Перегляд вихідного коду сторінки Гончаренко Дмитро Валерійович

{{othernames|Гончаренко}}
{{особа
|ім'я              = Гончаренко Дмитро Валерійович
|оригінал імені    =
|зображення        = Гончаренко Дмитро Валерійович.jpg
|підпис_зображення =
|розмір            =
|дата народження   = 14.10.1986
|місце народження  = м. [[Васильків]], [[Київська область]]
|дата смерті       = липень 2014
|місце смерті      = м. [[Сєвєродонецьк]], [[Луганська область]]
|причина смерті    = розстріляний бойовиками ЛНР
|поховання         =
|підданство        = 
|громадянство      = {{UKR}}
|alma mater        =
|відомий           =
|діяльність        = громадський діяч, [[волонтер]]
|національність    =
|військове звання  =
|партія            =
|нагороди          = {{ряд2|вирівняти=по центру|{{Орден Золота Зірка (Україна)}} }}
{{ряд2|вирівняти=по центру|{{Орден «За мужність» III ступеня}}|{{Відзнака Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції»}} }}
}}

'''Дмитро́ Вале́рійович Гончаре́нко''' ({{дн|14|10|1986}}, [[Васильків]], [[Київська область]]&nbsp;— {{дс|13|7|2014}}?, [[Сєвєродонецьк]], [[Луганська область]])&nbsp;— громадський діяч, [[волонтер]], учасник [[Революція гідності|Революції Гідності]]. [[Герой України]] (2019).

== Біографія ==
Народився 14 жовтня 1986 року у місті Васильків Київської області в родині військовослужбовця. Закінчив Васильківську загальноосвітню школу №&nbsp;3 (нині&nbsp;— Васильківський академічний ліцей «Успіх»). Навчався в [[Національний університет державної податкової служби України|Національному університеті державної податкової служби України]] в м. [[Ірпінь]]. Проходив строкову службу у спецпідрозділі МВС [[Барс (спецпідрозділ)|«Барс»]]. Після [[Демобілізація (військова справа)|демобілізації]] займався приватною підприємницькою діяльністю.<ref name=":2">{{Cite web|title=Гончаренко Дмитро Валерійович|url=http://www.ukrgeroes.com.ua/GoncharenkoDV.html|website=www.ukrgeroes.com.ua|accessdate=2019-10-15|last=|first=|date=|publisher=|language=|archive-date=5 листопада 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191105055703/http://www.ukrgeroes.com.ua/GoncharenkoDV.html}}</ref>

Брав активну участь у [[Євромайдан]]і, був другом і соратником [[Гаврилюк Михайло Віталійович|Михайла Гаврилюка]]&nbsp;— козака Гаврилюка.<ref name=":1" />

З початком російсько-української війни заснував громадську організацію «Васильківська самооборона „Відсіч“», став одним з ідеологів ГО «Козацька звитяга», ініціював створення «Козацького батальйону». Був одним з перших волонтерів м. Василькова.<ref name=":1" /><ref name=":0" />

10 липня 2014 року разом з трьома активістами «Відсічі» (серед яких був Сергій Бірюков та ін.) і Михайлом Гаврилюком доправляв волонтерську гуманітарну допомогу у зону бойових дій. Це була його перша волонтерська поїздка у зону бойових дій.<ref name=":2" /> Обставини так склалися, що волонтери опинилися у м. [[Сєвєродонецьк]], який на той час контролювався [[Збройні угруповання проросійських сил на Донбасі (2014)|проросійськими бойовиками]]. Вони заховали свій мікроавтобус і прийняли рішення розосередитися і виходити поодинці різними шляхами і способами, в тому числі і за допомогою місцевих проукраїнських активістів. Дмитро був захоплений патрулем бойовиків орієнтовно близько 10-ї години ранку на автовокзалі Сєвєродонецька. Востаннє голос Дмитра чула його дружина, коли їй з телефону Дмитра зателефонував колишній співробітник МВС України, що перейшов на бік бойовиків, Андрій Мойсеєнко. Той повідомив, що Дмитра було заарештовано. Згодом надходила інформація, що бойовики обіцяли розстріляти Дмитра в суботу, 12 липня. У полоні Дмитро провів декілька днів, його жорстоко катували, вимагаючи надати інформацію про Михайла Гаврилюка, інших волонтерів і військових, про подробиці щодо формування нового батальйону, інформація про який була знайдена в його телефоні.<ref name=":1">[http://memorybook.org.ua/4/goncharenkodmytr.htm Гончаренко Дмитро Валерійович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191015212654/http://memorybook.org.ua/4/goncharenkodmytr.htm |date=15 жовтня 2019 }} // ''[[Книга пам'яті полеглих за Україну]]''</ref>

