Перегляд вихідного коду сторінки Гетьманщина

{{Otheruses|Військо Запорозьке}}
{{Картка:Колишня країна
| native_name = Гетьманщина
| conventional_long_name = 
| common_name = Україна
| continent = Європа
| region = Україна
| country = Україна
| year_start = 1648
| year_end = 1764 (1781)
| date_start = 
| date_end = 
| event_start = [[Хмельниччина|Заснування]]
| event_end = [[Ліквідація автономії Гетьманщини|Ліквідація]]
| p1 = Річ Посполита
| image_p1 = [[Файл:Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg|30px]]
| p2 = 
| flag_p2 = 
| s1 = Російська імперія
| flag_s1 = Lesser Coat of Arms of Russian Empire.svg
| flag_s2 = Alex K Kyiv Michael 2.svg
| image_flag = Flag of the Cossack Hetmanat.svg
| image_coat = Herb Viyska Zaporozkoho.svg
| coa_size = 75px
| image_map = Location_Zaporizhian_Host.png
| image_map_caption = Гетьманщина в 1649 — 1654 роках
| national_motto = 
| national_anthem = 
| capital = [[Чигирин]] (1648–1668)<br>[[Батурин]] (1669–1708) (1751-1764)<br>[[Глухів]] (1708–1751)
| common_languages = [[Староукраїнська мова|Староукраїнська]] і [[Церковнослов'янська мова|церковнослов'янська]]
| religion = [[Православ'я]]
| government_type = [[Виборна монархія]]<ref name="Яковенко-Хмель">Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;1. Козацька революція 1648–1657&nbsp;рр. // ''Яковенко Н.'' Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref> з [[Авторитаризм|авторитарною]] владою,  [[олігархія]]<ref name="В.Горобець">Влада та соціум Гетьманату. Дослідження з політичної та соціальної історії ранньомодерної України. Монографія. — Ін-т історії України НАНУ, 2009</ref>, [[аристократія]]
| title_leader = [[Гетьман]]и
| leader1 = [[Богдан Хмельницький]] (перший)
| year_leader1 = 1648-1657
| leader2 = [[Кирило Розумовський]] (останній)
| year_leader2 = 1750-1764
| leader7 = [[Петро Дорошенко]]
| year_leader7 = 1665-1676
| leader8 = [[Дем'ян Многогрішний]]
| year_leader8 = 1669—1672
| leader9 = [[Іван Самойлович]]
| year_leader9 = 1672—1687
| leader10 = [[Іван Мазепа]]
| year_leader10 = 1687—1708
| leader11 = [[Іван Скоропадський]]
| year_leader11 = 1708—1722
| leader12 = [[Пилип Орлик]]
| year_leader12 = 1718—1742
| leader13 = [[Павло Полуботок]]
| year_leader13 = 1722—1724
| leader14 = [[Данило Апостол]]
| year_leader14 = 1727—1734
| leader15 = [[Кирило Розумовський]]
| year_leader15 = 1750—1764
| stat_year1 = 1648<ref>{{Cite web |url=http://www.mazepa.name/heopolitychni-kreslennya-hetmana-mazepy/6/ |title=Враховуючи захоплені території Речі Посполитої за межами Гетьманщини |accessdate=25 грудня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20171226080840/http://www.mazepa.name/heopolitychni-kreslennya-hetmana-mazepy/6/ |archivedate=26 December 2017 |deadurl=no }}</ref>
| stat_pop1 = 4 000 000
| stat_year2 = 1650<ref>{{Cite web |url=http://www.mazepa.name/heopolitychni-kreslennya-hetmana-mazepy/6/ |title=Геополітичні креслення гетьмана Мазепи |accessdate=25 грудня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20171226080840/http://www.mazepa.name/heopolitychni-kreslennya-hetmana-mazepy/6/ |archivedate=26 December 2017 |deadurl=no }}</ref>
| stat_pop2 = 2 000 000 осіб
| stat_year3 = 1764<ref>{{Cite web |url=https://gazeta.ua/articles/history-journal/_malorosijska-shlyahta-mala-bilshe-prav-i-volnostej-nizh-rosijski-dvoryani/592430?mobile=true |title="Малоросійська шляхта" мала більше прав і вольностей, ніж російські дворяни |accessdate=26 червня 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180626164226/https://gazeta.ua/articles/history-journal/_malorosijska-shlyahta-mala-bilshe-prav-i-volnostej-nizh-rosijski-dvoryani/592430?mobile=true |archivedate=26 June 2018 |deadurl=no }}</ref>
| stat_pop3 = 2 048 000
| currency = Всі європейські валюти
| footnotes = 
| s2 = Велике князівство Руське (1658—1659)
}}{{Українське козацтво}}
'''Гетьма́нщина''', '''Перший Гетьманат''' або '''Ві́йсько Запоро́зьке''' ''(в офіційній канцелярії — [[Наддніпрянська Україна|Україна]], [[Русь|Русь]])'' — [[Українці|українська]] [[Українське козацтво|козацька]] держава<ref>''Мицик Ю., Бажан О., Власов В.'' [http://www.ebk.net.ua/Book/history/mitsyk_iu/part6/603.htm Історія України, Навчальний посібник.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121011071646/http://www.ebk.net.ua/Book/history/mitsyk_iu/part6/603.htm |date=11 жовтня 2012 }}&nbsp;— К. : ВД «Києво-Могилянська академія», 2008.</ref><ref>''Підкова І.,&nbsp;Шуст Р''. Довідник з історії України. У 3-х т. Гетьманщина (Гетьманська Держава) з І.&nbsp;З.&nbsp;</ref><ref>''Гуржій О.'' Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII&nbsp;ст.: кордони, населення, право.&nbsp;— К., 1996.</ref><ref>''[[Смолій Валерій Андрійович|Смолій В]].'' [http://history.org.ua/JournALL/journal/1991/4/3.pdf «Українська козацька держава»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180417222634/http://history.org.ua/JournALL/journal/1991/4/3.pdf |date=17 квітня 2018 }} // Український історичний журнал.&nbsp;— 1991.&nbsp;— №&nbsp;4.</ref><ref>''[[Салтовський Олександр Іванович|Салтовський О]]''. [http://litopys.org.ua/salto/salt04.htm «Концепції УКРАЇНСЬКОЇ державності в історії вітчизняної політичної думки (від витоків до початку XX сторіччя)»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140113180822/http://litopys.org.ua/salto/salt04.htm |date=13 січня 2014 }} // КИЇВ.&nbsp;— 2002.</ref>, яка виникла на теренах України{{Efn|За часів Речі Посполитої [[Україна_(назва)#«Україна»_за_часів_Речі_Посполитої|назва Україна виступала загальною назвою Брацлавського, Київського та Чернігівського воєводств]]<ref>[https://books.google.com.ua/books?id=3TkMAQAAMAAJ&q=ukraine+kiev+bratslav&dq=ukraine+kiev+bratslav&hl=uk&sa=X&ved=2ahUKEwjV9eSK6f34AhVHmIsKHdLnDC0Q6AF6BAgCEAI Harvard Ukrainian Studies, Том 17]</ref><ref>[https://books.google.com.ua/books?id=ILZfAAAAcAAJ&pg=RA1-PA500&dq=ukraina+braclawskie+kijowskie&hl=uk&sa=X&ved=2ahUKEwja_orr6f34AhWj-yoKHbKSAqsQ6AF6BAgHEAI#v=onepage&q=ukraina%20braclawskie%20kijowskie&f=false Mala Encyklopedya Polska przez S. P. [i.e. Count Stanisław Plater.]]</ref>. Саме на цих теренах внаслідок повстання першопочатково закріпилось Військо Запорозьке, через що вона згодом почала вживатись як один з синонімів назви козацьких земель і держави.}} внаслідок найбільшого [[Козацькі повстання|козацького повстання]] в [[Річ Посполита|Речі Посполитій]]&nbsp;— [[Хмельниччина|Хмельниччини]]. Очільником виступав виборний [[Гетьман Війська Запорозького|гетьман]]. З [[1654]] перебувала під [[протекторат]]ом [[Московське царство|Московського царства]]. Протягом другої половини [[XVII]]&nbsp;— початку [[XVIII століття]], під час [[Руїна|громадянської війни]]&nbsp;— часу розколу та правління окремими територіями різних гетьманів, останні, в боротьбі за єдиновладдя, визнавали верховенство [[Московське царство|Московського царства]], Речі Посполитої та [[Османська імперія|Османської імперії]].

У [[1667]] році за [[Андрусівське перемир'я|Андрусівським миром]] розділена по [[Дніпро|Дніпру]] на [[Правобережна Україна|Правобережну]] і [[Лівобережна Україна|Лівобережну Україну]]. Після остаточного скасування в Речі Посполитій [[Полковий устрій Гетьманщини|козацького устрою]] на Правобережжі в [[1699]] році продовжила існування лише на теренах Лівобережжя. У [[1709]] році, під час [[Велика Північна війна|Великої північної війни]], невдало намагалася перейти під протекторат [[Шведська імперія|Шведської імперії]]. Протягом XVIII століття поступово втратила політичну й економічну автономію. [[1764]] року наказом імператриці [[Катерина II|Катерини ІІ]] інститут гетьмана скасовано, а ще через рік Гетьманщину реформовано в [[Малоросійська губернія|Малоросійську губернію]].

Оскільки з середини [[XIV століття|XIV]] й до 1780-х саме [[городові козаки]] були найчисленнішою групою служилого стану Гетьманщини, її також іноді згадують як ''[[Військо запорозьке Городове]]''.

== Назва ==
[[File:«Чужоземно-європейські,_як_також_французько-голландські_державні_збори»,_бл._1650.jpg|thumb|«Державні збори» ''(бл. [[1650]])'' – гравюра невідомого [[Голандія|голландського]] автора, яка зображує наступні країни: [[Великобританія|Англію]], [[Королівство Франція|Францію]], [[Іспанія|Іспанію]], [[Священна Римська Імперія|Німеччину]], [[Голландія|Голландію]], [[Річ Посполита|Польщу]], Україну, [[Московське князівство|Московію]] та інші.]]
В офіційних документах та інших джерелах Гетьманщина називалася переважно ''[[Україна|Україною]]'', ''Українською державою'' або ж ''Українським князівством''. Рідше використовувалися назви ''[[Малоросія|Мала Росія]]'', ''[[Русь|Русь]]'' та інші.{{Джерело}}

В [[1672]] році в турецько-польських домовленостях згадувалася «Українська держава»<ref>[https://m.gazeta.ua/articles/history/_znajshli-350richnij-dokument-zi-zgadkoyu-pro-ukrayinu/931229/ Знайшли 350-річний документ зі згадкою про Україну]</ref>, а в [[1712]] цей термін використав гетьман в еміграції [[Пилип Орлик|Пилип Орлик]]<ref>[http://litopys.org.ua/rizne/orl02.htm#lyst34/ Чтения в Обществе истории и древностей Российских. — 1847. — №3. — С. 18-68.]</ref>. У той же час в своїх латинських листах Орлик пише і про «Українську республіку»<ref>[https://www.ukr-archive.org/post/пилип-орлик-про-українську-державу-1712р/ Пилип Орлик про Українську республіку, 1712р.]</ref>, а в листі до митрополита [[Стефан (Яворський)|Стефана Яворського]] (1715) ототожнює ''«Україну»'' і ''«государство Московське»''<ref name=":1">[https://www.ukr-archive.org/post/untitled/ Орлик та Мазепа про українську державу, мову, вітчизну і свій перехід на сторону шведів, 1715р.]</ref>.

