Перегляд вихідного коду сторінки Козаки

{{Redirect|Козак}}{{Otheruses}}
[[Файл:Cossack Mamay 1890.jpg|thumb|250px|[[Козак Мамай]]&nbsp;— ідеальний козак у [[Український фольклор|фольклорі українців]].]]
[[Файл:Південно-Східна Європа 1684.JPG|міні|праворуч|250пкс|Італійська карта «Європейської Татарії» [[1684]] року. [[Наддніпрянська Україна]] позначена як «У''країна або край запорозьких козаків (Vkraina o Paese de Cossachi di Zaporowa)''».]]

'''Козаки́''', ''козацтво''&nbsp;— «це збірна назва козаків в Україні та в порубіжних державах з кінця XV століття; слово «козак» на письмі вперше вжито в «Початковій історії монголів» (1240 р.) у значенні
людини самітної, не зв'язаної ні з домівкою, ні з сім'єю»;<ref name="ІСЗЗІ">Історія війн і сучасного військового мистецтва: конспект лекцій: / О.В. Уваркіна та ін. Київ: ІСЗЗІ [[Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»|КПІ ім. Ігоря Сікорського]], 2021. 304 с. (стор.: 114)</ref> учасники самоврядних [[чоловік|чоловічих]] військових, згодом і територіальних громад, спільнота людей такої самоназви, що з [[XV століття|15 століття]] фіксуються джерелами у степах Східної Європи, зокрема Подніпров'я, на теренах [[Дике Поле|Дикого поля]] ([[Великий Луг|Великого Лугу]], [[Дніпрові пороги|Дніпровського пониззя]]).  

Хоча вважається, що основним заняттям козаків була [[військова справа]], при більш уважному дослідженні помічаємо, що козаки та їхні нащадки встигли себе проявити практично в усіх сферах суспільного життя, яке відоме за військово-прикладною сферою (охорона й патрулювання [[торговий шлях|торгових шляхів]], морські [[Рейд (військова справа)|рейди]] на чайках проти турецького флоту в [[Крим]]у та [[Чорне море|Чорному морі]], захист українських земель від [[кримські татари|татарських]] «полювань на рабів», участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав) а також у ремісництві, полюванні, землеробстві, науці тощо. Серед козаків зустрічаємо людей доволі творчо і нестандартно мислячих (господарників, вчителів, художників, музикантів, вчених, філософів, економістів, священнослужителів).  

На думку [[Арнольд Джозеф Тойнбі|Арнольда Дж. Тойнбі]]

{{Цитата|розкидані на величезній території козацькі громади, які — перед своєю загибеллю у вогні Російської комуністичної революції 1917 року — заселяли смугу, що тяглася через усю Азію, від Дону до Уссурі, походили від однієї материнської громади — січового товариства дніпровських козаків.<ref>Тойнбі, Арнольд. Дослідження історії. Том 1./Пер. з англ. В. Шовкуна.— К.: Основи, 1995.— С. 124.</ref>|3=|4=}}

У [[XVI століття|16 столітті]] козаки були організовані в дві воєнні державні формації&nbsp;— [[Військо Запорозьке]] та [[Донські козаки|Донське військо]]. Згодом 1764 року імператриця Російської імперії Катерина II заборонила та знищила [[Військо Запорозьке]], а Донське військо на початку [[XVIII століття|18 століття]] було інкорпоровано до складу військово-політичної структури [[Московське царство|Російської імперії]]. Остання поступово ліквідувала козацькі права і автономії шляхом залучення козацької верхівки до [[дворяни|дворянського]] стану ([[Російська мова|рос]]. сословия), нищенням козацьких самостійницьких осередків, [[русифікація|зросійщенням]]. На середину [[XIX століття|19 століття]] в Росії існувало 11 козацьких військ, що були розташовані в прикордонних зонах [[Кавказ]]у та [[Сибір]]у. Після створення [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] революційна більшовицька ([[комунізм|комуністична]]) влада взяла курс на ліквідацію існуючих суспільних станів і форм власності, внаслідок чого натрапила на затятий спротив представників козачого стану, і тому фактично його фізично винищила у ході [[розкозачення]], репресій та [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору]] на теренах колишніх козачих земель. Досить велика частина козаків воювала проти революційної радянської влади на боці [[Третій Рейх|Німеччини]] під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]]<ref>Samuel J. Newland. Cossacks in the German army, 1941—1945.&nbsp;— London, England; Portland, Or.: F. Cass, 1991.</ref>.  

З [[1990]]–[[1991]] років, особливо після розвалу [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]], ряд громадських організацій [[Україна|України]], [[Білорусь|Білорусі]], [[Росія|Росії]] та [[Казахстан]]у намагаються відроджувати козацькі традиції. 1990-ті для козацтва в Росії характеризувалися створенням самопроголошених козацьких «республік», увесь період після розпаду СРСР&nbsp;— використанням керівництвом [[Росія|РФ]] козаків в опосередкованих війнах, що в [[Війна на сході України|2010-х]] призвело, зокрема, до розриву співпраці козацьких організацій України зі [[Всевелике військо Донське (спілка)|«Всевеликим військом Донським»]] [[Козіцин Микола Іванович|Козіцина]]<ref>{{Cite web |url=https://www.youtube.com/watch?v=0-bYdRKuKN4 |title=Запорізькі козаки розірвали угоду про співпрацю з «Військом донським» |accessdate=6 Квітня 2017 |archive-date=10 Квітня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170410200419/https://www.youtube.com/watch?v=0-bYdRKuKN4 }}</ref>.

== Етимологія ==
[[Файл:Repin Cossacks.jpg|250px|thumb|right|[[Запорожці (картина)|Запорожці пишуть листа турецькому султанові]].]]

=== Сучасні гіпотези ===
* Від [[половецька мова|половецького]] «''Cosac''»&nbsp;— «варта», «чота». Зустрічається в «[[Codex cumanicus]]»<ref>Грушевський М. С. ''Нариси історії українського народу''.&nbsp;— К.: Либідь, 1990.&nbsp;— 400 с.； [https://archive.org/details/codexcumanicusbi00kuunuoft Codex cumanicus]. Magyar Tudományos Akadémia, Budapest, 1880.&nbsp;— P. 268 (P.118)</ref>.
* Від [[Кримськотатарська мова|кримськотатарського]] або [[турецька мова|турецького]] «''Kazak''»&nbsp;— «вільна, незалежна людина», «шукач пригод», «бурлака»<ref>[https://goroh.pp.ua/Етимологія/козак Козак] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220325015419/https://goroh.pp.ua/Етимологія/козак |date=25 Березня 2022 }} // ''[[Етимологічний словник української мови]]'': в 7 т. / ред. Л.&nbsp;К.&nbsp;Артемєва.&nbsp;— К.: [[Наукова думка]], 1985.&nbsp;— Т.2&nbsp;— 495 с.</ref><ref>''Україна&nbsp;— козацька держава''/ ред. Недяк В. В.; Наукові ред. Щербак В. О., Федорук О. К.&nbsp;— К.: Емма, 2004.&nbsp;— 1216 с.</ref>.
* Від тюркського «Kazak»&nbsp;— «вирізати, оголити гострим інструментом», «поголений, безбородий». Чоловіки, які були призначені для служби у війську, для військових походів, зобов'язані були бути поголеними, безбородими. Ця вимога була обов'язковою, зокрема для вояків кінних загонів, що виникли в Русі-Україні.<ref>{{Cite book|title=Козацька доба історії України в османсько-турецьких писемних джерелах|last=Туранли|first=Фергад|year=2016|publisher=Видавничий дім "Києво-могилянська академія"|location=Київ|pages=539-540|language=|isbn=978-966-518-693-9}}</ref>

