Перегляд вихідного коду сторінки Муравйов Михайло Артемович

{{особа
|місце_смерті      = [[Симбірськ]], [[РРФСР]]
|громадянство      = {{RUSold}}, [[РСФРР]]
}}
{{Othernames|Муравйов}}
'''Муравйо́в Миха́йло Арте́мович''' ({{lang-ru|Муравьёв Михаи́л Арте́мьевич}}, {{ДН2|25|09|1880|13}}, с. [[Бурдуково (Ветлузький район)|Бурдуково]], [[Костромська губернія]], [[Російська імперія]] — {{ДС|11|07|1918}}, [[Ульяновськ|Симбірськ]], [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РСФРР]]) — військовий діяч Радянської Росії, офіцер [[Російська імператорська армія|Російської імператорської армії]], революціонер, один з учасників [[Громадянська війна в Росії|Громадянської війни в Росії]], командир загонів [[Червона гвардія|Червоної гвардії]] та [[Червона армія|Червоної армії РРФСР]]. Організатор та один з учасників масових убивств у Києві.

== Біографія ==
У [[1901]] році закінчив Казанську юнкерську школу. За вбивство товариша засуджений до 1,5 року в штрафній частині й позбавлений офіцерського звання. Учасник [[Перша світова війна|Першої світової війни]] [[1914]]–[[1918]] років. [[1917]] року став членом партії [[Соціалісти-революціонери|есерів]].

=== Україно-російська війна (1918) ===
{{main|Штурм Києва (1918)}}
У січні [[1918]] року очолював російські радянські частини, які брали участь у захопленні [[Харків|Харкова]], [[Полтава|Полтави]] та [[Київ|Києва]] на початку [[Радянсько-українська війна|українсько-російської війни 1917—1921]]. Командувач червоними військами в [[Бій під Крутами|бою під Крутами]]<ref>{{Cite web|title=Бій під Крутами: відомі й невідомі сторінки|url=https://www.istpravda.com.ua/research/52e92d0db9539/|website=Історична правда|accessdate=2022-02-02|last=КОВАЛЬЧУК|first=Михайло|date=29 січня 2014 р.|archive-date=2 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220202131306/https://www.istpravda.com.ua/research/52e92d0db9539/}}</ref> (за іншими даними, очільником угруповування був {{не перекладено|треба=Єгоров Павло Васильович|текст=Павло Єгоров|мова=ru|є=Егоров, Павел Васильевич (комдив)}}<ref>Тинченко Я. Ю. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 — березень 1918) // Крути-Кононівка</ref>).

[[4 лютого]] [[1918]] року в [[Дарниця (залізнична станція)|Дарниці]] під Києвом видав наказ про «безпощадне знищення всіх офіцерів, гайдамаків, монархістів і всіх ворогів революції» ([[Російська революція (1917)|російської]]). При штурмі міста застосовувалися отруйні гази, був проведений масовий артобстріл (до 15 тис. снарядів), у результаті якого, серед інших, зруйнували будинок [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайла Грушевського]] на [[Паньківщина|Паньківщині]]. Виконуючи наказ, радянські війська розстріляли в Києві близько 5 тис. мирних жителів, тероризували киян, зокрема, був убитий київський митрополит [[Володимир (Богоявленський)|Володимир]] (винних у вбивстві не знайшли). На київську буржуазію наклали контрибуцію в п'ять мільйонів карбованців для утримання війська.

Муравйов був запеклим противником [[українізація|українізації]]. За даними дослідника В. А. Савченка, під час знаходження Муравйова в Харкові по місту їздив броньовик з написом «Смерть українцям!»<ref>''Савченко В. А.'' [http://militera.lib.ru/bio/savchenko/index.html Авантюристы гражданской войны: Историческое расследование.] — Харьков: Фолио; {{М.}} : ACT, 2000. Раздел: Главнокомандующий Муравьев: «… Наш лозунг — быть беспощадными!» {{ref-ru}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220131092715/http://militera.lib.ru/bio/savchenko/index.html |date=31 січня 2022 }}</ref>. За спогадами Миколи Полетики, «портрети Шевченка зривали зі стін і топтали ногами. Говорити на вулицях українською мовою стало небезпечно»<ref>''Полетика Николай.'' [http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1890-1960.poletika.php Воспоминания.] {{ref-ru}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160822082706/http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1890-1960.poletika.php |date=22 серпня 2016 }}</ref>.

