Перегляд вихідного коду сторінки Пинтя Хоробрий

{{однофамільці|Пинтя}}
{{Особа
| ім'я                 = Пинтя Хоробрий
| жінка                = <!-- будь-яке значення якщо жінка -->
| місце_проживання     = [[Мармарощина]]
| інші_імена           = 
| зображення           = Pintea.jpg
| розмір_зображення    = 200px
| підпис_зображення    = 
| ім'я_при_народженні  = Григор Пинтя
| дата_народження      = 25.2.1670
| місце_народження     = [[Мегоажа]], [[Клуж (повіт)|повіт Клуж]]
| дата_смерті          = 14.8.1703
| місце_смерті         = [[Бая-Маре]]
| причина_смерті       = 
| громадянство         = 
| національність       = 
| відомий_(відома)     = 
| рід_діяльності       = [[опришки|ватажок загону опришків]]
| титул                = [[шляхтич]]
| військове звання     = [[капітан]]
| платня               = 
| термін               = 
| попередник           = 
| наступник            = 
| партія               = 
| головував_(-ла)      = 
| конфесія     = 
| чоловік              = 
| дружина              =  
| діти                 = 
| родичі               = 
| підпис               =
| нагороди             = 
| сторінка_в_інтернеті = 
| примітки             = 
| employer             = 
| зріст                = 
| вага                 = 
| герб                 = 
| підпис_герба         =
}}

'''Пинтя Хоробрий''' ({{lang-ro|Pintea Viteazul}}, справжнє ім'я '''Григор Пинтя'''&nbsp;— {{lang-ro|Grigore Pintea}}; [[25 лютого]] [[1670]], с. [[Мегоажа]] ({{lang-ro|Măgoaja}}), [[Клуж (повіт)|повіт Клуж]], [[Семигород]]&nbsp;— [[14 серпня]] [[1703]], [[Бая-Маре]], [[Мармарощина]], [[Румунія]])&nbsp;— ватажок загону [[Опришки|опришків]] ([[Гайдуки|гайдуків]]), румунського походження. Учасник повстання [[Куруци|куруців]]. Оспіваний у румунському й українському (закарпатському) фольклорі.

== Життєпис ==
Народився в селі Мигоажа ({{lang-hu|Hollómezõ}}) біля міста [[Деж (Румунія)|Деж]], в родині дрібного румунського шляхтича. Був високого зросту, смаглявий лицем, із чорними очима.

Як повідомляють різні джерела, здобув добру освіту, знав кілька мов, поїздив Європою. За свідченнями сучасників, розповідав про свою участь у сутичках із татарами. Після завоювання [[Семигород|Трансильванії]] [[Габсбурґи|Габсбурґами]] ([[1687]]) служив у австрійському гарнізоні.

За іншою версією, [[6 травня]] [[1689]] трансільванський князь [[Мігай Апафі I]] ({{lang-hu|Mihály Apafi I}}) надав йому шляхетський титул Пинтя де Голломезьо (''Grigore Pintea de Hollómezõ'').

Невідомо, що спонукало його втекти з війська (румунські історики пишуть про конфлікт Григора Пинті з місцевим панством), але [[1694]] року зафіксовано перший збройний напад загону опришків (гайдуків) під проводом Пинті. У листі [[Бая-Маре|бая-марського]] намісника Мікльоша Бетлена від [[16 вересня]] [[1695]] згадано про напад Пинті з 35 спільниками на купців у Мармароських горах.

У звітах до Відня представники влади повідомляли про підтримку, яку Пинті надавали селяни. [[21 червня]] [[1698]] Пинтя напав на замок Рона поблизу польського кордону. Кількість загиблих тоді становила 250 осіб (загін Пинті складався приблизно зі 120 добре озброєних осіб). Про боротьбу з опришками Пинті було видано кілька [[рескрипт]]ів цісаря [[Леопольд I Габсбург|Леопольда І]]. Пинтю оголосили поза законом.

[[2 січня]] [[1700]] року&nbsp;— Пинтю спіймали біля міста [[Сату-Маре]] (Сатмар), але через місяць генерал фон Ловенбурґ випустив його зі сатмарської в'язниці під обіцянку повернути товар пограбованим грецьким купцям (якої Пинтя не додержав).