=== Старі гіпотези ===
Виникли у наслідок популярного в [[XVII]]–[[XVIII]]&nbsp;ст. [[Філологія|філологічного]] напряму досліджень (співзвучності назв). З погляду наукового обґрунтування нічого не варті.
* Від імені легендарного ватажка Козака<ref>Stryjkowski M. ''Kronika Polska Litewska, Zmudzka i Wszystkie Rusi''. Georg. Osterberger, Królewiec. 1582. </ref>.
* Від слова «[[коза]]» у зв'язку зі спритністю козаків<ref>''Kronika Pawla Piaseckiego, biskupa przemyslskiego''. Krakow, 1870.- p. 46.</ref>.
* Від етноніму «[[хозари]]». Популярна [[Хозарський козацький міф|гіпотеза]] в козацькій історіографії кінця 17&nbsp;— початку 18 століття<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/synopsis/syn18.htm |title=Теорія: хазари-козари-козаки в українській історіографії XVII — початку XVIII ст. // І. В. Жиленко. Синопсис Київський. Лаврський альманах / Ред. рада: В. М. Колпакова (відп. ред.) та ін. — К. : ВІПОЛ, — Спецвип. 2 : Синопсис Київський / І. В. Жиленко. — 2002. |accessdate=7 Травня 2010 |archive-date=3 Січня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110103194805/http://litopys.org.ua/synopsis/syn18.htm }}</ref>,<ref name=":0">{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/rigel/rig02.htm#gl03 |title=Лътописное повъствованіе о Малой Россіи и ея народъ и козакахъ вообще… / собрано и составлено чрезъ труды инженеръ-генералъ-маіора и кавалера Александра Ригельмана 1785-86 года. — Москва: Московский университет, 1847. |accessdate=7 Травня 2010 |archive-date=24 Січня 2010 |archive-url=https://web.archive.org/web/20100124022058/http://litopys.org.ua/rigel/rig02.htm#gl03 }}</ref>.

=== Згадки ===
Помилково вважається, що вперше термін «козак» було згадано в [[Таємна історія монголів|Таємній історії монголів]] в [[1240]] році<ref name="boyko126">Бойко О.&nbsp;Д.&nbsp;Історія України.&nbsp;— С.126&nbsp;— К., 2005</ref>, але насправді слово ''«qazaq»'' було вжито не в оригінальному творі, а в пізнішій переробці&nbsp;— татарській хроніці XVII століття «Дафтар-і Чингіз-наме»<ref name="gaukhman">''Михайло Гаухман.'' [http://uamoderna.com/blogy/mikhailo-gaukhman/seansy-chytannia-nii-pche-8 Сеанси читання «Нової імперської історії Північної Євразії». Ч. 8: Початки козацтва] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180422134155/http://uamoderna.com/blogy/mikhailo-gaukhman/seansy-chytannia-nii-pche-8 |date=22 Квітня 2018 }} // [[Україна Модерна]].&nbsp;— 09.03.2018</ref>. У 14 ст. цей термін вміщено в словник половецької мови ([[Codex Cumanicus|Кодекс Куманікус]]) і в додаток грецького збірника житій святих<ref name="boyko126"/>. Перша згадка про козаків у слов'янському тексті була в «[[Никонівський літопис|Никонівському літописі]]», у 1444 році «козаки [[рязань|рязанські]]» взяли участь у відбитті татарського набігу<ref name="gaukhman" />.

Найперша згадка про козаків в Західній Європі зустрічається в генуезькій хроніці за [[1474]] рік. Перша в історії офіційна згадка про дії козаків на морі й офіційна згадка про запорозьких козаків узагалі&nbsp;— [[1489]] у Хроніці Польській [[Марцін Бельський|М. Бельського]], яка описує похід польського війська під проводом королевича [[Ян I Ольбрахт|Яна Ольбрахта]] проти [[Татари|татар]]. Козаки тоді жили на території сучасних [[Вінницька область|Вінниччини]] та прилеглих районів Кіровоградської, Черкаської та Одеської областей – це було [[Східне Поділля]]. Перші козацькі слободи розташовувались обіч сумновідомого татарського [[Чорний шлях|«Чорного шляху»]] вздовж річки Тясмин, що біля Чигирина, річки Ташлик, що біля Сміли, а також річок Конилка та Гірський Тікич неподалік Умані. Отож колиска всього козацтва знаходиться на території сучасної Київської, Черкаської та Вінницької областей України.

<br />

== Походження ==
[[Файл:Czaty nad Dnieprem.jpg|міні|праворуч|250пкс|Чотарі над Дніпром.]]
{{main|Бояри|Путні бояри|Панцирні бояри|Панцерні слуги|Надвірні козаки}}

=== Теорії ===
* ''Автохтонна''&nbsp;— козаки це [[Автохтонність|місцевий]] стан, що виник через потребу захисту південного кордону [[Велике князівство Литовське|Литовського князівства]]. Козацтво виникло централізовано згідно з державницькою політикою тогочасного уряду. Першим її виклав [[Марцін Бельський|Мартин Бєльський]], нащадок козацького старшини. На цьому стояв й [[Величко Самійло Васильович|Самійло Величко]], а згодом детально обґрунтував [[Максимович Михайло Олександрович|Михайло Максимович]]. Прибічником цієї догми був і [[Михайло Грушевський]].
* ''Боярська''&nbsp;— козаки сформувалися на основі руських [[бояри|бояр]] та незнатного військового люду Литви та Польщі, професійних військових, які не отримали статусу шляхтичів і були змушені займатися війною та розбоєм ([[Антонович Володимир|Антонович]], [[Леп'явко Сергій Анатолійович|Леп'явко]]).
* ''Уходницька''&nbsp;— козаки сформувалися на основі промислових ватаг представників різних станів, що йшли на сезонні промисли в Причорноморські й Прикаспійські степи. Значну частину уходників становили [[селяни]]-втікачі з Литви, Польщі та Московії, через що уходницьку теорію також називають ''утікацькою''. Для оборони від татар [[уходники]] брали з собою зброю, організовувалися у збройні загони. Ця теорія є панівною в [[СРСР|радянській]] й пострадянській історіографії.

=== Гіпотези ===
* ''Кочівницька''&nbsp;— козаки походили від одного або декількох кочових народів, що в різні часи мешкали на території Північного Причорномор'я. Пращурами козаків називають [[скіфи|скіфів]], [[сармати|сарматів]], [[хозари|хозарів]], [[чорні клобуки|чорних клобуків]], [[половці]]в, [[черкеси|черкесів]] (адигів), [[татари|татар]] та інших. Кочівницька гіпотеза походження козаків сформувалася під впливом польської історичної школи 16&nbsp;— 17 століття й була пов'язана із теорією [[сарматизм|сарматського походження]] [[шляхта|шляхти]]. За тогочасною традицією виводити походження стану або народу від певного народу давнини, [[Козацькі літописи|козацькі літописці]] 18 століття обстоювали [[Хозарський козацький міф|хозарське походження козаків]]. З розширенням джерельної бази та становленням історичної науки, кочівницькі гіпотези були відкинута офіційною історіографією. Вперше на недосконалість гіпотези вказав [[Олександр Рігельман]]<ref name=":0"/>. У 20 столітті апологетом половецького походження козаків був російський вчений Гумільов. У XXI&nbsp;ст. цю гіпотезу&nbsp;— щодо [[Запорозькі козаки|запорожців]], [[Донські козаки|донців]] та [[Кубанське козацьке військо|кубанців]]&nbsp;— було спростовано рядом [[генетика|генетичних досліджень]]<ref>{{Cite web |url=http://visbio.onu.edu.ua/article/view/54983 |title=О. М. Утевська Походження основних груп козацтва за даними про поліморфізм Y-хромосоми |accessdate=27 Березня 2017 |archive-date=25 Грудня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171225173423/http://visbio.onu.edu.ua/article/view/54983 }}</ref>.
* ''Бродницька''&nbsp;— козаки є нащадками [[бродники|бродників]], [[берладники|берладників]] і галицьких вигонців, які мешкали в 11&nbsp;— 13 століттях в Північному Причорномор'ї (автор [[Голубовський Петро Васильович|Голубовський]]). Частково цю гіпотезу підтримував Гумільов. Водночас, вони вказували на відсутність прямого зв'язку між спільнотами бродників і козаків, через наявність часової прірви. Різновидом бродницької гіпотези є болохівська гіпотеза (автор [[Дашкевич Ярослав Романович|Дашкевич]]), згідно з якою козаки є нащадками мешканців [[Болохівська земля|Болохівської землі]], які полишили руських князів і визнали сюзеренітет монгольського хана.

