брат, донька та дружина.
|Загинув поблизу села Діброва Кремінської громади на Луганщині<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/392006-na-lugansini-zaginuv-voin-iz-poltavsini-urij-sulejkin/|title=На Луганщині загинув воїн із Полтавщини Юрій Сулейкін}}</ref>.
|-
|10689
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Соцький Олександр Васильович'''
|1972, с. [[Пшеничники (Калуський район)|Пшеничники]].
|Загинув поблизу села Роздолівка Донецької області, під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://report.if.ua/viyna/na-vijni-zagynuly-prykarpatci-oleksandr-sockyj-roman-pronyuk-ta-volodymyr-buchynskyj/|title=На війні загинули прикарпатці Олександр Соцький, Роман Пронюк та Володимир Бучинський}}</ref>
|-
|10690
|[[Файл:International Legion of Territorial Defense of Ukraine emblem.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|USA}} Ендрю Пітерс'''
|28 років. Приєднався до Міжнародного легіону оборони України, що був створений президентом України, щоб дозволити іноземним громадянам приєднатися до опору російським окупантам. Був ветераном американської армії з Маршфілда, штат Вісконсін. В 2014 році служив у Афганістані.
|Загинув, обороняючи територіальну цілісність України<ref>{{Cite news|url=https://www.pravda.com.ua/news/2023/02/25/7391029/|title=В Україні загинув американський доброволець – CNN}}</ref>.
|-
|10691
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Шаблій Василь'''
|15 лютого 1977.
|Похований в Нестерівці<ref>{{Cite news|url=https://glavred.net/ukraine/byl-edinstvenym-synom-pod-bahmutom-na-sleduyushchiy-den-posle-dnya-rozhdeniya-pogib-zashchitnik-ukrainy-10453178.html|title=Був єдиним сином: під Бахмутом наступного дня після дня народження загинув захисник України}}</ref>.
|-
|10692
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''[[Іваніцький Іван Васильович]]'''{{ряд2|{{Почесний громадянин Тернополя}}}}
|[[1992]], с. [[Дністрове]], нині [[Мельнице-Подільська селищна громада|Мельнице-Подільської громади]] [[Чортківський район|Чортківського району]] [[Тернопільська область|Тернопільської области]] України. Командир інженерно-саперного взводу.
|Загинув [[16 лютого]] [[2023]] року під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій. Похований 20 лютого 2023 року в родинному селі.
|-
|10693
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Міняйло Ігор Михайлович'''
|Поча воювати у 2014-му році добровольцем в батальйоні "Айдар", потім перейшов в батальйон "ОУН", потім підписав контракт. З 2015-го року, з невеликими перервами на відпустку. Двічі був контужений. Був командиром бойової машини штурмового відділення.
|Загинув 16 лютого 2023 року в районі Іванівського Донецької області. 28 липня 2023 з Ігорем попрощалися в Сумах <ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/539227-u-sumah-pohovali-zagiblogo-vijskovogo-igora-minajla/|title=У Сумах поховали загиблого військового Ігоря Міняйла}}</ref>
|-
|10694
…
10694
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 17 лютого ===
|-----
|-
|10695
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Созанський Олександр Анатолійович]]''' («Раґнар»)<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}{{Орден За мужність III ступеня}}{{Почесний нагрудний знак «Хрест хоробрих»}}
|31 рік, м. [[Самбір]]. Закінчив Львівську політехніку. Паралельно проходив військову кафедру в [[Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного|Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного]]. Із 2014 року брав участь у бойових діях у складі батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Золоті ворота». Згодом вступив до лав «Правого сектору». У 2018 році Олександр приєднався до Збройних сил України. Із початком повномасштабного вторгнення боронив державу у складі [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80 окремої десантно-штурмової бригади]]. Капітан, командир роти вогневої підтримки «Heavy Weapons Company», що у складі 80-ї ОДШБр. За час служби офіцер був нагороджений бойовою відзнакою Головнокомандувача «Хрест Хоробрих» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня<ref>{{Cite web|title=Президент України відзначив державними нагородами 402 Захисників України|url=https://mva.gov.ua/ua/news/prezident-ukrayini-vidznachiv-derzhavnimi-nagorodami-402-zahisnikiv-ukrayini|website=mva.gov.ua|accessdate=2023-05-03|language=ua}}</ref>.
|Загинув при обороні східних рубежів України<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/390233-u-lvovi-poprosautsa-iz-vijskovim-80-brigadi-oleksandrom-sozanskim/|title=У Львові попрощаються із військовим 80 бригади Олександром Созанським}}</ref>. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)<ref name=":14">{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/2242023-46469|title=Указ президента України №224/2023 Про відзначення державними нагородами України|date=14 квітня 2023}}</ref>.
|-
|10696
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Дубицький Олег'''
|Працював начальником відділу торгівлі, підприємництва, промисловості та захисту прав споживачів. Напередодні нового року приїздив у Суми і тоді отримав відзнаку «За заслуги перед містом III ступеня».
|Загинув під Бахмутом<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/390707-na-doneccini-zaginuv-nacalnik-viddilu-torgivli-sumskoi-miskradi-oleg-dubickij/|title=На Донеччині загинув начальник відділу торгівлі Сумської міськради Олег Дубицький}}</ref>.
|-
|10697
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Луценко Євген Іванович''' («Луцик»)
|До війни він був активним спортсменом і вболівальником ФК [[Нива (Вінниця)|«Нива»]].
|Загинув у боях під Вугледаром<ref>{{Cite news|url=https://vn.20minut.ua/Sport/vinnitskiy-sportsmen-i-palkiy-vbolivalnik-nivi-evgen-lutsenko-zaginuv--11769966.html|title=Вінницький спортсмен і палкий вболівальник «Ниви» Євген Луценко загинув в бою під Вугледаром}}</ref>.
|-
|10698
|[[Файл:Нашивка 109-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Донецька область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Правдивий Сергій'''
|м. [[Енергодар]]. був стрільцем 109 окремої бригади Сил територіальної оборони Донецької області.
|Загинув поблизу Вугледара. Похований у місті Коломия куди перебралася родина загиблого<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/392954-na-ivano-frankivsini-pohovaut-vijskovosluzbovca-z-energodara-sergia-pravdivogo/|title=На Івано-Франківщині поховають військовослужбовця з Енергодара Сергія Правдивого}}</ref>
|-
|10699
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''[[Сторожев Юрій Олексійович]]'''
|Служив на посаді [[гранатометник]]а відділення взводу вогневої підтримки роти. До війни працював в [[Рахункова палата України|Рахунковій палаті України]] та [[Державна аудиторська служба України|органах державного фінансового контролю]].
