Перегляд вихідного коду сторінки Медвинське повстання

{{Infobox Former Country
|native_name = Самостійна Медвинська республіка
| conventional_long_name =  
| common_name            =  Медвинська республіка
| continent              = Європа
| region                 = УНР
|era          = [[Українська революція|Перші Визвольні Змагання]]
|country  = Росія
| status                 = ''Військова адміністрація''
| empire                 = [[УНР]]
|government_type    = республіка
| event_pre              = 
| date_pre               =  
| event_start            = 
| year_start             =  1919 
| date_start             =  квітень
| event_end              =  
| year_end               =  1921
| date_end               =  
| p1                     =  
| flag_p1                = 
| s1                     =  
| flag_s1                =  
| image_flag             = Flag of the Ukranian State.svg
| flag_type              = Прапор
| image_map              = Mapa Medvynskoi resp-1.jpg
| image_map_caption      = Приблизна територія Медвинської республіки
| symbol                 = 
| symbol_type            =  
| religion               = [[Православ'я]]
| capital = [[Медвин (Богуславський район)|Медвин]] {{coord|49|23|25|N|30|47|5|E|scale:30000}}
|largest_city = [[Медвин (Богуславський район)|Медвин]]
|common_languages = [[українська мова]]
|currency = [[гривня]]
|додатковий_параметр = Збройні сили
|зміст_параметру = Медвинська повстанська дивізія
|площа = понад 37,5 м²
|stat_pop1 = 15 000
|event1 = площа: понад 37,5 м²
|title_leader = керівники
|leader1 = прапорщик Коломієць, есер Пирхавка
|year_leader1 = квітень [[1919]]&nbsp;— червень [[1919]]
|leader2 = Хома Лебедь (Сидоренко)
|year_leader2 = [[18 серпня]] [[1920]]&nbsp;— [[13 жовтня]] [[1920]]
}}

'''Медвинське повстання'''&nbsp;— антиросійське [[Більшовики|антибільшовицьке]] повстання [[українці|українських]] селян [[Медвин (Богуславський район)|Медвина]] на [[Богуславський район|Богуславщині]] у [[1919]]—[[1922]] роках, лояльне до [[Українська Народна Республіка|Української народної республіки]]. Спричинене окупаційною політикою «[[Воєнний комунізм|воєнного комунізму]]». Кульмінацією повстання було проголошення [[Медвинське повстання#Медвинська республіка|Медвинської республіки]]. Придушене окупаційним корпусом РСЧА та російськими [[ВЧК|спецслужбами]].

== Передумови ==
[[Файл:Pyrhavka_H_I.jpg|thumb|left|200px|[[Пирхавка Григорій Ісаєвич|Григорій Пирхавка]]&nbsp;— один із організаторів антибільшовицького повстання в [[Медвин]]і та [[Ісайки|Ісайках]] в 1919&nbsp;р.]]
Події 1917 року в [[Київ|Києві]] та [[Петроград]]і мали відгук і в [[Медвин (Богуславський район)|Медвині]]. В жовтні 1917 року були припинені всі польові роботи в економії графа Браницького. Селяни, керовані [[земельні комітети|земельним комітетом]] (Оксентій Тимченко, Ничипір Буря) захопили поміщицькі землі і почали їх розподіл. З цього часу економія перестала існувати.<ref>ДАКО, Ф. 1716, оп. 1, спр. 33, арк. 62; Борьба за власть Советов на Киевщине. Сб. документов и материалов.&nbsp;— К., 1957.&nbsp;— С. 335.</ref> Повністю був знищений і пограбований маєток Браницьких в Турчиному лісі. Почалися самовільні вирубки Гутянського лісу Медвинської волості.<ref>ДАКО. Ф. 2796, оп. 1. спр. 5, арк. 47.</ref>

