Перегляд вихідного коду сторінки Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень 2015)

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у [[Російська збройна агресія проти України (2014—2016)|російсько-українській війні]] за січень 2015 року.
{{Main|Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну}}

== Список загиблих за січень 2015 року ==
{| class="wikitable sortable" style="width:100%;"
|-
! style="width:1%;"| №
! style="width:2%;"| Світлина Емблема
! style="width:12%;"| Прізвище, ім'я,<br/>по батькові
! style="width:39%;"| Про особу
! style="width:9%;"| Дата смерті
! style="width:37%;"| Обставини смерті
|-
|-----
|colspan=6 style="background:#EECFA1;" |

=== Січень ===
|-----
|1790
|{{80 ОАеМБр ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} '''[[Подфедько Любомир Сергійович]]'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1987|7|29}}, [[Демня (Миколаївський район)]] [[Львівська область]]. Солдат, гранатометник [[80-та окрема аеромобільна бригада (ЗСУ)|80-ї ОАеМБр]]. За фахом — електрика, працював на будівництві. Мобілізований 15.08.2014, з 11.11.2014 брав участь в АТО поблизу [[Донецьк]]а. Залишились батьки та троє братів.|| {{дтс|2015|1|1}}|| Загинув під час атаки російських бойовиків на новий термінал [[Міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва|Міжнародного аеропорту «Донецьк»]], яка розпочалась близько 23:00, — під ногами бійця розірвалась ворожа граната. Похований в с. Демня<ref>{{Cite web |url=http://wz.lviv.ua/news/85073 |title=Сумне Різдво у Демні |accessdate=5 березня 2022 |archive-date=8 листопада 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171108094001/http://wz.lviv.ua/news/85073 }}</ref>.
|-
|1791
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кабанець Микола Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1973|5|23}}, [[Красна Слобідка]] [[Обухівський район]] [[Київська область]]. Солдат [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Останні три місяці утримував бойові позиції на блокпості під [[Чорнухине]] Перевальського району Луганщини. 7 грудня 2014 року за станом здоров'я вимушений був повернутися із [[Зона АТО|зони АТО]]. || {{дтс|2015|1|3}}||Переніс операцію на внутрішніх органах у Київському військовому шпиталі та був направлений в Ірпінський військовий шпиталь на реабілітацію. Вночі на 3 січня серце бійця зупинилося.<ref>[http://www.obukhiv-rvk.com/poraneni-pid-chas-ato/52-poraneni-pid-chas-ato/207-kabanets-mikola-mikolajovich Герої не вмирають! // Обухівський РВК, 5 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203152607/http://www.obukhiv-rvk.com/poraneni-pid-chas-ato/52-poraneni-pid-chas-ato/207-kabanets-mikola-mikolajovich |date=3 лютого 2015 }}<br/>[https://vk.com/album-52332350_209284846 Прощання з Героєм (фото)]</ref>
|-
|1792
|[[Файл:Звіробій.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Корчовний Роман Михайлович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1970|1|11}}, [[Київ]] (район Святошин). Молодший сержант, військовослужбовець 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» ([[Десна (Козелецький район)|Десна]]). Призваний за мобілізацією. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей, донька 1991&nbsp;р.н. і син 1996&nbsp;р.н.|| {{дтс|2015|1|5}} || Помер під час несення служби на бойовому посту з охорони військового містечка, не витримало серце. Похований на Берковецькому цвинтарі.<ref>[https://www.facebook.com/buyvolyuk/posts/10204649276644191?pnref=story Сегодня, 05.01.15. На боевом посту, выполняя задание по охране военного городка, ушел из жизни мл. сержант Роман Корчевный // facebook Олександр Буйволюк, 5 січня 2015]<br/>[http://svyat.kievcity.gov.ua/news/11310.html 8 січня Святошин прощатиметься з загиблим земляком, Романом Корчовним // Святошинська РДА, 6 січня 2015]</ref>
|-
|1793
|[[Файл:Емблема батальйону імені Кульчицького.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бабічев Сергій Ігорович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1993|2|15}}, [[Сартана]] [[Іллічівський район (Маріуполь)]] [[Донецька область]]. Молодший сержант, водій 1-го відділення взводу спеціальних автомобілів роти МТЗ в/ч 3066 Північного ОТО [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Відряджений для забезпечення ротації підрозділів [[Батальйон імені Кульчицького|батальйону оперативного призначення імені Кульчицького]]. Навесні 2011 року був призваний на військову службу, з квітня 2013 служив за контрактом. Залишилися мати, вітчим, сестра та наречена.|| {{дтс|2015|1|5}}||Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ&nbsp;— Довжанський поблизу міста [[Артемівськ (Донецька область)]] через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Сартані<ref name="НГУ-ДТП-05-01">[https://kyiv.npu.gov.ua/uk/publish/article/183396 З причин поганих погодних умов відбулось зіткнення військових автомобілів КрАЗ та автобусу Богдан // Прес-служба МВС, 6 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170107004825/https://kyiv.npu.gov.ua/uk/publish/article/183396 |date= 7 січня 2017 }}<br/>[https://ukr.media/ukrain/221331/ З'явилися фото ДТП, в якій загинули 13 українських бійців (фото) // «Укрмедіа», 6 січня 2015]<br/>[https://www.facebook.com/martynyukag/posts/397231593771055 Прощання з братами // facebook Анатолій Мартинюк, 8 січня 2015]</ref><ref>[http://www.0629.com.ua/news/705914 В трагическом ДТП с военными погиб мариуполец Сергей Бабичев (ФОТО) // 0629.com.ua&nbsp;— Сайт города Мариуполя, 6 січня 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|1794
|[[Файл:Емблема батальйону імені Кульчицького.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бурка Віктор Павлович]]<br/>(Позивний «Дядя Вітя»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1966|2|23}}, проживав у м. [[Київ]]. Старший солдат резерву, боєць [[Батальйон імені Кульчицького|батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Був приватним підприємцем. До лав батальйону записався навесні одразу після [[Євромайдан|Революції Гідності]], в якій брав активну участь. Залишилась 18-річна донька.|| {{дтс|2015|1|5}}||Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ&nbsp;— Довжанський поблизу міста [[Артемівськ (Донецька область)]] через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані.<ref name="НГУ-ДТП-05-01"/><ref>[https://www.youtube.com/watch?v=X-fAsBmreBQ Прощання з Віктором Буркою на Байковому кладовищі // 5 канал, 8 січня 2015]</ref>
|-
|1795
|[[Файл:Емблема батальйону імені Кульчицького.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Герасимюк Тарас Павлович]]<br/>(Позивний «Одиночка»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1995|1|10}}, 19 років, [[Городище (Городищенська сільська рада, Луцький район)|Городище-2 (Луцький район)]] [[Волинська область]]. Солдат резерву, боєць [[Батальйон імені Кульчицького|батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Активний учасник [[Євромайдан|Революції Гідності]]. Залишилися батьки.|| {{дтс|2015|1|5}}||Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ&nbsp;— Довжанський поблизу міста [[Артемівськ (Донецька область)]] через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. 8 січня з Тарасом попрощались у Луцьку. Похований у с. Городище-2.<ref name="НГУ-ДТП-05-01"/><ref>{{Cite web |url=http://vip.volyn.ua/articles/luck-proshchavsya-iz-zagyblym-voyinom-nacgvardiyi |title=Луцьк прощався із загиблим воїном Нацгвардії // VIP, 8 січня 2015 |accessdate=21 січня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160805110158/http://vip.volyn.ua/articles/luck-proshchavsya-iz-zagyblym-voyinom-nacgvardiyi |archivedate=5 серпня 2016 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|1796
|[[Файл:Емблема батальйону імені Кульчицького.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Зубчук Роман Валентинович]]<br/>(Позивний «Маріман»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1993|11|13}}, [[Демидівка (смт)|Демидівка]] [[Рівненська область]]. Старший солдат резерву, командир відділення [[Батальйон імені Кульчицького|батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Закінчив Демидівське вище професійне училище №&nbsp;25, був старшим громадським тренером загальної фізпідготовки, чемпіоном обласних змагань з легкої атлетики. Служив матросом у Військово-морських силах України в Севастополі у званні сержанта. З перших днів [[Євромайдан|Революції Гідності]] був активним її учасником, записавшись до медичної служби Майдану.<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=9ME0HobvkVk Роман Зубчук в студії «Громадського ТБ», березень 2014].|| {{дтс|2015|1|5}}||Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ&nbsp;— Довжанський поблизу міста [[Артемівськ (Донецька область)]] через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Демидівці.<ref name="НГУ-ДТП-05-01" /><ref>[http://vpu25.at.ua/news/zustrich_z_vipusnikom_uchilishha/2013-10-18-92 Зустріч з випускником училища]<br/>[http://www.rivne-cerkva.rv.ua/news/2126-na-demydivshchyni-poproshchalys-z-biitsem-ato.html На Демидівщині попрощались з бійцем АТО]</ref>
|-
|1797
|[[Файл:Емблема батальйону імені Кульчицького.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Каплуненко Ігор Валентинович]]<br/>(Позивний «Старшина»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1968|3|9}}, [[Біла Церква]] [[Київська область]]. Старшина резерву, боєць [[Батальйон імені Кульчицького|батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Активіст Білоцерківського [[Євромайдан]]у, член Громадського формування «Щит». З початком АТО допомагав бійцям Нацгвардії як волонтер, згодом записався добровольцем. Залишилася дружина, двоє дітей та внучка. || {{дтс|2015|1|5}}||Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ&nbsp;— Довжанський поблизу міста [[Артемівськ (Донецька область)]] через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Білій Церкві.<ref name="НГУ-ДТП-05-01" /><ref>[https://www.youtube.com/watch?v=FT1B_yMG0Lw Біла Церква прощається з нацгвардійцем Ігорем Каплуненком // «5 канал», 8 січня 2015]<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=30Atj5KEfWc Прощання з Каплуненком Ігорем бійцем Національної гвардії України // ТРК Майдан TV м. Біла Церква, 8 січня 2015]</ref>
|-
|1798
|[[Файл:Емблема батальйону імені Кульчицького.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лінивенко Юрій Володимирович]]<br/>(Позивний «Пастор»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1971|11|8}}, [[Барвінкове]] [[Харківська область]]. Старший солдат резерву, кулеметником 1-го відділення 2-го взводу [[Батальйон імені Кульчицького|батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. У травні 2014 добровольцем пішов захищати Вітчизну та звільняти [[Слов'янськ]], у якому пропрацював 13 років. Залишилися батьки, брат і сестра, дружина та донька.|| {{дтс|2015|1|5}}||Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ&nbsp;— Довжанський поблизу міста [[Артемівськ (Донецька область)]] через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані.<ref name="НГУ-ДТП-05-01" /><ref>[http://mvs.gov.ua/mvs/control/kharkiv/uk/publish/article/141857 Пам'ять про патріотів Харківщини, які мужньо боролися за мир на рідній землі, залишиться назавжди в наших серцях (ФОТО) // ГУМВС України в Харківський області, 7 січня 2015]</ref>
|-
|1799
|[[Файл:Емблема батальйону імені Кульчицького.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Малюта Роман Володимирович]]<br/>(Позивний «Джин»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1969|2|14}}, [[Долинське (Бердянський район)]] [[Запорізька область]]. Старшина резерву, боєць [[Батальйон імені Кульчицького|батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Активний учасник [[Євромайдан|Революції Гідності]] та [[Самооборона Майдану|Самооборони Майдану]]. Роман був сиротою, рідних у селі в нього немає.|| {{дтс|2015|1|5}}||Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ&nbsp;— Довжанський поблизу міста [[Артемівськ (Донецька область)]] через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Долинському.<ref name="НГУ-ДТП-05-01"/><ref>[http://pro.berdyansk.biz/content.php?id=25879 В Долинском прощаются с погибшим бойцом Нацгвардии // ПроБердянськ, 8 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150109041727/http://pro.berdyansk.biz/content.php?id=25879 |date=9 січня 2015 }}{{ref-ru}}</ref>
|-
|1800
|[[Файл:Емблема батальйону імені Кульчицького.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Матківський Володимир Анатолійович]]<br/>(Позивний «Маланець»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1973|3|30}}, [[Сквира]] [[Київська область]]. Старший солдат резерву, боєць [[Батальйон імені Кульчицького|батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]].|| {{дтс|2015|1|5}}||Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ&nbsp;— Довжанський поблизу міста [[Артемівськ (Донецька область)]] через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані.<ref name="НГУ-ДТП-05-01"/>
|-
|1801
|[[Файл:Емблема батальйону імені Кульчицького.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Рожанський Пантелеймон Петрович]]<br/>(Позивний «Пантя»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1993|8|9}}, [[Літин (смт)|Літин]] [[Вінницька область]]. Старший солдат резерву, старший стрілець-навідник [[Батальйон імені Кульчицького|батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Закінчив Вінницький технічний коледж. Навчався у Хмельницькому технологічному університеті. Активний учасник [[Євромайдан|Революції Гідності]], був на Майдані у загоні «Пекельна бочка». Хлопця не взяли до Нацгвардії, бо він був студентом, до закінчення навчання залишався один рік. Пантюша пішов з університету, щоб бути на фронті разом з товаришами. Залишились батьки та 10-річна сестра.|| {{дтс|2015|1|5}}||Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ&nbsp;— Довжанський поблизу міста [[Артемівськ (Донецька область)]] через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у селі Сосни Літинського району.<ref name="НГУ-ДТП-05-01" /><ref>[http://vn.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/zaghiblij-v-avariyi-na-donbasi-rozhans-kij-buv-romantikom-i-pravdolyub-10431155.html Загиблий в аварії на Донбасі Рожанський був романтиком і правдолюбом з «Пекельної бочки» // «20 хвилин Вінниця», 9 січня 2015]</ref>
|-
|1802
|[[Файл:Емблема батальйону імені Кульчицького.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Скрут Ростислав Стефанович]]<br/>(Позивний «Скрудж»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1978|8|14}}, [[Зимна Вода]] [[Пустомитівський район]] [[Львівська область]]. Старший солдат резерву, старший стрілець [[Батальйон імені Кульчицького|батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка. Для Ростислава це була перша поїздка на передову після підготовки на полігоні. Залишились дружина та двоє дітей. || {{дтс|2015|1|5}}||Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ&nbsp;— Довжанський поблизу міста [[Артемівськ (Донецька область)]] через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований [[9 січня]] на кладовищі села Зимна Вода.<ref name="НГУ-ДТП-05-01" /><ref name="TSN_NGUdd_20150108">[https://www.youtube.com/watch?v=eAWM_I4gKWQ У Львові попрощались із двома бійцями Нацгвардії, які загинули 5 січня в аварії поблизу Артемівська&nbsp;// ТСН, 8 січня 2015]<br/>[http://dailylviv.com/news/polityka/u-lvovi-proshchayutsya-zi-zahyblymy-v-dtp-natsionalnymy-hvardiitsyamy-romanom-sokachem-i-rostyslavom-skrutom-14751 У Львові прощаються із загиблими в ДТП національними гвардійцями&nbsp;// «Щоденний Львів», 8 січня 2015]</ref>
|-
|1803
|[[Файл:Емблема батальйону імені Кульчицького.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Сокач Роман Михайлович]]<br/>(Позивний «Мамай»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1986|4|10}}, [[Зимна Вода]] [[Пустомитівський район]] [[Львівська область]]. Старший солдат резерву, гранатометник [[Батальйон імені Кульчицького|батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Займався малим підприємництвом. Пустив до себе жити переселенців із окупованих Криму та Донбасу. В батальйоні воював півроку. Місяць тому під час відпустки одружився. || {{дтс|2015|1|5}}||Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ&nbsp;— Довжанський поблизу міста [[Артемівськ (Донецька область)]] через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований [[9 січня]] на кладовищі села Зимна Вода.<ref name="НГУ-ДТП-05-01"/><ref name="TSN_NGUdd_20150108" />
|-
|1804
|[[Файл:Емблема батальйону імені Кульчицького.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Щіпов Максим Юрійович]]<br/>(Позивний «Макс»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1988|1|31}}, [[Бердичів]] [[Житомирська область]]. Проживав у м. [[Київ]]. Старший солдат резерву, командир відділення [[Батальйон імені Кульчицького|батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Активний учасник [[Євромайдан|Революції Гідності]], стояв на захисті барикад. З весни 2014&nbsp;— на фронті.|| {{дтс|2015|1|5}}||Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ&nbsp;— Довжанський поблизу міста [[Артемівськ (Донецька область)]] через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобуса «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.<ref name="НГУ-ДТП-05-01" /><ref>[https://www.youtube.com/watch?v=zxEtNqoA3Vw ДТП в АТО: Максима Щіпова поховали у Києві // «Громадське Телебачення», 8 січня 2015]</ref><br/>Прим. Серед загиблих також був названий '''Васкуленко Ігор''' (не з батальйону Кульчицького) і йшлося про 13 загиблих<ref>[https://www.facebook.com/BataliongeneralaKulchickogo/posts/1523150681284643 родные наши, крепитесь]{{ref-ru}}</ref>, але його приналежність до Нацгвардії не підтверджено. За даними МВС загинули 12 нацгвардійців. 17 січня у київському шпиталі помер від травм ще один боєць Дідач Ігор (див. 17.01).
|-
|1805
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Терещенко Володимир Григорович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}|| {{Дтс|1957|5|23}}, [[Звенигородка]] [[Черкаська область]]. Мешкав у м. [[Одеса]]. Старший лейтенант, військовослужбовець [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Був активістом Одеської Самооборони. На фронт пішов добровольцем.|| {{дтс|2015|1|6}}|| Загинув у районі селища [[Піски (Ясинуватський район)]] поблизу [[Донецьк]]а, під час обстрілу великокаліберна куля пройшла крізь бронежилет військовослужбовця.<ref>[http://odessa-life.od.ua/news/24778-v-zone-ato-pogib-boec-samooborony-odessy У зоні АТО загинув боєць Самооборони Одеси // Одесская жизнь, 9 січня 2015]{{ref-ru}}]<br/>[http://od-news.com/index.php?option=com_content&task=view&id=43544&Itemid=2 Одесити вшанували хвилиною мовчання пам'ять про Героя: загинув на Сході. (рос.) 11.01.2015]</ref>
|-
|1806
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Вербицький Сергій Степанович]] ||{{дтс|1977|9|23}}, [[Мукачеве]] [[Закарпатська область]]. Прапорщик, військовослужбовець [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Залишилися дружина та двоє синів.|| {{дтс|2015|1|6}}||31 грудня о 15:00 з району [[Дебальцеве]] військового з множинними вогнепальними пораненнями голови було доставлено до Харківського шпиталю та одразу переведено в палату інтенсивної терапії. Кілька днів лікарі боролися за його життя, але 6 січня його серце зупинилось. Поховали Сергія 13 січня на Центральному кладовищі міста Мукачеве.<ref>[http://uapress.info/uk/news/show/55904 Під Дебальцево застрелився прапорщик ЗСУ&nbsp;— Генштаб // преса України, 9 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150423051916/http://uapress.info/uk/news/show/55904 |date= 23 квітня 2015 }}<br/>[http://7dniv.info/?q=ua/news/na-zakarpatti-znovu-gore На Закарпатті знову горе… // «7 днів», 9 січня 2015]<br/>[http://www.mukachevo.net/ua/News/view/103832 У Мукачеві попрощалися з Сергієм Вербицьким, який загинув в АТО (ФОТО) // Мукачево.Net, 13 січня 2015]</ref>
|-
|1807
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бойко Петро Леонідович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{Дтс|1970|5|17}}, [[Москалівка (Ярмолинецький район)]] [[Хмельницька область]]. Сержант, командир відділення розвідки [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Раніше служив у десантних військах, мав досвід бойових дій. Добровольцем пішов до військкомату 2 серпня 2014 року.|| {{дтс|2015|1|6}}||Загинув у бою від кулі снайпера поблизу села [[Нікішине]] ([[Донецька область]]).<ref>{{Cite web |url=http://ye.ua/news/news_18887.html |title=На Ярмолинеччині в останню путь провели сержанта-розвідника // «Є», 16 Січня 2015 |accessdate=28 січня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150117051426/http://ye.ua/news/news_18887.html |archivedate=17 січня 2015 |deadurl=yes }}</ref><br/>За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинули 3 військовослужбовця. Один загинув від кулі снайпера поблизу Нікішине, ще один&nbsp;— від мінометного обстрілу в районі аеропорту Донецька, третій&nbsp;— біля селища Піски під час обстрілу зі стрілецької зброї.<ref>{{Cite web |url=http://uazmi.org/article/3295969397293 |title=За добу в зоні АТО загинуло 3 військових |accessdate=2015-01-21 |archive-date=2015-01-07 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150107131942/http://uazmi.org/article/3295969397293 }}</ref>
|-
|1808
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Мельник Юрій Вікторович]] || {{Дтс|1972|1|1}}, [[Коритня]] [[Черкаська область]]. Проживав у с. [[Вербка (Крижопільський район)]] [[Вінницька область]]. Старший сержант, водій [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Працював трактористом, шофером та оператором на елеваторі. Був мобілізований 19 червня 2014 року, служив у 51-й ОМБр. Після боїв під Іловайськом і виходу з «котла» проходив лікування у Львові. Повернувся на фронт у складі 128-ї ОГПБр. Залишилися старенький тато на Черкащині, дружина та донька на Вінниччині. ||{{дтс|2015|1|7}} ||Помер в місті [[Артемівськ (Донецька область)]]. Смерть бійця настала через хворобу.<ref>{{Cite web |url=http://33kanal.com/33-jj-kanal/chomu-v-zoni-ato-pomer-boyec-iz-krizhopilshhini-2281.html |title=Чому в зоні АТО помер боєць із Крижопільщини та чи отримає його родина компенсацію? // «33 канал», 21 січня 2015 |accessdate=28 лютого 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150402152127/http://33kanal.com/33-jj-kanal/chomu-v-zoni-ato-pomer-boyec-iz-krizhopilshhini-2281.html |archivedate=2 квітня 2015 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|1809
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Карпенко Олександр Борисович]]'<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1962|6|28}}, [[Зугрес]] [[Донецька область]]. Солдат, військовослужбовець гранатометного відділення механізованого взводу [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]] ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). До червня 2014 року працював старшим майстром з ремонту обладнання в цеху Інтеренергосервіс ДТЕК [[Зуївська ТЕС]] ([[Зугрес-2]]) на Донеччині. До мобілізації працював заступником начальника з ремонту золонавантажувального цеху ДТЕК [[Бурштинська ТЕС]] ([[Бурштин (місто)|Бурштин]], [[Івано-Франківська область]]). Призваний за мобілізацією 16 серпня 2014 року. Залишилася дружина та дорослий син.|| {{дтс|2015|1|7}}||Загинув під час мінометного обстрілу в районі селища [[Кримське (Дзержинська міська рада)|Кримське]] ([[Донецька область]]).<ref>[http://kurs.if.ua/news/dtek_burshtynska_tes_sumuie_za_energetykom_zagyblym_v_ato_12629.html ДТЕК Бурштинська ТЕС сумує за енергетиком, загиблим в АТО // «Курс», 12 січня 2015]<br/>[http://memorybook.org.ua/14/karpenkoolbor.htm Карпенко Олександр Борисович]</ref>
|-
|1810
|[[Файл:1-а окрема танкова бригада.jpeg|110пкс]]|| {{flagicon|Україна}} [[Потієнко Анатолій Юрійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1983|8|13}}, [[Придеснянське]], [[Коропський район]] [[Чернігівська область]]. Проживав у с. [[Валки (Прилуцький район)|Валки]] [[Прилуцький район]]. Солдат [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада|1-ї окремої гвардійської танкової бригади]] ([[Гончарівське]]). До мобілізації працював в особистому селянському господарстві. Мобілізований 31 березня 2014 року. Залишилися дружина, 4-річна донька, мати і сестра.|| {{дтс|2015|1|7}} || Загинув на блок-посту біля с. [[Новогнатівка]] Донецької області від кулі снайпера.<ref>[http://pik.cn.ua/13648/chernigovshchina-poteryala-eshche-dvuh-boytsov/ Черниговщина потеряла еще двух бойцов// Чернігівщина, 15 січня 2015]<br/>[http://cg.gov.ua/index.php?id=12770&tp=1 Потієнко Анатолій Юрійович]</ref> За іншими даними був вбитий співслужбовцем під час виконання службових обов'язків.<ref>{{Cite web |url=http://www.mariupolnews.com.ua/descr/52429 |title=В Тельмановском районе караульный застрелил военнослужащего своей части// Мариупольские новости, 9 січня 2015 |accessdate= 24 січня 2015 |archive-date= 28 січня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150128132443/http://www.mariupolnews.com.ua/descr/52429 }}</ref>
|-
|1811
|[[Файл:Emblem of the Azov Battalion.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бас Павло Іванович]]<br/>(Позивний «Фікс») ||{{дтс|1988|7|1}}, [[Тернопіль]]. Боєць [[Азов (полк)|Полку особливого призначення «Азов»]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Був активним учасником руху ультрас тернопільського ФК «Нива». В зоні АТО перебував три місяці. Залишились молодші сестра і брати.|| {{дтс|2015|1|7}} || Загинув від кульового поранення на блокпосту в районі села [[Гранітне (Волноваський район)]] на півдні Донецької області. Похований на Микулинецькому кладовищі Тернополя.<ref>[http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/tilo-zaghiblogho-v-ato-bijcya-pavla-basa-vezut-u-ternopil-10431157.html Тіло загиблого в АТО бійця Павла Баса везуть у Тернопіль // «20 хвилин Тернопіль», 9 січня 2015]<br/>[http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/pavla-basa-v-ostannyu-put-proveli-sotni-ternopolyan-10431267.html Павла Баса в останню путь провели сотні тернополян // «20 хвилин Тернопіль», 11 січня 2015]<br/>[http://svoboda.te.ua/novyny/sotni-ternopoljan-provely-v-ostannju-put-bijcja-polku-azov-pavla-basa.html Сотні тернополян провели в останню путь бійця полку «Азов» Павла Баса // «Свобода», 12 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150119065256/http://svoboda.te.ua/novyny/sotni-ternopoljan-provely-v-ostannju-put-bijcja-polku-azov-pavla-basa.html |date=19 січня 2015 }}<br/>[http://www.0352.ua/news/708562 Сотні тернополян провели в останню путь 26-річного бійця Павла Баса // 0352.ua&nbsp;— Сайт міста Тернополя, 11 січня 2015]</ref>
|-
|1812
|[[Файл:Emblem of the Azov Battalion.svg|110пкс]]||{{flagicon|Швеція}} Шьохолм Лео<br/>({{lang-sv|Leo Sjöholm}},<br/>позивний «Вікінг») ||{{дтс|1983|7|23}}, [[Швеція]]. Шведський доброволець, військовий інструктор [[Азов (полк)|Полку особливого призначення «Азов»]]. Пройшов шлях воїна разом з «Азовом» від кінця літа, долучившись до захисту [[Народний суверенітет|суверенітету Народу]] України від окупантів та їх пособників.|| {{дтс|2015|1|8}} || Загинув у автокатастрофі під час виконання бойового завдання під [[Бердянськ]]ом, від отриманих травм помер на місці<ref>[https://www.facebook.com/azov.batalion/photos/a.879163718780418.1073741828.879147128782077/978397938856995/?type=1&theater Спочивай з миром // facebook Батальйон спеціального призначення «Азов»&nbsp;— нова сторінка, 10 січня 2015]<br/>[http://vk.com/wall-72444174_4359 З сумом повідомляємо, що в автокатастрофі загинув наш бойовий побратим // vk-паблік «АЗОВ»&nbsp;— полк особливого призначення, 9 січня 2015]<br/>[http://tv5.zp.ua/news/3381/V-avarii-pod-kurortnym-gorodom-pogib-inostranec-voyuyuschij-v-zone-ATO В аварии под курортным городом погиб иностранец, воюющий в зоне АТО // ТВ5, 9 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150111165623/http://tv5.zp.ua/news/3381/V-avarii-pod-kurortnym-gorodom-pogib-inostranec-voyuyuschij-v-zone-ATO |date=11 січня 2015 }}{{ref-ru}}</ref>. [[19 січня]] 2015 року побратими провели бійця в останню путь<ref>[http://www.0629.com.ua/article/715334 Сегодня прошли похороны шведского добровольца «Азова» Лео&nbsp;// 0629.com.ua, 19 січня 2015] {{ref-ru}}</ref>.
|-
|1813
|[[Файл:Paradniy.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Базга Юрій Олександрович|| {{дтс|1984|10|26}}, [[Євтодія]] [[Балтський район]] [[Одеська область]]. Проживав у м. [[Київ]]. Боєць [[Айдар (батальйон)|24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар»]]. Активний учасник [[Євромайдан|Революції Гідності]].|| {{дтс|2015|1|8}} ||Був поранений на війні, помер у київському шпиталі від зараження крові. Похований у с. Євтодія.<ref>[https://news.pn/ua/RussiaInvadedUkraine/123101 Жителя Одеської області, що воював у батальйоні «Айдар» поховали без військових почестей // Преступности. НЕТ, 11 січня 2015]<br/>[http://provinciya.net.ua/?p=2395 Почему в Балтском районе по «тихому» предали земле тело погибшего Героя «АЙДАРА»? // «Провінція», 11 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150115080341/http://provinciya.net.ua/?p=2395 |date=15 січня 2015 }}{{ref-ru}}</ref>
|-
|1814
|[[Файл:Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Попик Сергій Іванович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1987|8|18}}, [[Христинівка]] [[Черкаська область]]. Проживав у м. [[Одеса]]. Лейтенант, командир танку [[28-ма механізована бригада (Україна)|28-ї окремої механізованої бригади]] ([[Чорноморське (Одеська область)]]. Залишилися батьки та сестра. || {{дтс|2015|1|8}}|| Загинув поблизу с. [[Оленівка (Волноваський район)]] на Донеччині (за іншими даними у районі Березівки) під час мінометного обстрілу. На блокпосту міна залетіла в окоп, Сергій помер від поранень.<ref name="28омбр-8-1">[http://volnorez.com.ua/novosti/podrobnosti-tragicheskoj-gibeli-odessitov-v-ato-soldat-popytalsya-zakryt-soboj-lejtenanta.html Подробности трагической гибели одесситов в АТО: солдат попытался закрыть собой лейтенанта // «Волнорез», 10 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150121150315/http://volnorez.com.ua/novosti/podrobnosti-tragicheskoj-gibeli-odessitov-v-ato-soldat-popytalsya-zakryt-soboj-lejtenanta.html |date= 21 січня 2015 }}{{ref-ru}}</ref><ref>[http://progolovne.ck.ua/archives/123768 На Донеччині загинув боєць з Христинівки // Про головне, 9 січня 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br/>[http://dumskaya.net/news/vesti-s-fronta-odesskaya-mehbrigada-poteryala-es-042557/ Вісті з фронту: одеська мехбригада втратила ще й офіцера, троє бійців поранені // «Думська», 9 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://progolovne.ck.ua/archives/123976 Прощатися з героєм прийшла вся Христинівка (відео) // «Про головне», 13 січня 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>
|-
|1815
|[[Файл:Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Книш Леонід Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{Дтс|1985|11|9}}, [[Білине]] [[Балтський район]] [[Одеська область]]. Солдат, військовослужбовець підрозділу піхоти [[28-ма механізована бригада (Україна)|28-ї окремої механізованої бригади]] ([[Чорноморське (Одеська область)]]. Без батька залишились дворічна донька і чотирирічний син.|| {{дтс|2015|1|8}} || Загинув поблизу с. [[Оленівка (Волноваський район)]] на Донеччині під час мінометного обстрілу. На блокпосту міна залетіла в окоп. Леонід отримав смертельне поранення, прикривши свого товариша.<ref name="28омбр-8-1" /><ref>[http://dumskaya.net/news/odesskaya-mehbrigada-prodolgaet-nesti-poteri-pog-042554/ Одеська мехбригада продовжує нести втрати: на сході України загинув ще один солдат // «Думська», 9 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://provinciya.net.ua/?p=2436 Тисячі балтян провели в останню путь загиблого героя // «Провінція», 12 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304172704/http://provinciya.net.ua/?p=2436 |date=4 березня 2016 }}</ref>
|-
|1816
|[[Файл:UA 26 Artillery Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Вовк Іван Михайлович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1979|3|26}}, [[Мала П'ятигірка]] [[Андрушівський район]] [[Житомирська область]]. Сержант, військовослужбовець [[26-та окрема артилерійська бригада|26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади]]. Призваний за мобілізацією. Разом із дружиною виховував двох усиновлених хлопчиків.|| {{дтс|2015|1|9}}||Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» позицій ЗСУ в місті [[Щастя (місто)|Щастя]] під [[Луганськ]]ом у ніч на 9 січня.<ref name="26арта-9-1">[http://espreso.tv/news/2015/01/09/dvoye_ukrayinskykh_viyskovykh_zahynuly_pid_schastyam Двоє українських військових загинули під Щастям // Еспресо.TV, 9 січня 2015]<br/>[http://www.rio-berdychiv.info/index.php?option=com_content&view=article&id=7124:dvoye-biytsiv-26-yi-berdichiskoyi-artileriyskoyi-bryhady-pohybly-v-ato Двоє бійців 26-ї Бердичіської артилерійської бригади загинули в АТО // РІО Бердичів, 9 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150121151340/http://www.rio-berdychiv.info/index.php?option=com_content&view=article&id=7124:dvoye-biytsiv-26-yi-berdichiskoyi-artileriyskoyi-bryhady-pohybly-v-ato |date=21 січня 2015 }}<br/>[http://www.zhitomir.info/news_143196.html В районе Счастья погибли два бойца 26-й бердичевской бригады,&nbsp;— волонтер // Житомир.info, 9 січня 2015]<br/>[http://oda.zt.gov.ua/proshhalisya-z-dvoma-zagiblimi-vіjskovosluzhbovczyami.html На Житомирщині попрощалися з двома загиблими військовослужбовцями // Житомирська ОДА, 12 січня 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>
|-
|1817
|[[Файл:UA 26 Artillery Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Яндюк Олег Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1991|1|28}}, [[Турчинка]] [[Володарсько-Волинський район]] [[Житомирська область]]. Старший солдат, військовослужбовець [[26-та окрема артилерійська бригада|26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади]]. Працював токарем у ремонтному цеху Іршанського гірничо-збагачувального комбінату. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати та сестра.|| {{дтс|2015|1|9}}||Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» позицій ЗСУ в місті [[Щастя (місто)|Щастя]] під [[Луганськ]]ом у ніч на 9 січня.<ref name="26арта-9-1" /><ref>{{cite web|url=http://prapor-vv.zt.ua/view_post.php?id=2528|title=Зі щитом або на щиті|coauthors=Іванна Коломієць|date=16 січня 2015|publisher=Прапор|accessdate=9 травня 2015|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160305000130/http://prapor-vv.zt.ua/view_post.php?id=2528|archivedate=5 березня 2016|deadurl=yes}}</ref>
|-
|1818
|[[Файл:Paradniy.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Сидор Олег Миколайович]]<br/>(Позивний «Скіф»)|| {{дтс|1977|3|15}}, [[Коноплівці]] (колишня назва Кендерешів) [[Мукачівський район]] [[Закарпатська область]]. Командир штурмового загону «Яструб» [[Айдар (батальйон)|24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар»]]. Колишній військовий, строкову службу проходив у десантних військах як снайпер-розвідник, потім служив за контрактом. Був активним учасником [[Євромайдан|Революції Гідності]], у 8-й «афганській» сотні [[Самооборона Майдану|Самооборони Майдану]] очолював групу швидкого реагування. Згодом пішов добровольцем на фронт, був учасником практично всіх боїв «Айдару». Залишилась дружина та двоє дітей. Після смерті Олега, його дружина підписала контракт зі 128 ОГПБр і поїхала у Старобільськ на Луганщину<ref>[http://goloskarpat.info/society/58416f20526c5/? Замість загиблого в АТО закарпатця зі 128-ї бригади на війну пішла його дружина]</ref>.|| {{дтс|2015|1|9}} ||Загинув близько 3:00 в районі міста [[Щастя (місто)|Щастя]] під [[Луганськ]]ом, від вогнепального поранення.<ref>[http://fakty.ictv.ua/ua/index/read-news/id/1539133 Прощання зі «Скіфом» // Факти.ICTV, 9 січня 2015]<br/>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=425798747578217&set=gm.891467674207668 І знову безцінна втрата на Сході… Закарпаття втратило ще одного сина&nbsp;— із Мукачево]<br/>[https://www.facebook.com/1430526587216353/photos/a.1436550176613994.1073741828.1430526587216353/1546292902306387/ Сегодня, 09.01.2015, трагически погиб доброволец батальона «АЙДАР» Скиф // facebook Батальйон «АЙДАР», 9 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://mediacenter.uzhnu.edu.ua/news/shhk_odin_zakarpatec/2015-01-10-1949 Ще один закарпатець віддав життя, захищаючи Україну... // «МедіаЦентр», 10 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170603031005/http://mediacenter.uzhnu.edu.ua/news/shhk_odin_zakarpatec/2015-01-10-1949 |date=2017-06-03 }}</ref> 10 січня з воїном попрощались на Майдані незалежності у Києві. Похований у рідному селі на Мукачивщині.<ref>[http://www.mukachevo.net/ua/News/view/103758 Закарпатця з Айдару, який загинув на Лугащині, провели в останній шлях на Майдані Незалежності // «Мукачево.net», 10 січня 2015]<br/>[http://www.mukachevo.net/ua/News/view/103798 На Мукачівщині попрощались з айдарівцем «Скіфом», який загинув на Луганщині (Фото) // «Мукачево.net», 12 січня 2015]</ref>
|-
|1819
|{{Батальйон імені Кульчицького}}||{{flagicon|Україна}} '''[[Фурик Роман Степанович]]'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1963|2|20}}, [[Коломия]] [[Івано-Франківська область]]. Підполковник міліції, старший інспектор [[Полк особливого призначення «Миротворець»|БПСМОП «Миротворець»]], відряджений до [[1-й батальйон оперативного призначення НГУ імені Кульчицького|1-го БОП імені Кульчицького]] [[Національна гвардія України|НГУ]], заступник командира взводу. Заочно закінчив істфак [[Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича|ЧДУ]]. З 1985 служив в [[Органи внутрішніх справ|ОВС]] у Коломиї, з 1993 в [[Управління по боротьбі з організованою злочинністю|УБОЗ]]. Тренер з [[Карате|карате-до]], [[Чорний пояс (бойові мистецтва)|чорний пояс]]. 2006 вийшов на пенсію з посади оперуповноваженого. Член мотоклубу «Карпати», суддя з [[Мотоциклетний спорт|мотоспорту]]. Активний учасник [[Революція гідності|Революції Гідності]]. Доброволець, звільняв [[Слов'янськ]]. Залишилися дружина та двоє синів.|| {{дтс|2015|1|9}}|| Близько 12:30 патруль Нацгвардії потрапив у засідку на околиці смт [[Станиця Луганська]], в районі пішохідного переходу через річку [[Сіверський Донець]] по вулиці 5-та Лінія. В бою Роман Фурик прикривав вогнем відхід побратимів, куля снайпера перебила сонну артерію,&nbsp;— помер під час евакуації. Похований у Коломиї<ref name="Кульчицькі-09-01">[https://espreso.tv/news/2015/01/10/v_boyu_bilya_stanyci_luhanskoyi_postrazhdalo_14_biyciv_nachvardiyi В бою біля Станиці Луганської постраждало 14 бійців Нацгвардії]</ref>.
|-
|1820
|{{Батальйон імені Кульчицького}}||{{flagicon|Україна}} '''[[Лагно Роман Іванович]]'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1977|7|19}}, [[Волиця (Волицька сільська рада, Сокальський район)|Волиця]] [[Сокальський район]] [[Львівська область]]. Мешкав у м. [[Сокаль]]. Старший солдат резерву, старший кулеметник 3-го відділення 2-го взводу 2-ї РОП [[1-й батальйон оперативного призначення НГУ імені Кульчицького|1-го БОП імені Кульчицького]] [[Національна гвардія України|НГУ]]. Слюсар КВПіА Сокальського проммайданчика філії «[[Львівтрансгаз]]». Капітан волейбольної команди «Львівтрансгазу». Активний учасник [[Революція гідності|Революції Гідності]], десятник 10-ї Сокальської сотні. У квітні 2014 добровольцем пішов в НГУ. Залишився син.|| {{дтс|2015|1|9}}||Близько 12:30 патруль Нацгвардії потрапив у засідку на околиці смт [[Станиця Луганська]], в районі пішохідного переходу через річку [[Сіверський Донець]] по вулиці 5-та Лінія. В бою Роман Лагно прикривав вогнем відхід побратимів, дістав вогнепальні поранення, що несумісні з життям. Похований в Сокалі<ref name="Кульчицькі-09-01"/>.
