Перегляд вихідного коду сторінки Російсько-грузинська війна (2008)

{{Картка:Збройний конфлікт
|конфлікт     = Російсько-грузинська війна
|partof       = [[Конфлікти на пострадянському просторі]]<br/>[[Грузино-абхазький конфлікт]] та [[Грузино-осетинський конфлікт]]
|зображення   = Situtation in Georgia (country).svg
|розмір       = 
|підпис       = Територіальна карта Грузії станом на 2023 рік.<br/>
<span class="legend-color" style="background-color:#e3d975; border:2px solid #646464;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;</span>&nbsp;Грузія{{^|3px}}
<span class="legend-color" style="background-color:#ebc0b3; border:2px dashed #bd0000;">&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;</span>&nbsp;Територія Грузії, тимчасово окупована Росією та сателітами РФ з серпня 2008 року{{^|3px}}
|дата1        = [[1 серпня]] [[2008]]&nbsp;— [[16 серпня]] [[2008]]
|місце        = [[Грузія]]
* [[Південна Осетія]]
* [[Абхазія]]
|результат    = Стратегічний успіх Росії
* Часткове руйнування інфраструктури Грузії
* [[Етнічні чистки у Південній Осетії|Виселення етнічних грузинів з Південної Осетії]] та [[Кодорська ущелина|Кодорської ущелини]] в Абхазії<ref>{{cite news|url=http://www.timesonline.co.uk/tol/news/world/europe/article4621592.ece|title=Russian-backed paramilitaries 'ethnically cleansing villages'|work=The Times|date=27 серпня 2008|first=James|last=Hider|archive-url=https://web.archive.org/web/20080827212200/http://www.timesonline.co.uk/tol/news/world/europe/article4621592.ece|archive-date=27 серпня 2008}}</ref><ref name="iwpr_limbo" />
* [[Міжнародне визнання Абхазії і Південної Осетії|Визнання]] Південної Осетії та Абхазії Росією<ref name="kremlin">{{cite web|url=http://kremlin.ru/eng/speeches/2008/08/26/1543_type82912_205752.shtml|title=Statement by President of Russia Dmitry Medvedev|publisher=The Kremlin|date=26 серпня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20080902001442/http://www.kremlin.ru/eng/speeches/2008/08/26/1543_type82912_205752.shtml|archive-date=2 вересня 2008|url-status=dead}}</ref>
* Російські військові бази створені в Абхазії та Південній Осетії<ref name="troops_to_stay" />
* Розрив дипломатичних відносин Грузії та Росії
|територіальні зміни = Грузія втрачає контроль над частинами Абхазії та колишньої Південно-Осетинської АО
|сторони1     = {{RUS}}<br/>[[Файл:Flag of South Ossetia.svg|20px|border]] [[Південна Осетія]]<br/>[[Файл:Flag of Abkhazia.svg|20px|border]] [[Абхазія]]
|сторони2     = {{GEO}}
|командуючий1 = [[Файл:Standard of the President of the Russian Federation.svg|border|20пкс]] '''[[Медведєв Дмитро Анатолійович|Дмитро Медведєв]]'''<br/>{{Прапорець|RUS}} '''[[Володимир Путін]]'''<br/>{{Прапорець|RUS}} [[Марат Кулахметов]]<br/>{{Прапорець|RUS}} [[Анатолій Хрульов]]<br/>{{Прапорець|RUS}} [[Шаманов Володимир Анатолійович|Володимир Шаманов]]<br/>{{Прапорець|RUS}} [[Ігор Мірошніченко]]<br/>{{Прапорець|RUS}} [[Валерій Євтухович]]<br/> {{Прапорець|RUS}} [[Олександр Клєцков]]<br/> {{Прапорець|RUS}} [[Сергій Міняйло]]<br/> {{Прапорець|RUS}} Сергій Макаров <br/> {{Прапорець|RUS}} [[Файл:Flag of South Ossetia.svg|20px|border]] [[Василь Луньов]]<br/> {{Прапорець|RUS}} [[Файл:Flag of South Ossetia.svg|20px|border]] [[Анатолій Баранкевич]]<br/>[[Файл:Flag of South Ossetia.svg|20px|border]] [[Едуард Кокойти]]<br/>[[Файл:Flag of Abkhazia.svg|20px|border]] [[Багапш Сергій Васильович|Сергій Багапш]]<br/>[[Файл:Flag of Abkhazia.svg|20px|border]] [[Мераб Кішмарія]]<br/>[[Файл:Flag of Abkhazia.svg|20px|border]] [[Анатолій Зайцев]]<br/>[[Файл:Flag of Abkhazia.svg|20px|border]] [[Отар Хеція]]
|командуючий2 = [[Файл:Flag of the President of Georgia.svg|border|20пкс]] '''[[Міхеіл Саакашвілі]]'''<br/> {{Прапорець|GEO}} '''[[Ладо Гургенідзе]]'''<br/> {{Прапорець|GEO}} [[Мамука Курашвілі]]<br/> {{Прапорець|GEO}} [[Давид Наірашвілі]]<br/> {{Прапорець|GEO}} [[Заза Гогава]]<br/> {{Прапорець|GEO}} [[Вано Мерабішвиілі]]<br/> {{Прапорець|GEO}} [[Давид Кезерашвілі]]<br/>{{Прапорець|GEO}} [[Олександр Ломая]]
|формування1  = {{RUS}}:<br/>
* {{Flagicon image|Banner_of_the_Armed_Forces_of_the_Russian_Federation_(obverse).svg|border}} [[Збройні сили Російської Федерації|Збройні сили РФ]]:
** {{nobr|{{Flagicon image|Flag of the Russian Federation Ground Forces.svg|border}} [[Сухопутні війська Російської Федерації|Сухопутні війська РФ]]}} [[58-ма загальновійськова армія (РФ)|58 армія]]
[[Файл:Naval Ensign of Russia.svg|20пкс]] [[Військово-морські сили Російської Федерації|ВМС Росії]]<br/>
* [[Чорноморський флот Російської Федерації|Чорноморський флот]]
[[Файл:Flag of the Russian Airborne Troops.svg|20пкс]] [[Повітряно-десантні війська Російської Федерації|Повітряно-десантні війська Росії]]
* [[7-ма десантно-штурмова дивізія (РФ)|7 дивізія]]
* [[76-та десантно-штурмова дивізія (РФ)|76 дивізія]]
* [[98-ма повітряно-десантна дивізія (РФ)|98 дивізія]]
* [[31-ша окрема десантно-штурмова бригада (РФ)|31 окрема бригада]]
* [[45 окремий полк спеціального призначення ПДВ|45 полк спецпризначення]]
[[Файл:Flag of the Russian Air Force.svg|20пкс|]] [[Військово-повітряні сили Російської Федерації|ВПС Росії]]<br/>
* [[4-та повітряна армія (СРСР)|4 армія]]
[[Файл:Flag of South Ossetia.svg|20px|border]] [[Південна Осетія]]:<br/>
* ЗС Південної Осетії
* найманці з Росії
[[Файл:Flag of Abkhazia.svg|20px|border]] [[Абхазія]]:<br/>
* ЗС Абхазії
* МВС Абхазії
* козаки та найманці з Росії
|формування2  = {{Прапорець|GEO}} [[Грузія]]:
* [[Збройні сили Грузії|ЗС Грузії]]
* Національна Гвардія Грузії
* ВПС Грузії
* ВМС Грузії
* МВС Грузії
* Сили спеціальних операцій (ССО)
* добровольці з [[Україна|України]], [[Естонія|Естонії]], [[Азербайджан]]у
|формування3  = 
|сили1        = {{ubl
|{{flagicon image|Banner of the Armed Forces of the Russian Federation (obverse).svg}} [[Збройні сили Російської Федерації]]{{ubl
  |''У Південній Осетії:''
    | [[58-ма загальновійськова армія (РФ)|58-ма загальновійськова армія]]<br />(близько 70 000 солдатів)<ref name="lessons" />{{sfn|Donovan|2009|p=11}}
    | [[Повітрянодесантні війська Російської Федерації|Повітрянодесантні війська]]
    | [[4-та повітряна армія (СРСР)|4-та повітряна армія]]
    | [[42-га мотострілецька дивізія (РФ)|42-га мотострілецька дивізія]]
    | [[Спецназ ГРУ]]
      | [[Батальйони спеціального призначення «Схід» і «Захід»|Чеченські батальйони «Схід» і «Захід»]]}}}}<br/>
''В Абхазії:'' <br/>[[7-ма десантно-штурмова дивізія (РФ)|7-ма десантно-штурмова дивізія]]<br/>[[76-та десантно-штурмова дивізія (РФ)|76-та десантно-штурмова дивізія]]<br/>[[Чорноморський флот ВМФ Росії|Чорноморський флот]]<br/>Усього в Абхазії: 9000 солдатів<ref name="defencebrief">{{cite journal|last=Barabanov|first=Mikhail|title=The August War between Russia and Georgia|journal=Moscow Defence Brief|publisher=Centre for Analysis of Strategies and Technologies|volume=3|issue=13|year=2009|url=http://mdb.cast.ru/mdb/3-2008/item3/article1/|archive-url=https://web.archive.org/web/20090416225801/http://www.mdb.cast.ru/mdb/3-2008/item3/article1/|archive-date=16 квітня 2009|url-status=dead}}</ref><ref name="rapidreaction" />
<br/>[[Файл:Flag of Don Cossacks.svg|22px]] [[Донські козаки]]: Сотні<ref name="armedcossacks">{{cite news|title=Armed Cossacks pour in to fight Georgians|url=https://www.theguardian.com/world/2008/aug/09/russia.georgia1|author=Tom Parfitt|work=[[The Guardian]]|date=9 серпня 2008|access-date=6 листопада 2020}}</ref>
<br/>[[Терське козацьке військо|Терські козаки]]: Сотні<ref name="armedcossacks" />
<br/>{{flag|South Ossetia}}: 3000 регулярних солдатів<ref name="rasstanovka_sil" />
<br/>{{flag|Abkhazia}}: 1000 спецназівців<ref>{{cite web |url=https://www.theguardian.com/world/2008/aug/11/georgia.russia |title=Abkhazia: Moscow sends troops into second enclave |author=Luke Harding |work=The Guardian |date=11 серпня 2008 |access-date=26 квітня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180927182941/https://www.theguardian.com/world/2008/aug/11/georgia.russia |archive-date=27 вересня 2018 |url-status=live  }}</ref>
|сили2        = {{ubl
|{{flagicon image|Flag of the Georgian Armed Forces.svg}} [[Збройні сили Грузії]]
  |''У Південній Осетії:''
    | 10 000–11 000 солдатів (включаючи спецпідрозділ МВС){{sfn|Volume II|2009|p=214}}}}
<br/>''Власне в Грузії (Горі):''
<br/>Мобілізовано 10 тис. резервістів<ref name="lessons" />
<br/>''В [[Війна в Іраку (2003—2011)|Іраку]]:''
<br/>2,000 солдат<ref>{{cite news|url=https://www.welt.de/english-news/article2288797/Georgia-fighting-continues-over-South-Ossetia.html|title=Full scale war: Georgia fighting continues over South Ossetia|author=Misha Dzhindzhikhashvili|newspaper=[[Die Welt]]|date=9 серпня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20170304195042/https://www.welt.de/english-news/article2288797/Georgia-fighting-continues-over-South-Ossetia.html|archive-date=4 березня 2017|url-status=live}}</ref>
<br/>{{flagicon image|MIA of Georgia logo2.png|border=|size=25px}} [[Міністерство внутрішніх справ Грузії|Міністерство внутрішніх справ]]
<br/>{{circa}} 5000 співробітників МВС<ref name="HRW-G-1">{{cite web|url=https://www.hrw.org/sites/default/files/reports/appendix_ru.pdf|title=Human Rights Watch – Appendix|publisher=Human Rights Watch|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20171012014503/https://www.hrw.org/sites/default/files/reports/appendix_ru.pdf|archive-date=12 жовтня 2017|url-status=live}}</ref>
|втрати1      = {{ubl
|'''{{RUS}}'''{{ubl
  |''Збройні сили Росії:''
    | Убито: 65–67{{sfn|Tanks|2010|pp=130–135}}
    | Поранено: 283<ref name="64_killed">{{cite news|url=http://uk.reuters.com/article/gc07/idUKTRE51K1B820090221|title=Russia lost 64 troops in Georgia war, 283 wounded|work=Reuters|date=21 лютого 2009|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20090225065103/http://uk.reuters.com/article/gc07/idUKTRE51K1B820090221|archive-date=25 лютого 2009|url-status=live}}</ref>
    | МВС: 1{{sfn|Tanks|2010|pp=130–135}}
    | Військовополонених: 12{{sfn|Volume II|2009|p=224}}}}
    | 6 літаків<ref>[https://www.bbc.com/russian/russia/2009/07/090709_russia-georgia_airforce_losses Спор о потерях ВВС России в августовском конфликте]</ref>
    | 3 танка<ref>{{Cite web |url=https://sites.google.com/site/afivedaywar/Home/rutanklosses |title=Танковые потери российской армии |accessdate=2022-05-23 |archive-date=2008-12-08 |archive-url=https://web.archive.org/web/20081208040957/https://sites.google.com/site/afivedaywar/Home/rutanklosses }}</ref>
  |''Північноосетинські та козацькі добровольці:''
    | Убито: 10–15{{sfn|Tanks|2010|p=137}} |'''[[Файл:Flag of South Ossetia.svg|20px|border]] [[Південна Осетія]]'''{{ubl
    | Військовополонених: 27<ref name="HRW-G-1" />}}
    |''Міністерство оборони:''
    | Убито: 27{{sfn|Tanks|2010|pp=136–137}}
    | Поранено: 69<ref name="ugo-osetia-3">{{cite web|url=http://ugo-osetia.ru/9_35/9_35-6.html|title=ru:Юрий ТАНАЕВ: "Грузинская сторона по моральному духу и боеготовности не готова к активным действиям"|date=11 квітня 2009|publisher=Южная Осетия|language=ru|archive-url=https://web.archive.org/web/20130728080133/http://ugo-osetia.ru/9_35/9_35-6.html |archive-date=28 липня 2013}}</ref>
 |''Резервісти та міліціонери'':
  |Убито: 50{{sfn|Tanks|2010|pp=136–137}}
 |''Міністерство внутрішніх справ:''
  |Убито: 10{{sfn|Tanks|2010|pp=136–137}}
|'''[[Файл:Flag of Abkhazia.svg|20px|border]] [[Абхазія]]''':
  |Убито: 1<ref name="1killed">{{cite news|url=http://www.iwpr.net/?p=crs&s=f&o=346164&apc_state=henh|title=Abkhaz Open 'Second Front'|author=Inal Khashig|publisher=Institute for War and Peace Reporting|date=14 серпня 2008|archive-url= https://web.archive.org/web/20080814234013/http://www.iwpr.net/?p=crs&s=f&o=346164&apc_state=henh|archive-date= 14 серпня 2008|url-status=dead}}</ref>
  |Поранено: 2{{sfn|Tanks|2010|p=137}}<br/>}}
'''Загалом:''' 163—170 убитих, 354 поранених, 1 зниклих безвісти, 39 полонених
|втрати2      = {{ubl
|'''{{GEO}}'''{{ubl
  |''Збройні сили Грузії:''
    | Убито: 169<ref name="list2">{{cite web|url=http://mod.gov.ge/index.php?page=-10&Id=31&lang=1|title=List of Casualties among the Georgian Military Servicemen|publisher=Ministry of Defence of Georgia|archive-url=https://web.archive.org/web/20120607052439/http://www.mod.gov.ge/index.php?page=-10&Id=31&lang=1|archive-date=7 червня 2012}}</ref>
    | Поранено: 947<ref name="list3">{{cite web|url=http://www.mfa.gov.ge/index.php?lang_id=ENG&sec_id=597|title=Basic Facts: Consequences of Russian Aggression in Georgia |publisher=Ministry of Foreign Affairs of Georgia |archive-url=https://web.archive.org/web/20140802211733/http://mfa.gov.ge/index.php?lang_id=ENG&sec_id=597 |archive-date=2 серпня 2014}}</ref>
    | МВС: 1<ref name="list2" />
    | Військовополонених: 39<ref name="HRW-G-1" />}}
  |''Міністерство внутрішніх справ:''
    | Убито: 11<ref name="list3" />
    | Поранено: 227<ref name="list3" />
    | МВС: 3<ref name="list3" />
    | Військовополонених: 10<ref name="HRW-G-1" />}}
'''Загалом:''' 180 убитих, 1174 поранених, 4 зниклих безвісти, 49 полонених
|втрати3      = '''Втрати серед цивільного населення''':{{ubl
  |'''Південна Осетія''': 162 мирних жителя, за даними РФ;<ref name=sledcomproc162>{{cite web |url=http://interfax.ru/txt.asp?id=88497&sec=1476 |title=ru:Мы полагаем, что мы в полной мере доказали состав преступления |agency=Interfax |date=3 липня 2009|language=ru|archive-url=https://web.archive.org/web/20110516082212/http://interfax.ru/txt.asp?id=88497&sec=1476 |archive-date=16 травня 2011|url-status=dead}}</ref> Загалом, за даними Південної Осетії, загинуло 365 осіб;<ref name="ossetia1">{{cite web|url=http://www.ossetia-war.com/dvlist|title=Deceased victims list|publisher=Ossetia-war.com|archive-url=https://web.archive.org/web/20090511232012/http://www.ossetia-war.com/dvlist|archive-date=11 травня 2009|url-status=dead}}</ref><ref name=scaled>{{cite web |url=http://osetinfo.ru/spisok |title=ru:Список погибших граждан Южной Осетии на 04.09.08 |date=4 вересня 2008 |publisher=osetinfo.ru |archive-url=https://web.archive.org/web/20080905072252/http://osetinfo.ru/spisok |archive-date=5 вересня 2008|language=ru}}</ref> За даними Росії, 255 поранених<ref name=sledcomproc162 />
  |'''Грузія''': За даними Грузії, загинули 224 цивільних, 15 зникли безвісти, 547 отримали поранення<ref name="list3" />
  |Один іноземець загинув і 3 поранено<ref name="list3_1">{{cite web|url=http://www.mfa.gov.ge/index.php?lang_id=ENG&sec_id=597|title=A Summary of Russian Attack|publisher=Ministry of Foreign Affairs of Georgia|format=PDF|archive-url=https://web.archive.org/web/20140802211733/http://mfa.gov.ge/index.php?lang_id=ENG&sec_id=597|archive-date=2 серпня 2014}}</ref>}}
----
'''Біженці:'''{{ubl
  | 192 000 мирних жителів були переміщені<ref name=amnesty-report /> (у тому числі 30 тис. південних осетин, які переселилися до Росії; і 15 000 грузинів з Південної Осетії на [[УВКБ ООН]], які переїхали до власне Грузії)<ref name=unhcr>{{cite web|url=http://www.unhcr.org/news/NEWS/48a57cd34.html|title=UNHCR secures safe passage for Georgians fearing further fighting|publisher=[[UNHCR]]|date=15 серпня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20181215224752/https://www.unhcr.org/news/NEWS/48a57cd34.html|archive-date=15 грудня 2018|url-status=live}}</ref>
  | За оцінками грузинського чиновника: щонайменше 230 тис<ref name=despair>{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7572736.stm|work=BBC News|title=Despair among Georgia's displaced|date=20 серпня 2008|first=Helen|last=Fawkes|access-date=20 серпня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20080820212149/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7572736.stm|archive-date=20 серпня 2008|url-status=live}}</ref>}}
|примітки     = 
}}
{{Конфлікти на пострадянському просторі}}
{{For|вторгнення в 1921 році|радянсько-грузинська війна}}'''Росі́йсько-грузи́нська війна́ 2008 ро́ку''' ({{lang-ka|რუსეთ-საქართველოს ომი|ruset-sakartvelos omi}})'''<ref>https://www.bbc.com/russian/features-44969691</ref><ref>[https://ru.euronews.com/2019/08/08/russia-georgia-osetia-war-11-anniversary 11 лет российско-грузинской войне | Euronews<!-- Заголовок добавлен ботом -->]</ref><ref group="note">Війна відома під багатьма іншими назвами, включаючи '''П'ятиденну війну''', '''Серпневу війну''' та '''російське вторгнення в Грузію'''.</ref>'''&nbsp;— [[збройний конфлікт]] між [[Грузія|Грузією]] з одного боку та [[Росія|Російською Федерацією]] і сепаратистськими угрупованнями [[Південна Осетія|Південної Осетії]] та [[Республіка Абхазія|Абхазії]] з іншого. Війна відбулася в серпні 2008 року після періоду погіршення відносин між Російською Федерацією та Грузією, обома колишніми [[Список союзних республік СРСР|республіками Радянського Союзу]]. Бойові дії відбувалися в стратегічно важливому [[Південний Кавказ|Південно-Кавказькому регіоні]]. Її вважають першою європейською війною [[XXI століття]].<ref name="CEPS">{{cite journal|author=Michael Emerson|date=August 2008|title=Post-Mortem on Europe's First War of the 21st Century|url=http://aei.pitt.edu/9382/2/9382.pdf|journal=Centre for European Policy Studies|archive-url=https://web.archive.org/web/20141207214701/http://aei.pitt.edu/9382/2/9382.pdf|archive-date=7 грудня 2014|access-date=3 грудня 2014|url-status=live}}</ref>

