Перегляд вихідного коду сторінки Зелений Клин

{{unibox}}
{{otheruses}}
{{Українська історія}}
'''Зеле́ний Клин, Зелена Україна, Закитайщина'''<ref>{{Cite web |url=http://liva.com.ua/zakitajshhina.-ukraina-na-dalnem-vostoke.html |title=«Закитайщина». «Другая Украина» на Дальнем Востоке |accessdate=18 лютого 2018 |archive-date=18 лютого 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180218210157/http://liva.com.ua/zakitajshhina.-ukraina-na-dalnem-vostoke.html }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://incognita.day.kiev.ua/yurij-glushko-mova.html |title=Юрій Глушко (Мова) — Україна Incognita |accessdate=18 лютого 2018 |archive-date=18 лютого 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180218150547/http://incognita.day.kiev.ua/yurij-glushko-mova.html }}</ref>&nbsp;— історична українська назва території [[Приамур'я]] (Зовнішня [[Маньчжурія]])&nbsp;— південної частини [[Далекий Схід Росії|Далекого Сходу]], у нижній частині річки [[Амур (річка)|Амур]] і над [[Тихий океан|Тихим океаном]]; площею близько 1&nbsp;млн км².

Найбільші міста: [[Хабаровськ]], [[Владивосток]], [[Комсомольськ-на-Амурі]], [[Усурійськ]]. Загальне господарське значення (включно з експортом) мають видобуток золота і кольорових металів, рибна, лісова промисловість, ловецтво, суднобудування і морський транспорт, з продуктів сільського господарства&nbsp;— [[соя]].

За даними перепису [[1926]] в Зеленому Клині мешкало 303 000 [[українці]]в (із 315 000 усіх українців Далекого Сходу), або 24,5&nbsp;% усього далекосхідного населення. У період існування [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] українське населення регіону зазнало масових [[Депортації українців у часи СРСР|депортацій]] і [[Русифікація|русифікацiї]]<ref>{{Cite news
|url=http://www.radiosvoboda.org/a/25077957.html
|title=До українців Зеленого Клину вороже ставилися і білі, і червоні – дослідник
|last=Шурхало
|first=Дмитро
|language=uk
|work=Радіо Свобода
|accessdate=2017-02-08
|archive-date=11 лютого 2017
|archive-url=https://web.archive.org/web/20170211080753/http://www.radiosvoboda.org/a/25077957.html
}}</ref>.

== Етимологія назви ==
Спочатку клином українці називали земельний наділ, а до кінця XIX століття так стали називати<ref>{{Cite book|title=УКРАИНСКАЯ ИСТОРИЯ КАК ПРОСТРАНСТВО
СОВРЕМЕННОГО ТВОРЧЕСТВА|last=Синяков|first=С.В.|year=2011|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref> заселені українцями землі на схід від основної території України. Також існує версія, що клин позначає географічні контури Зеленого Клину<ref>{{Citation|title=Історична правда. Унікальні спогади українців у Росії 24.08.14|url=https://www.youtube.com/watch?v=zX6_0K9koUs|date=2014-08-25|accessdate=2019-05-21|last=Телеканал ZIK Live|archive-date=2 квітня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160402132525/https://www.youtube.com/watch?v=zX6_0K9koUs}}</ref>.

Відомі також «[[Жовтий Клин]]» (середнє і нижнє Поволжя), «[[Малиновий Клин]]»<ref>{{Cite book|title=Малиновий клин (Нариси з історії українського населення Кубані)|last=Білий Д. Д.|first=|year=1994|publisher=Україна|location=Київ|pages=|language=|isbn=}}</ref> (Кубань) і «[[Сірий Клин]]»<ref>{{Cite book|title=Українці в імперії|last=Сергійчук В.|first=|year=1992|publisher=|location=Київ|pages=|language=|isbn=}}</ref> (південь Західного Сибіру і Північного Казахстану).

== Географія ==
[[Файл:Державні кольонії України.jpg|міні|Мапа «Державні кольонії України» [[Георґ Гасенко|Георґа Гасенка]], 1920 рік.]]
Назву ''Зелений Клин'' дали українці-переселенці до [[Уссурійський край|Уссурійського краю]], спочатку маючи на увазі лише південну частину сучасного Приморського краю, проте відтак ця назва поширилася також і західніше та північніше, на всі землі, заселені українцями від озера [[Байкал]]. Назва ''«Зелений»'' походить від численних лісів і взагалі багатого рослинного світу, а ''«Клин»''&nbsp;— від його географічного положення.

Межі Зеленого Клину, по-перше, через постійні зміни від початку української колонізації до масового антиукраїнського [[терор]]у 1930-их та денаціоналізації пізнього радянського періоду, а, по-друге, через неоднорідність українського населення, визначити однозначно досить важко. Згідно з І. Шимоновичем<ref>І. Шимонович. Зелений Клин&nbsp;— Нова Україна. Економічна розвідка, Львів 1924</ref> межі краю можна визначити так<ref>{{Cite web|url=https://gdb.rferl.org/EE2AB835-5DDE-4B8D-BC93-3A5CAC741F1A.jpg|title=Світова мапа з розміщенням українців по світу 1920 рік|last=Гасенко|first=Георг|date=1920|website=https://www.radiosvoboda.org/a/misto-tahanrih-tahanroh-ukrayinchi-etnichni-zemli/30771529.html|publisher=Христофа Райсена Сини, Відень|language=укр.|accessdate=20.08.2020|archive-date=29 листопада 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211129141651/https://gdb.rferl.org/EE2AB835-5DDE-4B8D-BC93-3A5CAC741F1A.jpg}}</ref>:

* на півдні&nbsp;— річки [[Амур (річка)|Амур]] і [[Уссурі]] та [[Японське море]];
* на півночі: [[Становий хребет]] (гори), або адміністративний кордон між [[Амурська область|Амурською]] і [[Якутська область (Російська імперія)|Якутською областю]] (сучасна [[Якутія]]), а далі на схід адміністративна границя між [[Удський повіт|Удською]] та Охотською округою аж до [[Охотське море|Охотського моря]];
* на сході: Японське море, [[Татарська протока]] та Охотське море;
* на заході: адміністративна границя між Амурською та [[Забайкальська область|Забайкальською областю]].

Територія Зеленої України, таким чином, за І. Шимоновичем становить 1 008 000 км².

