Перегляд вихідного коду сторінки Меншиков Олександр Данилович

{{Otheruses|Меншиков}}
{{Державний діяч
|ім'я  = Олександр Меншиков 
| оригінальне ім'я   = -
| титул = [[Генералісимус]] 
| пп = 1727
| пк = 1729

| титул_2 = [[Санкт-Петербурзька губернія|Санкт-Петербурзький генерал-губернатор]]
| періодпочаток_2  = 1703
| періодкінець_2   = 1724
| періодпочаток_3  = 1725
| періодкінець_3   = 1727

| титул_4 = Президент Військової колегії
| періодпочаток_4  = 1719 
| періодкінець_4   = 1724
| періодпочаток_5  = 1726
| періодкінець_5   = 1727

| підданство     = Московія / Росія
| громадянство   = -
| віросповідання = [[Російська православна церква|православний]]
| національність = [[росіяни|москвин]]

| місце народження = [[Москва]], [[Московське царство|Московія]]
| місце смерті = 
| династія = [[Меншикови]]
}}

'''Олекса́ндр Дани́лович Ме́ншиков''' ({{lang-ru|Александр Данилович Меншиков}}; {{ДН|16|11|1673|6}}&nbsp;— {{ДС|23|11|1729|12}})&nbsp;— московський державний і військовий діяч, військовий злочинець, [[генерал-фельдмаршал]] (1709), [[генералісимус]] (1727). Фаворит московського царя [[Петро І|Петра І]]. Перший голова [[Санкт-Петербурзька губернія|Санкт-Петербурзької губернії]] (1703—1724, 1725—1727) і Військової колегії (1719—1724, 1726—1727). Народився у [[Москва|Москві]]. Став довіреною особою Петра I, хоча не мав ні шляхетного походження, ні освіти<ref name="ЕІУ"/>. Брав участь в [[Азовські походи|Азовських походах]] ([[1695]]—[[1696]]) і [[Велике посольство|Великому посольстві]] ([[1697]]—[[1698]]). Особливо відзначився у [[Велика Північна війна|Великій Північній війні]] ([[1700]]—[[1721]]): звів фортеці у Санкт-Петербурзі, Кронштадті, [[Київська фортеця|Києві]]; командував московськими військами у Речі Посполитій; переміг шведів [[Битва при Каліші (1706)|під Калішем]] ([[1706]]) і [[Битва під Лісною|Лісною]] ([[1708]]); придушив антимосковське повстання [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]], [[Батуринська трагедія|вирізавши Батурин]] ([[1708]]); командував лівим крилом москвинів у [[Полтавська битва|Полтавській битві]] ([[1709]]), розбив противника [[Капітуляція під Переволочною|при Переволочній]], знищив [[Чортомлицька Січ|Чортомлицьку Січ]]<ref name="ЕІУ"/>. Був царським намісником під час [[Прутський похід|Прутського походу царя]] ([[1711]]). Познайомив царя з його майбутньою дружиною, на той час —&nbsp;своєю наложницею, [[Катерина I|Катериною Скавронською]] (Катерина І). Отримав чимало різних звань, зокрема титул [[ясновельможність|ясновельможного]] князя [[Іжорія|Іжорського]] (1707). Кавалер [[Орден Андрія Первозванного|ордену Андрія Первозваного]] та багатьох інших. Володів величезними маєтностями, був власником міст [[Полонне]], [[Батурин]], [[Почеп (місто)|Почеп]], [[Ямпіль]] тощо. Звів у російській столиці [[Меншиковський палац]] (1711). Здобув славу хабарника і найбільшого розкрадача державної казни, за що постійно перебував під слідством (з [[1714]])<ref name="ЕІУ"/>. Після смерті Петра І допоміг його дружині Катерині І зійти на трон, за часів царювання якої ([[1725]]—[[1727]]) став фактичним правителем [[Російська імперія|Російської імперії]]<ref name="ЕІУ"/>. Очолив новостворену [[Верховна таємна рада|Верховну таємну раду]] ([[1726]]). Намагався зберегти своє становище регента в часи [[Петро ІІ|Петра ІІ]], але через інтриги заарештований і засланий із сім'єю на [[Сибір]], до села [[Березово (смт)|Берьозов]]<ref name="ЕІУ"/>. Все його майно конфіскували. Одружений із царською придворною Анною Михайлівною Арсеньєвою, від якої мав 7 дітей<ref name="ЕІУ"/>. Помер у Берьозові, де й був похований. Могила не збереглася<ref name="ЕІУ">Мицик 2009, Т. 6, С. 617.</ref>.