Республіка Грузія проголосила свою незалежність на початку 1991 року, коли Радянський Союз почав розпадатися. На цьому тлі бойові дії між Грузією та сепаратистами залишили частини колишньої Південно-Осетинської автономної області під фактичним контролем підтримуваних Росією, але міжнародно невизнаних сепаратистів. Після війни на території були розміщені спільні миротворчі сили грузинських, російських та осетинських військ. Подібний глухий кут склався в регіоні Абхазії, де абхазькі сепаратисти вели війну в 1992—1993 роках. Після обрання Володимира Путіна в Росії в 2000 році і прозахідної зміни влади в Грузії в 2003 році відносини між Росією і Грузією почали погіршуватися, досягнувши повної дипломатичної кризи до квітня 2008 року. 1 серпня 2008 року підтримувана Росією Південноосетинські сили почали обстріли грузинських сіл, епізодично відповідаючи грузинським миротворцям у цьому районі.<ref name="shelling">{{cite web|url=http://www.rferl.org/content/Is_The_Clock_Ticking_For_Saakashvili/1199512.html|publisher=[[Radio Free Europe/Radio Liberty]]|author=Brian Whitmore|title=Is The Clock Ticking For Saakashvili?'|date=12 вересня 2008|access-date=27 лютого 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140903102314/http://www.rferl.org/content/Is_The_Clock_Ticking_For_Saakashvili/1199512.html|archive-date=3 вересня 2014|url-status=live}}</ref><ref name="feud">{{cite web|url=https://online.wsj.com/articles/SB121884450978145997|title=Smoldering Feud, Then War|author1=Marc Champion|author2=Andrew Osborn|work=The Wall Street Journal|date=16 серпня 2008}}</ref><ref name="orlov">{{cite web|url=https://www.theguardian.com/world/2008/nov/19/georgia-russia-eu-media-inquiry|title=Georgia calls on EU for independent inquiry into war|author=Luke Harding|work=The Guardian|date=19 листопада 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20170913101015/https://www.theguardian.com/world/2008/nov/19/georgia-russia-eu-media-inquiry|archive-date=13 вересня 2017|url-status=live}}</ref><ref name="parl">{{cite web|url=http://www.parl.gc.ca/Content/LOP/ResearchPublications/prb0836-e.htm|title=The Conflict Between Russia and Georgia|author=Jean-Rodrigue Paré|publisher=Parliament of Canada|date=13 лютого 2009|access-date=19 вересня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20160102030749/http://www.parl.gc.ca/Content/LOP/ResearchPublications/prb0836-e.htm|archive-date=2 січня 2016|url-status=dead}}</ref><ref>{{cite web|url=https://euobserver.com/foreign/132425|title=West told Ukraine to abandon Crimea, document says|author=Andrew Rettman|publisher=EUobserver|date=24 лютого 2016|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20180620232428/https://euobserver.com/foreign/132425|archive-date=20 червня 2018|url-status=live}}</ref> Посилення артилерійських обстрілів південних осетин порушило угоду про припинення вогню 1992 року.<ref name="kulakhmetov">{{cite web|url=http://www.rferl.org/content/Eyewitness_Accounts_Confirm_Shelling_Of_Georgian_Villages/1349256.html|title=Eyewitness Accounts Confirm Shelling Of Georgian Villages|author1=Eka Tsamalashvili|author2=Brian Whitmore|publisher=Radio Free Europe / Radio Liberty|date=14 листопада 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20160923030919/http://www.rferl.org/content/Eyewitness_Accounts_Confirm_Shelling_Of_Georgian_Villages/1349256.html|archive-date=23 вересня 2016|url-status=live}}</ref><ref name="malek">{{cite journal|author=Martin Malek|date=March 2009|title=Georgia & Russia: The 'Unknown' Prelude to the 'Five Day War'|url=http://www.isn.ethz.ch/Digital-Library/Publications/Detail/?ots591=0c54e3b3-1e9c-be1e-2c24-a6a8c7060233&lng=en&id=103195|journal=[[Caucasian Review of International Affairs]]|volume=3|issue=2|pages=227–232|archive-url=https://web.archive.org/web/20140615135321/http://www.isn.ethz.ch/Digital-Library/Publications/Detail/?ots591=0c54e3b3-1e9c-be1e-2c24-a6a8c7060233&lng=en&id=103195|archive-date=15 червня 2014|access-date=15 червня 2014|url-status=live}}</ref><ref name="Karlsson">{{cite web|url=http://www.fhs.se/Documents/Externwebben/forskning/Forskningsprojekt/Statsvet/Forbe/US-RussianRelationsKarlsson160912Def.pdf|title=Competing Powers: U.S.-Russian Relations, 2006–2016|author=Håkan Karlsson|publisher=Swedish Defence University|date=12 вересня 2016|page=50|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20170122135733/http://www.fhs.se/Documents/Externwebben/forskning/Forskningsprojekt/Statsvet/Forbe/US-RussianRelationsKarlsson160912Def.pdf|archive-date=22 січня 2017}}</ref><ref>{{cite web|url=http://edition.cnn.com/2014/03/13/world/europe/2008-georgia-russia-conflict/|title=2008 Georgia Russia Conflict Fast Facts|publisher=CNN|archive-url=https://web.archive.org/web/20140528093856/http://edition.cnn.com/2014/03/13/world/europe/2008-georgia-russia-conflict/|archive-date=28 травня 2014|url-status=dead}}</ref> Щоб покласти край цим нападам, 7 серпня підрозділи грузинської армії були направлені в зону конфлікту в Південній Осетині.<ref name="roudik">{{cite web|publisher=Library of Congress|url=https://www.loc.gov/law/help/legal-aspects-of-war/russian-georgia-war.php|title=Russian Federation: Legal Aspects of War in Georgia|author=Peter Roudik|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190110140258/http://www.loc.gov/law/help/legal-aspects-of-war/russian-georgia-war.php|archive-date=10 січня 2019|url-status=live}}</ref> Грузинські війська за кілька годин взяли під контроль більшу частину [[Цхінвалі]], оплоту сепаратистів.

Деякі російські війська незаконно перетнули російсько-грузинський державний кордон через [[Рокський тунель]] і просунулися в зону південно-осетинського конфлікту до 7 серпня до масштабної грузинської військової відповіді.<ref group="note">Однак російський уряд офіційно спростував розгортання немиротворчих сил до 8 серпня.</ref><ref name="Karlsson" /><ref name="von Twickel">{{cite web|url=http://www.moscowtimes.ru/article/600/42/372391.htm|title=Moscow Claims Media War Win|work=[[The Moscow Times]]|author=Nikolaus von Twickel|date=17 листопада 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20120523210654/http://www.themoscowtimes.com/news/article/moscow-claims-media-war-win/372391.html|archive-date=23 травня 2012}}</ref>{{sfn|Chifu|2009|pp=53–54}}{{sfn|Dunlop|2012|pp=94, 96, 101}}<ref name="delfi">{{cite web|url=http://en.delfi.lt/opinion/opinion-spark-of-hope-that-russias-aggression-will-not-pass-this-time.d?id=68586932|title=Opinion: Spark of hope that Russia's aggression will not pass this time|author=Ramūnas Bogdanas|publisher=Delfi|date=28 липня 2015|archiveurl=https://archive.today/20151228201451/http://en.delfi.lt/opinion/opinion-spark-of-hope-that-russias-aggression-will-not-pass-this-time.d?id=68586932|archivedate=28 December 2015|url-status=live|access-date=25 грудня 2021}}</ref><ref name="ecfr">{{cite web|url=http://www.ecfr.eu/article/commentary_in_the_shadow_of_ukraine_seven_years_on_from_russian_3086|title=In the shadow of Ukraine: seven years on from Russian-Georgian war|author=Gustav Gressel|publisher=European Council on Foreign Relations|date=6 серпня 2015}}</ref>{{sfn|Laaneots|2016|pp=56–57}}<ref>{{cite web|url=http://www.jhuapl.edu/ourwork/nsa/papers/ARIS_LittleGreenMen.pdf|title="Little Green Men": A Primer on Modern Russian Unconventional Warfare, Ukraine 2013–2014|publisher=The [[United States Army Special Operations Command]]|year=2016|page=14|archive-url=https://web.archive.org/web/20160417081259/http://www.jhuapl.edu/ourwork/nsa/papers/ARIS_LittleGreenMen.pdf|archive-date=17 квітня 2016|url-status=dead|access-date=7 серпня 2018}}</ref> Росія звинуватила Грузію в «агресії проти Південної Осетії»,<ref name="roudik" /> і розпочала повномасштабне наземне, повітряне і морське вторгнення в Грузію, включаючи її безперечну територію, 8 серпня, назвавши це операцією [[Примус до миру|«примусу до миру»]]".<ref name="Allison">{{cite journal|author=Roy Allison|year=2008|title=Russia resurgent? Moscow's campaign to 'coerce Georgia to peace'|url=http://www.chathamhouse.org.uk/files/12445_84_6allison.pdf|journal=[[Міжнародні відносини (журнал)|International Affairs]]|volume=84|issue=6|pages=1145–1171|doi=10.1111/j.1468-2346.2008.00762.x|archive-url=https://web.archive.org/web/20110129080855/http://www.chathamhouse.org.uk/files/12445_84_6allison.pdf|archive-date=29 січня 2011|url-status=dead}}</ref> Російські та південноосетинські сили воювали з грузинськими військами в Південній Осетії та навколо неї протягом кількох днів, поки грузинські сили не відступили. Російські та абхазькі війська відкрили другий фронт, атакуючи Кодорську ущелину, яку утримує Грузія. Російські військово-морські сили блокували частину узбережжя Грузії в [[Чорне море|Чорному морі]]. Російські ВПС атакували цілі як у зоні конфлікту, так і за її межами. Це була перша війна в історії, в якій кібервійна збіглася з військовими діями. Під час і після конфлікту також велася інформаційна війна. [[Ніколя Саркозі]], [[президент Франції]], особисто домовився про угоду про припинення вогню 12 серпня.

