Перегляд вихідного коду сторінки Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (травень 2023)

{{Main|Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну}}

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у [[Російсько-українська війна (з 2014)|російсько-українській війні]] за травень 2023 року (включно).
{{Повідомлення |Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України<ref>{{cite web |title=Чому ми досі нічого не знаємо про втрати української армії у війні |url=https://www.bbc.com/ukrainian/features-60632408 |website=BBC |accessdate=10 березня 2022 |date=9 березня 2022 |archive-date=9 березня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220309173631/https://www.bbc.com/ukrainian/features-60632408 }}</ref>.}}

== Усі списки ==
{{Списки втрат українських військовослужбовців (2014 - дотепер)}}

== Список загиблих за травень 2023 року ==
{| class="wikitable sortable" style="width:100%;"f
|+
|-
! style="width:1%;" | №
! style="width:2%;" | Світлина Емблема
! style="width:12%;" | Прізвище, ім'я,<br/>по-батькові
! style="width:39%;" | Про особу
! style="width:37%;" | Обставини смерті
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 1 травня ===
|-----
|-
|11425
|[[Файл:State Border Guard Service Patches of Ukraine 09.jpg|126x126пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Стібак Назар Васильович'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}
|4 грудня 1991, с. [[Майдан (Львівський район)|Майдан]] Львівського району. Долучився до лав ЗСУ у складі [[Львівський прикордонний загін|Львівського ПКШР, військова частина 2144]] 28 квітня 2022 року<ref>{{Cite web|title=Присвоєння звання Герой України(посмертно) військовослужбовцю ДПСУ Стібаку Назару Васильовичу Електронні петиції — Офіційне інтернет-представництво Президента України|url=https://petition.president.gov.ua/petition/192160|website=petition.president.gov.ua|accessdate=2023-06-06}}</ref>. У Героя залишилися дружина, син, мати, батько та брати, які також стоять на захисті кордонів України.
|Загинув у бою з російськими окупантами у місті Бахмут<ref>{{Cite news|url=https://varta1.com.ua/news/u-vazhkomu-boyu-v-bahmuti-zaginuv-zahisnik-zi-lvivshchini-foto_364491.html|title=У важкому бою в Бахмуті загинув захисник зі Львівщини (ФОТО)}}</ref>. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref>{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/4482023-47621|title=Указ президента України №448/2023|date=26 липня 2023}}</ref>.
|-
|11426
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ткаченко Андрій Іванович'''{{Орден За мужність III ступеня}}
|25 квітня 1980, с. [[Попільня (Корюківський район)|Попільня]] Сновської громади. У 1997 році закінчив Попільнянську середню школу, потім Щорське СПТУ №&nbsp;7, отримав професію лісника. З 1998 по 2000 рік проходив строкову військову службу. Згодом працював у&nbsp; ТОВ «Древосновськ». Був мобілізований 16 листопада 2022 року. Служив у військовій частині А0284 на посаді навідника десантно-штурмового відділення.
|Загинув поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://cheline.com.ua/news/vijna/pid-bahmutom-zaginuv-voyin-iz-snovskoyi-gromadi-354228|title=Під Бахмутом загинув воїн із Сновської громади}}</ref>. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":18">{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/5142023-47913|title=Указ президента України №514/2023 Про відзначення державними нагородами України|date=24 серпня 2023}}</ref>.
|-
|11427
|[[Файл:24 ОМБр.svg|157x157пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кріса Віталій'''
|21.06.1976, м. [[Львів]]. Навчався у Ліцеї №&nbsp;93 Львівської міської ради. Здобув дві вищі освіти у Національному університеті «Львівська політехніка», де також закінчив військову кафедру. У 1996 році був у складі миротворчого батальйону в Югославії. У жовтні 2022 року став на захист Батьківщини до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Боровся із російськими загарбниками на Донеччині. У Віталія Кріси залишилися батьки, дружина та двоє синів.
|Загинув на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://varta1.com.ua/news/zavtra-lviv-poproshchayutsya-shche-z-dvoma-geroyami-shcho-pro-nih-vidomo-foto_364617.html=Завтра Львів попрощається ще з двома Героями: що про них відомо (ФОТО)}}</ref>.
|-
|11428
|[[Файл:24 ОМБр.svg|157x157пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Настунчин Іван Євстахієвич'''
|1978, с. [[Пчани]] Жидачівської громади. У 1996 році вступив у лави Збройних Сил України. У 1998 році отримав перший бойовий досвід у складі міжнародних миротворчих сил на території колишньої Югославії. Був відзначений нагородами за виконання&nbsp; миротворчої місії. Син Максим також служить у ЗСУ.
|24 квітня був на позиціях Донеччини. І за тиждень загинув. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нью-Йорк Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://lviv.media/lvivshchyna/71514-na-lvivshini-proveli-v-ostannyu-put-geroya-yakij-zaginuv-na-donechchini/|title=На Львівщині провели в останню путь Героя, який загинув на Донеччині}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/ivan-nastunchyn|title=Іван Настунчин}}</ref>.
|-
|11429
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Баран Тарас Миколайович'''
|1 жовтня 1985, с. [[Бартатів]], Львівська область. Капітан медичної служби.
|Загинув внаслідок влучання ПТУР в машину медслужби й отримав несумісні з життям поранення<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/466505-na-vijni-zaginuv-vijskovij-medik-zi-lvivsini-taras-baran/|title=На війні загинув військовий медик зі Львівщини Тарас Баран}}</ref>.
|-
|11430
|[[Файл:Нашивка 101-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Закарпатська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Панющик Іван'''
|38 років, с. [[Білки (Хустський район)|Білки]], Закарпаття. Молодший сержант
|Отримав поранення під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут Донецької області 1 травня 2023. Похорон відбувся 20 травня 2023 в селі Білки. Похований на Алеї Слави сільського кладовища<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/481879-na-vijni-zaginuv-zakarpatec-ivan-panusik/|title=На війні загинув закарпатець Іван Панющик}}</ref>.

|-
|11431
|[[Файл:60-та окрема піхотна бригада.png|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Бовш Віктор'''
|50 років, с. [[Ромейки (Україна)|Ромейки]] Рівненської області. Здобув фах слюсаря у професійно-технічному училищі. Працював будівельником. Під час повномасштабного вторгнення Віктор вступив до лав ЗСУ. Служив у 96-му батальйоні 60-ї окремої механізованої бригади.
|Помер в Дніпровському шпиталі внаслідок травм, отриманих під час виконання бойового завдання під Бахмутом на Донеччині. За 11 днів до смерті отримав важке поранення внаслідок ворожого мінометно-артилерійського обстрілу. Похований у рідному селі<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/viktor-bovsh|title=Віктор Бовш}}</ref>

|-
|11432
|[[Файл:68-й Окремий Батальйон Територіальної Оборони Закарпаття.png|146x146пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Буртин Василь'''
|Селище [[Великий Березний]]. був військовослужбовцем 68-го Окремого батальйону Територіальної оборони Закарпаття.
|Похорон відбувся 22 червня 2023<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/513477-na-zakarpatti-poprosalisa-iz-zagiblim-vijskovim-vasilem-burtinom/|title=На Закарпатті попрощалися із загиблим військовим Василем Буртином}}</ref>
|-
|11433
|[[Файл:53 ОМБр.svg|146x146пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Таран Микита'''(«Молодой»)
|33 роки, м. [[Харків]]. Після закінчення школи здобув фах газозварювальника у професійно-технічному училищі. Захоплювався автомобілями, обожнював автоперегони.  Коли почалася повномасштабна війна, чоловік одразу почав допомагати цивільному населенню. Зокрема, возив гуманітарну допомогу по Харкову. Але згодом вирішив взяти до рук зброю та приєднатися до ЗСУ. Служив у 53-й окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Брав участь у боях на Херсонщині й Донеччині.
|Загинув на Донецькому напрямку. Похований на Алеї Слави 18-го кладовища в Харкові <ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/mykyta-taran|title=Микита Таран}}</ref>.
|-
|11434<br />…<br />11437
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}}||Військовослужбовці ЗС України.||(для доповнення за 1 травня 2023 року)
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 2 травня ===
|-
|-
|11437
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кіс Андрій Михайлович'''
|09 грудня 1990, с. [[Озерце (Луцький район)|Озерце]] Луцької міської територіальної громади. Служив на посаді водія 2 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 2 механізованого батальйону.
|Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Нью-Йорк Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://www.volynnews.com/news/all/na-donechchyni-zahynuv-32-richnyy-heroy-z-lutskoho-rayonu-andriy-kis/|title=НА ДОНЕЧЧИНІ ЗАГИНУВ 32-РІЧНИЙ ГЕРОЙ З ЛУЦЬКОГО РАЙОНУ АНДРІЙ КІС}}</ref>.
|-
|11438
|[[Файл:Нашивка 103-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Львівська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Запоточний Роман'''
|41 рік, м. [[Дрогобич]]. Закінчив місцеву школу №&nbsp;15, а згодом Дрогобицький коледж нафти і газу. Через день після початку повномасштабного вторгнення вступив до лав ТРО та став на захист України. Ніс службу в 67-му окремому батальйоні 103-ї бригади ТРО.
|Потрапив під артилерійський обстріл на Куп'янському напрямку<ref>{{Cite news|url=https://vgolos.ua/news/potrapiv-pid-artobstril-na-kup-yanskomu-napryamku-zaginuv-voyin-iz-lvivshchini_1436131.html|title=Потрапив під артобстріл: на Куп’янському напрямку загинув воїн із Львівщини}}</ref>.
|-
|11439
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Опришко Олександр'''
|36 років, м. [[Полтава]]. Був командиром відділення зенітно-ракетного взводу. У нього лишилися мати та старший брат.
|Потрапив під артилерійський обстріл біля села Водяне Волноваського району на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/498286-u-poltavi-prosautsa-iz-oleksandrom-opriskom-akij-zaginuv-pid-cas-vijni/|title=Війна забирає найкращих: у Полтаві попрощалися із Олександром Опришком, що поліг у боях на Донеччині}}</ref>.
|-
|11440
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Надточій Олексій''' («Рембо»)
|37 років, с. [[Борозенське]] Херсонська область. Брав участь в АТО. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії став до лав Збройних Сил. Рідне село Олексія окупували, а батька викрадали російські окупанти. Врешті село Борозенське було деокуповане в листопаді 2022.
|Отримав важке поранення у бою за Бахмут і помер 2 травня. Похований 5 травня в рідному селі Борозенське<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/466490-u-boah-za-ukrainu-zaginuv-zitel-berislavskogo-rajonu-oleksij-nadtocij/|title=Від ран, отриманих у боях під Бахмутом, помер військовослужбовець, житель Борозенської громади Олексій Надточій}}</ref>
|-
|11441<br/>…<br/>11449
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}}||Військовослужбовці ЗС України.||(для доповнення за 2 травня 2023 року)
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 3 травня ===
|-
|-
|11450
|[[Файл:Нашивка 127-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мірошниченко Назар'''
|Тростянецька громада. 11 березня 2022 року пішов добровольцем до лав ЗСУ та був зарахований до 247-го окремого батальйону 127-ї окремої бригади Сил територіальної оборони міста Харкова.
|Загинув у Донецькій області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/466799-na-vijni-zaginuv-meskanec-trostaneckoi-gromadi-nazar-mirosnicenko/|title=На війні загинув мешканець Тростянецької громади Назар Мірошниченко}}</ref>.
|-
|11451
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Шевчук Ігор Володимирович'''
|14 квітня 1976. Був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини на посаду командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону.
|Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Миколаївка Бахмутського району Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://www.volynpost.com/news/221283-bilia-bahmuta-zagynuv-luchanyn-igor-shevchuk|title=Біля Бахмута загинув лучанин Ігор Шевчук}}</ref>.
|-
|11452
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Яцунік Андрій'''
|1984, с. [[Новоселівка (Коломийський район)|Новоселівка]] Коломийського району. Солдат.
|Загинув під час бойового завдання поблизу Бахмута Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/468170-poblizu-bahmuta-zaginuv-soldat-z-ivano-frankivsini-andrij-acunik/|title=Поблизу Бахмута загинув солдат з Івано-Франківщини Андрій Яцунік}}</ref>.
|-
|11453
|[[Файл:81 ОАеМБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Зубрицький Володимир'''
|37 років, м. [[Покровськ]]. був командиром 1 аеромобільного відділення, 3 аеромобільного взводу, 7 аеромобільної роти, 2 аеромобільного батальйону військової частини А2120.
|Загинув біля населеного пункту Діброва, що на Луганщині. Похорон відбувся 9 травня на кладовищі в Новотроїцькому СО<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/469778-komandir-aeromobilnogo-bataljonu-z-doneccini-zaginuv-na-lugansini/|title=Командир аеромобільного батальйону з Донеччини загинув на Луганщині}}</ref>.
|-
|11454
|[[Файл:24 ОМБр 1.png|165x165пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ільєв Василь'''(«Флорист»)
|29 січня 1999, с. [[Лугове (Хмельницький район)|Лугове]] Хмельницького району. Працював в обласному центрі й полюбляв полювання. У 2020 році закінчив Академію Державної пенітенціарної служби за спеціальністю «Психологія». На захист України став на початку масштабної війни 26 лютого 2022. У лютому 2023-го пройшов навчання, де отримав звання офіцера та став командиром взводу.
|Загинув 3 травня неподалік Бахмута Донецької області. Похорон відбувся 12 травня 2023. Похований на Алеї Слави кладовища, яке розташоване у мікрорайоні Ракове<ref name=":11">{{Cite news|url=https://suspilne.media/474418-u-hmelnickomu-poprosalisa-iz-zagiblimi-geroami-mikolou-ladeckim-ta-vasilem-ilevim/|title=У Хмельницькому попрощалися із загиблими героями - Миколою Лядецьким та Василем Ільєвим}}</ref><ref name=":12">{{Cite news|url=https://ye.ua/syspilstvo/64004_U_Hmelnickomu_poproschalisya_z_poleglimi_Geroyami_Vsevolodom_Grabarom_i_Vasilem_ilyevim.html|title=У Хмельницькому попрощалися з полеглими Героями Всеволодом Грабаром і Василем Ільєвим}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/vasyl-iliev|title=Василь Ільєв}}</ref>.
|-
|11455
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Бунич Валерій'''
|23 грудня 1984, с. [[Вербка (Гайсинський район)|Вербка]].
|Загинув під час виконання бойогово завдання в районі населеного пункту Констянтинівка Донецької області<ref name=":16">{{Cite web|url=https://vinnitsa.info/article/v-boyakh-na-donechchyni-zahynulo-pyatero-viyskovykh-iz-vinnychchyny|title=В боях на Донеччині загинуло п’ятеро військових із Вінниччини}}</ref>.
|-
|11456
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кондратюк Олександр'''
|36 років, с. [[Кущинці]].
|Загинув під час артилерійського обстрілу при виконанні бойового завдання за призначенням поблизу населеного пункту Нетайлове Донецької області<ref name=":16" />.
|-
|11456
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Орехов Сергій Володимирович'''{{Орден За мужність III ступеня}}{{Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»}}
|19 серпня 1975&nbsp;р.н., проживав у с. [[Підгородці]] на Сколівщині. Працював у Стрийському РВ УПО Львівської області охоронником об'єктів та публічної безпеки. У лютому 2022 року отримав повістку і пішов захищати країну: був стрільцем-снайпером 2-го десантно-штурмового відділення однієї із військових частин Збройних Сил України. До цього мав бойовий досвід у зоні проведення АТО/ООС, нагороджений [[Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»|відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»]]<ref>{{Cite web|title=Під Бахмутом загинув працівник поліції охорони з Львівщини|url=https://securitypolice.com.ua/novyny2/pid-bakhmutom-zaginuv-pratsivnik-politsiji-okhoroni-z-lvivshchini|website=ПОЛІЦІЯ ОХОРОНИ|date=2023-05-09|accessdate=2023-08-29|language=uk-ua|first=Super|last=User}}</ref><ref>{{Cite web|title=У госпіталі помер важкопоранений Герой зі Львівщини|url=https://varta1.com.ua/news/u-gospitali-pomer-vazhkoporaneniy-geroy-zi-lvivshchini_364635.html|website=Варта 1|date=2023-07-01|accessdate=2023-08-29|language=uk}}</ref>.
|В одному із кровопролитних боїв отримав тяжкі поранення голови, внаслідок яких 3 травня 2023 року помер в Олександрівській клінічній лікарні м. Київ. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":18" />.
|-
|11457
…

11462
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 3 травня 2023 року)
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 4 травня ===
|-
|-
|11463
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Хабатюк Олексій'''
|Працював у сфері відновлювальної енергетики, працював у Держагентстві екоінвестицій, очолював Фонд цільових екологічних інвестицій. У 2016—2021 роках працював у департаменті енергоефективності «Нафтогазу». У травні 2022 року став сержантом ЗСУ. 1 травня 2023 повернувся на Донбас з ротації.
|Загинув унаслідок уламку від міни під час завдання у Бахмуті<ref>{{Cite news|url=https://www.epravda.com.ua/news/2023/05/5/699817/|title=На війні загинув експерт з енергетики і сержант ЗСУ Олексій Хабатюк}}</ref>.
|-
|11464
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Воронка Віталій'''
|41 рік, с. [[Сівка-Войнилівська]]. Зростав у багатодітній сім'ї. Був мобілізований 13 лютого 2023 року. У лавах ЗСУ боєць служив стрільцем 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти. Одружився під час відпустки за 2-3 тижні до загибелі.
|Загинув поблизу Бахмута Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/468356-pid-bahmutom-zaginuv-strilec-z-ivano-frankivsini-vitalij-voronka/|title=Під Бахмутом загинув стрілець з Івано-Франківщини Віталій Воронка}}</ref>.
|-
|11465
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Жолондик Андрій'''
|31 рік. Випускник історичного факультету ЛНУ ім. Франка 2015 року, етнолог.
|Загинув під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://lnu.edu.ua/zakhyshchaiuchy-ukrainu-zahynuv-vypusknyk-universytetu-andriy-zholondyk/|title=Захищаючи Україну, загинув випускник Університету Андрій Жолондик}}</ref>
|-
|11466
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Жуков Віктор'''
|52 роки, с. [[Станіслав (Херсонський район)|Станіслав]] Херсонської області. Мешкав з родиною в [[Херсон]]і. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну перевіз родину в Іллінці (Вінниця). Був мобілізований у вересні 2022 року.
|Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Первомайське Донецької області. Похований в рідному селі Станіслав<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/467912-na-shodi-ukraini-zaginuv-vijskovij-z-hersonsini-viktor-zukov/|title=На сході України загинув військовий з Херсонщини Віктор Жуков}}</ref>
|-
|11467
|[[Файл:81 ОАеМБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Сергєєв Роман'''
(«Волонтер»)
|35 років, м. [[Ромни]] Сумської області. Виріс і навчався у місті [[Ізмаїл]] на Одещині. Здобув фах столяра будівельного у вищому професійному училищі №&nbsp;14 (м. Ромни). Проживав у місті Суми. Працював будівельником. Коли почалася повномасштабна війна, чоловік активно займався волонтерською діяльністю і допомагав і цивільним, і військовим. Зрештою вирішив долучитися до ЗСУ у листопаді 2022 року. Після навчань у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади Роман вирушив на передову. Був стрільцем-помічником гранатометника.
|Загинув під час штурму ворожих позицій біля селища Білогорівка на Луганщині. Ворожий снаряд влучив у бліндаж, де перебував боєць. Похований на Алеї Слави Нового кладовища в Ізмаїлі Одеської області<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/roman-serhieiev|title=Андрій Сергєєв}}</ref>.
|-
|11468
…

11474
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 4 травня 2023 року)
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 5 травня ===
|-
|-
|11475
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Пиріжок Юрій Євгенович'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}{{Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» II ступеня (НГШ)}}
|30 квітня 1984, м. [[Львів]]. Навчався у середній загальноосвітній школі №&nbsp;95 міста Львова. Після завершення навчання проходив військову службу в Луцьку. Здобув освіту на економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. У мирний час працював у комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики». Захоплювався велоспортом, вів активний спосіб життя. Упродовж 2014—2015 років виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі [[24-та окрема механізована бригада (Україна)|24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила]]. За особисту мужність був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» II-го ступеня. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від окупантів. Боронив територіальну цілісність та незалежність держави на східному напрямку у лавах [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]]<ref>{{Cite web|title=Тероборонівець Роман Пелех та десантник Юрій Пиріжок: завтра Львів прощатиметься з Героями|url=https://dailylviv.com/news/sytuatsiyi-i-pryhody/teroboronivets-roman-pelekh-ta-desantnyk-yurii-pyrizhok-zavtra-lviv-proshchatymetsya-z-heryamy-110579|website=DailyLviv.com|accessdate=2023-05-08|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=У бою з російськими окупантами загинув випускник економічного факультету Львівського університету Юрій Пиріжок|url=https://lnu.edu.ua/u-boiu-z-rosiyskymy-okupantamy-zahynuv-vypusknyk-ekonomichnoho-fakultetu-lvivskoho-universytetu-yuriy-pyrizhok/|website=Львівський національний університет імені Івана Франка|date=2023-05-08|accessdate=2023-05-08|language=uk|first=Гриценко|last=Юля}}</ref>.
|Загинув на Донеччині в бою з російськими окупантами. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":18" />.
|-
|11476
|[[Файл:1129 ЗРП к.svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Котлярський Андрій'''
(«Кот»)
|36 років, м. [[Бердичів]] Житомирської області. Молодший сержант. Після закінчення 7 класу разом із батьками переїхав на Київщину&nbsp;— в село Білогородка. Здобув вищу освіту у сфері поліграфії. Займався айкідо та працював за спеціальністю. У 2014 році брав участь в АТО на Донбасі. 24 лютого 2022 йому відмовили у військоматі через велику кількість бажаючих, тому записався в ТРО Білогородки. Після звільнення Київщини разом зі своїм кумом вступив до лав ЗСУ. Служив у підрозділі протиповітряної оборони 1129-го зенітного ракетного полку (в/ч А1232). кілька місяців захищав небо над Київщиною, потім із побратимами вирушив на Сумщину. Там за один день вони збили кілька ворожих дронів і ракету. За це захисників нагородили почесними нагрудними знаками «Сталевий хрест». У лютому 2023 проходив навчання в Німеччині. 27 квітня 2023-го вирушив на Схід України. Загинув через тиждень. Тоді поряд із Андрієм був його кум Микола Ничипорук. Він отримав важкі травми. Помер у лікарні 9 травня&nbsp;— у день, коли відбувався похорон Андрія.