Пізніше був призначений командувачем збройними силами [[Одеська радянська республіка|Одеської радянської республіки]], отримавши завдання виступити проти румунських військ, що прагнули захопити Бессарабію та Придністров'ї. Під його орудою [[Румчерод]] наприкінці лютого — на початку березня 1918 року провів акцію по захопленню найбагатших одеситів та обміну їх на 10 мільйонів карбованців на потреби Червоної армії.

=== Заколот і загибель ===
[[13 червня]] [[1918]] року був призначений командувачем [[Східний фронт (Громадянська війна в Росії)|Східним фронтом]].

Під час [[Повстання лівих есерів|лівоесерівських повстань]] [[Ленін Володимир Ілліч|Ленін]] почав сумніватися в лояльності Муравйова, наказавши Реввоєнсовєту таємно стежити за його діями. [[10 липня]] Муравйов підняв повстання. Більшість сучасних дослідників сходяться на тому, що Муравйов зробив це самостійно, отримавши звістки про події в Москві, побоюючись арешту через підозри в нелояльності.

У ніч з 9 на 10 липня Муравйов, кинувши штаб фронту в Казані, без відома [[Революційна військова рада|Революційної військової ради]] фронту, разом з двома лояльними до нього полками (чисельністю близько 1000 осіб) на пароплаві «Мезень» відбув з міста. [[11 липня]] він прибув до Симбірська, зайняв стратегічні пункти міста і заарештував керівних радянських працівників (у тому числі командувача 1-ю армією [[Тухачевський Михайло Миколайович|Михайла Тухачевського]], також зампреда губвиконкому К. С. Шелєнкєвіча, політкомісарів штабу Симбірської групи військ А. Л. Лаврова, та інших більшовиків). Виступив проти укладення [[Берестейський мир|мирного договору]] з [[Німецька імперія|Німеччиною]], оголосив себе «головкомом армії, що діяла проти Німеччини», телеграфував у РНК РСФСР, німецькому посольству в Москві і командуванню [[Чехословацький корпус|Чехословацького корпусу]] про оголошення війни Німеччині. Військам фронту і чехословацького корпусу (з яким він до заколоту і повинен був воювати) пропонувалося рухатися до Волги і далі на захід для відсічі німецьким військам, які нібито почали в цей час наступ.

Виступив з ініціативою створення так званої Поволзької Радянської республіки на чолі з лівими есерами [[Спиридонова Марія Олександрівна|Спиридоновою]], {{iw2|Камков Борис Давидович|Камковим|ru|Камков, Борис Давидович}} і {{iw2|Карєлін Володимир Олександрович|Карєліним|ru|Карелин, Владимир Александрович}}. Планував залучити на свою сторону [[Чехословацький корпус|чехословаків]] і офіцерів. На бік Муравйова перейшли ліві есери: командувач Симбірської групи військ і Симбірським укріпрайоном Клим Іванов, і начальник Казанського укріпрайону Ісідор<ref>[http://www.novdelo.ru/post/view?id=24584 Конец атамана] // Вадим Андрюхин. Как в 1918 году боролись с жуликами, ворами и казнокрадами. {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161220031604/http://www.novdelo.ru/post/view?id=24584 |date=20 грудня 2016 }}</ref> Трофимовський.

Ленін і [[Троцький Лев Давидович|Троцький]] у спільному урядовому зверненні оголосили, що «Колишній головнокомандувач на чехо-словацькому фронті, лівий есер Муравйов, оголошується зрадником і ворогом народу. Всякий чесний громадянин зобов'язаний його застрелити на місці»<ref>''Троцкий Л. Д.'' [http://www.pseudology.org/trotsky/trotl701.htm Об измене Муравьёва.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131029190203/http://www.pseudology.org/trotsky/trotl701.htm |date=29 жовтня 2013 }} {{ref-ru}}</ref>. Однак це звернення було опубліковано тільки 12 липня, коли Муравйов уже був мертвий.

11 липня він з'явився на засідання виконкому губернської Ради, вимагаючи віддати владу його лівоесерівській фракції. На той момент місцеві ліві есери ще не були віддалені від влади, і займали посади військового, земельного та продовольчого губернських комісарів. До цього часу голові губернського парткому [[Юозас Варейкіс|Юозасу Варейкісу]] вдалося таємно розмістити навколо будівлі латиських стрільців, бронезагін і особливий загін ЧК. Сам Муравйов також безуспішно спробував заблокувати будівлю шістьма броньовиками. Під час засідання із засідки вийшли червоногвардійці і чекісти, й оголосили про арешт. Муравйов, який чинив озброєний опір, був убитий (за іншими джерелами — застрелився).