|-
|1821
|[[Файл:Емблема 34-го БТрО ЗСУ «Батьківщина».png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Соколенко Андрій Олексійович]]<br/>(Позивний «Лівша»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{Дтс|1972|8|5}}, проживав у м. [[Київ]]. Солдат 34-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади (раніше [[Батьківщина (батальйон)|34-й БТО Кіровоградської області «Батьківщина»]]). Працював на Рівненській атомній станції, потім працював таксистом у Києві. Підтримував [[Євромайдан]]. На початку бойових дій пішов добровольцем у батальйон. Був гарним майстром, окрім своїх військових обов'язків займався ремонтом та вдосконаленням техніки та приладів, за що й отримав свій позивний. Залишилися батько, сестра та дорослий син.|| {{дтс|2015|1|9}} || Під час мінометного обстрілу блокпоста [[8 серпня]] [[2014]] року в районі [[Дебальцеве]], щоб врятувати життя побратимів, Андрій не побіг в укриття, а відкрив вогонь по лісопосадці, з якої коректувальник наводив вогонь російських бойовиків. Поряд з Андрієм розірвалася міна, він отримав чисельні осколкові поранення внутрішніх органів та голови, від яких почалося запалення. Помер у Київському військовому клінічному центрі після 12 операцій та 5-місячної госпіталізації.<ref>[https://www.facebook.com/1482964021943106/photos/a.1485367551702753.1073741828.1482964021943106/1553216384917869/?type=1&fref=nf Андрій Соколенко: новий воїн Небесного взводу 34-го // facebook Батальйон «Батьківщина», 11 січня 2015]<br/>[http://ua.112.ua/suspilstvo/potribna-dopomoga-andriyu-sokolenku-128325.html Потрібна допомога Андрію Соколенку // «112.UA», 12 жовтня 2014] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150112142710/http://ua.112.ua/suspilstvo/potribna-dopomoga-andriyu-sokolenku-128325.html |date=12 січня 2015 }}</ref>
|-
|1822
|[[Файл:UA 26 Artillery Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гриценко Роман Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1980|11|19}}, [[Переяслав-Хмельницький]] [[Київська область]]. Солдат, телефоніст відділення управління взводу управління 3-ї батареї гаубичного артилерійського дивізіону [[26-та окрема артилерійська бригада|26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади]]. По закінченні школи здобув професію тракториста в міському профтехучилищі №&nbsp;22. Протягом 2003—2004 років проходив військову службу у Дівичках. Працював у магазині «Нова лінія» міста [[Бориспіль]]. Мобілізований 4 вересня 2014 року. Залишились мати, брат, дружина та двоє неповнолітніх дітей.|| {{дтс|2015|1|9}}||Загинув від кулі снайпера в районі міста [[Щастя (місто)|Щастя]] під [[Луганськ]]ом.<ref>[http://visnik-press.com.ua/?p=25754 В зоні АТО від кулі снайпера загинув тридцятичотирирічний переяславець Гриценко Роман // «Вісник Переяславщини», 10 січня 2015]<br/>[http://kor.gov.ua/node/11558 У Переяславі-Хмельницькому оголошено День жалоби // Київська обласна рада, 12 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150113043529/http://kor.gov.ua/node/11558 |date=13 січня 2015 }}<br/>[http://visnik-press.com.ua/?p=25839 Увесь Переяслав вийшов попрощатися із Романом Гриценком // «Вісник Переяславщини», 13 січня 2015]</ref>
|-
|1823
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]|| {{flagicon|Україна}} [[Лестуха Володимир Михайлович]] ||{{дтс|1987|4|11}}, [[Бахмач]] [[Чернігівська область]]. Солдат, військовослужбовець [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. 2006 року закінчив Борзнянський сільськогосподарський технікум. Строкову службу проходив десантником у 95-й оаембр. Повернувся із заробітків з Росії та добровольцем пішов до військкомату в серпні 2014 року. Після навчань у Львові був переведений в зону АТО під місто [[Щастя (місто)|Щастя]], 120 днів провів на передовій, після контузії повернувся додому. Залишилися мати і брат у с. [[Велика Загорівка]].|| {{дтс|2015|1|9}} || Трагічно загинув на Львівщині біля с. [[Підбірці]] Пустомитівського району на залізничній колії під колесами електрички «Львів-Золочів». Володимир йшов вздовж колії та не реагував на сигнал. Рідні пов'язують його смерть з тяжким психологічним станом після війни, він втратив сон, поїхав на Львівщину, перервавши зв'язок із сім'єю.<ref>[http://zolochiv.net/elektrychka-na-smert-zbyla-28-richnoho-cholovika/ Електричка на смерть збила 28-річного чоловіка // Золочів. НЕТ, 10 січня 2015]<br/>[http://tsn.ua/video/video-novini/desantnik-scho-proyshov-donbas-zaginuv-pid-kolesami-potyaga-na-lvivschini.html Десантник, що пройшов Донбас, загинув під колесами потяга на Львівщині // ТСН, 13 січня 2015]<br/>[http://borzadm.cg.gov.ua/index.php?id=125900&tp=0 Світла пам'ять герою // Борзнянська РДА, 12 Січня 2015]<br/>[http://www.golospris.org.ua/pamyati-patriota-volodymyra-lestuhy/ Пам'яті патріота Володимира Лестухи // «Голос Присеймів'я», 19 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402111804/http://www.golospris.org.ua/pamyati-patriota-volodymyra-lestuhy/ |date=2 квітня 2015 }}</ref>
|-
|1824
|[[Файл:UA army main.jpg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}} Бобровник Сергій Володимирович||47 років, [[Луганська область]]. Проживав в смт [[Баришівка]] [[Київська область]]. Молодший сержант, командир відділу інженерної техніки&nbsp;— інженер 1-го інженерного взводу 1-ї інженерно-технічної роти інженерно-технічного батальйону, в/ч пп В1719. За освітою&nbsp;— електрик. Служив в армії, працював у міліції, побував в Чорнобилі під час ліквідації наслідків аварії 1986 року. Переїхав на Київщину, де жив із сім'єю в с. [[Поділля (Баришівський район)]], працював автослюсарем. Останні шість років мешкав у Баришівці, мав власну справу з ремонту взуття. На фронт пішов добровольцем. Залишилася дружина.|| {{дтс|2015|1|10}} || Загинув в смт [[Нікольське (Україна)|Володарське]], неподалік [[Маріуполь|Маріуполя]] ([[Донецька область]]), обставини не уточнено. Похований у с. Поділля.<ref>{{Cite web |url=http://www.adm-baryshivka.gov.ua/index.php/novyny/gumanitarna-sfera/661-lyubov-do-vitchizni-tsinoyu-v-zhittya |title=Любов до Вітчизни ціною в життя // Баришівська РДА, 17 січня 2015 |accessdate=5 березня 2022 |archive-date=9 квітня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160409084129/http://www.adm-baryshivka.gov.ua/index.php/novyny/gumanitarna-sfera/661-lyubov-do-vitchizni-tsinoyu-v-zhittya }}</ref>
|-
|1825
|[[Файл:44br.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Петрушенко Андрій Сергійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1984|12|9}}, [[Канів]] [[Черкаська область]]. Молодший сержант, військовослужбовець [[44-та окрема артилерійська бригада (Україна)|44-ї окремої артилерійської бригади]] ([[Старичі]]). Закінчив Канівське ПТУ №&nbsp;23, у 2003 році проходив службу в ЗСУ. Потім навчався у Східноєвропейському університеті економіки і менеджменту за спеціальністю «організація обслуговування ГТК». До мобілізації працював на ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Призваний за мобілізацією 14 серпня 2014 року. Залишились батьки, 7-річна дитина.|| {{дтс|2015|1|11}}||В ніч на 11 січня загинув від смертельних поранень під час мінометного обстрілу на блокпосту під м. [[Горлівка]] ([[Донецька область]]).<ref>[http://www.kaniv.net/news.php?p=44807 Герої не вмирають // Канів. НЕТ, 12 січня 2015]<br/>[http://www.kaniv.net/news.php?p=44805 Прощання з Петрушенко Андрієм // Канів. НЕТ, 12 січня 2015]<br/>[http://www.kaniv.net/news.php?p=44851 У Каневі похоронили Героя // Канів. НЕТ, 13 січня 2015]</ref> Прим. За даними РНБО, один військовий загинув у районі селища [[Озерянівка]] під [[Горлівка|Горлівкою]].<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2015/01/11/7054636/ Терористи вдаються до провокацій. 1 військовий загинув, 8 поранені&nbsp;— РНБО // УП, 11 січня 2015]</ref>
|-
|1826
|[[Файл:1medRotaNGU.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Чомко Ярослав Степанович]] ||{{дтс|1984|9|20}}, [[Івано-Франківськ]]. Резервіст окремої медичної роти імені Пірогова [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Активний учасник [[Євромайдан|Революції Гідності]], надавав медичну допомогу в медичному пункті Жовтневого палацу. Потім пішов добровольцем на фронт. Після ротації в січні 2015 року повернувся на фронт, служив у військовому шпиталі в центральній лікарні Артемівська. || {{дтс|2015|1|12}}||Отримав несумісне із життям вогнепальне поранення в місті [[Артемівськ (Донецька область)]]. Проводяться слідчі дії щодо встановлення обставин. Поховали Ярослава в селі Крихівці Івано-Франківського району.<ref>[http://styknews.info/novyny/sotsium/2015/01/13/v-zoni-ato-zagynuv-molodyi-medyk-z-ivano-frankivska В зоні АТО загинув молодий медик з Івано-Франківська // «Стик», 13 січня 2015]<br/>[http://vv.gov.ua/news.php?nid=6565&lang=ua Необережне поводження зі зброєю забрало життя // Національна гвардія України, 13 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150113185652/http://vv.gov.ua/news.php?nid=6565&lang=ua |date=13 січня 2015 }}<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=miWwV4WrIw4 Прикарпаття ховає воїна АТО, який загинув біля Армівська // 5 канал, 16 січня 2015]</ref><br/>За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинув один військовослужбовець, ще 10 отримали поранення.<ref>[http://www.rbc.ua/ukr/news/accidents/v-zone-ato-za-sutki-pogib-1-voennyy-10-raneny---snbo-13012015130400 В зоні АТО за добу загинув 1 військовий, 10 поранені,&nbsp;— РНБО]</ref>
|-
|1827
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Страпчук Олександр Федорович ||{{дтс|1978|9|6}}, [[Нетішин]] [[Хмельницька область]]. Військовослужбовець [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Із квітня 2014 року перебував на Сході у складі 51 ОМБр, потім воював у 128-й бригаді. Приїхав додому у відпустку на новорічні свята, 16 січня мав повертатись назад під Дебальцеве.|| {{дтс|2015|1|12}}||Під час перебування у відпустці в рідному [[Нетішин]]і після кількох місяців служби у зоні АТО, військовий помер від серцевого нападу. Поховали воїна у місті Славута на Новому кладовищі.<ref>[http://ye.ua/news/news_18846.html У Нетішині від серцевого нападу помер учасник АТО // «Є», 13 Січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150119075951/http://ye.ua/news/news_18846.html |date=19 січня 2015 }}<br/>[http://slavutanews.com/slavuta/item/683-netishyn-ta-slavuta-poproshchalysia-z-viiskovym-foto-video Нетішин та Славута попрощалися з військовим // «Славута Ньюз», 14 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150119065208/http://slavutanews.com/slavuta/item/683-netishyn-ta-slavuta-poproshchalysia-z-viiskovym-foto-video |date= 19 січня 2015 }}</ref>
|-
|1828
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Безрода Анатолій Миколайович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1967|4|1}}, [[Лубни]] [[Полтавська область]]. Старший лейтенант, військовослужбовець [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]]. У 1989 році закінчив [[Полтавське вище зенітне ракетне командне училище]]. Служив у Радянській Армії. Після звільнення у запас працював учителем передпризовної підготовки в Михнівській середній загальноосвітній школі Лубенського району. В зоні АТО перебував із серпня 2014 року. || {{дтс|2015|1|13}}|| 12 січня 2015 року, внаслідок мінометного обстрілу, біля села [[Тоненьке]] (Ясинуватський район Донецька область), поблизу Донецького аеропорту, отримав поранення несумісне з життям. Помер наступного дня, у шпиталі.<ref>[http://oblrada.pl.ua/index.php/the-news/5686 Безрода Анатолій Миколайович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150201201139/http://oblrada.pl.ua/index.php/the-news/5686 |date=1 лютого 2015 }}<br/>[http://www.zorya.poltava.ua/?p=15497 Виконали солдатський обов'язок сповна] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150201201234/http://www.zorya.poltava.ua/?p=15497 |date=1 лютого 2015 }}<br/>[http://bastion.tv/news/anatolij-bezroda-patriot-yakij-viddav-zhittya-za-ukrayinu/ Анатолій Безрода&nbsp;— патріот, який віддав життя за Україну]</ref>
|-
|1829
|[[Файл:1-а окрема танкова бригада.jpeg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Корзун Роман Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1981|4|12}}, [[Київ]] (район Святошин). Солдат, стрілець-водій мінометної батареї механізованого батальйону [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада|1-ї окремої гвардійської танкової бригади]] ([[Гончарівське]]). Призваний за мобілізацією 22 березня 2014 року. Залишились батьки.|| {{дтс|2015|1|13}} || Загинув під час обстрілу у селищі [[Піски (Ясинуватський район)|Піски]] під [[Донецьк]]ом.<ref>[https://www.facebook.com/dmytro.lykhoviy/posts/778872628834455 53-й загиблий в АТО киянин&nbsp;— Роман Корзун // facebook Dmytro Lykhoviy, 14 січня 2015]<br/>[http://svyat.kievcity.gov.ua/news/11464.html Сьогодні Святошин прощається з загиблим земляком, Романом Корзуном, що загинув під час бойових дій в зоні АТО // Святошинська РДА, 17 січня 2015]</ref>
|-
|1830
|[[Файл:1-а окрема танкова бригада.jpeg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Васюк Микола Олександрович ||{{дтс|1987|5|14}}, [[Ставиське]] [[Козелецький район]] [[Чернігівська область]]. Рядовий, снайпер [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада|1-ї окремої гвардійської танкової бригади]] ([[Гончарівське]]). Працював у місті [[Київ]]. Призваний до лав ЗСУ в березні 2014 року. Протягом червня-липня 2014 року у складі [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]] брав участь в обороні аеропорту [[Луганськ]]а. У ході боїв отримав дві важкі контузії. У серпні 2014 року отримав відпустку, але через різке погіршення стану здоров'я опинився у військовому шпиталі. Після проходження курсу лікування повернувся до зони АТО. Проходив службу у окремій роті снайперів біля міста [[Волноваха]].|| {{дтс|2015|1|14}} || Під час проходження служби через різке загострення хвороби воїна було доставлено до Дніпропетровського військового шпиталю, потім до одного з медичних закладів Києва. Після тривалого лікування, 29 грудня 2014 року Микола повернувся додому. 5 січня через різке погіршення здоров'я знову потрапив до військового шпиталю. Помер 14 січня внаслідок тяжких контузій, отриманих під час оборони аеропорту міста Луганська влітку 2014 року. Похований у рідному селі.<ref>[http://cg.gov.ua/index.php?id=12836&tp=1 Васюк Микола // Чернігівська ОДА]</ref>
|-
|1831
|[[Файл:MVS Lviv.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Дорош Тарас Русланович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1987|10|30}}, [[Малехів]] [[Жовківський район]] [[Львівська область]]. Сержант міліції, боєць [[Львів (батальйон)|батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів»]] ГУМВС України у Львівській області. Добровольцем пішов до батальйону у травні 2014 року. Залишилась дружина. || {{дтс|2015|1|14}}||Загинув при виконанні бойового завдання в смт [[Станиця Луганська]]. Снайпер поцілив між пластинами бронежилета на грудях.<ref>[http://zaxid.net/news/showNews.do?u_zoni_ato_zaginuv_28richniy_serzhant_militsiyi_zi_lvivshhini__zagariya&objectId=1336830 У зоні АТО загинув 28-річний сержант міліції зі Львівщини // ZAXID.NET, 14 січня 2015]</ref>
|-
|1832
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гречко Дмитро Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1970|4|12}}, [[Полтава]]. Солдат, кулеметник [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. Залишилася старенька хвора матір та брат. || {{дтс|2015|1|14}}||Отримав тяжкі осколкові поранення під час мінометного та гранатометного обстрілу опорного пункту поблизу села [[Нікішине]] ([[Донецька область]]) в районі [[Дебальцеве]], помер під час медичної евакуації. Похований у Полтаві.<ref>[http://goloskarpat.info/power/54b8f172d58dd/ Закарпатців серед поранених 128-ї бригади немає,&nbsp;— Губаль // «Голос Карпат», 16 січня 2015]<br/>[http://www.0532.ua/article/714154 Сьогодні у Полтаві поховають бійця Дмитра Гречко // 0532.ua&nbsp;— Сайт міста Полтави, 18 січня 2015]</ref>
|-
|1833
|[[Файл:1ofbmp.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Касьяненко Сергій Сергійович ||{{дтс|1991|12|3}}, [[Ушкалка]] [[Верхньорогачицький район]] [[Херсонська область]]. Старший матрос, радіотелефоніст [[1-й окремий батальйон морської піхоти (Україна)|1-го окремого батальйону морської піхоти]]. || {{дтс|2015|1|14}}|| Загинув під час виконання бойового завдання в районі смт [[Талаківка]], що у 19 км від міста [[Маріуполь]] (Донецька область). Похований в с. Ушкалка.<ref>[http://memorybook.org.ua/14/kasyanenko.htm Касьяненко Сергій Сергійович]</ref>
|-
|1834
|[[Файл:74-й розвідувальний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Касьянов Сергій Олексійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1995|10|8}}, 19 років, [[Нікополь]] [[Дніпропетровська область]]. Солдат, розвідник [[74-й окремий розвідувальний батальйон (Україна)|74-го окремого розвідувального батальйону]] ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). Із 2 жовтня 2013 року розпочав військову службу за контрактом у 93-й ОМБр, а потім у 74-му розвідбатальйоні. До зони АТО відправився добровільно в серпні 2014 року. Залишилась мати, хворий батько, сестра-близнючка та троє братів, один з яких служить у 93-й бригаді. ||{{дтс|2015|1|15}}||Загинув від тяжкого поранення в бою вранці під час масованої атаки російських збройних формувань на аеропорт [[Донецьк]]а. Похований у Нікополі.<ref>[https://www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/913948198645477 Донецкий аэропорт, обстановка на 23.30, 15 января. // facebook Юрія Бутусова, 16 січня 2015]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://nikopol.dp.ua/4330-v-doneckom-aeroportu-tri-chasa-nazad-pogib-nikopolchanin.html В Донецком аэропорту, три часа назад, погиб Никопольчанин // «Город Нікополь», 15 січня 2015]<br/>[http://city-nikopol.com.ua/4340-zavtra-nikopol-prostitsya-s-geroem-ukrainskim-voinom-sergeem-kasyanovym.html Завтра Никополь проститься с ГЕРОЕМ, Украинским воином, Сергеем Касьяновым // «Город Никополь», 17 січня 2015]<br/>[http://portal.nikopol.net/?cat=92 І знову Нікополь прощається з героєм! // Офіційний сайт Нікопольської міськради, 17 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150121150640/http://portal.nikopol.net/?cat=92 |date=21 січня 2015 }}</ref> За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинули 6 військових, ще 18 отримали поранення.<ref>[http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news_in_brief/2015/01/150116_she_rnbo_16 У зоні АТО загинули 6 військових]</ref> В боях за аеропорт Донецька загинули двоє захисників, 11 отримали поранення.<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2015/01/15/7055212/ Двоє військових загинули у четвер, захищаючи аеропорт Донецька // УП, 15 січня 2015]</ref>
|-
|1835
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ніколаєнко Микола Михайлович]]<br/>(Позивний «Нік»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1993|12|21}}, [[Суми]]. Молодший сержант, військовослужбовець [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]] ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]), військова частина А1302. Призваний за мобілізацією у травні 2014 року. ||{{дтс|2015|1|15}}||Отримав осколкові поранення у селищі [[Піски (Ясинуватський район)]], поблизу Донецького аеропорту. Помер у лікарні Артемівська. Поховали бійця на Алеї почесних громадян Центрального кладовища міста Суми.<ref>[http://www.meria.sumy.ua/index.php?newsid=42071 Ще один сумчанин віддав життя в зоні АТО // Муніципальний міський портал Суми, 16 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150118143917/http://www.meria.sumy.ua/index.php?newsid=42071 |date=18 січня 2015 }}<br/>[http://www.meria.sumy.ua/index.php?newsid=42086 У Сумах прощалися із загиблим бійцем АТО // Муніципальний міський портал Суми, 18 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150119173300/http://www.meria.sumy.ua/index.php?newsid=42086 |date=19 січня 2015 }}</ref>
|-
|1836
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Анатолій|| [[Київ]]. Військовослужбовець 1-го батальйону [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). || {{дтс|2015|1|15}} || Приїхав на ротацію в Київ. Перед від'їздом у зону АТО вдома зупинилося серце.<ref>[https://www.facebook.com/smirnovaulya/posts/757308854325078 А тепер сумні новини // facebook Юлії Смірнової, 15 січня 2015]<br/>[https://www.facebook.com/smirnovaulya/posts/757593500963280 Стосовно похорону героя 30-ї бригади Анатолія // facebook Юлії Смірнової, 16 січня 2015]<br/>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=702645339849872&set=a.509969605784114.1073741829.100003132385557&type=1 Провожаем Толю… // facebook Георгія Туки, 16 січня 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|1837
|[[Файл:UA 12 Engineer Regiment New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Банчук Олег Петрович|| {{дтс|1986|10|24}}, смт. [[Яблунець]] [[Ємільчинський район]] [[Житомирська область]]. Військовослужбовець [[12-й інженерний полк (Україна)|12-го інженерного полку]] ([[Новоград-Волинський]]). Після закінчення строкової служби в армії продовжив її за контрактом, брав участь в миротворчих операціях. Брав участь у звільненні Слов'янська, Краматорська, у боях за Донецький аеропорт. Залишилися батьки, дружина і маленький син. || {{дтс|2015|1|15}} || Загинув 15 січня, обставини загибелі не зазначено.<ref>{{Cite web |url=http://www.emilchine-rda.gov.ua/33stranitsa6.html |title=Банчук Олег Петрович на сайті Ємільчинської райдержадміністрації |accessdate=29 червня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160306021452/http://www.emilchine-rda.gov.ua/33stranitsa6.html |archivedate=6 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|1838
|[[Файл:73-мцспо.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Олефіренко Юрій Борисович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}|| {{дтс|1965|4|27}}, [[Бобринець]] [[Кіровоградська область]]. Капітан 1 рангу, командир [[73-й морський центр спеціального призначення|73-го морського центру спеціального призначення]], в/ч А1594 ([[Очаків]]). Військову освіту отримав у Рязанському вищому командному училищі ПДВ СРСР. Двічі служив в Афганістані, у складі українського контингенту в литовській групі виконував обов'язки помічника командира та перекладача, досконало знав мову фарсі. Був справжньою легендою Кіровоградського спецпризначення. 2010 року вийшов на пенсію, проживав із сім'єю в [[Кропивницький|Кропивницькому]]. З початком бойових дій поновився на службі як комбат 42-го батальйону тероборони, а у серпні 2014 був призначений командиром 73-го МЦСО. Залишилася дружина та дві доньки.|| {{дтс|2015|1|16}} ||Під час розвідувальної операції підрозділ Юрія виявив та передав координати вогневих точок противника, завдяки чому українська артилерія зупинила обстріл російськими збройними формуваннями мирних мешканців Павлополя. Автомобіль групи Юрія потрапив під мінометний обстріл бойовиків у районі [[Гранітне (Волноваський район)|Гранітне]]&nbsp;— [[Миколаївка (Тельманівський район)|Миколаївка]] в 40&nbsp;км від [[Маріуполь|Маріуполя]]. Юрій отримав важкі поранення, прикривши собою трьох бійців. Помер по дорозі до лікарні. Поранення отримали ще 4 бійці. Похований на Рівнянському кладовищі Кропивницького в секторі почесних поховань.<ref>[http://ua.112.ua/suspilstvo/v-rezultati-obstrilu-poziciy-sil-ato-v-rayoni-mikolayivki-1-boyec-zaginuv-4-poraneni-sektor-m-174760.html У результаті обстрілу позицій сил АТО в районі Миколаївки 1 боєць загинув, 4 поранені,&nbsp;— сектор «М» // «112», 16 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150117153151/http://ua.112.ua/suspilstvo/v-rezultati-obstrilu-poziciy-sil-ato-v-rayoni-mikolayivki-1-boyec-zaginuv-4-poraneni-sektor-m-174760.html |date=17 січня 2015 }}<br/>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=914710328569264 Вчера, 16 января, при выполнении боевого задания…&nbsp;// Юрий Бутусов, 17 січня 2015] {{ref-ru}}<br/>[http://novosti-n.org/news/read/82138.html В бою под Гранитным погиб командир морского спецназа из Очакова // «Новости N», 16 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://patrioty.org.ua/boyets-vsu-zaginuv-pid-mariupolem-prikrivshi-svoyim-tilom-troh-soldat/ Боєць ВСУ загинув під Маріуполем, прикривши своїм тілом трьох солдат // «Патріоти України», 17 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150118144659/http://patrioty.org.ua/boyets-vsu-zaginuv-pid-mariupolem-prikrivshi-svoyim-tilom-troh-soldat/ |date=18 січня 2015 }}<br/>[http://pereveslo.org.ua/index.php/kirovogradsky-novyny/item/18023 В Кіровограді попрощались з видатним військовим Юрієм Олефіренком&nbsp;// «Перевесло», 19 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150120030210/http://pereveslo.org.ua/index.php/kirovogradsky-novyny/item/18023 |date=20 січня 2015 }}<br/>[http://www.gur.mil.gov.ua/content/velikiy-voin-ukrainu.html Великий воїн України // Сайт ГУР МО України, 18 січня 2015 року]<br/>[http://ukurier.gov.ua/uk/articles/zhittya-specialnogo-priznachennya/ Життя спеціального призначення // «Урядовий кур'єр», 28 лютого 2015]</ref>
|-
|1839
|[[Файл:300-й навчальний танковий полк.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Тигнян Володимир Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1989|11|4}}, [[Кропивницький]]. Старший солдат, механік-водій бронегрупи [[300-й навчальний танковий полк|300-го навчального танкового полку]] [[169 навчальний центр Сухопутних військ|169-го навчального центру Сухопутних військ]] ЗСУ ([[Десна (Козелецький район)|Десна]]). Неодружений, залишився брат-близнюк.|| {{дтс|2015|1|16}}|| Загинув поблизу кургану «Гостра Могила», що неподалік селища [[Польове (Шахтарський район)]] Донецької області. Після мінометного обстрілу бойова машина вийшла з ладу та з'їхала у ставок. Двом членам екіпажу вдалося вибратись, а Володимира вони не змогли витягти, заклинило люк. Похований на Алеї Слави Рівнянського кладовища у Кропивницькому.<ref>[http://gre4ka.info/suspilstvo/15989-zavtra-kirovohrad-poproshchaietsia-iz-polehlym-zakhysnykom Завтра Кіровоград попрощається із полеглим захисником (ФОТО) // «Гречка», 22 січня 2015]<br/>[http://gre4ka.info/suspilstvo/15999-sohodni-v-kirovohradi-proshchalys-z-tankistom-volodymyrom-tyhnianom-foto Сьогодні в Кіровограді прощались з танкістом Володимиром Тигняном (Фото) // «Гречка», 23 січня 2015]</ref>
|-
|1840
|[[Файл:44br.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Штанський Микола Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1959|5|1}}, 55 років, [[Любомль]] [[Волинська область]]. Старший сержант, командир гармати [[44-та окрема артилерійська бригада (Україна)|44-ї окремої артилерійської бригади]] ([[Старичі]]). Працював на залізниці. Підтримував [[Євромайдан]]. Коли почалися бойові дії, добровольцем пішов захищати Вітчизну. || {{дтс|2015|1|16}}||Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі [[Дебальцеве]] поблизу села [[Одрадівка (Бахмутський район)]]. ЗМІ повідомляють, що разом з Миколою загинули ще 3 військових.<ref>[http://www.volynpost.com/news/45426-na-shodi-zagynuv-volynianyn-iz-44-oi-brygady На Сході загинув волинянин із 44-ї бригади // «ВолиньPost», 19 січня 2015]<br/>[http://p-p.com.ua/articles/62493/ Сьогодні на Волинь привезуть тіло загиблого бійця // «Під прицілом», 19 січня 2015]</ref>
|-
|1841
|[[Файл:44br.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Босий Олександр Любомирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1976|5|10}}, [[Львів]], проживав у [[Київська область|Київській області]]. Солдат, номер обслуги [[44-та окрема артилерійська бригада (Україна)|44-ї окремої артилерійської бригади]] ([[Старичі]]). Призваний за мобілізацією, з вересня 2014 року перебував на Донеччині. Залишилися мати, брат та донька. || {{дтс|2015|1|16}}||Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі [[Дебальцеве]] поблизу села [[Одрадівка (Бахмутський район)]], снаряд влучив у бліндаж. Похований у с. [[Макалевичі]] на Житомирщині поряд із батьком.<ref>[http://www.zhitomir.info/news_143532.html На Донеччині від попадання снаряду в бліндаж загинув 38-річний військовий, якого поховають у Житомирській області // «Житомир.info», 20 січня 2015]</ref>
|-
|1842
|[[Файл:44br.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Каракула Віталій Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1986|3|12}}, [[Деражня]] [[Хмельницька область]]. Солдат, номер обслуги [[44-та окрема артилерійська бригада (Україна)|44-ї окремої артилерійської бригади]] ([[Старичі]]). Призваний за мобілізацією до Міжнародного центру миротворчості та безпеки, в/ч А4150 ([[Старичі]]). || {{дтс|2015|1|16}}||Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі [[Дебальцеве]] поблизу села [[Одрадівка (Артемівський район)]].<ref>{{Cite web |url=http://ye.ua/news/news_18913.html |title=Під Дебальцевим загинув Віталій Каракула з Деражні // «Є», 19 січня 2015 |accessdate=21 січня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150121152242/http://ye.ua/news/news_18913.html |archivedate=21 січня 2015 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|1843
|{{44 ОАБр ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Слобоженко Сергій Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1981|6|26}}, [[Київ]] ([[Подільський район (Київ)|Подільський район]]). Солдат, номер обслуги 2-ї батареї гаубично-артилерійського дивізіону [[44-та окрема артилерійська бригада (Україна)|44-ї окремої артилерійської бригади]] ([[Старичі]]). || {{дтс|2015|1|16}}||Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі [[Дебальцеве]] поблизу села [[Одрадівка (Артемівський район)]]. Похований 21 січня у Києві.<ref>[https://www.facebook.com/dmytro.lykhoviy/posts/780204565367928 54-й загиблий в АТО киянин&nbsp;— солдат Сергій Слобоженко // facebook Dmytro Lykhoviy, 17 січня 2015]<br/>[http://podil.kievcity.gov.ua/news/2318.html Герої не вмирають&nbsp;— вони живуть у наших серцях // Сайт Подільської РДА м. Києва, 21 січня 2015]
</ref>
|-
|1844
|[[Файл:57-а_мотопіхотна_бригада.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Костюк Віталій Володимирович ||{{дтс|1976|8|4}}, [[Косівка (Олександрійський район)]] [[Кіровоградська область]]. Кулеметник 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади (раніше [[17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»]]). Вивчився в СПТУ №&nbsp;31 на механізатора. Після служби в армії займався будівництвом. Деякий час працював у олександрійської фірмі «Будмонтаж», а в основному їздив на заробітки. Призваний за мобілізацією 29 квітня 2014 року. З батальйоном ніс службу в Каховці, Мелітополі, потім у зоні АТО біля міста Щастя та Горлівки. Залишились мати, дружина та 12-річна донька.|| {{дтс|2015|1|16}}||[[8 січня]] під час несення служби в районі міста [[Горлівка]] ([[Донецька область]]) боєць від падіння отримав травму голови та з діагнозом «сильний забій» потрапив у харківський шпиталь, де в нього виявили інші хвороби. Через тиждень помер у шпиталі. Згідно з висновком, смерть настала 16 січня внаслідок гострого отруєння невідомою речовиною, що спричинило ураження печінки, нирок, стравоходу та легенів.<ref>[http://gre4ka.info/suspilstvo/15902-u-hospitali-pomer-viiskovyi-iz-kirovohradshchyny У госпіталі помер військовий із Кіровоградщини&nbsp;// «Гречка», 19 січня 2015]<br/>[http://gre4ka.info/suspilstvo/15969-v-ostanniu-put-provely-uchasnyka-ato-z-oleksandriiskoho-raionu-foto В останню путь провели учасника АТО з Олександрійського району // «Гречка», 21 січня 2015]</ref>
|-
|1845
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Суслопаров Олександр Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1978|11|25}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Солдат, навідник механізованого взводу 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). Як багатодітний батько міг би не йти на фронт, але пішов добровольцем. Залишилася вагітна дружина та троє дітей (13, 12 і 8 років). У червні народилася четверта дитина.|| {{дтс|2015|1|16}}|| О 14-й годині на блокпосту смт [[Станиця Луганська]] біля річки [[Сіверський Донець]] чоловік 65-70 років назвався місцевим мешканцем, подарував військовим 3-літрову банку меду, подякував їм за службу та пішов. Коли бійці відкривали банку, вибухнув закладений у неї вибуховий пристрій. В результаті диверсійного акту один військовий загинув, ще двоє отримали поранення.<ref>[http://www.hromadske.tv/society/v-stanitsi-luganskii-biitsyam-prinesli-vibukhivku-/ В Станиці Луганській бійцям принесли вибухівку в банці меду, є загиблий // «Громадське ТБ», 17 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150122065612/http://www.hromadske.tv/society/v-stanitsi-luganskii-biitsyam-prinesli-vibukhivku-/ |date=22 січня 2015 }}<br/>[[Бочкала Роман Олександрович|Роман Бочкала]]. [https://www.facebook.com/bochkala/posts/874501692602221 Цинизму террористов нет предела // facebook, 17 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[https://www.facebook.com/csomvd/posts/665333483574968 Прес-реліз про найбільш резонансні кримінальні правопорушення та події за вихідні станом на 19 січня 2015 року]</ref><ref>[http://1kr.ua/news-19052.html В зоні АТО в результаті диверсії загинув криворіжанин Олександр Суслопаров // «Перший Криворізький», 23 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=CAQuSH1_GE0 Прощання з Олександром Суслопаровим // ТРК Рудана, 26 січня 2015]<br/>[https://lpl.com.ua/uk/needersato/profile/150 Дружина Любов і четверо дітей] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171222051514/https://lpl.com.ua/uk/needersato/profile/150 |date=2017-12-22 }}</ref><br/>'''Прим.''': Терориста, яким виявився громадянин Микола Рубан, 1951 р.н., затримали через місяць під час спроби другого теракту, а в березні 2016 року його засудили до 15 років позбавлення волі. Разом з тим, 29.12.2019, засудженого  було звільнено і видано терористам в ході обміну полоненими поміж Україною, Росією і підконтрольними Москві терористами<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2016/03/30/7103876/ Чоловіка, що підклав військовим у мед вибухівку, посадили на 15 років]<br/>[https://news.liga.net/politics/news/kogo-ukraina-vydala-na-obmen-spisok Кого Україна видала на обмін: список. 30.12.2019, 13:03]<br/>[https://ua.112.ua/golovni-novyni/velykyi-obmin-koho-viddala-ukraina-520516.html Великий обмін: Кого віддала Україна? 30.12.2019, 15:30]</ref>
|-
|1846
|[[Файл:Емблема батальйону імені Кульчицького.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Дідач Ігор Йосипович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1974|11|20}}, [[Модричі]] [[Дрогобицький район]] [[Львівська область]]. Старший солдат резерву, стрілець-гранатометник [[Батальйон імені Кульчицького|батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Працював у поліклініці. Був активним учасником [[Євромайдан|Революції Гідності]]. У квітні 2014 року записався добровольцем до батальйону. Влітку під час відпустки Ігор у Трускавці затримав двох злодіїв, які пограбували жінку в маршрутці, та передав їх правоохоронцям. Залишилися батьки, дружина та дві доньки.<ref>[http://dailylviv.com/news/sytuatsiyi-i-pryhody/vid-otrymanykh-u-dtp-travm-pomer-heroi-hvardiiets-ihor-didych-zi-lvivshchyny-15045 Від отриманих у ДТП травм помер герой-гвардієць Ігор Дідич зі Львівщини]</ref> || {{дтс|2015|1|17}}||Близько 19:00 [[5 січня]] під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі поблизу міста [[Артемівськ (Донецька область)]] зіткнулись вантажівка та автобус «Богдан», внаслідок чого загинули 12 бійців батальйону. В цій аварії Ігор отримав важкі травми. 17 січня о 9-й ранку, не виходячи з коми, воїн помер у київському шпиталі. Похований на кладовищі рідного села.<ref name="НГУ-ДТП-05-01" /><ref>[http://www.hromadske.tv/society/pomer-shche-odin-boyets-postrazhdalii-v-dtp-5-sich/ Помер ще один боєць, постраждалий в ДТП 5 січня // «Громадське ТБ», 17 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150119064203/http://www.hromadske.tv/society/pomer-shche-odin-boyets-postrazhdalii-v-dtp-5-sich/ |date=19 січня 2015 }}<br/>[http://drohobychanyn.io.ua/s944782/u_kievskomu_shpitali_pomer_40-richniy_boc_batalyonu_im._s.kulchickogo_truskavchanin_igor_didach У київському шпиталі помер 40-річний боєць батальйону ім. С.Кульчицького трускавчанин Ігор Дідач // «Дрогобицьке земляцтво», 17 січня 2015]<br/>[http://032online.com/news/9284-zaginuv-boyec-ato-gor-ddach-yakiy-vltku-zatrimav-dvoh-zlodyiv-u-truskavc.html Загинув боєць АТО Ігор Дідач, який влітку затримав двох злодіїв у Трускавці // «Львів Online», 17 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150119070019/http://032online.com/news/9284-zaginuv-boyec-ato-gor-ddach-yakiy-vltku-zatrimav-dvoh-zlodyiv-u-truskavc.html |date=19 січня 2015 }}<br/>[http://galinfo.com.ua/news/182323.html Похорон Героя Ігоря Дідача відбудеться сьогодні в с.&nbsp;Модричі о 14 годині&nbsp;// «Galinfo», 19 січня 2015]</ref>
|-
|1847
|[[Файл:72-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Сігаєв Віктор Геннадійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1984|5|9}}, [[Новояворівськ]] [[Яворівський район]] [[Львівська область]]. Прапорщик, військовослужбовець 3 батальйону [[72-га окрема механізована бригада (Україна)|72-ї окремої механізованої бригади]] ([[Біла Церква]]). Головний сержант роти матеріально-технічного забезпечення Академії Сухопутних військ України імені гетьмана Петра Сагайдачного. ||{{дтс|2015|1|17}}||Загинув під час бойового зіткнення з противником поблизу смт [[Оленівка (Волноваський район)]] Донецької області. Вранці подзвонили російські бойовики і повідомили, що вони забрали тіло Віктора та його товариша в Донецьк, і щоб за ним приїхали родичі.<ref>[https://www.facebook.com/myhaylo.nepokirnyj/posts/841546369260260 Вчора рано загинув мій товариш прапорщик ЗСУ 72 бригади… // facebook Михайло Гаврилів, 18 січня 2015]<br/>[http://www.javoriv-rda.gov.ua/index.php/novini-yavorivschini/u-zoni-ato-zaginuv-praporschik-akademiyi-suhoputnih-viysk-viktor-sigaev-z-yavorivschini.html У зоні АТО загинув прапорщик Академії Сухопутних військ Віктор Сігаєв з Яворівщини // Яворівська РДА, 21 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150201053053/http://www.javoriv-rda.gov.ua/index.php/novini-yavorivschini/u-zoni-ato-zaginuv-praporschik-akademiyi-suhoputnih-viysk-viktor-sigaev-z-yavorivschini.html |date=1 лютого 2015 }}<br/>[http://ukrpohliad.org/news/v-akademiyi-suhoputny-h-vijs-k-poproshhaly-sya-z-praporshhy-kom-yaky-j-zagy-nuv-na-shodi.html В Академії Сухопутних Військ попрощалися з прапорщиком, який загинув на Сході // «Український погляд», 5 лютого 2015]</ref>
|-
|1848
|[[Файл:10-й БТрО ЗСУ.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Карпенко Василь Васильович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1961|2|10}}, [[Олевськ]] [[Житомирська область]]. Проживав у м. [[Новоград-Волинський]]. Підполковник, заступник командира 10-го окремого мотопіхотного батальйону [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] (раніше [[10 батальйон територіальної оборони «Полісся»|10-й БТО «Полісся»]]). Довгий час був командиром окремого батальйону радіаційного, хімічного та біологічного захисту у м. [[Новоград-Волинський]]. Після оголошення першої хвилі мобілізації навесні 2014 року долучився до формування 10-го батальйону тероборони і підготовки новобранців. Залишилася дружина та дві дорослі доньки.||{{дтс|2015|1|17}} || Загинув у бою поблизу м. [[Докучаєвськ]] ([[Донецька область]]). Поховали Героя на міському кладовищі м. Новоград-Волинський, в секторі почесних поховань «Алея слави».<ref>[http://novograd.osp-ua.info/?pokaz=93902 Герої не вмирають: служив як справжній офіцер, загинув як герой // Сайт Новоград-Волинської міськради, 27 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150702200935/http://novograd.osp-ua.info/?pokaz=93902 |date= 2 липня 2015 }}<br/>[http://www.zhitomir.info/news_143803.html У Житомирській області прощаються з двома військовослужбовцями // Житомир.info, 27 січня 2015]</ref>
|-
|1849
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Трух Володимир Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1992|6|14}}, [[Жабинці (Гусятинський район)]] [[Тернопільська область]]. Солдат, водій [[МТ-ЛБ]] [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Грав у футбол, щорічно брав участь у вертепі. Призваний за мобілізацією 30 серпня 2014 року. 20 січня мав приїхати на ротацію, влітку планував одружитись. Залишилися батьки, старші брат з сестрою та наречена.|| {{дтс|2015|1|17}}|| Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в Аеропорту [[Донецьк]]а. Машину бійців підірвали на під'їзді в аеропорт. Володимиру відірвало руку, напарник заніс його в новий термінал ще живого, але воїн помер від втрати крові.<ref>[http://ternopoliany.te.ua/zhittya/5388-zhakhlyva-dtp-na-terebovlianshchyni-zahynuv-khlopets-iakyi-ikhav-zustrichaty-kiborha-zemliaka-fotoreportazh Жахлива ДТП на Теребовлянщині: загинув хлопець, який їхав зустрічати вбитого «кіборга»-земляка. ФОТОРЕПОРТАЖ]</ref><ref>[http://www.0352.ua/news/715189 У зоні АТО загинув боєць з Тернопільщини // 0352.ua&nbsp;— Сайт міста Тернополя, 19 січня 2015]<br/>[http://zz.te.ua/v-boyah-za-donetskyj-aeroport-zahynuv-desantnyk-z-ternopilschyny/ В боях за донецький аеропорт загинув десантник з Тернопільщини // «За Збручем», 19 січня 2015]<br/>[http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/volodimir-truh-zaghinuv-pid-chas-oboroni-donec-kogho-aeroportu-10432343.html Володимир Трух загинув під час оборони Донецького аеропорту // 20 хвилин Тернопіль, 19 січня 2015]<br/>[http://zz.te.ua/zahyblyj-bojets-z-ternopilschyny-u-sni-poprosyv-probachennya-za-te-scho-ne-doviv-narechenu-do-shlyubu/ Загиблий боєць з Тернопільщини у сні попросив пробачення за те, що не довів наречену до шлюбу // «За Збручем», 25 січня 2015]<br/>[http://infoprostir.te.ua/?p=78618 Визволений з полону «кіборг» розповів, як на його очах загинув боєць з Тернопільщини. Відео // Інформаційний простір Тернополя, 13 лютого 2015]</ref>
|-
|1850
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Нагорняк Віталій Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1970|2|22}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Старший сержант, командир гранатометного відділення механізованої роти [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]], в/ч А1302 ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). Залишилася дружина та діти.||{{дтс|2015|1|17}}||Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт [[Донецьк]]а. Віталій вогнем з гранатомету стримував атаку противника, врятував своїх бойових товаришів ціною власного життя.<ref>[https://www.facebook.com/shtabkr/posts/639728906154858 «Штаб національного захисту Кривий Ріг» выражает свои соболезнования родным и близким Нагорняка Виталия Владимировича]{{ref-ru}}</ref>
|-
|1851
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Грузія}} [[Сухіашвілі Тамаз|Сухіашвілі Тамаз Нодаревич]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1979|1|25}}, [[Хашурі]] [[Грузія]]. Грузинський доброволець, воював разом із [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ю окремою механізованою бригадою]]. Лейтенант армії Грузії, служив у Горійському загоні спеціального призначення. Брав участь у міжнародних миротворчих місіях в [[Ірак]]у й [[Афганістан]]і, у війні в [[Південна Осетія|Південній Осетії]] [[2004]] року, боровся проти російської агресії [[2008]] року. Добровольцем долучився до захисту [[Народний суверенітет|суверенітету Народу]] України від окупантів та їх пособників. Залишилась дружина та двоє маленьких синів.|| {{дтс|2015|1|17}}||Загинув близько 18:00 у бою з російськими збройними формуваннями в районі [[Донецьк]]а під час виконання бойового завдання із відволікання сил противника з метою вивезення поранених з Донецького аеропорту<ref>[http://www.apsny.ge/2015/conf/1421637718.php Грузинский доброволец подтверждает гибель Тамаза Сухиашвили в боях в Украине // «Грузия Online», 18 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[https://vk.com/club638821?w=wall-638821_431523%2Fall Вчера в оборонительных боях вокруг донецкого аэропорта против российских террористов погиб грузинский доброволец Тамаз Сухиашвили // Mikheil Saakashvili, 18 січня 2015]<br/>[http://www.pravda.com.ua/news/2015/01/19/7055514/ Тіло загиблого при захисті аеропорту Донецька грузина доставлять до Києва&nbsp;// «Українська правда», 19 січня 2015]</ref> В операції брали участь військові 6 роти 2 батальйону 93 омбр та бійці ДУК Правий сектор.<ref>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1059141994112516 Гарячі новини від Друга Подолянина // facebook Татьяна Чудновец, 18 січня 2015]</ref>. [[21 січня]] 2015 року бійця провели в останню путь в Києві на [[Майдан Незалежності (Київ)|Майдані Незалежності]].
|-
|1852
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Фурдик Дмитро Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1979|1|11}}, останні 20 років проживав у [[Дніпропетровськ]]у. Солдат, командир відділення 6-ї роти [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]], в/ч А1302 ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). Дитинство провів у [[Вільнянськ]]у [[Запорізька область]], куди сім'я Дмитра переїхала, коли йому було 2 роки. Навчався у Дніпропетровському інституті фізичної культури та спорту, який закінчив у 2002 році з відзнакою. Екс-гравець клубу «[[Дніпропетровські Ракети]]» ([[американський футбол]]). Займався ресторанним бізнесом, був артдиректором одного із закладів [[Дніпропетровськ]]а, влаштовував масові заходи. 1 жовтня 2014 року призваний за мобілізацією. Залишилися мати, брат і дружина.||{{дтс|2015|1|17}}||Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту [[Донецьк]]а. У Дмитра поцілив ворожий снайпер, коли він витягав з-під обстрілу пораненого бійця. Похований на кладовищі с. Павлівське Вільнянського району.<ref>[http://vilnyansk-rda.gov.ua/news/vlnyansk-prostivsya-z-legendarnim-kborgom Вільнянськ простився з легендарним «кіборгом» // Вільнянська РДА, 21 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150121163659/http://vilnyansk-rda.gov.ua/news/vlnyansk-prostivsya-z-legendarnim-kborgom |date=21 січня 2015 }}<br/>[http://espreso.tv/news/2015/01/21/u_zoni_ato_zahynuv_futbolist У зоні АТО загинув футболіст // Еспресо.TV, 21 січня 2015]<br/>[http://www.segodnya.ua/regions/dnepr/v-donecke-pogib-kiborg-kotoryy-igral-v-futbol-i-zanimalsya-restorannym-biznesom-586003.html В Донецком аэропорту погиб спортсмен (фото) // «Сегодня», 21 січня 2015]<br/>[http://iz.com.ua/zaporoje/61875-v-zaporozhskoy-oblasti-prostilis-s-geroicheski-pogibshim-kiborgom-fotoreportazh.html В Запорізькій області простились з героїчно загиблим «кіборгом» // «Індустріалка», 21 січня 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|1853
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лисенко В'ячеслав Олексійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1976|10|26}}, [[Березівка (Гребінківський район)]] [[Полтавська область]]. Молодший сержант, військовослужбовець [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]], в/ч А1302 ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). Призваний за мобілізацією навесні 2014 року.|| {{дтс|2015|1|17}}||Загинув у районі аеропорту [[Донецьк]]а в бою з російськими збройними формуваннями.<ref>[http://www.grebenka.com/news/na_grebinkivshhini_pokhovali_zagiblogo_v_zoni_ato_v_jacheslava_lisenko/2015-01-21-3223 На Гребінківщині поховали загиблого в зоні АТО В'ячеслава Лисенко // «Гребінка», 21 січня 2015]</ref>
|-
|1854
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Остапенко Владислав Станіславович]]<br/>(Позивний «Остап»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1963|10|15}}, 51 рік, [[Нікополь]] [[Дніпропетровська область]]. Солдат, військовослужбовець 3-ї роти 1-го мехбатальйону [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]], в/ч А1302 ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). Працював слюсарем з експлуатації та ремонту газового обладнання Нікопольського управління експлуатації газового господарства. Роботі у Міськгазі віддав 14 років. 7 серпня 2014 року пішов добровольцем на фронт. Залишилися дружина та донька.|| {{дтс|2015|1|17}}||Загинув у районі аеропорту [[Донецьк]]а в бою з російськими збройними формуваннями.<ref>{{Cite web |url=http://portal.nikopol.net/?p=16443 |title=Нікополь знову прощається з героєм! // Офіційний сайт Нікопольської міської ради, 21 січня 2015 |accessdate=22 січня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150122011735/http://portal.nikopol.net/?p=16443 |archivedate=22 січня 2015 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|1855
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Михайлов Геннадій Валерійович]] || {{дтс|1975|7|12}}, [[Бехтери]] [[Голопристанський район]] [[Херсонська область]]. Солдат гранатометного відділення 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]] ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). Навчався у Херсонському професійному суднобудівному ліцеї.||{{дтс|2015|1|18}}|| Місце й обставини не уточнено. Загинув (помер) у зоні АТО. Похований в с. Бехтери.<ref>[http://unalib.ks.ua/mihaylov-gennadiy-valeriyovich.htm Михайлов Геннадій Валерійович // Херсонська обласна бібліотека для юнацтва ім. Б.&nbsp;А.&nbsp;Лавреньова]<br/>[http://khoda.gov.ua/geroї-ne-vmirayut/storinka-pamyati/mixajlov-gennadij-valerijovich/ Михайлов Геннадій Валерійович // Сайт Херсонської ОДА]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br/>[http://hpsl.in.ua/novini/5434-memorydoshkaato 27 травня у Херсонському професійному суднобудівному ліцеї відбулось відкриття меморіальних дощок захисникам нашої Вітчизни // Сайт ХПСЛ, 27 травня 2016]</ref>
|-
|1856
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Пресняков Максим Сергійович]]<br/>(Позивний «Артист»)<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1986|5|22}}, [[Мошни]] [[Черкаська область]]. Капітан, командир розвідувальної роти [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]], в/ч А1302 ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). Закінчив Одеську військову Академію. Останні 5 років жив і служив на Дніпропетровщині у с. [[Черкаське (Новомосковський район)]], де розташована військова частина. Виконував бойові завдання в зоні АТО з липня 2014 року. У 28-річного капітана було дві мрії&nbsp;— створити сім'ю і зняти фільм про бойову міць української армії. ||{{дтс|2015|1|18}}<ref name="ДАП-18-01">[http://www.mil.gov.ua/news/2019/01/18/desyat-raziv-prolunav-dzvin-pamyati-po-zagiblim-geroyam-na-teritorii-minoboroni-ukraini/ Десять разів пролунав Дзвін Пам'яті по загиблим героям на території Міноборони України]</ref>|| Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт [[Донецьк]]а. Повертаючись після виконання завдання, розвідники на БМП потрапили у засідку в районі селища [[Піски (Ясинуватський район)]] та були обстріляні противником з РПГ. Капітан прикрив собою підлеглого, врятувавши йому життя. Після прощання у військовій частині в Черкаському героя поховають у рідному селі Мошни.<ref>[https://twitter.com/WilloftheNation/status/556914583626338305/photo/1 Воин света Максим Пресняков]{{ref-ru}}<br/>[http://progolovne.ck.ua/archives/124723 У Мошнах хоронитимуть «кіборга» // «ПроГоловне», 19 січня 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br/>[http://www.radiosvoboda.org/content/article/26804144.html На Дніпропетровщині попрощались із розвідником, який загинув, врятувавши побратима // «Радіо Свобода», 20 січня 2015]<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=9tnqQanA7TE Прощання з Максимом Пресняковим, який загинув в с. Піски // «5 канал», 21 січня 2015]</ref>
|-
|1857
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Данильченко Олександр Опанасович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1960|5|4}}, 54 роки, [[Донецьк]]. Проживав у с. [[Ільниця]] [[Іршавський район]] [[Закарпатська область]]. Сержант, гранатометник [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]], в/ч А1302 ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). На фронт пішов добровольцем 21 серпня 2014 року. Залишилась дружина, четверо дорослих дітей та п'ятеро внуків.||{{дтс|2015|1|18}}<ref name="ДАП-18-01"/>||Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт [[Донецьк]]а від осколкового поранення під час обстрілу з РСЗВ «Град».<ref>[http://irshavaonline.com/v-ato-zaginuv-nash-zemlyak-urodzhinec-s-ilnicya/ В АТО загинув наш земляк… // «Іршава онлайн», 21 січня 2015]<br/>[http://www.uzhgorod.net.ua/news/73594 У Донецьку трагічно загинув закарпатський військовий // Uzhgorod.net.ua, 23 січня 2015]<br/>[http://www.irshava-news.com/NewsOpen/id_news_61555 Ільниця зі сльозами болю зустрічала земляка, що загинув у зоні АТО (фото) // «Irshava News», 29 січня 2015]</ref>
|-
|1858
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Петров Сергій Юрійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1988|2|6}}, [[Дніпропетровськ]]. Солдат [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]], в/ч А1302 ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). У 2011 році закінчив Дніпропетровський національний університет а спеціальністю «Політологія», отримавши кваліфікацію політолога та вчителя соціально-гуманітарних дисциплін. Восени 2014 року добровольцем пішов захищати Вітчизну. ||{{дтс|2015|1|18}}<ref name="ДАП-18-01"/>||Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту [[Донецьк]]а.<ref>[http://www.dnu.dp.ua/news/1744 Пам'ятаємо героїв… // ДНУ, 3 лютого 2015]</ref>
|-
|1859
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Подорожний Сергій Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1980|11|6}}, [[Тернівка (місто)|Тернівка]] [[Дніпропетровська область]]. Молодший сержант [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]], в/ч А1302 ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). Сергій пройшов «[[іловайський котел]]», полон, був поранений. Залишилась сім'я, 11-річна донька.||{{дтс|2015|1|18}}<ref name="ДАП-18-01"/>||Загинув в ніч на 19 січня в селі [[Тоненьке]] поблизу Донецького аеропорту. Під час обстрілу в укриття потрапив снаряд з РСЗВ «Град».<ref>[http://www.pvgazeta.info/region/obchestvo/7716-v-pavlograde-i-ternovke-prostilis-s-geroyami В Павлограде и Терновке простились с героями… // «Популярні відомості», 4 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150206030940/http://www.pvgazeta.info/region/obchestvo/7716-v-pavlograde-i-ternovke-prostilis-s-geroyami |date= 6 лютого 2015 }}{{ref-ru}}</ref>
|-
|1860
|[[Файл:Paradniy.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Никоненко Сергій Григорович]]<br/>(Позивний «Косічка» / «Сєдой»)<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}|| {{дтс|1962|12|21}}, [[Миргород]] [[Полтавська область]]. Солдат, командир розвідувального підрозділу [[Айдар (батальйон)|24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар»]]. Ветеран-«афганець». Мав дві вищі освіти. З перших днів подій на сході брав активну участь в організації блок-постів на під'їздах до рідного міста. Одним із перших долучився до волонтерського руху допомоги армії. У червні добровольцем пішов у батальйон. Донька Сергія також займається волонтерством. || {{дтс|2015|1|18}} ||Загинув внаслідок обстрілу російськими збройними формуваннями з РСЗВ «Град» села [[Трьохізбенка]] ([[Луганська область]]). Після 3-ї години ночі кілька снарядів влучили в приміщення сільської школи, два корпуси зруйновані повністю, один частково. Сергій отримав важкі поранення і помер в лікарні міста [[Щастя (місто)|Щастя]].<ref>[http://www.moskal.in.ua/?categoty=news&news_id=1383 Вночі Луганщину обстрілювали з «Градів». Зранку зберігається тиша&nbsp;— режим перемир'я дотримується // Офіційний сайт Геннадія Москаля, 18 січня 2015]</ref><ref>[https://www.facebook.com/1430526587216353/photos/a.1436550176613994.1073741828.1430526587216353/1550278215241189/?type=1&permPage=1 Сегодня, 18 января 2015 года, в результате ночного обстрела со стороны террористов // Батальон «АЙДАР», 18 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[https://www.facebook.com/1430526587216353/photos/p.1550282538574090/1550282538574090/?type=1&theater Таким мы его запомним // Батальон «АЙДАР», 18 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://poltava.to/news/32004/ Під Щастям загинув айдарівець із Миргорода Сергій Никоненко // «Полтавщина», 19 січня 2015]<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=tKX2tv0oQjw Київ прощається з бійцем «Айдару», який загинув на Луганщині // «5 канал», 20 січня 2015]<br/>[http://myrgorod.pl.ua/news/u-myrgorodi-poproschalysja-z-zemljakom-jakyj-zagynuv-u-zoni-ato У Миргороді попрощалися з земляком, який загинув у зоні АТО // Сайт Миргородської міської ради, 21 січня 2015]</ref>
|-
|1861
|[[Файл:95-оаембр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Сурженко Сергій Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1985|2|25}}, [[Новоархангельськ]] [[Кіровоградська область]]. Солдат [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). || {{дтс|2015|1|18}}<ref name="ДАП-18-01"/> ||Отримав смертельні поранення поблизу села [[Спартак (Ясинуватський район)]] у бою з російськими збройними формуваннями в районі Донецького аеропорту.<ref>[http://gre4ka.info/suspilstvo/15904-zahynuv-boiets-95-oi-aeromobilnoi-bryhady-z-kirovohradshchyny-foto Загинув боєць 95-ї аеромобільної бригади з Кіровоградщини (ФОТО) // «Гречка», 19 січня 2015]<br/>[http://persha.kr.ua/kirovogradshhina-vtratila-shhe-odnogo-bijcya/ Кіровоградщина втратила ще одного бійця // «Перша електронна газета», 20 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150123074939/http://persha.kr.ua/kirovogradshhina-vtratila-shhe-odnogo-bijcya/ |date=23 січня 2015 }}</ref>
|-
|1862
|[[Файл:95-оаембр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Івах Дмитро Анатолійович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1989|10|1}}, [[Хмельницький]]. Старший лейтенант, командир роти [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). З весни 2014 року перебував у зоні АТО. Від 3 червня після поранення ротного Дмитро виконував обов'язки командира роти. Залишились батьки.|| {{дтс|2015|1|18}}<ref name="ДАП-18-01"/> || Під час бойових дій з утримання коридору до аеропорту [[Донецьк]]а бійці потрапили під обстріл з РСЗВ «Град». Дмитру осколок влучив у голову, він загинув на місці. Ще двоє бійців померли у санітарному автомобілі по дорозі, та 14 отримали поранення. Поховали Дмитра на Алеї слави на кладовищі у мікрорайоні Раково.<ref>[http://ngp-ua.info/2015/01/19048 У зоні АТО загинуло двоє військовослужбовців з Хмельницької області // «Незалежний громадський портал», 19 січня 2015]<br/>[http://33tv.com.ua/first_blog.html?record_id=1847 У Донецькому аеропорту загинув командир десантної роти // 33 канал, 20 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150121080454/http://33tv.com.ua/first_blog.html?record_id=1847 |date=21 січня 2015 }}<br/>[http://ye.ua/news/news_18948.html Хмельницький зустрів «кіборга» Дмитра Іваха, який загинув під донецьким аеропортом // Є, 21 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150122052706/http://ye.ua/news/news_18948.html |date=22 січня 2015 }}<br/>[http://ye.ua/news/news_18961.html Хмельницький у жалобі: сьогодні поховали героя АТО Дмитра Іваха // Є, 22 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160311090841/http://ye.ua/news/news_18961.html |date=11 березня 2016 }}</ref>
|-
|1863
|[[Файл:95-оаембр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Парубець Сергій Сергійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1995|2|10}}, 19 років, [[Дрімайлівка]] [[Куликівський район]] [[Чернігівська область]]. Солдат, навідник 1 аеромобільно-десантної роти 1 аеромобільно-десантного батальйону [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). З [[2013]] року проходив військову службу за контрактом. Залишилися мати і молодший брат.|| {{дтс|2015|1|18}}<ref name="ДАП-18-01"/> ||Загинув у боях з російськими збройними формуваннями за Донецький аеропорт поблизу села [[Спартак (Ясинуватський район)]] під час обстрілу з РСЗВ «Град».<ref>[http://www.gorod.cn.ua/news/gorod-i-region/61408-v-doneckom-aeroportu-pogib-chernigovskii-kiborg.html В Донецькому аеропорту загинув чернігівський «кіборг» // gorod.cn.ua Сайт Чернігова, 21 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://kuladm.cg.gov.ua/index.php?id=127059&tp=0 На Куликівщині поховали загиблого Героя // Куликівська РДА, 21 січня 2015]</ref>
|-
|1864
|[[Файл:25 Airborne Brigade.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Воробйов Андрій Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1994|1|6}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Старший солдат, кулеметник парашутно-десантної роти [[25-та повітряно-десантна бригада (Україна)|25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади]], в/ч А1126 ([[Гвардійське (Новомосковський район)|Гвардійське]]). ||{{дтс|2015|1|18}}<ref name="ДАП-18-01"/>|| Не уточнено. Імовірно, загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту [[Донецьк]]а.<ref>[http://girnyk.com.ua/news/22-sichnya-den-zhaloby 22 січня&nbsp;— день жалоби // «Червоний гірник», 21 січня 2015]<br/>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=825982554116038&set=a.124358600945107.11702.100001129047884&type=1 В четверг, 22-го января, Кривой Рог простится с его сыном Андреем Воробьевым]{{ref-ru}}</ref>
|-
|1865
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кушнір Юрій Іванович]]||{{дтс|1978|5|6}}, [[Каплівка]] [[Хотинський район]] [[Чернівецька область]]. Солдат [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Після строкової служби рік служив в [[Африка|Африці]] у складі миротворчої місії в [[Сьєрра-Леоне]]. Працював телемайстром. Призваний за мобілізацією, з вересня ніс службу в зоні АТО. Залишилася дружина та 10-річна донька.|| {{дтс|2015|1|18}}<ref name="ДАП-18-01"/>|| Отримав важке поранення у голову від вибуху міни в бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту [[Донецьк]]а. Юрію надали першу медичну допомогу, однак від отриманих поранень він помер дорогою до лікарні.<ref>[http://www.bukinfo.com.ua/show/news?lid=55112 У районі Донецького аеропорту загинув «кіборг» з Хотина Юрій Кушнір // «БукІнфо», 20 січня 2015]<br/>[http://buknews.com.ua/page/do-chernivtsiv-pryvezly-zahyblyho-bukovynskoho-kiborha.html До Чернівців привезли загиблого буковинського «кіборга» // Buknews, 21 січня 2015]</ref>
|-
|1866
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Смолярчук Василь Іванович]]<br/>(Позивний «Чапаєв»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1981|11|4}}, [[Тристень]] [[Рожищенський район]] [[Волинська область]]. Солдат 3-го батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Виріс у багатодітній сім'ї. Мобілізований 19 серпня 2014 року, з листопада перебував у зоні АТО. Залишилася дружина та 4-річна донька. || {{дтс|2015|1|19}} || Загинув під час оборони аеропорту [[Донецьк]]а. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з аеропорту з-під завалів після підриву російськими бойовиками нового терміналу. 30 квітня з воїном попрощалися у райцентрі Рожище, 1 травня поховали у рідному селі Тристень.<ref>[http://ar.volyn.ua/20150429-rozhysche-volontery-jidut-na-shid-po-tilo-kiborha/ Рожище: волонтери їдуть на Схід по тіло «кіборга» // «ВАР», 29 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151208045806/http://ar.volyn.ua/20150429-rozhysche-volontery-jidut-na-shid-po-tilo-kiborha/ |date=8 грудня 2015 }}<br/>[http://www.volynnews.com/news/vidsichagresoruukrayinayedina/zapalenymy-lampadkamy-rozhyshche-zustrichalo-zahybloho-kiborha/ Запаленими лампадками Рожище зустрічало загиблого «Киборга» // «Волинські новини», 30 квітня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2590 Смолярчук Василь Иванович (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|1867
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Розналевич Юрій Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1988|8|6}}, [[Київ]] (район Святошин). Солдат, розвідник [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Відслужив строкову службу. Вступив у [[Київський міжнародний університет]] на факультет журналістики. Влітку добровольцем пішов на фронт. Залишились батьки та сестра.|| {{дтс|2015|1|19}}<ref name="ДАП-19-01">[http://www.mil.gov.ua/news/2019/01/19/v-minoboroni-ukraini-vshanuvali-pamyat-zagiblih-vnaslidok-rosijskoi-zbrojnoi-agresii-geroiv/ В Міноборони України вшанували пам'ять загиблих внаслідок російської збройної агресії героїв]</ref>|| [[13 січня]] поблизу смт [[Станиця Луганська]] армійська вантажівка «Урал» підірвалася на радіокерованому фугасі. Юрій отримав важке поранення голови з пошкодженням стовбуру головного мозку, провів кілька днів у комі та помер не приходячи до тями. Похований на Берковецькому цвинтарі Києва.<ref>[https://www.facebook.com/DocuToloka/posts/10206059273540356 Щойно дізнався: Загинув наш… // facebook Володимир Демченко, 20 січня 2015]<br/>[http://kiev.vgorode.ua/news/luidy_horoda/249113-prykhody-prostytsia-s-heroem-v-kyeve-provodiat-v-poslednyi-put-boitsa-ato Приходи почтить героя: в Киеве простятся с погибшим бойцом АТО // kiev.vgorode, 22 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=-ZAMnr35_KE Прощання з розвідником Юрієм Розналевичем // «5 канал», 23 січня 2015]</ref>
|-
|1868
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Панченко Олексій Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1974|9|23}}, [[Черкаси]]. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]], служив у сформованому в серпні 2014 року черкаському взводі. У 1994 році закінчив пожежно-технічне училище, де й продовжив проходження служби на посаді інспектора по роботі з особовим складом до 1997 року. До мобілізації був начальником відділу лінійного контролю Управління Укртрансінспекції у Черкаській області. Призваний за мобілізацією 22 серпня 2014 року, з листопада 2014 року виконував завдання в зоні АТО. Залишилися батьки, дружина та син.|| {{дтс|2015|1|19}}<ref name="ДАП-19-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту [[Донецьк]]а.<ref>[http://fire.ck.ua/?p=13612 Вічна пам'ять випускнику Олексію Панченку! // Прес-служба Черкаського інституту пожежної безпеки, 21 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150123115430/http://fire.ck.ua/?p=13612 |date= 23 січня 2015 }}<br/>[http://www.uti.gov.ua/transinsp/uk/publish/article/99039 Колектив Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті висловлює співчуття у зв'язку зі смертю Олексія Панченка // Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті, 21 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150123113131/http://www.uti.gov.ua/transinsp/uk/publish/article/99039 |date=23 січня 2015 }}</ref>
|-
|1869
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Мусієнко Олег Петрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1971|4|19}}, [[Київ]]. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. || {{дтс|2015|1|19}}<ref name="ДАП-19-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту [[Донецьк]]а.<ref name="СписокАскольда-90бат" /><ref>[http://vk.com/public73067138?w=wall-73067138_1027 Ищу отца Мусиенко Олега Петровича]</ref>
|-
|1870
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Данюк Олександр Григорович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1982|2|26}}, [[Широке (Широківський район)]] [[Дніпропетровська область]]. Солдат, гранатометник механізованої роти [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]).|| {{дтс|2015|1|19}}|| Загинув у смт [[Станиця Луганська]].<ref>[http://krnews.ua/content/view/40556/90/ В Кривом Роге 23-е января объявлен Днем скорби // «Кривбасс On-Line», 23 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150123214447/http://krnews.ua/content/view/40556/90/ |date=23 січня 2015 }}{{ref-ru}}<br/>[http://www.0564.ua/news/718180 Завтра криворожане простятся с Александром Данюком, погибшим в зоне АТО // 0564.ua&nbsp;— Сайт города Кривого Рога, 22 січня 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|1871
|[[Файл:Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Дмитренко Віталій Володимирович|| 29 років, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Солдат [[28-ма механізована бригада (Україна)|28-ї окремої механізованої бригади]] ([[Чорноморське (Одеська область)]]. Призваний за мобілізацією. Без батька залишились двоє дітей.|| {{дтс|2015|1|20}} || Обставини не уточнено. Загинув у [[Донецька область|Донецькій області]].<ref>[https://news.pn/ua/RussiaInvadedUkraine/124030 У зоні АТО загинув ще один військовослужбовець одеської мехбригади // Преступности. НЕТ, 21 січня 2015]<br/>[https://uk-ua.facebook.com/spilnasprava/posts/785824738163238 Сьогодні (20.01.15) віддав життя за Україну наш друг // facebook Спільна Справа, 20 січня 2015]</ref>
|-
|1872
|[[Файл:74-й розвідувальний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Іщенко Сергій Михайлович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1975|12|22}}, [[Роздільна]] [[Одеська область]]. Проживав у [[Дніпропетровськ]]у. Солдат, радіотелеграфіст-кулеметник [[74-й окремий розвідувальний батальйон (Україна)|74-го окремого розвідувального батальйону]] ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). Закінчив профтехучилище в м. Роздільна, відслужив в армії. Потім переїхав до Дніпропетровська. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати та дружина. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || 6 січня зі своїм підрозділом виїхав на захист аеропорту [[Донецьк]]а. Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту, де до останнього вів бій та надавав допомогу пораненим побратимам. 14 липня воїна поховали на [[Краснопільський цвинтар|Краснопільському цвинтарі]] під Дніпропетровськом.<ref>[http://rozdilna.info/index.php/104-2010-11-26-08-22-17/война/2576 Відлуння Донецького аеропорту… // ROZDILNA INFO, 18 липня 2015]<br/>[http://memorybook.org.ua/11/ishenko.htm Іщенко Сергій Михайлович]</ref>
|-
|1873
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Олефір Олександр Павлович]]<br/>(Позивний «Борода»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1992|9|30}}, [[Острів (Рокитнянський район)]], [[Київська область]]. Старший солдат, снайпер [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]], в/ч А1302 ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). У березні 2014 року пішов служити добровольцем. Двічі обороняв Донецький аеропорт. ||{{дтс|2015|1|20}}|| Загинув в Донецькому аеропорту. 20 січня після другого вибуху у терміналі, зв'язок із військовим увірвався. [[26 березня]] тіло військового було знайдене під завалами. [[7 квітня]] бійця провели в останню путь мешканці рідного села та побратими<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=do72zoPrreo На Київщині попрощалися із героєм, який загинув у Донецькому аеропорту&nbsp;// ТСН, 7 квітня 2015]<br/>[http://www.5.ua/ato-na-shodi/Na-Kyivshchyni-pokhovaly-22richnoho-kiborha-Oleksandra-Olefira-76125.html На Київщині поховали 22-річного «кіборга» Олександра Олефіра&nbsp;// «5 канал», 7 квітня 2015]</ref>.
