Перегляд вихідного коду сторінки Повстання Косинського

{{Infobox Military Conflict
|conflict=Повстання Косинського і Наливайка
|partof=
|image= Kosynsky uprising monument.jpg
|size            = 300пкс
|caption= Пам'ятник повстанцям Косинського у Білій Церкві
|date=[[1591]]—[[1593]]
|place=[[Україна]], [[Річ Посполита]]
|casus=майнова суперечка між [[Криштоф Косинський|Косинським]] і [[Януш Острозький|Острозьким]] 
|territory=
|result=нічия
|combatant1=[[Файл:Herb Viyska Zaporozkoho.svg|50px|center]]<div style='text-align: center;'>[[Військо Запорозьке]]</div> 
|combatant2=[[Файл:Herb Rzeczpospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg|50px|center]]<div style='text-align: center;'>[[Річ Посполита]]</div> 
|commander1=[[Криштоф Косинський]]
|commander2=[[Януш Острозький]]<br />[[Олександр Вишневецький]]
|strength2=
|strength1=
|casualties2=
|casualties1=
}}

'''Повстання Косинського''' ([[1591]]—[[1593]])&nbsp;— [[козак|козацьке]] повстання під проводом [[Криштоф Косинський|Криштофа Косинського]].

==Загальний опис==
Перший великий збройний виступ козацтва проти [[шляхта|шляхти]] й адміністрації [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]<ref name=":0">Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття''.&nbsp;— Київ: Генеза, 1997.&nbsp;— §&nbsp;3. Шляхта, простолюд, козаки&nbsp;— вузол взаємопов'язань і протиріч.&nbsp;— Козаччина між «реформою Баторія» i смертю Петра Сагайдачного.</ref>. Причиною повстання стали заборони й обмеження нереєстрового козацтва, накладені урядовою ухвалою «[[Порядком щодо низовиків та України|Порядок щодо низовиків та України]]» [[1590]] року, неспроможність влади контролювати виконання цієї ухвали, а також затримки платні [[реєстрові козаки|реєстровцям]]<ref name=":0"/>. 

Приводом до виступу стала майнова суперечка між Криштофом Косинським і білоцерківським старостою, князем [[Януш Острозький|Янушем Острозьким]]<ref name=":0"/>. Впродовж [[1592]] року повстання охопило [[Київське воєводство|Київщину]], [[Брацлавське воєводство|Брацлавщину]], [[Подільське воєводство|Поділля]] і [[Волинське воєводство|Волинь]]. [[2 лютого]] [[1593]] року його придушили сили [[русини|руських]] князів [[Острозькі|Острозьких]] і [[Вишневецькі|Вишневецьких]] у [[Битва під П'яткою|битві під П'яткою]]. Після поразки Косинський спробував знову підняти козаків на боротьбу і навесні [[1593]] року обложив резиденцію [[Олександр Вишневецький|Олександра Вишневецького]] в [[Черкаси|Черкасах]]. Проте в одному з боїв козацький отаман загинув і його війська відступили. Влітку козаки повторили напад на Черкаси, який закінчився угодою із Вишневецьким. Ця угода денонсувала положення урядової ухвали 1590 року й надавала [[амністія|амністію]] учасникам повстання. Центральна влада Речі Посполитої дала мовчазну згоду на цю угоду, сподіваючись на участь козацтва в [[П'ятнадцятирічна війні|П'ятнадцятирічній війні]] ([[1593]]—[[1606]]) проти [[османська імперія|османів]]<ref name=":0"/>.

Невдовзі спалахнуло нове повстання 1594 —1596 років, яке очолив [[Северин Наливайко]]. Він походив із [[Гусятин]]а, у молоді роки перебував на Запоріжжі, брав участь у морських і сухопутних походах запорожців проти османів і татар. Згодом, як сотник надвірної хоругви, служив у князя Костянтина Острозького. Але після битви під П'яткою покинув службу, очолив козацький відділ, що діяв проти османів на нижньому Дністрі.

== Хід повстання ==
Повстання почалося виступом у грудні [[1591]]&nbsp;р. загону [[реєстрові козаки|реєстрових козаків]], що їх очолював гетьман [[Косинський Криштоф|Криштоф Косинський]]. Христофор (Криштоф) Косинський, готуючись до нападу на маєтності Острозьких, сказав, що староста [[Міхал Язловецький (староста хмільницький)|Міхал (Михайло) Язловецький]] не поспішав виплатити козакам належну платню. [[Міхал Язловецький (староста хмільницький)|Міхал Язловецький]] на чолі королівських комісарів вислав із табору під Фастовом заклик до повстанців видати К. Косинського, але був змушений погодитись віддати посаду зверхника іншому.<ref>''Никола Андрусяк''. Минуле Бучаччини // [[Бучач і Бучаччина|Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник]].— Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто: НТШ, Український архів, 1972.— 944 с., іл.— С. 29</ref> Вони напали на м. [[Біла Церква|Білу Церкву]]&nbsp;— резиденцію білоцерківського старости князя [[Януш Острозький|Януша Острозького]], що захопив маєток К. Косинського в [[Рокитне (Київська область)|Рокитному]]. 

