Перегляд вихідного коду сторінки Російський імперіалізм

[[Файл:Russian Empire (1867).svg|thumb|праворуч|270 пкс|Російська імперія за часів свого найбільшого розмаху (1790–1860)]][[Файл:Territorial Expansion of Russia.svg|thumb|270пкс|Експансія Росії з 14 ст. до 1918]]

'''Російський імперіалі́зм'''&nbsp;— [[державна політика]] [[Росія|Росії]] в різних формах її існування ([[Велике князівство Московське|Великого князівства Московського]], [[Московське царство|Московського царства]], [[Російська імперія|Російської імперії]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]], [[Росія|Російської Федерації]]), спрямована на підкорення раніше завойованих народів та завоювання нових територій, встановлення політичного й економічного контролю над іншими державами<ref name="berdyaev_imperialism">[http://lib.ru/HRISTIAN/BERDQEW/rossia.txt_with-big-pictures.html ''[[Бердяєв Микола Олександрович|Николай Бердяев]].'' СУДЬБА РОССИИ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190919052350/http://lib.ru/HRISTIAN/BERDQEW/rossia.txt_with-big-pictures.html |date=19 вересня 2019 }} {{ref-ru}}</ref>.

Російський імперіалізм, як [[державна політика]], базується на ідеологічних [[Кліше (мистецтво)|кліше]], створених для обґрунтування «права зверхності», «обраності», «[[Свята Русь|святості Русі]]», «захисту [[Православна церква|православ'я]]», «старшості», «залучення до [[цивілізація|цивілізації]]», «захисту миру та знедолених», «вищості [[російська культура|російської культури]]», протистояння «ворожому оточенню». Історично, російський імперіалізм є спадкоємцем культури влади [[Золота Орда|Золотої Орди]]: концентрація влади в одних руках, відкидання договорів, насильство<ref>{{Cite web |url=https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=NWqPkQFFp60 |title=Суть и природа российской власти в 2х минутах — историк РАН Юрий Пивоваров // YouTube |accessdate=23 серпня 2015 |archive-date=2 березня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220302232057/https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=NWqPkQFFp60 }}</ref>. Сучасна імперіалістична політика Росії спирається, перше за все, на нехтування цивілізаційних цінностей, а в окремих випадках&nbsp;— також на військову або економічну перевагу над сусідніми державами або народами.

Основними шляхами закріплення Московії/Росії на захоплених територіях є військова присутність, силовий (поліцейський) тиск, створення розбрату на окупованих територіях, ідеологічне об<u>ґ</u>рунтування (пропаганда), знищення національних культур, політика [[Русифікація|русифікації]] і штучної зміни демографічного складу.

== Російський імперіалізм за часів Московського князівства і Московського царства ==
[[1277]] року московський князь [[Данило Олександрович]] отримав [[Ярлик (грамота)|ханський ярлик]] на удільне князівство в складі [[Велике князівство Владимирське|Великого князівства Владимирського]]. [[Москва]] на ті часи ще невелике, нічим непримітне містечко. Але князі московські&nbsp;— «сміливі хижаки» як про них пише російський історик [[Ключевський Василь Йосипович|В.&nbsp;О.&nbsp;Ключевський]]&nbsp;— «пильно спостерігають за тим, що відбувається навколо, уважно виглядають, що погано лежить і прибирають це до рук». Перший московський князь [[Данило Олександрович|Данило]], за розповіддю літописця, зненацька напав на свого рязанського сусіда князя Костянтина, переміг його «якоюсь хитрістю», тобто обманом, узяв його в полон і забрав у нього [[Коломна|Коломну]]. Син цього [[Данило Олександрович|Данила]] [[Юрій Данилович|Юрій]] в 1303 р, напавши на іншого сусіда, князя Можайського, також взяв його в полон і захопив [[Можайськ|Можайський уділ]], потім убив батькового бранця Костянтина і утримав за собою [[Коломна|Коломну]]. Так збільшувалась міць, значення, а головне територія [[Велике князівство Московське|Великого князівства Московського]]. Серед способів розширення найчастіше зустрічаємо пряме військове захоплення. Багато землі [[Москва]] придбала при допомозі [[Золота Орда|Орди]]. В [[Карамзін Микола Михайлович|Карамзіна]] знаходимо, що «Москва зобов'язана своєю величчю ханам». Московські князі по відношенню до татар, вважали вигіднішим діяти «смиренною мудрістю», тобто підлабузництвом і грошима, а не збройно. Ніхто з князів частіше московських не їздив на поклон до хана-царя. Завдяки своєму таланту «умздити» московський князь [[Іван I Данилович Калита|Калита]], по генеалогії молодший серед своєї братії, добився старшого великокняжого столу. Застосовуючи наговори, московські князі не раз накликали на інші князівства каральні загони татар, а після цього розорені землі скупляли за безцінок.