|-
|1874
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Купріянов Андрій Олександрович]]<br/>(Позивний «Якут»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1978|5|20}}, [[Нова Збур'ївка]] [[Голопристанський район]] [[Херсонська область]]. Солдат, стрілець 3-ї роти 1-го мехбатальйону<ref>[https://www.facebook.com/wictorwolf44/posts/618194588635699 Смусь Ростислав. Спогади]</ref> [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]], в/ч А1302 ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). Призваний за мобілізацією 24 серпня 2014 року. Залишилися мати та сестра. ||{{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/>|| Загинув в новому терміналі Донецького аеропорту. В останнє Андрія бачили перед другим вибухом у терміналі в ніч з 20 на 21 січня. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 10 грудня 2015 року воїна перепоховали у с. Нова Збур'ївка.<ref>{{Cite web |url=http://gopriks.net/uk/novini/5118-golopristanschina-vtratila-geroja |title=Голопристанщина втратила Героя // Голопристанська РДА |accessdate=29 червня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20151222130357/http://gopriks.net/uk/novini/5118-golopristanschina-vtratila-geroja |archivedate=22 грудня 2015 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|1875
|[[Файл:57-а_мотопіхотна_бригада.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кравченко Павло Станіславович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1984|12|27}}, [[Димитрове (смт)|Димитрове]] [[Олександрійський район]] [[Кіровоградська область]]. Солдат, розвідник-кулеметник 57-ї окремої мотопіхотної бригади ([[Кропивницький]]). Пішов до ЗСУ за контрактом після того, як мобілізували його молодшого брата. Залишилася мати, брат. ||{{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> ||За повідомленням волонтерів, загинув в аеропорту [[Донецьк]]а під час виконання завдання з евакуації поранених, бійці потрапили під обстріл із «Градів» та артилерії. Вважався зниклим безвісти, тіло виявили під завалами волонтери і впізнали за татуюванням. Поховали Павла 2 квітня на міському кладовищі смт Димитрове.<ref>[http://rk.kr.ua/kirovogradschina-poproschaetsja-z-biitsem-57-i-brigadi-pavlom-kravchenkom Кіровоградщина прощається з бійцем 58-ї бригади Павлом Кравченком // «Рідний Кіровоград», 31 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402130610/http://rk.kr.ua/kirovogradschina-poproschaetsja-z-biitsem-57-i-brigadi-pavlom-kravchenkom |date= 2 квітня 2015 }}<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3127 Кравченко Павел Станиславович]{{ref-ru}}<br/>[http://novosti.kr.ua/news/rozvidnika-kulemetnika-z-dimitrovogo-provodzhali-v-ostannyu-put-vsim-selishhem-foto.html Розвідника-кулеметника з Димитрового проводжали в останню путь всім селищем // novosti.kr.ua, 2 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150404213228/http://novosti.kr.ua/news/rozvidnika-kulemetnika-z-dimitrovogo-provodzhali-v-ostannyu-put-vsim-selishhem-foto.html |date=4 квітня 2015 }}</ref>
|-
|1876
|[[Файл:79 OAeMBr ZSU.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Пєтухов Дмитро Юрійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1992|9|15}}, [[Миколаїв]]. Старший солдат інженерно-саперної роти [[79-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|79-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Миколаїв]]). Займався боксом в спортивному комплексі «Зоря». 2012 року закінчив Миколаївський технікум залізничного транспорту. 2013 року пішов в армію, проходив строкову службу в Центрі «Десна», потім у Новограді-Волинському. Повернувшись до Миколаєва, вступив на військову службу до 79-ї аеромобільної бригади за контрактом. Залишились мати, маленький брат та наречена.||{{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/>|| Загинув в районі аеропорту [[Донецьк]]а поблизу села [[Водяне (Ясинуватський район)]]. Бійця накрила бетонна стіна, що обвалилася під час обстрілу з РСЗВ «Град».<ref name="79оаембр-21-01">[https://news.pn/ua/RussiaInvadedUkraine/124128 У зоні АТО від рук терористів загинули два миколаївські десантники // Преступности. НЕТ, 22 січня 2015]</ref><ref>[https://news.pn/ua/public/124364 У Миколаєві попрощалися з 22&nbsp;— літнім «кіборгом», загиблим у бою за Донецький аеропорт // Преступности. НЕТ, 25 січня 2015]<br/>[http://www.rp.mk.ua/2015/06/obirvanij-algoritm-zhittya/ Обірваний алгоритм життя // «Рідне Прибужжя», 25 червня 2015]</ref>
|-
|1877
|[[Файл:79 OAeMBr ZSU.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кожурін Віктор Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1991|12|21}}, [[Болград]] [[Одеська область]]. Солдат, старший сапер інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти [[79-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|79-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Миколаїв]]). З 2013 року служив за контрактом, проживав у Миколаєві. Був єдиним сином у батьків. ||{{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/>|| Група військовослужбовців поверталась після виконання завдання із розмінування проходу в аеропорту [[Донецьк]]а та потрапила під обстріл противника з РСЗВ «Град». Після прощання у Миколаєві, героя поховали у рідному Болграді.<ref name="79оаембр-21-01" /><ref>[http://www.korabelov.info/prostilis-s-geroem-viktor-kozhurin-uzhe-tretij-zhitel-korabelnogo-rajona-otdavshij-svoyu-zhizn-za-svobodu-ukrainy-v-boyakh-na-vostoke-strany.html Простились с Героями. Виктор Кожурин&nbsp;— уже третий житель Корабельного района, отдавший свою жизнь за свободу Украины // Корабелов.інфо, 25 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150205035757/http://www.korabelov.info/prostilis-s-geroem-viktor-kozhurin-uzhe-tretij-zhitel-korabelnogo-rajona-otdavshij-svoyu-zhizn-za-svobodu-ukrainy-v-boyakh-na-vostoke-strany.html |date=5 лютого 2015 }}{{ref-ru}}</ref>
|-
|1878
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Вітишин Іван Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1976|9|14}}, [[Велика Лука (Тернопільський район)]] [[Тернопільська область]]. Старший сержант [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Закінчив Тернопільське вище професійне училище №&nbsp;4, за фахом столяр-тесля. Після закінчення училища служив у Криму. На фронт пішов добровольцем в серпні 2014 року. Залишилася дружина та три доньки.|| {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/>|| 19 січня був поранений в новому терміналі аеропорту [[Донецьк]]а, помер від поранень в ніч на 21 січня. Рідні Івана впізнали його на фото загиблих у терміналі українських героїв, які оприлюднили російські бойовики 22 січня. Іван помер з фотографіями дітей у долоні… Тіло загиблого воїна з аеропорту вивезли волонтери. 19 лютого Івана поховали на малій батьківщині.<ref>[http://zz.te.ua/bojets-z-ternopilschyny-zahynuv-u-donetskomu-aeroportu-stysnuvshy-u-doloni-foto-ditej/ Боєць з Тернопільщини загинув у донецькому аеропорту, стиснувши у долоні фото дітей // «За Збручем», 23 січня 2015]<br/>[http://7days-ua.com/news/iz-ivanom-vityshynym-u-ternopoli-proschalysya-tysyachi-lyudej-foto/ Із Іваном Вітишиним у Тернополі прощалися тисячі людей (Фото) // «7 днів», 19 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150220192525/http://7days-ua.com/news/iz-ivanom-vityshynym-u-ternopoli-proschalysya-tysyachi-lyudej-foto/ |date= 20 лютого 2015 }}<br/>[http://tsn.ua/video/video-novini/na-ternopilschini-poproschalisya-iz-zagiblim-zahisnikom-doneckogo-aeroportu.html На Тернопільщині попрощалися із загиблим захисником Донецького аеропорту // ТСН, 19 лютого 2015]</ref><br/>19 січня терористи під прикриттям димових шашок здійснили підрив у новому терміналі аеропорту [[Донецьк]]а. Внаслідок обвалу перекриттів на другому поверсі терміналу серед захисників аеропорту є травмовані і загиблі.<ref>[http://www.5.ua/ato-na-shodi/vnaslidok-pidrivy-perekrittya-v-doneckomy-aeroporty-zaginyv-ykrajnskii-viiskovii-67759.html Внаслідок підриву перекриття в Донецькому аеропорту загинув український військовий // «5 канал», 19 січня 2015]</ref>
|-
|1879
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ґудзик Дмитро Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1989|10|17}}, 25 років, [[Ванів]] [[Сокальський район]] [[Львівська область]]. Солдат, механік-водій [[МТ-ЛБ]] [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. || {{дтс|2015|1|20}} || В ніч на 20 січня виїхав з с. [[Піски (Ясинуватський район)|Піски]] забирати поранених з аеропорту [[Донецьк]]а. Загинув в результаті пожежі та вибуху боєкомплекту. Був похований, як тимчасово невстановлений захисник України, на Краснопільському цвинтарі м. Дніпро.<ref>[http://naidy.org.ua/?p=2349 Гудзик Дмитро Васильович]</ref> [[24 січня]] «Офіцерським корпусом» (Алла «Чонгар») вивезено до Дніпропетровська 6 тіл загиблих героїв з району Донецького аеропорту.<ref name="СМЕ-24-01">[http://kstati.dp.ua/content/v-dnepr-privezli-eshche-shesteryh-pogibshih-spisok В Днепр привезли еще шестерых погибших&nbsp;— список // «Кстати+К», 25 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150130075649/http://kstati.dp.ua/content/v-dnepr-privezli-eshche-shesteryh-pogibshih-spisok |date= 30 січня 2015 }}{{ref-ru}}</ref> Рідні Дмитра не впізнали тіло у Дніпропетровську, проводиться експертиза ДНК.<ref name="ГудзикСавчук-ДНК">[http://sokalinfo.com/vse/ridni-chervonohradtsiv-yaki-zahynuly-u-zoni-ato-ne-vpiznaly-tila/ Рідні червоноградців, які загинули у зоні АТО, не впізнали тіла] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150206023940/http://sokalinfo.com/vse/ridni-chervonohradtsiv-yaki-zahynuly-u-zoni-ato-ne-vpiznaly-tila/ |date=6 лютого 2015 }}<br/>[http://www.chervonograd.net/index.php/news/1665-2015-01-29-15-09-22 У боях в зоні АТО загинули наші земляки] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150206024436/http://www.chervonograd.net/index.php/news/1665-2015-01-29-15-09-22 |date=2015-02-06 }}</ref>27.08.2021 року, після ідентифікації за ДНК, був перепохований в м. [[Белз]] на Львівщині<ref>[https://pravdatutnews.com/lviv/2021/08/27/7875-perepohovannya-kiborga-u-lvovi-poproshchalysya-iz-zagyblym Перепоховання кіборга: у Львові попрощалися із загиблим захисником донецького аеропорту Дмитром Гудзиком (відео). 27.08.2021, 21:10]<br/>[https://www.president.gov.ua/documents/252022-41193 Указ Президента України №25/2022 від 21 січня 2022 року “Про відзначення державними нагородами України”]</ref>.
|-
|1880
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Мельник В'ячеслав Олександрович]]<br/>(Позивний «Анчоус»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1988|12|11}}, с. Сєвєрний [[Усть-Янський улус]] [[Республіка Саха|Якутія]] [[РРФСР]]. З 2-річного віку проживав у с. [[Білокриниця (Кременецький район)]] [[Тернопільська область]]. Солдат, навідник зенітно-артилерійського взводу 3-го батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. 2014 року напередодні мобілізації загинула друга дружина В'ячеслава. Залишилися двоє маленьких дітей від першого шлюбу. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у боях за аеропорт [[Донецьк]]а.<ref>[http://doba.te.ua/novyny/kiborh-vyacheslav-melnyk-zahynuv.html «Кіборг» В'ячеслав Мельник загинув // «Доба», 25 січня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2309 Мельник В'ячеслав Олександрович]</ref>
|-
|1881
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лізвінський Валерій Іванович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1966|4|26}}, [[Кам'янець-Подільський]] [[Хмельницька область]]. Майор<ref name="ДАП-20-01"/>, помічник командира аеромобільно-десантного батальйону з оперативного забезпечення [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув під час оборони аеропорту [[Донецьк]]а. Після вибуху і завалів у новому терміналі аеропорту доля Валерія була невідома. Лише через місяць тіло воїна вдалося доставити до дому. Поховання 22 лютого на Алеї слави міського кладовища.<ref>[http://kam-pod.gov.ua/novini/13775-na-shod-tragchno-zaginuv-kamyanchanin.html На Сході трагічно загинув кам'янчанин // Кам'янець-подільська міська рада, 20 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150221120728/http://kam-pod.gov.ua/novini/13775-na-shod-tragchno-zaginuv-kamyanchanin.html |date=21 лютого 2015 }}<br/>[http://ngp-ua.info/2015/02/19309 Під Донецьким аеропортом зник «кіборг» з Кам'янця-Подільського // «НГП», 2 лютого 2015]</ref>
|-
|1882
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Самак Микола Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{дтс|1992|3|15}}, [[Баня-Березів]] [[Косівський район]] [[Івано-Франківська область]]. Солдат, стрілець зенітно-ракетного взводу 3 батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Закінчив Івано-Франківський коледж фізичного виховання. У зоні АТО перебував з жовтня 2014 року. Залишилася сестра.|| {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> ||Зник безвісти 19 січня, під час оборони аеропорту [[Донецьк]]а. Група, у складі якої був Микола, виїхала на [[МТ-ЛБ]] до нового терміналу. В умовах недостатньої видимості машина потрапила під обстріл та згоріла до тла. Упізнаний за результатами експертиз ДНК серед похованих під Дніпро невідомих героїв. Похований 10 липня 2016 року в с. Баня-Березів.<ref>[http://www.if.gov.ua/?q=anons&id=26298 У зоні АТО під Дебальцевим загинув уродженець Косівського району Микола Самак // Івано-Франківська ОДА, 28 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203021130/http://www.if.gov.ua/?q=anons&id=26298 |date=3 лютого 2015 }}<br/>[http://pravda.if.ua/news-71272.html В зоні АТО загинув ще один молодий прикарпатський вояк (фото) // «Правда.if.ua», 27 січня 2015]<br/>[http://pravda.if.ua/news-71379.html Доставка на Прикарпаття тіла загиблого бійця затримується // «Правда.if.ua», 29 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203020357/http://pravda.if.ua/news-71379.html |date=3 лютого 2015 }}<br/>[http://zak.depo.ua/ukr/prikarpate/na-prikarpatti-shchob-identifikuvati-zagiblogo-biytsya-robitimut-14032016132900 На Прикарпатті, щоб ідентифікувати загиблого бійця, робитимуть ексгумацію тіла батька // Depo.Закарпаття, 14 березня 2016]<br/>[http://dzerkalo.media/na-kosivshhini-proshhayutsya-z-kiborgom-mikoloyu-samakom-yakiy-rik-buv-pohovaniy-u-dnipri-yak-nevidomiy-soldat/ На Косівщині прощаються з кіборгом Миколою Самаком, який рік був похований у Дніпрі як невідомий солдат // «Дзеркало Коломиї», 9 липня 2016]<br/>[http://pravda.if.ua/news-101254.html Сьогодні на Прикарпатті поховали молодого «кіборга», який загинув у ДАП ще у 2015 році // Правда.if.ua, 10 липня 2016 року]</ref>
|-
|1883
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Дацюк Юрій Анатолійович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1987|1|27}}, [[Глинськ (Здолбунівський район)]] [[Рівненська область]]. Солдат, навідник 7 роти 3 батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/>|| Загинув у боях за аеропорт [[Донецьк]]а. В останнє виходив на зв'язок 19 січня з аеропорту. Після підриву терористами нового терміналу аеропорту вважався зниклим безвісти, на початку лютого була інформація, що Юрій поранений і перебуває у полоні. Тіло воїна упізнано за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з Донецька 18 лютого.<ref>[http://www.ogo.ua/articles/view/2015-04-06/61195.html «Кіборг» з Рівненщини не в полоні «ДНР», а загинув // «ОГО», 6 квітня 2015]<br/>[http://zdolbuniv.com/region/ekspertyza-dnk-pokazala-scho-znyklyj-soldat-kiborh-zi-zdolbunivschyny-zahynuv.html Експертиза ДНК показала, що зниклий солдат «кіборг» зі Здолбунівщини загинув // ZDOLBUNIV.COM, 6 квітня 2015]<br/>[http://zdolbuniv.com/city/zdolbunivchanyn-kiborh-yurij-datsyuk-perebuvaje-v-poloni-terorystiv-dnr.html Здолбунівчанин «кіборг» Юрій Дацюк перебуває в полоні терористів «ДНР» // ZDOLBUNIV.COM, 30 січня 2015]</ref>
|-
|1884
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Савчук Петро Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1991|11|19}}, [[Червоноград]] [[Львівська область]]. Солдат [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Навчався у ВПУ №&nbsp;11. У зоні АТО перебував із серпня 2014 року.|| {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> ||Загинув у бою під час оборони аеропорту [[Донецьк]]а. 16 квітня воїна поховали на Бендюзькому кладовищі.<ref>[http://sokalinfo.com/vse/sohodni-pohovaly-heroya-ukrajiny-petra-savchuka/ Сьогодні поховали Героя України Петра Савчука // «СокальІнфо», 16 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150417143522/http://sokalinfo.com/vse/sohodni-pohovaly-heroya-ukrajiny-petra-savchuka/ |date=17 квітня 2015 }}<br/>[https://vk.com/wall-27528944_56845 Герої не вмирають! // Паблік «Останні та найсвіжіші новини Червонограда!!!», 16 квітня 2015]</ref><br/>[[24 січня]] «Офіцерським корпусом» (Алла «Чонгар») вивезено до Дніпропетровська 6 тіл загиблих героїв з району Донецького аеропорту. Рідні Петра не впізнали тіло у Дніпропетровську, ідентифікація проводилася за експертизою ДНК.<ref name="СМЕ-24-01" /><ref name="ГудзикСавчук-ДНК" />
|-
|1885
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Полицяк Петро Петрович]]<br/>(Позивний «Чорний»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}<br/>[[Файл:Hero of Ukraine wearers copy.png|20px|alt=Герой України|link=Герой України|Герой України (орден «Золота Зірка»)]]||{{дтс|1992|7|5}}, [[Борбин]] [[Млинівський район]] [[Рівненська область]]. Солдат 1-го відділення 1-го взводу 7-ї рота 3-го батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Проживав у місті [[Дубно]], звідки і був мобілізований до Збройних Сил України. Мав наречену, з якою хотів одружитись. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув під час оборони аеропорту [[Донецьк]]а. Зв'язок із Петром [[20 січня]] після підриву терористами нового терміналу. Тіло воїна було упізнано серед загиблих героїв, яких волонтери вивезли з-під завалів аеропорту у морг Дніпропетровська.<ref>[https://www.facebook.com/poranenisos/photos/a.311834615657933.1073741828.309521509222577/394590904048970 УВАГА!!! ПОШУК ЗНИКЛИХ!!! Станом на 31 січня 2015 року // facebook Поранені SOS, 31 січня 2015]<br/>[http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=042847 Загинув десантник // «Рівне вечірнє», 24 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150224123136/http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=042847 |date= 24 лютого 2015 }}<br/>[http://charivne.info/rivne-news/Na-Rivnenshchini-pokhovali-kiborha-Chornoho-foto На Рівненщині поховали кіборга «Чорного» (+фото) // «ЧаРівне», 20 лютого 2015]<br/>{{УПУ|620/2021|3 грудня 2021|Про присвоєння П.Полицяку звання Герой України|link=https://www.president.gov.ua/documents/6202021-40813}}</ref>
|-
|1886
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Зінич Ігор Вікторович]]<br/>(Позивний «Псих»)<br/>[[Файл:Hero of Ukraine wearers copy.png|20px|alt=Герой України|link=Герой України|Герой України (орден «Золота Зірка»)]]|| {{дтс|1989|9|8}}, [[Рокитне (смт, Київська область)|Рокитне]], [[Київська область]]. Молодший сержант, медбрат [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. У 2009 році закінчив фельдшерське відділення Білоцерківського медичного коледжу. Працював фельдшером в Рокитнянській центральній районній лікарні. На фронт пішов добровольцем. Врятував десятки життів в Донецькому аеропорту. Залишилися батьки. За виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, жертовне служіння Українському народові Указом Президента України №&nbsp;582/2015 присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)<ref name="ДАП 40">[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=853218608069708&set=a.252130674845174.62341.100001447305857 «Донецкий аэропорт. 40 дней» // facebook Anastasiia Bereza, 1 березня 2015] {{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.president.gov.ua/documents/5822015-19500 УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №&nbsp;582/2015 Про присвоєння І.Зіничу звання Герой України]</ref> || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/>|| В останні дні перед підривом терористами нового терміналу аеропорту [[Донецьк]]а Ігор рятував життя поранених в умовах, коли їх неможливо було вивезти з аеропорту, під постійними обстрілами. Сам був поранений. Загинув під завалами в новому терміналі.<ref>[http://dikvik2009.ucoz.net/news/vichna_pamjat/2015-01-30-879 Вічна пам'ять // Ольшаницька ЗОШ, 30 січня 2015]<br/>[https://www.facebook.com/EvromaidanSOS/photos/a.335318776609138.1073741827.335278196613196/543339069140440/?type=1&permPage=1 Друзі, 20 січня зник один із «кіборгів», військовий медик, молодший сержант 80 аеромобільної бригади]<br/>[http://vk.com/typical_rokitne?w=wall-50883291_3144 Зінич Ігор Вікторович героїчно загинув в Донецькому аеропорту]<br/>[http://life.pravda.com.ua/person/2015/03/6/190373/ Позывной Псих. Отчаянно смелый медик, отдавший жизнь на войне&nbsp;// «Українська правда. Життя», 6 березня 2015] {{ref-ru}}</ref>. [[19 лютого]] на малій батьківщині бійця провели в останню путь.
|-
|1887
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Опанасенко Валентин Леонідович]]<br/>(Позивний «Партизан»)<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}|| {{дтс|1986|10|1}}, [[Немішаєве]] [[Бородянський район]] [[Київська область]]. Солдат 9 роти 3 батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Без батька залишився маленький син. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/>|| Загинув під час оборони аеропорту [[Донецьк]]а. В останнє товариші бачили Петра 20 січня в аеропорту. Ідентифікований серед загиблих. 9 квітня з воїном попрощалися на Бороднянщині. Похований в смт Немішаєве.<ref>[http://rdabr.gov.ua/component/content/article/2880-geroi-ne-vmurayt Герої не вмирають // Бородянська РДА, 10 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150418013446/http://rdabr.gov.ua/component/content/article/2880-geroi-ne-vmurayt |date=18 квітня 2015 }}<br/>[http://vk.com/id15461079?w=wall15461079_1726 Чому ти лишив нас…, ти… // vk Оксана Бондаренко, 8 квітня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2439 Опанасенко Валентин Леонидович // Всеукраинский портал поиска пропавших без вести]{{ref-ru}}</ref>
|-
|1888
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Скляров Дмитро Сергійович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}|| {{дтс|1983|7|27}}, [[Волгоград]] [[РРФСР]]. Проживав у с. [[Уладівка]] [[Літинський район]] [[Вінницька область]]. Молодший сержант 3 взводу 9 роти 3 батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. У дитячому віці переїхав із сім'єю на Вінниччину, де пішов до школи в с. [[Журавне (Літинський район)]]. Закінчив Ладижинський технікум механізації, здобувши спеціальність механіка-техніка. Після проходження строкової служби у Львівській 80-й десантній бригаді у 2004 році брав участь в миротворчій місії в [[Ірак]]у. В серпні 2014 року пішов добровольцем захищати Україну. Залишилися батьки.||{{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/>|| Загинув під час оборони аеропорту [[Донецьк]]а в результаті артилерійського обстрілу. 7 квітня Дмитра упізнали серед загиблих в Дніпропетровському морзі. 8 квітня з воїном попрощалися в Уладівці. Похований у сусідньому селі Журавному.<ref>[http://vinnitsaok.com.ua/2015/04/07/198442 У дніпропетровському морзі упізнали ще одного вінничанина-кіборга // ВінницяОК, 7 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190121064118/http://vinnitsaok.com.ua/2015/04/07/198442 |date=21 січня 2019 }}<br/>[http://vk.com/club80116196?w=wall-80116196_227 Хто пам'ятає, я писала про пошук кіборга Склярова Дмитра. // Волонтери самооборони Хмільника, 7 квітня 2015]<br/>[http://lityn-administratsia.gov.ua/index.php/730-provodzhali-geroya Проводжали героя // Літинська РДА, 9 квітня 2015]</ref>
|-
|1889
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Козак Володимир Миколайович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}|| {{дтс|1968|4|12}}, [[Мала Антонівка]] [[Білоцерківський район]] [[Київська область]]. Старший солдат 3 взводу 9-ї роти 3 батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Відслужив у прикордонних військах, працював столяром на меблевій фабриці та водієм у дорожньому управлінні. З початком російської окупації Криму пішов до військкомату добровольцем, але призвали його 28 серпня. Із листопада перебував у зоні АТО, з 14 січня 2015 року&nbsp;— в Донецькому аеропорту. Залишилися дружина та дві дорослі доньки. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/>|| Загинув під час оборони аеропорту [[Донецьк]]а після другого вибуху в новому терміналі. Був двічі поранений в руку, та коли поранених вивозили, залишився в аеропорту. Ідентифікація проводилася за експертизою ДНК, поховали воїна 17 квітня у рідному селі Мала Антонівка.<ref>[http://gazeta.ua/articles/people-newspaper/_peredali-scho-za-nich-troh-nashih-hlopciv-ubili-ta-zaraz-bilya-mene-desyatero-vbitih-lezhat/626192 «Передали, що за ніч трьох наших хлопців убили. Та зараз біля мене десятеро вбитих лежать» // Gazeta.ua, 15 травня 2015]</ref>
|-
|1890
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Боднарюк Олександр Васильович]]<br/>(Позивний «Бандит»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1979|9|14}}, [[Анадоли]] [[Хотинський район]] [[Чернівецька область]]. Молодший сержант, військовослужбовець 9-ї роти 3-го батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/>|| Загинув під час боїв за аеропорт [[Донецьк]]а. Олександр відвозив до аеропорту підкріплення, а звідти забирав поранених. Останній раз виходив на зв'язок 20 січня, о 10:20. В червні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих.<ref>[http://www.0372.ua/news/859421 Ще 1 буковинський кіборг, якого вважали зниклим безвісти, загинув під Донецьким аеропортом // 0372.ua&nbsp;— Сайт міста Чернівці, 16 червня 2015]<br/>[http://uadopomoga.com/inter/255-pomozht-rozshukati.html Поможіть розшукати // Сайт «Допомога»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150630202429/http://uadopomoga.com/inter/255-pomozht-rozshukati.html |date=30 червня 2015 }}<br/>[http://bukpravda.cv.ua/news/nadzvychayni-sytuatsii/item/25208-експертиза-днк-підтвердила-смерть-в-зоні-ато-кіборга-з-буковини-який-вважався-зниклим-безвісти.html#.VYCM81LEyD4 Експертиза ДНК підтвердила смерть в зоні АТО «Кіборга» з Буковини, який вважався зниклим безвісти. 16.06.2015, 22:00]</ref>
|-
|1891
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Грошев Олександр Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1984|11|27}}, [[Головне]] [[Любомльський район]] [[Волинська область]]. Мешкав у селі [[Масловець]]. Солдат 7-ї роти 3-го батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/>|| Загинув під час боїв за аеропорт [[Донецьк]]а. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, 22 червня воїна провели в останню путь в рідному селищі.<ref>[http://bug.org.ua/news/lyboml/na-lyubomlschyni-provely-v-ostannyu-put-kiborha-yakyj-zahynuv-pivroku-tomu-43598/ На Любомльщині провели в останню путь кіборга, який загинув півроку тому // «Буг», 22 червня 2015]</ref>
|-
|1892
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Демчук Вадим Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1975|9|27}}, [[Нововолинськ]] [[Волинська область]]. Сержант, командир 1 взводу 9 роти 3 батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Мобілізований 16 серпня 2014 року. Залишились батьки. Батько Вадима колишній військовий, капітан.|| {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/>|| З 14 січня перебував у новому терміналі аеропорту [[Донецьк]]а. Зник безвісти під час боїв за аеропорт, з 20 січня не виходив на зв'язок. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 8 липня 2015 року з воїном попрощалися у Нововолинську.<ref>[http://bug.org.ua/news/novovolynsk/opiznaly-bijtsya-kiborha-iz-novovolynska-45593/ Загиблого кіборга Вадима Демчука із Нововолинська опізнали по ДНК // «Буг», 2 липня 2015]<br/>[http://nvip.com.ua/node/77624 Нововолинського «кіборга» Вадима Демчука провели в останню путь // Інформаційний портал «Нововолинськ», 8 липня 2015]<br/>[https://ar.volyn.ua/2017/07/08/batky-pohovanogo-na-volyni-geroya-ato-dosi-viryat-shho-vin-zhyvyj/ Батьки похованого на Волині Героя АТО досі вірять, що він живий // «ВАР», 8 липня 2017]</ref>
|-
|1893
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Грицан Андрій Володимирович]]<br/>(«Каптьор»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1991|9|6}}, [[Великі Дідушичі]] [[Стрийський район]] [[Львівська область]]. Солдат 1 взводу 9 роти 3 батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Працював на заводі «Леоні». Мобілізований у кінці серпня 2014 року. Залишилися мати та сестра.|| {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/>|| 19 січня дзвонив з Донецького аеропорту, був поранений. Загинув під час оборони аеропорту 20 січня. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 8 липня 2015 року воїна поховали у рідному селі.<ref>[http://dobreserce.com/index.php/news/973-identifikovano-tilo-kiborga-zi-strijshchini Ідентифіковано тіло кіборга зі Стрийщини // БФ «Добре серце», 8 липня 2015]<br/>[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=886874728031673&id=100001274622981 Звернувся брат зниклого кіборга]</ref>
|-
|1894
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бузенко Володимир Петрович]]<br/>(Позивний «Італієць»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1988|7|28}}, [[Великий Кучурів]] [[Сторожинецький район]] [[Чернівецька область]]. Солдат 7 роти 3 батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Він закінчив ПТУ, був механіком. Був депутатом сільської ради. призваний за мобілізацією, після підготовки на Яворівському полігоні у листопаді 2014 року поїхав до зони АТО, під Донецьк. Залишилися мати, дві сестри і молодший брат. Батько помер через місяць після смерті сина, не витримало серце.|| {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув під час оборони аеропорту [[Донецьк]]а після другого вибуху в новому терміналі. Тіло знайдене в Дніпропетровську серед загиблих, яких вивезли з аеропорту з-під завалів. Ідентифікований за експертизою ДНК. 1 грудня 2015 року Володимира поховали у с. Великий Кучурів.<ref>[http://www.0372.ua/news/815431 Буковинський кіборг Володимир Бузенко, якого вважали зниклим безвісти, загинув // 0372.ua&nbsp;— Сайт міста Чернівців, 2 травня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2339 Бузенко Володимир Петрович (пошук)]<br/>[http://molbuk.ua/chernovtsy_news/102448-rodyna-kiborga-z-bukovyny-ne-viryt-scho-vin-zagynuv.html Родина кіборга з Буковини не вірить, що він загинув. 26.11.2015, 19:48]<br/>[http://vidido.ua/index.php/photoreport/article/sotni_bukovinciv_priishli_viddati_shanu_geroju-kiborgu_v._buzenku/ Сотні буковинців прийшли віддати шану Герою-кіборгу В. Бузенку // «Від і До», 2 грудня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160420124649/http://vidido.ua/index.php/photoreport/article/sotni_bukovinciv_priishli_viddati_shanu_geroju-kiborgu_v._buzenku/ |date= 20 квітня 2016 }}<br/>[http://www.ukrinform.ua/rubric-society/1922997-ostanni-z-kiborgiv-proschannya-z-volodimirom-buzenkom.html Останні з «кіборгів»: Прощання з Володимиром Бузенком // Укрінформ, 1 грудня 2015]</ref>
|-
|1895
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Байненков Борис Михайлович]]<br/>(Позивний «Бойок»)<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1963|4|10}}, 51 рік, [[Семенівка (Обухівський район)]] [[Київська область]]. Капітан, командир взводу 3 батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Пішов захищати Батьківщину 15 серпня 2014 року. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув в аеропорту [[Донецьк]]а. В останнє виходив на зв'язок 20 січня об 11:30, в розмові повідомив про перший обвал перекриття, та бійців під завалами. 1 квітня упізнаний в Дніпропетровську серед вивезених з аеропорту загиблих. Поховання 2 квітня на Германівському кладовищі.<ref>[http://vk.com/wall-52332350_374 1 січня 2015 року, у боях за Донецький аеропорт загинув командир взводу… // Прес-служба Обухівського РВК, 1 квітня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2401 Байненков Борис Михайлович (пошук)]</ref>
|-
|1896
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Ковальов Юрій Анатолійович|| {{дтс|1992||}}, [[Криничне (Маневицький район)]] [[Волинська область]]. Військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]].<br/>'''Зниклий безвісти'''. || {{дтс|2015|1|20}}|| Зник безвісти під час боїв за аеропорт [[Донецьк]]а. В останнє виходив на зв'язок 19 січня.<ref name="Зниклі-80оаембр">[http://tyzhden.ua/Society/181427 Невідомою залишається доля лише 4 «кіборгів» // «Тиждень», 21 грудня 2017]</ref><ref>[http://visnyk.lutsk.ua/news/ukraine/regions/volyn/rozshukuyut-volynskykh-kiborgiv/ Розшукують волинських «кіборгів» // «Вісник+К», 26 лютого 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3008 Ковальов Юрій Анатолійович (пошук)]</ref>
|-
|1897
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бондар Олександр Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1968|9|2}}, [[Львів]]. Старший сержант, військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. До Збройних Сил України був призваний за частковою мобілізацією в середині серпня 2014 року. В серпні-листопаді проходив навчання на Яворівському полігоні, а 08.11. 2014 року, в складі підрозділу, відбув до зони бойових дій&nbsp;— в м. [[Костянтинівка]]. З 05.01.2015 року — захищав Донецький аеропорт. [[Кіборги (захисники Донецького аеропорту)|Кіборг]]. || {{дтс|2015|1|20}}|| Зник безвісти під час боїв за аеропорт [[Донецьк]]а, вважався зниклим безвісти (№ тіла 557/л)<ref name="Зниклі-80оаембр"/> 
12.05.2015, фрагменти тіла загиблого були забрані з Калінінського моргу м. Донецька. Був похований на Краснопільському кладовищі (ділянка № 79, поховання № 8363) у м. [[Дніпро (місто)|Дніпрі]], як невідомий. В подальшому, фрагменти тіла загиблого були ідентифіковані за експертизою ДНК. 04.12.2021 року перепохований на Алеї Героїв Личаківського кладовища у м. Львові<ref>[https://censor.net/ua/photo_news/3302932/4_grudnya_u_lvovi_perepohovayut_tilo_kiborga_80yi_odshbr_oleksandra_bondara_identyfikovanogo_za_dnk 4 грудня у Львові перепоховають тіло "кіборга" 80-ї ОДШБр Олександра Бондара, ідентифікованого за ДНК. ФОТО. 02.12.2021, 12:19]<br/>[https://www.president.gov.ua/documents/1772020-33601 Указ Президента України № 177/2020 від 12.05.2020]<br/>[https://dailylviv.com/news/istoriya/u-lvovi-perepokhovaly-kiborha-oleksandra-bondara-95610 У Львові перепоховали кіборга Олександра Бондара. 04.12.2021, 12:15]</ref>.
