Перегляд вихідного коду сторінки Західноукраїнська Народна Республіка

{{Картка:Колишня країна
| native_name = Західноукраїнська Народна Республіка
| conventional_long_name = 
| common_name = України
| continent = Європа
| region = Україна
| country = 
| era = Перша світова війна
| status = 
| government_type = республіка
| year_start = 1918
| year_end = 1919<ref>З 22 січня 1919 року по 21 квітня 1920 року - Автономія у складі УНР. З 21 квітня 1920 року по 15 березня 1923 року - анексія Польщею та партизанська боротьба ЗУНР проти польської анексії. З 15 березня 1923 року - остаточна польська окупація.</ref>
| date_start = [[19 жовтня]]&nbsp;— [[13 листопада]] [[1918]]
| date_end = [[18 липня]] [[1919]]
| event_start = [[Листопадовий чин|Утворення]]
| event_end = Повне завоювання
| event1 = [[Польсько-українська війна (1918—1919)|Польсько-українська війна]]
| date_event1 = [[2 листопада]] [[1918]]&nbsp;— [[18 липня]] [[1919]]
| event2 = [[Румунська окупація Північної Буковини]]
| date_event2 = [[9 листопада]]-[[2 грудня]] [[1918]]
| event3 = [[Акт Злуки|Злука]]
| date_event3 = [[22 січня]] [[1919]]
| p1 = Австро-Угорщина
| flag_p1 = Flag_of_Austria-Hungary_(1869-1918).svg
| s1 = Українська Народна Республіка
| flag_s1 = Flag_of_Ukraine.svg
| s2 = [[Польська Республіка (1918—1939)|Польська Республіка]]
| flag_s2 = Flag of Poland.svg
| s3 = [[Перша Чехословацька Республіка|Чехословацька Республіка]]
| flag_s3 = Flag of Czechoslovakia.svg
| s4 = Королівство Румунія
| flag_s4 = Flag of Romania.svg
| symbol = 
| symbol_type = 
| image_flag = Flag of Ukraine.svg
| image_coat = ZUNR coa.svg
| coa_size = 85px
| national_motto = 
| national_anthem = 
| image_map = Location of the WUPR.png
| image_map_caption = Західноукраїнська Народна Республіка в 1918 році|
| capital = [[Львів]] <small>''(де-юре)''<br />[[Тернопіль]] <small>''(де-факто)''</small><br />[[Івано-Франківськ|Станиславів]] <small>''(де-факто)''</small><br />[[Бучач]] <small>''(де-факто)''</small><br />[[Чортків]] <small>''(де-факто)''</small><br />[[Заліщики]] <small>''(де-факто)''</small><br />[[Відень]]'' <small>(у вигнанні)''|
| common_languages = [[Українська мова|Українська]]
| currency = |
| title_leader = [[Президент]]
| leader1 = [[Петрушевич Євген Омелянович|Євген Петрушевич]]|
| today = {{flagcountry|Ukraine}}<br/>{{flagcountry|Poland}}<br/>{{flagcountry|Slovakia}}<br/>{{flagcountry|Romania}}
}}
{{Українська історія}}
'''Західноукраїнська Народна Республіка''' (за тодішнім правописом: ''Західно-Українська Народня Република''<ref>[[Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії|Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії, ухвалений Українською Національною Радою на засіданню дня 13 падолиста 1918&nbsp;р.]] // Західно-Українська народна республіка 1918—1923. Документи і матеріали.&nbsp;— Т.2.&nbsp;— Івано-Франківськ&nbsp;: Лілея-НВ, 2003.&nbsp;— С. 6.</ref><ref>''Добржанський О., Старик В.'' Змагання за українську державність на Буковині (1914—1921&nbsp;рр.): док. і матеріали.&nbsp;— Чернівці&nbsp;: Чернівецька обл. друк., 2009.&nbsp;— С. 324.</ref>, '''ЗУНР''', до [[13 листопада]] [[1918]]&nbsp;— '''Украї́нська Держа́ва'''<ref>[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0007300-18 Проклямація Української Національної Ради від 19 жовтня 1918 року ]</ref><ref>[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0008300-18 Відозва Української Національної Ради від 1 листопада 1918 року]</ref>)&nbsp;— назва держави, що фактично проіснувала протягом 1918—1919 років на території [[Західна Україна|Західної України]] зі столицею у [[Львів|Львові]]. Постала після [[Перша світова війна|Першої світової війни]] під час [[розпад Австро-Угорської імперії|розпаду Австро-Угорської імперії]].

19 жовтня 1918 року оголошена «Проклямація [[Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної Республіки|Української Національної Ради]]<nowiki/>» про створення Української держави в [[Українська етнічна територія|українських етнічних землях]] Австро-Угорщини. 13 листопада 1918 року [[Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної Республіки|УНРада]] затвердила Конституційні основи новоствореної держави&nbsp;— «[[Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії]]», нова держава отримала назву «'''Західноукраїнська Народна Республіка'''».

ЗУНР охоплювала територію заселену українцями: [[Галичина|Східну Галичину]], [[Буковина|Буковину]] й [[Закарпаття]]. [[1 листопада]] Польща розпочала [[Польсько-українська війна (1918—1919)|польсько-українську війну]], Польщу в ній підтримували країни [[Антанта|Антанти]], насамперед [[Третя французька республіка|Французька республіка]]. [[22 січня]] [[1919]] року відбулася [[Акт Злуки|злука]]: ЗУНР об'єдналася з [[Українська Народна Республіка|Українською Народною Республікою]] та отримала назву '''Західна Область Української Народної Республіки''' (ЗОУНР). Окупована [[18 липня]] [[1919]] року в ході польсько-української війни. Території ЗУНР були [[Анексія|анексовані]] Польщею, [[Королівство Румунія|Королівством Румунія]] і [[Перша Чехословацька Республіка|Чехословацькою Республікою]].
20 грудня 1919&nbsp;р. Євген Петрушевич за підтримки Уряду ЗУНР у вигнанні розірвав Акт Злуки з УНР.
До [[15 березня]] [[1923]] року уряд ЗУНР перебував в [[еміграція|еміграції]].
[[Файл:Західноукраїнська республіка у 1919 році.png|ліворуч|міні|ЗУНР у 1919 році]]

== Історія ==

Напередодні [[Перша світова війна|Першої світової війни]] велика частина українських земель&nbsp;— [[Східна Галичина]], [[Буковина]] і [[Закарпаття]]&nbsp;— перебували у складі [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]]. Коли в жовтні [[1918]] року в умовах воєнної поразки австро-німецького блоку та національно-визвольної боротьби народів Австро-Угорська імперія розпалася на декілька незалежних держав, і українці почали робити рішучі заходи зі створення власної держави на західноукраїнських землях.