== Історія ==
{{main|Хронологія історії Зеленого Клину}}

=== Періодизація ===
Дослідник Зеленого Клину [[Світ Іван Васильович|Іван Світ]] виділяв в історії українського громадського життя регіону чотири періоди:
# від перших переселень до 1905&nbsp;р.
# 1905—1917&nbsp;рр.
# 1917—1922&nbsp;рр.
# від 1922 року.

Канадський дослідник [[Марунчак Михайло Григорович|Михайло Марунчак]] виділяє три періоди в розвитку українського культурного життя на Далекому Сході: царський «період свобідного вияву» та русифікаційний.

=== Початки української колонізації ===

Перші спроби опанування Зеленого Клину припадають на першу половину [[XVII століття]], у середині [[XIX століття]] починається друга [[експансія]] [[Російська імперія|Російської імперії]]; з ініціативи генерала П. Унтерберґера з [[1882]] безкоштовний перевіз поселенців&nbsp;— майже винятково українських селян&nbsp;— морем з [[Одеса|Одеси]] та відведення їм найліпших земель в Уссурійсько-Ханківській низовині<ref>{{Cite web|title=ВО "Тризуб" ім. С.Бандери :: БАНДЕРІВЕЦЬ|url=http://old.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmist6/zmist621|website=old.banderivets.org.ua|accessdate=2020-08-20|archive-date=3 червня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210603111502/http://old.banderivets.org.ua/index.php?page=pages%2Fzmist6%2Fzmist621}}</ref>.

[[Файл:Subdivisions of the Russian Empire by largest ethnolinguistic group (1897).svg|350px|thumb|right|За [[Перепис населення Російської імперії 1897|переписом 1897]] року українська мова (жовтий колір) була найпоширенішою мовою у Південно-Уссурійському окрузі]]
За дослідженнями радянського вченого В.&nbsp;М.&nbsp;Кабузана, в [[1883]]–[[1905]]&nbsp;рр. на Далекий Схід усього переселилося<ref name=":0">Кабузан В.&nbsp;М.&nbsp;Дальневосточный край в ХѴІІ-начале XX&nbsp;в. (1640—1917): ист.-демогра.ф очерк. М., 1985. С 112,186-221.</ref> 172 876 осіб, з українських губерній&nbsp;— 109 510 чоловік, або 63,4&nbsp;% всіх переселенців. Більшість із них оселилося в Приморській області&nbsp;— 77 139 українців, себто 78,1&nbsp;%. Серед переселенців до Амурської області в цей період відсоток українців був менший і становив 47,8&nbsp;%. Слід додати, що за місцем походження серед поселенців до Амурщини відчутно переважали полтавці&nbsp;— 64,51&nbsp;%, вихідців із [[Правобережна Україна|Правобережної України]] було значно менше. В. Кабузан стверджує, що питома вага українців у Приморській області до [[1903]]&nbsp;р. ніколи не була нижча за 75&nbsp;%.

У 1906–[[1916]]&nbsp;рр. на Далекий Схід прибуло 259 522 особи, з них українців&nbsp;— 166 787, або 64,27&nbsp;%. Хоча в цей період переселенців з України прибуло більше, але питома вага їх знизилася з 65,82&nbsp;% до 64,27&nbsp;% за рахунок переселенців з інших губерній європейської частини Російської імперії. З українських переселенців цього етапу 102 618 (61,25&nbsp;%) осіли в Приморській області. Це були чернігівці&nbsp;— 21,57&nbsp;%, кияни, волиняни та подоляни разом становили 47 125 осіб та ще 7202 чоловіки&nbsp;— зі степової України.

За даними В. Кабузана, в [[1850]]–1916&nbsp;рр. з України на Далекий Схід переселилося 276 300 осіб, або 56,54&nbsp;% всіх переселенців. В Амурській області українці становили 49,7&nbsp;% поселенців, у Приморській&nbsp;— 61,2&nbsp;%<ref name=":0" /><ref>{{Cite book
|url=http://www.pseudology.org/Eneida/KabuzanVM_Ukraincy_v_mire1991a.pdf
|title=Украинцы в мире. Динамика 
численности 
и расселения
20-е годы XVIII века-1989 год
Формирование
этнических и политических границ
украинского этноса
|last=Кабузан
|first=В.М.
|year=2006
|publisher=Наука
|location=Москва
|pages=
|language=rus
|isbn=5-02-033991-1
|accessdate=20 серпня 2020
|archive-date=25 вересня 2017
|archive-url=https://web.archive.org/web/20170925225745/http://www.pseudology.org/Eneida/KabuzanVM_Ukraincy_v_mire1991a.pdf
}}</ref>.

Ось як описує один з кореспондентів того часу, В. Ілліч-Світич місто [[Уссурійськ]] в [[1905]]&nbsp;р.:
{{Початок цитати}}Це велике малоросійське село. Головна і найстаріша вулиця&nbsp;— Микольська. Обабіч всієї вулиці простягнулися білі мазанки, місцями ще й досі покриті соломою. У кінці міста, при злученні Раківки з Супутінкою, як часто і на споконвічній Україні, облаштовано «ставок», біля якого мальовничо притулився «Млинок», так що виходила б цілком картина, в якій «старий дід», в одній пісні, засоромлює «молоду дівчину»&nbsp;— «і ставок, і млинок, і вишневенький садок», якби останній був присутній. Серед російського населення, не враховуючи козаків, малороси настільки переважають, що сільських жителів міський, так званий інтелігентний, називає не інакше як «хохлами». І дійсно, серед полтавців, чернігівців, киян, волинян та інших українців, переселенці з великоросійських губерній зовсім губляться, мовби вкраплення в основний малоросійський елемент. Базар у торговий день, наприклад у Микольську-Уссурійському, вельми нагадує якесь містечко в Україні; така ж сила-силенна круторогих волів, що ліниво [[ремиґання|ремиґають]] біля возів, наповнених мішками борошна, крупи, сала, свинячих туш тощо; той же український одяг на людях. Усюди чути веселий, бадьорий та жвавий малоросійський говір, і у спекотний літній день можна подумати, що перебуваєш десь у Миргороді, Решетилівці або Сорочинцях часів Гоголя.
{{Oq|ru|Это большое малорусское село. Главная и самая старая улица — Никольская. Вдоль всей улицы, по обеим сторонам, вытянулись белые мазанки, местами и теперь еще крытые соломой. В конце города, при слиянии Раковки с Супутинкой, как часто и на коренной Украине, устроен «ставок», подле которого живописно приютился «млынок», так что получалась бы вполне та картина, в которой «старый дид» в одной песне смущает «молоду дивчину» — «и ставок, и млынок, и вишневенький садок», если бы этот последний был налицо. Среди русского населения, не считая казаков, малороссы настолько преобладают, что сельских жителей городской, так называемый интеллигентный, называет не иначе, как «хохлами». И действительно, среди полтавцев, черниговцев, киевских, волынских и других украинцев переселенцы из великорусских губерний совершенно теряются, являясь как бы вкраплением в основной малорусский элемент. Базар в торговый день, например, в Никольске-Уссурийском весьма напоминает какое-нибудь местечко в Украине; та же масса круторогих волов, лениво пережевывающих жвачку подле возов, наполненных мешками муки, крупы, сала, свиных туш и т.п.; та же украинская одежда на людях. Повсюду слышится веселый, бойкий, оживленный малорусский говор, и в жаркий летний день можно подумать, что находишься где-нибудь в Миргороде, Решетиловке или Сорочинцах времен Гоголя.}}
{{Кінець цитати|джерело=[http://www.zn.ua/3000/3150/23711/ «Зеркало недели». № 42 (263) 23 — 29 октября 1999]}}

