Перегляд вихідного коду сторінки Герасим'юк Олена Василівна

{{Письменниця
|Ім'я = Олена Герасим'юк
|Фото = 
|Ширина = 300px
|Дата народження = 3.9.1991
|Місце народження = [[Київ]], [[Україна]]
|Дата смерті = 
|Місце смерті = 
|Національність = [[Українці|українка]]
|Громадянство = {{UKR}}
|Мова творів = [[українська мова|українська]]
|Рід діяльності = поетеса, волонтерка, військова медикиня
|Напрямок = 
|Жанр = 
|зображення = 
|місце народження = Київ
|батько = [[Герасим'юк Василь Дмитрович|Василь Герасим'юк]]
|alma mater = 
|сайт = https://litcentr.in.ua/publ/0-0-9154-0-17
}}

'''Олена Василівна Герасим'юк''' ({{нар}} {{ДН|3|9|1991|}}, [[Київ]])&nbsp;— українська [[поетеса]], [[письменниця]], громадська діячка, волонтерка. [[Парамедик|Парамедикиня]] добровольчого [[Медичний батальйон «Госпітальєри»|медичного батальйону «Госпітальєри»]]. Авторка книжок «Глухота», «Розстрільний Календар», «Тюремна Пісня».

== Життєпис ==
Народилась 3 вересня 1991 року у Києві. Дідусь&nbsp;— поет, громадський діяч, дисидент [[Михайло Дацюк]]. Батько&nbsp;— поет [[Герасим'юк Василь Дмитрович|Василь Герасим'юк]].

Писати вірші почала у школі, публікувалась у періодичних виданнях «[[Соняшник (журнал)|Соняшник]]», «Українська літературна газета», «[[Літературна Україна]]» та ін.

Навчалась в Інституті філології [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського національного університету імені Тараса Шевченка]] на кафедрі теорії літератури, компаративістики та літературної творчості.

Під час навчання в університеті в нічні зміни підробляла у книжковому магазині. Пізніше почала працювати на проєкті 1576.ua<ref>{{Cite web|title=1576.ua - Головна|url=http://1576.ua/|website=1576.ua|accessdate=2019-10-08|archive-date=3 жовтня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191003052700/http://1576.ua/}}</ref> під керівництвом [[Стус Дмитро Васильович|Дмитра Стуса]].

У 2013 році Олена Герасим'юк стала лавреаткою одразу кількох письменницьких конкурсів: премії конкурсу імені [[Кисельов Леонід Володимирович|Леоніда Кисельова]], Міжнародної українсько-німецької премії імені [[Гончар Олесь Терентійович|Олеся Гончара]], другої премії літературного конкурсу [[Смолоскип (видавництво)|«Смолоскип»]]. Поетичне відкриття 2013 року<ref>{{Cite web|title=Поетичне відкриття року Олена Герасим’юк: «Кожен, хто щось пише – має своїх читачів»|url=https://vsiknygy.net.ua/interview/27902/|website=Література. Сучасна українська література. Всеохопний літературний портал|date=2013-04-30|accessdate=2019-10-08|language=uk|archive-date=22 січня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210122194151/https://vsiknygy.net.ua/interview/27902/}}</ref>. В липні того ж року їй було присуджено грант президента України<ref>{{Cite web|title=Про призначення грантів Президента України молодим діячам у галузі театрального...|url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261/2013-рп|website=zakon.rada.gov.ua|accessdate=2019-10-08|archive-date=22 січня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210122023949/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261/2013-рп}}</ref>, від якого вона згодом відмовилась через підробку підписів<ref>{{Cite web|title=Скандал з грантом президента: Письменниця заявляє про підробку свого підпису, а видавництво відмовляється від співпраці|url=http://www.theinsider.ua/rus/lifestyle/skandal-z-grantom-prezidenta-pismennitsya-zayavlyaye-pro-pidrobku-svogo-pidpisu-a-vidavnitstvo-vidmovlyayetsya-vid-spivpratsi/|website=www.theinsider.ua|accessdate=2019-10-08|archive-date=1 жовтня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201001053049/http://www.theinsider.ua/rus/lifestyle/skandal-z-grantom-prezidenta-pismennitsya-zayavlyaye-pro-pidrobku-svogo-pidpisu-a-vidavnitstvo-vidmovlyayetsya-vid-spivpratsi/}}</ref> та усунення авторки від роботи над книгою.

