Перегляд вихідного коду сторінки Каляєв Іван Платонович

{{Однофамільці|Каляєв}}
{{особа}}
[[Файл: Ivan Kalyayev.jpg|thumb|Іван Каляєв. Фотографія зроблена відразу після теракту.<br/>''Уся чумарка моя була витикана шматками дерева, висіли клапті, й вона вся обгоріла. З обличчя рясно лилася кров, і я зрозумів, що мені не втекти, хоча було кілька довгих митей, коли нікого не було навколо.'']]

'''Іва́н Плато́нович Каля́єв''' ({{н}}{{ДН|6|7|1877|24|6}}, [[Варшава]]&nbsp;— {{†}}{{ДС|23|5|1905|10}}, [[Орешек (фортеця)|Шлісельбурзька фортеця]])&nbsp;— [[Російська імперія|російський]] [[революціонер]], [[терорист]], [[Соціалісти-революціонери|соціаліст-революціонер]], [[поет]].

== Біографія ==
Народився у [[Варшава|Варшаві]] в родині відставного поліцейського (околодочного наглядача) Платона Каляєва та [[Поляки|польки]], доньки [[Шляхта|шляхтича]], що розорився. Дитинство Івана пройшло в передмісті Варшави. У десять років він вступив до варшавської Першої Зразкової Апухтінської гімназії. У 1897—1899 роках студент Імператорських [[Московський університет|Московського]] та [[Петербурзький університет|Петербурзького]] університетів.

З [[1898]] року член Петербурзького [[Союз боротьби за визволення робітничого класу|«Союзу боротьби за визволення робітничого класу»]]. За участь у [[1899]] в студентському страйку був висланий до [[Дніпропетровськ|Катеринослава]]. Після повернення до [[Петербург]]а йому не дозволили відновитися в університеті. У [[1902]] поїхав вчитися до Німеччини, але дорогою до [[Берлін]]а під час випадкового обшуку у нього була знайдена соціалістична література, й він був виданий Росії як соціаліст. Після тримісячного ув'язнення у Варшаві був висланий до Ярославля. У [[1903]] виїхав до Женеви, де вступив в [[Бойова організація партії соціалістів-революціонерів|Бойову організацію есерів]]. У [[1904]] році в [[Петербург|Петербурзі]] брав участь у замаху на міністра внутрішніх справ [[Плеве В'ячеслав Костянтинович|В'ячеслава Плеве]].

У [[1904]] році Бойова організація винесла «смертний вирок» дядькові імператора [[Микола II|Миколи II]], Великому князю [[Сергій Олександрович|Сергію Олександровичу]], московському генерал-губернатору. 2 лютого 1905 Каляєв не кинув бомбу в карету, бо побачив, що поруч з Великим князем сидять його малолітні племінники. 4 лютого 1905 в Москві він бомбою убив Великого князя Сергія Олександровича. Особистість Каляєва і обставини вбивства лягли в основу повісті «Кінь блідий», написаної одним з організаторів вбивства&nbsp;— [[Савінков Борис Вікторович|Б.&nbsp;В.&nbsp;Савінковим]].

На суді адвокатами Каляєва були популярні та високооплачувані [[Жданов Володимир Анатолійович|Володимир Жданов]] і [[Мандельштам Михайло Львович|Михайло Мандельштам]].<ref> Адвоката [[Тесленко Микола Васильович|Миколу Тесленко]] до процесу не допустив голова [[Деєр Петро Антонович|Петро Деєр]], а касаційну скаргу до [[Сенат]]у підтримували адвокати [[Мандельштам Михайло Львович |Михайло Мандельштам]] і [[Беренштам Володимир Вільямовіч|Володимир Беренштам]]</ref>