Таким чином більшу частину своїх земель московські князі придбали силою та хитрістю, а не по стародавньому звичаю та праву. Перебуваючи фактично в складі [[Золота Орда|Золотої Орди]] [[Велике князівство Московське]] захопило більшість північно-східних князівств колишньої [[Київська Русь|Київської Русі]].
{| class="wikitable"
!Територія
!Рік захоплення
!Розташування
!Спосіб та етапи захоплення, статус до захоплення або кому належала
|-
|[[Москва]]
|1277
|місто в Московській області, столиця РФ
|Син Олександра Невського Данило Олександрович отримав ханський ярлик на удільне князівство в складі Великого князівства Владимирського
|-
|[[Коломна]]
|1301
|Коломенський район Московської області, РФ
|Військове захоплення від Рязанського князівства
|-
|[[Переславль-Залєський]]
|1302
|Переславльський район Ярославської області, РФ
|Заповіт і захоплення, від Володимирського князівства
|-
|[[Можайськ]]
|1303
|Можайський район Московської області, РФ
|Військове захоплення від Смоленського князівства
|-
|[[Углич]]
|1328
|Углицький район Ярославської області, РФ
|Купівля прав на Углицьке удільне князівство
|-
|[[Ростов]] (Сретенська половина)
|1332
|Ростовський район Ярославської області, РФ
|Військове захоплення, ханський ярлик. Юрій Московський разом з татарськими загонами Кавгадия та Астробила спалили Ростов і вигнали місцевого князя. Частина Ростова попадає в повну залежність від Москви.
|-
|[[Юр'єв-Польський]]
|1340-1341
|Серпуховський район Московської області, РФ
|Купівля, удільне князівство
|-
|[[Дмитров]]
|1364
|Дмитровський район Московської області, РФ
|Заповіт і купівля, удільне князівство
|-
|[[Владимир]] ([[Велике князівство Владимирське|Владимирське князівство]])
|1362-1364
|Владимирська область, РФ
|Ханський ярлик, велике князівство
|-
|[[Галич-Мерське князівство|Галич-Мерський]]
|1363-1364
|Галичський район Костромської області, РФ
|Купівля, військове захоплення, удільне князівство
|-
|[[Стародубське князівство (Північно-Східна Русь)|Стародуб-на-Клязьмі]]
|кінець 1370-х
|Ковровський район Владимирської області, РФ
|Військове захоплення, удільне князівство.
|-
|[[Калуга]], [[Малоярославець]]
|1382-1389
|Калузька область, РФ
|Військове захоплення від Великого князівства Литовського, остаточно до 1485 року
|-
|[[Білозерськ|Білоозеро]], [[Устюжна]]
|1389
|Білоозерський і Устюженський райони Вологодської області, РФ
|Силове приєднання, удільне князівство
|-
|[[Нижній Новгород]], [[Юр'євець]], [[Городець (місто)|Городець]]
|1392-1393
|Нижньогородська область, РФ
|Періодичні військові захоплення з 1311 року, остаточно в 1425 році, велике князівство
|-
|[[Муром]]
|1392-1393
|Муромський район Владимирської області, РФ
|Силове приєднання, князівство
|-
|[[Мещера|Мещерська земля]]
|1389-1393
|північні райони Рязанської області, південні райони Владимирської області, РФ
|Силове приєднання, колонізація, землі проживання племені мещера. В результаті русифікації мещера практично зникла.
|-
|[[Вологда]], [[Великий Устюг|Устюг]]
|1397-1398
|центральні райони Вологодської області, РФ
|Військове захоплення від Новгорода
|-
|[[Таруса]]
|1392
|Таруський район Калузької області, РФ
|Силове приєднання, князівство
|-
|[[Ржев]]
|1389-1405
|Ржевський район Тверської області, РФ
|Військове захоплення від Тверського князівства, князівство
|-
|[[Суздаль]] ([[Велике князівство Владимирське|Суздальське князівство]])
|1392-1446
|Суздальський район Владимирської області, РФ
|Військове захоплення, князівство
|-
|[[Ростов]] ([[Ростовське князівство]])
|1447
|Ростовський район Ярославської області, РФ
|Купівля, силове приєднання, князівство
|-
|[[Ярославль]]
|1463
|центральні райони Ярославської область, РФ
|Купівля, князівство
|-
|[[Важська земля]]
|1462-1471
|південні райони Архангельської області, РФ
|Військове захоплення від Новгорода
|-
|[[Пермський край|Пермська земля]] ([[Велике князівство Пермське]])
|1472
|південна частина Пермського краю, РФ
|Військове захоплення, велике князівство Пермське, остаточно ліквідоване 1505 року
|-
|[[Торжок]], [[Бежецьк]]
|1389-1478
|Торжокський і Бежецький райони Тверської області, РФ
|Військове захоплення від Новгорода
|-
|[[Великий Новгород]] ([[Новгородська республіка]])
|1478
|Новгородська область, РФ
|Періодичні військові захоплення, остаточна ліквідація Новгородської республіки в 1478 році. Визначні боярські сім'ї були вирізані або вислані з міста. В 1569—1570 роках московське військо очолюване особисто Іваном Грозним повторно вчинило погром і різанину в Новгороді. По різним оцінкам число вбитих становило 25-200 тис.
|-
|[[Клин (місто)|Клин]]
|1482
|Клинський район Московської області, РФ
|Військове захоплення від Тверського князівства
|-
|[[Кашира]]
|1483
|Каширський район Московської області, РФ
|По договору від Рязанського князівства
|-
|[[Твер]] ([[Велике князівство Тверське]])
|1485
|Тверська область, РФ
|Військове захоплення, велике князівство
|-
|[[Вятська земля]]
|1489
|Кіровська область, РФ
|Військове захоплення
|-
|[[Вязьма]]
|1493-1494
|Вяземський район Смоленської області, РФ
|Військове захоплення від Великого князівства Литовського
|-
|[[Тула]]
|1462-1503
|Тульська область, РФ
|Силове захоплення
|-
|[[Брянськ]]
|1503
|Брянська область, РФ
|Збройне захоплення від Великого князівства Литовського
|-
|[[Мценськ]]
|1505
|Мценський район Орловської області, РФ
|Збройне захоплення від Великого князівства Литовського
|-
|[[Курськ]]
|1508
|Курська область, РФ
|Збройне захоплення від Великого князівства Литовського
|-
|[[Псков]] ([[Псковська вічова республіка]])
|1461-1510
|Псковська область, РФ
|Силове захоплення, з 1461 року залежність від Москви, повна ліквідація Псковської республіки в 1510 році
|-
|[[Рязань]] ([[Велике князівство Рязанське]])
|1521
|Рязанська область, РФ
|Силове захоплення, спадщина, велике князівство
|}
Після розпаду [[Золота Орда|Золотої Орди]] [[Московія]], як її колишній улус, поставила собі за мету захопити решту улусів. Першим на черзі було [[Казанське ханство]]. У 1547—1548 та 1549—1550 роках [[Іван IV Грозний]] здійснив два невдалі походи на [[Казань]]. 1552 року відбувся третій похід на [[Казань]], яка, незважаючи на відчайдушній опір, була взята. Місто було розграбоване і спалене, його мешканці вбиті або забрані в полон. Війна закінчилася анексією [[Казанське ханство|Казанського ханства]] і всіх підконтрольних йому територій. [[Московія]] приєднала все Середнє Поволжя. [[Іван IV Грозний]] прийняв титул «царя казанського» і став правителем [[чуваші]]в, [[Башкири|башкир]], [[Удмурти|удмуртів]], [[Мордва|мордви]], [[марійці]]в. Після знищення [[Казанське ханство|Казанського ханства]] почалася колонізація нових земель та русифікація народів [[Надволжя]], що призвело до зміни етнічної карти регіону. Проти московського панування народи [[Надволжя]] неодноразово піднімали повстання, які жорстоко придушувалися. Інші колишні улуси [[Золота Орда|Золотої Орди]] ([[Астраханське ханство]], [[Сибірське ханство]], [[Велика Ногайська Орда]]) також були завойовані й приєднані [[Московія|Московією]].
{| class="wikitable"
!Територія
!Рік захоплення
!Розташування
!Спосіб та етапи захоплення, статус до захоплення або кому належала
!Рік та етапи визволення
|-
|[[Чувашія]]
|1551-1557
|Республіка Чувашія, РФ
|Силове приєднання. 1551 року [[чуваші]] звернулися до московського князя про допомогу. Московити ввели війська, збудували фортецю [[Свіяжськ]] і захопили [[Чувашія|Чувашію]]. Остаточно в 1557 році після придушення антимосковських повстань. В Російській імперії чуваші зазнали насильницької християнізації та русифікації.
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Казанське ханство]]
|1552
|Республіка Татарстан, РФ
|Військове захоплення. Похід 150-тисячного московського війська очолював [[Іван IV Грозний]]. [[Казань]], яку захищав 40-тисячний гарнізон, була взята після 6-тижневої облоги. Все чоловіче населення міста було знищено, жінок і дітей забрали в полон, місто віддане на розграбування війську. Подібно столиці була сплюндрована і розграбована вся країна.
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Мордовія]]
|1552
|Республіка Мордовія, РФ
|Колонізація.
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Удмуртія]]
|1552-1556
|Республіка Удмуртія, РФ
|Силове приєднання, колонізація. Під час захоплення [[Казанське ханство|Казанського ханства]] в 1552 році, а також внаслідок придушення повстань 1553—1554 та 1556 років, край був майже повністю спустошений. Вцілілі [[удмурти]] змушені були тікати на північ та в [[Башкортостан (історичний)|Башкортостан]].
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Марій Ел]]
|1552-1584
|Республіка Марій Ел, РФ
|Силове приєднання, колонізація. Під час захоплення [[Казанське ханство|Казанського ханства]] [[марійці]] вчинили спротив московським військам. Період національно-визвольних війн з 1552 по 1584 роки зветься в історії «череміські війни», під час яких було знищено близько половини марійського населення.
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Башкортостан]]
|1554-1557
|Республіка Башкортостан, РФ
|Колонізація. Після завоювання [[Казанське ханство|Казанського ханства]] частина башкирських племен прийняла московське підданство на умовах збереження прав на землю, релігії та звичаїв, самоуправління. [[Московія|Москва]] порушила всі умови приєднання, що привело до численних визвольних повстань башкир. На чолі з [[Салават Юлаєв|Салаватом Юлаєвим]] брали участь у [[Повстання Пугачова|повстанні Пугачова]].
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Астраханське ханство]]
|1554-1556
|Астраханська, південна частина Волгоградської та західна Ростовської області, Республіка Калмикія, РФ
|Військове захоплення. В результаті першого військового походу на [[Астрахань]] в 1554 році потрапило у васальну залежність від [[Московія|Москви]]. Після другого походу 1556 року [[Астраханське ханство]] було повністю ліквідоване.
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Велика Ногайська Орда]]
|1557-1606
|Оренбурзька, Челябінська області, РФ.
[[Західноказахстанська область]] [[Казахстан]]у.
|В 1557 році ногайський князь Ісмаїл визнав свою васальну залежність від [[Московія|Москви]]. В 1606 році ногайська державність була повністю ліквідована.
|1991 року частина території після [[Розпад СРСР|розпаду СРСР]] увійшла до складу [[Казахстан]]у
|-
|[[Сибірське ханство]]
|1582-1598
|Тюменська, Омська, Новосибірська області, частина Ханти-Мансійського автономного округу, РФ
|Військове захоплення. 1582 року військовий загін [[Єрмак Тимофійович|Єрмака]] взяв столицю ханства Іскер (Сибір). 1585 року татари відбили Іскер, після чого [[Московія|Москва]] послала на завоювання нові військові сили. [[Кучум (хан)|Хан Кучум]] продовжував чинити завойовникам до 1598 року, коли був остаточно розбитий.
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Кодське князівство]]
|1583-1643
|Октябрський район Ханти-Мансійського автономного округу, РФ
|Силове приєднання. В 1499 році московське військо тимчасово встановило протекторат. 1583 року Кодське князівство включене до складу [[Московія|Московської держави]] зі збереженням певної автономії. Войовничих кодських [[Ханти|остяків]] [[Московія|Москва]] активно залучала у військові походи для захоплення нових земель. Коли ж їх «послуги» стали непотрібними, в 1643 році князівство остаточно ліквідували.
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Дем'янське князівство|Дем'янське]], [[Цингальське князівство|Цингальське]], [[Білогорське князівство|Білогорське]] князівства
|1586
|Ханти-Мансійський автономний округ, РФ
|Військове захоплення. Завойовані військовими загонами [[Єрмак Тимофійович|Єрмака]]
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Ляпінське князівство]]
|1586-1593
|Березовський район Ханти-Мансійського автономного округу, РФ
|Силове приєднання. 1586 року князь Лугуй під загрозою військового захоплення визнав владу [[Московія|Москви]], з умовою збереження автономії. Після завершення зведення на землі князівства острога Березов у 1593 році князівство було ліквідоване, але місцеві [[мансі]] ще не раз піднімали антимосковські повстання.
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Обдорське князівство]]
|1586-1593
|Шуришкарський і Приуральський райони Ямало-Ненецького автономного округу, РФ
|Військове захоплення. Остаточно ліквідоване 1593 року. Антимосковські повстання продовжувалися до 20-х років 17 століття.
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Пелимське князівство|Пелим]] (союз [[Кондиське князівство|Кондиського]] і [[Вогульське князівство|Вогульського]] князівств)
|1594
|північні райони Свердловської області, Кондінський район Ханти-Мансійського автономного округу, РФ
|Військове захоплення. Остаточно ліквідоване 1594 року. В 1609—1612 роках були спроби відновити незалежність, але [[Московія|Москва]] жорстоко подавила повстання.
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|«Ряба» орда (рос. Пегая орда)
|1596-1610
|Томська область, РФ
|Військове захоплення. Поступове захоплення території, будівництво опорних фортець-острогів. Остаточно завойована в 1610 році
|<nowiki>-</nowiki>
|}
Російські козаки і служилі люди поступово просувалися на схід переважно водними шляхами аж до Тихого океану. Підкорення Сибіру або «мирна» колонізація відбувалася наступним чином. Озброєний загін козаків «землепроходців», вступивши в чергову місцевість, населену туземцями, пропонував їм підкоритися Білому царю і платити ясак. Як правило це викликало обурення і тоді справа вирішувалася зброєю. Росіяни були озброєні вогнепальною зброєю, яка місцевим народам наразі була невідома. Для закріплення на нових землях будували остроги з постійною збройною залогою. Все доросле населення чоловічої статі записувалося в так звані ясачні списки, по яким збирали ясак&nbsp;— натуральний податок, як правило пушниною. Слідом за військом йшли адміністратори, купці, поселенці й духовенство. Як свідчать дослідження Ядрінцева Н. М., російська експансія в Сибір обернулася для корінних народів Сибіру зубожінням, поширенням пияцтва, занепадом культури та національних традицій, поширенням епідемій раніше невідомих хвороб, загальним зменшенням чисельності; деякі народи (мотори, камасинці та інші) вимерли.