== Біографія ==
=== Молоді роки ===
Народився у [[Москва|Москві]] в родині конюха. В Записній книзі Стрілецького наказу за 1689-90 роки, який зберігається у фондах Володимиро-Суздальського музею-заповіднику, є запис від 13 листопада 1689 року: «Словестное челобитие потешного конюха Данилы Меншикова Новодевичьего монастыря на оброчного крестьянина Кирюшку Иванова в битье племянника ево Данилова мещанина Калинки Павлова». Очевидно, що мова йде про батька Меншикова і говорить про те, що він був людиною «породи найнижчої». 

[[Костомаров Микола Іванович|Микола Костомаров]] писав, що сам Меншиков торгував на вулиці пиріжками, де його помітив Лефорт і взяв до себе в прислугу. Згідно зі свідченнями сучасників, Меншиков запам'ятався ще й тим, що віртуозно крав і не менш віртуозно виправдовувався. 

Численні джерела стверджують, що Меншиков до останніх днів своїх був неписьменний. За твердженням історика [[Павленко Микола Іванович|М. І. Павленка]] неграмотність «ясновельможного» очевидна: «Серед десятків тисяч листів, що збереглися в родинному архіві Меншикова, не виявлено жодного документа, написаного рукою князя... всі до єдиного були написані канцеляристами».

З 1686&nbsp;— денщик [[Петро I|Петра І]], згодом&nbsp;— один з найближчих радників царя. В [[1703]] призначений губернатором Інгерманландії, пізніше&nbsp;— [[Санкт-Петербурзька губернія|Санкт-Петербурзької губернії]]. Керував будівництвом [[Санкт-Петербург|Петербурга]] і [[Кронштадт]]у, на спорудженні яких працювали тисячі українських селян і козаків (з них бл. 80 000 загинуло).

=== Велика Північна війна ===
Під час [[Велика Північна війна|Північної війни]] [[1700]]-[[1721]] командував великими з'єднаннями московської армії. Проявив себе як як один з талановитих воєначальників, став генерал-фельдмаршалом (1709). 

Займався будівництвом металургійних заводів, а також фортець у Санкт-Петербурзі, Кронштадті, біля Києво-Печерської лаври (див. також Київська фортеця); питаннями буд-ва флоту, поставками для армії, формував війська на Україні. 

Брав участь в облозі Нотебурга (нині місто Шліссельбург, Ленінгр. обл., РФ), був його комендантом.

У 1704–1706 роках командував московськими військами, які діяли в Речі Посполитій.

Переміг шведів [[Битва при Каліші (1706)|під Калішем]] (1706;) та [[битва під Лісною|при Лісній]] (1708). 

У листопаді 1708 зруйнував [[Батурин]], з [[Батуринська трагедія|особливою жорстокістю винищивши його жителів]] через підтримку гетьмана [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]]. В [[Полтавська битва|Полтавській битві 1709]] Меншиков, командуючи лівим флангом московської армії, розбив корпус генерала [[Карл Густав Рос|Карла Густава Роса]]. Отримав величезні земельні володіння в [[Україна|Україні]].

Діяльність Меншикова на українських землях супроводжувалась безжалісним визискуванням місцевого населення та закріпаченням козаків у його особистих володіннях.

У 1709—1713 командував московськими військами у [[Польща|Польщі]], [[Курляндія|Курляндії]], [[Померанія|Померанії]] і [[Гольштейн|Гольдштайні]].