Попри значну частку українців у населенні, [[українська мова]] була практично позбавлена права на існування, особливо в містах. Адже фактично всі важливі посади в державних структурах, включно з освітніми займали росіяни, які притримувались і поширювали погляди на українську мову, як на «сільське наріччя» [[російська мова|російської мови]]. Тому в містах найчастіше переважала саме російська мова. Серед українців, які переїздили до міст, значна частина соромилися розмовляти рідною мовою. Досить часто українці, для додавання солідності своїм прізвищам, переробляли їх на російський зразок, додаючи такі закінчення як «-ов» або «-їв». За свідченнями [[Ілліч-Світич Владислав Маркович|В. Ілліча-Світича]]:
{{Початок цитати}}Серед старих торгових фірм стали з'являтися і нові, безсумнівно українського походження. Але наче сільський хлопець, взятий у «[[москаль|москалі]]», і який тепер чомусь вважає себе кращим од неотесаних селюків, і тому соромиться, через дурість, своєї рідної мови, засновники нетривких фірм поспішають приховати своє походження, відректися від своєї національності, якщо не змінити, то хоча б спотворити свої прізвища, внаслідок чого на магазинних вивісках, Павлюк, наприклад, перетворюється в Павлюкова, Рябошапка або Рябоконь&nbsp;— в Рябошапкова або Рябоконева тощо.
{{Oq|ru|Среди старых торговых фирм стали появляться и новые, несомненно, украинского происхождения. Но подобно деревенскому парню, взятому в «москали» и потому считающему себя почему-то выше серой деревенщины и стыдящемуся, по глупости, своего родного языка, основатели недолговечных фирм спешат скрыть свое происхождение, отречься от своей национальности, если не переменить, то хоть исказить свои фамилии, в результате чего на магазинных вывесках, Павлюк, например, преобразовывается в Павлюкова, Рябошапка или Рябоконь — в Рябошапкова или Рябоконева и т. п.}}
{{Кінець цитати|джерело=[http://www.zn.ua/3000/3150/23711/ «Зеркало недели». № 42 (263) 23 — 29 октября 1999]}}

Після громадянської війни [[1922]] Зелений Клин остаточно постав у складі [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|радянської Росії]]. Русифікацію краю продовжили виселенням [[корейці]]в і [[китайці]]в як політично непевних елементів та створенням 1934 року [[Єврейська автономна область|Єврейської автономної області]].

=== Український рух кінця 19&nbsp;— початку 20 століття ===
[[Файл:Українська демонстрація у Владивостоці.jpg|300px|thumb|Українська демонстрація у Владивостоці. [[Українська революція|Період визвольних змагань]]]]

Українське громадське життя проявилося досить рано, але слабо, бо своя національна інтелігенція, хоча і нечисленна, була пригнічена режимом. Переселялися переважно селяни, здебільшого неграмотні. Через цензурні умови, введені [[Емський указ|Емським указом]] 1876&nbsp;року, який забороняв саме використання української мови, була відсутня і національна преса. Отож, єдиною можливою тоді формою вияву українського національного життя залишався театр.

[[1897]] року на Далекий Схід приїхала театральна трупа під керівництвом Перовського. Пізніше приїздили й більші театральні гурти, наприклад, велика трупа К. Мирославського<ref name=":1">{{Cite web|title=Українське театральне та хорове мистецтво на Далекому Сході у XX ст - Мистецька сторінка|url=https://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=511|website=storinka-m.kiev.ua|accessdate=2020-08-20|archive-date=28 жовтня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201028024925/https://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=511}}</ref>. Пізніше гурток поповнився місцевими аматорами і розпався на кілька гуртків-спілок. Ці гуртки об'єднували глядачів у громаду і посилювали громадське мислення.

Найбільш активно діяли в цей час у Владивостоці українські театральні, культурно-освітні гуртки, очолювані офіцером Подем, серед моряків владивостоцького порту. Українські книжки потрапляли на Далекий Схід рідко, але найбільша в народі бібліотека також була у моряків Владивостока.

Вистави пробуджували національну свідомість і мали величезний успіх. Вони йшли по всіх містах Далекого Сходу, від [[Порт-Артур (Люйшунь)|Порт-Артура]] й [[Владивосток]]а до [[Благовєщенськ (Амурська область)|Благовєщенська]], [[Хабаровськ]]а і менших міст.

Після 1905&nbsp;року українських книжок, часописів і газет більшає, посилюється зацікавлення театральним та громадським життям. Виконуються перші практичні кроки: 1907&nbsp;року в [[Харбін]]і створено український гурток «Український клуб», завдячуючи більш ліберальним поглядам місцевої адміністрації, ніж у Зеленому Клині.