== Козаки Подніпров'я (козаки-українці на службі в Україні-Гетьманщині, Московському царстві та Речі Посполитій) ==

=== Військо Запорозьке ===

{{Українське козацтво}}
{{main|Військо Запорозьке|Запорозька Січ|Реєстрові козаки|Городові козаки|Панцирні бояри|Панцирні козаки}}
<!-- [[Файл:Brandt Towarzysz pancerny.jpg|міні|праворуч|200пкс|Панцерна кіннота Речі Посполитої до другої половини 17 століття називалася козацькою.]] -->
[[Файл:Військова рада.jpg|міні|праворуч|[[Козацька рада]]|215x215px]]
[[Файл:Józef Brandt - Potyczka Kozaków z Tatarami.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Українсько-татарські відносини|Сутичка з басурманами]].]]
[[Файл:Samokysh Kryvonis.jpg|міні|200пкс|[[Українсько-польські відносини|Бій козаків з ляхами]].]]
Запорозьке козацьке військо сформувалося в середині [[XVI століття|16 століття]] в середній течії [[Дніпро (річка)|Дніпра]], на незайманій території [[Запорожжя]], розташованій на кордонах Речі Посполитої, Кримського ханства і Московського царства. Основу війська складали [[русини|руські]] [[шляхта|шляхтичі]] та [[міщани]]. Центром запорожців була дніпровська фортеця&nbsp;— [[Запорозька Січ|Січ]], прообразом якої було укріплення, споруджене [[Волинь|волинським]] князем [[Дмитро Вишневецький|Дмитром-Байдою Вишневецьким]] на острові [[Мала Хортиця]] [[1556]] року.

[[1572]] року невелика частина запорожців була взята на службу і вписана до державного реєстру польським королем [[Сигізмунд II Август|Сигізмундом II Августом]]. Це дало початок [[Реєстрове козацтво|реєстровим козакам]]. Вони квартирувалися в українських порубіжних містах і називалися «Військом Запорозьким Городовим». Кількість реєстрових запорожців у [[1617]]–[[1637]] роках становила близько 6 тисяч. Центр війська розташовувався в [[Трахтемирів|Трахтемирові]]. На противагу привілейованим реєстровцям, більшість козаків належала до нереєстрового козацтва. Вони проживали на українському порубіжжі, Запорожжі, так званому [[Низ]]у, і називалися «Військом Запорозьким Низовим». Їхнім центром була Січ. Обидві гілки запорозького козацтва мали власне самоврядування з елементами [[військова демократія|військової демократії]], за зразком [[шляхта|шляхетського]] самоврядування.

З другої половини [[XVI століття|16]] до середини [[XVII століття|17 століття]] Військо Запорозьке брало участь у більшості воєн Речі Посполитої; зокрема, у [[Лівонська війна|Лівонській війні]] [[1558]]–[[1583]] років, [[Польсько-московська війна (1609—1618)|польсько-московській війні]] [[1605]]–[[1618]] років, [[Хотинська війна|Хотинській війні]] [[1620]]–[[1621]] років, [[Смоленська війна|Смоленській війні]] [[1632]]–[[1634]] років. Крім цього козаки самовільно ходили з грабіжницькими походами до [[Молдавське князівство|Молдови]], [[Московське царство|Московію]], [[Крим]], [[Чорне море|Чорноморське]] узбережжя [[Болгарія|Болгарії]] і [[Мала Азія|Малої Азії]], а також активно [[Козаки у Тридцятирічній війні|займалися найманством]], особливо під час [[Тридцятилітня війна|Тридцятирічної війни]] [[1618]]–[[1648]] років. Незважаючи на військові здобутки і привілеї, козаки часто зазнавали соціальних утисків з боку місцевої руської і польської шляхти. Правовий і соціальний гніт ставав причиною козацьких повстань, найбільшими з яких були [[повстання Косинського]] [[1591]]–[[1593]] років, [[повстання Наливайка]] [[1594]]–[[1596]] років, [[повстання Жмайла]] [[1625]] року, [[повстання Федоровича]] [[1630]] року, [[повстання Сулими]] [[1635]], [[повстання Павлюка]] [[1637]] року й [[повстання Острянина]] [[1637]] року.

У [[1648]]–[[1657]] роках козаки під керівництвом [[гетьман]]а [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] підняли [[Хмельниччина|велике повстання у Речі Посполитій]], результатом якого стало створення в [[Наддніпрянська Україна|Наддніпрянщині]] самоврядної української держави&nbsp;— [[Гетьманщина|Війська Запорозького]] або Гетьманщини<ref>В. Греченко О. Ярмиш Історія України Торсінг 2005 ст. 39-47</ref><ref name="Козацька ера">Субтельний О. [http://ukrainica.org.ua/ukr/istoriya_ukraini/istoriya_ukraini_all/1655 Козацька ера] // Україна: Історія.&nbsp;— Київ: Либідь, 1993.</ref>. [[1654]] року для продовження війни з поляками козацька Україна прийняла [[Переяславська рада|протекторат московського царя]], а [[1656]] року, через підписання московитами [[Віленське перемир'я|сепаратного миру]], уклала союз із [[Швеція|Швецією]] і [[Трансильванія|Трансільванією]]<ref name="Яковенко-Хмель">Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;1. Козацька революція 1648—1657&nbsp;рр. // Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.''&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. [[1657]] року, після обрання новим гетьманом [[Іван Виговський|Івана Виговського]], всередині України спалахнуло [[Повстання Пушкаря і Барабаша|антигетьманське повстання]], що розвинулося у [[Російсько-українська війна (1658—1659)|козацько-московську війну]]. Незважаючи на [[Конотопська битва|перемогу гетьмана під Конотопом]] в [[1659]] році, він втратив підтримку козацької старшини через його рішення укласти [[Гадяцький договір|союз із поляками]]<ref name="Козацька ера"/>. Стартував період козацьких міжусобиць&nbsp;— [[руїна|руїни]], в результаті якої козацька держава розкололася по [[Дніпро (річка)|Дніпру]] на [[Лівобережна Україна|Лівобережжя]], [[Правобережна Україна|Правобережжя]] і [[Військо Запорозьке Низове|Запорожжя]]. Правобережні козаки [[Слободищенський трактат|опинилися під владою Речі Посполитої]], а Лівобережжя і Запорожжя&nbsp;— [[Московські статті (1665)|під впливом Московії]]. [[1667]] року цей поділ був затверджений [[Андрусівське перемир'я|Андрусівським миром]]. Козацькі [[польсько-турецька війна 1672-1676|намагання об'єднати Україну]] під проводом гетьмана [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенка]] за допомоги [[Османська імперія|Османської імперії]] у [[1672]]–[[1676]] роках [[Московсько-турецька війна (1676—1681)|закінчилися поразкою]] і [[Бахчисарайський договір (1681)|закріпленням попереднього поділу]]<ref name="Яковенко-Руїна">Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;2. Руїна (1658—1686) // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. [[1689]] року Московія і Річ Посполита [[Вічний мир (1686)|остаточно розділили Гетьманщину]]. Наприкінці 17 століття поляки ліквідували залишки козацького суверенітету на [[Правобережна Україна|Правобережжі]], а московити зберегли його на Лівобережжі. [[1709]] року, під час [[Велика Північна війна|Великої північної війни]], козаки під проводом гетьмана [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]] уклали союз із [[Швеція|Швецією]], намагаючись визволитися з-під московського панування, але зазнали [[Полтавська битва|поразки під Полтавою]]<ref name="Яковенко-Мазепа">Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;3. Мазепа і мазепинці // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. [[1710]] року переможені козаки на чолі з гетьманом [[Пилип Орлик|Пилипом Орликом]] прийняли у вигнанні [[Конституція Пилипа Орлика|першу козацьку Конституцію]]<ref name="Яковенко-Мазепа"/>. Через повстання Мазепи Московська держава, перетворена на [[Російська імперія|Російську імперію]], взяла курс на [[Малоросійська колегія|ліквідацію козацької автономії]] в Україні. [[1754]] року росіяни ліквідували українсько-російський [[митниця|митний кордон]] і [[1764]] року скасували гетьманство, надавши останньому гетьману [[Кирило Розумовський|Кирилу Розумовському]] титул [[фельдмаршал]]а. [[1775]] року було [[Ліквідація Запорозької Січі (1775)|зруйновано Запорозьку Січ]], [[1781]] року ліквідовано [[Полковий устрій Гетьманщини|козацький устрій в Україні]], а [[1783]] року [[кріпацтво|закріпачено]] українських козаків і вільних селян<ref name="Козацька ера"/><ref>Розділ VI. Україна XVIII&nbsp;ст. між Річчю Посполитою і Російською імперією. §&nbsp;2. Згасання козацьких автономій у підросійській Україні // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>. 3 [[козацька старшина|козацької старшини]] утворилася нова українська [[аристократія]]. Новий устрій проіснував на українських землях до кінця [[18 століття]], а військові козацькі формування&nbsp;&nbsp;— до 1-ї половини [[XIX століття|19 століття]].