В [[1667|1677]] кошовий отаман [[Іван Сірко|Іван Сірко]] називав Гетьманщину [[Наддніпрянська Україна|Україною]] і писав що [[Богдан Хмельницький|Хмельницький]] «удільним князівством Україну приукрасив»<ref>[https://www.ukr-archive.org/post/іван-сірко-і-князівство-україна-1677р/ Іван Сірко і князівство Україна, 1677р.]</ref>. [[Іван Мазепа|Іван Мазепа]] також використовував термін «Україна», протиставляючи її «государству Московському», називаючи при цьому «своєю вітчизною» і «милою маткою»<ref name=":1"/>.

Але окрім [[Україна|України]] використовувалися й інші назви. Так, в [[1669]] році гетьман [[Петро Дорошенко]] бажаючи відродити [[Київська Русь|Київську Русь]] в кордонах від ріки [[Вісла|Вісли]] до міста [[Севськ|Севськ]] називав Гетьманщину Руссю<ref>[https://www.ukr-archive.org/post/петро-дорошенко-руський-народ-від-вісли-до-путивля-1669р/ Петро Дорошенко: Руський народ від Вісли до Путивля, 1669р.]</ref>. Поширеним був і термін [[Мала Русь|Мала Русь]], [[Мала Русь]] або [[Малоросія]], що однак не завжди гарантувало існування терміну «Великоросія». Наприклад в «Маніфесті до іноземних державців» ([[1658|1658]]) [[Іван Виговський|Івана Виговського]] Україна називається «Руссю» або «Малою Руссю», землі [[Білорусь|Білорусі]] «Білою Руссю», а територія [[Росія|Росії]] — [[Московія|Московією]]<ref>[http://litopys.org.ua/suspil/sus102.htm/ МАНІФЕСТАЦІЯ ВІД ІМЕНІ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО ДО ІНОЗЕМНИХ ВОЛОДАРІВ, ЩО ПОЯСНЮЄ ПРИЧИНИ РОЗРИВУ З МОСКВОЮ, 1658]</ref>. Гетьман [[Петро Іваненко (Петрик)|Петро Іваненко]] теж вживав це поняття, називаючи Гетьманщину «Малоросійським князівством» та «Малоросійською державою» на противагу «Московщині»<ref>[http://litopys.org.ua/suspil/sus142.htm/ СТАТТІ ВІЧНОГО МИРУ ІЗ ЯСНОВЕЛЬМОЖНИМ ЙОГО МИЛІСТЮ ХАНОМ І З УСІЄЮ ДЕРЖАВОЮ КРИМСЬКОЮ ВИДІЛЬНОГО КИЇВСЬКОГО ТА ЧЕРНІГІВСЬКОГО КНЯЗІВСТВА І ВСЬОГО ЗАПОРОЗЬКОГО ГОРОДОВОГО ВІЙСЬКА І НАРОДУ МАЛОРОСІЙСЬКОГО]</ref>. В творчості гетьманського канцеляриста [[Микола Ханенко|Миколи Ханенка]] зустрічаємо «Малоросійське панство» ''([[польська мова|польськ.]] держава)''<ref>[https://www.ukr-archive.org/post/малоросійська-держава-1723р/ «Малоросійська держава», 1723р.]</ref>.

Поняття ''[[Русь|«Русь»]]'' і ''[[Наддніпрянська Україна|«Україна»]]'' часто використовувалися як назви однієї і тієї ж території. У листі-зверненні гетьмана [[Іван Брюховецький|Івана Брюховецького]] до [[Військо Запорізьке Низове|Війська Запорізького Низового]] датованого [[1667|1667]] роком згадується про намір [[Кримське ханство|кримського]] хана ''«идти на Русь или на Украйну»<ref>[https://www.ukr-archive.org/post/на-русь-или-на-украйну-1667р/ "На Русь или на Украйну", 1667р.]</ref>''.

В часи існування Гетьманщини згадувався і термін ''«Козацька республіка»'' або просто ''«Козацька земля»''. Німецький географ [[Гюбнер Йоганн|Йоган Гюбнер]] в своїй праці ''«Землеводного кола короткий опис зі старої та нової географії»'' (1719) писав, що землі [[Наддніпрянська Україна|України]] розділені поміж [[Річ Посполита|Польщею]], [[Московське князівство|Москвою]] та «Козацькою землею». Остання за його словами є [[васал|васальною]] [[республіка|республікою]]:

<blockquote>
II: О [[Запорозькі козаки|Козаках]].
15: Где есть Козацкая земля. 
<...> Оные не самовластную республику сочиняют, но зависят от сильных своих соседей, и таким образом иногда [[Річ Посполита|польские]], иногда [[Московське князівство|русские]], а иногда [[Османська імперія|турские]] вассалы бывают. 
<...> По том имеют они нарочитую часть Украины, где [[Брацлав|Бреслав]], [[Київ|Киев]], [[Батурин|Батурин]], и [[Полтава|Полтава]] стоят<ref>[https://www.ukr-archive.org/post/про-україну-та-козацьку-республіку-1719р/ Про Україну та козацьку республіку, 1719р.]</ref>;
</blockquote>

== Географія ==
[[File:Plan von der Krim und der Nogdyschen Tatarey.jpg|thumb|[[Лівобережна Україна|Лівобережна]] Гетьманщина, мапа 1785.]]

[[File:Rizzi-Zannoni_Carte_de_la_Pologne_No_12_1772-ssees.jpg|thumb|[[Стародубщина|Стародубщина]], початок 1760-х.]]
[[File:Rizzi-Zannoni Carte de la Pologne No 16 1772-ssees.jpg|thumb|[[Київщина|Київщина]] та [[Чернігівщина|Чернігівщина]].]]
[[File:Нова Сербія на мапі Річчі Заноні, 1767-1772.jpg|thumb|Середня [[Наддніпрянська Україна|Наддніпрянщина]].]]
[[File:Zanonni_Carte_De_La_Pologne_sbc37485_Nr_24_od_Bałty_aż_do_rzeki_Sina-Woda_Zawieraiąca_Słobody_Kozakow.jpg|thumb|[[Військо Запорозьке Низове|Запоріжжя]].]]

Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 000 км²<ref name="Яковенко-Хмель"/>. Західний кордон відповідав західній межі [[Брацлавське воєводство|Брацлавського воєводства]] [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], північний і східний кордони&nbsp;— рубежам [[Київське воєводство|Київського]] і [[Чернігівське воєводство|Чернігівського воєводств]]. Південні землі межували з [[Кримське ханство|Кримським ханатом]], а після [[Вічний мир (1686)|Вічного миру]] з кордонами [[Військо Запорозьке Низове|Низового козацтва]]. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної [[Білорусь|Білорусі]].

== Історія ==

=== Заснування ===
{{main|Хмельниччина|Переяславська рада|Російсько-польська війна (1654—1667)|Городові козаки|Потоп (війна)}}

[[Файл:Location of Cossack Hetmanate.png|thumb|right|250px|Кордони Гетьманщини (1649—1654) на тлі сучасних кордонів України.]]

Гетьманщина виникла в результаті великого [[козаки|козацького]] повстання в [[Річ Посполита|Речі Посполитій]], яке спалахнуло 1648 року в [[Наддніпрянська Україна|українських]] землях під проводом [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]]. Причинами повстання були [[корупція]] королівських урядів Речі Посполитої, соціальне безправ'я, активізація діяльності [[Київська митрополія|православної церкви]] та зростання чисельності козацтва попри обмеження уряду<ref name="Яковенко-Хмель"/><ref name="Суб">Велике повстання // Субтельний, Орест. ''Україна: Історія''.&nbsp;— Київ: Либідь, 1993.</ref>. За влучним описом тогочасного становища Річ Посполита являла собою:
{{цитата|''«рай для шляхти, Небеса для євреїв, пекло для селян»''{{oq|la|''«coelum nobiliorum, paradisus Judaeorum et infernus rusticorum.»''<ref>{{Cite web |url=http://motlc.wiesenthal.com/site/pp.asp?c=ivKVLcMVIsG&b=476133 |title=''W.T. Bartoszewski'' Jewish-polish relations: an historical survey |accessdate=16 лютого 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120216022418/http://motlc.wiesenthal.com/site/pp.asp?c=ivKVLcMVIsG&b=476133 |archivedate=16 лютого 2012 |deadurl=yes }}</ref>}}}}

Соціальні та релігійні утиски, екoнoмiчний гнiт магнатів стали пpичинaми фaнaтичної вopoжнeчi мiж козаками і шляхтою. Перші перемоги повстанців над королівськими військами [[Битва під Жовтими Водами|під Жовтими Водами]], [[Корсунська битва|Корсунем]], [[Битва під Пилявцями|Пилявцями]] сприяли розширенню соціальної бази повстання за рахунок українських селян, міщан і [[Малоросійська шляхта|шляхти]]. Бунти поступово охопили всі руські воєводства Корони, а згодом перкинулись на [[Біла Русь|білоруські]] воєводства Литви<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/yak-bohdan-khmelnytsky-belarus-pokozachyv/30814823.html Як Богдан Хмельницький Білорусь покозачив]</ref>. На початку [[1649]] року [[Київ]] зустрічав гетьмана Хмельницького як «''[[Мойсей|Мойсея]], спасителя, освободителя й визволителя народу з лядської неволі''»<ref name="Яковенко-Хмель" />. Початково повстанці прагнули встановлення козацької автономії в Наддніпрянщині, проте на переговорах з королівськими емісарами під [[Замостя (Польща)|Замостям]] 1649 року вже мали намір «''вибити з лядської неволі…народ увесь [[русини|руський]]''», «''всю [[Русь]] по [[Львів]], [[Холм]] і [[Галич]]''»<ref name="Яковенко-Хмель" />. Реалізації планів завадила зрада козацького союзника, [[Іслям III Ґерай|татарського хана]], під час [[Облога Збаража|битв під Збаражем]] і [[Зборівська битва (1649)|Зборовом]]. Хмельницький був змушений укласти з [[король|королем]] Речі Посполитої [[Ян II Казимир|Яном ІІ Казимиром]] [[Зборівський договір]]. За цим договором Військо Запорозьке отримувало [[автономія|автономію]], очолювану гетьманом, у складі трьох воєводств&nbsp;— [[Київське воєводство|Київського]], [[Чернігівське воєводство|Чернігівського]] і [[Брацлавське воєводство|Брацлавського]], а також східних районів [[Волинь|Волині]] та [[Поділля]]<ref name="Яковенко-Хмель" /><ref name="Суб" />.

Зборівська угода не влаштовувала ні козаків, ні корону. [[1650]] року обидві сторони стали готуватися до нової війни. Вирішальна битва відбулася [[1651]] року під [[битва під Берестечком|Берестечком]], де козаки зазнали нищівної поразки через відступ [[кримські татари|татарських]] союзників з поля бою. Ця поразка перетворила повстання з [[громадянська війна|громадянської]] козацько-шляхетської війни на війну [[Хмельниччина|українсько-польську]]<ref name="Яковенко-Хмель"/>. Під [[Біла Церква|Білою Церквою]] Хмельницький був змушений підписати нову мирну угоду. За [[Білоцерківський мирний договір|Білоцерківським договором]] [[1651]] року козацька автономія обмежувалася лише Київським воєводством<ref name="Яковенко-Хмель"/><ref name="Суб"/>. Оскільки ратифікація договору була зірвана в [[Сейм Речі Посполитої|Сеймі Речі Посполитої]], козацька сторона розпочала нові воєнні дії. [[1652]] року вояки Хмельницького помстилися противнику [[битва під Батогом|під Батогом]], але [[1653]] року знову були зраджені татарами [[Жванецька облога|під Жванцем]]<ref name="Яковенко-Хмель"/><ref name="Суб"/>.