Стосовно українських поселенських земель на півдні Далекого Сходу, поруч із назвою ''«Зелений Клин»'', використовувалися також назви: ''«Нова Україна»'', ''«Далекосхідня Україна»'', ''«Зелена Україна»''. У літературі використання назви ''«Далекосхідня Україна»'' зафіксоване вже 1905&nbsp;року в однойменній праці В.&nbsp;С.&nbsp;Ілліча-Світича щодо частини Південно-Уссурійського краю з центром у [[Уссурійськ|Микольську-Уссурійському]].

У Владивостоці 1907—1908&nbsp;рр. при Східному інституті засновується «Студенческое Общество Украинцев», яке провадило українську агітацію, ставило театральні вистави, виписувало книжки й часописи, і певний час під керівництвом [[Воблий Борис Іванович|Б.&nbsp;І.&nbsp;Воблого]] було досить активне. З 1909&nbsp;р. регулярно відзначалися Шевченківські свята (у березні, в день смерті поета).

1910 року в Микольськ-Уссурійському було засновану першу на Зеленому Клині «Просвіту». 9 лютого 1910&nbsp;р. від імені фундаторів&nbsp;— міщанина Петра Хоменка, купця Сергія Ніжинецького, селянина Йосипа Переверзєва-Розсуди, поштово-телеграфного чиновника Захарія Шевченка та телеграфіста Івана Кривоноса військовому губернатору Приморської області було подане офіційне прохання затвердити статут товариства «Просвіта». За статутом, "товариство має метою сприяти розвитку української культури, а головним чином, просвіті українського народу його рідною мовою, діючи в межах Микольськ-Уссурійського та Уссурійського краю.

Для досягнення цієї мети товариство планувало:

* видавати книжки, брошури, часописи, газети й інше українською мовою
* відкривати свої читальні, бібліотеки, музеї, торгівлю книжками тощо
* влаштовувати публічні лекції, читання, загальноосвітні курси, вистави, літературно-музичні вечори, концерти, виставки тощо
* засновувати стипендії, школи, притулки, ясла, бюро праці тощо, просвітні й благодійницькі установи
* закладати конкурси та премії за найкращі твори літератури та мистецтва<ref name=":1" /><ref>Попок Андрій /Київ/ Українське театральне та хорове мистецтво на Далекому Сході у XX&nbsp;ст. // Визвольний шлях.&nbsp;— Лондон., 2001.&nbsp;— Кн. 7.&nbsp;— С. 114—128.</ref>.

=== Перша світова війна ===
З початком [[Перша світова війна|Першої світової війни]] та запровадженням суворіших адміністративних заходів українське громадське життя в Зеленім Клину завмирає. Тільки в межах концесії Китайсько-Східної Залізниці (КСЗ) у Маньчжурії можна було провадити деяку українську роботу; це й робили харбінський Український Клуб та театральні гуртки на окремих станціях.

9 березня 1916&nbsp;року у Владивостоці була спроба створити українську організацію під вивіскою Владивостоцького українського благодійного зібрання.

«Задача Украинского Благотворительного общественного собрания&nbsp;— организация подобных мероприятий для сбора пожертвований…». Це «прошеніє» підписали селянин Харківської губернії Федір Миколайович Васильєв, селянин Київської губернії Хома Данилович Стецюк, інженер Дмитро Миколайович Хлобощин, полтавський міщанин Микола Павлович Голиков, лікар Василь Вікторович Потсенко, почесна громадянка Пелагея Трохимівна Ракицька, селянин Полтавської губернії Микола Сильвестрович Савенко, міщанка Б.&nbsp;Д.&nbsp;Новолійник.

У такому стані перебувало все українське життя на [[Далекий Схід Росії|Далекому Сході]] до початку [[Лютнева революція|Лютневої революції 1917&nbsp;року]], коли ліквідація заборони на все українське відкрила більші можливості для відносно вільного національно-культурного розвитку українців.

=== Боротьба за незалежність ===
{{main|Український далекосхідний рух|Просвіта на Далекому Сході|Далекосхідна республіка}}

[[Файл:Yuri Mova.jpg|thumb|250px|[[Глушко Юрій Косьмич|Юрій Глушко-Мова]]&nbsp;— Голова уряду Зеленого Клину, [[1920]]]]
[[Файл:Russia1918.png|thumb|250px|Зелена Україна на мапі розпаду Російської імперії]]
На початку 1917 на Далекому Сході масово відкривалися гуртки «Громади». Найпотужнішим український рух був у Владивостоці. Тут до місцевої «Громади» записалося понад 1,5 тис. українців; серед них багато вояків. Виникли організації українських політичних партій&nbsp;— [[Соціалісти-революціонери|есерів]] та [[Соціал-демократія|соціал-демократів]]. З 30 квітня 1917&nbsp;р. виходить перша на Далекому Сході українська газета «Українець»; редактором її був [[Боровик Дмитро Миронович|Дмитро Боровик]].

Організація українських громадських центрів у різних місцях Далекого Сходу, особливо на Зеленому Клині та в [[Маньчжурія|Маньчжурії]], дала можливість скликати 13-14 червня в Микольськ-Уссурійському [[І Загальний всеукраїнський з'їзд діячів і громадянства Далекого Сходу]]. Ініціатором скликання його стала Далекосхідна вчительська спілка, головою якої був О. Ступак.

З цього першого з'їзду й бере початок активна планова українська робота на Зеленому Клині. У з'їзді брали участь 53 представники понад 20 громадських і військових організацій (громад, кооперативів, військових і вчительських спілок тощо). Брали участь в окремих комісіях і близько ста українців з правом дорадчого голосу.

Після відкриття з'їзду та привітань було обрано президію на чолі з А. Романюком та заступником О. Ступаком, а потім і комісії: національну, шкільну, фондову й організаційну.

Лідери українського руху в Зеленому Клині у своїй боротьбі робили ставку на допомогу [[Велика Україна|Великій Україні]]. Вважалося, що якщо Україна стане незалежною державою, то і Зелений Клин автоматично відокремиться від Москви. Це знайшло відбиток і в рішеннях [[Другий Всеукраїнський з'їзд Далекого Сходу|Другого Всеукраїнського з'їзду Далекого Сходу]], який відбувся в Хабаровську в січні 1918&nbsp;р. На ньому було прийнято звернення до уряду [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]], аби він у своїй політиці вимагав від російської влади визнання Зеленого Клину частиною Української держави, оскільки тут українці становлять національну більшість. Серед населення Зеленого Клину навіть було кинуто клич «Усі на захист України».