Російські війська тимчасово окупували грузинські міста Зугдіді, Сенакі, Поті та Горі, утримуючи ці райони за межами режиму припинення вогню. Південні осетини знищили більшість етнічних грузинських сіл у Південній Осетії і були відповідальними за етнічну чистку грузин. Росія визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії від Грузії 26 серпня, а уряд Грузії розірвав дипломатичні відносини з Росією. Росія в основному завершила виведення військ із безперечних частин Грузії 8 жовтня. Російські міжнародні відносини майже не постраждали. Війна переселила 192 тис. осіб. У той час як багато хто повернувся до своїх домівок після війни, 20 272 людини, переважно етнічні грузини, залишалися переміщеними станом на 2014 рік. У 2021 році [[Європейський суд з прав людини]] постановив, що Росія зберігає «прямий контроль» над сепаратистськими регіонами та несе відповідальність за загибель людей. там відбуваються порушення прав.<ref>[https://www.euractiv.com/section/europe-s-east/news/strasbourg-court-rules-russia-has-direct-control-over-abkhazia-south-ossetia/ Strasbourg court rules Russia has ‘direct control’ over Abkhazia, South Ossetia], [[Euractiv]], 21 January 2021</ref><ref>[https://www.euronews.com/2021/01/26/russia-guilty-of-violations-during-2008-war-with-georgia-says-europe-s-top-court Russia guilty of violations during 2008 war with Georgia, says Europe's top court], [[Euronews]], 26 January 2021</ref>

== Передумови ==
{{Main|Передумови російсько-грузинської війни}}

{{See also|Грузино-осетинський конфлікт|Грузинсько-російські відносини}}

=== Історія ===
{{See also|Історія Грузії}}[[Файл:Colton,_G.W._Turkey_In_Asia_And_The_Caucasian_Provinces_Of_Russia._1856_(BB).jpg|ліворуч|міні|Фрагмент карти Дж. Х. Колтона 1856 року, що показує територію сучасної Південної Осетії в межах Грузії та Імерії. Сучасна Північна Осетія відповідає «Осії» (Осетії) на Північному Кавказі. Осетія увійшла до складу Гірської АРСР в 1921 році і була перейменована в Північну Осетію лише в 1924 році.]]
[[Файл:Creation_of_South_Ossetia_in_1922.svg|ліворуч|міні|Створення Південно-Осетинського АТ на місці грузинських областей у 1922 році.]]
У [[X століття|Х столітті]] нашої ери Грузія вперше виникла як етнічне поняття на територіях, де [[грузинська мова]] використовувалася для здійснення християнських обрядів. Після монгольського вторгнення в регіон [[Грузинське царство|Грузинське королівство]] було розділене на кілька держав. У [[XIX століття|ХІХ столітті]] [[Російська імперія]] поступово [[Грузія в складі Російської імперії|захопила грузинські землі]]. Після [[Лютнева революція|лютневої революції]] 26 травня 1918 року [[Грузинська Демократична Республіка]] проголосила незалежність.

[[Осетини]] є корінним населенням [[Північна Осетія|Північної Осетії]], розташованої на [[Північний Кавказ|Північному Кавказі]]. Навколо дати прибуття осетин в Закавказзя ведуться суперечки. Згідно з однією з теорій, вони вперше мігрували туди в 13-14 століттях нашої ери і мирно проживали разом з грузинами протягом сотень років. У 1918 році почався конфлікт між безземельними осетинськими селянами, які проживали в Шида-Картлі, які постраждали від більшовизму і вимагали власності на землі, на яких вони обробляли, і меншовицький уряд підтримував етнічну грузинську шляхту, яка була законними власниками. Хоча спочатку осетини були незадоволені економічною позицією влади Тбілісі, напруженість невдовзі переросла в етнічний конфлікт. У 1918 році осетинські повстанці відбили грузинські війська і продовжили окупацію міста Цхінвалі та наступ на тубільців Грузії. Під час повстань у 1919 і 1920 роках осетин приховано підтримувала Радянська Росія, але навіть так вони зазнали поразки.<ref name="emil">{{cite book
|url=https://books.google.com/books?id=6fczAAAAQBAJ
|title=Understanding Ethnopolitical Conflict: Karabakh, South Ossetia, and Abkhazia Wars Reconsidered
|last=Souleimanov
|first=Emil
|year=2013
|publisher=Palgrave Macmillan
|pages=112–113
|isbn=978-1-137-28023-7
|access-date=12 жовтня 2015
|archive-url=https://web.archive.org/web/20160514105123/https://books.google.com/books?id=6fczAAAAQBAJ
|archive-date=14 травня 2016
|url-status=live
}}</ref>

Незалежна Демократична Республіка Грузія була захоплена Червоною Армією в 1921 році і був встановлений радянський уряд. У квітні 1922 року уряд Радянської Грузії створив автономну адміністративну одиницю для закавказьких осетин, яка отримала назву Південно-Осетинська автономна область. Такі історики, як Стівен Ф. Джонс, Еміль Сулейманов та Арсен Сапаров вважають, що більшовики надали осетинам цю автономію в обмін на їхню допомогу проти Демократичної Республіки Грузії,<ref name="emil" /><ref>{{cite web|url=http://www.opendemocracy.net/od-russia/stephen-f-jones/south-ossetia%E2%80%99s-unwanted-independence|title=South Ossetia's unwanted independence|date=10 червня 2014|author=Stephen F. Jones|publisher=openDemocracy|access-date=3 грудня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141225011426/https://www.opendemocracy.net/od-russia/stephen-f-jones/south-ossetia%e2%80%99s-unwanted-independence|archive-date=25 грудня 2014|url-status=live}}</ref> оскільки ця територія ніколи не була окремим утворенням до російського вторгнення.<ref name="roudik2">{{cite web|publisher=Library of Congress|url=https://www.loc.gov/law/help/legal-aspects-of-war/russian-georgia-war.php|title=Russian Federation: Legal Aspects of War in Georgia|author=Peter Roudik|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190110140258/http://www.loc.gov/law/help/legal-aspects-of-war/russian-georgia-war.php|archive-date=10 січня 2019|url-status=live}}</ref><ref>{{cite journal|author=Stephen Jones|date=November 2008|title=Clash in the Caucasus: Georgia, Russia, and the Fate of South Ossetia|url=http://georgica.tsu.edu.ge/files/05-Security/Jones-2008.pdf|journal=Origins: Current Events in Historical Perspective|volume=2|issue=2|archive-url=https://web.archive.org/web/20181006202026/http://georgica.tsu.edu.ge/files/05-Security/Jones-2008.pdf|archive-date=6 жовтня 2018|access-date=26 квітня 2019|url-status=live}}</ref>

Націоналізм у Радянській Грузії набрав обертів у 1989 році з ослабленням Радянського Союзу. Кремль схвалив південноосетинський націоналізм як протидію руху за незалежність Грузії.<ref name="russia_ossetia">{{cite news|url=http://www.timesonline.co.uk/tol/news/world/europe/article4498709.ece|work=The Times|first=Anatol|last=Lieven|title=Analysis: roots of the conflict between Georgia, South Ossetia and Russia|date=11 серпня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20080812234237/http://www.timesonline.co.uk/tol/news/world/europe/article4498709.ece|archive-date=12 серпня 2008}}</ref> 11 грудня 1990 року Верховна Рада Грузії у відповідь на спробу відділення Південної Осетії скасувала автономію регіону. У січні 1991 року між Грузією та південноосетинськими сепаратистами спалахнув військовий конфлікт.<ref name="CG2007">{{cite web|title=Georgia's South Ossetia Conflict: Make Haste Slowly|date=7 червня 2007|url=http://www.crisisgroup.org/home/getfile.cfm?id=2963&tid=4887&type=pdf&l=1|format=PDF|author=International Crisis Group|archive-url=https://web.archive.org/web/20070613045158/http://www.crisisgroup.org/library/documents/europe/caucasus/183_georgia_s_south_ossetia_conflict_make_haste_slowly.pdf|archive-date=13 червня 2007|url-status=dead|author-link=International Crisis Group}}</ref> Грузія оголосила про відновлення незалежности 9 квітня 1991 року, ставши таким чином першою позабалтійською державою Радянського Союзу, яка зробила це.<ref>{{cite web|url=http://agenda.ge/news/32523/eng|title=March 31: Georgia moves towards independence, first president's birthday|publisher=Agenda.ge|date=31 березня 2015|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20150410185247/http://agenda.ge/news/32523/eng|archive-date=10 квітня 2015|url-status=live}}</ref> Південноосетинським сепаратистам допомагали колишні радянські військові частини, які зараз контролюються Росією.<ref name="king_fivedaywar">{{cite web|url=http://www9.georgetown.edu/faculty/kingch/King_Five_Day_War.pdf|author=Charles King|title=The Five-Day War|publisher=Georgetown University|access-date=1 березня 2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20100601235542/http://www9.georgetown.edu/faculty/kingch/King_Five_Day_War.pdf|archive-date=1 червня 2010|url-status=live}}</ref> До червня 1992 року можливість повномасштабної війни між Росією та Грузією зросла, оскільки російська влада обіцяла бомбардування столиці Грузії Тбілісі на підтримку південноосетинських сепаратистів.<ref>{{cite web|url=http://poli.vub.ac.be/publi/ContBorders/eng/ch0103.htm|title=Ethnic Conflicts in the Caucasus 1988–1994|author=Alexei Zverev|publisher=Vrije Universiteit Brussel|year=1996|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20121127185336/http://poli.vub.ac.be/publi/ContBorders/eng/ch0103.htm|archive-date=27 листопада 2012|url-status=live}}</ref> Грузія підтримала угоду про припинення вогню 24 червня 1992 року, щоб запобігти ескалації конфлікту з Росією.<ref>{{cite book
|url=https://books.google.com/books?id=5MOYzS3IDTQC&pg=PA282
|title=Conflict and Security in Central Asia and the Caucasus
|author=Hooman Peimani
|year=2009
|publisher=ABC-CLIO
|isbn=978-1-59884-054-4
}}</ref> Грузинські, південноосетинські, російські та північноосетинські миротворці були розміщені в зоні південноосетинського конфлікту за мандатом Спільної контрольної комісії (СКК).<ref name="JPKF_06">{{cite web|url=https://old.civil.ge/eng/article.php?id=11710|title=S.Ossetia: Mapping Out Scenarios|author1=Giorgi Sepashvili|author2=Nino Khutsidze|publisher=Civil.Ge|date=5 лютого 2006|access-date=12 вересня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20080904025457/http://www.civil.ge/eng/article.php?id=11710|archive-date=4 вересня 2008|url-status=live}}</ref> Деякі, переважно етнічно грузинські частини колишньої Південно-Осетинської автономної області залишилися під контролем Грузії.<ref name="CG2007" /> Базована в Цхінвалі сепаратистська влада самопроголошеної Республіки Південна Осетія до війни 2008 року контролювала третину території колишньої Південно-Осетинської автономної області.<ref>{{cite web|url=https://www.theguardian.com/commentisfree/2008/sep/01/russia.georgia|title=Russia's cruel intention|author=Luke Harding|work=The Guardian|date=1 вересня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20180927170233/https://www.theguardian.com/commentisfree/2008/sep/01/russia.georgia|archive-date=27 вересня 2018|url-status=live}}</ref>

Ця ситуація була відображена в Абхазії, автономній республіці в Грузинській Радянській Соціалістичній Республіці, де абхази відокремилися від Грузії під час війни на початку 1990-х років.<ref name="king_fivedaywar" /> До 2003 року населення Абхазії скоротилося з 525 000 до 216 000 після етнічної чистки грузинів, найбільшої етнічної групи в регіоні.<ref>{{cite web|url=http://ukrainianweek.com/Politics/107814|title=Self-Determination for the Kremlin|date=16 квітня 2014|author=Oleksandr Kramar|work=The Ukrainian Week|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20180927213202/http://ukrainianweek.com/Politics/107814|archive-date=27 вересня 2018|url-status=live}}</ref> Верхня Кодорська ущелина на північному сході Абхазії залишалася поза контролем абхазького сепаратистського уряду.<ref name="kodori">{{cite web|url=http://iwpr.net/report-news/georgian-abkhaz-tensions-rise-over-kodori-gorge|title=Georgian-Abkhaz Tensions Rise Over Kodori Gorge|date=26 вересня 2006|author=Giorgi Kupatadze|publisher=Institute for War and Peace Reporting|archive-url=https://web.archive.org/web/20141020051429/http://iwpr.net/report-news/georgian-abkhaz-tensions-rise-over-kodori-gorge|archive-date=20 жовтня 2014|url-status=dead}}</ref>

=== Російські інтереси та участь ===
Закавказзя лежить між російським регіоном Північного Кавказу та Близького Сходу, утворюючи «буферну зону» між Росією та Близьким Сходом. Межує з Туреччиною та Іраном. Стратегічне значення регіону зробило його проблемою безпеки для Росії. Вагомі економічні причини, зокрема доступ до основних запасів нафти, ще більше впливають на інтерес до Закавказзя. Правління Закавказзя, за словами шведського вченого Сванте Корнелла, дозволить Росії керувати залученням Заходу в Центральну Азію, територію геополітичного значення. Росія розглядала узбережжя Чорного моря та прилеглість до Туреччини як безцінний стратегічний атрибут Грузії. Росія мала більше корисливих інтересів в Абхазії, ніж у Південній Осетії, оскільки розгортання російських військ на узбережжі Чорного моря вважалося життєво важливим для російського впливу в Чорному морі.<ref name="Allison2">{{cite journal|author=Roy Allison|year=2008|title=Russia resurgent? Moscow's campaign to 'coerce Georgia to peace'|url=http://www.chathamhouse.org.uk/files/12445_84_6allison.pdf|journal=[[Міжнародні відносини (журнал)|International Affairs]]|volume=84|issue=6|pages=1145–1171|doi=10.1111/j.1468-2346.2008.00762.x|archive-url=https://web.archive.org/web/20110129080855/http://www.chathamhouse.org.uk/files/12445_84_6allison.pdf|archive-date=29 січня 2011|url-status=dead}}</ref> До початку 2000-х років Південна Осетія спочатку була задумана як інструмент для збереження контролю над Грузією.<ref name="russia_ossetia" />

Володимир Путін став президентом Російської Федерації у 2000 році, що справило глибокий вплив на російсько-грузинські відносини. Конфлікт між Росією та Грузією почав загострюватися в грудні 2000 року, коли Грузія стала першим і єдиним членом Співдружності Незалежних Держав (СНД), до якого вводився російський візовий режим. Едуард Кокойти, ймовірний член натовпу, став фактичним президентом Південної Осетії в грудні 2001 року; він був схвалений Росією, оскільки він зірвав би мирне возз'єднання Південної Осетії з Грузією. Російський уряд почав масову видачу російських паспортів жителям Абхазії та Південної Осетії у 2002 році без дозволу Грузії; ця політика «паспортизації» заклала основу для майбутніх претензій Росії на ці території. У 2003 році президент Путін почав розглядати можливість військового вирішення конфлікту з Грузією.

Після того, як Грузія депортувала чотирьох підозрюваних російських шпигунів у 2006 році, Росія розпочала повномасштабну дипломатичну та економічну війну проти Грузії, за якою послідувало переслідування етнічних грузин, які проживають в Росії.

До 2008 року більшість жителів Південної Осетії отримали російські паспорти. За даними Reuters, до війни Росія забезпечувала дві третини річного бюджету Південної Осетії.<ref name="region">{{cite news|url=https://www.reuters.com/article/europeCrisis/idUSL8557850|work=Reuters|title=FACTBOX-What is Georgia's rebel South Ossetia region?|date=8 серпня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20090111040332/http://www.reuters.com/article/europeCrisis/idUSL8557850|archive-date=11 січня 2009|url-status=live}}</ref> Де-факто уряд Південної Осетії наймав переважно громадян Росії, які обіймали подібні державні посади в Росії, а російські офіцери домінували в організаціях безпеки Південної Осетії.