В результаті перманентних воєн з Річчю Посполитою козацька Гетьманщина фактично опинилася незалежною, але не мала міжнародного юридичного визнання. Ненадійність союзу із [[Кримське ханство|Кримським ханством]] змушувала Хмельницького шукати поміч в боротьбі проти Варшави за кордоном. Серед кандидатів, які могли прийняти козаків під [[протекторат]], гетьман розглядав [[Османська імперія|Османського]] [[султан]]а [[Мегмед IV|Мехмеда]] та [[Московське царство|Московського]] [[цар]]я [[Олексій Михайлович|Олексія]]<ref name="Яковенко-Хмель"/><ref name="Суб"/>. В результаті тривалих переговорів козацька сторона обрала останнього. [[1654]] року на [[Переяславська рада|Переяславській раді]] Хмельницький зі старшиною присягнули на вірність цареві в обмін на визнання самоврядування Гетьманщини та [[Московсько-польська війна (1654—1667)|оголошення війни]] Речі Посполитій. Додаткові умови московсько-козацького союзу визначалися [[Березневі статті|Березневими статтями]], які були підписані гетьманом того ж року<ref name="Яковенко-Хмель"/><ref name="Суб"/>.

Навесні 1654 козацько-московитське військо вдерлося на територію [[Велике князівство Литовське|Литви]]. Козаки самостійно захопили землі [[Біла Русь|Білої Русі]], і спільно із московитами здобули столицю [[Вільнюс|Вільню]]. У відповідь, армія Речі Посполитої, разом із кримськими татарами, розпочала похід на українську Брацлавщину. Хмельницький спинив супротивника [[1655]] року в [[Охматівська битва (1655)|битві під Охматовим]]. Воєнним послабленням Речі Посполитої скористалася [[Шведська імперія]]. 1655 року шведський король [[Карл X Густав|Карл X]] розпочав [[Шведський потоп|війну]] проти Речі Посполитої у [[Балтійські країни|Балтії]]. Наступного року, боячись посилення шведів в регіоні, [[Московське царство]] оголосило їм війну і уклало з Річчю Посполитою сепаратний [[Віленське перемир'я|Віленський мир]]. Московити не допустили козаків до переговорів з поляками й противилися приєднанню Південної Білорусі до Гетьманщини. Через порушення Переяславських домовленостей Хмельницький уклав угоду з Шведською імперією і [[Князівство Трансильванія (1570—1711)|Князівством Трансильванія]], ворогами Московського царства, й продовжив боротьбу проти Речі Посполитої. Він також відновив дипломатичні контакти з Кримом, вбачаючи небезпеку козацькому суверенітету з північного сходу<ref name="Яковенко-Хмель"/><ref name="Суб"/>.
<center>
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:Pic I V Ivasiuk Mykola Bohdan Khmelnytskys Entry to Kyiv.jpg|border|260px]]
|[[Файл:Bohun vs Czernecki battle.jpg|115px|]]
|-
|<center><small>Гетьман у Києві, [[1649]]<ref>[[Івасюк Микола Іванович|Микола Івасюк]], 1912</ref>
|<center><small>[[Іван Богун|Богун]] і [[Стефан Чарнецький|Чарнецький]], [[1653]]<ref>[[Самокиш Микола Семенович|Микола Самокиш]], 1931</ref>
|}
</center>

=== Громадянська війна ===
{{main|Руїна|Російсько-українська війна (1658—1659)|Гадяцький договір|Московсько-польська війна (1654—1667)|Переяславські статті|Слободищенський трактат}}

У вересні [[1657]] року, після смерті Хмельницького, на старшинській раді в [[Чигирин]]і новим гетьманом було обрано генерального писаря [[Іван Виговський|Івана Виговського]]. Проти цього рішення виступили [[Запорозька Січ|січовики]], яких не запросили на раду, та полтавський полковник [[Мартин Пушкар]], що очолив супротив сил, які не визнали нові порядки з реставрації шляхетсько-панського устрою. Разом із кошовим отаманом [[Яків Барабаш|Яковом Барабашем]], полковник підняв [[Повстання Пушкаря і Барабаша|повстання]] на [[Лівобережна Україна|Лівобережній Україні]] й закликав на допомогу єдиного можливого союзника&nbsp;— Московське царство. Цар початково намагався замирити сторони, згодом надсилав військо, яке мало підтримати або гетьмана, у разі відсилу татар, або повсталих у разі невиконання цієї умови<ref>Кривошея В.&nbsp;В.&nbsp;''Українське козацтво в національній пам'яті. Полтавський полк.'' Том І&nbsp;— Ч.: «Десна Поліграф», 2014&nbsp;— c.8</ref>. За рік гетьману вдалося збройно придушити опозицію. Опісля відверто пропольської політики Виговського, зважаючи на подальшу відкриту підтримку антигетьманських сил московським урядом, він продовжив курс на вихід з царської протекції. [[1658]] року під [[Гадяч]]ем козацька рада разом із емісарами Речі Посполитої ухвалила подану гетьманом угоду про повернення України під владу короля. [[Гадяцький договір|Гадяцький трактат]] спирався на ідею перетворення Речі Посполитої на союз [[Королівство Польське|Польщі]], [[Велике князівство Литовське|Литви]] і козацької [[Велике князівство Руське (1658—1659)|Русі]]<ref name="Яковенко-Руїна">Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;2. Руїна (1658—1686) // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. У відповідь Московське царство вислало в Україну військо, яке, однак, було розбито Виговським та його союзниками [[1659]] року [[Конотопська битва|під Конотопом]]. Не зважаючи на перемогу, гетьман не зміг нею скористатися&nbsp;— Варшавський сейм урізав підписаний на переговорах текст Гадяцької угоди. Це викликало обурення усього козацтва та сприяло відновленню промосковських впливів на Лівобережжі. Паралельно з цим січовики під проводом [[Іван Сірко|Івана Сірка]] самовільно здійснили похід на союзницький Виговському Крим. У вересні [[1659]] року гетьмана було скинуто на [[чорна рада|чорній раді]] під [[Германівка (Обухівський район)|Германівкою]] за те, що «''запродав Україну ляхам''»<ref name="Яковенко-Руїна"/>. Виговський врятувався втечею, а замість нього у [[Біла Церква|Білій Церкві]] було обрано новим гетьманом 18-річного [[Юрій Хмельницький|Юрія Хмельницького]], сина покійного Богдана<ref name="Яковенко-Руїна"/>.

[[1659]] року, під тиском московської сторони, молодий Хмельницький підписав [[Переяславські статті (1659)|Переяславські статті]]. Вони повертали Гетьманщину в орбіту Московського царства, обмежували козацьке самоврядування і права [[Київська митрополія|Київської митрополії]]. Статті спричинили розкол козацької старшини на лівобережну промосковську і правобережну антимосковську. Сподіваючись на підтримку козаків у боротьбі проти Речі Посполитої, [[1660]] року царський уряд розпочав наступ на Правобережжя, але зазнав поразки від війська Речі Посполитої [[Битва під Чудновом|під Чудновим]]. Через це Хмельницький підписав з поляками [[Слободищенський трактат]]&nbsp;— новий договір про перехід Гетьманщини під протекцію короля Речі Посполитої. Козацька рада в [[Корсунь-Шевченківський|Корсуні]] схвалила угоду, проте полки Лівобережжя її не визнали. Вони залишилися вірними Московському царству і обрали [[наказний гетьман|наказним гетьманом]] [[Яким Сомко|Якима Сомка]], дядька молодого Хмельницького<ref name="Яковенко-Руїна"/>. Між козаками обох берегів [[Дніпро|Дніпра]] спалахнула [[громадянська війна]], яка отримала назву [[Руїна|Руїни]].

<center>
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:Iwan Wyhowski.PNG|border|135px]]
|[[Файл:Yurii Khmelnytsky.png|border|140px]]
|[[Файл:Ivan Briukhovetsky.png|border|135px|посилання=Special:FilePath/Ivan_Briukhovetsky.png]]
|-
|<center><small>[[Іван Виговський]]<br/>[[1657]]
|<center><small>[[Юрій Хмельницький]]<br/>[[1660]]
|<center><small>[[Іван Брюховецький]]<br/>[[1663]]
|}
</center>

Протягом [[1661]]–[[1662]] років Хмельницький безуспішно намагався знищити Сомка, але був остаточно розбитий під [[Канів|Каневом]]. 1662 року безталанний гетьман склав з себе булаву, ставши ченцем. [[1663]] року чигиринська рада правобережної старшини обрала новим головою держави [[Павло Тетеря|Павла Тетерю]]<ref name="Яковенко-Руїна"/>. Одночасно, на [[Чорна рада 1663|Чорній раді]] під [[Ніжин]]ом, лівобережні козаки скинули Сомка і обрали своїм гетьманом [[Іван Брюховецький|Івана Брюховецького]]. У [[1664]]–[[1665]] роках війська обох берегів продовжили безуспішну міжусобну війну, в ході яких авторитет двох гетьманів занепав. В результаті, Тетеря зрікся булави і втік до Речі Посполитої. Брюховецький, підписавши [[1665]] року [[Московські статті (1665)|Московські статті]], спробував заручитися підтримкою царського уряду. За цими статтями українське некозацьке населення Лівобережжя було передано під юрисдикцію московського уряду, а основні українські міста, включно з [[Кодацька фортеця|Кодаком]] над [[Запорожжя]]м, віднині контролювали московські війська.

=== Поділ Гетьманщини ===
{{main|Андрусівський мир|Польсько-козацько-татарська війна 1666-1671|Польсько-турецька війна 1672-1676|Російсько-турецька війна (1676—1681)}}

Після втечі Тетері, новим гетьманом на Правобережжі було обрано [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенка]]. Він придушив промосковську опозицію на підвладній території, відновив переговори з [[Османська імперія|Османською імперією]] про протекторат і, за підтримки [[Аділь Ґерай|кримських татар]], розпочав [[Польсько-козацько-татарська війна (1666—1671)|війну проти Речі Посполитої]], сподіваючись «''вигнати усіх ляхів з України до Польщі''»<ref name="Яковенко-Руїна"/>. Ці дії підштовхнули Річ Посполиту і Московське царство до миру{{Fact}}. [[1667]] року вони уклали сепаратний [[Андрусівське перемир'я|Андрусівський договір]], що юридично закріпив поділ Гетьманщини по Дніпру на Правобережжя{{Efn|Окрім Києва з околицями, який першопочатково передавався на два роки Московському царству для виведення гарнізону. Але в результаті в 1686 р. остаточно відійшов йому, коли представники Речі Посполитої внаслідок дипломатичного торгу при підписанні «[[Вічний мир (1686)|Вічного миру]]» [[Купівля Києва|поступились ними]].}} і Лівобережжя. Угода перекреслювала боротьбу козаків за власну державу й викликала загальне обурення по обидва боки Дніпра<ref name="Яковенко-Руїна"/>. [[1668]] року старшинські ради скликані в правобережному Чигирині і лівобережному Гадячі прийняли однакові ухвали&nbsp;— прийняти протекцію султана. На Лівобережжі спалахнуло [[Антимосковське повстання 1668|антимосковське повстання]]. Під [[Диканька|Диканькою]], на Лівобережжі, відбулася зустріч гетьманів Дорошенка і Брюховецького. Однак на ній рядові козаки розірвали останнього як запроданця Москви. Дорошенко проголосили гетьманом обох берегів Дніпра. Він розбив московське військо і повернувся до Чигирина, залишивши оборону лівого берега чернігівському полковнику [[Дем'ян Многогрішний|Дем'янові Многогрішному]]. Проте вже [[1669]] року, за відсутності Дорошенка, частина лівобережної старшини, за намовлянням православного [[архієпископ]]а [[Лазар (Баранович)|Лазаря Барановича]], оголосила Многогрішного гетьманом і схвалила підписання [[Глухівські статті|Глухівських статей]]&nbsp;— нового договору про московську протекцію над козаками. Через симпатію Многогрішного до Дорошенка він швидко позбувся булави. [[1672]] року московські війська оточили [[Батурин]], арештували гетьмана й, після тортур у Москві, заслали до [[Сибір]]у. На новій козацькій раді, що проходила на московській території біля [[Путивль|Путивля]], в оточенні московських вояків, було обрано нового гетьмана&nbsp;— генерального писаря [[Іван Самойлович|Івана Самойловича]], одного з донощиків на Многогрішного. Він підписав нові [[Конотопські статті]], які позбавляли Гетьманщину права здійснювати самостійну зовнішню політику і позбавляли простих козаків права обирати гетьмана<ref name="Яковенко-Руїна"/>.