Наприкінці вересня [[1918]] року у [[Львів|Львові]] було сформовано [[Центральний Військовий Комітет]] (за іншими даними, Український Генеральний Військовий Комісаріат (УГВК)), який розпочав роботу з підготовки збройного повстання. У жовтні [[1918]]&nbsp;р. головою комісаріату було призначено сотника [[Українські січові стрільці|Легіону Українських січових стрільців]] [[Вітовський Дмитро Дмитрович (батько)|Дмитра Вітовського]].

[[18 жовтня]] [[1918]]&nbsp;р. у Львові розпочалась [[Конституанта]]&nbsp;— представницькі збори всіх українських депутатів австрійського парламенту, коли з українських послів [[Галицький сейм|Галицького]] і [[Буковинський крайовий сейм|Буковинських сеймів]], представників політичних партій Галичини й Буковини, духівництва (близько 500 осіб<ref>''Литвин М., Науменко К''. Історія ЗУНР…&nbsp;— С. 28.</ref>) і студентства було утворено [[Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної Республіки|Українську Національну Раду]] (УНРада)&nbsp;— політичний представницький орган українського народу в [[Австро-Угорщина|Австро-Угорській імперії]]<ref>{{Cite web |url=http://www.uazakon.com/documents/date_5r/pg_ifwzxr.htm |title=Статут Української Національної Ради, прийнятий у Львові 18 жовтня 1918 року |accessdate=12 травня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111120165050/http://uazakon.com/documents/date_5r/pg_ifwzxr.htm |archivedate=20 листопада 2011 |deadurl=yes }}</ref>.

[[19 жовтня]] [[1918]]&nbsp;р. УНРада проголосила Українську державу&nbsp;— початково в складі трансформованої на конфедерацію незалежних держав всіх складових націй Австрійської імперії&nbsp;— на всій українській етнічній території Галичини, Буковини і Закарпаття<ref>{{Cite web |url=http://www.uazakon.com/documents/date_5r/pg_ifwzxd.htm |title=Проклямація Української Національної Ради від 19 жовтня 1918 року |accessdate=12 травня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111120161855/http://uazakon.com/documents/date_5r/pg_ifwzxd.htm |archivedate=20 листопада 2011 |deadurl=yes }}</ref><ref>[[Діло (газета)|Дїло]].&nbsp;— 1918.&nbsp;— [http://libraria.ua/issue_view.php/issue-3429/Діло/1918-10-20_N239/ Ч. 239 (9799)]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} (20 жовтня).&nbsp;— С. 1.</ref> (буковинці підтримали проголошення незалежності на [[Буковинське віче|Буковинському Віче]]). Було вирішено виробити демократичну [[Проект Конституції Західноукраїнської Народної Республіки|конституцію]] та обрано [[президент]]а Української Національної Ради, яким став [[Петрушевич Євген Омелянович|Євген Петрушевич]].

Та [[31 жовтня]] [[1918]]&nbsp;р. у Львові стало відомо про приїзд до міста [[Польська ліквідаційна комісія|Польської ліквідаційної комісії]] (створена [[28 жовтня]] [[1918]]&nbsp;р. у [[Краків|Кракові]] 23 послами Райхсрату<ref>''Литвин М.'' Польська ліквідаційна комісія // {{ЕІУ|8|379}}</ref>), яка мала перебрати від австрійського намісника владу над Галичиною&nbsp;— і включити її до складу Польщі. УНРада поставила перед австрійським урядом питання про передачу їй всієї повноти влади у Галичині та Буковині. Проте австрійський намісник Галичини генерал [[Карл фон Гуйн]] відповів категоричною відмовою делегації в складі: [[Левицький Костянтин Антонович|Кость Левицький]], [[Кивелюк Іван|Іван Кивелюк]], о. [[Стефанович Олександр|Олександр Стефанович]], [[Голубович Сидір Тимофійович|Сидір Голубович]], [[Цегельський Лонгин Михайлович|Лонгин Цегельський]], [[Баран Степан Іванович|Степан Баран]].<ref>''Гуцуляк М.'' Перший листопад 1918 на Західних землях України.&nbsp;— Київ&nbsp;: Либідь, 1993.&nbsp;— іл.&nbsp;— С. 49.&nbsp;— ISBN 5-325-00302-X.</ref> Тоді на вечірньому засіданні УГВК (Українського Генерального Військового Комісаріату) [[31 жовтня]] [[1918]]&nbsp;р. було вирішено взяти владу у Львові збройним шляхом.

=== Листопадовий зрив ===
{{main|Листопадовий чин}}
У ніч з [[31 жовтня]] на [[1 листопада]] [[1918]]&nbsp;р. стрілецькі частини, очолювані полковником [[Вітовський Дмитро Дмитрович (батько)|Дмитром Вітовським]], зайняли всі найважливіші урядові установи у місті (крім [[Головний залізничний вокзал (Львів)|залізничного вокзалу]], що стало однією з помилок і причиною втрати Львова). Формальне перебрання влади відбулось після полудня; зокрема, після підписання протоколу намісник Гуйн передав всю владу заступнику [[Децикевич Володимир|Володимиру Децикевичу]], той&nbsp;— на основі цісарського маніфесту від 16 жовтня 1918&nbsp;р.&nbsp;— Українській Національній Раді.<ref>''Литвин М., Науменко К''. Історія ЗУНР…&nbsp;— С. 36-37.</ref>

=== Діяльність [[Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної Республіки|УНРади]] ===
[[Файл:Osnovy zakon ZUNR.jpg|міні|Документ «Тимчасового основного закону»]]
[[9 листопада]] [[1918]]&nbsp;р. УНРада утворила свій тимчасовий виконавчий орган, якого [[13 листопада]] [[1918]]&nbsp;р. було перетворено на уряд&nbsp;— [[Державний секретаріат ЗУНР]].

[[13 листопада]] [[1918]]&nbsp;р. УНРадою затвердила Конституційні основи новоствореної держави&nbsp;— «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії»<ref>{{Cite web |url=http://www.archives.gov.ua/Sections/AktZl/Revolution_1917-1921_p2/index.php?87#photo |title=Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії, ухвалений Українською Національною Радою на засіданню 13 падолиста 1918 |accessdate=12 лютого 2014 |archive-date=22 лютого 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140222050110/http://www.archives.gov.ua/Sections/AktZl/Revolution_1917-1921_p2/index.php?87#photo }}</ref>, згідно з яким вона отримала назву «Західноукраїнська Народна Республіка». Закон визначав територію ЗУНР, яка включала українські етнічні землі і охоплювала [[Галичина|Галичину]], [[Буковина|Буковину]] і [[Закарпаття]]. Територія ЗУНР становила 70 тис. км², населення&nbsp;— 6&nbsp;млн осіб. Затверджено опис герба держави&nbsp;— золотий Лев на синьому тлі, та прапор&nbsp;— синьо-жовтий. Національним меншинам на території ЗУНР гарантувалися рівні права з українським населенням.