В березні [[1918]] року Медвин захопили німецькі окупанти, був встановлений жорстокий окупаційний режим. В травні 1918 року&nbsp;— [[Українська Держава|гетьманська влада]]. Розпущено всі земельні комісії, комендант повіту Неграш наказує селянам обрати делегатів до гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович|Павла Скоропадського]], який має дати «накази».<ref>Радянська нива, ІІ, ІХ, 1927.</ref> Відомі виступи медвинських селян проти окупаційного режиму німців. В червні 1918&nbsp;р. за участь у повстанні та агітації проти німецьких окупантів в Каневі був розстріляний житель Медвина [[Григорій Дубина]].<ref>Гражданская война на Украине. Сб. док., т.&nbsp;1, кн.&nbsp;1.&nbsp;— К., 1967.</ref>

У вересні 1918 року в Медвині перебував Таращанський більшовицький загін. Після скинення влади гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович|Павла Скоропадського]], в грудні 1918 року Медвин опинився під владою [[Директорія УНР|Директорії]].<ref>Революция на Украине по мемуарам белых.&nbsp;&nbsp;— М.: Гос. Из-во, 1930.&nbsp;— С. 249. (Репринт. изд.) {{ref-ru}}</ref>

Після переходу влади до [[більшовики|більшовиків]] у квітні 1919 року в Медвині та [[Ісайки|Ісайках]] створена «Самостійна Медвинська республіка» під керівництвом прапорщика Коломійця та есера [[Пирхавка Григорій Ісаєвич|Пирхавки]], колишнього члена Українських установчих зборів. Повстанці протестують проти більшовицького ладу та запровадженої продрозгортки. Був захоплений [[Богуслав]], вбито 50 [[Червона армія|червоноармійців]], захоплені заручники.<ref>Архів ІМЕЛ, Ф. 1, оп. 5-1, спр. 154, арк.. 236.</ref> Загін повстанців нараховував кілька тисяч осіб. За допомогою інтернаціонального полку угорця [[Рудольф Фекете|Рудольфа Фекете]] та батальйону Київського повітового військкомату Медвинське повстання було розгромлено.{{sfn|ІМСУ|1971|c=156}}

Наприкінці липня 1919 року повстанці отамана [[Терпило Данило Ількович|Зеленого]] перебували на відпочинку в селах Саварці та Синиці, а 29 липня<ref>''Коваль Р.'' Отаман Зелений.&nbsp;— Київ-Вінниця, 2008.&nbsp;— С. 56.)</ref> {{цитата|''За даними розвідки банди Зеленого (Данила Терпила) помічені біля сіл Дибенці і Розкопанці, західніше Богуслава.''}}

[[Файл:Kerivnyky Medvynskoho povstannya.jpg|thumb|300px|Керівники Медвинського повстання. Зліва направо сидять і стоять: [[Плаксун Іван Федотович|Іван Плаксун]], [[Хижняк Тимофан Ількович|Тимофій Хижняк]], [[Радчук Омелько Хомович|Омелько Радчук]], [[Хома Лебідь|Хома Сидоренко]], [[Сидоренко Микита Дмитрович|Микита Сидоренко]], [[Василенко Микола Прокопович|Микола Василенко]], сотник Дніпровий (можливо, справжнє прізвище П.&nbsp;Гаєнко).]] В червні [[1919]] року в Медвині знову встановлена влада більшовиків, були створені [[Комітет бідноти|комітети бідноти]]. Проте з початку вересня 1919 року до січня [[1920]] року село перебувало в руках [[денікінці]]в. Після визволення села від денікінців було створено [[Волосний революційний комітет]] (Тимченко О., Буря Н., Гриб А., Голосний І.).

У червні 1920 року «червоні» увійшли в село вп'яте. Четверо комісарів, що прибули на допомогу місцевому «волревкому», оголосили загальні збори села, вимагали мобілізації молоді до [[Червона армія|Червоної армії]], дуже великого продовольчого податку і «боротьби з місцевою петлюрівщиною». Приводом до повстання стали сільські збори 18 серпня 1920 року, які проводив політком 2-го Канівського продзагону Косагов. Була негайно запроваджена продрозгортка&nbsp;— надзвичайно велика сума продовольчого податку та мобілізація до червоної армії.<ref>ДАКО, Ф.р. 1, оп. 1, спр. 248/б; Ф.р. 1, оп. 1, спр. 70, арк. 95, 103.</ref>

Збори були дуже бурхливі, продзагонівці поводили себе дуже зухвало. На запитання: ''«На який фронт буде мобілізація, коли війна закінчена?»'', була відповідь: ''«На колчаковский Сибірський фронт!»''<ref>Дубинець Іван. Горить Медвин. (історично-мемуарний нарис). Нью-Йорк. 1952&nbsp;р. Друкарня «Український Прометей».</ref>
{{Початок цитати}}
''- Чому такий великий податок? Це ж треба у людей все забрати!''

