Перегляд вихідного коду сторінки Забужко Оксана Стефанівна

{{Письменник
|Ім'я = Оксана Стефанівна Забужко
|Оригінал імені = 
|Фото = Oksana Zabuzhko, 2015.jpg
|Ширина = 260px
|Підпис = 
|Ім'я при народженні = Оксана Стефанівна Забужко
|Псевдоніми = 
|Дата народження = 19.9.1960
|Місце народження = [[Луцьк]], [[Волинська область]], [[Українська РСР]]
|Дата смерті = 
|Місце смерті = 
|Громадянство = {{UKR}}
|Національність = [[українці|українка]]
|Рід діяльності = письменниця, літературознавиця, публіцистка, поетеса, есеїстка, феміністська літературний критик, громадська активістка, викладачка
|Роки активності = з [[1985]]
|Напрямок = [[постмодернізм]]
|Жанр = 
|Мова творів = {{українська}}
|Magnum opus = «[[Музей покинутих секретів]]» (2009)<br/>«[[Польові дослідження з українського сексу]]» (1996)
|Премії = 
|Нагороди = {{ряд2|{{Золотий письменник України}}|{{Національна премія України імені Тараса Шевченка|2019}}|{{Орден княгині Ольги III ступеня}}}}
[[Премія Women In Arts]] ([[2020]])
|Сайт = [http://www.zabuzhko.com www.zabuzhko.com]
|зображення = 
|місце народження = 
|alma mater = 
}}
'''Окса́на Стефа́нівна Забу́жко''' ({{н|1}} [[19 вересня]] [[1960]], [[Луцьк]], [[Волинська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]])&nbsp;— українська [[Письменник|письменниця]], [[Феміністична літературна критика|феміністська літературознавиця]], [[поет]]еса, [[есеїст]]ка, [[публіцист]]ка, [[Викладач університету|викладачка]] та [[Активізм|політична активістка]] (зокрема, в часи [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]]). Ключовими у творчості Оксани Забужко є теми української [[національна ідентичність|національної ідентичності]] і [[гендер]]у<ref>[http://www.jstor.org/stable/25698706?seq=1#page_scan_tab_contents/ Uilleam Blacker. Nation, Body, Home: Gender and National Identity in the Work of Oksana Zabuzhko.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160601222503/http://www.jstor.org/stable/25698706?seq=1#page_scan_tab_contents/|date=1 червня 2016}} ''[[The Modern Language Review]]'' 105.2 (2010): 487—501{{ref-en}}</ref>.

Твори Забужко перекладені понад 20 мовами в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції.<ref name=":0">[http://www.przegladpolityczny.pl/artykul/173/w-strone-nowej-ukrainy.html Przegląd Polityczny. W stronę nowej Ukrainy] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160312012927/http://www.przegladpolityczny.pl/artykul/173/w-strone-nowej-ukrainy.html|date=12 березня 2016}} {{ref-pl}}</ref> Роман «[[Польові дослідження з українського сексу]]» (1996), перший бестселер незалежної України, дав старт українському книжковому ринку, є найширше перекладеним у світі українським прозовим твором<ref name=":1" /><ref name=":2" />. Інтелектуальний [[Літературна журналістика|нонфікшн]] «[[Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій]]» (2007) осмислює українську культурну історію через [[Леся Українка|Лесю Українку]] як «[[Друга стать|Іншого]]», через чий [[Лицарство|лицарський]] дискурс вписує Україну у систему європейських міфологій, досліджуючи [[українська шляхта|українську шляхту]]. «[[Музей покинутих секретів]]» (2009) в орієнтованому на західну аудиторію [[Постколоніалізм|деколонізує]] українську історію, зокрема, [[Українська повстанська армія|УПА]]<ref name=":3" /> з застосуванням [[Жіноче письмо (літературна категорія)|жіночого письма]] та [[écriture féminine]].

Оксана Забужко є лауреаткою народних та іноземних премій, стипендіаткою [[Програма Фулбрайта|Фулбрайта]], викладачкою українських студій у [[Гарвардський університет|Гарвардському]] та [[Університет Піттсбурга|Піттсбурзькому]] університетах та популяризаторкою України на міжнародній арені. Її тексти адаптують численні театри України, Європи і Північної Америки.

== Життєпис ==
Народилася [[19 вересня]] [[1960]] року в місті [[Луцьк]]у, у [[Шістдесятники|шістдесятницькій]] родині з давніми історичними традиціями<ref>{{Cite web |url=http://kakdela.kiev.ua/17244/art/516.html |title=Надія Забужко: Доньку захищала на рівні ЦК |accessdate=11 квітня 2016 |archive-date=21 квітня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160421220531/http://kakdela.kiev.ua/17244/art/516.html }}</ref>.
[[Файл:Oksana Zabužko.jpg|міні|ліворуч|160пкс|Оксана Забужко 11 жовтня 2012 року]]
Батько, Стефан (Степан) Іванович Забужко (1926—1983)&nbsp;— педагог, літературний критик і перекладач (вперше переклав українською чеські оповідання [[Ілля Гурнік|Іллі Гурніка]]<ref>{{Cite web |url=https://rozmova.wordpress.com/2013/07/06/zabuzko-pro-didivski-biblioteky/ |title=Оксана Забужко: Дідівських чи прадідівських бібліотек у цілісному вигляді в Україні, либонь, і не вціліло, тут добре, якщо люди вціліли |accessdate=11 квітня 2016 |archive-date=27 серпня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160827125551/https://rozmova.wordpress.com/2013/07/06/zabuzko-pro-didivski-biblioteky/ }}</ref>, у сталінські часи був репресований і відбував заслання в Забайкальському краї). Мати, Надія Яківна Обжирко-Забужко (1926—2014)&nbsp;— родом з м. [[Білилівка]] Бердичівської округи, вчителька української літератури, авторка методичних розробок і популярних літературознавчих творів для школярства<ref>{{Cite web |url=http://umka.com/ukr/catalogue/books-for-children/nadiya-obzhyrko-pro-kazky-i-kazkariv-about-the-fairy-tales-and-storytellers.html |title=Надія Обжирко. Про казки і казкарів. |accessdate=11 квітня 2016 |archive-date=3 квітня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160403120942/http://umka.com/ukr/catalogue/books-for-children/nadiya-obzhyrko-pro-kazky-i-kazkariv-about-the-fairy-tales-and-storytellers.html }}</ref>. За словами [[Сверстюк Євген Олександрович|Євгена Сверстюка]], Забужко вихована на «кращих естетичних традиціях». Змалечку складала вірші, які записував і збирав її батько<ref>Лідія Маркович, Віктор Демидик. [https://www.youtube.com/watch?v=NzRTxgeBadI Інопланетянка]&nbsp;— [[УТ-1]], 1993.</ref>.

За словами письменниці, свою філологічну освіту вона отримала вдома. Розпочаті у вересні 1965&nbsp;р. репресії проти української інтелігенції змусили родину покинути Луцьк<ref>''Оксана Забужко.'' З незнищенного // На полі чести. Кн. ІІ. Наш сучасник Євген Сверстюк / Упор. Василь Овсієнко.&nbsp;— К., 2015.&nbsp;— С.140-158</ref>, і з 1968&nbsp;р. Оксана Забужко мешкає в Києві.

Закінчила [[Філософський факультет КНУ|філософський факультет]] (1977—1982) та аспірантуру з естетики (1985) [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету імені Тараса Шевченка]].