Межі ЗУНР були встановлені за мапою «Етнографічна карта Австрійської монархії» (1855&nbsp;р.) [[Карл Черніг|Карла Черніга]].

[[Файл:Stamp Western Ukraine 1919 5h.jpg|left|140px|thumb|Поштова марка ЗУНР ''(травень 1919)'']]

Тимчасовий Основний закон ЗУНР був з часом доповнений цілим рядом законів: про організацію війська ([[13 листопада]] [[1918]]&nbsp;р.), тимчасову адміністрацію ([[15 листопада]] [[1918]]&nbsp;р.), тимчасову організацію судівництва ([[16 листопада]] і [[21 листопада]] [[1918]]&nbsp;р.), державну мову ([[1 січня]] [[1919]]&nbsp;р.), шкільництво ([[13 лютого]] [[1919]]&nbsp;р.), громадянство ([[8 квітня]] [[1919]]&nbsp;р.), земельну реформу ([[14 квітня]] [[1919]]&nbsp;р.).

=== Початки дипломатії ===
1 листопада 1918&nbsp;р. УНРада розпочала розсилати телеграфні ноти про утворення Української держави. Виявилося це непростою справою, оскільки засоби зв'язку західних держав відмовились вступати в будь-які контакти з урядом «неіснуючої» держави. Допоміг вирішити це питання шведський уряд і його посольства, які передали державам світу ноти президента Е. Петрушевича. 26 листопада 1918&nbsp;р. було надіслано дипломатичну ноту президенту США [[Вудро Вільсон]]у. Для протидії польській шовіністичній інформації наприкінці 1918&nbsp;р. у «Французькому готелі» Відня розмістилася Українська пресова служба, яка невдовзі стала головним українським інформаційно-пропагандистським осередком у Європі. До червня 1919&nbsp;р. його утримувало посольство ЗУНР, потім перебувало під опікою віденського посольства УНР (до осені 1920&nbsp;р.).<ref>''Литвин М., Науменко К''. Історія ЗУНР… с. 120—122</ref>

Наслідком активної зовнішньополітичної діяльності ЗУНР стало відкриття посольств в [[Перша Австрійська Республіка|Австрійській республіці]], [[Угорщина|Угорщині]] і [[Німеччина|Німеччині]] й дипломатичних представництв у [[Перша Чехословацька Республіка|Чехословацькій республіці]], [[Канада|Канаді]], [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Бразильська Стара республіка|Бразильській республіці]], [[Королівство Італія (1861—1946)|Королівстві Італія]] та ін.

=== Польсько-українська війна ===
{{main|Польсько-українська війна (1918—1919)}}
[[Файл:West-Ukraine 1918.jpg|міні|316x316px|Мапа територій, що на них претендувала ЗУНР, та сучасних кордонів (білою лінією).]]

До нової Української держави єврейське, німецькомовне та частина польського населення поставилися лояльно, інша частина [[поляки|поляків]] за підтримки [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщі]] розпочали [[Польсько-українська війна (1918—1919)|воєнні дії проти української влади]]. Одночасно [[Румунія|румунські]] війська перейшли кордони ЗУНР і, попри опір населення, [[11 листопада]] зайняли [[Чернівці]], а згодом й усю [[Північна Буковина|Північну Буковину]].
[[Файл:Memorial ZUNR, Lviv.JPG|міні|293x293px|Пам'ятна дошка, [[Народний Дім (Львів)|Народний Дім]], Львів, осінь 2014]]
[[Файл:Ternopil' 13.jpg|міні|220x220px|Старий [[Тернопіль]]. Майдан біля театру. Позаду&nbsp;- будівля держсекретаріату ЗУНР]]
[[Файл:ZUNR residence. Ternopil'.jpg|міні|220x220px|Тернопільська ЗОШ №&nbsp;4. У цій будівлі у [[листопад]]і-[[Грудень|грудні]] 1918 року діяв уряд ЗУНР]]
[[Файл:Гімназія Ю.Словацького, фото 1.jpg|міні|220x220px|Меморіальна дошка на фасаді будівлі Тернопільської ЗОШ №&nbsp;4]]
[[21 листопада]] [[1918]]&nbsp;р. унаслідок кровопролитних боїв польські війська захопили [[Львів]] (біля м. [[Перемишль|Перемишля]] не змогли зруйнувати мости і польські війська приїхали на [[Головний залізничний вокзал (Львів)|залізничний вокзал у Львові]]), тому уряд ЗУНР переїхав до [[Тернопіль|Тернополя.]] З [[2 січня]] [[1919]]&nbsp;р. УНРада і уряд ЗУНР перебували у Станиславові (нині&nbsp;— [[Івано-Франківськ]]).

[[4 січня]] [[1919]]&nbsp;р. сформовано новий уряд на чолі з [[Голубович Сидір Тимофійович|Сидором Голубовичем]] і створено Виділ УНРади (складався з 9 членів) під керівництвом Є. Петрушевича.

[[1 грудня]] [[1918]]&nbsp;р. делегація УНРади і представники [[Директорія Української Народної Республіки|Директорії УНР]] підписали у [[Фастів|Фастові]] попередню угоду про об'єднання ЗУНР і [[Українська Народна Республіка|УНР]]<ref>{{Cite web |url=http://www.uazakon.com/documents/date_5r/pg_ifwzxt.htm |title=Передвступний договір, заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові між Українською Народньою Республікою й Західно-Українською Народньою Республікою про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю |accessdate=12 травня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140803204701/http://uazakon.com/documents/date_5r/pg_ifwzxt.htm |archivedate=3 серпня 2014 |deadurl=yes }}</ref> та остаточно схвалену вищим органом держави [[3 січня]] [[1919]]&nbsp;року.

[[21 січня]] [[1919]]&nbsp;р. представники Всекарпатського конгресу [[Клочурак Степан Степанович|Степан Клочурак]] і [[Климпуш Дмитро Іванович|Дмитро Климпуш]] передали уряду ЗУНР у Станиславові рішення населення краю про приєднання до України закарпатських земель.

[[22 січня]] [[1919]]&nbsp;р. у [[Київ|Києві]] відбулося урочисте проголошення [[Акт Злуки|Акту про Злуку]] ЗУНР (Галичина) і УНР (Наддніпрянська Україна) в єдину соборну Українську Народну Республіку. Згідно з законом «Про форму влади в Україні», прийнятим [[Трудовий конгрес України|Трудовим конгресом України]], ЗУНР отримала назву «Західна Область Української Народної Республіки» (ЗО УНР, ЗОУНР). Пізніше (4 грудня 1919&nbsp;р.), тобто ще до підписання [[Варшавський договір (1920)|Варшавського договору 1920 року]] між УНР та Польщею, а надто після неї, цей [[Акт Злуки]] було денонсовано владою ЗУНР-ЗО УНР як протест проти неузгодженості дій з боку [[Петлюра Симон Васильович|Симона Петлюри]] і повідомлено про це представника дипмісії УНР у Варшаві та уряд Польщі<ref>''Литвин М., Науменко К''. Історія ЗУНР…&nbsp;— С. 140.</ref>. Відтоді і, формально, до 1923&nbsp;р. західноукраїнська держава існувала окремішно.

