Перегляд вихідного коду сторінки Невзоров Олександр Глібович

{{Особа
|ім'я              = Олександр Глібович Невзоров
|оригінал імені    = {{lang-ru|Александр Глебович Невзоров}}
|зображення        =
|розмір_зображення = 200px
|громадянство      = {{USSR}} → {{RUS}}
|військове звання  =
|нагороди          = <!-- {{(!}} style="background: transparent"
{{!}} {{шаблон_вищої_нагороди}}
{{!)}}
{{(!}} style="background: transparent"
{{!}} {{Медаль За укрепление боевого содружества (Минобороны России 1995)}} {{!!}} {{Орден За личное мужество (ПМР)}} {{!!}} {{Медаль Защитнику Приднестровья}}
{{!}}-
{{!}} {{шаблон_нагороди}} {{!!}} {{шаблон_нагороди}} {{!!}} {{шаблон_нагороди}} {{!!}} {{шаблон_нагороди}}
{{!)}} -->
|місце_проживання  =
|інші_імена        =
|псевдонім         =
|прізвисько        =
|дата_народження   = 03.08.1958
|місце_народження  = [[Ленінград]], [[РРФСР]], [[СРСР]]
|дата_смерті       =
|місце_смерті      =
|причина_смерті    =
|поховання         =
|Alma_mater        = [[Московська духовна семінарія]],<br/> [[Літературний інститут імені Горького]],<br/> [[Санкт-Петербурзький університет]]
[[Військово-медична академія імені С. М. Кірова]]
|відомий_(відома)  = авторській програмі [[600 секунд]]
|рід_діяльності    = [[журналіст]], [[режисер]], [[публіцист]], [[анатом]], [[фізіолог]]
|суспільний стан   =
|посада            = [[депутат Державної Думи РФ]]
|батько            =
|матір             = Галина Георгіївна Невзорова
|рід               =
|родичі            =
|дружина           = 1) Наталія Миколаївна Невзорова (розлучення)<br/>2) Олександра Євгеніївна Яковлєва (розлучення)<br/>3) Лідія Олексіївна Невзорова
|діти              = Поліна, Олександр
|автограф          =
|розмір_автографа  =
|підпис            =
|сторінка_в_інтернеті = [http://nevzorov.tv nevzorov.tv]
|примітки          =
|конфесія          = [[атеїст]]
}}

{{Othernames|Невзоров}}

'''Олександр Глібович Невзоров''' ({{lang-ru|Александр Глебович Невзоров}}; {{н}} {{ДН|3|8|1958}}, [[Ленінград]], [[РРФСР]], [[СРСР]])&nbsp;— радянський, російський громадський діяч, [[Опозиція|опозиціонер]], [[блогер]], [[репортер]], [[телеведучий]]; депутат [[Державна дума Російської Федерації|Державної думи]] чотирьох скликань, [[режисер]], [[публіцист]], блогер, [[Анатомія людини|анатом]] та [[фізіолог]]; член Всеросійської наукової спілки анатомів, гістологів та ембріологів. [[Атеїзм|Атеїст]]-[[Сцієнтизм|сцієнтист]]. Популярність отримав під час [[Перебудова|перебудови]] своєю авторською програмою [[600 секунд]] на [[П'ятий канал (Росія)|П'ятому каналі]] тодішнього [[Ленінград]]ського телебачення<ref>{{Cite news|title=Російському блогеру Невзорову дали українське громадянство. Що про нього відомо|url=https://www.bbc.com/ukrainian/features-61681906|work=BBC News Україна|accessdate=2022-06-03|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=Зеленський надав громадянство України російському журналісту Невзорову та його дружині|url=https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/nevzorov-otrimav-gromadyanstvo-ukrajini-zayaviv-gerashchenko-novini-ukrajini-50247316.html|website=nv.ua|accessdate=2022-06-03|language=uk}}</ref>. Довірена особа кандидата в [[Президент Російської Федерації|президенти Росії]] [[Путін Володимир Володимирович|Володимира Путіна]] на [[Президентські вибори в Росії 2012|виборах у 2012 році]]<ref>[https://world.segodnya.ua/world/russia/kto-takoy-nevzorov-ot-doverennogo-lica-putina-do-obyavleniya-v-rozysk-sk-rossii-1623969.html Путь Невзорова от доверенного лица Путина до объявления в розыск СК России&nbsp;— Новости России | Сегодня]</ref>. У липні 2013 року заявив що «історією Росії пишатись не можна» а у 2014 публічно підтримав Україну засудивши
[[Анексія Криму (2014)|окупацію Криму]] та назвавши [[Новоросія (конфедерація)|російських бойовиків на Донбасі]] терористами. У жовтні 2016 року заявив що «не існує ніякої російської нації». З 2022 перебуває в еміграції за антивоєнну позицію. У 2023 був заочно засуджений у Росії до 9 років ув'язнення за «фейки про армію РФ».

== Життєпис ==

=== Ранні роки ===
Виховувався бабусею та матір'ю. Дід по матері&nbsp;— [[генерал]] [[Міністерство державної безпеки СРСР|МДБ]] Георгій Володимирович Невзоров&nbsp;— очолював у 1946—1955 роках Управління [[Міністерство державної безпеки СРСР|МДБ СРСР]] із боротьби з бандитизмом [[Литовська Радянська Соціалістична Республіка|Литовської РСР]], що займалося боротьбою з «[[Лісові брати|лісовими братами]]». Невзоров стверджує, що в дитинстві був присутній разом з ад'ютантом діда на конспіративних квартирах, куди приходили священники [[РПЦ]] [[Московська Патріархія|Московської Патріархії]], щоб «[[Донощик|настукати]]» на своїх [[парафія]]н.

