Перегляд вихідного коду сторінки Патріотичне кубло

{{Infobox Former Country
|native_name = Патріотичне кубло
|conventional_long_name = 
|common_name = Патріотичне кубло
|era         = [[Українська революція|Перші Визвольні Змагання]]
|status      = ''Підпільна організація''
|empire      = [[УНР]]
|government_type = 
|event_pre   = 
|date_pre    = 
|event_start = 
|year_start  = [[1922]]
|date_start  = [[весна]] [[1922]]
|event_end   = 
|year_end    = [[1923]]
|date_end    = [[літо]] [[1923]]
|p1          = 
|flag_p1     = 
|s1          = 
|flag_s1     = 
|image_flag  = Flag of the Ukranian State.svg
|flag_type   = Прапор
|image_map   = Патріотичне кубло.jpg
|image_map_caption = ''Територія, яку контролювало «Патріотичне кубло» влітку [[1922]] року''
|symbol      = 
|symbol_type = 
|religion    = [[Православ'я]]
|capital     = [[Ічня|Ічнянський ліс]]
|largest_city = 
|common_languages = [[українська мова]]
|currency    = 
|додатковий_параметр = Збройні сили
|зміст_параметру = 
|площа       = 
|stat_pop1   = 
|event1      = 
|title_leader = керівник
|leader1     = [[Палагута Федір Данилович|Федір Палагута]]
|title_leader2 = заступник
|leader2     = 
}}

'''Патріотичне кубло''', також '''Патріотичний курінь''' — підпільна українська антирадянська організація, що діяла на території сучасних [[Ічнянський район|Ічнянського]] та [[Прилуцький район|Прилуцького районів]] [[Чернігівська область|Чернігівської області]] в [[1922]]-[[1923]] роках.

Об'єднання займалося [[Радянсько-українська війна|збройним опором проти радянської окупації]] та боролося за відновлення [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]]. Організація була ліквідована радянською владою [[25 жовтня]] [[1922]] року, деякі учасники об'єднання, яким вдалося вціліти, діяли до літа [[1923]] року, більшість її членів було засуджено до розстрілу та репресовано.

== Історія ==
=== Передумови ===
{{Докладніше|Радянсько-українська війна}}

В ході [[Радянське вторгнення в Україну (січень-червень 1919)|Другого вторгнення Радянської Росії до Української Народної Республіки]] російські більшовики просувалися вглиб країни і [[25 січня]] [[1919]] року змогли захопили [[Ічня|Ічню]], [[Армія УНР]] з боями відступала до [[Київ|Києва]]. Після встановлення радянської влади, хліб, який коштував в регіоні до приходу російських більшовиків 1 [[Рубль Російської імперії|руб]]. 20 [[Копійка|коп.]], зріс у ціні до 30 руб. за [[Фунт (одиниця маси)|фунт]] (410 грам). Були скасовані земські й міські установи, громадські й приватні банки, клуби, інші заклади. У міліції і надзвичайних комісіях служили головним чином колишні арештанти. Комісари їздили на службу в екіпажах, відібраних у населення. До квітня у деяких регіонах області запанував голод.<ref>[http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/141700/21-Studionova.pdf?sequence=1 АНТИБІЛЬШОВИЦЬКИЙ ОПІР НА ЧЕРНІГІВЩИНІ 1917–1938 рр]</ref>

Вже влітку [[1919]] року з півдня наступали [[Збройні сили Півдня Росії|російські білогвардійці]] [[Денікін Антон Іванович|Денікіна]], під тиском переважаючих сил денікінців [[Червона Армія]] відступила на північ, Ічню захопили білогвардійці, які так само, як і більшовики, вчиняли грабунок та злочини проти місцевих жителів у регіоні. 

[[26 листопада]] [[1919]] року<ref>[http://ukrssr.com.ua/chernig/ichnyanskiy/ichnya-ichnyanskiy-2 Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область (продовження)]</ref> російські більшовики вибили денікінські війська з Ічні, а вже у [[грудень|грудні]] остаточно захопили територію сучасного [[Ічнянський район|Ічнянського району]]. Влада перейшла до більшовицького ревкому, почалися розстріли без суду, грабунок селян&nbsp;— відбиралася земля, хліб, коні. На селян була накладена [[продрозкладка]], мільйони пудів хліба, велика кількість голів рогатої худоби та свиней вивозилося до [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Радянської Росії]].