=== Невирішені конфлікти ===
[[Файл:MikhailSaakashvili_&_GeorgeWBush_-_FreedomSquare_Tbilisi_-_2005May10.jpg|праворуч|ліворуч|міні|Президент США Джордж Буш і президент Грузії Міхеїл Саакашвілі в Тбілісі, травень 2005&nbsp;р.]]
Конфлікти в Грузії залишалися в глухому куті до 2004 року, коли Міхеїл Саакашвілі прийшов до влади після революції троянд у Грузії, яка скинула президента Едуарда Шеварднадзе.<ref name="badly_damaged">{{cite web|url=https://www.bbc.com/news/world-europe-19740960|title=Profile: President Mikheil Saakashvili of Georgia|publisher=BBC|date=27 вересня 2012|access-date=21 червня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180807232026/https://www.bbc.com/news/world-europe-19740960|archive-date=7 серпня 2018|url-status=live}}</ref> Повернення Південної Осетії та Абхазії під контроль Грузії було першою проблемою Саакашвілі.<ref name="king_tbilisiblues">{{cite web|url=http://www.foreignaffairs.com/articles/64225/charles-king/tbilisi-blues|author=Charles King|title=Tbilisi Blues|work=Foreign Affairs|date=25 серпня 2004|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20120920013528/http://www.foreignaffairs.com/articles/64225/charles-king/tbilisi-blues|archive-date=20 вересня 2012|url-status=live}}</ref>

Грузинський уряд започаткував ініціативу щодо припинення контрабанди з Південної Осетії у 2004 році після успіху у відновленні контролю в Аджарії. Напруга ще більше посилилася владою Південної Осетії.<ref name="king_tbilisiblues" /> З 8 по 19 серпня між грузинськими військами та південними осетинами точилися інтенсивні бої.<ref name="globalaffairs">{{cite web|url=http://eng.globalaffairs.ru/number/n_11893|title=Regional Conflicts Reloaded|author=Sergey Markedonov|publisher=Russia in Global Affairs|date=16 листопада 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20110716193813/http://eng.globalaffairs.ru/number/n_11893|archive-date=16 липня 2011|url-status=live}}</ref>

У січні 2005 року на Парламентській асамблеї Ради Європи в Страсбурзі президент Грузії Саакашвілі запропонував мирне врегулювання для Південної Осетії в рамках єдиної грузинської держави. Цю пропозицію відхилив лідер Південної Осетії Едуард Кокойти.<ref>{{cite web|url=http://en.rian.ru/analysis/20080813/116006455.html|title=Chronicle of the Georgian-Ossetian conflict: Fact sheet|agency=RIA Novosti|date=13 серпня 2008|access-date=1 березня 2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20090213185317/http://en.rian.ru/analysis/20080813/116006455.html|archive-date=13 лютого 2009|url-status=live}}</ref> У 2006 році Грузія направила сили безпеки в район Кодорської долини в Абхазії, коли лідер місцевої міліції повстав проти грузинської влади.<ref name="kodori" /> У 2007 році Грузія створила в Південній Осетії те, що Росія назвала «маріонетковим урядом» на чолі з Дмитром Санакоєвим (колишній прем'єр-міністр Південної Осетії), назвавши його тимчасовою адміністрацією.<ref>{{cite news|url=https://old.civil.ge/eng/article.php?id=14883|title=Russia Warns Against Tbilisi's 'S.Ossetia Administration' Plan|publisher=Civil.Ge|date=29 березня 2007|access-date=1 березня 2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20080904002300/http://www.civil.ge/eng/article.php?id=14883|archive-date=4 вересня 2008|url-status=live}}</ref>

На початку березня 2008 року Абхазія та Південна Осетія подали офіційні запити про їх визнання до російського парламенту незабаром після визнання Заходом Косово, якому Росія чинила опір. Дмитро Рогозін, посол Росії в НАТО, натякнув, що прагнення Грузії стати членом НАТО змусить Росію підтримати незалежність Абхазії та Південної Осетії.<ref>{{cite news|url=http://www.iht.com/articles/ap/2008/03/11/europe/EU-GEN-Russia-NATO.php|title=Russia's NATO envoy says offering Georgia membership track would bolster separatists|author=The Associated Press|newspaper=International Herald Tribune|date=11 березня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20080917213218/http://www.iht.com/articles/ap/2008/03/11/europe/EU-GEN-Russia-NATO.php|archive-date=17 вересня 2008|url-status=dead}}</ref> 21 березня Держдума РФ прийняла постанову, в якій закликала президента Росії та уряд розглянути питання про визнання.<ref>{{cite news|url=http://www.ng.ru/cis/2008-03-24/1_nepriznannye.html|title=ru:Дума разочаровала непризнанных|author=Marina Perevozkina|newspaper=Nezavisimaya Gazeta|date=24 березня 2008|language=ru|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190127201419/http://www.ng.ru/cis/2008-03-24/1_nepriznannye.html|archive-date=27 січня 2019|url-status=live}}</ref>

Грузія почала пропонувати розміщення міжнародних миротворців у сепаратистських регіонах, коли Росія почала застосовувати більше сили щодо Грузії після квітня 2008 року. Захід започаткував нові ініціативи щодо мирного врегулювання, пропонуючи мирні пропозиції та обговорення, організовані Європейським Союзом, Організацією. з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Німеччини. Сепаратисти відкинули схвалений Грузією німецький проєкт щодо Абхазії. Росія та сепаратисти не відвідали зустріч щодо Абхазії, яку підтримує ЄС. Вони також відхилили пропозицію ОБСЄ відновити переговори щодо Південної Осетії.

=== Відносини між Грузією та Заходом ===
Однією з головних цілей президента Саакашвілі для Грузії було стати членом НАТО, що стало одним із головних каменів спотикання у відносинах Грузії та Росії.<ref>{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/6190858.stm|title=Georgia's Nato bid irks Russia|author=James Rodgers|work=BBC News|date=28 листопада 2006|access-date=26 травня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160414053647/http://news.bbc.co.uk/2/hi/6190858.stm|archive-date=14 квітня 2016|url-status=live}}</ref>

Хоча Грузія не має значних запасів газу чи нафти, на її території знаходиться частина нафтопроводу Баку–Тбілісі–Джейхан, який постачає нафту до Туреччини.<ref>{{cite news|last=Pagnamenta|first=Robin|title=Analysis: energy pipeline that supplies West threatened by war Georgia conflict|work=The Times|date=8 серпня 2008|url=http://www.timesonline.co.uk/tol/news/world/europe/article4484849.ece|archive-url=https://web.archive.org/web/20080903221915/http://www.timesonline.co.uk/tol/news/world/europe/article4484849.ece|archive-date=3 вересня 2008}}</ref> Проти будівництва газопроводу виступили Росія, Іран та країни Перської затоки.<ref name="kommersant">{{cite news|author1=Emin Makhmudov|author2=Mikhail Zygar|newspaper=Kommersant|title=Revolutions in the Pipeline|url=http://www.kommersant.com/page.asp?id=580345|date=25 травня 2005|archive-url=https://web.archive.org/web/20080907050926/http://www.kommersant.com/page.asp?id=580345|archive-date=7 вересня 2008|url-status=dead}}</ref> Газопровід обходить Росію та Іран. Оскільки цей нафтопровід зменшив залежність Заходу від близькосхідної нафти, нафтопровід був основним фактором підтримки Сполучених Штатів Грузії.<ref>{{cite news|url=http://www.sfgate.com/news/article/Georgia-s-oil-pipeline-is-key-to-U-S-support-3201499.php|title=Georgia's oil pipeline is key to U.S. support|author=Anne Gearan|work=San Francisco Chronicle|date=9 серпня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190422182710/https://www.sfgate.com/news/article/Georgia-s-oil-pipeline-is-key-to-U-S-support-3201499.php|archive-date=22 квітня 2019|url-status=live}}</ref>
[[Файл:Vladimir_Putin_4_April_2008-8.jpg|праворуч|міні|Президент Росії [[Путін Володимир Володимирович|Володимир Путін]] на [[Бухарестський саміт НАТО 2008|саміті в Бухаресті]] 2008 року]]
Під час саміту НАТО в Бухаресті у квітні 2008 року американський президент Джордж Буш виступав за пропозицію Плану дій щодо членства (ПДЧ) Грузії та Україні. Однак Німеччина та Франція заявили, що пропозиція ПДЧ Україні та Грузії буде «непотрібним злочином» для Росії. НАТО заявило, що Україна та Грузія будуть прийняті до альянсу, і пообіцяли розглянути запити щодо ПДЧ у грудні 2008 року.<ref>{{cite web|url=https://old.civil.ge/eng/article.php?id=17521|title=What NATO Summit Declaration Says on Georgia|publisher=Civil.Ge|date=4 квітня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20170914053238/http://www.civil.ge/eng/article.php?id=17521|archive-date=14 вересня 2017|url-status=live}}</ref> Під час саміту в Бухаресті перебував президент Росії Володимир Путін. На завершення саміту 4 квітня Путін заявив, що розширення НАТО на Росію «буде сприйнято в Росії як пряму загрозу безпеці нашої країни».<ref>{{cite news|title=Vladimir Putin tells summit he wants security and friendship|work=The Times|date=5 квітня 2008|url=http://www.timesonline.co.uk/tol/news/world/article3681609.ece|first=Michael|last=Evans|archive-url=https://web.archive.org/web/20080724150537/http://www.timesonline.co.uk/tol/news/world/article3681609.ece|archive-date=24 липня 2008}}</ref> Після саміту в Бухаресті ворожість Росії посилилася, і Росія почала активно готуватися до вторгнення в Грузію. Начальник Генерального штабу Збройних сил Росії Юрій Балуєвський заявив 11 квітня, що Росія на додаток до військових дій, щоб заблокувати членство колишніх радянських республік в НАТО, зробить «кроки іншого характеру».<ref>{{cite news|url=https://www.reuters.com/article/us-russia-nato-steps-idUSL1143027920080411|title=Russia army vows steps if Georgia and Ukraine join NATO|work=Reuters|date=11 квітня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20151017193437/http://www.reuters.com/article/2008/04/11/us-russia-nato-steps-idUSL1143027920080411|archive-date=17 жовтня 2015|url-status=live}}</ref> Генерал Балуєвський визнав у 2012 році, що після того, як президент Путін вирішив напасти на Грузію до інавгурації Дмитра Медведєва на посаду президента Росії в травні 2008 року, військові дії були сплановані і чіткі накази були віддані заздалегідь до серпня 2008 року. Росія прагнула зупинити вступ Грузії до НАТО, а також для «зміни режиму».

== Прелюдія ==
{{Докладніше|Російсько-грузинська дипломатична криза 2008 року}}

=== Квітень-липень 2008 року ===
[[Файл:Georgia_before_August_2008.svg|праворуч|міні|Ситуація в Грузії до війни]]
16 квітня 2008 року офіційні зв'язки між російською владою та сепаратистами в Абхазії та Південній Осетії були санкціоновані указом президента Росії Володимира Путіна. Були також визнані законодавчі документи, створені сепаратистами, та акредитовані сепаратистами органи.<ref name="putin_decree">{{cite web|url=http://www.jamestown.org/single/?no_cache=1&tx_ttnews%5Btt_news%5D=33560|title=Russia moves toward open annexation of Abkhazia, South Ossetia|author=Vladimir Socor|publisher=The Jamestown Foundation|date=18 квітня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20100621102456/http://www.jamestown.org/single/?no_cache=1&tx_ttnews%5Btt_news%5D=33560|archive-date=21 червня 2010|url-status=live}}</ref> Після сесії Ради Безпеки ООН 23 квітня, скликаної на вимогу Грузії, Сполучені Штати, Велика Британія, Франція та Німеччина заявили в декларації: «Ми закликаємо Російську Федерацію скасувати або не виконувати своє рішення». Однак посол Росії в ООН Віталій Чуркін назвав це «важким завданням».<ref>{{cite news|url=https://old.civil.ge/eng/article.php?id=17677|title=Russia Brushes off Western Call to Revoke Abkhaz, S.Ossetia Move|publisher=Civil.Ge|date=24 квітня 2008|access-date=10 грудня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20080813033627/http://www.civil.ge/eng/article.php?id=17677|archive-date=13 серпня 2008|url-status=live}}</ref>

Грузинський розвідувальний безпілотник, який літав над Абхазією, був збитий російським військовим літаком 20 квітня. Однак Росія заперечує відповідальність за інцидент, а Абхазія стверджує, що БПЛА збив «Л-39 ВПС Абхазії».<ref name="drone-video">{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/7358761.stm|title=Russia 'shot down Georgia drone'|work=BBC News|date=21 квітня 2008|access-date=5 квітня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20140322013655/http://news.bbc.co.uk/2/hi/7358761.stm|archive-date=22 березня 2014|url-status=live}}</ref> Посол Росії в НАТО Дмитро Рогозін заявив про напад МіГ-29 НАТО. Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер прокоментував, що «він з'їсть свою краватку, якби виявилося, що МіГ-29 НАТО чарівним чином з'явився в Абхазії і збив грузинський безпілотник».<ref>{{cite news|url=https://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2008/04/30/AR2008043003256_2.html|newspaper=The Washington Post|first=Peter|last=Finn|title=Russia's Moves Add To Strains With Georgia|date=1 травня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20181003110845/http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2008/04/30/AR2008043003256_2.html|archive-date=3 жовтня 2018|url-status=live}}</ref> 26 травня розслідування Місії спостерігачів Організації Об'єднаних Націй у Грузії (UNOMIG) дійшло висновку, що відповідальність за збиття був російський військовий літак, МіГ-29 «Фулкрум» або Су-27 «Фланкер».<ref>{{cite news|url=https://old.civil.ge/eng/article.php?id=18393|title=UN Probe Says Russian Jet Downed Georgian Drone|publisher=Civil.Ge|date=26 травня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20080812235116/http://www.civil.ge/eng/article.php?id=18393|archive-date=12 серпня 2008|url-status=live}}</ref>

Наприкінці квітня російський уряд заявив, що Грузія збирає 1500 військовослужбовців і поліцейських у районі верхньої Кодорської ущелини і планує «вторгнутися» в Абхазію,<ref name="bbc_20080429">{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7373263.stm|work=BBC News|title=Georgia 'plans war in Abkhazia'|date=29 квітня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190228043815/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7373263.stm|archive-date=28 лютого 2019|url-status=live}}</ref> а також що Росія «відплатить» наступу Грузії та розмістила більше військових у сепаратистських регіонах.<ref name="bbc_20080430">{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7374546.stm|work=BBC News|title=Georgia-Russia tensions ramped up|date=30 квітня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20080815023445/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7374546.stm|archive-date=15 серпня 2008|url-status=live}}</ref> Будь-яке посилення в Кодорській ущелині або поблизу абхазького кордону жодною зі сторін не було підтверджено МООННГ.<ref name="isdp">{{cite web|url=http://www.silkroadstudies.org/new/docs/silkroadpapers/0808Georgia-PP.pdf|author1=Svante E. Cornell|author2=Johanna Popjanevski|author3=Niklas Nilsson|title=Russia's War in Georgia: Causes and Implications for Georgia and the World|publisher=Central Asia-Caucasus Institute & Silk Road Studies Program|date=August 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20130530231829/http://www.silkroadstudies.org/new/docs/silkroadpapers/0808Georgia-PP.pdf|archive-date=30 травня 2013|url-status=dead}}</ref><ref>{{cite news|url=https://old.civil.ge/eng/article.php?id=17791|title=UNOMIG Denies Military Buildup in Abkhaz Conflict Zone|publisher=Civil.Ge|date=8 травня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20170914053028/http://www.civil.ge/eng/article.php?id=17791|archive-date=14 вересня 2017|url-status=live}}</ref>

На початку травня кількість російських миротворців, розгорнутих в Абхазії, зросла до 2542 осіб. Але чисельність російських військ залишалася нижче 3000 військовослужбовців, введених рішенням глав держав СНД від 1994 року.<ref name="abkhazia_peacekeepers">{{cite web|url=https://old.civil.ge/eng/article.php?id=17786|title=Russia Gives Some Details on Troop Increase in Abkhazia|publisher=Civil.Ge|date=8 травня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20170914052933/http://www.civil.ge/eng/article.php?id=17786|archive-date=14 вересня 2017|url-status=live}}</ref> Грузія продемонструвала BBC відеозаписи, зняті дроном, які нібито доводять, що російські війська використовували важке озброєння в Абхазії і були бойовими, а не миротворцями; Росія відкинула звинувачення.<ref name="bbc_20080518">{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/europe/7406782.stm|work=BBC News|title=Georgia condemns Russian actions|date=18 травня 2008|access-date=15 вересня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20080520052910/http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/europe/7406782.stm|archive-date=20 травня 2008|url-status=live}}</ref> 15 травня Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй ухвалила пропозицію, яка закликає повернути всіх вигнаних і вигнаних людей до Абхазії.<ref>{{cite web|url=https://www.un.org/apps/news/story.asp?NewsID=26680|title=General Assembly recognizes right of return of displaced to Abkhazia, Georgia|publisher=UN News Centre|date=15 травня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20170625183328/http://www.un.org/apps/news/story.asp?NewsID=26680|archive-date=25 червня 2017|url-status=live}}</ref> Росія виступила проти пропозиції, яку виступає грузин. У МЗС Росії заявили, що резолюція є «контрпродуктивним кроком».<ref name="counterproductive">{{cite news|url=http://en.ria.ru/russia/20080516/107542587.html|title=Russia says UN Abkhazian refugee resolution counterproductive|agency=RIA Novosti|date=16 травня 2008|access-date=10 грудня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141009021844/http://en.ria.ru/russia/20080516/107542587.html|archive-date=9 жовтня 2014|url-status=live}}</ref>