|Загинув в селі Єлизаветівка Донецької області. Коли разом із побратимами їхав на бойове завдання, в їхню автівку влучила ворожа ракета. 9 травня похований в Білогордці. Поруч з Андрієм в автівці був його кум Микола Ничипорук, помер в лікарні 9 травня 2023<ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/andrii-kotliarskyi|title=Андрій Котлярський}}</ref>.
|-
|11477
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Швець Олександр'''
|42 роки, м. [[Бердичів]]. Став до лав ЗСУ з перших днів повномасштабного вторгнення.
|Загинув поблизу населеного пункту Берестове, що на Харківщині<ref>{{Cite web|url=https://berdychiv-rada.gov.ua/2023/05/на-харківщині-загинув-захисник-украї/|title=На Харківщині загинув Захисник України Олександр Швець}}</ref>.
|-
|11478
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Книшевич Сергій Петрович'''
|с. [[Хейлівщина]]
|Похований 10 травня<ref>{{Cite news|url=https://www.realnilubny.com.ua/na-vijni-z-rosiyanamy-zagynuv-sergij-knyshevych-z-chornuhynskoyi-gromady/|title=На війні з росіянами загинув Сергій Книшевич з Чорнухинської громади}}</ref>
|-
|11479
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мельниченко Володимир Миколайович'''
|1986, Тульчинська громада. Був стрільцем аеромобільного батальйону
|Загинув в результаті ворожого артилерійського &nbsp;обстрілу  та стрілецького бою з противником в районі населеного пункту Бахмут Бахмутського району Донецької області<ref name=":16" />.
|-
|11480
…

11487
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 5 травня 2023 року)
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 6 травня ===
|-
|-
|11488
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Овчаренко Дмитро Миколайович'''{{Орден За мужність III ступеня}}
|1 листопада 2002<ref>{{Cite web|title=В боях за Україну загинув Овчаренко Дмитро з Дрогобича|url=https://www.drobro.com.ua/nazavzhdy-20-v-boiakh-za-ukrainu-zahynuv-ovcharenko-dmytro-z-drohobycha/|date=2023-05-09|accessdate=2023-05-09|language=uk|last=}}</ref>. Проживав у селі [[Рихтичі]] Дрогобицької громади. Навчався у Дрогобицькій гімназії, відтак у Дрогобицькому ВПУ-19. Захоплювався історичною реконструкцією. Військовик [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї ОДШБр]], помічник гранатометника 4 десантно-штурмового відділення, 1 десантно-штурмового взводу, 3 десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону<ref>{{Cite web|title=Поблизу Бахмута загинув 20-річний захисник з Львівщини|url=https://lviv.media/lvivshchyna/71696-poblizu-bahmuta-zaginuv-20-richnij-zahisnik-z-lvivshini/|website=LVIV.MEDIA|date=2023-05-09|accessdate=2023-05-09|language=uk}}</ref>.
|Загинув при виконанні бойового завдання за призначенням поблизу населеного пункту [[Іванівське (Бахмутський район)|Іванівське]], Бахмутського району. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":18" />.
|-
|11489
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Наумич Владислав Леонідович'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}
|15 вересня 1998, мешканець м. [[Шацьк]] Волинської області. Мав звання солдата, служив за контрактом з 1 березня 2023 року у [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді]]<ref>{{Cite web|title=У Донецькій області загинув військовослужбовець з Шацька|url=https://shatsk.rayon.in.ua/news/599044-u-donetskiy-oblasti-zaginuv-viyskovosluzhbovets-z-shatska|website=shatsk.rayon.in.ua|date=2023-05-15|accessdate=2023-05-17|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=Додому, на Волинь, навіки повертається молодий воїн: закликають утворити коридор слави (Фото)|url=https://www.volyn.com.ua/news/245063-dodomu-na-volyn-naviky-povertaietsia-molodyi-voin-zaklykaiut-utvoryty-korydor-slavy-foto|website=www.volyn.com.ua|date=2023-05-16|accessdate=2023-05-17|last=https://www.facebook.com/volyn.com.ua}}</ref>.
|Загинув під час ворожого обстрілу поблизу населеного пункту [[Іванівське (Бахмутський район)|Іванівське]] Бахмутського району Донецької області. До 15 травня вважався зниклим безвісти. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":17">{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/4382023-47541|title=Указ президента України №438/2023|date=18 липня 2023}}</ref>.
|-
|11490
|[[Файл:Нашивка 103-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Львівська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Посвалюк Василь'''
|36 років, м. [[Львів]]. Після закінчення школи здобував освіту у Вищому професійному училищі №&nbsp;20. Водночас здобував освіту у Львівській філії Європейського університету. У 2005 році вступив на строкову службу до лав прикордонників. У мирний час працював у деревообробній промисловості. Із початком повномасштабного вторгнення вступив до лав 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
|Під час виконання бойового завдання отримав складне поранення. Похорон відбувся 15 травня 2023 на Личаківському цвинтарі у Львові<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/476065-u-lvovi-poprosautsa-z-voinom-103-brigadi-sil-tro-vasilem-posvalukom/|title=У Львові попрощаються з воїном 103 бригади Сил ТрО Василем Посвалюком}}</ref>.
|-
|11491
|[[Файл:Нарукавний знак 8 окремого полку спеціального призначення.png|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Крамар Дмитро'''
|23 роки, м. [[Хмельницький]]. Командир групи [[8-й окремий полк спеціального призначення (Україна)|8-го полку ССО імені князя Ізяслава Мстиславовича]] в якому служив з 2018 року. Був одним із засновників націоналістичної формації «Фенікс».
|Загинув виконуючи бойове завдання в районі Бахмута<ref>{{Cite news|url=https://vsim.ua/lyudi/prosto-robiv-svoyu-spravu-v-bahmuti-zaginuv-spetspriznachenets-z-hmeln-11793896.html|title=“Просто робив свою справу”: в Бахмуті загинув спецпризначенець з Хмельницького Дмитро Крамар}}</ref>.
|-
|11492
|[[Файл:3ошбр logo.svg|208x208пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Юденко Дмитро Анатолійович (військовик)|Юденко Дмитро Анатолійович]]''' 
(«Демон»)
|37 років, Скороходівська громада. Мешкав у [[Полтава|Полтаві]]. Молодший сержант, командир відділення 3-ї штурмової бригади. Був учасником Революції Гідності. Його молодший брат [[Юденко Євгеній Анатолійович|Євгеній Юденко]] загинув під час АТО: бойова машина військових 93-ї окремої механізованої бригади підірвалася на фугасі 21 липня 2014 року біля села Піски на Донеччині. Після загибелі брата Дмитро Юденко добровольцем приєднався до батальйону «Азов» Нацгвардії України й у жовтні 2014 року відбулася його перша ротація. В АТО чоловік служив два з половиною роки. Коли повернувся у мирне життя став співзасновником громадської організації «Єдність і братерство», яка організовує військові вишколи для добровольців та тероборони. 5 квітня 2017-го під час протесту проти забудови кафе в арці в будинку на Соборності, 27, Дмитро Юденко та Олександр Коба отримали ножові поранення. До повномасштабного вторгнення працював на будівництві машиністом баштового крана.
|Загинув в районі села [[Іванівське (Бахмутський район)|Іванівське]] що під містом Бахмут Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://poltava.to/news/71138/|title=У БОЮ ЗА УКРАЇНУ ЗАГИНУВ ВІЙСЬКОВИЙ З ПОЛТАВИ ДМИТРО ЮДЕНКО}}</ref>.
|-
|11493
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Теслюк Михайло Іванович'''{{Орден За мужність III ступеня}}
|21 листопада 2001, с. [[Глибочок (Чортківський район)|Глибочок]] Борщівської громади на Тернопільщині. Закінчив Борщівський агротехнічний фаховий коледж<ref>{{Cite web|title=Мабуть, плачуть ангели: біля Бахмута загинув 21-річний Михайло Теслюк з Тернопільщини|url=https://nday.te.ua/mabut-plachut-anhely-bilia-bakhmuta-zahynuv-21-richnyy-mykhaylo-tesliuk-z-ternopilshchyny/|website=Газета "Наш День"|date=2023-05-08|accessdate=2023-06-16|language=uk}}</ref>. Служив у [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-й окремій десантно-штурмовій бригаді]]<ref>{{Cite web|title=Про присвоєння звання : "Героя України" Теслюку Михайлу Івановичу (посмертно). Який добровільно пішов захищати країну і віддав своє юне життя,у віці 21 року, за волю та свободу Українського Народу. Електронні петиції — Офіційне інтернет-представництво Президента України|url=https://petition.president.gov.ua/petition/196114|website=petition.president.gov.ua|accessdate=2023-06-16}}</ref>.
|Загинув поблизу населеного пункту [[Іванівське (Бахмутський район)|Іванівське]] Бахмутського району Донецької області. Похований 10 травня в рідному селі<ref>{{Cite web|title=На Тернопільщині попрощалися із юним бійцем Михайлом Теслюком: йому був лише 21 рік|url=https://zz.te.ua/na-ternopil-shchyni-poproshchalysia-iz-iunym-biytsem-mykhaylom-tesliukom-yomu-nazavzhdy-21-rik/|website=Новини Тернополя і області - За Збручем|date=2023-05-11|accessdate=2023-06-16|language=ua}}</ref>. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":18" />.

|-
|11494
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Смітюх Анатолій Антонович'''
|1972, житель [[Камінь-Каширський|Каменя-Каширського]].
|Загинув у Луганській області<ref>{{Cite news|url=https://www.volynnews.com/news/all/do-nebesnoho-viyska-pryyednavsia-volynianyn-anatoliy-smitiukh/|title=ДО НЕБЕСНОГО ВІЙСЬКА ПРИЄДНАВСЯ ВОЛИНЯНИН АНАТОЛІЙ СМІТЮХ}}</ref>.
|-
|11495
|[[Файл:77th airmobile brigade.png|125x125пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Яровий Артур Сергійович'''
|7 червня 1990, с. [[Городківка (Тульчинський район)|Городківка]]. Молодший сержант, був розвідником-снайпером 1 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти. Йому назавжди залишається 32 роки.
|27 квітня 2023 року в результаті ворожого артилерійського обстрілу в населеному пункті Бахмут Донецької області отримав поранення, евакуйований до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І.Мечникова, а пізніше у Київ, де в реанімаційному відділенні помер 6 травня<ref>{{Cite news|url=https://vinnitsa.info/article/v-boyakh-na-donechchyni-zahynulo-pyatero-viyskovykh-iz-vinnychchyny|title=В боях на Донеччині загинуло п’ятеро військових із Вінниччини}}</ref>.
|-
|11496
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мартинов Євген''' («Кіпіш»)
|39 років, селище [[Вільшани (смт)|Вільшани]] Харківської області. З дитинства мешкав у [[Харків|Харкові]]. Навчався у школі №126 та будівельному технікумі. Потім закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут. Працював на підприємстві металевих виробів. Під час повномасштабного російського вторгнення, у травні 2022 року, чоловік приєднався до лав Національної гвардії України.
|Помер 6 травня 2023 року в шпиталі міста Дніпра внаслідок отриманих напередодні поранень під час виконання бойового завдання біля селища Ямпіль на Донеччині. Похований в рідному селищі <ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/yevhen-martynov|title=Євген Мартинов}}</ref>.
|-
|11497
…

11500
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 6 травня 2023 року)
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 7 травня ===
|-
|-
|11501
|[[Файл:Нашивка 125-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Пусь Роман'''
|28 років, народився на Хмельниччині. Згодом родина переїхала до [[Львів|Львова]]. Здобув освіту у Львівському вищому професійному училищі комп'ютерних технологій та будівництва. У 2015 році вступив на строкову військову службу до лав Національної гвардії України. Пізніше працював у будівельній сфері та займався ремонтами. Із початком повномасштабного вторгнення добровольцем вступив до лав 125 окремої бригади територіальної оборони.
|Похований на Личаківському цвинтарі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/473131-u-lvovi-poprosautsa-iz-zahisnikom-ukraini-romanom-pusem/|title=У Львові попрощаються із захисником України Романом Пусем}}</ref>.
|-
|11502
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Біловус Ярослав Степанович'''
|15 січня 2002, с. [[Тетевчиці]]. З перших днів повномасштабної війни вступив до лав Національної Гвардії України.
|Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Спірне Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://varta1.com.ua/news/na-viyni-zaginuv-21-richniy-geroy-zi-lvivshchini_365142.html|title=На війні загинув 21-річний Герой зі Львівщини}}</ref>.
|-
|11503
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Васерук Василь'''
|м. [[Рівне]]. Працював снайпер другої категорії
|Загиунв у Мар'їнці Донецької області. Похований на кладовищі «Нове» у Рівному<ref>{{Cite news|url=https://www.volyn.com.ua/news/245408-chornyi-den-na-rivnenshchyni-pokhovaly-31-richnoho-snaipera-iakyi-zahynuv-na-viini|title=Чорний день на Рівненщині: поховали 31-річного снайпера, який загинув на війні}}</ref>.
|-
|11504
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Лядецький Микола Миколайович'''
|11 квітня 1981, м. [[Хмельницький]]. Він був стрільцем і сміливцем.
|Загинув під час виконання бойового завдання з визволення тіла побратима на Луганщині. Отримав кульові поранення несумісні з життям. Похорон відбувся 12 травня 2023<ref name=":11" />.

|-
|11505
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Гулак Олександр'''
|43 роки, селище [[Короп (смт)|Короп]] Чернігівської області. Навчався у місцевій загальноосвітній школі. Потім здобув фах лісника у професійно-технічному училищі. Працював на будівництвах і дуже любив свою роботу, адже мав до неї хист. Працював із плиткою та каменем. Коли почалася повномасштабна війна, чоловік пішов до військкомату з наміром захищати рідну країну від окупантів. Спочатку служив у роті охороні Новгород-Сіверського районного центру комплектування та соціальної підтримки, а згодом став військовослужбовцем одного з бойових підрозділів Збройних Сил України. Обійняв посаду водія відділення протитанкових керованих ракет. Брав участь у боях за Бахмут і Лиман, за Харків та Ізюм.
|Загинув виконуючи бойове завдання біля міста Ямпіль на Донеччині. Похований в рідному селищі<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/oleksandr-hulak|title=Олександр Гулак}}</ref>.
|-
|11506
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Демченко Руслан'''
|33 роки, м. [[Бердичів]]. Закінчив школу №&nbsp;4 в місті Бердичів. Потім&nbsp;— здобував фах столяра у Бердичівському професійному будівельному ліцеї №&nbsp;3. Закінчивши навчання, відкрив власну фірму в Івано-Франківську, працював приватним підприємцем. Понад рік захищав рідну землю, бив окупантів, сумлінно виконував свій громадянський обов'язок, залишався вірним українському народові та військовій присязі.
|Загинув поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://www.facebook.com/Berdychiv.rada/posts/pfbid0kXgFjGsGJWmWdbqAyFwnZGCTUUzAixL9x9TT826kqYiuEpc1Mb9K7FYubp5fhun9l|title=Бердичівська міська рада}}</ref>.
|-
|11507
|[[Файл:Нашивка 102-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Івано-Франківська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Підлжний Павло'''(«Апостол»)
|29 жовтня 1975. До повномасштабного вторгнення РФ в Україну чоловік 15 років разом із сім’єю жив у Польщі, де працював столяром. У лютому 2022 року, коли почалася велика війна, сім'я повернулася в Україну. Водій розвідувального відділення розвідувального взводу 102-ї бригади ТРО ім. полковника Дмитра Вітовського. 
|Загинув у селі Зелене Поле Волноваського району Донецькій області <ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/583255-v-ivano-frankivsku-vidkrili-anotacijnu-dosku-poleglomu-bijcu-102-brigadi-pavlu-pidluznomu-na-psevdo-apostol/|title=В Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку полеглому бійцю 102 бригади Павлу Підлужному на псевдо Апостол}}</ref>
|-
|11508
…

11513
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 7 травня 2023 року)
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 8 травня ===
|-

|-
|11514
|[[Файл:3ошбр logo.svg|208x208пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Єгоров Олександр Ігорович (військовик)|Єгоров Олександр Ігорович]]'''
(«Муха»)
|17 липня 1994, м. [[Біла Церква]]. Воїн 3-ї окремої штурмової бригади, ветеран-доброволець ОЗСП «Азов» з 2014&nbsp;р. захищав Україну у самих «найгарячіших» точках. Мобілізований 6 квітня 2022 Хмельницьким РТЦК та СП на військову службу. Головний сержант-командир відділення 1 відділення спостереження взводу спостереження розвідувальної роти військової частини А4638.
|Загинув поблизу Бахмута під час артилерійського обстрілу віддавши своє укриття пораненому бійцю і медику, який надавава йому допомогу. Похорон відбувся 15 травня 2023, похований на Алеї Героїв, Сухоярський цвинтар<ref>{{Cite news|url=https://krokus.tv/6135-na-vjn-z-okupantami-zaginuv-blocerkvec-oleksandr-yegorov.html|title=На війні з окупантами загинув білоцерківець Олександр Єгоров}}</ref>.
|-
|11515
|[[Файл:3ошбр logo.svg|208x208пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Рижук Олександр Васильович''' («Олекса»)
|18 червня 1979, м. [[Біла Церква]]. Навідник 2-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 2-гої штурмової роти 2-го штурмового батальйону військової частини А4638. Мобілізований 23 травня 2022 року Білоцерківським РТЦК та СП на військову службу
|Загиунв під час виконання бойового завдання, пов'язаного з захистом територіальної цілісності та державного суверенітету України біля м. Бахмут Донецької області. Похорон відубвся 12 травня в Храмі Покрови Божої Матері<ref>{{Cite news|url=https://krokus.tv/6138-na-vjn-z-okupantami-zaginuv-blocerkvec-oleksandr-rizhuk.html|title=На війні з окупантами загинув білоцерківець Олександр Рижук}}</ref>.
|-
|11516
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ванько Ігор'''
|У мирному житті працював провідником вагонів поїзда. Він мріяв стати рятувальником у ДСНС. У 2019 році вступив до лав Нацгвардії України та віддано виконував свій обов'язок.
|Загинув в районі Спірного Донецької області. Загинув внаслідок мінометного обстрілу<ref>{{Cite news|url=https://glavred.net/ukraine/novorozhdennaya-devochka-ostalas-bez-papy-v-boyah-za-ukrainu-pogib-zashchitnik-iz-lvovskoy-oblasti-10470871.html|title=Новонароджена дівчинка залишилася без тата: у боях за Україну загинув захисник з Львівщини}}</ref>.
|-
|11517
|[[Файл:3ошбр logo.svg|208x208пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Скобало Данило Андрійович'''(«Тіммі»)
|25 червня 1996, м. [[Львів]]. Навчався у Ліцеї №&nbsp;8 Львівської міської ради. Закінчив Львівське вище професійне училище ресторанного сервісу та туризму, здобув професію «кухар, кондитер». Після завершення навчання обіймав посаду шеф-кухаря у місцевих закладах, зокрема «Атляс» та «ДеЛюкс». Згодом&nbsp;— у ресторанній сфері у Варшаві, Ґданську та Закопаному. Із початком повномасштабної війни повернувся до України та вступив до територіальної оборони. Під час виконання бойового завдання отримав поранення, але повернувся на фронт. Згодом захищав Україну на східному напрямку у складі 3 окремої штурмової бригади ЗСУ (раніше&nbsp;— ССО «Азов»).
|Загинув на Бахмутському напрямку<ref name=":6">{{Cite news|url=https://suspilne.media/477358-u-lvovi-prosautsa-iz-troma-zahisnikami-so-vidomo-pro-vijskovslczbovciv/|title=У Львові прощаються із трьома захисниками: що відомо про військовослужбовців}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://heroipto.lviv.ua/Данило-Андрійович-Скобало/|title=Данило Андрійович Скобало}}</ref>.
|-
|11518
|[[Файл:3ошбр logo.svg|208x208пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Максименко Максим Вадимович''' («Аякс»)
|Служив у 3-ій штурмовій роті 2-го штурмового батальйону [[3-тя окрема штурмова бригада (Україна)|3ОШБр]].
|Загинув на Бахмутському напрямку<ref>{{Cite news|url=https://sport.24tv.ua/chlen-ultras-dinamo-maksim-maksimenko-zaginuv-viyni-pil-bahmutom_n2310945|title=Російські окупанти вбили під Бахмутом члена ультрас Динамо Максима Максименка}}</ref>
|-
|11519
|[[Файл:3ошбр logo.svg|208x208пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Розгон Максим Васильович''' («Розгон»)
|4 січня 1979, м. [[Хмельницький]]. У 2014 році воював в АТО. Водій-механік 3-ї штурмової роти 2-го штурмового батальйону 3ОШБр. Останні місяці служив на Бахмутському напрямку.
|Загинув при штурмі ворожих позицій. Він виїхав в напрямку до ворога на своїй М113, щоб прикрити піхоту, яка штурмувала окупантів, чим збив з пантелику противника і кардинально повпливав на перебіг бойових дій. Похований 15 травня 2023 на Алеї слави на кладовищі в мікрорайоні Ракове, м. [[Хмельницький]]<ref name=":10">{{Cite news|url=https://suspilne.media/476503-u-hmelnickomu-poprosalis-z-oleksandrom-zelinskim-ta-maksimom-rozgonom/|title=У Хмельницькому попрощались з Олександром Желінським та Максимом Розгоном}}</ref>.
|-
|11520
|[[Файл:3ошбр logo.svg|208x208пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Желінський Олександр Анатолійович''' («Турок»)
|16 лютого 1984, м. [[Хмельницький]]. Пішов добровольцем в серпні 2022. Захищав Україну в лавах 3-ї окремої штурмової бригади, 3-ї штурмової роти, 2-го штурмового батальйону.
|Похований 15 травня 2023 на Алеї слави на кладовищі в мікрорайоні Ракове, м. [[Хмельницький]]<ref name=":10" />.