[[1701]] рік&nbsp;— вийшов рескрипт цісаря Леопольда з обіцянкою винагороди в 500 [[талер]]ів тому, хто полонить Григора Пинтю (один із примірників відповідного оголошення зафіксовано в Закарпатському обласному державному архіві)<ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/regions/74/163/0/36609 ''Таміла Висіцька.'' Опришки: легенди і дійсність.&nbsp;— Ужгород: Ліра, 2007] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140707202627/http://www.umoloda.kiev.ua/regions/74/163/0/36609/ |date=7 липня 2014 }}&nbsp;— фото.</ref>.

[[1703]] рік&nbsp;— Григор Пинтя долучився до анти[[Габсбурги|габсбурзького]] повстання [[Куруци|куруців]] під проводом [[Ракоці Ференц II|Ференца Ракоці II]]. Ракоці надав Пинті, якого називав «Хоробрим», звання капітана і призначив керівником повстання на теренах Марамороської та [[Сатмар]]ської [[Жупа (комітат)|жуп]]. Навесні в руках куруців уже були Сатмар, [[Деж (Румунія)|Деж]], [[Бистриця (місто)|Бистриця]] й [[Мармарош-Сигіт|Сигіт]]. У серпні повстанці взяли в облогу головне місто Мармарощини&nbsp;— [[Бая-Маре]], де містилася цісарська скарбниця.

Капітан Пинтя Хоробрий загинув під час атаки на Бая-Маре. Він був застрелений біля вежі М'ясників. Існують різні версії смерті колишнього опришка. За однією, 14 серпня він загинув від рук своїх колишніх товаришів. За іншою, 14 серпня Пинтя був лише поранений і взятий у полон, а 22 серпня його розстріляли. Відомо, що капітана поховали під мурами без належних почестей, як державного злочинця.

== Григор Пинтя у фольклорі ==
Постать Пинті Хороброго була популярна серед селян-кріпаків&nbsp;— як румунів<ref>{{Cite web |url=http://www.youtube.com/watch?v=eFZHgW1EjBg |title=''Casandra Maria Hausi.'' Balada lui Pintea Viteazu |accessdate=24 серпня 2010 |archive-date=18 лютого 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150218165925/https://www.youtube.com/watch?v=eFZHgW1EjBg }}</ref>, так і русинів. Він став «мармароським Робін Гудом», його подвиги оспівані в піснях і казках, які розповідають, як Пинтя відбирав гроші в багатих і роздавав бідним.

Розповіді про опришка Пинтю, зокрема, побутують в українському фольклорі [[Мармарощина|Мармарощини]]. Легенди, присвячені йому, записані в селах [[Новоселиця (Тячівський район)|Новоселиця]] ([[Тячівський район]]) і [[Горінчово]] ([[Хустський район]]) і опубліковані відомими фольклористами [[Маркуш Олександр Іванович|Олександром Маркушем]]<ref>Журнал «Наш рідний край», Тячів, №&nbsp;5, 1938</ref> і [[Лінтур Петро Васильович|Петром Лінтуром]]<ref>«Закарпатські казки Андрія Калина», Ужгород, 1955</ref>.

Відомою на Закарпатті є народна обрядова пісня «Сидить Пинтя у темниці»<ref>Ходили опришки. Збірник.&nbsp;— Ужгород: Карпати, 1983, с. 123—124</ref>. Цей факт справді був у біографії опришка, коли його 1700 року заточили в Сатмарську (Сату-Марську) фортецю.

Також відомі легенди «Про Пинтю-капітана», «Як Пинтя дістав силу і як її втратив», «Про життя і смерть Пинті», «Велятин&nbsp;— на честь Пинті», «Як Пинтя передав свою силу [[Олекса Довбуш|Довбушеві»]] та співанка-хроніка про Пинтю, записані Іваном Сеньком у різних селах [[Хустський район|Хустського]], [[Міжгірський район|Міжгірського]], [[Виноградівський район|Виноградівського]] й [[Іршавський район|Іршавського районів]] [[Закарпатська область|Закарпаття]] у [[1968]]–[[1969]]<ref>Ходили опришки. Збірник.&nbsp;— Ужгород: Карпати, 1983, с. 116—123, 125—127</ref>.