31 травня Росія розгорнула залізничні війська для ремонту залізничної колії в Абхазії. За даними російського Міноборони, залізничні війська не були озброєні. Грузія заявила, що розвиток подій є «агресивним» актом.<ref name="bbc_20080531">{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7429354.stm|work=BBC News|title=Russia army unit sent to Abkhazia|date=31 травня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190109044827/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7429354.stm|archive-date=9 січня 2019|url-status=live}}</ref> 5 червня Європейський парламент ухвалив резолюцію, яка засуджує введення російських військ в Абхазію. У резолюції зазначалося, що миротворчу структуру слід змінити, оскільки Росія більше не є неупередженим гравцем.<ref>{{cite web|url=http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=-//EP//TEXT+TA+P6-TA-2008-0253+0+DOC+XML+V0//EN&language=EN|title=European Parliament resolution of 5 June 2008 on the situation in Georgia|publisher=European Parliament|date=5 червня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20180930004853/http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=-%2F%2FEP%2F%2FTEXT+TA+P6-TA-2008-0253+0+DOC+XML+V0%2F%2FEN&language=EN|archive-date=30 вересня 2018|url-status=live}}</ref> Російські залізничні війська почали виведення з Абхазії 30 липня після участі у відкритті залізниці.<ref>{{cite news|url=https://www.reuters.com/article/us-russia-georgia-idUSL062719320080802|title=Russia railway soldiers leave Georgian rebel region|work=Reuters|date=2 серпня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20150924134244/http://www.reuters.com/article/2008/08/02/us-russia-georgia-idUSL062719320080802|archive-date=24 вересня 2015|url-status=live}}</ref> Стаціонарна залізниця використовувалася для транспортування військової техніки принаймні частиною з 9000 російських солдатів, які увійшли до Грузії з Абхазії під час війни.<ref>{{cite web|url=http://www.crisisgroup.org/~/media/files/europe/195_russia_vs_georgia___the_fallout.pdf|title=RUSSIA VS GEORGIA: THE FALLOUT|publisher=International Crisis Group|date=22 серпня 2008|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20160304050242/http://www.crisisgroup.org/~/media/Files/europe/195_russia_vs_georgia___the_fallout.pdf|archive-date=4 березня 2016}}</ref>

Наприкінці червня російський військовий експерт Павло Фельгенгауер передбачив, що Володимир Путін розпочне війну проти Грузії в Абхазії та Південній Осетії нібито в серпні.<ref name="isdp" /><ref>{{cite web|url=http://www.apsny.ge/news/1213985330.php|title=ru:Россия начнет войну против Грузии предположительно в августе – П. Фельгенгауер|publisher=Gruziya Online|date=20 червня 2008|language=ru|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20181005151132/http://www.apsny.ge/news/1213985330.php|archive-date=5 жовтня 2018|url-status=live}}</ref> Рашист [[Дугін Олександр Гелійович|Олександр Дугін]], відомий своїми міцними зв'язками з російськими військовими та розвідкою,<ref>{{cite web|url=http://www.novayagazeta.ru/politics/44547.html|title=ru:Как готовилась война|author=Andrey Illarionov|publisher=Novaya Gazeta|date=28 червня 2009|language=ru|archive-url=https://web.archive.org/web/20120421044037/http://www.novayagazeta.ru/politics/44547.html|archive-date=21 квітня 2012|url-status=dead}}</ref> припустив на прес-конференції в Південній Осетії 30 червня, що існування грузинських анклавів у Південній Осетії було останньою перешкодою для визнання, і Південна Осетія повинна вирішити цю проблему. Він також заявив, що незалежність Південної Осетії заблокує членство Грузії в НАТО і визнання має відбутися до грудня 2008 року.<ref>{{cite web|url=http://sojcc.ru/rus/1148.html|title=ru:Александр Дугин:"Мы приехали как сторонники независимости Южной Осетии, а уедем её фанатиками"|publisher=South Ossetian part of the [[Joint Control Commission for Georgian–Ossetian Conflict Resolution|JCC]]|date=2 липня 2008|language=ru|archive-url=https://web.archive.org/web/20090703055936/http://sojcc.ru/rus/1148.html|archive-date=3 липня 2009|url-status=dead}}</ref> На початку липня «Кавказ-центр» повідомляв, що у чеченських сепаратистів є дані розвідки про те, що Росія готувала військову операцію проти Грузії у серпні-вересні 2008 року, яка в основному мала на меті вигнання грузинських військ з Кодорської ущелини; за цим послідувало б вигнання грузинських частин і населення з Південної Осетії.<ref>{{cite web|url=http://mignews.com/news/society/cis/050708_61416_09137.html|title=ru:Чеченцы расписали сценарий войны России против Грузии|publisher=MIGnews|date=5 липня 2008|language=ru|access-date=26 травня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160818114602/http://mignews.com/news/society/cis/050708_61416_09137.html|archive-date=18 серпня 2016|url-status=live}}</ref>

На початку липня умови в Південній Осетії загострилися, коли 3 липня внаслідок вибухів був убитий чиновник південноосетинських сепаратистів, а через кілька годин у результаті невдалого замаху на Дмитра Санакоєва, лідера підтримуваного Грузією осетинського уряду, було поранено трьох поліцейських. офіцери. 7 липня четверо грузинських військовослужбовців були захоплені південноосетинськими сепаратистами. Наступного дня грузинським правоохоронним органам президент наказав організувати звільнення солдатів.<ref>{{cite news|url=https://www.reuters.com/article/idUSL08676780|title=Georgia plans operation to free detained soldiers|author=Margarita Antidze|work=Reuters|date=8 липня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20150924134130/http://www.reuters.com/article/2008/07/08/idUSL08676780|archive-date=24 вересня 2015|url-status=live}}</ref> 8 липня над Південною Осетією пролетіли чотири літаки ВПС Росії.<ref name="prevent">{{cite news|url=http://www.messenger.com.ge/issues/1646_july_11_2008/1646_russia_overflights.html|title=Russia says it sent warplanes over South Ossetia to 'prevent bloodshed'|author=Mikheil Svanidze|work=The Messenger|date=11 липня 2008|access-date=29 вересня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20080813005203/http://www.messenger.com.ge/issues/1646_july_11_2008/1646_russia_overflights.html|archive-date=13 серпня 2008|url-status=live}}</ref> Запланований візит Кондолізи Райс, держсекретаря США, до Грузії на наступний день майже збігся з часом польоту.<ref name="bbc_20080710">{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7500584.stm|work=BBC News|title=Russia admits Georgia overflights|date=10 липня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190228035350/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7500584.stm|archive-date=28 лютого 2019|url-status=live}}</ref> Грузія викликала свого посла в Росії після того, як Росія визнала, що її літаки летіли в повітряному просторі Грузії, щоб «дати гарячим головам у Тбілісі охолонути».<ref name="prevent" /> Це був перший раз у 2000-х роках, коли Росія зізналася в обльоті Грузії.<ref name="first_time">{{cite web|url=https://www.reuters.com/article/us-georgia-nato-idUSL1558811120080715|title=Overflights question Russia's Georgia role: NATO|work=Reuters|date=15 липня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20150924134151/http://www.reuters.com/article/2008/07/15/us-georgia-nato-idUSL1558811120080715|archive-date=24 вересня 2015|url-status=live}}</ref>

15 липня Сполучені Штати і Росія розпочали дві паралельні військові навчання на Кавказі, хоча Росія заперечувала, що ідентичний час був навмисним.<ref>{{cite news|url=http://www.canada.com/topics/news/world/story.html?id=8ab9fc6b-b294-4b22-8a02-759e1f6ccab2|title=Russia, U.S. hold war games on opposite sides of Caucasus: officials|agency=Agence France-Presse|publisher=Canada.com|date=15 липня 2008|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20150226161047/http://www.canada.com/topics/news/world/story.html?id=8ab9fc6b-b294-4b22-8a02-759e1f6ccab2|archive-date=26 лютого 2015}}</ref> Спільні американо-грузинські навчання отримали назву «Негайне реагування 2008», у них також брали участь військовослужбовці з України, Азербайджану та Вірменії. У навчаннях, які завершилися 31 липня, взяли участь 1630 військовослужбовців, у тому числі 1000 американських військовослужбовців.<ref>{{cite web|url=http://georgiandaily.com/index.php?option=com_content&task=view&id=4981&Itemid=65|title=International Large-Scale Military Exercise 'Immediate Response 2008'|author=Tea Kerdzevadze|work=Georgian Daily|date=1 серпня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20080813012930/http://georgiandaily.com/index.php?option=com_content&task=view&id=4981&Itemid=65|archive-date=13 серпня 2008}}</ref> Головною точкою спільних навчань були дії по боротьбі з повстанцями. Грузинська бригада була підготовлена для служби в Іраку.<ref name="herspring">{{cite web|url=https://www.nytimes.com/2008/08/17/world/europe/17military.html|title=Russians Melded Old-School Blitz With Modern Military Tactics|date=16 серпня 2008|last=Shanker|first=Thom|work=The New York Times|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190305052428/https://www.nytimes.com/2008/08/17/world/europe/17military.html|archive-date=5 березня 2019|url-status=live}}</ref> Російські навчання отримали назву «Кавказ 2008» і в них брали участь підрозділи Північно-Кавказького військового округу, в тому числі 58-а армія. Навчання включало навчання на допомогу миротворчим силам, які дислокуються в Абхазії та Південній Осетії.<ref>{{cite news|url=http://en.rian.ru/russia/20080716/114129465.html|title=Russian paratroopers arrive in North Caucasus for combat drills|agency=[[RIA Novosti]]|date=16 липня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20080727045253/http://en.rian.ru/russia/20080716/114129465.html|archive-date=27 липня 2008|url-status=live}}</ref> Під час навчань вийшла брошура «Солдат! Знай свого ймовірного ворога!» був поширений серед російських солдатів. У брошурі описувалися збройні сили Грузії.<ref>{{cite book
|url=https://books.google.com/books?id=J4ta_TjGYBAC
|title=The Guns of August 2008: Russia's War in Georgia
|year=2009
|publisher=M.E. Sharpe
|page=71
|isbn=978-0-7656-2942-5
|editor1=Svante E. Cornell
|editor2=S. Frederick Starr
|access-date=12 жовтня 2015
|archive-url=https://web.archive.org/web/20160502224257/https://books.google.com/books?id=J4ta_TjGYBAC
|archive-date=2 травня 2016
|url-status=live
}}</ref> Російські війська залишилися біля кордону з Грузією після завершення навчань 2 серпня, замість того, щоб повернутися до своїх казарм.<ref name="isdp" /> Пізніше Дейл Херспрінг, експерт з російських військових справ з Університету штату Канзас, описав російські навчання як «саме те, що вони виконали в Джорджії всього кілька тижнів потому […] як повну генеральну репетицію».<ref name="herspring" />

== Військові дії ==

=== Початок конфлікту ===
[[Файл:Tbilisi-2008-08-08.jpg|міні|праворуч|300пкс|Акції протесту перед посольством Росії у Тбілісі.]]О 8:00 1 серпня на дорозі поблизу Цхінвалі спрацював саморобний вибуховий пристрій і влучив у вантажівку грузинської поліції, поранивши п'ятьох офіцерів грузинської поліції. У відповідь грузинські снайпери обстріляли позиції південної Осетії, вбили чотирьох осетинів і семеро поранили. Згідно з більшістю повідомлень, відповідальність за підрив вибуху, який ознаменував початок бойових дій, були південні осетини.<ref name="first_act">{{cite web|url=http://www.ft.com/cms/s/0/af25400a-739d-11dd-8a66-0000779fd18c,dwp_uuid=f2b40164-cfea-11dc-9309-0000779fd2ac.html|title=Countdown in the Caucasus: Seven days that brought Russia and Georgia to war|work=[[Financial Times]]|date=26 серпня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20080920023223/http://www.ft.com/cms/s/0/af25400a-739d-11dd-8a66-0000779fd18c,dwp_uuid=f2b40164-cfea-11dc-9309-0000779fd2ac.html|archive-date=20 вересня 2008}}</ref>

1 серпня південноосетинські сепаратисти почали інтенсивно обстрілювати грузинські села. Це змусило грузинських миротворців та військовослужбовців у цьому районі відкрити вогонь у відповідь.<ref name="shelling2">{{cite web|url=http://www.rferl.org/content/Is_The_Clock_Ticking_For_Saakashvili/1199512.html|publisher=[[Radio Free Europe/Radio Liberty]]|author=Brian Whitmore|title=Is The Clock Ticking For Saakashvili?'|date=12 вересня 2008|access-date=27 лютого 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140903102314/http://www.rferl.org/content/Is_The_Clock_Ticking_For_Saakashvili/1199512.html|archive-date=3 вересня 2014|url-status=live}}</ref><ref name="feud2">{{cite web|url=https://online.wsj.com/articles/SB121884450978145997|title=Smoldering Feud, Then War|author1=Marc Champion|author2=Andrew Osborn|work=The Wall Street Journal|date=16 серпня 2008}}</ref><ref name="orlov2">{{cite web|url=https://www.theguardian.com/world/2008/nov/19/georgia-russia-eu-media-inquiry|title=Georgia calls on EU for independent inquiry into war|author=Luke Harding|work=The Guardian|date=19 листопада 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20170913101015/https://www.theguardian.com/world/2008/nov/19/georgia-russia-eu-media-inquiry|archive-date=13 вересня 2017|url-status=live}}</ref><ref name="parl2">{{cite web|url=http://www.parl.gc.ca/Content/LOP/ResearchPublications/prb0836-e.htm|title=The Conflict Between Russia and Georgia|author=Jean-Rodrigue Paré|publisher=Parliament of Canada|date=13 лютого 2009|access-date=19 вересня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20160102030749/http://www.parl.gc.ca/Content/LOP/ResearchPublications/prb0836-e.htm|archive-date=2 січня 2016|url-status=dead}}</ref>{{sfn|Chifu|2009|p=53}}{{sfn|Laaneots|2016|p=35}} У ніч з 1 на 2 серпня відбувся обмін гранатами та мінометами. Всього осетинів загинуло шість, а поранених тепер п'ятнадцять, серед них декілька цивільних; грузинські втрати&nbsp;— шість поранених мирних жителів і один поранений поліцейський. За даними місії ОБСЄ, цей інцидент став найгіршим спалахом насильства з 2004 року. 2–3 і знову 3–4 серпня стрілянина відновилася вночі. Угода про припинення вогню 1992 року була порушена артилерійськими обстрілами осетин.<ref name="kulakhmetov2">{{cite web|url=http://www.rferl.org/content/Eyewitness_Accounts_Confirm_Shelling_Of_Georgian_Villages/1349256.html|title=Eyewitness Accounts Confirm Shelling Of Georgian Villages|author1=Eka Tsamalashvili|author2=Brian Whitmore|publisher=Radio Free Europe / Radio Liberty|date=14 листопада 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20160923030919/http://www.rferl.org/content/Eyewitness_Accounts_Confirm_Shelling_Of_Georgian_Villages/1349256.html|archive-date=23 вересня 2016|url-status=live}}</ref><ref name="Karlsson2">{{cite web|url=http://www.fhs.se/Documents/Externwebben/forskning/Forskningsprojekt/Statsvet/Forbe/US-RussianRelationsKarlsson160912Def.pdf|title=Competing Powers: U.S.-Russian Relations, 2006–2016|author=Håkan Karlsson|publisher=Swedish Defence University|date=12 вересня 2016|page=50|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20170122135733/http://www.fhs.se/Documents/Externwebben/forskning/Forskningsprojekt/Statsvet/Forbe/US-RussianRelationsKarlsson160912Def.pdf|archive-date=22 січня 2017}}</ref>