|-
|11521
|[[Файл:81 ОАеМБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Грошев Сергій''' («Баблос»)
|35 років, с. Сергіївка Донецької області. Жив у [[Краматорськ]]у. Потім поїхав на заробітки до [[Київ|Києва]]. Згодом почав їздити на роботу за кордон. Одружився, виховував дітей. Придбав будинок для сім'ї, в якому вони так і не встигли пожити. У 2021 році пішов на військову службу за контрактом до ЗСУ. Служив у 81-й окремій аеромобільній бригаді. Воював в ООС на Донбасі. Під час повномасштабного вторгнення повернувся до лав рідної бригади та знову став на захист рідної країни від окупантів. Служив на посаді оператора відділення артилерійського дивізіону.
|Загинув наслідок ворожого ракетного обстрілу по місту Краматорськ на Донеччині. Похований на Алеї Героїв у Краматорську<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/serhii-hroshev|title=Сергій Грошев}}</ref>.
|-
|11522
|[[Файл:3ошбр logo.svg|208x208пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Дмитренко Тарас'''
(«Тара»)
|25 років, с. [[Забране]] Житомирської області. Жив у [[Київ|Києві]]. Закінчив Київський вище професійне залізничне училище імені Володимира Кудряшова. Працював у службі доставки піци. Цікавився археологією. 24 лютого 2022 року став військовослужбовцем Збройних Сил України. Служив у 3-й окремій штурмовій бригаді (колишній «Азов» ССО). Був оператором протитанкового відділення роти вогневої підтримки штурмового батальйону. Боронив Київщину, Херсонщину, Запоріжжя та Донеччину. У лютому 2023 року Тарас був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ&nbsp;— почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест».
|Загинув під час штурму ворожих позицій в районі міста Бахмут на Донеччині. Похований в рідному селі<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/taras-dmytrenko|title=Тарас Дмитренко}}</ref>
|-
|11523
|[[Файл:58th Separate Motorized Brigade SSI (no tab).svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ільїнов Сергій'''
(«Єгер»)
|56 років, селище [[Кириківка]] Сумської області. Добре орієнтувався у лісі, тому на війні отримав позивний Єгер. Працював за кордоном. став військовослужбовцем 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Обійняв посаду стрільця-снайпера і вирушив на передову, щоб повернутися додому із перемогою.
|Загинув під час виконання бойового завдання біля селища Ямпіль на Донеччині. Похований в рідному селищі <ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/serhii-ilinov|title=Сергій Ільїнов}}</ref>
|-
|11524
…

11528
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 8 травня 2023 року)
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 9 травня ===
|-
|11529
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Яланський Володимир'''
|33 роки, м. [[Калуш]]. Був мобілізований до ЗСУ 2 березня 2022 року. Служив водієм мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу.
|Загинув на Донеччині під час обстрілу російськими військовими<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/472010-na-doneccini-zaginuv-vijskovij-z-kaluskoi-gromadi-volodimir-alanskij/|title=На Донеччині загинув військовий з Калуської громади Володимир Яланський}}</ref>.
|-
|11530
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Павлюк Валерій Валерійович]]''' («Нескучний»)
|Закінчив Донецький державний університет управління (1993). Кандидат наук з державного управління (2005), доцент (2010) кафедри соціальної філософії та управління Факультету соціально-гуманітарних технологій та менеджменту. У 2014 році воював у складі українських добровольчих батальйонів в АТО. Отримав поранення. Після початку повномасштабного вторгнення долучився до Київської ТРО. Двічі був поранений, лікувався в шпиталі і кожного разу прагнув повернутися на фронт
|Загинув під уламками багатоповерхівки, яка склалася в результаті вибуху в Бахмуті<ref>{{Cite web|url=https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Втрати_силових_структур_внаслідок_російського_вторгнення_в_Україну_(травень_2023)&veaction=edit&section=11|title=Захищаючи Україну під Бахмутом загинув доцент Податкового університету Валерій Павлюк}}</ref>.
|-
|11531
|[[Файл:Нашивка 125-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мальцев Андрій'''
|29 років, м. [[Стрий]]. Працював у «Фокстроті». У вільний час захоплювався футболом та був диджеєм. З початком повномасштабного вторгнення воював у складі 125-ї окремої бригади тероборони. Виконував бойові завдання на Харківщині та Донеччині.
|В Андрія залишилися мама, дружина, двоє дітей<ref name=":6" />.
|-
|11532
|[[Файл:3ошбр logo.svg|208x208пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Нестор Володимир'''
|29 років, м. [[Львів]]. Навчався у Львівському інституті Міжрегіональної Академії управління персоналом. Займався футболом та змішаними бойовими мистецтвами. Із перших днів повномасштабної війни добровольцем пішов на війну. Брав участь у звільненні Сумщини, згодом виконував бойові завдання на східному напрямку у лавах 3-ї окремої штурмової бригади.
|Загинув на Бахмутському напрямку<ref name=":6" />.
|-
|11533
|[[Файл:47 Logo 23 RGB Black.png|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Грабар Всеволод Євгенійович'''(«Сєва»)
|15 серпня 1990, м. [[Севастополь]]. У 2012 році закінчив кафедру геодезії та картографії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Згодом оселився на Хмельниччині. З 2015 року працював у патрульній поліції міста Хмельницький. Служив у патрульній поліції. У складі підрозділу «Тор» воював на Донбасі. В 2022 став на захист України. Воював у лавах 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура»
|Загинув під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Похорон відбувся 13 травня 2023. Похований на Алеї Слави кладовища, яке розташоване у мікрорайоні Ракове міста Хмельницький<ref name=":11" /><ref name=":12" /><ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/vsevolod-hrabar|title=Всеволод Грабар}}</ref>.
|-
|11534
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Івлєва Анастасія'''
|20 років, м. [[Херсон]]. Закінчила Херсонський базовий медичний фаховий коледж. Потім вступила до Національного медичного університету імені Олександра Богомольця. Під час повномасштабного російського вторгнення рідне місто дівчини було окуповане. Певний час вона займалася волонтерською допомогою, допомагала цивільним мешканцям. Згодом виїхала до Києва та приєдналася до лав Збройних Сил України. Навчала військових першій медичній допомозі, а потім вирушила для виконання бойових завдань на передову. Після Київської області поїхала служити бойовим медиком під Донецьку область, де залишилась назавжди 20-річною захисницею.
|Загинула внаслідок ворожого ракетного удару, виконуючи бойове завдання на Донеччині. Тіло було кремоване в Києві. Похована на кладовищі Геологів у Херсоні<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/anastasiia-ivlieva|title=Анастасія Івлєва}}</ref>
|-
|11535
…

11544
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 9 травня 2023 року)
|-

|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 10 травня ===
|-
|11545
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Брус Богдан Дмитрович'''
|4 січня 1966, с. [[Рашків (Коломийський район)|Рашків]] Коломийського району. З 2015 року брав участь у бойових діях в зоні АТО. Штаб-сержат.
|Помер поблизу села Іжевка Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/473449-na-doneccini-pomer-57-ricnij-stab-serzant-z-ivano-frankivsini-bogdan-brus/|title=На Донеччині помер 57-річний штаб-сержант з Івано-Франківщини Богдан Брус}}</ref>.
|-
|11546
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Петрів Михайло'''
|1980, с. [[Чорнолізці]] Тисменицької громади. У 2020 підписав контракт, служив старшим солдатом у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс».
|Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу села Берестове Бахмутського району<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/473458-na-doneccini-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-mihajlo-petriv/|title=На Донеччині загинув військовослужбовець з Прикарпаття Михайло Петрів}}</ref>.
|-
|11547
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мазур Михайло'''
|8 червня 1976
|Похований на Алеї Слави в Чекалівці 17 травня 2023<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/478660-v-ivano-frankivskij-gromadi-poprosautsa-z-poleglimi-bijcami-olegom-parkulabom-ta-vitaliem-mazurom/|title=В Івано-Франківській громаді попрощаються з полеглими бійцями Олегом Паркулабом та Віталієм Мазуром}}</ref>.
|-
|11548
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Строчик Юрій'''
|45 років, с. [[Обенижі]].
|Похорон відбувся 20 травня 2023. Загинув на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://vsn.in.ua/news/na-volini-poproschayutsya-iz-45-richnim-gerojem-yurijem-strochikom-yakiy-zaginuv-na-donechchini-24346|title=На Волині попрощаються із 45-річним Героєм Юрієм Строчиком, який загинув на Донеччині}}</ref>.
|-
|11549
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мельник Данило''' («Кенон»)
|30 років, с. [[Устимівка (Білоцерківський район)|Устимівка]] Київської області. Талановитий бандурист та хорист Патріаршого Собору Воскресіння Христового УГКЦ у Києві. В дитинстві співав в хорі «Чумаки». Закінчив музичну школу ім. М.Лисенка. Згодом закінчив магістратуру Київського університету культури і мистецтв, де навчався по класу бандури на факультеті музичного мистецтва. Викладав музичне мистецтво в Київській гімназії №&nbsp;48. У 2014 році пройшов битву за Іловайськ в складі батальйону «Донбас». Після повернення співав у хорі в соборі, викладав уроки мистецтва школярам і постійно давав благодійні концерти. Відзначений нагрудним знаком «За доблесну службу», медаллю «За військову службу Україні». Опановував професію оператора БПЛА,
|Отримав осколкові поранення голови та грудної клітини під Бахмутом під час виконання бойового завдання, на яке пішов добровільно замість пораненого побратима. Похорон відбувся 21 травня 2023 у Михайлівському Золотоверхому соборі. Похований на Алеї Слави на Лісовому кладовищі Києва<ref>{{Cite news|url=https://bigkyiv.com.ua/u-kyyevi-poproshhalysya-z-kyyivskym-bandurystom-yakyj-zagynuv-na-fronti/|title=У Києві попрощалися з київським бандуристом, який загинув на фронті}}</ref>.
|-
|11550
…

11559
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 10 травня 2023 року)
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 11 травня ===
|-
|11560
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Тимонін Ярослав'''
|30 років, м. [[Калуш]]. Був мобілізований у вересні 2022 року. Служив у гранатометному відділенні взводу вогневої підтримки гірсько-штурмової роти.
|Загинув внаслідок мінометного обстрілу на Бахмутському напрямку<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/475873-na-vijni-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-aroslav-timonin/|title=На війні загинув військовослужбовець з Прикарпаття Ярослав Тимонін}}</ref>.
|-
|11561
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мисак Роман'''
|40 років, м. [[Львів]]. Навчався у політехніці за напрямком «Комп'ютерна інженерія». Після завершення навчання працював у сфері комп'ютерних технологій та у транспортній галузі. Із початком повномасштабного вторгнення чоловік активно займався волонтерською діяльністю для потреб ЗСУ та переселенців. Згодом став на захист України та виконував бойові завдання на східному напрямку.
|Загинув на східному напрямку<ref name=":0">{{Cite news|url=https://suspilne.media/481540-u-lvovi-poprosautsa-iz-troma-zahisnikami-ukraini-so-pro-nih-vidomo/|title=У Львові попрощаються із трьома захисниками України: що про них відомо}}</ref>
|-
|11562
|[[Файл:24 ОМБр.svg|157x157пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Шафранський Ростислав'''
|24 роки, м. [[Львів]]. Закінчив Перемишлянський професійний ліцей. Потім проходив службу у військовій частині. На початку повномасштабної війни вступив до лав територіальної оборони. Згодом воював на Сході України у лавах 24 ОМБр імені короля Данила.
|Похорон відбувся 18 травня 2023. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові<ref name=":1">{{Cite news|url=https://suspilne.media/479554-u-lvovi-poprosautsa-iz-dvoma-zahisnikami-rostislavom-safranskim-ta-olegom-gricelakom/|title=У Львові попрощаються із двома захисниками Ростиславом Шафранським та Олегом Грицеляком}}</ref>
|-
|11563
|[[Файл:68-й Окремий Батальйон Територіальної Оборони Закарпаття.png|146x146пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Тягій Сергій Васильович'''
|15 січня 1979, м. [[Феодосія]], АР Крим. Здобув військову освіту в Одеському інституті сухопутних військ, до 2005 року служив у лавах Збройних Сил України. З 2000 року жив і працював в [[Ужгород]]і. У 2006 році одружився. Служив у 68-му окремому батальйоні 101-шої окремої бригади територіальної оборони.
|Загинув з побратимами на Бахмутському напрямку. Похорон відбувся 21 червня в Ужгороді<ref name=":15">{{Cite news|url=https://suspilne.media/512453-v-uzgorodi-poprosalisa-iz-zagiblimi-zahisnikami-ivanom-gutaem-bogdanom-hodanicem-ta-sergiem-tagiem/|title=В Ужгороді попрощалися із загиблими захисниками Іваном Гутаєм, Богданом Ходаничем та Сергієм Тягієм}}</ref><ref name=":2">{{Cite news|url=https://suspilne.media/475096-na-vijni-zaginuli-semero-vijskovih-68-bataljonu-teritorialnoi-oboroni-zakarpatta/|title=На війні загинули семеро військових 68 батальйону територіальної оборони Закарпаття}}</ref>.
|-
|11564
|[[Файл:68-й Окремий Батальйон Територіальної Оборони Закарпаття.png|146x146пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Гутай Іван Іванович''' («Баракуда»)
|25 грудня 1990, м. [[Ужгород]]. Воював в АТО у 2014 році. Проходив строкову військову службу в українській армії. У 2015 році пішов добровольцем у зону проведення АТО. Служив у 68-му окремому батальйоні 101-шої окремої бригади територіальної оборони.
|Загинув з побратимами на Бахмутському напрямку. Похорон відбувся 21 червня в Ужгороді<ref name=":15" /><ref name=":2" />.
|-
|11565
|[[Файл:68-й Окремий Батальйон Територіальної Оборони Закарпаття.png|146x146пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ходанич (Гичка) Богдан Антонович'''
|30 березня 1970, м. [[Ужгород]]. З 1992 року почав працювати в «Укрексімбанку», де згодом обійняв посаду начальника відділу й пропрацював у цій установі майже 31 рік. Служив у 68-му окремому батальйоні 101-шої окремої бригади територіальної оборони.
|Загинув з побратимами на Бахмутському напрямку. Похорон відбувся 21 червня в Ужгороді<ref name=":15" /><ref name=":2" />.
|-
|11566
|[[Файл:68-й Окремий Батальйон Територіальної Оборони Закарпаття.png|146x146пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Буртин Василь'''
|10 травня 1992, селище [[Великий Березний]], Закарпаття. Служив у 68-му окремому батальйоні 101-шої окремої бригади територіальної оборони.
|Загинув з побратимами на Бахмутському напрямку<ref name=":2" />.
|-
|11567
|[[Файл:68-й Окремий Батальйон Територіальної Оборони Закарпаття.png|146x146пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мешко Валентин'''
|24 веоесня 1997, с. [[Тур'ї Ремети]], Закарпаття. Служив у 68-му окремому батальйоні 101-шої окремої бригади територіальної оборони.
|Загинув з побратимами на Бахмутському напрямку<ref name=":2" />.
|-
|11568
|[[Файл:68-й Окремий Батальйон Територіальної Оборони Закарпаття.png|146x146пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Пилипів Едуард'''
|Родом з Харківської області. Служив у 68-му окремому батальйоні 101-шої окремої бригади територіальної оборони.
|Загинув з побратимами на Бахмутському напрямку<ref name=":2" />.
|-
|11569
|[[Файл:68-й Окремий Батальйон Територіальної Оборони Закарпаття.png|146x146пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кусик Віталій'''
|м. [[Київ]]. Залишилося двоє дітей. Служив у 68-му окремому батальйоні 101-шої окремої бригади територіальної оборони.
|Загинув з побратимами на Бахмутському напрямку<ref name=":2" />.
|-
|11570
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Куженко Андрій Михайлович'''
|Селище [[Широке (Широківська селищна громада)|Широке]]. Був водієм стрілецького відділення.
|Загинув у Донецькій області поблизу населеного пункту Водяне<ref name=":5">{{Cite news|url=https://nashemisto.dp.ua/2023/05/21/viddav-zhyttia-shchob-my-khodyly-po-svoii-zemli-na-viini-zahynuv-heroi-z-dnipropetrovshchyny/|title=Віддав життя, щоб ми ходили по своїй землі: на війні загинув Герой з Дніпропетровщини}}</ref>.
|-
|11571
|[[Файл:28 ОМБр к.svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Цибін В'ячеслав'''
|49 років м. [[Одеса]] старший солдат, гранатометчик механічної роти.
|Загинув у Донецькій області поблизу населеного пункту Курдюмівка<ref name=":5" />.

|-
|11572
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Сатмарі Володимир Йосипович'''
|17 травня 1981, м. [[Ужгород]].
|Похорон відбувся 27 червня в Ужгороді<ref name=":14">{{Cite news|url=https://suspilne.media/516601-v-uzgorodi-poprosalisa-iz-zagiblimi-zahisnikami-volodimirom-satmari-ta-vaceslavom-groskopfom/|title=В Ужгороді попрощалися із загиблими захисниками Володимиром Сатмарі та В'ячеславом Гроскопфом}}</ref>.
|-
|11573
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Гроскопф В'ячеслав'''
|
22 лютого 1973, м. [[Ужгород]]. Навчався у школі №&nbsp;7, вищу освіту здобув на фізичному факультеті Ужгородського національного університету. Після закінчення його призвали на строкову службу в ЗСУ. Відслуживши, присвятив життя педагогічній діяльності&nbsp;— 27 років пропрацював майстром виробничого навчання у професійно-технічному навчальному закладі, де ділився своїми знаннями та вміннями з учнями.
|Похорон відбувся 27 червня в Ужгороді<ref name=":14" />.

|-
|11574
|[[Файл:24th Separate Assault Battalion SSI (no tab).svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Коток Олександр'''
|19 років, с. [[Першокостянтинівка]] Херсонської області. Здобув середню освіту. Займався спортом, вів активний спосіб життя. З юних років ріс патріотом, дуже любив Україну та прагнув жити у вільній країні. Під час повномасштабного російського вторгнення 18-річний хлопець пішов захищати свою Батьківщину від окупантів. Став бійцем 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар», що у складі 53-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Хотів звільнити від окупантів рідне село, в якому залишилися його батьки.
|Загинув біля села Іванівське на Донеччині. Виконуючи бойове завдання отримав смертельне поранення внаслідок ворожого обстрілу з РПГ. Похований в селі Тинне на Рівненщині<ref>{{Cite news|url=https://zahid.espreso.tv/batki-perebuvayut-v-okupatsii-na-rivnenshchini-zhivim-koridorom-zustrinut-oleksandra-kotka-z-khersonshchini|title=Батьки перебувають в окупації: на Рівненщині "живим коридором" зустрінуть Олександра Котка з Херсонщини}}</ref>.
|-
|
|[[Файл:28 ОМБр к.svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Никифорчук Олексій''' 
(«Тихий»)
|35 років, с. [[Пиріжна]] Одеської області. Після закінчення школи здобув фах бригадира колії в Одеському професійному училищі залізничного транспорту. Працював далекобійником за кордоном. У грудні 2022 долучився до лав ЗСУ. Обіймав посаду старшого водія-радіотелефоніста стрілецького відділення 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. 
|Загинув біля селища Озарянівка на Донеччині. Похований у рідному селі <ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/oleksii-nykyforchuk|title=Олексій Никифорчук}}</ref>
|-
|
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Предводітєлєв Артем'''
|33 роки, м. [[Соснівка (місто)|Соснівка]] Львівської області. Навчався у Червоноградській загальноосвітній школі №14. Під час повномасштабного вторгнення, у березні 2023 року, чоловік пішов на війну, щоб захистити свій дім і рідних. Воював у складі військової частини А4084 Збройних Сил України. Був стрільцем-санітаром.
|Загинув під час виконання бойового завдання біля міста Торецьк на Донеччині. Похований на Алеї Слави у рідному місті <ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/artem-predvoditieliev|title=Артем Предводітілєв}}</ref>
|-
|11569
…