{| class="wikitable"
!Територія
!Рік захоплення
!Розташування
!Спосіб та етапи захоплення, статус до захоплення або кому належала
!Рік та етапи визволення
|-
|Долина [[Єнісей|Єнісея]]
|1601-1628
|Красноярський край, РФ
|Силове приєднання. В погоні за соболиним хутром росіяни дійшли до [[Єнісей|Єнісею]], звели остроги [[Мангазея|Мангазею]] (1601), [[Туруханськ]] (1607), [[Маковский]] (1618), [[Енісейськ]] (1619), [[Красноярськ]] (1628), які стали опорними пунктами для підкорення і «обясачення» місцевого населення. [[Ненці]], [[селькупи]], [[Евенки|тунгуси (евенки)]], [[Сибірські татари|татари]] та інші корінні народи чинили активний опір завойовникам, в тому числі збройний, відмовлялися платити [[ясак]], тікали у важкодоступні місця, але не могли ефективно протидіяти вогнепальній зброї і були підкорені.
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Республіка Саха|Саха (Якутія]])
|1632-1638
|Республіка Саха (Якутія), РФ
|Силове приєднання. 1632 року російські козаки поставили перший на землях [[Якути|якутів]] Лєнський острог ([[Якутськ]]). В 1634 році загін до 1000 якутів оточив у ньому 200 козаків озброєних вогнепальною зброєю. Атаки були відбиті, повстання придушене, яле якути ще довго продовжували спротив. У 1938 році було утворено [[Якутське воєводство]].
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Прибайкалля]]
|1631-1645
|Іркутська область, РФ
|Силове приєднання. Для підкорення [[Буряти|бурятів]] росіяни звели в [[Прибайкалля|Прибайкаллі]] остроги Кіренський, [[Братськ]]ий, Верхоленський, Яндашський ([[Іркутськ]]). Буряти чинили запеклий опір. Так 1635 року був знищений козацький гарнізон Братського острога, 1645 року буряти взяли в облогу Верхоленський острог. На допопогу обложеним прийшов великий загін козаків, які не лише зняли облогу, але й здійснили проти бурятів каральний похід в Ангарський степ. Після цього сили бурятів були підірвані, багато з них втекли за [[Байкал]].
|<nowiki>-</nowiki>
|}
В 1654 році між московським царським урядом і українською козацькою старшиною було укладено угоду відому під назвою [[Березневі статті]] або Переяславський договір. Згідно з цими статтями [[Україна]] зберігала свої військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним [[гетьман]]ом, власні збройні сили (60-тисячні [[козацькі війська]]), місцеве право, невтручання царських воєвод та інших урядовців у внутрішні справи [[Україна|України]]. Всі податки і доходи збирались українськими фінансовими органами. Представники [[Московія|Москви]] лише мали приймати від них належну їй данину. Серед істориків є певна дискусія чим були [[Березневі статті]]&nbsp;— військовим союзом між двома державами [[Україна|Україною]] та Московією чи договором, який регламентував широку автономію Гетьманщини у складі Московської Держави. Проте, серед 11 пунктів [[Березневі статті|Березневих статей]] нема жодного, в якому би йшлося про приєднання [[Україна|України]] до [[Московія|Московії]] чи їх возз'єднання. Незважаючи на це, саме з цього договору почалося захоплення [[Московія|Москвою]] українських земель. 1667 року [[Московське царство]] за спиною [[Україна|України]] підписало з [[Річ Посполита|Річчю Посполитою]] [[Андрусівське перемир'я]]. Цей договір закріпив насильницький поділ української етнічної території на дві частини&nbsp;— [[Правобережна Україна|Правобережну]] і [[Лівобережна Україна|Лівобережну Україну]]. Підписання [[Андрусівське перемир'я|Андрусівського перемир'я]] порушувало умови [[Переяславська рада|Переяславської ради]] та інших договорів з українськими гетьманами і фактично скасовувало [[Березневі статті]] 1654 року.
{| class="wikitable"
!Територія
!Рік захоплення
!Розташування
!Спосіб та етапи захоплення, статус до захоплення або кому належала
!Рік та етапи визволення
|-
|[[Лівобережна Україна]]
|1667-1686
|Чернігівська, Полтавська, Сумська, Черкаська, лівобережна частина Київської області, Україна
|Силове приєднання. По [[Андрусівське перемир'я|Андрусівському сепаратному договору]] між [[Московське царство|Московським царством]] і [[Річ Посполита|Річчю Посполитою]]. Остаточно по так званому [[Вічний мир 1686|Вічному миру]] 1686 року. Українські землі до 1764 року в складі [[Московія|Московії]] (пізніше [[Російська імперія|Російської імперії]]) мали [[Автономія|автономію]] у формі [[Гетьманщина|Гетьманщини]].
|1991 року після [[Розпад СРСР|розпаду СРСР]] увійшла до складу [[Україна|України]]
|}