1987 року прийнята до [[Спілка письменників СРСР|Спілки письменників СРСР]]. Вступила до [[Комуністична партія Радянського Союзу|КПРС]] не пізніше 1988 року<ref name=pru1988>Оксана ЗАБУЖКО, поетеса // Письменники Радянської України. 1917—1987: Біобібліографічний довідник / Авт.-упоряд.: В.&nbsp;К.&nbsp;Коваль, В.&nbsp;П.&nbsp;Павловська.&nbsp;— Київ: Радянський письменник, 1988.&nbsp;— 719 с.&nbsp;— С. 693.</ref>.

Захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва» (1987). Викладала естетику й історію культури в [[Національна музична академія України імені Петра Чайковського|Київській державній консерваторії ім. П.&nbsp;Чайковського]] (1986—1988), з 1989&nbsp;р.&nbsp;— старша наукова співробітниця [[Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України|Інституту філософії НАН України]].

1992 року викладала українську культуру в [[Університет штату Пенсільванія|Університеті штату Пенсільванія]] як запрошена письменниця. У 1994 отримала стипендію [[Програма Фулбрайта|Фонду Фулбрайта]] і викладала українську літературу й культуру у [[Гарвардський університет|Гарвардському]] та [[Університет Піттсбурга|Піттсбурзькому]] університетах. 2001 року викладала літературну майстерність у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

У шлюбі з художником Ростиславом Лужецьким.

== Літературна діяльність ==

[[Файл:Забужко автограф-сесія.jpg|thumb|230px|Оксана Забужко під час автограф-сесії 22 березня 2015&nbsp;р.]]
Віршувати Забужко почала, за власними словами, «з дописемного віку»<ref>{{Cite web |url=http://gazeta.ua/articles/culture-newspaper/_oksana-zabuzhko-zmalku-porivnyuvala-sebe-z-vinnipuhom/455663?mobile=true |title=Оксана Забужко змалку порівнювала себе з Вінні-Пухом / Новини на Gazeta.ua від 14.09.2012 |accessdate=22 травня 2016 |archive-date=5 серпня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160805143754/http://gazeta.ua/articles/culture-newspaper/_oksana-zabuzhko-zmalku-porivnyuvala-sebe-z-vinnipuhom/455663?mobile=true }}</ref>. Поетично дебютувала в періодиці у 9 років, на 1973&nbsp;р. у видавництві «Молодь» планувалась до друку її перша поетична збірка «Весняна акварель» (передмова [[Стельмах Михайло Панасович|Михайла Стельмаха]]). Але під час репресій 1972&nbsp;року батьки потрапили в «чорні списки», і готову до друку «Акварель» знімають з виробництва. Тих ранніх віршів Забужко ніколи не публікувала, а першу поетичну книжку, уже іншого змісту («Травневий іній»), змогла видати тільки 1985&nbsp;року. Про ці події в «Автобіографії» (1997) згадувала: «Якщо я завдячую радянській владі чимось добрим, то це тим, що вона вчасно поклала край моїй „літературній кар'єрі“&nbsp;— на цілий брежнєвський період,&nbsp;— інакше я вельми швидко навчилась би, як приподоблятися дядям і тьотям з редакцій, і, либонь, так і не докопалась би до власного голосу…»<ref>{{Cite web |url=http://zabuzhko.com/ua/gallery/index.html |title=Офіційна сторінка Оксани Забужко — фотогалерея |accessdate=22 травня 2016 |archive-date=19 квітня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160419112758/http://zabuzhko.com/ua/gallery/index.html }}</ref>.[[Файл:Oksana Zabużko.jpg|міні|ліворуч|230пкс|З [[Ольга Токарчук|Ольгою Токарчук]] та Марціном Ґачковським, фестиваль «Góri Literature», 2018]]
Перший роман Забужко, «[[Польові дослідження з українського сексу]]», один із «засадничих текстів української літератури пострадянського періоду»<ref name="Shchur">[https://www.ideals.illinois.edu/bitstream/handle/2142/45607/Oleksandra_Wallo.pdf?sequence=1/ Oleksandra Shchur (Wallo). Post-Soviet Women Writers and the National Imaginary, 1989—2009. Ph.D. Dissertation. University of Illinois, Urbana-Champaign, 2013] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180713171734/https://www.ideals.illinois.edu/bitstream/handle/2142/45607/Oleksandra_Wallo.pdf?sequence=1%2F |date=13 липня 2018 }}{{ref-en}}</ref>, вийшов 1996 року і викликав бурхливі та суперечливі реакції критики і читацтва. Письмо Забужко&nbsp;— стилістично новаторське й інтелектуально провокативне&nbsp;— не зрозуміли деякі вітчизняні критики, незнайомі зі здобутками світової критичної думки і [[Феміністична літературна критика|фемінізму]] зокрема. У той же час аудиторія сприйняла роман дуже добре, він став першим бестселером незалежної України і дав старт українському книжковому ринку<ref name=":2">{{Cite web |url=http://vsiknygy.net.ua/neformat/tasting/16434/ |title=«Дольки помаранч»: Оксана Забужко та Віктор Неборак |accessdate=22 травня 2016 |archive-date=1 липня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160701201623/http://vsiknygy.net.ua/neformat/tasting/16434/ }}</ref>. За соціологічним опитуванням агенції «Еліт-профі» 2006 року роман був визнаний «книжкою, що найбільше вплинула на українське суспільство за 15 років незалежності»<ref>{{Cite web |url=http://journal.osnova.com.ua/download/17-40-14547.pdf |title=Чесне віддзеркалення Оксани Забужко |accessdate=22 травня 2016 |archive-date=17 червня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160617162401/http://journal.osnova.com.ua/download/17-40-14547.pdf }}</ref>. Нині це найширше перекладений у світі твір нової української прози (15 мов), включений до багатьох обов'язкових списків та рейтингів сучасної східноєвропейської класики<ref name=":1">{{Cite web |url=http://airshipdaily.com/blog/the-ten-best-eastern-european-books-youve-never-heard-of |title=The Ten Coolest Eastern-European Books You've Never Heard Of / airshipdaily.com / blog |accessdate=22 травня 2016 |archive-date=18 травня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150518095245/http://airshipdaily.com/blog/the-ten-best-eastern-european-books-youve-never-heard-of }}</ref>.

Філософ і культурологиня за фахом, Забужко пише [[есе]]ї і працює у жанрі [[документальна література|нонфікшн]]. Вона також звертається до української історії ХХ століття. Її найвидатніший, за оцінками української та зарубіжної критики<ref>{{Cite web |url=http://komorabooks.com/knyhy/books/oksana-zabuzhko-muzej-pokynutyh-sekre/ |title=Оксана Забужко. Музей покинутих секретів / Видавничий Дім «Комора» |accessdate=22 травня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160501094643/http://komorabooks.com/knyhy/books/oksana-zabuzhko-muzej-pokynutyh-sekre/ |archivedate=1 травня 2016 |deadurl=yes }}</ref>, роман «[[Музей покинутих секретів]]» (2009), перекладений шістьма мовами,&nbsp;— це родинна сага, де присутні три ключові для української історії епохи&nbsp;— [[Друга світова війна]], 70-ті роки, ранні 2000-ні. Зокрема, авторка приділяє багато уваги епосу [[Українська повстанська армія|УПА]], демонізованої радянською історіографією. Важливою рисою письма Оксани Забужко є його зверненість до світу, спрямованість не лише на внутрішню аудиторію, доступність для західної аудиторії<ref name=":3">Тамара Гундорова. Післячорнобильська бібліотека: український літературний постмодернізм. Київ: Критика, 2013</ref>.