Мати&nbsp;— Галина Георгіївна Невзорова (1936—2001)&nbsp;— [[журналіст]]ка газети «Зміна» ({{lang-ru|Смена}}), похована на Преображенському [[єврей]]ському кладовищі в [[Ленінград|Санкт-Петербурзі]].

Невзоров стверджує, що ніколи не бачив свого батька.

З власних слів, закінчив школу з поглибленим вивченням [[французька мова|французької мови]]. Навчався в [[Московська духовна семінарія|Московській духовній семінарії]], але був відрахований із четвертого курсу.

Навчався в [[Літературний інститут імені Горького|Літературному інституті імені Горького]] й на філологічному факультеті [[Санкт-Петербурзький університет|Ленінградського університету]], але жодного вишу не закінчив. Був послушником у [[монастир]]і [[РПЦ]], співав у церковному хорі, працював хранителем у музеї, [[каскадер]]ом, [[Вантажник (професія)|вантажником]], [[репортер]]ом, літературним секретарем, [[сценарист]]ом.

Перед самим [[Розпад СРСР|розпадом СРСР]], з 1983 року працював на Ленінградському телебаченні, з 1987 року&nbsp;— як телеведучий, вів програму «600 секунд». Спочатку, з 1990 року підтримував [[Собчак Анатолій Олександрович|Анатолія Собчака]], але вже наприкінці 1991 року посварився з ним, що призвело до закриття «600 секунд» в січні 1992<ref>Иванов И., Дорошенко И. Александр Невзоров. Спб., 1992, с. 26</ref>.

=== Після розпаду СРСР ===
У період розпаду та [[Децентралізація|децентралізації]] СРСР прославився, як автор популярного репортажу [https://www.youtube.com/watch?v=SFo-hbTGbPY&t=818s «Наші»] про [[Січневі події у Ризі|січневі події 1991 року у Латвії]], в якому виправдовувалися збройні дії [[ОМОН]]у в республіці. Також підтримував застосування сили радянським режимом 13 січня 1991 року в м. [[Вільнюс]] ([[Литва]]), про що теж відзняв репортаж.

У 1991&nbsp;р. з критикою антисемітських статей Невзорова, а також близького до нього політика та публіциста Ігоря Шафаревича, у своїй книзі про радянський антисемітизм виступили Герд Кенен і Карла Хільшер<ref>{{Cite book
|title=Die schwarze Front: der neue Antisemitismus in der Sowjetunion. Reinbek
|last=Gerd Koenen, Karla Hielscher
|year=1991
|pages=110
|language=de
}}</ref>.

Організатору насильства над мирними демонстрантами 1991 року&nbsp;— емігранту з Латвії до Росії командиру Ризького ОМОНу&nbsp;— Чеславу Млинніку, оголошеному владою Латвії у розшук, Невзоров надавав значну підтримку, попри те, що Млиннік пізніше [[Дезертирство|дезертував]] з органів МВС Росії, та став лідером кримінальної структури, яка контролювала в Ленінградській області автошлях у [[Гельсінкі]].

Як писав демократичний політолог [[Прибиловський Володимир Валеріанович]]:<blockquote>«Млиннік 10 січня 1994&nbsp;р. був арештований на конспіративній квартирі в Санкт-Петербурзі. Під час арешту при ньому був знайдений незареєстрований пістолет Макарова, фальшиві документи на ім'я Ярослава Турбіна, а також документ, згідно з яким він зазначався редактором телекомпанії „Санкт-Петербург&nbsp;— 5-й канал“. Дев'ять місяців провів в ув'язнені в очікуванні суду. Уже під арештом став помічником депутата Державної Думи РФ Олександра Невзорова. Невзоров зробив масу спроб звільнення Млинніка, зокрема надав адвокату Млинніка вкладку в паспорт, що підтверджувала російске громадянство, але була фальшивою»<ref name=":0">{{Cite book
|title=Политический экстремизм в России
|last=Верховский А., Папп А., Прибыловский В.
|year=1996
|publisher=М.: "Институт экспериментальной социологии"
|pages=444-445
|language=ru
}}</ref>. </blockquote>Ці факти підтверджував і дружній Невзорову публіцист В. Козлов<ref>{{Cite book
|title=Миф о «русском фашизме»
|last=Козлов В.И.
|year=1996
|publisher=Журнал "Молодая гвардия", №10
|pages=10–26
|language=ru
}}</ref>.

На думку Леоніда Млєчіна, Невзоров тісно співпрацював у 1990—1991 роках з керівництвом КДБ, отримуючи від останніх оперативні матеріали, та використовувався КДБ з метою певних інформаційно-пропагандистських заходів. Наприклад, у січні 1991 року Невзоров показав у своїй телепрограмі про [[Січневі події у Вільнюсі|штурм Вільнюської телевежі]] оперативні кадри із записом підпільної наради лідерів литовського руху «<nowiki/>[[Саюдіс]]<nowiki/>». Як встановила парламентська слідча комісія Литви, приховане відеознімання цієї наради проводили в одному з підвалів Вільнюса представники КДБ у серпні 1989 року, а через півтора року їх передали Невзорову, щоб звинуватити «Саюдіс» у нелегальній підривній антидержавній діяльності<ref>{{Cite book
|title=Литовский синдром: кругом одни агенты
|last=Млечин Л.
|year=1992
|publisher=Журнал «Новое время» № 24
|pages=19
|language=ru
}}</ref>.

У 1990—1994 роках Невзоров очолював незалежну телекомпанію «600 секунд», реорганізовану в 1994&nbsp;р. у компанію «Творческое объединение Север». Був членом редакційної колегії газети [[Проханов Олександр Андрійович|Олександра Проханова]] «День», членом Думи Російського національного собору, членом організаційного комітету Фронту Національного порятунку.

