Перегляд вихідного коду сторінки Королівство Галичини та Володимирії

{{Картка:Колишня країна
|native_name = <small>{{lang-de|Königreich Galizien und Lodomerien}}</small>
|conventional_long_name= <small>Королівство Галичини та Володимирії <br/> {{lang-pl|Królestwo Galicji i Lodomerii}}</small>
|common_name = Галичина
|continent = Європа
|region = Галичина та Володимирія
|country = Галичина та Володимирія
|status = васал
|empire = вассал
|status_text = Коронна земля [[Австрійська імперія|Австрії]]&sup1;
|p1= Річ Посполита
|flag_p1= Chorągiew_królewska_króla_Zygmunta_III_Wazy.svg
|p2= Нова (Західна) Галичина
|flag_p2=
|p3 = Вільне місто Краків
|flag_p3 = Flag of Krakow.svg
|p4 = Варшавське герцогство
|flag_p4 = Flag of Poland.svg
|p5 = Тернопільський край
|flag_p5 = Flag_of_Russia.svg
|p6 = Галицько-Буковинське генерал-губернаторство
|flag_p6 = Flag_of_Russia.svg
|s1 = Варшавське герцогство
|flag_s1 = Flag_of_the_Duchy_of_Warsaw.svg
|s2 = Тернопільський край
|flag_s2 = Flag_of_Russia.svg
|s3 = Вільне місто Краків
|flag_s3 = Flag_of_Krakow.svg
|s4 = Герцогство Буковина
|flag_s4 = Flag_of_Bukowina.svg
|s5 = Галицько-Буковинське генерал-губернаторство
|flag_s5 = Flag_of_Russia.svg
|s6 = [[Польська Республіка (1918—1939)|Польська Республіка]]
|flag_s6 = Flag of Poland.svg
|s7 = [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]]
|flag_s7 = Flag of Ukraine.svg
|year_start = 1772
|date_start = Серпень 5
|event_start = [[Поділи Речі Посполитої]]
|year_end = 1918
|date_end = 14 листопада
|event_end = [[Польська Республіка (1918—1939)|Польща]]
|event1 = [[Західноукраїнська Народна Республіка|Західна Україна]]
|date_event1= [[19 жовтня]] [[1918]]
|event_pos t= [[Сен-Жерменський мирний договір 1919]]
|date_post = [[10 вересня]] [[1919]]
|image_flag = Flag of Galicia-Lodomeria 1890-1918.svg
|flag = Прапор Галичини та Володимирії
|image_coat = Coat of arms of the Kingdom of Galicia and Lodomeria.svg
|symbol_type = Герб
|symbol = Герб Галичини та Володимирії
|image_map = Galizien Donaumonarchie.png
|image_map_caption = Королівство Галичини та Володимирії на мапі Австро-Угорської імперії
|government_type = Монархія
|common_languages = [[Німецька мова|німецька]], [[Польська мова|польська]], [[Українська мова|українська (руська)]]
|religion = [[Римо-католицька церква]], [[Українська греко-католицька церква]]
|capital = [[Львів]]
|stat_year1             = 1772
|stat_pop1   = 2&nbsp;млн. 340 тис. осіб
|legislature = [[Галицький сейм]]
<!--|leader1 = [[Frederick Augustus I of Saxony|Frederick Augustus]]-->
|leader1 = [[Йосиф II]]
|year_leader1 = 1772—1790
|leader2 = [[Франц II]]
|year_leader2 = 1804—1835
|leader3 = [[Фердинанд I (імператор Австрії)|Фердинанд I]]
|year_leader3 = 1835—1848
|leader4 = [[Франц Йосиф I|Франц Йосиф І]]
|year_leader4 = 1848—1916
|footnotes = &sup1; Коронна земля [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]] 1804—1867, й [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] до 1918.
|leader5=[[Карл I (імператор Австро-Угорщини)|Карл I]]|year_leader5=1916—1918}}
{{Українська історія}}
'''Королівство Галичини та Володимирії з Великим князівством Краківським і князівствами Освенцима й Затору''' ({{lang-de|Königreich Galizien und Lodomerien mit dem Großherzogtum Krakau und den Herzogtümern Auschwitz und Zator}}, {{lang-pl|Królestwo Galicji i Lodomerii wraz z Wielkim Księstwem Krakowskim i Księstwem Oświęcimia i Zatoru}})&nbsp;— [[Коронна земля|коронний край]], утворений на землях [[Галицько-Волинське князівство|Королівства Руського]], складова частина [[Габсбурзька монархія|Габсбурзької монархії]], [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]] й [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] в [[1772]]—[[1918]] роках.

Об'єднувало українські етнічні землі (частину Волині, історичну [[Галичина|Галичину]], що складалася зі [[Східна Галичина|Східної Галичини]] й [[Західна Галичина (етнографічна)|південно-східної частини]] т.з. [[Західна Галичина|Західної Галичини]]) та землі [[Малопольща|Малопольщі]] (північно-західна частина Західної Галичини). Більша частина Володимирії-Волині в той час під час поділу Речі Посполитої Габсбурзькою монархією, Всеросійською імперією і [[Королівство Пруссія|Королівством Пруссія]] була відділена від королівства й належала [[Російська імперія|Російській імперії]].

Основній території колишньої провінції тепер відповідає історичний регіон у східній частині [[Центральна Європа|Центральної Європи]], більш відомий під назвою [[Галичина]], з середини [[XX століття]] розподілений між [[Українська РСР|Українською РСР]] та [[Польська Народна Республіка|Польською республікою]].

== Історія ==

=== Передумови ===
Легітимно коронованими Папою римським [[Король Русі|королями Русі]] були Данило Романович (з 1253) і Юрій Львович. Сини короля Юрія Львовича Лев і Андрій використовували титул ''dux Galiciae dux Ladimirae'', тобто князь Галичини та Володомирії. Символічна «корона» потім перейшла до поляків, згодом до австрійців.<ref>{{Cite web|url=https://day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya/pytannya-shcho-potrebuye-yasnosti-2|title=Питання, що потребує ясності-2
Галицько-Волинське князівство чи королівство Руське?|last=КРАЛЮК|first=Петро|date=|website=|publisher=day.kyiv.ua|language=|accessdate=|archive-date=14 квітня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220414134934/https://day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya/pytannya-shcho-potrebuye-yasnosti-2}}</ref>

Історично-юридичною підставою для створення королівства було існування [[Галицько-Волинське князівство|Руського Королівства]] (Королівства Галичини та Володимирії), яке постало на базі Галицького князівства.
 