Дослідники аналізували прозу Забужко за допомогою [[Постколоніалізм|постколоніальних]] теорій<ref>[https://books.google.com.ua/books?id=h3GbUlIBUu8C&pg=PR4&lpg=PR4&dq=Vitaly+Chernetsky.+Mapping+Postcommunist+Cultures:+Russia+and+Ukraine+in+the+Context+of+Globalization.+Montreal:+McGill-Queen’s+University+Press,+2007.&source=bl&ots=A2W56Cpeeb&sig=VrNyVTjZB7wG-A4w_n24AlHIpwc&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwjX6OfsjLbMAhWiYpoKHW0KDo0Q6AEIJzAC#v=onepage&q=Vitaly%20Chernetsky.%20Mapping%20Postcommunist%20Cultures%3A%20Russia%20and%20Ukraine%20in%20the%20Context%20of%20Globalization.%20Montreal%3A%20McGill-Queen%E2%80%99s%20University%20Press%2C%202007.&f=false/ Vitaly Chernetsky. Mapping Postcommunist Cultures: Russia and Ukraine in the Context of Globalization. ''Montreal: McGill-Queen's University Press'', 2007]{{ref-en}}</ref>. У [[компаративізм|компаративістських студіях]] «Польові дослідження…» порівнюють із творами [[Джамайка Кінкейд|Джамайки Кінкейд]]<ref>Natalia Monakhova. National Identity in the Postcolonial Situation: A Comparative Study of the Caribbean and Ukrainian Cases―Jamaica Kincaid and Oksana Zabuzhko. ''The Atlantic Literary Review Quarterly (Special Issue on Postcolonial Feminist Writing) 4.4 (2003): 173-98''{{ref-en}}</ref>, [[Ассія Джебар|Ассії Джебар]]<ref>[http://scholarcommons.usf.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=5128&context=etd Oksana Lutsyshyna. Postcolonial Herstory: the Novels of Assia Djebar (Algeria) and Oksana Zabuzhko (Ukraine): a Comparative Analysis. ''Master's Thesis, University of South Florida, Tampa, FL'', 2006] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170823064654/http://scholarcommons.usf.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=5128&context=etd |date=23 серпня 2017 }}.</ref>, [[Анджела Картер|Анджели Картер]]<ref>Інна Стешин. Художнє втілення феміністичної ідеї в найновіший британській і українській прозі (А. Картер, О. Забужко). Кандидатська дисертація. Тернопільський державний педагогічний університет. Тернопіль: 2002</ref>, [[Ніколь Броссар]]<ref>Amy Elizabeth Moore. Feminism and Nationalism in the Works of Nicole Brossard and Oksana Zabuzhko. ''Ph.D. Dissertation. University of California, Berkeley'', 2009.</ref>. Письменниця має надзвичайно виразний стиль, де «поетичний» та «інтелектуальний» голоси переплітаються і витворюють складну структуру<ref name="Shchur"/>. На думку деяких дослідників, у ньому присутнє [[Жіноче письмо (літературна категорія)|жіноче письмо]], [[écriture féminine]], зокрема, письмо «з тіла» або «про тіло».

Найвідоміша книга Забужко у жанрі нон-фікшн&nbsp;— «[[Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій]]» (2007). У цьому безпрецедентному для України інтелектуальному бестселері, по-перше, українська культурна історія осмислена через [[Леся Українка|Лесю Українку]], жіночу постать, як «<nowiki/>[[Друга стать|Іншого]]<nowiki/>», з постколоніальної точки зору. По-друге, Забужко пише про роль і свідомість [[українська шляхта|української шляхти]], яку, якщо скористатися образами самої Лесі Українки, можна назвати «великопанською» (на противагу «глибокохамській» радянській) спільнотою. Ця спільнота в різні часи включала братчиків [[Кирило-Мефодіївське братство|Кирило-Мефодіївського братства]], членів [[Громада|Громади]], зокрема [[Олена Пчілка|Олену Пчілку]]&nbsp;— «матір українського націоналізму», мецената [[Євген Чикаленко|Євгена Чикаленка]], саму Лесю Українку та багато інших, нині забутих або недооцінених, визначних постатей. Оксана Забужко доводить, що чимало етичних та естетичних «кодів», вироблених шляхтою, стали неприступними сучасному читачеві. По-третє, Забужко вважає лицарський («єретичний», гностичний) дискурс у Лесі Українки знаковим і таким, що вписує Україну у систему європейських міфологій.

== Громадська діяльність ==

[[File:Zabughko Arsenal Book festival 2021 1.jpg|міні|280пкс|Оксана Забужко дає автограф під час [[Книжковий арсенал|Книжкового Арсеналу]] 2021]]
Упродовж 1995—2010&nbsp;рр. була віцепрезидентом українського відділення [[ПЕН-клуб]]у. Восени 2004&nbsp;року багато зробила для привернення міжнародної уваги до президентських виборів в Україні. Напередодні [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] опублікувала у [[Уолл-стрит джорнел|WSJ]] статтю ''Українська Солідарність''<ref>{{Cite web |url=http://www.eurozine.com/ukraines-solidarity/ |title=Oksana Zabuzhko. Ukraine's Solidarity |accessdate=8 березня 2017 |archive-date=8 березня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170308220136/http://www.eurozine.com/ukraines-solidarity/ }}</ref>, у якій передбачила масові протести у Києві, після чого в [[ЗМІ]] її стали називати «Помаранчевою Кассандрою».

28 листопада 2005&nbsp;року виступила на Перших Президентських слуханнях «Виклики, породжені свободою» з доповіддю «''Гуманітарна політика і державна незалежність''»<ref>{{Cite web |url=http://gazeta.dt.ua/CULTURE/na_porozi_gumanitarnoyi_katastrofi_kulturna_politika_i_derzhavna_nezalezhnist.html |title=Оксана Забужко. На порозі гуманітарної катастрофи. Культурна політика і державна незалежність |accessdate=8 березня 2017 |archive-date=8 березня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170308223522/http://gazeta.dt.ua/CULTURE/na_porozi_gumanitarnoyi_katastrofi_kulturna_politika_i_derzhavna_nezalezhnist.html }}</ref>. Доповідь викликала широкий суспільний резонанс, а також деякий вплив на політику тодішнього уряду. За наслідками слухань створено [[Громадська гуманітарна рада|Громадську гуманітарну раду при Президентові України]].

Забужко було запропоновано балотуватись у [[Верховна Рада України|Верховну Раду України]] на виборах 2006 року від [[Блок «Наша Україна» (2006)|Блоку «Наша Україна»]]<ref>{{Cite web |url=http://www.pravda.com.ua/articles/2005/12/5/3027136/ |title=Віктор Чивокуня. Ющенко іде на вибори зі старим обличчям. І своєю старостою? |accessdate=8 березня 2017 |archive-date=8 березня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170308224047/http://www.pravda.com.ua/articles/2005/12/5/3027136/ }}</ref>, але вона відмовилась&nbsp;— і відтоді незмінно відмовляється від співпраці з будь-якими політичними партіями<ref>{{Cite web |url=http://www.radiosvoboda.org/a/24662760.html |title=Оксана Забужко. Нескромна чарівність номенклатури |accessdate=8 березня 2017 |archive-date=8 березня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170308222536/http://www.radiosvoboda.org/a/24662760.html }}</ref><ref>{{Cite web |url=https://www.youtube.com/watch?v=z925jcwq2uU |title=Радіо Свобода Україна. Гість: Оксана Забужко |accessdate=8 березня 2017 |archive-date=6 квітня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170406091229/https://www.youtube.com/watch?v=z925jcwq2uU }}</ref>.