|Загинув внаслідок мінометного обстрілу під час бойового чергування неподалік міста [[Кремінна]].<ref name=":02">{{Cite web|url=https://rp.gov.ua/PressCenter/News/?id=1495|title=Рахункова палата. Некролог. Сторожев Ю.}}</ref>
|-
|10700
|[[Файл:Нашивка 125-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Булгару Юрій''' («Койот»)
|25 років, м. [[Львів]]. Закінчив Винниківську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат №&nbsp;9. Закінчив Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище дизайну та будівництва», здобув фах зварювальника та  слюсаря з ремонту автомобілів. До повномасштабного вторгнення працював молодшим приймальником товарів у магазині «АТБ».. Виконував бойові завдання на східному напрямку у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони.
|Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Життя бійця обірвала куля ворожого снайпера. Похований на Марсовому полі у Львові <ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/yurii-bulharu|title=Юрій Булгару}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/396749-u-lvovi-poprosautsa-z-voinom-125-brigadi-sil-tro-uriem-bulgaru/|title=У Львові попрощаються з воїном 125 бригади Сил ТрО Юрієм Булгару}}</ref>.
|-
|10701
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Пузир Денис Миколайович]]'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}
|5 квітня 1999, м. [[Ватутіне]] Черкаської області. Коли йому було 4 роки, померла мама. Хлопчика, двох його сестер і брата виховувала рідна сестра матері та її чоловік. Жили на Львівщині в селі [[Хащованя]]. Денис навчався в місцевій школі. Згодом здобув фах столяра-паркетника у Львівському вищому професійно-політехнічному училищі. У 2018—2021 роках служив за контрактом у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді ЗСУ. Брав участь в ООС на Донбасі. Після звільнення повернувся додому та поїхав працювати до Чехії. З початком повномасштабного вторгнення Денис повернувся до України та знову став на її захист. Служив у [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-й окремій десантно-штурмовій бригаді]]<ref>{{Cite web|title=Солдат Денис Пузир загинув під час виконання бойового завдання під Бахмутом|url=https://www.victims.memorial/people/denys-puzyr|website=Меморіал жертв війни|accessdate=2023-04-28|language=uk}}</ref>.
|Загинув у с. Іванівське Бахмутського району. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":9" />.
|-
|10702
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Дзюбка Олег'''(«Тіктокер»)
|28 років, м. [[Івано-Франківськ]]. Закінчив ліцей №&nbsp;5. Працював водієм. Під час повномасштабної війни Олег став воїном Збройних Сил України. Служив у 109-му батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Обіймав посаду старшого стрільця.
|Загинув в бою з окупантами біля села Роздолівка на Донеччині. Поховний на Алеї Слави в селі Чукалівка біля Івано-Франківська<ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/oleh-dziubka|title=Олег Дзюбка}}</ref>.
|-
|10703
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Дутчак Віталій Миколайович'''
|1970, с. [[Підвисоке (Коломийський район)|Підвисоке]], Снятинська міська громада, Івано-Франківська область. Гранатометник, старший солдат
|Загинув в Бахмуті<ref name=":11" />.
|-
|10703
…
10710
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 18 лютого ===
|-----
|-
|10711
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Пасічник Анатолій'''
|с. [[Антонівка (Тульчинський район)|Антонівка]] Томашпільської громади. Був старшим навідником 3 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки.
|Загинув біля населеного пункту Невельське під час артилерійського обстрілу<ref>{{Cite news|url=https://www.vinnitsa.info/news/na-donechchyni-vnaslidok-artobstrilu-zahynuv-viys-kovyy-z-vinnychchyny-anatoliy-pasichnyk.html|title=На Донеччині внаслідок артобстрілу загинув військовий з Вінниччини Анатолій Пасічник}}</ref>.
|-
|10712
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Дяченко Володимир Федорович'''
|50 років, с. [[Бортники (Тульчинський район)|Бортники]] Тульчинської громади. Був призваний по мобілізації у січні 2023 року. Був стільцем 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
|Отримав важкі поранення 11 лютого в районі населеного пункту Невельське Донецької області. Помер в лікарні<ref>{{Cite news|url=https://vezha.ua/u-boyah-za-ukrayinu-zagynuly-dev-yatero-zahysnykiv-z-vinnychchyny/|title=У боях за Україну загинули дев’ятеро захисників з Вінниччини}}</ref>.
|-
|10713
|{{80 ОДШБр ЗСУ}}
|{{flagicon|Україна}} '''Олексин Віталій Сергійович'''{{Орден «За мужність» III ступеня}}
|19 березня 1985, м. [[Калуш]]. Мобілізувався до війська у травні 2022 року. Був солдатом мінометного взводу десантно-штурмового батальйону [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]]<ref>{{Cite web|title=У Калуському ліцеї №3 відкриють пам'ятні дошки відразу чотирьом загиблим захисникам {{!}} ВІКНА. Новини Калуша та Прикарпаття|url=https://vikna.if.ua/news/category/all/2023/09/18/146603/view|website=Vikna|accessdate=2023-09-18|language=uk}}</ref>.
|Загинув поблизу села Ступочки Краматорського району<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/393191-na-doneccini-zaginuv-soldat-z-prikarpatta-vitalij-oleksin/|title=На Донеччині загинув солдат з Прикарпаття Віталій Олексин}}</ref>. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)<ref name=":9" />.
|-
|10714
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Граб'юк Роман'''
|55 років, селище [[Яблунів (смт)|Яблунів]]. Служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Залишилися мати, брат, дружина, дві доньки та онука.
|Загинув на Бахмутському напрямку під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/394754-na-doneccini-zaginuv-boec-desatki-z-ivano-frankivsini-roman-grabuk/|title=На Донеччині загинув боєць "десятки" з Івано-Франківщини Роман Граб'юк}}</ref>.
|-
|10715
|[[Файл:Нашивка 125-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Циганський Роман'''
|34 роки, м. [[Львів]]. Закінчив Загальноосвітню шкоуі №&nbsp;64 у Львові. Закінчив Вище професійне училище №&nbsp;20. Після завершення навчання проходив строкову військову службу у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ. Ветеран АТО. У 2014—2015 роках виконував бойові завдання у зоні проведення АТО у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Із початком повномасштабного вторгнення вступив до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони.