== Російський імперіалізм за часів Російської імперії ==
1721 року московський цар [[Петро I]] прийняв титул Імператора Всеросійського, а [[Московське царство]] було перейменовано на [[Російська імперія|Російську імперію]]. Російська експансія продовжувалася.
{| class="wikitable"
!Територія
!Рік захоплення
!Розташування
!Спосіб та етапи захоплення, статус до захоплення або кому належала
!Рік та етапи визволення
|-
|[[Бурятія]]
|1689-1703
|Республіка Бурятія, Забайкальський край, РФ
|Силове приєднання. [[Буряти]] [[Забайкалля]] чинили запеклий опір завойовнкам, який полягав у збройній боротьбі з козачими загонами «землепроходців», а пізніше в численних повстаннях, нападах на російські остроги, і, накінець, прийняв форму масових відкочовок в [[Монголія|Монголію]].
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Камчатський край]]
|1697-1708
|Камчатський край, РФ
|Військове захоплення. Першу спробу завоювання в 1697 році здійснив [[Атласов Володимир Васильович|Володимир Атласов]]. Загін козаків пройшов весь [[Камчатський півострів]], збудував кілька зимівників та острогів. [[Коряки]] та [[ітельмени]] відмовлялися платити [[ясак]], чинили збройний опір завойовникам. Підкорення росіянами погано озброєних корінних народів супроводжувалося пограбуваннями, насильством і вбивствами. Чисельність [[Ітельмени|ітельменів]] у 1697 році оцінювалася в 12680 чоловік, а згідно перепису 2002 року&nbsp;— залишилося лише 3180.
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Іжорія|Іжорія (Інгенмарландія)]], [[Естляндія]], [[Лівонія]]
|1700-1721
|Ленінградська область, РФ
Естонія, Латвія
|Військове захоплення. Від Швеції за результатами Північної війни. Закріплено Ніштадським договором.
|В 1918 році [[Естонія]] і [[Латвія]] здобули незалежність
|-
|Молодший жуз [[Казахське ханство|Казахського ханства]]
|1731
|[[Атирауська область|Атирауська]], [[Мангистауська область|Мангистауська]], [[Актюбінська область|Актюбінська]] області [[Казахстан]]у
|Добровільне входження. 1731 року хан Молодшого жуза під загрозою [[Джунгарське ханство|джунгарського]] завоювання прийняв російський протекторат на умовах збереження автономії. З часом [[Росія]] почала обмежувати повноваження казахських ханів і нав'язувати російську адміністративну систему. [[Казахи]] неодноразово піднімали [[Антиросійські виступи|антиросійські повстання]]. 1822 року казахська автономія була ліквідована.
|1991 року увійшли до складу [[Казахстан]]у
|-
|[[Алтайський край|Алтай]]
|1756
|Алтайський край, РФ
|Силове приєднання. [[Алтайський край|Алтай]] був центром [[Джунгарське ханство|Джунгарського ханства]]. Після падіння Джунгарської держави в 1756 році [[Алтайський край|Алтай]] був анексований [[Російська імперія|Російською імперією]].
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Хакасія]]
|1727-1758
|Республіка Хакасія, РФ
|Силове приєднання. Боротьба [[Хакаси|хакасів]] проти російської агресії тривала 100 років. Датою офіційного закріплення [[Хакасія|Хакасії]] за [[Російська імперія|Російською імперією]] вважається 1727 рік, коли між [[Росія|Росією]] та [[Китай|Китаєм]] було укладено прикордонний трактат. Фактично це відбулося пізніше, коли в 1758 році тут були розміщені козачі гарнізони.
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|Східна [[Білорусь]]
|1772
|Вітебська, Могильовська, Гомельська області, Білорусь
|Силове приєднання. За результатами [[Перший поділ Речі Посполитої|першого поділу]] [[Річ Посполита|Речі Посполитої]].
|В 1991 році увійшла до складу [[Білорусь|Білорусі]]
|-
|[[Запорозька Січ]]
|1775
|Південні області України
|Силове приєднання. 1764 року було ліквідовано [[Гетьманщина|Гетьманщину]], а 1775 року&nbsp;— [[Запорозька Січ|Запорозьку Січ]]. Таким чином було покладено край українській автономії в складі [[Російська імперія|Російської імперії]].
|В 1991 році увійшла до складу [[Україна|України]]
|-
|[[Чукотський автономний округ|Чукотка]]
|1652-1778
|Чукотський автономний округ, РФ
|Військове захоплення. 1652 року на річці [[Анадир (річка)|Анадир]] був зведений острог, але [[чукчі]] платити ясак відмовилися. В 1730-1750-х роках проти них здійснено серію каральних походів<ref>{{Cite web |url=http://www.zaimka.ru/to_sun/chukchi.shtml |title=Зуев А. С. «Немирных чукчей искоренить вовсе…» |accessdate=21 травня 2015 |archive-date=13 січня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070113090940/http://www.zaimka.ru/to_sun/chukchi.shtml }}</ref>. Росіяни поводились жорстоко, палили юрти, грабували та вбивали тубільців. [[Чукчі]] чинили відчайдушний опір завойовникам. 1730 року вони розбили загін козаків у битві на річці Єгач, а 1747 року на річці Орловій розгромили загін майора Павлуцького. 1765 року росіяни були змушені евакуювати війська з Анадиря, а 1771&nbsp;— зруйнувати фортечні укріплення. [[Російсько-чукотські війни (1641—1778)|Російсько-чукотські війни]] тривали 150 років. Остаточне завоювання Чукотки завершилося лише в 20 столітті.
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Алеутські острови]]
|1745-1791
|Алеутські острови, США
|Силове приєднання. Вперше на [[Алеутські острови|Алеутських островах]] росіяни висадилися в 1745 році в бухті острова Атту. При цьому вони розграбували і знищили два алеутські поселення, залишивши в живих лише молодих жінок «для послуг». В 1763—1765 роках алеути підняли повстання. В результаті карального рейду росіяни вбили від 3 до 5 тисяч [[Алеути|алеутів]], в тому числі дітей та жінок.
|В 1867 році продано [[Сполучені Штати Америки|Сполученим Штатам Америки]]
|-
|[[Аляска]]
|1784-1791
|Аляска, США
|Силове приєднання. Перше російське поселення на [[Аляска|Алясці]] з'явилося 1784 року. Росіяни нещадно експлуатували привезених [[Алеути|алеутів]], примушували працювати туземців ([[Ескімоси|ескімосів]], [[Тлінкіти|індіанців-тлінкітів]]), вели з ними нееквівалентну торгівлю, захоплювали кращі місця промислу. У відповідь туземці чинили опір російським колоністам. 1802 року [[тлінкіти]] захопили і спалили російську Михайлівську фортецю ([[Сітка (Аляска)|Сітка]]).
|В 1867 році продано [[Сполучені Штати Америки|Сполученим Штатам Америки]]
|-
|[[Кримське ханство]]
|1783-1791
|Кубань, Крим, Південь України
|Військове захоплення. В 1736 році російська армія під командуванням Мініха увірвалася на [[Кримський півострів]]. Повністю знищені були [[Євпаторія|Козлов]] і [[Бахчисарай]], міста були спалені, жителі перебиті. 1737 року армія Лассі спалила [[Карасубазар]], жителі також перебиті. Під час [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|Російсько-Турецької війни]] 1768—1774 років російські війська знову пройшли [[Кримський півострів|Кримом]], спалюючи та вбиваючи. Накінець в 1783 році [[Кримське ханство]] було повністю ліквідоване.
|В 1991 році Крим і Таврія увійшли до складу [[Україна|України]]
|-
|[[Мінська область]] [[Білорусь|Білорусі]], [[Київщина]], [[Поділля]], східна [[Волинь]]
|1793
|Київська, Житомирська, Вінницька, Хмельницька області України, Мінська область Білорусі
|Силове приєднання. За результатами [[Другий поділ Речі Посполитої|другого поділу]] [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Відповіддю на анексію стало визвольне повстання очолене [[Тадеуш Костюшко|Костюшко]]. Повстання придушили російська та пруська армії. Особливою жорстокістю відзначилися війська [[Суворов Олександр Васильович|Суворова]], які вирізали більшість жителів Праги&nbsp;— передмістя [[Варшава|Варшави]].