На третьому з'їзді, який відбувся в квітні 1918&nbsp;р., було прийнято рішення&nbsp;— боротися за створення незалежної Української держави на Тихому океані та формування Української армії Зеленого Клину. Керівництво було передане Крайовому секретаріату (уряду) на чолі з [[Глушко Юрій Косьмич|Юрієм Глушко-Мовою]].

Третя сесія Крайової ради відбулася в листопаді 1920&nbsp;р. у Владивостоці. На ній обговорювалося питання про участь у виборах до Установчих Зборів Далекого Сходу. Сесія запропонувала вибори по національних куріях. Ця пропозиція не відповідала московським інтересам, тому була знехтувана в Читі, і Секретаріат відмовився від виборів. На цій самій сесії був обраний новий Секретаріат, який провадив українські справи до його арешту в листопаді 1922&nbsp;р. більшовиками. До Секретаріату входили Юрій Мова, Дмитро Кисильов, Віталій Жук, Степан Прант, Андрій Криштофович та Г.&nbsp;Могилецький. Цей Секретаріат провадив підготовку до скликання V Українського далекосхідного з'їзду.

Відбутися йому не судилося.

==== Керівники Зеленої України ====

* [[Глушко Юрій Косьмич|Юрій&nbsp;Глушко-Мова&nbsp;]]— голова Українського Крайового секретаріату (уряду) з 1918&nbsp;року
* [[Хрещатицький Борис Ростиславович|Борис&nbsp;Хрещатицький]]&nbsp;— отаман [[Українське Далекосхідне Незалежне Військо|Далекосхідного українського війська]] з 1918&nbsp;року.
В історії українського життя на Далекому Сході, починаючи від 1895 і до 1945 року, занотовано тисячі українських вистав та концертів. З їх появою чи припиненням пов'язані розвиток чи занепад громадського життя. Вони були могутнім засобом поширення української пісні і об'єднання українського населення. Нерідко український театр був єдино можливою формою вияву українськості, коли українське слово було під цензурою, чи навіть забороною, а школа і церква не існували<ref name=":1" />.

=== [[1917]]–[[1945]] ===

[[Файл:Khreschatitsky.jpg|thumb|250px|[[Хрещатицький Борис Ростиславович|Борис Хрещатицький]]&nbsp;— отаман Зеленої України]]

26 березня [[1917]]&nbsp;р. відбулися перші загальні збори української громади у Владивостоці, і створено Товариство «Просвіта», яке очолив [[Глушко Юрій Косьмич|Ю. Глушко-Мова]].

* У середині червня [[1918]]&nbsp;р. відбувся Загальний Всеукраїнський з'їзд діячів і громадянства Далекого Сходу у місті [[Уссурійськ|Микольську-Уссурійському]], який вирішив організувати [[Далекосхідна Українська Рада|Далекосхідну Українську Раду]] і Національний Фонд на потреби українців. Одночасно з'їзд сформулював політичні вимоги далекосхідного українства у формі національно-територіальної автономії України і її «колоніям-землям, які посіли українці в межах російської держави».
* Схожий з'їзд українців [[Маньчжурія|Маньчжурії]] відбувся і в [[Харбін]]і, який обрав [[Маньчжурська Окружна Рада|Маньчжурську Окружну Раду]]. У [[1918]]&nbsp;р. відбулося ще два українські з'їзди в Харбіні, які домагалися, аби російський уряд визнав Зелений Клин частиною України, та щоб Москва відкликала із Зеленого Клину озброєні російські частини і передала всю зброю українській владі.
* Під кінець жовтня 1918 року був скликаний IV Надзвичайний з'їзд українців, який затвердив проект [[конституція українства Далекого Сходу|конституції українства Далекого Сходу]], прийняв постанову про організацію українського війська й обрав новий склад Секретаріату на чолі з [[Глушко Юрій Косьмич|Юрієм Глушком-Мовою]]. Але потім там влада мінялася, прийшли [[Колчак Олександр Васильович|колчаківці]] й почали переслідувати український рух. З приходом більшовиків почалися масові арешти провідних українців у Владивостоку і розпуск українських організацій.
* Центром культурного та громадсько-політичного життя залишилася [[Маньчжурія]], де провідну роль відігравали колишні старшини [[Січові Стрільці|Січових Стрільців]] на чолі з [[І. Паславський|І. Паславським]]. Там політичне становище українців було значно кращим, ніж в інших осередках.
У Маньчжурії (як і на Зеленому Клину) перші українські поселенці самі були піонерами культурної та економічної розбудови краю. З цього погляду українці в Маньчжурії займали цілком окреме місце.
* Був створений Союз Українських Емігрантів в Маньчжурії, серед яких провід становили Д. Барченко, [[Марчишин Петро Васильович|П. Марчишин]], [[Світ Іван Васильович|Іван Світ]] і П. Яхно. Активно діяла [[Організація українських націоналістів|ОУН]]<ref>{{Cite web|title=Центр досліджень визвольного руху|url=http://www.cdvr.org.ua/uvr.php?nomer=5&roz=4|website=web.archive.org|date=2007-03-12|accessdate=2020-05-05|archive-date=2007-03-12|archive-url=https://web.archive.org/web/20070312184459/http://www.cdvr.org.ua/uvr.php?nomer=5&roz=4}}</ref>. Але й тут організоване українське життя перестало існувати зі вступом радянських військ у 1945&nbsp;році.

=== Радянська влада ===

Наплив українців до Далекого Сходу тривав і в радянський період&nbsp;— практично впродовж усіх 20-80-х рр. [[XX століття|XX&nbsp;ст.]] Українці в цей час прибували на Далекий Схід, рятуючись від примусової [[Колективізація в УРСР|колективізації]] та [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору 1932—1933&nbsp;рр.]] та [[Голодомор в Україні (1946—1947)|1946–1947&nbsp;рр.]], як в'язні [[ГУЛАГ]]у та примусово депортовані, а згодом&nbsp;— в рамках організованого переселення до сільської місцевості, за оргнаборами для праці в морі, рибній промисловості, за комсомольськими спорядженнями на будівництво промислових об'єктів, як вояки та молоді фахівці після закінчення вищих та середніх навчальних закладів, а також в індивідуальному порядку в пошуках романтики, або високих заробітків.