Книжка розмов із варшавською публіцисткою [[Іза Хруслінська|Ізою Хруслінською]] «[[Український палімпсест]]» початково вийшла польською мовою і взимку 2013—2014&nbsp;рр. стала для польських еліт важливим джерелом знань про Україну, допомігши визначитися з політичною підтримкою Майдану.<ref name=":0" />

У червні 2018 року підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера [[Сенцов Олег Геннадійович|Олега Сенцова]] й інших політв'язнів<ref>[https://www.opendemocracy.net/od-russia/open-letter-in-support-of-ukrainian-political-prisoners An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180622084417/https://www.opendemocracy.net/od-russia/open-letter-in-support-of-ukrainian-political-prisoners|date=22 червня 2018}} ''Open Democracy'', 06.06.2018</ref>.

== Критика ==
{{Нейтральність розділу}}
Невдовзі після виходу в світ [[Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу|«Шевченкового міфа України»]] популярна тоді газета «[[Вечірній Київ]]» опублікувала брутальний відгук на книжку і її авторку в супроводі непристойної карикатури<ref>Шелест Ю. Сто гривень і Оксана Забужко у колі Тараса Шевченка // [[Вечірній Київ]], 7.03.1998</ref>. На цю публікацію відреагували, з одного боку, [[Сверстюк Євген Олександрович|Євген Сверстюк]], обурений її антикультурним політичним підтекстом<ref>{{Cite web |url=http://day.kyiv.ua/uk/article/taym-aut/pid-plashchem-patriotizmu |title=''Євген Сверстюк''. Під плащем патріотизму // День, 18.04.1998 |accessdate=13 квітня 2016 |archive-date=23 квітня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160423173203/http://day.kyiv.ua/uk/article/taym-aut/pid-plashchem-patriotizmu }}</ref>, а з другого&nbsp;— [[Сизоненко Олександр Олександрович|Олександр Сизоненко]], який звинуватив Забужко в службі американському імперіалізму<ref>''Олександр Сизоненко''. І на сторожі коло нього поставимо свою любов… // [[Вечірній Київ]], 20.03.1998</ref>.

Спалахнула дискусія, що тривала до початку 2000-х. Питання стояло про ревізію колоніального спадку в погляді вже не тільки на Шевченка, а й ширше&nbsp;— про те, чи можна, як Забужко, говорити про українську культуру не лише в локальному (для українців), а й у загальнолюдському значенні. На захист Забужко та її концепції виступили [[Скуратівський Вадим Леонтійович|Вадим Скуратівський]], [[Лісовий Василь Семенович|Василь Лісовий]], [[Горський Вілен Сергійович|Вілен Горський]], [[Барабаш Юрій Якович|Юрій Барабаш]]<ref>{{Cite web |url=http://1576.ua/books/5769 |title=''Барабаш Ю''. «Коли забуду тебе, Єрусалиме…» Гоголь і Шевченко. Порівняльно-типологічні студії / Ю.Барабаш. — Харків: Акта, 2001. — 375 с. |accessdate=13 квітня 2016 |archive-date=6 травня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160506044710/http://1576.ua/books/5769 }}</ref>, [[Наливайко Дмитро Сергійович|Дмитро Наливайко]], [[Ричка Володимир Михайлович|Володимир Ричка]]<ref>{{Cite web |url=http://www.history.org.ua/JournALL/journal/1998/5/12.pdf |title=''В.Ричка''. «Оксана Забужко. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу» // Критика та бібліографія / Укр. іст. журн. — 1998. — № 5. — с.123-125 |accessdate=13 квітня 2016 |archive-date=9 травня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160509052513/http://history.org.ua/JournALL/journal/1998/5/12.pdf }}</ref> та ін. вчені.

О.[[Національна музична академія України імені Петра Чайковського|&nbsp;]]Сизоненко назвав їх «чорноколготочною групою підтримки» та «адептами махрового, волохатого, зниділого ідеалізму» й наполягав на тому, що Шевченко&nbsp;— поет «простий», і «нічого тягнути його у вишукане та снобістське панство» «фрейдів, юнгів, шопенгауерів та шпенглерів». Його позицію підтримали деякі літературознавці, які теж в агресивно-тоталітарному дусі виступили проти західних методологій в україністиці й об'єднали шевченкознавчі праці Забужко й [[Грабович Григорій Юлійович|Грабовича]] під жупелом «демоліберальних»<ref>[[Іванишин Петро Васильович|Іванишин, Петро]]. Вульгарний «неоміфологізм»: від інтерпретації до фальсифікації Т.Шевченка.&nbsp;— Дрогобич, 2001</ref>, не зважаючи на відмінності та полеміку між ними (за Д.[[Національна музична академія України імені Петра Чайковського|&nbsp;]]Наливайком, основна відмінність «полягає в тому, що в книжці О.[[Національна музична академія України імені Петра Чайковського|&nbsp;]]Забужко міфотворчість „Кобзаря“ не закріплюється за моделями архаїчної міфології й не набуває характеру замкнутої структури, вона виходить на історію України і в ній розміщається», «вписується в контекст націо- й державотворчих міфів великих європейських письменників від [[Данте Аліг'єрі|Данте]] й [[Мігель де Сервантес|Сервантеса]] до [[Генрік Ібсен|Ібсена]] та [[Джеймс Джойс|Джойса]]»<ref>{{Cite web |url=http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/38492/01-Nalyvaiko.pdf?sequence=1 |title=''Дмитро Наливайко''. Шевченко, романтизм, націоналізм // Слово і Час. — 2006. — № 3. — с.3-21 |accessdate=13 квітня 2016 |archive-date=1 червня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160601104838/http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/38492/01-Nalyvaiko.pdf?sequence=1 }}</ref>).

Одночасно московські євразійці критикували письменницю за нерозуміння «цивілізаційно-творчої ролі православ'я» і «російського месіанізму»<ref>[http://lib.meta.ua/book/18983/;http://www.lib.ru/SU/UKRAINA/ZABUZHKO/rec_shevch.txt_with-big-pictures.html ''Андрей Окара''. Прогулки с Шевченко // «Ex Libris НГ» (книжное обозрение «Независимой газеты»), №&nbsp;31, 13.08.1998] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151008114423/http://lib.meta.ua/book/18983/ |date=08.10.2015 }}{{ref-ru}}</ref>.

Скандал привернув увагу європейської преси. Газета ''[[Нойє цюрхер цайтунг|Neue Zürcher Zeitung]]'' писала: «відкидання книжки Забужко українською критикою <…> показує, що українці ще дуже далекі від вироблення конструктивно-критичного ставлення до своїх національних міфів»<ref>[https://www.alexandria.unisg.ch/36589/1/Schmid_1998_NZZ_Sevcenko.pdf ''Ulrich M. Schmid''. Arbeit am Mythos // NZZ, 27.04.1998] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220123220253/https://www.alexandria.unisg.ch/36589/1/Schmid_1998_NZZ_Sevcenko.pdf |date=23 січня 2022 }}{{ref-de}}</ref>.