''- Ми з вас душу витрясемо, а зберемо!''

''- Чому представники виступають російською мовою?''

''- Це вам не петлюрівщина! Змусимо забути цю мову, а навчимо розмовляти більшовицькою російською мовою!''
{{oq|ru|
''- Чому такий великий податок? Це ж треба у людей все забрати!''

''-  Мы из вас душу вытрясем, а соберем!''

''-  Чому представники виступають російською мовою?''

''-  Это вам не петлюровщина! Заставим забыть этот язык, а научим говорить большевицким русским языком!''}}
{{Кінець цитати}}

Продовження зборів було перенесено на другий день. Продзагін на чолі з Косаговим повернувся в [[Богуслав]]. На їх місце був направлений другий загін із 5 осіб. Вночі терміново був створений повстанський комітет на чолі з сотником [[Хома Лебедь|Хомою Лебедем]] (Сидоренко), начальником штабу Миколою Василенком та пропагандистом сліпим бандуристом [[Митяй Антін Огійович|Антоном Петюхом]] (Митяй). За даними обласного архіву керував повстанням полковник Неграш. На другий день були заарештовані продзагонівці і місцеві члени волревкому. На ранок [[26 серпня]] [[1920]] року стало відомим, що всі вони були розстріляні.

== Медвинська республіка ==
Того ж дня селяни проголосили республіку і для її оборони довкола села прикопали борони догори гостряками. Були впевнені, що протримаються кілька місяців, а там, мовляв, надійде підмога з сусідніх сіл і підійде військо [[Петлюра Симон Васильович|Петлюри]]…
З навколишніх сіл&nbsp;— [[Дмитренки (Богуславський район)|Дмитренок]], [[Гута (Богуславський район)|Гути]], [[Хижинці (Лисянський район)|Хиженець]], [[Боярка (Лисянський район)|Боярки]] прибували невеликі загони вояків. Повстанці робили «вилазки» в найближчі населені пункти&nbsp;— [[Лука (Таращанський район)|Луку]], [[Ківшовата|Ківшовату]], [[Бране Поле]], [[Вільховець (Богуславський район)|Вільховець]], [[Стеблів]]. Знищували мобілізаційні картки, забирали хліб продрозгортки.<ref name="ReferenceA">ДАКО. Ф.р.1, оп. 1, од. зб. 70, ст. 101.</ref>
Утім зброї у захисників республіки виявилося обмаль (на 1000 добровольців&nbsp;— всього 300 рушниць і трішки набоїв). Коли через кілька днів повстанці напали на цукроварню й роззброїли там кількох більшовиків, про цю подію дізналися в [[Київ|Києві]], а невдовзі й у [[Москва|Москві]]. Більшовики занепокоїлися: приклад Медвина могли перейняти інші села.

[[Файл:Denysenko Y H.jpg|thumb|ліворуч|200px|[[Денисенко Яків Гордійович|Яків Денисенко]]&nbsp;— учасник антибільшовицького повстання в Медвині з дружиною Гафією Михайлівною.]]Після розвідки в село заскочив кінний загін. Нападники спалили Успенську церкву, пограбували кілька обійсть і вбили двох господарів. Після перестрілки відступили.<ref name="ReferenceA"/> Майже щодня кількасот більшовиків з кулеметами наступали на село. Повстанська розвідка вчасно повідомляла про це, у церквах били в дзвони, селяни кидали роботу й бігли боронитися, переважно з косами й вилами. Селяни героїчно захищали своє село від місцевих більшовицьких груп, лише кадрова дивізія зламала опір селян і оволоділа селом. [[10 жовтня]]&nbsp;— [[13 жовтня]] [[1920]] року закінчилась операція оточення Медвинської республіки. [[Медвин]] був підпалений, згоріло близько 600 хат, захоплений повстанський прапор. Вцілілі загони повстанців відступили до лісу.