11569
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 11 травня 2023 року)
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 12 травня ===
|-
|11570
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Якуб'як Андрій'''
|29 років, с. [[Назірна]] Коломийського району. У лавах ЗСУ служив інспектором прикордонної служби 3 категорії&nbsp;— помічником гранатометника.
|Воював на Донецькому напрямку. Там і загинув<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/477172-u-rosijsko-ukrainskij-vijni-zaginuv-prikordonnik-z-prikarpatta-andrij-akubak/|title=У російсько-українській війні загинув прикордонник з Прикарпаття Андрій Якуб'як}}</ref>.
|-
|11571
|[[Файл:28 ОМБр к.svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Казарян В'ячеслав'''
|23 червня 2000, м. [[Семенівка]]. У 2018 році закінчив місцеву школу I—III ступеня №&nbsp;1. Далі навчався у Національному Університеті «Чернігівська політехніка». Проходив строкову військову службу. Після початку повномасштабної війни служив у складі одного з підрозділів військової частини А0666.
|Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/480178-na-cernigivsini-poprosalisa-z-soldatom-vaceslavom-kazaranom-akij-zaginuv-u-bou-na-doneccini/|title=На Чернігівщині попрощалися з солдатом В'ячеславом Казаряном, який загинув у бою на Донеччині}}</ref>.
|-
|11572
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Базьо Іван'''
|Селище [[Климовиця]] Хустського району. Добровільно став на захист України.
|Загинув на фронті<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/476497-na-vijni-zaginuv-zakarpatec-ivan-bazo/|title=На війні загинув закарпатець Іван Базьо}}</ref>.
|-
|11573
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Корнілов Михайло'''
|м. [[Харків]]. Випускник факультету міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу Каразінського університету. Мав звання молодшого сержанта та служив стрільцем відділення взводу стрілецької роти. З початком повномасштабної війни без вагань вступив добровольцем до лав ЗСУ. Брав участь у контрнаступі при визволенні Харківської області. За час служби захисник отримав три нагороди: почесну відзнаку 127-ї окремої бригади територіальної оборони 3-го ступеня, нагрудний знак Міністерства оборони України «Знак пошани», медаль «За оборону міста-героя Харків».
|Загинув в районі бойових дій поблизу Оріхово-Василівки<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/521863-u-bahmutskomu-rajoni-zaginuv-vipusknik-fakultetu-miznarodnih-ekonomicnih-vidnosin-hnu-im-v-n-karazina/|title=У Бахмутському районі загинув випускник факультету міжнародних економічних відносин Каразінського університету}}</ref>
|-
|11574
|[[Файл:Нашивка 113-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Харківська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Комісаренко Богдан'''(«Комісар»)
|30 років, м. [[Лозова]] Харківської області. Навчався у колегіумі №2. Потім закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ за спеціальністю «Слідство та дізнання». Працював слідчим у Лозівському відділі поліції. Після звільнення служив за контрактом у Національній гвардії України у Павлограді на Дніпропетровщині. Пізніше працював за кордоном. Коли почалася повномасштабна війна, чоловік повернувся на Батьківщину та вступив до лав ТРО у рідному місті. Служив стрільцем у 113-й окремій бригаді територіальної оборони Збройних Сил України. Неофіційно був командиром свого відділення.
|Загинув під час штурмових дій біля села Григорівка на Донеччині. Похований в рідному місті <ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/bohdan-komisarenko|title=Богдан Комісаренко}}</ref>
|-
|11575
|[[Файл:Нашивка 103-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Львівська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кузнєцов Микита''' («Кузя»)
|34 роки, Казахстан. З дитинства жив у селищі міського типу [[Немирів (смт)|Немирів]] Львівської області. Після школи закінчив Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту та опанував фах помічника машиніста і слюсаря. У березні 2022 долучився до лав 103-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Обійняв посаду стрільця 66-го батальйону та вирушив на передову.
|Загинув під час артилерійського та мінометного обстрілу позицій українських військових біля села Крохмальне на Харківщині. Похований у селищі Немирів на Львівщині <ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/mykyta-kuznietsov|title=Микита Кузнєцов}}</ref>
|-
|11576
…

11579
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 12 травня 2023 року)
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 13 травня ===
|-
|11580
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Каштелянський Віктор Володимирович'''<br/>{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}
|30 років, с. [[Топорів]]. Навчався у Львівському державному [[Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут|ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут]]. Вищу освіту здобув у [[Національний університет «Львівська політехніка»|Національному університеті «Львівська політехніка»]], навчався на військовій кафедрі офіцерів запасу при Національній академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Лейтенант, мобілізований 1 березня 2022 року. Служив на посаді заступника командира роти у складі [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]]. Був інструктором з повітрянодесантної підготовки аеромобільного батальйону<ref>{{Cite web|title=На війні загинув випускник Політехніки, офіцер-десантник Віктор Каштелянський {{!}} Національний університет «Львівська політехніка»|url=https://lpnu.ua/news/na-viini-zahynuv-vypusknyk-politekhniky-ofitser-desantnyk-viktor-kashtelianskyi|website=lpnu.ua|date=2023-05-23|accessdate=2023-05-24|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=Старший лейтенант Віктор Каштелянський загинув, обороняючи Бахмут|url=https://www.victims.memorial/people/viktor-kashtelianskyi|website=Меморіал жертв війни|accessdate=2023-08-18|language=uk}}</ref>.
|Загинув поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://www.032.ua/news/3596566/na-bahmutskomu-napramku-zaginuv-geroj-z-lvivsini-viktor-kastelanskij|title=https://www.032.ua/news/3596566/na-bahmutskomu-napramku-zaginuv-geroj-z-lvivsini-viktor-kastelanskij}}</ref>. Похований 17 травня в рідному селі. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)<ref name=":17" />.
|-
|11581
|[[Файл:92nd Separate Motorized Infantry Brigade SSI.svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Сушко В'ячеслав'''
|36 років, с. [[Лозуватка (Криворізький район)|Лозуватка]]. Мешка в [[Кривий Ріг|Кровому Розі]]. Воював у 92-й окремій механізованій бригаді, боронив Харків, Куп'янськ та Луганщину. Був нагороджений численними медалями за військову доблесть та відзнакою Президента України «За оборону України».
|Загинув біля с. Новоселівське Сватівського району Луганської області. Похований 19 травня 2023 у с. Лозуватка<ref>{{Cite news|url=https://rudana.com.ua/news/na-luganshchyni-zagynuv-36-richnyy-kryvorizkyy-voyin-vyacheslav-sushko|title=НА ЛУГАНЩИНІ ЗАГИНУВ 36-РІЧНИЙ КРИВОРІЗЬКИЙ ВОЇН В’ЯЧЕСЛАВ СУШКО}}</ref>.
|-
|11582
|[[Файл:Нарукавний знак 36 ОБрМП.png|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Грицеляк Олег'''
|30 років, с. [[Підбірці]] Львівської області. Після завершення навчання проходив строкову військову службу у лавах 45 полку оперативного призначення імені Олександра Красіцького Нацгвардії України. Згодом працював у приватному підприємстві. Із перших днів повномасштабного вторгнення вирішив стати на захист країни. Воював у «гарячих» точках фронту в складі 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
|Похорон відбувся 18 травня 2023. Похований у Підбірцях на місцевому цвинтарі<ref name=":1" />
|-
|11583
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Масло Олександр'''
|1995, Селидівська громада.
|Загинув від отриманих поранень у бою. Похорон відбувся 20 травня на Ступному (новому) цвинтарі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/481885-u-bou-zaginuv-ukrainskij-vijskovij-z-doneccini/|title=У бою загинув український військовий з Донеччини}}</ref>.
|-
|11584
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Безуглий Олександр'''
|48 років, м. [[Павлоград]]. Старший сержант.
|Загинув від отриманих пораненць під час виконання бойового завдання на Луганщині<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/476986-na-lugansini-zaginuv-vijskovij-z-pavlograda-na-dnipropetrovsini/|title=На Луганщині загинув військовий з Павлограда на Дніпропетровщині}}</ref>
|-
|11585
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кириченко Ігор'''
|12 травня 1997, с. [[Спас (Калуський район)|Спас]] Калуського району. 22 лютого 2023 мобілізований до лав ЗСУ в Калуші. Того ж дня пройшов медкомісію, хоча мав хворе серце. В нього були виписки з 2010 року, що майже кожні два роки він лікувався. Далі був відправлений на військові навчання і після двох місяців вишколу. Служив у другому відділені окремого кулеметного взводу 419 батальйону військової частини А4809.
|10 травня отримав важкі уламкові пораненя на Бахмутському напрямку. Його відвезли в лікарню і зробили операції. Помер під час операції у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені Мечникова<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/482002-vid-poranen-otrimanih-na-bahmutskomu-napramku-pomer-boec-z-ivano-frankivsini-igor-kiricenko/|title=Від поранень, отриманих на Бахмутському напрямку, помер боєць з Івано-Франківщини Ігор Кириченко}}</ref>.
|-
|11586
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Саломон Андрій Віктрович]]'''{{Орден За мужність III ступеня}}{{ряд2|{{Почесний громадянин Тернополя}}}}
|9 грудня 1986, м. [[Тернопіль]]. Вчився у школі №&nbsp;15, потім технічному коледжі. Працював на підприємствах, робота зазвичай була пов'язана з металом. Був гранатометником десантно-штурмового батальйону [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]]<ref>{{Cite web|url=https://suspilne.media/480130-ternopoli-poprosalisa-z-vijskovosluzbovcem-andriem-salomonom/|title=Тернополі попрощалися з військовослужбовцем Андрієм Саломоном|date=18 травня 2023|website=Суспільне. Новини}}</ref>.
|Загинув у районі Бахмута Донецької області під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite web|title=Пожертвував життям заради Батьківщини: рідні і друзі попрощалися з ві|url=https://intb.te.ua/2023/05/18/pozhertvuvav-zhyttyam-zarady-batkivshhyny-ridni-i-druzi-poproshhalysya-z-vijskovym-andriyem-salomonom-u-ternopoli/|website=Телеканал ІНТБ|date=2023-05-18|accessdate=2023-05-24|language=uk|first=Ярослава|last=Світла}}</ref>. Похований 18 травня на Микулинецькому кладовищі в Тернополі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":17" />.
|-
|11587
…

11589
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 13 травня 2023 року)
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 14 травня ===
|-
|11590
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Томащук Андрій'''
|1991, проживав у селищі [[Ворохта]] Надвірнянського району. Служив кулеметником третього відділення, третього взводу, другої стрілецької роти однієї з військових частин ЗСУ.
|Загинув у бою за Бахмут<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/477895-u-bou-za-bahmut-zaginuv-viskovosluzbovec-z-ivano-frankivsini-andrij-tomasuk/|title=У бою за Бахмут загинув віськовослужбовець з Івано-Франківщини Андрій Томащук}}</ref>.
|-
|11591
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Борута Василь'''
|Мешканцець Самбірської громади
|Загинув поблизу містечка Часів Яр на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://tvoemisto.tv/news/u_boyu_na_donechchyni_zagynuv_geroy_zi_lvivshchyny_148848.html|title=У БОЮ НА ДОНЕЧЧИНІ ЗАГИНУВ ГЕРОЙ ЗІ ЛЬВІВЩИНИ}}</ref>.
|-
|11592
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Семзенець Олександр Юрійович'''
|43 роки, м. [[Подільськ]], Одеська область.
|Загинув неподалік населеного пункту Первомайське<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/480649-v-odeskij-oblasti-prosalisa-z-vijskovim-akij-zaginuv-na-doneccini/|title=В Одеській області прощалися з військовим, який загинув на Донеччині}}</ref>.
|-
|11593
|[[Файл:93 ОМБр п.svg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Біскуп Іван'''(«Джон»)
|33 роки, м. [[Львів]]. У 2007 році чоловік закінчив колишній Львівський професійний ліцей комп'ютерних технологій, згодом вступив до Закарпатського державного університету. У мирний час працював у галузі поліграфії, згодом обіймав посаду менеджера на місцевому підприємстві. Певний час працював у Польщі та Ізраїлі. На початку повномасштабної війни вступив до лав 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Воював на східному напрямку фронту.
|Загинув в Бахмуті<ref name=":0" />
|-
|11594
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Даниш Тарас'''
|26 вересня 1992, м. [[Івано-Франківськ]].
|19 травня відбувся похорон. Похований на Алеї героїв в селі Чукалівка<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/479818-v-ivano-frankivskij-gromadi-poprosautsa-z-poleglim-soldatom-tarasom-danisem/|title=В Івано-Франківській громаді попрощаються з полеглим солдатом Тарасом Данишем}}</ref>.
|-
|11595
|[[Файл:Нашивка 128-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Павелко Павло'''
|30 років, м. [[Кривий Ріг]]. Був випускником Міжрегіонального центру професійної перепідготовки, що знаходиться у Центрально-Міському районі. 17 лютого 2023 року Павло став до лав 128-ї бригади Територіальної оборони
|Загинув під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку<ref>{{Cite news|url=https://krivbass.city/news/view/bez-batka-zalishivsya-sin-na-bahmutskomu-napryamku-zaginuv-krivorizhets-pavlo-pavelko|title=Без батька залишився син: на Бахмутському напрямку загинув криворіжець Павло Павелко}}</ref>
|-
|11596
|[[Файл:65th mech.png|127x127пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Нофлік Сергій'''
|47 років, м. [[Севастополь]]. Закінчив Волноваське професійно-технічне училище. Після завершення навчання проходив військову службу. Протягом 12 років працював шахтарем у [[Вугледар]]і. У 2015—2016 роках виконував бойові завдання у зоні АТО. Коли почалась повномасштабна війна вивіз родину до Львова і тоді ж добровольцем увійшов до лав 65 окремої механізованої бригади. Воював на території Запорізької області.
|Загинув на території Запорізької області. Похорону відбувся 22 квітня 2023, похований на Личаківському цвинтарі<ref name=":4">{{Cite news|url=https://suspilne.media/483103-u-lvovi-poprosautsa-iz-zahisnikami-oleksandrom-platonovim-ta-sergiem-noflikom/|title=У Львові попрощаються із захисниками Олександром Платоновим та Сергієм Нофліком}}</ref>
|-
|11597
|[[Файл:24 ОМБр.svg|157x157пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Церковний Андрій'''
|47 років, м. [[Львів]]. Здобув освіту в Львівському будівельному технікумі. Після цього проходив військову службу у Бердичеві Житомирської області. У мирний час працював у будівельній сфері та захоплювався рибальством. Коли почалася повномасштабна війна, попри те, що був звільнений із військової служби за станом здоров'я, добровільно вступив до ЗСУ. Воював на східному напрямку в лавах 24 бригади.
|Загинув на Донеччині. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові 24 травня 2023<ref name=":7">{{Cite news|url=https://suspilne.media/485356-u-lvovi-poprosautsa-iz-troma-zahisnikami-so-pro-nih-vidomo/|title=У Львові попрощаються із трьома захисниками: що про них відомо}}</ref>.

|-
|11598
|[[Файл:Нашивка 125-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|153x153пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Долголіков Геннадій'''
(«Штерн»)
|35 років, АР Крим. Навчався у середній школі №&nbsp;17 Феодосії. У 2010 році закінчив Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, де вивчав банківську справу. Через 5 років здобув освіту в Академії адвокатури України. Жив у [[Київ|Києві]]. Працював у різних компаніях. Останнім місцем роботи був «KredoBank», де обіймав посаду program development manager. З початком повномасштабної війни і сам став військовослужбовцем, приєднавшись до лав 125-ї окремої бригади ТРО ЗСУ. Брав участь у боях на Харківщині та Донеччині. Під час служби продовжував займатися волонтерською діяльністю, щоб допомагати військовим закривати потреби на фронті.
|Помер в лікарні внаслідок важкого поранення, яке отримав у бою з окупантами під Бахмутом 2 лютого. Похований на Берковецькому кладовищі у Києві<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/hennadii-dolholikov|title=Геннадій Долголіков}}</ref>.
|-
|11599
|[[Файл:4th Tank Brigade Patch.png|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Сушик Олександр''' («Сова»)
|55 років, с. [[Замости]] Волинської області. Усе життя прожив у селі [[Мишів]]. Здобув фах тракториста-машиніста у СПТУ №&nbsp;21 в селі Овадно. Останнім часом працював за кордоном. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вирішив одразу повернутися на Батьківщину та стати на її захист. Він приєднався до лав 4-ї окремої танкової бригади Збройних Сил України та вирушив на передову.
|Похований в селі Мишів на Волині<ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/oleksandr-sushyk|title=Олександр Сушик}}</ref>
|-
|11599
|{{80 ОДШБр ЗСУ}}
|'''{{flagicon|Україна}} Кузьмін Роман Сергійович'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}
|35 років, народився і виріс у смт [[Сарата]] Одеської області. Після школи опанував роботу будівника і займався виконанням будівельних робіт. На початку повномастабного вторгнення волонтерив у Миколаєві. На початку весни 2023 року отримав повістку. Служив штурмовиком 2-ї роти [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]]<ref>{{Cite web|title=Мріяв купити синам по машині: у запеклих боях під Бахмутом загинув мешканець смт Сарата Роман Кузьмін|url=https://bessarabia.ua/persona/mriyav-kupiti-sinam-po-mashini-u-zapeklih-boyah-pid-bahmutom-zaginuv-meshkancz-smt-sarata-roman-kuzmin/|website=БессарабіЯ.UA|date=2023-05-20|accessdate=2023-08-29|language=ru-RU|first=ua]Олена[:ru] Елена[:] [:ua]Отрощенко[:ru]|last=Отрощенко}}</ref><ref>{{Cite web|title=На колінах Саратська громада провела свого Героя: прощалися із загиблим Захисником Романом Кузьміним|url=https://bessarabiainform.com/2023/05/na-kolinah-saratska-gromada-provela-svogo-geroya-proschalisya-iz-zagiblim-zahisnikom-romanom-kuzminim/|website=Бессарабия ИНФОРМ|date=2023-05-22|accessdate=2023-08-29|language=uk|first=Катерина|last=Матієшина}}</ref>.
|Загинув у боях під Бахмутом. Похований 21 травня 2023 року в рідному селищі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":18" />.
|-
|11600
…