|В 1991 році увійшла до складу [[Україна|України]] та [[Білорусь|Білорусі]]
|-
|[[Литва]], [[Курляндія]], Західна [[Білорусь]], Західна [[Волинь]]
|1795
|Литва, Латвія, Гродненська, Берестейська області Білорусі, Волинська, Рівненська області України
|Силове приєднання. За результатами [[Поділи Речі Посполитої|третього поділу]] [[Річ Посполита|Речі Посполитої]].
|В 1991 році увійшла до складу [[Литва|Литви]], [[Латвія|Латвії]], [[Білорусь|Білорусі]], [[Україна|України]]
|-
|[[Картлі-Кахетинське царство]] ([[Грузія]])
|1801
|Грузія
|Силове приєднання. 1783 року грузинський цар [[Іраклій II|Іраклій ІІ]] звернувся до [[Російська імперія|Російської імперії]] по військовий захист від [[Персія|Персії]]. Був підписаний Георгієвський трактат, за яким [[Іраклій II|Іраклій ІІ]] зберігав престол, але передавав [[Грузія|Грузію]] під протекторат [[Російська імперія|Росії]]. В свою чергу [[Російська імперія|Росія]] обіцяла зберігати цілісність і автономію [[Грузинське царство|Грузинського царства]]. 1800 року після смерті царя [[Георгій XII|Георгія ХІІ]] росіяни заарештували царевича Давида з родиною, а 1802 року [[Картлі-Кахетинське царство|Картлі-Кахетинського царства]] було ліквідоване.
|В 1991 році [[Грузія]] здобула незалежність
|-
|[[Азербайджанські ханства]]
|1804-1828
|Азербайджан, Вірменія
|Військове захоплення. За результатами [[Російсько-перська війна (1804—1813)|російсько-перських війн]] (1804—1813 і 1826—1828), [[Ґюлістанський мирний договір|Ґюлістанського]] (1813) і [[Туркманчайський мирний договір|Туркманчайського]] (1828) мирних договорів північно-азербайджанські держави ([[Шурагельський султанат]], [[Карабаське ханство|Карабаське]], [[Шекінське ханство|Шекінське]], [[Ширванське ханство|Ширванське]], [[Бакинське ханство|Бакинське]], [[Кубинське ханство|Кубинське]], [[Гянджинське ханство|Гянджинське]], [[Нахічеванське ханство|Нахічеванське]], [[Еріванське ханство|Еріванське]] ханства) були завойовані [[Російська імперія|Російською імперією]].
|В 1991 році [[Азербайджан]] і [[Вірменія]] здобули незалежність
|-
|[[Фінляндія]]
|1808-1809
|Фінляндія
|Військове захоплення. Територія [[Фінляндія|Фінляндії]] була окупована російськими військами в ході [[Російсько-шведська війна (1808—1809)|російсько-шведської війни 1808—1809 років]]. 1809 року було утворено [[Велике князівство Фінляндське]] в складі [[Російська імперія|Російської імперії]].
|В 1917 році [[Фінляндія]] проголосила незалежність
|-
|[[Бессарабія]]
|1812
|Молдова
|Військове захоплення. Окупована російськими військами в ході [[Російсько-турецька війна (1806—1812)|російсько-турецької війни 1806—1812 років]].
|В 1918 році увійшла до складу [[Румунія|Румунії]]
|-
|[[Варшавське герцогство]]
|1813-1815
|Польща
|Силове приєднання. 1813 року [[Варшавське герцогство]] було окуповане російськими і прусськими військами. За результатами [[Віденський конгрес|Віденського конгресу]] 1815 року більша частина території увійшла до складу [[Російська імперія|Російської імперії]] як [[Царство Польське]]. [[Російська імперія|Росія]] постійно урізала польську автономію, що викликало повстання [[Листопадове повстання (1830—1831)|1830–1831]] і [[Січневе повстання 1863|1863]] років.
|В 1918 році увійшло до складу [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської Республіки]]
|-
|[[Черкесія]], [[Дагестан]], [[Чечня]]
|1817-1859
|Краснодарський край, Карачаєво-Черкеська Республіка, Кабардино-Балкарська Республіка, Республіка Дагестан, Чеченська Республіка, РФ
|Військове захоплення. [[Північний Кавказ]] був завойований в ході [[Велика Кавказька війна|Великої Кавказької війни]] 1817—1859 років. Російським завойовникам протистояли держава [[адиги|адигів]] та [[Північно-Кавказький імамат|Північно-Кавказький імамат (Імамат Шаміля)]]. Завоювання вирізнялося особливою жорстокістю, супроводжувалося винищенням і депортаціями горців. Внаслідок [[Геноцид черкеського народу|геноциду]] населення [[Кабарда|Кабарди]] скоротилося вдесятеро (з 300 тисяч в 1763 році до 30 тисяч після 1822 року). Масових депортацій зазнали також [[чеченці]].
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|Середній і Старший жуз [[Казахське ханство|Казахського ханства]]
|1822-1847
|Казахстан
|Частково добровільне входження, частково силове приєднання. Процес входження Середнього та Старшого жуза в [[Російська імперія|Російську імперію]] почався 1732 року і розтягнувся майже на сто років. Частина казахських родів прийняли російське підданство добровільно на умовах автономії, інші були приєднані силою. 1822 року російська адміністрація скасувала казахську автономію. Казахи висловили невдоволення, які переросли в національно-визвольну війну. 1841 року одного з ватажків повстанців Кенесари Касимова обирають ханом відновленої Казахської держави. Остаточно подавити повстання російським військам вдалося лише в 1847 році.
|В 1991 році [[Казахстан]] здобув незалежність
|-
|[[Приамур'я]], [[Примор'я]]
|1856-1860
|Амурська область, південна частина Хабаровського краю, Приморський край, РФ
|Військове захоплення. В 1648 році спробу завоювання [[Приамур'я]] зробив Хабаров. Жорстокість росіян змусила місцеве населення звернутися по захист до [[Маньчжури|маньчжурів]]. [[Московсько-цінські війни|Російсько-маньчжурські війни]] 1649—1689 років завершилися підписанням [[Нерчинський договір|Нерчинського договору]], за яким землі по [[Амур (річка)|Амуру]] відійшли до маньчжурської [[династія Цін|династії Цін]]. Через півтора століття були укладені нові договори&nbsp;— [[Айгунський договір|Айгунський]] 1856 року та [[Пекінський договір 1860|Пекінський]] 1860 року, за якими Російська імперія отримала [[Приамур'я]] і [[Примор'я]].
|<nowiki>-</nowiki>
|-
|[[Кокандське ханство]]
|1864-1876
|Області Узбекистану, Таджикистану, Казахстану та Киргизстан
|Військове захоплення. 1864 року [[Російська імперія]] почали війну з [[Кокандське ханство|Кокандським ханством]]. Російські війська взяли штурмом міста [[Туркестан (місто)|Туркестан]], [[Ташкент]], [[Худжанд]]. 1868 року Худояр-хан був змушений підписати договір, за яким [[Кокандське ханство]] фактично стало залежним від [[Росія|Росії]]. 1876 року ханство було ліквідоване остаточно.
|В 1991 році [[Узбекистан]], [[Таджикистан]], [[Казахстан]], [[Киргизстан]] здобули незалежність
|-
|[[Бухарський емірат]]
|1868-1920
|Області Узбекистану та Таджикистану
|Військове захоплення. 1868 року російське військо розбило військо бухарського еміра і зайняло Самарканд. Емір змушений був визнати протекторат Російської імперії. Остаточно Бухарський емірат ліквідований 1920 року в результаті захоплення Червоною Армією.
|В 1991 році [[Узбекистан]] і [[Таджикистан]] здобули незалежність
|-
|[[Хівинське ханство]]
|1873-1920
|Області Узбекистану та Туркменістану
|Військове захоплення. 1873 року російське військо почало наступ на Хіву. Хівінське ханство капітулювало і стало протекторатом Російської імперії. Остаточно ліквідоване 1920 року в результаті захоплення Червоною Армією.
|В 1991 році [[Узбекистан]] і [[Туркменістан]] здобули незалежність
|}