=== Віра ===
Більшість козаків трималися православної віри. У [[Конституція Пилипа Орлика|Конституції Пилипа Орлика]], ухваленій 5 квітня 1710 р., козаки записали таке:

{{Цитата|Оскільки серед трьох богословських чеснот перше місце посідає віра, то й перший пункт нехай буде про Віру Православного Східного Обряду, якою колись відважний Козацький народ був просвітлений через хозарських князів від Константинопольського Апостольського престолу. І відтоді аж донині (наш народ) твердо в ній перебуває, ніколи не стривожений чужинською релігією. Добре відомо усім, що славної пам’яті Гетьман Богдан Хмельницький з Військом Запорозьким не через якусь іншу причину розпочав законну війну проти Польської Держави, лише прагнучи належної по праву свободи і захищаючи Православну Віру, яку всіляко пригноблювали польські влади і принаджували до об’єднання з Римською Церквою. Після знищення на батьківщині чужинської Новоримської Релігії (Хмельницький) із названим Військом Запорозьким і народом Руським не з якої іншої причини віддався під захист Московського Царства, добровільно прийнявши його новообраний Ясновельможний Гетьман, коли всемогутній Господь Бог сприятиме військовому щастю Його Священної Королівської Величності короля Швеції у збройному порятунку нашої батьківщини від ярма московського рабства, буде зобов’язаний і примушений у законному порядку особливо дбати про те, щоб жодна чужинська релігія не запроваджувалася на нашій Руській батьківщині. А якщо б вона коли-небудь таємно або явно об’явилася, то (гетьман) повинен буде сам з власної ініціативи її викорінити, не допускаючи проповідування та розмноження кількості її прихильників [...], докладаючи особливих зусиль, щоб вовіки міцніла одна-єдина Віра Православна Східного Обряду під священним Апостольським престолом у Константинополі, і щоб ширилася слава Божа, і щоб при новозбудованих церквах множилося навчання руських дітей вільним мистецтвам, і щоб віра Господня міцніла й процвітала серед чужинських релігій як троянда серед колючок. А задля більшого авторитету першого в Малій Русі Київського митрополичого престолу і для зручнішого керівництва духовними справами згаданий Ясновельможний Гетьман, коли наша батьківщина буде звільнена від московського ярма, мусить сприяти поверненню її у підпорядкування первісній екзаршій владі Константинопольського Апостольського престолу, щоб таким чином відновити зв’язок і послушницьку належність нашої батьківщини до вищеназваного Апостольського Константинопольського престолу, удостоєного Євангельською проповіддю нести світло і утверджуватися у Святій Вселенській Вірі.<ref>Анатолій Слюсаренко та Микола Томенко, Історія української конституції, Київ, 1993, с. 27-28</ref>|3=|4=}}

=== Хмельниччина, Україна (Гетьманщина) і козацький народ, козаки-українці ===

Під час Хмельниччини за словами польських літописців того часу "вся Україна покозачилась", тобто місцеві християни, серед яких основну масу становили місцеві русини з діда-прадіда або діти від змішаних шлюбів з поляками, волохами, татарами, кавказцями (черкасами) тощо щоб підкреслити свої прагнення до волі назвались козаками себто воїнами Христовими, вільними людьми з волі Божої і людьми, які хочуть бути записаними у козацькі реєстри, які урівняють їх у правах зі шляхтичами тощо. Так на базі старої, розгромленої Русі відбувалось явлення світові України (Гетьманщини) і нового, козацького, українського народу, який ми нині знаємо, тих людей, які згодом, коли їм відмовлять у праві на самоназву козак, коли самоназва русин в їх очах перестане бути актуальною стануть масово вживати самоназву українець (козак-українець).

== Козаки на службі в Російській імперії ==
<!--[[Файл:Amur Cossaks 189x 190x.JPG|міні|праворуч|250пкс|Амурські козаки]]-->

=== Військо Донське ===
{{main|Донські козаки}}
[[Файл:Surikov Pokoreniye Sibiri Yermakom.jpg|міні|праворуч|200пкс|Підкорення Сибіру [[Єрмак Тимофійович|Єрмаком]].]]
[[Файл:Efremov Danila Efremovich02.jpg|міні|праворуч|200пкс|Донський отаман Єфремов.]]
[[Файл:Flag of Don Cossacks.svg|міні|праворуч|200пкс|Прапор [[Всевелике Військо Донське|Донської Республіки]]. Синій колір символізує козаків, жовтий&nbsp;— [[калмики|калмиків]], червоний&nbsp;— росіян.]]
<!-- [[Файл:Войсковой Атаман Области Войска Донского, генерал от кавалерии Каледин Алексей Максимович.PNG|міні|праворуч|200пкс|Отаман [[Олексій Каледін]].]]-->
Донське козацтво сформувалося в другій половині 16 століття в нижній течії [[Дон]]у, на незайманій території між Кримським ханством і Московією. Основу війська складали [[русин]]и, [[росіяни|московити]], [[кримські татари|кримські]] і [[Ногайці|ногайські]] [[татари]], що належали до різних соціальних верст. [[1570]] року козаки прийняли протекторат московського царя [[Іван IV Грозний|Івана Грозного]] і стали називатися [[Головне Донське військо|Донським військом]]. Їхнім центром стала станиця [[Роздорська]], а з [[1644]] року&nbsp;— місто [[Старочеркаська|Старочеркаськ]]. Залежність донців від Москви була формальною. З одного боку вони брали участь у ліквідації [[Сибірське ханство|Сибірського ханства]] [[1598]] року, що було приєднано до Московії, і сприяли московській експансії в [[Азія|Азію]]. Проте під час [[Польсько-московська війна (1609—1618)|московсько-польської війни]] [[1605]]–[[1618]] років козаки підтримували самозванців на московський престол і брали участь в антиурядовому [[Повстання Болотникова|повстанні Болотнікова]] [[1606]]–[[1607]] років. Разом із запорожцями донці ходили у самовільні походи на [[Кримське ханство|Крим]], Московію, [[Персія|Персію]], здійснювали грабіжницькі походи в акваторії [[Каспійське море|Каспійського]] і [[Чорне море|Чорного морів]]. [[1637]] року козаки разом [[Азовське сидіння|захопили османську фортецю]] [[Азов (місто)|Азов]], яку утримували 5 років. У [[1648]]–[[1657]] роках частина донців підтримувала запорожців у [[Хмельниччина|боротьбі проти Речі Посполитої]].