11600
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 14 травня 2023 року)
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 15 травня ===
|-
|11600
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Роман Абрамчук'''
|36 років, с. [[Тойкут]], Ковельської громади.
|Загинув під Бахмутом<ref>{{Cite news|url=https://vsn.in.ua/news/horoshiy-voyin-cholovik-batko-i-brat-pid-bahmutom-zaginuv-36-richniy-geroy-z-volini-roman-abramchuk-24305|title=Хороший воїн, чоловік, батько і брат: під Бахмутом загинув 36-річний Герой з Волині Роман Абрамчук}}</ref>
|-
|11601
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Гордійчук Леонід'''
|1983, с. [[Буда (Сарненський район)|Буда]] Рокитнівської громади
|Отримав несумісні з життям травми в бою на Луганщині<ref>{{Cite news|url=https://sarnynews.city/articles/287926/u-luganskij-oblasti-zaginuv-voin-z-sarnenskogo-rajonu|title=У Луганській області загинув воїн з Сарненського району}}</ref>.
|-
|11602
|[[Файл:International Legion of Territorial Defense of Ukraine emblem.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|США}} Ніколас Меймер'''
|6 квітня 1977, м. [[Бойсе|Бойзі]], штат Айдахо. Ветеран сил спеціальних операцій США. У 2018 році вийшов на пенсію.
|Потребує уточнення. Загинув до 15 травня 2023 в Бахмуті внаслідок російського артилерійського обстрілу<ref>{{Cite news|url=https://hromadske.ua/posts/u-bahmuti-zaginuv-amerikanskij-dobrovolec-prigozhin-poobicyav-peredati-jogo-tilo-z-poshanoyu-v-ssha|title=У Бахмуті загинув американський доброволець, пригожин пообіцяв із пошаною передати його тіло до США}}</ref>.
|-
|11603
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Рубаха Богдан Васильович'''
|40 років, с. [[Старий Милятин]]. Молодший лейтенант, командир стрілецької роти.
|Загинув поблизу містечка Часів Яр Бахмутського району Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://zolochiv.net/na-fronti-zahynuv-voin-iz-zolochivskoho-rayonu-16/|title=На фронті загинув воїн із Золочівського району}}</ref>.
|-
|11604
|[[Файл:24th Separate Assault Battalion SSI (no tab).svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ходаківський Богдан'''
|1 березня 2000, м. [[Узин]], Білоцерківський район Київської області. Член збірної Київської області, переможець і призер чемпіонатів України зі стрибків із жердиною. Служив снайпером.
|Загинув під Бахмутом<ref>{{Cite web|url=https://sport.nv.ua/ukr/other-sport/bogdan-hodakovskiy-zaginuv-na-viyni-z-rosiyeyu-50325828.html|title=На війні з Росією загинув чемпіон України зі стрибків із жердиною}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://glavred.net/ukraine/yomu-bulo-vsogo-23-roki-pid-bahmutom-zaginuv-molodiy-chempion-ukrajini-z-legkoatletiki-10472239.html?utm_source=glavred&utm_medium=related_news&utm_campaign=related_news_in_post|title=Йому було всього 23 роки: під Бахмутом загинув молодий чемпіон України з легкоатлетики}}</ref>.
|-
|11605
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Марчак Павло Петрович'''
|2 вересня 1975, м. [[Володимир (місто)|Володимир]]. Був мобілізований у лютому 2023 року. Рядовий, обіймав посаду водія механізованої роти.
|Загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині внаслідок артобстрілу. Похорон відбувся 19 травня 2023, похований в селі Федорівка біля Володимира<ref>{{Cite news|url=https://vsn.in.ua/news/zaginuv-vnaslidok-artobstrilu-na-volini-proschalisya-iz-gerojem-pavlom-marchakom-24361|title=Загинув внаслідок артобстрілу: на Волині прощалися із Героєм Павлом Марчаком}}</ref>.
|-
|11606
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Колодяжний Андрій'''
|32 роки, с. [[Германівка (Красноградський район)|Германівка]] Харківської області. Навідник аеромобільного батальйону, солдат
|Загинув під час стрілецького бою в районі Бахмута Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://dumka.media/ukr/war/1684574502-navidnik-z-harkivshchini-zaginuv-u-striletskomu-boyu-pid-bahmutom|title=Навідник з Харківщини загинув у стрілецькому бою під Бахмутом}}</ref>.
|-
|11607
|[[Файл:92nd Separate Motorized Infantry Brigade SSI.svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Платонов Олександр'''
|31 рік, м. [[Львів]]. Здобув освіту в колишньому Львівському кулінарному училищі. У мирний час працював на місцевому приватному підприємстві, захоплювався інформаційними технологіями та опікувався старенькою мамою. Після початку повномасштабного вторгнення долучився до ЗСУ добровольцем. Служив у лавах 92 окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка.
|22 травня похований на Личаківському цвинтарі<ref name=":4" />.
|-
|11608
|{{80 ОДШБр ЗСУ}}
|'''{{flagicon|Україна}} Онищенко Олександр Валерійович'''{{Орден За мужність III ступеня}}
|29 червня 1992 р.н. Був чемпіоном України серед юнаків та юніорів, переможцем «Кубка Карпат», «Кубка Кужельного», «Кубка Арсьонова», членом збірної команди України з боксу. Спортсмен представляв федерацію боксу Сумської області та тренувався під керівництвом Дмитра Дуброва. Захищав Батьківщину у званні старшого солдата, був навідником [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]]. 
|Загинув у боях за Бахмут<ref>{{Cite news|url=https://lb.ua/society/2023/05/25/557025_u_boyah_bahmut_zaginuv_bokser.html|title=У боях за Бахмут загинув боксер Олександр Онищенко}}</ref>. Похований 24 травня 2023 року на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища в Сумах<ref>{{Cite web|title=24 травня 2023 року попрощаються із Олександром ОНІЩЕНКОМ {{!}} Комунальна установа "Центр учасників бойових дій" Сумської міської ради|url=http://atocentr.sumy.ua/?p=11995|date=2023-05-23|accessdate=2023-08-30|language=uk|last=admin}}</ref>. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":18" />.
|-
|11609
|[[Файл:14 ОМБр.svg|118x118пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мацюк Юрій Степанович'''
|42 роки, с. [[Заболоття (Вараський район)|Заболоття]] Вараської громади. Старший сержант, служив заступником командира бойової машини, навідником-оператором 2 механізованого батальйону 14 окремої механізованої бригади. Навчався у школі в Заболотті, у 2016 році брав участь в АТО на сході України.
|Потрапив під ворожий обстріл біля села Лиман Перший Куп'янського району Харківської області<ref>{{Cite news|url=https://varash.rayon.in.ua/news/600076-na-kharkivshchini-zaginuv-42-richniy-zakhisnik-iz-zabolottya-yuriy-matsyuk|title=На Харківщині загинув 42-річний захисник із Заболоття Юрій Мацюк}}</ref>.
|-
|11610
|{{80 ОДШБр ЗСУ}}
|'''{{flagicon|Україна}} Шурановський Ігор Сергійович'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}
|35 років, житель с. [[Білка (Березівський район)|Білка]] Одеської області. Захищав Україну з 8 лютого 2023 року в лавах [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]]<ref>{{Cite web|title=Facebook|url=https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02ZoDLWtntAqnCV9tn3HFNjKkvSLbUVspsexdqHpWZZrLh5vMWY3yK7ztctxQi2gg9l&id=100002198478102|website=www.facebook.com|accessdate=2023-08-29}}</ref><ref>{{Cite web|title=Facebook|url=https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0Wb7wgmd5fBK9QzoJmHJcCV6MtAKt5uVLwdn86Rh1zdEwNgusvTdBAheRRnubKFa6l&id=100002198478102|website=www.facebook.com|accessdate=2023-08-29}}</ref>.
|Загинув на полі бою в селищі [[Іванівське (Бахмутський район)|Іванівське]] Бахмутського району Донецької області. Похований 22 травня 2023 року в с. Білка. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":18" />.
|-
|11611
…
11614
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}'''
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 15 травня 2023 року)
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 16 травня ===
|-
|11615
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Валило Тарас'''
|15 березня 1989, с. [[Підпечери]] Івано-Франківської громади. З перших днів повномасштабного вторгнення захищав Україну. Був командиром танка у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс».
|Загинув поблизу села Званівка Бахмутського району внаслідок артилерійського обстрілу військами РФ<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/478510-na-vijni-zaginuv-komandir-tanka-z-ivano-frankivskoi-gromadi-taras-valilo/|title=На війні загинув командир танка з Івано-Франківської громади Тарас Валило}}</ref>.
|-
|11616
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Головльов Віктор Вікторович'''
|14 січня 1977, с. [[Залужжя (Івано-Франківський район)|Залужжя]], Рогатинський район, Івано-Франківська область. Кулеметник відділення вогневого ураження 1 штурмового взводу шутромової роти війьскової частини ТО 950.
|Помер у реанімаційній палаті КП «ДОКЛ ім. Мечникова» в місті Дніпрі. Був важко пораненй 11 травня 2023 в результаті мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://kurs.if.ua/society/pomer-poranenyj-zahysnyk-z-rogatynskoyi-gromady-viktor-golovlov/|title=Помер поранений захисник з Рогатинської громади Віктор Головльов}}</ref>.
|-
|11617
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ковб Андрій Сергійович'''
|26 червня 1994, с. [[Велика Осниця]], Колківська громада. Стрілець-снайпер мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотного роти мотопіхотного батальйону військової частини А4267.
|Загинув внаслідок обстрілу з ПТКР поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://www.volynnews.com/news/all/na-viyni-zahynuv-snayper-z-volyni-andriy-kovb/|title=НА ВІЙНІ ЗАГИНУВ СНАЙПЕР З ВОЛИНІ АНДРІЙ КОВБ}}</ref>.
|-
|11618
|[[Файл:25 ОПДБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Филяк Андрій Володимирович''' («ФІЛ»)
|32 роки, с. [[Уличне]], Трускавецька міська рада. Мобілізований 10 квітня 2022 до лав ЗСУ. Лейтенант, був командиром 2 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону військової частини А1126.
|Загинув поблизу населеного пункту Новосадове Краматорського району Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://varta1.com.ua/news/na-donechchini-zaginuv-zahisnik-zi-lvivshchini-foto_365174.html|title=На Донеччині загинув Захисник зі Львівщини (ФОТО)}}</ref>.
|-
|11619
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Пугач Михайло Леонідович'''
|18 грудня 1985, м. [[Луцьк]]. Був мобілізований до складу військової частини на посаду номер обслуги 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону. Солдат.
|Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Перший Лиман Куп'янського району Харківської області<ref>{{Cite news|url=https://www.volynpost.com/news/221933-na-harkivschyni-zagynuv-geroj-z-lucka-myhajlo-pugach|title=На Харківщині загинув Герой з Луцька Михайло Пугач}}</ref>.
|-
|11620
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Гундерич Сергій Петрович'''
|1984, с. [[Підбороччя]] Камінь-Каширської громади.
|Загинув на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://vsn.in.ua/news/na-viyni-zaginuv-geroy-z-volini-sergiy-gunderich-24329|title=На війні загинув Герой з Волині Сергій Гундерич}}</ref>.
|-
|11621
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Злотник Іван Іванович'''
|1972, с. [[Щитинська Воля]], Ковельський район, Волинь. Сержант, командир 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону.
|Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого обстрілу в районі Бахмута<ref>{{Cite news|url=https://ratne.rayon.in.ua/news/600282-pid-bakhmutom-zaginuv-zakhisnik-iz-shchitinskoi-voli-ivan-zlotnik|title=Під Бахмутом загинув захисник із Щитинської Волі Іван Злотник}}</ref>
|-
|11622
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Луць Валентин'''
|1978, Доросинівська громада Луцького району.
|Загинув внаслідок вибухової травми, яку він отримав біля населеного пункту Стельмахівка, Луганської області<ref>{{Cite news|url=https://www.volynpost.com/news/222031-na-vijni-vnaslidok-vybuhovoi-travmy-zagynuv-44-richnyj-geroj-z-luckogo-rajonu-valentyn-luc|title=На війні внаслідок вибухової травми загинув 44-річний Герой з Луцького району Валентин Луць}}</ref>
|-
|11623
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Зубрицький Олег Орестович'''{{Орден За мужність III ступеня}}
|34 роки, м. [[Львів]]. Закінчив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності. Після завершення навчання проходив військову службу. У мирний час працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю. За власним бажанням підписав контракт із ЗСУ. Від початку повномасштабного вторгнення захищав Україну на східному та південному напрямках у складі [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]] ЗСУ.
|Загинув на Бахмутському напрямку. Похорон відбувся 19 травня 2023. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові<ref name=":3">{{Cite news|url=https://suspilne.media/480730-u-lvovi-prosautsa-iz-dvoma-vijskovosluzbovcami-ukraini/|title=У Львові прощаються із двома військовослужбовцями}}</ref>. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref>{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/4502023-47613|title=Указ президента України №450/2023|date=26 липня 2023}}</ref>.
|-
|11624
|[[Файл:25 ОПДБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Сірий Олександр Анатолійович]]'''
|10 квітня 1991, м. [[Хмельницький]]. Служив у 2-му батальйоні [[25-та окрема повітрянодесантна бригада (Україна)|25-ї бригади ЗС]]У. Мав ріст 2 метри. Племінник телеведучої [[Мазур Алла Григорівна|Алли Мазур]].
|Загинув у бою під Червонопопівкою. Пішов на допомогу побратимам і загинув. Похований на Алеї Героїв в Хмельницкьому<ref>{{Cite news|url=https://stars.novyny.live/na-fronti-zaginuv-pleminnik-alli-mazur-95462.html|title=Алла Мазур розповіла про втрату близької людини та написала зворушливий пост}}</ref>.
|-
|11625
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Білоус Михайло'''
|18 лютого 1972, с. [[Грабівка (Калуський район)|Грабівка]] Новицької громади. Служив водієм 2 кулеметного відділення кулеметного взводу одного з військових формувань ЗСУ.
|Загинув поблизу Бахмута Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/480697-na-vijni-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-mihajlo-bilous/|title=На війні загинув військовослужбовець з Прикарпаття Михайло Білоус}}</ref>.
|-
|11626
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Колінковський Павло'''
|13 липня 1992, м. [[Івано-Франківськ]].
|22 травня 2023 похований на Алеї героїв у селі Чукалівка<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/482710-v-ivano-frankivsku-poprosautsa-z-poleglim-soldatom-pavlom-kolinkovskim/|title=В Івано-Франківську попрощаються з полеглим солдатом Павлом Колінковським}}</ref>.
|-
|11627
|[[Файл:Шеврон 22 Окремого Мотопіхотного Батальйону.png|137x137пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Крючков Олександр Сергійович'''
|23 роки, м. [[Вільнянськ]] Запорізької області. Гранатометник 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини А1939 ([[22-й окремий мотопіхотний батальйон]]), старший солдат. З 4 травня 2019 був призваний на військову службу за контрактом Першим відділом Запорізького РТЦК та СП м. Запоріжжя. Проходив службу у військовій частині [[355-й навчальний механізований полк (Україна)|А3211]], навчальному полку в структурі 184-го навчального центру НАСВ с. Старичі.
|Загинув під час виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Стельмахівка Луганської області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/483964-na-lugansini-zaginuv-23-ricnij-vijskovosluzbovec-z-vilnanska-kruckov-oleksandr/|title=На Луганщині загинув 23-річний військовослужбовець з Вільнянська Крючков Олександр}}</ref>.
|-
|11628
|[[Файл:24th Separate Assault Battalion SSI (no tab).svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Галецький Данііл Олегович'''
|20 жовтня 2003, с. [[Тальянки]]. Після закінчення місцевої школи у 2022 році здобув спеціальність «агроінженерія» у Тальянківському агротехнічному коледжі, розповіли в пресслужбі Тальнівської міськради. У лютому 2023 року підписав контракт на військову службу.
|Загинув внаслідок запеклого бою з російською армією на Донеччині. Похований в рідному селі Тальянки<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/486661-mriav-buti-vijskovim-na-cerkasini-proveli-v-ostannu-put-19-ricnogo-zahisnika/|title=Мріяв бути військовим: на Черкащині провели в останню путь 19-річного захисника}}</ref>.
|-
|11624
…
11624
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}'''
|
|(для доповнення за 16 травня 2023 року)
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 17 травня ===
|-
|11625
|[[Файл:1th_Separate_Mechanized_Battalion_«Da_Vinci_Wolves».png|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}''' '''Юхимюк Юрій Сергійович'''
(«Юхим»)
|25 років, с. [[Гірка Полонка]], Волинь. Артилерист, навідник міномета, 1 ОМБ [[1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі»|«Вовки Да Вінчі»]]. На початку повномасштабного вторгнення повернувся з Німеччині і вступив до лав Правого Сектору.
|Загинув під час виконання бойового завдання у місті Часів Яр Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://www.volynnews.com/news/all/trahichna-zvistka-z-frontu-na-viyni-zahynuv-volynianyn-yuriy-yukhymiuk-z-batalyonu-vovky-da-vinchi/|title=ТРАГІЧНА ЗВІСТКА З ФРОНТУ: НА ВІЙНІ ЗАГИНУВ ВОЛИНЯНИН ЮРІЙ ЮХИМЮК З БАТАЛЬЙОНУ «ВОВКИ ДА ВІНЧІ»}}</ref>
|-
|11626
|[[Файл:67th mech.png|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Кузьмінський Іван Юрійович]]'''(«Доцент»)
|39 років, м. [[Бердичів]]. Навчався в 10-й школі міста Бердичів та у Бердичівській музичній школі. Потім закінчив Житомирське державне музичне училище ім. В.&nbsp;С.&nbsp;Косенка та Київську консерваторію. Захистив кандидатську дисертацію, вкиладав і навчався у докторантурі. Працював режисером на дитячому телеканалі «Малятко TV». Із початком повномасштбаного вторгнення став до лав Збройних Сил України. Стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти 2 механізованого батальйону [[67-ма окрема механізована бригада (Україна)|67 ОМБр]] (в/ч А 4123)<ref>{{Cite web|title=У боях за Україну прийняв смерть бердичівлянин – старший солдат Кузьмінський Іван Юрійович|url=https://subota.online/u-boiakh-za-ukrainu-pryjniav-smert-berdychivlianyn-starshyj-soldat-kuzminskyj-ivan-iurijovych/|website=Субота Інтернет-видання|date=2023-05-19|accessdate=2023-05-19|language=uk|last=}}</ref>.
|Загинув поблизу населеного пункту Діброва, на Луганщині. Похований у рідному Бердичеві <ref>{{Cite news|url=https://lb.ua/society/2023/05/19/556142_boyu_z_rosiyskimi_okupantami.html|title=В бою з російськими окупантами загинув музикознавець Іван Кузьмінський}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/ivan-kuzminskyi|title=Іван Кузьмінський}}</ref>.
|-
|11627
|[[Файл:3ошбр logo.svg|208x208пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Родіонов В'ячеслав'''
(«Мандарин»)
|1 березня 1993, м. [[Полтава]]. Випускник 2009 року Ліцею 6 «Лідер». Випускник Дитячої музичної школи №&nbsp;1 імені Платона Майбороди. Був талановитим музикантом&nbsp;— грав на флейті. Навчав операторів дронів. Служив в [[3-тя окрема штурмова бригада (Україна)|3-й штурмовій бригаді.]]
|Загинув під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://espreso.tv/sluzhiv-u-batalyoni-azov-na-fronti-zaginuv-muzikant-iz-poltavi-vyacheslav-rodionov|title=Служив у батальйоні "Азов": на фронті загинув музикант із Полтави В’ячеслав Родіонов}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://bastion.tv/talanovitij-poltavec-vyacheslav-rodionov-polig-smertyu-horobrih_n54775|title=Талановитий полтавець В'ячеслав Родіонов поліг смертю хоробрих}}</ref>
|-
|11628
|[[Файл:Нарукавний знак морської піхоти України.png|109x109пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Чекмарьов В'ячеслав'''
|2000, Одеська область. У 2017 закінчив опорний заклад освіти «Суворовський ліцей» в Ізмаїльському районі.
|Загинув на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/481222-na-doneccini-zaginuv-vijskovij-z-odeskoi-oblasti-2/|title=На Донеччині загинув військовий з Одеської області}}</ref>.
|-
|11629
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Попович Микола'''
|21 рік, с. [[Петранка]] Рожнятівської громади. У ЗСУ служив стрільцем-снайпером 3 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини.
|Загинув під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини<ref>{{Cite news|url=https://pik.net.ua/2023/05/20/u-boyu-za-ridnu-zemlyu-zagynuv-21-richnyj-voyin-z-ivano-frankivshhyny-foto/|title=У бою за рідну землю загинув 21-річний воїн з Івано-Франківщини (ФОТО)}}</ref>.
|-
|11630
|[[Файл:Нашивка 103-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Львівська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Пелехатий Олег'''
|60 років, м. [[Львів]]. Протягом життя займався національно-патріотичною діяльністю. Із 1987 року активно протистояв ідеології СРСР, створював національно-патріотичні організації, допомагав у становленні Народного руху України. Також займався видавництвом підпільної літератури у країнах Прибалтики, долучався до захисту, легалізації та виходу з підпілля представників УГКЦ. Був членом ОУН(б) на псевдо «Тихий», одним із співзасновників Спілки незалежної української молоді. Був відповідальним за підтримку безпеки учасників Революції на граніті, Помаранчевої революції та Революції Гідності. Був членом кількох політичних партій, керівником Львівського обласного координаційного центру допомоги фронту та Громадської організації «Соціальний захист населення і учасників АТО». У мирний час працював керівником Навчально-спортивного студентського комплексу «Політехнік». Із початком повномасштабного вторгнення вступив до територіальної оборони. Воював проти російських військових у складі 103 окремої бригади ТрО Збройних Сил України.
|Похорон відбувся 19 травня 2023. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові<ref name=":3" />.
|-
|11631
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ксеншкевич Сергій Леонтійович'''
|Білогірська селищна рада, Хмельниччина.
|Загинув поблизу населеного пункту Червонопопівка на Луганщині<ref>{{Cite news|url=https://ye.ua/syspilstvo/64081_Na_Luganschini_zaginuv_zahisnik_z_Bilogirschini.html|title=На Луганщині загинув захисник з Білогірщини}}</ref>
|-
|11632
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ілаш Роман'''
|38 років, зі Слобідсько-Кульчієвецької громади, що на Кам'янеччині.
|Загинув виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Червонопопівка Луганської області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/486979-na-vijni-zaginulo-se-dvoe-zahisnikiv-z-hmelniccini/|title=На війні загинуло ще двоє захисників з Хмельниччини}}</ref>
|-
|11633
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Яремович Роман'''
|15 березня 1977, с. [[Кукільники]] Більшівцівської громади.
|Помер у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені Іллі Мечникова від отриманих поранень. Отримав уламкове поранення поблизу Бахмута 8 травня 2023<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/485668-unaslidok-otrimanih-na-vijni-poranen-pomer-vijskovosluzbovec-z-ivano-frankivsini-roman-aremovic/|title=Унаслідок отриманих на війні поранень помер військовослужбовець з Івано-Франківщини Роман Яремович}}</ref>.
|-
|11634
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Дівніч Володимир Дмитрович'''
|7 грудня 1964, с. [[Короченки]] Бердичівського району. Після закінчення школи продовжив навчання у профтехучилищі №&nbsp;4 міста Житомир. Проходив строкову військову службу. Згодом працював за цивільними спеціальностями. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України.
|Загинув під час ворожого ракетного удару. Похорон відбувся 27 травня 2023<ref>{{Cite news|url=https://www.zhitomir.info/news_214375.html|title=У Житомирі в останню путь провели військового, який загинув під час ворожого ракетного удару}}</ref>
|-
|
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Гаврилов Євген'''
|25 квітня 1994, [[Гнівань]]. Закінчив місцеву школу №&nbsp;2 в Гнівані. Потім навчався в технікумі у Кам'янець-Подільському. Після проходження строкової служби він уклав військовий контракт. Був ветераном Антитерористичної операції. Перед початком війни працював в охоронній фірмі. 24 лютого 2022 добровольцем пішов захищати рідну країну. Брав участь в найзапекліших боях на Сході України.
|Загинув біля населеного пункту Бахмут<ref>{{Cite news|url=https://vn.20minut.ua/lyudi/tragichno-zaginuv-bilya-bahmutu-29-richniy-viyskoviy-z-gnivani-11859805.html|title=Трагічно загинув біля Бахмуту 29-річний військовий з Гнівані}}</ref>
|-
|
|[[Файл:30 ОМБр.svg|157x157пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Панасюк Юрій'''
|33 роки, селище [[Згурівка]] на Київщині. Жив у [[Київ|столиці]]. Закінчив Університет Григорія Сковороди в Переяславі та здобув фах вчителя фізичного виховання. Понад 10 років передавав дітям любов до спорту. Був кандидатом у майстри спорту з гирьового спорту. На початку повномасштабного російського вторгнення чоловік добровільно став на захист України. Приєднався до лав 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького ЗСУ. Служив у розвідувальній роті, виконував складні завдання на передовій, наближаючи перемогу над ворогом.
|Загинув під час штурмових дій поблизу села Сакко і Ванцетті під Соледаром на Донеччині. Похований в рідному селищі <ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/yurii-panasiuk|title=Юрій Панасюк}}</ref>
|-
|11634
…
11634
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}'''
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 17 травня 2023 року)
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 18 травня ===
|-
|11635
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Сидяга Ігор Михайлович'''
|28 листопада 1972. Проживав у селищі [[Великі Бірки|Великих Бірках]] на Тернопільщині разом зі своєю родиною. Працівник Департаменту внутрішнього аудиту МВС
|Загинув в районі населеного пункту Лиман, Куп'янського району Харківської області<ref>{{Cite news|url=https://te.20minut.ua/Podii/spi-spokiyno-geroyu-na-harkivschini-zaginuv-meshkanets-velikih-birok-i-11798123.html|title=Спи спокійно, Герою: на Харківщині загинув мешканець Великих Бірок Ігор Сидяга}}</ref>
|-
|11636
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Варварич Іван Миколайович'''
|с. [[Волока (Чернівецький район)|Волока]], житель села [[Луковиця (Чагорська сільська громада)|Луковиця]] Чагорської громади Чернівецького району.
|<ref>{{Cite news|url=https://molbuk.ua/news/285904-geroi-bukovyny-na-viini-zagynuv-zakhysnyk-ivan-varvarych.html|title=Герої Буковини: на війні загинув захисник Іван Варварич}}</ref>
|-
|11637
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Воробйов Роман'''
|Родом з Одещини, Кілійська громада. Старший бойовий медик десантно-штурмової роти
|Загинув через важкі поранення<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/482788-cerez-poranenna-zaginuv-starsij-bojovij-medik-z-odeskoi-oblasti/|title=Через поранення загинув старший бойовий медик з Одеської області}}</ref>.
|-
|11638
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Лотоцький Дмитро Михайлович'''
|8 жовтня 1995. Закінчив Стаївську гімназію ім. Осипа Лещука, на Белзчині.
|Загинув під Слов'янськом<ref>{{Cite news|url=https://www.032.ua/news/3600863/na-vijni-zaginuv-molodij-geroj-z-lvivsini-lotockij-dmitro|title=На війні загинув молодий Герой з Львівщини - Лотоцький Дмитро}}</ref>.
|-
|11639
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Жук Анатолій'''
|1998. Після початку повномасштабного вторгнення переселився у Заболотів. Був навідником штурмової роти одного з військових формувань.
|Загинув під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/488245-zahisauci-ukrainu-zaginuli-bijci-z-ivano-frankivsini-mikola-prodanuk-ta-anatolij-zuk/|title=Захищаючи Україну, загинули бійці з Івано-Франківщини Микола Проданюк та Анатолій Жук}}</ref>.
|-
|11640
…
11644
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}'''
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 18 травня 2023 року)
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 19 травня ===
|-
|11645
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Железняк Віталій'''
|32 роки, м. [[Надвірна]] Івано-Франківської області.
|Загинув в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Петропавлівка Харківської області<ref>{{Cite news|url=https://zahid.espreso.tv/na-fronti-zaginuv-boets-z-prikarpattya-vitaliy-zheleznyak|title=У російсько-українській війні загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Віталій Железняк. Йому було 32 роки}}</ref>.
|-
|11646
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ірклієнко Олександр'''
|м. [[Лубни]]. Навчався в Лубенському медичному училищі, а потім вступив до Львівського Національного університету імені Данила Галицького. Тривалий час завідував урологічним відділенням Стрийської районної лікарні. Також певний час проживав разом зі своєю сім'єю у селі Підгородцях на Сколівщині, а з 2018 року був лікарем-урологом в Києві. Старший лейтенант медичної служби. Від січня до березня 2023 року перебував на передових позиціях де рятував життя військових.
|Загинув на нульових позиціях<ref>{{Cite news|url=https://24tv.ua/oleksandr-irkliyenko-boyoviy-medik-luben-zaginuv-fronti-19-travnya_n2318992|title=Рятував життя бійців на "нульових позиціях": героїчно загинув відомий львівський онколог}}</ref>.
|-
|11647
|[[Файл:79 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ющук Ярослав Іванович'''
|7 липня 1997, с. [[Гайдайки]]. Закінчив Купільську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. У липні 2022 року став на оборону суверенітету та незалежності України. Командир 2 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А0224&nbsp;— [[79-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|79 окремої десантно-штурмової бригади]]<ref>{{Cite web|title=У боях з російськими окупантами загинув 25-річний десантник з Хмельниччини - Незалежний громадський портал|url=https://ngp-ua.info/2023/05/65061|website=НГП - Новини Хмельниччини|date=2023-05-22|accessdate=2023-05-24|language=uk|first=|last=}}</ref><ref>{{Cite web|title=Небесним воїном-ангелом став ще один захисник: на Донеччині загинув молодий командир|url=https://24tv.ua/vtrati-ukrayini-donechchini-zaginuv-yaroslav-yushhuk_n2319544|website=24 Канал|date=2023-05-23|accessdate=2023-05-24|language=uk}}</ref>.
|Загинув поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області.
|-
|11648
|[[Файл:95 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Партика Володимир'''
|30 років, м. [[Львів]]. Здобув освіту в Автомобільно-дорожньому фаховому коледжі. У мирний час працював у приватних підприємствах. Із початком повномасштабної війни активно допомагав ЗСУ. Згодом, незважаючи на проблеми із здоров'ям, став на захист України. Володимир воював у лавах 95 окремої десантно-штурмової бригади.
|26 травня 2023 похований на Личаківському цвинтарі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/487213-u-lvovi-poprosautsa-iz-vijskovim-95-desantno-sturmovoi-brigadi-volodimirom-partikou/|title=У Львові попрощаються із військовим 95 десантно-штурмової бригади Володимиром Партикою}}</ref>
|-
|11649
|[[Файл:1 ОТБр.svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ісаченко Євгеній'''
|18 грудня 1977 року, м. [[Чернігів]]. Навчався в середній школі №&nbsp;10, а після її закінчення проходив строкову військову службу. У 2016 проходив військову службу за контрактом та брав безпосередню участь в антитерористичній операції на сході України. У лютому 2022 року служив у складі військової частини А1815.
|Загинув у бою на Донеччині. Похований на кладовищі «Яцево» в Чернігові<ref name=":8">{{Cite news|url=https://suspilne.media/487288-na-cernigivsini-poprosalisa-z-patma-vijskovimi-aki-zaginu-u-boah-na-doneccini/|title=На Чернігівщині попрощалися з п'ятьма військовими, які загину у боях на Донеччині}}</ref>.
|-
|11650
|[[Файл:1 ОТБр.svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Гурин Сергій'''
|5 березня 1972, селище [[Кобижча]], Ніжинщина. Навчався у Кобижчанській середній загальноосвітній школі, потім працював в колгоспі імені Шевченка трактористом. Проходив військову службу, а у 1992 році чоловіка звільнили в запас. Певний час працював водієм у Києві, а протягом 2015—2016 років обороняв Україну на Сході в рамках антитерористичної операції. У 2019 чоловік знову став до лав ЗСУ за контрактом. Служив на різних посадах у складі військової частини А1815.
|Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/486067-na-cernigivsini-poprosalisa-z-dvoma-vijskovimi-aki-zaginuli-u-boah-na-doneccini/|title=На Чернігівщині попрощалися з двома військовими, які загинули у боях на Донеччині}}</ref>.
|-
|11651
|[[Файл:128 ОГШБр к.svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Лісовий Євген''' 
(«Не Знаю»)
|29 лютого 2000. Навчався в [[Ліцей № 36 міста Житомира імені Ярослава Домбровського|ЗОШ №&nbsp;36 ім. Я.Добмровського]] в Житомирі. Згодом здобув вищу освіту у ЧНУ ім. Ю.Федьковича, навчався на журналістиці. Надалі мешкав в Чернівцях. З початком повномасштабного вторгнення добровійльно пішов до війська і служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. Брав участь у визволенні Херсона, де отримав важке поранення. Після реабілітації брав участь в обороні Донеччини. Був активним учасником житомирського Пласту.
|Загинув під час оброни Донеччини. Похований на цвинтарі в Житомирі 26 травня 2023<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/488194-u-zitomiri-poprosalisa-z-23-ricnim-vijskovim-evgenom-lisovim/|title=У Житомирі попрощалися з 23-річним військовим Євгеном Лісовим}}</ref>.
|-
|11652
|[[Файл:Полк Каліноўскага. Лагатып.png|140x140пкс]]
|'''{{flagicon|Білорусь}} Лазовський Мирослав'''
(«Мірек»)
|49 років, м. [[Мінськ]]. В 1995 році вступив у засноване Миколою Статкевичем «Об'єднання білоруських військових», того ж року став одним із засновників «Білого легіону»&nbsp;— воєнізованої патріотичної організації, метою якої була допризовна підготовка молоді. У 2013 році Мирослав Лазовський започаткував книжкову кампанію «Білорусь у війні», метою якої назвав поширення наукових та популярних видань з історії Білорусі. Згодом він почав працювати у видавництві «Книгазбір», яке цього року в Білорусі ліквідували. Після протестів 2020 року в Білорусі Мирослав переїхав до Києва. З початком повномасштабного вторгнення пішов воювати у складі добровольчих формувань білорусів.
|Загинув в Бахмуті. Похорон відбувся 26 травня 2023 в Києві<ref>{{Cite news|url=https://24tv.ua/boyah-pid-bahmutom-zaginuv-biloruskiy-dobrovolets-miroslav-lazovskiy_n2322086|title=У боях під Бахмутом загинув білоруський доброволець Мирослав Лазовський: фото з прощання у Києві}}</ref>.
|-
|11653
|[[Файл:6riflebat.png|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кабанець Вадим'''(«Угрюмий»)
|47 років, селище [[Малокатеринівка]] Запорізької області. Після школи в училищі опанував фах взуттьовика. У мирному житті працював покрівельником на комунальному підприємстві «Водоканал» міста Запоріжжя. Приєднався до лав 6-го окремого стрілецького батальйону Збройних Сил України. За час служби був нагороджений відзнакою «Знак Пошани» та грамотою «За особливі заслуги із захисту Батьківщини».
|Загинув під час виконання бойового завдання біля села Макіївка на Луганщині від пострілу снайпера <ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/vadym-kabanets|title=Вадим Кабанець}}</ref>
|-
|11654
…
11659
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}'''
|Військовослужбовці ЗС України.
|
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 20 травня ===
|-
|11660
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кайгородов Юрій'''
|3 травня 1993, с. [[Стебник]]. З 2000 по 2009 рік навчався у місцевій школі, згодом закінчив Богородчанський професійний будівельний ліцей. До мобілізації у Збройні сили України чоловік працював електромонтером та водієм на Лисецькій розподільній електромережі. У серпні 2022 мобілізований. Воював десантно-штурмовій бригаді.
|Загинув на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/484150-na-doneccini-zaginuv-boec-z-ivano-frankivsini-urij-kajgorodov/|title=На Донеччині загинув боєць з Івано-Франківщини Юрій Кайгородов}}</ref>.
|-
|11661
|[[Файл:47th Separate Motorized Infantry Battalion SSI (informal).png|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Лаский Володимир'''
|36 років, м. [[Львів]]. Здобув професійно-технічну освіту у Львівському вищому професійному училищі інформаційно-комп'ютерних технологій. У мирний час працював у приватній компанії, захоплювався малюванням та дизайном. Незважаючи на відсутність військового досвіду, на початку повномасштабного вторгнення став на захист України. Виконував бойові завдання на Донеччині у складі 47 окремої механізованої бригади «Маґура».
|Загинув на Донеччині. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові 24 травня 2023<ref name=":7" />.
|-
|11662
|[[Файл:1 ОТБр.svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Шуст Сергій'''
|29 квітня 1977, селище [[Количівка]]. Після початку повномасштабного вторгнення добровільно долучився до ЗСУ. Служив у складі військової частини А1815, солдат.