== Російський імперіалізм за часів СРСР ==
{{Докладніше|Радянська імперія}}
Радянська політологія розглядала поняття «Російський імперіалізм» виключно в контексті марксистського вчення про імперіалізм&nbsp;— як вищу форму [[капіталізм]]у. Тим не менше, політика [[Російська РФСР|Російської РФСР]] щодо народів СРСР та політика СРСР щодо сусідніх держав була направлена на утримання та поширення панування Росії, її діячі відкрито проголошували курс на роздмухування "світової пролетарської революції" Радянська ідеологія продовжувала [[месіанство]] панславізму, який виділяв Росію як особливу націю<ref>{{Cite book |last=Herpen |first=Marcel H. Van |url=https://books.google.com/books?id=q1IWCgAAQBAJ&q=putin's+wars |title=Putin's Wars: The Rise of Russia's New Imperialism |date=2015-07-01 |publisher=Rowman & Littlefield |isbn=978-1-4422-5359-9 |edition=Kindle |pages=10 |language=en}}</ref>.

Після перемоги у [[Громадянська війна в Росії|Громадянській війні]] [[більшовики]], з метою привернення на свій бік національних еліт, взагалі широких мас національних регіонів, деякий час (приблизно 1923 - 1932 рр.) проводили політику "[[Коренізація|коренізації]]" (залучення до керівництва радянськими партійними та господарськими структурами національних кадрів, показова підтримка місцевих мов, культур), на місці Російської імперії було навіть створено "[[Союз Радянських Соціалістичних Республік|союз]]" формально самостійних і автономних республік, але реальне керівництво завжди здійснювалось з московського Кремля, а на зміну "коренізації" незабаром прийшла [[русифікація]]. Радянський Союз проводив внутрішній колоніалізм у Центральній Азії<ref>{{Cite journal |last=Loring |first=Benjamin |date=2014 |title="Colonizers with Party Cards": Soviet Internal Colonialism in Central Asia, 1917–39 |url=https://muse.jhu.edu/pub/28/article/538640 |journal=Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History |volume=15 |issue=1 |pages=77–102 |doi=10.1353/kri.2014.0012 |s2cid=159664992 |issn=1538-5000}}</ref>.