23 вересня 1993&nbsp;р. приїжджав до [[Конституційна криза у Росії 1993|обложеного «Білого дому» РФ]], активно виступав проти Єльцина, як опозиційний телекоментатор. 1 жовтня 1993 року Невзоров випустив у ефір останню телепрограму «600 секунд», а вже 4 жовтня 1993 року було оголошено про її закриття під тиском влади.

У цей період Невзоров був нагороджений медаллю СРСР «За зміцнення бойової співдружності» (1991), медаллю Придністровської Молдавської Республіки «Захисник Придністров'я» (1993), орденом Російської Федерації «За особисту мужність» (1995).

У квітні 1993&nbsp;р. потрапив у скандал після своїх коментарів відносно вбивства двох монахів [[Оптина пустинь|Оптиної пустині]] ([[Калузька область]], РФ). Як пише В. Свінцов: <blockquote>«Не встигла слідча бригада вивчити обставини кривавої трагедії в Оптинській пустині, як того ж вечора, 20 квітня (1993&nbsp;р.), Олександр Невзоров поспішив заявити про ритуальний характерв убийства»<ref>{{Cite book
|title=Пьют ли евреи христианскую кровь?
|last=Свинцов В.
|year=1993
|publisher=Журнал "Новое Время", №39
|pages=31
|language=ru
}}</ref>. </blockquote>Така заява Невзорова дала привід деяким журналістам і представникам єврейських організацій запідозрити його у схильності до [[антисемітизм]]у.

У 1994—1996 роках під загальним керівництвом Невзорова видавалася зареєстрована 16 травня 1994 року націоналістична газета «Информ&nbsp;— 600 секунд», головним редактором якої став прессекретар і помічник Невзорова, колишній керівник пресгрупи телекомпанії «600 секунд»&nbsp;— публіцист Ігор Ільїн, який, зокрема, висловлював підтримку владі РФ у проведенні [[Перша російсько-чеченська війна|Першої чеченської війни]].

Як журналіст Невзоров після заворушень у країнах Балтії 1991 року, брав участь у висвітленні бойових дій у [[Придністровський конфлікт|Придністров'ї]], [[Югославські війни|Югославії]], [[Карабаський конфлікт|Карабасі]], [[Перша чеченська війна|Чечні]], [[Ірак]]у.

Працював головним редактором декількох телепрограм Ленінградського, а потім [[Санкт-Петербурзьке телебачення|Санкт-Петербурзького телебачення]]: «Дни», «Дикое поле», «Политика: петербургский стиль» на каналі «Петербург».

З 1994 до 1998 працював консультантом-аналітиком [[Березовський Борис Абрамович|Бориса Березовського]] й консультантом [[уряд Російської Федерації|уряду Російської Федерації]].

У 1993—2007&nbsp;рр.&nbsp;— депутат Державної думи Росії.

Неодноразово ставав фігурантом судових процесів.

Даючи коментар про поведінку депутатів Держдуми РФ для газети «Советская Россия» (24 листопада 1994), Олександр Невзоров зауважив, що його вражає, як відомий проукраїнський діяч Москви, на той час священнослужитель [[Українська православна церква Київського патріархату|УПЦ КП]]&nbsp;— депутат [[Якунін Гліб Павлович]]&nbsp;— «таскает» з буфету Держдуми тарілки, ховаючи їх в рясу. Якунін визнав ці трактування своїх дій такими, що «порочать його честь і гідність», звернувся до суду, та домігся виплати йому 50 мільйонів рублів компенсації за завдання моральної шкоди. Суд позов задовольнив.

Предметом судового розгляду став сюжет Невзорова «Ковырялки» з його телепрограми «Дикое поле» (30 червня 1995), у якій ув'язнених жіночої колонії журналіст звинуватив у [[Лесбійство|лесбійстві]]. Суд визнав дії журналіста Невзорова незаконними й такими, що порушують конституційні та етичні норми.

За даними журналіста-кримінальника Андрія Константінова, у 1990-их роках помічником депутата Держдуми Невзорова була відома у кримінальних колах особа&nbsp;— президент охоронної фірми «Кугуар» Коляк Руслан Артемійович з Санкт-Петербурга («Пучеглазий»), убитий у 2003&nbsp;р<ref>{{Cite book
|title=Коррумпированный Петербург
|last=Константинов А. Д. 
|year=2001
|location=Спб.
|pages=309
|language=ru
}}</ref>.

У 1999 році серйозного удару по репутації Невзорова завдали опубліковані в пресі та озвучені в електронних ЗМІ матеріали прослуховування його телефонних розмов з Борисом Березовським, в яких йшлося про замовні телепрограми Невзорова на підтримку інтересів Березовського, проплачені останнім, та обумовлений цим же конфлікт Невзорова з Анатолієм Собчаком<ref>{{Cite web|title=Компромат.Ru: Куклы Березовского // Доренко — Невзорову: вчера котов душили-душили...|url=http://www.compromat.ru/page_9255.htm|website=web.archive.org|date=2010-07-19|accessdate=2022-06-13|archive-date=2010-07-19|archive-url=https://web.archive.org/web/20100719005659/http://www.compromat.ru/page_9255.htm}}</ref>.

=== 2000—2021 ===
У 2000-х роках Невзоров пішов з політики й політичної журналістики та присвятив себе коням.

Від листопада 2001 до грудня 2002&nbsp;р. був одним зі співведучих [[Леонтьєв Михайло Володимирович|Михайла Леонтьєва]] в аналітичній програмі «Інший час» на «[[Перший канал (Росія)|Першому каналі]]».

З липня 2007 до січня 2009&nbsp;р. вів авторську колонку в журналі «Профіль», з вересня 2009&nbsp;р. вів ту ж колонку (під назвою «Невзоров») в тижневику «Однако»:<blockquote>«Улітку 2007&nbsp;р. головний редактор „Профілю“ Михайло Леонтьєв умовив Невзорова вести в журналі колонку. Над її назвою головний редактор довго не думав: колонка іменувалася „Невзоров“ тому що до звучання цього прізвища, що стала ім'ям, додати нічого». </blockquote>Останній матеріал Невзорова на сайті «Однако» датується 13 травня 2010 року.