У [[1670]]–[[1671]] роках донські козаки під проводом [[Разін Степан Тимофійович|Степана Разіна]] підняли на півдні Московії [[повстання Степана Разіна|велике повстання]], що було придушене царськими військами. В результаті поразки, Москва обмежила автономію донців, реорганізувавши їх у [[Донське козацьке військо]]. Воно брало участь у [[Азовські походи (1695—1696)|Азовських походах]] [[Петро I|Петра І]] та [[Велика Північна війна|Північній війні]] [[1700]]–[[1721]] років. Проте подальший наступ московитів на козацьке самоврядування спричинило [[Булавінське повстання|нове козацьке повстання]] [[1707]]–[[1709]] років під проводом отамана [[Булавін Кіндрат Опанасович|Кіндрата Булавіна]], що розвинулося в донсько-московську війну. Московія, перетворена на [[Російська імперія|Російську імперію]], жорстко придушила виступ, зменшила володіння Донського війська й скасувала його автономію. [[1716]] року відносини з козаками стали проводитися не через [[Посольський приказ]], як з усіма державами, а [[Сенат Російської імперії|Урядовий сенат]]. [[1721]] військо перейшло у відомство [[Військова колегія|Військової колегії]], перетворившись на підрозділ царської армії, що очолювався наказними, а не виборними отаманами. Воно брало участь у [[Перський похід Петра І|Перському поході]] [[1722]]–[[1723]] років, [[Семирічна війна|Семирічній війні]] [[1756]]–[[1763]] років проти [[Королівство Пруссія|Пруссії]], [[Російсько-турецькі війни|російсько-турецьких війнах]] [[Російсько-турецька війна (1735—1739)|1735–1739]] і [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|1768–1774]] років, придушенні [[повстання Пугачова|козацького повстання]] під проводом [[Пугачов Омелян Іванович|Омеляна Пугачова]]. [[1786]] року на території донців була утворена російська адміністративна одиниця&nbsp;— [[Земля Війська Донського|земля війська Донського]], перетворена [[1870]] року на [[Область Війська Донського|область війська Донського]].

В Російській імперії донські козаки були найстаршим і найчисельнішим з усіх козацьких військ. Станом на [[1913]] рік їх нараховувалося 1,5 мільйонів осіб з сім'ями. Адміністративним центром донського війська був [[Новочеркаськ]]. До революції [[1917]] року донці брали участь практично в усіх збройних конфліктах Росії: [[наполеонівські війни|наполеонівських війнах]] [[1803]]–[[1815]] років, [[Російсько-Кавказька війна|Великій кавказькій війні]] [[1817]]–[[1864]] років, [[російсько-японська війна|російсько-японській війні]] [[1904]]–[[1905]] років, [[Перша світова війна|Першій світовій війні]] [[1914]]–[[1918]] років. В мирний час козаки виконували [[поліція|поліцейські]] функції.

Після [[жовтневий переворот|жовтневого перевороту]] 1917 року область війська Донського стала одним із центрів [[більшовики|антибільшовицької]] боротьби та [[білий рух|білого руху]] під проводом [[Каледін Олексій Максимович|Олексія Каледіна]]. [[1918]] року донські козаки проголосили створення власної держави [[Всевелике Військо Донське|Всевеликого Війська Донського]] на чолі з отаманом [[Краснов Петро Миколайович|Петром Красновим]]. Частина самостійницького донського керівництва виступала за тісний союз із [[Добровольча армія|Добровольчою армією]] генерала [[Денікін Антон Іванович|Антона Денікіна]], що воювала за відновлення єдиної Росії. [[1920]] року Донська республіка була завойована більшовиками, які скасували козацтво на Дону. Частина донців емігрувала закордон, а на решту чекало [[розкозачення]], репресії та [[голодомор]]и. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]], у [[1942]]–[[1945]] роках, [[Третій Рейх|нацистська Німеччина]] використовувала донських козаків для боротьби з [[радянська армія|радянською армією]].

Починаючи з кінця 1980-х почалося відродження козацьких військ у Росії. Восени 1991 року були проголошені Донська, Армавірська, Терська, а також Зеленчуцько-Урупська та Баталпашинська козацькі республіки, причому дві останні об'єдналися у Козацьку Верхню Кубань. Усі разом ці республіки сформували Союз козацьких республік півдня Росії, який розраховував стати однією з союзних республік<ref>{{Cite web |url=http://www.rusnauka.com/14_ENXXI_2013/Istoria/1_134097.doc.htm |title=Ерохин Игорь Юрьевич. СОВРЕМЕННОЕ КАЗАЧЕСТВО И ВОПРОСЫ ГОСУДАРСТВЕННОСТИ |accessdate=22 Липня 2015 |archive-date=24 Вересня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150924092852/http://www.rusnauka.com/14_ENXXI_2013/Istoria/1_134097.doc.htm }}</ref>. Козаки були офіційно визнані Росією етнічною групою росіян, однак ряд козацьких активістів, зокрема [[Лошкарьов Сергій Леонідович|Сергія Лошкарьова]], Олександра Дзіковицького, Петра Молоділова, було засуджено до ув'язнення за їхню діяльність. Росія використовувала відроджене козацтво в опосередкованих війнах, зокрема у своїй агресії проти України, під час якої бойовики з числа донських козаків очолювані [[Козіцин Микола Іванович|Миколою Козіциним]] контролювали частину Луганської області.

=== Кубанські ===
{{main|Кубанські козаки}}
[[Файл:Roubaud._Scene_from_Caucasian_war.jpg|міні|праворуч|200пкс|Бій з черкесами]]
[[Файл:Flag of Kuban People's Republic.svg|міні|праворуч|200пкс|Прапор Кубанської Республіки. Малиновий колір символізує чорноморців, синій&nbsp;— лінійців, а зелений&nbsp;— черкесів.]]
Кубанське козацьке військо було утворене [[1860]] року шляхом перейменування [[Чорноморські козаки|Чорноморського козацького війська]] і створення [[Кубанська область|Кубанської області]]. Каркас війська складали українці-чорноморці. До їхнього складу були включені частини російського [[Кавказьке лінійне козацьке військо|лінійного козацтва]], а [[1864]]&nbsp;— українські [[азовські козаки]]. Кубанці грали провідну роль у [[Велика Кавказька війна|Кавказькій війні]], брали участь у [[Геноцид черкеського народу|винищенні черкесів]] та російській [[колонізація|колонізації]] Північного [[Кавказ]]у. На час формування Кубанського війська воно нараховувало 200 тисяч козаків.

В мирний час кубанці виконували поліцейські та прикордонні функції, а у воєнний&nbsp;— брали участь у війнах як нерегулярні частини. Кубанські козаки відзначилися у [[Хівнінський похід|Хівінському поході]] [[1873]] року до [[Середня Азія|Середньої Азії]], [[російсько-турецька війна|російсько-турецькій війні]] [[1877]]–[[1878]] років в [[Болгарія|Болгарії]], [[російсько-японська війна|російсько-японський війні]] [[1904]]–[[1905]] років в [[Маньчжурія|Маньчжурії]] та [[Перша світова війна|Перший світовій війні]] [[1914]]–[[1917]] років в Галичині. На [[1916]] рік чисельність козацького населення на Кубані становила 1,3&nbsp;млн осіб.

Після [[жовтневий переворот|жовтневого перевороту]] [[1917]] року в Росії, кубанські козаки створили свій крайовий уряд&nbsp;— [[Кубанська Законодавча Рада|Кубанську Раду]] на чолі з [[Рябовіл Микола Степанович|Миколою Рябоволом]]. [[28 січня]] [[1918]] року вона проголосила утворення на території Кубанської області самостійної [[Кубанська Народна Республіка|Кубанської Народної Республіки]] зі столицею в [[Катеринодар]]і. З квітня кубанське керівництво розпочало переговори з [[Українська Держава|Українською Державою]] про об'єднання на правах федерації. В [[1919]] році росіяни вбили Рябовола і за рік ліквідували Кубанську республіку. Удар по кубанцях спричинив поразку [[білий рух|білого руху]] в європейській частині Росії.

[[1920]] року, після встановлення на Кубані [[більшовики|більшовицької]] влади, Кубанське козацьке військо було скасовано. [[1932]]–[[1933]] року комуністи виморили козацьке населення [[голодомор на Кубані|голодом]]. Зі спалахом [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] [[1941]]–[[1945]] років уцілілі козаки виступили на боці Німеччини й увійшли до складу [[15-й козацький кавалерійський корпус СС|козацького корпусу]]. На період війни радянська влада сформувала так звані червоні козацькі частини з некозацького населення, які були розпущені [[1946]] року.