|Загинув обороняючи Україну<ref name=":5">{{Cite news|url=https://suspilne.media/395564-u-lvovi-poprosautsa-z-zahisnikami-romanom-ciganskim-ta-uriem-gubakom/|title=У Львові попрощаються з захисниками Романом Циганським та Юрієм Губ’яком}}</ref>.
|-
|10716
…
10724
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 19 лютого ===
|-----
|10725
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Годунко Сергій'''
||М. [[Дубровиця]], 1989 Старший навідник.||загинув внаслідок мінометного обстрілу окупантами поблизу села Іванівське Донецька область<ref>https://sarnynews.city/articles/267993/poblizu-bahmuta-zaginuv-navidnik-iz-sarnenskogorajonu{{Недоступне посилання}}</ref>
|-
|10726
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Губ'як Юрій'''
|37 років, м. [[Львів]]. Закінчив ліцей №&nbsp;74 імені Марійки Підгірянки Львівської міської ради. Працював у будівельній сфері, захоплювався своєю справою. Із початком повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист Батьківщини від російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави у лавах 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
|Загинув обороняючи Україну<ref name=":5" />.
|-
|10727
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Топор Роман Сергійович'''{{Орден За мужність III ступеня}}
||17 січня 1994, м. [[Бахмач]]. Навчався у Бахмацькій гімназії. Здобув вищу освіту у [[Національний університет «Чернігівська політехніка»|Національному університеті «Чернігівська політехніка»]]. Працював менеджером у одному із готельних комплексів у Києві. Коли розпочалася повномасштабна війна, молодий чоловік без вагань пішов добровольцем до лав Збройних сил України. Був мобілізований 17 листопада 2022 року другим відділом Ніжинського РТЦК та СП Чернігівської області. Служив гранатометником 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80 ОДШБр]]<ref name=":10">{{Cite web|url=https://nezhatin.com.ua/2023/04/05/molodyj-tovaryskyj-i-nadijnyj-virnyj-batkivshhyni-do-ostannogo-podyhu-na-nizhynshhyni-znovu-vtrata/|title=Молодий, товариський і надійний, вірний Батьківщині до останнього подиху… На Ніжинщині знову втрата|date=5 квітня 2023|website=Нежатин}}</ref>.
||Загинув поблизу населеного пункту Ступочки Краматорського району Донецької області<ref name=":10" />. Похований на кладовищі по вул. Ільченківській, що в селі Курінь<ref>{{Cite web|title=Сьогодні Бахмаччина попрощалась з Романом ТОПОРОМ|url=https://bakhmach-mr.gov.ua/news/1681302112/|website=bakhmach-mr.gov.ua|accessdate=2023-05-05|language=UA}}</ref>. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref>{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/3452023-47109|title=Указ президента України №345/2023|date=21 червня 2023}}</ref>.
|-
|10728
|{{80 ОДШБр ЗСУ}}
|{{flagicon|Україна}} '''[[Заруба Олександр Валерійович]]'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}
||35 років, с. [[Новоселівка (Дубенський район)|Новоселівка]] Млинівського району Рівненської області. Навчався у Рівненському кооперативному коледжі, відслужив строкову службу в армії у Броварах. Після служби повернувся у Рівне, де створив сім'ю. Мобілізований у жовтні 2022 року. Служив у [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-й окремій десантно-штурмовій бригаді]]<ref>{{Cite web|title=Віддайте шану Захиснику України: У Рівному попрощаються з військовим - Новини Рівного — Рівне Online!|url=https://rivne.online/archives/78251/viddajte-shanu-zahysnyku-ukrayiny-u-rivnomu-poproshhayutsya-z-vijskovym|date=2023-02-27|accessdate=2023-06-18|language=uk|first=Юлія|last=Бондарева}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://suspilne.media/508729-ak-na-rivnensini-zminilis-cini-na-tovari-naprikinci-vesni-dani-statistiki/|title=У Рівному попрощалися з бійцем Олександром Зарубою|date=28 лютого 2023|website=Суспільне. Новини}}</ref>.
||Загинув поблизу населеного пункту [[Ступочки]] Краматорського району Донецької області. Похований 28 лютого на Алеї Героїв на кладовищі «Нове» у Рівному. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":14"/>.
|-
|10729
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Кошель Віктор''' 
(«Барсік»){{Орден За мужність III ступеня}}
|1976, м. [[Підгородне]], останнім часом мешкав з родиною в селі [[Спаське (Дніпровський район)|Спаське]]. З квітня 2022 року – доброволець, боєць розвідвідділення Прикордонного Луганського загону.
|Загинув 19 лютого 2023 року в бою під Бахмутом, прикриваючи відхід своєї розвідгрупи. Указом президента України за особисту мужність і самовідданість військового нагородили посмертно <ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/554135-viddav-najdorozce-svoe-zitta-na-dnipropetrovsini-vrucili-orden-za-muznist-rodini-zagiblogo-bijca-viktora-kosela/|title="Віддав найдорожче – своє життя". На Дніпропетровщині вручили орден "За мужність" родині загиблого бійця Віктора Кошеля}}</ref>.
|-
|10730
…
10739
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 20 лютого ===
|-----
|-
|10740
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Махинько Олександр Артемович'''
|19 травня 1977, м. [[Сміла]]. Був трактористом-машиністом екскаватора інженерно-саперного взводу.
|24 січня 2023 у бою з російськими загарбниками на Донеччині отримав бойове травмування. Загинув 20 лютого у госпіталі. Похований 25 лютого у Смілі<ref>{{Cite news|url=https://smila.city/articles/268318/gromada-smili-proschalasya-iz-zahisnikom-oleksandr-mahinkom|title=Громада Сміли прощалася із захисником Олександром Махиньком}}</ref>.
|-
|10741
|[[Файл:14 ОМБр.svg|118x118пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Семенюк Тарас''' 
(«Тарік»)
|22 роки, с. [[Рудка-Козинська]] на Волині. Здобув спеціальність маляра-штукатура. У 20 років пішов на військову службу за контрактом до 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа. Спочатку був артилеристом, але згодом перевівся в піхоту. Воював в ООС. Під час повномасштабного вторгнення продовжував боронити Україну від російських окупантів.