Тоді ж, у 2010 році, Невзоров вперше став заявляти про свій [[атеїзм]] та [[антиклерикалізм]], у той час як його колишній медіапартнер Михайло Леонтьєв, навпаки, продовжував заявляти про свій [[Православна церква|православний]] патріотизм.

З 2012 року вів інтернет-передачу «Уроки атеїзму», що складалася з випусків із середньою тривалістю 9 хвилин.

У 2012 році на [[Президентські вибори в Росії 2012|президентських виборах в Росії]] був довіреною особою та агітував за [[Путін Володимир Володимирович|Володимира Путіна]], називав його:<blockquote>«єдиним, хто зможе утримати від катастрофи імперію, яка щомиті розвалюється»<ref>[{{Cite web |url=http://perebezhchik.ru/mneniya/3290.html |title=Невзоров: «Русским надо кого-то ненавидить» // Перебежчик.ру {{ref-ru}} |accessdate=10 грудня 2015 |archive-date=22 грудня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20151222134738/http://perebezhchik.ru/mneniya/3290.html }} Невзоров: «Русским надо кого-то ненавидеть» // Перебежчик.ру {{ref-ru}}]</ref>.</blockquote>Від листопада 2015&nbsp;р.&nbsp;— ведучий програми «Паноптикум» на телеканалі «[[Дождь]]» спільно з [[Уткін Василь В'ячеславович|Василем Уткіним]], із січня 2017&nbsp;р.&nbsp;— постійний гість щотижневої програми «Невзоровские среды» (раніше, у лютому 2015,&nbsp;— «Персонально ваш») на радіостанції «[[Ехо Москви]]».

=== Після 2022 ===
Невзоров стверджує, що з 2006&nbsp;р. є радником генерального директора «[[Перший канал (Росія)|Першого каналу]]» [[Ернст Костянтин Львович|Костянтина Ернста]], та за гонорар дає медикам за кордоном і в [[РФ]] приватні лекції на [[латина|латині]]<ref name="bbc_mar_2022">{{cite web|url=https://www.bbc.com/russian/news-60836459|website=bbc.com|title=На журналиста Александра Невзорова завели уголовное дело о "военных фейках"|language=ru}}</ref>.

20 березня 2022 року виїхав в [[Ізраїль]] для виступу з відкритою лекцією. [[23 березня]] того ж року Головне слідче управління Слідчого комітету (СК) Росії порушило кримінальну справу стосовно Олександра Невзорова. У його діях влада РФ угледіла ознаки злочину, пов'язаного з «[[Російський закон про фейки|громадським поширенням фейків]] про дії [[Збройні сили Російської Федерації|збройних сил Російської Федерації]]». За версією слідства, Невзоров 9 березня в [[Instagram]] і 19 березня в [[YouTube]] опублікував «свідомо неправдиву» інформацію про навмисний [[Авіаудар по лікарні в Маріуполі|обстріл «ПС РФ пологового будинку в місті Маріуполі»]]<ref name=":2">[[DW]]: [https://www.dw.com/ru/vojna-ukraina-rossija-22-marta-2/a-61207395 СК РФ возбудил дело в отношении журналиста Невзорова]. 23.03.2022 </ref> Невзоров вимушено залишився в Ізраїлі й заявив, що має намір повернутись до Росії<ref name="bbc_mar_2022" />.

[[3 червня]] [[2022]] року, як повідомив сам Олександр, йому та його дружині Лідії Невзоровій, за указом президента України [[Зеленський Володимир Олександрович|Володимира Зеленського]], надано [[Громадянство України|українське громадянство]] за визначні заслуги перед країною. Проте секретар [[Рада національної безпеки і оборони України|РНБО України]] (в інтерв‘ю [[24 Канал|24 каналу]]) сказав, що поки що Олександр не отримав українського громадянства, бо для набуття статусу громадянина України необхідно пройти відповідну процедуру, передбачену [[Конституція України|Конституцією]] та законами України. Окрім того, попередньо Невзорову треба буде відмовитись від громадянства РФ.

== Засудження за «фейки про російську армію» ==
Наприкінці березня 2022 року в Росії на Невзорова завели кримінальну справу за ст. 207.3<ref>Стаття 207.3 УК РФ «Публічне поширення свідомо неправдивої інформації про використання Збройних Сил Російської Федерації, виконання державними органами Російської Федерації своїх повноважень»</ref> через публікацію в Instagram та Youtube інформації про навмисний обстріл російською армією пологового будинку в Маріуполі<ref name=":1">{{Cite web|title=Обвинение запросило для журналиста Невзорова девять лет колонии за "фейки" об обстреле роддома в Мариуполе|url=https://www.bbc.com/russian/news-64471036|website=BBC News Русская служба|date=2023-01-31|accessdate=2023-02-01|language=ru}}</ref><ref name=":2" />. Прокуратура запросила покарання у вигляді 9 років ув'язнення<ref name=":1" />. 1 лютого 2023 року Басманний районний суд Москви заочно приговорив журналіста до 8 років колонії за пунктом «д» частини 2 статті 207.3 УК РФ<ref>{{Cite web|title=Александра Невзорова заочно приговорили к восьми годам колонии за "фейки" об армии РФ|url=https://www.currenttime.tv/a/aleksandr-nevzorov/32248952.html|website=Настоящее Время|accessdate=2023-02-01|language=ru}}</ref>.