Після певного укріплення СРСР, подолання кризових явищ, наслідків Громадянської війни, московське керівництво на чолі з ВКП(б) та Йосипом Сталіним суттєво наростило військову міць і продовжило політику захоплення сусідніх країн. 

23.08.1939 між СРСР та Німеччиною був укладений пакт, відомий нині як "Пакт Молотова — Ріббентропа". Таємним протоколом до Пакту визначались радянські та німецькі [[Сфери впливу|«сфери впливу»]] в [[Північна Європа|Північній]] та [[Східна Європа|Східній Європі.]]

У [[Друга світова війна|Другу світову війну]] СРСР вступив на боці гітлерівської Німеччини, напавши зі сходу на [[Польська кампанія (1939)|Польшу]] через 17 діб після нападу не неї Німеччини. В результаті в вересні [[Польська Республіка (1918—1939)|Польшу]] було розділено, і в СРСР оголосили про "'''приєднання Західної України і Західної Білорусі'''". На наступному етапі СРСР вимусив країни Балтії в жовтні 1939 року дати згоду на розміщення радянських військових баз. Фінляндія відмовилась від вимог СРСР (у т.ч. і територіальних), через що СРСР розв'язав проти неї [[Радянсько-фінська війна (1939—1940)|неоголошену війну]] (1939 - 1940 р.), внаслідок якої захопив друге місто [[Фінляндія|Фінляндії]] - [[Виборг|'''Виборг''']] і прилеглі території. Вже влітку 1940 року СРСР повністю окупував і анексував '''[[Латвія|Латвію]], [[Литва|Литву]] та [[Естонія|Естонію]]''', оформивши захоплення як "добровільний вступ до СРСР". Також влітку 1940 року СРСР окупував '''північну [[Буковина|Буковину]] і [[Бессарабія|Бессарабію]]''', вимусивши [[Румунія|Румунію]] визнати цей факт. Таким чином СРСР заволодів більшістю територій, втрачених Російською імперією під час Першої світової і Громадянської війн. 

За результатами Другої світової війни СРСР остаточно закріпив за собою території, захоплені у 1939-1940 роках, а також опанував частину німецької [[Східна Пруссія|'''Східної Прусії''']] з [[Кенігсберг]]ом і [[Закарпаття|'''Закарпаття''']] (до 1938 належало [[Чехословаччина|Чехословаччині]], у 1938 - 1945 - було відторгнуто [[Угорщина в Другій світовій війні|Угорщиною]]), [[Японська імперія|японські]] '''[[Префектура Карафуто|Південний Сахалін]] і [[Курильські острови]]'''. Також під час Другої світової війни, 11.10.1944 до СРСР було приєднано союзницьку [[Тувинська Народна Республіка|'''Тувинську Народну Республіку''']] в центрі Азії, на яку також претендував [[Китай]].

Одночасно СРСР отримав можливість розмістити свої війська у деяких країнах [[Східна Європа|Східної Європи]] ([[Німецька Демократична Республіка|НДР]] - [[Група радянських військ у Німеччині|ГРВН]]; [[Польська Народна Республіка|ПНР]] - [[Північна група військ|ПнГВ]], [[Чехословацька Соціалістична Республіка|ЧССР]] - [[Центральна група військ|ЦГВ]], [[Угорська Народна Республіка|УНР]] - [[Південна група військ|ПдГВ]]), встановити і підтримувати підконтрольні режими. Будь-які спроби позбутися радянської "опіки" жорстоко придушувались за допомогою армії. В наступному СРСР активно підтримував різноманітні прокомуністичні рухи у багатьох країнах світу, що призвело до встановлення в деяких країнах  дружніх соціалістичних режимів (Куба, В'єтнам, тощо), тривалих громадянських війн (Ангола, Мозамбік, Нікарагуа), численних людських втрат. Підтримка виражалась у фінансуванні, наданні сумнівних кредитів, поставках озброєнь, надсиланні військових "спеціалістів", "радників", укладанні економічних угод, далеко не завжди вигідних для СРСР, дипломатичній підтримці у світі. У 1979 р. СРСР на підтримку "дружнього" режиму прямо ввів війська в іншу країну - [[Афганістан]]. Окупація країни і боротьба з місцевим населенням викликала різкий осуд міжнародної спільноти, певні санкції і в підсумку стала одним із факторів, які призвели до краху Радянського Союзу.

== Сучасний російський імперіалізм та демократія ==
Російський письменник [[Андрій Бітов]] відзначає, що одразу після [[розпад СРСР|розпаду СРСР]], ще тоді, коли Росія тягнулася до Європи, «ностальгія по ворогу була проявлена відразу, в тому числі ліберальним, інтелектуальним нібито середовищем»<ref>[http://ru.krymr.com/content/article/26597235.html Андрей Битов&nbsp;— об аппетитах империи Путина] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140922220744/http://ru.krymr.com/content/article/26597235.html |date=22 вересня 2014 }} {{ref-ru}}</ref>.

Білорус [[Зенон Позняк]] визначає російський імперіалізм як такий, що будь-який політичний діяч Росії є імперіалістом:
{{цитата|
Жодної принципової різниці між паном [[Жириновський Володимир Вольфович|Жириновським]] і панами [[Козирєвим]], [[Гайдар Єгор Тимурович|Гайдаром]], [[Черномирдін Віктор Степанович|Черномирдіним]], [[Шумейко Володимир Пилипович|Шумейко]], [[Собчак Анатолій Олександрович|Собчаком]], [[Явлінський Григорій Олексійович|Явлінським]] і іншими в політичному сенсі, я вважаю, немає. Є різниця тільки в темпераменті, рівні культури й у поведінці. Жириновський в юродивій формі говорить те ж саме, що говорять і роблять його номенклатурно-демократичні опоненти<ref>[http://knihi.com/Zianon_Pazniak/O_russkom_impierializmie_i_jeho_opasnosti-ru.html ''Зенон Позняк.'' О русском империализме и его опасности] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140721105339/http://knihi.com/Zianon_Pazniak/O_russkom_impierializmie_i_jeho_opasnosti-ru.html |date=21 липня 2014 }} {{ref-ru}}</ref>.
}}

Яскравим підтвердженням визначення російського імперіалізму від Зенона Позняка та ілюстрацією його ординської суті&nbsp;— неповаги до договорів у сучасній російській державі&nbsp;— є заява «російського демократа» [[Попов Гаврило Харитонович|Гаврила Попова]], яку він зробив влітку [[2015]] року, під час [[Російська збройна агресія проти України (2014—2015)|російської агресії в Україні]] стосовно порушення Росією норм міжнародного права:
{{цитата|
Кореспондент: Ельцинская (Россия) подписала Большой договор с Украиной, а Россия Путина постоянно подтверждала эти решения, говорила, что они в силе, подписывала новые договоры. У нас международное право должно нарушаться всегда?