|-
|1898
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Степанишин Валерій Віталійович|| {{дтс|1972||}}, [[Львів]]. Військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]].<br/>'''Зниклий безвісти'''. || {{дтс|2015|1|20}}|| Зник безвісти під час боїв за аеропорт [[Донецьк]]а.<ref name="Зниклі-80оаембр"/>
|-
|1899
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Кравчук Олександр Михайлович|| [[Аршичин]] [[Млинівський район]] [[Рівненська область]]. Військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]].<br/>'''Зниклий безвісти'''. || {{дтс|2015|1|20}}|| Зник безвісти під час боїв за аеропорт [[Донецьк]]а.<ref name="Зниклі-80оаембр"/>
|-
|1900
|{{13 ОАеМБ ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Атаманчук Олександр Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1990|6|22}}, [[Миропіль (смт)|Миропіль]] [[Романівський район]] [[Житомирська область]]. Старший солдат [[13-й окремий десантно-штурмовий батальйон (Україна)|13-го батальйону]] [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). З перших днів був в АТО. Восени 2014 року отримав поранення, після лікування повернувся на службу. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту [[Донецьк]]а.<ref>[http://ngp-ua.info/2015/01/19079 У зоні АТО загинув військовослужбовець зі Славутчини // Житомир.info, 21 січня 2015]</ref><ref name="ПохованняАтаманчукМарковський">[http://www.zhitomir.info/news_143676.html Ветеран житомирської бригади про загиблих «кіборгів»: Вони знали, на що йдуть, але зробили все // Житомир.info, 23 січня 2015]</ref>
|-
|1901
|{{13 ОАеМБ ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Марковський Володимир Геннадійович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1988|6|11}}, [[Улашанівка (Славутський район)]] [[Хмельницька область]]. Капітан, командир 1 роти [[13-й окремий десантно-штурмовий батальйон (Україна)|13-го батальйону]] [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). Закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Захищати Батьківщину поїхав ще у березні. Був єдиним сином у сім'ї, залишилася мати.|| {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту [[Донецьк]]а. Під час висування на допомогу захисникам аеропорту двоє розвідників підірвались на фугасі, ротний разом зі своїми бійцями витягнув їх до машини і в цей час поряд розірвався снаряд. Весь удар прийшовся на Володимира і ще одного бійця, якого він прикрив собою, врятувавши йому життя.<ref>[http://ngp-ua.info/2015/01/19079 У зоні АТО загинув військовослужбовець зі Славутчини // Незалежний громадський портал, 21 січня 2015]<br/>[http://ye.ua/news/news_18940.html Хмельниччина втратила ще одного Героя // «Є», 21 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150121192556/http://ye.ua/news/news_18940.html |date=21 січня 2015 }}<br/>[http://www.odtrk.km.ua/news/suspilstvo/30038-2015-01-21-13-48-43 В зоні АТО загинув Володимир Марковський з Славутського району // Хмельницька ОДТРК, 21 січня 2015]<br/>[http://www.zhitomir.info/news_143647.html Командир розвідроти житомирської 95-ї бригади загинув, рятуючи свого підлеглого // Житомир.info, 22 січня 2015]</ref><ref name="ПохованняАтаманчукМарковський" />
|-
|1902
|[[Файл:95-оаембр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ремішевський Віталій Валентинович]]||{{дтс|1974|7|17}}, [[Голосків (Кам'янець-Подільський район)]] [[Хмельницька область]]. Солдат, водій [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). Пройшов війни в [[Ірак]]у та [[Ліван]]і. Добровольцем пішов на фронт захищати Батьківщину. Залишилась дружина та троє дітей.|| {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту [[Донецьк]]а. Як повідомили у Хмельницькому облвійськкоматі, поблизу села [[Піски (Ясинуватський район)]] його тактична група потрапила під обстріли бойовиків.<ref>[http://ye.ua/news/news_18969.html У зоні АТО загинув боєць із Кам'янеччини, сиротами залишилось троє дітей // «Є», 23 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150128122023/http://ye.ua/news/news_18969.html |date=28 січня 2015 }}<br/>[http://novini.net.ua/?p=27409 Під Донецьком загинув Віталій Ремішевський&nbsp;— батько трьох дітей з Голоскова // «ВЖЕ інфо», 23 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150128111827/http://novini.net.ua/?p=27409 |date=28 січня 2015 }}</ref><br/>Згідно з повідомленнями учасників оборони аеропорту Віталій загинув, і визнаний загиблим. '''Тіло не знайдене''' (не ідентифіковане).<ref>[http://tyzhden.ua/Society/181427 Невідомою залишається доля лише 4 «кіборгів» // «Тиждень», 21 грудня 2016]</ref>
|-
|1903
|[[Файл:81oamr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Миронюк Андрій Миколайович]]<br/>(Позивний «Сет»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1975|7|12}}, [[Умань]] [[Черкаська область]]. Останні 13 років проживав у м. [[Маріуполь]] [[Донецька область]]. Солдат, командир 3-го взводу розвідувальної роти [[УНА-УНСО|УНСО]] у складі [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]] ([[Дружківка]]). Хорунжий [[УНА-УНСО|УНСО]]. Брав участь у війні в [[Чеченська Республіка Ічкерія|Ічкерії]] в загоні УНСО та у [[Грузія|Грузії]]. Свої спогади про ті події видав власною книжкою: [http://fs148.www.ex.ua/get/ee188600bd594847ed7f8e5f9c2c07aa/1656152/kavkaz.ua.pdf ''Миронюк&nbsp;А.'' «kavkaz.ua. Скіф».&nbsp;— К.: «Зелений пес», 2004.&nbsp;— 288&nbsp;с.]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} На фронт пішов добровольцем, воював близько місяця.<br/>Олег Буланчук (вчитель Андрія): «Моя думка взагалі така. Якби він пережив ці бої, то, можливо, був би у нас новий [[Ернест Хемінгуей|Хемінгуей]] скоріше всього». || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/>|| Група Миронюка мала прикривати розрахунок зенітників, які виїхали на МТ-ЛБ в напрямку аеропорту, щоб надати вогневу підтримку оборонцям нового терміналу. Через туман виїхали за 800 м у стороні від місця призначення, потрапили під обстріл. Біля розбитого ангару зав'язався стрілецький бій. У перші ж хвилини бою Андрія смертельно поранило кулею снайпера у верхню частину тулуба, за кілька хвилин він помер. 27 січня героя поховали на Старокримському кладовищі під Маріуполем.<ref name="група Сета">[http://stepovuy.livejournal.com/7321.html Навіки в пантеоні слави]</ref><ref>[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=10202368746738900&id=1799584497 Пам'яті хорунжого «Сета»&nbsp;// Ігор Мазур, 27 січня 2015]<br/>[http://www.0629.com.ua/news/720955 Мариупольцы встречали тело погибшего «киборга» // 0629.com.ua&nbsp;— Сайт города Мариуполя, 26 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://www.0629.com.ua/news/723119 Мариупольцы попрощались с «киборгом» Андреем Миронюком // 0629.com.ua&nbsp;— Сайт города Мариуполя, 27 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://donbass.ua/news/region/2015/07/15/mariupolskii-kiborg-nagrazhden-ordenom-posmertno.html Маріупольський кіборг нагороджений орденом, посмертно. (рос.) 15.07.2015, 16:40]</ref>
|-
|1904
|[[Файл:81oamr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Євдокименко Іван Миколайович]]<br/>(Позивний «Ляшко»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1992|7|23}}, [[Шостка]] [[Сумська область]]. Солдат, кулеметник, навідник 1 відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти [[УНА-УНСО|УНСО]] у складі [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]] ([[Дружківка]]). Закінчив Хіміко-технологічний коледж у Шостці. Пішов на фронт добровольцем до батальйону УНСО, який потім увійшов до складу новоствореної 81-ї бригади.||{{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/>|| Був у групі Миронюка («Сета»), яка в районі аеропорту [[Донецьк]]а вийшла прямо на російських бойовиків і потрапила під шквальний вогонь поблизу розбитого ангару. В бою Іван відстрілювався до останнього, з групи загинуло 3 бійців, двоє вижили. Перебував у списку зниклих, у квітні за експертизою ДНК ідентифікований в Дніпропетровську серед загиблих. 15 травня воїна поховали на центральному кладовищі Шостки.<ref name="група Сета"/><ref>[http://www.shostka-rada.gov.ua/anons/pro_ogoloshennya_dnv_trauru_z_14_po_15_travnya_2015_roku Про оголошення днів трауру // Офіційний сайт міської ради Шостки, 13 травня 2015]<br/>[http://shostka.ua/shostka-prostitsya-z-geroyem-zemlyakom-yakij-zaginuv-pid-doneckim-aeroportom/ Шостка проститься з ГЕРОЄМ-ЗЕМЛЯКОМ який загинув в Донецькому аеропорті! // Шостка&nbsp;— портал міста, 13 травня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160220082616/http://shostka.ua/shostka-prostitsya-z-geroyem-zemlyakom-yakij-zaginuv-pid-doneckim-aeroportom/ |date=20 лютого 2016 }}<br/>[http://unso.in.ua/uk/new/proshchannya-z-ivanom-yevdokymenko Прощання з Іваном Євдокименко // Сайт УНСО, 14 травня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201024002547/http://unso.in.ua/uk/new/proshchannya-z-ivanom-yevdokymenko |date= 24 жовтня 2020 }}<br/>[http://shostka.ua/shostkinci-proveli-v-ostannyu-put-geroya-ukraїni/ Шосткинці провели в останню путь Героя України! // Шостка&nbsp;— портал міста, 15 травня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170702055818/http://shostka.ua/shostkinci-proveli-v-ostannyu-put-geroya-ukraїni/ |date=2 липня 2017 }}</ref>
|-
|1905
|[[Файл:81oamr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Доценко Анатолій Ігорович]]<br/>(Позивний «Кент»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1982|1|11}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Проживав у м. [[Київ]]. Солдат розвідувальної роти [[УНА-УНСО|УНСО]] у складі [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]] ([[Дружківка]]). Закінчив Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут». Працював на Київському заводі «Авіант» ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова». Призваний за мобілізацією у Києві в листопаді 2014 року. ||{{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/>|| Був у групі Миронюка («Сета»), яка в районі аеропорту [[Донецьк]]а вийшла прямо на російських бойовиків і потрапила під шквальний вогонь поблизу розбитого ангару. Загинув у бою. Перебував у списку зниклих, ідентифікований серед загиблих. Похований 24 березня на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.<ref name="група Сета"/><ref>[http://dlgr.gov.ua/dovgintsivska_rayonna_v_misti_rada__ii_vikonavchiy_komitet_ta_vsi_meshkantsi_dovgintsivskogo_rayonu_gliboko_sumuyut_ta_vislovlyuyut_shchiri_spivchuttya_ridnim_i_blizkim_dotsenka_anatoliya_igorovicha Довгинцівська районна в місті рада, її виконавчий комітет та всі мешканці Довгинцівського району глибоко сумують… // Сайт виконкому Довгинцівської райради Кривого Рогу, 23 березня 2015]<br/>[http://memorybook.org.ua/5/docenko.htm Доценко Анатолій Ігорович]<br/>[http://1kr.ua/news-20077.html Кривий Ріг попрощався з героєм Анатолієм Доценко // «Перший Криворізький», 24 березня 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|1906
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Яцина Євген Вікторович]]<br/>(Позивний «Беня»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1989|1|25}}, [[Київ]] (район Печерськ). Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Навчався в Київському національному лінгвістичному університеті, на економічному факультеті. В університеті грав у КВК. Залишилися батьки.|| {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту [[Донецьк]]а. Тіло довгий час не було знайдене. Євгена упізнали рідні серед загиблих на відео, що зняли російські бойовики. Похований в м. Києві на Берковецькому кладовищі, діл. № 86.<ref name="СписокАскольда-90бат">[http://www.1.zt.ua/news/rizne/askold-z-95-yi-brigadi-opublikuvav-spisok-polonenih-ta-zagiblih-z-90-batalyonu.html «Аскольд» з 95-ї бригади опублікував список полонених та загиблих з 90 батальйону // «Перший Житомирський», 5 лютого 2015]</ref><ref>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=711010089013397&set=a.504362866344788.1073741828.100003132385557&type=1&fref=nf «Забытий батальон». Продолжаю рассказ о бойцах 90-го батальона. Женя. Женя Яцина // facebook Георгій Тука, 2 лютого 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://frankivchany.if.ua/blog/10213-kiyani-v-skorboti-za-geroem Кияни в скорботі за героєм! // «Франківчани», 25 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150205024500/http://frankivchany.if.ua/blog/10213-kiyani-v-skorboti-za-geroem |date=5 лютого 2015 }}</ref><ref>[http://memorybook.org.ua/31/yacina.htm Яцина Євген Вікторович]</ref>
|-
|1907
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Григор'єв Василь Леонідович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1983|11|6}}, [[Нижнє (Деражнянський район)|Нижнє]] [[Деражнянський район]] [[Хмельницька область]]. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. До військкомату пішов добровольцем 28 серпня 2014 року. Залишилися дружина, три маленькі доньки, брат. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту [[Донецьк]]а. Був упізнаний рідними серед загиблих на відео, що зняли російські бойовики. Майже через місяць волонтерам вдалося вивезти тіла загиблих 9 оборонців аеропорту. Поховали Василя 20 лютого в рідному селі.<ref name="СписокАскольда-90бат" /><ref>[http://ye.ua/news/news_18968.html Доля чотирьох кіборгів з Деражні, які постраждали у донецькому аеропорту, поки невідома] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150128113933/http://ye.ua/news/news_18968.html |date=28 січня 2015 }}<br/>[http://ye.ua/news/news_19320.html Серед загиблих «кіборгів» упізнали бійця з Деражнянщини // «Є», 18 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150218220857/http://ye.ua/news/news_19320.html |date=18 лютого 2015 }}<br/>[http://pvisti.info/index.php/10-podylsky-visti/news/629-derazhnianshchyna-poproshchaietsia-z-heroiem Деражнянщина попрощається з героєм // Подільські Вісті, 19 лютого 2015]</ref>
|-
|1908
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гаврилюк Андрій Петрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1980|2|3}}, [[Узин]] [[Білоцерківський район]] [[Київська область]]. Старший сержант 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Призваний до лав ЗСУ 23 серпня 2014 року. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту [[Донецьк]]а. Упізнаний рідними серед загиблих на відео, що зняли російські бойовики.<ref name="СписокАскольда-90бат" /><ref>{{Cite web |url=http://bcrda.gov.ua/2010-11-16-05-33-27/2010-11-16-05-47-26/2015-02-17-10-32-37-2166.html |title=Сьогодні в скорботі вся Білоцерківщина // Білоцерківська районна рада, 15 лютого 2015 |accessdate=2015-03-04 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150402223120/http://bcrda.gov.ua/2010-11-16-05-33-27/2010-11-16-05-47-26/2015-02-17-10-32-37-2166.html |archivedate=2015-04-02 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|1909
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Марченко Олексій Володимирович]]<br/>(Позивний «Сєдой»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1975|8|15}}, [[Київ]]. Сержант 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту [[Донецьк]]а. Впізнаний за експертизою ДНК в серпні 2015 року. Похований на Лук'янівському кладовищі Києва<ref>[http://memorybook.org.ua/16/marchenkooleksvikt.htm Марченко Олексій Володимирович («Сєдой»)]<br/>[http://dnipro.depo.ua/ukr/dnipro/rodichi-perepohovayut-blizhche-do-domu-p-yatoh-upiznanih-po-14082015142200 Родичі перепоховають ближче до дому п'ятьох упізнаних по ДНК загиблих бійців]</ref>.
|-
|1910
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Черниш Олег Сергійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1984|9|24}}, [[Житомир]]. Молодший сержант, снайпер-розвідник [[90-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир»]] [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Закінчив Житомирський торговельно-економічний коледж. До мобілізації працював поваром у [[Васильків|Василькові]], в ресторані «Ранчо Болівар». Залишились батьки, брат, дружина та 5-річний син.|| {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту [[Донецьк]]а. Поховали Олега на кладовищі у [[Зарічани|Зарічанах]].<ref>[http://www.1.zt.ua/news/misto/zhitomir-poproshchavsya-shche-z-odnim-kiborgom-30-richnim-olegom-chernishom-foto.html Житомир попрощався ще з одним «кіборгом»&nbsp;— 30-річним Олегом Чернишом. ФОТО // «Перший Житомирський», 27 січня 2015]</ref>
|-
|1911
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Питель Олександр Володимирович]]<br/>(Позивний «Молот»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1983|3|30}}, [[Хмелище]] [[Бердичівський район]] [[Житомирська область]]. Солдат, розвідник [[90-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир»]] [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. 2013 року одружився. Призваний на військову службу у серпні 2014 року. Залишилися вагітна дружина, мати та дві сестри. 3 травня у Олександра [http://dn.depo.ua/ukr/life/druzhina-zagiblogo-kiborga-narodila-sina-foto--04052015103900 народився син]. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту [[Донецьк]]а, коли з іншими бійцями їхав на допомогу в аеропорт. 1 лютого з воїном попрощались у Бердичеві у Гарнізонному Будинку офіцерів. Похований у селі Хмелище.<ref name="ПітельВенгер-Бердичів">[http://www.berdichev.biz/в-воскресение-бердичев-проститься-с-п/ В воскресение Бердичев простится с павшими героями Александром Венгером и Александром Питель // «Бердичів BIZ», 30 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://trkvik.tv/index.php?module=news&id=5558 Бердичів попрощався із двома загиблими на сході військовими: Олександром Пителем та Олексанром Венгером // Телеканал «ВІК», 1 лютого 2015]<br/>[http://berdichivnews.com.ua/news/66-prigodi/2683-proschannya-iz-geroyami.html Бердичів попрощався із загиблими на війні героями // «Бердичівські новини», 1 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150205025538/http://berdichivnews.com.ua/news/66-prigodi/2683-proschannya-iz-geroyami.html |date=5 лютого 2015 }}</ref><ref>[http://poshuk.dndz.com.ua/2015/01/26/пітель-олександр-володимирович/ Пітель Олександр Володимирович]</ref>
|-
|1912
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кондратюк Олександр Іванович]]<br/>(Позивний «Чорний Вовк»)<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1982|7|4}}, [[Ярославка (Шполянський район)]] [[Черкаська область]]. Старший лейтенант медичної служби, начальник медичної служби [[90-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир»]] [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. У 2010 році закінчив [[Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова]], де здобув фах лікаря-педіатра. Працював дитячим лікарем у м.[[Шпола]], значну увагу приділяв санітарно-освітній роботі, пропаганді здорового способу життя, профілактиці захворювань. Призваний до ЗСУ 21 липня 2014 року. Залишились старенька мати та маленька донька.|| {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту [[Донецьк]]а під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених.<ref>[http://shpola.gov.ua/golovna/1-novini-rajderadministratsiyi/4650-geroyi-ne-vmirajut.html Герої не вмирають! // Шполянська РДА, 10 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150211005312/http://shpola.gov.ua/golovna/1-novini-rajderadministratsiyi/4650-geroyi-ne-vmirajut.html |date= 11 лютого 2015 }}<br/>[http://vn.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/vipuskniki-vinnic-kogho-meduniversitetu-zbirayut-sya-na-pohoroni-zaghi-10435358.html Випускники вінницького медуніверситету збираються на похорони загиблого в АТО Олександра Кондратюка // «20 хвилин Вінниця», 10 лютого 2015]<br/>[http://shpola.gov.ua/golovna/1-novini-rajderadministratsiyi/4657 У Шполі провели в останню путь героя Олександра Кондратюка // Шполянська РДА, 12 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150212211642/http://shpola.gov.ua/golovna/1-novini-rajderadministratsiyi/4657 |date=12 лютого 2015 }}</ref>
|-
|1913
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Чупилка Анатолій Михайлович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1974|9|27}}, [[Канів]] [[Черкаська область]]. Молодший сержант, заступник командира взводу [[90-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир»]] [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Навчався у Київському політехнічному інституті, проходив військову службу в 95-й десантній бригаді. З перших днів [[Євромайдан|Революції Гідності]] перебував у будівлі Київраді. Член [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»|ВО «Свобода»]], нагороджений найвищою партійною нагородою&nbsp;— золотим значком. З початку російської агресії перебував на фронті як доброволець, згодом перевівся до 90-го десантного батальйону. У липні 2014 року був обраний депутатом Черкаської обласної ради, але на засіданні сесії так жодного разу і не потрапив, оскільки весь час перебував на фронті.|| {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту [[Донецьк]]а під час прориву для евакуації поранених.<ref>[http://svoboda.org.ua/news/events/00013355/ «Свобода» висловлює співчуття рідним та близьким загиблого «кіборга»-свободівця Анатолія Чупилка // офсайт ВО «Свобода», 31 березня 2015]<br/>[http://dzvin.org/pid-donetskom-zahynuv-deputat-cherkaskoji-oblasnoji-rady-anatolij-chupylka/ Під Донецьком загинув депутат Черкаської обласної ради Анатолій Чупилка // «Дзвін», 31 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160603111141/http://dzvin.org/pid-donetskom-zahynuv-deputat-cherkaskoji-oblasnoji-rady-anatolij-chupylka/ |date=3 червня 2016 }}<br/>[http://novamolod.info/svoho-deputata-vojina-kaniv-proviv-v-ostannyu-put/ Свого депутата-воїна Канів провів в останню путь // «Нова молодь», 9 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160915001026/http://novamolod.info/svoho-deputata-vojina-kaniv-proviv-v-ostannyu-put/ |date=15 вересня 2016 }}</ref>
|-
|1914
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Франишин Дмитро Юрійович]]<br/>(Позивний «Злостний гном»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1982|11|8}}, [[Стадниця (Вінницький район)]] [[Вінницька область]]. Солдат [[90-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир»]] [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту [[Донецьк]]а під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. Тіло Дмитра та ще двох його побратимів 1 квітня привезли до Вінниці, де відбулося прощання з героями. Поховання у рідній Стадниці.<ref name="Вінниця-01-04">[http://vn.20minut.ua/Podii/poproshatis-z-tr-oma-zaghiblimi-kiborghami-vinnichani-zmozhut-o-18-00-10441868.html Приходьте попрощатись з загиблими вінничанами о 18.00 на площу Героїв Небесної Сотні // «20 хвилин Вінниця», 1 квітня 2015]</ref><ref>[http://naidy.org.ua/?p=2365 Франишин Дмитро Юрійович (пошук)]</ref>
|-
|1915
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Шевчук Леонід Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1985|4|13}}, [[Вінниця]]. Солдат [[90-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир»]] [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Леонід виріс без матері, його та сестру виховував батько. На фронт пішов добровольцем. На квітень у Дмитра було заплановане весілля. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту [[Донецьк]]а під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. Тіло Леоніда та ще двох його побратимів 1 квітня привезли до Вінниці, де відбулося прощання з героями. 3 квітня похований на Алеї Героїв Центрального кладовища у м. Вінниця.<ref name="Вінниця-01-04"/><ref name="ШевчукЗулінський">[http://www.vinnitsa.info/news/tisyachi-vinnichan-proveli-v-ostannyu-put-kiborgiv-95-yi-brigadi.html Тисячі вінничан провели в останню путь «кіборгів» 95-ї бригади // Вінниця. Інфо, 3 березня 2015]</ref>
|-
|1916
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Зулінський Сергій Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1987|4|7}}, [[Вінниця]]. Молодший сержант, військовослужбовець [[90-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир»]] [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилася мати, дружина та 9-місячна донька. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту [[Донецьк]]а під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. В умовах щільного туману та відсутності зв'язку, який «глушили» російські збройні формування, десантники на двох БТР потрапили у засідку. Тіло Сергія та ще двох його побратимів 1 квітня привезли до Вінниці, де відбулося прощання з героями. 3 квітня похований на Алеї Героїв Центрального кладовища у м. Вінниця.<ref name="Вінниця-01-04"/><ref name="ШевчукЗулінський"/><ref>[http://vlasno.info/ato/item/2677-zahybloho-vinnytskoho-kiborha-mobilizuvaly-shche-do-narodzhennia-donechky Загиблого вінницького «кіборга» мобілізували ще до народження донечки // Vlasno.info, 1 квітня 2015]<br/>[http://www.misto.vn.ua/ua/home/days/8043 Родина кіборга Сергія Зулінського потребує допомоги // «Місто», 4 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402132349/http://www.misto.vn.ua/ua/home/days/8043 |date=2 квітня 2015 }}</ref>
|-
|1917
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Загуба Володимир Миколайович]]<br/>(Позивний «Лєший»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1976|6|15}}, [[Новоселиця (Чигиринський район)]] [[Черкаська область]]. Старшина [[90-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир»]] [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту [[Донецьк]]а під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. У березні упізнаний серед загиблих, вивезених з аеропорту, 1 квітня тіло воїна зустрічали на Чигиринщині.<ref>[http://novadoba.com.ua/16170-u-chygyryni-zagyblogo-zemlyaka-zustrichaly-na-kolinakh.html У Чигирині загиблого земляка зустрічали на колінах // «Нова доба», 1 квітня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3470 Загуба Володимир Миколайович (пошук)]</ref>
|-
|1918
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Марченко Іван Миколайович]]<br/>(Позивний «Мім»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1984|11|16}}, [[Світильня]] [[Броварський район]] [[Київська область]]. Солдат [[90-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир»]] [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати, сестра. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту [[Донецьк]]а, в останнє Івана бачили 20 січня після обвалу перекриттів у новому терміналі внаслідок підриву російськими бойовиками, він був поранений. У квітні тіло воїна було передане з Донецька до Дніпропетровська. 25 квітня Івана поховали на сільському цвинтарі с. [[Світильня]].<ref>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=802737766448853&set=a.262224477166854.76700.100001379101875 Царство Небесне, Іване! // facebook Юля Смірнова, 24 квітня 2015]<br/>[http://mpz.brovary.org/pid-donetskim-aeroportom-znik-brovarchanin-ivan-marchenko/ Під донецьким аеропортом зник броварчанин Іван Марченко // «Маєш право знати», 11 лютого 2015]<br/>[http://tsn.ua/video/video-novini/u-selischi-svitilnya-na-kiyivschini-sogodni-poproschalisya-z-kiborgom.html У селищі Світильня на Київщині сьогодні попрощалися з кіборгом // ТСН, 25 квітня 2015]<br/>[http://www.news-brovary.org.ua/poproshhalisya-z-geroyem/ Попрощалися з героєм // «Новина Броварщини», 27 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150518092327/http://www.news-brovary.org.ua/poproshhalisya-z-geroyem/ |date= 18 травня 2015 }}<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2499 Марченко Иван Николаевич (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|1919
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Зубков Іван Іванович]]<br/>(Позивний «Краб»)<br/>[[Файл:Hero of Ukraine wearers copy.png|20px|alt=Герой України|link=Герой України|Герой України (орден «Золота Зірка»)]]||{{дтс|1973|11|1}}, [[Деражня]] [[Хмельницька область]]. Старший лейтенант, заступник командира роти вогневої підтримки по роботі з особовим складом [[90-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир»]] [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Був гарним зброярем, ремонтував та налаштовував зброю у батальйоні. Активний учасник [[Євромайдан|Революції Гідності]]. Наприкінці літа 2014 року вирушив захищати Україну. Залишилися батьки, дружина та дві неповнолітні доньки.<br/>Герой України (посмертно)<ref>[http://www.president.gov.ua/documents/19562.html Указ Про присвоєння І.Зубкову звання Герой України]</ref>.|| {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту [[Донецьк]]а. 19 січня був поранений, але залишився в новому терміналі зі своїми бійцями, в останнє виходив на зв'язок 20 січня, був під завалами після обвалу перекриттів внаслідок підриву російськими бойовиками. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з аеропорту. 30 квітня воїна поховали у Деражні.<ref>[http://ye.ua/news/news_20166.html У Деражні поховають кіборга Івана Зубкова // «Є», 29 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160913060248/http://ye.ua/news/news_20166.html |date=13 вересня 2016 }}<br/>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=756521697795569&set=a.504362866344788.1073741828.100003132385557 Сегодня, в который раз, день скорби. Украина прощается с верным сыном&nbsp;— Иваном Зубковым // facebook Георгій Тука, 30 квітня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://www.33tv.com.ua/first_blog.html?record_id=2473 У Деражні поховали командира десантної роти // «33-й канал», 30 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150518113145/http://www.33tv.com.ua/first_blog.html?record_id=2473 |date= 18 травня 2015 }}<br/>[http://ye.ua/news/news_18986.html «Кіборга» з Деражні розшукують після обстрілу Донецького аеропорту // «Є», 26 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304203116/http://ye.ua/news/news_18986.html |date=4 березня 2016 }}<br/>[http://ukr.lb.ua/news/2015/06/10/307863_poroshenko_nagorodiv_zahisnikiv.html Порошенко нагородив захисників Донецького аеропорту // «Лівий берег», 10 червня 2015]</ref>
|-
|1920
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Осаулко Юрій Леонідович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1981|2|17}}, [[Самгородок (Козятинський район)]] [[Вінницька область]]. Старшина роти вогневої підтримки [[90-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир»]] [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. У мирному житті працював електриком. Коли Батьківщина опинилася в небезпеці, не вагаючись, отримав повістку і відбув до війська. Залишилися батьки, дружина і дві доньки&nbsp;— 7 і 4 років. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту [[Донецьк]]а. Майже 4 місяці офіційно вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з аеропорту. 21 травня 2015 року воїна поховали у с. Самгородок.<ref>[http://ilikenews.com/article/na-vinnychchyni-provely-v-ostannyu-put-zagyblogo-kiborga На Вінниччині провели в останню путь загиблого кіборга. 23.05.2015, 16:30] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160602100539/http://ilikenews.com/article/na-vinnychchyni-provely-v-ostannyu-put-zagyblogo-kiborga |date=02.06.2016 }}<br/>[http://vn.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/kiborgha-yuriya-osaulka-pohovali-cherez-chotiri-misyaci-pislya-zaghibe-10447730.html Кіборга Юрія Осаулка поховали через чотири місяці після загибелі. 21.05.2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2391 Осаулко Юрій Леонідович (пошук)]</ref>
|-
|1921
|{{90 ОАеМБ ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Присяжнюк Руслан Анатолійович]]<br/>(«Шаман»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1988|6|8}}, [[Буцні (Летичівський район)]] [[Хмельницька область]]. Мешкав у с. [[Пашківка (Макарівський район)]] [[Київська область]]. Солдат, навідник (кулеметник) [[90-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|90 ОДШБ «Житомир»]] [[81-ша окрема аеромобільна бригада (Україна)|81 ОДШБр]]. Закінчив Хмельницький професійний будівельний ліцей. Строкова служба — десантні війська. Працював будівельником у Києві. Мобілізований 23.08.2014. Залишились дружина і син. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув під завалами у новому терміналі ДАП ([[Донецьк]]) внаслідок підриву російсько-терористичними угрупованнями другого поверху і руйнування споруди терміналу. Ідентифікований за особливими прикметами. 26.02.2015 похований в с. Пашківка<ref>[https://ye.ua/syspilstvo/19588_Na_Kiyivschini_pohovali__kiborga_z_Letichivskogo_rayonu.html На Київщині поховали «кіборга» з Летичівського району]</ref>.
|-
|1922
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Буйлук Анатолій Андрійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1981|9|27}}, с. [[Кацмазів]] [[Жмеринський район]] [[Вінницька область]]. Сержант, навідник БМП 3-ї роти [[90-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир»]] [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Призваний за мобілізацією у серпні 2014. Залишилися батьки, дві сестри та брат. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту [[Донецьк]]а під час виїзду на евакуацію поранених. Майже 3 місяці офіційно вважався зниклим безвісти. На початку квітня рідні упізнали Анатолія у морзі Дніпропетровська. 9 квітня 2015 року воїна поховали у рідному селі.<ref>[http://vinbazar.com/news/nshe/na-vinnichchini-pokhovayut-shche-odnogo-kiborga На Вінниччині поховають ще одного «кіборга» // Vinbazar.com, 8 квітня 2015]<br/>[http://vn.presspoint.in.ua/2015/04/14/35338 На Жмеринщині поховали героя АТО Анатолія Буйлука // Vinnytsia PressPoint, 14 квітня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2481 Буйлук Анатолій Андрійович (пошук)]</ref>
|-
|1923
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гасюк Віталій Аркадійович]]<br/>(Позивний «Юрист»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1983|12|6}}, [[Баранівка]] [[Житомирська область]]. Солдат [[90-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир»]] [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Призваний за мобілізацією у серпні 2014. Залишилися батьки, дружина і двоє дітей. || {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту [[Донецьк]]а під час виїзду на евакуацію поранених. Тривалий час вважався зниклим безвісти, була інформація, що БТР повністю згорів на злітній смузі аеропорту. У кінці червня 2015 року тіло воїна ідентифікували за даними ДНК-експертизи.<ref>[http://www.zhitomir.info/news_148388.html У Житомирі будуть зустрічати загиблого «кіборга», якого поховають у Баранівці // Житомир.info, 30 червня 2015]<br/>[http://oda.zt.gov.ua/zhitomiryani-proshhatimutsya-z-bijczem-za-pozivnim-«yurist».html Житомиряни прощатимуться з бійцем за позивним «Юрист» // ЖОДА, 30 червня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190121010901/http://oda.zt.gov.ua/zhitomiryani-proshhatimutsya-z-bijczem-za-pozivnim-«yurist».html |date=21 січня 2019 }}<br/>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=771288186287425&set=p.771288186287425&type=1&theater Знайомтесь, Віталій Гасюк]</ref>
|-
|1924
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Алексейчук Владислав Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1977|7|18}}, [[РРФСР]]. Проживав у місті [[Умань]] [[Черкаська область]]. Молодший сержант, розвідник [[90-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир»]] [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Був активним громадським діячем, засновником мистецького проекту «Підвал Шекспіра». Мобілізований 21 серпня 2014 року. Залишилися батьки.||{{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01">[http://www.mil.gov.ua/news/2019/01/20/u-minoboroni-za-uchastyu-kerivnicztva-derzhavi-vidbuvsya-pamyatnij-zahid-z-nagodi-4-i-richniczi-geroichnoi-oboroni-doneczkogo-aeroportu/ У Міноборони за участю керівництва держави відбувся пам'ятний захід з нагоди 4-ї річниці героїчної оборони Донецького аеропорту]</ref>||Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту [[Донецьк]]а. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похований під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 27 жовтня 2015 року воїна перепоховали в Умані на кладовищі «Софіївська Слобідка».<ref>[http://www.5.ua/ato-na-shodi/V-Umani-poproshchalysia-iz-zakhysnykom-Donetskoho-aeroportu-96878.html В Умані попрощалися із захисником Донецького аеропорту // 5 канал, 27 жовтня 2015]<br/>[http://svoboda.org.ua/news/events/00015900/ В Умані провели в останню путь «кіборга» 81-ї десантно-штурмової бригади Владислава Алексейчука // ВО «Свобода», 27 жовтня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2744 АЛЕКСЕЙЧУК Владислав Владимирович // Гуманитарная миссия «Черный тюльпан»]{{ref-ru}}</ref>
|-
|1925
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Коношенко Руслан Сергійович]]<br/>(Позивний «Поет»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1983|2|23}}, [[Кам'янець-Подільський]] [[Хмельницька область]]. Старший солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Мобілізований у вересні 2014 року. Залишилися мати, дружина, двоє синів 9 і 5 років, та однорічна донька.|| {{дтс|2015|1|20}}<ref name="ДАП-20-01"/> || Після підриву терористами нового терміналу аеропорту [[Донецьк]]а Руслан востаннє виходив на зв'язок 20 січня. Був взятий в полон і розстріляний російськими збройними формуваннями. 16 квітня воїна поховали на Алеї Слави рідного міста.<ref>[http://vsim.ua/Podii/v-kamyantsi-podilskomu-pohovayut-kiborga-10443295.html Кам'янчани поховають «кіборга» 16 квітня // «Всім», 14 квітня 2015]<br/>[http://podillya.tv/2015/04/14/v-zoni-ato-zagynuv-shhe-odyn-kam-yanchanyn-2/ В зоні АТО загинув «кіборг» з Кам'янця-Подільського Руслан Коношенко // «Громадське. Поділля», 14 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160310060405/http://podillya.tv/2015/04/14/v-zoni-ato-zagynuv-shhe-odyn-kam-yanchanyn-2/ |date=10 березня 2016 }}<br/>[http://kam-pod.gov.ua/novini/14868-zavtra-kamyanec-proschatimetsya-z-svoyim-geroyem.html Завтра Кам'янець прощатиметься зі своїм Героєм // Сайт Кам'янець-Подільської міськради, 15 квітня 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br/>[http://ye.ua/news/news_20016.html У загиблого в АТО Руслана Коношенка залишилось троє дітей // «Є», 16 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150417193051/http://ye.ua/news/news_20016.html |date=17 квітня 2015 }}<br/>[http://press-centr.com/ua/news/Viyskovoho-komisara-na-Khmelnichchini-zvilnyat-bo-obraziv-rodinu-zahibloho-kiborha Військового комісара на Хмельниччині звільнять, бо образив родину загиблого кіборга. 02.08.2015, 16:26]</ref>
|-
|1926
|[[Файл:24mb2.JPG|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Борисевич Василь Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1969|1|4}}, [[Діброва]] [[Збаразький район]] [[Тернопільська область]]. Проживав у с. [[Мала Снігурівка]] [[Лановецький район]]. Сержант, заступник командира взводу 15 роти 5 батальйону [[24-та механізована бригада (Україна)|24-ї окремої механізованої бригади]] ([[Яворів]]). Залишилися дружина та двоє дорослих синів.|| {{дтс|2015|1|20}}||Загинув від кулі снайпера на блокпосту №&nbsp;31 на трасі «Бахмутка» поблизу смт [[Фрунзе (смт)|Фрунзе]] ([[Луганська область]]). Довгий час вважався зниклим безвісти, упізнаний серед загиблих. 23 квітня із захисником попрощалися у Збаражі та Ланівцях, поховання 24 квітня у Малій Снігурівці на Лановеччині.<ref>[http://ternopoliany.te.ua/zhittya/5384-v-boiakh-bilia-31-ho В боях біля 31-го блокпосту загинуло двоє військових з Тернопільської області // «Тернополяни», 21 січня 2015]<br/>[http://ternopoliany.te.ua/zhittya/5447-na-31-mu-blokposti-snaiperska-kulia-obirvala-zhyttia-vasylia-borysevycha-z-ternopillia На 31-му блокпості снайперська куля обірвала життя Василя Борисевича з Тернопілля // «Тернополяни», 24 січня 2015]<br/>[http://zz.te.ua/sohodni-na-ternopilschyni-proschatymutsya-iz-sche-odnym-herojem/ Сьогодні на Тернопільщині прощатимуться із ще одним Героєм // «За Збручем», 23 квітня 2015]<br/>[http://ternopoliany.te.ua/zhittya/7221-yak-zbarazh-poproshchavsia-z-vasylem-borysevychem-foto Як Збараж попрощався з Василем Борисевичем // «Тернополяни», 23 квітня 2015]<br/>[http://www.oda.te.gov.ua/main/ua/news/detail/92280.htm На Лановеччині прощаються із Героєм Василем Борисевичем // Сайт Тернопільської ОДА, 23 квітня 2015]</ref>
|-
|1927
|[[Файл:24mb2.JPG|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Збишко Володимир Іванович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1977|11|3}}, [[Рава-Руська]] [[Жовківський район]] [[Львівська область]]. Старший лейтенант, військовослужбовець 5 батальйону [[24-та механізована бригада (Україна)|24-ї окремої механізованої бригади]] ([[Яворів]]). Залишились батьки та дружина.|| {{дтс|2015|1|21}} ||Після атаки російських збройних формувань 20 січня на блокпост №&nbsp;31 на трасі «Бахмутка» поблизу смт [[Фрунзе (смт)|Фрунзе]] ([[Луганська область]]) бійці повернулись на блокпост за пораненими. Володимир загинув під час евакуації поранених товаришів.<ref>{{Cite web |url=http://www.pohlyad.com/news/n/74027 |title=На 31-му блокпосту загинув равчанин Володимир Збишко, який вертався за пораненими товаришами // «Погляд», 22 січня 2015 |accessdate=22 січня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150122190601/http://www.pohlyad.com/news/n/74027 |archivedate=22 січня 2015 |deadurl=yes }}</ref><br/>За повідомленням УМВС у Луганський області, 21 січня під час обстрілу блокпосту ЗСУ поблизу села [[Кримське (Новоайдарський район)]] загинув військовослужбовець ЗСУ 1977&nbsp;р.н.<ref>[https://www.facebook.com/csomvd/posts/666660673442249 Прес-реліз про найбільш резонансні кримінальні правопорушення та події за добу станом на 22 січня 2015 року]</ref>
|-
|1928
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Білик Ігор Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1979|2|14}}, [[Старокостянтинів]] [[Хмельницька область]]. Солдат, мінометник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Закінчив профтехучилище за спеціальністю електрозварник. 14 років пропрацював на КП «Тепловик» слюсарем-ремонтником з обслуговування теплових мереж. Мобілізований влітку 2014 року. Залишилися батьки та молодший брат.|| {{дтс|2015|1|21}}<ref name="ДАП-21-01"/> || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту [[Донецьк]]а.<ref>[https://vk.com/persha_gazeta?w=wall-60587813_439%2Fall Старокостянтинів прощався з Героєм // «Перша міська», 26 січня 2015]<br/>[http://starkon.km.ua/index.php/home-othermenu-42/119-news/latest/3233-starokostiantyniv-poproshchavsia-z-biitsem-90-i-bto-ihorem-bilykom Старокостянтинів попрощався з бійцем Ігорем Біликом // Сайт міста Старокостянтинів Starkon.km.ua, 28 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402145621/http://starkon.km.ua/index.php/home-othermenu-42/119-news/latest/3233-starokostiantyniv-poproshchavsia-z-biitsem-90-i-bto-ihorem-bilykom |date= 2 квітня 2015 }}<br/>[http://skmisto.com/news/586-proschannja-z-k-borgom.html Прощання з кіборгом // «Наше місто», 27 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160314014900/http://skmisto.com/news/586-proschannja-z-k-borgom.html |date=14 березня 2016 }}</ref>
|-
|1929
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Брановицький Ігор Євгенович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}<br/>[[Файл:Hero of Ukraine wearers copy.png|20px|alt=Герой України|link=Герой України|Герой України (орден «Золота Зірка»)]]||{{дтс|1976|4|25}}, [[Київ]] (район Печерськ). Солдат, кулеметник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]]. Служив у складі українського миротворчого контингенту [[ООН]] в [[Ангола|Анголі]]. Учасник [[Євромайдан|Революції Гідності]]. Мобілізований як доброволець, з кінця серпня 2014 року проходив військові навчання під Житомиром, з жовтня перебував у зоні АТО. Залишилася мати.<br/>'''Герой України''' (посмертно).|| {{дтс|2015|1|21}}<ref name="ДАП-21-01"/> || Під час оборони аеропорту [[Донецьк]]а витягнув на собі двох поранених з нового терміналу і повернувся назад, де був захоплений у полон. За повідомленнями очевидців, після тортур і знущань був застрелений двома пострілами у голову російським терористом з Ростова-на Дону [[Павлов Арсеній Сергійович|Павловим («Моторола»)]]. У березні 2015 ідентифікований серед загиблих, яких вивезли з Донецька. Поховання відбулось [[3 квітня]] на міському [[Берковецький цвинтар|Берковецькому цвинтарі]] (ділянка 86, ряд 11, місце 3)<ref>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=721656861282053 Слава Богу! Разговаривал с Толей, киборгом «забытого батальона». // facebook George Tuka, 22 лютого 2015]{{ref-ru}}<br/>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=466767700141553&set=a.376267485858242.1073741860.100004249801182 Я хочу, щоб ви запам'ятали ім'я та обличчя цього чоловіка]<br/>[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=466913290126994&id=100004249801182 Війна забирає найкращих]<br/>[http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2015/04/150415_branovytsky_death_witness_sova_interview_vs Як «Моторола» стратив «кіборга»&nbsp;— розповідь очевидця // «ВВС Україна», 16 квітня 2015]<br/>[http://ukrsouz.com.ua/?p=2126 Київ на колінах прощався з кіборгом, який прийняв мученицьку смерть від «Мотороли» (фото) // ГО «Український союз інвалідів, ветеранів Афганістану, учасників бойових дій», 4 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150411053413/http://ukrsouz.com.ua/?p=2126 |date=11 квітня 2015 }}<br/>[http://life.pravda.com.ua/society/2015/04/23/192891/ Дорогою ціною. Як ми шукали зниклого кіборга // «Українська правда. Життя», 23 квітня 2015]<br/>[http://life.pravda.com.ua/columns/2015/04/30/193308/ Мого сина вбили двічі&nbsp;// «Українська правда. Життя», 30 квітня 2015]</ref>.
|-
|1930
|[[Файл:90 окрем аеромоб бат.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Гончарук Юрій||{{дтс|1989||}}, [[Житомирська область]]. Військовослужбовець 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]].|| {{дтс|2015|1|19}}&nbsp;— {{дтс|2015|1|22}} || Брав участь в обороні донецького аеропорту. Обставини смерті не зазначено. Інформація поширена у соцмережах.<ref>[https://www.facebook.com/smirnovaulya/posts/761772430545387 ПИТАННЯ ЗАКРИТЕ! ЗНАЙШЛИ! ЗАГИНУВ… // facebook Юлії Смірнової, 23 січня 2015]</ref>
|-
|1931
|[[Файл:25 Airborne Brigade.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Терещук Ігор Петрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1980|3|9}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Старшина, головний сержант гаубично-артилерійської батареї [[25-та повітряно-десантна бригада (Україна)|25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади]], в/ч А1126 ([[Гвардійське (Новомосковський район)|Гвардійське]]). У 2004 році закінчив Криворізький коксохімічний технікум Національної металургійної академії України. У 1999—2000 роках проходив службу в армії. Працював водієм у Дзержинському райвідділі міліції та у ПАТ «[[АрселорМіттал Кривий Ріг]]». Призваний за мобілізацією 27 березня 2014 року. Залишилися дружина, 17-річна донька та 10-річний син. ||{{дтс|2015|1|21}}<ref name="ДАП-21-01">[http://www.mil.gov.ua/news/2019/01/21/pyat-raziv-prolunav-dzvin-pamyati-v-minoboroni-vshanovuyuchi-zagiblih-zahisnikiv-ukraini/ Вісім разів пролунав Дзвін Пам'яті в Міноборони, вшановуючи загиблих захисників України]</ref>|| Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту [[Донецьк]]а.<ref>[http://www.0564.ua/news/719133 Криворожанин Игорь Терещук посмертно награжден нагрудным знаком «За заслуги перед городом» // 0564.ua&nbsp;— Сайт города Кривого Рога, 23 січня 2015]{{ref-ru}}</ref> 21 січня в Дніпропетровську СМЕ доставлені тіла 4 українських героїв з району донецького аеропорту волонтером Аллою «Чонгар». За її повідомленням, тіло Ігора забране з с. [[Спартак (Ясинуватський район)]].<ref>[https://www.facebook.com/tpguba/posts/588148801329171 В Днепропетровскую СМЕ на территории больницы Мечникова доставлены тела погибших Героев // facebook Татьяна Губа, 21 січня 2015]<br/>[https://www.facebook.com/tpguba/posts/588148801329171?comment_id=588185784658806&offset=0&total_comments=59 Коментар Алли Чонгар]</ref>
|-
|1932
|[[Файл:25 Airborne Brigade.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Шевченко Ілля Геннадійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1994|8|17}}, [[Дніпропетровськ]]. Солдат, механік [[25-та повітряно-десантна бригада (Україна)|25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади]], в/ч А1126 ([[Гвардійське (Новомосковський район)|Гвардійське]]). Хотів стати професійним військовим. Від самого початку, коли почалися бойові дії на сході, пішов захищати Батьківщину. Залишилися батьки та сестра.||{{дтс|2015|1|21}}<ref name="ДАП-21-01"/>|| Під час бойових дій в районі аеропорту [[Донецьк]]а Ілля разом із сімома десантниками потрапив під мінометний обстріл російських збройних формувань. Від тяжкого осколкового поранення у потилицю помер у лікарні міста [[Красногорівка]]. Похований на [[Краснопільський цвинтар|Краснопільському цвинтарі]] Дніпропетровська.<ref>[http://www.5.ua/ato-na-shodi/y-dnipropetrovsky-pohovali-kiborga-z-25j-povitryanodesantnoj-brigadi-68231.html У Дніпропетровську поховали «кіборга» з 25-ї повітряно-десантної бригади&nbsp;// «5 канал», 24 січня 2015]<br/>[http://9-channel.com/dnipropetrovtsi-pohovali-kiborga-illyu-shevchenko-video-00080334.html Дніпропетровці поховали «кіборга» Іллю Шевченка (ВІДЕО) // «9 канал», 26 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150205025735/http://9-channel.com/dnipropetrovtsi-pohovali-kiborga-illyu-shevchenko-video-00080334.html |date=5 лютого 2015 }}<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=kDVNoo3JvKw Похорони бійця 25 десантної бригади // «34 канал», 25 січня 2015]</ref>
|-
|
|[[Файл:Emblem of the Ukrainian Armed Forces.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} || Військовослужбовці. ||{{дтс|2015|1|17}} {{дтс|2015|1|21}}|| Загинули в районі аеропорту [[Донецьк]]а та новому терміналі аеропорту під завалами. Станом на [[2 лютого]] вважаються зниклими безвісти на території донецького аеропорту 28 українських військовослужбовців.<ref>[http://tsn.ua/ato/na-teritoriyi-doneckogo-aeroportu-znikli-bezvisti-28-kiborgiv-genshtab-406771.html На території донецького аеропорту зникли безвісти 28 «кіборгів»&nbsp;— Генштаб // ТСН, 2 лютого 2015]</ref> З кінця лютого в аеропорту проводяться роботи із пошуку та вивезення тіл загиблих героїв. За повідомленнями у ЗМІ знайдено понад 30.<ref>[http://www.unian.ua/war/1049228-poloneni-viyskovi-drugiy-den-pospil-shukayut-pid-zavalami-donetskogo-aeroportu-tila-kiborgiv-foto.html#ad-image-0 Полонені військові два дні поспіль шукають під завалами аеропорту Донецька тіла «кіборгів»]<br/>[http://uapress.info/uk/news/show/64308 У Донецькому аеропорту знайшли тіла десяти українських солдатів] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190122100043/https://uapress.info/uk/news/show/64308 |date=2019-01-22 }}<br/>[http://www.hromadske.tv/society/u-donetskomu-aeroportu-znaishli-tila-shche-dvokh-z/ У донецькому аеропорту знайшли тіла ще двох загиблих військових] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924041843/http://www.hromadske.tv/society/u-donetskomu-aeroportu-znaishli-tila-shche-dvokh-z/ |date=24 вересня 2015 }}<br/>[http://tyzhden.ua/News/131988 ОБСЄ: у Донецькогму аеропорту знайшли тіла двох українських військових]</ref> 17 березня у завалах в аеропорту знайдено тіло капітана ЗСУ.<ref>[http://www.informator.su/z-pid-rujin-aeroportu-donetsk-distaly-tilo-vbytoho-kiborha/ З-під руїн аеропорту Донецьк дістали тіло вбитого кіборга. 17.03.2015, 21:34]</ref> 27 березня з моргу Донецька українській стороні були передані тіла 22 українських воїнів, які загинули в аеропорту.<ref>[http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news_in_brief/2015/03/150327_or_dnr_bodies Прихильники «ДНР» передали волонтерам тіла 22 військових // ВВС Україна, 27 березня 2015]</ref>
|-
|1933
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Яцків Петро Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1966|1|4}}, [[Літиня]] [[Дрогобицький район]] [[Львівська область]]. Старший сержант [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]], в/ч А1302 ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). ||{{дтс|2015|1|21}}<ref name="ДАП-21-01"/>|| Загинув у бою поблизу с. [[Піски (Ясинуватський район)]] в районі Донецького аеропорту.<ref>[http://www.drogmedia.net.ua/index.php/hariacha-khronika/1790-shistnadtsiatyi-drohobychchyna-vtratyla-shche-odnoho-biitsia Шістнадцятий… Дрогобиччина втратила ще одного бійця // ДрогМедіа, 24 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150201021800/http://www.drogmedia.net.ua/index.php/hariacha-khronika/1790-shistnadtsiatyi-drohobychchyna-vtratyla-shche-odnoho-biitsia |date=1 лютого 2015 }}<br/>[http://dyvys.info/suspilstvo/yak-drohobychchyna-zi-skorbotoyu-ta-poshanoyu-zustrichala-zahybloho-heroya-video.html Як Дрогобиччина зі скорботою та пошаною зустрічала загиблого Героя (відео)]<br/>[http://memorybook.org.ua/31/yackiv.htm Яцків Петро Миколайович]</ref><br/>За повідомленням радника заступника міністра оборони Василя Будика, 20 січня під час контратаки в районі аеропорту [[Донецьк]]а була пошкоджена БМП, група бійців закріпилася в обороні та вела бій, поки не закінчилися боєприпаси. Щоб не опинитись в оточенні, вночі група з боями прорвалась до селища [[Опитне (Ясинуватський район)]], один боєць загинув.<ref>{{Cite web |url=http://www.hromadske.tv/society/pid-chas-spetsoperatsiyi-v-raioni-donetskogo-aerop/ |title=Під час спецоперації в районі донецького аеропорту загинув військовий // «Громадське ТБ», 20 січня 2015 |accessdate=21 січня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150120220245/http://www.hromadske.tv/society/pid-chas-spetsoperatsiyi-v-raioni-donetskogo-aerop/ |archivedate=20 січня 2015 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|1934
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Федчук Сергій||Військовослужбовець [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]] ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). ||{{дтс|2015|1|21}}||Помер від отриманих поранень у живіт і в голову.<ref>[https://www.facebook.com/smirnovaulya/posts/760945047294792 Кіборг з 93-ї бригади Сергій Федчук не вижив. // facebook Юлії Смірнової, 21 січня 2015]</ref>
|-
|1935
|[[Файл:UA 26 Artillery Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Молодика Андрій Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1978|2|2}}, [[Велика Медведівка (Шепетівський район)]] [[Хмельницька область]]. Молодший сержант, старший навідник 3 протитанкової артилерійської батареї окремого протитанкового дивізіону [[26-та окрема артилерійська бригада|26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади]]. До мобілізації працював трактористом. Мобілізований 16 серпня 2014 року. Залишилось двоє дітей. Указом Президента України №&nbsp;311/2015 від 4 червня 2015 року, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).||{{дтс|2015|1|21}}|| Бійці відбили танкову атаку противника в районі міста [[Горлівка]] ([[Донецька область]]), за допомогою гармати зупинили наступ п'яти ворожих танків, чим врятували життя десятків товаришів. Після того як ворог відступив, по позиціях українських воїнів було відкрито мінометний вогонь, у Андрія за спиною розірвалася міна.<ref>[http://shepetivka.com.ua/novyny/podii/item/1876-shepetivchany-provely-v-ostanniu-put-andriia-molodyku.html Шепетівчани провели в останню путь Андрія Молодику // Сайт міста Шепетівка, 24 січня 2015]<br/>[http://33tv.com.ua/first_blog.html?record_id=1878 Хмельниччина знову попрощалася з Героями // 33 канал, 26 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150205025945/http://33tv.com.ua/first_blog.html?record_id=1878 |date=5 лютого 2015 }}<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=En2xh0EXSko Панахида за героєм загиблим у зоні АТО. Молодика Андрій м. Шепетівка // ТРК «Шанс» м. Шепетівка, 31 січня 2015]<br/>[http://memorybook.org.ua/16/molodyka.htm Молодика Андрій Миколайович]<br/>[http://ltdaily.info/ternopil/zahyblyh-vijskovosluzhbovtsiv-44-artylerijskoji-bryhady-zalyshat-navichno-u-spyskah-pidrozdiliv/ Загиблих військовослужбовців 44 артилерійської бригади залишать навічно у списках підрозділів. 23/08/2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160220015052/http://ltdaily.info/ternopil/zahyblyh-vijskovosluzhbovtsiv-44-artylerijskoji-bryhady-zalyshat-navichno-u-spyskah-pidrozdiliv/ |date=20 лютого 2016 }}</ref> На похоронах співслужбовець Андрія також розповів, що разом з ним загинув лейтенант.