<center>
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:Petro Doroshenko 19.jpg|border|118px]]
|[[Файл:Józef Brandt - Potyczka Kozaków z Tatarami.jpg|300px|]]
|[[Файл:Hetman Ivan Samoylovych.jpg|border|137px]]
|[[Файл:Polish-Russian peace treaty 1686-1.JPG|border|127px]]
|-
|<center><small>[[Петро Дорошенко]]<br/>[[1665]]
|<center><small>Сутичка з татарами<br/>[[1674]]
|<center><small>[[Іван Самойлович]]<br/>[[1672]]
|<center><small>[[Вічний мир]]<br/>[[1686]]
|}
</center>

На тлі поступового поглинання Лівобережжя московитами і внутрішньої анархії, [[1669]] року правобережний гетьман Петро Дорошенко прийняв [[Корсунська угода (1669)|під Корсунем]] протекторат османського [[султан]]а. Цей крок різко знизив його популярність серед козаків і посполитих, спричинивши появу двох самопроголошених правобережних гетьманів&nbsp;— запорозького [[Петро Суховій|Петра Суховія]] й пропольського [[Михайло Ханенко|Михайла Ханенка]]. Пряма збройна підтримка анти-дорошенківських сил Річчю Посполитою змусила султана [[Мехмед IV|Мехмеда IV]] втрутитися у конфлікт. [[1672]] року [[Польсько-турецька війна (1672—1676)|османські війська захопили]] Поділля, Брацлавщину, південну Київщину і змусили поляків підписати [[Бучацький мирний договір|Бучацький мир]]. Дорошенко відновив свою владу, але через татарські грабунки та насильницьку ісламізацію, українське населення Правобережжя заходилося тікати на лівий берег Дніпра, [[Слобідська Україна|Слобожанщину]], [[Галичина|Галичину]] і [[Волинь]]. [[1674]] року лівобережні козаки Самойловича разом із московським військом вдерлися на правий берег і [[1676]] року позбавлений підтримки Дорошенко капітулював, здавши гетьманську столицю [[Чигирин]] з [[Клейноди|клейнодами]]. Ці події розв'язали [[Московсько-турецька війна (1676—1681)|московсько-турецьку війну]], в результаті якої османсько-татарська армія дощенту [[Оборона Чигирина 1678|зруйнувала козацьку столицю]]. Аби позбавити противника підтримки, лівобережний гетьманський уряд [[великий згін|насильно вивіз]] усе населення [[Наддніпрянська Україна|Подніпров'я]] на лівий берег. Війна скінчилася укладанням [[Бахчисарайський договір (1681)|Бахчисарайського миру]] [[1681]] року. За цим договором московсько-османський кордон встановлювався по Дніпру; Дніпровсько-[[Південний Буг|Бузьке]] межиріччя на 20 років мусило бути незаселеним. [[1686]] року Московське царство і Річ Посполита уклали [[Вічний мир (1686)|Вічний мир]], який так само закріплював між ними поділ Гетьманщини. На Лівобережжі винуватцем розшматування козацької держави між Московським царством, Річчю Посполитою і Османською імперією, вважали Самойловича. Після безуспішного [[Кримські походи|Кримського походу]] [[1687]] року, на нього склали донос, арештували й заслали до Сибіру. Паралельно з цим на Правобережжі поляки остаточно скасували козацьке самоврядування і полковий устрій в [[1699]] році. В результаті Гетьманщина продовжила існування лише на лівому березі Дніпра<ref name="Яковенко-Руїна"/>.

У Гетьманщині привілейованою соціальною групою було козацтво. Приналежність чоловіка до козацького стану зобов'язувало його за свій рахунок нести військову службу, але при цьому звільняло від сплати податків, давало право землеволодіння. Офіційно до козацького стану в другій половині XVII&nbsp;— першій половині XVIII століть належало 20-60 тисяч осіб. Козацька старшина була в Гетьманщині керівною соціальною групою. Наприкінці XVII—XVIII століть існувала привілейована група «знатних товаришів». У XVIII столітті більше третини земель Гетьманщини перебувало у власності старшини.

=== Мазепа ===
{{main|Іван Мазепа}}

1687 року у наслідку [[Коломацький переворот|Коломацького перевороту]] Самойловича було скинуто, а новим гетьманом козацької держави було обрано [[Іван Мазепа|Івана Мазепу]]. Після обрання він підписав з московським урядом [[Коломацькі статті]], які сильно урізали автономію Гетьманщини.

За часів головування Мазепи на території Лівобережжя громадянські війни були припинені. Тут сформувалися норми суспільного устрою, які визначали політичне обличчя козацького краю впродовж усього 18 століття. Зусиллями Мазепи була встановлена нова форма поміщицького землеволодіння, запроваджено [[панщина|панщину]], елементи [[кріпацтво|кріпацтва]] та розпочато денаціоналізацію козацької верхівки. Курс гетьманського уряду на повернення до політично-соціального устрою, що передував Хмельниччині, був непопулярним серед населення. Обурення також викликала лояльність Мазепи до Московського царства. Українці мусили збройно і господарчо підтримувати московський [[кримські походи|похід на Кримське ханство]] 1689 року, а також антиосманські [[Азовські походи (1695—1696)|азово-дніпровські війни]] [[Петро I|Петра І]] в 1695—1699 роках. 1692 року гетьман придушив антигетьманський переворот [[Петро Іваненко (Петрик)|Петра Іваненка]], організований за підтримки татар.

* [[1699]]&nbsp;— [[Повстання Палія]]
* [[1704]]&nbsp;— Похід Мазепи на Правобережжя
* [[1708]]&nbsp;— Союз з Шведською імперією → розкол старшини
* 1708&nbsp;— [[Батуринська трагедія]]
* [[1709]]&nbsp;— [[Полтавська битва|Битва під Полтавою]]
* [[1710]]&nbsp;— [[Конституція Пилипа Орлика]]

=== Занепад ===
{{main|Ліквідація автономії Гетьманщини}}
[[Файл:Getmanshchyna.jpg|thumb|Станом на 1764 рік.]]

* [[1715]]&nbsp;— ліквідація виборності посад.
* [[1722]]&nbsp;— [[Малоросійська колегія]] (перша)
* [[1723]]&nbsp;— Арешт [[Павло Полуботок|Полуботка]]
* [[1728]]&nbsp;— [[Рішительні пункти]] (Апостол)
* [[1734]]&nbsp;— [[Правління гетьманського уряду]] (Шаховський)
* [[1750]]&nbsp;— відновлення гетьманства (Розумовський)
* [[1754]]&nbsp;— ліквідація українсько-російського митного кордону
* [[1764]]&nbsp;— ліквідація гетьманства, [[друга Малоросійська колегія]]
* [[1781]]&nbsp;— ліквідація полково-сотенного устрою, утворення намісництв
* [[1783]]&nbsp;— закріпачення селян
* [[1791]]&nbsp;— [[Місія Капніста|місія Капніста до Пруссії]] з метою відновлення незалежності.

== Адміністративний поділ ==
{{main|Полковий устрій Війська Запорозького}}
[[Файл:Chmelnicki with map of Ukraine.jpg|thumb|200px|Портрет Богдана Хмельницького в Іллінській церкві в Суботові (XVII—XVIII&nbsp;ст.).

Під Хмельницьким зображена карта України, де булавами виділено окремі полки, а під булавами вони підписані. Ліворуч від гетьмана під розгорнутими корогвами зображено групу козацької старшини. Праворуч&nbsp;— Гетьманське шатро з прапорами, а зверху&nbsp;— емблема Війська Запорозького.]]

В часи Хмельниччини адміністративний поділ Гетьманщини повторював структуру Війська Запорозького і відповідав ієрархії бойових підрозділів, забезпечуючи швидку мобілізацію козацтва<ref name="Яковенко-Хмель"/>. Найнижчою територіальною і військовою одиницею був [[курінь]], до якого входило декілька десятків козаків певного населеного пункту. Очолював курінь виборний [[курінний отаман]], а місцеву громаду, що забезпечувала його,&nbsp;— виборний [[війт]]. Курені об'єднувалися у [[сотня|сотні]], що складалися з 200—300 вояків. Їхніми центрами були сотенні [[містечко|містечка]]. Військовими питаннями сотні керував призначений полковником [[сотник]], а цивільними&nbsp;— [[городовий отаман]] разом із органами міщанського самоврядування. Сотня мала власну сотенну старшину&nbsp;— осавула, писаря і хорунжого. Найвищою адміністративно-територіальною одиницею Гетьманщини був [[полк]]. Він складався з декількох сотень й очолювався полковником, що призначався гетьманом. Центром полку було полкове місто, в якому цивільними справами завідував городовий отаман, а міщанськими&nbsp;— органи самоврядування. В ньому засідала полкова адміністрація&nbsp;— осавул, обозний, суддя, писар, хорунжий. Кількість полків не була сталою, коливаючись від 16 і більше. Автономною одиницею в складі Гетьманщини була [[Запорозька Січ]], котра підлягала безпосередньо гетьману, не входячи до жодного з полків і обираючи власного [[кошовий отаман|кошового отамана]]<ref name="Яковенко-Хмель"/>.

[[Файл:Гетьманщина-полки (за Крип'якевичем).svg|thumb|200px|Полки за Крип'якевичем]]
На [[1649]] рік в Гетьманщині нараховувався 21 полк:

{| class="wikitable"
!Герб
!Назва полку
!Герб
!Назва полку
|}
{|class="nice" width=65%
|-
| width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Bila Cerkva polk.svg|30px|]]
| [[Білоцерківський полк]]
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Coats of arms of None.svg|30px|]]
| [[Могилівський полк]]
|-
| width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Borzna polk.svg|30px|]]
| [[Борзнянський полк]]
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Coats of arms of None.svg|30px|]]
| [[Паволоцький полк]]
|-
| width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Braclav polk.svg|30px|]]
| [[Брацлавський полк]]
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Pereyaslav polk.svg|30px|]]
| [[Переяславський полк]]
|-
| width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Hadyach polk.svg|30px|]]
| [[Гадяцький полк]]
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Poltava regiment XVII.png|30px|]]
| [[Полтавський полк]]
|-
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Irakliiv polk.svg|30px|]]
| [[Іркліївський полк]]
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Pryluky polk.svg|30px|]]
| [[Прилуцький полк]]
|-
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Ichnia polk.svg|30px|]]
| [[Ічнянський полк]]
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Sosnytsya.gif|30px|]]
| [[Сосницький полк]]
|-
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Vinnytsia polk.svg|30px|]]
| [[Кальницький полк]]
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Coats of arms of None.svg|30px|]]
| [[Уманський полк]]
|-
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Kaniv polk.svg|30px|]]
| [[Канівський полк]]
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Coats of arms of None.svg|30px|]]
| [[Черкаський полк]]
|-
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Kyiv polk.svg|30px|]]
| [[Київський полк]]
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Chernihiv polk.svg|30px|]]
| [[Чернігівський полк]]
|-
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Korsun polk.svg|30px|]]
| [[Корсунський полк]]
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Chyhyryn polk.svg|30px|]]
| [[Чигиринський полк]]
|-
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Lubny polk.svg|30px|]]
| [[Лубенський полк]]
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Основний мотив печаток Війська Запорожського низового.png|30px|]]
| [[Запорозька Січ]]
|}