Титул короля Галіції та Лодомерії, носили угорські королевичі [[Коломан Галицький|Коломан]] і [[Андрій II|Андраш (Андрій)]]. Галицькі землі 1349 року завоював польський король [[Казимир III Великий|Казимир III]], водночас титул Короля Галіції та Лодомерії номінально належав Королям Угорщини, що у XIV&nbsp;ст. підтвердив Папа Римський. У 1370 році королем Польщі став угорський монарх [[Людовик Угорський|Людовік І Великий]]. Окрім того, він отримав у правління Галичину, отож став першим з початку XIII&nbsp;ст. угорським монархом, який правив Галичиною не де-юре, а де-факто.
 
Після смерті Людовіка Угорщину і Галичину успадкувала його донька [[Марія Угорська|Марія]], а королевою Польщі стала друга донька&nbsp;— [[Ядвіга Анжуйська|Ядвіга]]. У 1387 році під час усобиць в Угорщині Ядвіга захопила Галичину і почала титулуватись «пан і володар Русі», водночас титул короля Галіції та Лодомерії залишився в Марії та її чоловіка [[Сигізмунд Люксембург|Сигізмунда Люксембурга]].

У середині XVI&nbsp;ст. королівство Угорщини було поділене поміж турками і Габсбургами; до останніх перейшли всі титули, зокрема й королів [[Київська Русь|Королівства Русі]]. Королі Польщі титулувались «панами і володарями» Русі.

=== Утворення ===
«Королівство Галичини та Володимирії ([[Лодомерія|Лодомерії]])» було утворене [[1772]] року як нова адміністративна одиниця [[Габсбурзька монархія|Габсбурзької монархії]]<ref>Галіція і Лодомерія&nbsp;— латинські назви українських етнічних земель Галичини і Волині [[Київська Русь|Королівства Русі]], на які претендували за династичною спадковістю [[угорські Королі]]. У 13-18 століттях угорські правителі коронувалися «[[Київська Русь|Королівства Русі]], [[Галичина|Галичини]] та [[Лодомерія|Лодомерії]]». У пізньому середньовіччі австрійські [[Династія Габсбургів|Габсбурґи]] зайняли угорський трон і успадкували територіальні претензії своїх попередників. Австрійці контролювали лише Галичину та (якийсь час) [[Західна Волинь|Західну Волинь]]. Центр «Лодомерії»&nbsp;— [[Володимир-Волинський]]&nbsp;— залишався за Росією.</ref>. Королівство постало в результаті анексії австрійцями [[Галичина|Галичини]] після [[Перший поділ Речі Посполитої|першого поділу Речі Посполитої]]. Загальна площа приєднаних земель становила 83 тис. км² з населенням понад 2&nbsp;млн 340 тис. осіб<ref>Brawer A. Galizien. Wie es an Ősterreich kam. Eine historisch-statistische studie űber die inneren Verhältnisse des Landes in Jahre 1772 / Abraham Jacob Brawer.&nbsp;— Leipzig: G. Freutag, 1910.&nbsp;— S. 18.</ref>. Це була друга за величиною провінція Австрійської монархії (після Угорщини).<ref>{{Cite web |url=https://tsdial.archives.gov.ua/pdf/Ф.%2019%2C%20оп.%201.pdf |title=Йосифінська метрика |accessdate=21 червня 2022 |archive-date=8 квітня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220408085118/https://tsdial.archives.gov.ua/pdf/Ф.%2019,%20оп.%201.pdf }}</ref>

В серпні 1772 року цісарева Марія Терезія заявила про необхідність облаштування Галичини на зразок [[Королівство Богемія|Королівства Богемія]], [[Маркграфство Моравія|Маркграфства Моравія]]<ref>''Ірина Настасяк.'' Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848)…&nbsp;— С. 82.</ref>, керівництво здійснював призначений губернатор з кільканадцятьма губернськими радниками.

У березні [[1773]] року до королівства приєднано район [[Спіш]]у, а [[1775]]&nbsp;році&nbsp;— [[Буковина]], вилучена в [[Османська імперія|Османської імперії]].

[[Файл:CarteNouvelledesRoyaumesdeGalizieetLodomerie large.jpg|міні|left|300пкс|Адміністративний поділ Королівства Галичини та Володимирії у 1777—1782 роках]]

13 травня 1783 року [[Йосиф II|Йозеф ІІ]] видав декрет про піднесення міст Галичини та Лодомерії, здійснили їх класифікацію. До І-го класу належав Львів (столиця, резиденція губернської влади), до ІІ-го&nbsp;— королівські міста (мали спеціальний імператорський привілей), до ІІІ-го&nbsp;— муніципальні (всі, що мали магістрат)<ref>Там само.&nbsp;— С. 105.</ref>.
{{Історичні польські держави}}
[[1795]]&nbsp;р. внаслідок [[Поділи Речі Посполитої|ліквідації Речі Посполитої]] Габсбурґи приєднали до своїх володінь [[Краків]], [[Холмщина|Холмщину]], Південне [[Підляшшя]] та смугу етнічної польської території над Віслою. [[1803]] року вони ввійшли до складу Королівства Галичини та Володимирії під назвою земель [[Нова (Західна) Галичина|Нової Галичини]]<ref>З [[1809]] ці землі відійшли до [[Варшавське герцогство|Герцогства Варшавського]], яке [[1815]] поглинула Російська імперія.</ref>. Збільшення кількості поляків у новоутвореному Королівстві спричинило довголітнє міжнаціональне українсько-польське суперництво у Галичині.

1796 року створено провінцію «Західна Галичина» з центром у Кракові. 18 травня [[1803]] офіційний Відень ліквідував її, територію приєднали до Львівської губернії.<ref>Там само.&nbsp;— С. 41.</ref>

[[Файл:Korolivstvo_of_galicia.png|міні|left|300пкс]]

1809 частина провінції &nbsp;увійшла до складу французького сателіта - [[Варшавське герцогство|герцогства Варшавського]], інша ж - до складу Російської імперії.

[[1815]] р за підсумками [[Віденський конгрес|Віденського конгресу]] до складу королівства повернувся [[Тернопільський край]], який з 1809&nbsp;р. перебував у складі [[Російська імперія|Російської імперії]].