|-
|1936
|[[Файл:57-а_мотопіхотна_бригада.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Пойда Артем Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1994|4|14}}, [[Нова Прага]] [[Олександрійський район]] [[Кіровоградська область]]. Молодший сержант, вогнеметник 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше [[17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»]]). У жовтні 2013 року демобілізувався після проходження строкової служби у морській піхоті. У квітні 2014 добровольцем прийшов у військкомат за мобілізацією. Залишились мати та старший брат.|| {{дтс|2015|1|21}}||Загинув під час відбиття масованої атаки російських збройних формувань на блокпост батальйону на західних околицях міста [[Горлівка]] ([[Донецька область]]). Російські бойовики вели тривалий вогонь з мінометів і самохідних артилерійських установок. Артем помітив мікроавтобус з 12 бойовиками і вогнеметом його знешкодив, чим зберіг життя багатьом своїм побратимам, але сам загинув від розриву снаряду.<ref>[http://gre4ka.info/suspilstvo/15990-vchora-v-boiu-zahynuv-20-richnyi-viiskovyi-z-novoi-prahy Вчора в бою загинув 20-річний військовий з Нової Праги // «Гречка», 22 січня 2015]<br/>[http://persha.kr.ua/nova-praga-poproshhalasya-iz-zagiblim-geroyem/ Нова Прага попрощалася з 20-річним захисником Донбасу // «Перша електронна газета», 24 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150205021743/http://persha.kr.ua/nova-praga-poproshhalasya-iz-zagiblim-geroyem/ |date=5 лютого 2015 }}</ref>
|-
|1937
|[[Файл:57-а_мотопіхотна_бригада.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Побережець Роман Борисович<br/>{{Медаль За військову службу Україні}}||{{дтс|1992|1|23}}, [[Шамраєве]] [[Ульяновський район]] [[Кіровоградська область]]. Старший солдат, стрілець-регулювальник 2-го відділення комендантського взводу [[57-ма окрема мотопіхотна бригада (Україна)|57-ї окремої мотопіхотної бригади]] ([[Кропивницький]]). Призваний за мобілізацією 28 серпня 2014 року. Залишилися дружина та маленька донька. ||{{дтс|2015|1|21}}||Загинув у місті [[Костянтинівка]] ([[Донецька область]]).<ref>{{Cite web |url=http://persha.kr.ua/voїn-ato-z-kirovogradshhini-zaginuv-za-2-dni-do-imenin/ |title=Воїн АТО з Кіровоградщини загинув за 2 дні до іменин // Перша електронна газета, 26 січня 2015 |accessdate=30 січня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150206022821/http://persha.kr.ua/voїn-ato-z-kirovogradshhini-zaginuv-za-2-dni-do-imenin/ |archivedate=6 лютого 2015 |deadurl=yes }}</ref>
За повідомленням ЗМІ із посиланням на джерело в правоохоронних органах, у прифронтовому місті Костянтинівка військовослужбовець відкрив вогонь з автомата Калашникова по трьом товаришам по службі, двоє з них померли на місці, третій від поранень помер в лікарні.<ref name="57омбр-21-01">[http://ua.112.ua/golovni-novyni/u-kostyantinivci-doneckoyi-obl-ukrayinskiy-viyskoviy-vbiv-troh-tovarishiv-po-sluzhbi-178327.html У Костянтинівці Донецької обл. український військовий вбив трьох товаришів по службі // 112.ua, 23 січня 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>
|-
|1938
|{{42 ОМПБ ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} Деревянченко Олександр Костянтинович||{{дтс|1983|10|9}}, [[Миколаїв]]. Військовослужбовець [[42-й окремий мотопіхотний батальйон|42-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[57-ма окрема мотопіхотна бригада (Україна)|57-ї окремої мотопіхотної бригади]] (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору»). Працював у ПАТ «Миколаївобленерго» електромонтером з експлуатації лічильників Центральної служби обліку. Призваний за мобілізацією 27 березня 2014 року. ||{{дтс|2015|1|22}}||Загинув у місті [[Костянтинівка]] ([[Донецька область]]).<ref>[https://news.pn/ua/RussiaInvadedUkraine/124399 «Вічна пам'ять Герою»!&nbsp;— на Донбасі загинув співробітник ПАТ «Миколаївобленерго» // Преступності. НЕТ, 26 січня 2015]</ref>
За повідомленням ЗМІ із посиланням на джерело в правоохоронних органах, у прифронтовому місті Костянтинівка військовослужбовець відкрив вогонь з автомата Калашникова по трьом товаришам по службі, двоє з них померли на місці, третій від поранень помер в лікарні.<ref name="57омбр-21-01"/>
|-
|1939
|{{42 ОМПБ ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} Атоян Альберт Юрійович||{{дтс|1984|10|21}}, [[Тбілісі]]. Проживав у м. [[Миколаїв]]. Солдат, стрілець-помічник гранатометника [[42-й окремий мотопіхотний батальйон|42-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[57-ма окрема мотопіхотна бригада (Україна)|57-ї окремої мотопіхотної бригади]] (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору»). Працював на Миколаївському суднобудівному заводі. На фронт пішов добровольцем. Служив у 208-й Херсонській зенітно-ракетній бригаді. Залишились дружина та 2-річна донька.||{{дтс|2015|1|22}}|| Загинув поблизу місті [[Костянтинівка]] ([[Донецька область]]). Похований в с. [[Новокрасне (Арбузинський район)]] Миколаївської області.<ref>[https://news.pn/ua/RussiaInvadedUkraine/124377 На Донбасі загинув миколаївський доброволець&nbsp;— у нього залишилися дружина і дворічна дочка // Преступності. НЕТ, 25 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://memorybook.org.ua/1/atoyan.htm Атоян Альберт Юрійович]<br/>[http://www.mk.gov.ua/ua/heroes_dnd/1428059250/1428398472/ Герої не вмирають // Миколаївська обласна державна адміністрація]</ref><br/>За повідомленням ЗМІ із посиланням на джерело в правоохоронних органах, у прифронтовому місті Костянтинівка військовослужбовець відкрив вогонь з автомата Калашникова по трьом товаришам по службі, двоє з них померли на місці, третій від поранень помер в лікарні.<ref name="57омбр-21-01"/>
|-
|1940
|{{42 ОМПБ ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Закревський Костянтин Романович]] <br/>(Позивний «Монгол»)||{{дтс|1980|12|27}}, [[Терсянка (Новомиколаївський район)|Терсянка]] [[Новомиколаївський район]] [[Запорізька область]]. Молодший сержант [[42-й окремий мотопіхотний батальйон|42-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[57-ма окрема мотопіхотна бригада (Україна)|57-ї окремої мотопіхотної бригади]] (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору»). На фронт пішов добровольцем 2 квітня 2014 року, з 4 червня служив у 42-му БТО «Рух Опору». Залишилась мати.|| {{дтс|2015|1|22}}||Загинув в районі міста [[Дебальцеве]], відбиваючи атаку диверсійно-розвідувальної групи противника, яка діяла під прикриттям артилерії. В результаті артобстрілу в бою загинули три бійця бригади.<ref>[http://iz.com.ua/zaporoje/62014-v-den-sobornosti-ukrainy-v-zone-ato-pogib-esche-odin-zaporozhec.html У День Соборності України в зоні АТО загину ще один запорожець // «Індустріалка», 23 січня 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|1941
|[[Файл:57-а_мотопіхотна_бригада.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ільїн Андрій Миколайович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1983|8|28}}, [[Світловодськ]] [[Кіровоградська область]]. Проживав у м. [[Кременчук]] [[Полтавська область]]. Лейтенант, командир взводу 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше [[17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»]]). Останнім часом працював в одній з телекомунікаційних компаній Кременчука. Призваний за мобілізацією у березні 2014 року через військкомат на Кіровоградщині. Залишились батьки у Світловодську.||{{дтс|2015|1|22}}|| Загинув на блокпосту в районі м. [[Горлівка]] ([[Донецька область]]). Під час масованого артилерійського обстрілу блокпосту російськими збройними формуваннями під ногами Андрія розірвався снаряд. Тіло оборонця блокпосту довго не могли вивезти з території, що контролюється російськими бойовиками. 11 лютого воїна поховали на Ревівському кладовищі Світловодська.<ref>[http://www.telegraf.in.ua/topnews/2015/01/23/v-gorlovke-na-blokpostu-pogib-kremenchuzhanin_10042619.html В Горловке на блокпосту погиб кременчужанин Андрей Ильин // «Телеграфъ», 23 січня 2015]<br/>[http://persha.kr.ua/pid-gorlivkoyu-zaginuv-voїn-17-go-bataljonu/ Під Горлівкою загинув воїн 17-го батальйону // «Перша електронна газета», 24 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150211132038/http://persha.kr.ua/pid-gorlivkoyu-zaginuv-voїn-17-go-bataljonu/ |date=11 лютого 2015 }}<br/>[http://svetlovodsk.com.ua/6944-andriy-ilyin.html 11 лютого у Світловодську відбудеться прощання з героєм-захисником України Андрієм Ільїним // «Світловодськ», 8 лютого 2015]</ref>
|-
|1942
|[[Файл:160-а зенітна ракетна бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Петренко Василь Васильович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1975|10|6}}, [[Коростень]] [[Житомирська область]]. Майор, заступник командира з фізичної підготовки особового складу 160-ї Варшавсько-Одеської зенітно-ракетної бригади [[Повітряні сили Збройних сил України|Повітряних сил ЗСУ]]. Виріс в багатодітній родині. Кадровий офіцер, на фронт пішов добровольцем. Залишились дружина та дві доньки.||{{дтс|2015|1|22}}<ref name="ДАП-22-01">[http://www.mil.gov.ua/news/2019/01/22/v-minoboroni-pid-chas-shhodennogo-rankovogo-czeremonialu-vshanuvali-zagiblih-vnaslidok-rosijskoi-zbrojnoi-agresii-ukrainskih-geroiv/ В Міноборони під час щоденного ранкового церемоніалу вшанували загиблих внаслідок російської збройної агресії Українських героїв]</ref>|| Загинув на опорному пункті біля Донецького аеропорту від кулі снайпера.<ref>[http://www.korosten.in.ua/news/novini-mista/22-sichnya-bilya-donetskogo-aeroportu-zaginuv-korostenets-mayor-petrenko-vasil-vasilovich.html 22 січня біля Донецького аеропорту загинув коростенець&nbsp;— майор Петренко Василь Васильович // Офіційний сайт міста Коростеня, 23 січня 2015]<br/>[http://www.korosten.in.ua/news/novini-mista/korostentsi-poproshchalisya-z-geroyem-vasilem-petrenkom.html Коростенці попрощалися з героєм Василем Петренком // Офіційний сайт міста Коростеня, 27 січня 2015]</ref>
|-
|1943
|[[Файл:Зведений загін ПС «Дика качка».png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Попович Денис Григорович]]<br/>(позивний «Денді»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1979|6|28}}, [[Морозівка (Баришівський район)]] [[Київська область]]. Солдат, гранатометник Зведеного загону [[Повітряні сили Збройних сил України|Повітряних Сил ЗСУ]], військовослужбовець [[40-ва бригада тактичної авіації|40-ї бригади тактичної авіації]] Повітряного командування «Центр», в/ч А1789 ([[Васильків]]). Призваний за мобілізацією в серпні 2014 року. Залишились дружина та двоє синів 4 і 7 років.||{{дтс|2015|1|22}}<ref name="ДАП-22-01"/>|| Загинув під час виконання бойового завдання в районі аеропорту [[Донецьк]]а від ворожої кулі. Похований у рідному селі.<ref>[http://www.mil.gov.ua/news/2015/01/26/na-kiivshhini-vshanuvali-pamyat-geroya--/ На Київщині вшанували пам'ять героя // Сайт Міноборони України, 26 січня 2015]<br/>[http://vk.com/baryshivkayouthcouncil?w=wall-68408654_938 Днями у зоні АТО загинув ще один герой із Баришівщини]<br/>[https://www.facebook.com/496520230447646/photos/a.498013966964939.1073741828.496520230447646/605161192916882 Сьогодні провели в останній путь військового моєї рідної частини А-1789, солдата ПОПОВИЧА Дениса Григоровича]</ref>
|-
|1944
|[[Файл:25 Airborne Brigade.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гарбуз Олександр Валентинович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1987|8|10}}, [[Анадоли]] [[Хотинський район]] [[Чернівецька область]]. Старший солдат [[25-та повітряно-десантна бригада (Україна)|25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади]], в/ч А1126 ([[Гвардійське (Новомосковський район)|Гвардійське]]). На військкомату пішов добровольцем ще у березні 2014 року, спочатку служив у ракетно-зенітному полку у Білій Церкві, та перевівся до 25-ї бригади, щоб потрапити на передову. Залишилися двоє маленьких синів та дворічна донька.||{{дтс|2015|1|22}}<ref name="ДАП-22-01"/>|| Загинув у бою поблизу міста [[Авдіївка]] в районі аеропорту [[Донецьк]]а.<ref>[http://times.cv.ua/2015/01/28/u-zon-ato-zahynuv-bukovynets-oleksandr-harbuz/ У зон АТО загинув буковинець Олександр Гарбуз // «Чернівці Таймс», 28 січня 2015]<br/>[http://promin.cv.ua/news/2015/02/02/10654 Буковина попрощалися ще з одним героєм АТО // «Чернівецький промінь», 2 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203011043/http://promin.cv.ua/news/2015/02/02/10654 |date=3 лютого 2015 }}<br/>[http://www.bukodtrk.gov.ua/index.php?newsid=8951 Буковинці попрощалися із загиблим Героєм // ЧДТРК, 2 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150923195122/http://www.bukodtrk.gov.ua/index.php?newsid=8951 |date=23 вересня 2015 }}</ref><br/>27 січня волонтери «Офіцерського корпусу» (Алла «Чонгар») вивезли з [[Авдіївка|Авдіївки]] тіла 12 загиблих воїнів 25-й бригади, які загинули 22 січня.<ref name="25оаембр-22-01">[http://dnpr.com.ua/content/snova-dnepropetrovsk-prinimaet-gruz-200-spisok Знову Дніпропетровськ приймає «вантаж 200» (список) // «Дніпропетровська панорама», 27 січня 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|1945
|[[Файл:25 Airborne Brigade.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Черніков Олександр Юрійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1984|11|1}}, [[Дніпропетровськ]]. Військовослужбовець 9-ї роти [[25-та повітряно-десантна бригада (Україна)|25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади]], в/ч А1126 ([[Гвардійське (Новомосковський район)|Гвардійське]]). У 2007 році закінчив факультет систем і засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету, отримавши кваліфікацію спеціаліста з міжнародної інформації, перекладача. Працював відеооператором на дніпропетровському «9 каналі», з колегами робив програму розслідувань «Губернські Хроніки». У 2008 році, коли Олександру було 23 роки, добровольцем прийшов у військкомат та відправився служити у десантні війська, в 25-ту бригаду. У березні 2014 його призвали у перших лавах. Залишилась молода дружина та двомісячна донька, яка народилася вже після того, як Олександр пішов на фронт, він бачив її лише кілька разів під час коротких відпусток.||{{дтс|2015|1|22}}<ref name="ДАП-22-01"/>|| Загинув у бою поблизу села [[Спартак (Ясинуватський район)]] неподалік аеропорту [[Донецьк]]а. Похований на Сурсько-Литовському кладовищі [[Дніпропетровськ]]а.<ref name="25оаембр-22-01" /><ref>[http://imi.org.ua/news/47433-v-zoni-ato-zaginuv-dnipropetrovskiy-jurnalist.html В зоні АТО загинув дніпропетровський журналіст Олександр Черніков // «Інститут Масової Інформації», 28 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150131171537/http://imi.org.ua/news/47433-v-zoni-ato-zaginuv-dnipropetrovskiy-jurnalist.html |date=31 січня 2015 }}<br/>[http://galinfo.com.ua/news/183417.html У боях за донецький аеропорт загинув дніпропетровський журналіст Олександр Черніков. Фото // «Галінфо», 28 січня 2015]<br/>[http://www.dnu.dp.ua/news/1739 У нашій пам'яті, в наших серцях // Сайт ДНУ, 29 січня 2015]<br/>[http://34.ua/news/view/53351--v-dnepropetrovske-proveli-v-poslednij-puty-aleksandra-chernikova/ У Дніпропетровську провели в останню путь Олександра Чернікова // «33 канал», 30 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150131211245/http://34.ua/news/view/53351--v-dnepropetrovske-proveli-v-poslednij-puty-aleksandra-chernikova/ |date= 31 січня 2015 }}</ref>
|-
|1946
|[[Файл:25 Airborne Brigade.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Жадан Олексій Валентинович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1983|10|1}}, [[Павлоград]] [[Дніпропетровська область]]. Старший солдат, снайпер [[25-та повітряно-десантна бригада (Україна)|25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади]], в/ч А1126 ([[Гвардійське (Новомосковський район)|Гвардійське]]). Працював у [[ДТЕК]] Шахтоуправління імені Героїв космосу підземним електрослюсарем. Призваний за мобілізацією 25 березня 2014 року.||{{дтс|2015|1|22}}|| Загинув у бою поблизу міста [[Авдіївка]] в районі аеропорту [[Донецьк]]а.<ref name="25оаембр-22-01" /><ref>[http://ukr.segodnya.ua/regions/donetsk/v-boyah-pod-avdeevkoy-pogib-molodoy-shahter-kotoryy-sluzhil-snayperom-588370.html У боях під Авдіївкою загинув молодий шахтар, який служив снайпером // «Сегодня», 30 січня 2015]</ref>
|-
|1947
|[[Файл:25 Airborne Brigade.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Чумаченко Олександр Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1979|11|15}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Старший сержант, командир бойової машини&nbsp;— командир відділення 9-й парашутно-десантної роти парашутно-десантного батальйону [[25-та повітряно-десантна бригада (Україна)|25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади]], в/ч А1126 ([[Гвардійське (Новомосковський район)|Гвардійське]]). Працював машиністом бурової установки виробничої дільниці кар'єру №&nbsp;3 рудоуправління гірничого департаменту «[[АрселорМіттал Кривий Ріг]]». Призваний за мобілізацією у березні 2014 року. Одружений.||{{дтс|2015|1|22}}<ref name="ДАП-22-01"/>|| Загинув у бою поблизу міста [[Авдіївка]] в районі аеропорту [[Донецьк]]а.<ref name="25оаембр-22-01" /><ref>[http://www.0564.ua/news/724232 В зоні АТО загинув співробітник «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр Чумаченко // «0564.ua&nbsp;— Сайт Кривого Рога», 28 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://vk.com/vdv.elita.ru221?w=wall-72797865_3511 Чумаченко Олександр Миколайович трагічно загинув 22 січня 2015 року]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}{{ref-ru}}</ref>
|-
|1948
|[[Файл:25 Airborne Brigade.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Щербина Артем Григорович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1981|6|4}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Сержант, командир відділення зв'язку [[25-та повітряно-десантна бригада (Україна)|25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади]], в/ч А1126 ([[Гвардійське (Новомосковський район)|Гвардійське]]). Навчався у Криворізькому авіаційному коледжі на радіоелектроніка. Закінчив Харківський національний університет радіоелектроніки, отримав диплом спеціаліста з апаратури радіозв'язку. Працював у Державному воєнізованому гірничо-рятувальному загоні державної служби надзвичайних ситуацій України распіраторником. Залишилася дружина та троє маленьких дітей.||{{дтс|2015|1|22}}<ref name="ДАП-22-01"/>|| Загинув у бою поблизу міста [[Авдіївка]] в районі аеропорту [[Донецьк]]а.<ref name="25оаембр-22-01" /><ref>[http://krnews.ua/content/view/40681/90/ В Кривом Роге 30-го и 31-го января объявлены Дни скорби // «Кривбас онлайн», 30 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150202035338/http://krnews.ua/content/view/40681/90/ |date=2 лютого 2015 }}{{ref-ru}}<br/>[http://krlife.com.ua/news/30-sіchnya-%E2%80%93-den-zhalobi-u-zv%E2%80%99yazku-іz-zagibellyu-dvokh-krivorozhan-foto 30 січня&nbsp;— День жалоби у зв'язку із загибеллю двох криворожан (фото) // «Кривий Ріг Лайф», 31 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200221073617/http://krlife.com.ua/news/30-s%D1%96chnya-%E2%80%93-den-zhalobi-u-zv%E2%80%99yazku-%D1%96z-zagibellyu-dvokh-krivorozhan-foto |date= 21 лютого 2020 }}</ref>
|-
|1949
|[[Файл:25 Airborne Brigade.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Пагуліч Євген Геннадійович]]<br/>(Позивний «Крамар»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1995|3|9}}, 19 років, [[Староварварівка]] [[Олександрівський район (Донецька область)]]. Проживав у [[Краматорськ]]у. Солдат, кулеметник 8 роти 3 батальйону [[25-та повітряно-десантна бригада (Україна)|25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади]], в/ч А1126 ([[Гвардійське (Новомосковський район)|Гвардійське]]). Закінчив Краматорське вище професійне училище, де навчався за професією «Модельник дерев'яних моделей». Працював на [[Новокраматорський машинобудівний завод|Новокраматорському машинобудівному заводі]]. Залишилися батьки та сестра.||{{дтс|2015|1|22}}<ref name="ДАП-22-01"/>|| Загинув у бою поблизу міста [[Авдіївка]] в районі аеропорту [[Донецьк]]а. Жителі мирного села на Донеччині на колінах зустрічали свого 19-річного героя-захисника.<ref name="25оаембр-22-01" /><ref>[http://obs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=6661:2014-10-17-09-21-07&catid=3:reg-news&Itemid=11 В Староварваровке простились с юным защитником Украины // «ОбщеЖитие», 30 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://vk.com/vdv.elita.ru221?w=wall-72797865_3510 Женечка, мы тебя никогда не забудем!]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}{{ref-ru}}<br/>[http://day.kyiv.ua/ru/news/060216-v-kramatorske-otkryli-memorialnuyu-dosku-pogibshemu-pod-doneckim-aeroportom-boycu В Краматорську відкрили меморіальну дошку загиблому під Донецьким аеропортом бійцю]{{ref-ru}}</ref>
|-
|1950
|[[Файл:25 Airborne Brigade.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Стародуб Андрій Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1984|2|11}}, [[Марганець (місто)|Марганець]] [[Дніпропетровська область]]. Старший солдат [[25-та повітряно-десантна бригада (Україна)|25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади]], в/ч А1126 ([[Гвардійське (Новомосковський район)|Гвардійське]]). Працював на шахті №&nbsp;8 Марганецького ГЗК. Добровольцем пішов до військкомату одним з перших. Залишилась дружина та двоє маленьких дітей.||{{дтс|2015|1|22}}<ref name="ДАП-22-01"/>|| Загинув у бою поблизу міста [[Авдіївка]] в районі аеропорту [[Донецьк]]а.<ref name="25оаембр-22-01" /><ref>[https://marganetz.wordpress.com/2015/01/28/герои-не-умирают/ Герои не умирают… // Марганецький очевидець, 28 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://marganets.info/news/138-marganchani-proschalisja-z-andr-m-starodubom-jakii-zaginuv-zahischayuchi-svoyu-batk-vschinu.html Марганчани прощалися з Андрієм Стародубом, який загинув, захищаючи свою Батьківщину // Інформаційний портал м. Марганець, 30 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150202033834/http://marganets.info/news/138-marganchani-proschalisja-z-andr-m-starodubom-jakii-zaginuv-zahischayuchi-svoyu-batk-vschinu.html |date=2 лютого 2015 }}</ref>
|-
|1951
|[[Файл:25 Airborne Brigade.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кулиненко Олег Сергійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1996|2|5}}, 18 років, [[Зоряне (Межівський район)]] [[Дніпропетровська область]]. Солдат 8-й роти [[25-та повітряно-десантна бригада (Україна)|25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади]], в/ч А1126 ([[Гвардійське (Новомосковський район)|Гвардійське]]). Навчався у Межівському аграрному ліцеї-інтернаті. Чемпіон України з [[паверліфтинг]]у серед юнаків 2013 року, срібний призер Чемпіонату України 2014 року, кандидат у майстри спорту.||{{дтс|2015|1|22}}<ref name="ДАП-22-01"/>|| Загинув у бою поблизу міста [[Авдіївка]] в районі аеропорту [[Донецьк]]а.<ref name="25оаембр-22-01" /><ref>[http://www.megev-rn.dp.gov.ua/OBLADM/megev_rda.nsf/docs/2EC84280A9B40E04C2257DDE00314439?opendocument Межівщина прощалася з героем // Сайт Межівського району, 30 січня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2319 Кулиненко Олег Сергійович]</ref>
|-
|1952
|[[Файл:25 Airborne Brigade.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кучер Микола Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1991|3|9}}, [[Будо-Рижани]] [[Володарсько-Волинський район]] [[Житомирська область]]. Старший солдат, старший механік-водій [[25-та повітряно-десантна бригада (Україна)|25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади]], в/ч А1126 ([[Гвардійське (Новомосковський район)|Гвардійське]]). Здобув освіту газоелектрозварювальника. У 2009 році проходив військову службу в 30-й бригаді. У серпні 2014 року мобілізований до навчального центру №&nbsp;184 у с. [[Старичі]] на Львівщині, а через місяць був переведений до Дніпропетровської в/ч А1126.||{{дтс|2015|1|22}}<ref name="ДАП-22-01"/>|| Загинув у бою поблизу міста [[Авдіївка]] в районі аеропорту [[Донецьк]]а.<ref name="25оаембр-22-01" /><ref>[http://oda.zt.gov.ua/u-volodarsko-volinskomu-rajonі-poproshhayutsya-іz-24-rіchnim-mikoloyu-kucherom.html У Володарсько-Волинському районі попрощаються із 24-річним Миколою Кучером // Житомирська ОДА, 30 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150202012533/http://oda.zt.gov.ua/u-volodarsko-volinskomu-rajonі-poproshhayutsya-іz-24-rіchnim-mikoloyu-kucherom.html |date=2 лютого 2015 }}<br/>[http://www.zhitomir.info/news_143983.html У рідному селі Житомирської області поховали бійця 25-ї бригади, який загинув під Авдієвкою. 01.02.2015, 09:52]</ref>
|-
|1953
|[[Файл:25 Airborne Brigade.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Чередник Максим Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1995|1|1}}, 20 років, [[Каніж]] [[Новомиргородський район]] [[Кіровоградська область]]. Старший солдат [[25-та повітряно-десантна бригада (Україна)|25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади]], в/ч А1126 ([[Гвардійське (Новомосковський район)|Гвардійське]]). Виріс без матері, захоплювався спортом, грав у сільських футбольних та баскетбольних командах. Одним з перших став на захист Батьківщини. День народження 1 січня та Різдво зустрів удома, перебуваючи в короткотерміновій відпустці. Хотів стати офіцером, після АТО продовжити навчатися військовій справі.||{{дтс|2015|1|22}}<ref name="ДАП-22-01"/>|| Загинув у бою поблизу міста [[Авдіївка]] в районі аеропорту [[Донецьк]]а.<ref name="25оаембр-22-01" /><ref>[http://dostyp.com.ua/novini/s-ogodni-u-novomy-rgorods-komu-rajoni-proshhayut-sya-iz-zagy-bly-m-kiborgom/ Сьогодні в Новомиргородському районі прощаються із загиблим «кіборгом» // «Точка доступу», 30 січня 2015]<br/>[http://novosti.kr.ua/news/u-novomirgorodskomu-rajoni-proshhayutsya-z-kiborgom-maksimom-cherednikom-foto.html У Новомиргородському районі прощаються з «кіборгом» Максимом Чередником // «Новини Кіровоградщини», 30 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150202034326/http://novosti.kr.ua/news/u-novomirgorodskomu-rajoni-proshhayutsya-z-kiborgom-maksimom-cherednikom-foto.html |date=2 лютого 2015 }}<br/>[http://nmrda.kr-admin.gov.ua/?p=4485 Новомиргородщина в скорботі // Новомиргородська РДА, 30 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150202033932/http://nmrda.kr-admin.gov.ua/?p=4485 |date= 2 лютого 2015 }}</ref>
|-
|1954
|[[Файл:25 Airborne Brigade.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Закарлюка Микола Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1977|2|4}}, [[Решетилівка]] [[Полтавська область]]. Молодший сержант [[25-та повітряно-десантна бригада (Україна)|25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади]], в/ч А1126 ([[Гвардійське (Новомосковський район)|Гвардійське]]). Закінчив Решетилівське СПТУ №&nbsp;52 (професійний аграрний ліцей імені І.&nbsp;Г.&nbsp;Боровенського). У 1995—1997 роках служив в армії зв'язківцем, у званні молодшого сержанта. 26 грудня 2014 року пішов добровольцем до 25-ї бригади на службу за контрактом. Залишилася дружина та двоє дітей. ||{{дтс|2015|1|22}}<ref name="ДАП-22-01"/>|| Загинув від вогнепального поранення у бою поблизу міста [[Авдіївка]] в районі аеропорту [[Донецьк]]а. 27 січня волонтери «Офіцерського корпусу» (Алла «Чонгар») вивезли з [[Авдіївка|Авдіївки]] тіла 12 загиблих воїнів 25-й бригади, які загинули 22 січня.<ref name="25оаембр-22-01" /><ref>[http://oblrada.pl.ua/index.php/the-news/5742 Закарлюка Микола Володимирович // Полтавська обласна рада] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402180454/http://oblrada.pl.ua/index.php/the-news/5742 |date=2 квітня 2015 }}<br/>[http://www.zorya.poltava.ua/?p=15874 Мав прізвище козацьке, загинув, як козак… // «Зоря Полтавщини», 23 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402184335/http://www.zorya.poltava.ua/?p=15874 |date=2 квітня 2015 }}<br/>[http://ru.vpoltave.info/post/35192-na-poltavshhini-vidkrili-memorialnu-doshku-zagiblomu-v-zoni-ato На Полтавщині відкрили меморіальну дошку загиблому в зоні АТО // «ВПолтавіІнфо», 10 травня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150518094730/http://ru.vpoltave.info/post/35192-na-poltavshhini-vidkrili-memorialnu-doshku-zagiblomu-v-zoni-ato |date=18 травня 2015 }}{{ref-ru}}</ref>
|-
|1955
|[[Файл:25 Airborne Brigade.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ткач Андрій Євгенович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1980|8|11}}, [[Дніпродзержинськ]] [[Дніпропетровська область]]. Проживав у с. [[Чернече (Криничанський район)]]. Солдат [[25-та повітряно-десантна бригада (Україна)|25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади]], в/ч А1126 ([[Гвардійське (Новомосковський район)|Гвардійське]]). 8 грудня 2014 року добровольцем прийшов до військкомату. Залишилися батьки, дружина.||{{дтс|2015|1|22}}|| Загинув від вогнепального поранення у бою поблизу міста [[Авдіївка]] в районі аеропорту [[Донецьк]]а. 30 січня Андрія поховали у с. Чернече.<ref name="25оаембр-22-01" /><ref>{{Cite web |url=http://www.krinich-rn.dp.gov.ua/OBLADM/krinch_rda.nsf/(search)/46ACE65F66F63301C2257DDD004A4ED0?OpenDocument |title=На Криничанщині провели в останню дорогу захисника Вітчизни Андрія Ткача // Сайт Криничанського району, 30 січня 2015 |accessdate= 29 березня 2023 |archive-date= 24 вересня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160924064609/http://www.krinich-rn.dp.gov.ua/OBLADM/krinch_rda.nsf/(search)/46ACE65F66F63301C2257DDD004A4ED0?OpenDocument }}</ref>
|-
|1956
|[[Файл:20-й батальон территориальной обороны Днепропетровской области.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Колісник Андрій Володимирович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1965|8|3}}, [[Чумаки (Томаківський район)]] [[Дніпропетровська область]]. Старший лейтенант, командир взводу 20-го окремого мотопіхотного батальйону [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]] (раніше [[20 батальйон територіальної оборони «Дніпропетровськ»|20-й БТО Дніпропетровської області]]). Залишилася дружина та дві доньки. || {{дтс|2015|1|22}}||Російські збройні формування на бронетехніці заїхали у селище [[Красний Партизан (Ясинуватський район)]], в якому стояв один блокпост зі взводом ЗСУ. Незважаючи на чисельну перевагу противника оборонці блокпосту відбивалися дві години. Шістьох з них бойовики захопили у полон, а командира взводу і ще 3 воїнів розстріляли, їх тіла вивіз з окупованої території капелан батальйону отець Дмитро Поворотний.<ref name="20бат-23-01">[http://dnpr.com.ua/content/yuriy-butusov-podrobno-o-gibeli-boycov-20-go-batalona-teroborony-dnepropetrovshchiny Юрій Бутусов детально про загибель бійців 20-го батальйону тероборони Дніпропетровщини // «Дніпропетровська панорама», 25 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150128013206/http://dnpr.com.ua/content/yuriy-butusov-podrobno-o-gibeli-boycov-20-go-batalona-teroborony-dnepropetrovshchiny |date=28 січня 2015 }}{{ref-ru}}<br/>[http://uapress.info/uk/news/show/58330 Терористи захопили селище Красний Партизан (ВІДЕО) // «Преса України», 23 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150125020849/http://uapress.info/uk/news/show/58330 |date= 25 січня 2015 }}<br/>[https://vk.com/inguletsnews?w=wall134134066_75592%2Fall (+18) Сюжеты о ночном бое (посёлок Красный Партизан, 23 января)]<br/>[http://www.pohlyad.com/news/n/74663 «Наші хлопці мужньо трималися і загинули як Герої»,&nbsp;— священик розповів про бій під Червоним Партизаном // Погляд, 28 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150520104059/http://www.pohlyad.com/news/n/74663 |date=20 травня 2015 }}<br/>[http://nbnews.com.ua/ua/news/141840/ Під Красним Партизаном загинули четверо українських військових (список) // «НБН», 25 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150127222547/http://nbnews.com.ua/ua/news/141840 |date=27 січня 2015 }}</ref><ref>[http://patrioty.org.ua/starshiy-leytenant-kolisnik-ne-pidnyav-ruk-patriot-bivsya-kintsya/ Старший лейтенант Колісник не підняв рук, патріот бився до кінця // «Патріоти України», 26 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150128014607/http://patrioty.org.ua/starshiy-leytenant-kolisnik-ne-pidnyav-ruk-patriot-bivsya-kintsya/ |date=28 січня 2015 }}<br/>[http://www.hromadske.tv/society/na-dnipropetrovshchini-pokhovali-viiskovogo-yakii-/ На Дніпропетровщині поховали військового, який відмовився здатися в полон // Громадське ТБ, 27 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150129020904/http://www.hromadske.tv/society/na-dnipropetrovshchini-pokhovali-viiskovogo-yakii-/ |date=29 січня 2015 }}</ref>
|-
|1957
|[[Файл:20-й батальон территориальной обороны Днепропетровской области.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Саруханян Альберт Георгійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1983|10|20}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Молодший сержант, боєць 20-го окремого мотопіхотного батальйону [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]] (раніше [[20 батальйон територіальної оборони «Дніпропетровськ»|20-й БТО Дніпропетровської області]]). Працював у ТОВ «Шляхпостач-КР». Залишились двоє маленьких дітей, 7-річний син та однорічна донька.|| {{дтс|2015|1|22}}||Російські збройні формування на бронетехніці заїхали у селище [[Красний Партизан (Ясинуватський район)]], в якому стояв один блокпост зі взводом ЗСУ. Незважаючи на чисельну перевагу противника оборонці блокпосту відбивалися дві години. Шістьох з них бойовики захопили у полон, а командира взводу і ще 3 воїнів розстріляли.<ref name="20бат-23-01" /><ref>{{Cite web |url=http://dneprinfo.cinfoo.com/news-3791.html |title=Кривой Рог простится с Альбертом Саруханяном… // «ДніпропетровськІнфо», 27 січня 2015 |accessdate=27 січня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150402143329/http://dneprinfo.cinfoo.com/news-3791.html |archivedate=2 квітня 2015 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|1958
|[[Файл:20-й батальон территориальной обороны Днепропетровской области.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Слісаренко Сергій Станіславович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1963|2|5}}, [[Дніпродзержинськ]] [[Дніпропетровська область]]. Солдат, боєць 20-го окремого мотопіхотного батальйону [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]] (раніше [[20 батальйон територіальної оборони «Дніпропетровськ»|20-й БТО Дніпропетровської області]]).|| {{дтс|2015|1|22}}||Російські збройні формування на бронетехніці заїхали у селище [[Красний Партизан (Ясинуватський район)]], в якому стояв один блокпост зі взводом ЗСУ. Незважаючи на чисельну перевагу противника оборонці блокпосту відбивалися дві години. Шістьох з них бойовики захопили у полон, а командира взводу і ще 3 воїнів розстріляли.<ref name="20бат-23-01" />
|-
|1959
|[[Файл:20-й батальон территориальной обороны Днепропетровской области.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Сех Роман Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1989|8|24}}, смт [[Покровське (смт)|Покровське]] ([[Покровський район (Дніпропетровська область)|Покровський район]]) [[Дніпропетровська область]]. Молодший сержант, боєць 20-го окремого мотопіхотного батальйону [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]] (раніше [[20 батальйон територіальної оборони «Дніпропетровськ»|20-й БТО Дніпропетровської області]]).|| {{дтс|2015|1|22}}||Російські збройні формування на бронетехніці заїхали у селище [[Красний Партизан (Ясинуватський район)]], в якому стояв один блокпост зі взводом ЗСУ. Незважаючи на чисельну перевагу противника оборонці блокпосту відбивалися дві години. Шістьох з них бойовики захопили у полон, а командира взводу і ще 3 воїнів розстріляли.<ref name="20бат-23-01" />
|-
|1960
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Альберт Іван Збігнєвич]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1977|7|7}}, [[Дубаневичі]] [[Городоцький район (Львівська область)]]. Сержант, оператор протитанкового взводу роти вогневої підтримки 3-го батальйону [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Проживав у с. [[Вишня (Городоцький район)]]. Був активним учасником [[Євромайдан|Революції Гідності]]. Влітку 2014 року пішов на фронт. У листопаді був поранений, десять днів лікувався у Львівському госпіталі і пішов знову на передову, відмовившись від курсу реабілітації. Залишилась дружина та двоє дітей.|| {{дтс|2015|1|23}}|| Загинув у бою на першій лінії оборони аеропорту [[Донецьк]]а, перед тим підбив ворожий танк.<ref>[http://www.gorodok-vlada.gov.ua/node/10242 В зоні проведення АТО загинув наш краянин Іван Альберт. Герої не вмирають! // Городоцька РДА, 26 січня 2015]<br/>[https://vk.com/club76562421?w=wall-76562421_1664%2Fall Сьогодні нас шокувала трагічна звістка]<br/>[http://www.gorodok-vlada.gov.ua/node/10272 Сьогодні тисячі краян провели в останню путь новітнього Героя&nbsp;— Івана Альберта // Городоцька РДА, 28 січня 2015]</ref>
|-
|1961
|{{15 ОГПБ ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} '''[[Конопльов Андрій Анатолійович]]'''<br/>(Позивний «Сєдой»)<br/>[[Файл:Hero of Ukraine wearers copy.png|20px|alt=Герой України|link=Герой України|Герой України (орден «Золота Зірка»)]] ||{{дтс|1977|4|29}}, Новомихайлівка [[Красноярський край]] [[РРФСР]]. Проживав у м. [[Пирятин]] [[Полтавська область]]. Старший сержант, стрілець&nbsp;— помічник гранатометника [[15-й окремий гірсько-піхотний батальйон (Україна)|15 ОГПБ]] [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128 ОГПБр]]. Шкільні роки провів у с. [[Новооржицьке]] [[Оржицький район]]. Закінчив Лубенське ПТУ-12, зварник. Працював за фахом на [[Пирятинський сирзавод|Пирятинському сирзаводі]] та на Пирятинській газовій дільниці ПАТ «Лубнигаз». [[Байкери (субкультура)|Байкер]]. Мобілізований 07.08.2014, на фронті з 10.11.2014. Залишилась дружина та двоє синів.<br/>'''[[Герой України]]''' (посмертно).|| {{дтс|2015|1|23}}|| Загинув у бою, відбиваючи танкову атаку на [[опорний пункт (військова справа)|ВОП]] біля с. [[Нікішине]] на [[Бої за Дебальцеве|Дебальцівському плацдармі]], — з [[РПГ-7]]В знищив один із танків противника та підбив другий, але той танк здійснив постріл, снаряд влучив у позицію. Похований в Пирятині<ref>[http://piryatin-visti.at.ua/publ/pirjatinshhina_poproshhalasja_iz_zagiblim_v_ato_andriem_konoplovim/1-1-0-2798 Пирятинщина попрощалася із загиблим в АТО Андрієм Конопльовим]<br/>[https://www.president.gov.ua/documents/4242018-25762 Указ Президента України №424/2018 Про присвоєння А. Конопльову звання Герой України]<br/>[https://www.president.gov.ua/news/prezident-prisvoyiv-pochesne-zvannya-geroj-ukrayini-starshom-51986 Президент присвоїв почесне звання Герой України старшому сержанту Андрію Конопльову посмертно. 13.12.2018, 08:24]</ref>.
|-
|1962
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Шевцов Олександр Михайлович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1980|4|24}}, [[Тальне]] [[Черкаська область]]. Солдат, стрілець&nbsp;— помічник гранатометника [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. Призваний за мобілізацією 10 квітня 2014 року. Був поранений в зоні АТО, після лікування повернувся на передову. || {{дтс|2015|1|24}}||Загинув поблизу [[Нікішине]] ([[Донецька область]]) під час артилерійського та мінометного обстрілу опорного пункту ЗСУ російськими збройними формуваннями.<ref name="15бат128-24-01">[http://zakarpattya.net.ua/News/134926-Na-Donechchyni-zahynuly-dvoie-viiskovosluzhbovtsiv-15-ho-OHPB-z-Uzhhoroda На Донеччині загинули двоє військовослужбовців 15-го ОГПБ з Ужгорода // Закарпаття онлайн, 25 січня 2015]</ref><ref>[http://vikka.ua/novini/80157-unaslidok-obstrilu-na-donechchini-zaginuv-talnivchanin.htm Унаслідок обстрілу на Донеччині загинув тальнівчанин // «Вікка», 28 січня 2015]<br/>[http://gazeta.ua/articles/regions/_cerkasec-oleksandr-sevcov-zaginuv-koli-strimuvav-proriv-rosijskih-tankiv/606382 Черкасець Олександр Шевцов загинув, коли стримував прорив російських танків // Gazeta.ua, 28 січня 2015]</ref>
|-
|1963
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Хіврич Сергій Олександрович]]<br/>(Позивний «Космос») <br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1971|9|16}}, [[Калуш]] [[Івано-Франківська область]]. Проживав у [[Івано-Франківськ]]у. Старший сержант, старший стрілець [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. Призваний 19 березня 2014 року. Спочатку служив у 5-му Прикарпатському батальйоні тероборони, потім перевівся до 128-ї бригади. || {{дтс|2015|1|24}}||Загинув поблизу [[Нікішине]] ([[Донецька область]]) під час артилерійського та мінометного обстрілу опорного пункту ЗСУ російськими збройними формуваннями.<ref name="15бат128-24-01" /><ref>[http://styknews.info/novyny/sotsium/2015/01/26/v-zoni-ato-zagynuv-shche-odyn-boiets-z-ivano-frankivshchyny В зоні АТО загинув ще один боєць з Івано-Франківщини // «Стик», 26 січня 2015]<br/>[http://gk-press.if.ua/index.php?q=node/18404 У Франківську попрощалися із загиблим у АТО старшим сержантом Сергієм Хівричем // Галицький кореспондент, 31 січня 2015]<br/>[http://paralleli.if.ua/news/50632.html В Івано-Франківську попрощалися із загиблим у зоні проведення АТО старшим сержантом (ФОТО). 01.02.2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150201141723/http://paralleli.if.ua/news/50632.html |date=01.02.2015 }}</ref>
|-
|1964
|[[Файл:24mb2.JPG|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Свирид Руслан Григорович]] ||{{дтс|1976|8|11}}, [[Коломия]] [[Івано-Франківська область]]. Молодший сержант, мінометник [[24-та механізована бригада (Україна)|24-ї окремої механізованої бригади]] ([[Яворів]]). Пішов на фронт добровольцем у липні 2014 року. 17 жовтня на Луганщині потрапив під артилерійський обстріл, внаслідок якого зазнав важких поранень, зокрема, отримав забій головного мозку. Довго лікувався у військовому госпіталі, після чого отримав місячну відпустку для реабілітації. || {{дтс|2015|1|24}}|| Помер від серцево-судинної недостатності у своїй квартирі в [[Коломия|Коломиї]]. Жив сам, тож його тіло виявили сусіди за кілька днів після смерті.<ref>[http://kurs.if.ua/news/u_kolomyi_pomer_dobrovolets_ruslan_svyryd_13777.html У Коломиї помер доброволець Руслан Свирид // «Курс», 4 лютого 2015]<br/>[http://gk-press.if.ua/index.php?q=node/18744 Байдужість страшніша за ворожу кулю]<br/>[http://vilne.city/?p=2243 Боєць АТО Руслан Свирид з Коломиї помер через байдужість соціальних служб,&nbsp;— Ульванська] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402150811/http://vilne.city/?p=2243 |date=2 квітня 2015 }}</ref>
|-
|1965
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Юхимчук Олександр Володимирович]]||{{дтс|1973|8|17}}, [[Повчине]] [[Новоград-Волинський район]] [[Житомирська область]]. Проживав у місті [[Рівне]]. Військовослужбовець ремонтної роти [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). З 2000 року працював водієм «швидкої» на Рівненській станції екстреної невідкладної допомоги. Мобілізований у березні 2014 року. Залишилися дружина та 18-річна донька. Пару днів не дожив до свого 42-річчя.|| {{дтс|2015|1|24}} || Під час несення служби в зоні АТО помер від гострої коронарної недостатності.<ref>[http://www.rv.gov.ua/sitenew/main/ua/news/detail/33159.htm У зоні АТО помер водій «швидкої» з Рівного // Рівненська ОДА, 26 січня 2015]<br/>[http://www.ogo.ua/articles/view/2015-01-26/58761.html Військовослужбовець з Рівного загинув у зоні АТО // «ОГО», 26 січня 2015]</ref>
|-
|1966
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Миколайчук Дмитро Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1993|6|3}}, [[Ломачинці (Віньковецький район)]] [[Хмельницька область]]. Старший солдат, військовослужбовець строкової служби військової частини 3056 Південного ОТО [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Призваний Віньковецько-Новоушинським ОРВК. Добровольцем поїхав у зону АТО захищати Батьківщину. || {{дтс|2015|1|24}}||Загинув у результаті артилерійського та мінометного обстрілу близько 9:20 позицій Нацгвардії поблизу [[Виноградне (Волноваський район)]] Донецької області під [[Маріуполь|Маріуполем]].<ref>{{Cite web |url=http://vv.gov.ua/news.php?nid=6689&lang=ua |title=Внаслідок обстрілу загинув нацгвардієць // Сайт Національної гвардії України, 24 січня 2015 |accessdate=24 січня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150128112848/http://vv.gov.ua/news.php?nid=6689&lang=ua |archivedate=28 січня 2015 |deadurl=yes }}</ref> За попередньою інформацією, [[24 січня]] внаслідок обстрілу з РСЗВ «Град» російськими збройними формуваннями міста [[Маріуполь]] загинули 30 мирних мешканців (з них двоє дітей) та ще 93 людини отримали поранення (з них близько 40 осіб перебувають у дуже важкому стані).<ref>[http://mvs.gov.ua/mvs/control/donetsk/ru/publish/article/159109 Список загиблих і поранених // ГУМВС України в Донецькій області, 24 січня 2015]</ref>
|-
|1967
|[[Файл:93ombr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Жук Василь Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1991|9|29}}, [[Здолбунів]] [[Рівненська область]]. Солдат [[93-тя окрема механізована бригада (Україна)|93-ї окремої механізованої бригади]] ([[Черкаське (Новомосковський район)|Черкаське]]). Навчався в Рівненському вищому професійному училищі. Займався [[паркур]]ом. Призваний за мобілізацією 14 серпня 2014 року. Залишились батьки та старші брат і сестра.||{{дтс|2015|1|24}}||Загинув у бою в районі аеропорту [[Донецьк]]а в результаті мінометного обстрілу.<ref>[http://vk.com/zdolbuniv_city?w=wall-37781554_12253 Минулої доби у зоні АТО загинув 23-річний «кіборг» з «93 бригади» Василь Жук // Паблік Здолбунів CITY, 25 січня 2015]<br/>[http://zdolbunivcity.net/zdolbuniv-sumuje-za-zahynuvshym-vojinom/ Здолбунів сумує за загинувшим воїном // «Здолбунів CITY», 26 січня 2015]<br/>[http://zdolbunivcity.net/zdolbuniv-pryjshov-vklonytysya-pered-herojem/ Здолбунів прийшов вклонитися перед героєм // «Здолбунів CITY», 28 січня 2015]<br/>[http://www.day.kiev.ua/uk/article/vony-zagynuly-za-nas-cuspilstvo/hoch-koly-zustrin-zavzhdy-usmihnenyy Хоч коли зустрінь&nbsp;— завжди усміхнений… // «День. Київ», 16 лютого 2015]</ref>
|-
|1968
|[[Файл:79 OAeMBr ZSU.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Береза Олександр Григорович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1971|7|28}}, [[Каланчак (смт)|Каланчак]] [[Херсонська область]]. Молодший сержант [[79-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|79-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Миколаїв]]). Залишились дружина і дві донечки 14-ти і 10-ти років.||{{дтс|2015|1|24}}|| Загинув у бою в районі аеропорту [[Донецьк]]а під час артобстрілу.<ref name="5херсонців-01">[http://fakti.ks.ua/aktualno/1065-familii-pyati-pogibshih-pod-mariupolem-hersoncev.html Прізвища п'ятьох загиблих під Маріуполем і Донецьком херсонців // «Херсонські факти», 27 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150201151258/http://fakti.ks.ua/aktualno/1065-familii-pyati-pogibshih-pod-mariupolem-hersoncev.html |date= 1 лютого 2015 }}{{ref-ru}}</ref>
|-
|1969
|[[Файл:Dnipro battalion emblem.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гребенюк Максим Олегович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1996|8|30}}, 18 років, [[Новомосковськ]] [[Дніпропетровська область]]. Боєць [[Дніпро (полк)|Полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1»]]. В батальйон прийшов в осені 2014 року.|| {{дтс|2015|1|24}} ||Загинув під час обстрілу російськими збройними формуваннями села [[Піски (Ясинуватський район)]] під [[Донецьк]]ом у результаті прямого попадання артилерійського снаряду.<ref>[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1533146970300800&id=1485326845082813 Прес-служба полку Дніпро-1 інформує]<br/>[http://dnpr.com.ua/content/dnepropetrovshchina-prostitsya-s-samym-molodym-dobrovolcem-polka-dnepr-1-maksim-18-let Днепропетровщина простится с самым молодым добровольцем полка «Днепр-1». Максим. 18 лет. // «Дніпропетровська панорама», 27 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150130152840/http://dnpr.com.ua/content/dnepropetrovshchina-prostitsya-s-samym-molodym-dobrovolcem-polka-dnepr-1-maksim-18-let |date=30 січня 2015 }}{{ref-ru}}</ref>
|-
|1970
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Попов Олександр Олександрович (військовик)|Попов Олександр Олександрович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1983|4|3}}, [[Тернівка (місто)|Тернівка]] [[Дніпропетровська область]]. Капітан (посмертно), передовий авіаційний навідник мотопіхотної роти [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). Після закінчення університету працював у [[ДТЕК]] Шахтоуправління Павлоградське гірничим майстром дільниці «Вентиляція і техніка безпеки» [[Шахта «Тернівська»|шахти «Тернівська»]]. На фронт пішов добровольцем, мобілізований 11 травня 2014 року. || {{дтс|2015|1|24}}|| Загинув від осколкового поранення на блокпосту в районі [[Дебальцеве]] під час танкового обстрілу з боку противника.<ref>[http://24tv.ua/news/showNews.do?boyi_pid_debaltsevim_vorog_pidiyshov_tak_blizko_shho_yogo_vidno_neozbroyenim_okom&objectId=535635 Бої під Дебальцевим. Ворог підійшов так близько, що його видно неозброєним оком // «Канал 24», 25 січня 2015]<br/>[http://www.radiosvoboda.org/media/video/26812281.html Танкова атака на український блокпост під Дебальцевим // «Радіо Свобода», 25 січня 2015]</ref><ref>[https://www.facebook.com/NikolayKolesnyk/posts/1539033883027783 Потеря в 40-м батальоне // facebook Николай Колесник, 25 січня 2015]<br/>[http://ukr.segodnya.ua/regions/donetsk/v-boyah-pod-debalcevo-pogib-molodoy-shahter-dtek-skrobit-587518.html У боях під Дебальцевим загинув молодий шахтар, ДТЕК тужить // «Сегодня», 27 січня 2015]<br/>[http://www.mil.gov.ua/news/2015/04/20/shlyah-u-vichnist-kapitana-oleksandra-popova--/ Шлях у вічність капітана Олександра Попова // Сайт Міноборони, 20 квітня 2015]</ref>
|-
|1971
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ласкін Сергій Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1976|11|29}}, [[Новоолексіївка (смт)|Новоолексіївка]] [[Генічеський район]] [[Херсонська область]]. Сержант [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). Працював у м. [[Київ]]. Коли отримав повістку, одразу повернувся і пішов до військкомату. Призваний за мобілізацією 8 серпня 2014 року. Залишились 18-річний син та 13-річна донька.|| {{дтс|2015|1|24}}|| Загинув у зоні проведення АТО від кулі співслужбовця. Проводиться перевірка обставин.<ref name="5херсонців-01" /><ref>[http://genichesk.co.ua/1738-v-genicheskom-rayone-prostilis-s-pogibshim-voennosluzhaschim-iz-novoalekseevki-video.html В Геническом районе простились с погибшим военнослужащим из Новоалексеевки (видео) // Вісті Генічеська, 30 січня 2015]</ref>
|-
|1972
|[[Файл:1-а окрема танкова бригада.jpeg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Баширов Тахір Тахірович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1985|2|25}}, [[Ніжин]] [[Чернігівська область]]. Солдат [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада|1-ї окремої гвардійської танкової бригади]] ([[Гончарівське]]). Мобілізований як доброволець 28 серпня 2014 року. Залишилися батьки, сестра дружина та двоє дітей, 6-річний син і 2-річна донька.|| {{дтс|2015|1|24}}<br/>орієнтовно || Загинув у бою поблизу міста [[Авдіївка]] ([[Донецька область]]) в районі Донецького аеропорту. Військові переганяли танки, Тахір їхав у першому, вибухівка потрапила під його днище. Бійцю розірвало ноги, він помер від крововтрати&nbsp;— у танку був сам, нікому було перев'язати.<ref>[http://www.uezd.com.ua/page/znovu-bida-na-vijni-zaginuv-shhe-odin-nizhinec.html Знову біда. На війні загинув ще один ніжинець // «Уєздні новини», 25 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203021755/http://www.uezd.com.ua/page/znovu-bida-na-vijni-zaginuv-shhe-odin-nizhinec.html |date=3 лютого 2015 }}<br/>[http://nizhyn.city/2374-tahir-bashirov-mamo-ne-sklalosya-v-mene-zhittya-ya-poganiy-ya-uhodzhu-blagoslovi-mene/ Тахір Баширов: Мамо, не склалося в мене життя. Я поганий. Я уходжу. Благослови мене. // «Ніжин-сіті», 4 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171008025939/http://nizhyn.city/2374-tahir-bashirov-mamo-ne-sklalosya-v-mene-zhittya-ya-poganiy-ya-uhodzhu-blagoslovi-mene/ |date=8 жовтня 2017 }}</ref><br/>''Прим.'' Волонтерами «Офіцерського Корпусу» 26 січня вивезено 8 загиблих воїнів з району Дебальцеве, серед них і Тахір Баширов.<ref name="Дебальцеве-Список-ОК-27-01" />
|-
|1973
|{{1 ОТБр ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Шульц Михайло Сергійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1982|7|14}}, [[Херсон]]. Молодший сержант, командир танка [[Т-72]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада|1-ї ОТБр]]. Виріс у родині священика. Займався [[карате]]. Випускник [[Херсонський національний технічний університет|ХНТУ]] («Бухоблік і аудит», 2004); заочно здобув спеціальність енергетика в [[Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»|НТУ «ХПІ»]] (2014). Інструктор з туризму. Мобілізований у березні 2014. Залишилися батьки і брат.|| {{дтс|2015|1|25}} || Загинув у бою в смт [[Оленівка (Волноваський район)]] під час рейду із розвідки боєм. Похований у Херсоні<ref>[http://www.city.kherson.ua/news_detail/hersonec-mihaylo-shulc-zaginuv-za-ukrayinu Херсонець Михайло Шульц загинув за Україну]</ref>.