У січні—травні [[1919]]&nbsp;р., попри постійну нестачу зброї, боєприпасів і амуніції [[Українська Галицька армія]] контролювала ситуацію на українсько-польському фронті і поступово витісняла польську армію з території Галичини.

У середині лютого [[1919]]&nbsp;р. [[Українська Галицька армія|УГА]] розпочала [[Вовчухівська операція|Вовчухівську операцію]]. Але наприкінці лютого [[1919]]&nbsp;р. успішний наступ української армії був припинений на вимогу [[Паризька мирна конференція 1919—1920|Паризької мирної конференції]], яка для переговорів з урядом ЗО УНР про умови перемир'я з [[Польща|Польщею]] вислала місію у складі: голова&nbsp;— генерал Бертелемі ([[Франція]]), члени&nbsp;— полковник А. Віярд ([[Велика Британія]]), професор Лорд ([[Сполучені Штати Америки|США]]) і полковник Стабіле ([[Італія]]). Місія поставила вимогу негайного припинення воєнних дій і запропонувала демаркаційну лінію між двома сторонами, на підставі якої 40&nbsp;% Східної Галичини (Львів і [[Дрогобицький нафтовий басейн]]) відходило до Польщі. Уряд ЗУНР цієї пропозиції не прийняв, після чого воєнні дії відновились.

[[13 травня]] [[1919]]&nbsp;р. Найвища Рада країн [[Антанта|Антанти]] зробила нову спробу укласти перемир'я між супротивними сторонами. Цього разу пропозиції міжсоюзницької комісії, яку очолював генерал [[Луїс Бота]], українська сторона прийняла. Проте умови перемир'я, за якими Дрогобицький басейн залишався за ЗУНР, відкинув польський уряд.

У цих умовах [[15 травня]] [[1919]]&nbsp;р. на український фронт у Галичині та Волині кинули сформовану й озброєну у [[Франція|Франції]] 80-тисячну польську армію генерала [[Юзеф Галлер|Ю. Галлера]], яка (у планах Антанти) призначалася лише для боротьби проти більшовиків.

Наприкінці травня уряд починає переїзд зі Станиславова через Бучач, [[Чортків]] до [[Заліщики|Заліщиків]].

На початку червня [[1919]] року польські війська (в тому числі армія генерала Галлера, організована при сприянні [[Антанта|Антанти]]) захопили майже всю Галичину, за винятком терену між [[Дністер|Дністром]] і нижнім [[Збруч]]ем. [[2 червня]] в [[Бучацький монастир|монастирі василіян]] (Бучач) було проведено нараду.<ref>''[[Шанковський Лев|Шанковський Л]].'' Бучаччина в роки визвольної війни 1918—1920 // {{ББ|78}}</ref> У зв'язку з надзвичайно критичним становищем ЗО УНР, коли наступ переважаючих польських військ загрозив існуванню самої галицької держави, [[9 червня]] 1919&nbsp;р. уряд Сидора Голубовича склав свої повноваження, а Виділ УНРади передав всю повноту військової та цивільної влади Є. Петрушевичу, який отримав посаду (титул) [[диктатор]]а ЗО УНР. Для виконання покладених на нього функцій Є. Петрушевич створив при собі тимчасовий виконавчий орган&nbsp;— Раду Уповноважених Диктатора і Військову Канцелярію. Начальним вождем УГА призначили генерала [[Греків Олександр Петрович|Олександра Греківа]].

[[7 червня|7]]—[[28 червня]] [[1919]]&nbsp;р. УГА під командуванням О. Греківа провела [[Чортківська офензива|Чортківський наступ]], внаслідок якого значна частина Галичини була зачищена від польських військ. Проте нестача зброї та боєприпасів змусила УГА протягом червня—липня [[1919]]&nbsp;р. відступити на старі позиції.

[[16 липня|16]]—[[18 липня]] [[1919]]&nbsp;р. УГА відступила за р. [[Збруч]]. Територію ЗО УНР окупували польські війська. З липня до листопада [[1919]]&nbsp;р. місцем перебування керівництва ЗО УНР був [[Кам'янець-Подільський]]. [[12 листопада]] [[1919]] в Кам'янці-Подільському відбулась остання спільна нарада урядів ЗУНР та УНР, на якій Е. Петрушевич запропонував усунути С. Петлюру від керівництва як «нефахівця від оперативних справ». Уранці [[17 листопада]] [[1919|1919&nbsp;р.]] частини [[Збройні сили Польщі|армії Польщі]] зайняли за домовленістю з [[Українська Народна Республіка|УНР]] [[Кам'янець-Подільський]]<ref>''Литвин М., Науменко К''. Історія ЗУНР…&nbsp;— С. 266—267.</ref>.

=== Еміграція керівників, діячів ===

Пізно ввечері [[16 листопада]] [[1919]]&nbsp;р. Є. Петрушевич, полковник [[Василь Вишиваний|В. Вишиваний]], група урядовців ЗУНР, сотня стрільців особистої охорони<ref>''Литвин М., Науменко К''. Історія ЗУНР.-Львів: Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір»,1995.-368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с.267</ref> були змушені переїхати через Румунію до [[Відень|Відня]], де продовжували активну міжнародну діяльність щодо захисту державних інтересів ЗУНР.

Найвища Рада Антанти [[25 червня]] [[1919]]&nbsp;р. (за іншими даними [[29 червня]]), побоюючись наступу більшовиків за р. Збруч, погодилась на тимчасову окупацію польськими військами Східної Галичини, залишивши юридичні права над цією територією за союзними державами.

[[21 листопада]] [[1919]]&nbsp;р. під тиском польської сторони було укладено «Договір між союзними державами і Польщею щодо Східної Галичини», за яким Галичина на 25 років входила до складу Польської держави, зберігаючи статус територіальної автономії. Після закінчення цього терміну статус цих земель мав визначатися шляхом самовизначення місцевого населення.

[[2 грудня]] [[1919]] року представники УНР та Польщі у Варшаві підписали проєкт декларації, за яким УНР віддавала Польщі [[Холмщина|Холмщину]], [[Полісся]], [[Підляшшя]], Західну [[Волинь]], Східну [[Галичина|Галичину]].<ref name="П4"/> [[4 грудня]] [[1919]] року офіційна дипломатична делегація ЗУНР ([[Витвицький Степан|С. Витвицький]], [[Горбачевський Антін|А. Горбачевський]], [[Новаківський Михайло|М.Новаківський]]) заявила посольству УНР у Варшаві та уряду [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської Республіки]] про денонсацію урядом ЗУНР під керівництвом президента та диктатора ЗУНР [[Петрушевич Євген Омелянович|Євгена Петрушевича]] Акту Злуки як протест проти таємних переговорів уряду УНР з урядом Польщі<ref>''Литвин М., Науменко К.'' Історія ЗУНР…&nbsp;— С. 140.</ref>.