== Політична діяльність і позиція ==
У період кампанії з виборів Президента Росії весною-улітку 1991 року Невзоров пропагував кандидатури [[Жириновський Володимир Вольфович|Володимира Жириновського]] та Альберта Макашова. Останній у червні 1991 року очолив Всеросійський рух «Отчизна», а Невзоров у липні того ж року брав участь у створенні Ленінградської організації руху «Отчизна», проводив його установчу конференцію разом з колишнім лідером фронту «Память» Ріверовим.

У листопаді 1991 на мітингу в Санкт-Петербурзі Невзоров проголосив створення [[Наші (народно-визвольний рух)|Народно-визвольного руху «Наші»]], який, за однією з версій, став предтечею [[Наші (молодіжний рух)|прокремлівського молодіжного руху з однойменною назвою]]<ref>{{Cite web |url=http://www.kommersant.ru/doc/623892 |title=Начальные образования|publisher=[[Коммерсантъ]]|date= 7.11.2005|language=ru|accessdate=10 грудня 2015 |archive-date=22 грудня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20151222101525/http://www.kommersant.ru/doc/623892}}</ref>.



У 1992 році зробив наступну заяву щодо СРСР та Російської імперії: <blockquote>«Слово „совєцький“ не замінило слів „грузинський“, „латиський“, „український“, але повністю замінило в офіціозі слово „русскій“. Росію знищили, розчинивши в терміні „Союз“. Імперія, та Росія, яка була колись, будувалася не на штиках і пактах, а на довгому, добровільному або історично необхідному у неминучому зрощенні різних народностей»<ref>{{Cite book
|title=""Паноптикум", Александр Невзоров и его "Капричос"
|last=Измайлова Ирина Александровна.
|year=1992
|publisher=Внешторгиздат
|location=СПб
|pages=48
|language=ru
}}</ref>.</blockquote>У грудні 1993 року як висуванець від так званої «Думи Русского Народного Собора» разом зі ще одним висуванцем Віктором Ілюхіним обраний депутатом Держдуми РФ.

За твердженням авторів видання Московського антифашистського центру «Политический экстремизм в России» (Москва, 1996), координовані Невзоровим рух «Наші» та «Русскій народний собор» були націоналістичними та екстремістськими організаціями<ref name=":0" />.

Тогочасна політична ідеологія, декларована Невзоровим, була охарактеризована демократичним політологом [[Прибиловський Володимир Валеріанович|Володимиром Прибиловським]], як праворадикальна та «<nowiki/>[[Етнократія|етнократична]]<nowiki/>»<ref>{{Cite book
|title=Русские националистические и праворадикальные организации 1989-1995
|last=Прибыловский В. В.
|year=1995
|publisher=Документы и тексты. 2 тома
|location=Москва
|language=ru
}}</ref>.

Невзоров стверджував, що до [[Перша чеченська війна|Першої чеченської війни]] був затятим [[Російський імперіалізм|імперцем]] і [[Патріотизм|патріотом]], але потім відбувся злам і він зрозумів, що імперська ідея, цілісність країни та інше не варті «трупів, дикого материнського й удовиного горя»<ref>{{Cite web |url=http://besplatno-spb.ru/tips/aleksandr-nevzorov-patriotizm-nelzya-prodavat-za-falshivye-monetki/|title=Александр Невзоров: Патриотизм нельзя продавать за фальшивые монетки|language=ru|accessdate=10 грудня 2015 |archive-date=11 грудня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20151211093950/http://besplatno-spb.ru/tips/aleksandr-nevzorov-patriotizm-nelzya-prodavat-za-falshivye-monetki/}}</ref>. Але таке твердження спростовується його власним визнанням, даним влітку 1998&nbsp;р. для видання «Российский кто есть кто: журнал биографий». Як пише автор статті «От „Ада“ до „Чистилища“», цитуючи слова Невзорова:<blockquote>«У зв'язку з подіями в Чечні ставлення Невзорова до влади змінилося на краще. Він знімає свій перший фільм про Чечню „Ад“, який вийшов в ефір під завісу 1994 року»… «Те, що я побачив, мене порадувало щиро та серйозно. Я зрозумів, що ця війна героїчна» (процитував далі автор Невзорова).</blockquote>Також у 1995—1996 роках Невзоров закликав до максимальної жорсткості щодо [[Чеченська Республіка Ічкерія|Чеченської Республіки Ічкерія]], що було опубліковано на сторінках видаваного ним часопису «Информ 600 секунд».

У 1999 році висловився за авторитаризм. У коментарі для [[Шеремет Павло Григорович|П. Шеремета]] саме Невзоров закликав тогочасного главу уряду РФ В. Путіна «проявити владолюбство та взяти Росію в ліжко ще до весілля»<ref>{{Cite book
|title=От Ельцина к...? Война компроматов, июль-декабрь 1999
|last=Гусейнов В.
|year=2000
|location=Москва
|pages=528
|language=ru
}}</ref>.

У виступі 2019 року Невзоров заявив, що не вважає себе ані російським «державником», ані «православним» та що в питанні [[Російсько-українська війна (з 2014)|російської агресії проти України]] цілковито стоїть на боці України. Російських професійних військових найманців-диверсантів, засланих на [[Східна Україна|схід України]] (таких, наприклад, як [[Гіркін Ігор Всеволодович|Гіркін-Стрєлков]]), називав одночасно й своїми «друзями», і визнавав їх «[[терорист]]ами». [[Анексія Криму Росією (2014)|Анексію Криму Росією]] називав [[мародерство]]м:<ref>{{Cite web |url=https://www.youtube.com/watch?v=m5GGz3xCGjU |title=Невзоров на стороне Украины, но боится ее победы|accessdate=10 грудня 2015 |archive-date=26 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160326072343/https://www.youtube.com/watch?v=m5GGz3xCGjU|language=ru}}</ref><blockquote>«Лежала закривавлена, непритомна Україна, а із сумочки у неї стирчав [[Крим]]. Росія його забрала. Це називається мародерство».</blockquote>В інтерв'ю 2015 року стверджував, що в російській агресії немає вини Путіна, що він у цьому випадку лише пристосовується під те, чого хоче російський народ<ref>{{Cite web |url=http://fakty.ua/184947-aleksandr-nevzorov-rossiya-vsegda-byla-predelno-gruba-i-primitivna-v-svoej-vneshnej-politike |title=Александр Невзоров: «Россия всегда была предельно груба и примитивна в своей внешней политике» // «&#91;&#91;Факты и комментарии&#93;&#93;», 18.07.2014 |accessdate=10 грудня 2015 |archive-date=22 грудня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20151222135407/http://fakty.ua/184947-aleksandr-nevzorov-rossiya-vsegda-byla-predelno-gruba-i-primitivna-v-svoej-vneshnej-politike }}</ref>.

