Перегляд вихідного коду сторінки Палагута Федір Данилович

{{Особа
|ім'я              = Федір Палагута
|зображення        = Федір Палагута.jpg
|ім'я_при_народженні = 
|відомий_(відома)  = керівник антибільшовицької організації "[[Патріотичне кубло]]"
|дата народження   = [[1895]]
|громадянство      = {{UNR}}
|національність    = українець
|підданство        =
|місце народження  =
}}

'''Палагута Федір Данилович''' [[псевдонім|псевдо.]] '''«Південний»''' ({{н}} {{ДН|||1895}}&nbsp;— {{†}} н.д.)&nbsp;— український військовий, лідер повстанської організації [[УНР|УНР-івського]] спрямування «[[Патріотичне кубло]]» в [[Ічнянський район|Ічнянському районі]] на [[Чернігівська область|Чернігівщині]], один з керівників [[Повстанський рух в Україні в 1917-1920х роках|руху опору]] проти російської більшовицької окупації у [[1922]] році на півночі [[УНР]].

== Життєпис ==
Народився у [[1895]] році, проживав у місті [[Ічня]] [[Чернігівська область|Чернігівської області]]<ref>[https://archives.gov.ua/um.php?p=122&a=49&id=8946 Український мартиролог ХХ cт.. Палагута Федір Данилович]</ref>, працював завідуючим обозним ічнянської заготівельної контори. У віці 27 років, під час [[Радянсько-українська війна (1917—1921)|Другої радянсько-української війни]], навесні [[1922]] року, разом з іншими активістами організував українську антирадянську організацію [[Патріотичне кубло]], був обраним її керівником.

Учасники організації займалися поширенням антирадянської та української патріотичної літератури. Також були налагоджені зв'язки із залишками повстанських рухів колишньої [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]], керівництвом повстанського загону [[Опанас Скубан|Скубана]] й [[Іван Скрипченко|Скрипченка]], що утворився з решток розгромленого руху [[Ангел Євген Петрович|отамана Ангела]]. Нових членів в організацію обирали обережно, але регулярно. Інформацію про кандидатів дізнавались через своїх розвідників, шпигунів, та випитували в п'яних більшовиків. Шпигунську діяльність міг здійснювати кожен член організації, але кандидатура затверджувалася президією. Зібрання проводилися на квартирі Федора Палагути, де слухалися доповіді, розроблялися плани дій, встановлювалися зв'язки з іншими повстанськими організаціями та загонами<ref>Сіверянський літопис. Випуски 1–6. Чернігівське обласне об'єднання Всеукраїнського товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, 2004</ref>.

Повстанськими селами, які контролювало «Патріотичне кубло» стали: [[Заудайка (Ічнянський район)|Заудайка]], Жадьківка<ref>Зниклий хутір в межах сучасного міста Ічня</ref>, [[Гужівка]], [[Лісові Сорочинці]], [[Ольшана (Україна)|Вільшана]], [[Грабів (Ічнянський район)|Грабів]], Нечволодів, [[Радьківка (Прилуцький район)|Радьківка]] та [[Гмирянка]]. Сама [[Ічня]] влітку [[1922]] року кожної ночі була у розпорядженні повстанців, які стріляли в хати радянських активістів.

Невдовзі в організацію проникнув агент радянської [[Державне політичне управління|ДПУ]], який зміг вмовити на зраду деяких членів «Патріотичного кубла». Курінь патріотів було оточено більшовиками, відбувся нерівний бій. Ватажок Федір Палагута не бажаючи потрапити в полон намагався застрелитися, але зробити це йому не вдалося. [[25 жовтня]] [[1922]] року радянською окупаційною владою в Ічні було оголошено воєнний стан, чекісти провели операцію по ліквідації повстання, було арештовано 100 осіб. Видав повстанців радянський чекіст Микола Павленко.

Суд над повстанцями розпочався [[10 травня]] [[1923]] року. Радянська газета «Красное знамя» писала про успішну операцію знешкодження політичної «[[Армія Української Народної Республіки|петлюрівської]] організації» «Патріотичне кубло», що складалося із сільської інтелігенції. Федора Палагуту було засуджено до розстрілу, але [[25 березня]] [[1925]] року президія [[Всеукраїнський центральний виконавчий комітет|ВУЦВК]] ухвалила всі смертні вироки за справою замінити на 10 років ув'язнення в концтаборі, проте у справах відсутні відомості про перегляд справи чи реабілітацію названих осіб. Подальша його доля невідома. [[27 липня]] [[1989]] року був [[Реабілітаційні процеси в Україні|реабілітований радянською владою]], як необґрунтовано репресований.

{{Початок цитати}}
''Якщо нам і не вдасться повністю перемогти, знайте одне: ми&nbsp;— на правильному шляху. Про нашу боротьбу ще згадуватимуть майбутні покоління!''
{{Кінець цитати|Повстанський ватажок Федір Палагута, 1922 рік}}

== Див. також ==
* [[Патріотичне кубло]]

== Посилання ==
{{примітки|2}}

== Джерела ==
* [http://history-gv.com.ua/wp-content/uploads/2018/04/mol.pdf Володимир Гузій. Молитва за землю Сіверську] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191003072501/http://history-gv.com.ua/wp-content/uploads/2018/04/mol.pdf |date=3 жовтня 2019 }}
* [https://books.google.com.ua/books?id=XeEuDwAAQBAJ&pg=PT195&lpg=PT195&dq=Федір+Палагута&source=bl&ots=qdR72hTZeg&sig=ACfU3U3RZiP5gxA5X2Z4peJGPodtoDfivQ&hl=uk&sa=X&ved=2ahUKEwjEiNn2mcjkAhULpYsKHSwnANMQ6AEwAHoECAkQAQ#v=onepage&q=Федір%20Палагута&f=false Герасим'юк Олена. Розстрільний календар.]
* [http://cg.gov.ua/web_docs/1/2016/12/docs/Velykyi_teror_Chern20_30-Demchenko.pdf Великий терор на Чернігівщині (20–30-ті роки ХХ століття)]
* [http://cg.gov.ua/web_docs/1/2016/12/docs/Doli_konem_ne_obidesh-Leus.pdf Віталій Леус. Далі конем не об'їдеш]
* [http://www.cdvr.org.ua/sites/default/files/archive/antybilshoyk-povstannia-sbu.pdf Репресії проти учасників антибільшовицького руху в Україні (1917—1925&nbsp;рр.)]
* Леус В. «Патріотичне кубло» у Ічні
* Населевець Є. Ічнянська підпільна організація «Патріотичне кубло»
* Самбурський К. Щоденники. 1918—1928&nbsp;рр. Гірка українська історія очима псаломщика з Гужівки




[[Категорія:Українські військовики]]
[[Категорія:Повстанські отамани]]
[[Категорія:Російські військовики Першої світової війни]]