[[1846]]&nbsp;р. королівство поповнилось територією [[Вільне місто Краків|Вільного міста Кракова]], але [[1849]] року позбулося Буковини, виділеної в окрему адміністративну одиницю&nbsp;— [[Герцогство Буковина]]<ref>Краків увійшов до складу королівства як [[Велике Князівство Краківське]]. Окрім нього до Галичини приєднали князівства [[Князівство Освенцим|Освенцима]] та [[Князівство Затор|Затора]].</ref>.

Столицею Королівства Галичини та Володимирії став [[Львів]]. Адміністративні посади обіймала польська [[шляхта]], хоча більшість населення становили українці<ref>У 18&nbsp;— 1-й половині 19 століття назва українців була «[[русини]]». З 2-ї половини 19 століття вона була замінена на «українці» завдяки старанням місцевої інтелігенції та шляхти.</ref>. Окрім них, на території королівства були численні єврейські та вірменські громади.

До 1849 року королівством управляли з [[Відень|Відня]] здебільшого етнічні німці та онімечені чехи. Першим губернатором був [[Антон фон Перґен]], який за дорученням імператора склав «Меморіял»&nbsp;— опис краю, єдиний історичний документ про тодішню Галичину&nbsp;— і вручив його Йосифу ІІ після його прибуття [[6 серпня]] [[1773]] до Львова.<ref>''Леонід Нигрицький.'' Галичина 200 років тому // {{ББ|789-790}}</ref> Командувачем військ, які зайняли Галичину та Володимирію, був генерал<ref>Там само.&nbsp;— С. 789.</ref> [[словаки|словацького]]<ref>[http://www.mod.gov.sk/data/files/2028.pdf Poľný maršal Andrej Hadik // Doc. PhDr. Vladimír SEGEŠ, PhD. vojenské osobnosti] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141222000436/http://www.mod.gov.sk/data/files/2028.pdf |date=22 грудня 2014 }} {{ref-sk}}</ref> походження [[Андрей Гадік]]&nbsp;— наступник фон Перґена на посаді. Імператори Йосиф II і [[Франц II]] скасували у Галичині кріпацтво й урізали у вольностях місцеву шляхту. Міщани і селяни отримали право на вільне одруження, скаргу й апеляцію до суду. Українську католицьку церкву візантійського обряду, перейменовану на [[Українська греко-католицька церква|Греко-католицьку Церкву]], зрівняли в правах з [[Римо-католицька церква|Римо-католицькою]], вона отримала семінарії та митрополита.

Хоча такі заходи не були популярними серед аристократії, однак вони зміцнили авторитет австрійських монархів серед простих українців.

=== Німецька колонізація ===
З червня 1782 до січня 1786 в Галичину переселилися 14 735 колоністів. Вони оселялись або в селах з місцевим населенням, або засновували нові. У Східній Галичині, де була потреба удосконалювати сільське господарство, [[Імміграція|іммігранти]] з німецьких країн були бажаними поселенцями.

''Див. ще:'' [[Німецькі колонії в Галичині]]

=== Абсолютизм і революція ===
У 1815&nbsp;р., згідно з рішеннями Віденського Конгресу, [[Люблін]]ську область і навколишній край (Нова, або Західна, Галичина) Австрія віддала [[Царство Польське|Польщі]], якою управляв російський цар, а [[Тернопільський край]] та Південне [[Поділля]] Австрії повернула Росія, що володіла ними з 1809 року. Велике місто [[Краків]] і навколишня територія (колись також частина Нової, або Західної, Галичини) стали [[Вільне місто Краків|Вільним містом Краків]].

1820-ті і 1830-ті роки були періодом абсолютистського правління з Відня. Місцева галицька бюрократія складалася здебільшого з німців і онімечених чехів, діти яких часто бували полонізованими. Після невдалого повстання за участі кількох тисяч галицьких добровольців в [[Королівство Польське (1815—1915)|Королівстві Польському]], окупованому Російською імперією в 1830-31 роках, багато польських втікачів прибуло до Галичини. Польський сепаратистський рух австрійці швидко придушили не без допомоги галицького селянства, яке було лояльним до імператора. Одним з наслідків цього невдалого повстання стало включення 1846 року колишнього польського вільного міста Краків до складу Галичини, під адміністративне підпорядкування Львова.

У 1830-х рока у східній частині Галичини розпочалося національне пробудження серед русинів. Активісти, передусім з числа греко-католицьких семінаристів (Перемиський церковний гурток, «[[Руська трійця]]»), під романтичним впливом визвольного руху в Європі почали привертати увагу простого люду до мовно-культурної проблеми (праці [[Шашкевич Маркіян Семенович|Маркіяна Шашкевича]] «Азбука і abecadło», [[Головацький Яків Федорович|Якова Головацького]] «Становище русинів Галичини», альманах «[[Русалка Дністровая]]» (1837) тощо), наголошуючи на єдності русинів-українців на всій українській етнічній території.

1846 року було найбільше селянське повстання у Галичині. Тоді розгромили 474 панські двори, вбили 728 поміщиків, управителів і дрібних шляхтичів. В окремих округах розгромили від 19,2 до 89,1&nbsp;% поміщицьких маєтків.<ref>{{книга
|автор = О. Полянський.
|заголовок = Західна Україна у двох революціях
|місце = Тернопіль
|видавництво = Джура
|рік = 1998
|сторінок = 52
|сторінки = 7}}</ref>

У 1848&nbsp;р. революції відбулися у Відні і інших частинах Австрійської імперії. У Львові [[2 травня]] [[1848]] русини-українці створили [[Головна Руська Рада|Головну Руську Раду]] (ГРР)&nbsp;— самоврядний орган русинів-українців на чолі з єпископом [[Григорій (Яхимович)|Григорієм Яхимовичем]]. А [[23 травня]] [[1848]] польські шляхтичі [[українці|українського]] походження створили «[[Руський Собор (комітет)|Руський Собор]]»&nbsp;— антипод [[Головна Руська Рада|Головної Руської Ради]]; сформували також Польську Національну Раду (раніше ГРР).