|-
|1974
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лебеденко Іван Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1976|7|20}}, [[Мехедівка (Лохвицький район)]] [[Полтавська область]]. Солдат резерву [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Мобілізований у серпні 2014 року до [[169 навчальний центр Сухопутних військ|169-го навчального центру «Десна»]].|| {{дтс|2015|1|24}} || Загинув у районі [[Дебальцеве]].<ref name="30омбр-Дебальцеве-втрати16">[http://ak-inzt.net/news/4567-28-02-2014-30-brygada-vystojala-pid-debalcevym-vtratyvshy-16-cholovik 30-та бригада вистояла під Дебальцевим, втративши 16 чоловік // «8 корпус», 28 лютого 2015]{{Недоступне посилання}}</ref> За іншими даними, був бійцем 93-ї ОМБр, загинув поблизу селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком, внаслідок підриву на фугасі.<ref>[http://poltava.to/news/32098/ В зоні АТО загинув уродженець Лохвиччини Іван Лебеденко // «Полтавщина», 27 січня 2015]<br/>[http://lohvica.adm-pl.gov.ua/news/u-seli-bezsali-vidkrili-memorialnu-doshku-v-pamyat-pro-lebedenka-ivana-anatoliyovicha В селі Безсали відкрили меморіальну дошку в пам'ять про Лебеденка Івана Анатолійовича // Лохвицька РДА, 17 червня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190420051632/http://lohvica.adm-pl.gov.ua/news/u-seli-bezsali-vidkrili-memorialnu-doshku-v-pamyat-pro-lebedenka-ivana-anatoliyovicha |date= 20 квітня 2019 }}</ref><br/>Волонтерами «Офіцерського Корпусу» 26 січня вивезено 8 загиблих воїнів з району Дебальцеве, в списку вказане ім'я Івана Лебеденка.<ref name="Дебальцеве-Список-ОК-27-01">[http://dnpr.com.ua/content/iz-debalcevo-vyvezli-tela-pogibshih-boycov-spisok Из Дебальцево вывезли тела погибших бойцов (список) // «Дніпропетровська панорама», 27 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150128174023/http://dnpr.com.ua/content/iz-debalcevo-vyvezli-tela-pogibshih-boycov-spisok |date=28 січня 2015 }}{{ref-ru}}</ref>
|-
|1975
|[[Файл:Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бузейніков Сергій Миколайович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1992|3|23}}, [[Захарівка (Світловодський район)]] [[Кіровоградська область]]. Лейтенант, командир 2 механізованого взводу 1 механізованої роти [[28-ма механізована бригада (Україна)|28-ї окремої механізованої бригади]] ([[Чорноморське (Одеська область)]]. Закінчив [[Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного|Львівську Академію сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного]]. В зоні АТО перебував з вересня 2014 року. Залишилися молодший брат, дружина та 10-місячна донька. || {{дтс|2015|1|25}} || На блокпосту в районі [[Мар'їнка]]&nbsp;— [[Курахове]] ([[Донецька область]]) під час огляду стався вибух автомобіля, за одною з версій, теракт скоєний «смертником». В результаті вибуху один військовий загинув на місці, ще один отримав важкі поранення і помер у лікарні.<ref name="28омбр-25-01">[http://www.pravda.com.ua/news/2015/01/26/7056342 Під Мар'їнкою підірвався смертник, загинув солдат і є поранені&nbsp;— ЗМІ // «Українська правда», 26 січня 2015]<br/>[https://www.facebook.com/andriy.voron.16/posts/835635199811207 Російський фундаменталізм… Годину назад «смертник» терористів підірвався на автомобілі на блокпосту 28 бригади в Мар'їнці // facebook Andriy Voron, 25 січня 2015]</ref><ref>[http://svetlovodsk.com.ua/6890-serhiy-buzeinykov.html В зоні АТО загинув 24-річний Сергій Бузейніков&nbsp;— мешканець села Захарівки // ІВ «Світловодськ», 26 січня 2015]<br/>[http://novosti.kr.ua/video/preview/54ca8733cb4ce У Світловодському районі попрощалися з земляком // «Новини Кіровоградщини», 29 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150202082119/http://novosti.kr.ua/video/preview/54ca8733cb4ce |date=2 лютого 2015 }}</ref>
|-
|1976
|[[Файл:Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ливадар Олександр Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1993|10|1}}, [[Забари (Доманівський район)]] [[Миколаївська область]]. Солдат, стрілець [[28-ма механізована бригада (Україна)|28-ї окремої механізованої бригади]] ([[Чорноморське (Одеська область)]]. Після закінчення школи рік служив у ЗСУ. 19 березня 2014 року у зв'язку з подіями в Криму був мобілізований. 19 червня звільнений в запас. 31 липня знову був призваний за мобілізацією, проходив службу в зоні АТО. Залишились мати та сестра.|| {{дтс|2015|1|25}} || На блокпосту в районі [[Мар'їнка]]&nbsp;— [[Курахове]] ([[Донецька область]]) близько 20:00 під час огляду стався вибух автомобіля, за одною з версій, теракт скоєний «смертником». В результаті вибуху один військовий загинув на місці, ще один отримав важкі поранення і помер у лікарні.<ref name="28омбр-25-01" /><ref>[http://domanivka.mk.gov.ua/?c=news&id=958 Загинув Ливадар Олександр Іванович // Доманівська РДА, 27 січня 2015]<br/>[http://www.mykolayiv-oda.gov.ua/ua/news/?id=15324 Доманівщина попрощалася із загиблим на сході України Героєм Олександром Ливадаром // Миколаївська ОДА, 30 Січня 2015]</ref>
|-
|1977
|[[Файл:Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Криничко Леонід Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1975|5|29}}, [[Житомирська область]]. З кінця 1980-х років проживав у с. [[Львове (Бериславський район)]] [[Херсонська область]]. Солдат [[28-ма механізована бригада (Україна)|28-ї окремої механізованої бригади]] ([[Чорноморське (Одеська область)]]. Залишилася мати та дві старші сестри.|| {{дтс|2015|1|25}} || Загинув від кулі снайпера в районі м. [[Красногорівка]] ([[Донецька область]]).<ref name="5херсонців-01" /><ref>{{Cite web |url=http://rdaberyslav.gov.ua/2010-12-15-14-41-59/5331-2015-01-29-13-32-07.html |title=Бериславщина провела в останню путь Героя // Бериславська РДА, 29 січня 2015 |accessdate=2015-02-01 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150201161449/http://rdaberyslav.gov.ua/2010-12-15-14-41-59/5331-2015-01-29-13-32-07.html |archivedate=2015-02-01 |deadurl=yes }}</ref><br/>За повідомленням волонтерської групи 28-ї омбр у Фейсбуці, в результаті артобстрілу в районі Красногорівка ([[Донецька область]]) загинув один військовий.<ref name="28омбр-26-01">[http://dumskaya.net/news/za-minuvshie-sutki-28-ya-mehbrigada-poteryala-ch-043062/ За минувшие сутки 28-я мехбригада потеряла убитыми четырех человек // «Думська», 26 січня 2015]<br/>[https://www.facebook.com/28OMBR/posts/616647615134850 На інших напрямах за вчора і сьогодні 28-ма понесла втрати // 28 Окрема Гвардійська Механізована Бригада, 26 січня 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|1978
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Жук Микола Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1977|9|10}}, [[Липники (Лугинський район)]] [[Житомирська область]]. Мешкав у [[Мукачеве]] [[Закарпатська область]]. Капітан, командир протитанкової батареї [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). У Збройних силах України служив з 1994 року.|| {{дтс|2015|1|25}}||Загинув у ніч на 26 січня в районі [[Дебальцеве]] в результаті обстрілу. Поховали воїна у Липниках.<ref name="128омбр-25-01">[http://www.mukachevo.net/ua/News/view/104369 У зоні АТО загинуло ще 2 закарпатців&nbsp;— мукачівець і виноградівець // «Мукачево.net», 26 січня 2015]</ref><ref>[http://www.trubyna.org.ua/novyny/pid-debaltsevym-zahynuv-kapitan-zakarpatskoji-bryhady/ Під Дебальцевим загинув капітан закарпатської бригади // «Трибуна», 26 січня 2015]<br/>[http://www.1.zt.ua/news/rizne/na-zhitomirshchini-pohovali-viyskovosluzhbovtsya-yakiy-zaginuv-pid-debaltsevim.html На Житомирщині поховали військовослужбовця, який загинув під Дебальцевим // «Перший Житомирський», 29 січня 2015]</ref>
|-
|1979
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ткаченко Руслан Андрійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1993|7|30}}, [[Ніжин]] [[Чернігівська область]]. Старший матрос [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Мобілізований 3 серпня 2014 року.|| {{дтс|2015|1|25}}||Загинув неподалік [[Дебальцеве]] в результаті підриву на міні. Руслан помер одразу, ще двоє його товаришів померли по дорозі в лікарню.<ref>[http://www.mynizhyn.com/news/misto-i-region/686-she-odin-nizhinec-zaginuv-na-shodi.html Ще один ніжинець загинув на сході // mynizhyn.com Міський портал Ніжина, 27 січня 2015]</ref>
|-
|1980
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Голота Володимир Михайлович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1985|6|1}}, [[Київ]] (Голосіївський район). Солдат [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]).|| {{дтс|2015|1|25}} ||Загинув поблизу села [[Новогригорівка (Артемівський район)]] Донецької області в районі [[Дебальцеве]].<ref name="Дебальцеве-Список-ОК-27-01" /><ref>[http://golos.kievcity.gov.ua/content/geroyam-slava.html Вічна Слава Героям Голосіївщини!]</ref>
|-
|1981
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ковач Адальберт Адальбертович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1978|5|23}}, [[Виноградів]] [[Закарпатська область]]. Солдат, стрілець [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). 16 років працював на швейному об'єднанні «Гроно». Залишилось двоє малолітніх дітей.|| {{дтс|2015|1|25}}||Загинув від осколка снаряду у бою 25 січня на опорному пункті «Валера» поблизу села [[Санжарівка]] ([[Донецька область]]) в районі [[Дебальцеве]], відбиваючи спробу прориву танків противника.<ref name="128омбр-25-01" /><ref name="25 січня 307,5">[http://censor.net.ua/resonance/340931/srajenie_25_yanvarya_na_vysote_3075_pod_sanjarovkoyi_glazami_uchastnika СРАЖЕНИЕ 25 ЯНВАРЯ НА ВЫСОТЕ 307,5 ПОД САНЖАРОВКОЙ ГЛАЗАМИ УЧАСТНИКА // «Цензор.нет», 21 червня 20015] {{ref-ru}}</ref><ref>[http://vk.com/dsevlush?w=wall-42124645_530 Виноградів у жалобі]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br/>[http://www.mukachevo.net/ua/News/view/104636 У Виноградові попрощалися із загиблим під Дебальцевом Адальбертом Ковачем // «Мукачево.net», 2 січня 2015]<br/>[http://goloskarpat.info/society/54ce440295365/ Сьогодні Виноградів попрощався з героєм АТО Адальбертом Ковачем // «Голос Карпат», 1 лютого 2015]</ref>
|-
|1982
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Питак Володимир Теодорович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1979|2|7}}, [[Вишнівчик (Теребовлянський район)]] [[Тернопільська область]]. Солдат, зенітник ремонтно-відновлювального полку гірсько-піхотного батальйону [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Мешкав у селі [[Дарахів]] на Теребовлянщині. 10 років тому виграв «[[Грінкартка|грін-карту]]» та емігрував до США, жив у Детройті, Чикаго. У березні 2014 року повернувся в Україну та 2 серпня за мобілізацією пішов захищати Вітчизну. Залишилися батьки, два брати, племінники. || {{дтс|2015|1|25}}||Загинув у бою на опорному пункті «Валера» поблизу села [[Санжарівка]] ([[Донецька область]]) в районі [[Дебальцеве]], на висоті 307,5. Володимира переїхав ворожий танк [[Т-72]]. Похований у Дарахові.<ref name="25 січня 307,5"/><ref>[http://te.20minut.ua/Podii/na-shodi-zaghinuv-zhitel-terebovlyanshini-volodimir-pitak-10433786.html На Сході загинув житель Теребовлянщини Володимир Питак // «20 хвилин Тернопіль», 29 січня 2015]<br/>[http://www.oda.te.gov.ua/tepebovlyanska/ua/news/detail/86967.htm Теребовлянщина провела в останню путь Володимира Питака // Теребовлянська РДА, 2 лютого 2015]</ref>
|-
|1983
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лопацький Федір Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1978|9|17}}, [[Сураж (Шумський район)]] [[Тернопільська область]]. З 2002 року проживав у с. [[Степанівка (Білогірський район)]] [[Хмельницька область]]. Солдат [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Залишилися дружина та двоє неповнолітніх дітей.|| {{дтс|2015|1|25}} || Загинув від кулі з [[НСВТ]] у бою на опорному пункті «Валера» поблизу села [[Санжарівка]] ([[Донецька область]]) в районі [[Дебальцеве]], на висоті 307,5.<ref name="25 січня 307,5"/><ref>[http://bgadmin.at.ua/news/bilogirshhina_vtratila_svogo_geroja/2015-02-07-2805 Білогірщина втратила свого героя // Білогірська РДА, 6 лютого 2015]</ref><br/>Волонтерами «Офіцерського Корпусу» 26 січня вивезено 8 загиблих воїнів з району [[Дебальцеве]].<ref name="Дебальцеве-Список-ОК-27-01"/>
|-
|1984
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Леврінц Олександр Юрійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1978|11|29}}, [[Фанчиково]] [[Виноградівський район]] [[Закарпатська область]]. Солдат, стрілець 3-го взводу 1-ї роти [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Мобілізований на початку червня 2014 року. Залишилися мати, брат. || {{дтс|2015|1|25}} || Загинув у бою на опорному пункті «Валера» поблизу села [[Санжарівка]] ([[Донецька область]]) в районі [[Дебальцеве]]. Тіло воїна було доставлено волонтерами в Дніпропетровськ у травні, ідентифікований за експертизою ДНК. 16 вересня 2015 року Олександра поховали у с. Франчиково.<ref name="25 січня 307,5"/><ref>[http://goloskarpat.info/society/55f1bf11c8af1/ У зоні АТО загинув військовий із Закарпаття // «Голос Карпат», 10 вересня 2015]<br/>[http://goloskarpat.info/society/55f9985b761b7/ Село Фанчиково провело в останню путь вже другого полеглого героя-односельчанина // «Голос Карпат», 16 вересня 2015]</ref>
|-
|1985
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Капчур Андрій Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1980|5|22}}, [[Забойки]] [[Тернопільський район]] [[Тернопільська область]]. Солдат, оператор-навідник БМП 3-го взводу 1-ї роти [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Виріс в багатодітній сім'ї. До війни працював у сусідньому селі [[Драганівка (Тернопільський район)|Драганівка]] в столярному цеху на підприємстві «Кузя». Любив музику, грав на гітарі та на баяні. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Залишилися батьки, шестеро братів та п'ять сестер.|| {{дтс|2015|1|25}}||Загинув у бою на опорному пункті «Валера» поблизу села [[Санжарівка]] ([[Донецька область]]) в районі [[Дебальцеве]]. Тіло було знайдене волонтерами наприкінці травня, упізнаний за експертизою ДНК. 18 серпня труну з тілом доправили в Тернопіль із дніпропетровського моргу, похований у рідному селі.<ref name="25 січня 307,5"/><ref>[http://te.20minut.ua/Podii/u-zabojkah-perepohovayut-bezvisti-zniklogho-bijcya-andriya-kapchura-10457776.html У Забойках поховають безвісти зниклого бійця Андрія Капчура // «20 хвилин Тернопіль», 17 серпня 2015]<br/>[http://tsn.ua/ato/u-ternopil-privezli-reshtki-biycya-yakiy-zaginuv-na-donechchini-sche-v-sichni-477499.html У Тернопіль привезли рештки бійця, який загинув на Донеччині ще в січні // ТСН, 18 серпня 2015]<br/>[http://ternopoliany.te.ua/zhittya/9401-ternopil-zustriv-heroia-ato-iakyi-zahynuv-v-sichni-na-donechchyni-foto Тернопіль зустрів героя АТО, який загинув в січні на Донеччині // «Тернополяни», 18 серпня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3071 Капчур Андрій Володимирович (пошук)]<br/>[http://infoprostir.te.ua/?p=105340 Тіло бійця з Тернопільщини знайшли в зоні АТО через чотири місяці після загибелі // Інформаційний простір Тернопілля, 5 жовтня 2015]</ref>
|-
|1986
|[[Файл:54-орб.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Венгер Олександр Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1969|1|9}}, [[Бердичів]] [[Житомирська область]]. Старшина, снайпер 54-го окремого гвардійського розвідувального батальйону ([[Новоград-Волинський]]). Закінчив Бердичівське ПТУ №&nbsp;4. За радянських часів служив у Вірменії та Азербайджані. Залишилися мати, дружина, двоє синів, внук та внучка.||{{дтс|2015|1|25}}|| Загинув у бою на опорному пункті «Валера» поблизу села [[Санжарівка]] ([[Донецька область]]) в районі [[Дебальцеве]]. Олександра переїхав ворожий танк [[Т-72]]. [[1 лютого]] з воїном попрощались у Бердичеві у Гарнізонному Будинку офіцерів. Похований у Гришківцях Бердичівського району.<ref name="ПітельВенгер-Бердичів" /><ref name="25 січня 307,5"/> За повідомленням «Лівий берег» із посиланням на військових, під час боїв під [[Дебальцеве]] загинуло двоє бійців 54-ї бригади, ще один зник.<ref name="25 січня 307,5" /><ref>[http://ukr.lb.ua/news/2015/01/26/293372_boyoviki_zmozhut_otochiti.html Бойовики не зможуть оточити Дебальцеве,&nbsp;— розвідник // «LB.ua», 26 січня 2015]</ref>
|-
|1987
|[[Файл:54-орб.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Свищ Сергій Сергійович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1990|11|2}}, [[Устилуг]] [[Волинська область]]. Старший лейтенант, командир розвідроти 54-го окремого гвардійського розвідувального батальйону ([[Новоград-Волинський]]). Закінчив Академію сухопутних військ імені Сагайдачного. Був єдиною дитиною у матері, яка виховувала його сама. Залишились дружина та 1,5-річний син.||{{дтс|2015|1|25}}|| Загинув, прикриваючи відхід бійців своєї роти у районі [[Дебальцеве]] в бою під час відбиття танкової атаки російських збройних формувань на опорному пункті «Валера» поблизу села [[Санжарівка]] ([[Донецька область]]). Сергія переїхав ворожий танк [[Т-72]]. Через постійні обстріли військові близько тижня не могли забрати тіло загиблого воїна. [[9 лютого]] похований на рідній землі.<ref name="25 січня 307,5"/><ref>[http://www.volynnews.com/news/vidsichagresoruukrayinayedina/volyn-maye-zustrity-tilo-zahybloho-heroia/ Волинь має зустріти тіло загиблого героя // «Волинські новини», 30 січня 2015]<br/>[http://www.volynnews.com/news/extreme/zavtra-na-volyni-khovatymut-viyskovoho-/ Завтра на Волині ховатимуть військового&nbsp;// «Волинські Новини», 8 лютого 2015]<br/>[http://bug.org.ua/news/v-ustyluzi-pohovaly-heroya-neoholoshenoji-vijny-serhiya-svyscha-21079/ В Устилузі поховали героя неоголошеної війни Сергія Свища&nbsp;// «БУГ», 9 лютого 2015]<br/>[http://www.volynnews.com/news/vidsichagresoruukrayinayedina/ustyluh-poproshchavsia-iz-zahyblym-voyinom-rozvidnykom/ Устилуг попрощався із загиблим воїном-розвідником // «Волинські новини», 9 лютого 2015]<br/>[http://www.ridnemistov.in.ua/component/k2/item/194-nebesnyi-batalion-pryiniav-shche-odnoho-biitsia-z-volodymyrshchyny.html Небесний батальйон прийняв ще одного бійця з Володимирщини // «Рідне місто», 12 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402174110/http://www.ridnemistov.in.ua/component/k2/item/194-nebesnyi-batalion-pryiniav-shche-odnoho-biitsia-z-volodymyrshchyny.html |date=2 квітня 2015 }}</ref>
|-
|1988
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гаїцький Олександр Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1993|2|25}}, [[Велика Олександрівка (смт)|Велика Олександрівка]] [[Херсонська область]]. Старший солдат [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). У 2011 році закінчив Херсонський професійний суднобудівний ліцей. Призваний за мобілізацією влітку 2014 року.|| {{дтс|2015|1|25}}||За повідомленням райдержадміністрації, загинув від кулі снайпера в районі міста [[Маріуполь]]. Похований на центральному кладовищі смт Велика Олександрівка.<ref>[http://volex.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1189:u-velikooleksandrivskomu-rajoni-poproschalisja-z-geroem-zahisnikom&catid=1:novini-rda&Itemid=40 У Великоолександрівському районі попрощалися з Героєм&nbsp;— захисником // Сайт Великоолександрівського району, 2 лютого 2015]<br/>[http://www.hpsl.in.ua/novini/5291-zagubelgaitski З глибоким сумом повідомляємо… // Сайт Херсонського ПСЛ, 30 січня 2015]<br/>[http://vk.com/public32612552?w=wall-32612552_1397 Мы глубоко скорбим по поводу гибели Александра Гаицкого]{{ref-ru}}<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=Owyy5KSdUi4 Похороны героя, Гаицкого Александра (відео)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|1989
|{{42 ОМПБ ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Степанок Володимир Іванович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1968|1|27}}, [[Майське (Джанкойський район)]] [[Автономна Республіка Крим|АР Крим]]. Проживав у [[Кропивницький|Кропивницькому]]. Майор, заступник командира 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше [[Рух Опору (батальйон)|42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору»]]) ([[Кропивницький]]). У 1989 році закінчив Новосибірське вище військове училище. Служив у Туркестанському військовому окрузі, потім служив у Криму, де жив із сім'єю довгий час. У 1998 році закінчив Київський військовий гуманітарний інститут та був направлений до Кропивницького (тоді - Кіровограда) на посаду старшого офіцера відділення виховної роботи. Член Кропивницької міської організації [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»|ВО «Свобода»]] з 2012 року. Був активним учасником [[Євромайдан|Революції Гідності]]. Залишилася дружина та 20-річна донька.|| {{дтс|2015|1|26}}||Загинув у районі [[Дебальцеве]] внаслідок обстрілу БТР, на якому їхали військові. У бойову машину влучив протитанковий реактивний снаряд. Разом із Володимиром загинув водій. Поховали Володимира на Алеї Слави рівнянського кладовища Кропивницького.<ref>[http://akulamedia.com/nevidshkodovna-vtrata-v-zoni-ato-zaginuv-kirovogradskii-viiskovii Невідшкодовна втрата: в зоні АТО загинув кіровоградський військовий // «Акула», 28 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203020913/http://akulamedia.com/nevidshkodovna-vtrata-v-zoni-ato-zaginuv-kirovogradskii-viiskovii |date= 3 лютого 2015 }}<br/>[http://svoboda.org.ua/news/events/00012614/ Захищаючи Україну, у бою загинув свободівець із Кіровоградщини Володимир Степанок // Сайт ВО «Свобода», 28 січня 2015]<br/>[http://prostir.museum/ua/post/34278 Коли Герой не повертається з бою… // «Музейний простір», 02 січня 2015]<br/>[http://novosti.kr.ua/video/preview/54cbdb2df13ec Кіровоград попрощався з майором Володимиром Степанком // «Новини Кіровоградщини», 30 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150202080558/http://novosti.kr.ua/video/preview/54cbdb2df13ec |date=2 лютого 2015 }}</ref>
|-
|1990
|{{42 ОМПБ ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Отрішко В'ячеслав Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1969|12|18}}, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Солдат, водій 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше [[Рух Опору (батальйон)|42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору»]]) ([[Кропивницький]]). Закінчив професійно-технічне училище №&nbsp;30 за спеціальністю «електрослюсар», до 2013 року працював у ТОВ «Трансмаш». Залишились мати, троє дітей.|| {{дтс|2015|1|26}}||Загинув у районі [[Дебальцеве]] внаслідок обстрілу БТР, на якому їхали військові. У бойову машину влучив протитанковий реактивний снаряд, загинули двоє військових.<ref>{{Cite web |url=http://krlife.com.ua/news/30-s%D1%96chnya-%E2%80%93-den-zhalobi-u-zv%E2%80%99yazku-%D1%96z-zagibellyu-dvokh-krivorozhan-foto |title=30 січня — День жалоби у зв'язку із загибеллю двох криворожан (фото) // «Кривий Ріг Лайф», 31 січня 2015 |accessdate= 14 червня 2023 |archive-date= 21 лютого 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200221073617/http://krlife.com.ua/news/30-s%D1%96chnya-%E2%80%93-den-zhalobi-u-zv%E2%80%99yazku-%D1%96z-zagibellyu-dvokh-krivorozhan-foto }}</ref>
|-
|1991
|{{13 ОАеМБ ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Мазур Віталій Віталійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1979|8|25}}, [[Залужжя (Дубровицький район)|Залужжя]] [[Дубровицький район]] [[Рівненська область]]. Проживав у [[Житомир]]і. Старший прапорщик, головний старшина [[13-й окремий аеромобільний батальйон (Україна)|13-го окремого аеромобільного батальйону]] [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). Проходив строкову службу у військах спецпризначення у Кропивницькому. Подальшу свою службу пов'язав із десантними військами. Був старшиною розвідроти, начальником продовольчого складу. Тривалий час служив у в/ч А1910 (район Корбутівки) старшиною 3-ї аеромобільної роти. Перед початком військових дій був призначений головним старшиною 13-го батальйону. З 8 березня 2014 року виконував бойові завдання із захисту Батьківщини, спочатку у Криму, потім на сході. Залишились дружина та двоє дітей шкільного віку.|| {{дтс|2015|1|26}} || Отримав тяжке поранення голови 22 січня у бою в районі населених пунктів [[Спартак (Ясинуватський район)]]&nbsp;— [[Сєверне (селище)|Сєверне]] поблизу Донецького аеропорту. Перебував у комі, помер в лікарні Демитрово на Донеччині. Похований у Житомирі на Смолянському військовому кладовищі.<ref>[http://www.zhitomir.info/news_143867.html Командир 13-го аеромобільного батальйону житомирської бригади про загиблого Віталія Мазура: Це дуже велика втрата // Житомир.info, 28 січня 2015]<br/>[http://www.0412.ua/news/724071 У Житомирі попрощалися зі старшиною Віталієм Мазуром // 0412.ua&nbsp;— Сайт города Житомира, 28 січня 2015]</ref>
|-
|1992
|[[Файл:95-оаембр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гага В'ячеслав Олегович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}<br/>{{Орден За мужність II ступеня}}||{{дтс|1991|8|3}}, [[Плешкані]] [[Золотоніський район]] [[Черкаська область]]. Солдат, водій [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). Закінчив [[Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького]], отримав диплом вчителя фізкультури, працював за фахом у Гельмязівській школі. У жовтні 2013 року вирішив піти на контрактну службу в десантні війська. З перших днів АТО перебував у зоні бойових дій. Отримавши важке поранення у ногу, потрапив на реабілітацію, проте згодом повернувся на фронт. У липні 2014 року був нагороджений «Орденом за мужність» ІІІ ступеня. «Орден за мужність» ІІ ступеня отримав вже посмертно. Залишився батько.|| {{дтс|2015|1|26}} ||Бійці інженерно-саперної роти потрапили під мінометний обстріл, їх БТР підірвався на міні поблизу села [[Спартак (Ясинуватський район)]] у районі Донецького аеропорту. В'ячеслав отримав поранення, йому намагалися надати першу допомогу, але від значної втрати крові він помер.<ref>[http://vikka.ua/novini/51769-bilya-donetskogo-aeroportu-zaginuv-boets-iz-zolotonischini.htm Біля Донецького аеропорту загинув боєць із Золотоніщини // «Вікка», 27 січня 2015]<br/>[http://vikka.ua/novini/98054-zolotoniskij-kiborg-pishov-na-sluzhbu-za-kontraktom-sche-u-2013-rotsi.htm Золотоніський «кіборг» служив за контрактом ще з 2013 року // «Вікка», 27 січня 2015]<br/>[http://vikka.ua/novini/56430-u-pleshkanyah-poproschalisya-z-vyacheslavom-gagoyu-foto.htm У Плешканях попрощалися з 23-річним десантником // «Вікка», 30 січня 2015]</ref>
|-
|1993
|[[Файл:95-оаембр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Рачок Михайло Петрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1984|10|4}}, [[Лозова (Хмільницький район)]] [[Вінницька область]]. Прапорщик, головний сержант окремої роти радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). У військову частину перевівся у листопаді 2013 року. До того впродовж довгого часу служив у Житомирському військовому інституті. До зони АТО поїхав 8 березня 2014 року. Залишилися батьки, дружина, брат, сестра та бабуся.|| {{дтс|2015|1|26}} || Загинув від прямого попадання міни в БТР під селищем [[Спартак (Ясинуватський район)]] поблизу Донецького аеропорту. Екіпаж бойової машини виконував завдання з евакуації поранених бійців з поля бою. Разом з Михайлом загинули ще 4 військовослужбовця.<ref>[http://rda.hm.ua/page/current-news/3535 Антитерористична операція забрала життя нашого земляка-Михайла Рачка // Офіційний сайт Хмільницької РДА, 29 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304232138/http://rda.hm.ua/page/current-news/3535 |date=4 березня 2016 }}<br/>[http://i-vin.info/news/try-dni-pospil-na-vinnychchyni-panakhydy-za-geroyamy-ato-9870 Три дні поспіль на Вінниччині&nbsp;— панахиди за героями АТО // VIN, 31 січня 2015]</ref>
|-
|1994
|[[Файл:95-оаембр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Синюк Денис Сергійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1993|05|31}}, [[Полтава]]. Солдат [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). Був єдиним сином у батьків. Від березня 2014 року захищав Батьківщину, влітку приїздив додому, де познайомився з дівчиною, у жовтні під час наступної відпустки одружився. Хотів вступити до Одеського інституту сухопутних військ на аеромобільний факультет. Залишилися батьки і молода дружина.|| {{дтс|2015|1|26}} || Група, в якій перебував Денис, потрапила під мінометний обстріл, 5 бійців загинуло одразу, 2 отримали важкі поранення. Поховали Дениса на міському кладовищі Полтави на Алеї слави.<ref>[http://bastion.tv/news/vchora-pid-chas-minometnogo-obstrilu-zaginuv-poltavskij-kiborg-denis-senyuk-svitla-pamyat-geroyu/ Вчора під час мінометного обстрілу загинув полтавський кіборг Денис Сенюк. Світла пам'ять герою… // «Останній бастіон», 27 січня 2015]<br/>[http://www.0532.ua/article/724516 Сьогодні вічний спокій знайде полтавський «кіборг» // 0532.ua&nbsp;— Сайт города Полтавы, 29 січня 2015]<br/>[http://www.ltava.poltava.ua/news/8617 Війна забрала життя ще одного полтавця // ТРК «Лтава», 28 січня 2015]<br/>[https://www.facebook.com/BataliongeneralaKulchickogo/posts/1533237153609329 погиб наш друг, который стоял с ребятами из нашего бата на Карачуне с мая месяца…]{{ref-ru}}<br/>[http://oblrada.pl.ua/index.php/the-news/5746 Синюк Денис Сергійович // Полтавська облрада] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171017031537/http://www.oblrada.pl.ua/index.php/the-news/5746 |date=17 жовтня 2017 }}</ref>
|-
|1995
|[[Файл:95-оаембр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Білокуров Олександр Сергійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1985|6|4}}, [[Сосниця (смт)|Сосниця]] [[Чернігівська область]]. Проживав у м. [[Чернігів]]. Сержант, командир відділення інженерно-саперного взводу [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). Виріс у сім'ї військового. Закінчив Луганський державний університет внутрішніх справ, служив у правоохоронних органах. 27 вересня 2013 року пішов на контрактну службу до ЗСУ в аеромобільні війська. Захищав Батьківщину ще починаючи з подій у Криму. Залишилися батьки та наречена.|| {{дтс|2015|1|26}} || Бійці інженерно-саперної роти потрапили під мінометний обстріл, їх БТР підірвався на міні під селищем [[Спартак (Ясинуватський район)]] поблизу Донецького аеропорту. Загинули 5 військових. Олександра поховали в Чернігові на кладовищі «Яцево».<ref>[http://bilahata.net/visti/suspilstvo/u-den-sumu-30-sichnya-chernihivtsi-provedut-heroya-v-ostannyu-put.html У День суму 30 січня чернігівці проведуть Героя в останню путь // «Біла Хата», 29 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305160315/http://bilahata.net/visti/suspilstvo/u-den-sumu-30-sichnya-chernihivtsi-provedut-heroya-v-ostannyu-put.html |date=5 березня 2016 }}<br/>[http://tsn.ua/video/video-novini/u-chernigovi-poproschalisya-z-desantnikom-oleksandrom-bilokurovim.html У Чернігові попрощалися з десантником Олександром Білокуровим // ТСН, 30 січня 2015]<br/>[http://chernigovinfo.cinfoo.com/news-2368.html Минає дев'ять днів, як загинув на Донбасі десантник із Чернігівщини // ЧернігівІнфо, 5 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150205152051/http://chernigovinfo.cinfoo.com/news-2368.html |date=5 лютого 2015 }}</ref>
|-
|1996
|[[Файл:95-оаембр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Стратович Анатолій Гримович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1962|4|7}}, [[Житомир]]. Солдат, снайпер розвідроти [[95-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|95-ї окремої аеромобільної бригади]] ([[Житомир]]). Був активним учасником [[Євромайдан|Революції Гідності]]. На фронт пішов добровольцем, від початку бойових дій ходив до віськкомату, щоб потрапити на передову, у серпні 2014 року його зарахували до лав 95-ї бригади. Залишилися мати, дружина, двоє дітей і двоє внуків.|| {{дтс|2015|1|26}} || Загинув у районі аеропорту [[Донецьк]]а поблизу селища [[Спартак (Ясинуватський район)]]. Анатолій був поранений, його перев'язували і знову поряд розірвалася міна. Поховали бійця на військовому кладовищі у Житомирі.<ref>[http://www.zhitomir.info/news_143920.html У Житомирській області поховали капітана Закарпатської гірсько-піхотної бригади // Житомир.info, 1 лютого 2015]<br/>[http://www.zhitomir.info/news_143994.html Житомиряни навколішки проводжали загиблого на Донбасі снайпера-добровольця // Житомир.info, 29 січня 2015]</ref><br/>27 січня волонтери «Офіцерського корпусу» (Алла «Чонгар») [https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1415624398730031&id=100008474532860 вивезли тіла 5 загиблих воїнів 95-ї бригади] з району аеропорту, село [[Водяне (Ясинуватський район)]].