В [[1920]]-[[1921]] роках ічнянські ліси стали осередком повстанського руху проти влади більшовиків. Жителі навколишніх сіл підтримували повстанців із загонів Кожушка, Коваленка, Скрипченка, Скубана, які боролися з продовольчими загонами, при цьому і самі брали безпосередню участь у збройному опорі.

Повстанці вели бої з регулярними частинами армії, бої з бронепоїздами і артилерією червоних карателів. [[22 вересня]] [[1920]] року повстанцям навіть вдалося захопити [[Ічня|Ічню]], через що радянською владою містечко було оголошено «гніздом контрреволюції». Загалом в [[Чернігівська область|Чернігівській області]] в [[1917]]–[[1932]] роках діяли 137 повстанських загонів. У наступні роки відбувалися поодинокі виступи.

=== Заснування ===

Навесні [[1922]] року представники інтелігенції міста [[Ічня]] та свідомих селян заснували підпільну організацію, члени якої поставили собі за мету «підтримати стремління народних мас відродити самостійну Україну шляхом збройного повстання». Спочатку об'єднання було нечисельним, але згодом, з ростом кількості учасників, гурток перетворився на справжню підпільну організацію. До її складу входила в основному молодь віком 20-30 років. 

Очолив «Патріотичний курінь» 27-річний житель Ічні [[Палагута Федір Данилович|Федір Палагута]] на [[псевдонім|псевдо]] ''«Південний»''<ref>[https://archives.gov.ua/um.php?p=122&a=49&id=8946 Український мартиролог ХХ cт.. Палагута Федір Данилович]</ref>, який був завідуючим обозним ічнянської заготівельної контори. Його заступником обраний 21-річний Григорій Книш ''«Тайгура»'', який до того уже брав участь у повстанському русі, та був засуджений у [[1921]] році за зв'язок з партизанським загоном, але пізніше амністований. Секретарем став 23-річний Дем'ян Кирдан ''«Ржавий»'', що працював в ічнянській заготконторі. Окрім вищезгаданих осіб, до складу президії входили Феодосій Лук'яненко на псевдо ''«Добрий Вечір»'' - член комітету взаємодопомоги при Ічнянську волвиконкомі, Антон Москаленко конторщик заготконтори, Василь Балабай ''«Задумчий»'' і Олександр Ніколаєнко - телеграфісти міста Ічні та селянин Антон Камишний. Загальна чисельність організації становила, за даними [[Державне політичне управління|ДПУ]], близько 100 осіб.<ref>Сіверянський літопис. Випуски 1–6. Чернігівське обласне об'єднання Всеукраїнського товариство "Просвіта" імені Тараса Шевченка, 2004</ref>

Перші збори патріотичного гуртка відбулись у чайній Дарії Панахнової, під приводом святкування дня народження Федора Палагути, а насправді підпільники відзначали день створення організації. У лісі повстанці облаштували табір-криївку, та почали озброюватись. Територія, на якій діяли повстанці, охоплювала ліси [[Ічнянський національний природний парк|Ічнянського національного природного парку]].

=== Діяльність ===

Учасники організації займалися поширенням антирадянської та української патріотичної літератури. Також були налагоджені зв'язки із залишками повстанських рухів колишньої [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]].

Нових членів в організацію обирали обережно, але регулярно. Інформацію про кандидатів дізнавались через своїх розвідників, шпигунів, та випитували в п'яних більшовиків. Шпигунську діяльність міг здійснювати кожен член організації, але кандидатура затверджувалася президією. Зібрання проводилися на квартирі Федора Палагути, де слухалися доповіді, розроблялися плани дій, встановлювалися зв'язки з іншими повстанськими організаціями та загонами.

{{Початок цитати}}
'''''Якщо нам і не вдасться повністю перемогти, знайте одне: ми — на правильному шляху. Про нашу боротьбу ще згадуватимуть майбутні покоління!'''''
{{Кінець цитати|Повстанський ватажок Федір Палагута, 1922 рік}}

Повстанськими селами, які контролювало «Патріотичне кубло» стали: [[Заудайка (Ічнянський район)|Заудайка]], Жадьківка<ref>Зниклий хутір в межах сучасного міста Ічня</ref>, [[Гужівка]], [[Лісові Сорочинці]], [[Ольшана (Україна)|Вільшана]], [[Грабів (Ічнянський район)|Грабів]], Нечволодів, [[Радьківка (Прилуцький район)|Радьківка]] та [[Гмирянка]]. Сама [[Ічня]] влітку [[1922]] року кожної ночі була у розпорядженні повстанців, які стріляли в хати радянських активістів.