[[Файл:Гетманщина18век.gif|thumb|200px|Мапа Гетьманщини (1750)]]

Після Андрусівського розколу та скасування полкового устрою на Правобережжі, Гетьманщина продовжила існувати лише на Лівобережжі. На [[1712]] рік вона складалася з 10 полків:

{| class="wikitable"
!Герб
!Назва полку
!Герб
!Назва полку
|}
{|class="nice" width=65%
|-
| width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Hadyach polk.svg|30px|]]
| [[Гадяцький полк]]
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Pereyaslav polk.svg|30px|]]
| [[Переяславський полк]]
|-
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Kyiv polk.svg|30px|]]
| [[Київський полк]]
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Poltava polk.svg|30px|]]
| [[Полтавський полк]]
|-
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Lubny polk.svg|30px|]]
| [[Лубенський полк]]
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Pryluky polk.svg|30px|]]
| [[Прилуцький полк]]
|-
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Myrhorod polk.svg|30px|]]
| [[Миргородський полк]]
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Starodub polk.svg|30px|]]
| [[Стародубський полк]]
|-
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Nizhyn polk.svg|30px|]]
| [[Ніжинський полк]]
|width=40px align=center bgcolor=#DDDDDD|[[Файл:Chernihiv polk.svg|30px|]]
| [[Чернігівський полк]]
|}

[[Столиця]] держави розташовувалася на місці гетьманської резиденції. За час існування Гетьманщини нею були міста [[Чигирин]], [[Батурин]], [[Глухів]]. Тут зберігалися державні [[клейноди]]&nbsp;— гетьманська [[булава]], [[Корогва (прапор)|корогви]], гетьманський [[бунчук]] і [[печатка]] Війська Запорозького<ref name="Яковенко-Хмель"/>.

== Державний устрій ==

=== Влада ===
{{main|Гетьман|Генеральна старшина}}
Система влади в Гетьманщині була закладена під час Хмельниччини. В середині [[XVII століття]] вона нагадувала [[військова диктатура|військову диктатуру]] з елементами [[Демократія|народовладдя]]<ref name="Яковенко-Хмель" />. З кінця XVII століття ця система еволюціонувала в бік [[монархія|монархічно]]-[[республіка]]нської системи зразка [[Річ Посполита|Речі Посполитої]].

[[Глава держави|Главою держави]] був [[Гетьман Війська Запорозького|гетьман]]. Він обирався пожиттєво на [[Козацька рада|козацькій раді]] загальним, відкритим голосуванням. Гетьман уособлював верховну виконавчу і судову владу, був керівником центрального апарату, головою усіх станів.

Верхівку влади складала [[генеральна старшина]]. В часи Хмельниччини її називали військовою старшиною. До її складу входили [[генеральний обозний|обозний]], [[генеральний суддя|суддя]], [[генеральний писар|писар]], два [[генеральний осавул|осавули]], [[генеральний хорунжий|хорунжий]] і [[генеральний бунчужний|бунчужний]], [[генеральний підскарбій|підскарбій]]. Генеральний писар керував [[Генеральна військова канцелярія|ГВК]], що виконувала роль уряду. Генеральний обозний очолював армату, мав повноваження заступника гетьмана, у разі потреби обіймав посаду [[наказний гетьман|наказного]]. Генеральні судді завідували [[Генеральний військовий суд|судочинством]]. Генеральний суддя вершив суд над державними злочинцями, розглядав [[Апеляція|апеляції]] і прохання про [[Амністія|помилування]], контролював роботу місцевих судів. На засідання Генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. Всі судді були виборними. Генеральний підскарбій відповідав за Військову [[Скарбниця|скарбницю]], реформовану у [[Генеральна скарбова канцелярія|Генеральну скарбову канцелярію]]. Осавули, хорунжі й бунчужні виконували функції гетьманських [[генерал-ад'ютант]]ів<ref name="Яковенко-Хмель"/>. Генеральна старшина формувала при гетьмані дорадчий орган&nbsp;— [[Рада старшини|Раду старшини]].

Джерелом влади і захисником суверенітету держави були виключно представники [[Українське козацтво|козацького стану]]. Решта станів були усунені від [[Державне управління|державного управління]]. Деякі міста та монастирі користувалися [[Магдебурзьке право|Магдебурзьким правом]] чи самоврядуванням.

Гетьманщина поєднувала в собі риси республіканського і авторитарного ладу. Вищу владу представляли три органи&nbsp;— [[Генеральна військова рада|ГВР]], гетьман і рада генеральної старшини. Незважаючи на те, що вищим органом влади була ГВР, гетьман і генеральна старшина, як правило, маніпулювали цією радою і значення останньої поступово зменшувалося. Цьому сприяв і порядок прийняття рішень Генеральною радою: натовп піднімав руки, шаблі, підкидав шапки, через що застосовувалася [[акламація]]. Хмельницький поволі
відмовився від їх скликання, вирішуючи справи одноособово або переносячи їх розгляд на старшинську раду. Утім потреба в скликанні ради диктувалася необхідністю зміцнення гетьманської влади в умовах наростання старшинської опозиції. Після його смерті, в умовах загострення політичної боротьби, значення загальної ради істотно посилилося.

На думку [[Горобець Віктор Миколайович|Віктора Горобця]], через низку обставин з кінця 1650-х років інститут Генеральних рад отримав підтримку з боку московської влади. Головна причина зацікавленості московської сторони у збереженні інституту та розширення його функцій крилася в усвідомленні можливостей успішнішого маніпулювання настроями учасників широкого зібрання козацтва порівняно з тиском на кількісно вужчу та фахово ліпше підготовлену групу вищої і середньої козацької старшини<ref name="В.Горобець"/>.

На різних етапах історичного розвитку співвідношення владних повноважень головних елементів політичної системи Гетьманату&nbsp;— Генеральної ради, старшинської ради, гетьмана та генеральної старшини і [[Полковник (Гетьманщина)|полковників]]&nbsp;— не залишалося незмінним, зазнавало принципових змін. Унаслідок чого політичний режим в одних випадках набував ознак, характерних для авторитарного правління, в інших&nbsp;— олігархічного.

Авторитарний режим встановився у гетьманство Хмельницького, Дорошенка, Ігнатовича, Самойловича та другої половини правління Мазепи. В усіх цих гетьманів, на певних етапах, з'являлися плани заснування власних правлячих династій, заміни авторитарного режиму монархічним спадковим правлінням. Типовими олігархічними режимами було гетьманування Виговського, Юрія Хмельницького, Скоропадського, Полуботка та Апостола<ref name="В.Горобець"/>.

Політична влада в Гетьманаті за своєю суттю була моноцентричною&nbsp;— центром ухвалення рішень виступав гетьманський уряд і центральні органи управління, яким підпорядковувались усі місцеві структури козацького врядування. Гетьманату був притаманний вищий рівень централізації влади у порівнянні з Річчю Посполитою, але слабший за державну практику РІ. В козацькій Україні зберігалося міське самоврядування та доволі впевнено, особливо з 1710-х років, почувалися на місцях представники полкової влади. Окремі з полковників, що мали потужну підтримку місцевих еліт, або високих покровителів в оточенні російського монарха, не надто залежали від гетьманської влади і, відповідно, не вельми зважали на її розпорядження. Особливого розвитку ці негативні явища набули в часи гетьманування Івана Скоропадського.

Із запровадженням в Україні 1722 року [[Малоросійська колегія|Малоросійської колегії]] розпочалася уніфікація із загальноімперськими зразками норм організації державного життя, функціонування діловодства, впровадження у правове поле російських юридичних кодексів, мобілізації матеріальних ресурсів краю на загальноімперські потреби тощо. Російська влада вчинила спробу де-факто ліквідувати інститути гетьманства і генеральної старшини, підмінити формально виборну полкову адміністрацію призначеними з центру російськими офіцерами, трансформувати судову і фінансові системи<ref name="В.Горобець"/>.

=== Військо ===
{{main|Козаки|Військові звання#Україна}}
[[Файл:22. Kozak z golovoju tatarina.jpg|thumb|right|200px|Козак-переможець]]

=== Міжнародні відносини ===
* [[Файл:Flag of the Crimean Tatar people.svg|border|25px]] ''[[Кримське ханство]]''
{{main|українсько-кримськотатарські відносини}}

* [[Файл:Flag of Moldavia.svg|border|25px]] ''[[Молдавське князівство]]''
{{main|українсько-молдовські відносини}}
: [[Розанда Лупул]]

* [[Файл:Flag of Russia.svg|border|25px]] ''[[Московське царство]]''
{{main|українсько-російські відносини}}
: [[Березневі статті]] · [[Переяславські статті]] · [[Слободищенський трактат]] · [[Батуринські статті]] · [[Московські статті]] · [[Глухівські статті]] · [[Корсунська угода]] · [[Острозька угода]] · [[Конотопські статті]] · [[Коломацькі статті]] · [[Московські статті (1689)]] · [[Решетилівські статті]] · [[Рішительні пункти]]

[[Файл:Gtm3dpl.jpg|thumb|right|300px|Яків Смяровський посланник короля Речі Посполитої Яна II Казимира до Богдана Хмельницького біля Замостя 1649]]

* [[Файл:Flag of Prussia (1466-1772) Lob.svg|border|25px]] ''[[Королівство Пруссія|Пруссія]]''
{{main|українсько-німецькі відносини}}
: Після ліквідації Гетьманщини Російською імперією колишня козацька старшина делегувала [[Капніст Василь Васильович|Василя Капніста]] до Пруссії в [[1791]] році. Він намагався встановити контакти з [[Евальд Фрідріх фон Герцберг|Евальдом Фрідріхом фон Герцбергом]] щодо надання допомоги антиросійському повстанню в Україні.

* [[Файл:Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg|border|25px]] ''[[Річ Посполита]]''
{{main|українсько-польські відносини|українсько-білоруські відносини|українсько-литовські відносини}}
: [[Зборівський договір]] · [[Білоцерківський мир]] · [[Гадяцький договір]] · [[Підгаєцька угода]]
 
* [[Файл:Flag of Transylvania before 1918.svg|border|25px]] ''[[Князівство Трансильванія (1570—1711)|Князівство Трансильванія]]''
{{main|українсько-угорські відносини|українсько-румунські відносини}}

* [[Файл:Flag of Sweden.svg|border|25px]] ''[[Шведська імперія]]''
{{main|українсько-шведські відносини}}
: [[Корсунський договір]] · [[Шведська угода]] · [[Конституція Пилипа Орлика]]

* [[Файл:Ottoman Flag.svg|border|25пкс]] ''[[Османська імперія]]''
{{main|українсько-турецькі відносини}}
: [[Корсунська угода]]

== Населення ==
{{main|Малоросійська шляхта|Малоросійські козаки|Посполиті}}
Населення Гетьманщини в часи [[Хмельниччина|Хмельниччини]] дорівнювало близько 3&nbsp;млн осіб<ref name="Яковенко-Хмель"/>. Існувала фактична всестанова рівність з розподілом обов'язків станів без виділення жодного з них у привілейовану верству<ref name="Яковенко-Хмель"/>.