|-
|1997
|[[Файл:92-омпбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Білоус Анатолій Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1979|3|21}}, [[Кременчук]] [[Полтавська область]]. Солдат [[92-га окрема механізована бригада (Україна)|92-ї окремої механізованої бригади]] ([[Харківська область]]). || {{дтс|2015|1|26}} || Загинув близько 18:45 в районі села [[Трьохізбенка]] [[Луганська область]] під артилерійським обстрілом.<ref>[http://today.pl.ua/podi.html?new_id=4561 Сьогодні Кременчук прощається з загиблим Анатолієм Білоусом // «Полтава Сьогодні», 31 січня 2015]<br/>[http://reporter.pl.ua/novini/podiyi/20164-viktor-kalashnyk-vruchyv-ordeny-ridnym-dvoh-zagyblyh-kremenchutskyh-geroyiv Віктор Калашник вручив ордени рідним двох загиблих кременчуцьких Героїв. 23.06.2015]</ref>
|-
|1998
|[[Файл:UA 26 Artillery Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Чеславський Володимир Едвардович]] ||{{дтс|1976|11|20}}, [[Голотки]] [[Підволочиський район]] [[Тернопільська область]]. Військовослужбовець [[26-та окрема артилерійська бригада|26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади]]. Працював водієм у колгоспі. На фронт пішов добровольцем. Залишились мати та сестра.|| {{дтс|2015|1|26}}|| Загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста [[Попасна]] ([[Луганська область]]). Тіло загиблого знайшов у полі голова сільради, який воював разом із ним. За його словами, після 12-годинного маршу на морозі до зони АТО вночі бійців одразу ж відправили на позиції, та не було можливості їх замінити. Володимир, скоріш за все, замерз на бойовому посту.<ref>[http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/u-zoni-ato-zaginuv-40-richniy-volodimir-cheslavskiy-10433779.html У зоні АТО загинув 40-річний Володимир Чеславський // «20 хвилин Тернопіль», 29 січня 2015]<br/>[http://www.oda.te.gov.ua/pidvolochyska/ua/news/detail/86763.htm У Підволочиську відбулася панахида за загиблим Володимиром Чеславським // Підволочиська РДА, 30 січня 2015]<br/>[http://intb.te.ua/2015/01/на-тернопільщину-привезли-тіло-в-чесл/ На Тернопільщину привезли тіло В. Чеславського // Телеканал ІНТБ, 31 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160325225441/http://intb.te.ua/2015/01/на-тернопільщину-привезли-тіло-в-чесл/ |date=25 березня 2016 }}</ref>
|-
|1999
|[[Файл:Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Таценко Олександр Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{дтс|1982|10|16}}, [[Карпилівка (Срібнянський район)]] [[Чернігівська область]]. Солдат, старший навідник мінометної батареї [[28-ма механізована бригада (Україна)|28-ї окремої механізованої бригади]] ([[Чорноморське (Одеська область)]]. До мобілізації працював трактористом у СТОВ «Батьківщина». Залишилися дружина та двоє синів.|| {{дтс|2015|1|26}} ||Загинув у бою поблизу [[Донецьк]]а від осколкового поранення в результаті розриву міни. Похований у рідному селі.<ref>[http://sribne-gazeta.com.ua/news/2015-01-28-435 Вічна пам'ять // «Срібнянщина», 28 січня 2015]<br/>[http://sribadm.cg.gov.ua/index.php?id=128058&tp=0 Герої не вмирають // Срібнянська РДА, 29 січня 2015]</ref> За повідомленням волонтерської групи 28-ї омбр у facebook, в результаті артобстрілу в районі [[Мар'їнка]]&nbsp;— [[Курахове]] ([[Донецька область]]) загинув один військовий. За два дні бригада втратила загиблими 4 воїнів.<ref name="28омбр-26-01" />
|-
|2000
|{{101 ОБрОГШ ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Голик Анатолій Михайлович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1994|10|17}}, [[Нижнє Солотвино]] [[Ужгородський район]] [[Закарпатська область]]. Солдат [[101-ша окрема бригада охорони ГШ (Україна)|101-ї окремої бригади охорони Генштабу]] ([[Київ]]). У 2012 році закінчив Ужгородське вище професійне училище торгівлі та технологій харчування. По закінченні строкової служби в [[Національна гвардія України|Національній гвардії України]] перейшов на військову службу за контрактом. || {{дтс|2015|1|27}}||Загинув у районі [[Дебальцеве]]. Снаряд влучив у броньовик, у якому їхали бійці.<ref>[http://uzhgorod.in/ua/novini/2015/yanvar/ii_znovu_vtrati_dlya_zakarpattya І знову втрати для Закарпаття… // Uzhgorod.in, 27 січня 2015]<br/>[http://karpatskijobjektiv.com/vchora-pid-debalcevom-zaginuv-shhe-odin-uzhgorodec/ Вчора під Дебальцевом загинув ще один ужгородець // «Карпатський об'єктив», 28 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203030437/http://karpatskijobjektiv.com/vchora-pid-debalcevom-zaginuv-shhe-odin-uzhgorodec/ |date=3 лютого 2015 }}<br/>[http://uzhgorod.in/ua/novini/2015/fevral/anatoliya_golika_provedut_v_ostannyu_put_na_uzhgorodschini Анатолія Голика проведуть в останню путь на Ужгородщині… // Uzhgorod.in, 17 лютого 2015]</ref>
|-
|2001
|[[Файл:Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лепеха Андрій Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{дтс|1976|12|21}}, [[Мар'янське (Апостолівський район)]] [[Дніпропетровська область]]. Солдат [[28-ма механізована бригада (Україна)|28-ї окремої механізованої бригади]] ([[Чорноморське (Одеська область)]]. Призваний за мобілізацією Нововоронцовським РВК ([[Херсонська область]]) за місцем реєстрації. Залишилось двоє дітей, молодшій доньці 2 роки.|| {{дтс|2015|1|27}}||В ночі у бою в районі міста [[Маріуполь]] отримав тяжке осколкове поранення, помер від втрати крові.<ref name="5херсонців-01" /><ref>[http://atlanttv.com.ua/index.php/news/445-pogib-v-boyu-pod-mariupolem-rajon-pokhoronil-geroya Погиб в бою под Мариуполем. Район похоронил Героя // ТРК «Атлант», 29 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203021326/http://atlanttv.com.ua/index.php/news/445-pogib-v-boyu-pod-mariupolem-rajon-pokhoronil-geroya |date=3 лютого 2015 }}{{ref-ru}}</ref>
|-
|2002
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Войцеховський Віктор Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1987|5|3}}, [[П'ятихатки]] [[Дніпропетровська область]]. Солдат [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). || {{дтс|2015|1|27}}|| Загинув у бою з російськими збройними формуваннями, утримуючи позиції, орієнтовно, в районі [[Дебальцеве]].<ref>[http://1kr.ua/news-19154.html В зоні АТО загинув боєць 40 батальйону Віктор Войцеховський // «Перший Криворізький», 28 січня 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2003
|[[Файл:24mb2.JPG|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Плоцедим Олександр Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1994|8|31}}, [[Рожище]] [[Волинська область]]. Солдат, механік-водій [[24-та механізована бригада (Україна)|24-ї окремої Залізної механізованої бригади]] ([[Яворів]]). Служив за контрактом з грудня 2013 року. Залишилися батьки.|| {{дтс|2015|1|27}}|| Загинув поблизу смт [[Станиця Луганська]] від кулі снайпера під час штурму українського блокпоста.<ref>[http://www.rozhadm.gov.ua/1new/item/2019-na-skhodi-zahynuv-rozhyshchanyn На Сході загинув рожищанин // Рожищенська РДА, 29 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203021617/http://www.rozhadm.gov.ua/1new/item/2019-na-skhodi-zahynuv-rozhyshchanyn |date= 3 лютого 2015 }}<br/>[http://www.volynnews.com/news/vidsichagresoruukrayinayedina/-rozhyshche-proshchalosia-z-heroyem/ Рожище прощалося з Героєм // Волинські новини, 30 січня 2015]<br/>[http://visnyk.lutsk.ua/news/ukraine/regions/volyn/ostannii-dzvinok-i-ostannii-dzvonyk-oleksandra-plotsedyma/ Останній дзвінок і останній дзвоник Олександра Плоцедима // ВІСНИК, 5 лютого 2015]</ref>
|-
|2004
|[[Файл:24mb2.JPG|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Пащенко Олександр Михайлович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1982|11|20}}, [[Дмитрівка (смт)|Дмитрівка]] [[Бахмацький район]] [[Чернігівська область]]. Проживав за місцем служби у м. [[Яворів]] [[Львівська область]]. Капітан, командир штабної роти 3-го механізованого батальйону [[24-та механізована бригада (Україна)|24-ї окремої Залізної механізованої бригади]] ([[Яворів]]). Батько Олександра помер, коли йому було лише два роки. У 2004 році закінчив Одеський інститут Сухопутних військ. Залишилася мати.|| {{дтс|2015|1|27}}|| Під час боїв за [[Кримське (Новоайдарський район)]] Луганської області був тяжко поранений. Від отриманих поранень помер у військовому шпиталі Харкова 27 січня (за іншими даними 29 січня). Похований у Дмитрівці на Чернігівщині.<ref>[http://zik.ua/ua/news/2015/02/01/vid_ran_oderzhanyh_v_boyu_pomer_rotnyy_zaliznoi_brygady_oleksandr_pashchenko_z_yavorova_560667 Від ран, одержаних в бою, помер ротний Залізної бригади Олександр Пащенко з Яворова // ЗІК, 01 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150626123624/http://zik.ua/ua/news/2015/02/01/vid_ran_oderzhanyh_v_boyu_pomer_rotnyy_zaliznoi_brygady_oleksandr_pashchenko_z_yavorova_560667 |date=26 червня 2015 }}<br/>[http://cg.gov.ua/index.php?id=12958&tp=1 Пащенко Олександр // Чернігівська ОДА]</ref>
|-
|2005
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Римар Ігор Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1987|4|16}}, [[Трибухівці (Бучацький район)]] [[Тернопільська область]]. Старший солдат, стрілець-номер обслуги [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Із початком війни Ігор відмовився від своїх заробітків у Росії. 9 листопада 2014 року був призваний за мобілізацією. Залишилися мати і дружина.|| {{дтс|2015|1|27}}|| Отримав тяжкі поранення [[9 січня]] під час атаки російських бойовиків на новий термінал Аеропорту [[Донецьк]]а. У бою від розриву міни Ігорю відірвало руку, розтрощило щелепу і гортань. Через обстріли довелось чекати близько семи годин, перш ніж його змогли вивезти з аеропорту до шпиталю в Артемівську. Більше двох тижнів воїн боровся за життя, переніс чотири операції. Помер у Київському військовому клінічному центрі.<ref>[http://te.20minut.ua/Podii/kiborgh-ighor-rimar-vidijshov-u-vichnist-10433565.html Кіборг Ігор Римар відійшов у вічність // «20 хвилин Тернопіль», 28 січня 2015]<br/>[http://sprotiv.org/52005# «Кіборг» Ігор Римар залишився без гортані, без щелепи і без руки… 2 фото // «Спротив», 22 січня 2015]</ref>
|-
|2006
|[[Файл:20_батальйон_територіальної_оборони.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кравчик Євген Віталійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1982|8|11}}, [[Дніпропетровськ]]. Солдат, кулеметник [[20-й окремий мотопіхотний батальйон|20-го окремого мотопіхотного батальйону «Дніпропетровськ»]] [[93-тя окрема механізована бригада (ЗСУ)|93-ї окремої механізованої бригади]]. || {{дтс|2015|1|27}}|| Загинув поблизу смт [[Верхньоторецьке]] ([[Ясинуватський район]] [[Донецька область]]) під час мінометного обстрілу. Похований в с. Братське Дніпропетровського району.<ref>[http://memorybook.org.ua/14/kravchik.htm Кравчик Євгеній Віталійович]</ref>
|-
|2007
|[[Файл:Emblem of the Azov Battalion.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Шульга Анатолій Васильович]]<br/>(Позивний «Бізон»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{дтс|1965|7|15}}, [[Конотоп]] [[Сумська область]]. Боєць «волинського взводу» мінометно-артилерійської роти [[Азов (полк)|Полку особливого призначення «Азов»]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Ветеран-«афганець». Належав до лав [[УНА-УНСО|УНСО]] та організації «[[Правий сектор]]» в Конотопі. На фронті перебував з червня 2014 року. Рішенням Полку «Азов» мінометно-артилерійська рота названа на честь Анатолія. || {{дтс|2015|1|28}} || Вночі та зранку російські бойовики вели вогонь у напрямках сіл [[Гранітне (Волноваський район)|Гранітне]] та [[Миколаївка (Волноваський район)]] поблизу [[Маріуполь|Маріуполя]]. Бійці «Азову» виїхали на передову, щоб відтягнути вогневий удар на себе та унеможливити жертви серед мирного населення. В результаті артилерійсько-мінометної дуелі двоє захисників загинули, шестеро отримали поранення.<ref name="Азов-28-01">[http://www.5.ua/ato-na-shodi/pid-chas-artdyeli-pid-granitnim-zaginyli-dvoye-azovciv-68608.html Під час артдуелі під Гранітним загинули двоє «азовців» // «5 канал», 28 січня 2015]<br/>[http://vk.com/batalion.azov?w=wall-72444174_4634 Вчора, 28 січня, … загинули два наших побратими Бізон та Вальтер // «АЗОВ» полк особливого призначення, 29 січня 2015]<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=joyJ3ScIYQw Прощання з Бізоном і Вальтером // Полк «Азов», 1 лютого 2015]</ref><ref>[http://p-p.com.ua/articles/63133/ Загинув доброволець з Волині // «Під прицілом», 28 січня 2015]<br/>[http://rama.com.ua/geroi-sumshhinyi-vo-vremya-perestrelki-pod-mariupolem-pogib-konotopchanin/ Герої Сумщини: під час перестрілки під Маріуполем загинув конотоп'янин // «Панорама», 29 січня 2015]<br/>[http://www.dancor.sumy.ua/news/newsline/145822 Під Маріуполем загинув конотоп'янин з позивним «Бізон» // Данкор, 28 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://konotop5.com/news/828206-proschannya-z-geroyem-konotopschini-anatolyem-shulgoyu-vdeo.html Прощання з Героєм Конопщини Анатолієм Шульгою (Відео) // KONOTOP5.COM, 2 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203021420/http://konotop5.com/news/828206-proschannya-z-geroyem-konotopschini-anatolyem-shulgoyu-vdeo.html |date=3 лютого 2015 }}</ref>
|-
|2008
|[[Файл:Emblem of the Azov Battalion.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бєлофастов Геннадій Миколайович]]<br/>(Позивний «Вальтер»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{дтс|1965|3|14}}, [[Київ]]. Боєць мінометно-артилерійської роти [[Азов (полк)|Полку особливого призначення «Азов»]] [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Прийшов до полку «Азов» у грудні 2014 року.|| {{дтс|2015|1|28}} || Вночі та зранку російські бойовики вели вогонь у напрямках сіл [[Гранітне (Волноваський район)|Гранітне]] та [[Миколаївка (Волноваський район)]] поблизу [[Маріуполь|Маріуполя]]. Бійці «Азову» виїхали на передову, щоб відтягнути вогневий удар на себе та унеможливити жертви серед мирного населення. В результаті артилерійсько-мінометної дуелі двоє захисників загинули, шестеро отримали поранення. 2 січня з Геннадієм попрощались у Києві на Майдані Незалежності.<ref name="Азов-28-01" /><ref>[http://kp.ua/photo/kiev/407334-v-kyeve-na-maidane-poproschalys-s-boitsamy-batalona-azov В Киеве на Майдане попрощались с бойцами батальона «Азов» // КП в Україні, 2 лютого 2015]</ref>
|-
|2009
|[[Файл:Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бакал Анатолій Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1972|8|18}}, [[Свистунове]] [[Широківський район]] [[Дніпропетровська область]]. Сержант, головний сержант роти [[40-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)|40-го окремого мотопіхотного батальйону]] [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]], [[Кривий Ріг]] (раніше [[40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»]]). || {{дтс|2015|1|28}}|| Загинув у бою під час артилерійського обстрілу російськими збройними формуваннями в районі [[Дебальцеве]].<ref>[http://1kr.ua/news-19168.html В зоні АТО загинув криворіжанин Анатолій Бокал // «Перший Криворізький», 28 січня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://www.0564.ua/news/730254 Сегодня простятся с бойцом 40 батальона Анатолием Бокалом, погибшим в зоне АТО // 0564.ua&nbsp;— Сайт Кривого Рога, 4 лютого 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://memorybook.org.ua/2/bokal.htm Бакал Анатолій Іванович]</ref>
|-
|2010
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Заплітний Дмитро Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1983|6|8}}, [[Забойки]] [[Тернопільська область]]. Проживав у м. [[Тернопіль]]. Молодший сержант [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Виріс у багатодітної сім'ї.|| {{дтс|2015|1|28}}|| Загинув під час артилерійського обстрілу в [[Шахтарський район|Шахтарському районі]] Донецької області (в районі [[Дебальцеве]]).<ref>[http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/ternopil-vtrativ-v-ato-dmitra-zaplitnogho-10434007.html Тернопіль втратив в АТО Дмитра Заплітного // «20 хвилин Тернопіль», 30 січня 2015]<br/>[http://www.rada.te.ua/novyny/32889.html У Тернополі оголошено три дні жалоби // Тернопільська міськрада, 2 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203020240/http://www.rada.te.ua/novyny/32889.html |date=3 лютого 2015 }}<br/>[http://7days-ua.com/news/ternopillya-bijtsya-128-hirsko-pihotnoji-bryhady-pohovayut-u-ridnomu-seli/ Тернопілля: бійця 128 гірсько-піхотної бригади поховають у рідному селі // «7 днів», 3 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203142538/http://7days-ua.com/news/ternopillya-bijtsya-128-hirsko-pihotnoji-bryhady-pohovayut-u-ridnomu-seli/ |date= 3 лютого 2015 }}</ref> За повідомленням речника АТО Андрія Лисенко на щоденному брифінгу, протягом останньої доби в зоні АТО загинули 5 військовослужбовців, ще 29 отримали поранення.<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2015/01/29/7056777/ За добу загинули 5 військових, 29&nbsp;— поранено]</ref>
|-
|2011
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]|| {{flagicon|Україна}} [[Пономаренко Руслан Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1978|12|6}}, [[Гадяч]] [[Полтавська область]]. Проживав у с. [[Осняги]] ([[Гадяцький район]]). Старший сержант, артилерист [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). Закінчив Гадяцьке СПТУ-47. У 1997—1998 роках служив в армії. Працював охоронником у нафтогазовидобувному управлінні «Полтаванафтогаз». Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилися батьки, брати, дружина та син. || {{дтс|2015|1|28}} || Загинув поблизу смт [[Комишуваха (Попаснянський район)]] Луганської області під час мінометного обстрілу позицій артилеристів. За іншими даними, загинув у районі [[Дебальцеве]]. Похований у с. [[Осняги]].<ref>[http://poltava.to/news/32225/ У Гадяцькому районі попрощалися із загиблим у зоні АТО бійцем // Новини Гадяча, 4 лютого 2015]<br/>[http://oblrada.pl.ua/index.php/the-news/5745 Пономаренко Руслан Миколайович // Полтавська обласна рада] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402173148/http://oblrada.pl.ua/index.php/the-news/5745 |date=2 квітня 2015 }}<br/>[http://memorybook.org.ua/19/ponomarenko.htm Пономаренко Руслан Миколайович // Книга пам'яті]</ref>
|-
|2012
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Буйновський Ігор Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1968|2|14}}, [[Южноукраїнськ]] [[Миколаївська область]]. Старший солдат артилерійського розрахунку зенітно-артилерійського взводу [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Працював на [[Південноукраїнська АЕС|Південноукраїнській АЕС]] з 1988 року, спочатку електрослюсарем, з 1997 року&nbsp;— на посаді інженера з ремонту, а в 1999 році став наглядовим інспектором служби відомчого нагляду та пожежної безпеки ВП ЮУАЕС. 2004 року був прийнятий інструктором в навчально-тренувальний центр. У 2010 році балотувався на посаду міського голови Южноукраїнська. 21 серпня 2014 року мобілізований як доброволець.|| {{дтс|2015|1|28}}|| Загинув у результаті обстрілу з РСЗВ «Град» позицій військових під [[Вуглегірськ]]ом ([[Донецька область]]). Ігора вбило електричним струмом через падіння лінії електропередач внаслідок обстрілу. Після проведення процедур ідентифікації 28 травня захисника поховали в Южноукраїнську.<ref name="13бат-Вуглегірськ">{{Cite web |url=http://4ernigiv.info/11662-ofcyniy-spisok-zagiblih-pd-vuglegrskom-bezvsti-zniklih-ta-polonenih.html |title=Офіційний список загиблих під Вуглегірськом, безвісти зниклих та полонених // ІП «Чернігів Інфо», 5 лютого 2015 |accessdate=10 березня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160305100419/http://4ernigiv.info/11662-ofcyniy-spisok-zagiblih-pd-vuglegrskom-bezvsti-zniklih-ta-polonenih.html |archivedate=5 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref><ref name="13бат-4загиблих">[http://www.gorod.cn.ua/news/gorod-i-region/61737-o-pogibshih-gerojah-13-go-batalona.html О погибших Героях 13-го батальона // Портал Чернігова, 2 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://barometr.info/stat/1179-nash-geroy-igor-anatolevich-buynovskiy.html Наш герой&nbsp;— Ігор Анатолійович Буйновський // «Барометр Южноукраїнська», 29 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203020952/http://barometr.info/stat/1179-nash-geroy-igor-anatolevich-buynovskiy.html |date=3 лютого 2015 }}{{ref-ru}}<br/>[http://barometr.info/stat/1176-v-ato-geroyski-pogib-voin-iz-yuzhnoukrainska-igor-buynovskiy.html В АТО геройські загинув воїн з Южноукраїнська Ігор Буйновський // «Барометр Южноукраїнська», 28 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203020425/http://barometr.info/stat/1176-v-ato-geroyski-pogib-voin-iz-yuzhnoukrainska-igor-buynovskiy.html |date=3 лютого 2015 }}{{ref-ru}}<br/>[http://www.energoatom.kiev.ua/ua/press/nngc/43572-kolektiv_yujnoukransko_aes_poproschavsya_z_gorem_buyinovskim_yakiyi_zaginuv_zahischayuchi_tclsnst_ukrani_/ Колектив Южно-української АЕС попрощався з Ігорем Буйновським // Сайт ДП НАЕК «Енергоатом», 28 травня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304221246/http://www.energoatom.kiev.ua/ua/press/nngc/43572-kolektiv_yujnoukransko_aes_poproschavsya_z_gorem_buyinovskim_yakiyi_zaginuv_zahischayuchi_tclsnst_ukrani_/ |date=4 березня 2016 }}</ref>
|-
|2013
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Зеленський Олександр Михайлович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{дтс|1971|9|2}}, [[Високе (Бериславський район)]] [[Херсонська область]]. Проживав у с. [[Заозерне (Каховський район)]]. Солдат [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). На фронт пішов добровольцем у серпні 2014 року. Був не одружений. Залишилася мати. || {{дтс|2015|1|28}} || Загинув, згорівши у БТРі під [[Дебальцеве|Дебальцевим]] Донецької області. Похований у селі Заозерне 19 вересня.<ref>[http://khersonci.com.ua/public/12951-vin-viddav-svoe-zhittya-zaradi-nas.html Він віддав своє життя заради нас // «Херсонцы», 28 вересня 2015]</ref>
|-
|2014
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Соломаха Олег Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1978|1|24}}, [[Буда-Вороб'ївська]] [[Новгород-Сіверський район]] [[Чернігівська область]]. Старший солдат, оператор 1 протитанкового відділення протитанкового взводу 1 мотопіхотної роти [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Працював у місцевому ТОВ «Промінь» слюсарем. Призваний за мобілізацією 2 вересня 2014 року. Залишилися дружина, донька та син.||{{дтс|2015|1|29}}|| Загинув у бою з російськими збройними формуваннями у м. [[Вуглегірськ]] ([[Донецька область]]) внаслідок попадання мінометної міни в районі розташування блокпосту 1302. Тіло загиблого воїна залишилось на зруйнованому обстрілами блокпосту, наприкінці лютого його вдалося вивезти. 25 лютого Олега поховали в рідному селі.<ref name="13бат-Вуглегірськ"/><ref name="13бат-4загиблих"/><ref>[http://cg.gov.ua/index.php?id=13038&tp=1 Соломаха Олег // Чернігівська ОДА]<br/>[http://www.gorod.cn.ua/news/gorod-i-region/62415-i-snova-horonjat-nashih.html И снова хоронят наших // Портал Чернігова, 27 лютого 2015]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2015
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Андрусенко Сергій Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1979|1|1}}, [[Глибочиця (Житомирський район)]] [[Житомирська область]]. Старший солдат, оператор протитанкового взводу 1-ї мотопіхотної роти [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Залишилася мати та сестри. ||{{дтс|2015|1|29}}|| Загинув під час мінометного обстрілу в бою на блокпосту 1302 поблизу [[Вуглегірськ]]а ([[Донецька область]]). Три місяці вважався зниклим безвісти, упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 16 травня 2015 Сергія поховали в рідному селі.<ref name="13бат-Вуглегірськ"/><ref>[http://memorybook.org.ua/1/andrusenkoserg.htm Андрусенко Сергій Олександрович]<br/>[http://www.zhitomir.info/news_149414.html Рідні загиблого бійця з Житомирського району про земельну ділянку: Землемір сказав, що мертвому земля не потрібна]</ref>
|-
|2016
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бригинець Олександр Валентинович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{дтс|1992|7|24}}, [[Жуківщина]] [[Козелецький район]] [[Чернігівська область]]. Солдат [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Після закінчення школи відслужив строкову військову службу. Призваний за мобілізацією 28 квітня 2014 року. Залишилися мати, сестра.|| {{дтс|2015|1|29}}|| Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під час оборони блокпоста 1301 (позиція «Вовк») у місті [[Вуглегірськ]] ([[Донецька область]]). 31 січня рідні впізнали Сашу на відео, відзнятому російськими бойовиками. У квітні ідентифікований за експертизою ДНК. Поховали 22-річного захисника в місті [[Остер (місто)|Остер]] Козелецького району.<ref>[http://pik.cn.ua/14189/mati-na-video-vpiznala-vbitogo-sina-biytsya-13-batalyonu-ale-u-ofitsiynih-spiskah-zagiblih-vin-ne-znachitsya/ Мати на відео впізнала вбитого сина, бійця 13 батальйону, але у офіційних списках загиблих він не значиться // «Чернігівщина», 16 лютого 2015]<br/>[http://cg.gov.ua/index.php?id=13774&tp=1 Бригинець Олександр // Чернігівська ОДА]<br/>[http://www.gorod.cn.ua/news/gorod-i-region/63369-u-den-koli-vpiznavali-u-morzi-sashu-brigincja-zlamavsja-prapor.html У день, коли впізнавали у морзі Сашу Бригинця, зламався прапор // Gorod.cn.ua, 10 квітня 2015]</ref>
|-
|2017
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лебедєв Андрій Володимирович]]<br/>(Позивний «Птаха»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{дтс|1980|6|6}}, [[Ярославль]] [[РРФСР]]. З 1983 мешкав у м. [[Чернігів]]. Солдат, кулеметник 1 відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). 1999 закінчив ПТУ № 1 м. Чернігова за фахом електромонтера високовольтних ліній. Строкова служба — Національна гвардія України, м. [[Сімферополь]] (1999—2001). Працював експедитором. Призваний за мобілізацією 15.04.2014, з травня на фронті. Залишилась мати. || {{дтс|2015|1|29}} || Загинув під час оборони блокпоста 1301 (позиція «Вовк»)<ref>[https://www.pravda.com.ua/articles/2016/02/23/7099193/ Капітан Загородній: Якби всі воювали, не здали б Вуглегірськ]</ref> у місті [[Вуглегірськ]] ([[Донецька область]]). За свідченнями товаришів по зброї, вбитий у полоні пострілом у голову. Була інформація, що 10.03.2014 Андрія упізнали серед загиблих. Остаточна ідентифікація відбулась 2018 року. Перепохований 25.04.2018 у Чернігові.<ref name="13бат-Вуглегірськ"/><ref>[http://www.gorod.cn.ua/news/gorod-i-region/62695-god-otvoeval-ni-carapiny-pod-debalcevo-pogib-boec-13-batalona-chernigovec-andrei-lebedev.html «Год отвоевал&nbsp;— ни царапины». Под Дебальцево погиб боец 13 батальона черниговец Андрей Лебедев // «Городской сайт Чернигова», 12 березня 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2620 Лебедев Андрей Владимирович (пошук)]{{ref-ru}}<br/>[https://cheline.com.ua/news/mens-club/vuglegirska-golgofa-chernigivtsya-53483 Вуглегірська голгофа чернігівця // Михайло Жерохов на ЧЕline, 23.01.2017]<br/>[http://www.cg.gov.ua/index.php?id=296280&tp=0 Бійця Андрія Лебедєва поховають на рідній землі. Цього дня Чернігів буде у жалобі // Чернігівська ОДА, 24.04.2018]<br/>[http://www.gorod.cn.ua/news/foto-i-video/91735-u-chernigovi-poproshalisja-z-voyinom-andriem-lebedevim-video.html У Чернігові попрощалися з воїном Андрієм Лебедєвим]<br/>[https://www.5.ua/regiony/zhaloba-v-chernihovi-u-misti-perepokhovaly-biitsia-vovka-shcho-zahynuv-u-poloni-168926.html Жалоба в Чернігові: у місті перепоховали бійця "Вовка", який загинув у полоні]<br/>[https://cheline.com.ua/news/society/u-chernigovi-provodzhayut-v-ostannyu-put-zagiblogo-bijtsya-ato-foto-128232 У Чернігові проводжають в останню путь загиблого бійця АТО]</ref>
|-
|2018
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Мельник Андрій Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1979|12|3}}, [[Олександрія (Рівненський район)]] [[Рівненська область]]. Старший сержант, старший механік-водій танкового взводу [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Залишилися батьки і сім'я. || {{дтс|2015|1|29}}|| Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під час оборони блокпоста у місті [[Вуглегірськ]] ([[Донецька область]]). Тривалий час Андрія розшукували серед полонених і поранених, у червні ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК.<ref name="13бат-Вуглегірськ"/><ref>[http://ogo.ua/articles/view/2015-06-22/64071.html Героя АТО з Рівненщини знайшли серед загиблих за аналізом ДНК. 22.06.2015, 20:06]<br/>[http://rtb.rv.ua/company/tele/news/2015/06/25/bijcya-ato-andriya-melnika-perepohovali-u-jogo-rid/ Бійця АТО Андрія Мельника перепоховали у його рідному селі Олександрія, Рівненського району (ВІДЕО). 25.06.2015]</ref>
|-
|2019
|[[Файл:44br.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Барановський Василь Володимирович (воїн)|Барановський Василь Володимирович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} ||{{дтс|1967|1|30}}, [[Устинівка (Малинський район)]] [[Житомирська область]]. Проживав у с. [[Горинь (село)|Горинь]]. Старший лейтенант, військовослужбовець протитанкової дивізії [[44-та окрема артилерійська бригада (ЗСУ)|44-ї окремої артилерійської бригади]] ([[Тернопіль]]). Залишилася мати, брат, дружина та дві доньки.|| {{дтс|2015|1|29}}|| Загинув у боях з російськими збройними формуваннями у м. [[Вуглегірськ]] ([[Донецька область]]). 29 січня під час бою Василь подзвонив командиру і сказав, що вибрався з машини і поранений в ногу, його мали забрати, але коли прибули до пункту призначення, Василя там вже не було. Ідентифікований серед загиблих, поховали захисника 20 червня 2015 року в селі Фортунатівка Малинського району.<ref>[http://www.zhitomir.info/news_148144.html У районі Житомирської області у зв'язку з похованням військовослужбовця оголосили День жалоби // Житомир.info, 20 червня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2397 Барановський Василий Владимирович (пошук)]{{ref-ru}}<br/>[http://uadopomoga.com/inter/105-dopomozht-bud-laska-znayti-bycya.html Допоможіть, будь ласка, знайти бійця!] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150620140357/http://uadopomoga.com/inter/105-dopomozht-bud-laska-znayti-bycya.html |date=20 червня 2015 }}<br/>[http://infomalin.biz/news/suspilstvo/malin/20-chervnya-na-malinshchini-pohovali-geroya-ato-vasilya-baranivskogo.html 20 червня на Малинщині поховали героя АТО Василя Баранівського // «ІнфоМалин», 21 червня 2015]<br/>[http://www.president.gov.ua/documents/582017-21450 УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №58/2017 "Про відзначення державними нагородами України"]</ref>
|-
|2020
|[[Файл:44br.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Качкалда Микола Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1972|12|19}}, [[Київ]]. Сержант, механік-водій&nbsp;— оператор [[44-та окрема артилерійська бригада (ЗСУ)|44-ї окремої артилерійської бригади]] ([[Тернопіль]]).<br/>Вважається зниклим безвісти, але нагороджений посмертно.|| {{дтс|2015|1|29}}|| Зник після бою з російськими збройними формуваннями у м. [[Вуглегірськ]] ([[Донецька область]]).<ref>[http://memorybook.org.ua/14/kachkalda.htm Качкалда Микола Миколайович]</ref>
|-
|2021
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Шахрай Олександр Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1984|2|17}}, [[Левків (Житомирський район)]] [[Житомирська область]]. Молодший сержант, командир танку [[30-та окрема механізована бригада (ЗСУ)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Призваний за мобілізацією у березні 2014 року. Залишилася мати, сестра та молода дружина.|| {{дтс|2015|1|29}} ||Зник 29 січня під час бою у [[Вуглегірськ]]у на вул. Некрасова, після прямого влучення снаряду в танк. Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований у селі Левків 7 листопада 2015 року.<ref>[http://memorybook.org.ua/28/shahray.htm Шахрай Олександр Васильович]<br/>[http://poshuk.dndz.com.ua/2015/02/15/шахрай-олександр-василійович/ Шахрай Олександр Василійович (пошук)]<br/>[http://zt.20minut.ua/Podii/na-zhitomirshini-pohovali-bijcya-yi-brighadi-yakogho-shukali-ponad-mis-10469906.html На Житомирщині поховали бійця 30-ї бригади, якого шукали понад 7 місяців // «20 хвилин», 9 листопада 2015]<br/>[https://vk.com/wall148351251_5778 У Левкові Житомирського р-ну попрощалися із загиблим танкістом 30-ї механізованої Новоград-Волинської бригади Олександром Шахраєм // vk.com, 10 листопада 2015]</ref>
|-
|2022
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Гарбарчук Тарас Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1995|9|14}}, [[Гоща]] [[Рівненська область]]. Старший солдат, механік-водій танку [[30-та окрема механізована бригада (ЗСУ)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Призваний за мобілізацією.|| {{дтс|2015|1|29}} ||Зник 29 січня під час бою у [[Вуглегірськ]]у на вул. Некрасова, після прямого влучення снаряду в танк. За рішенням суду від 10.12.2015 оголошений померлим.<ref>[http://memorybook.org.ua/4/garbarchuk.htm Гарбарчук Тарас Анатолійович]<br/>[http://goscha-bibl.at.ua/publ/garbarchuk_taras/1-1-0-95 Гарбарчук Тарас Анатолійович // Гощанська ЦСПШБ, 17 лютого 2016]<br/>[http://www.rv.gov.ua/sitenew/goschansk/ua/publication/content/37633.htm Пам'ятаймо героїв Гощанщини. Тарас Гарбарчук // Гощанська РДА]</ref>
|-
|2023
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Хоречко Микола Степанович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1975|12|13}}, [[Радовель]] [[Олевський район]] [[Житомирська область]]. Старший солдат, навідник танку [[30-та окрема механізована бригада (ЗСУ)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]).<br/> Вважається зниклим безвісти, але нагороджений посмертно.||{{дтс|2015|1|29}} ||Зник 29 січня під час бою у [[Вуглегірськ]]у на вул. Некрасова, після прямого влучення снаряду в танк.<ref>[http://memorybook.org.ua/25/horechko.htm Хоречко Микола Степанович]</ref>
|-
|2024
|[[Файл:Kyivska_Rus.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ступак Іван Станіславович]]<br/>(Позивний «Мажор»)<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1977|2|10}}, [[Фастів]] [[Київська область]]. Лейтенант, командир підрозділу 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше [[Київська Русь (25 батальйон територіальної оборони)|25-й БТО «Київська Русь»]]). До 1998 року працював у ТОВ «Інтроверт» слюсарем та одночасно навчався у Національному аграрному університеті. Працював економістом на заводі «Радар», потім у Фінансовому управлінні Київської ОДА. З 1999 року перейшов на роботу в АТ «[[Брокбізнесбанк]]», де займав посаду заступника керуючого з корпоративного бізнесу Київського ГРВ. 31 липня 2014 року як офіцер запасу пішов добровольцем на військову службу боронити Батьківщину, з 20 серпня брав участь у бойових діях в зоні АТО. У 2014 році балотувався у депутати Верховної Ради України по 91-му виборчому округу за підтримки ГО «Самооборона Майдану Фастівщини», ГО «Самопоміч» та бойових товаришів ([https://www.youtube.com/watch?v=GKOxgT43__4 відео]). У жовтні була опублікована [http://fastivblog.blogspot.com/2014/10/blog-post_16.html розповідь Івана про будні на передовій]. Залишились дружина та двоє синів 10 і 8 років.|| {{дтс|2015|1|29}}|| Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під час оборони міста [[Вуглегірськ]] ([[Донецька область]]).<ref>[http://patrioty.org.ua/vuglegirsk-yogo-zvali-mazhor-vin-zaginuv-geroyem-na-ochah-svoyih-pidleglih/ Вуглегірськ: його звали «Мажор» і він загинув героєм на очах своїх підлеглих // «Патріоти України», 31 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150131220929/http://patrioty.org.ua/vuglegirsk-yogo-zvali-mazhor-vin-zaginuv-geroyem-na-ochah-svoyih-pidleglih/ |date=31 січня 2015 }}<br/>[http://vk.com/stupakivan?z=photo-79137726_340411907%2Falbum-79137726_00%2Frev Автобіографія Івана Ступака&nbsp;— кандидата в народні депутати України]<br/>[https://www.facebook.com/gennadij.deminskij/posts/789418371128825 Просто не Віриться! (фото)]<br/>[http://fastivblog.blogspot.com/2015/02/blog-post_4.html#more Фастів попрощався з Іваном Ступаком&nbsp;— фотозвіт+відео // Фастівський блог, 4 лютого 2015]</ref>
|-
|2025
|[[Файл:92-омпбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Михайлюк Михайло Леонідович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{дтс|1980|2|16}}, [[Яковлівка (Лозівський район)]] [[Харківська область]]. Старший солдат, водій тягача МАЗ-537 [[92-га окрема механізована бригада (Україна)|92-ї окремої механізованої бригади]] ([[Харківська область]]). Залишились батьки та двоє молодших братів. || {{дтс|2015|1|29}} || Загинув від осколкових поранень біля міста [[Щастя (місто)|Щастя]] під [[Луганськ]]ом. На тягачі МАЗ-537 привіз з ремонту танк Т-64БВ. Раптом почався мінометний обстріл, Михайло вийшов з кабіни, і поруч із ним розірвалася міна. Військовий отримав поранення несумісні з життям.<ref>[http://www.slk.kh.ua/news/ato-na-donbasi/vijskivij-remontnik-z-pid-kharkova-zaginuv-pid-shchastyam-khovati-prijshlo-vse-selo-foto.html Військовий ремонтник з-під Харкова загинув під Щастям. Ховати прийшло все село // Газета «СЛОБІДСЬКИЙ КРАЙ», 4 лютого 2015]</ref>
|-
|2026
|[[Файл:81oamr.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Карабін Сергій Ігорович]]<br/>(Позивний «Сімнадцятий»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1983|12|16}}, [[Новояворівськ]] [[Львівська область]]. Солдат, вогнеметник розвідувальної роти [[УНА-УНСО|УНСО]] у складі [[81-ша десантно-штурмова бригада|81-ї десантно-штурмової бригади]] ([[Дружківка]]). Разом із дружиною, яка є військовослужбовцем 24-ї омбр, винаймав квартиру у 53-му військовому містечку в Яворові. Залишились батьки, вагітна дружина та маленька донька.|| {{дтс|2015|1|29}}|| Загинув в районі аеропорту [[Донецьк]]а під час коректування вогню української артилерії. Снаряд РСЗВ «Град» розірвався у кронах дерев лісопосадки близько від спостережного пункту, ще один боєць дістав поранення. Поховали воїна у Новояворівську.<ref>[http://unso.in.ua/uk/new/u-boyah-nepodalik-doneckogo-aeroportu-zagynuv-nash-pobratym У боях неподалік донецького аеропорту загинув наш побратим // Сайт УНСО, 4 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150205132401/http://unso.in.ua/uk/new/u-boyah-nepodalik-doneckogo-aeroportu-zagynuv-nash-pobratym |date= 5 лютого 2015 }}<br/>[http://zik.ua/ua/news/2015/02/04/na_lvivshchyni_provodzhayut_v_ostannyu_put_32richnogo_biytsya_sergiya_karabina_561613 На Львівщині проводжають в останню путь 32-річного бійця Сергія Карабіна // ЗІК, 4 лютого 2015]<br/>[http://stepovuy.livejournal.com/7321.html Навіки в пантеоні слави]</ref>
|-
|2027
|[[Файл:17-отбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Яковенко Іван Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{дтс|1989|3|13}}, [[Долинська]] [[Кіровоградська область]]. Солдат, номер обслуги гаубичної самохідної артилерійської батареї 3-го механізованого батальйону [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ї окремої танкової бригади]] ([[Кривий Ріг]]). Був мобілізований у серпні 2014 року.|| {{дтс|2015|1|29}} || Загинув поблизу смт [[Ольховатка]] ([[Донецька область]]) у районі [[Дебальцеве]] внаслідок смертельного осколкового поранення під час артилерійського обстрілу.<ref>{{Cite web |url=http://novosti.kr.ua/news/tisyachi-dolinchan-sogodni-proshhalis-iz-zagiblim-v-ato-zemlyakom-vanom-yakovenkom-foto.html |title=Тисячі долинчан сьогодні прощались із загиблим в АТО земляком Іваном Яковенком // «Новини Кіровоградщини», 3 лютого 2015 |accessdate=6 лютого 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150206130821/http://novosti.kr.ua/news/tisyachi-dolinchan-sogodni-proshhalis-iz-zagiblim-v-ato-zemlyakom-vanom-yakovenkom-foto.html |archivedate=6 лютого 2015 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2028
|[[Файл:Kyivska_Rus.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лістровий Олександр Михайлович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1984|10|17}}, [[Васильків]] [[Київська область]]. Молодший сержант, військовослужбовець 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше [[Київська Русь (25 батальйон територіальної оборони)|25-й БТО «Київська Русь»]]). Залишилася дружина та троє маленьких дітей, син 2004&nbsp;р.н., донька 2009&nbsp;р.н. і донька 2014&nbsp;р.н. (два місяці).|| {{дтс|2015|1|30}}|| Помер у лікарні від тяжких поранень, отриманих в бою з російськими збройними формуваннями в районі [[Дебальцеве]] ([[Донецька область]]).<ref>[http://vk.com/vasilkove?w=wall-16280805_9172 30 січня, від тяжких поранень, у лікарні помер наш земляк // Паблік в Василькове/Васильков/Васильків/Vasilkov, 1 лютого 2015]<br/>[http://vk.com/vasilkove?w=wall-16280805_9264 рощання з Лістровим Олександром Михайловичем]</ref>
|-
|2029
|[[Файл:Kyivska_Rus.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Завірюхін Ігор Анатолійович]]<br/>(Позивний «Дід»)<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}||{{дтс|1957|1|3}}, 58 років, [[Велика Димерка]] [[Броварський район]] [[Київська область]]. Майор, військовослужбовець 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше [[Київська Русь (25 батальйон територіальної оборони)|25-й БТО «Київська Русь»]]). Кадровий військовий-розвідник, у 1979 році служив у Грузії в бригаді спецпризначення, мав великий досвід роботи в розвідці. З 1980-х проживав у місті [[Бровари]]. Після виходу на пенсію займався приватним охоронно-детективним бізнесом, був директорам ТОВ «Альянс-Альфа», мав власну маленьку буддійську школу. З початком бойових дій на сході України їздив до зони АТО як волонтер, тренував бійців добровольчих батальйонів МВС, сам партизанив під Слов'янськом. Потім залишився добровольцем у 25-му БТО як боєць та інструктор. Сини Ігоря Анатолійовича&nbsp;— десантники. Окрім синів залишилася донька. || {{дтс|2015|1|30}}|| Загинув у районі [[Дебальцеве]] в бою з російськими збройними формуваннями поблизу с. [[Рідкодуб (Шахтарський район)]]. Через місяць тіло героя було передано українській стороні разом з іншими під Горлівкою. [http://podrobnosti.ua/2018151-peregovrniki-govorjat-pro-sotn-zagiblih-u-debaltsevskomu-otochenn.html За умовами терористів, від української сторони був тільки один парламентар&nbsp;— ветеран-«афганець» Іса Курмагамедов], бойовий товариш Ігора Завірюхіна за часів СРСР. Поховали воїна у рідному селищі Велика Димерка.<ref>[http://7b.org.ua/2015/02/27/v-ato-zaginuv-ofitser-z-brovariv/ В АТО загинув офіцер з Броварів // «Тиждень Бровари», 27 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160315171717/http://7b.org.ua/2015/02/27/v-ato-zaginuv-ofitser-z-brovariv/ |date=15 березня 2016 }}<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=2xPzYB_KF-Y Під Києвом попрощалися з офіцером батальйону «Київська Русь» // ТСН, 28 лютого 2015]<br/>[http://www.boryspil-eparchy.org/index.php/news/109-життя-парафій/2144-2015-03-01-14-53-50.html БРОВАРИ. Жителі Броварщини провели у вічність воїна АТО // УПЦ Бориспільська Єпархія, 1 березня 2015]<br/>[http://mpz.brovary.org/vichna-slava-brovarchani-proveli-v-ostannyu-put-troh-geroyiv/ Вічна слава! Броварчани провели в останню путь трьох Героїв // Маєш право знати, 2 березня 2015]<br/>[https://www.facebook.com/yevgen.karas/posts/963684127035570?pnref=story Ігор Завірюхін. Майор ГРУ СССР // ФБ Євген Карась, 3 жовтня 2015]</ref>
|-
|2030
|[[Файл:Kyivska_Rus.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Єфіменко В'ячеслав Олександрович]] <br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1977|8|21}}, [[Обухів]], [[Київська область]]. Солдат 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше [[Київська Русь (25 батальйон територіальної оборони)|25-й БТО «Київська Русь»]]). З вересня 2014 року захищав Батьківщину у складі батальйону. Залишилася дружина та двоє неповнолітніх дітей. || {{дтс|2015|1|30}}|| Загинув в районі [[Дебальцеве]] під час мінометного обстрілу з боку російських збройних формувань поблизу села [[Рідкодуб (Шахтарський район)|Рідкодуб]]. З 30 січня не виходив на зв'язок, ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. [[1 травня]] громадськість Обухова провела бійця в останню путь.<ref>[http://obukhiv.info/?p=3208 Під Дебальцевим загинув наший земляк-танкіст // «Хроніки міста Обухова», 3 лютого 2015]<br/>[http://obukhiv.info/2015/02/12/надія-є-можливо-земляк-з-київської-ру/ Надія є: можливо земляк з «Київської Русі» живий // «Хроніки міста Обухова», 12 лютого 2015]<br/>[http://obukhiv.info/2015/04/30/завтра-обухів-попрощається-із-ще-одни/ Загиблого земляка ідентифікували по ДНК&nbsp;// «Хроніки міста Обухова», 30 квітня 2015]<br/>[http://www.5.ua/ato-na-shodi/U-Obukhovi-poproshchalysia-iz-biitsem-25ho-batalionu-Kyivska-Rus-78934.html В Обухові попрощалися із бійцем 25-го батальйону «Київська Русь» // «5 канал», 1 травня 2015]</ref><ref name=":0">[https://www.youtube.com/watch?v=wL4B1qZcknA СВОЯ ВІЙНА | @Юрій Бутусов і Роман Базенко: Бій під Рідкодубом і палаючі танки 7-ї бригади ЗС РФ]</ref>.
|-
|2031
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} || Військовослужбовець [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]], військова частина 3057 ([[Маріуполь]]). || {{дтс|2015|1|30}}<br/>орієнтовно||Поблизу міста [[Маріуполь]] під час стрільб вибухнув 120-мм міномет. Загинув один військовослужбовець, ще 5 отримали поранення. Також постраждали двоє цивільних&nbsp;— один загинув і один травмований.<ref>[https://news.pn/ua/incidents/124834 Під Маріуполем вибухнув міномет українських бійців: дві людини загинули, шестеро поранені // «Злочинності. НІ», 30 січня 2015]</ref>
|-
|
|[[Файл:25 Airborne Brigade.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} <br/>{{flagicon|Україна}} || Військовослужбовці [[25-та повітряно-десантна бригада (Україна)|25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади]], в/ч А1126 ([[Гвардійське (Новомосковський район)|Гвардійське]]). ||{{дтс|2015|1|30}}|| За повідомленням журналіста і волонтера Олександра Рудоманова, в боях у [[Вуглегірськ]]у в районі [[Дебальцеве]] загинули двоє бійців 25-ї бригади.<ref>[https://www.facebook.com/sasko.laps/posts/10200146798229828 У 25 ВДВ в углегорську 2-200]</ref>
|-
|2032
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Тербан Олександр Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1981|8|16}}, [[Чинадійово]] [[Мукачівський район]] [[Закарпатська область]]. Проживав у с. [[Нове Давидково]]. Сержант, старший кухар [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Працював кухарем у ресторанах Мукачевого. Залишилися дружина, син та донька.|| {{дтс|2015|1|30}}||Загинув у районі [[Дебальцеве]] від розриву снаряду під час обстрілу позицій військових.<ref>[http://www.mukachevo.net/ua/News/view/104574 Під Дебальцевим загинув ще один закарпатець&nbsp;— Олександр Тербан // Мукачево.Net, 30 січня 2015]<br/>[http://memorybook.org.ua/22/terban.htm Тербан Олександр Васильович]</ref>
|-
|2033
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бойко Ігор Дмитрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1972|8|23}}, [[Черкаси]]. Солдат, розвідник [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Добровольцем прийшов до військкомату, мобілізований 3 серпня 2014 року. Залишилися дружина, троє дітей та новонароджений онук.|| {{дтс|2015|1|30}}||Загинув у районі [[Дебальцеве]] поблизу с. [[Рідкодуб (Шахтарський район)]] при спробі штурму населеного пункту з південної сторони. Тіло воїна вдалося доправити до Черкас лише в середині березня. [[15 березня]] бійця провели в останню путь.<ref>[http://progolovne.ck.ua/archives/126396 У боях загинув розвідник з Черкас // «Про Головне», 31 січня 2015]{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br/>[http://vikka.ua/novini/54892-u-nedilyu-v-cherkasah-pohovayut-bijtsya-yakij-zaginuv-sche-naprikintsi-sichnya.htm У неділю в Черкасах поховають бійця, який загинув ще наприкінці січня // «Вікка», 13 березня 2014]<br/>[http://procherk.info/news/7-cherkassy/31448-cherkaschani-poproschalisja-iz-svoyim-geroem Черкащани попрощалися із своїм героєм // «ПроЧерк», 15 березня 2015]<br/>[http://www.hromadske.tv/society/u-cherkasakh-poproshchalisya-z-biitsem-zagiblim-pi/ У Черкасах попрощалися з бійцем, загиблим під Дебальцевим (відео) // «Громадське ТБ», 15 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151208204304/http://www.hromadske.tv/society/u-cherkasakh-poproshchalisya-z-biitsem-zagiblim-pi/ |date=8 грудня 2015 }}</ref><ref name=":0"/>.