== Нагороди ==

* 1997&nbsp;— Літературна премія [[Global Commitment Foundation]] (США)&nbsp;— за вірші з книги «A Kingdom Of Fallen Statues»
* 1997&nbsp;— Премія [[Фонд Петра і Лесі Ковалевих|Фундації Ковалевих]] (США)&nbsp;— за повісті «Інопланетянка» та «Я, Мілена»
* 2002&nbsp;— Літературний грант [[Фонд Мак-Артура|Фонду Мак-Артура]] (США)
* 2008&nbsp;— Перша премія з літератури [[Союз українок Америки|Союзу українок Америки]]&nbsp;— за «<nowiki/>[[Notre Dame d'Ukraine]]<nowiki/>»
* 2008&nbsp;— [[Премія фундації Антоновичів|Премія Міжнародної Фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів]] (США)&nbsp;— за «Notre Dame d'Ukraine»<ref>{{Cite web |url=http://ukrainian.voanews.com/content/a-49-2009-11-22-voa4-87073737/228202.html |title=''Ігор Гулявий'' У Вашингтоні вручили премії Фундації Антоновичів // Офіційний сайт Голос Америки, неділя, 20 жовтня 2013 |accessdate=20 жовтня 2013 |archive-date=21 жовтня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131021022207/http://ukrainian.voanews.com/content/a-49-2009-11-22-voa4-87073737/228202.html }}</ref>
* 2008&nbsp;— Гран-прі Всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2008»&nbsp;— за «Notre Dame d'Ukraine»
* 2009&nbsp;— [[Орден княгині Ольги|Орден Княгині Ольги]] III ступеня ''за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди [[День соборності України|Дня Соборності України]]''<ref>{{УПУ|26/2009|16 січня 2009|Про відзначення державними нагородами України}}</ref>
* 2010&nbsp;— 1 місце у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року-2010» в номінації «Красне письменство»&nbsp;— за «[[Музей покинутих секретів]]»
* Трикратна лауреатка премії [[Кореспондент (журнал)|журналу «Корреспондент»]] «Краща українська книга року»&nbsp;— за «Let My People Go» (2005), «Notre Dame d'Ukraine» (2008) та «Музей покинутих секретів» (2010)
* 2012&nbsp;— Відзнака «[[Золотий письменник України]]»<ref>{{Cite web |url=http://goldenwriters.com.ua/ua/news/?pid=1596 |title=Золоті письменники України. Нагороджені |accessdate=25 листопада 2012 |archive-date=4 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304070237/http://goldenwriters.com.ua/ua/news/?pid=1596 }}</ref>
* 2013&nbsp;— [[Літературна нагорода Центральної Європи «Ангелус»|Літературна премія Центральної та Східної Європи «Анґелус»]] (Польща)&nbsp;— за «[[Музей покинутих секретів]]»<ref>[{{Cite web |url=http://angelus.com.pl/2013/10/angelus-2013-dla-oksany-zabuzko |title=Angelus-2013 для Оксани Забужко // Офіційний сайт Літературної центральноєвропейської премії Angelus, 19.10.2013{{ref-pl}} |accessdate=19 жовтня 2013 |archive-date=24 жовтня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131024152235/http://angelus.com.pl/2013/10/angelus-2013-dla-oksany-zabuzko/ }} Angelus-2013 для Оксани Забужко // Офіційний сайт Літературної центральноєвропейської премії Angelus,&nbsp;19.10.2013{{ref-pl}}]</ref>
* 2015&nbsp;— Лауреат [[Жінка ІІІ тисячоліття (Всеукраїнська премія)|Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття»]] в номінації [[Рейтинг (премія Жінка ІІІ тисячоліття)|«Рейтинг»]]
* 2018&nbsp;— Відзнака Блаженного Священномученика Омеляна Ковча
* 2019&nbsp;— [[Національна премія України імені Тараса Шевченка]] за книгу «[[І знов я влізаю в танк...]]»<ref name="Шевченківська премія">[http://knpu.gov.ua/content/laureati-natsionalnoyi-premiyi-ukrayini-imeni-tarasa-shevchenka-1962-2012-rokiv ЛАУРЕАТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРЕМІЇ УКРАЇНИ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА 1962—2013 років] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201127092659/http://knpu.gov.ua/content/laureati-natsionalnoyi-premiyi-ukrayini-imeni-tarasa-shevchenka-1962-2012-rokiv |date=27 листопада 2020 }}, Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка</ref>
* 2020&nbsp;— Премія Women In Arts
* 2020&nbsp;— Премія «[[Книга року BBC]]» за книгу «[[Планета Полин]]» (видавництво «Комора»)
* 2022&nbsp;— почесна нагорода Варшавського книжкового ярмарку 2022 IKAR
* 2022&nbsp;— нагорода міської ради Кракова "Премія імені Станіслава Вінценза" (за видатні заслуги в популяризації культури Центрально-Східної Європи)[https://www.krakow.pl/aktualnosci/265273,33,komunikat,nagroda_im__stanislawa_vincenza_dla_oksany_zabuzko.html]
* 2023&nbsp;— нагороджена [[Орден Почесного легіону|Орденом Почесного Легіону]]<ref>{{Cite web |url=https://life.pravda.com.ua/culture/2023/07/14/255401|назва=Оксані Забужко та Олегу Сенцову вручили Орден Почесного легіону. ФОТО|автор=Марія Кабацій|веб-сайт=[[Українська правда]]|дата=2023-06-14}}</ref>

== Кіно-, театральні та музичні адаптації ==
* Вистави за творами Забужко йдуть на багатьох театральних сценах України, Європи і Північної Америки. У лютому 1998&nbsp;р. у Нью-Йорку відбулася прем'єра драматичної сцени ([[моноопера|моноопери]]) для мецо-сопрано та камерного ансамблю «[[Клітемнестра]]» за однойменною поемою Оксани Забужко (композитор: [[Балей Вірко Петрович|Вірко Балей]], переклад англійською: Ліса Сапінкопф (Lisa Sapinkopf))<ref>{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=S2O8sassW9g|title=«Клітемнестра» на youtube.com|accessdate=11 березня 2016|archive-date=13 жовтня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211013231053/https://www.youtube.com/watch?v=S2O8sassW9g}}</ref>.
* 2001 року на Київській студії хронікально-документальних фільмів знято експериментальний фільм «[[Хроніки від Фортінбраса]]» за мотивами однойменної збірки есеїв (режисерка [[Чепелик Оксана Вікторівна|Оксана Чепелик]]).
* Поезії Забужко покладені на музику багатьма українськими та зарубіжними композиторами. З 2012&nbsp;р. письменниця співпрацює з гуртом «[[Сестри Тельнюк|Тельнюк: Сестри]]», п'ятий концертний альбом якого «[[Дорога зі скла: LIVE]]» створено головно на її вірші<ref>{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=KpQzWEhiyWY|title=ТЕЛЬНЮК: Сестри — Дорога зі скла I (live at the Glenn Gould Studio)|accessdate=11 березня 2016|archive-date=28 грудня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201228173429/https://www.youtube.com/watch?v=KpQzWEhiyWY}}</ref>. 2015 року Чеське Радіо Влтава (Прага) підготувало театралізовану аудіоверсію роману «[[Музей покинутих секретів]]» (драматичний цикл із 15 передач, чеський переклад: [[Рита Кіндлерова|Ріта Кіндлерова]], режисер: Петр Манчал)<ref>[https://www.radioservis-as.cz/archiv15/03_15/03_nalad.htm V muzeu opuštěných tajemství] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160312035740/https://www.radioservis-as.cz/archiv15/03_15/03_nalad.htm|date=12 березня 2016}} {{ref-cz}}</ref>.
*[https://youtube.com/watch?v=V9b9AUBppPI Українська читанка] (фільм про письменницю 2016 року) {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170219055937/https://www.youtube.com/watch?v=V9b9AUBppPI&t=2s |date=19 лютого 2017 }}

== Бібліографія ==

=== Поезія ===

* Травневий іній (1985)
* Дириґент останньої свічки (1990)
* Автостоп (1994)
* Новий закон Архімеда (2000)
* Друга спроба. Вибране (2005)
* Вибрані вірші 1980—2013 (2013)