Ще перед оголошенням рішення Відня залишки панщини скасував губернатор [[Франц фон Стадіон]] для стримання заколоту. Окрім того, польським закидам на Галицьку автономію протистояли запити русинів про національну рівність і розділення Галичини на Східну&nbsp;— русинську, і Західну&nbsp;— польську частину (19 квітня 1848 року губернатору Францу фон Стадіону було вручено [[петиція|петицію]] на ім'я цісаря з вимогами:
* запровадження у школах і громадському житті української мови
* забезпечення русинам доступу до всіх посад, зрівняння правами духовенства всіх обрядів (автор петиції&nbsp;— [[Канонік|крилошанин]] [[Михайло (Куземський)|Михайло Куземський]]; була досить поміркованою, питання скасування панщини не порушувала<ref>Там само.&nbsp;— С. 8.</ref>).

Зрештою, Львів зайняли імперські війська, заколот був придушений. Губернське правління замінили намісництвом і з 1849 року своїми намісниками цісар завжди призначав поляків.
[[Файл:Адміністративний будинок....JPG|міні|[[Будинок Галицького намісництва]]]]
Десятиліття відновленого абсолютизму знадобилося, щоб утихомирити поляків. [[Аґенор Голуховський (старший)|Графа Аґенора Голуховського]], консервативного представника аристократії східної Галичини (так званої Подолії), було призначеним вікарієм. Він почав [[полонізація|полонізацію]] місцевої адміністрації і пропонував українцям ідею розділення провінції. Вона не відбулася, проте примусила греко-католицьку церкву використовувати [[Григоріанський календар]], спробувати серед українців замінити [[кирилиця|кирилицю]] латинською абеткою, що викликало так звану «азбучну війну» в тогочасній галицькій пресі.

=== Конституційні реформи ===
У 1859&nbsp;р., після австрійської військової поразки в Італії, імперія розпочала конституційні експерименти. У 1860&nbsp;р. Віденський Уряд під впливом Агенора Голуховського випустив свій Жовтневий Статут, який закріпляв консервативне облаштування федеративної імперії, але негативний відгук на нього в німецькомовних землях призвів до змін в уряді і видання Лютневого Акту, який припиняв децентралізацію. Проте, у 1861&nbsp;р. Галичині були надані Законодавчі Збори або '''[[Галицький сейм|Сейм]]''' ([[Галицький діалект|гал.]] ''Сойм''). Хоча спочатку про-габсбурзьке українське і польське селянство було широко представлене на зборах (половина зборів) і тому обговорювались соціальні питанання та автономія українців, пізніше ж зменшилась кількість українців і селянства, в Сойм здомінували польська аристократія і панство, які були прибічниками загальної автономії Галичини. Цього ж року розпочались заворушення в Російській Польщі, які мали деякий відгук у Галичині. Сейм припиняв збори.

У [[1863]] в «конгресовій» (російській) Польщі вибухнуло національне повстання, тому на 1864—1865 pр. австрійський уряд оголосив стан облоги в Галичині, тимчасово припинивши громадські свободи.

У 1865 були повернені громадські свободи і продовжені переговори про автономію між польською аристократією і Віднем.

Тим часом серед частини українців виник рух за з'єднання з Російською Імперією інспірований Росією. Екстремісти цього руху були відомі як «[[москвофіл]]и». Але переважна більшість українців покладали надії на національну рівність у межах Австрійської Імперії і поділом Галичини за етнічною ознакою.

=== Галицька автономія ===
[[Файл:Diet of Galicia and Lodomeria.png|thumb|right|300px|Галицький сейм у Львові]]
У [[1866]]&nbsp;р. після [[Битва під Садовою|битви під Садовою]] і поразки в [[Австро-прусська війна|австро-прусській війні]] [[Австрійська імперія]] відчула наростання внутрішніх проблем. Задля зміцнення монархії цісар [[Франц Йосиф І]] почав переговори з [[Угорське королівство|угорською]] шляхтою, щоби заручитися її політичною підтримкою. Хоча деякі члени уряду (наприклад, президент міністрів Ріхард фон Белкреді) радили цісареві укласти конституційну угоду зі всіма націями імперії, які утворили би [[Федерація|федеративну]] структуру. Белкреді вважав, що виокремлення інтересів Угорщини відштовхне від Відня інші національності. Проте Франц Йосиф I був неспроможний знехтувати впливом угорської шляхти, яка не сприйняла би щось ширше за австро-угорський [[Дуалістична монархія|дуалізм]].

Після [[Австро-угорська угода 1867|австро-угорської угоди]] у лютому [[1867]] Австрійська імперія була перетворена на дуалістичну [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщину]]. Хоча польські та чеські плани щодо входження відповідних частин монархії у федеральну структуру зазнали невдачі, але стійкий (хоч і повільний) процес лібералізації австрійського правління почався і в Галичині.

Представники польської аристократії й інтелігенції звернулися до цісаря з проханням про збільшення автономії для Галичини. Їхні вимоги не були прийняті відразу, але дали вектор напряму руху на майбутні роки.

Від [[1873]] Галичина була ''de facto'' автономною провінцією Австро-Угорщини з польською і (дещо меншою мірою) українською офіційними мовами.

Германізацію було припинено, [[цензура|цензуру]] зменшено. Галичина адміністративно ввійшла до складу [[Цислейтанія|Цислейтанії]], але [[Галицький Сейм]] і провінційна адміністрація мали широкі повноваження та прерогативи, особливо в освіті, культурі та місцевих справах.

Ці зміни підтримували багато польських інтелектуалів. У [[1869]] році група молодих консервативних публіцистів у Кракові видала серію сатиричних памфлетів під назвою ''Teka Stańczyka''. Лише через 5 років після трагічного кінця [[Січневе повстання (1863)|Січневого повстання]] «[[станьчики]]» у своїх памфлетах висміяли ідею збройного національного повстання і підтримали компроміс з «ворогами Польщі», особливо з Австро-Угорщиною, концентрацію на економічному зростанні та прийняття політичних поступок, запропонованих Віднем. Це політичне угрупування відоме як «краківські консерватори». Разом із консервативними польськими землевласниками [[Східна Галичина|Східної Галичини]] («подоляками») вони політично панували в Галичині до [[1918]].

=== Велика економічна міграція ===
Початок 1880-х у Галичині був позначений масовою еміграцією місцевого селянства. Міграція, що спочатку починалась як сезонна до Німеччини (недавно об'єднаної і економічно динамічної), пізніше стала трансатлантичною з найбільшою міграцією до [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Бразилія|Бразилії]] та [[Канада|Канади]].