|Загинув на Харківщині<ref>{{Cite news|url=https://rozhyshche.rayon.in.ua/news/578576-u-rudtsi-kozinskiy-poproshchalisya-iz-zakhisnikom-tarasom-semenyukom|title=У Рудці-Козинській попрощалися із захисником Тарасом Семенюком}}</ref>.
|-
|10742
|[[Файл:66 ОМБр к.svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Чорний Єгор'''
|24 червня 1973, м. [[Павлоград]] на Дніпровщині. З часом переїхав до [[Чернігів|Чернігова]], де навчався в школі №&nbsp;8. У 1989 році вступив до Державної гірничої академії України, яку закінчив у 1995 році за спеціальністю «Гідрологія та інженерна геологія» та отримав кваліфікацію спеціаліста «гірничого інженера&nbsp;— гідрогеолога». З 1995 по 2007 роки працював на шахті «Дніпровська» у рідному Павлограді, а у 2007 році повернувся до Чернігова та продовжив справу батька, очоливши посаду начальника відділу геології ДП «ВОДЗЕМПРОЄКТ». У 2016 році став виконуючим обов'язки директора ДП «ВОДЗЕМПРОЄКТ» ПРАТ «ЧЕРНІГІВВОДЗЕМПРОЄКТ». 21 вересня 2022 року наказом Головнокомандувача Збройних Сил України був нагороджений відзнакою «Сталевий Хрест» за вірність Українському народові і військовій присязі, особисту мужність і самовідданість, проявлені під час захисту Державного Суверенітету та територіальної цілісності України в умовах воєнного стану. Старший лейтенант.
|Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Вважався зниклим безвісти до травня 2023. Похорон відбувся у Катерининській церкві в Чернігові і похований на місцевому цвинтарі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/487288-na-cernigivsini-poprosalisa-z-patma-vijskovimi-aki-zaginu-u-boah-na-doneccini/|title=На Чернігівщині попрощалися з п'ятьма військовими, які загину у боях на Донеччині}}</ref>.
|-
|10743
|{{80 ОДШБр ЗСУ}}
|'''{{flagicon|Україна}} [[Бандрабур Сергій Володимирович]]''' («Док»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}
|1985, м. [[Охтирка]] Сумської області. Закінчив школу №&nbsp;1. У мирному житті працював будівельником. У вільний час займався виготовленням виробів з дерева, вирізав шкатулки, рамки. Під час повномасштабного російського вторгнення був бойовим медиком [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]]<ref>{{Cite web|title=Бойовий медик Сергій Бандрабур загинув під Бахмутом|url=https://www.victims.memorial/people/serhii-bandabur|website=Меморіал жертв війни|accessdate=2023-07-05|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=НА ВІЙНІ З ОКУПАНТАМИ ЗАГИНУВ ГЕРОЙ З ОХТИРКИ|url=https://okhtyrkamr.gov.ua/на-війні-з-окупантами-загинув-герой-з-2/|website=Охтирка портал міста|date=2023-02-24|accessdate=2023-07-05|language=uk}}</ref>.
|Загинув під час виконання бойового завдання біля села [[Іванівське (Бахмутський район)|Іванівське]] під Бахмутом на Донеччині. Похований на Алеї Слави центрального кладовища в Охтирці. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)<ref name=":9" />.
|-
|10744
|[[Файл:72 ОМБр.svg|безрамки|143x143пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Шутько Роман Петрович'''
|13 жовтня 1979 року народження, м. [[Київ]]. Старший солдат, радіотелефоніст взводу зв'язку 2 механізованого батальону [[72-га окрема механізована бригада (Україна)|72 ОМБр]] ім. Чорних Запорожців. Закінчив Київський національний авіаційний університет по спеціальності "Захист інформації в комп'ютерних системах та мережах". Роман працював у провідних кампаніях "Vodafone Україна", ТОВ "Лезард -Електро" та ТОВ "Діром Київ". З 2015 р. був призваний до лав ЗС України. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках ведення бойових дій поблизу Бахмута, Слов'янська, Водяного та інших місцях. Без батька залишилась донька.
|20 лютого 2023 р. отримав важкі поранення не сумісні з життям поблизу с. Водянє Донецької області після виконання бойового завдання попавши під танковий обстріл. Похований 25 лютого 2023 р. на [[Берковецьке кладовище|Берковецькому кладовищі]] у м. Києві. 42 ділянка, 15 ряд.
|-
|10744
…
10754
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 21 лютого ===
|-----
|-
|10755
|[[Файл:AZOV logo.svg|206x206пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Мудрак Олег Васильович]]''' («Сухар»)
|36 років. Майор, командир 1-го батальйону полку «Азов». Воював із 2014 року. Після повномасштабного вторгнення разом із побратимами захищав Маріуполь, був на Азовсталі. У травні 2022 року потрапив до російського полону. Повернувся звідти під час обміну 21 вересня 2022 року, був виснаженим і дуже худим.
|У захисника не витримало серце після тортур, яких він зазнав у російському полоні. Кремований 26 лютого 2023 в Києві<ref>{{Cite news|url=https://espreso.tv/pomer-oleg-mudrak-komandir-1-go-batalyonu-polku-azov|title=Помер Олег Мудрак, командир 1-го батальйону полку "Азов"}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://focus.ua/uk/voennye-novosti/551399-perezhil-polgoda-plena-umer-komandir-polka-azov-oleg-mudrak-foto|title=Пережив пів року полону: помер командир полку "Азов" Олег Мудрак (фото)}}</ref>.
|-
|10756
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Іваськевич Ігор Богданович'''
|47 років, с. [[Бабухів]], Рогатинський район. Разом із другом «з нуля» створив успішне підприємство із виготовлення столярних виробів. Виготовляли меблі для храмів Рогатинщини. Від 3 червня 2022 року виконував бойові завдання у складі 3 стрілецького відділення, 3 стрілецького взводу, 3 стрілецької роти. З 29 листопада 2022 року разом з побратимами спрямований у гарячі точки Донецької області.
|Отримав поранення несумісні з життям в результаті ворожих штурмових дій поблизу населеного пункту Павлівка Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/395309-na-doneccini-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-ivano-frankivsini-igor-ivaskevic/|title=На Донеччині загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Ігор Іваськевич}}</ref>.
|-
|10757
|[[Файл:25 ОПДБр к.svg|110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Шекун Станіслав Сергійович'''
|14 березня, 1992, с. [[Полонки]], Прилуцький район, Чернігівська область. У жовтні 2022 року потрапив на службу до складу військової частини А1126 на посаду стрільця-номера обслуги.