[[8 грудня]] [[1919]]&nbsp;р. Найвища Рада Антанти, визнавши східним кордоном [[лінія Керзона|лінію Керзона]], юридично затвердила польську окупацію українських земель: [[Холмщина|Холмщини]], [[Лемківщина|Лемківщини]], [[Підляшшя]] і [[Надсяння]].

[[20 грудня]] 1919 року уповноважений диктатор Є. Петрушевич скликав у Відні засідання уряду ЗУНР, на якому прийняли рішення про одностороннє скасування Акту Злуки.<ref name="П4">''Полянський О.'' Соборність України: територіальний і ментальний аспекти // Вільне життя плюс.&nbsp;— 2017.&nbsp;— №&nbsp;7 (15847) (27 січ.).&nbsp;— С. 4.&nbsp;— (Право і життя).</ref>

[[1 серпня]] 1920 у Відні сформовано закордонний (екзильний) уряд Диктатора ЗУНР, головна мета якого&nbsp;— домагатися відновлення незалежності ЗУНР дипломатичними засобами. Є. Петрушевич склав тимчасовий уряд для Східної Галичини: секретар закордонних справ&nbsp;— [[Витвицький Степан Порфирович|С. Витвицький]], секретар політичної пропаганди&nbsp;— К. Левицький, секретар внутрішніх справ, судівництво&nbsp;— [[Ганінчак Йосип|Йосип Ганінчак]], секретар фінансів і торгівлі&nbsp;— В. Сінгалевич. Сформовано дорадчу раду, до якої входило 7 членів Національної Ради.

Упродовж [[1920]]–[[1923]]&nbsp;рр. уряд ЗУНР і президент Євген Петрушевич постійно ставили перед [[Ліга Націй|Лігою Націй]], Найвищою Радою і Радою Послів держав Антанти питання про ліквідацію польського окупаційного режиму на території республіки і відновлення незалежності ЗУНР. Однак лідери країн Антанти, зацікавлені в існуванні сильної Польської держави як противаги Радянській Росії, не наважувалися прийняти справедливе рішення стосовно цієї проблеми.

11 серпня диктатор ЗУНР Євген Петрушевич додатково включив до складу свого уряду уповноваженого, відомого діяча УНТП [[Перфецький Роман|Романа Перфецького]]&nbsp;— як референта краю&nbsp;— для керівництва соціально-політичними процесами у Галичині.

У березні [[1921]]&nbsp;р. делегація ЗУНР ([[Левицький Костянтин Антонович|Кость Левицький]], [[Ернест Теодор Брайтер|Ернест Брайтер]], [[Назарук Осип Тадейович|Осип Назарук]], Лука Мишуга) висловила рішучий протест проти укладення [[Ризький мир (1921)|Ризького мирного договору 1921&nbsp;р.]]

[[1921]] року Рада Ліги Націй прийняла ухвалу про організацію в [[1922]]&nbsp;р. міжнародної конференції з проблеми міжнародно-правового статусу Галичини.

У квітні-травні [[1922]]&nbsp;р. питання про долю окупованих Польщею українських земель обговорювалось на [[Генуезька конференція|Генуезькій конференції]].

[[Рішення Ради послів держав Антанти щодо східних кордонів Польщі|14 березня 1923&nbsp;р. на засіданні Ради Послів держав Антанти]] були визнані фактичні кордони Польщі на Сході з умовою надання [[автономія|автономії]] для Східної Галичини. Намагаючись змінити рішення Ради Послів, з [[Раймон Пуанкаре|Раймоном Пуанкаре]] зустрічався [[митрополит]] [[Андрей (Шептицький)|Андрей Шептицький]], але безрезультатно.

[[15 березня]] [[1923]]&nbsp;р. екзильний уряд ЗУНР припинив існування. Ця дата вважається кінцевою в новітньому існуванню західноукраїнської державності.

== Устрій ==
[[Файл:Galicja Wschodnia powiaty (ukr) 1910.png|thumb|right|250px|Повіти ЗУНР]]
=== Адміністративно-територіальний устрій ===
Після приєднання Закарпаття, Буковини до складу ЗУНР входили 40 повітів,<ref>''Литвин М., Науменко К''. Історія ЗУНР… с.75</ref> очолюваних [[Комісар|державними повітовими комісарами]]. Спочатку їх обирали громади на повітових Національних Радах, потім це право передали Державному Секретаріату внутрішніх справ. Дорадчим органом при державних повітових комісарах були повітові Українські Національні Ради.<ref>''Литвин М., Науменко К''. Історія ЗУНР… с. 88</ref>

Державні повітові комісари керували фактично всіма цивільними організаціями і справами повіту, окрім війська, суду, залізниць, пошти, телеграфу (ці функції виконували спеціальні повітові та окружні коменданти). Були повіти, де Ради мали вирішальний і контрольний голос; розташовані у прифронтовій смузі взагалі не збирались. Державний секретаріат розробив «Закон про повітові трудові ради», за яким нова адміністрація повітів обиралася загальним голосуванням, комісари ставали їй підконтрольними (не вдалося реалізувати через наступ польських шовіністів).<ref>''Литвин М., Науменко К''. Історія ЗУНР… с. 89</ref>

=== Військово-адміністративний устрій ===
Територія країни була поділена на 3 військові області з центрами у містах [[Львівська військова область ЗУНР|Львові]], Станиславові, [[Тернопільська військова область ЗУНР|Тернополі]]. Вони поділялись на 12 військових округ із центрами у містах: Львові, Перемишлі, Раві-Руській, Самборі, Станиславові, Стрию, Коломиї, Чернівцях, [[Тернопільська військова округа ЗУНР|Тернополі]], Золочеві, [[Чортківський округ (ЗУНР)|Чорткові]], [[Бережани|Бережанах]].<ref>''Полянський О.'' Західна Україна у двох революціях…&nbsp;— С. 42.</ref>

{| class="wikitable"
|-
! № !! Військова область !! Військова округа
|-
| 1|| [[Львівська військова область ЗУНР|Львівська]] || Львівська (5 повітів)<br/>Перемишльська (6 повітів)<br/>Рава-Руська (4 повіти)<br/>Самбірська (4 повіти)
|-
| 2|| [[Станиславівська військова область ЗУНР|Станиславівська]] || Станиславівська (5 повітів)<br/>Коломийська (4 повіти)<br/>Стрийська (5 повітів)<br/>[[Чернівецький округ (ЗУНР)|Чернівецька]] (7 повітів)
|-
| 3|| [[Тернопільська військова область ЗУНР|Тернопільська]] || [[Тернопільська військова округа ЗУНР|Тернопільська]] (4 повіти)<br/>Бережанська (5 повітів)<br/>Золочівська (5 повітів)<br/>[[Чортківський округ (ЗУНР)|Чортківська]] (5 повітів)
|}