=== Забайкальські ===
{{main|Забайкальські козаки}}
[[Файл:Skoropadsky - 1918 (3).jpg|міні|праворуч|200пкс|Гетьман [[Українська Держава|Української Держави]] [[Скоропадський Павло Петрович|Павло Петрович Скоропадський]] був осавулом забайкальців під час російсько-японської війни.]]
Забайкальське козацьке військо було утворене [[1851]] року наказом імператора [[Микола І|Миколи I]] на території [[Забайкальська область|Забайкальської області]], у Східному [[Сибір]]у, на кордоні з [[Маньчжурія|Маньчжурією]] та [[Монголія|Монголією]]. Головний осередок козаків розташовувався у місті [[Чита]]. До складу війська входили [[українці]], [[росіяни]], [[евенки]] та [[буряти]]. В мирний час забайкальці виконували поліцейські та прикордонні функції, а у воєнний&nbsp;— брали участь у війні як нерегулярне військо. Зокрема, Забайкальські козаки відзначилися в придушенні [[Боксерське повстання|повстання боксерів]] [[1899]]–[[1901]] років у [[Династія Цін|Цінській Імперії]], в [[російсько-японська війна|російсько-японській війні]] [[1904]]–[[1905]] років в Маньчжурії та [[Перша світова війна|Перший світовій війні]] [[1914]]–[[1917]] років в [[Галичина|Галичині]]. На [[1916]] чисельність козацького населення становила 265 тисяч осіб, з яких 14,5 тисяч перебували на військовій службі. Під час Громадянської війни в Росії козаки підтримували антибільшовицькі сили, сформувавши державні утворення [[Забайкальська республіка]] та [[Російська Східна Окраїна]]. [[1920]] року радянська влада ліквідувала Забайкальське козацьке військо. Частина козаків емігрувала до Маньчжурії, де протягом [[1933]]–[[1945]] років користувалися підтримкою [[Маньчжурська держава|Маньчжурської держави]] та [[Японія|Японії]]<ref>Забайкальские казаки // ''Энциклопедия Забайкалья: Читинская область''.&nbsp;— Чита. Наука, 2004.&nbsp;— С.371; Забайкальское казачье войско // ''Энциклопедия Забайкалья: Читинская область''.&nbsp;— Чита. Наука, 2004.&nbsp;— С.382.</ref>.

=== Амурські ===
{{main|Амурські козаки}}
Амурське козацьке військо було утворено [[1858]] року на території [[Амурська область|Амурської області]], на кордоні з Маньчжурією. Його головний осередок розташовувався у місті [[Благовєщенськ|Благовіщенськ]]. Основу війська складали забайкальські козаки, що заселили територію області у [[1850-ті|1850-х]] роках. Особовий склад частково поповнювався українцями і росіянами з Донського, Кубанського і Сибірського козацьких військ. В мирний час амурці охороняли державний кордон по річках [[Амур (річка)|Амур]] та [[Уссурі]]. За час свого існування козацьке військо взяло участь у придушенні [[Боксерське повстання|повстання боксерів]] [[1899]]–[[1901]] років, в [[російсько-японська війна|російсько-японський]] та [[Перша світова війна|Перший світовій війнах]]. Станом на 1916 рік козацьке населення області становило 49,2 тисяч осіб, з яких 3,6 перебувало на військовій службі. В роки громадянської війни в Росії амурці підтримували антибільшовицькі сили, за що були розпущені радянською владою у [[1918]] році. [[1924]] року частина козаків підняли [[Зазейське повстання]], що було придушене більшовиками. Залишки війська емігрували до Маньчжурії<ref>Амурское казачье войско // ''Большая советская энциклопедия''.&nbsp;— М.: Советская энциклопедия. 1969—1978.; [http://www.a-k-v.ru/articles.html Амурское Войсковое Казачье Общество] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080617193435/http://www.a-k-v.ru/articles.html |date=17 червня 2008 }}</ref>.

=== Уссурійські ===
{{main|Уральські козаки}}

=== Астраханські ===
{{main|Астраханські козаки}}

=== Сибірські ===
{{main|Сибірські козаки}}

=== Терські ===
{{main|Терські козаки}}

=== Оренбурзькі ===
{{main|Оренбурзькі козаки}}

=== Уральські ===
{{main|Уральські козаки}}

=== Азовські ===
{{main|Азовські козаки}}

=== Бузькі ===
{{main|Бузькі козаки}}

=== Військо вірних запорожців ===
{{main|Військо вірних запорожців}}

=== Задунайські ===
{{main|Дунайська січ}}

=== Чорноморські ===
{{main|Чорноморські козаки}}

== У культурі ==

=== Пам'ятники ===
{{main|Пам'ятники козакам}}

=== Література ===
[[Файл:500_років_українському_козацтву._1990._43.JPG|240px|thumb|[[Сучасне українське козацтво|Сучасні «козаки».]] 1990&nbsp;р. [[500-ліття Запорозького козацтва]]]]
До теми козацтва зверталося багато українських письменників. Вперше цю тематику узагальнив С. Костюк на 1-й республіканській науково-практичній конференції «Проблеми історії запорізького козацтва в сучасній історичній науці та музейній практиці», присвяченій 500-річчю запорізького козацтва ([[Запоріжжя]], о. [[Хортиця]], [[1990]]).

* '''Повісті та оповідання'''
* В. Будзиновський&nbsp;— «Осаул Підкови» ([[1920]]), «Пригоди запорізьких скитальців» ([[1927]]), «Козак Шуба» ([[1937]]) та ін.
* А. Лотоцький&nbsp;— «Триліси» (1910), оповідання «Три побратими» (1934), «Козак Байда» (1936) та ін.,
* П. Сорока&nbsp;— «На ясні зорі Запорожжя» (2000), «Душа при свічці: Діаруш Федора Жука» (2002) П. Сороки та ін.
* Неперевершеним описувач періоду гетьманства Івана Мазепи&nbsp;— [[Богдан Лепкий]] у циклі з 5-ти повістей: «Мотря» (в 2 ч.), «Не вбивай» (усі&nbsp;— 1926), «Батурин» (1927), Полтава (в 2 ч., 1928-29), «З-під Полтави до Бендер» (видані у США [[1955]]; закінчення дописав [[Левко Лепкий]]). Окрім того, його перу належать твори «Сотниківна: Історична картина з часів Івана Виговського» (1927), історичне оповідання «Орли» (1934), повість «Крутіж» (1941),

* [[1835]]&nbsp;— «[[Тарас Бульба (повість)|Тарас Бульба]]» ([[Микола Гоголь]])
* [[1846]]&nbsp;— «[[Чорна рада (роман)|Чорна рада]]» ([[Пантелеймон Куліш]])
* [[1888]]&nbsp;— «[[Вогнем і мечем (роман)|Вогнем і мечем]]» ([[Генрик Сенкевич]])
* [[1940]]&nbsp;— «[[Тихий Дон (роман)|Тихий Дон]]» ([[Шолохов Михайло Олександрович|Михайло Шолохов]], [[Росія]])
* Т. Микитин;&nbsp;— «На чорному морі, на білому камені» (1986).
* [[Кащенко Адріан Феофанович|Адріан Кащенко]]&nbsp;— Зруйноване гніздо

Про козацтво писали [[Осип Маковей]] (повість «[[Ярошенко (повість)|Ярошенко]]» (1905), А. Чайковський у (повісті «Козацька помста» (1910), «За сестрою» (1914), «Сагайдачний» (1908-32) та інші автори.

* '''Драматичні твори'''
У драматургії козацтву присвячено:

* трагедія Осипа Барвінського «Павло Полуботок, наказний гетьман України» (1887),
* п'єса Б. Мельничука «Козацькі вітрила» (1995) та його інсценізації за твором Богдана Лепкого «Мазепа, гетьман український: Сповідь перед людьми і часом» (1991), «Сотниківна» (1992; всі поставлені)
* історична п'єса Л. Крупи «Ой, Морозе, Морозенку» (1990),
* Л.Костенко;&nbsp;— історичний роман у віршах&nbsp;— «Маруся Чурай»,
* Т. Шевченко;&nbsp;— «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Гамалія»,

* «Дума про козака Голоту»,
* I. Котляревський;&nbsp;— «Енеїда».