У ЗМІ виступає з крайніх [[Атеїзм|атеїстичних]], [[Антиклерикалізм|антиклерикальних]] та антимонархічних позицій<ref>{{Cite web |url=https://snob.ru/selected/entry/95927 |title=Александр Невзоров: Средний палец веры |accessdate=3 серпня 2015 |archive-date=3 серпня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150803021930/http://snob.ru/selected/entry/95927 }}</ref><ref>{{Cite web |url=https://snob.ru/selected/entry/95281 |title=Александр Невзоров: Крылышко или ножку? |accessdate=3 серпня 2015 |archive-date=10 серпня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150810164556/http://snob.ru/selected/entry/95281 }}</ref><ref>{{Cite web |url=https://snob.ru/selected/entry/90018 |title=Александр Невзоров: Иисус Тангейзерович Чаплин |accessdate=3 серпня 2015 |archive-date=21 серпня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150821084021/http://snob.ru/selected/entry/90018 }}</ref>. Підтримав [[Томос про автокефалію Православної церкви України|надання автокефалії Українській Православній Церкві]]<ref>{{cite interview |last=[[Невзоров Олександр Глібович]] |interviewer= |title=Невзоров: Ви навіть не уявляєте, яка паніка в РПЦ через томос для Української Церкви |url=https://zik.ua/news/2018/07/27/nevzorov_vy_navit_ne_uyavlyaiete_yaka_panika_v_rpts_cherez_tomos_dlya_1374731 |work=Есклюзив |publisher=[[ZIK (телеканал)]] |location=Київ |date=2018-07-27 |accessdate=28 липня 2018 |archivedate=28 липня 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180728115602/https://zik.ua/news/2018/07/27/nevzorov_vy_navit_ne_uyavlyaiete_yaka_panika_v_rpts_cherez_tomos_dlya_1374731 }}</ref>.

=== Національність ===
Після російської агресії проти України попросив громадськість більше не називати його росіянином<ref>{{cite web
 |url                     = https://www.youtube.com/watch?v=1UkHPMxeTRU
 |назва              = Невзоров. Творческий вечер в Театре Эстрады (з 45 хв. 52 сек.)
 |прізвище        = 
 |ім'я                 = 
 |дата                = 30.10.2015
 |вебсайт          = [[youtube]]
 |видавець        = телеканал «[[Дождь]]»
 |дата-доступу = 06.04.2019
 |archive-date            = 28 травня 2020
 |archive-url             = https://web.archive.org/web/20200528045531/https://www.youtube.com/watch?v=1UkHPMxeTRU
}}</ref>:<blockquote>«У мене немає національності. Після українських подій я написав заяву про вихід з росіян. Я непитущий, небоговірний і на балалайці грати не вмію&nbsp;— який з мене росіянин?»</blockquote>Публічно визнав, що «[[Російський фашизм|перехворів на фашизм]]». Сам заявив, що ніколи не просив про [[українське громадянство]], і що [[Президент України]] [[Зеленський Володимир Олександрович|Зеленський]] прийняв правильне ідеологічне рішення, адже приклад з ним може стати корисним у боротьбі з російською пропагандою<ref>{{cite web|url=https://focus.ua/ukraine/517919-ya-perebolel-fashizmom-nevzorov-otvetil-na-kritiku-o-predostavlenii-emu-grazhdanstva-ukrainy|title="Я переболел фашизмом": Невзоров ответил на критику о предоставлении ему гражданства Украины|date=4.06.2022|language=ru}}</ref>. Надання громадянства Невзорову було розкритиковане опозицією, адже такий вчинок було застосовано до колишнього пропагандиста, тоді як військові добровольці, які захищають Україну і яких вдома чекає переслідування за участь у воєнних діях на території іншої країни, не можуть здобути громадянство довгий час. Окремим пунктом критики надання громадянства був виділений недружній крок щодо відносин України з Литвою: у 1990 році Невзоров робив репортаж про десантників, які були послані придушити [[Січневі події у Вільнюсі|протести в Литві щодо виходу з СРСР]], за контекстом репортажу, Невзоровим литовці були названі «<nowiki/>[[Фашизм|фашистами]]<nowiki/>»<ref>{{cite web|url=https://fakty.com.ua/ua/ukraine/suspilstvo/20220604-lytva-ne-zrozumiye-chomu-ukrayinczi-proty-nadannya-gromadyanstva-nevzorovu/|website=fakty.com.ua|title=Литва не зрозуміє: чому українці проти надання громадянства Невзорову|author=Євгенія Шапоренко|date=04.06.2022}}</ref>.