3 серпня заступник міністра оборони Росії Микола Панков провів конфіденційну зустріч із сепаратистською владою в Цхінвалі. Того ж дня почалася евакуація осетинських жінок і дітей до Росії.<ref name="isdp2">{{cite web|url=http://www.silkroadstudies.org/new/docs/silkroadpapers/0808Georgia-PP.pdf|author1=Svante E. Cornell|author2=Johanna Popjanevski|author3=Niklas Nilsson|title=Russia's War in Georgia: Causes and Implications for Georgia and the World|publisher=Central Asia-Caucasus Institute & Silk Road Studies Program|date=August 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20130530231829/http://www.silkroadstudies.org/new/docs/silkroadpapers/0808Georgia-PP.pdf|archive-date=30 травня 2013|url-status=dead}}</ref> За словами дослідника Андрія Ілларіонова, південноосетинські сепаратисти евакуювали понад 20 тисяч мирних жителів, що становило понад 90 відсотків мирного населення майбутньої зони бойових дій. 4 серпня «президент» Південної Осетії Едуард Кокойти заявив, що близько 300 добровольців прибули з Північної Осетії для боротьби з грузинами, а ще тисячі очікуються з Північного Кавказу.<ref>{{cite web|url=http://lenta.ru/news/2008/08/04/volunteers/|title=ru:В Цхинвали прибыли 300 добровольцев из Северной Осетии|publisher=Lenta.ru|date=4 серпня 2008|language=ru|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20160308063314/https://lenta.ru/news/2008/08/04/volunteers/|archive-date=8 березня 2016|url-status=live}}</ref> 5 серпня представник президента Південної Осетії в Москві Дмитро Медоєв заявив, що Південна Осетія розпочне «рейкову війну» проти Грузії. Зруйнувати село Нулі наказав міністр внутрішніх справ Південної Осетії Міндзаєв. Влада Грузії організувала екскурсію для дипломатів і журналістів, щоб продемонструвати збитки, ймовірно, завдані сепаратистами. Того дня посол Росії за особливими особами Юрій Попов заявив, що його країна буде залучена до конфлікту на боці Південної Осетії.<ref>{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7543099.stm|title=Russia vows to defend S Ossetia|work=BBC News|date=5 серпня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190228040854/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7543099.stm|archive-date=28 лютого 2019|url-status=live}}</ref> Близько 50 російських журналістів приїхали до Цхнівалі, щоб дізнатися, «що сталося». Проурядова російська газета 6 серпня повідомила: «Донські козаки готуються до бою в Південній Осетії».<ref name="malek2">{{cite journal|author=Martin Malek|date=March 2009|title=Georgia & Russia: The 'Unknown' Prelude to the 'Five Day War'|url=http://www.isn.ethz.ch/Digital-Library/Publications/Detail/?ots591=0c54e3b3-1e9c-be1e-2c24-a6a8c7060233&lng=en&id=103195|journal=[[Caucasian Review of International Affairs]]|volume=3|issue=2|pages=227–232|archive-url=https://web.archive.org/web/20140615135321/http://www.isn.ethz.ch/Digital-Library/Publications/Detail/?ots591=0c54e3b3-1e9c-be1e-2c24-a6a8c7060233&lng=en&id=103195|archive-date=15 червня 2014|access-date=15 червня 2014|url-status=live}}</ref><ref>{{cite news|url=http://www.ng.ru/regions/2008-08-06/1_kazaki.html|title=ru:Шашки наголо|language=ru|author=Maria Bogdarenko|newspaper=Nezavisimaya Gazeta|date=6 серпня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20090530090954/http://www.ng.ru/regions/2008-08-06/1_kazaki.html|archive-date=30 травня 2009|url-status=dead}}</ref> «Независимая газета» повідомила, що 6 серпня російські військові розгортаються на кордоні з Грузією і що «безсумнівно, що Росія таким чином демонструє рішучість захистити своїх громадян у Південній Осетії. До тих пір, поки не буде проведена операція із забезпечення миру».<ref name="Perevozkina">{{cite news|url=http://www.ng.ru/politics/2008-08-08/1_war.html|title=ru:Это не конфликт, это – война|author=Marina Perevozkina|newspaper=Nezavisimaya Gazeta|date=8 серпня 2008|language=ru|access-date=9 вересня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20080909072407/http://www.ng.ru/politics/2008-08-08/1_war.html|archive-date=9 вересня 2008|url-status=live}}</ref> Увечері 6 серпня спроба Саакашвілі зв'язатися з президентом Росії щодо конфлікту була стримана МЗС Росії, яке заявило: «час президентських переговорів ще не настав».

[[7 серпня]] президент Саакашвілі виступив по телебаченню із заявою стосовно протистояння навколо Цхінвалі, обіцяв автономію Осетії, амністію учасникам боїв та проголосив одностороннє припинення вогню. Попри це, вночі продовжилися обстріли грузинських сіл, що призвело до повномасштабного [[наступ]]у грузинських сил на позиції сепаратистів, що було охарактеризоване як спроба «відновити конституційний лад на частині території Грузії».<ref>{{Cite web |url=http://novynar.com.ua/world/34135 |title=Грузія оголосила про початок війни з Південною Осетією |accessdate=9 серпня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20081202091153/http://novynar.com.ua/world/34135 |archivedate=2 грудня 2008 |deadurl=yes }}</ref> О 23:00 того ж дня «президент» Південної Осетії [[Едуард Кокойти]] заявив про початок штурму Цхінвалі грузинською стороною. Від 00:30 восьмого серпня до 17:30 дев'ятого серпня Цхінвалі обстрілювали 18 реактивних систем залпового вогню «Град». У проміжках між [[ракетний удар|ракетними ударами]] у місто з боків с. Хетагурово та с. Ергнеті заходили підрозділи Горійської танкової бригади, 2-ї, 3-ї, 4-ї піхотних бригад Міністерства оборони Грузії, з боку с. Тамарашені&nbsp;— спецназ Міністерства внутрішніх справ Грузії. За словами грузинських високопосадовців, рішення атакувати Цхінвалі було прийнято тільки тоді, коли [[Колона військова|колона]] російської військової техніки почала заходити у Південну Осетію через [[Рокський тунель]].<ref>{{Cite web |url=http://maidan.org.ua/static/news/2007/1218543889.html |title=Саакашвілі не давав приводу для початку бойових дій |accessdate=21 серпня 2008 |archive-date=21 серпня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080821024708/http://maidan.org.ua/static/news/2007/1218543889.html }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://maidan.org.ua/static/news/2007/1219242475.html |title=Росія не залишила Грузії вибору |accessdate=21 серпня 2008 |archive-date=14 вересня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080914123529/http://maidan.org.ua/static/news/2007/1219242475.html }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://pravda.com.ua/news/2008/8/20/80141.htm |title=Володимир Горбач. Провокація — Прострація — Окупація |accessdate=21 серпня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080822213555/http://www.pravda.com.ua/news/2008/8/20/80141.htm |archivedate=22 серпня 2008 |deadurl=yes }}</ref> «Почався штурм Цхінвалі»,&nbsp;— сказав він по телефону близько 23:00 (за київським часом). «Цхінвалі обстрілюється з установок Град, гаубиць і великокаліберних мінометів»,&nbsp;— заявив Кокойти.<ref>[http://ua.korrespondent.net/world/547055 Кокойти: Розпочато штурм Цхінвалі]</ref> О 4:45 ранку [[8 серпня]] міністр уряду Грузії [[Тимурі Якобашвілі]] заявив, що грузинські війська контролювали значні території регіону і майже вибили сепаратистів із столиці автономії.<ref>[http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/story/2008/08/080807_georgia_ob.shtml BBC Ukrainian: Грузія пропонує бунтівникам перемир'я]</ref><ref>{{Cite web |url=http://novynar.com.ua/world/34153 |title=Саакашвілі віддав наказ про повну мобілізацію резервістів |accessdate=9 серпня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080922131758/http://novynar.com.ua/world/34153 |archivedate=22 вересня 2008 |deadurl=yes }}</ref> Цього ж дня грузинський бригадний генерал [[Мамука Курашвілі]] озвучив позицію грузинської сторони «зачистити Цхінвалі від кримінальних елементів».

=== Пряме військове втручання Росії ===
[[8 серпня]] [[2008]]&nbsp;року [[прем'єр-міністр]] Росії [[Володимир Путін]], а пізніше і президент [[Медведєв Дмитро Анатолійович|Дмитро Медвєдєв]] засудили вторгнення Грузії в Південну Осетію. Вже о 10 годині ранку за місцевим часом того ж дня російські літаки почали атаки на грузинські позиції біля міст Цхінвалі та [[Горі]]. Втім ще вранці 7 серпня Росія почала перекидати свої війська до Південної Осетії<ref>{{Cite web |url=http://www.permnews.ru/story.asp?kt=2912&n=453 |title=…мы там с 7 августа. Ну, вся наша 58-я армия… |accessdate=28 вересня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080818072949/http://www.permnews.ru/story.asp?kt=2912&n=453 |archivedate=18 серпня 2008 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=https://www.eurointegration.com.ua/experts/2018/08/7/7085338/ |title=День кремлівської пропаганди: чому російсько-грузинська війна почалася 7, а не 8 серпня |accessdate=07 серпня 2022 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210416144226/https://www.eurointegration.com.ua/experts/2018/08/7/7085338/ |archivedate=2021-04-16 |deadurl=no }}</ref>.

Грузія в односторонньому порядку припинила [[наступ]], аби дати можливість цивільному населенню залишити зону військових дій{{fact}}. У свою чергу уряд Південної Осетії заявив про загибель 1400 осіб, переважно цивільного населення регіону. Тим часом до Південної Осетії вводилися регулярні війська [[Росія|Російської Федерації]] загальною кількістю близько 150 танків та іншої техніки. До кінця 8 серпня російські війська та осетинські загони контролювали великі частини Цхінвалі, а російська авіація продовжувала бомбардувати [[Бази військові|військові бази]] поблизу [[Тбілісі]] та знищувати грузинські літаки. Також відбулися безпосередні зіткнення між російськими та грузинськими військами в районі військових дій навколо Цхінвалі.<ref>[http://ua.korrespondent.net/world/547700 Російські танки ввійшли у Цхінвалі: Грузія погрожує Росії війною]</ref><ref>[http://ua.korrespondent.net/world/547722 Російська авіація завдала удару по військовій базі поблизу Тбілісі]</ref>

=== Ескалація конфлікту ===
[[Файл:Tskhinval after Georgian attack4.jpg|250px|thumb||Постраждалі будинки у [[Цхінвалі]].]]У ніч з 8 на 9 серпня та зранку тривали бої між грузинськими та російськими військами навколо столиці Цхінвалі. В той же час надійшли дані про [[бомбардування]] російською авіацією грузинського порту [[Поті]] на [[Чорне море|чорноморському]] узбережжі країни. Бомбардуванню також піддавалися військові бази у різних містах Грузії, зокрема у м. Горі були розбомблені житлові будинки, де загинуло близько 60 мирних жителів. Також на підсилення російських військ до Південної Осетії почали прибувати [[Повітряно-десантні війська Російської Федерації|десантні]] підрозділи та загони [[Війська спеціального призначення|спецназу]], зокрема формування [[76-та десантно-штурмова дивізія (РФ)|76-ї]] та [[98-ма повітряно-десантна дивізія (РФ)|98-ї повітряно-десантних дивізій]]. Вже близько 8 години ранку російська сторона заявила про захоплення Цхінвалі&nbsp;— ця інформація заперечувалася грузинською стороною, яка наполягала на тому, що грузинські війська все ще контролювали частини столиці автономії. Грузія також повідомила про 10 збитих російських літаків, однак Росія визнала втрату тільки двох.<ref>[http://www.bbc.co.uk/ukrainian/inpictures/story/2008/08/080809_georgia_attack_is.shtml BBC Ukrainian: Ґорі в Грузії зазнало ударів російської авіації]</ref><ref>[http://novynar.com.ua/world/34249 До Цхінвалі перекинуті російські десантники]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref> Постфактум Росія визнала втрату шести літаків, три з яких були уражені силами російської ППО<ref>{{Cite web |url=http://lenta.ru/news/2009/07/08/planes/ |title=Российский журнал уточнил количество сбитых над Грузией самолетов ВВС России |accessdate=9 липня 2009 |archive-date=28 жовтня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20111028151346/http://lenta.ru/news/2009/07/08/planes/ }}</ref>: три штурмовики Су-25, бомбардувальник Ту-22М3 і два фронтових бомбардувальники Су-24М.

Основна битва в перші дні розгорнулася за повітря Грузії. Система ППО Грузії чинила запеклий опір російським літакам&nbsp;— і вона ж служила головною метою повітряних ударів. Після того, як російській авіації вдалося знищити основні радари<ref>[http://life.ru/video/4978 Уничтожен радар в Грузии] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090604160347/http://life.ru/video/4978 |date=4 червня 2009 }} 11.8.2008</ref> і протиповітряні оборонні комплекси грузин, і вона цілком оволоділа небом над Грузією, організований збройний опір вторгненню фактично припинився. Російські військові підрозділи без спротиву висунулися на визначені для себе рубежі. Грузинське командування відвело свої частини і стало готуватися до оборони Тбілісі.

Ескалація конфлікту перекинулася на інший сепаратистський регіон, [[Абхазія|Абхазію]], де загони невизнаної республіки та російські найманці (в російській пресі&nbsp;— «добровольці») почали атаки на грузинські позиції у [[Кодорська ущелина|Кодорській ущелині]]. У той самий день за поданням президента Саакашвілі грузинський [[парламент]] схвалив постанову про «стан війни» в Грузії (фактично було оголошено [[воєнний стан]] вдргуге після Другої світової війни) на період 15 днів. Президент Грузії також запропонував припинення вогню між сторонами та відвід військ, однак ця пропозиція була відхилена Росією, яка наполягала на виводі грузинських військ з Південної Осетії як передумови для припинення вогню. [[Рада Безпеки ООН|Раді Безпеки ООН]] також не вдалося прийняти рішення щодо вирішення цього конфлікту, а Росія заявила, що проводить «операцію із примушення Грузії до миру».<ref>[https://ua.korrespondent.net/world/548681-abhaziya-rozpochala-operaciyu-z-vitisnennya-gruzin-z-kodorskoyi-ushchelini Абхазія розпочала операцію з витіснення грузин з Кодорської ущелини]</ref><ref>[http://novynar.com.ua/world/34244 Медведєв: Почалася операція із примушення Грузії до миру]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.bbc.co.uk/ukrainian/world/story/2008/08/080809_georgia_russia_sat_is.shtml |title=BBC Ukrainian: Грузія запровадила військовий стан |accessdate=9 серпня 2008 |archive-date=20 липня 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090720021754/http://www.bbc.co.uk/ukrainian/world/story/2008/08/080809_georgia_russia_sat_is.shtml }}</ref>

Ситуація значно погіршилася 11 серпня, коли Росія розширила діапазон своїх атак не тільки на об'єкти у безпосередній близькості від театру бойових дій, але й почала наступ на місто [[Ґорі]] на шляху до Тбілісі та захопила грузинські міста [[Зугдіді]] і [[Сенакі]] на заході країни. Також російські війська захопили центральну трасу, яка сполучає східну та західну Грузію. З наближенням фронту до [[Тбілісі]] в місті почалася паніка і мешканці почали тікати з району бойових дій. Михайло Саакашвілі намагався заспокоїти населення і запевнив, що грузинські війська готові до оборони столиці. Тим часом, Росія повідомила, що не має наміру атакувати Тбілісі.<ref>[http://ua.korrespondent.net/world/550987 Міноборони РФ не планує наступу на Тбілісі. Саакашвілі заспокоює жителів міста]</ref>

=== Участь Чорноморського флоту Росії ===
В конфлікті безпосередню участь взяла група кораблів російського флоту на чолі з флагманом ракетним крейсером «Москва», загін включав великі десантні кораблі «Ямал» і «Саратов», та інші. Морська піхота Чорноморського флоту зайняла головний порт Грузії [[Поті]] і знищили на рейді всі грузинські катери і кораблі, які мали військове маркування, включно з прикордонними, заклавши в них вибухівку.<ref>{{Cite web |url=http://rian.ru/defense_safety/20080928/151661973.html |title=ВМС Грузии были уничтожены в Поти спецназом ЧФ |accessdate=28 вересня 2008 |archive-date=29 вересня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080929073911/http://www.rian.ru/defense_safety/20080928/151661973.html }}</ref>

Ще 10 серпня Україна застерігала російську сторону від участі кораблів Чорноморського флоту РФ в конфлікті навколо Південної Осетії. Заява [[МЗС України]] наголошувала «З метою запобігання виникненню обставин, при яких Україна може бути втягнута в збройний конфлікт і військові дії через участь в них військових формувань ЧФ РФ, який тимчасово базується на території України, українська сторона залишає за собою право, згідно з нормами міжнародного права і законодавства України, заборонити повернення на територію України до вирішення конфлікту кораблів і суден, які можуть взяти участь у вищезгаданих діях»<ref>{{Cite web |url=http://tsn.ua/ukrayina/ukrayina-zaklikaye-rosiyu-domovitisya-pro-uchast-yiyi-flotu-u-viini.html |title=ТСН: Роль України у вирішенні конфлікту |accessdate=28 вересня 2008 |archive-date=6 червня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150606020558/http://tsn.ua/ukrayina/ukrayina-zaklikaye-rosiyu-domovitisya-pro-uchast-yiyi-flotu-u-viini.html }}</ref>. Проте українська сторона згодом визнала, що міждержавні угоди, які регламентують перебування російського флоту в Україні, не містять обмеження на військове застосування флоту<ref>[http://www.interfax.com.ua/ua/news/main-news/158939/ Угоди не передбачають обмеження дій ЧФ РФ за межами України&nbsp;— в. о. глави Мін'юсту України]</ref>.