Гавриил Попов: Я это международное право правом считать не хочу.<ref>[http://www.svoboda.org/content/transcript/27212377.html Гавриил Попов: "Запад виноват"] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150831115740/http://www.svoboda.org/content/transcript/27212377.html |date=31 серпня 2015 }} {{ref-ru}}</ref>.
}}

Можновладці [[Росія|Російської Федерації]] пропагують окупацію всіх суверенних держав колишнього [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]<ref>{{cite web |url=http://minval.az/news/123516697 |title=«Депутат Госдумы: Наша цель — захват всех республик бывшего СССР» |author= |date=27.11.2015 |website="Minval.az" |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160623082940/http://minval.az/news/123516697 |archivedate=23.06.2016 |accessdate=23 червня 2016 |deadurl=no }} {{ref-ru}}</ref>.

Для проведення своєї політики на територіях СНГ Росія створювала на чолі з собою різноманітні "союзи", зокрема, [[Організація договору про колективну безпеку|ОДКБ]], [[Митний союз ЄАЕС|Митний союз]].

Під різними приводами Росія розпалила збройні конфлікти у різних точках колишнього СРСР і фактично окупувала деякі регіони:

* [[Придністров'я]] ([[Придністровська Молдавська Республіка|ПМР]], [[Молдова]]), 1992 р.
* [[Абхазія]] ([[Грузія]]), 1992 - 2008 р.
* [[Південна Осетія]] ([[Грузія]]), 1992 - 2008 р.

На початку 2014 року Росія, скориставшись розвалом української армії, [[Захоплення Криму Росією|захопила Крим]] (лютий-березень 2014 р.) і офіційно [[Анексія Криму (2014)|анексувала]] його (18.03.2014), а незабаром (з березня-квітня 2014 р.) почала розігрувати подібний сценарій і на [[Війна на сході України|сході України]]. В результаті навколо [[Донецьк]]а і [[Луганськ]]а утворені т.зв. "[[Донецька народна республіка|ДНР]]" та "[[Луганська народна республіка|ЛНР]]", які існують тільки завдяки військовій, політичній і фінансовій підтримці Росії.

У відповідь на дії Росії провідні країни Заходу підтримали Україну і ввели проти Росії секторальні санкції. 

Після 2014 р. експерти зазначали небезпеку поширення "руського миру" на регіони північного Казахстану.

Після фактичної делегитимізації Президента Білорусі О.Лукашенка внаслідок сумнівної перемоги на виборах у 2020 р. посилились процеси, спрямовані на поглинання Росією Білорусі під ширмою створення "Союзної держави".

[[Російське вторгнення в Україну (з 2022)|Вторгнення Росії в Україну]] є проявом сучасного російського імперіалізму.

== Див. також ==
{{Вікіцитати1}}
{{div col}}
* [[Список держав, знищених внаслідок московської (російської) експансії]]
* [[Антиросійські виступи]]
* [[Російський націоналізм]]
* [[Загальноросійська ідея]]
* [[Рускій мір]]
* [[Теорія офіційної народності]]
* [[Третій Рим]]
* [[Чорна сотня]]
* [[Русифікація]]
* [[Русифікація України]]
* [[Інтернаціоналізм чи русифікація?]]
* [[Репресії в Україні 1972]]
* [[Рашизм]]
* [[Путінізм]]
* [[Імперіалізм]]
* [[Американський імперіалізм]]
* [[Британський імперіалізм]]
{{div col end}}

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела та література ==
* [http://www.runivers.ru/lib/book3102/9767/ Ключевский В.&nbsp;О.&nbsp;Курс русской истории. Санкт-Петербург. 1904.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131202232005/http://www.runivers.ru/lib/book3102/9767/ |date=2 грудня 2013 }}
* [https://ru.wikisource.org/wiki/История_государства_Российского_%28Карамзин%29 Карамзин Н.&nbsp;М.&nbsp;История государства Российского: в 12 томах. Санкт-Петербург. 1816—1829.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150404131447/https://ru.wikisource.org/wiki/История_государства_Российского_(Карамзин) |date=4 квітня 2015 }}
* [http://www.runivers.ru/lib/book8314/ Миллер Г.&nbsp;Ф.&nbsp;История Сибири. Москва, Ленинград, 1937.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924130121/http://www.runivers.ru/lib/book8314/ |date=24 вересня 2015 }}
* [http://elib.tomsk.ru/purl/1-648/ Ядринцев Н. М.&nbsp;Сочинения. Т. 1. Сибирь как колония: Современное положение Сибири, её нужды и потребности. Её прошлое и будущее. Тюмень, 2000. 480 с.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150505003301/http://elib.tomsk.ru/purl/1-648/ |date=5 травня 2015 }}
* [[Демкович-Добрянський Михайло]]. Україна і Росія. Історичні нариси на теми російського імперіалізму / Наукове видання.— Львів—Краків—Париж: Видавнича спілка «Просвіта», 1993.— 206 с. (Видання Українського католицького університету Св. Климента Папи. Том XVII.— Рим, 1989)
* {{ЕІУ|3|453—458}}.
* В. Станкевичъ. Судьбы народовъ Россіи. Бѣлоруссія. Украина. Литва. Латвия. Эстонія. Арменія. Грузія. Азербейджанъ. Финляндія. Польша.— Берлинъ: Издательство И. П. Ладыжникова, 1921.— 374 с.

== Посилання ==
* [https://suspilne.media/486721-stavlenna-moskvi-do-ponevolenih-narodiv-genocid-akij-nikoli-ne-zgasav-intervu-zi-starijsinou-narodu-erza/ "Ставлення Москви до поневолених народів — геноцид, який ніколи не згасав". Інтерв'ю зі старійшиною народу ерзя]

{{Бібліоінформація}}
{{Козаки у Росії}}
{{Розпад Російської імперії}}
{{Портали|Політологія|Історія|СРСР|Росія}}

[[Категорія:Російський імперіалізм|Російський імперіалізм]]
[[Категорія:Політичні рухи Росії|імперіалізм]]
[[Категорія:Політичні партії та рухи Російської імперії‎|імперіалізм]]
[[Категорія:Зміни території Росії]]