В серпні 2013 року разом із письменником та спортсменом Євгеном Михедою стали першими резидентами<ref>{{Cite web|title=Станіславський феномен: перші резиденти {{!}} Збруч|url=https://zbruc.eu/node/11004|website=zbruc.eu|accessdate=2019-10-08|language=uk|archive-date=31 грудня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201231164032/https://zbruc.eu/node/11004}}</ref> першої в Україні Резиденції для молодих україномовних письменників «Станіславський феномен», започатковану письменником і видавцем [[Карп'юк Василь Іванович|Василем Карп'юком]] у [[Івано-Франківськ|Івано-Франківську]].

== Громадська діяльність ==
В дитинстві разом із батьками приходила підтримати учасників [[Помаранчева революція|Помаранчевої Революції]].

Влітку 2012 року увійшла до [[Всеукраїнський комітет на захист української мови|Всеукраїнського комітету захисту української мови&nbsp;— об'єднання («Список 300»)]] на запрошення [[Доній Олександр Сергійович|Олеся Донія]]. Брала участь у «<nowiki/>[[Мовний майдан|Мовному майдані]]<nowiki/>» біля [[Український дім|Українського дому]], де читала вірші на підтримку голодуючих активістів.

У 2013—2014 роках брала активну участь у [[Революція гідності|Революції Гідності]] в Києві. Нагороджена волонтерським нагрудним знаком. Спогади Олени увійшли в книгу «Майдан. Свідчення. Київ, 2013—2014»<ref>{{Cite web|title=Майдан – це цивілізаційний вибір народу України – Леонід Фінберг, презентуючи книгу «Майдан. Свідчення. Київ, 2013-2014» {{!}} UACRISIS.ORG|url=http://uacrisis.org/ua/40519-kniga-majdan|website=Український кризовий медіа-центр|date=2016-02-24|accessdate=2019-10-08|language=uk-UA|archive-date=7 березня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160307221518/http://uacrisis.org/ua/40519-kniga-majdan}}</ref> (видавництво «<nowiki/>[[Дух і літера (видавництво)|Дух і літера]]<nowiki/>»). Разом із Василем Карп'юком упорядковує поетичну книгу «Євромайдан. Лірична хроніка».<ref>{{Cite web|title=ТОП-15 українських книжок про Євромайдан - новини Еспресо TV {{!}} Україна|url=https://espreso.tv/article/2014/09/19/top_15_ukrayinskykh_knyzhok_pro_revolyuciyu_hidnosti|website=espreso.tv|accessdate=2019-10-08|archive-date=22 січня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210122181902/https://espreso.tv/article/2014/09/19/top_15_ukrayinskykh_knyzhok_pro_revolyuciyu_hidnosti}}</ref> Телеканал UA: Перший відзняв свідчення письменників, які брали безпосередню участь у подіях Революції Гідності, до Дня пам'яті Героїв Небесної Сотні. Серед них&nbsp;— [[Короташ Олег Ігорович|Олег Короташ]], [[Цілик Ірина Андріївна|Ірина Цілик]], [[Мамчич Олеся Олександрівна|Олеся Мамчич]], [[Лазуткін Дмитро Михайлович|Дмитро Лазуткін]], Олена Герасим'юк<ref>{{Cite web|title=Поезія гідності - UA:Перший|url=http://1tv.com.ua/programs/nebesna_sotnia|website=1tv.com.ua|accessdate=2019-10-08|language=uk|archive-date=7 жовтня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191007041417/http://1tv.com.ua/programs/nebesna_sotnia}}</ref> та інші.