Більшовики три дні грабували село. Також зібрали величенький [[продподаток]]. Кілька днів ходили більшовики по хатах, шукали повстанців та найбільше їх цікавив домашній скарб. Після сплати великої контрибуції та введення військової влади в селі, прибула секція Губчека. Всіх підозрюваних відправлено до м. Сміли, де засідав військовий трибунал, звідти ніхто не повернувся.

Повстанські загони переформувалися і діяли невеликими силами біля [[Лисянка (смт)|Лисянки]], [[Стеблів|Стеблева]] та сусідніх з Медвином районах. Саме в цей час більшовики перекидали свої з'єднання на врангелівський фронт і біля Медвина (в урочищі Гударів Яр) був розбитий один з обозів [[Перша кінна армія|1 Кінної армії Будьонного]]. Вся провина впала на медвинців. Зранку [[13 жовтня]] [[1920]], перед [[Покрова Пресвятої Богородиці|Покровою]], зі Звенигородки приїхав до Медвина каральний загін. Більшовики оголосили збір села. Заїжджі відібрали до сотні молодих чоловіків від 18 до 30 років і завели їх до волості. Вмістилося десь із 80, хто менший&nbsp;— протиснувся через вікно, одного 14-річного відправили додому. Комісар заявив: «Ви&nbsp;— відоме бандитське село і маєте повернути все пограбоване з військового обозу». Якщо ж ні, то всім, мовляв, буде таке: вивів з натовпу чоловіка і з нагана стрілив йому в голову. Дав людям одну годину, щоб позносили продукти. Селяни полякалися, розбіглися. Колона заручників була виведена за село і [[Розстріл заручників під Медвином 1920|біля урочища Ковтунів лісок порубана]]. Кільком чоловікам вдалося врятуватися. Вночі місцеві жителі розібрали вбитих і поховали на сільських кладовищах. Всі ці події відбувались у переддень свята Покрови.<ref>[https://www.umoloda.kiev.ua/number/1025/163/37020/ Медвинська республіка] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201129011742/https://www.umoloda.kiev.ua/number/1025/163/37020/ |date=29 листопада 2020 }} // [[Україна молода]]</ref>{{sfn|Дубинець|1952|c=24}}

Після окупації міні-республіки більшовики ще два десятиліття вишукували і знищували в Медвині всіх, хто хоч якось був причетним до повстання. Загалом у Медвині російські окупанти знищили понад 6 тисяч осіб.

Кобзар Антін Петюх потрапив у засідку 1921 року і застрелився, щоб не датися в руки чекістам. Його бандуру надійно сховали, у 2000 році вона потрапила до Петра Гогулі, нині експонується в [[Музей історії Богуславщини|Богуславському краєзнавчому музеї]].

Після поразки Медвинського повстання, яким керував отаман [[Хома Лебідь]] (справжнє прізвище Хома Сидоренко), повстанський загін медвинців на початку вересня відійшов у район [[Виноград (Лисянський район)|Винограда]], [[Боярка|Боярки]] та [[Лисянка (смт)|Лисянки]]. Тут отаман Лебідь (Сидоренко) склав свої повноваження (згодом він емігрував до [[Польща|Польщі]]), а медвинські повстанці влилися в загін [[Цвітковський (Квітковський)|Цвітковського]]. Його помічником став Платон Слуцький, син медвинського священика, зарубаного будьонівцями. Штаб очолив Микола Василенко (пізніше він написав спогади «Мова про пережите»).<ref name="ukrlife">{{Cite web |url=http://www.ukrlife.org/main/evshan/kuli24.htm |title=Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу |accessdate=28 вересня 2009 |archive-date=2 грудня 2010 |archive-url=https://web.archive.org/web/20101202051240/http://ukrlife.org/main/evshan/kuli24.htm }}</ref>

З червня 1921 року в Медвині почала діяти волосна рада, виконком якої очолив В.&nbsp;М.&nbsp;Салата. Головою комнезаму був В.&nbsp;Н.&nbsp;Василенко. 1921 року створений партосередок, а згодом й комсомольська організація. У 1923 році Медвин став районним центром.