До козацької тематики зверталися письменники укр. діаспори, зокрема Р. Завадович, К. Куцюк-Кочинський, [[Грановський Олександр Анастасійович|О. Неприцький-Грановський]], а також представники інших національностей, серед яких [[Юліуш Словацький]] у поемах «Мазепа», «Срібний сон Саломеї», віршах «Українська дума», «Пісня козацької дівчини» та ін.

=== Кіно ===
«Тарас Бульба» (1909)&nbsp;— перша кіноекранізація повісті, російський німий фільм Олександра Дранкова.
«Taras Bulba» (1924)&nbsp;— німецький фільм за повістю, знятий режисером Олексієм Грановським*
«Tarass Boulba» (1936)&nbsp;— французький фільм за повістю.
«The Rebel Son» (1938)&nbsp;— англійський фільм за повістю.
«Богдан Хмельницький»(1941) (СРСР)
«Taras Bulba» (1962)&nbsp;— найвідоміша іноземна екранізація, американський фільм за повістю. Юл Бріннер&nbsp;— в ролі Тараса Бульби.
«Taras Bulba, il cosacco» (1963)&nbsp;— італійський фільм за повістю.
* [[1972]]&nbsp;— [[Пропала грамота (фільм)|Пропала грамота]] (Україна)
«Taras Bulba» (1987)&nbsp;— чеський телефільм за повістю.
«Дорога на Січ» (1995) Україна
* [[1999]]&nbsp;— [[Вогнем і мечем (фільм)|Вогнем і мечем]] (Польща)
«Богдан Зіновій Хмельницький»(2002-06) Україна, режисер Микола Мащенко.
«Дума про Тараса Бульбу» (2009)&nbsp;— український телевізійний повнометражний художній фільм за повістю; прем'єра 29 березня 2009 року
* [[2009]]&nbsp;— [[Тарас Бульба (фільм, 2009)|Тарас Бульба (фільм)]] (Росія, Україна, Польща)

== Похідні назви ==
'''[[Селище міського типу]]:'''
* [[Козацьке (Бериславський район)|Козацьке]],&nbsp;[[Херсонська область]],&nbsp;[[Бериславський район]]
'''[[Село|Села]]:'''
* [[Козак (Коростишівський район)|Козак]], [[Житомирська область]], [[Коростишівський район]]
* [[Козак (Корецький район)|Козак]], [[Рівненська область]], [[Корецький район]]
* [[Козацьке (Новоазовський район)|Козацьке]],&nbsp;[[Донецька область]],&nbsp;[[Новоазовський район]]
* [[Козацьке (Балтський район)|Козацьке]],&nbsp;[[Одеська область]],&nbsp;[[Балтський район]]
* [[Козацьке (Білгород-Дністровський район)|Козацьке]],&nbsp;Одеська область,&nbsp;[[Білгород-Дністровський район]]
* [[Старокозаче]],&nbsp;Одеська область,&nbsp;[[Білгород-Дністровський район]]
* [[Козацьке (Конотопський район)|Козацьке]],&nbsp;[[Сумська область]],&nbsp;[[Конотопський район]]
* [[Козацьке (Звенигородський район)|Козацьке]],&nbsp;[[Черкаська область]],&nbsp;[[Звенигородський район]]
* [[Козацьке (Бобровицький район)|Козацьке]],&nbsp;[[Чернігівська область]],&nbsp;[[Бобровицький район]]
* [[Козачка]], [[Харківська область]], [[Зміївський район]].
* [[Козачки (Лановецький район)|Козачки]], [[Тернопільська область]], [[Лановецький район]]
* [[Козачки (Летичівський район)|Козачки]], [[Хмельницька область]], [[Летичівський район]]

'''[[Селище]]:'''
* [[Козацьке (Піщанський район)|Козацьке]],&nbsp;[[Вінницька область]],&nbsp;[[Піщанський район]]

'''[[Корабель|Кораблі]]'''

* [[Корабель Козак (Великобританія)|Корабель Козак]]

== Див. також ==
* [[Голландські козаки]]
* [[Шведські козаки]]
* [[Козаки єврейського походження]]
* [[Балтійська козацька флотилія]]
* [[Сучасне українське козацтво]]
* [[Козачий націоналізм]]
* [[500-ліття Запорозького козацтва]]
* [[Покозачення]]
* [[Історія козацтва]]
*[[Проєкт «Козацького князівства»]]
*[[Різдвяна битва на Січі (1674)]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела та література ==
* ''В.&nbsp;О.&nbsp;Щербак''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kozak КОЗАК, слово] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160620073936/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Kozak |date=20 Червня 2016 }} // {{ЕІУ|4|403}}
* ''Р.&nbsp;В.&nbsp;Пилипчук''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9224 Козацтво] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160818131236/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9224 |date=18 Серпня 2016 }} // {{ЕСУ}}
<div class="references-small" style="-moz-column-count:2; column-count:2; font-size:90%">

=== Кирилицею ===
* ''Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею''. Санкт-Петербург, 1863—1892, в 15 т. {{ref-uk}}, {{ref-ru}}
* [http://litopys.org.ua/boplan/index.html Боплан Г. Л. де. ''Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн''.&nbsp;— К.: Наук. думка; Кембридж (Мас.): Укр. наук. ін-т, 1990.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101006095035/http://litopys.org.ua/boplan/index.html |date=6 Жовтня 2010 }} {{ref-uk}}
* [http://litopys.org.ua/velichko/vel.htm Величко С. В. ''Літопис''. Т. 1. / Пер. з книжної української мови, вст. стаття, комент. В.&nbsp;О.&nbsp;Шевчука; Відп. ред. О.&nbsp;В.&nbsp;Мишанич.— К.: Дніпро, 1991.; ''Літопис''. Т. 2. / Пер. з книжної української мови, комент. В.&nbsp;О.&nbsp;Шевчука; Відп. ред. О.&nbsp;В.&nbsp;Мишанич.— К.: Дніпро, 1991.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080109091216/http://litopys.org.ua/velichko/vel.htm |date=9 Січня 2008 }} {{ref-uk}}
* Ковальский H. П. ''Источниковедение истории Украины (XVI&nbsp;— первая половина XVII века). Часть 1. ''Анализ советских археографических публикаций документальных источников.— Днепропетровск, 1977. {{ref-ru}}
* Ковальский H. П. ''Источниковедение и археография истории Украины XVI&nbsp;— первой половины XVII&nbsp;вв. Часть 2.'' Анализ дореволюционных отечественных публикаций источников.— Днепропетровск, 1978. {{ref-ru}}
* Ковальский H. П. ''Источниковедение истории Украины XVI&nbsp;— первой половины XVII века.— Часть 3.'' Характеристика публикаций источников на иностранных языках.— Днепропетровск, 1978. {{ref-ru}}
* Мицик Ю.&nbsp;А.&nbsp;Джерела для вивчення історії антифеодальної та визвольної боротьби українського народу наприкінці XVI&nbsp;— у першій половині XVII&nbsp;ст. у фондах архівів ПНР // ''Архіви України'', 1986.— №&nbsp;5.— С. 55—61. {{ref-uk}}
* Мицик Ю. А. ''Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст''.— Дніпропетровськ, 1996. {{ref-uk}}
* [https://web.archive.org/web/20080820211630/http://litopys.org.ua/grab/hrab.htm ''Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки'' / Пер. із староукр.&nbsp;— К.: Т-во «Знання» України, 1992.] {{ref-uk}}
* [http://litopys.org.ua/samovyd/sam.htm ''Літопис Самовидця''. видання підготував Я.&nbsp;І.&nbsp;Дзира.&nbsp;— Київ: «Наукова думка», 1971.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20050408230410/http://litopys.org.ua/samovyd/sam.htm |date=8 Квітня 2005 }} {{ref-uk}}
* [http://litopys.org.ua/symon/sym.htm Симоновский П. И. ''Краткое описание о козацком малороссийском народе и о военных его делах''.— Москва, 1847.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101008012807/http://litopys.org.ua/symon/sym.htm |date=8 Жовтня 2010 }} {{ref-ru}}
* [http://sd.net.ua/2011/12/21/kozactvo-v-ukraine-i-v-rossii.html Козацтво як суб'єкт національного державотворчого процесу: порівняльний аналіз України і Російської Федерації] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120725164905/http://sd.net.ua/2011/12/21/kozactvo-v-ukraine-i-v-rossii.html |date=25 Липня 2012 }}