== Угода про припинення вогню ==
[[Файл:Medvedev-Sarkozy.jpg|thumb|Прес-конференція Медведєва і Саркозі після переговорів щодо шестипунктового плану перемир'я]]
10 серпня грузинські війська заявили про відвід військ з Цхінвалі і про одностороннє припинення вогню. [[Михеїл Саакашвілі]] підписав план перемир'я, запропонований [[ЄС|Євросоюзом]], ініціативу взяла на себе головуюча в ЄС [[Франція]]. Домовленості домігся у Тбілісі французький міністр закордонних справ [[Бернар Кушнер]], який, пізніше відвідав Москву і мав перемови з російським президентом Медвєдєвим.<ref>[http://www.bbc.co.uk/ukrainian/world/story/2008/08/080811_georgia_attacks_is.shtml BBC Ukrainian: Саакашвілі підписав план перемир'я], [[11 серпня]] [[2008]], 12:16 за Києвом</ref>

12 серпня до миротворчого процесу долучився також президент [[Франція|Франції]] [[Ніколя Саркозі]], який запропонував шість пунктів плану з мирного врегулювання. Він також заручився підтримкою президента Грузії та Росії щодо цього плану, згідно з яким, кожна із сторін зобов'язалася:
# остаточно припинити всі воєнні дії;
# забезпечити вільний доступ гуманітарної допомоги;
# повернути [[збройні сили Грузії]] в [[пункт постійної дислокації|місця постійної дислокації]];
# повернути збройні сили РФ на лінію, що передувала початку бойових дій, а до створення міжнародних механізмів, прийняття російськими миротворцями додаткових заходів безпеки;
# розпочати міжнародне обговорення питання майбутнього статусу Південної Осетії й Абхазії, а також шляхів забезпечення їхньої безпеки.<ref name="Korr2">[http://ua.korrespondent.net/world/556955 Російські ЗМІ: у Цхінвалі пошкоджено 20&nbsp;% будівель]</ref>

У попередньому плані був пункт про міжнародне обговорення майбутнього статусу невизнаних республік, проте, за проханням Грузії він був дещо змінений. Ця угода отримала назву «план Саркозі», в Росії її назвали «план Медведєва-Саркозі». Москва не вступала в прямий переговорний процес з Тбілісі, бо там обрали шлях ігнорування Михайла Саакашвілі. Всі перемовини фактично проводилися за посередництва французької сторони.

=== Окупація грузинських територій ===
11 серпня президент Медведєв заявив «Значна частина операції з примушення Грузії до миру завершена». В російській пропагандистській термінології вторгнення до Грузії називалося «примушенням до миру». Наступного дня прем'єр Путін скоригував заяву президента, зазначивши, що «Росія доведе свою миротворчу місію до логічного завершення»<ref>{{Cite web |url=http://www.rg.ru/2008/08/12/putin-osetia.html |title=РГ: Справиться с катастрофой |accessdate=28 вересня 2008 |archive-date=10 вересня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080910054114/http://www.rg.ru/2008/08/12/putin-osetia.html }}</ref>.

Незважаючи на підписані 12 серпня угоди, російські війська стали активно просуватися вглиб грузинської території. Зокрема, були зайняті міста Горі, Сенакі, Поті, перерізана дорога, що сполучає західну і східну Грузію. На дорогах були встановлені блок-пости. Росія в конфлікті задіяла серйозні стратегічні озброєння, зокрема військові завдання виконував [[бомбардувальник]] [[Ту-22]], через Рокський тунель була доставлена [[Точка (тактичний ракетний комплекс)|ракетна система «Точка-У»]]. На стокілометровій ділянці дороги між Тбілісі і Горі 16-17 серпня спостерігалося пересування в бік грузинської столиці [[Колона військова|колони важкої техніки]]: «Урали» з піхотою і [[БМ-21 «Град»|установками «Град»]], [[САУ]], танки і БМП.<ref>{{Cite web |url=http://www.stringer.ru/publication.mhtml?Part=50&PubID=9811 |title=58-я маневрирует вокруг Тбилиси |accessdate=28 вересня 2008 |archive-date=12 вересня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080912054646/http://www.stringer.ru/publication.mhtml?Part=50&PubID=9811 }}</ref> Заступник голови Генштабу РФ генерал Ноговіцин 17 серпня сказав на прес-конференції, що росіяни спостерігають як грузинські війська концентруються навколо Тбілісі<ref>{{Cite web |url=http://www.rg.ru/2008/08/18/mirotvorcy.html |title=РГ: Российские войска взяли под охрану социальные объекты |accessdate=28 вересня 2008 |archive-date=7 вересня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080907073621/http://www.rg.ru/2008/08/18/mirotvorcy.html }}</ref>.

[[16 серпня]] був підірваний залізничний міст в селі Гракалі. Ця магістраль не тільки сполучає схід і захід Грузії, але і є єдиним зв'язком з світом для сусідньої Вірменії. Вибухом знищений цілий проліт моста: бетонна опора звалилася, рейки вигнулися дугою. Російські війська потопили грузинські кораблі в порту Поті, знищили цивільну РЛС на горі Махата у Тбілісі і горійську військову базу, узяли під охорону об'єкти Інгурської ГЕС. Свої дії росіяни пояснювали необхідністю ''«створити силами миротворців зону безпеки»'' довкола Південної Осетії та Абхазії.

Пізніше в інтерв'ю<ref>{{Cite web |url=http://www.newsweek.com/id/161170 |title=Lech Kaczynski: How The West Got Georgia Wrong |accessdate=29 вересня 2008 |archive-date=2 грудня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20081202005141/http://www.newsweek.com/id/161170 }}</ref> [[Newsweek]] президент Польщі [[Лех Качинський]] заявив, що під час конфлікту росіяни хотіли змістити грузинський уряд. За словами Качиньського, тільки його втручання і «втручання президентів Литви, Латвії і Естонії, а також деяку участь Сполучених Штатів примусило втрутитися [[НАТО]] і&nbsp;— з найменшим бажанням&nbsp;— [[Європейський союз]], не дозволили російським зайти так далеко».

[[26 серпня]] [[Росія]] визнала незалежність [[Абхазія|Абхазії]] та [[Південна Осетія|Південної Осетії]], відповідний указ видав президент [[Дмитро Медведєв]]. Водночас російські війська залишалися на території Грузії. План Саркозі [[де-факто]] не виконувався Росією.

=== Нова подорож Саркозі до Москви ===
[[8 вересня]] Ніколя Саркозі був змушений знову приїхати до Москви, яка ігнорувала підписану угоду і своїми діями фактично творила нову реальність. Попри своє засудження дій Москви, Європа виявилася неготовою до жорсткого протистояння, і Саркозі врятував угоду свого імені вже під диктовку Кремля, бо території Південної Осетії і Абхазії де-факто вилучалися з тексту раніше підписаних документів.

Нові умови проголошували: «Через тиждень будуть зняті блокпости між Сенакі і Поті. Через місяць&nbsp;— повне виведення російських військ з грузинської території поза Південною Осетією і Абхазією. 1 жовтня в зоні грузино-південноосетинського конфлікту будуть розміщені 200 спостерігачів ЄС, потім їх число може бути збільшене»<ref>{{Cite web |url=http://www.newsru.ua/world/08sep2008/sarkomedw.html |title=Росія виведе війська з Грузії, проте не змінить рішення про визнання Південної Осетії і Абхазії |accessdate=28 вересня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110821070010/http://www.newsru.ua/world/08sep2008/sarkomedw.html |archivedate=21 серпня 2011 |deadurl=yes }}</ref>. [[15 жовтня]] 2008 року в Женеві повинні початися міжнародні дискусії з приводу Південній Осетії і Абхазії. Французький президент ще раз заявив, що ЄС засуджує одностороннє визнання незалежности Південної Осетії і Абхазії. «Не Росії вирішувати, якими повинні бути межі Грузії»,&nbsp;— сказав президент Франції.

В інтерв'ю<ref>[http://www.ft.com/cms/s/0/b2a02cd6-82bb-11dd-a019-000077b07658.html?nclick_check=1 Nato calls EU-Russia pact 'not acceptable']{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref> [[The Financial Times]] [[генеральний секретар НАТО]] [[Яап де Хооп Схеффер]] назвав «неприйнятною» цю угоду між керівництвом Європейського Союзу і Росії, бо переглянута угода передбачає дуже великі поступки Росії. Зокрема, генсек НАТО виступив проти присутности російських військ в Абхазії і Південній Осетії&nbsp;— таким чином було прямо порушено попередню угоду президента Саркозі з шести пунктів, яка передбачала повернення до [[статус-кво]], що мав місце до початку конфлікту. «Перебування російських сил в Південній Осетії і Абхазії неприйнятне».

== Дислокація російських військ у Абхазії та Південній Осетії ==
[[Файл:Российские военные базы в Цхинвальском Регионе Грузии.svg|міні|Російські військові бази в Цхінвальському Регіоні Грузії]]
На території Абхазії та Південної Осетії перебуватимуть не миротворчі сили РФ, а регулярні війська, заявив міністр закордонних справ Росії [[Лавров Сергій Вікторович|Сергій Лавров]]. Міністр оборони РФ [[Анатолій Сердюков]] повідомив, що у кожній республіці перебуватимуть по 3800 військовослужбовців<ref>[http://ictv.ua/ukr/news_world.php?news_id=118091 На території Абхазії та Південної Осетії перебуватимуть регулярні війська Росії]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. [[26 серпня]] Росія визнала незалежність Південної Осетії та Абхазії і незабаром встановила дипломатичні відносини з цими республіками та погодила з ними проєкти договорів про дружбу, співробітництво й взаємну допомогу.

[[13 вересня]] російські формування залишили головний порт Грузії місто [[Поті]] і лінію Поті-Сенакі<ref>[http://ua.pravda.com.ua/news/2008/9/15/81262.htm УП: Росія вивела війська з Грузії]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. [[8 жовтня]] [[Росія]] вивела війська з самовільно встановленої «буферної зони безпеки» поблизу [[Південна Осетія|Південної Осетії]].<ref>[http://www.24tv.com.ua/world/2008-10-08/14186.htm 24tv: Поїхали!]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref> Того ж дня Росія заявила про «достроковий вивід військ». Проте в своїй заяві<ref>{{Cite web |url=http://podrobnosti.ua/power/security/2008/10/10/560070.html |title=Франция: Россия вывела не все войска из Грузии |accessdate=10 жовтня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20081012020002/http://www.podrobnosti.ua/power/security/2008/10/10/560070.html |archivedate=12 жовтня 2008 |deadurl=yes }}</ref> від [[10 жовтня]] глава [[МЗС Франції]] [[Бернар Кушнер]] стверджує, що Росія вивела не всі війська з Грузії, і вони продовжують займати позиції в Ахалгорському районі.

== Гуманітарна криза ==
[[Файл:Tbilisi-2008-08-10.jpg|міні|праворуч|230пкс|Грузинські біженці з Південної Осетії]]
[[Файл:Humanitarian assistance for Georgia.jpg|thumb|right|200px|Гуманітарна допомога для Грузії]]
{{див. також|Етнічні чистки у Південній Осетії}}
З початком військових дій з'явилася велика кількість [[біженці]]в, які намагалися виїхати з небезпечних регіонів. Так, під час наступу грузинських військ на позиції осетинських сепаратистів у [[Цхінвалі]], велика кількість мирних жителів не мала змоги залишити місто і переховувалася без їжі, води та медичної допомоги. Зокрема, з'явилися звинувачення в тому, що грузинські війська цілеспрямовано обстрілювали з [[Артилерійська система|артилерійських установок]] Цхінвалі та навколишні села, де ще знаходилася значна кількість цивільного населення.<ref>[http://ua.korrespondent.net/world/547809 Південна Осетія оцінила кількість загиблих у тисячі осіб]</ref> [[17 серпня]] заступник міністра регіонального розвитку РФ Володимир Бланк заявив, що кожна десята будівля в Цхінвалі не підлягає відновленню, а 20&nbsp;% отримали пошкодження різної міри.<ref name="Korr2"/> Це спростовує раніші заяви в яких говорилося що столиця автономії опинилася майже повністю зруйнованою. За твердженням осетинської сторони більш як 1600 чоловік загинуло, більшість з них цивільні мешканці регіону. За даними російської слідчої групи знайдені тіла більше 60 осетинських цивільних.<ref>[http://www.ng.ru/politics/2008-08-15/3_Genotsid.html НГ Геноцид «по факту». Следственный комитет утяжелил уголовное дело по Южной Осетии] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140307022647/http://www.ng.ru/politics/2008-08-15/3_Genotsid.html |date=7 березня 2014 }} {{ref-ru}}</ref> За даними російської сторони, яка звинуватила Грузію у [[геноцид]]і, більш як 34 000 біженців з Південної Осетії прибуло до Росії, міжнародні установи стверджують про 10 000 чи 20 000 біженців. В той самий час, [[Human Rights Watch]] заявила, що ситуація в зоні конфлікту навколо Цхінвалі не така, як її описують у [[ЗМІ]], і звинуватила у дезінформації та завищенні кількості жертв.<ref>[http://ua.korrespondent.net/world/551009 Human Rights Watch: Ситуація в зоні конфлікту не така, яку описують деякі ЗМІ]</ref><ref>{{Cite web |url=http://novynar.com.ua/world/34248 |title=Південна Осетія: Число загиблих досягає 1600 осіб |accessdate=12 серпня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170107101210/http://novynar.com.ua/world/34248 |archivedate=7 січня 2017 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.svobodanews.ru/Article/2008/08/11/20080811164619560.html |title=Human Rights Watch в Северной Осетии: «мы в прострации от дезинформации и пропаганды» |accessdate=12 серпня 2008 |archive-date=16 березня 2012 |archive-url=https://www.webcitation.org/66Ct5Y7aw?url=http://www.svobodanews.ru/content/article/460242.html }}</ref>

У свою чергу, Грузія теж звинуватила Росію у цілеспрямованих нападах на цивільні об'єкти, у [[бомбардування|бомбардуванні]] житлових будинків у Горі та [[Поті]] та міжнародного [[аеропорт]]у [[Тбілісі]]. Із загрозою наступу російських військ на столицю з'явилися біженці, які намагалися залишити Тбілісі. Осетинські підрозділи, за твердженням грузинської сторони обстрілювали грузинські села навколо Цхінвалі, що призвело до появи біженців з цих регіонів. У зв'язку з наступом російських військ було майже спустошене місто Горі&nbsp;— більшість мешканців стали біженцями. Очевидці звинувачували південно-осетинських повстанців у кампанії терору щодо мешканців Горі.<ref>[http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/story/2008/08/080813_gori_situation_it.shtml В околицях Горі панує терор&nbsp;— кореспондент Бі-Бі-Сі]</ref> Також лунали звинувачення у провадженні [[етнічна чистка|етнічних чисток]] з обох боків.<ref>[http://ua.korrespondent.net/world/550909 Очевидці: У Тбілісі&nbsp;— паніка. Люди намагаються покинути місто]</ref> «Президент» Південної Осетії Едуард Кокойти взагалі відверто заявив про етнічні чистки та похвалявся знищенням грузинських сіл в автономії; факт етнічних чисток у Південній Осетії був підтверджений міжнародними правозахисними організаціями.<ref>{{Cite web |url=http://www.lenta.ru/news/2008/08/15/refugees/ |title=Мы там практически выровняли все… |accessdate=29 серпня 2008 |archive-date=30 серпня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080830032214/http://lenta.ru/news/2008/08/15/refugees/ }}</ref><ref>[http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/story/2008/08/080829_hrw_georgia_ak.shtml Правозахисники: у Пд. Осетії палили грузинські села]</ref>

За даними [[ООН]] з початку бойових дій в регіоні більш ніж 118 000 людей опинилися біженцями. З них з Південної Осетії 30 000 біженців були доставлені до Північної Осетії, 15 000 евакуювалися до Грузії і більш ніж 70 000 залишили Горі та навколишні села.<ref>{{Cite web |url=http://www.echo.msk.ru/news/534178-echo.html |title=Более 118 тысяч человек были вынуждены покинуть свои дома из-за конфликта в Грузии |accessdate=15 серпня 2008 |archive-date=19 травня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170519200100/http://echo.msk.ru/news/534178-echo.html }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.novayagazeta.ru/data/2008/85/14.html |title=Буферная зона |accessdate=17 листопада 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110823100201/http://www.novayagazeta.ru/data/2008/85/14.html |archivedate=23 серпня 2011 |deadurl=yes }}</ref>

== Інформаційна війна ==
З першого дня протистояння наймасовіші канали розповсюдження інформації, телеканали Росії і Грузії, були змобілізовані для інформаційної підтримки військових дій. Так в Росії, де основні телеканали контролюються державою, фактично був зорганізований безперервний телемарафон, основні гасла якого повторювалися голосом сотні раз на день і весь час були виведені великими буквами на екранах. Цими гаслами були «Геноцид у Південній Осетії» та «Примушення Грузії до миру». Російське суспільство у згоді з владою країни підтримало введення військ у Південну Осетію і бойові дії на грузинській території, такі рішучі дії схвалило понад 70&nbsp;% росіян<ref>{{Cite web |url=http://www.svobodanews.ru/content/Article/475364.html |title=70 % россиян одобрили войну с Грузией, но по разным причинам |accessdate=5 березня 2009 |archive-date=9 лютого 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090209001949/http://www.svobodanews.ru/content/Article/475364.html }}</ref>.