== Творчість ==
{{Вікіцитати}}

=== Фільми ===
* 1991&nbsp;— Наші<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=SFo-hbTGbPY Невзоров. НАШИ]</ref>
* 1995&nbsp;— Чудотворна (про події жовтня 1993 року)<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=ldIpFPHG41s А Невзоров Дикое поле 12 Чудотворная]</ref>
* 1995&nbsp;— Кухар (про&nbsp;людожера Кузікова)
* 1995&nbsp;— Пекло (про чеченську війну)<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=nRCDgdCGHUU&t=1084s Невзоров. Геранбойский батальон. Карабах. АД. Чечня.]</ref>
* 1997&nbsp;— [[Чистилище (фільм, 1997)|Чистилище]]&nbsp;— режисер, сценарист, кінопродюсер<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=6SfbvYuMXWY Фильм Александра Невзорова «Чистилище».]</ref>
* 2005&nbsp;— Кінська енциклопедія&nbsp;— режисер, сценарист
* 2006&nbsp;— Методіка Nevzorov Haute École: основні принципи&nbsp;— виробництво «NEVZOROV HAUTE ÉCOLE»
* 2008&nbsp;— Кінь розіп'ятий і воскреслий&nbsp;— спектакль, документальний фільм (Росія) режисер, сценарист
* 2010&nbsp;— Lectio Equaria Palaestra (Манежне кінське читання)&nbsp;— Росія, режисер

=== Книги ===
* ''Невзоров А. Г.''&nbsp;[https://clib.me/b/529932-aleksandr-glebovich-nevzorov-pole-chesti/read Поле чести]&nbsp;— СПб.: Международная издательская корпорация, 1995.&nbsp;— 320&nbsp;с.&nbsp;— 51 000 экз.&nbsp;— <nowiki>ISBN 5-900740-12-9</nowiki>.
* ''Невзоров А. Г.''&nbsp;Лошадиная энциклопедия.&nbsp;— СПб.:&nbsp;АСТ, Астрель-СПб, 2005.&nbsp;— 358&nbsp;с.&nbsp;— 5 000 экз.&nbsp;— <nowiki>ISBN 5-17-033457-2</nowiki>.
* ''Невзоров А. Г.''&nbsp;Трактат о Школьной посадке.&nbsp;— СПб.:&nbsp;АСТ, Астрель-СПб, 2008.&nbsp;— 128&nbsp;с.&nbsp;— <nowiki>ISBN 978-5-17-052660-4</nowiki>.
* ''Леонтьев М. В., Невзоров А. Г.''&nbsp;[https://clib.me/b/435127-anatoliy-ivanovich-utkin-krepost-rossiya Крепость «Россия»].&nbsp;— М.:&nbsp;Эксмо, 2008.&nbsp;— 319 с.&nbsp;— <nowiki>ISBN 978-5-699-25740-9</nowiki>.
* ''Невзоров А. Г.'' Избранное из публикаций 2007—2009 годов.&nbsp;— СПб.: Nevzorov Haute École, 2009.&nbsp;— 288 с.&nbsp;— <nowiki>ISBN 978-5-7451-0154-7</nowiki>.
* ''Невзоров А. Г.'' Конский спорт. Секреты «мастерства».&nbsp;— СПб: АСТ, 2009.&nbsp;— 160 с.&nbsp;— 3 000 экз.&nbsp;— <nowiki>ISBN 978-5-17-057820-7</nowiki>.
* ''Невзоров А. Г.'' Трактат о работе «в руках».&nbsp;— СПб.: АСТ, Астрель-СПб, 2010.&nbsp;— 128 с.&nbsp;— 3 000 экз.&nbsp;— <nowiki>ISBN 978-5-17-068076-4</nowiki>.
* ''Невзоров А. Г.'' Краткая история цинизма.&nbsp;— М.:: АСТ, Астрель-СПб, Nevzorov Haute École, ВКТ, 2010.&nbsp;— 320 с.&nbsp;— <nowiki>ISBN 978-5-17-069686-4</nowiki>.
* ''Невзоров А. Г.'' L. E. P. Манежное лошадиное чтение. Киносценарий.&nbsp;— СПб.: Nevzorov Haute École, 2010.&nbsp;— 144 с.&nbsp;— 3 000 экз.&nbsp;— <nowiki>ISBN 978-5-904788-04-9</nowiki>.
* Невзоров А.&nbsp;Г.&nbsp;Лошадиная энциклопедия.&nbsp;— АСТ, Астрель-СПб, 2010.&nbsp;— 384 стр.&nbsp;— 1500 экз.&nbsp;— <nowiki>ISBN 5-17-035523-8</nowiki>, 5-9725-0244-5, 5-17-035523-5;
* ''Невзоров А. Г.'' Происхождение личности и интеллекта человека. Опыт обобщения данных классической нейрофизиологии.&nbsp;— СПб.: Анатомия и Физиология, 2012.&nbsp;— 544 с.&nbsp;— <nowiki>ISBN 978-5-904788-15-5</nowiki>.
* Невзоров А.&nbsp;Г.&nbsp;Отставка господа бога. Зачем России православие?&nbsp;— М.: Эксмо, 2015.&nbsp;— 224 с.&nbsp;— 4 000 экз.&nbsp;— <nowiki>ISBN 978-5-699-77727-3</nowiki>; 3 000 экз.&nbsp;— <nowiki>ISBN 978-5-699-78735-7</nowiki>;
* Невзоров А.&nbsp;Г.&nbsp;Уроки атеизма: книга + CD (з живим голосом Олександра Невзорова)&nbsp;— М.: Эксмо, 2016.&nbsp;— 352 с. + CD&nbsp;— 4 000 экз.&nbsp;— <nowiki>ISBN 978-5-699-82339-0</nowiki>;

=== Література про Невзорова ===
* Чеканов Е. 600 секунд и вся жизнь А.Невзорова. М., 1989.
* Гордин Я. Большой друг генералов Александр Невзоров. Газета «Русская мысль», №&nbsp;3868, 1 марта 1991, стр. 8.
* Щекатихин Е. Вы не правы, Александр Глебович! // Отечество.&nbsp;— 1992.&nbsp;— N 6.&nbsp;— С.5.
* Иванов И.&nbsp;И.&nbsp;Александр Невзоров.&nbsp;— М.: МП «Палея», 1992.
* Измайлова И.A. Panoptikum: А. Невзоров и его «Капричос».&nbsp;— СПб.: Внешторгизд.&nbsp;— СПб. отд-е, 1992.
* Невзоров и Собчак: записки Санкт-петербургской фрейлины. М.: МП «Палея», 1992.
* Прибыловский В.&nbsp;В.&nbsp;Русские националистические и праворадикальные организации (1989—1995). Документы и тексты. 2 тома. Москва, 1995.