Солдат&nbsp;— Сергій Шуст, який загинув у бою. ФОТО: Чернігівський обласний ТЦК та СП

20 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Сергій загинув.

Попрощалися та поховали військового на кладовищі рідного селища
|Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Похований на цвинтарі рідного селища<ref name=":8" />.
|-
|11663
|[[Файл:1th_Separate_Mechanized_Battalion_«Da_Vinci_Wolves».png|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Муха Єгор''' («Грін»)
|18 січня 2004, 1 ОМБ [[1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі»|«Вовки Да Вінчі»]], рота «Дике Поле».
|Похорон відбувся 28 травня 2023. Похований на кладовищі «Нове» на Алеї Героїв в Рівному<ref>{{Cite news|url=https://novynarnia.com/2023/05/26/pid-bahmutom-zagynuv-boyecz-duk-ps-yegor-muha-grin/|title=Під Бахмутом загинув боєць ДУК ПС Єгор Муха “Грін”}}</ref>.
|-
|11664
|[[Файл:4th Tank Brigade Patch.png|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Юдицький Андрій Володимирович'''
|1985, с. [[Лісконоги]], Новгород-Сіверська громада. Здобув середню освіту, потім пройшов строкову військову службу. У 2008 році здобув фах зварювальника у Київському професійному енергетичному ліцеї. Працював трактористом. Під час повномасштабної війни чоловік воював за рідну країну у лавах Збройних Сил України. Служив у 4-й окремій танковій бригаді імені гетьмана Івана Виговського.
|Загинув в бою поблизу містечка Часів Яр на Донеччині. Похований в рідному селі<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/andrii-yudytskyi|title=Андрій Юдицький}}</ref>.
|Загинув поблизу населеного пункту Часів Яр Донецької області<ref>{{Cite web|url=https://mynizhyn.com/news/misto-i-region/28529-znovu-vtrati-zaginuv-voyin-z-chernigivshini.html|title=Знову втрати: загинув Воїн з Чернігівщини}}</ref>
|-
|11665
|[[Файл:Нашивка 116-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Полтавська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Матвійчук Юліан Олександрович]]'''{{ряд2|{{Нагрудний знак «За доблесну військову службу Батьківщині» (НГШ)}}}}
|14 червня 1989, м. [[Полтава]]. Закінчив школу №&nbsp;4 міста Полтава. Навчався в ПНПУ ім. В.&nbsp;Г.&nbsp;Короленка. Раніше служив гранатометником в Азові. Депутат Полтавської міської ради, голова міської організації у ВО «Свобода» Полтава. Був військовим підрозділу аеророзвідки «Соловей» 116 окремої бригади тероборони. Отримав важке поранення 17 травня. Після цього потрапиав в лікарню в Дніпро де був прооперований.
|Отримав пораенення під Мар'їнкою. Помер в лікарні в Дніпрі<ref>{{Cite news|url=https://kolo.news/category/suspilstvo/34970|title=На щиті. Загинув Юліан Матвійчук, депутат-свободівець Полтавської міської ради}}</ref>.
|-
|11666
|[[Файл:1th_Separate_Mechanized_Battalion_«Da_Vinci_Wolves».png|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ішенко Давид''' («Вольт»)
|16 жовтня 2000, м. [[Ладижин]], Вінницька область. Солдат, сапер. Від 2015 до 2019 року навчався в Ладижинському коледжі Вінницького національного аграрного університету за спеціальністю «електрифікація та автоматизація сільського господарства». Далі продовжив навчання в Національному університеті «Львівська політехніка». Випускник Інституту енергетики та систем керування.
|Похорон відбувся 1 серпня 2023 в місті Ладижин<ref>{{Cite news|url=https://lpnu.ua/news/na-viini-zahynuv-molodyi-patriot-ukrainy-davyd-ishchenko-yomu-naviky-22|title=На війні загинув молодий патріот України Давид Іщенко. Йому навіки 22…}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://naparise.com/posts/na-vinnychchyni-proshchaiutsia-iz-zahyblym-saperom-davydom-ishchenkom|title=НА ВІННИЧЧИНІ ПРОЩАЮТЬСЯ ІЗ ЗАГИБЛИМ САПЕРОМ ДАВИДОМ ІЩЕНКОМ}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://vn.20minut.ua/Podii/ladizhintsiv-prosyat-zhivim-koridorom-zustriti-zagiblogo-davida-ischen-11866951.html|title=Ладижинців просять зустріти полеглого Давида Іщенка живим коридором. Хлопцеві було 23 роки}}</ref>
|-
|11667
…
11674
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}'''
|Військовослужбовці ЗС України.
|
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 21 травня ===
|-
|11675
|[[Файл:93 ОМБр п.svg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Михайло-Віктор''' («Лємберг»)
|Син відомої львівської журналістки Олени Чернінької. Останні пів року воював у Бахмуті у складі 93-й бригаді «Холодний Яр».
|Загинув в Бахмуті<ref>{{Cite news|url=https://varta1.com.ua/news/na-viyni-zaginuv-zaginuv-iediniy-sin-lvivskoyi-zhurnalistki_365355.html|title=На війні загинув загинув єдиний син львівської журналістки}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://war.obozrevatel.com/ukr/u-boyah-pid-bahmutom-zaginuv-sin-zhurnalistki-cherninkoi-foto-geroya.htm|title=У боях під Бахмутом загинув єдиний син журналістки Чернінької. Фото}}</ref>.
|-
|11676
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ходан Михайло Петрович'''
|31 березня 1986, [[Берегомет (смт)|Берегомет]], Буковина.
|Загинув в районі н.п. Павлівка Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://promin.cv.ua/2023/05/23/na-donechchyni-zahynuv-viiskovyi-mykhailo-khodan-z-bukovyny.html|title=На Донеччині загинув військовий Михайло Ходан з Буковини}}</ref>.
|-
|11677
|[[Файл:Логотип нашивка OPFOR.pdf|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Часник Олег Олегович]]'''<br/>{{Медаль За військову службу Україні}}{{Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» III ступеня (НГШ)}}
|3 серпня 2001, м. [[Львів]]. Навчався у Середній загальноосвітній школі №&nbsp;30 міста Львова. Здобув професійно-технічну освіту у Вищому професійному училищі №&nbsp;29. У вільний час активно займався боксом, був членом спортивного клубу «Вільний Характерник» та призером численних обласних змагань. Після завершення навчання проходив строкову військову службу, згодом підписав контракт із Збройними Силами України. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації боровся із окупантами на території Харківської та Донецької областей у складі [[214-й окремий спеціальний батальйон OPFOR (Україна)|214-го окремого спеціального батальйону OPFOR]] Міжнародного центру миротворчості та безпеки<ref>{{Cite web|title=На війні загинув 21-річний захисник із Львова. Завтра з ним попрощаються|url=https://tvoemisto.tv/news/na_viyni_zagynuv_21richnyy_zahysnyk_iz_lvova_zavtra_z_nym_poproshchayutsya_149236.html|website=tvoemisto.tv|accessdate=2023-05-25}}</ref>. За героїчні дії з порятунку свого командира під час виконання бойових завдань та знищення чисельного ворожого десанту був відзначений почесним нагрудним знаком Начальника Генерального штабу «За взірцевість у військовій службі» III-го ступеня та [[Медаль «За військову службу Україні»|медаллю «За військову службу Україні»]] (7 квітня 2022)<ref>{{Cite web|title=Про відзначення державними нагородами України|url=https://zakon.rada.gov.ua/go/220/2022|website=Офіційний вебпортал парламенту України|accessdate=2023-05-25|language=uk}}</ref>.
|Загинув, захищаючи Україну від російських окупантів.
|-
|11678
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Савчук Антолій Віталійович]]'''
|4 лютого 1993, мешканець села [[Заріка (Камінь-Каширський район)|Заріка]]. Солдат [[10-та окрема гірсько-штурмова бригада (Україна)|10-ї окремої гірсько-штурмової бригади]]<ref>{{Cite web|title=Від отриманого поранення загинув Герой з Волині Анатолій Савчук - VSN|url=https://vsn.in.ua/news/vid-otrimanogo-poranennya-zaginuv-geroy-z-volini-anatoliy-savchuk-24506|website=vsn.in.ua|date=2000-01-01|accessdate=2023-05-25|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=На Волині попрощалися з загиблим воїном Анатолієм Савчуком|url=https://www.volynnews.com/news/all/na-volyni-poproshchalysia-z-zahyblym-voyinom-anatoliyem-savchukom/|website=Волинські новини|date=2023-05-25|accessdate=2023-05-25}}</ref>.
|Помер внаслідок отриманого 17 квітня на Донеччині поранення.
|-
|11679
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Дудай Віталій'''
|32 роки, с. [[Борівка (Бучанський район)|Борівка]], Макарівська громада, Київщина. Лейтенант.
|Загинув у Донецькій області<ref>{{Cite news|url=https://www.volyn24.com/news/203686-u-doneckij-oblasti-zagynuv-32-richnyj-lejtenant-foto|title=У Донецькій області загинув 32-річний лейтенант. ФОТО}}</ref>.
|-
|11680
|[[Файл:4th Tank Brigade Patch.png|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Гапонюк Микола Григорвич'''
|48 років, с. [[Велимче]], Велимченська громада. Стрілець-снайпер 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти механізованого батальйону. В березні минулого року, він став на захист України, був в окремій танковій бригаді військової частини А7015.
|Загинув в &nbsp;результаті ворожого обстрілу в районі Берхівського водосховища Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://konkurent.ua/publication/117421/lishilos-troe-donechok-na-viyni-zaginuv-snayper-z-volini/|title=Лишилось троє донечок: на війні загинув снайпер з Волині}}</ref>
|-
|11681
|'''[[Файл:1 ОТБр.svg|125x125пкс]]'''
|'''{{flagicon|Україна}} Столпник Дмитро'''
|2 жовтня 1974, м. [[Чернігів]]. Навчався у школі №&nbsp;9. Протягом життя працював різноробом, а після початку повномасштабної війни долучився до лав ЗСУ та був у складі одного з підрозділів А1815.
|Загинув у бою на Донеччині. Попрощалися з земляком у Чернігові в Катерининській церкві та поховали на кладовищі «Яцево»<ref name=":8" />.
|-
|11682
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Дорогокупля Павло'''
|36 років, Марганецька громада.
|Зашинув біля Водяного Донецької області. Прощання відбулося 25 травня у селі Закам'янка<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/485509-sergij-kondratev-ta-pavlo-dorogokupla-dnipropetrovsina-vtratila-na-fronti-dvoh-bijciv-zemlakiv/|title=Сергій Кондратьєв та Павло Дорогокупля. Дніпропетровщина втратила на фронті двох бійців-земляків}}</ref>.