=== Окремі повстанські акції ===
* У той самий час, у січні [[1921]] року на [[Богуславський район|Богуславщині]] перебувала армія махновців
{{Початок цитати}}
Махновці рухались через села Бузівку&nbsp;— Юстин-город&nbsp;— Харківку&nbsp;— Іваньки в район Вільхівець (10 верств південно-західніше м.&nbsp;Звенигородка), на з'єднання з повстанцями… Пройшовши по маршруту сіл Лисянка&nbsp;— Почапинці&nbsp;— Комарівка&nbsp;— Сидорова&nbsp;— Биївці&nbsp;— Вільхівець&nbsp;— Іванівка, махновці 6 січня досягли села Межирічі, що на 12 верств південно-західніше м.&nbsp;Канева. Армія замість 5000 чоловік, нараховувала близько 3000 душ, при 200 кулеметах, майже без патронів, при 6 гарматах.{{oq|ru|Махновцы двигались через села Бузовку&nbsp;— Юстин-город&nbsp;— Харьковку&nbsp;— Иваньки в район Ольховец (10 верст юго-западнее г.&nbsp;Звенигородка), на соединение с повстанцами… Пройдя по маршруту сел Лисянка&nbsp;—  Почапинцы&nbsp;— Комаровка&nbsp;— Сидорова&nbsp;— Биевцы&nbsp;— Ольховец&nbsp;— Ивановка, махновцы 6 января достигли с.&nbsp;Межиричи, что в 12 верстах юго-западнее г.&nbsp;Канева. Армия, вместо бувших 5000 человек, насчитывала около 3000 душ, при 200 пулеметах, почти без патронов, при 6 орудиях.}}
{{Кінець цитати}}
* Загін махновців в селі Вільховціу січні 1921 року стратила групу мародерів&nbsp;— так званих «продармійців». Вони були завербовані у [[Богуслав]]і, їх очолював політпрацівник з Росії Г.&nbsp;С.&nbsp;Уколов&nbsp;— також страчений. До боротьби в лютому місяці з повстанцями приєдналася 17-та кавалерійська дивізія більшовицької Росії під командуванням [[Котовський Григорій Іванович|Г.&nbsp;І.&nbsp;Котовського]].
[[Файл:Mykolenko Zahar.jpg|thumb|200px|[[Миколенко Захар Юхимович|Захар Миколенко]]&nbsp;— боєць Медвинської повстанської дивізії.]]
* В січні того ж року у селі [[Бородані|Бороданях]] місцеві повстанці розправилися над продармійцями Махновим та Іванським. Вбитий уповноважений Давидов, тіло вкинули в ополонку.<ref>''Бондаренко Ю.'' За землю, за волю. //Нові рубежі.&nbsp;— 1967, 3 серпня.</ref>
* У січні 1921 році в селі [[Бране Поле]] вбиті А.&nbsp;М.&nbsp;Хаврюк, К.&nbsp;А.&nbsp;Кучеренко.<ref>''Пудченко І.'' Молодість Браного Поля. //Нові рубежі.&nbsp;— 1967, 19 серпня.</ref>
* У вересені 1921 року в селі [[Киданівка|Киданівці]] частини Н-скої бригади кінноти [[26 вересня]] о 5 годині дня поблизу Киданівського лісу розбили повстанські загони Музики-Біди. Знищено 13 осіб, кількох взято в полон, захоплено 12 коней із сідлами.<ref>Вісті Богуславщини.&nbsp;— 3 січня 1991.</ref> За спогадами очевидців загиблих було значно більше і розправа сталася в 1920 році будьонівцями за тим самим сценарієм, що й у селі [[Медвин]]і.<ref>''Редіх Н.'' Їх розстріляли на світанку // Вісті Богуславщини.&nbsp;— 2009, 14 липня.</ref>
* Наприкінці зими 1922 року рештки медвинських повстанців об'єдналися у групу близько 20 осіб під керівництвом Левченка. Навесні 1922 року між загоном Левченка і міліцією сталися три сутички в Гірчаковому лісі. Влітку 1922 року, боячись репресій з боку влади селяни майже припинили постачання харчів до повстанського загону. В загоні залишилося лише троє. Серед них виявився зрадник (прізвище не відоме), який застрелив вночі своїх побратимів, а сам здався міліції. Міліція «подякувала» зраднику, відправивши його до [[Богуслав]]а, де він був розстріляний. Так була остаточно знищена група Левченка в [[Медвин]]і.<ref>Медвин в огні історії.&nbsp;— К.: Просвіта, 2000.&nbsp;— С. 28.</ref>