== Нагороди ==
{{Div col|cols=2}}
* [[Орден «За особисту мужність»]]
* [[Медаль «За зміцнення бойової співдружності»]]
* [[Медаль «Захисник Придністров'я»]]
* [[Медаль «Учасник бойових дій у Чечні»]]
* [[Козачий хрест «За оборону Придністров'я»]]

{{Div col end}}

== Цікаві факти ==
* У ранні роки своєї журналістської кар'єри в Санкт-Петербурзі мав серед критиків його репортажного стилю прізвисько «''[[Невроз]]ов''».
* На одній зі своїх творчих зустрічей заявив, що є автором визначення [[Георгіївська стрічка|Георгіївської стрічки]] як «колорадської»<ref>{{Cite web |url=https://www.youtube.com/watch?v=xHgxV8nX2uc |title=Невзоров — автор колорадской ленточки {{ref-ru}} |accessdate=10 грудня 2015 |archive-date=20 серпня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150820221011/https://www.youtube.com/watch?v=xHgxV8nX2uc }} Невзоров&nbsp;— автор колорадской ленточки {{ref-ru}}</ref>.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
{{refbegin|2}}
* {{Commonscat-inline|Alexander Nevzorov|Невзоров Олександр Глібович}}
* http://nevzorov.tv/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160302202634/http://nevzorov.tv/ |date=2 березня 2016 }}
* http://gordonua.com/heroes/aleksandr-nevzorov.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151222143955/http://gordonua.com/heroes/aleksandr-nevzorov.html |date=22 грудня 2015 }}
* http://happy-horses.ru/aleksandr-glebovich-nevzorov-biografiya/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151222123259/http://happy-horses.ru/aleksandr-glebovich-nevzorov-biografiya/ |date=22 грудня 2015 }}
* https://eksmo.ru/author/nevzorov-aleksandr-glebovich-ID1702846/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151222124440/https://eksmo.ru/author/nevzorov-aleksandr-glebovich-ID1702846/ |date=22 грудня 2015 }}
* http://www.peoples.ru/tv/nevzorov/index1.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151222170603/http://www.peoples.ru/tv/nevzorov/index1.html |date=22 грудня 2015 }}
* http://zampolit.com/dossier/nevzorov-aleksandr-glebovich/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151222083755/http://zampolit.com/dossier/nevzorov-aleksandr-glebovich/ |date=22 грудня 2015 }}
*[https://www.rulit.me/books/proishozhdenie-lichnosti-i-intellekta-cheloveka-opyt-obobshcheniya-dannyh-klassicheskoj-nejrofiziolo-read-454994-1.html?fbclid=PAAabMBR88M0B6bVtUB8hQ8ufoJJUk52RCZVGDlhXzcchEi0GPTR-TWEt7EtII''Невзоров А. Г.'' Происхождение личности и интеллекта человека. Опыт обобщения данных классической нейрофизиологии.&nbsp;— СПб.: Анатомия и Физиология, 2012. — 544 с] (книга)
* [https://www.rulit.me/books/uroki-ateizma-read-415082-1.html?fbclid=PAAaYl-x_lF3WW0MHy5FyNVqzI9drIBYqJutzJd6xpgtJcJJMPC8433VdixTo Невзоров А.Г. Уроки атеизма — ООО «Издательство «Э», 2015 — 352 с.] (книга)
* [https://youtu.be/A7AggKAOK1c?feature=shared Невзоров ' Историей России гордиться нельзя (Особый взгляд) (2013.07.14)] на YouTube
* [https://youtu.be/BFAEpxBnNh8?feature=shared Теория и практика кощунства] на YouTube
* [https://youtu.be/JKaV8fgcojM?feature=shared Уроки публицистики . Лекция № 1 Безмозглый мозг] на YouTube
* [https://youtu.be/W6jDHKvEqgU?feature=shared Александр Невзоров "Искусство оскорблять". Мухоморы победы] на YouTube

{{ВП-портали|Політологія|Росія|Біографії}}
{{Бібліоінформація}}
{{DEFAULTSORT:Невзоров Олександр Глібович}}
[[Категорія:Радянські журналісти]]
[[Категорія:Російські журналісти]]
[[Категорія:Телеведучі СРСР]]
[[Категорія:Російські телеведучі]]
[[Категорія:Російські політологи]]
[[Категорія:Російські публіцисти]]
[[Категорія:Російські режисери]]
[[Категорія:Депутати Державної думи Російської Федерації]]
[[Категорія:Кавалери ордена «За особисту мужність»]]
[[Категорія:Критики релігії]]
[[Категорія:Діячі російської культури, що підтримали Україну]]
[[Категорія:Вегетаріанці]]
[[Категорія:Відеоблогери Росії]]
[[Категорія:Телеведучі Першого каналу]]
[[Категорія:Автори неакадемічних досліджень]]
[[Категорія:Конярі]]
[[Категорія:Російські колумністи]]
[[Категорія:Репортери]]
[[Категорія:Російська еміграція 2020-х років]]
[[Категорія:Втікачі з Росії]]
[[Категорія:Натуралізовані громадяни України]]