=== Проза ===

* [[Польові дослідження з українського сексу]] (роман) (1996)
* [[Казка про калинову сопілку]] (повість) (2000)
* Сестро, сестро (оповідання та повісті) (2003)
* Книга Буття, глава четверта (повісті) (2008)
* [[Музей покинутих секретів]] (роман) (2009)
* Тут могла б бути ваша реклама (оповідання) (2014)
* Після третього дзвінка вхід до зали забороняється (2017)

=== Есеїстика, публіцистика, мемуари ===

* Дві культури (1990)
* Хроніки від Фортінбраса (1999)
* Репортаж із 2000-го року (2001)
* [[Let my people go (книга)|Let my people go]]: 15 текстів про українську революцію (2005)
* Вибране листування на тлі доби. 1992—2002 (з Юрієм Шевельовим) (2011)
* З мапи книг і людей (2012)
* [[Український палімпсест]]: Оксана Забужко у розмові з [[Іза Хруслінська|Ізою Хруслінською]] (2014)
* [[І знов я влізаю в танк…]]. Вибрані тексти 2012—2016: статті, есе, інтерв'ю, спогади (2016)
* Ієрихонські трубачі. Код Гурніка (у співавторстві з [[Ілля Гурнік|Іллею Гурніком]]) (2019)
* [[Планета Полин]] (2020)
* [[Найдовша подорож]] (2022)

=== Філософські праці ===
* Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період (1992)
* [[Шевченків міф України]]: Спроба філософського аналізу (1996)
* Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій (2007)

=== Проєкти ===
* Літопис самовидців: Дев'ять місяців українського спротиву / [автор проекту О. Забужко; упорядник Т. Терен; передмова [[Алексієвич Світлана Олександрівна|С. Алексієвич]]; ілюстратор О. Клачинська].&nbsp;— Київ: [[Видавничий дім «Комора»|Комора]], 2014.&nbsp;— 310, [23] с., кольор. іл.&nbsp;— ISBN 978-966-97403-2-8

=== Переклади ===
* [[Алексієвич Світлана Олександрівна|''Світлана Алексієвич'']]. Чорнобиль: хроніка майбутнього / Пер. і післямова О. Забужко.&nbsp;— К.: Факт, 1998.&nbsp;— 194 с.&nbsp;— ISBN 966-727438-1

=== Про Оксану Забужко ===
* Кость Гарбарчук. «[https://www.volyn.com.ua/news/117082-hospody-iak-ia-otsiu-200-hryvnevu-kupiuru-nenavydzhu-z-iunoiu-leseiu-ukrainkoiu Господи, як я оцю 200-гривневу купюру ненавиджу&nbsp;— з юною Лесею Українкою…] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190228070031/https://www.volyn.com.ua/news/117082-hospody-iak-ia-otsiu-200-hryvnevu-kupiuru-nenavydzhu-z-iunoiu-leseiu-ukrainkoiu |date=28 лютого 2019 }}». Газ. «Волинь», 6 грудня 2018&nbsp;р., с. 20.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела інформації ==
* [http://www.zabuzhko.com Персональний сайт Оксани Забужко] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140925063414/http://zabuzhko.com/ |date=25 вересня 2014 }}
* [https://web.archive.org/web/20170517025743/http://zabuzhkomuseum.com/ Оксана Забужко. Музей Покинутих Секретів]

== Посилання ==
{{Вікіцитати}}
* [http://blogs.pravda.com.ua/authors/zabuzhko Блог Оксани Забужко] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080109125403/http://blogs.pravda.com.ua/authors/zabuzhko/ |date=9 січня 2008 }}
* [https://web.archive.org/web/20120113095238/http://www.teatrpolonia.pl/spektakl-badania-terenowe-nad-ukrainskim-seksem Badania terenowe nad ukraińskim seksem] {{ref-pl}}
* [http://www.amazon.com/Oksana-Zabuzhko/e/B00423WOVO/ Оксана Забужко на amazon.com] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160313080851/http://www.amazon.com/Oksana-Zabuzhko/e/B00423WOVO/ |date=13 березня 2016 }}

== Виступи, інтерв'ю О.Забужко ==
* [https://rozmova.wordpress.com/category/забужко-оксана/ Оксана Забужко: добірка інтерв'ю] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220320040423/https://rozmova.wordpress.com/category/забужко-оксана/ |date=20 березня 2022 }}
* [http://exlibris.org.ua/text/ukrsex.html Повний текст «Польових досліджень» на сайті Exlibris] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070927191709/http://exlibris.org.ua/text/ukrsex.html |date=27 вересня 2007 }}
* [http://www.day.kiev.ua/2137 «Де немає лицаря, там приходить пахан», інтерв'ю газеті «День», 17.07.1999] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20041228180438/http://day.kiev.ua/2137/ |date=28 грудня 2004 }}
* [https://web.archive.org/web/20050920131705/http://www.vlada.kiev.ua/pravopys/pozytyv/movaipravo.html Мова і право // Хроніки від Фортінбраса, К.: Факт, 1999, 340 с.]
* [https://web.archive.org/web/20060615113038/http://www.zn.kiev.ua/ie/show/429/37460 «В українській культурі не було місця для осмислення екзистенційного досвіду жінки…». Діалог з Дмитром Стусом // Дзеркало тижня, 1.02.2003]
* [https://web.archive.org/web/20051111101712/http://www.zn.kiev.ua/nn/show/541/49729/ «Безкнижна нація&nbsp;— бомба, закладена під майбутнє». Діалог з Яною Дубинянською // Дзеркало тижня, 9.04.2005]
* [https://web.archive.org/web/20060212013341/http://www.zn.kiev.ua/ie/show/575/51935/ «На порозі гуманітарної катастрофи. Культурна політика і державна незалежність». Виступ на президентських слуханнях «Виклики, народжені свободою»]
* [https://web.archive.org/web/20070928115835/http://www.radio.org.ua/pro/?eid=130&id_numb=4046 «Дерусифікація через творчість Оксани Забужко»] ([[Подкаст]] інтерв'ю Оксани Забужко [[Громадське радіо|Громадському радіо]], 19 вересня 2003 року)
* [http://tyzhden.ua/Publication/3505 Дослідниця забутого // Укр. тиждень, №&nbsp;1-2, 15 січня 2010] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111213231002/http://tyzhden.ua/Publication/3505 |date=13 грудня 2011 }}
* [http://zaua.org/pg/article/solodko/read/19459 «Забужко: про секс у криївці, розвал ГУЛАГу упівцями і тотальну забудькуватість українців» // ZaUA.org, 22.03.2010]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://life.pravda.com.ua/book/4cff436727b33/ Оксана Забужко: «Журналістика 90-х померла». Аудіо] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101210193731/http://life.pravda.com.ua/book/4cff436727b33/ |date=10 грудня 2010 }}
* [http://tyzhden.ua/Publication/2799/ Оксана Забужко в конфлікті міфологій // Український тиждень, №&nbsp;3-3, 16 листопада 2007] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130703085858/http://tyzhden.ua/Publication/2799 |date=3 липня 2013 }}
* [http://life.pravda.com.ua/person/2013/10/23/141363/ ''Тетяна Терен''. Оксана Забужко: ХХІ століття буде «жіночим» // Вебресурс Українська правда. Життя&nbsp;— 23.10.2013] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131025053524/http://life.pravda.com.ua/person/2013/10/23/141363/ |date=25 жовтня 2013 }}
* [http://www.kypur.net/oksana-zabuzhko-u-kropyvnytskomu-do-rozvalu-rosiyi-treba-gotuvatysya-video/ Оксана Забужко «До розвалу Росії треба готуватися» // Вебресурс Без Купюр. Відео-Інтерв'ю&nbsp;— 25.11.2017] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191016112443/http://www.kypur.net/oksana-zabuzhko-u-kropyvnytskomu-do-rozvalu-rosiyi-treba-gotuvatysya-video/ |date=16 жовтня 2019 }}
* [https://chytomo.com/oksana-zabuzhko-pro-filosofiiu-movchaznoho-buntu-kateryny-bilokur/ Оксана Забужко про філософію мовчазного бунту Катерини Білокур // Читомо] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220304134909/https://chytomo.com/oksana-zabuzhko-pro-filosofiiu-movchaznoho-buntu-kateryny-bilokur/ |date=4 березня 2022 }}