Дмитра розстріляли за декілька днів до звільнення Сєверодонецька. За одними даними, його тіло кинули у річку [[Сіверський Донець]],<ref name=":2" /><ref name=":0" /> за інформацією волонтера з Сєверодонецька Галини Вербицької, полонених, серед яких був і Дмитро, використав як живий щит бойовик Павло Корчагін під час втечі, і в районі села Павлоград Дмитра було убито.<ref name=":1" />

22 липня 2014 року, під час наступу українських сил, проросійські сили, несучи втрати, відступили з Сєвєродонецька, а саме місто перейшло під повний контроль ЗСУ. Тіло Дмитра було знайдене в районі села Павлоград Сєвєродонецької міської ради, там і поховали як невідомого.<ref name=":2" />

Протягом двох років після зникнення Дмитра були проведенні численні допити активістів «Васильківської самооборони», волонтерів, Михайла Гаврилюка. Здійснювалися спроби його відшукати і через спецслужби та громадські організації, які займаються пошуками та організацією обміну полонених. Кримінальні структури з окупованих територій неодноразово пробували отримати гроші з родичів Дмитра, однак не володіли жодною інформацією, що могла б підтвердити місце перебування Дмитра чи його тіла.<ref name=":1" />

У жовтні 2017 року рештки були ексгумовані й проведене дослідження ДНК, яким і було підтверджено, що це саме Дмитро. У квітні 2018 року була проведена повторна експертиза, яка також підтвердила його особу.<ref name=":1" />

Перепохований 20 квітня 2018 року у м. [[Васильків]] Київської області.<ref name=":1" /><ref name=":0" />

== Сім'я ==
Залишились батьки, дружина та двоє дітей.<ref name=":1" />

== Нагороди ==
* Звання [[Герой України]] з удостоєнням [[Орден «Золота Зірка»|ордена «Золота Зірка»]] (9 травня 2019, посмертно)&nbsp;— ''за громадянську мужність та патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, суверенітету та територіальної цілісності України, жертовне служіння Українському народові.''<ref>{{УПУ|207/2019|9 травня 2019|Про присвоєння Д.Гончаренку звання Герой України}}</ref><ref name=":0">[https://web.archive.org/web/20190509201821/https://www.president.gov.ua/news/prezident-prisvoyiv-zvannya-geroj-ukrayini-vijskovomu-andriy-55250 Президент присвоїв звання Герой України військовому Андрію Соколенку та активісту Дмитру Гончаренку посмертно] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 9 травня 2019&nbsp;р. (архівовано на archive.org)</ref>
* [[Орден «За мужність»]] III&nbsp;ст. (20 лютого 2019, посмертно)&nbsp;— ''за громадянську мужність, самовіддане відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності, плідну громадську та волонтерську діяльність.''<ref>{{УПУ|39/2019|20 лютого 2019|Про відзначення державними нагородами України}}</ref>
* [[Відзнака Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції»]] (посмертно)

== Див. також ==
* [[Катування та вбивства військовополонених під час війни на сході України]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* [http://www.ukrgeroes.com.ua/GoncharenkoDV.html Гончаренко Дмитро Валерійович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191105055703/http://www.ukrgeroes.com.ua/GoncharenkoDV.html |date=5 листопада 2019 }} // Інтернет-проект «Герої України»
* [http://memorybook.org.ua/4/goncharenkodmytr.htm Гончаренко Дмитро Валерійович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191015212654/http://memorybook.org.ua/4/goncharenkodmytr.htm |date=15 жовтня 2019 }} // ''[[Книга пам'яті полеглих за Україну]]''

{{succession|office=[[Герой України]] — [[Список Героїв України|кавалер ордена «Золота Зірка»]] <br>№ 188 <br>[[9 травня]] [[2019]]|preceded=[[Соколенко Андрій Аполлінарійович]] | succeeded= [[Грицак Василь Сергійович]]}}
{{Герої України}}
{{Особистості російсько-української війни (2014-дотепер)}}
[[Категорія:Уродженці Василькова]]
[[Категорія:Померли 2014]]
[[Категорія:Померли в Сєвєродонецьку]]
[[Категорія:Розстріляні бойовиками ДНР/ЛНР]]
[[Категорія:Волонтери АТО]]