З початком війни Олена займалась волонтерською діяльністю. Їздила на передову виступати перед військовими<ref>{{Citation|title=А. Мірзоян, В. Шкляр, І. Гузь, Д.Лазуткін, О.Герасим"юк. ОСТАННЯ БАРИКАДА 6|url=https://www.youtube.com/watch?v=1zSUJ3Kv6M0|accessdate=2019-10-08|language=uk-UA|archive-date=23 січня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210123084943/https://www.youtube.com/watch?v=1zSUJ3Kv6M0}}</ref>, привозила волонтерську допомогу<ref>{{Citation|title=ОСТАННЯ БАРИКАДА. О. Герасим'юк: "На Донбасі діти бігли нам на зустріч і кричали "Слава Україні!".|url=https://www.youtube.com/watch?v=nvbDTlOkg9Q|accessdate=2019-10-08|language=uk-UA|archive-date=23 січня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210123024322/https://www.youtube.com/watch?v=nvbDTlOkg9Q}}</ref>, а також з письменницею Оленою Степаненко проводила серію благодійних заходів для збору коштів українській армії.

В 2014—2015 роках працювала в [https://www.radiosvoboda.org/author/95019.html українському бюро «Радіо Свобода»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160425071426/http://www.radiosvoboda.org/author/95019.html |date=25 квітня 2016 }}. Працювала над книгою «АД-242. Історія мужності, братерства і самопожертви»<ref>{{Cite web|title=«АД 242» – книга, написана легендарними «кіборгами», пішла до читача|url=https://www.radiosvoboda.org/a/27499843.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2019-10-08|language=uk|archive-date=21 січня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210121062408/https://www.radiosvoboda.org/a/27499843.html}}</ref> (авторка ідеї&nbsp;— Ірина Штогрін). З 2016 року починає працювати в команді документального фільму [[Невидимий Батальйон (фільм)|«Невидимий Батальйон»]]<ref>{{Cite web|title=Невидимий батальйон: 5 історій жінок-військових. ВІДЕО|url=https://life.pravda.com.ua/culture/2017/09/18/226487/|website=Українська правда _Життя|accessdate=2019-10-08|archive-date=25 листопада 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20171125151219/http://life.pravda.com.ua/culture/2017/09/18/226487/}}</ref> про долі шістьох жінок-військовослужбовиць. У 2017 році почала працювати на радіо [[Армія FM|«Армія FM»]]<ref>{{Cite web|title=«Ми не сподівались на такий відгук!» - Олена Герасим’юк|url=https://www.armyfm.com.ua/mi-ne-spodіvalis-na-takij-vіdguk!---olena-gerasim%E2%80%99juk--/|website=www.armyfm.com.ua|accessdate=2019-10-08|archive-date=26 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220226014058/http://www.armyfm.com.ua/mi-ne-spodіvalis-na-takij-vіdguk!---olena-gerasim%E2%80%99juk--/}}</ref> при Міністерстві оборони України.

В 2017 році пройшла тижневий вишкіл та поїхала на війну парамедикинею у складі добровольчого медичного батальйону [[Медичний батальйон «Госпітальєри»|«Госпітальєри»]]. Працювала у лікарні міста [[Авдіївка]], на передовій поблизу селищ [[Піски (Покровський район)|Піски]], [[Водяне (Сартанська селищна громада)|Водяне]] (Маріупольського напрямку), міста [[Мар'їнка]]. Нагороджена медаллю батальйону «За збережене життя». Брала участь у спецоперації по затриманню [[Цемах Володимир Борисович|Володимира Цемаха]] — проросійського бойовика, який мав стосунок до збиття [[Збиття Boeing 777 біля Донецька|Boeing 777 рейсу MH17]] та інших тяжких злочинів —   а саме разом з напарником надавала першу допомогу тяжкопораненим розвідникам Олександрові Колодяжному та Дмитру Гержану. 

