Перегляд вихідного коду сторінки Георгакіс Олімпіос

{{особа}}
'''Георгакіс Ніколау Олімпіос''', {{Lang-el|Γεωργάκης Νικολάου Ολύμπιος}}, {{Lang-ro|Iordache Olimpiotul}}, {{Lang-sr|Kapetan Jorgać}}; {{Дата народження|||1772}}&nbsp;— [[1821]])&nbsp;— грецький [[воєначальник]], [[Клефти|клефт]] гори [[Олімп]], учасник сербської революції і [[Російсько-турецька війна (1806—1812)|російсько-османської війни 1806—1812 років]], один із керівників грецького таємного товариства [[Філікі Етерія]] у [[Валахія|Валахії]] і [[Молдова|Молдові]] (сьогоднішня [[Румунія]]).<ref>{{Cite web |url=http://www.elassona.com.gr/m_elassona/iprosopa/giorgakisolympios.php |title=Biografija Kapetana Jorgaća na internet sajtu okruga Elasona |accessdate=5 квітня 2021 |archive-date=21 липня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110721075446/http://www.elassona.com.gr/m_elassona/iprosopa/giorgakisolympios.php }}</ref>

== Біографія ==
[[Файл:Georgakis_Olympios_Greek_Fighter.JPG|праворуч|міні|326x326пкс| Георгакіс Олімпіос]]
Георгакіс народився у селі Ліваді в номі [[Лариса (ном)|Лариса]] в березні 1772 року.

Його батько, Ніколаос Лазос, походив з відомого роду [[клефт]]ів і [[арматол]]ів Лазос, багато членів якої загинули в боях або були вбиті [[Османська імперія|османами]]. Мати Георгакіса померла через кілька років після його народження і він виріс з батьком і бабусею. У Ліваді Георгакіс закінчив школу<ref>Γούδας, Βίοι Παράλληλοι,τ.Ε,σ.400</ref>.

Георгакіс у 20-річному віці приєднався до загону свого родича Ексархоса Лазоса, а потім до загону свого дядька Толіоса Лазоса, де пробув 5 років. У 1798 році в бою біля монастиря Петра Толіос Лазос загинув. Георгакіс, згідно з клефтською традицією, був обраний капітаном і, оскільки він успадкував арматолікі (воєводство) Олімпу від своїх родичів, за ним закріпився епітет Олімпіос. Сам Георгакіс зазвичай підписувався як Георгакіс Ніколау Олімпіос{{Sfn|Φωτιάδης,έ.ά.|1971|місце=τ.A.,σ.373}}.

Олімп з 1798 року стало ареною жорстоких боїв після того як [[Алі-паша Тепелєнський|Алі-паша Тепеленський]] вирішив включити цей регіон у свої володіння.

На останньому етапі Мухтар-паша син Алі очолив каральні операції і повів 20 тисяч турко-албанців проти клефтів Олімпу. Після декількох боїв деякі командири з сім'ями перебралися на острови [[Скопелос]] і [[Скіатос]]. Олімпіос залишився і продовжив партизанську війну.

=== Перше сербське повстання ===
{{main|Перше сербське повстання}}
У 1804 році під керівництвом [[Карагеоргій|Карагеоргія]] повстала [[Сербія]]. Олімпіос разом з командирами Нікоцарасом і [[Анастасіос Каратасос|Каратасосом]] прийняв рішення пробитися до Сербії на допомогу сербським повстанцям. Сербське повстання, після перших успіхів, пішло на спад. Керівництво перейшло до [[Милош Обренович|Милоша Обреновича]], а Карагеоргій знайшов притулок у [[Бессарабія|Бессарабії]].

У Сербії Олімпіос побратався з сербським воєначальником [[Хайдут Велко|Велко Петровичем]], вдова якого [[Чучук Стана|Стана]], після смерті останнього стала дружиною Олімпіоса. Зі Станою в Олімпіоса було троє дітей: Мілан, Олександр і Єфросинія, яка народилася вже після його смерті.

=== Російсько-осмнська війна (1806—1812) ===
{{main|Російсько-турецька війна (1806—1812)}}
Після Сербії Олімпіос перебрався в [[дунайські князівства]] ([[Валахія]] і [[Молдова|Молдавія]]), де від імені султана правили греки, що мали при собі гарнізони [[Арваніти|арнаутів]] (греків або еллінізірованних православних албанців). З початком війни в 1806 році Олімпіос на чолі 1300 бійців приєднався до корпусу Івана Ісаєва і, відзначившись у боях, взявши в полон 3200 османів. 3 грудня 1807 року отримав звання полковника.

З відновленням військових дій Олімпіос відзначився 9 жовтня 1811 року на правому березі Дунаю, біля [[Відін]]а, в атаці на османську кавалерію. За це отримав [[орден Святої Анни]] 4-го ступеня{{Sfn|Φωτιάδης,έ.ά.|1971|місце=τ.A.,σ.373}}.

=== Грецька революція ===
{{main|Грецька революція}}
У лютому 1820 року [[Іпсіланті Олександр Костянтинович|Олександр Іпсіланті]], який очолив [[Філікі Етерія|«Філікі Етерія»]], в ході засідання в своєму будинку в Києві, призначив Олімпіоса командувачем революційних сил в князівствах. У будинку Левентіса Олімпіос склав присягу і приступив до організації своїх сил.