У 1718—1724 і 1726—1727&nbsp;— президент Воєнної колегії.

=== Після смерті Петра І ===
Після смерті Петра І, при підтримці гвардії, 28 січня 1725 [[Палацовий переворот 1725 року|посадив на трон]] [[Катерина I|Катерину І]].

Став одним з ініціаторів ліквідації [[Малоросійська колегія|Малоросійської колегії]] і обрання гетьманом [[Данило Апостол|Данила Апостола]].

За правління Петра II, Меншикова було звинувачено в державній зраді, [[Повалення Меншикова|усунено від влади]] і заслано разом з сім'єю в [[Раненбург]], а в 1728&nbsp;— у [[Березово (смт)|Березово]] (тепер [[Тюменська область]]).

== Сім'я ==
{{main|Меншикови}}
* Його наложницею була майбутня дружина Петра І [[Катерина I|Марта Скавронська]], донька лівонського селянина Самуеля Скавронського, вдова шведського драгуна Йоганна Крузе.<ref>Іван Гавриш. Цар, що «зігнив живцем» / Історія.— Львів, №&nbsp;2 (15), лютий 2015.— С. 18.</ref>

== Оцінки ==
Військовий злочинець, який учинив [[Батуринська трагедія|криваву різанину в українській гетьманській столиці]] — ''[[Батурин|Батурині]]''<ref>{{Cite news|url=http://www.istpravda.com.ua/dates/2010/11/16/4686/|title=16 листопада в історії|work=Історична правда|accessdate=2018-08-09|archive-date=10 серпня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180810011232/http://www.istpravda.com.ua/dates/2010/11/16/4686/}}</ref>.

== Див. також ==
* [[Карло Бартоломео Растреллі]]
* [[Погруддя князя Меншикова]]
* [[Маєток Стецьких]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Бібліографія ==

=== Монографії ===
* Беспятых Ю. Н. ''Александр Данилович Меншиков: Мифы и реальность''. Санкт-Петербург: Историческая иллюстрация, 2005. 
* Калязина Н. В. и др. ''Александр Меншиков — строитель России''. Санкт-Петербург.: Лики России, 2005. 
* [[Павленко Микола Іванович|Павленко, Н. И.]] ''Александр Данилович Меншиков''. Москва: Наука, 1983. 
* Павленко Н. И. ''Меншиков: Полудержавный властелин''. 2-е изд. Москва: Молодая гвардия, 2005.  

=== Довідники ===
* Мицик, Ю. А. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Menshykov_O_D Меншиков Олександр Данилович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160413022602/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Menshykov_O_D |date=13 квітня 2016 }} // ''[[Енциклопедія історії України]]''. Київ, 2009, Т. 6, С. 617.

== Посилання ==
* {{ШевЕ-4|частина=Меншиков Олександр Данилович|сторінки =174}}
{{ci}}
* [https://gerbovnik.ru/arms/15.html#:~:text=Описание%20герба%20(блазон)%3A,поле%20видно%20красное%20сердце%20коронованное. Герб рода князей Меншиковых] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201205000013/https://gerbovnik.ru/arms/15.html#:~:text=Описание%20герба%20(блазон)%3A,поле%20видно%20красное%20сердце%20коронованное. |date=5 грудня 2020 }}
{{Генерал-фельдмаршали Російської імперії}}
{{ac}}
[[Категорія:Генерал-фельдмаршали (Російська імперія)]]
[[Категорія:Генералісимуси]]
[[Категорія:Учасники Північної війни]]
[[Категорія:Учасники Московсько-турецької війни 1686-1700]]
[[Категорія:Учасники Московсько-турецької війни 1710-1713]]
[[Категорія:Кавалери ордена Білого Орла]]
[[Категорія:Кавалери Великого хреста ордена Червоного орла]]
[[Категорія:Заслані до Сибіру]]
[[Категорія:Російські воєнні злочинці]]
[[Категорія:Уродженці Москви]]