При штурмі [[Хустський замок|Хустського замку]] Пинтя Хоробрий, за легендою, зробив гармату з колоди і націлив її в бік замку з гори Чабрин (варіант&nbsp;— гора Пинтєва Студна), розташованої навпроти Замкової гори в [[Хуст]]і. Першим пострілом пробив дах замку, а другим&nbsp;— зруйнував сам замок<ref>Загибель Хустського замку. Легенди // Ходили опришки. Збірник.&nbsp;— Ужгород: Карпати, 1983, с. 124 (легенду про те, як «Пинта-опришок» зруйнував один із закарпатських замків, записав [[Володимир Гнатюк]] на поч. XX&nbsp;ст. на [[Галичина|галицькій]] [[Гуцульщина|Гуцульщині]]&nbsp;— там само, с. 124—125)</ref>. Насправді повстанці в серпні 1703 року дійсно оволоділи Хустським замком, але це сталося через кілька днів після загибелі самого Пинті.

Легенди кажуть, що Григор Пинтя був зачарований і невразливий для всіх видів зброї, і його можна було убити лише срібною кулею.

У горі [[Гутинський масив|Гутей]], неподалік села Кричешть ({{lang-ro|Crăceşti}}), Пинтя Хоробрий та його люди нібито викопали печеру, де зберігали золото та зброю. Кажуть, що вхід у печеру, закритий залізними дверима, можна побачити раз на 7 років.

У старовинній дерев'яній церкві св. Миколи Чудотворця румунського села [[Будешть (Марамуреш)|Будешті]] досі зберігають сорочку, кольчугу та шолом Пинті Хороброго, а в історичному музеї Бая-Маре&nbsp;— його зброю й упряж.

Ходила легенда, що Пинтю кинули в підземелля [[Хустський замок|Хустського замку]]. Перебуваючи в підземеллі Пинтя почув якийсь шурхіт, придивившись у темряві, він побачив [[вовк]]а. Пинтя вчепився за хвіст звіра і він його вивів з підземелля аж до [[Тиса|Тиси]]. Вийшовши він став вільним.{{джерело}}

== Українська радянська енциклопедія про Пинтю ==
[[Українська радянська енциклопедія|УРЕ]] [[1982]] року пише таке: ''«Пинтя&nbsp;— роки народження і смерті невідомі. Ватажок загону опришків. У 1701 році Пинтя організував на Закарпатті опришківський загін, яким керував до 1704 року. Пинтя брав участь у повстанні куруців, яке вибухнуло в 1703 році в Угорщині і Трансільванії. У 1704 році до загону Пинті приєдналися покутські опришки на чолі з [[Пискливий Іван|І. Пискливим]]. Об'єднаний загін опришків під керівництвом Пинті діяв у Коломийському повіті і здобув м. [[Косів]]. Образ Пинті оспіваний у народних піснях»''<ref>УРЕ.&nbsp;— 2-е видання.&nbsp;— Т. 8.&nbsp;— К., 1982</ref>.

Історія про те, як 1704 року загони Г. Пинті та І. Пискливого спільно взяли Косів, наведена в УРЕ, не відповідає дійсності, бо Пинтя загинув за рік до того. Ймовірно, радянські історики (на відміну від румунських) більше базувалися на фольклорі, ніж на документах. Саме тому УРЕ навіть не відомі дати життя Пинті.

== Пам'ять ==
[[1997]] року в місті Бая-Маре, під мурами якого загинув Пинтя, йому відкрили пам'ятник<ref>{{Cite web |url=http://tyzhden.ua/History/20356/PrintView |title=''Олександр Гаврош''. Кому належить опришок Пинтя? // Український тиждень, 8 квітня, 2011 |accessdate=23 квітня 2014 |archive-date=6 березня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170306133907/http://tyzhden.ua/History/20356/PrintView }}</ref>.

== Фільми про Пинтю ==
[http://www.imdb.com/title/tt0075067 «Pintea»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090112131651/http://www.imdb.com/title/tt0075067/ |date=12 січня 2009 }}, 1976, Румунія.