|-
|11683
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Сухий Володимир Іванович]]'''
|29 липня 1987, с. [[Білобожниця]] Чортківського району. Був випускником Білобожницької ЗОШ І-ІІІ ступенів.
|Загинув під Бахмутом. Похований в Білобожицях поруч з своїм вчителем [[Барна Олег Степанович|Олегом Барною]]<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/488188-na-ternopilsini-v-ostannu-dorogu-proveli-zagiblogo-bijca-volodimira-suhogo/|title=На Тернопільщині в останню дорогу провели загиблого бійця Володимира Сухого}}</ref>.
|-
|11684
|[[Файл:I 5 storm reg.png|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Герасименко Сергій''' («Гарбуз»)
|30 років, селище [[Арбузинка]] Миколаївської області. У 2007 році закінчив Арбузинський ліцей №2. Працював на будівництві. Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік воював проти окупантів у складі 5-ї окремої штурмової бригади Збройних Сил України. Був командиром відділення.
|Загинув в бою за місто Бахмут на Донеччині. Отримав поранення внаслідок танкового обстрілу. Похований у рідному селищі <ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/serhii-herasymenko|title=Сергій Герасименко}}</ref>
|-
|11685
…
11689
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}'''
|Військовослужбовці ЗС України.
|
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 22 травня ===
|-
|11690
|[[Файл:Нашивка 119-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Чернігівська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Іванченко Іван'''
|21 лютого 1995, м. [[Прилуки]]. З 2001 по 2012 роки навчався в загальноосвітній школі №&nbsp;7. У 2012 році вступив до Сумського національного аграрного університету. Протягом 2015—2018 років служив за контрактом у 10-й гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року вступив до лав територіальної оборони. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А7330, старший сержант.
|Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині Іван отримав поранення, які виявилися несумісними з життям. Похований на цвинтарі в Прилуках<ref name=":8" />.
|-
|11691
|[[Файл:77th airmobile brigade.png|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Осієвський Євгеній|Осієвський Євгеній Євгенович]]'''
|14 серпня 1993, м. [[Кропивницький]]. Вступив до Києво-Могилянської академії у 2014 році після закінчення бакалаврату в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка. Здобув диплом магістра політології НаУКМА 2016 році. У 2018 вступив до аспірантури НаУКМА за спеціальністю «Культурологія». Розпочав роботу над дисертацією «Альтернативні соціальні просторовості острова Танна, Республіка Вануату». Не зміг відправитися в експедицію на Вануату в 2021 через ковідні обмеження. Після початку повномасштабного вторгнення пережив окупацію у Ворзелі. Восени 2022 року вступив до лав ЗСУ. Служив у 77-й окремій аеромобільній бригаді Десантно-штурмових військ. За можливості продовжував співпрацю з українським науково-популярним медіа «Куншт», в якому був автором.
|Загинув в боях під Бахмутом. Поховання відбулося 30 травня 2022 у рідному місті Кропивницькому, на Алеї Слави Далекосхідного кладовища<ref>{{Cite news|url=pid-bakhmutom-zagynuv-zhurnalist-viyskovyy-ievgeniy-osiievskyy/|title=У боях під Бахмутом загинув журналіст, військовий Євгеній Осієвський}}</ref>.
|-
|11692
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Онуфрик Микола'''
|11 листопада 1989, м. [[Івано-Франківськ]].
|Похований 29 травня 2023 на Алеї героїв у селі Чукалівка<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/489583-v-ivano-frankivskij-gromadi-poprosautsa-iz-zagiblim-bijcem-mikolou-onufrikom/|title=В Івано-Франківській громаді попрощаються із загиблим бійцем Миколою Онуфриком}}</ref>.
|-
|11693
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Будзан Андрій'''
|1976, м. [[Калуш]]. Долучився до лав ЗСУ 19 січня 2023 року. На фронті служив старшим лейтенантом.
|<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/490795-na-vijni-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-ivano-frankivsini-andrij-budzan/|title=На війні загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Андрій Будзан}}</ref>
|-
|11694
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мількевич Павло'''
|25 років, м. [[Вінниця]]. Після школи закінчив Вінницьке вище професійне училище №7. У листопаді 2019 року одружився із коханою. Під час повномасштабної війни Павло боронив Батьківщину у лавах Збройних Сил України. Ніс службу в інженерному підрозділі однієї з бойових бригад.
|Похований на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці <ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/pavlo-milkevych|title=Павло Мількевич}}</ref>
|-
|11695
|[[Файл:Нашивка 127-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Чмуж Костянтин''' («Гамлет»)
|48 років, м. [[Харків]]. Закінчив школу та професійно-технічне училище. Пройшов строкову військову службу на посаді кодувальника. Жив і працював у Харкові. Писав вірші. Мав активну громадянську позицію, був патріотом і прагнув звільнити Україну від окупантів. Саме тому з перших днів повномасштабної війни Костянтин став на оборону Харківщини. Служив стрільцем у 227-му батальйоні 127-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
|Загинув в Бахмуті на Донеччині. Він проводив дорозвідку та наразився на бойове зіткнення з ворогом. Встиг попередити про засідку побратимів і повернувся зустріти ворога першим. Під час бою Костянтин отримав шість кульових поранень вбивши двох окупантів. Похований на Алеї Героїв харківського цвинтаря №18. Посмертно нагороджений відзнакою Головнокомандувача «Золотий Хрест» <ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/kostiantyn-chmuzh|title=Костянтин Чмуж}}</ref>
|-
|11696
…
11704
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}'''
|Військовослужбовці ЗС України.
|
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 23 травня ===
|-
|11705
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Коваль Анатолій Володимирович'''
|1970&nbsp;р. н. Житель села [[Галущинці]] на Тернопільщині. Солдат ЗСУ<ref>{{Cite web|title=Загинув смертю хоробрих: на щиті додому повернеться Анатолій Коваль з Підволочиської громади - 20 хвилин|url=https://te.20minut.ua/Podii/zaginuv-smertyu-horobrih-na-schiti-dodomu-povernetsya-anatoliy-koval-z-11799480.html|website=te.20minut.ua|accessdate=2023-05-24|language=uk|last=https://www.facebook.com/profile.php?id=100000070815630&fref=ts}}</ref>.
|Загинув внаслідок стрілецького обстрілу біля [[Авдіївка|Авдіївки]].
|-
|11706
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Пілатюк Василь'''
|16 липня 1989, с. [[Брустури (Косівський район)|Брустури]] Космацької громади. Коли йому виповнилося 4 роки, помер батько. 24 грудня 1997 року коли йому було 8 років осиротів. Хлопчиком опікувалися його бабуся і дідусь, а після їхньої смерті&nbsp;— тітка. Був всиновлений батьками з Трускавця. У версені 2004 вступив на перший курс Львівського військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут. 17 липня 2007 року вступив до Національної академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького. У 2011 році закінчив навчання в академії. У студентські роки брав участь у проведенні двох всеукраїнських парадів Збройних Сил України, де представляв Державну прикордонну службу України. У 2011 році Василь Пілатюк почав служити старшим інспектором у відділі прикордонної служби на Закарпатті.
|Загинув під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/487321-u-rosijsko-ukrainskij-vijni-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-ivano-frankivsini-vasil-pilatuk/|title=У російсько-українській війні загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Василь Пілатюк}}</ref>
|-
|11707
|[[Файл:Нашивка 125-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Паламарчук Олександр'''
|45 років, м. [[Жовква]], Львівська область. Закінчив Львівський національний університет природокористування за спеціальністю «інженер, будівельник». До війни працював за професією. Із початком повномасштабного вторгнення добровільно вступив до територіальної оборони. Захищав Україну від російських військових на Харківщині, Донеччині та Луганщині у складі 125 окремої бригади ТрО регіонального управління «Захід» ЗСУ.
|27 травня похований на Личаківському цвинтарі у Львові<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/488476-u-lvovi-poprosautsa-z-zahisnikom-oleksandrom-palamarcukom/|title=У Львові попрощаються з захисником Олександром Паламарчуком}}</ref>.
|-
|11708
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Лазор Євген Зорянович'''
|4 листопада 1977, проживав у [[Дрогобич]]і. Навчався у ЗОШ №&nbsp;3, згодом у ВПУ №&nbsp;19, потім&nbsp;— в Чорноморському вищому військово-морському училищі імені Нахімова. Штаб-сержант [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ої окремої десантно-штурмової бригади]] ЗСУ. Був у гарячих точках АТО, а від початку повномасштабного вторгнення мужньо виконував бойові завдання з захисту України, весь час перебуваючи на передових позиціях фронту<ref>{{Cite web|title=На війні загинув воїн львівської вісімдесятки Євген Лазор {{!}}Еспресо. Захід|url=https://zahid.espreso.tv/na-viyni-zaginuv-voin-lvivskoi-visimdesyatki-evgen-lazor|website=zahid.espreso.tv|accessdate=2023-05-29|language=uk}}</ref>.
|Загинув під час виконання бойових завдань. Похований 27 травня на кладовищі по вулиці Пилипа Орлика в Дрогобичі<ref>{{Cite web|title=На Львівщині попрощалися зі загиблим Героєм (ФОТО)|url=https://varta1.com.ua/news/na-lvivshchini-poproshchalisya-zi-zagiblim-geroiem-foto_365597.html|website=Варта 1|date=2023-05-27|accessdate=2023-05-29|language=uk}}</ref>.

|-
|11709
…
11723
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}'''
|Військовослужбовці ЗС України.
|
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 24 травня ===
|-
|11724
|[[Файл:57th Separate Motorized Infantry Brigade SSI (no tab).png|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Рудь Іван Юрійович'''
|25 років, м. [[Жмеринка]]. Вчився на відмінно у школі до 9 класу (Ліцей №&nbsp;2), згодом із червоним дипломом закінчив Жмеринське вище професійне училище та Могилів-Подільський коледж. Пройшов службу в армії, а в 2020 році захищав кордони України під час АТО. З початку повномасштабного вторгнення пішов у тероборону, а потім служив у 57 окремій мотопіхотній бригаді.
|Отримав несумісні із життям поранення в населеному пункті Богданівка, неподалік від Бахмута Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://zhmerynka.city/articles/289709/za-ukrainu-pid-bahmutom-zaginuv-25-richnij-ivan-rud-zi-zhmerinki-zustrichayemo-geroya-na-schiti|title=За Україну під Бахмутом загинув 25-річний Іван Рудь зі Жмеринки: зустрічаємо Героя «на щиті»}}</ref>.
|-
|11725
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Бабак Петро Володимирович'''
|25 років, с. [[Вороблячин]], Яворівська громада. Після закінчення школи вступив до Новояворівського училища на кухаря, бо дуже любив готувати, особливо суші. У 2022 році пішов до лав ЗСУ і став на захист України.
|Захисник загинув у бою в районі населеного пункту Діброва Луганської області під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://www.volyn24.com/news/203798-u-luganskij-oblasti-zagynuv-25-richnyj-vijskovyj-foto|title=У Луганській області загинув 25-річний військовий. ФОТО}}</ref>.
|-
|11726
|[[Файл:4 БрОП.png|138x138пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Петренко Олександр Вікторович''' («Петро»)
|26 липня 1976. Військовий 3-го батальйону «Свобода» Бригади швидкого реагування НГУ «Рубіж». З початком повномасштбаного вторгнення долучився до батайльону «Свобода».
|Похорон відбувся 31 травня на Лісовому цвинтарі в Києві.
|-
|11727
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Клікун Євген Анатолійович''' («ХАМ»)
|37 років. (16.06.1985).  З почату повномасштабного вторгнення пішов добровольцем у 2-й окремий стрілецький батальйон (2 ОСБ). Старший солдат, старший стрілець 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч А7086. 30 січня 2023&nbsp;року отримав мінно-вибухову травму тяжкого ступеня, багаточисельні осколкові поранення при виконанні бойового завдання в районі с. Степове Запорізької області.
|Похований на Беркове́цькому (Міське) кладовищі (ділянка №&nbsp;42, ряд №&nbsp;12, місце №&nbsp;4) в місті Києві
|-
|11728
|[[Файл:Нашивка 109-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Донецька область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Белянчев Іван Сергійович''' («Чечен»)
|33 роки, с. Воскресенське Чечено-Інгушської автономної республіки. З дитинства мешкав з родиною у селі [[Павлівка (Богодухівський район)|Павлівка]] на Харківщині. Після школи закінчив Харківський індустріально-педагогічний технікум. Під час російсько-української війни брав участь в АТО на Донбасі. Мав тоді позивний Грозний. Звільнився з армії за станом здоров'я. Згодом влаштувався водієм на підприємство «Гермес-Авто». Коли почалося повномасштабне вторгнення окупантів 2022 року, Іван без роздумів знову пішов на війну. Захищав рідних і Батьківщину у лавах 107-го батальйону 109-ої окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Був головним сержантом взводу.
|Загинув біля селища Нью-Йорк на Донеччині. Похований в селі Павлівка на Харківщині <ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/ivan-belianchev|title=Іван Белянчев}}</ref>
|-
|11729
…
11735
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}'''
|Військовослужбовці ЗС України.
|
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 25 травня ===
|-
|11736
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Малесик Юрій Павлович'''
|29 березня 1981, житель с. [[Коритниця (Локачинська селищна громада)|Коритниця]].
|Помер у Київський міській клінічній лікарні №&nbsp;4, де проходив лікування від поранень, які отримав 6 травня на полі бою в районі села Північне Донецької області<ref>{{Cite web|title=Внаслідок поранень помер військовий із села Локачинської громади|url=https://volynonline.com/vnaslidok-poranen-pomer-vijskovyj-iz-sela-lokachynskoyi-gromady/|website=Волинь Online|date=2023-05-25|accessdate=2023-05-25|language=en}}</ref>.
|-
|11737
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Бібков Анатолій'''
|55 років, с. [[Голубине]] Свалявського району.
|Загинув під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://tyachivnews.in.ua/news/54106-na-vyn-z-rosyskim-vorogom-zaginuv-zhitel-svalyavschini-anatoly-bbkov.html|title=На війні з російським ворогом загинув житель Свалявщини Анатолій Бібіков}}</ref>.
|-
|11738
|[[Файл:24 ОМБр.svg|157x157пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Патрайко Андрій'''
|25 грудня 1971, с. [[Зубра (село)|Зубра]]. Закінчив колишнє Професійно-технічне училище №&nbsp;53. Із 1991 року працював у ТзОВ. Згодом перебував на службі в органах внутрішніх справ, а з 2000 року працював за кордоном. У 2013 році повернувся на Батьківщину, щоб відстоювати інтереси громадян на Майдані Незалежності. Потім виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі добровольчого полку «Дніпро-1». Повернувшись до цивільного життя, займався волонтерською діяльністю. Із початком повномасштабного вторгнення Росії добровільно повернувся до Збройних Сил, боровся із російськими окупантами у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ.
|Похорон відбувся 3 червня 2023 у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі<ref name=":13">{{Cite news|url=https://suspilne.media/495877-u-lvovi-poprosautsa-z-vijskovimi-andriem-patrajkom-ta-viktorom-petrovim/|title=У Львові попрощаються з військовими Андрієм Патрайком та Віктором Петровим}}</ref>.
|-
|11739
|[[Файл:AZOV logo.svg|206x206пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Липовецький Олексій Ігорович''' («Немо»)
|46 років.
|Похований в Києві на Лук'янівському кладовищі
|-
|11740
|[[Файл:Logo 67-ma separate mech brigade.jpg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Яворський Михайло''' («Чикаґо»)
|17 вересня 1983, с. [[Космач (Косівський район)|Космач]]. Проживав в [[Коломия|Коломиї]]. В юному віці переїхав в США і прожив там 32 роки. Прослужив 4 роки в армії США. Зробив багато зусиль, щоб потрапити саме в ЗСУ, а не в Інтернаціональний легіон.
|Загинув під час бою з окупантами, встигнувши врятувати життя кількох побратимів. Похований у місті Чикаґо (США), де довгий час проживав <ref>{{Cite news|url=https://novynarnia.com/2023/05/31/mjavorsky/|title=“Хотів служити саме в ЗСУ”: загинув Михайло Яворський, який повернувся з Америки, щоб воювати за Україну}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/490444-u-rosijsko-ukrainskij-vijni-zaginuli-vijskovosluzbovci-z-ivano-frankivsini-lubomir-geletij-ta-mihajlo-avorskij/|title=У російсько-українській війні загинули військовослужбовці з Івано-Франківщини Любомир Гелетій та Михайло Яворський}}</ref>.
|-
|11741
…
11748
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}'''
|Військовослужбовці ЗС України.
|
|-
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 26 травня ===
|-
|11749
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Софронов Дмитро Анатолійович'''(«Монгол»)
|8 липня 1988, с. [[Старий Мосир]]. Мешкав з родиною в селі [[Любитів]].
|Загинув під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://www.volyn.com.ua/news/245942-na-viini-zahynuv-heroi-z-volyni-iz-pozyvnym-monhol|title=На війні загинув Герой з Волині із позивним «Монгол»}}</ref>.
|-
|11750
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Яцків Назар'''
|13 вересня 1988, м. [[Червоноград]] Львівської області. Навчався у Гімназії №&nbsp;3 Червоноградської міської ради Львівської області. Здобував освіту у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності. Після завершення навчання протягом 3 років проходив службу у сфері цивільного захисту у Кропивницькому. Повернувшись на Львівщину, працював начальником караулу Державного пожежно-рятувального посту-56 у Судовій Вишні. Згодом займався підприємницькою діяльністю у сфері торгівлі. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
|Під час виконання бойових завдань на східному напрямку був тяжко поранений. Похований у селі Куличків Червоноградського району Львівської області<ref>{{Cite news|url=https://lviv.media/lviv/73664-lviv-30-travnya-poproshayetsya-iz-zagiblim-na-vijni-desantnikom/|title=Львів’ян та гостей міста закликають долучитись до міської церемонії прощання}}</ref>.
|-
|11751
|[[Файл:4 БрОП.png|138x138пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Тимків Василь Романович'''(«Пасічник»)
|22 вересня 1988, АР Крим. Військовий 3-го батальйону «Свобода» Бригади швидкого реагування НГУ «Рубіж». У складі ДФТГ «Свобода» брав участь в обороні Києва. Потім були важкі бої у Сіверськодонецьку, Зайцевому та під Бахмутом. Служив командиром взводу 9 роти.
|Похорон відбувся 1 червня 2023 на Лісовому цвинтарі в Києві
|-
|11752
|[[Файл:72 ОМБр.svg|157x157пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ковальський Микола'''
|24 роки, м. [[Львів]]. Навчався у Ліцеї №&nbsp;94 Львівської міської ради. Здобував освіту у Вищому професійному училищі №&nbsp;29 міста Львова. У мирний час працював на заводі «Електрон» у Львові. Із перших днів повномасштабного вторгнення Росії прагнув вступити до лав територіальної оборони. Згодом став на захист Батьківщини до складу 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців оперативного командування «Північ» Сухопутних військ ЗСУ.
|Похорону відбувся 1 червня 2023. Похований на Личаківському цвинтарі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/493558-u-lvovi-prosautsa-z-voinom-72-i-mehanizovanoi-brigadi-mikolou-kovalskim/|title=У Львові прощаються з воїном 72-ї механізованої бригади Миколою Ковальським}}</ref>.
|-
|11753
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кондратенко Сергій Геннадійович'''{{Орден За мужність III ступеня}}
|36 років, м. [[Донецьк]]. Здобував освіту у Донецькому технікумі промислової автоматики, згодом&nbsp;— у колишній Харківській національній академії міського господарства. У 2013 році разом із сім'єю переїхав до міста Костянтинівка Донецької області. Там працював бухгалтером у Приватному акціонерному товаристві. Із початком повномасштабного вторгнення переїхав разом з родиною до міста Тульчин Вінницької області, де працював у ТОВ «Вінницька птахофабрика».тНаприкінці 2022 року став на захист Батьківщини від російських окупантів. Виконував бойові завдання на східному напрямку у лавах 80 окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.
|Похований 31 травня 2023 на Личаківському цвинтарі у Львові<ref name=":9">{{Cite web|url=https://suspilne.media/492220-u-lvovi-poprosautsa-z-vijskovimi-uriem-kostivim-ta-sergiem-kondratenkom/|title=У Львові попрощаються з військовими Юрієм Костівим та Сергієм Кондратенком}}</ref>. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":17" />.
|-
|11754
|[[Файл:54th Separate Mechanized Brigade SSI (no tab).svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Петров Віктор''' 
(«Лелека»)
|19 вересня 1989, м. [[Львів]]. Навчався в школі №&nbsp;13, приватні школі-гімназії «Еварика» та Ліцеї Оріяна, займався волонтерством та був членом громадських організацій. Вищу освіту здобув на факультеті міжнародних відносин ЛНУ ім. І.Франка та закінчив військову кафедру де здобув звання молодший лейтенант. Був першим редактором інтернет-видання «Сихів Медіа». Був членом команди ІСІ, активістом, свідомим громадянином. Заснував WHAT IF creative studio та Креативна школа What If. На постійній основі був донором крові. Перед загибеллю виконував обов'язки командира роти та мав у підпорядкування більше 100 військовослужбовців.
|Загинув під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 3 червня 2023 у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі<ref name=":13" /><ref>{{Cite news|url=https://zahid.espreso.tv/mav-dobre-sertse-ta-visokiy-intelekt-na-fronti-zaginuv-lvivyanin-viktor-petrov|title="Мав добре серце та високий інтелект": на фронті загинув львів'янин Віктор Петров}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://lviv.media/viyna/73685-u-boyu-z-okupantami-zaginuv-redaktor-sihiv-media/|title=У бою з окупантами загинув редактор «Сихів Медіа»}}</ref>.