|Загинув під час боїв поблизу населеного пункту Червонопопівка на Луганщині<ref name="gorod.cn.ua"/>.
|-
|10758

|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Дмитрієв Сергій Володимирович'''
|10 серпня 1983&nbsp;р. (39 років) [[Роздільна|м. Роздільна]], Роздільнянський район, Одеська область. Старший сержант-гранатометник.
|Отримав поранення несумісні з життям в результаті ворожих штурмових дій поблизу населеного пункту Берхівка Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/397097-na-doneccini-v-bou-zaginuv-granatometnik-z-odeskoi-oblasti/|title=На Донеччині загинув військовослужбовець з Одещини Дмитрієв Сергій Володимирович}}</ref>.
|-
|10759
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Дроздюк Михайло'''
|24 червня 1980, с. [[Пороги (Івано-Франківський район)|Пороги]], Івано-Франківська область. Водій-санітар, помічник гранатометника.
|Загинув біля Білогорівки на Донеччині внаслідок мінометного обстрілу<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/454764-na-ivano-frankivsini-vstanovili-memorialni-doski-zagiblim-voinam-igoru-ageevu-ta-mihajlu-drozduku/|title=На Івано-Франківщині встановили меморіальні дошки загиблим воїнам Ігорю Агєєву та Михайлу Дроздюку}}</ref>.
|-
|10760
…10760
||[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 22 лютого ===
|-----
|-
|10770
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Бажик Степан'''
|1 березня 1994, с. [[Козина (Івано-Франківський район)|Козина]], Галицького району. Воював у складі [[24-та окрема механізована бригада (Україна)|24 окремої механізованої бригади імені короля Данила]]. Пройшов військовий вишкіл у [[Великій Британії]].
|Був поранений під час артобстрілу поблизу Бахмута. Помер 22 лютого 2023 року у госпіталі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/393962-u-gospitali-pomer-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-stepan-bazik/|title=У госпіталі помер військовослужбовець з Прикарпаття Степан Бажик}}</ref>.
|-
|10771
|[[Файл:72 ОМБр.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Шкудор Андрій Ігорович'''
|18 квітня 1994, селище [[Гірник (Червоноградський район)|Гірник]]. Старший солдат, номер обслуги мінометного взводу 72-ї механізованої бригади. 
|Загинув поблизу Вугледара<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/397403-na-vijni-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-lvivsini-andrij-skudor/|title=На війні загинув військовослужбовець з Львівщини Андрій Шкудор}}</ref>.
|-
|10772
|[[Файл:72 ОМБр.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Салов Олександр Олександрович'''
|6 червня 1990, м. [[Кропивницький]]. З часом переїхав на Чернігівщину, закінчив Прилуцький педагогічний коледж, а у 2014-му році взяв безпосередню участь в антитерористичній операції на сході нашої держави. Після початку повномасштабної війни службу ніс у військовій частині А2167.
|Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вугледар на Донеччині<ref name="gorod.cn.ua"/>.
|-
|10773
…
10784
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 23 лютого ===
|-----
|-
|10785
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Тютюн Валентин'''
|18 січня 1986 року у с. [[Назарівка (Кропивницький район)|Назарівка]], Кіровоградщина. З березня 2022 року став до лав ЗСУ.
|Загинув від отриманих поранень під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://dostyp.com.ua/novini/u-vijni-z-okupantami-zaginuli-zakhisniki-z-kirovogradshini/|title=У війні з окупантами загинули захисники з Кіровоградщини}}</ref>
|-
|10786
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Панфілов Павло''' 
(«Вікінг»)
|27 грудня 1995, м. [[Івано-Франківськ]]. Був чемпіоном світу з карате та чемпіоном України з ММА
|Загинув в Бахмуті внаслідок влучання ракети в автомобіль <ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/515877-zaginuv-u-lutomu-2023-v-ivano-frankivsku-poprosautsa-z-poleglim-voinom-pavlom-panfilovim/|title=Загинув у лютому 2023. В Івано-Франківську попрощаються з полеглим воїном Павлом Панфіловим}}</ref>.
|-
|10787
|[[Файл:71st Jäger Brigade.png|129x129пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''[[Мудрик Тарас Васильович]]'''
|[[8 березня]] [[1985]], м. [[Тернопіль]]. Займався ремонтом автомобілів. Служив розвідником-сапером 8-ї роти спецпризначення [[71-ша окрема єгерська бригада (Україна)|71-ї окремої єгерської бригади]].
|Загинув на Донеччині. [[Почесні громадяни Тернополя|Почесний громадянин міста Тернополя]] (2023, посмертно). Похований 13 березня 2023 року на Алеї Героїв [[Микулинецький цвинтар|Микулинецького цвинтаря]] м.&nbsp;Тернополя.
|-
|10788
…
10799
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 24 лютого ===
|-----
|-
|10785
|[[Файл:79 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Пилипонюк Андрій'''
|с. [[Горохолин Ліс]]. Після закінчення училища, хлопця призвали на строкову службу. Додому мав повернутися навесні 2022 року, але почалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну. Після проходження строкової служби залишився служити за контрактом у десантно-штурмових військах, був командиром відділення 79 окремої десантно-штурмової бригади.
|Загинув біля села Новомихайлівка Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/398843-u-rosijsko-ukrainskij-vijni-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-andrij-piliponuk/|title=У російсько-українській війні загинув військовослужбовець з Прикарпаття Андрій Пилипонюк}}</ref>
|-
|10786
|[[Файл:95 ОДШБр к.svg|110пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Корнійчук Петро Вікторович'''
|23.07.1978, с. [[Орлинці]], Шепетівський район, Хмельницька область. Старший лейтенант. У 1995 році закінчив Чернігівську ЗОШ №&nbsp;35, а у 1999 році&nbsp;— Академію прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького. Після закінчення Академії проходив службу у прикордонних військах міста Луганськ. Службу ніс у військовій частині А0281 на посаді командира десантно-штурмового взводу.
|Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кремінна на Луганщині<ref name="gorod.cn.ua"/>
|-
|10787
|[[Файл:79 ОДШБр к.svg|110пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Ковтун Олександр Володимирович'''
|27 червня 1990, с. [[Іванівка (Чернігівський район)|Іванівка]], Чернігівський район. Ніс службу у складі військової частини А0224 на посаді стрільця-номера обслуги.