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу [https://www.president.gov.ua/documents/812020-32717 нагороджена] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200603072251/https://www.president.gov.ua/documents/812020-32717 |date=3 червня 2020 }} державною [[Медаль «За врятоване життя»|медаллю «За врятоване життя»]].

== Творчість ==

'''2014&nbsp;рік'''&nbsp;— у видавництві «<nowiki/>[[Смолоскип (видавництво)|Смолоскип]]<nowiki/>» вийшла перша збірка віршів «Глухота»<ref>{{Cite web|title=Завантажити книгу Глухота (Олена Герасим'юк) у форматі epub, fb2, rtf, mobi, pdf на телефон, android, iphone, ipad - Yakaboo.ua|url=https://www.yakaboo.ua/ua/gluhota-zbirka-poezij.html|website=www.yakaboo.ua|accessdate=2019-10-08|language=uk|archive-date=22 січня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210122181029/https://www.yakaboo.ua/ua/gluhota-zbirka-poezij.html}}</ref>. Автором передмови до збірки виступив письменник Іван Андрусяк. На обкладинці&nbsp;— робота художниці Відани Білоус.

{{Цитата курсив|Поета з таким голосом в Україні не було давно. Те, що він з’явився – дуже добрий знак.|Іван Андрусяк.}}
{{Цитата курсив|Сильна поезія Олени, яка відключає мислення, дере та не залишає ніяких сумнівів.|Тарас Прохасько.}}
{{Цитата курсив|Молодий поет Олена Герасим’юк з числа тих, хто з перших кроків кидає виклик солодкавій традиції, надмірній чуттєвості, романтиці як такій.|Дмитро Стус.}}

Виступи авторки пройшли у 13 містах України, куратор туру&nbsp;— Анастасія Євдокимова. Також книгу було презентовано на фестивалі [[ГогольFest]] та [[Книжковий арсенал|Книжковому арсеналі]] у музичному супроводі учасниць фрік-кабаре «<nowiki/>[[Dakh Daughters]]<nowiki/>»<ref>{{Cite web|title=На «Книжковому арсеналі» презентували книжку «Глухота» Олени Герасим’юк|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news/26976874.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2019-10-08|language=uk|archive-date=24 січня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210124044808/https://www.radiosvoboda.org/a/news/26976874.html}}</ref>. У статті «Літературні 2010-і: дострокові підсумки» Ганна Улюра написала:<ref>{{Cite web|title=Ганна Улюра. Літературні 2010-і: дострокові підсумки|url=http://litakcent.com/2019/06/05/ganna-ulyura-literaturni-2010-i-dostrokovi-pidsumki/|website=ЛітАкцент - світ сучасної літератури|date=2019-06-05|accessdate=2019-10-08|language=uk|archive-date=2 липня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210702092419/http://litakcent.com/2019/06/05/ganna-ulyura-literaturni-2010-i-dostrokovi-pidsumki/}}</ref>

{{Цитата курсив|«Глухота» Олени Герасим’юк – потужних вибуховий поетичний дебют, за яким, либонь, варто звіряти годинники в цьому десятилітті.|Ганна Улюра, 5 червня 2019.}}

'''2017&nbsp;рік'''&nbsp;— у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» вийшла друком книга «Розстрільний Календар»<ref name=":0">{{Cite web|title=Розстрільний календар 94.90 грн. О. Герасим’юк|url=https://www.bookclub.ua/ukr/catalog/books/facts/product.html?id=45981|website=Книжковий Клуб. Клуб Сімейного Дозвілля. Книжковий інтернет-магазин. КСД|accessdate=2019-10-08|language=uk}}</ref> у співавторстві з Тетяною Швидченко, Олександрою Очман, Олександрою Статкевич та іншими. На обкладинці&nbsp;— робота художника Нікіти Тітова.

Це унікальна хроніка політичних репресій в радянській Україні. Страшні події історії ХХ століття&nbsp;— арешти, допити, заслання, розстріли українських політичних діячів, військових, науковців, митців, письменників, громадських активістів&nbsp;— викладені не у звичній хронологічній послідовності, а прив'язані до традиційного календаря. Тут не лише зафіксовані дати подій, але й подані короткі розповіді про долі людей, які зазнали переслідувань та катувань. Така форма викладу наочно показує схему роботи радянської репресивної машини.