|-
|11755
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Голубєв Олександр Олександрович'''
|17 грудня 1995, м. [[Ужгород]]. Навчався у ЗОШ №&nbsp;20&nbsp;— ліцей «Лідер», потім здобув фах за спеціальністю «бухгалтерський облік». Працював у службі таксі «Лайм Джет», на фірмі «Аляска», згодом на фірмі «Автонова». На початку березня 2023 року був мобілізований на військову службу/
|Загинув при виконанні бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://zakarpattya.net.ua/News/228254-V-Uzhhorodi-provely-v-ostanniu-put-polehloho-za-Ukrainu-soldata-Oleksandra-Holubieva-FOTO|title=В Ужгороді провели в останню путь полеглого за Україну солдата Олександра Голубєва (ФОТО)}}</ref>

|-
|11756
|[[Файл:72 ОМБр.svg|157x157пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}''' '''Андрієнко''' '''Олександр'''
|19 років, народився на Чернігівщині. Проживав із родиною в селі [[Смяч (Новгород-Сіверський район)|Смяч]]. З дитинства мріяв про військову кар'єру, тому після здобуття середньої освіти вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Під час повномасштабного вторгнення хлопець служив за контрактом у Збройних Силах України. Був старшим стрільцем-оператором 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
|Загинув під час виконання бойового завдання біля села Володимирівка на Донеччині. Похований в селі Смяч на Чернігівщині<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/oleksandr-andriienko|title=Олександр Андрієнко}}</ref>.
|-
|11757
…
11764
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}'''
|Військовослужбовці ЗС України.
|
|-

| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 27 травня ===
|-
|11765
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Семенів Іван'''
|7 жовтня 1990, с. [[Загір'я (Тлумацька міська громада)|Загір'я]] Тлумацької громади. Був призваним на військову службу 22 лютого 2022 року. Служив старшим солдатом та водієм-механіком медичного пункту одного з військових формувань.
|Помер внаслідок отриманого на війні вогнепального поранення<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/490867-vnaslidok-otrimanogo-na-vijni-poranenna-pomer-vijskovosluzbovec-z-ivano-frankivsini-ivan-semeniv/|title=Внаслідок отриманого на війні поранення помер військовослужбовець з Івано-Франківщини Іван Семенів}}</ref>
|-
|1176
…
11779
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}'''
|Військовослужбовці ЗС України.
|
|-

| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 28 травня ===
|-
|11780
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Костів Юрій Степанович]]'''{{Орден За мужність III ступеня}}
|32 роки, м. [[Стрий]]. Навчався у Вищому професійному училищі №&nbsp;34 міста Стрий, у 2021 році вступив на навчання до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності за спеціальністю «Пожежна безпека». За власним бажанням проходив військову службу у місті Дрогобич. У мирний час займався приватним підприємництвом у сфері пасажирських перевезень. У 2014 році вступив добровольцем до 24 окремого штурмового батальйону «Айдар» Сухопутних військ Збройних Сил України. Згодом виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі 131-го окремого розвідувального батальйону. Напередодні повномасштабного вторгнення РФ вступив до лав [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]] Десантно-штурмових військ ЗСУ.
|За особистий героїзм, виявлений під час звільнення українських територій, був відзначений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест». Похований 31 травня 2023 на Личаківському цвинтарі у Львові<ref name=":9" />.  Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":17" />.
|-
|11781
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Рибачок Тарас Володимирович]]'''{{Орден За мужність III ступеня}}
|1995, м. [[Сарни]]. Закінчив Рівненський національний університет водного господарства та природокористування. Працював патрульним поліцейським роти №5 з обслуговування міста Сарни Управління патрульної поліції Рівненської області. З першого класу займався греко-римською боротьбою та виборював призові місця на змаганнях. У вільний час любив паяти мікросхеми з маленьких резисторів, чіпів і конденсаторів. 29 листопада 2022 року став до лав ЗСУ в складі [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-тої окремої десантно-штурмової бригади]]<ref>{{Cite web|title=Біля Бахмута загинув боєць десантної бригади з Сарн|url=https://sarnynews.city/articles/292845/bilya-bahmutu-zaginuv-boyec-desantnoi-brigadi-z-sarn|website=СарниNews.City|accessdate=2023-06-13|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=На Донеччині загинув молодий десантник із Сарн|url=https://rivne.media/news/na-donechchini-zahinuv-molodiy-desantnik-iz-sarn-80020|website=Рівне Медіа|date=2023-06-13|accessdate=2023-06-13|language=uk}}</ref>. Був розвідником-навідником окремої розвідувальної роти<ref>{{Cite web|title=Розвідник Тарас Рибачок загинув, виконуючи бойове завдання|url=https://www.victims.memorial/people/taras-rybachok|website=Меморіал жертв війни|accessdate=2023-09-12|language=uk}}</ref>.
|Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Іванівське Донецької області. Похований на Алеї Слави у рідному місті. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":18" />.
|-
|11782
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Рябуха Тарас Михайлович]]'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}{{Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»}}{{Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»}}
|9 березня 1988, с. [[Байдакове|Байдаково]] Кіровоградської області. Закінчив Омельницьку школу. Професійну освіту здобув у Кременчуцькому професійно-технічному училищі №&nbsp;6. З 2008 по 2010 і з 2014 по теперішній час служив&nbsp;— розвідником-снайпером, сержантом-інструктором, головним сержантом і під кінець командиром взводу. Був кіборгом, захищав Донецький аеропорт. У 2019 році одружився з новояворівчанкою Наталею. Був нагороджений [[Орден «За мужність»|орденом «За мужність» ІІІ ступеня]] у 2014 році<ref>{{Cite web|title=Порошенко нагородив героїв АТО (Список)|url=https://24tv.ua/poroshenko_nagorodiv_geroyiv_ato_spisok_n493342|website=24 Канал|date=2014-10-06|accessdate=2023-06-13|language=uk}}</ref>, нагрудними знаками&nbsp;— «За зразкову службу», «За взірцевість у військовій службі» та «За оборону Донецького аеропорту» у 2016—2017 роках, у 2022 році відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест».
З початком повномасштабного вторгнення продовжував захищати українську землю від російських окупантів у складі [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80 окремої десантно-штурмової бригади]]<ref>{{Cite web|title=Горе постукало у двері: завтра Львівщина прощатиметься з 35-річним Героєм|url=https://varta1.com.ua/news/gore-postukalo-u-dveri-zavtra-lvivshchina-proshchatimetsya-z-35-richnim-geroiem_366354.html|website=Варта 1|date=2023-06-13|accessdate=2023-06-13|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=На щиті: громади Кіровоградщини повідомили про загибель бійців на фронті|url=https://gre4ka.info/suspilstvo/74479-na-shchyti-hromady-kirovohradshchyny-povidomyly-pro-zahybel-biitsiv-na-fronti|website=Гречка - інформаційний портал кіровоградщини|date=2023-06-13|accessdate=2023-06-13|language=uk-ua}}</ref>.
|Загинув при виконанні бойового завдання на Донеччині.
|-
|11783
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Мацько Дмитро Миколайович]]'''{{Орден За мужність III ступеня}}
|1990, м. [[Березне]]. Солдат розвідувального взводу розвідувальної роти [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]]. Захищав нас у лавах Збройних Сил України з грудня 2022 року<ref>{{Cite web|title=На фронті загинув березнівчанин Дмитро Мацько|url=https://rivne.rayon.in.ua/news/607122-na-fronti-zaginuv-bereznivchanin-dmitro-matsko|website=rivne.rayon.in.ua|date=2023-06-13|accessdate=2023-06-14|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=Біля Бахмута загинув розвідник з Березного Дмитро Мацько|url=https://horyn.info/news/bilya-bahmuta-zagynuv-rozvidnyk-z-bereznogo-dmytro-maczko/|website=Горинь інфо|accessdate=2023-06-14|language=uk}}</ref>.
|Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села [[Іванівське (Бахмутський район)|Іванівське]] Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":18" />.
|-
|11785
|[[Файл:Розвідка.jpg|центр|безрамки|124x124пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}''' '''Ковальчук Ігор Анатолійович'''
|Дата народження : 18.03.1974 (50 років) м. [[Біла Церква]].
У 2014 році&nbsp;— добровольцем вступив до лав ЗСУ.
З початком повномаштабного вторгнення захищав українську землю від російських загарбників у складі 20 ОБСП Президентський полк імені Богдана Хмельницького. Військова розвідка.
Військове звання: старший солдат, старший водій.
Нагороди :
2016 рік- нагороджено відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції».
2022 рік&nbsp;— нагородженияй відзнакою «За оборону Києва і Київської області»
|Загинув 28 травня 2023 року. Похований на Міському кладовищі (Військовий Меморіал- 42 дільниця) у Києві.
|-
|11786
|[[Файл:Logo 67-ma separate mech brigade.jpg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Сафошин Олександр Олександрович''' («Макар»)
|21 жовтня 1985, м. [[Донецьк]]. Лейтенант командир 1-го механізованого взводу 2-гої механізованої роти 2-го механізованого батальону
|Загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Діброва Луганська області. Похорон відбувся 7 червня, на Алеї слави у селищі Іванівка у Краматорську <ref>{{Cite news|url=https://www.kramatorskpost.com/ce-persii-oficer-z-nasoyi-roti-yakii-zaginuv-na-poli-boyu-u-kramatorsku-poxovali-viiskovogo-oleksandra-safosina_85446|title="Це перший офіцер з нашої роти, який загинув на полі бою”: у Краматорську поховали військового Олександра Сафошина}}</ref>
|-
|11787
…
11794
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}'''
|Військовослужбовці ЗС України.
|
|-

| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 29 травня ===
|-
|11795
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Ніколаєв Данило Вікторович]]'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}
|18 грудня 2001, мешканець с. [[Ларжанка]] Ізмаїльського району Одеської області. Навідник аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]] (в/ч 0284)<ref>{{Cite web|title=На війні загинув Герой із Саф'янівської громади Данило Ніколаєв|url=https://bessarabia.ua/ua/persona/na-vijni-zaginuv-geroj-iz-safyanivskoї-gromadi-danilo-nikolaєv/|website=БессарабіЯ.UA|date=2023-06-03|accessdate=2023-08-30|language=uk|last=ua]Маргарита[:ru]Маргарита [:] [:ua]Виноградова[:ru]Виноградова}}</ref><ref>{{Cite web|title=Йому навіки 21: у боях за Україну загинув молодий захисник з Одещини. Фото|url=https://news.obozrevatel.com/ukr/society/jomu-naviki-21-u-boyah-za-ukrainu-zaginuv-molodij-zahisnik-z-odeschini-foto.htm|website=OBOZREVATEL NEWS|date=2023-06-05|accessdate=2023-08-30|language=uk|first=Анна|last=Паскевич}}</ref>.
|Загинув, виконуючи бойове завдання на околицях села [[Іванівське (Бахмутський район)|Іванівське]] під Бахмутом. З 29 травня не виходив на зв'язок і вважався зниклим безвісти. Похований 9 червня 2023 року в рідному селі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":18" />.
|-
|11796
…
11804
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}'''
|Військовослужбовці ЗС України.
|
|-

| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 30 травня ===
|-
|11805
|[[Файл:35th Separate Marine Brigade SSI (no tab).svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Пивовар Юрій'''
|4 вересня 1985, селише [[Андріївка (Донецька селищна громада)|Андріївка]] Балаклійського району (нині Ізюмський район). У 1989 році його сім'я переїхала до смт [[Слобожанське]]. Навчався у Слобожанському ліцею №&nbsp;2, після закінчення якого вступив до Харківського автодорожнього інституту. Працював в АТ ДП «Укргазвидобування» помічником бурильника. 5 червня 2022 року долучився до лав ЗСУ. Проходив службу на посаді радіотелефоніста відділення зв'язку взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини А0216.
|Загинув неподалік населеного пункту Покровка. Похований 2 червня у селищі Слобожанське на Харківщині<ref>{{Cite news|url=https://dumka.media/ukr/war/1685686903-morskiy-pihotinets-iz-harkivshchini-zaginuv-na-fronti|title=Морський піхотинець із Харківщини загинув на фронті}}</ref>.
|-
|11806
|[[Файл:Нашивка 125-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кріль Ігор'''
|28 років, м. [[Львів]]. Закінчив Львівське вище професійне училище транспортних технологій та сервісу. У мирний час працював у автотранспортній галузі. Тривалий час жив за кордоном. Коли почалася повномасштабна війна увійшов до лав 125 бригади територіальної оборони.
|Прощання відбулося 6 червня 2023 в гарнізонному храмі у Львові. Похований у селі Поріччя Яворівського району<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/497761-u-lvovi-poprosautsa-iz-zahisnikami-igorem-krilem-ta-mikolou-majorcakom/|title=У Львові попрощаються із захисниками Ігорем Крілем та Миколою Майорчаком}}</ref>
|-
|11807
|{{80 ОДШБр ЗСУ}}
|'''{{flagicon|Україна}} [[Павелчак Василь Богданович]]'''{{Орден За мужність III ступеня}}
|12 лютого 1982, с. [[Бережниця (Самбірський район)|Бережниця]] Самбірського району на Львівщині. Закінчив Чуквянську школу, і не покидав рідних країв аж до початку війни. Стрілець-помічник гранатометника [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]] ЗСУ<ref>{{Cite web|title=Facebook|url=https://www.facebook.com/photo/?fbid=600459725519315&set=pcb.600460165519271&locale=fi_FI|website=www.facebook.com|accessdate=2023-06-17}}</ref><ref>{{Cite web|title=У бою з окупантами загинув Герой зі Львівщини|url=https://tvoemisto.tv/news/u_boyu_z_okupantamy_zagynuv_geroy_zi_lvivshchyny_150299.html|website=tvoemisto.tv|accessdate=2023-06-17}}</ref>.
|Загинув внаслідок мінно-вибухової травми, несумісної з життям, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту [[Іванівське (Бахмутський район)|Іванівське]] Бахмутського району Донецької області. Похований 10 червня в рідному селі.  Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":18" />.
|-
|11808
…
11814
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}'''
|Військовослужбовці ЗС України.
|
|-

| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 31 травня ===
|-
|11815
|[[Файл:95 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Килюшник В'ячеслав Вікторович'''
|Житель селища [[Рафалівка]] Рівненської області. Стрілець-помічник гранатометника 2-го десантно-штурмового відділення 1-го десантно-штурмового взводу 2-ої десантно-штурмової роти 1-го десантно-штурмового батальйону [[95-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|95 окремої десантно-штурмової бригади]].
|Загинув поблизу н.п. [[Кремінна]] Сєвєродонецького району Луганської області внаслідок снайперського обстрілу<ref>{{Cite web|title=Вірний військовій присязі на вірність Українському народові загинув КИЛЮШИК В’ячеслав Вікторович {{!}} Рафалівська територіальна громада|url=https://rafalivka.in.ua/2023/06/02/virnyj-vijskovij-prysyazi-na-virnist-ukrayinskomu-narodovi-zagynuv-kylyushyk-vyacheslav-viktorovych/|date=2023-06-02|accessdate=2023-06-06|language=uk}}</ref>.
|-
|11816
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Івко Олександр'''
|39 років, с. [[Велика Рудка]], Полтавської області.
|Загинув в Харківській області під час виконання бойового завдання 31 травня<ref>{{Cite web|title=Під час оборони України загинули Олександр Івко та Анатолій Коростіленко із Полтавщини|url=https://suspilne.media/498958-pid-cas-oboroni-ukraini-zaginuli-oleksandr-ivko-ta-anatolij-korostilenko-iz-poltavsini/}}</ref>.

|-
|11817
|[[Файл:State Border Guard Service Patches of Ukraine 19.jpg|145x145пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Матєєв Тимур'''
|34 роки, м. [[Ангрен]] Ташкентської області, Узбекистан. Був у родині наймолодшим з трьох дітей. У 1996 році переїхав із сім'єю до Криму, так вони повернулися додому після депортації кримських татар. У 2009-му закінчив Севастопольський національний технічний університет, де здобув фах судноводія. Коли у 2014 році Крим окупували російські військові, Тимур вимушений був виїхати з півострова. З початком повномасштабного російського вторгнення, 5 березня 2022 року, чоловік вирішив стати на захист України від окупантів. Він приєднався до лав 9-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Обійняв посаду інспектора прикордонної служби&nbsp;— кулеметника першої групи наземної розвідки прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування.
|Загинув в бою з окупантами біля села Карамзинівка на Луганщині. Похований на на мусульманському цвинтарі у селі Чайки Київської області<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/tymur-matieiev|title=Тимур Матєєв}}</ref>.
|-
|11818
|[[Файл:Нашивка 113-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Харківська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Бойко Олег''' 
(«Бойок»)
|22 роки, м. [[Лозова]] Харківської області. Закінчив Лозівську філію Харківського автомобільно-дорожнього коледжу. Під час повномасштабного російського вторгнення хлопець приєднався до лав місцевої ТРО. Став стрільцем 124-го батальйону 113-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. 
|Помер у шпиталі Дніпра 31 травня 2023 року від отриманих поранень в Бахмуті. Похований в рідному місті <ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/oleh-boiko|title=Олег Бойко}}</ref>
|-
|11819
…
118
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}'''
|
Військовослужбовці ЗС України.
|
|-
|}

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
* [https://memorybook.org.ua/membooks/membookstart.htm Книга Пам'яті полеглих за Україну] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220312195126/https://memorybook.org.ua/membooks/membookstart.htm |date=12 березень 2022 }}

{{Списки втрат українських військовослужбовців (2014 - дотепер)}}
{{Російська збройна агресія проти України (2014‒2016)}}
{{Російське вторгнення в Україну (2022)}}

[[Категорія:Списки загиблих учасників російсько-української війни]]
[[Категорія:Померли 2023|*]]
[[Категорія:Військовослужбовці, загиблі під час російського вторгнення в Україну (з 2022)|2023-05]]