=== Громадський порядок ===
{{докладніше|Спецслужби ЗУНР}}
{{докладніше|Державна жандармерія ЗУНР}}
Забезпечувався державною жандармерією. Команду державної жандармерії з центром у Львові було сформовано у листопаді 1918 року. Перший комендант&nbsp;— [[Індишевський Лев|Лев Індишевський]]. У лютому 1919&nbsp;р. його змінив підполковник [[Красіцький Олександр|Олександр Красіцький]]. Команда (згодом&nbsp;— корпус) жандармерії підпорядковувалась безпосередньо Державному Секретаріяту військових справ. Навесні 1919&nbsp;р. нараховувала 6 булавних старшин, 25 сотенних старшин і хорунжих, 1000 заводових жандармів, 4000 пробних (австрійського та українського вишколу), 3000 міліціонерів. Поряд з українцями служили поляки, німці. Територія країни була поділена на 23 відділи жандармерії: [[Львів]], [[Перемишль]], [[Ярослав (місто)|Ярослав]], [[Сянік]], [[Самбір]], [[Рава-Руська]], [[Городок (Львівська область)|Городок Ягайлонський]], [[Дрогобич]], [[Тернопіль]], [[Теребовля]], [[Чортків]], [[Бучач]], [[Броди]], [[Золочів]], [[Бережани]], [[Стрий]], [[Долина (місто)|Долина]], [[Івано-Франківськ|Станиславів]], [[Городенка]], [[Коломия]], [[Заставна]], [[Чернівці]]. Проблемою при формуванні особового складу була недостатня кількість фахових жандармів (діялектне '''шандар'''), формовані відділи міліції часто не виконували своєї функції, в міліціонери часто йшли особи, які не хотіли потрапити на фронт.<ref>''Литвин М., Науменко К''. Історія ЗУНР… с. 88&nbsp;— 90</ref>

У Львові, Гусятині, Щирці, Чорткові, Станиславові, Тернополі діяли відділи єврейської міліції.<ref>''Литвин М., Науменко К''. Історія ЗУНР… с. 90</ref>

== Влада ==
{{докладніше|Державний секретаріат ЗУНР}}

=== Судова влада ===

21 листопада 1918 року Українська Національна Рада видала закон «Про тимчасову організацію судівництва»<ref>Лозинський М. Галичина в рр. 1918—1920/М. Лозинський.&nbsp;— [[Нью-Йорк]], [[1970]].&nbsp;— С. 45-46</ref>, відповідно до якого судова система новоствореної Республіки складалася з трьох ланок: повітових судів, окружних судів і Вищого суду. Як і на [[Українська Народна Республіка|східних землях]], у ЗУНР законодавство колишньої метрополії діяло тільки в тому разі, якщо воно не суперечило інтересам Української держави.

Окрім загальних судів передбачалося створення органів військової юстиції, якими мали стати: окружний військовий суд, обласний військовий суд і Найвищий військовий трибунал<ref>Вісник державних законів і розпоряджень Західної області Української Народної Республіки.&nbsp;— [[1919]].&nbsp;— Випуск 3.&nbsp;— С. 12-18</ref>.

Законодавством ЗУНР встановлено підвищені вимоги до осіб, які мали бажання стати суддями. Зокрема, після закінчення вищого навчального закладу вони були повинні пройти дворічне стажування, і лише після цього мали змогу стати суддями у разі успішного складання спеціального екзамену.<ref>''Ківалов С., Полянський Ю., Косюта М., [[Долежан Валентин Володимирович|Долежан В.]]'' Судоустрій України (підручник).— К.: Юрінком Інтер, 2011.&nbsp;— 384 с.</ref>

== Населення ==

[[Файл:Ukrainians in Austria-Hungary 1911.gif|міні|220x220px|Українці (русини) в Австро-Угорщині, 1911 рік, позначені світло-зеленим кольором]]
Відповідно до Австро-Угорського перепису 1910 року, на території проголошеної Західноукраїнської Народної Республіки мешкало близько 5,4 мільйона осіб. Серед них 3 мільйони 291 тисяча (приблизно 60&nbsp;%) [[українці]]в, 1 мільйон 351 тисяча (приблизно 25&nbsp;%) [[Поляки|поляків]], 660 тисяч (приблизно 12&nbsp;%) [[євреї]]в. Решту становили [[німці]], [[угорці]], [[румуни]], [[чехи]], [[словаки]], [[роми]], [[вірмени]] та інші. У містах і містечках мешкали переважно поляки та євреї, у сільській місцевості в абсолютній більшості переважали українці. Такий розподіл місця прожиття виявився в майбутньому проблемним, тому що зокрема найбільше місто і адміністративний центр регіону [[Львів]] було наполовину<ref>51,2&nbsp;% в 1910&nbsp;р. Водночас в порівнянні євреї та греко-католики становили відповідно 27,8&nbsp;% та 19,1&nbsp;%.</ref> заселене польським населенням та вважалось важливим центром польської культури. Конфлікт за це місто був неминучим.

== Освіта ==
13 лютого 1919 року був прийнятий «Закон про основи шкільництва». Згідно з ним:
* українська мова&nbsp;— основна у всіх державних школах
* публічні школи оголошені державними, вчителі&nbsp;— держ. службовцями
* дозволено засновувати приватні школи (за умови: власник&nbsp;— громадянин ЗУНР, буде виконувати Закони ЗУНР)
* за національними меншостями (поляками, євреями) визнано «право на навчання в школі рідною мовою».
Спеціяльним законом від 14 лютого 1919 року націоналізовано:
* українські приватні гімназії в Долині, Городенці, Копичинцях, Рогатині, Чорткові, Яворові
* учительські жіночі семінарії в Коломиї, Львові, Тернополі.

Всього було відкрито 30 українських середніх шкіл. в тому числі 20 гімназій ([[Бережани]], Борщів, Броди, [[Бучач]], [[Городенка]], Долина, Дрогобич, Золочів, Жовква, [[Коломия]], [[Копичинці]], [[Рогатин]], [[Самбір]], [[Сокаль]], Станиславів, Стрий, Тернопіль, Товмач, Чортків, Яворів), 3 реальні школи (Станиславів, [[Снятин]], Тернопіль), 7 учительських чоловічих і жіночих семінарій (Бережани, Заліщики, Коломия, Самбір, Сокаль, Станиславів, Тернопіль). Українізація проходила з труднощами, бракувало дипломованих вчителів (більшість була в лавах УГА), тому працювали старшокурсники університетів. Було закрито немало старших класів.