|Загинув під час боїв поблизу населеного пункту Новомихайлівка на Донеччині<ref name="gorod.cn.ua"/>
|-
|10788
|[[Файл:93 ОМБр п.svg|безрамки|123x123пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мезей Іван'''
|18 лютого 1989, с. [[Синевирська Поляна]] Закарпатської області. Закінчив місцеву середню школу. Оскільки ріс без батька, то був за старшого в родині. Після школи почав одразу працювати. Їздив на заробітки за кордон. Під час повномасштабного вторгнення чоловік мобілізувався до лав Збройних Сил України. Воював у лавах 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Виконував бойові завдання на різних гарячих напрямках фронту.
|Загинув бороняючи від окупантів місто Бахмут на Донеччині. Похований у рідному селі <ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/ivan-mezei|title=Іван Мезей}}</ref>
|-
|10789
|[[Файл:30 ОМБр.svg|157x157пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Покидченко Олександр''' 
(«Бабай»)
|37 років, м. [[Київ]]. Навчався у школі №215 м. Києва. Закінчив вище професійно-технічне училище зв’язку «Авіант» та електроенергетичний факультет «Київського політехнічного інституту» за спеціальністю «Електричні мережі і системи». Працював на заводі «Антонов». У 2015-2016 роках воював в АТО на Донбасі у лавах 30-ої окремої механізованої бригади ЗСУ. Був розвідником-кулеметником. Після демобілізації отримав медаль «Честь. Слава. Держава». З першого дня повномасштабного вторгнення знову повернувся до лав Збройних Сил України. Спочатку у складі 101-ї окремої бригади охорони Генерального Штабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова брав участь в обороні Київщини. Потім перевівся до рідної 30-ї бригади. Разом із побратимами воював на Чернігівщині, Харківщині та Донеччині. Отримав поранення, але швидко повернувся на передову.
|Помер 24 лютого 2023 року в Дніпровському шпиталі. 11 лютого, виконуючи бойове завдання і прикриваючи побратимів в районі села Парасковіївка на Донеччині, він отримав важкі поранення. Похований на Лісовому цвинтарі у рідному Києві <ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/oleksandr-pokydchenko|title=Покидченко}}</ref>.
|-
|10790
|[[Файл:Нашивка 105-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Тернопільська область).svg|132x132пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''[[Сагайдак Олег Ігорович]]'''{{ряд2|{{Почесний громадянин Тернополя}}}}
|[[22 липня]] [[1982]], с. [[Сороцьке]], [[Тернопільська область]]. На фронті з початку повномасштабного російського вторгнення в Україні. Стрілець стрілецької роти [[105-та окрема бригада територіальної оборони (Україна)|105-ї окремої бригади територіальної оборони]]. 
|Загинув 24 лютого 2023 року в [[Куп'янський район|Куп'янському районі]] на [[Харківська область|Харківщині]]. Похований 27 лютого 2023 року в родинному селі.
|-
|10791
…
10799
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 25 лютого ===
|-----
|-
|10800
|[[Файл:54th Separate Mechanized Brigade SSI (with tab).svg|100пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Репняк Андрій Петрович'''
|6 грудня 1979, с. [[Займище (Корюківський район)|Займище]], Корюківський район, Чернігівська область. Службу ніс у складі військової частини А0693. Залишились батьки, дружина та двоє синів.
|Загинув під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту Федорівка на Донеччині<ref name="gorod.cn.ua"/>.
|-
|10801
|[[Файл:Emblem of the Donbas Battalion.svg|147x147пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Мацепа Дмитро'''
|27 років, с. [[Білоберізка]]. Брав участь у Революції гідності, після Майдану вступив у батальйон оперативного призначення Нацгвардії України імені Сергія Кульчицького. Звільняв Слов'янськ, Краматорськ та інші села та міста Донеччини та Луганщини. У Слов'янську боєць побрався з нареченою. У подружжя народилася донька. Від лютого 2022 воював у складі батальйону «Донбас».
|Загинув у бою з російськими окупантами на Луганщині. Внаслідок танкового обстрілу боєць отримав не сумісні з життям поранення<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/398774-na-lugansini-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-ivano-frankivsini-dmitro-macepa/|title=На Луганщині загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Дмитро Мацепа}}</ref>.
|-
|10802
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Чепак Василь Михайлович]]'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}
|31 травня 1996, [[Львів]]. Навчався у Середній загальноосвітній школі I—III ступенів №&nbsp;36 міста Львова. Закінчив Вище професійне училище №&nbsp;20 за спеціальністю «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів». Після завершення навчання проходив військову службу у складі військової частини А1065 у Житомирі. Працював охоронцем у Приватному акціонерному товаристві Туристично-готельний комплекс «Дністер». Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації боровся проти російських окупантів у лавах [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]] Десантно-штурмових військ Збройних сил України<ref>{{Cite web|title=Василь Чепак|url=https://heroipto.lviv.ua/Василь-Чепак/|website=Сайт пам'яті|date=2023-02-28|accessdate=2023-05-04|language=uk}}</ref>.
|Загинув у с. [[Іванівське (Бахмутський район)|Іванівське]] Бахмутського району<ref>{{Cite web|title=Присвоєння Героя України (посмертно) Чепак Василю Михайловичу Електронні петиції — Офіційне інтернет-представництво Президента України|url=https://petition.president.gov.ua/petition/182958|website=petition.president.gov.ua|accessdate=2023-05-04}}</ref>. Похований 28 лютого на полі військових поховань Личаківського кладовища<ref>{{Cite web|title=У Львові попрощалися з трьома Героями, які захищали Україну (фото)|url=https://lb.ua/society/2023/02/28/547417_u_lvovi_poproshchalisya_z_troma.html|website=LB.ua|accessdate=2023-05-04}}</ref>. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)<ref name=":14"/>.
|-
|10803
|[[Файл:Emblem of the Donbas Battalion.svg|147x147пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Приходько Антон'''
|36 років, м. [[Слов'янськ]] Донецької області. Закінчив школу №1. Потім здобув фах кухаря у Краматорському технікумі Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. Після випуску пройшов строкову службу, де також служив кухарем. Під час повномасштабної війни став військовослужбовцем Національної гвардії України. Виконував бойові завдання на передовій і мріяв якнайшвидше звільнити рідні землі від окупантів.
|Загинув поблизу села Кузьмине на Луганщині. Під час виконання бойового завдання боєць отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Похований у рідному місті. Батько Антона не витримав і на 10-й день після смерті помер <ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/anton-prykhodko|title=Антон Приходько}}</ref>.