В часи [[Руїна|Руїни]], в результаті безперервних бойових дій, сильно скоротилося населення [[Правобережна Україна|Правобережжя]]. За ініціативи Московського царства, протягом [[1674]]–[[1678]] років, населення подніпровської смуги правого берега, від [[Київ|Києва]] до [[Чигирин]]а, було насильно перевезено урядом гетьмана [[Іван Самойлович|Івана Самойловича]] на [[Лівобережна Україна|Лівобережжя]] та [[Слобідська Україна|Слобожанщину]]. Частина біженців рятувалася втечею на [[Галичина|Галичину]] і [[Волинь]]. Населені пункти й рештки фортифікацій були знищені аби покласти край існуванню Черкаського, Канівського, Чигиринського і Корсунського полків, що були опорою [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенка]]<ref name="Яковенко-Руїна"/>. Існування безлюдної пустки на Правобережжі було вигідно Московському царству, Речі Посполитій та Османській імперії, які юридично закріпили її [[Бахчисарайський договір (1681)|Бахчисарайським]] ([[1681]]) і [[Вічний мир (1686)|Вічним мирами]] ([[1686]]). Операції насильницького переселення українців на лівий берег [[Дніпро|Дніпра]] отримали назву «[[Великий згін|Великого згону]]». До [[XVIII століття]] район Подніпров'я залишався незаселеним<ref name="Яковенко-Руїна"/>.

В гетьманування [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]] склалися норми соціального ладу, які збереглися впродовж усього XVIII століття. Козацтво остаточно заступило політичне місце шляхти. Практика Мазепи жалувати родичам генеральної, полкової і сотенної старшини титули знатних товаришів&nbsp;— бунчукового, значкового і військового&nbsp;— сприяло оформленню спадкової привілейованої [[олігархія|олігархічної]] групи, відмежованої від рядового козацтва. Титули урівнювали їхніх носіїв з посадовою виборною старшиною. Нова козацька аристократія називала себе шляхетською, підкреслювала свою пряму наступність від руської шляхти [[XVII століття]], використовувала шляхетські [[герб]]и<ref name="Яковенко-Мазепа">§&nbsp;3. Мазепа і мазепинці // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>, а також сповідувала ідеї [[сарматизм]]у, що згодом став основою [[Хозарський козацький міф|хозарського міфу]] про походження козаків<ref>Кресін Олексій. [http://www.ukrhistory.narod.ru/texts/kresin-2.htm Український сарматизм] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170416130854/http://www.ukrhistory.narod.ru/texts/kresin-2.htm |date=16 квітня 2017 }} // ''Мала енциклопедія етнодержавознавства''.&nbsp;— Київ: Генеза, 1996.&nbsp;— С. 136.</ref><ref>Кресін Олексій. [http://spilka.uaweb.org/library/chozaryzm.html Коріння теорії українського хозаризму]{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} // ''Науковий Вісник НАВСУ''.</ref>. Згідно з дослідженнями [[Гаплогрупа|гаплогруп]], [[Y-хромосома|Y-хромосоми]] генетично належали до південного типу [[Східні слов'яни|східних слов'ян]]. Інтенсивна участь кавказького чи азійського населення відсутні<ref>{{Cite web |url=http://visbio.onu.edu.ua/article/view/54983 |title=О. М. Утевська Походження основних груп козацтва за даними про поліморфізм Y-хромосоми |accessdate=19 жовтня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20171225173423/http://visbio.onu.edu.ua/article/view/54983 |archivedate=25 December 2017 |deadurl=no }}</ref>.

{{Українці 18 століття}}

Разом з жінками і дітьми населення Гетьманщини на [[1764]] рік складало 2 048 000 осіб. В межах кордонів сучасної України в той час жило близько 8&nbsp;млн чоловік, тобто Гетьманщина складала 26&nbsp;% від всього населення.

Найгустіше населеними в Гетьманщині були Стародубський полк&nbsp;— 344 572 осіб, Лубенський&nbsp;— 294 920, Ніжинський&nbsp;— 288 666, Чернігівський&nbsp;— 203 112. У решті полків чисельність жителів коливалася у межах 140—160 тис. осіб. Полкові міста теж сильно різнилися за кількістю населення. У Полтаві жили близько 7 тис. осіб, у Ніжині&nbsp;— 5217, у Стародубі&nbsp;— 4210, у Переяславі&nbsp;— 1709<ref>{{Cite web |url=https://gazeta.ua/articles/history-journal/_malorosijska-shlyahta-mala-bilshe-prav-i-volnostej-nizh-rosijski-dvoryani/592430?mobile=true |title=«Малоросійська шляхта» мала більше прав і вольностей, ніж російські дворяни |accessdate=26 червня 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180626164226/https://gazeta.ua/articles/history-journal/_malorosijska-shlyahta-mala-bilshe-prav-i-volnostej-nizh-rosijski-dvoryani/592430?mobile=true |archivedate=26 June 2018 |deadurl=no }}</ref>.

На момент ліквідації в Гетьманщині проживало {{СЧТ|1027928}} дорослих чоловіків<ref>Кабузан В. М. ''Изменения в размещении населения России в XVIII&nbsp;— первой половине XIX в''.— Москва., 1971.</ref>. [[Козаки]] складали одну десяту населення. До козацької старшини належало близько 2400 осіб, до виборних козаків&nbsp;— 176 000 осіб, до козаків-підпомічників&nbsp;— 198 осіб, інших козаків&nbsp;— 1 000 осіб. Духівництво, шляхта й іноземні службовці не перевищували 11 000 осіб.

[[Шляхта]] мала майнові прерогативи і не була зобов'язана до військової служби. На середину [[XVII століття]] в Гетьманщині проживало близько 300 шляхетських родин, більшість представників якої стали козацькою старшиною або міщанами. Шляхтичі зберігали форму земського самоврядування, але не брали участі в керуванні державою.

[[Міщанство|Міщани]] зберігали при собі традиційні форми самоврядування. Під час Хмельниччини 50—80&nbsp;% міського населення покозачилося. Проте у [[XVIII]] столітті, через відділення привілейованого козацького стану, існував бар'єр між міщанами й козаками.

Найбільшою категорією населення були [[Селянин|селяни]]. Після Хмельниччини вони стали вільними землевласниками з правом володіння оброблюваною ними землею в обмін на сплату податків до військової скарбниці. До [[підсусідки|підсусідків]] належало 80 000 осіб, до селян з приватних маєтностей&nbsp;— 465 000 осіб, до селян з рангових маєтностей&nbsp;— 25 000 осіб, до селян інших категорій&nbsp;— 25 000 осіб.

=== Житло ===
У будівництві протягом тривалого часу зберігався характерний для українського житла тип «хати на дві половини», але у козацької старшини вони різнилися кількістю кімнат та внутрішнім оздобленням. Інтер’єр осель козацької старшини багато в чому ще нагадував народні житла. Зберігалися традиції малювання віконець, дверей, колясок, дитячих візків. Внутрішні стіни жител оббивалися шпалерами. Кімнати прикрашалися килимами, які виготовляли місцеві майстрині. Печі для опалювання викладалися [[Кахлі|кахлями]]. Побут облаштовувався красивими речами. Купували дзеркала, люстри, багато красивого посуду – срібні, фарфорові сервізи, чайники, кавники, ложки і ложечки, ножі, пляшки для розливу пива, срібні таці, кубки, «пуздерка»<ref>{{Cite book
|title=ІНТЕР’ ЄР ТА МОДА ЯК ОЗНАКИ СТИЛЮ ЖИТТЯ КОЗАЦЬКОЇ СТАРШИНИ ХVІІІ ст.
|last=Дзюба
|first=О.
|year=2015. вип. 11-12
|publisher=О. Дзюба
|location=Соціум. Альманах соціальної історії
|pages=317–329.
|isbn=ISSN1995-0322
}}</ref>. 

=== Одяг та аксесуари ===
Одяг не лише виконує чисто утилітарну функцію, а й є предметом естетичних смаків, уподобань, що формують характерний для різних епох стиль. Загалом одяг [[Козацька старшина|старшинського]] соціуму, як чоловічий, так і жіночий, не відрізнявся від тогочасного східноєвропейського стилю. Чоловічі жупани, кунтуші, різні пояси носили і в Речі Посполитій, і в Україні, жіночий одяг – «сподніци, корсети (шнуровки)» характерні загалом для всієї Європи ХVІІІ ст. Елементи вбрання різнилися, імовірно, деталями крою, декоративністю, тканини ж використовувалися спільні для всієї Європи: оксамит, атлас, парча, тафта, сукно, шовк, тонке полотно, які завозилося в Україну із [[Сілезія|Сілезії]] і [[Саксонія|Саксонії]]. Торгівля цими товарами велася дуже активно, що свідчить про попит на них. Звичайно, центром моди був [[Санкт-Петербург|Петербург]], де намагалися копіювати стиль французького двору<ref>{{Cite book
|title=Інтер’єр та мода як ознаки стилю життя козацької старшини ХVІІІ ст.
|last=Дзюба
|first=Олена
|year=2015
|pages=317-329
|isbn=ISSN1995-0322.
}}</ref>. 

Цікаво, що одяг мав цінність не лише для жінок. Судячи з джерел, зокрема щоденників та описів майна, чоловіки також надавали значення своєму гардеробу, хоча він і не був таким різноманітним. Основний верхній чоловічий одяг – [[Кунтуш|кунтуші]], [[Жупан|жупани]] або [[Каптан|кафтани]] були традиційними протягом тривалого часу. Жупани або кафтани згадуються у документах ХVІ ст. Пояси шовкові та суконні були досить дорогими. Жупани і кунтуші в Україні, як і в Речі Посполитій, залишалися основним чоловічим одягом до кінця ХVІІІ ст. Одяг козацької старшини свідчив про належність до певного соціуму, де панував прийнятий стиль. У той же час можна вже говорити й про формування індивідуального стилю, який вирізняв особу серед певної соціальної групи. Одяг також мав і родинну цінність. Традицією було залишати в родині одяг покійного, частину роздаровуючи після смерті. В старшинському соціумі серед речей, яким надавали великого значення, були коштовності. Це простежується за реєстрами посагу, заповітами, описами майна. Коштовності, а це прикраси із золота, срібла, різного дорогоцінного каміння – рубінів, смарагдів, сапфірів, діамантів, перлин, коралів, називалися «<nowiki/>[[Клейноди|клейнодами]]<nowiki/>» Вони використовувалися як капіталовкладення, скажімо, для забезпечення посагом дочок, а водночас мали символічну цінність, засвідчуючи статус свого господаря, а також були сімейними реліквіями.

<center>
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:Semen-Sulima.png|border|130px]]
|[[Файл:Sulyma Paraska.jpg|border|133px]]
|[[Файл:Петро Іванович Войцехович.png|border|136px]]
|[[Файл:XVII-late-Anon.master Portrait Lubny Colonel G.jpg|border|155px]]
|-
|<center><small>[[Семен Сулима]]
|<center><small>Параскева Сулима
|<center><small>[[Войцехович Петро Іванович|Петро Войцехович]]
|<center><small>[[Гамалія Григорій Михайлович|Григорій Гамалія]]
|}
</center>

=== Їжа ===
Козацьке домогосподарство було важливим із огляду не лише на те, що воно становило головне джерело існування для його господаря та родини, а й було основною підмогою для несення воєнної служби. Від забезпеченості продовольством залежала боєздатність козацького війська, тривалість воєнних дій, а часто – результат усієї війни<ref name=":0">{{Cite book
|url=http://worldcat.org/oclc/1291687772
|title=Кулінарна мандрівка в Гетьманщину : секрети й таємниці староукраїнської кухні середини ХVІІ-ХVІІІ століть
|last=author.
|first=Сокирко, О. Г. (Олексій Григорович),
|isbn=978-617-569-481-7
|oclc=1291687772
}}</ref>. Щоденної їжею була риба. Її сушили, солили, варили. Любили козаки вареники, галушки, борщ. На Кубані їли більше м'яса і м’ясних страв особливо птиці, свинини і баранини. Споживали козаки переважно варену, тушковану і печену їжу, таким чином, виробилися своєрідні смакові стереотипи й звички. Популярною їжею на Січі були кашоподібні страви з різних зернових: соломаха, [[Тетеря (страва)|тетеря]], щерба, братко. Також часто готувалися й [[Куліш (страва)|кулеші]]. Однією з особливостей харчування козаків було незначне споживання печеного хліба, адже борошна не завжди було в достатній кількості. Одна з найвідоміших перших страв – «козацька [[Тетеря (страва)|тетеря]]<nowiki/>». Прості та легкі в приготуванні страви були поживними, але насамперед — вони довго зберігатися. На похідну кухню відчувається також східний вплив. Тетеря й саламаха стали стравами, що сформувалися на степових просторах у тісному контакті з [[Кочовики|кочівниками]].