[[5 квітня]] [[1905]]-го Каляєв виголосив патетичну промову:
{{Цитата|''Я — не підсудний перед вами, я — ваш бранець. Ми — дві ворожі сторони. Ви — представники імператорського уряду, наймані слуги капіталу та насильства. Я — один з народних месників, соціаліст і революціонер. Нас розділяють гори трупів, сотні тисяч розбитих людських існувань і ціле море крові та сліз, яке розлилося всією країною потоками жаху й обурення. Ви оголосили війну народу, ми прийняли виклик!''}}
{{Цитата|''Суд, який мене судить, не може вважатися дійсним, бо судді є представниками того уряду, проти якого бореться партія соціалістів-революціонерів.''}}

Каляєв, щоб мати можливість ще раз захищати справу своєї партії, подавав касаційну жалобу, цей протест був відхилений Сенатом. Імператор Микола II, дізнавшись, що касаційну скаргу відхилено, дав секретну вказівку директору Департаменту поліції Сергію Коваленському домогтися у Каляєва прохання про помилування. Той відрядив у Шліссельбурзьку фортецю товариша прокурора Санкт-Петербурзького суду Федорова, з яким Каляєв був знайомий по Московському університету, але Федоров не зміг переконати Каляєва звернутися з проханням про помилування.

У день страти до Шліссельбурзької фортеці надійшла телеграма — з'ясувати, чи не подасть Каляєва прохання на Високе ім'я про помилування. Комендант близько години вмовляв Каляєва написати таке прохання, але той відмовлявся. Після цього надійшла друга телеграма від Великої Княгині Єлизавети Федорівни, яка наполягала, щоб прохання було написано, і ручалася, що воно буде задоволене. Комендант не захотів вдруге йти до Каляєва, і відправив до нього ротмістра В. В. Парфьонова, якому Каляєв відповів: «Ви зрозумійте мене. Все своє життя і душу я присвятив служінню революційній справі, мій терористичний акт був результатом цієї роботи <…> Ви мені пропонуєте подати прохання про помилування, тобто попросити прощення за скоєне, тобто покаятися. На мій погляд, цим актом я знищу весь зміст мого терористичного виступу і зверну його з ідейного до звичайного кримінального вбивства, а тому кинемо всяку розмову про помилування».

Коли в камеру увійшов священик, Каляєв сказав йому, що обрядів не визнає, що він вже абсолютно приготував себе до смерті і в житті зі всім покінчив, проте у священику, який прийшов до нього, відчуває добру людину. «А тому,&nbsp;— уклав Каляєв,&nbsp;— дайте мені Вас, просто як людину, поцілувати». Вони поцілувалися, і священик пішов. На ешафот у [[Горішок (фортеця)|Шлісельбурзькій фортеці]] Каляєв піднявся з гордо піднятою головою, твердим, упевненим кроком. Хрест цілувати відмовився.

== Поезія ==
Найбільш відома «Молитва» Каляєва:<ref>[http://www.newsland.ru/news/detail/id/704776/ А. Меленберг. Іван Каляєв&nbsp;— моральний терорист] {{ref-ru}}</ref>
<poem> Христос, Христос! Слепит нас жизни мгла.
   Ты нам открыл всё небо, ночь рассеяв,
   Но храм опять во власти фарисеев.
   Мессии нет — Иудам нет числа…
   Мы жить хотим! Над нами ночь висит.
   О, неужель вновь нужно искупленье,
   И только крест нам возвестит спасенье?..
   Христос, Христос!..
   Но всё кругом молчит.</Poem>

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* ''Закиров Р.'' Террористическая мистерия Ивана Каляева // Мир истории.&nbsp;— М., 2003.&nbsp;— №&nbsp;13&nbsp;— 15.&nbsp;— С. 103—104.
* ''Дерзновение'' / Д. Валовой, М. Валовая, Г. Лапшина.&nbsp;— М.: Молодая гвардия, 1989.&nbsp;— 314[6] c., ил.&nbsp;— С. 294—304.
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Члени Бойової організації партії соціалістів-революціонерів]]
[[Категорія:Повішені в Російській імперії]]
[[Категорія:Російські терористи]]
[[Категорія:Страчені за вбивство]]