Варейкіс так описав спробу арешту Муравйова:
{{цитата|''Я оголошую перерву. Муравйов встав. Мовчання. Всі погляди спрямовані на Муравйова. Я дивлюся на нього в упор. Відчувалося, що він прочитав щось недобре в моїх очах чи йому совісно своє боягузтво, що змусило його сказати:

''— Я піду заспокою загони.

'' Медведєв спостерігав в скла дверей і чекав сигналу. Муравйов йшов до вихідних дверей. Йому залишилося зробити крок, щоб взятися за ручку дверей. Я махнув рукою. Медведєв сховався. Через кілька секунд двері перед Муравйовим розчинилася, із залу блищать багнети.

''— Ви арештовані.

''— Як? Провокація! — Крикнув Муравйов і схопився за маузер, який висів на поясі. Медведєв схопив його за руку. Муравйов вихопив браунінг і почав стріляти. Побачивши збройний опір, загін теж почав стріляти. Після шести — семи пострілів з тієї та іншої сторони в двері виконкому Муравйов звалився убитим.}}

12 липня офіційна газета ВЦВК «[[Известия]]» помістила урядове повідомлення «Про зраду Муравйова», в якому стверджувалося, що «Бачачи повний крах свого плану, Муравйов покінчив із собою пострілом у скроню».

Після загибелі Муравйова серед комісарів і червоноармійців широко поширилися підозри проти взагалі всіх колишніх царських офіцерів. Крім того, наслідки заколоту виявилися вкрай важкими для фронту.

Як підкреслює дослідник Б. В. Соколов у своїй роботі «Михаил Тухачевский: жизнь и смерть „Красного маршала“»<ref>''Соколов Б. В.'' Михаил Тухачевский: жизнь и смерть «Красного маршала». — Смоленск: Русич, 1999. — 512 с. : фото. — (Мир в войнах). — {{s|ISBN 5-88590-956-3.}} {{ref-ru}}</ref>, війська Східного фронту були деморалізовані і збиті з пантелику спочатку телеграмами головкома Муравйова про мир з чехословаками і війну з Німеччиною, а потім — про зраду Муравйова, і про продовження війни з [[Чехословацький корпус|чехословаками]]. Підполковник [[Каппель Володимир Оскарович |Володимир Каппель]] вирішив скористатися моментом, і завдати удару<ref>[http://www.x-libri.ru/elib/shmbr000/00000153.htm  Часть 153 з 592 — ''Шамбаров Валерий.'' Белогвардейщина. На Волге-матушке] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131029202844/http://www.x-libri.ru/elib/shmbr000/00000153.htm |date=29 жовтня 2013 }} {{ref-ru}}</ref>. Червона армія незабаром залишила Бугульму, Мелекесс і Симбірськ, а на початку серпня і Казань, де у руки чехословаків і Народної армії Комуча потрапила частина російського золотого запасу. У зв'язку зі сформованим важким становищем на фронті на станцію [[Свиязьк]] незабаром після падіння Казані особисто прибув наркомвійськмор Лев Троцький.

== Примітки ==
{{примітки|2}}

== Джерела ==
* ''Гриневич Л. В.'' [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Muravjov_MA Муравйов Михайло Артемович] // {{ЕІУ|7|130}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161002071112/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Muravjov_MA |date=2 жовтня 2016 }}
* {{ВРЕ|2=Муравьёв Михаил Артемьевич}}
* [http://militera.lib.ru/bio/savchenko/02.html Главнокомандующий Муравьев: «… Наш лозунг — быть беспощадными!»] // Авантюристы гражданской войны: Историческое расследование / В. А. Савченко. — Харьков: Фолио; {{М.}} : ACT, 2000. {{ref-ru}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130321081950/http://militera.lib.ru/bio/savchenko/02.html |date=21 березня 2013 }}

== Посилання ==
* {{УМЕ8|частина=Муравйов Михаїл|сторінки=1054-1055}}
{{бібліоінформація}}
[[Категорія:Радянські військовики]]
[[Категорія:Російські військовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Загинули в боях Громадянської війни в Росії]]
[[Категорія:Російські воєнні злочинці]]
[[Категорія:Відмічені в українофобії]]
[[Категорія:Члени партії соціалістів-революціонерів]]
[[Категорія:Померли в Ульяновську‎]]