Однак, унаслідок відсутності будь-яких можливостей для збереження національної ідентичності та задоволення національно-культурних потреб (національної школи, преси, професійних закладів культури) усі нові покоління українців, що постійно прибували до краю впродовж цих десятиліть, зазнавали неухильної русифікації, а їхні діти, які вже тут народжувалися, у більшості ставали «росіянами».

Динаміку чисельності українського населення Далекого Сходу в радянський період відбивають підсумки переписів населення, які проводилися в цей час.

Так, згідно з переписом 1923&nbsp;р., на Далекому Сході нараховувалося 346,1 тис. українців, які становили 33,7&nbsp;% (що суттєво менше, ніж за попереднім переписом 1917&nbsp;р.), в 1926&nbsp;р.&nbsp;— 303,3 тис. (24,4&nbsp;%), в 1939&nbsp;р.&nbsp;— 361,8 тис. (14,1&nbsp;%), в 1959&nbsp;— 429,5 тис. (9,9&nbsp;%), в 1970&nbsp;— 377,7 тис. (7,2&nbsp;%), в 1989&nbsp;— 543,4 тис. (7,9&nbsp;%).

Однак фактично, у силу зазначених вище причин, значну частину населення регіону складали і складають досі русифіковані нащадки українських переселенців [[XIX століття|XIX]]–[[XX століття|XX]] ст., які себе вважають росіянами, але зберігають певні українські риси в ментальності, мові, духовній та матеріальній культурі. Українську ж самосвідомість зберігають, як правило, особи, що народилися в Україні&nbsp;— переселенці останніх десятиліть.

=== [[1990-ті]] ===
За роки радянської влади українська діаспора чисельно збільшилася, зокрема засланцями, але через [[Асиміляція (культурна)|асиміляцію]]&nbsp;— насильницьку чи добровільну, значно зменшилася. Щойно послаблення русифікаційного тиску за [[Горбачов Михайло Сергійович|Горбачова]] дало можливість організувати українські громади і сприяти росту національної свідомості через піднесення культурного рівня&nbsp;— в різних місцевостях більшого скупчення українців утворилися українські громадські об'єднання, яких у 1995 році нараховувалося 74 у 26 регіонах, з них 16&nbsp;— релігійних (греко-католиків), й усі вони створили [[Об'єднання українців Росії]] на чолі з [[Руденко-Десняк Олександр Олексійович|О.&nbsp;Руденком-Десняком]]. Більшість цих організацій зареєстровано легально, і вони ведуть свою культурницьку роботу, організовують школи з українською мовою, драматичні гуртки і хори. У [[1995]]&nbsp;[[Кабінет Міністрів України|уряд України]] підписав Угоду з урядом РФ про співпрацю в галузі культури, науки й освіти та Угоду про співробітництво між державними комітетами України у справах національностей та міграції і Міністерства РФ у справах національностей та федеративних відносин.

У Владивостоці, де колись діяло Товариство «Просвіта», організовано в січні 1991 року [[Товариство української культури Приморського краю]], яке мало на меті організацію концертів і пропагування українського сценічного слова. Місцева влада не поділяла поглядів товариства, та все ж зареєструвала новостворену організацію, але дозволу та часу на трансляцію концертів по телебаченню товариству не надала.

Інше новостворене далекосхідне об'єднання українців «Зелений Клин» засноване [[25 червня]] [[1992]]&nbsp;року. Об'єднання Українців Примор'я «Громада», також не було зареєстроване і припинило свою діяльність. У 1992/93 шкільному році Товариство української культури Приморського краю спробувало створити українську недільну школу, але місцева влада це заборонила.

1992&nbsp;року в [[Уссурійськ]]у було зорганізовано ''Товариство української мови й культури'', діяльність якого зводилася, в основному, до відзначення національно-культурних подій та релігійних свят. Але в [[1999]]&nbsp;році воно також припинило своє існування. Була також спроба видавати український часопис «Українець на Зеленому Клині», який в листопаді [[1993]] перестав виходити через брак не тільки матеріальної, але й моральної підтримки.

Останнім часом, через політику асиміляції українське населення Далекого Сходу швидко зменшується. Ця тенденція наочно виявилася в даних російського перепису [[2011]] року, згідно з якими чисельність українців у регіоні, у порівнянні з підсумками попереднього перепису 2002&nbsp;року, скоротилася практично в п'ять разів&nbsp;— з {{nobr|256 378}} до {{nobr|49 953}} осіб. Відповідно, приблизно вдвічі зменшилася і частка українців у населенні регіону&nbsp;— з 4,4&nbsp;% в 2002&nbsp;році і до 2,8&nbsp;%&nbsp;— в 2010 році. У той же час випускається літературний збірник «[[Далекосхідна хвиля]]»<ref>{{Cite web|url=http://hvila.lozikov.ru/|title=Далекосхідна хвиля|website=hvila.lozikov.ru|accessdate=2017-02-08|archive-date=3 липня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110703084913/http://hvila.lozikov.ru/}}</ref>.