В [[1592]]&nbsp;р. повстанці вчинили багато нападів на маєтки шляхти, міста й містечка, оволоділи Трипіллям та [[Переяслав]]ом, захопили в київському замку гармати, порох і військове спорядження. В кінці 1592&nbsp;— на початку 1593&nbsp;р. значний повстанський загін з кількох тисяч осіб на чолі з К. Косинським виступив на [[Волинь]]. До нього приєднувались окремі повстанські загони, стікалися селяни, міська біднота і невдоволена своїм становищем дрібна службова шляхта. Повстання загалом мало стихійний характер. Багато повстанських загонів діяло незалежно від головного повстанського війська. З допомогою короля Речі Посполитої й місцевих магнатів проти повстанців було мобілізовано значні військові сили української та польської шляхти під командуванням найбільшого українського магната, київського воєводи [[Острозький Костянтин-Василь|Костянтина Острозького]], які зосередилися під м. Костянтиновом (нині [[Старокостянтинів]] Хмельницької області). У перших боях зі шляхетським військом повстанці на чолі з К. Косинським мали успіх, але 23.І (2.ІІ.) 1593&nbsp;р. під П'яткою (нині село Чуднівського району Житомирської області) зазнали поразки. К. Косинський від імені козацтва змушений був підписати [[угода Косинського|угоду]] з К. Острозьким [[10 лютого]], за якою козаки підкорялися королю. Однак, відступивши з козацькими загонами на [[Запорізька Січ|Запорізьку Січ]], К. Косинський почав готуватися до нового виступу і звернувся до московського уряду з проханням прийняти його із запорізьким військом під владу [[Московська держава|Московської держави]].

У травні 1593&nbsp;р. 2-тисячний загін козаків рушив із Запоріжжя під [[Черкаси]]. Тут його розбив черкаський староста князь О. Вишневецький. Косинський загинув. Проте незабаром в Україні вибухнуло [[повстання Наливайка]] 1594—1596&nbsp;років.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела та література ==
* ''С.&nbsp;А.&nbsp;Леп'явко''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kosinskogo_Povstannya Косинського повстання 1591—1593] // {{ЕІУ|5|211}}
* {{ref-uk}} [http://litopys.org.ua/holob/hol06.htm Голобуцький В. ''Запорозьке козацтво''.&nbsp;— К.: Вища шк., 1994.&nbsp;— Розділ IV. Повстання 1591—1593&nbsp;рр. під керівництвом Криштофа Косинського]
* {{ref-uk}} Леп'явко С. ''Козацькі війни кінця XVI&nbsp;ст. в Україні''.&nbsp;— Чернігів, 1996.
* {{ref-uk}} Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття''.&nbsp;— Київ: Генеза, 1997.&nbsp;
* {{ref-uk}} Гайдай Л. ''Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.''— Луцьк: Вежа, 2000.
* {{ref-uk}} [http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.— К.: Генеза, 1993.]
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Lepiavko_Serhii/Povstannia_K_Kosynskoho_15911593_pp/ ''Леп'явко С.'' Повстання К. Косинського (1591—1593 pp.) / Український історичний журнал.— 1994. Вип. 4, 5]
* {{ref-pl}} {{Cite book|title= Prawa, konstytucje i przywileje Królestwa Polskiego i Wielkiego Księstwa Litewskiego. Volumen Secundum: Ab Anno 1550. Ad Annum 1609. Acta Reipublicæ Continens. O Kozakach Zaporoskich. PDF| url = https://books.google.pl/books?id=39xlAAAAcAAJ|видання= Drukarnia J. K. M. y Rzeczypospolitey w Collegium Warszawskim Scholarum Piarum|видавець= Warszawa|рік= 1733|сторінка= 758}}

{{Біла Церква-доробити}}
{{Козацькі повстання}}
{{Повстання та протести в Україні}}

[[Категорія:Повстання в Україні]]
[[Категорія:Повстання козаків]]
[[Категорія:Козацька доба]]
[[Категорія:Історія Білої Церкви]]
[[Категорія:Війни Речі Посполитої]]
[[Категорія:1591 в Україні]]
[[Категорія:1592 в Україні]]
[[Категорія:1593 в Україні]]
[[Категорія:Конфлікти в 1591]]
[[Категорія:Конфлікти в 1592]]
[[Категорія:Конфлікти в 1593]]
[[Категорія:Повстання XVI століття]]