|-
|10804
…
10820
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 26 лютого ===
|-----
|-
|10821
|[[Файл:77th airmobile brigade.png|100пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Нагорний Сергій Олександрович'''
|28 жовтня 1988, м. [[Довжанськ]]. Навчався на Чернігівщині, де закінчив 9 класів Шестовицької школи, після чого вступив до Чернігівського професійно-технічного училища №&nbsp;6 на спеціальність «слюсар». У вересні 2022 року Сергій долучився до Захисників України, потрапивши на службу до військової частини А4355 на посаду навідника.
|Загинув під час бою поблизу Бахмута на Донеччині<ref name="gorod.cn.ua"/>.
|-
|10822
|[[Файл:3br.png|100пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Бородавко Сергій Олександрович'''
|11 жовтня 1983, смт. [[Парафіївка]], Прилуцький район, Чернігівська область. На службу потрапив до складу військової частини А3017 на посаду стрільця-помічника кулеметника.
|Загинув під час виконання бойового завдання на північно-східній околиці Бахмута на Донеччині. Підрозділ Сергія потрапив під ворожий мінометний обстріл, внаслідок чого отримав поранення, які виявилися несумісними з життям<ref name="gorod.cn.ua"/>.
|-
|10823
…
10840
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 27 лютого ===
|-----
|-
|108411
|[[Файл:77th airmobile brigade.png|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Рільник Богдан'''
|29 років, с. [[Великосілки]] Львівської області.
|Загинув у Бахмуті. Похорон відбувся 5 березня 2023. Похований на Личаківському кладовищі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/404471-u-lvovi-prosautsa-iz-zahisnikom-bogdanom-rilnikom/|title=У Львові прощаються із захисником Богданом Рільником}}</ref>
|-
|10842
…
10860
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 28 лютого ===
|-----
|-
|10861
|[[Файл:50polk-ngu-emblem(200x200).png|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Орищук Мар'ян Андрійович'''
|18 лютого 1998 року, м. [[Івано-Франківськ]]. Дитинство проходило в рідному с. [[Тязів]].
З 2004 року пішов до першого класу Івано-Франківської школи №&nbsp;19. Навчання проходило в школі до 7 класу. Опісля вступив в ліцей для обдарованих дітей, де провчився 2 роки. Після чого поступив у вище професійне училище СОТ13 (Івано-Франківське вище професійне училище сервісного обслуговування техніки). Після училища поступив до Івано-Франківського національно технічного університету нафти і газу. Після закінчення навчання пішов на працювати в службу охорони. У квітні 2018 року він пішов до армії, де прослужив півтора роки. Після служби працвював в компанії інтернет провайдера «Ютім». Після початку повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. Старший солдат в.ч. А1241, 50 Полк НГУ імені полковника Семена Височана. Закінчив ліцей №&nbsp;19&nbsp;м. Івано-Франківська.
|Загинув під час мінометного обстрілу біля села Шипилівка Луганської області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/405755-na-lugansini-zaginuv-25-ricnij-boec-z-ivano-frankivsini-maran-orisuk/|title=На Луганщині загинув 25-річний боєць з Івано-Франківщини Мар'ян Орищук}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/455052-v-ivano-frankivsku-vidkrili-pamatni-doski-zagiblim-bijcam-nazariu-dileti-ta-maranu-orisuku/|title=В Івано-Франківську відкрили пам'ятні дошки загиблим бійцям Назарію Ділеті та Мар'яну Орищуку}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.geroi.if.ua/content&content_id=429|title=Мар`ян Орищук}}</ref>.
|-
|10862
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ваків Богдан Андрійович'''
|09 квітня 2002, с. [[Раків (Україна)|Раків]] Калуського району, Івано-Франківська область. Разом з сестрою Людмилою народилися двійнятами в сім'ї вчителів. Під час навчання в школі займався греко-римською боротьбою. Вступив у Львівське вище професійне училище технології і сервісу. У травні 2021 року був призваний до лав Нацгвардії, а у вересні 2021 року підписав контракт. 2 лютого 2022 року військовослужбовець виїхав на третю лінію оборону, де його й застала велика війна. В березні 2022 року отримав контузію.
|Загинув вналсідок мінометного обстрілу. Похований 8 березня в селі Раків Калуського району<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/407625-vratuvav-pobratima-cinou-vlasnogo-zitta-na-frankivsini-proveli-v-ostannu-put-20-ricnogo-bijca-bogdana-vakiva/|title=Врятував побратима ціною власного життя. На Франківщині провели в останню путь 20-річного бійця Богдана Ваківа}}</ref>.
|-
|10863
|{{80 ОДШБр ЗСУ}}
|'''{{flagicon|Україна}} [[Прівалов Дмитро Михайлович]]'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}
|10 жовтня 1981, с. [[Угільня]] Стрийського району на Львівщині. Навчався у «Поліграфічному інституті». У 2014 році брав участь у антитерористичній операції в Східному регіоні України. З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ на територію України добровільно пішов захищати Батьківщину в лавах [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї десантно-штурмової бригади]]<ref>{{Cite web|title=У Стрию попрощалися із загиблим Героєм|url=https://lviv.media/lvivshchyna/66687-u-striyu-poproshalisya-iz-zagiblim-geroyem/|website=LVIV.MEDIA|date=2023-03-05|accessdate=2023-06-18|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=У Бахмуті загинув Герой зі Львівщини|url=https://varta1.com.ua/news/u-bahmuti-zaginuv-geroy-zi-lvivshchini_361831.html|website=Варта 1|date=2023-03-08|accessdate=2023-06-18|language=uk}}</ref>.
|Загинув під час бойового завдання в районі Бахмуту. Похований 5 березня в Стрию. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":9" />.
|-
|10864
…
10880
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|(для доповнення)
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |
|}

=== Нотатки ===
# [[16 квітня]] 2022 року, Президент України [[Зеленський Володимир Олександрович|Володимир Зеленський]] під час інтерв'ю телерадіокомпанії [[CNN]] повідомив, що у війні з російськими окупантами загинуло від '''2500''' до '''3000''' українських військових<ref>[https://edition.cnn.com/2022/04/15/politics/tapper-zelensky-interview-cnntv/index.html Exclusive: Zelensky says world should be prepared for possibility Putin could use nuclear weapons. 16.04.2022]<br/>[https://dumskaya.net/news/okolo-treh-tysyach-ukrainskih-voennyh-pogibli-v-163092/ Близько трьох тисяч українських військових загинули у війні з рф,&nbsp;— Зеленський. 16.04.2022, 09:20] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220530235209/https://dumskaya.net/news/okolo-treh-tysyach-ukrainskih-voennyh-pogibli-v-163092/ |date=30 травня 2022 }}</ref>.