До кінця 1922 початку 1923 року силами [[ГПУ]] на [[Богуславський район|Богуславщині]] невеликі повстанські загони були ліквідовані.

== Наслідки ==
Переслідування повстанців не припинялось і після ліквідації Медвинської Республіки. У березні 1938 року чекісти заарештували шістьох колишніх учасників Медвинського повстання, що залишились живі після розправи 1921 року.<ref>''Білокінь С.'' [https://www.s-bilokin.name/Terror/OzbrojenCholovik.html Озброєний чоловік як перший і головний ворог большевизму] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200803150510/https://s-bilokin.name/Terror/OzbrojenCholovik.html |date=3 серпня 2020 }} / Нові студії з історії большевизму.&nbsp;— ч. I. // С.&nbsp;Білокінь, Відп. ред. В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій.&nbsp;— Київ: Ін-т історії України НАН України, 2006.&nbsp;— С. 4-17.</ref> Григорія Салату судили 26 березня 1938 року, Трохима Коломійця та [[Салата Дмитро Якович|Дмитра Салату]]&nbsp;— 5 квітня, ще трьох медвинців&nbsp;— 10 квітня. За два заходи, 13 квітня й 7 травня усіх було розстріляно.{{sfn|Дубинець|1952|c=15}}

== Вшанування ==
[[Файл:Medvyn_Memorial.jpg|thumb|200px|Хрест на місці розстрілу 80-ти заручників на околиці с. Медвин]]Мешканець Медвина та свідок Медвинського повстання [[Дубинець Іван|Іван Дубинець]] у [[1952]] році в еміграції у [[Сполучені Штати Америки|США]] видав книжечку «Горить Медвин». В Україну її привезла у подвійному дні валізи емігрантка Олександра Бражник, яка у 1960-х роках відвідала рідний Медвин. Селяни нишком копіювали книжку, невдовзі її мала ледь не кожна родина.

У 2019 році Наталією і Віктором Горянськими, за сценарієм Марини Гогулі було створено документальний фільм «[[Медвинське повстання (фільм)|Медвинське повстання]]».

Нині у центрі села є пам'ятний знак на честь Медвинської республіки, а на місці розстрілу 80 заручників відновили хрест.

Взимку 2019 року з нагоди 100-ї річниці подій виникла освітня ініціатива [https://medvyn-povstannia.org.ua «Медвин. Повстання»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220129095318/https://www.medvyn-povstannia.org.ua/ |date=29 січня 2022 }}.

=== Відвідини Меморіалу відомими особами ===
* [[2006]]&nbsp;— політики [[Левко Лук'яненко]], [[Степан Хмара]], [[Іван Заєць]], [[Євген Жовтяк]].
* [[2008]]&nbsp;— лідер [[ВО «Свобода»]] [[Олег Тягнибок]].
* [[2009]]&nbsp;— колишній політв'язень [[Ляхович Микола Петрович]], актор театру та кіно [[Богдан Ступка]].