== Література ==
* Андарачна М. М. Контент жіночності (на матеріалі текстів Оксани Забужко «Сестро, сестро», «Я, Мілена» та повісті «Дівчатка») [Електронний ресурс] / М. М. Андарачна, Ю. М. Єгорова // Наук. зап. Харків. нац. пед. ун-ту ім. Г. С. Сковороди. Серія: Літературознавство. — 2014. — Вип. 1 (1). — С. 3-10. — Режим доступу: <nowiki>http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzl_2014_1(1)__3</nowiki>
* Анісімова Н. П. «…Все іще можна зіграти інакше…»: театралізований «світ навиворіт» у поезії Оксани Забужко [Електронний ресурс] / Н. П. Анісімова // Наук. вісн. Миколаїв. держ. ун-ту ім. В. О. Сухомлинського. Серія: Філол. науки. — 2014. — Вип. 4.14. — С. 7–12. — РеРежим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmduf_2014_4
* Багрійчук Н. Семантика евфемізмів у художньому тексті (на матеріалі збірок творів О. Забужко «Сестро, сестро» та Г. Пагутяк «Захід сонця в Урожі») [Електронний ресурс] // Мовозн. вісн. — 2012. — Вип. 14/15. — С. 342-347. — Режим доступу: [http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mv_2012_14-15_55 http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mv_2012_14-15_]
* Бовсунівська Т. В. Стильовий еклектизм прози Оксани Забужко [Електронний ресурс] // Актуальні проблеми укр. лінгвістики: теорія і практика. — 2009. — Вип. 19. — С. 44-59. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apyl_2009_19_7
* Брега Л. Жіночий простір роману О. Забужко «Музей покинутих секретів» [Електронний ресурс] / Л. Брега // Наук. вісн. Східноєвроп. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. Філол. науки. Літературознавство. — 2014. — № 19. — С. 13-17. — Режим доступу: <nowiki>http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvvnufll_2014_19_5</nowiki>
* Випасняк Г. Іконічність образу національного героя: за романом О. Забужко «Музей покинутих секретів» [Електронний ресурс] // Питання літературознавства. — 2012. — Вип. 85. — С. 121-130. — Режим доступу: <nowiki>http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pl_2012_85_18</nowiki>
* ''[[Агеєва Віра Павлівна|Віра Агеєва]].'' Жінка-авторка як інопланетянка. Літературний скандал як проблема рецепції. Казка про нежіночий простір // А [http://litgazeta.com.ua/articles/novitnij-ukrayinskyj-muzej/ Музей] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160422223756/http://litgazeta.com.ua/articles/novitnij-ukrayinskyj-muzej/ |date=22 квітня 2016 }}
* [http://magazines.russ.ru/druzhba/2010/9/ma16.html ''Елена Мариничева.'' Разминированная память // Дружба народов.&nbsp;— 2010.&nbsp;— №&nbsp;9] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160422051338/http://magazines.russ.ru/druzhba/2010/9/ma16.html |date=22 квітня 2016 }}{{ref-ru}}
* [http://gazeta.dt.ua/CULTURE/intelektualniy_roman_oksani_zabuzhko.html ''Наталя Партач.'' Інтелектуальний роман Оксани Забужко  Тижня] [http://uamoderna.com/demontazh-pamyati/rutar-collective-memory «Музей покинутих секретів»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170308230617/http://uamoderna.com/demontazh-pamyati/rutar-collective-memory|date=8 березня 2017}}
* ''Ва[[Скуратівський Вадим Леонтійович|дим Скуратівський]].'' Нельотна погода. Замість передмови та замість монографії // Збужко О. Сестро, сестро.&nbsp;— К., 2003.
* Гайдученко Г. Емоційно-експресивна функція оказіоналізмів у прозі Оксани Забужко [Електронний ресурс] // Наук. вісн. Херсон. держ. ун-ту. Серія: Лінгвістика. — 2014. — Вип. 21. — С. 200-204. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvkhdu_2014_21_51
* Грачова Т. Феномен поетичного мислення О. Забужко у контексті постмодерного літературного простору [Електронний ресурс] // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. — 2011. — Вип. 16. — С. 84-86. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/spml_2011_16_21
* Гундорова Т. Феміністичний постмодерн: Оксана Забужко // Післячорнобильська бібліотека : український літературний постмодернізм : [монографія] / Тамара Гундорова. — К. : Критика, 2013. — С. 209-222.
* Давидова А. В. Роман О. Забужко «Музей покинутих секретів» у світлі літературної критики [Електронний ресурс] // Наук. зап. Харків. нац. пед. ун-ту ім. Г. С. Сковороди. Серія: Літературознавство. — 2013. — Вип. 2 (2). — С. 41-47. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzl_2013_2(2)__9
* Задорожна О. С. «Феміністська» поетика творів Оксани Забужко [Електронний ресурс] // Літературозн. студії. — 2015. — Вип. 43 (1). — С. 229-236. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lits_2015_43(1)__32
* Кизима Т. Взаємодія концептів Світове Дерево і Людина в поетичній мові Оксани Забужко [Електронний ресурс] // Лінгвістичні студії. — 2011. — Вип. 22. — С. 277-281. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/lingst_2011_22_57
* Клепуц Л. Особливості емансипаційної функції ненормативної лексики у творчості Оксани Забужко і Анжели Картер [Електронний ресурс] / Леся Клепуц // Літературозн. обрії. Праці молод. учених. — 2010. – Вип. 16. – С. 247-252. – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/30988/51-Kleputs.pdf?sequence=1a
* Кметь В. Фольклорні мотиви у творчості Оксани Забужко [Електронний ресурс] / Кметь Вікторія // Література. Фольклор. Проблеми поетики / Київ. нац. ун-ті ім. Т. Шевченка. — 2011. — Вип. 35: Присвячений дослідженню творчої спадщини Л. Ф. Дунаєвської. – С. 234-242. – Режим доступу:http://philology.knu.ua/files/library/folklore/35/33.pdf
* Ковінько М. В. Специфіка функціонування авторської маски в оповіданні О. Забужко «Інструктор з тенісу» [Електронний ресурс] // Літературознавчі студії. — 2015. — Вип. 1 (1). — С. 265-273. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lits_2015_1(1)__29
* Кудіна Н. Морфологічні вираження просторових відношень в українській мові (на матеріалі «Казки про калинову сопілку» Оксани Забужко) [Електронний ресурс] // Вісн. Львів. ун-ту. Серія філол. — 2012. — Вип. 56 (1). — С. 109-114. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlnu_fil_2012_56(1)__15
* Лебединцева Н. Офелія як контекст: коло «вічного вигнання» у поетичній інтерпретації О. Забужко / Лебединцева Наталія // Ренесансні студії. – 2016. – Вип. 25/26. – С. 119-132.
* Левчук І. Топонімікон роману Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу» [Електронний ресурс] / І. Левчук, Т. Шепелюк // Волинь філологічна: текст і контекст. — 2012. — Вип. 14. — С. 105-111. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vftk_2012_14_14
* Масенко Л. «Код Лесі Українки» в художньому дискурсі Оксани Забужко [Електронний ресурс] // Київ. полоніст. студії. — 2012. — Т. 19. — С. 187-191. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kps_2012_19_30
* Москвич Ю. В. Образ міста в поезії О. Забужко [Електронний ресурс] // Вісн. Луган. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Філол. науки. — 2013. — № 2 (1). — С. 51-57. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vluf_2013_2(1)__11
* Печерских Л. О. «Музей покинутих секретів» О. Забужко у жанровій системі українського постмодерного роману [Електронний ресурс] // Наук. зап. Харків. нац. пед. ун-ту ім. Г. С. Сковороди. Серія: Літературознавство. — 2011. — Вип. 3 (2). — С. 155-164. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzl_2011_3(2)__22
* Похилюк О. М. Евфемізми в романі О. Забужко «Музей покинутих секретів» [Електронний ресурс] // Мова і культура. — 2011. — Вип. 14, т. 1. — С. 347-353. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mik_2011_14_1_61
* ''Стешин І. О.'' Художнє втілення феміністичної ідеї в найновішій британській і українській прозі (А.Картер, О.Забужко). Автореф. дис. …канд. філол. наук.&nbsp;— Тернопіль, 2002.
* ''[[Таран Людмила Василівна|Людмила Таран]] (ред.).'' Сад Артеміди. Жінка як текст: [[Емма Андієвська]], [[Павличко Соломія Дмитрівна|Соломія Павличко]], Оксана Забужко: фрагменти творчості і контексти.&nbsp;— Київ: Факт, 2002.
* ''Тебешевська-Качак Т.'' Автобіографізм як принцип нарації та характеротворення у прозі Оксани Забужко // Слово і час.&nbsp;— 2004.&nbsp;— №.2.
* ''[[Ушкалов Леонід Володимирович|Леонід Ушкалов]].'' Дзеркала Оксани Забужко // Ушкалов Л. Сковорода та інші: Причинки до історії української літератури.&nbsp;— К., 2007.
* ''Філоненко С.'' Концепція особистості жінки в українській жіночій прозі 90-х років XX століття.&nbsp;— К.&nbsp;— Ніжин, 2006.
* ''[[Шевельов Юрій Володимирович|Шерех (Шевельов) Ю.]]'' Куди пролягає траса // Шевельов Ю. З історії незакінченої війни.&nbsp;— К., 2009.
* ''Mark Andryczyk.'' The Intellectual as Hero in 1990s Ukrainian Fiction // University of Toronto Press, 2012.
* ''Bohachevsky-Chomiak M.'' «Notre Dame d'Ukraine: Ukrajinka v konflikti mifolohii. By Oksana Zabuzhko» // Slavic Review.&nbsp;— Vol. 68.&nbsp;— No. 3 (Fall 2009).{{ref-en}}
* ''Chernetsky V.'' «Confronting Traumas: The Gendered/Nationed Body as Narrative and Spectacle». In: Chernetsky V. Mapping Postcommunist Cultures: Russia and Ukraine in the Context of Globalization.&nbsp;— McGill-Queen's University Press, 2007.{{ref-en}}
* [http://wyborcza.pl/1,76842,8590481,Ukraina_bez_tabu.html?disableRedirects=true ''Czech M.'' Ukraina bez tabu // Gazeta Wyborcza, 01.11.2010] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160531112618/http://wyborcza.pl/1,76842,8590481,Ukraina_bez_tabu.html?disableRedirects=true |date=31 травня 2016 }}{{ref-pl}}
* [https://www.blaetter.de/archiv/jahrgaenge/2012/mai/kassandra-aus-kiew ''Achim Engelberg.'' Kassandra aus Kiev // Blätter für deutsche und internationale politik, Mai 2012] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160407061214/https://www.blaetter.de/archiv/jahrgaenge/2012/mai/kassandra-aus-kiew |date=7 квітня 2016 }}{{ref-de}}
* ''Hrycak A., Rewakowicz M.G.'' «Feminism, Intellectuals and the Formation of Micro-Publics in Postcommunist Ukraine» // Studies in East European Thought.&nbsp;— Vol. 61.&nbsp;— No. 4 (2009): 311—333 {{ref-en}}
* [http://languagehat.com/the-bookshelf-the-museum-of-abandoned-secrets/ Languagehat: The Museum Of Abandoned Secrets] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160422073059/http://languagehat.com/the-bookshelf-the-museum-of-abandoned-secrets/ |date=22 квітня 2016 }}{{ref-en}}
* ''Serguei Alex Oushakine''. Introduction: Wither the intelligentsia: the end of the moral elite in Eastern Europe // Studies in East European Thought 61 (2009): 243-8.
* [http://www.nzz.ch/scharf-beobachtete-ukraine-1.8265566 ''Ilma Rakuse.'' Scharf beobachtete Ukraine // Neue Zürcher Zeitung, 04.11.2010] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160423042225/http://www.nzz.ch/scharf-beobachtete-ukraine-1.8265566 |date=23 квітня 2016 }}{{ref-de}}
* ''Maryna Romanets.'' Erotic Assemblages: Field Research, Palimpsests, and What Lies Beneath // Journal of Ukrainian Studies, vol. 26, 1-2 (2002): 273-85.
* [http://www.bookpleasures.com/websitepublisher/articles/5618/1/The-Museum-Of-Abandoned-Secrets-Reviewed-By-Janet-Walker-of-Bookpleasurescom/Page1.html#.Vv2i-pyLSrc ''Janet Walker.'' The Museum Of Abandoned Secrets] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160407105244/http://www.bookpleasures.com/websitepublisher/articles/5618/1/The-Museum-Of-Abandoned-Secrets-Reviewed-By-Janet-Walker-of-Bookpleasurescom/Page1.html#.Vv2i-pyLSrc |date=7 квітня 2016 }}{{ref-en}}