Викликана несприятливими економічними умовами Галичини, де у селах бідність була масовим явищем, міграція спочатку відбувалась із західної, польської частини Галичини, але швидко поширилась на східну, українську частину. Поляки, українці, євреї та німці взяли участь у цьому масовому русі. Поляки мігрували головним чином до Нової Англії й на середній захід США, частково&nbsp;— до Бразилії та до деяких інших місць; Українці мігрували головно до Бразилії, США та Канади, що збіглося в часі з іншою інтенсивною хвилею української міграції&nbsp;— з Півдня Поділля до Західної Канади; євреї мігрували до Нового Світу безпосередньо або через інші частини Австро-Угорщини. Сотні тисяч людей були залучені в цю Велику економічну міграцію, яка зростала до початку [[Перша Світова війна|Першої Світової війни]] у 1914. Війна тимчасово призупинила міграцію, і вона вже ніколи не сягала таких розмірів.

=== [[Перша світова війна]] і польсько-український конфлікт ===
Під час [[Перша Світова війна|Першої Світової війни]] Галичина стала місцем важких боїв між Росією і [[Центральні держави|Центральними державами]]. Російські війська зайняли більшість краю в [[1914]], завдавши поразки австро-угорській армії на [[Східний фронт (Перша Світова війна)|Східному фронті]] в перші місяці війни. Проте навесні і влітку [[1915]] вони були витиснуті об'єднаними німецько-австро-угорськими силами.

Після утворення ЗУНР українська частина колишнього Королівства Галичини та Володимирії увійшла до її складу згідно з «[[Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії|Тимчасовим основним законом]]» від [[13 листопада]] [[1918]] року.

У [[1918]] році [[Західна Галичина (судова)|Західна Галичина]] стала частиною відновленої [[Друга Польська Республіка|Польщі]], яка зброєю приєднала до себе українські самопроголошені держави Галичини&nbsp;— [[Західноукраїнська Народна Республіка|Західно-Українську Народну Республіку]] та [[Лемко-Русинська Республіка|Лемко-Русинську Республіку]]. Протягом [[Польсько-радянська війна 1920|Польсько-радянської війни]] російською стороною в Галичині була проголошена [[Галицька Соціалістична Радянська Республіка]]. Незважаючи на супротив українців, польська анексія Східної Галичини була визнана міжнародною спільнотою [[1923]] року.

== Адміністративний поділ ==
{{переробити|розділ|дата=січень 2020}}
{{Див. також|Адміністративний устрій Королівства Галичини та Володимирії}}
[[Файл:Map of the Kingdom of Galicia, 1914.jpg|300px|right|thumb|Королівство Галичина 1846—1918]]
[[3 травня]] [[1773]]&nbsp;р. придворна канцелярія видала раднику Кочану інструкцію, з якою його відправили до Галичини здійснити адміністративну реорганізацію краю. В ній, зокрема, вказувалось, що кількість адмінодиниць&nbsp;— округів&nbsp;— має бути не більше семи. [[23 липня]] [[1773]] губернатор [[Антон фон Перґен]] видав циркуляр керівникам новостворюваних адміністративно-територіальних одиниць. У листопаді 1773 року Королівство Галичини введена класифікація, аналогічна тодішній в Австрії,&nbsp;— 59 окружних районів, які об'єднувалися в шести крайсах:
* Краків (колишня провінція Краків),
* Сандомир (колишня провінція Сандомир),
* Люблін (раніше Люблінське воєводство),
* Белз (раніше Белзьке воєводство),
* Червона Русь (раніше Руське воєводство),
* Поділля (колишня провінція Поділля).
[[Файл:Galicja i Nowa Galicja - cyrkuły 1805.png|300px|right|thumb|<small>Адміністративна мапа Королівства Галичини та Володимирії</small>]]
Наступні зміни в адмінустрої були прийняті в 1777 році: переформатування крайсів при одночасному скороченні районів (бецірків) до 19:
* [[Велицький округ|Велицький]]: Район [[Затор (Малопольське воєводство)|Затор]], [[Новий Вісьнич|Вісьнич]], [[Новий Сонч]]
* [[Пілзеньський округ|Пілзеньський]]: Район [[Кросно]], [[Тарнів]], [[Лежайськ]]
* [[Самбірський округ|Самбірський]]: Район [[Лісько]], [[Перемишль]], [[Дрогобич]]
* [[Белзький округ|Белзький]]: Район [[Сокаль]] , [[Томашів (Польща)|Томашів]], [[Замостя (Польща)|Замостя]]
* [[Львівський округ|Львівський]]: Район [[Броди]], [[Бережани]], [[Жовква]]
* [[Галицький циркул|Галицький]]: Район [[Галич]], [[Тисмениця]], [[Коломия]], [[Заліщики]]
[[Файл:Galicia administrative1914.jpg|300px|right|thumb|Адміністративний поділ Королівства Галичина, 1914]]
Наступна зміна адміністративного устрою була прийнята указом 22 березня 1782 року, внаслідок якої шляхом злиття попередніх районів Коломия і Тисмениця в округу Станіслав залишилося 18 округів, яких після приєднання [[Буковинський округ|Чернівецького округу]] в 1786&nbsp;р. стало 19. Їх склад залишався практично без змін до 1860-х років<ref>[https://polona.pl/item/15373456/0/ Das Koenigreich Galicien&nbsp;— Weimar, 1832]</ref>, за винятком перетворення в 1849&nbsp;р. [[Буковинський округ|округу Буковина]] в окремий коронний край&nbsp;— [[Герцогство Буковина]].