У Станиславові безперервно працювали німецька та єврейська державні гімназії. Для поляків залишили польські державні гімназії у Станиславові, Тернополі, Коломиї, Дрогобичі, але вони не діяли, бо не вистачало вчителів, які склали службову присягу.

У листопаді 1918&nbsp;р. діяли школи деревного промислу у Станиславові, Коломиї, кошикарський курс у Коломиї (учням призначено невеликі стипендії). Інші школи, зокрема, машинного слюсарства у Тернополі, рільнича у Городенці, гончарська у Коломиї через пограбування під час війни не діяли. На противагу Львівському університетові у Станиславові було відкрито тимчасові правничі і філософські курси.

21-23 березня 1919 року у Станиславові відбувся з'їзд учителів середніх шкіл.

Функціонували переповнені сирітські притулки у Тернополі, Бродах (28 березня 1919&nbsp;р. відвідав С. Петлюра, виділив для придбання корови, закупівель 10000 гривень), Підкамені та інших містах.<ref>''Литвин М., Науменко К''. Історія ЗУНР… С. 261—263</ref>

== Економіка ==

=== Банкноти ===
ЗУНР не мала власної валюти, а використовувала банкноти [[австро-угорська крона|австро-угорської крони]]. Після Акту Злуки з УНР на кронах, які перебували в обігу, надрукували номінали у гривнях.

Крім того, ще з початку Першої світової війни ряд міст (Львів, Чернівці, Мукачеве, Берегове та ін.) випускали свої місцеві сурогатні банкноти ([[нотгельд]]) з номіналом у кронах (гелерах), гривнях або польських марках, які  були в обігу під час існування ЗУНР і були вилучені лише польською владою в 1920&nbsp;р. Текст на них був виконаний, залежно від політики місцевої влади, німецькою, польською, українською, ідиш, угорською чи російською мовами.

== Оцінки ==
ЗУНР постала як синтеза національно-визвольних змагань українців Галичини, Буковини, Закарпаття. Основною причиною падіння ЗУНР були надзвичайно складні міжнародні обставини, підтримка повоєнною Європою експансіоністських, загарбницьких дій щодо ЗУНР Польщі, Румунії, ЧСР, а також неорганізованість адміністративних структур, відсутність контролю над деякими районами держави<ref name="Полянський"/> і велика нестача матеріальних засобів для армії.<ref name="УГА4">стор. 3347, том 9, [[Енциклопедія українознавства|«Енциклопедія українознавства»]] / Гол. ред. [[Кубійович Володимир Михайлович|В. Кубійович]].&nbsp;— м. [[Париж]]-[[Нью-Йорк]]-[[Львів]]: вид. [[Молоде життя|«Молоде життя»]]-[[НТШ|«НТШ»]]; [[1980]]–[[2000]]&nbsp;р. ISBN 5-7707-4048-5</ref>

У таких складних обставах ЗУНР постала як демократична держава, політичний устрій якої&nbsp;— добра модель тогочасної європейської правової держави. ЗУНР стала прикладом можливого українського державного правопорядку, що ґрунтувався на розумному гуманізмі і поступовому затвердженні демократичних засад у суспільстві. На території ЗУНР за весь час існування не було жодного випадку виступів проти цивільного польського населення, єврейських погромів. Приклад ЗУНР наочно продемонстрував переваги австрійської правової школи над російським правовим нігілізмом.<ref name="Полянський">''О.Полянський.'' Західна Україна у двох революціях… с.49</ref>

ЗУНР створила [[УГА]] існування якої має велике [[Історія України|історичне]] значення<ref name="УГА4"/>: вона відновила українську [[Військова традиція|військову традицію]] на [[Західна Україна|Західних Українських Землях]] і змогла поширити її серед широких мас люду. Інтенсивне плекання цих традицій було головною рушійною силою відновлення збройної боротьби в лавах [[Українська повстанська армія|Української повстанської армії]], [[Українська національна армія|Українській Національній Армії]] та інших українських збройних формаціях у роки [[Друга світова війна|Другої світової війни]]<ref name="УГА4"/>

Також важливим здобутком тодішньої влади було підписання 22 січня 1919 року в Києві Акту про Злуку ЗУНР і УНР в єдину соборну Українську Народну Республіку<ref name=":0">{{Cite news|url=https://ifrankivchanyn.com/uk/news-3858|title=Вийшов друком третій том енциклопедії «Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923»}}</ref>.

== Відображення у творах мистецтва, літератури ==
* Короткометражний фільм Назарія Шпільчака та Святослава Федоріва «Перший день» (2015)