Були налагоджені зв’язки з керівництвом повстанського загону [[Опанас Скубан|Скубана]] й [[Іван Скрипченко|Скрипченка]], що утворився з решток розгромленого руху [[Ангел Євген Петрович|отамана Ангела]].

{{Початок цитати}}
'''''Селяни, одумайтеся! Пора повалити важкий тягар. Не здавайте продподаток. Різними шляхами протидійте розпорядженню совєтської влади. Викопуйте приховану зброю і йдіть на допомогу повстанцям!'''''
{{Кінець цитати|Текст листівки які поширювало «Патріотичне кубло» в Ічнянському районі}}

=== Ліквідація ===
[[Файл:Федір Палагута.jpg|міні|праворуч|200пкс|''Очільник «Патріотичного кубла» Федір Палагута'']]
Невдовзі в організацію проникнув агент радянської [[Державне політичне управління|ДПУ]], який зміг вмовити на зраду деяких членів «Патріотичного кубла». Курінь патріотів було оточено більшовиками, відбувся нерівний бій. Ватажок Федір Палагута не бажаючи потрапити в полон намагався застрелитися, але зробити це йому не вдалося.

[[25 жовтня]] [[1922]] року радянською окупаційною владою в Ічні було оголошено воєнний стан, чекісти провели операцію по ліквідації повстання, було арештовано 100 осіб. Видав повстанців радянський чекіст Микола Павленко.

Суд над повстанцями розпочався [[10 травня]] [[1923]] року. Радянська газета «Красное знамя» писала про успішну операцію знешкодження політичної «[[Армія Української Народної Республіки|петлюрівської]] організації» «Патріотичне кубло», що складалося із сільської інтелігенції.

До [[1923]] року діяли проти радянсько-московських окупантів ічнянські повстанці отамана Івана Скрипченка. [[27 червня]] [[1923]] року колишні повстанці Михайло Дубинський, Олексій Шольєев та Іван Селюх, яким комуністи пообіцяли амністію, біля Бандитської сосни в Жадьківському лісі вбили сокирою отамана Івана Скрипченка, уродженця Ічні отамана Опанаса Скубана, його батька та дружину Анастасію Наталенко.

По справі Ічнянського повстання «гнізда петлюрівщини» було репресовано 34 повстанці, 11 з них — засуджено до розстрілу.

Та навіть після знищення організації «Патріотичне кубло» в районі продовжились антирадянські виступи. У [[1930]] році, по новій [[Справа «Весна»|справі «Весна»]] в Ічнянському районі було арештовано і репресовано 150 селян.