М’ясо було суттєвим додатком до раціону харчування козаків як влітку, так і взимку. Харчові запаси козаки поповнювали постійно. Особливо старалися ті, котрі мешкали в зимівниках. Їхнім головним завданням було постачання козацтву різних харчів – починаючи від м’яса, борошна, сала, круп і закінчуючи овочами та фруктами. Під час воєнних походів режим харчування був зовсім іншим, змінювався також і набір продуктів. Вирушаючи в похід, козак мав узяти із собою запас продуктів, якого повинно було вистачити на кілька місяців. Тому в дорогу брали те, що не псувалось і довго могло бути придатним для вживання. Основу раціону в походах становили сухарі, крупи, борошно, сало (сало — калорійний продукт — використовували більше про запас: його можна довго зберігати, а також застосовувати при консервуванні продуктів). Воду ж козаки возили в дерев’яних баклагах, прив’язаних до сідла. У походи також брали риболовні сітки<ref name=":0"/>. Серед солодких страв у козацькі часи були відомі: кваша, кутя з медом, [[кутя]] з маком і горіхами, рис з медом і корицею, кутя з ізюмом і горіхами, юха з сушених яблук, слив та вишень (узвар). Традиційними місцевими тонізуючими напоями були слабке пиво та фруктові [[Квас|кваси]].

Їжа ділилася на щоденну і святкову, пісну і скоромну. Були відмінності в харчуванні заможних козаків і бідноти. Часто біднота задовольнялася порожнім борщем (без м'яса), рибою і квашеною капустою. Їжу варили в печі (взимку в будинку, кухні, влітку - в літній кухні або в літній печі на подвір'ї). У кожній родині була необхідна проста начиння: [[Чавун (посуд)|чавуни]], миски, сковорідки, [[Рогач|рогачі]], кочерги.

=== Дозвілля ===
Серед культурно-просвітницьких інтересів, що характеризують дозвілля козацької старшини, є захоплення музикою. В козацько-старшинському середовищі культивувалася любов до музики, співу, танців. Речі, які приносили естетичну насолоду, надавали комфортності повсякденному житті, були музичні інструменти. Були широко розповсюджені клавішні інструменти – [[клавіцимбал]] та [[клавікорд]]. Також скрипка та [[Валторна|валторни]], гуслі та [[бандура]]<ref>{{Cite book
|title=Щоденники Я. Марковича та М. Ханенка як джерело вивчення музичного побуту гетьмансько-старшинського середовища першої половини XVIII ст. в Україні
|last=Горенко
|first=Л.
|year=1996
|publisher=Рукописна та книжкова спадщина України
|location=Київ
|pages=58-67
}}</ref>. 

Перебуваючи у поході, старшина забавлялася танцями, у церковні свята співала на крилосі. Козаки надзвичайно захоплювались церковним співом. 

Поширеним явищем культурного життя Гетьманщини були вистави так званих мандрівних дяків, студентів Києво-Могилянської академії чи колегіумів, які на канікулах заробляли гроші на життя та навчання, розігруючи популярні дійства – [[Інтермедія|інтермедії]]. Сюжети для них брали із повсякденного життя. Глядачами була козацька старшина. Козацька старшина, як генеральна, так і полкова та сотенна, перебуваючи у Петербурзі та Москві, відвідувала придворні опери та вистави. Мав місце і такий вид інтелектуального провадження часу, як гра в шахи. Серед популярних занять у вільний час була гра в карти, особливо в зимовий період. У 1727 р. згадана така гра в карти, як пикет, [[ломбер]], фанти. Грали на гроші, іноді розігрували, наприклад, коня. Часто старшина мала великі пасіки й ставилася до цього промислу не лише як до джерела прибутку, але й полюбляла там відпочивати. Також певним засобом відпочинку та релаксації в старшинському середовищі стало пиття кави.

Дозвілля козаків заповнювалось різноманітними фізичними вправами: змагання з плавання, бігу, веслування, боротьби, боях навкулачки тощо. Всі ці та інші вправи носили військово-прикладну спрямованість і були хорошим засобом фізичної підготовки запорожців. Серед запорозьких козаків значного поширення набули різноманітні системи єдиноборств. Найвідоміша лягла в основу козацького танцю [[гопак]]<ref>{{Cite book
|title=Історія українського фізичного виховання
|last=Жарський
|first=Е.
|year=1933
|publisher=Е. Жарський
|location=Львів
|pages=10-14
}}</ref>. 

== Економіка ==
{{main|Економіка Гетьманщини}}
Гетьманщина мала свій бюджет, свою фінансову систему і грошовий обіг. Існувала широка система податків в «Скарбницю Військову». Одним з найбільших джерел надходжень були податки на млини та броварні. Доходи з млинів («військову мірочку») збирали спеціальні «дозорці». Існували відкупи на горілку, дьоготь і тютюн. Значний збір надходив в Військову Скарбницю від пасік. Стягувалися [[Проїзні митні збори Запорізької Січі|проїзні]], транзитні та внутрішні митні збори. У Гетьманщині існувала система прямого оподаткування населення. Також одним із найефективніших джерел прибутку була плата за оренду землі.

[[Фінанси|Фінансами]] Гетьманщини завідував [[генеральний підскарбій]], який очолював Військову скарбницю, перейменовану на [[Генеральна скарбова канцелярія|Генеральну скарбову канцелярію]]. В часи головування Хмельницького фінансові справи гетьман контролював особисто. Скарбниця поповнювалася за рахунок прикордонного торгового мита на товари експорту й імпорту. Населення платило також натуральну [[Рації й порції|данину на військо]], поземельний [[чинш]], податки за виробництво алкогольних напоїв, за користування [[млин]]ами, оренду, [[рудня|рудні]] і [[дігтярня|дігтярні]], продаж [[Тютюн (сировина)|тютюну]]. Ймовірно Хмельницький намагався карбувати в Чигирині власну монету, згадки про яку датуються [[1649]] і [[1652]] роками<ref name="Яковенко-Хмель"/>.

Певне уявлення про вартість грошей і товарів в другій половині 18 століття дають описи та оцінка в грошах майна козаків і селян Менської та Борзненської сотень Чернігівського полку [[1766]] року. Так, [[Зруб (архітектура)|хата рублена]] з [[сіни|сінями]] і [[прикомірок|прикомірком]] коштувала від 10 до 25 [[Карбованець|карбованців]], [[комора]] рублена&nbsp;— 3 карбованців., [[віз]] під коней&nbsp;— 40—50 копійок, [[плуг]]&nbsp;— 12 копійок, відгодована [[Свиня (рід)|свиня]]&nbsp;— 1,5 карбованця, [[вівця]]&nbsp;— 50 копійок., [[гуска]]&nbsp;— 10 копійок, [[курка]]&nbsp;— 2 копійки, [[кожух]] звичайний&nbsp;— 1,2 карбованця, [[Шапка|смушева шапка]]&nbsp;— 30 копійок, [[чоботи]]&nbsp;— 20—30 копійок<ref>Сумцов Н. Ф. К истории цен в Малороссии // ''Киевская старина''.&nbsp;— 1887.&nbsp;— Т. 7.&nbsp;— Кн. 2.&nbsp;— С. 696—697</ref>.

== Релігія ==
{{main|Київська митрополія (1620—1685)|Приєднання Київської митрополії до Московського патріархату|Київська митрополія (1686–1770)}}

Основною релігією в Гетьманщині протягом усього її існування було [[Православна церква|православне]] [[християнство]]. Козацькі землі входили до складу [[Київська митрополія|Київської митрополії]], що підпорядковувалася [[Константинопольська православна церква|Константинопольському патріархату]]. За часів гетьманування Богдана Хмельницького, який після повстання перебрав на себе монаршу функцію верховного церковного патронату, митрополію очолював [[Сильвестр Косів]] ([[1647]]–[[1657]]). Незважаючи на конфлікти з гетьманом, він не проводив самостійної політики й узгоджував позицію церкви в світських питаннях з козацькою владою. Після смерті і Хмельницького, і Косова козацька держава поринула в громадянську війну, яка спричинила розкол українського православ'я. На антимосковському Правобережжі утвердилися легітимні наступники покійного митрополита&nbsp;— [[Діонісій Балабан]] ([[1657]]–[[1663]]) та [[Йосип Тукальський-Нелюбович]] ([[1663]]–[[1675]]). Вони мали резиденцію в Чигирині, не маючи можливості осісти в Києві. Інша правобережна фракція православних, що займала пропольську позицію, очолювалася митрополитом [[Антоній Винницький|Антонієм Винницьким]] ([[1663]]–[[1679]]), який правив єпархіями Галичини, Волині й Поділля. На промосковському Лівобережжі господарювали намісники митрополичого престолу [[Лазар (Баранович)|Лазар Баранович]] ([[1659]]–[[1661]], [[1670]]–[[1685]]) і [[Методій (Филимонович)|Мефодій Филимонович]] ([[1661]]–[[1668]]). Наприкінці [[XVII століття]] лінія правобережних архіпастирів перервалася, а частина населення прийняла [[українська греко-католицька церква|греко-католицьке віросповідання]]. У зв'язку з цим [[1701]] року православні парафії та монастирі Правобережної України увійшли до складу Переяславської єпархії Лівобережжя<ref name="Церква">Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;3. Мазепа і мазепинці. Минуле й сучасне України очима людей Церкви // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>.

<center>
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:DionisiyBalaban.jpg|135px]]
|[[Файл:Лазарь Баранович.jpg|border|150px]]
|[[Файл:Варлаам Ясинский.jpg|border|142px]]
|-
|<center><small>[[Діонісій Балабан]]
|<center><small>[[Лазар Баранович]]
|<center><small>[[Варлаам Ясинський]]
|}
</center>

Починаючи з середини [[XVII століття]] московський уряд намагався підкорити Київську митрополію [[Російська православна церква|Московському патріархату]]. Після призначення гетьманом «попівського сина» [[Іван Самойлович|Івана Самойловича]], в липні [[1685]] року, за дозволу Москви, був скликаний собор для виборів Київського митрополита. Незважаючи на саботування акції українським духівництвом, присутні на соборі миряни і гетьманські посланці обрали митрополитом [[Гедеон (Святополк-Четвертинський)|Гедеона Святополка-Четвертинського]], свата нового гетьмана. В листопаді того ж року московський патріарх [[Іоаким (патріарх Московський)|Іоаким Савьолов]], всупереч церковним канонам, висвятив його на Київський митрополичий престол. А в травні [[1686]] року московські дипломати, підкупивши константинопольського патріарха Діонісія, добилися від нього передачі московському патріархату Київської митрополії<ref name="Церква"/>. Наступники Гедеона&nbsp;— [[Варлаам (Ясинський)|Варлаам Ясинський]] ([[1690]]–[[1707]]) та [[Йоасаф (Кроковський)|Йоасаф Кроковський]] ([[1708]]–[[1718]]) вже висвячувалися в Москві. Загалом, [[приєднання Київської митрополії до Московського патріархату]] було сприйнято українськими ієрархами позитивно&nbsp;— вони підтримували тверду царську владу на противагу нестабільним гетьманським режимам, вбачаючи в московській протекції захист від козацьких союзів з сусідами-мусульманами. Саме представники Київської православної митрополії розробили нову візію історії України, виражену в «[[Синопсис Київський|Синопсисі]]», як невід'ємної частини історії «триєдиної» Російської держави на чолі з московськими царями<ref name="Церква"/>.