Округи (циркули, крайси):
* [[Львівський округ|Львівський]]: резиденція&nbsp;— [[Львів]], центри дистриктів (бецірків): [[Рава-Руська]], [[Городок (Львівська область)|Городок]] (Ягайлонський), [[Жовква]], [[Бібрка]], [[Золочів]], [[Броди]], [[Зборів]], [[Теребовля]], [[Бережани]]
* [[Галицький циркул|Галицький]]: резиденція&nbsp;— [[Галич]], центри дистриктів: [[Жидачів]], [[Монастириська]], [[Буданів]], [[Долина (місто)|Долина]], [[Тисмениця]], [[Тлумач]], [[Снятин]], [[Чортків]], [[Надвірна]], [[Уторопи]], [[Делятин]], [[Косів]]
* [[Белзький округ|Белзький]]: резиденція&nbsp;— [[Замостя (Польща)|Замостя]], центри дистриктів: [[Улянув|Уланів]], [[Ґорай (Люблінське воєводство)|Горай]], [[Замостя (Польща)|Замостя]], [[Любачів]], [[Грубешів]], Лящів, [[Угнів]], [[Новий Витків|Витків]]
* [[Самбірський округ|Самбірський]]: резиденція&nbsp;— [[Самбір]], центри дистриктів: [[Дубецько]], [[Ярослав (місто)|Ярослав]], [[Сянік|Сянок]], [[Лісько]], [[Перемишль]], [[Бісковичі]], [[Дрогобич]], [[Стрий]], ще 2 невідомих
* [[Велицький округ|Велицький]]: резиденція&nbsp;— [[Величка (місто)|Величка]], центри дистриктів: [[Бельсько-Бяла|Бяла]], [[Мислениці]], [[Величка (місто)|Величка]], [[Бохня]], [[Живець (місто)|Живець]], [[Йорданув]], [[Дембно]], [[Новий Торг]], [[Новий Санч]]
* [[Пілзеньський округ|Плзеньський]]: резиденція&nbsp;— [[Ряшів]], центри дистриктів: [[Баранув-Сандомирський|Баранув]], [[Домброва-Тарновська|Домброва]], [[Ряшів]], [[Кольбушова]], [[Переворськ]], [[Пільзно]], [[Ланьцут]], [[Беч (місто)|Бєч]], [[Дукля (Підкарпатське воєводство)|Дукля]], [[Коросно (Польща)|Кросно]].<ref>''Настасяк І.'' Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848)…&nbsp;— С. 37.</ref>

З 1850&nbsp;р. через організацію двох апеляційних судів територія ділилася на 2 округи: Львів (включав 12 крайсів з містом Львів і надалі отримав назву [[Східна Галичина]]) і Краків (включав 7 крайсів з містом Краків і надалі отримав назву [[Західна Галичина (судова)|Західна Галичина]]), крайси ділилися на [[дистрикт]]и (повіти), кожен з яких мав свій номер (110&nbsp;— у Східній Галичині, 68&nbsp;— у Західній)<ref>[https://polona.pl/item/25422469/0/ Die Königreiche Galizien und Lodomerien&nbsp;— Wien: von Joseph Bermann, 1851 (Gedr. bei Joh. Höfelich)]</ref>.

В 1865—1867 роках реорганізовано мережу повітів; залишилося 79 повітів<ref>[https://polona.pl/item/34422603/0/ R. A. Schulz's General Post- und Strassenkarte des Kronlandes Galizien und Lodomerien mit Auschwitz, Zator und Krakau; so wie des Kronlandes Bukowina.&nbsp;— Wien: bei Artaria & Co, 1878]</ref>. 1914&nbsp;р. вже було 82 повіти.

== Демографія ==
У 1773 році Галичина мала близько 2,6 мільйона мешканців у 280 містах і приблизно 5,500 селах. Було приблизно 19 000 шляхетських родин з 95 000 членами (близько 3&nbsp;% населення). Кількість селян&nbsp;— 1,86 мільйонів, тобто понад 70&nbsp;% з населення. Нечисленними були фермери, більшість із них (84&nbsp;%) мали лише маленькі володіння або були безземельні.

Жодна провінція Австрійської монархії не мала такого етнічного різноманіття, як Галичина: [[українці]], [[поляки]], [[німці]], [[вірмени]], [[євреї]], [[угорці]], [[цигани]], [[липовани]] тощо. Поляки переважали на заході, українці на сході.
{{see also|Міста Королівства Галичини та Володимирії}}
Євреї до Галичини імігрували в середні віки з Німеччини і здебільшого говорили мовою [[їдиш]], через що при переписах зараховувались до німців. Німецькі колоністи зазвичай називалися за регіоном Німеччини, звідки вони прибували (наприклад [[Саксонія|саксонці]] або [[Швабія|шваби]]). Проте була чітка відмінність у віросповіданні: більшість поляків були католиками, українці були здебільшого греко-католиками. Євреї, які становили третю найбільшу релігійну групу, були здебільшого юдеями.

Середня тривалість життя 27 років для чоловіків і 28,5 років для жінок була нижчою порівняно з 33 і 37 в [[Богемія|Богемії]], 39 і 41 у [[Франція|Франції]] і 40 і 42 в [[Англія|Англії]]. Також і якість життя була набагато нижча. Щорічне споживання м'яса не перевищувало 10 кілограмів на душу населення порівняно з 24&nbsp;кг в Угорщині і 33 в Німеччині.

== Економіка ==
Незважаючи на те, що цей край був одним з найлюдніших у Європі, Галичина була однією з найменш розвинутих економічно. У 1888 році Галичина мала площу 78,550 км² і населення близько 6,4 мільйонів осіб, у тому числі 4,8 мільйонів селян (75&nbsp;% населення). Населеність склала 81 людину на км² і була вища, ніж у Франції (71 осіб/км²) або Німеччині.

Статистика вказує, що Галичина і Лодомерія були бідніша, ніж області на захід від неї. Середній прибуток на душу населення не перевищував 53 Австро-Угорські гульдени (RG) (порівняно з 91 RG в [[Царство Польське|Польщі]], 100 в Угорщині і більше 450 RG в Англії на той час).

Також податки були відносно високі й дорівнювали 9 рейнським гульденам на рік&nbsp;— 17&nbsp;% з щорічного прибутку (порівняно з 5&nbsp;% у Пруссії і 10&nbsp;% в Англії). Також відсоток людей з високим прибутком був набагато нижчий, ніж в інших частинах Монархії і Європи: податок на предмети розкоші, заплачений людьми, чий щорічний прибуток перевищив 600 RG, заплатило 8 осіб на кожні 1000 мешканців (порівняно з 28 в Богемії і 99 в [[Нижня Австрія|Нижній Австрії]]). Незважаючи на високе оподаткування, державна заборгованість уряду Галичини перевищила 300 мільйонів RG, це приблизно 60 RG на душу населення.