|-
|2034
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Тимченко Руслан Олегович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1984|2|7}}, [[Згурівка]] [[Київська область]]. Солдат [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). У 2002 році служив у повітряно–десантних військах в Житомирі. Призваний за мобілізацією 20 серпня 2014 року як доброволець. Залишилися батьки, дружина та 7-річний син.|| {{дтс|2015|1|30}}||Під час артилерійського обстрілу на взводному опорному пункті під [[Дебальцеве]] БМП Руслана підірвалась на міні.<ref>[http://www.z-pravda.com.ua/2015/02/blog-post_6.html Згурівщина в траурі: під Дебальцеве загинув воїн з Усівки Руслан Тимченко // «Згурівська Правда», 6 лютого 2015]</ref>
|-
|2035
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Марьєнко Сергій Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1978|11|8}}, [[Комишуваха (Оріхівський район)]] [[Запорізька область]]. Проживав у м. [[Запоріжжя]]. Солдат, водій мінометного взводу мінометної батареї [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. Після закінчення будівельного технікуму пройшов строкову армійську службу. До 1999 року служив у Держслужбі транспорту. Призваний за мобілізацією 7 серпня 2014 року, спочатку проходив підготовку у 169-ту Навчальному центрі «Десна», потім був направлений до 128-ї бригади. Залишилася мати, дружина та двоє дітей, 8 і 9 років.|| {{дтс|2015|1|30}}||Загинув в районі [[Дебальцеве]] під час обстрілу опорного пункту з РСЗВ «Град». Підрозділ Сергій стримував наступ противника на першій лінії оборони.<ref>[http://iz.com.ua/zaporoje/63283-v-zaporozhskoy-oblasti-pohoronyat-boyca-pogibshego-pod-debalcevo.html В Запорожской области похоронят бойца, погибшего под Дебальцево // «Індустріалка», 7 лютого 2015]{{ref-ru}}<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=dE1k4g3GzTA У Запоріжжі попрощалися з Сергієм Марьєнком // ТСН, 8 лютого 2015]</ref>
|-
|2036
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Сохацький Андрій Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1970|10|14}}, [[Колки (смт)|Колки]] [[Маневицький район]] [[Волинська область]]. Останнім часом проживав у м. [[Київ]]. Солдат, лінійний наглядач взводу зв'язку [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. Після проходження строкової служби в армії вступив у [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка]] на історичний факультет. Захоплювався комп'ютерною технікою, грав на скрипці. Працював у сфері відеоспостереження. У 2008 році влаштувався на круїзний лайнер оператором відеонагляду. Багато мандрував. Повернувшись в Україну, створив туристичний сайт, де описував різні країни та маршрути подорожей. Оселився у Києві. Був активним учасником [[Євромайдан|Революції Гідності]]. Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилися мати, брат, сестра та наречена. || {{дтс|2015|1|30}}||Загинув у районі [[Дебальцеве]] під час обстрілу з РСЗВ «Град» та мінометів опорного пункту поблизу [[Нікішине]] ([[Шахтарський район]] [[Донецька область]]).<ref>[http://p-p.com.ua/articles/64170/ Яким він був. Герой з Волині, що загинув за Україну // «Під прицілом», 12 лютого 2015]</ref>
|-
|2037
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Михайлов Віталій Володимирович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1976|8|29}}, [[Київ]] (Шевченківський район). Сержант, старший стрілець [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]].|| {{дтс|2015|1|30}}||Загинув в районі [[Дебальцеве]] під час обстрілу опорного пункту з РСЗВ «Град».<ref name="Кияни-01-02">[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1602562106639637&id=1525805307648651 Серце розривається&nbsp;— за останні три дні ще троє загиблих Героїв… // facebook Кияни в АТО, 3 лютого 2015]</ref>
|-
|2038
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бондар Віктор Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1991|7|14}}, [[Київ]]. Молодший сержант, головний сержант&nbsp;— командир відділення зенітно-ракетної артилерійської батареї [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]).||{{дтс|2015|1|30}}||Загинув в результаті обстрілу з РСЗВ БМ-21 «ГРАД» базового табору підрозділу в районі міста [[Дебальцеве]], Донецька область.<ref name="Кияни-01-02" /><ref name="загиблі дніпровчани">[http://dnipr.kievcity.gov.ua/content/zagybli.html Загиблі в АТО Дніпровчани // Офіційний портал Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації]</ref>
|-
|2039
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Кутковський В'ячеслав Володимирович ||{{дтс|1988|5|20}}, [[Глібів (Новоушицький район)]] [[Хмельницька область]]. Солдат [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). До чотирьох років ріс у селі Глібів. Закінчив Вовковинецьку школу-інтернат, згодом отримав спеціальність у Говорівському професійному аграрному ліцеї. На фронт пішов добровольцем під час мобілізації у середині серпня 2014 року. Залишилася мати та дві сестри.|| {{дтс|2015|1|30}}||Інші джерела називають дати 27-28 або 29 січня. Загинув від вибуху під [[Луганськ]]ом поблизу селища [[Козачий]] ([[Станично-Луганський район]]). Похований у селі Зоряне Віньковецького району, де проживає мати захисника.<ref name="30омбр-Дебальцеве-втрати16" /><ref>[http://ngp-ua.info/2015/02/19298 У зоні АТО загинув 26-річний військовослужбовець з Хмельниччини // НГП, 1 лютого 2015]<br/>[http://ye.ua/news/news_19074.html На Луганщині у результаті розриву снаряду загинув доброволець з Новоушицького району // «Є», 2 Лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150930231540/http://ye.ua/news/news_19074.html |date=30 вересня 2015 }}<br/>[http://pvisti.info/index.php/culture/10-podylsky-visti/news/591-skhylimo-holovy-pered-heroiamy Схилімо голови перед героями // Подільські вісті, 12 лютого 2015]</ref>
|-
|2040
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Онопрієнко Олександр Валерійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1988|4|9}}, [[Київ]]. З 12 років проживав у с. [[Марківці (Бобровицький район)]] [[Чернігівська область]]. Солдат, стрілець 2 роти 2 взводу 3 відділення 1 мотопіхотної роти [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Після закінчення школи працював на меблевій фабриці у Києві. Призваний 28 квітня 2014 року.|| {{дтс|2015|1|30}} || Отримав смертельне вогнепальне поранення в шию під час слідування за маршрутом [[Дебальцеве]]&nbsp;— [[Луганське (смт)|Луганське]] о 15:00. Похований у с. Марківці.<ref name="13бат-Вуглегірськ"/><ref name="13бат-4загиблих"/><ref>[http://cg.gov.ua/index.php?id=12985&tp=1 Онопрієнко Олександр // Чернігівська ОДА]</ref>
|-
|2041
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Томилко Іван Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1986|4|14}}, [[Михайло-Коцюбинське]] [[Чернігівська область]]. Проживав у м. [[Чернігів]]. Сержант, командир 3-го відділення&nbsp;— командир машини 1-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Працював у міліції, звільнився під час [[Євромайдан|Революції Гідності]]. Коли розпочалися військові дії на Донбасі, пішов добровольцем захищати Батьківщину, мобілізований 24 квітня 2014 року. В липні приїжджав із зони АТО до Чернігова та одружився. || {{дтс|2015|1|30}}|| Загинув під [[Вуглегірськ]]ом ([[Донецька область]]) на блокпосту, що виходив у бік [[Єнакієве]]. Поряд із Іваном розірвалася міна. Більше ніж через місяць вдалося відшукати та повернути тіло воїна. 15 березня з Іваном попрощалися у Чернігові. Похований в рідному селищі.<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=p2oTX5RDyis Чернігів поховав І.Томилка, який загинув під Вуглегірськом // «5 канал», 15 березня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2503 Томилко Иван Николаевич (пошук)]{{ref-ru}}<br/>[http://cg.gov.ua/index.php?id=13554&tp=1 Томилко Іван // Чернігівська ОДА]<br/>[http://pik.cn.ua/14616/ Чернігів попрощався з Іваном Томилком, бійцем 13 батальйону // ПіК, 16 березня 2015]</ref>
|-
|2042
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Колесник Віталій Павлович (сержант)|Колесник Віталій Павлович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{дтс|1975|9|5}}, [[Сухиня]] [[Бобровицький район]] [[Чернігівська область]]. Сержант, навідник міномета [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Раніше служив у морській піхоті. Призваний за мобілізацією 1 вересня 2014 року.|| {{дтс|2015|1|30}} || Загинув у бою на блокпосту міста [[Вуглегірськ]] ([[Донецька область]]). Сепаратисти вивезли тіла оборонців блокпоста до моргу в Єнакієво, потім передали українській стороні. В березні упізнаний серед загиблих. 15 березня Віталія поховали у рідному селі.<ref>[http://www.gorod.cn.ua/news/gorod-i-region/62867-vitalija-kolesnika-sestra-vpiznala-za-tatuyuvannjam.html Віталія Колесника сестра впізнала за татуюванням // «Городской сайт Чернигова», 19 березня 2015]<br/>[http://cg.gov.ua/index.php?id=13520&tp=1 Колесник Віталій // Чернігівська ОДА]</ref>
|-
|2043
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Харитонов Сергій Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{дтс|1969|3|26}}, [[Чернігів]]. Сержант, головний сержант&nbsp;— командир міномета мінометного взводу 1-ї мотопіхотної роти [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Закінчив Чернігівське професійно-технічне училище залізничного транспорту. після проходження строкової військової служби працював у залізничному депо міста Чернігова, потім у ВАТ «Союзспецстрах». Згодом відкрив власну станцію техобслуговування автомобілів, де працював автомеханіком. На фронт пішов у вересні 2014 року.|| {{дтс|2015|1|30}} || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під час оборони блокпоста у місті [[Вуглегірськ]] ([[Донецька область]]). Тіло не змогли тоді забрати через ворожу артилерію. На початку квітня Сергія упізнали серед загиблих за експертизою ДНК. 3 квітня захисника поховали на Алеї пам'яті чернігівського кладовища «Яцеве».<ref name="13бат-Вуглегірськ"/><ref name="13бат-4загиблих"/><ref>[http://svoboda.fm/events/238817.html «Год отвоевал&nbsp;— ни царапины». Чернігівці провели в останню путь Сергія Харитонова // «Високий вал», 3 квітня 2015]<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=09EEzMEp-Fs Чернігівці на колінах провели в останню путь загиблого під Вуглегірськом Сергія Харитонова. 03.04.2015]<br/>[http://cg.gov.ua/index.php?id=13775&tp=1 Харитонов Сергій // Чернігівська ОДА]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2578 Харитонов Сергей Николаевич (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2044
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Старченко Павло Олександрович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{дтс|1977|5|18}}, [[Старий Оскол]] [[Бєлгородська область]] [[РРФСР]]. Проживав у м. [[Чернігів]], м. [[Київ]]. Старший солдат, стрілець 1-ї мотопіхотної роти [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Школу закінчив у Чернігові. У 14 років, коли помер батько, Павло став у родині за головного. Під час навчання у старших класах закінчив курси екскурсоводів, а також «Клуб юних космонавтів» при Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків. 1995 року вступив до Харківського авіаційного інституту, але у зв'язку з травмою залишив навчання на останньому курсі. З 2000 року працював на будівельних майданчиках міста Києва. Неодноразово бував за кордоном, подорожував Європою [[автостоп]]ом. 2008 року вступив до [[Міжрегіональна академія управління персоналом|Міжрегіональної Академії управління персоналом]] ([[Київ]]) на факультет «Політологія міжнародних відносин», яку закінчив з відзнакою у 2013 році. Поки вчився, працював каменярем. 2014 року добровольцем пішов до військкомату. Не одружений. Залишилася мати.|| {{дтс|2015|1|30}} || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під час оборони блокпоста у місті [[Вуглегірськ]] ([[Донецька область]]). Тіло не змогли тоді забрати через ворожу артилерію. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих захисників, яких вивезли з місця боїв до Дніпропетровська. 9 квітня воїна поховали у Чернігові.<ref>[http://cg.gov.ua/index.php?id=13962&tp=1 Старченко Павло // Чернігівська ОДА]<br/>[http://www.newch.tv/profile_main2.php?itemid=4228 Поховали Павла Старченка // ТРА «Новий Чернігів», 9 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305122912/http://www.newch.tv/profile_main2.php?itemid=4228 |date=5 березня 2016 }}</ref>
|-
|2045
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Марченко Олексій Вікторович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1981|6|12}}, [[Комишани]] [[Херсонська область]]. Солдат [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). 20 січня приїжджав на 3 дні на похорони матері. Залишилась донька. || {{дтс|2015|1|31}} || В районі [[Дебальцеве]] бійці на БМП потрапили під мінометний обстріл, Олексій загинув від чисельних тяжких поранень. Тіло воїна забрали бойовики та, шантажуючи рідних, вимагали гроші за його повернення. За допомогою волонтерів тіло бійця було доправлено до Комишан. [[10 лютого]] односельці провели бійця в останню путь.<ref name="30омбр-Дебальцеве-втрати16" /><ref>[http://khersonline.net/novosti/obschestvo/35220-zavtra-zhiteli-kamyshan-provedut-v-posledniy-put-pogibshego-pod-debalcevo-geroya.html Завтра жители Камышан проведут в последний путь погибшего под Дебальцево героя // Херсон онлайн, 9 лютого 2015]{{ref-ru}}<br/>[http://www.kharkovforum.com/showpost.php?p=49675812&postcount=408 30 января под Дебальцево погиб мой брат Марченко Алексей Викторович // Харків Форум, 4 лютого 2015]{{ref-ru}}<br/>На табличці під час поховання зазначена дата смерті 31 січня 2015 року</ref>
|-
|2046
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} Ковальчук Юрій Анатолійович<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1969|3|4}}, [[Малий Скнит]] [[Славутський район]] [[Хмельницька область]]. Старший сержант, заступник командира БМП [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). || {{дтс|2015|1|31}} || Загинув у бою в районі [[Дебальцеве]]. Зник 25-27 січня у [[Вуглегірськ]]у, був у БМП-2. Є інформація, що згорів у машині. Вважався зниклим безвісти, упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 27 вересня 2015 року Юрія поховали в с. Малий Скнит.<ref>[http://ye.ua/news/news_21950.html У Славутському районі поховають 46-річного бійця АТО, який загинув понад півроку тому // «Є», 22 вересня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150925121459/http://ye.ua/news/news_21950.html |date=25 вересня 2015 }}<br/>[http://ye.ua/news/news_22026.html На Славутчині, стоячи на колінах, провели в останню дорогу бійця АТО Юрія Ковальчука // «Є», 27 вересня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170307061836/http://ye.ua/news/news_22026.html |date=7 березня 2017 }}<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2961 Ковальчук Юрий Анатольевич (пошук)]{{ref-ru}}</ref>
|-
|2047
|[[Файл:Paradniy.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Бобуров Руслан Юрійович]]<br/>(Позивний «Німець»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1966|3|23}}, смт [[Катеринопіль (смт)|Катеринопіль]] [[Черкаська область]]. Солдат, зенітник, кулеметник [[Айдар (батальйон)|24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар»]]. Ветеран-«афганець». Добровольцем пішов на фронт, брав участь у всіх боях батальйону за визволення Луганщини. У січні [https://www.youtube.com/watch?v=4oKrj2fopAs Руслан став героєм сюжету «Громадське. Волинь»]. || {{дтс|2015|1|31}} || Близько 13:00 місто [[Щастя (місто)|Щастя]] під [[Луганськ]]ом було обстріляно з РСЗВ «Град». Руслан загинув біля входу на прохідну [[Луганська ТЕС|Луганської ТЕС]].<ref name="НімецьІдіджей">[http://www.hromadske.tv/society/vnaslidok-obstrilu-shchastya-zaginuli-dvoye-biitsi/ Внаслідок обстрілу Щастя загинули двоє бійців «Айдару»&nbsp;— комроти // Громадське ТБ, 31 січня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203055858/http://www.hromadske.tv/society/vnaslidok-obstrilu-shchastya-zaginuli-dvoye-biitsi/ |date=3 лютого 2015 }}<br/>[http://www.ukrinform.ua/ukr/news/pid_chas_obstrilu_tes_zaginuli_troe__zahisnikiv_shchastya_2016609 Під час обстрілу ТЕС загинули двоє захисників Щастя // «Укрінформ», 1 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151001070711/http://www.ukrinform.ua/ukr/news/pid_chas_obstrilu_tes_zaginuli_troe__zahisnikiv_shchastya_2016609 |date=1 жовтня 2015 }}<br/>[https://www.facebook.com/AydarNews/posts/529808863827772 Снова груз 200&nbsp;— Немец и Диджей. // facebook Новости «Айдар», 31 січня 2015] {{ref-ru}}</ref><ref>[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=328232017366277&id=100005384441618 Эти фото были сделаны в первые дни существования бат. «АЙДАР»! // facebook Володимира Косолапова, 31 січня 2015] {{ref-ru}}<br/>[http://provce.ck.ua/u-schasti-zahynuv-katerynopilskyj-nimets-foto-video/ У Щасті загинув катеринопільський Німець (фото, відео) // «Про ВСЕ», 1 лютого 2015]</ref>
|-
|2048
|[[Файл:Paradniy.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Жеребило Вадим Володимирович]] <br/>(Позивний «Діджей»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}|| {{дтс|1993|10|7}}, [[Мена (місто)|Мена]] [[Чернігівська область]]. Боєць [[Айдар (батальйон)|24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар»]]. У 2009 році вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, після закінчення якого навчався в Київському національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут». Під час [[Євромайдан|Революції Гідності]] працював біля КМДА у зеленому наметі зі звуковою апаратурою, активний учасник [[протистояння на Грушевського]].|| {{дтс|2015|1|31}} || Близько 13:00 місто [[Щастя (місто)|Щастя]] під [[Луганськ]]ом було обстріляно з РСЗВ «Град». Загинули двоє бійців «Айдару».<ref name="НімецьІдіджей" /><ref>[https://vk.com/banderivci?w=wall-52260978_869139 Боєць Небесного Батальйону Жеребило Вадим Володимирович]<br/>[http://cntime.cn.ua/chas-novini/mena-poproshchalas-z-21-richnym-soldatom-shcho-zahynuv-u-shchasti-foto.html Мена попрощалась з 21-річним солдатом, що загинув у Щасті. Фото // «Час Чернігівський», 4 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150204141240/http://cntime.cn.ua/chas-novini/mena-poproshchalas-z-21-richnym-soldatom-shcho-zahynuv-u-shchasti-foto.html |date=4 лютого 2015 }}<br/>[http://mena.org.ua/blog/pryjde-chas-i-vony-prozriyut-3-lyutoho-menschyna-proschalasya-iz-zahyblym-herojem-foto-video/ «Прийде час, і вони прозріють» 3 лютого Менщина прощалася із загиблим героєм Вадимом Жеребилом // «Менщина», 4 лютого 2015]</ref>
|-
|2049
|[[Файл:80-одшбр.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ярмоліч Олександр Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1991|3|9}}, [[Велюнь (Дубровицький район)]] [[Рівненська область]]. Молодший сержант, командир мінометного розрахунку [[80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|80-ї окремої аеромобільної бригади]]. Був призваний на строкову військову службу у квітні 2012 року, після її закінчення продовжив службу за контрактом.|| {{дтс|2015|1|31}} || Близько 13:00 місто [[Щастя (місто)|Щастя]] під [[Луганськ]]ом було обстріляно з РСЗВ «Град». Олександр отримав тяжкі поранення під час обстрілу поряд із Луганської ТЕС, помер в лікарні міста Щастя.<ref>{{Cite web |url=http://www.hromadske.tv/society/vnaslidok-vchorashnogo-obstrilu-shchastya-zaginuli/ |title=Внаслідок вчорашнього обстрілу Щастя загинули троє бійців // «Громадське», 01 лютого 2015 |accessdate=2 лютого 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150203045543/http://www.hromadske.tv/society/vnaslidok-vchorashnogo-obstrilu-shchastya-zaginuli/ |archivedate=3 лютого 2015 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://takeinfo.net/news/view/na_fronti_zaginuv_sche_odin_bots_iz_rivnenschini_foto |title=На фронті загинув ще один боєць із Рівненщини // TakeInfo.net Новини Рівного, 2 лютого 2015 |accessdate= 2 лютого 2015 |archive-date= 4 лютого 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150204014600/http://takeinfo.net/news/view/na_fronti_zaginuv_sche_odin_bots_iz_rivnenschini_foto }}</ref>
|-
|2050
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Черепаха Олександр Іванович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1970|3|25}}, [[Скибинці (Тростянецький район)]] [[Вінницька область]]. Солдат [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Закінчив Ольгопільське ПТУ, де отримав професію електрика. Пройшов службу в армії. Працював у місцевому господарстві спочатку електриком, а потім трактористом. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Був єдиним сином у родині, батько Олександра помер 19 років тому. Залишилася мати та дружина. || {{дтс|2015|1|31}}|| Загинув у районі [[Дебальцеве]] поблизу смт [[Чорнухине]] ([[Луганська область]]) в результаті мінометного обстрілу. Тіло Олександра знайшли у моргу Дніпропетровська наприкінці лютого. 28 лютого воїна поховали у рідних Скибинцях.<ref>[http://vlasno.info/ato/item/1985-u-zapeklykh-boiakh-za-debaltseve-zahynuv-oleksandr-cherepakha-iz-trostianechchyny У запеклих боях за Дебальцеве загинув Олександр Черепаха із Тростянеччини // Vlasno.info, 25 лютого 2015]<br/>[http://trost-rada.org.ua/na-kolinah-zi-slozamy-na-ochah-ta-bolem-u-dushi-sogodni-trostyanechchyna-zustrichala-svogo-geroya На колінах, зі сльозами на очах та болем у душі сьогодні Тростянеччина зустрічала свого героя! // Тростянецька РДА, 27 лютого 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br/>[http://33kanal.com/33-jj-kanal/44-richnogo-bijjcja-128-yi-brigadi-oleksandra-2721.html 44-річного бійця 128-ї бригади Олександра Черепаху поховали 28 лютого у Скибенцях Тростянецького району // 33-й канал, 4 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305132707/http://33kanal.com/33-jj-kanal/44-richnogo-bijjcja-128-yi-brigadi-oleksandra-2721.html |date=5 березня 2016 }}</ref>
|-
|2051
|[[Файл:128-а механізована бригада.svg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Дідух Володимир Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1979|8|27}}, [[Вербів (Нараївська сільська громада)]] [[Тернопільська область]]. Солдат, водій-санітар [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї гірсько-піхотної бригади]] ([[Мукачеве]]). Працював водієм у сільгоспі, їздив на заробітки до Польщі. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Залишилися батьки, сестра.|| {{дтс|2015|1|31}} || Загинув у районі [[Дебальцеве]] від смертельного поранення у голову від снаряду. «Швидка», якою Володимир керував, повністю розбита.<ref>[http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/v-ato-zaghinuv-boyec-z-ternopil-shini-volodimir-diduh-10434843.html В АТО загинув боєць з Тернопільщини Володимир Дідух // «20 хвилин-Тернопіль», 5 лютого 2015]</ref><br/>За повідомленням «Лівий берег» із посиланням на військових, двоє бійців 128-ї бригади загинули поблизу селища [[Кам'янка (Артемівський район)|Кам'янка]] в районі [[Дебальцеве]] у стрілецькому бою.<ref>[http://ukr.lb.ua/news/2015/01/31/294009_dvoie_viyskovih_zaginuli_bilya_selishcha.html Двоє військових загинули біля селища Кам'янка в районі Дебальцевого // «LB.ua», 31 січня 2015]<br/>[http://te.20minut.ua/lyudi/brat-kazav-sho-v-shasti-nareshti-zustriv-svoye-shastya-10435763.html Брат казав, що в Щасті нарешті зустрів своє щастя // «20 хвилин-Тернопіль», 13 лютого 2015]</ref>
|-
|2052
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Довгий Олег Іванович]]<br/>{{Орден Золота Зірка (Україна)|nocat=true}} ||{{дтс|1993|1|6}}, [[Щурівці (Ізяславський район)]] [[Хмельницька область]]. Лейтенант, заступник командира гірсько-піхотної роти по роботі з особовим складом [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. Випускник Львівської Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного 2014 року. Залишилися батьки та сестра.<br/>'''Герой України''' (23.08.2018, посмертно). || {{дтс|2015|1|31}}||Загинув у районі [[Дебальцеве]] в результаті обстрілу блокпосту поблизу смт [[Чорнухине]] ([[Луганська область]]). Лише 23 лютого вдалося забрати тіло Олега з місця боїв. 26 лютого воїна поховали у рідних Щурівцях.<ref>[http://ye.ua/news/news_19070.html Під Дебальцевим загинув гірський піхотинець з Ізяславського району // «Є», 2 Лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203060658/http://ye.ua/news/news_19070.html |date=3 лютого 2015 }}<br/>[http://partner-pres.km.ua/statti/na-zjaslavschin-proveli-v-ostannyu-put-2.html На Ізяславщині провели в останню путь 22-річного героя АТО Олега Довгого // Тижневик «Партнер», 27 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402104601/http://partner-pres.km.ua/statti/na-zjaslavschin-proveli-v-ostannyu-put-2.html |date=2 квітня 2015 }}</ref>
|-
|2053
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Прошак Андрій Васильович]] <br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1990|6|9}}, [[Івано-Франківськ]]. Сержант, стрілець-помічник гранатометника [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. Спочатку був бійцем 5-го БТО, після його розформування продовжив службу у 128-й бригаді. Залишилися мати та старенька бабуся. || {{дтс|2015|1|31}} || В ніч на 31 січня група бійців, у якій був Андрій, вирушила з опорного пункту на допомогу товаришам, які на БМП-2 потрапили у засідку під час евакуації поранених з району [[Нікішине]]&nbsp;— [[Рідкодуб (Шахтарський район)]] дорогою на [[Дебальцеве]]. Андрій загинув у бою з противником. Тіло не могли знайти через сильні бої. Вже наприкінці лютого його знайшли серед вивезених до Дніпропетровська загиблих героїв.<ref>[http://www.if.gov.ua/?q=news&id=26398 Обласна влада висловлює щирі співчуття з приводу загибелі трьох прикарпатців, які брали участь АТО // івано-Франківська ОДА, 4 лютого 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2968 Прошак Андрей Васильевич]{{ref-ru}}<br/>[http://firtka.if.ua/?action=show&id=69759 На Прикарпатті мама шукає сина… // «Фіртка», 16 лютого 2015]<br/>[http://kurs.if.ua/news/znayshly_tilo_zagyblogo_pid_debaltsevym_frankivtsya_andriya_proshaka__maty_ide_na_opiznannya_15067.html Знайшли тіло загиблого під Дебальцевим франківця Андрія Прошака&nbsp;— мати їде на опізнання // «Курс», 26 лютого 2015]<br/>[http://kurs.if.ua/news/sogodni_v_ivanofrankivsk_dostavyat_zagyblogo_andriya_proshaka_15172.html Сьогодні в Івано-Франківськ доставять загиблого Андрія Прошака // «Курс», 28 лютого 2015]</ref>
|-
|2054
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Григоришин Михайло Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1990|4|28}}, [[Панівці (Борщівський район)]] [[Тернопільська область]]. Солдат, кулеметник [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. Навчався у Чернівецькому національному університеті на юриста. Мобілізований у квітні 2014 року. Спочатку служив у 51-ї ОМБр, потім у 128-ї гірсько-піхотній.|| {{дтс|2015|1|31}}||Воїни відбивали атаку на опорний пункт №&nbsp;6 на околиці [[Чорнухине]] ([[Попаснянський район]] [[Луганська область]]), яку здійснили російські збройні формування із застосуванням РСЗВ «Град», танків та мінометів. Співслужбовці бачили, як під час обстрілу Михайло впав, але до нього не можна було дістатися через бойові дії.<ref>[http://vk.com/poshuk_ato?w=wall-72016865_1563 Григоришин Михайло Васильович]{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br/>[http://uadopomoga.com/find/305-ya-zvertayus-do-vas-po-dopomoguyaka-neobhdna.html Я звертаюсь до Вас по допомогу, яка необхідна!] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150227010749/http://uadopomoga.com/find/305-ya-zvertayus-do-vas-po-dopomoguyaka-neobhdna.html |date=27 лютого 2015 }}<br/>[http://provse.te.ua/2015/02/informatsiya-pro-zahybel-myhajla-hryhoryshyna-z-sela-panivtsi-ne-pidtverdzhena/ Інформація про загибель Михайла Григоришина з села Панівці не підтверджена]</ref> У квітні тіло бійця було ідентифіковане серед загиблих, похований 20 квітня у Панівцях.<ref>[http://infoprostir.te.ua/?p=87532 В зоні АТО загинув 24-річний боєць з Тернопільщини // «Інфопростір Тернополя», 15 квітня 2015]<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=9Z9NcidUWbI Тернопільщина прощається із загиблим бійцем Михайлом Григоришиним // ТСН, 17 квітня 2015]<br/>[http://tv4.te.ua/тіло-героя-захисника-україни-михайла/ // TV-4, 17 квітня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150425060845/http://tv4.te.ua/тіло-героя-захисника-україни-михайла/ |date=25 квітня 2015 }}<br/>[http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/ternopolyani-zustrili-kortezh-zaghiblogho-mihajla-ghrighorishina-10443629.html Тернополяни зустріли загиблого в АТО Михайла Григоришина // «20 хвилин Тернопіль», 17 квітня 2015]<br/>[http://www.5.ua/ato-na-shodi/Iz-zahyblym-bilia-Debaltsevoho-biitsem-ATO-poproshchalysia-na-Ternopilshchyni-77522.html Із загиблим біля Дебальцевого бійцем АТО попрощалися на Тернопільщині // «5 канал», 20 квітня 2015]</ref>
|-
|2055
|[[Файл:15-й гірсько-піхотний батальйон.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Матусевич Сергій Андрійович]]<br/>(Позивний «Махор»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1992|2|4}}, [[Кривець (Ставищенський район)]] [[Київська область]]. Старший солдат, старший сапер інженерно–саперного взводу [[15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон|15-го окремого гірсько-піхотного батальйону]] ([[Ужгород]]) [[128-ма гірсько-піхотна бригада (Україна)|128-ї окремої гірсько-піхотної бригади]]. Ще до війни мріяв бути військовим. Добровольцем пішов до ЗСУ навесні 2014 року. Круглий сирота, залишилися дід та бабуся. Розшукується. Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), Указ Президента №&nbsp;108/2015 від 26 лютого 2015 року.|| {{дтс|2015|1|31}}||Воїни відбивали атаку на опорний пункт поблизу [[Чорнухине]] ([[Попаснянський район]] [[Луганська область]]), яку здійснили російські збройні формування із застосуванням РСЗВ «Град», танків та мінометів. В останній раз Сергія бачили пораненим у голову, без свідомості. Залишився на окупованій території.<ref>[http://anons.uz.ua/news/extraordinary/20248-nuzhna-pomosch-v-poiske-cheloveka-v-zone-ato-foto.html Нужна помощь в поиске человека в зоне АТО! // Анонс Закарпаття, 15 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150227053646/http://anons.uz.ua/news/extraordinary/20248-nuzhna-pomosch-v-poiske-cheloveka-v-zone-ato-foto.html |date=27 лютого 2015 }}{{ref-ru}}<br/>[http://naidy.org.ua/?p=2489 Матусевич Сергій Андрійович]{{ref-ru}}<br/>[http://chask.net/?p=29879 Історія одного солдата // «Час Київщини», 12 червня 2014] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150227062159/http://chask.net/?p=29879 |date= 27 лютого 2015 }}</ref>
|-
|2056
|[[Файл:Kyivska_Rus.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Голуб Аркадій Юрійович]]<br/>(«Броня»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1979|11|26}}, [[Бровари]] [[Київська область]]. Солдат, стрілець [[25-й окремий мотопіхотний батальйон «Київська Русь»|25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь»]] (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Строкову службу проходив у танкових військах. Мобілізований у квітні 2014 року, пройшов підготовку у Центрі «Десна», з серпня перебував в районі Дебальцевого. У вересні був поранений, після лікування повернувся на фронт у січні 2015 року. Залишилася вагітна дружина та 7-річна донька, вже після смерті Аркадія народилася друга донька.|| {{дтс|2015|1|31}}|| Підрозділ батальйону утримував дорогу від [[Дебальцеве]] на [[Нікішине]]. Під час евакуації поранених з району [[Нікішине]]&nbsp;— [[Рідкодуб (Шахтарський район)]] колона військових машин потрапила у засідку. Боєць загинув у ближньому бою від осколкових та кульових поранень, був вбитий контрольним пострілом у голову. Тіло воїна знайшли та вивезли наприкінці лютого. Похований у Броварах на новому кладовищі по вулиці Кутузова.<ref name="МоскаленкоГолуб">[http://revisor.org.ua/all/34-holovne/220-hirke-vidlunnia-debaltsevoho Гірке відлуння Дебальцевого // «Громадський ревізор», 26 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402142904/http://revisor.org.ua/all/34-holovne/220-hirke-vidlunnia-debaltsevoho |date=2 квітня 2015 }}<br/>[http://www.z-pravda.com.ua/2015/02/blog-post_7.html Під Дебальцево загинуло ще двоє броварчан: обоє з батальйону «Київська Русь» // «Згурівська правда», 27 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402091003/http://www.z-pravda.com.ua/2015/02/blog-post_7.html |date= 2 квітня 2015 }}<br/>[http://revisor.org.ua/all/34-holovne/235-sotni-brovarchan-vshanuvaly-zahyblykh-zemliakiv Сотні броварчан вшанували загиблих земляків «Громадський ревізор», 26 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402135306/http://revisor.org.ua/all/34-holovne/235-sotni-brovarchan-vshanuvaly-zahyblykh-zemliakiv |date=2 квітня 2015 }}<br/>[http://mpz.brovary.org/tila-poleglih-brovarskih-voyiniv-sergiya-moskalenka-ta-arkadiya-goluba-povernuli-dodomu-fotoreportazh/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402090206/http://mpz.brovary.org/tila-poleglih-brovarskih-voyiniv-sergiya-moskalenka-ta-arkadiya-goluba-povernuli-dodomu-fotoreportazh/ |date=2015-04-02 }} Тіла полеглих броварських воїнів Сергія Москаленка та Аркадія Голуба повернули додому&nbsp;— ФОТОРЕПОРТАЖ // «Маєш право знати», 27 лютого 2015</ref><ref>[http://memorybook.org.ua/4/golub25.htm Голуб Аркадій Юрійович («Броня»)]<br/>[http://atbrovary.org/article/684 Вічна пам'ять і слава Героям&nbsp;— історія Аркадія Голуба // «At Brovary»]</ref>
|-
|2057
|[[Файл:Kyivska_Rus.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Москаленко Сергій Миколайович]]<br/>(«Рижий»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}||{{дтс|1969|4|13}}, [[Бровари]] [[Київська область]]. Солдат, стрілець [[25-й окремий мотопіхотний батальйон «Київська Русь»|25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь»]] (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). У 1980-х проходив строкову службу у радіотехнічних військах в [[РРФСР]]. Дуже любив малювати та майструвати. Працював у взуттєвому кооперативі. На фронт пішов добровільно, оскільки мав проблеми із зором і не підлягав призову. Після підготовки у Центрі «Десна» поїхав на передову. Розлучений, залишилися донька.|| {{дтс|2015|1|31}}|| Підрозділ батальйону утримував дорогу від [[Дебальцеве]] на [[Нікішине]]. Під час евакуації поранених з району [[Нікішине]]&nbsp;— [[Рідкодуб (Шахтарський район)]] колона військових машин потрапила у засідку. Боєць загинув у ближньому бою від осколкових та кульових поранень. Тіло воїна знайшли та вивезли наприкінці лютого. Похований у Броварах на новому кладовищі по вулиці Кутузова.<ref name="МоскаленкоГолуб"/><ref>[http://memorybook.org.ua/16/moskalenko25.htm Москаленко Сергій Миколайович («Рижий»)]<br/>[http://atbrovary.org/article/1313 Шляхами Героїв. Історія Сергія Москаленка // «At Brovary»]</ref><br/>''Прим.'': У документах вказано, що Сергій загинув 1 лютого.
|-
|2058
|{{43 ОАБр ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Воропай Василь Васильович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1956|1|11}}, 59 років, [[Косарі (село)|Косарі]] [[Кам'янський район]] [[Черкаська область]]. Старший солдат, командир відділення [[43-тя окрема артилерійська бригада (ЗСУ)|43-ї окремої артилерійської бригади]] ([[Дівички]]). Голова Косарської сільської ради з листопада 2008 року. Призваний 4 вересня 2014 року. Залишилися мати, дружина та двоє дітей.|| {{дтс|2015|1|31}}||Загинув під час обстрілу в районі селищ [[Гродівка]]&nbsp;— [[Очеретине (смт)]] ([[Донецька область]]).<ref>[http://progolovne.ck.ua/archives/126468 На війні загинув сільський голова с. Косарі Василь Воропай // «Про головне», 1 лютого 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}<br/>[http://progolovne.ck.ua/archives/126847 У селі Косарі попрощалися із сільським головою, що загинув на війні (фото) // Про Головне, 4 лютого 2015]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>
|-
|2059
|{{43 ОАБр ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Антоненко Павло Леонідович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1992|4|2}}, [[Чигирин]] [[Черкаська область]]. Старший солдат, старший навідник [[43-тя окрема артилерійська бригада (ЗСУ)|43-ї окремої артилерійської бригади]] ([[Дівички]]). || {{дтс|2015|1|31}}||Загинув під час обстрілу в районі селищ [[Гродівка]]&nbsp;— [[Очеретине (смт)]] ([[Донецька область]]).<ref>[http://progolovne.ck.ua/archives/126479 На Донеччині загинув молодий чигиринець Павло Антоненко // «Про головне», 1 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150718145335/http://progolovne.ck.ua/archives/126479 |date=18 липня 2015 }}<br/>[http://memorybook.org.ua/1/antonenko.htm Антоненко Павло Леонідович]</ref>
|-
|2060
|{{43 ОАБр ЗСУ}}||{{flagicon|Україна}} [[Пономаренко Микола Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1981|5|13}}, [[Корюківка]] (с. Мілейки) [[Чернігівська область]]. Молодший сержант, командир гармати [[43-тя окрема артилерійська бригада (ЗСУ)|43-ї окремої артилерійської бригади]] ([[Дівички]]). Після мобілізації перепідготовку проходив у [[26-та окрема артилерійська бригада (ЗСУ)|26-й окремій артбригаді]], в/ч пп В3231 ([[Бердичів]]). Понад 10 років працював вальником лісу у Корюківському лісництві, ДП «Корюківське лісове господарство». Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Залишились батьки, дружина, 5-річна донька та 3-річний син.|| {{дтс|2015|1|31}}|| Загинув під час обстрілу в районі селищ [[Гродівка]]&nbsp;— [[Очеретине (смт)]] ([[Донецька область]]).<ref>[http://cg.gov.ua/index.php?id=13036&tp=1 Пономаренко Микола // Чернігівська ОДА]<br/>[http://memorybook.org.ua/19/ponomarenkomyk.htm Пономаренко Микола Миколайович // Книга пам'яті]<br/>[http://koradm.cg.gov.ua/index.php?id=128965&tp=0 Корюківщина зустріла загиблого героя // Корюківська РДА, 4 лютого 2015]<br/>[http://korjukivka-sity.at.ua/news/geroji_ne_vmirajut/2015-02-04-3398 Герої не вмирають! // «Крюківка наше місто», 4 лютого 2015]</ref><br/>За іншими джерелами, служив в [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-му окремому мотопіхотному батальйоні «Чернігів-1»]], загинув внаслідок осколкового поранення під час обстрілу з РСЗВ «Град» під [[Вуглегірськ]]ом.<ref>{{Cite web |url=http://www.lesovod.org.ua/node/23560 |title=Він захищав Україну… // «Український лісовод», 6 лютого 2015 |accessdate=6 лютого 2015 |archive-date=18 липня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160718215253/http://www.lesovod.org.ua/node/23560 }}</ref>
|-
|2061
|[[Файл:Звіробій.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Дмитрів Святослав Сергійович]]<br/>{{Орден Данила Галицького|nocat=true}}||{{дтс|1992|12|10}}, [[Київ]]. Старший солдат [[3-й окремий танковий батальйон (ЗСУ)|3-го окремого танкового батальйону «Звіробій»]] ([[Десна (Козелецький район)|Десна]]). На початку січня, коли перебував у відпустці, одружився.|| {{дтс|2015|1|31}} || Загинув під час виконання бойового завдання.<ref>[https://www.facebook.com/buyvolyuk/posts/10204862630577906 31.01.15 при виконаннІ бойового завдання загинув Святослав Дмитрів // facebook Олександр Буйволюк, 2 лютого 2015]</ref>
|-
|2062
|[[Файл:13-й БТрО ЗСУ .png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Кравченко Євген Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1991|9|13}}, [[Чернігів]]. Молодший сержант, командир відділення&nbsp;— командир БМП 1-ї мотопіхотної роти [[13-й окремий мотопіхотний батальйон|13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»]] [[1-ша окрема гвардійська танкова бригада (Україна)|1-ї окремої танкової бригади]] (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Навчався у чернігівському професійному будівельному ліцеї №&nbsp;18 на зварювальника. Після проходження строкової військової служби працював у ТОВ «Чернігів ТОРГ». Призваний за мобілізацією 24 квітня 2014 року.|| {{дтс|2015|1|31}}|| Під час бою з російськими збройними формуваннями при обороні блокпоста 1302 у місті [[Вуглегірськ]] ([[Донецька область]]) отримав поранення, несумісне з життям. Поховали героя на чернігівському кладовищі Яцево на Алеї пам'яті воїнів, загиблих в АТО.<ref name="13бат-Вуглегірськ"/><ref name="13бат-4загиблих"/><ref>[http://pivnich.info/u-chernihovi-provely-v-ostannyu-put-komandyra-bmp/ Чернігів провів у останню путь Євгена Кравченка // «Високий вал», 5 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150207105823/http://pivnich.info/u-chernihovi-provely-v-ostannyu-put-komandyra-bmp/ |date=7 лютого 2015 }}<br/>[http://cg.gov.ua/index.php?id=13035&tp=1 Кравченко Євгеній // Чернігівська ОДА]</ref>
|-
|2063
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Башняк Роман Васильович]]<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} || {{дтс|1972|4|14}}, [[Новофастів]] [[Погребищенський район]] [[Вінницька область]]. Капітан, командир взводу 3 роти танкового батальйону [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). 1989 року вступив до Казанського військового танкового училища. Впродовж 1993—2001 років служив у Збройних силах України на посадах командира взводу в м. [[Бердичів]] та заступника начальника штабу бригади, що дислокується у м. [[Біла Церква]]. Мобілізований 31 липня 2014 року. Залишилися дружина та донька. || {{дтс|2015|1|31}} || Загинув у бою поблизу селища [[Чорнухине]] ([[Попаснянський район]] [[Луганська область]]). Перебував у списках зниклих безвісти. Похований 23 липня 2015 року в с. Новофастів<ref>[http://naidy.org.ua/?p=3058 Башняк Роман Васильович]<br/>[http://zakarpattya.net.ua/News/142763-Na-Tiachivshchyni-pid-imenem-Romana-Kozychka-pokhovaly-soldata-z-30-i-bryhady-shcho-polih-u-rosiisko-ukrainskii-viini На Тячівщині під іменем Романа Козичка поховали солдата з 30-ї бригади, що поліг у російсько-українській війні. 20.07.2015]<br/>[http://pogrda.gov.ua/news/pogrebishhani_proveli_v_ostannju_put_geroja_oficera_meshkancja_s_novofastiv_romana_bashnjaka/2015-07-24-1140 Погребищани провели в останню путь героя-офіцера, мешканця с. Новофастів Романа Башняка. 24.07.2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150930171753/http://pogrda.gov.ua/news/pogrebishhani_proveli_v_ostannju_put_geroja_oficera_meshkancja_s_novofastiv_romana_bashnjaka/2015-07-24-1140 |date=30.09.2015 }}</ref>
|-
|2064
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Лимарь Олександр Миколайович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{дтс|1956|6|13}}, 58 років, [[Антрацит (місто)|Антрацит]] [[Луганська область]]. Молодший сержант, механік-водій танку 3 роти танкового батальйону [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). У 2014 році разом з сім'єю переїхав з тимчасово окупованої території до міста [[Світловодськ]] ([[Кіровоградська область]]). 28 серпня добровольцем пішов до Української армії захищати рідну землю, проходив підготовку в 169-му Навчальному центрі. В січні 2015 року був направлений в зону АТО під Дебальцеве. Одружений. || {{дтс|2015|1|31}} || Загинув у бою поблизу селища [[Чорнухине]] ([[Попаснянський район]] [[Луганська область]]). Перебував у списках зниклих безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 29 липня 2015 року в Світловодську.<ref>[http://svetlovodsk.com.ua/7635-oleksandr-lymar.html Світловодськ попрощався з Олександром Лимарем // «Світловодськ», 29 липня 2015]</ref><br/>Прим. Башняк Роман і Лимарь Олександр були в одному танковому екіпажі, разом з ними після бою зник безвісти Олександр Батурин.
|-
|2065
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Батурін Олександр Валентинович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{дтс|1983|9|1}}, [[Київ]]. Солдат, навідник-оператор 2 роти танкового батальйону [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Був мобілізований 17 червня 2014 року військовим комісаріатом Святошинського району до навчального центру «Десна» на 45 днів. У зоні АТО з серпня 2014 року. Залишились батько, мати та сестра. || {{дтс|2015|1|31}} || Загинув у бою поблизу селища [[Чорнухине]] ([[Попаснянський район]] [[Луганська область]]). Перебував у списках зниклих безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 14 липня 2015 року в с.[[Германівка (Обухівський район)]] [[Київська область]].<ref>[https://vk.com/wall-81784785_296 Пропал без вести // «Комиссия по делам военнопленных МО ДНР», 17 червня 2015]<br/>[http://naidy.org.ua/?p=3061 Батурин Александр Валентинович // «Всеукраинский портал поиска пропавших без вести»]<br/>[http://www.mil.gov.ua/news/2015/09/23/prezident-vidznachiv-nagorodami-92-zagiblih-ta-46-poranenih-u-boyah-na-donbasi-vijskovih-zs-ukraini--/ Президент відзначив нагородами 92 загиблих та 46 поранених у боях на Донбасі військових ЗС України // «Міністерство оборони України», 23 вересня 2015]</ref>
|-
|2066
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Волошин Ігор Олексійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{дтс|1969|7|27}}, [[Кузьминчик]] [[Чемеровецький район]] [[Хмельницька область]]. Проживав у с. [[Вільхівці (Чемеровецький район)|Вільхівці]]. Солдат, гранатометник [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). Прикарпатський факультет Національної академії внутрішніх справ України. З 1996 до 2001 роки служив дільничним інспектором центрального відділу міліції Хмельницького міськвідділу УМВС. Останнім часом працював монтером колії на Хмельницькій дистанції колії. Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилося двоє синів, 24 і 10 років.|| {{дтс|2015|1|31}} || Загинув поблизу селища [[Чорнухине]] ([[Попаснянський район]] [[Луганська область]]). Його тіло вдалось забрати з поля бою тільки наприкінці лютого. Поховали Ігора 28 лютого на кладовищі у с. Вільхівці.<ref>[http://33tv.com.ua/first_blog.html?record_id=2074 Хмельниччина оплакує ще трьох Героїв // «33 канал», 27 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150330015738/http://33tv.com.ua/first_blog.html?record_id=2074 |date=30 березня 2015 }}<br/>[http://excl.com.ua/news/2015/03/03/7611/na_hmelnychchyni_poproshchalysja_iz_bijcem_jakyj_zagynuv_na_luganshchyni На Хмельниччині попрощалися із бійцем, який загинув на Луганщині // «Ексклюзив», 3 березня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402092428/http://excl.com.ua/news/2015/03/03/7611/na_hmelnychchyni_poproshchalysja_iz_bijcem_jakyj_zagynuv_na_luganshchyni |date=2 квітня 2015 }}<br/>[http://chemrada.org.ua/ua/news/read/641/chemerovechchina-proschalasja-iz-zagiblim-bijtsem-ato Чемеровеччина прощалася із загиблим бійцем АТО // Чемеровецька райрада, 29 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402133740/http://chemrada.org.ua/ua/news/read/641/chemerovechchina-proschalasja-iz-zagiblim-bijtsem-ato |date=2 квітня 2015 }}</ref>
|-
|2067
|[[Файл:UA 30 Mechanized Brigade New.png|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Садовець Віктор Анатолійович]]<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} || {{дтс|1965|6|8}}, [[Мовчани (Красилівський район)]] [[Хмельницька область]]. Молодший сержант [[30-та окрема механізована бригада (Україна)|30-ї окремої механізованої бригади]] ([[Новоград-Волинський]]). На фронт пішов добровольцем. Залишилися батьки та сім'я.|| {{дтс|2015|1|31}} || Загинув у бою у [[Луганська область|Луганській області]] в районі міста [[Дебальцеве]]. Ідентифікований в Дніпропетровську за експертизою ДНК серед загиблих. 22 травня захисника поховали у рідному селі Мовчани.<ref>[http://krasylivrada.km.ua/?dep=2&w=show_news&dep_up=48&dep_cur=49&news_id=1125 Красилівщина попрощалася з жителем с. Мовчани, воїном-добровольцем Садовцем Віктором Анатолійовичем // Красилівська районна рада, 22 травня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304125711/http://krasylivrada.km.ua/?dep=2&w=show_news&dep_up=48&dep_cur=49&news_id=1125 |date= 4 березня 2016 }}<br/>[http://www.33tv.com.ua/first_blog.html?record_id=2655 На Хмельниччині поховали бійця 30 механізованої бригади // «33 канал», 26 травня 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305100508/http://www.33tv.com.ua/first_blog.html?record_id=2655 |date=5 березня 2016 }}</ref>
|-
|2068
|[[Файл:Donbas logo.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Ковальов Костянтин Георгійович]]<br/>(Позивний «Гера»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1958|5|10}}, 56 років, [[Дніпропетровськ]]. Молодший сержант резерву, начальник поста збору та обробки інформації [[Донбас (батальйон)|резервного батальйону оперативного призначення «Донбас»]]. || {{дтс|2015|1|31}} || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під [[Вуглегірськ]]ом ([[Донецька область]]).<br/>В бою під [[Вуглегірськ]]ом [[31 січня]] загинули 4 бійця батальйону (позивні Папа, Карат, Твердий, Гера), ще 11 отримали поранення. Вранці [[1 лютого]] машину, на якій бійці повертались з нічної розвідки з [[Чорнухине]] до [[Дебальцеве]] було обстріляно, загинули позивні Медок і Даді, комбат Семенченко отримав поранення.<ref name="Донбас-31-01">[http://tyzhden.ua/News/128885 Під Вуглегірськом загинуло четверо бійців «Донбасу», у Семенченка&nbsp;— контузія // «Тиждень», 1 лютого 2015]<br/>[http://112.ua/mnenie/boy-pod-uglegorskom-kak-eto-bylo-na-samom-dele-istoriya-semena-semenchenko-184260.html Бой под Углегорском: Как это было на самом деле&nbsp;— история Семена Семенченко // «112», 4 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304131210/http://112.ua/mnenie/boy-pod-uglegorskom-kak-eto-bylo-na-samom-dele-istoriya-semena-semenchenko-184260.html |date=4 березня 2016 }}<br/>[http://vv.gov.ua/news.php?nid=6757&lang=ua Вічна пам'ять загиблим героям! // Національна гвардія України, 2 лютого 2015] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150202204637/http://vv.gov.ua/news.php?nid=6757&lang=ua |date=2 лютого 2015 }}{{ref-ru}}</ref>
|-
|2069
|[[Файл:Donbas logo.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Магомедов Кадир Кримханович]]<br/>(Позивний «Карат»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1972|2|19}}, [[Харків]]. Молодший сержант резерву, старший кулеметник БТР [[Донбас (батальйон)|резервного батальйону оперативного призначення «Донбас»]]. || {{дтс|2015|1|31}} || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під [[Вуглегірськ]]ом ([[Донецька область]]).<ref name="Донбас-31-01" /><ref name="МагомедовКопиця">[http://vk.com/teroboronadonbass?w=wall-67137561_9769 Харків 5 лютого в скорботі двічі // Паблік Батальон теробороны Донецкой области «Донбасс», 7 лютого 2015]</ref>
|-
|2070
|[[Файл:Donbas logo.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Беляєв Сергій Володимирович]]<br/>(Позивний «Папа»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1960|1|20}}, 54 роки, [[Кривий Ріг]] [[Дніпропетровська область]]. Старший солдат резерву, старший кулеметник БТР [[Донбас (батальйон)|резервного батальйону оперативного призначення «Донбас»]]. Залишилось двоє синів.|| {{дтс|2015|1|31}} || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під [[Вуглегірськ]]ом ([[Донецька область]]).<ref name="Донбас-31-01" /><ref>{{Cite web |url=http://newsmir.info/ua/podii/v-zoni-ato-zagynuv-kryvorizhec-sergij-belyaev-zavtra-vidbudetsya-pohoron-bijcya |title=В Зоні АТО загинув криворіжець Сергій Бєляєв. Завтра відбудеться похорон бійця // NewsMir.info, 4 лютого 2015 |accessdate=5 лютого 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150206025357/http://newsmir.info/ua/podii/v-zoni-ato-zagynuv-kryvorizhec-sergij-belyaev-zavtra-vidbudetsya-pohoron-bijcya |archivedate=6 лютого 2015 |deadurl=yes }}</ref>
|-
|2071
|[[Файл:Donbas logo.jpg|110пкс]]||{{flagicon|Україна}} [[Мякотін Сергій Павлович]]<br/>(Позивний «Твердий»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}} ||{{дтс|1970|12|5}}, [[Лебедин]] [[Сумська область]]. Солдат резерву, розвідник [[Донбас (батальйон)|резервного батальйону оперативного призначення «Донбас»]]. На фронт Сергій пішов разом із братом, воював спочатку в [[Добровольчий український корпус|ДУК «Правий сектор»]], потім приєднався до батальйону «Донбас».|| {{дтс|2015|1|31}} || Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під [[Вуглегірськ]]ом ([[Донецька область]]).<ref name="Донбас-31-01" /><ref>[http://www.lebedinpress.com.ua/kategorii/novosti/1086-tragichna-zvistka-z-frontu Трагічна звістка з фронту // «Лебедин Прес», 3 лютого 2015]<br/>[http://www.lebedinpress.com.ua/kategorii/novosti/1088-lebedintsi-poproshchalisya-z-geroem-ato Лебединці попрощалися з Героєм АТО // «Лебедин Прес», 4 лютого 2015]</ref>
|-

|}

== Посилання ==
* [http://memorybook.org.ua Книга пам'яті загиблих]
* [https://ukraine-memorial.org/ua/biography-list Український меморіал. Пам'яті героїв, що загинули за Україну]
* [http://www.mil.gov.ua/multimedia/panteon-geroiv/ Пантеон Героїв] (Сайт Міністерства оборони України)
* [http://ngu.gov.ua/ua/vony-zhyttya-viddaly-za-vitchyznu Вони життя віддали за Вітчизну] (Сайт Національної гвардії України)
* [http://dpsu.gov.ua/ua/Vichna-pamyat-geroyam-prikordonnikam/ Вічна пам'ять героям-прикордонникам!] (Сайт Державної прикордонної служби України)
* [https://web.archive.org/web/20160701184941/http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/category?cat_id=148790 Пам'яті героїв] (Сайт Служби безпеки України)
* [http://www.academy.ssu.gov.ua/ua/page/page_1415198830.htm Пам'ятаємо] (Сайт Національної академії СБУ)
* [http://cg.gov.ua/index.php?id=11747&tp=1&pg= Герої не вмирають] (Сайт Чернігівської ОДА)
* [https://web.archive.org/web/20161228043759/http://www.vin.gov.ua/web/vinoda.nsf/web_alldocs/DocЛМЛЧ9NYJFL Вони захищали Україну] (Сайт Вінницької ОДА)
* [https://web.archive.org/web/20181219211151/http://oda.zt.gov.ua/kniga-pamyati-geroiv-ato/ Книга пам'яті героїв АТО] (Сайт Житомирської ОДА)
* [http://www.mk.gov.ua/ua/heroes_dnd/ Герої не вмирають] (Сайт Миколаївської ОДА)
* [http://khoda.gov.ua/geroї-ne-vmiraut/storinka-pamyati/ Сторінка пам'яті. Херсонщина] (Сайт Херсонської ОДА)
* [https://web.archive.org/web/20160823232233/http://oblrada.pl.ua/index.php/component/content/article/84-pamjataemo-zagiblih-geroyiv/5380-pamjataemo-zagiblih-geroyiv Пам'ятаємо загиблих героїв] (Сайт Полтавської Облради)
* [http://sumymemory.gov.ua/database/anti-terrorist-operation-in-ukraine.html Книга пам'яті Сумської області]
* [http://lib.kr.ua/index.php?menuid=188 Герої АТО] (Сайт Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтва імені О.М.Бойченка)
* [http://patriot.odessa.gov.ua/vjskovosluzhbovcv-yak-zaginuli-pd-chas-provedennya-ato-ta-pohovan-na-teritor-odesko-oblast/ Військовослужбовці, які загинули під час проведення АТО, з Одеської області]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} (Сайт Одеського обласного центру патріотичного виховання дітей та молоді)
* [http://dumskaya.net/news/nikto-ne-zabyt-na-donbasse-pogibla-pochti-sotnya-045653/ Ніхто не забутий: на Донбасі загинула майже сотня військовослужбовців з Одеської області (список)] (Одеське видання «Думська»)
* [http://vn.20minut.ua/infographics/vijs-kovosluzhbovci-z-vinnichchini-yaki-zaghinuli-v-zoni-ato-10409076.html Військовослужбовці з Вінницької області, які загинули в зоні АТО] (Сайт «20 хвилин: Вінниця»)
* [https://web.archive.org/web/20170717141040/http://paralleli.if.ua/news/48624.html Список загиблих у зоні АТО мешканців Прикарпаття] (Інтернет-видання «Паралелі»)
* [https://web.archive.org/web/20150406232800/http://all.kharkov.ua/memorial/ Меморіал пам'яті загиблих харків'ян - Героїв АТО] (Портал «Весь Харків»)
* [http://heroeschernivtsi2014.blogspot.com/ Герої. Чернівецька область. АТО] (блог)
* [http://rivne1.tv/Info/?id=38477 Пам'яті загиблих воїнів... Список військових, які загинули в зоні АТО, та з якими прощалися на Рівненщині] (Проект «Ціна Свободи», сайт телеканалу «Рівне-1»)
* [http://memory.ye.ua/ Сайт пам'яті загиблих героїв Хмельниччини в ході АТО 2014 року] (Медіа-корпорація «Є»)

== Див. також ==
* [[Бої за Донецький аеропорт]]
* [[Бої за Дебальцеве]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

{{Списки втрат українських військовослужбовців (2014 - дотепер)}}
{{-}}{{Російська збройна агресія проти України (2014‒2016)}}

[[Категорія:2015 в Україні]]
[[Категорія:Списки загиблих учасників російсько-української війни|2015-01]]
[[Категорія:Померли 2015|*]]
[[Категорія:Січень 2015]]