== Освіта й наука ==
[[Файл:Києво-Могилянська академія та її спудеї.png|thumb|right|180px|Спудеї Києво-Могилянської академії. Гравюра початку XVIII&nbsp;ст.]]

=== Вища ===

{{main|Києво-Могилянська академія}}
* [[Києво-Могилянська колегія|Києво-Могилянський колегіум]] → [[Києво-Могилянська академія (1659—1817)]]
** [[Лазар (Баранович)|Лазар Баранович]]
** [[Йоаникій Галятовський|Іоаникій Галятовський]]
** [[Варлаам (Ясинський)|Варлаам Ясинський]]
** [[Йоасаф (Кроковський)|Йоасаф Кроковський]]
** [[Радивиловський Антоній|Антоній Радивиловський]]
** [[Стефан (Яворський)|Стефан Яворський]]
** [[Феофан Прокопович]]
** [[Сковорода Григорій Савич|Григорій Сковорода]]
* [[Переяславський колегіум]]
* [[Чернігівський колегіум]]
* Інші діячі культури:
** [[Березовський Максим Созонтович|Максим Березовський]]
** [[Бортнянський Дмитро Степанович|Дмитро Бортнянський]]

Освітнім закладом першої величини в Україні XVII—XVIII&nbsp;ст. була Києво-Могилянська академія, початки якої сягають 1615&nbsp;р.&nbsp;— часу заснування школи при Богоявленському братстві в Києві. Перетворена в 1632&nbsp;р. на колегію, а в 1701&nbsp;р., згідно з указом російського царя Петра I, на академію, вона фактично до заснування Московського університету в 1755&nbsp;р. була єдиним у Східній Європі навчальним закладом вищого типу.

Добою найвищого розквіту Академії був час гетьманування Івана Мазепи, який особисто виділяв на утримання закладу великі кошти, збудував нове приміщення для неї&nbsp;— корпус, що пізніше назвали Мазепиним. Наприкінці XVII&nbsp;ст. Тут навчалося близько 2000 студентів кожного року.

=== Середня ===

Високо цінувалась освіта в Запорозькій Січі&nbsp;— про це свідчить хоча б те, що, як пише історик, академік Дмитро Яворницький, більшість січового товариства була грамотною й власноручно підписувалась на різноманітних листах, ордерах та інших документах. На Запорожжі існували й свої школи, що поділялись на монастирські, січові й церковно-парафіяльні У січовій школі викладалися співи, читання та письмо. За різними даними, чисельність учнів в школі досягала 80 чоловік.

Монастирська школа існувала при Самарсько-Миколаївському монастирі, в ній викладали грамоту, молитви, Закон Божий і письмо. Церковно-парафіяльні школи існували при усіх парафіяльних церквах запорожців, що мешкали по слободах, зимівниках.

Відсоток грамотності, зважаючи на повагу Товариства до освічених людей та заохочення козацтва до навчання навіть у старшому віці, був досить високий.

Про це свідчить документ, який згадується в «Історії запорізьких козаків» Д.&nbsp;І.&nbsp;Яворницького&nbsp;— Розписка від 1763 року, про обов'язок виконувати усі порядки внутрішнього благоустрою, в якій підписувались «хто по простоте крестами, а кто может&nbsp;— письмом». Згідно з нею, на 13 неграмотних січовиків в одному курені припадало 15 грамотних. Маємо погодитись із авторитетною думкою вченого, що подібного рівня грамотності на той час не спостерігалось навіть у вищих верств російського народу.

=== Початкова ===

У Гетьманщині існувала початкова, народна школа. Вона утримувалась на власні кошти українського населення і з його власної ініціативи. На середину XVIII&nbsp;ст., на території семи полків Гетьманщини існувало 866 народних шкіл, що в зіставленні з густотою населення дорівнювало одній школі на 1000 осіб. У 1767 році лише в одному Чернігівському полку існувало 143 школи, по одній вже на 746 осіб.

Розуміючи, що поширеність і якість освіти в Україні&nbsp;— Гетьманщині&nbsp;— одна з головних перепон на шляху до її остаточного покріпачення, Російська імперія поступово вживає заходів до скорочення кількості шкіл в Україні, добиваючись цього різними засобами. Внаслідок цього вже наприкінці існування Гетьманщини на одну школу в середньому припадало по 6750 учнів<ref>{{Cite web |url=https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/osvita-v-kozackiy-derzhavi-ta-deyaki-analogiyi |title=Освіта в Козацькій державі. Та деякі аналогії |accessdate=27 червня 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180627230904/https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/osvita-v-kozackiy-derzhavi-ta-deyaki-analogiyi |archivedate=27 June 2018 |deadurl=no }}</ref>.

== Культура ==
{{main|Козацьке бароко}}

== Див. також ==
* [[Дипломатична служба Богдана Хмельницького]].
* [[Українська Держава|Другий Гетьманат]]

== Коментарі ==
{{reflist|group=lower-alpha}}

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела ==
* Российский Государственный Архив Древних Актов, Москва. Крестоприводная книга украинских полков 1676 г.- фонд 229, опись 2, дело 42 и 1682 г&nbsp;— фонд 229, опись 2, дело 54.

== Література ==
* ''В. Горобець''. [https://archive.org/stream/Politychna#page/n729/mode/2up Українська козацька держава] // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін.&nbsp;— К.:Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— с.730 ISBN 978-966-611-818-2
* Гетьмани України: Довідкове вид. / Ред. Т.&nbsp;М.&nbsp;Телітенко.&nbsp;— К.: Україна, 1995.&nbsp;— 113 с.
* Гетьмани України: Історичні портрети: Збірник / Упоряд. журн. «Україна».&nbsp;— К.: Журн. «Україна», газ. «Веч. Київ», 1991.&nbsp;— 213, [2] с.: портр.
* Держава і право Гетьманщини: Навч. посіб. / І.&nbsp;Й.&nbsp;Бойко; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка.&nbsp;— Л. : Світ, 2000.&nbsp;— 118 c.&nbsp;— Бібліогр.: 98 назв.
* [[Крип'якевич Іван Петрович|Крип'якевич І.]] [http://exlibris.org.ua/wijsko/index.html ''Історія українського війська. Частина ІІ: Запорозьке Військо''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111017092330/http://exlibris.org.ua/wijsko/index.html |date=17 жовтня 2011 }}.&nbsp;— Львів: Видання Івана Тиктора, 1936.
* [[Орест Субтельний|Субтельний О]]. ''[http://chtyvo.org.ua/authors/Subtelny_Orest/Ukraina_istoria/ Україна: Історія] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150223183234/http://chtyvo.org.ua/authors/Subtelny_Orest/Ukraina_istoria/ |date=23 лютого 2015 }}''.&nbsp;— Київ: Либідь, 1993.
* [[Наталія Яковенко|Яковенко Н]]. ''[http://history.franko.lviv.ua/PDF%20Final/Jakovenko.pdf Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201111052824/http://history.franko.lviv.ua/PDF%20Final/Jakovenko.pdf |date=11 листопада 2020 }}''.&nbsp;— Київ: Ґенеза, 1997.
* [[Гуржій Олександр Іванович|Гуржій О.]], [[Чухліб Тарас Васильович|Чухліб Т.]] [http://chtyvo.org.ua/authors/Chukhlib_Taras/Hetmanska_Ukraina/ ''Гетьманська Україна''&nbsp;— К.,1999] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141110202011/http://chtyvo.org.ua/authors/Chukhlib_Taras/Hetmanska_Ukraina/ |date=10 листопада 2014 }}
* [[Сердюк Ігор Олександрович|Ігор Сердюк]]. [http://shron1.chtyvo.org.ua/Serdiuk_Ihor/Polkovykh_horodov_obyvateli_istoryko-demohrafichna_kharakterystyka_miskoho_naselennia_Hetmanschyny_druhoi_polovyny_KhVIII_st.pdf Полкових городов обивателі: історико-демографічна характеристика міського населення Гетьманщини другої половини XVIII&nbsp;ст.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191126215000/http://shron1.chtyvo.org.ua/Serdiuk_Ihor/Polkovykh_horodov_obyvateli_istoryko-demohrafichna_kharakterystyka_miskoho_naselennia_Hetmanschyny_druhoi_polovyny_KhVIII_st.pdf |date=26 листопада 2019 }}&nbsp;— Полтава: ТОВ «АСМІ», 2011.
* [http://shron1.chtyvo.org.ua/Kryvosheia_Volodymyr/Neuriadova_starshyna_Hetmanschyny.pdf Неурядова старшина Гетьманщини] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200927055402/https://shron1.chtyvo.org.ua/Kryvosheia_Volodymyr/Neuriadova_starshyna_Hetmanschyny.pdf |date=27 вересня 2020 }} / В.&nbsp;В.&nbsp;Кривошея ; І.&nbsp;І.&nbsp;Кривошея, О.&nbsp;В.&nbsp;Кривошея.&nbsp;— К. : Стилос, 2009.&nbsp;— 432 c.

== Посилання ==
* Гуржій О. І. [http://www.history.org.ua/?termin=Getmanshchyna Гетьманщина] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160309195139/http://history.org.ua/?termin=Getmanshchyna |date=9 березня 2016 }} // {{ЕІУ|2|102—103}}
* [https://archive.org/stream/istoriyaderzhavnosti#page/n15/mode/2up Гетьманщина (Українська держава, Гетьманат)] // Історія державності та правові пам'ятки України: довідник / Т.&nbsp;А.&nbsp;Михайлів, Т.&nbsp;В.&nbsp;Михайлів.&nbsp;— Х. : Основа, 2013.&nbsp;— 93 с.&nbsp;— (Бібліотека журналу «Історія та правознавство» ; вип. 12 (120).&nbsp;— С. 15—16.
* [https://archive.org/stream/istoriyaderzhavnosti#page/n15/mode/2up Гетьманщина (Військо Запорозьке)] // Історія державності та правові пам'ятки України: довідник / Т.&nbsp;А.&nbsp;Михайлів, Т.&nbsp;В.&nbsp;Михайлів.&nbsp;— Х. : Основа, 2013.&nbsp;— 93 с.&nbsp;— (Бібліотека журналу «Історія та правознавство» ; вип. 12 (120).&nbsp;— С. 16—18.
* Бойко І. Й. [https://archive.org/stream/bojko2000#mode/2up Держава і право Гетьманщини: Навчальний посібник].&nbsp;— Львів: Світ, 2000.&nbsp;— 120 с.
* [http://leksika.com.ua/13010713/legal/getmanschina Гетьманщина] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191204013140/http://leksika.com.ua/13010713/legal/getmanschina |date=4 грудня 2019 }} // {{Юридична енциклопедія|1}}
* 
* {{УМЕ8|частина=Мірка, мірочка|сторінки=998}}

{{Адміністрація Гетьманщини}}
{{Гетьмани Війська Запорозького}}
{{Україна в темах}}{{Державні утворення українців}}{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:1648 у Європі]]
[[Категорія:Гетьманщина| ]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
[[Категорія:Новоісторичні держави України]]
[[Категорія:1783 у Європі]]