== Список репресованих ==
{| class="wikitable sortable" style="text-align:left;"
|+
|-
! №
! Прізвище та ім'я
! Посада
! Вирок
|-
! scope="row"|1
| Палагута Федір
| Керівник організації
|Розстріл
|-
! scope="row"|2
| Книш Григорій
| Заступник керівника
|Розстріл
|-
! scope="row"|3
| Кирдан Дем’ян
| Секретар
|Розстріл
|-
! scope="row"|4
| Лук’яненко Феодосій
| Член президії
|Розстріл
|-
! scope="row"|5
| Ніколаєнко Олександр
| Член президії
|Розстріл
|-
! scope="row"|6
| Москаленко Антон
| Член президії
|Розстріл
|-
! scope="row"|7
| Комишний Антон
| Член президії
|Розстріл
|-
! scope="row"|8
| Скиданова Катерина
|
|Розстріл
|-
! scope="row"|9
| Панахнова Дарія
|
|Розстріл
|-
! scope="row"|10
| Зоць Василь
|
|Розстріл
|-
! scope="row"|11
| Скубан Андріан
|
|Розстріл
|-
! scope="row"|12
| Балабан Василь
| Член президії
|5 років позбавлення волі із суворою ізоляцією<ref name="засуджений">Засудженому до позбавлення волі строк попереднього ув’язнення зараховано повністю</ref>
|-
! scope="row"|13
| Павленко Микола
|
|5 років позбавлення волі із суворою ізоляцією<ref name="засуджений"/>
|-
! scope="row"|14
| Стрепнова Текля
|
|2 роки позбавлення волі із суворою ізоляцією<ref name="засуджений"/>
|-
! scope="row"|15
| Кридан Григорій
|
|2 роки позбавлення волі із суворою ізоляцією<ref name="засуджений"/>
|-
! scope="row"|16
| Книш Євген
|
|2 роки позбавлення волі із суворою ізоляцією<ref name="засуджений"/>
|-
! scope="row"|17
| Тимошенко Іван
|
|1 рік позбавлення волі із суворою ізоляцією<ref name="засуджений"/>
|-
! scope="row"|18
| Буй Іван
|
|6 місяців позбавлення волі із суворою ізоляцією<ref name="засуджений"/>
|-
! scope="row"|19
| Сапсай Марія
|
|Заборона перебування в УРСР на 3 роки<ref name="заборона">Заборонили перебування в межах Чернігівської, Полтавської, Київської, Волинської і Подільської губерній та прикордонних до них</ref>
|-
! scope="row"|20
| Сапсай Іван
|
|Заборона перебування в УРСР на 3 роки<ref name="заборона"/>
|-
! scope="row"|21
| Туник Григорій
|
|Заборона перебування в УРСР на 3 роки<ref name="заборона"/>
|-
! scope="row"|22
| Лук’яненко Михайло
|
|Заборона перебування в УРСР на 3 роки<ref name="заборона"/>
|-
! scope="row"|23
| Зоць Катерина
|
|Заборона перебування в УРСР на 3 роки<ref name="заборона"/>
|-
! scope="row"|24
| Перепада Іван
|
|Заборона перебування в УРСР на 3 роки<ref name="заборона"/>
|-
! scope="row"|25
| Кузьменко Параска
|
|Виправдано<ref>За судом виправдано, матеріали по її справі виокремлено в особливу справу, яку направлено до народного суду</ref>
|-
! scope="row"|26
| Коваль Павло
|
|Виправдано
|-
! scope="row"|27
| Полевик Віктор
|
|Виправдано
|-
! scope="row"|28
| Лук’яненко Гаврило
|
|Виправдано
|-
! scope="row"|29
| Майстренко Василь
|
|Виправдано
|-
! scope="row"|30
| Лимар Іван
|
|Виправдано
|-
! scope="row"|31
| Гищенко Олександр
|
|Виправдано
|-
! scope="row"|32
| Ніколаєнко Антоніна
|
|Виправдано
|-
! scope="row"|33
| Ніколаєнко Сергій
|
|Виправдано
|-
! scope="row"|34
| Дорошенко Сидір
|
|Виправдано
|-
|}

[[25 березня]] [[1925]] року президія [[Всеукраїнський центральний виконавчий комітет|ВУЦВК]] ухвалила всі смертні вироки за справою замінити на 10 років ув’язнення в концтаборі, але у справах відсутні відомості про перегляд справи чи реабілітацію названих осіб.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* [http://history-gv.com.ua/wp-content/uploads/2018/04/mol.pdf Володимир Гузій. Молитва за землю Сіверську] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191003072501/http://history-gv.com.ua/wp-content/uploads/2018/04/mol.pdf |date=3 жовтня 2019 }}
* [https://books.google.com.ua/books?id=XeEuDwAAQBAJ&pg=PT195&lpg=PT195&dq=Федір+Палагута&source=bl&ots=qdR72hTZeg&sig=ACfU3U3RZiP5gxA5X2Z4peJGPodtoDfivQ&hl=uk&sa=X&ved=2ahUKEwjEiNn2mcjkAhULpYsKHSwnANMQ6AEwAHoECAkQAQ#v=onepage&q=Федір%20Палагута&f=false Герасим'юк Олена. Розстрільний календар.]
* [http://cg.gov.ua/web_docs/1/2016/12/docs/Velykyi_teror_Chern20_30-Demchenko.pdf Великий терор на Чернігівщині (20–30-ті роки ХХ століття)]
* [http://cg.gov.ua/web_docs/1/2016/12/docs/Doli_konem_ne_obidesh-Leus.pdf Віталій Леус. Далі конем не об'їдеш]
* [http://www.cdvr.org.ua/sites/default/files/archive/antybilshoyk-povstannia-sbu.pdf Репресії проти учасників антибільшовицького руху в Україні (1917 - 1925 рр.)] 
* Леус В. "Патріотичне кубло" у Ічні
* Населевець Є. Ічнянська підпільна організація "Патріотичне кубло"
* Самбурський К. Щоденники. 1918-1928 рр. Гірка українська історія очима псаломщика з Гужівки

== Див. також ==
* [[Холодноярська республіка]]
* [[Повстанський рух України 1917–20-их років]]

{{УНР}}
{{Антирадянський Рух Опору в Україні}}
{{Повстання та протести в Україні}}

[[Категорія:Історія Чернігівської області]]
[[Категорія:Українська Народна Республіка]]
[[Категорія:Повстанські отамани]]
[[Категорія:Історія Ічнянського району]]
[[Категорія:Підпільні організації]]