В цілому, регіон використовувався Австро-Угорським урядом здебільшого як джерело дешевої робочої сили і новобранців для армії (див. [[війни Австро-Угорщини]]<sup>[[:Категорія:Війни Австро-Угорщини|кат]]</sup>), а також як [[буферна зона]] з Росією. Навіть на початку 20-го століття в краї розвивалися галузі, пов'язані з військовим виробництвом. Найбільшими державними інвестиціями в регіон були залізниці й фортеці Перемишль, Краків та інші міста. Промисловий розвиток був здебільшого пов'язаний із приватною нафтопромисловістю і соляними промислами.

У 1900&nbsp;р. один лікар припадав на 9000 жителів. У 100-тисячній Борщівській окрузі не було жодної лікарні. В 33&nbsp;% міст не було шкіл, і один учитель припадав на 91 учня. Були значні диспропорції структури землекористування: понад 40&nbsp;% площ знаходилися в руках 2,4 тис. осіб великих власників, в той час як у 80&nbsp;% селян були наділи менші за 4 га.

=== Грошові одиниці ===
[[Файл:BanknoteA-H.jpg|міні|праворуч|Австро-угорська крона]]
Основними грошовими одиницями Королівства були австрійські:
* паперові&nbsp;— [[банкоцеттель]] (1796—1811), [[Обмінні білети|віденська валюта]] (чи обмінні (викупні) білети), [[Австрійська валюта]] (1858—1892), [[крона (Австро-Угорщина)|крони]]
* монети&nbsp;— [[Талер Марії Терезії|талери Марії Терезії]], [[Австро-угорський гульден|австрійські]] [[гульден]]и, [[крона (Австро-Угорщина)|крони]] та інші.<ref>Зварич В. В. (автор-составитель). ''Нумизматический словарь''.— Львов, издательство при ЛГУ / объединение «Вища школа», 1975.— 156 с.: 292 ил. {{ref-ru}}</ref>
 
''Див. також:'' [[Бідність в Австрійській Галичині]]

== Прапор ==
До 1849 року Галичина і Лодомерія були єдиною губернією з [[Буковина|Буковиною]] і використовували синьо-червоний прапор (що складався з двох горизонтальних смуг: верхня — синього кольору, нижня — червоного).

У 1849 році Буковина отримала незалежний від Галицько-Лодомерської статус і зберегла синьо-червоний прапор. Галичина отримала новий прапор, який складався з трьох горизонтальних смуг синьої, червоної та жовтої.

Цей прапор існував до 1890 року, коли Галичина-Лодомерія отримала новий прапор, що складався з двох горизонтальних смуг червоного та білого кольору. Він залишався у використанні до розпаду Королівства Галіція-Лодомерія в 1918 році і відображений в Oesterreichisch-ungarische Wappenrolle Штроля (1898)<ref>{{Cite book
|url=http://worldcat.org/oclc/562996618
|title=Chorągwie i flagi polskie.
|last=Jan.
|first=Miller,
|date=1962
|oclc=562996618
}}</ref><ref>{{Cite book
|title=Oesterreichisch-ungarische Wappenrolle : die Wappen ihrer k.u.k. Majestäten, die Wappen der durchlauchtigsten Herren Erzherzoge, die Staatswappen von Œsterreich und Ungarn, die Wappen der Kronländer und der ungarischen Comitate, die Flaggen, Fahnen und Cocarden beider Reichshälften, sowie das Wappen des souverainen Fürstenthumes Liechtenstein
|last=Ströhl
|first=Hugo Gerard
|year=1900
|publisher=Kunstverlag Anton Schroll & Co
|location=Wien
}}</ref>.<gallery>
File:Flag of Galicia and Lodomeria (1849-1890).svg|1772–1800, 1849–90
File:flag_galicia_to1849.svg|1800–49, 1890-1918
</gallery>

== Королі Галичини та Володимирії ==
* [[Імператор Священної Римської імперії|Імператори Священної Римської імперії]] 1772—1835
** [[Марія-Терезія]] 1772—1780
** [[Йосиф II|Йозеф II (Йосип II)]] 1780—1790
** [[Леопольд II (імператор Священної Римської імперії)|Леопольд II]] 1790—1792
** [[Франц II]] 1792—1835
{{Головна|Список імператорів Священної Римської імперії}}
* [[Імператор Австрії|Імператори Австрійські]] 1835—1918
** [[Фердинанд I (імператор Австрії)|Фердинанд I]] 1835—1848
** [[Франц Йосиф I|Франц Йозеф I (Франц Йосиф I)]] 1848—1916
** [[Карл I (імператор Австро-Угорщини)|Карл І]] 1916—1918

== Губернатори ==
* [[Андрей Гадік]]
* граф Петер фон Ґосс (Peter von Goeß, зокрема, у 1811)<ref>[https://books.google.com.ua/books?id=NipgAAAAcAAJ&pg=PA112-IA1&dq=Zyznomirz&hl=uk&sa=X&redir_esc=y#v=onepage&q=Zyznomirz&f=false Continuatio Edictorum Et Mandatorum Universalium in Regnis Galiciæ Et Lodomeriæ…]&nbsp;— Lemberg, 1811.&nbsp;— S. 45-46. {{ref-de}} {{ref-pl}}</ref>
* [[Франц Штадіон|Франц Зераф Штадіон фон Вартгаузен]] (1847—1848)

== Див. також ==
{{Вікіпосилання
|Тема               = Королівство Галичини та Володимирії
|Портал             = Галичина
|Портал-зображення  = Wappen Königreich Galizien & Lodomerien.png
}}

* [[Галицько-Волинське князівство]]
* [[Королівство обох Галичин]]
* [[Галичина]]
* [[Груднева Конституція 1867]]
* [[Лодомерія]]
* [[Буковина]]
* [[Малопольща]]
* [[Західноукраїнська Народна Республіка]]
* [[Поділи Галичини]]
* [[українські землі у складі Австро-Угорської імперії]]
* [[економіка Австро-Угорщини]]
* {{нп|Голод у Королівстві Галичини і Володимирії|||Famines in Austrian Galicia}}