== Відомі українці, пов'язані з Зеленим Клином життям та працею ==

* [[Авраменко Василь Кирилович]] 10 (22) березня 1895, містечко Стеблів Черкаського повіту Київської губернії&nbsp;— 6 травня 1981, Нью-Йорк, США, перепохований у Стеблеві)&nbsp;— український хореограф, актор, продюсер, режисер, педагог, дослідник і знавець укр. народного танцю, один із фундаторів нового напряму в сучасному світовому танцювальному мистецтві&nbsp;— сценічної народної хореографії.
* [[Іван Багряний]] (1906&nbsp;—1963)&nbsp;— український письменник. У 1932—1937&nbsp;рр. перебував на [[Заслання|засланні]] в Зеленому Клині, звідки втік до України. Почуття від пережитого на засланні та під час втечі висловлені в романі «[[Тигролови]]» (1944).
* [[Глушко Юрій Косьмич|Глушко «Мова» Юрій Косьмич]] (1882&nbsp;—1942)&nbsp;— український громадський і політичний діяч. Керівник національно-державницького руху на Зеленому Клині в 1918-му році.
* [[Кріль Анатолій Улянович]] († [[3 квітня]] [[2004]], [[Владивосток]]) &nbsp;— громадський і культурний діяч Зеленого Клину. Організатор і керівник українського народного хору «Горлиця» (який тепер має його ім'я). Голова першої зареєстрованої на Далекому Сході парафії [[Українська православна церква Київського патріархату|УПЦ КП]]. Громадська та релігійна діяльність А. Кроля викликала шалений опір з боку місцевої влади. 1 квітня 2004-го року, повертаючись додому з репетиції хору, Анатолій Кріль був жорстоко побитий невідомими. Через день, 3 квітня 2004-го року, від отриманих травм він помер. Убивці А. Кроля не знайдені донині. Діяльність УПЦ КП у Владивостоці заборонена<ref>{{Cite web|url=http://kobza.com.ua/svitovyj-kongres-ukrajinciv/4234-porushennia-prav-ukraintsiv-v-rosii-pidhotovano-klhp-sku.html|title=Порушення прав Українців в Росії. (Підготовано КЛГП СКУ).|last=myshka|website=kobza.com.ua|language=uk-ua|accessdate=2017-02-08|archive-date=11 січня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210111061128/http://kobza.com.ua/svitovyj-kongres-ukrajinciv/4234-porushennia-prav-ukraintsiv-v-rosii-pidhotovano-klhp-sku.html}}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.day.kiev.ua/uk/article/den-ukrayini/chomu-movchat-ukrayinci-rosiyi |title=Ірина Ключковська. Чому мовчать українці Росії. // День. 30 квітня 2014 р. |accessdate=2 серпня 2015 |archive-date=22 жовтня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20151022025326/http://www.day.kiev.ua/uk/article/den-ukrayini/chomu-movchat-ukrayinci-rosiyi }}</ref><ref>[http://www.slovoart.ru/node/1117 Елена Солнцева. Взмахнула горлица крылом. // Словесница Искусств. №&nbsp;1 (29) 2012.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210111061812/http://www.slovoart.ru/node/1117 |date=11 січня 2021 }} {{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.arsvest.ru/archive/issue917/posidelki/view19511.html Лариса Москаленко. Высокий полет «Горлицы». // Арсеньевские Вести. №&nbsp;41 (917) от 12 октября 2010.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210112163134/https://www.arsvest.ru/archive/issue917/posidelki/view19511.html |date=12 січня 2021 }} {{ref-ru}}</ref><ref>{{Cite web|title=Українська Далекосхідна Республіка|url=https://ukrainopedia.wikia.org/wiki/Українська_Далекосхідна_Республіка|website=Українопедія|accessdate=2020-08-20|language=uk}}</ref>.
* [[Світ Іван Васильович]] (1897&nbsp;—1989)&nbsp;— український журналіст, історик та громадсько-політичний діяч на Далекому Сході. Автор дослідницьких розвідок про Зелений Клин.
* [[Яхно Павло|Яхно Павло Павлович]] (1 жовтня 1898, с. Хороль Приморської обл.&nbsp;— після 1954, СРСР)&nbsp;— український громадський діяч на Далекому Сході.

== Див. також ==
{{External media|
|image1=[http://www.slovoart.ru/sites/default/files/images/29/06-dom/06-gorlica/Kril'_4.jpg Анатолій Кріль і хор «Горлиця».]
}}

* [[Айгунський договір]]
* [[Пекінський договір 1860]]
* [[Розселення українців]]
* [[Далекосхідні поселення українців]]
* [[Депортація народів у СРСР]]
* [[Депортації українців у часи СРСР]]

* [[Депортація кримських татар]]
* [[Українці в Сибіру]]
* [[Українська національна колонія Харбін]]
* [[Сірий Клин]]
* [[Жовтий Клин]]
* [[Малиновий Клин]]
* [[Просвіта на Далекому Сході]]
* [[Українська Далекосхідна Республіка]]
* [[Список населених пунктів на Далекому Сході, пов'язаних з Україною]]

* [[Список населених пунктів світу, назва яких пов'язана з Україною]]

* [[Список населених пунктів Сибірського федерального округу, пов'язаних з Україною]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела та література ==
* [https://www.dniprotoday.com/article-432/Ekologia-Mista-majbutnogo-vze-rostut-U-nih-cista-elektrika-horosi-komunikacii-ta-bagato-zeleni Міста майбутнього вже ростуть. У них чиста електрика, хороші комунікації та багато зелені] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220508093415/https://www.dniprotoday.com/article-432/Ekologia-Mista-majbutnogo-vze-rostut-U-nih-cista-elektrika-horosi-komunikacii-ta-bagato-zeleni |date=8 травня 2022 }} 08.05.2022
* ''А.&nbsp;А.&nbsp;Попок''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Zeleny_klyn Зелений Клин] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160414233020/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Zeleny_klyn |date=14 квітня 2016 }} // {{ЕІУ|3|323}}
* ''В.&nbsp;А.&nbsp;Чорномаз''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=16799 Зелений Клин] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160807105114/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=16799 |date=7 серпня 2016 }} // {{ЕСУ}}
* Андрій Попок [https://web.archive.org/web/20100715125044/http://www.apopok.narod.ru/grompolit.html Громадсько-політичне та релігійне життя українців на Далекому Сході в XX&nbsp;ст.] [[Український історичний журнал]].&nbsp;— К.&nbsp;— 1998.&nbsp;— №&nbsp;6.&nbsp;— С. 54–68.
* Андрій Попок [http://www.history.org.ua/?termin=Dalekoskhidni_poselennya Далекосхідні поселення українців] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130327084643/http://history.org.ua/?termin=Dalekoskhidni_poselennya |date=27 березня 2013 }}
* Андрій Попок. ''Українські поселення на Далекому Сході''; історико-соціологічний нарис, Київ 2001.
* [https://web.archive.org/web/20081003040625/http://www.humanities.edu.ru/db/msg/24921 Телеграмма в Москву в ГПУ с информацией об аресте Приамурской окружной украинской рады. 1922 г., 25 декабря, г. Чита. №&nbsp;89.]
* Чорномаз В. [http://chtyvo.org.ua/authors/Chornomaz_Viacheslav/ Українці на Далекому Сході (1883—1922)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170811183159/http://chtyvo.org.ua/authors/Chornomaz_Viacheslav/ |date=11 серпня 2017 }} // Східний світ, 1993, №&nbsp;2
* [http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=6166 Зелена Україна] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110522035004/http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=6166 |date=22 травня 2011 }}
* [https://web.archive.org/web/20120421165223/http://unknownwar.info/-_827/ Каліберда Ю.&nbsp;Ю.&nbsp;Український військовий рух на Далекому сході Росії (1917—1922)]
* [https://web.archive.org/web/20120421160638/http://unknownwar.info/-_823/ Андрей Ефименко. Сибирская Украина: несостоявшийся альянс. Дальневосточные «самостийники» и колчаковская контрразведка.]
* [https://web.archive.org/web/20120103234058/http://unknownwar.info/-_840/ Дмитрий Шурхало. Украина восходящего солнца]
* [http://www.kobza.com.ua/doslidzhennja/3530-yz-ystoryy-ukrayncev-zelenogo-klyna.html В'ячеслав Чорномаз. Национально-культурное развитие украинского населения Дальнего Востока в начале XX века.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304191956/http://www.kobza.com.ua/doslidzhennja/3530-yz-ystoryy-ukrayncev-zelenogo-klyna.html |date=4 березня 2016 }}{{ref-ru}}
* [http://hvila.lozikov.ru/ «Далекосхідна хвиля»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110703084913/http://hvila.lozikov.ru/ |date=3 липня 2011 }}.
'''Художня література'''
* ''[[Зінько Василь Володимир|Буженко&nbsp;В.]]'' [https://diasporiana.org.ua/proza/buzhenko-v-pustynnyk-na-zelenim-klyni/ Пустинник на Зеленім Клині] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210127065611/https://diasporiana.org.ua/proza/buzhenko-v-pustynnyk-na-zelenim-klyni/ |date=27 січня 2021 }}.&nbsp;— Прудентополіс: Видавництво і Друкарня о.&nbsp;Василіян в Прудентополі, 1962.&nbsp;— 127&nbsp;с.