# [[11 травня]] 2022 року, в ході спеціального брифінгу офіційних представників Сил оборони України, начальник оперативного управління штабу управління [[Національна гвардія України|Нацгвардії України]] Олексій Надточий, вперше з початку війни, назвав втрати, які відомство зазнало в ході [[Російське вторгнення в Україну (2022)|російського вторгнення в Україну]]. За його словами, втрати [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]] під час виконання бойових завдань склали: безповоротні втрати&nbsp;— '''501''' військовослужбовець, санітарні втрати (зазнали поранень)&nbsp;— 1697 військовослужбовців<ref>[https://www.unian.ua/war/vtrati-ukrajini-u-viyni-z-rosiyeyu-2022-vpershe-nazvano-vtrati-nacgvardiji-ukrajini-novini-vtorgnennya-rosiji-v-ukrajinu-11822178.html Загинули сотні бійців: вперше названо втрати Нацгвардії під час війни з Росією. 11.05.2022, 15:40] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220512184936/https://www.unian.ua/war/vtrati-ukrajini-u-viyni-z-rosiyeyu-2022-vpershe-nazvano-vtrati-nacgvardiji-ukrajini-novini-vtorgnennya-rosiji-v-ukrajinu-11822178.html |date=12 травня 2022 }}<br/>[https://focus.ua/uk/voennye-novosti/515263-vpervye-s-nachala-voyny-v-nacgvardii-nazvali-chislo-poter-video Вперше з початку війни: в Нацгвардії назвали кількість втрат (відео). 11.05.2022, 18:05] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220511162415/https://focus.ua/uk/voennye-novosti/515263-vpervye-s-nachala-voyny-v-nacgvardii-nazvali-chislo-poter-video |date=11 травня 2022 }}<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=p0fu6Pi0e0E&t=1690s Спеціальний брифінг офіційних представників Сил оборони України. 11.05.2022] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220511162415/https://www.youtube.com/watch?v=p0fu6Pi0e0E&t=1690s |date=11 травня 2022 }}</ref>.
# [[22 серпня]] 2022 року, [[Головнокомандувач Збройних сил України|Головнокомандувач Збройних Сил України]] [[Залужний Валерій Федорович|Валерій Залужний]] повідомив, що в ході [[Російське вторгнення в Україну (2022)|повномасштабної війни з Росією]] загинули близько '''9000''' українських військовослужбовців<ref>[https://www.rbc.ua/ukr/news/zaluzhnyy-rasskazal-skolko-ukrainskih-voennyh-1661169830.html Залужний розповів, скільки українських військових загинуло у війні з РФ. 22.08.2022, 15:03]</ref><ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/news-ahresiia-rf-vtraty-zsu/31999423.html У ході повномасштабної агресії РФ загинули майже 9 тисяч українських військових&nbsp;— Залужний. 22.08.2022]</ref>.
# [[23 вересня]] 2022 року, президент України [[Зеленський Володимир Олександрович|Володимир Зеленський]] в інтерв'ю французькому виданню Ouest-France заявив, що впевнений у перемозі свого народу в цьому конфлікті, в якому, за його оцінками, гине '''50 солдатів на день'''. «У п'ять разів менше, ніж російських військових»,&nbsp;— сказав український президент<ref>[https://www.ouest-france.fr/europe/ukraine/volodymyr-zelensky/direct-video-volodymyr-zelensky-entretien-exclusif-a-ouest-france-poutine-guerre-en-ukraine-14b23510-3a70-11ed-9b76-9edc71c5adb1 Guerre en Ukraine: revivez notre entretien exclusif avec Volodymyr Zelensky. 23.09.2022, 13h12]</ref><ref>[https://24tv.ua/korotko-shhodnya-ukrayina-vtrachaye-blizko-50-voyiniv-zelenskiy_n2163994 Щодня Україна втрачає близько 50 воїнів,&nbsp;— Зеленський. 23.09.2022, 15:55]</ref>.
# [[1 грудня]] 2022 року, радник глави Офісу президента [[Подоляк Михайло Михайлович|Михайло Подоляк]] в ефірі [[24 Канал|24 каналу]] заявив, що втрати української армії склали до '''13000''' військових. «У нас є офіційні оцінки Генерального штабу, є офіційні оцінки, які говорить Верховний головнокомандувач. І вони в нас сягають від 10 до 12,5-13 тисяч загиблих. Тобто, ми відкрито говоримо про кількість загиблих»,&nbsp;— сказав Подоляк<ref>[https://suspilne.media/329830-v-ofisi-prezidenta-nazvali-vtrati-ukrainskoi-armii/ В Офісі президента назвали втрати української армії. 02.12.2022, 01:15]</ref><ref>[https://novyny.online.ua/v-op-nazvali-realni-vtrati-zsu-u-viyni-proti-armiyi-rf_n851200/ В ОП назвали реальні втрати ЗСУ у війні проти армії РФ. 02.12.2022, 01:15]</ref>.
# «Таблиця/Список загиблих» буде наповнюватися та корегуватися по мірі можливості за надходженням відповідної інформації, яка постійно змінюється в результаті інтенсивності бойових дій (посилання&nbsp;— тільки на офіційні та перевірені джерела)
# Див. розділ «Обговорення».
# Відомості з Указів Президента України «Про присвоєння звання Герой України», «Про відзначення державними нагородами України» доповнювати в кінці основної Таблиці, з подальшим уточненням соц.-демографічними даними загиблих Героїв і рознесенням записів за відповідними датами!

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
* [https://memorybook.org.ua/membooks/membookstart.htm Книга Пам'яті полеглих за Україну] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220312195126/https://memorybook.org.ua/membooks/membookstart.htm |date=12 березень 2022 }}

{{Списки втрат українських військовослужбовців (2014 - дотепер)}}
{{Російська збройна агресія проти України (2014‒2016)}}
{{Російське вторгнення в Україну (2022)}}

[[Категорія:Списки загиблих учасників російсько-української війни]]
[[Категорія:Померли 2023|*]]
[[Категорія:Військовослужбовці, загиблі під час російського вторгнення в Україну (з 2022)|2023-02]]