== Примітки ==
{{примітки|2}}

== Джерела та література ==
* ''Я.&nbsp;Д.&nbsp;Ісаєвич''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Korolіvstvo_Galіtsіi_І_Lodomerіi Королівство Ґаліції і Лодомерії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160414002334/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Korolіvstvo_Galіtsіi_І_Lodomerіi |date=14 квітня 2016 }} // {{ЕІУ|5|172}}
* ''[[Верига Василь Іванович|Василь Верига]].'' Українські землі під австрією // Нариси з історії України (кінець XVIII&nbsp;— початок XIX&nbsp;ст.).&nbsp;— Львів: Світ, 1996.&nbsp;— 448 с.&nbsp;— С. 134—239.&nbsp;— ISBN 5-7773-0359-5.
* ''Ірина Настасяк.'' Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848).&nbsp;— К. : Атіка, 2006.&nbsp;— 160 с.&nbsp;— ISBN 966-3261-191-9.
* ''Paul Robert Magocsi'', Galicia: A Historical Survey and Bibliographic Guide.&nbsp;— Toronto: University of Toronto Press, 1983. Concentrates on the historical, or Eastern Galicia.
* ''Andrei S. Markovits and Frank E. Sysyn, eds.,'' Nationbuilding and the Politics of Nationalism: Essays on Austrian Galicia.&nbsp;— Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1982. (Містить важливу польськомовну статтю Пйотра Вандича і так само важливу україномовну статтю Івана Рудницького).
* ''Christopher Hann'' and ''Paul Robert Magocsi'', eds., Galicia: A Multicultured Land.&nbsp;— Toronto: University of Toronto Press, 2005. (Збірник статей Джона Пола Хімки, Ярослава Грицака, Станіслава Стемпеня та ін.)
* ''Taylor, A.J.P.'', The Habsburg Monarchy 1809—1918, 1941 (discusses Habsburg policy toward ethnic minorities).
* ''Alison Fleig Frank'', Oil Empire: Visions of Prosperity in Austrian Galicia.&nbsp;— Cambridge, MA: Harvard University Press, 2005. (Монографія з історії галицької нафтової промисловості в австрійському й загальноєвропейському контекстах).
* ''Drdacki, Moritz knight by Ostrow'', the glad patents Galziens a contribution to customer of the Unterthanswesens.&nbsp;— Printed with J.P.Sollinger, Vienna, 1838, reprint 1990, Scherer publishing house, Berlin, ISBN 3-89433-024-4.
* ''Kratter, F.'' Letters over itzigen condition of Galicia a contribution to the Staatistik and knowledge of human nature, publishing house G. Ph. of usurer, Leipzig 1786, reprint 1990, Scherer publishing house, Berlin, ISBN 3-89433-001-5.
* ''Mueller, Sepp'', from the settlement to the resettlement, Wiss. contribution to history and regional studies of east Central Europe, hrsg. v. Joh. Gottfr. Herder Joh.-Gottfr.-Herder-Institut Marburg, NR. 54 Rohrer, Josef, remarks on a journey of the Turkish Graenze over the Bukowina by east and west Galicia, Schlesien and Maehren to Vienna, publishing house Anton Pichler, Vienna 1804, reprint 1989, Scherer publishing house, Berlin, ISBN 3-89433-010-4.
* Statistic Central Commission (Hrsg.), local repertory of the Kingdom of Galicia and Lodomerien with the Herzogthume Krakau, publishing house Carl Gerolds son, Vienna 1874, Reprint 1989, Scherer publishing house, Berlin, ISBN 3-89433-015-5.
* Stupnicki, Hipolit, the Kingdom of Galicia and Lodomerien sammt the Grossherzogthume Krakau and the Herzogthume Bukowina in geographical-historical-statistic relationship, printed with Peter Piller, Lemberg 1853, Reprint 1989, Scherer publishing house Berlin.&nbsp;— ISBN 3-89433-016-3.
* Traunpaur, Alfons Heinrich Chevalier d'Orphanie, Dreyssig of letters over Galicia or observations of a unpartheyischen man, Vienna 1787, Reprint 1990, Scherer publishing house Berlin, ISBN 3-89433-013-9.
* ''Hipolit Stupnicki.'' [https://polona.pl/item/3568357/3/ Galicya pod wzgledem topograficzno-geograficzno-historycznym, skreslona przez Hipolita Stupnickiego: Z mapą.]&nbsp;— Lwów: Nakładem A. J. Madfesa i H. Bodeka, 1869.&nbsp;— 175&nbsp;s. {{ref-pl}}
* [http://www.crwflags.com/fotw/flags/ua-gal.html Flag of Galicia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191225122420/https://www.crwflags.com/fotw/flags/ua-gal.html |date=25 грудня 2019 }}

== Посилання ==
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53395/8422.html Галицькі автономісти]}}
* [http://www.historians.in.ua/index.php/dyskusiya/501-frank-sysyn-pro-ideiu-halychyny-lari-vulfa?tmpl=component&print=1&layout=default&page= ''Франк Сисин''. Про «Ідею Галичини» Ларі Вулфа] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130329202001/http://historians.in.ua/index.php/dyskusiya/501-frank-sysyn-pro-ideiu-halychyny-lari-vulfa?tmpl=component&print=1&layout=default&page= |date=29 березня 2013 }}
* [http://rorotoko.com/interview/20100816_wolff_larry_idea_galicia_history_fantasy_habsburg_politic_culture Larry Wolff. On his book The Idea of Galicia: History and Fantasy in Habsburg Political Culture. Cover Interview of August 16, 2010 // rorotoko.com] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120821172006/http://rorotoko.com/interview/20100816_wolff_larry_idea_galicia_history_fantasy_habsburg_politic_culture/ |date=21 серпня 2012 }}
* {{ЕСУ|14||Я. Д. Ісаєвич.|КОРОЛІ́ВСТВО ҐАЛІ́ЦІЇ І ЛОДОМЕ́РІЇ}}
{{бібліоінформація}}
{{Королівство Галичини та Володимирії}}
{{Повіти Королівства Галичини та Володимирії}}
{{Австро-Угорщина}}
{{Австрійська імперія}}
{{Український рух в Австрійській імперії}}
{{Державні утворення українців}}
{{портали|Галичина|Історія|Україна|Польща}}

[[Категорія:Королівство Галичини та Володимирії| ]]
[[Категорія:Новоісторичні держави Польщі]]
[[Категорія:Коронні Землі Австро-Угорщини]]
[[Категорія:Новоісторичні держави України]]
[[Категорія:Історія Центральної Європи]]
[[Категорія:Колишні королівства]]
[[Категорія:засновані в Україні 1772]]
[[Категорія:Держави і території, засновані 1772]]