=== Латинкою ===
* {{ref-fr}}[http://litopys.org.ua/boplan/bop07.htm ''Description d'Ukranie, qui sont plusieurs provinces du Royaume de Pologne. Contenues depuis les confins de la Moscovie, insques aux limites de la Transilvanie. Ensemble leurs moeurs, façons de viures, et de faire la Guerre''. Par le Sieur de Beauplan.&nbsp;— A Rouen, Chez Jacques Cailloue, 1660.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210410175154/http://litopys.org.ua/boplan/bop07.htm |date=10 Квітня 2021 }}
* {{ref-pl}} ''Kronika Polska Marcina Bielskiego''.— Sanok, 1856.— T. 2.— S. 882.
* {{ref-pl}}''Kronika Sarmaciej Europejskiej… przez Alexandra Gwagnina z Werony''.&nbsp;— Krakaw, 1611.
</div>

=== Література ===
* [[Гійом Левассер де Боплан]].[[iarchive:boplan|Description des contrées du Royaume de Pologne, contenues depuis les confins de la Moscowie, insques aux limites de la Transilvanie.]] (аудіокнига) {{ref-ua}}
* Українське козацтво в інтерпретації польських істориків кінця XIX&nbsp;— першої третини XX століття / Оксана Руда.&nbsp;— Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2010.&nbsp;— 418 с.
* {{ref-de}} ''Die Geschichte der Kosaken: wilder Osten 1500—1700'' / Klaus J. Gröper. Bertelsmann, 1976.
* {{ref-de}} ''Führer und Geführte bei den Zaporoger Kosaken: Struktur und Geschichte kosakischer Verbände im polnisch-litauischen Grenzland (1550—1648)'' / Carsten Kumke. O. Harrassowitz, 1993.
* {{ref-en}} ''Cossack rebellions: social turmoil in the sixteenth-century Ukraine'' / Linda Gordon. State University of New York Press, 1983.
* {{ref-en}} ''The Cossacks of the Ukraine'' / New York: AMS Press, 1985.
* {{ref-en}} ''Cossacks in the German army, 1941—1945'' / Samuel J. Newland. London, England; Portland, Or.: F. Cass, 1991.
* {{ref-en}} ''The Cossacks: an illustrated history'' / John Ure. Overlook, 2002
* {{ref-en}} ''The Cossacks'' / Shane O'Rourke. Manchester University Press, 2007.
* {{ref-fr}} ''Les Cosaques de l'Ukraine: rôle historique, représentations littéraires et artistiques: actes du 5e colloque international franco-ukrainien'' / textes réunis et présentés par Michel Cadot et Émile Kruba. Presses de la Sorbonne nouvelle, 1995.
* {{ref-ru}} ''Донские казаки в прошлом и настоящем'' / под общ. редакцией Ю.&nbsp;Г.&nbsp;Волкова. Изд-во Ростовского университета, 1998.
* {{ref-ru}} ''История казачества Азиатской России'' : в 3 т. / В.&nbsp;В.&nbsp;Алексеев ; Н.&nbsp;А.&nbsp;Миненко.&nbsp;— Екатеринбург, 1995.
* {{ref-ru}} Таирова-Яковлева Т. ''Мазепа''.&nbsp;— Москва: Молодая гвардия, 2007.
* {{ref-uk}} Голобуцький В. ''Запорозьке козацтво''.&nbsp;— К., 1994.
* {{ref-uk}} Здоров А.&nbsp;А.&nbsp;Чи були козаки хазарами? (Історія одного міфу) // Записки історичного факультету Одеського державного університету ім. І.&nbsp;І.&nbsp;Мечникова.&nbsp;— Одеса, 1999.&nbsp;— Вип. 9.&nbsp;— С. 78-82.
* {{ref-uk}} Грушевський М. С. ''Історія України-Руси''.&nbsp;— Т. 4-10.&nbsp;— К., 1993—1999
* {{ref-uk}} {{lang|ru|Рігельман О. І. ''Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі'' / Вст. ст., упор. та примітки П. М. Саса, В. О.Щербака. — К.: Либідь, 1994.}}
* {{ref-uk}} [https://www.academia.edu/13703830/Хаджибей_-_Одеса_та_українське_козацтво_Hadzhibey_-_Odessa_and_Ukrainian_Cossacks_._1999 Хаджибей&nbsp;— Одеса та українське козацтво.&nbsp;— Одеса, 1999.]&nbsp;
* {{ref-uk}} {{lang|uk|Щербак В. О. ''Українське козацтво: формування соціального стану''.— К., 2000.}}
* {{ref-uk}} {{lang|uk|Яворницький Д.І. ''Історія запорозьких козаків''. – Т. 1.-3. – К., 1990-1993}}
* {{ref-ja}} コサック / 阿部重雄著; 新装. 教育社, 1986.
* {{ref-ja}} 『ポーランド・ウクライナ・バルト史 』/ 伊東孝之,井内敏夫,中井和夫. 山川出版社, 1998.12. (新版世界各国史 ; 20)

== Посилання ==
{{wikiquote1|Козаки}}
{{commonscat|Cossacks}}
* [http://www.cossackdom.com/ Козацтво XV—XXI&nbsp;ст.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090926130310/http://www.cossackdom.com/ |date=26 Вересня 2009 }}
* [https://web.archive.org/web/20100123191934/http://www.zsu.zp.ua/euk/main1024.htm Енциклопедія українського козацтва]
* [https://web.archive.org/web/20120306105444/http://kaschenko.uaweb.org/opovidannia/index.html Кащенко А. Оповідання про славне Військо Запорозьке низове]
* [http://kazak-history.ru/ Історія козацтва Росії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090907100942/http://kazak-history.ru/ |date=7 Вересня 2009 }}
* [http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/12/23/140453/ Збігнєв Хундерт. ''Запорожці як фактор політичної боротьби в Речі Посполитій''. Історична правда, 23.12.2013] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131228102932/http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/12/23/140453/ |date=28 Грудня 2013 }}
* [http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/10/21/138189/ Мирослав Нагельський. ''«Каналії і король. Ян ІІІ Собєський, козаки і битва під Віднем»''. Історична правда, 21.10.2013] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131223065110/http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/10/21/138189/ |date=23 Грудня 2013 }}
* [http://www.kubanska.org Сайт кубанськой балачки&nbsp;— дати, кубанци, тексти, думки] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191121110430/http://kubanska.org/ |date=21 Листопада 2019 }}
* [https://web.archive.org/web/20141217041115/http://nashapisnya.org.ua/ Українські козацькі пісні (тексти пісень)]
* [http://eprints.zu.edu.ua/11783/1/етикa-1.pdf Козацька етика] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201026073858/http://eprints.zu.edu.ua/11783/1/етикa-1.pdf |date=26 Жовтня 2020 }} ''Тофтул М. Г.'' Сучасний словник з етики.&nbsp;— Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014.&nbsp;— 416с. ISBN 978-966-485-156-2
* ''В.&nbsp;А.&nbsp;Чабаненко''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kozacka_tematyka_v_mystectvi Козацька тематика в українському та світовому музичному мистецтві] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160817164044/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kozacka_tematyka_v_mystectvi |date=17 Серпня 2016 }} // {{ЕІУ|4|417}}
*[https://www.youtube.com/watch?v=Me2_NP6UNNo&t=1s Маловідомі факти про козаків] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210522112021/https://www.youtube.com/watch?v=Me2_NP6UNNo&t=1s |date=22 Травня 2021 }}
{{Бібліоінформація}}
{{Козацькі війська}}
{{Козаки у Росії}}

[[Категорія:Козацька доба]]
[[Категорія:Козацтво| ]]
[[Категорія:Соціальні стани]]
[[Категорія:Добровільні військові організації]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]