== Посилання ==
{{Commonscat}}
* [http://diasporiana.org.ua/ukrainica/14165-zeleniy-klin-entsiklopedichniy-dovidnik/ Зелений Клин. Енциклопедичний довідник / Укл. В.&nbsp;А.&nbsp;Чорномаз.&nbsp;— Владивосток, 2011.&nbsp;— 288 с.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161029112923/http://diasporiana.org.ua/ukrainica/14165-zeleniy-klin-entsiklopedichniy-dovidnik/ |date=29 жовтня 2016 }}
* [http://www.apopok.narod.ru/ Попок Андрій Андрійович&nbsp;— український громадський діяч Далекого Сходу] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20060830035928/http://www.apopok.narod.ru/ |date=30 серпня 2006 }}
* [https://web.archive.org/web/20050307140913/http://www.zeleniyklin.com.ua/ «Зелений Клин»] zeleniyklin.com.ua
* [https://web.archive.org/web/20090224074312/http://novostivl.ru/old.php?sstring=&year=&f=ci&t=031219ci01 Новості: Зелений клин] {{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20130530174456/http://www.referatik.com.ua/referat/47/3253/ Переселення українців до Далекого Сходу]
* Чорномаз В. «Юрій Глушко-Мова&nbsp;— провідник українського руху на Зеленому Клині» [http://kobza.com.ua/content/view/1913/92/ Сайт «Кобза» українців Росії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080927060345/http://kobza.com.ua/content/view/1913/92/ |date=27 вересня 2008 }}, [http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/2008/Svoboda-2008-37.pdf «Свобода», ч. 37, 2008] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151022234011/http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/2008/Svoboda-2008-37.pdf |date=22 жовтня 2015 }}
* [https://web.archive.org/web/20071026064954/http://www.refineua.com.ru/pageid-4388-2.html Українці на Далекому Сході]
* [https://web.archive.org/web/20071216023007/http://www.uvkr.com.ua/ua/visnyk/visnyk2004/february2004/klyn.html Зелений Клин&nbsp;— частина української історії]
* [http://cesus.org.ua/index.php?mm=2&dm=4 Українські національно-культурні товариства на Далекому Сході]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/za_sibiryu,_gde_solntse_vshodit,_ili_pochemu_ne_sostoyalas_v_zelenom_kline_vtoraya_ukraina.html За Сибирью, где солнце всходит, или почему не состоялась в Зеленом Клине вторая Украина] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140108125022/http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/za_sibiryu,_gde_solntse_vshodit,_ili_pochemu_ne_sostoyalas_v_zelenom_kline_vtoraya_ukraina.html |date=8 січня 2014 }}
* [http://www.narodnaviyna.org.ua/index.html Народна війна 1917—1932, проект] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110214220503/http://www.narodnaviyna.org.ua/index.html |date=14 лютого 2011 }}
* [https://reibert.info/threads/zelenij-klin.228413/ Тема «Зелений Клин»&nbsp;// Reibert.info] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191104165005/https://reibert.info/threads/zelenij-klin.228413/ |date=4 листопада 2019 }}
* [http://io.ua/29763761p Світлина «Колона українців на першотравневій демонстрації». Хабаровськ, Далекий Схід, 1917 рік&nbsp;// «Музей УНР»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190401123631/https://io.ua/29763761p |date=1 квітня 2019 }}
* [http://hvila.lozikov.ru/home Далекосхідна хвиля. Інтернет-видання українців Зеленого Клину.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150627185707/http://hvila.lozikov.ru/home |date=27 червня 2015 }}
* ''Святослав Липовецький'' [http://tyzhden.ua/History/193586  Далекосхідна місія. Боротьба ОУН за Зелений Клин ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181007183627/http://tyzhden.ua/History/193586 |date=7 жовтня 2018 }} матеріал суспільно-політичного часопису [[Український тиждень]], 11 червня 2017&nbsp;р.

{{Зелений Клин}}
{{Державні утворення українців}}
{{Етнокультурні регіони України}}
{{УНР}}
{{Розпад Російської імперії}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Зелений Клин| ]]
[[Категорія:Короткочасні держави]]
[[Категорія:Український національно-визвольний рух]]
[[Категорія:Українська діаспора Росії]]
[[Категорія:Східна Азія]]
[[Категорія:Україномовні країни і території]]
[[Категорія:Українські етнічні краї]]
[[Категорія:Регіони компактного поширення українців і української мови в Росії]]
[[Категорія:Українські поселення Росії]]
[[Категорія:Зелена Україна]]