<center><gallery widths="200" heights="150">
Файл:Vshanuvannya med rep 1989.jpg|У день річниці Медвинського повстання. 1990 рік.
Файл:Vshanuvannya_med_rep_1989-2.jpg|У день річниці Медвинського повстання. 1990 рік.
Файл:Medvyn_Pamyatnyk.jpg|Пам'ятний знак на честь Медвинського антибільшовицького повстання
Файл:Oleksandra_Brajnyk.jpg|Олександра Бражник (третя ліворуч) під час гостини в Медвині. Комусь із медвинців вона залишила книгу Івана Дубинця «Горить Медвин».
</gallery></center>

== Див. також ==
* [[Розстріл заручників під Медвином 1920]]
* [[Василенко Микола Прокопович]]
* [[Дубинець Іван]]
* [[Миколенко Захар Юхимович]]
* [[Салата Дмитро Якович]]
* [[Медвин. Повстання]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела та література ==
* {{книга|автор =[[Дубинець Іван]]|частина=|посилання частина=|заголовок=Горить Медвин. Історико-мемуарний нарис|оригінал= |посилання=|відповідальний=|видання= |місце=Нью-Йорк|видавництво=Добрус|рік= 1952|том= |сторінки=|сторінок=31|серія=|isbn=|тираж= |ref=Дубинець}}
* {{книга|автор = |частина= Медвин|посилання частина= |заголовок=Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Київська область|оригінал= |посилання=http://history.org.ua/LiberUA/IMSU_KyivObl_1971/IMSU_KyivObl_1971.pdf|відповідальний=[[Тронько Петро Тимофійович|П.&nbsp;Т.&nbsp;Тронько]]|видання= |місце= Київ|видавництво=Головна редакція УРЕ АН УРСР|рік= 1971|том= |сторінки=156|сторінок= |серія=|isbn=|тираж= |ref=ІМСУ}}
* {{книга|автор = |частина=|посилання частина=|заголовок=Медвинські скрижалі|оригінал= |посилання=http://medvun.at.ua/|відповідальний=Укладачі П.&nbsp;Гогуля, А.&nbsp;Листопад|видання= |місце= |видавництво=|рік= 2011|том= |сторінки=|сторінок=540|серія=|isbn=|тираж= |ref=}}
* {{книга|автор = |частина= |посилання частина= |заголовок=Медвинське повстання: Спогади|оригінал= |посилання=http://shron1.chtyvo.org.ua/Hohulia_Petro/Medvynske_povstannia_Spohady.pdf|відповідальний=Р.&nbsp;М.&nbsp;Коваль, П.&nbsp;&nbsp;Б.&nbsp;Гогуля. Бібліотека Історичного клубу «Холодний Яр»|видання= |місце= Київ, Кам'янець-Подільський|видавництво=Історичний клуб «Холодний Яр», «Медобори-2006»|рік= 2014|том=6|сторінки=|сторінок=224|серія=Отаманія XX століття|isbn=978-617-681-057-5|тираж= |ref=Медвинське повстання}}
*Медвин. Повстання (сайт): https://medvyn-povstannia.org.ua {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220129095318/https://www.medvyn-povstannia.org.ua/ |date=29 січня 2022 }}

== Посилання ==
* ''Денисенко Г.'' [https://ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=703 Чуєш, брате мій] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200621235434/https://ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=703 |date=21 червня 2020 }} // Кіно-Театр.&nbsp;— 2007.&nbsp;— №&nbsp;3.
*  Дніпро. Медвинське повстання / Звільнена Україна.&nbsp;— №&nbsp;8.&nbsp;— 1941, 22 жовтня.
* [https://medvyn-gromada.gov.ua/istoriya-medvina-14-25-45-04-01-2020/ Історія Медвина] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200622152746/https://medvyn-gromada.gov.ua/istoriya-medvina-14-25-45-04-01-2020/ |date=22 червня 2020 }}
* [https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/serpen/26/1920-progoloshenya-medvinskoyi-respubliky 1920&nbsp;— проголошеня Медвінської республіки] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200622161106/https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/serpen/26/1920-progoloshenya-medvinskoyi-respubliky |date=22 червня 2020 }}

{{Державні утворення українців}}
{{Повстання та протести в Україні}}
{{добра стаття}}

[[Категорія:Медвинське повстання]]
[[Категорія:Колишні новітні держави України]]
[[Категорія:Антирадянські повстання в Україні]]
[[Категорія:Богуславський район|*]]
[[Категорія:Історія Київської області]]
[[Категорія:Українська революція]]
[[Категорія:1919 у Київській області]]