Ідея «Розстрільного Календаря» з'явилась під час акції вшанування пам'яті українських митців розстріляних в урочищі Сандармох, яку влаштували на Майдані Незалежності Олена Герасим'юк та Тетяна Швидченко<ref>{{Cite web|title=У центрі Києва цілий день звучали імена в’язнів Сандармоху|url=https://www.radiosvoboda.org/a/26672533.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2019-10-08|language=uk|archive-date=21 січня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210121045903/https://www.radiosvoboda.org/a/26672533.html}}</ref>. Проект стартував 1 січня 2016 році у соціальні мережі Facebook<ref>{{Cite web|title=Розстрільний календар|url=https://www.facebook.com/HitListUkr/|website=www.facebook.com|accessdate=2019-10-08|language=uk|archive-date=1 травня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190501173119/https://www.facebook.com/HitListUkr/}}</ref>. На початку у проекті працював Денис Поліщук, втім через конфлікти співпраця припинилась у липня 2016 року<ref>{{Cite web|title=“Розстрільний календар”. Хто і як пише хроніку репресій|url=http://life.pravda.com.ua/society/2016/04/14/211048/|website=Українська правда _Життя|accessdate=2019-10-08|archive-date=23 листопада 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201123231806/https://life.pravda.com.ua/society/2016/04/14/211048/}}</ref>. Згодом ці події привели до зриву презентації книги на фестивалі «<nowiki/>[[Бандерштат]]<nowiki/>»<ref>{{Cite web|title=Юрій Макаров - Про стурбованих і стурбованість|url=https://m.tyzhden.ua/column/197933|website=m.tyzhden.ua|accessdate=2019-10-08|language=uk|archive-date=5 жовтня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191005044533/http://m.tyzhden.ua/column/197933}}</ref>. На підтримку авторки виступили письменник [[Жадан Сергій Вікторович|Сергій Жадан]], військова [[Берлінська Марія Сергіївна|Марія Берлінська]] та ряд митців і громадських діячів, які розпочали у фейсбуці флешмоб проти погроз та утисків.

На фестивалі «Запорізька книжкова толока» книга отримала перше місце у категорії «Історична публіцистика»<ref>{{Cite web|title=Оголошено переможців фестивалю «Запорізька книжкова толока»|url=http://litakcent.com/2017/10/31/ogolosheno-peremozhtsiv-festivalyu-zaporizka-knizhkova-toloka/|website=ЛітАкцент - світ сучасної літератури|date=2017-10-31|accessdate=2019-10-08|language=uk|archive-date=19 вересня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190919052152/http://litakcent.com/2017/10/31/ogolosheno-peremozhtsiv-festivalyu-zaporizka-knizhkova-toloka/}}</ref>.

'''2020&nbsp;рік'''&nbsp;— у видавництві «Люта Справа» вийшла друком книга третя книга поезій «Тюремна Пісня». Книга отримала високу відзнаку і стала [https://bookforum.ua/uk/p/1287 '''лауреатом премії BookForum Best Book Award 2020'''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201009175141/https://bookforum.ua/uk/p/1287 |date=9 жовтня 2020 }} у номінації «Сучасна українська поезія»— за поетичну неординарність.

В основі книги&nbsp;— одноіменна гостро-соціальна поема, заснована на реальних подіях та історичних фактах. Читка поеми відбулась у квітні 2016 року у підвалі Книжкового Арсеналу, який вперше відкрили спеціально для цієї події. Головні ролі виконували бійці та колишні в'язні&nbsp;— Олекса Бик, Дмитро Савченко та Денис Поліщук. Консультанткою постановки стала сценаристка Наталя Ворожбит, художниця&nbsp;— Дар'я Кольцова, кураторка&nbsp;— Анастасія Євдокимова.