{{Шевченківська премія з літератури}}
{{Лауреати премії Антоновичів}}
{{Забужко Оксана Стефанівна}}
{{Золоті письменники України}}
{{Бібліоінформація|#AFD6FF }}
{{портали|Сучасна українська література|Філософія|Біографії|Фемінізм|Волинська область|Україна}}

[[Категорія:Українські письменниці]]
[[Категорія:Українські поетеси]]
[[Категорія:Українські есеїсти]]
[[Категорія:Українські критики]]
[[Категорія:Українські феміністки]]
[[Категорія:Члени КПРС]]
[[Категорія:Члени Спілки письменників СРСР]]
[[Категорія:Учасниці Революції на граніті]]
[[Категорія:Українські жінки-філософи]]
[[Категорія:Українські шевченкознавці]]
[[Категорія:Учасниці Помаранчевої революції]]
[[Категорія:Випускники філософського факультету КНУ]]
[[Категорія:Викладачі Гарвардського університету]]
[[Категорія:Освітянки США]]
[[Категорія:Стипендіати програми Фулбрайта]]
[[Категорія:Лауреати літературної премії імені Миколи Гоголя]]
[[Категорія:Лавреатки премії Жінка III тисячоліття]]
[[Категорія:Українські революціонерки]]
[[Категорія:Оксана Забужко]]
[[Категорія:Письменниці-феміністки]]
[[Категорія:Українські літературознавці]]
[[Категорія:Лесезнавство]]
[[Категорія:Українські публіцисти]]
[[Категорія:Феміністична критика]]
[[Категорія:Літературознавиці]]