== Див. також ==
* [[Рішення Ради послів держав Антанти щодо східних кордонів Польщі|Рішення Ради послів держав Антанти щодо східних кордонів Польщі від 14 березня 1923&nbsp;р.]]
* [[Галичина]]
* [[Возз'єднання Закарпаття із ЗУНР]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела ==
* Бойко І. Західноукраїнська Народна Республіка та її місце в історії національного державотворення (до 100-річчя проголошення) // Право України. – 2018. – №10. – С.165-184.
* ''Головченко В. І''. Дипломатія Західноукраїнської Народної Республіки // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т. /Редкол.:Л.&nbsp;В.&nbsp;Губерський (голова) та ін.&nbsp;— К. : Знання України, 2004&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— 760 с. ISBN 966-316-039-X.
* ''Держалюк М. С.'' Міжнародне становище України та її визвольна боротьба у 1917—1922&nbsp;рр.&nbsp;— К., 1998.
* [[Діло (газета)|Діло]].&nbsp;— 1918.&nbsp;— [http://libraria.ua/issue_view.php/issue-3324/Діло/1918-11-01_N249/ Ч. 249 (9809)]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} (1 листопада).&nbsp;— С. 1; [http://libraria.ua/issue_view.php/issue-3278/Діло/1918-11-02_N250/ Ч. 250 (9810)]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} (2 листопада).&nbsp;— С. 1; [http://libraria.ua/issue_view.php/issue-3312/Діло/1918-11-14_N261/ Ч. 261 (9821)]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} (14 листопада).&nbsp;— С. 1.
* Західноукраїнська Народна Республіка. Історія і традиції // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність.&nbsp;— №&nbsp;6.&nbsp;— Львів, 2000.
* Західно-українська народна республіка 1918—1923. Ілюстрована енциклопедія.&nbsp;— Львів&nbsp;: Манускрипт.
* Історія січових стрільців.&nbsp;— К., 1992.
* Історія українського війська.&nbsp;— Львів, 1992.
* ''Карпенко Ю. О.'' Листопадова 1918&nbsp;р. національно-демократична революція на західноукраїнських землях. // Український історичний журнал.&nbsp;— 1993.&nbsp;— №&nbsp;1.
* ''Красівський О. Я.'' ЗУНР і Польща: політичне та воєнне протиборство (листопад 1918&nbsp;— липень 1919&nbsp;р.).&nbsp;— Львів, 1999.
* ''Красівський О. Я.'' Східна Галичина і Польща в 1918—1923&nbsp;рр.: Проблеми взаємовідносин.&nbsp;— К., 1998.
* ''Красівський О. Я.'' ЗУНР і Польща: політичне і воєнне противоборство (листопад 1918&nbsp;— липень 1919&nbsp;р.)&nbsp;— Л., 1998.
* Кривава книга: про визвольну боротьбу українського народу проти польської окупації.&nbsp;— Дрогобич, 1994.
* ''Кугутяк М.'' Галичина: Сторінки історії.&nbsp;— Івано-Франківськ, 1993.
* ''Кульчицький В.&nbsp;С''.&nbsp;До питання про виникнення і падіння Західноукраїнської Народної Республіки // Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики.&nbsp;— К., 1994.
* ''Лазарович М. В.'' Українські січові стрільці в революційних подіях у листопаді 1918&nbsp;р. в Східній Галичині. // Український історичний журнал.&nbsp;— 1998.&nbsp;— №&nbsp;5.
* ''Литвин М. Р''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Zakhidna_oblast_UNR Західна область Української Народної Республіки (ЗО УНР)] // {{ЕІУ|3|290}}
* ''Литвин М. Р''. [http://www.esu.com.ua Західноукраїнська Народна Республіка] // {{ЕСУ|10|398—400}}
* ''Литвин М. Р.'' Українсько-польська війна 1918—1919&nbsp;рр.&nbsp;— Львів, 1998.
* ''Литвин М. Р., Науменко К.&nbsp;Є''.&nbsp;Історія ЗУНР.&nbsp;— Львів&nbsp;: Інститут українознавства НАН України, ВКФ «Олір», 1995.&nbsp;— 368 с., іл.&nbsp;— ISBN 5-7707-7867-9.
* ''Литвин М. Р., Рубльов О. С''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=ZUNR Західноукраїнська Народна Республіка] // {{ЕІУ|3|298}}
* ''Литвин С.'' Симон Петлюра у 1917—1926 роках. Історіографія та джерела.&nbsp;— К., 2000.
* ''Лісна І.&nbsp;С''.&nbsp;Становлення національної державності в Галичині (1918—1923&nbsp;рр.).&nbsp;— Львів, 1998.
* ''Макарчук С. А.'' Українська Республіка галичан.&nbsp;— Львів, 1997.
* ''Олійник С. В.'' Підрозділи Української Галицької Армії на Наддніпрянщині (1919—1920&nbsp;рр.) // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Зб. статей.&nbsp;— К., 2000.&nbsp;— Вип. 11.
* ''Павлюк О.'' Боротьба України за незалежність і політика США 1917—1923.&nbsp;— К., 1996.
* ''Павлюк О.'' Від злуки до розриву (Взаємовідносини урядів УНР та ЗУНР у 1919&nbsp;р.) // Наука і суспільство.&nbsp;— 1994.&nbsp;— №&nbsp;7-8. чи // Людина і світ.&nbsp;— 1994.&nbsp;— №&nbsp;7—8.
* ''Полянський О.'' Західна Україна у двох революціях.&nbsp;— Тернопіль&nbsp;: Джура, 1998.&nbsp;— 52 с.; іл.
* Проблеми соборності України в XX&nbsp;ст.&nbsp;— К., 1994.
* ''Салтан А. Н.'' ЗУНР и УНР: брак по расчету. Часть первая. [Электронный ресурс].&nbsp;— Режим доступу до статті: <nowiki>http://sled.net.ua/node/39743</nowiki> .&nbsp;— Заголовок з екрану.&nbsp;— 6.03.18.
* ''Сідак В. С.'' Національні спецслужби в період Української революції 1917—1921&nbsp;рр.&nbsp;— К., 1998.
* ''Соляр І.'' [http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/18/240Perfeck.pdf Роман Перфецький. Західно-українська народна республіка. 1918—1923. Уряди. Постаті] // Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича; гол. ред. Ярослав Ісаєвич; упоряд.: [[Литвин Микола Романович|Микола Литвин]], Іван Патер, Ігор Соляр.&nbsp;— Львів. 2009.&nbsp;— С. 233—243.
* ''Тищик Б. Й., Вівчаренко О.&nbsp;А''.&nbsp;Західноукраїнська Народна Республіка. 1918—1923 pp.&nbsp;— Коломия, 1993.
* Українські січові стрільці.&nbsp;— 1914—1920.&nbsp;— Львів, 1991.
* Уряди України у XX&nbsp;ст.&nbsp;— К. : Наукова думка, 2001.&nbsp;— 608 с.
* ''Шухевич С. Е.'' Спомини.&nbsp;— Львів&nbsp;: Червона калина, 1929.
* ''Яневський Д. Б.'' Маловідомі конституційні акти України.&nbsp;— К., 1991.

== Посилання ==
{{Вікіпосилання
|Тема               = Західноукраїнська Народна Республіка
|Вікісховище        = Western Ukrainian People's Republic
|Вікіцитати         = Західноукраїнська Народна Республіка
}}
* [https://archive.org/stream/istoriyaderzhavnosti#page/n23/mode/2up Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР)] // Історія державності та правові пам'ятки України: довідник / Т.&nbsp;А.&nbsp;Михайлів, Т.&nbsp;В.&nbsp;Михайлів.&nbsp;— Х. : Основа, 2013.&nbsp;— 93 с.&nbsp;— (Бібліотека журналу «Історія та правознавство» ; вип. 12 (120).&nbsp;— С. 23—25.
* [http://leksika.com.ua/10320617/legal/zahidnoukrayinska_narodna_respublika Західноукраїнська Народна Республіка] // {{Юридична енциклопедія|1}}
* [http://www.day.kiev.ua/316280 Мій райдужний Перший] «День», №&nbsp;207-208, п'ятниця, 12 листопада 2010
* [http://www.narodnaviyna.org.ua/index.html Народна війна 1917—1932, проєкт]
* [http://zakarpattya.net.ua/Special/106651-Dokumenty-svidchat...-22 Заклик Руської народної ради в [[Пряшівщина|Пряшеві]] 1918&nbsp;р. до населення]
* [http://www.history.org.ua/?hrono Інститут історії України]

{{Повіти ЗУНР}}
{{УНР}}
{{Державні утворення українців}}
{{Історія України}}
{{Україна в темах}}
{{Розпад Австро-Угорщини}}
{{ВП-портали|Перша світова війна|Історія|Галичина|Україна}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Короткочасні держави]]
[[Категорія:Центральна Європа]]
[[Категорія:Колишні новітні держави України]]
[[Категорія:Західна Україна|*]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
[[Категорія:Західноукраїнська Народна Республіка|*]]
[[Категорія:Держави і території, засновані 1918]]
[[Категорія:Зникли 1919]]