Видання Art Ukraine опублікувало відгук про читку поеми:<ref>{{Cite web|title=Арт-щоденник Книжкового Арсеналу. День 4 (23 квітня)|url=http://artukraine.com.ua/a/art-shchodennik-knizhkovogo-arsenalu-den-4-23-kvitnya/|website=ART Ukraine|accessdate=2019-10-08|archive-date=28 жовтня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191028052253/http://artukraine.com.ua/a/art-shchodennik-knizhkovogo-arsenalu-den-4-23-kvitnya/}}</ref>

{{Цитата курсив|Одним із найбільш ефектних видовищ всього фестивалю став перформанс «Тюремна пісня». Подія в підвалі Мистецького Арсеналу виявилася не просто театральним дійством, а хепенінгом і хорошим прикладом «мистецтва участі», коли глядач стає його співтворцем. На ефект присутності працювали найдрібніші деталі: суворі хлопці в камуфляжі, які проводили глядачів до локації; документ про ознайомлення із технікою безпеки в місці, замаскований під повістку до слідчого; кастрюлі та скалки, якими присутні повинні були створювати тюремну музику по ходу п’єси. Можна припустити, що дійство спозиціонувало поняття «тюрма» як стан національної свідомості. Конкретних вказівок на час і місце дії «Тюремної пісні» немає: час від часу з вуст героїв, – військових бранців, – лунають згадки про Майдан, автозаки та Лук’янівське СІЗО. Вносячи в побут в’язнів елементи національного фольклору, автори ще більше підкреслюють власне бачення тюрми як територіального утворення, що не обмежується ґратами, а є значно ширшим і для деяких українців вже є синонімом до слова «батьківщина».|Видання Art Ukraine, 24 квітня 2016.}}

Після Книжкового Арсеналу у Києві поетичні читання відбулись у підвалі драматичного театру на фестивалі ГогольFest в Івано-Франківську та у [[Літній театр (Одеса)|Літньому театрі]] в Одесі. У 2020 році [https://zmina.info/news/na-aktora-tyuremnoyi-pisni-yaku-postavyly-na-bankovij-sklaly-protokol-za-lajku-u-sczenariyi/ «Тюремну Пісню» поставили на площі перед Офісом Президента] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201019161647/https://zmina.info/news/na-aktora-tyuremnoyi-pisni-yaku-postavyly-na-bankovij-sklaly-protokol-za-lajku-u-sczenariyi/ |date=19 жовтня 2020 }}, щоб привернути увагу влади до гостросоціальних проблем. Після закінчення вистави на одного з акторів поліцейські склали адміністративний протокол.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
{{Вікіцитати}}
* [https://litcentr.in.ua/publ/0-0-9154-0-17 Олена Герасим'юк&nbsp;— тексти] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191008110332/https://litcentr.in.ua/publ/0-0-9154-0-17 |date=8 жовтня 2019 }} // ''LitCentr''

=== Інтерв'ю ===
* ''Віолетта Кіртока,'' [https://censor.net.ua/resonance/3167668/gosptalrka_olena_gerasimyuk_tsemaha_vivedenogo_z_sro_zoni_pd_donetskom_byits_prikrivali_svomi_tlami «Госпітальєрка» Олена Герасим'юк: «Цемаха, виведеного із сірої зони під Донецьком, бійці прикривали своїми тілами, як Дюймовочку»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200122224602/https://censor.net.ua/resonance/3167668/gosptalrka_olena_gerasimyuk_tsemaha_vivedenogo_z_sro_zoni_pd_donetskom_byits_prikrivali_svomi_tlami |date=22 січня 2020 }} // ''[[Цензор.нет]]'', 22 січня 2020

[[Категорія:Українські поетеси]]
[[Категорія:Українські прозаїки]]
[[Категорія:Волонтерки АТО]]
[[Категорія:Українські воячки-учасниці російсько-української війни (з 2014)]]
[[Категорія:Діячі Української добровольчої армії]]