16 лютого 1821 року в засіданні, в будинку сестри Іпсіланті в [[Кишинев]]і, було прийнято рішення почати військові дії і 22 лютого Іпсіланті з групою соратників перейшов [[Прут]] і прибув в [[Ясси]] {{Sfn|Φωτιάδης,έ.ά.|1971|місце=τ.A.,σ.382}}.

16 березня Олімпіос і Янніс Фармакіс вступили в [[Бухарест]], розформували владу міста, підняли прапор революції і призначили комендантами міста [[Саввас Фокіанос|Савваса Камінаріса]] і [[Тудор Владимиреску]], який 19 березня підійшов до грецького монастиря {{iw|Котрочени|Котроченах|ro|Cotroceni}} недалеко від міста {{Sfn|Φωτιάδης,έ.ά.|1971|місце=τ.A.,σ.394}} .

До цього часу російський імператор [[Олександр I]] відмежувався від руху Іпсіланті. Майже відразу ж, 23 березня, константинопольський патріарх [[Григорій V (патріарх Константинопольський)|Григорій V]] піддав [[Анафема|анафемі]] Грецьку революцію і Іпсіланті {{Sfn|Φιλήμων,έ.ά.|1859-1861|місце=τ.А.,σ.112}}.

1 травня османські війська увійшли в князівства. Комендант Бухареста Савва Камінаріс перейшов до османів. Владимиреску, за допомогою австрійського консула Удрицького, почав таємні переговори з османами. Він хотів стати господарем Валахії, обіцяючи османам нейтралізувати Іпсіланті {{Sfn|Φωτιάδης,έ.ά.|1971|місце=τ.A.,σ.416}} {{Sfn|Φιλήμων,έ.ά.|1859-1861|місце=τ.А.,σ.112}}.

21 травня Олімпіос, дізнавшись з листа сербського воєначальника [[Хаджи-Продан]]а про невдоволення в таборі Владимиреску, на чолі 230 бійців, прибув у Голешті, де стояли 3 тисячі волоських [[Пандури|пандурів]]. Олімпіос звинуватив публічно свого колишнього друга в зраді і, заручившись підтримкою пандурів (за деякими відомостями, підкупив командирів загонів), відправив Владимиреску в табір Іпсіланті в [[Тирговіште]] під трибунал {{Sfn|Φιλήμων,έ.ά.|1859-1861|місце=τ.Β.,σ.160}}.

Трибунал у Тирговіште засудив Владимиреску до смерті{{Sfn|Φιλήμων,έ.ά.|1859-1861|місце=τ.Β.,σ.167}}. Перед смертю Владимиреску за наказом Іпсіланті катували, а потім убили. Тіло розрубали на частини і кинули в колодязь.

У першому великому бої з османськими силами 7 червня 1821 року під [[Дрегешань|Драгашані]] повстанці зазнали поразки.

Після Драгашан повстанці втратили надію на успішний результат своєї кампанії в князівствах. Іпсіланті в супроводі загону Олімпіоса попрямував до австрійського кордону, в надії через [[Трієст]] дістатися до повсталої до цього часу Греції.

Провівши Іпсіланті до австрійського кордону і попрощавшись з сім'єю, Олімпіос і Фармакіс на чолі 350 бійців зробили спробу через Молдавію пробратися в Бессарабію, а звідти до Греції. Оточені великими османськими силами, повстанці дали багатоденний бій, обороняючись у монастирі Секку.

23 вересня 1821 року Фармакіс і більшість захисників монастиря здалися, але були вбиті османами. Георгакіс Олімпіос і ще 11 бійців забарикадувалися на дзвіниці монастиря і після короткого бою підірвали себе і османів.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==

* {{Книга
|автор = [[w:el:Δημήτριος Φωτιάδης|Δημήτριος Φωτιάδης]]
|заголовок = Η Επανάσταση του 21
|посилання = 
|місце = 
|видавництво = ΜΕΛΙΣΣΑ
|рік = 1971
|том = 
|сторінки = 
|ISBN = 
|ref = Φωτιάδης,έ.ά.
}}
* {{Книга
|автор = Λεβέντης
|заголовок = Απομνημονέυματα (Βουρνάς, Φιλική Εταιρία)
|посилання = 
|місце = Αθήνα
|видавництво = 
|рік = 1959
|том = 
|сторінки = 
|ISBN = 
|ref = Λεβέντης
}}
* {{Книга|
|автор = [[w:el:Ιωάννης Φιλήμων|Ιωάννης Φιλήμων]]
|заголовок = Δοκίμιον Ιστορικόν περί της Ελληνικής Επαναστάσεως
|посилання = 
|місце = 
|видавництво = 
|рік = 1859-1861
|сторінки = 
|ISBN = 
|ref = Φιλήμων,έ.ά.
}}

{{DEFAULTSORT:Олімпіос Георгакіс}}
{{Нормативний контроль}}
[[Категорія:Учасники Грецької революції]]
[[Категорія:Полковники (Російська імперія)]]
[[Категорія:Загинули в бою]]
[[Категорія:Люди на марках]]