Режисер: [[:ro:Mircea Moldovan|Мірча Молдован]]; у головній ролі&nbsp;— Флоріан Персік. У радянському прокаті йшов під назвою «Честь гайдука»

== Українські книги про Пинтю ==
* {{книга|автор = [[Олександр Гаврош|Гаврош О.]] |назва = Пригоди тричі славного розбійника Пинті |місто = Л.|видавництво = [[Видавництво Старого Лева]]|рік =2008 |серія =Українська сила|сторінок = 280 |ISBN = 978-966-2909-36-4}}. Ця книга ужгородця [[Олександр Гаврош|Олександра Гавроша]] перемогла в номінації «Твори для середніх і старших школярів» у Всеукраїнському рейтингу «[[Книжка року 2008]]».
* Дитячі роки Григора описані в книзі для дітей «[https://web.archive.org/web/20141110184622/http://www.grani-t.com.ua/books/2254 Олександр Гаврош про Григора Пинтю, Олександра Духновича, Івана Силу, Адальберта Ерделі, Августина Волошина]» / [[Гаврош Олександр Дюлович|Олександр Гаврош]]; художник Ірина Шумова.&nbsp;— К.: [[Грані-Т]], 2011.&nbsp;— 120, [8] с. : іл.&nbsp;— (Життя видатних дітей).&nbsp;— 2000 прим.&nbsp;— ISBN 978-966-2923-77-3

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* ''Д.&nbsp;Я.&nbsp;Вортман, М.&nbsp;К.&nbsp;Чучко''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Pyntia_vatazhok Пинтя] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161104014756/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Pyntia_vatazhok |date=4 листопада 2016 }} // {{ЕІУ|8|208}}
* УРЕ.&nbsp;— Т. 11.&nbsp;— К., 1963.
* УРЕ.&nbsp;— 2-е видання.&nbsp;— Т. 8.&nbsp;— К., 1982.
* [http://history.franko.lviv.ua/IIp_1.htm Довідник з історії України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20050308204527/http://history.franko.lviv.ua/IIp_1.htm |date=8 березня 2005 }}

== Посилання ==
* [http://tyzhden.ua/History/20356/PrintView ''Олександр Гаврош''. Кому належить опришок Пинтя? // Український тиждень, 8 квітня, 2011] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170306133907/http://tyzhden.ua/History/20356/PrintView |date=6 березня 2017 }}
* [https://web.archive.org/web/20111105132754/http://www.mizgir.com.ua/print.php?news.531 Легенда про опришка Пинтю]
* [https://web.archive.org/web/20140424011526/http://www.somewheredifferent.com/romania/maramures/pintea-viteazul.html Pintea Viteazul // Transylvania&nbsp;— feel it…] {{ref-ro}}
* [http://maramuresh.wordpress.com/2010/03/01/legenda-lui-pintea-viteazul Despre Maramures] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110418055244/http://maramuresh.wordpress.com/2010/03/01/legenda-lui-pintea-viteazul/ |date=18 квітня 2011 }} {{ref-ro}}
* [http://www.sighet-online.ro/index.php?option=com_content&view=article&id=8524:pintea-viteazu-haiduc-sau-talhar&catid=70:importante&Itemid=81 Pintea Viteazu&nbsp;— haiduc sau tâlhar?] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304111914/http://www.sighet-online.ro/index.php?option=com_content&view=article&id=8524:pintea-viteazu-haiduc-sau-talhar&catid=70:importante&Itemid=81 |date=4 березня 2016 }} {{ref-ro}}
* [http://mariosolomon.tripod.com/id125.html Pe vremea lui Pintea] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150204013957/http://mariosolomon.tripod.com/id125.html |date=4 лютого 2015 }} {{ref-ro}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Румунські військовики]]
[[Категорія:Персоналії:Хуст]]
[[Категорія:Опришки]]
[[Категорія:Гайдуки]]
[[Категорія:Фольклорні персонажі]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Історія Трансильванії]]
[[Категорія:Мармарош]]
[[Категорія:Персоналії:Південна Мармарощина]]
[[Категорія:Люди, поховання яких втрачені]]
[[Категорія:Уродженці Дежа]]
[[Категорія:Загинули в бою]]