У Грузії, яка інформаційно представила себе як жертву агресії північного сусіда, зросла підтримка президента Михайла Саакашвілі.

=== Кібервійна ===
{{Main|Кібератаки під час російсько-грузинської війни}}

На період війни неабияку роль відігравала об'єктивна інформація, що надходила з місця подій. Російські, грузинські та закордонні ЗМІ по різному висвітлювали інформацію, що надходила з місць подій. Справжня інформаційна війна розгорнулася в інтернеті, ще задовго до початку бойових дій. На території Грузії були відключені російські канали новин, які Грузія звинуватила у веденні інформаційної війни. Також був блокований [[інтернет]]-зв'язок сайтів з доменом «ru». Як і під час протистояння навколо [[Бронзовий солдат|Бронзового солдата]] у [[Естонія|Естонії]], Грузія та її установи також зазнали атак [[хакер]]ів. Зокрема, був атакований сайт [[МЗС Грузії]], де були розміщені фотографії [[Гітлер]]а. Від атак хакерів інші сайти уряду республіки також не працювали. Атаки з Росії на сайти парламенту, уряду та міністерства оборони виявилися дуже організованими та масовими, блокованими виявилися навіть сайти інформаційних агентств Грузії. Хакери Росії поширювали заклик: «Хакери й блогери всіх країн об'єднуйтеся», «Сайти буде заблоковано повністю! Ніхто не зможе читати марення про те, що Росія напала на Грузію». У той самий час, Естонія, яка зазнала подібних нападів, відрядила групу експертів для допомоги Грузії.<ref>{{Cite web |url=http://novynar.com.ua/tech/34417 |title=Російські блогери блокують грузинські сайти |accessdate=16 серпня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080922130903/http://novynar.com.ua/tech/34417 |archivedate=22 вересня 2008 |deadurl=yes }}</ref><ref name="inet">{{Cite web |url=http://novynar.com.ua/tech/34337 |title=Грузинський інтернет став жертвою війни на Кавказі |accessdate=11 серпня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080922132521/http://novynar.com.ua/tech/34337 |archivedate=22 вересня 2008 |deadurl=yes }}</ref><ref>[http://www.bbc.co.uk/ukrainian/indepth/story/2008/08/080814_georgia_internet_bt.shtml Війна в інтернетному просторі]</ref>

Уряд самопроголошеної Республіки Південної Осетії також повідомив про атаки на сайти її державних установ та інформаційні агентства республіки.<ref name="inet"/> Організація «[[Репортери без кордонів]]» засудила ці дії.<ref>{{cite web|url=http://podrobnosti.ua/accidents/warandterror/2008/08/14/547158.html|title=«Репортеры без границ» осудили интернет-войну Грузии и России|publisher=Подробности-ТВ|publication-date=14 серпня 2008|accessdate=2008-08-15|archiveurl=https://www.webcitation.org/66Db0WfH1?url=http://podrobnosti.ua/accidents/warandterror/2008/08/14/547158.html|archivedate=2012-03-17|deadurl=yes}}</ref>

=== Засоби масової інформації ===

У ході конфлікту кожна із сторін намагалася представити у ЗМІ свою версію подій. Зокрема, в Україні, на думку фахівців, Росія програла інформаційну війну в інтернеті, де була різноманітна інформація з різних джерел. Понад чверть українських користувачів інтернету поділяли позицію Росії у конфлікті, тоді як більшість, навіть у російськомовних регіонах, підтримувала позицію Грузії. Дещо інша картина спостерігалася у телевізійному ефірі, де більшість засуджували напад Грузії на Південну Осетію. Водночас відзначено брак обізнаности та збалансованости репортажів на українських телеканалах і в пресі, де понад половину джерел становили російські ресурси.<ref>{{Cite web |url=http://val.ua/politics/ukraine/192614.html |title=Україна: Росія програла інформаційну війну в Інтернеті, і виграла її на телеекрані |accessdate=16 серпня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160305114609/http://val.ua/politics/ukraine/192614.html |archivedate=5 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://novynar.com.ua/politics/34777 |title=Дослідження: Україна програла інформаційну війну Росії в освітленні конфлікту в Грузії |accessdate=16 серпня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110823142338/http://novynar.com.ua/politics/34777 |archivedate=23 серпня 2011 |deadurl=yes }}</ref>

Ставлення до конфлікту поляризувалося як в Україні, так і за кордоном. Із беззастережним осудом агресії виступила Грузія, її позицію підтримала низка українських політиків і міжнародних організацій, які назвали дії Росії агресією проти суверенної Грузії. Військовою агресією назвали дії Росії численні західні політики, зокрема [[віце-президент США]] [[Дік Чейні]] та президент Литви Адамкус та інші.<ref>[http://ua.glavred.info/archive/2008/08/08/215844-15.html Офіційна заява МЗС Грузії]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.harmony.com.ua/news_ua.php?id=5555 |title=ВО «Свобода» |accessdate=21 вересня 2008 |archive-date=7 травня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150507115211/http://www.harmony.com.ua/news_ua.php?id=5555 }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=5561 |title=УРП «Собор» |accessdate=21 вересня 2008 |archive-date=7 травня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150507171612/http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=5561 }}</ref><ref>[http://www.president.lt/ru/news.full/1665 Заява президента Литви В.Адамкуса]</ref> У той самий час із підтримкою дій Росії виступили деякі міжнародні та українські політики. Зокрема агресією Грузії проти Південної Осетії назвали ці події голова [[КПУ]] [[Симоненко Петро Миколайович|Симоненко]]. Таке ж ставлення до конфлікту у своєму зверненні розповсюдила Верховна Рада Кримської Автономії та закликала Київ визнати Абхазію та Пв. Осетію. З осудом дій Грузії у конфлікті виступив і голова Генеральної Асамблеї ООН Мігель Брокман.<ref>{{Cite web |url=http://ua.korrespondent.net/worldabus/572793 |title=NYT: Фатальна для Грузії невизначеність НАТО |accessdate=23 вересня 2008 |archive-date=6 вересня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080906000001/http://ua.korrespondent.net/worldabus/572793 }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://novynar.com.ua/politics/35551 |title=Симоненко закликає визнати незалежність Південної Осетії |accessdate=23 вересня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20161127023520/http://novynar.com.ua/politics/35551 |archivedate=27 листопада 2016 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://novynar.com.ua/politics/37940 |title=Кримський парламент просить Раду визнати незалежність Абхазії й Південної Осетії |accessdate=23 вересня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20161127023032/http://novynar.com.ua/politics/37940 |archivedate=27 листопада 2016 |deadurl=yes }}</ref>

У свою чергу Росія звинуватила західні інформаційні агентства в необ'єктивному висвітленні подій у Грузії. Вказувалося, що у інформаційних випусках новин західних ЗМІ майже повністю ігнорувалися події у [[Цхінвалі]] та руйнування міста, а натомість багато уваги приділялося коментарям грузинської сторони, зокрема Михайла Саакашвілі.<ref>{{Cite web |url=http://novynar.com.ua/world/34456 |title=У Росії обурені «необ'єктивним» висвітленням західними ЗМІ подій у Південній Осетії |accessdate=16 серпня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170107170439/http://novynar.com.ua/world/34456 |archivedate=7 січня 2017 |deadurl=yes }}</ref>

Російські ЗМІ також піддавалися критиці за цензуру щодо висвітленню подій у Грузії. Зокрема, британський журналіст Вільям Данбар звільнився на знак протесту з англомовного каналу [[Russia Today]], де, за його словами, є [[цензура]]. За словами [[журналіст]]а, йому не дозволили виходити в ефір після репортажу про бомбардування російської авіації в Грузії.<ref>{{Cite web |url=http://www.moscowtimes.ru/article/600/42/369695.htm |title=Conflict Opens Front in the Media |accessdate=16 серпня 2008 |archive-date=16 серпня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080816103706/http://www.moscowtimes.ru/article/600/42/369695.htm }}</ref>

== Роль США з погляду проросійських сил ==
Депутат Європарламенту Джульєтто К'єза (відомий комуніст<ref>http://osvita.mediasapiens.ua/material/1714 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140728100726/http://osvita.mediasapiens.ua/material/1714 |date=28 липня 2014 }} Інтерв'юМедіапросвітаДжульєтто К'єза: «WikiLeaks&nbsp;— це велика політична операція. Хтось використовує Ассанжа»</ref> і противник США) заявив, що Саакашвілі не приймає самостійних рішень, і Грузія, по суті, є протекторатом США.

Висловлювалася думка, що ескалації конфлікту в Південній Осетії сприяли американські республіканці. Так, 28 серпня 2008 року Володимир Путін заявив в інтерв'ю телеканалу CNN, що «Республіканці в Білому домі сприяли нападу Грузії на Південну Осетію, щоб підняти рейтинг кандидата від Республіканської партії Джона Маккейна». На думку директора Інституту політичних досліджень С.&nbsp;А.&nbsp;Маркова та голови Держдуми Б.&nbsp;В.&nbsp;Гризлова, основним ініціатором воєнного конфлікту у Південній Осетії є група американських неоконсерваторів на чолі з віце-президентом США Діком Чейні.

За твердженням заступника начальника Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації А.&nbsp;А.&nbsp;Ноговіцина, грузинська операція проти Південної Осетії носила назву «Чисте поле» і була розроблена Грузією спільно з США.

Колишній під час війни послом Грузії в Росії Еросі Кіцмарішвілі 25 листопада 2008 року заявив, посилаючись на свої джерела в грузинському уряді, що добро на початок війни в Південній Осетії дав президент США Джордж Буш.

14 серпня 2008 року уряд Венесуели розповсюдило комюніке, в якому говориться: «Цей конфлікт було сплановано, підготовлено і здійснено за вказівкою уряду Сполучених Штатів, яке, далеке від бажання сприяти відновленню миру, ставило перед собою завдання стимулювати агресію грузинського керівництва». На думку президента Венесуели Уго Чавеса, США використовували Грузії для того, щоб послабити вплив Росії до мінімуму. Перший секретар ЦК Компартії Куби Фідель Кастро також поклав на США відповідальність за війну в Південній Осетії. На його думку, військові дії з боку Грузії були б неможливі без погодження з керівництвом США.

11 серпня 2008 року журнал Newsweek писав: «Опитані Newsweek західні експерти сходяться в одному: Саакашвілі дійсно не отримував добро на реконкісти Південної Осетії військовими засобами. Швидше він прийняв за схвалення постійні дипломатичні похвали і запевнення в союзницьких почуттях. І вирішив поставити США і Європу перед вибором». Журнал навів думку експерта з Кавказу Тома де Ваала, який заявив, що Саакашвілі діяв сам, без схвалення з боку керівництва США. За словами де Ваала, в 2004 році тодішній Держсекретар США Колін Пауелл зробив Михайлу Саакашвілі «дуже різку догану, сенс якої зводився до того, що Вашингтону не потрібна війна в Південній Осетії». 12 серпня 2008 року американська газета «Нью-Йорк Таймс» з посиланням на помічника Держсекретаря США, писала, що держсекретар Кондоліза Райс під час приватного вечері з Саакашвілі 9 липня 2008 року в Тбілісі застерігала останнього від вступу у військовий конфлікт з Росією, в якому у нього немає шансів перемогти.

Під час війни в Південній Осетії військово-транспортні літаки США перекинули в Грузію розміщений в Іраку грузинський військовий контингент. За твердженням політолога Стівена Коена, віце-президент США Дік Чейні розглядав можливість відправити натовські і американські війська воювати проти Росії.

== Гуманітарний вплив і військові злочини ==
{{Main|Гуманітарний вплив російсько-грузинської війни|Гуманітарна відповідь на російсько-грузинську війну}}

{{See also|Етнічні чистки у Південній Осетії}}
[[Файл:Refugees_from_south_ossetia-alagir.jpg|альт=Group of people, primarily women|праворуч|міні|Південноосетинські біженці в таборі в Алагірі, Північна Осетія]]
[[Файл:Kekhvi_on_fire.jpg|альт=One-story house on fire|праворуч|міні|Палаючий будинок у грузинському селі Кехві, по дорозі з Цхінвалі на Яву.]]
''[[Human Rights Watch]]'' (HRW) стверджує, що всі сторони війни серйозно порушили міжнародні закони, які регулюють війну, і спричинили багато смертей серед цивільного населення.<ref>{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7847285.stm|work=BBC News|title=S Ossetia 'war crimes' condemned|date=23 січня 2009|access-date=11 квітня 2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20090126181431/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7847285.stm|archive-date=26 січня 2009|url-status=live}}</ref> HRW повідомила, що жодних доказів навмисних нападів грузинських військ на некомбатантів виявлено не було.<ref>{{cite journal|date=23 січня 2009|title=Executive Summary|url=https://www.hrw.org/en/node/79681/section/3|journal=Up in Flames|publisher=Human Rights Watch|archive-url=https://web.archive.org/web/20120930090455/http://www.hrw.org/en/node/79681/section/3|archive-date=30 вересня 2012|access-date=26 квітня 2019|url-status=live}}</ref> Парламент Південної Осетини та кілька шкіл і дитячих садків використовувалися як військові пункти південноосетинскими військами та добровольчими збройними силами та обстрілювалися грузинською артилерією. Грузія заявила, що її удари спрямовані лише на «нейтралізацію вогневих позицій, звідки обстрілювали грузинські позиції». HRW задокументувала свідчення свідків використання цивільних об'єктів південноосетинськими бойовиками. Таке використання зробило цивільні об'єкти допустимими для військових цілей, і HRW прийшла до висновку, що південноосетинські бійці піддають небезпеці небойове населення, розташовуючи військові позиції поблизу чи в цивільних структурах. Грузія несе відповідальність за невибіркове застосування сили, використовуючи неточну зброю для націлення на військові цілі в цивільних районах.<ref name="hrw_shelling">{{cite journal|date=23 січня 2009|title=2.2 Indiscriminate Shelling of Tskhinvali and Outlying Villages|url=https://www.hrw.org/en/node/79681/section/10|journal=Up in Flames|publisher=Human Rights Watch|archive-url=https://web.archive.org/web/20090504164619/http://www.hrw.org/en/node/79681/section/10|archive-date=4 травня 2009|url-status=live}}</ref>

Росія навмисно напала на мирних жителів Південної Осетії та Горійського району Грузії.<ref name="send">{{cite web|url=https://www.hrw.org/en/news/2008/08/16/georgia-international-groups-should-send-missions|title=Georgia: International Groups Should Send Missions|publisher=[[Human Rights Watch]]|date=18 серпня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20141021141631/http://www.hrw.org/en/news/2008/08/16/georgia-international-groups-should-send-missions|archive-date=21 жовтня 2014|url-status=live}}</ref> Російські військові літаки бомбардували центри цивільного населення у власній Грузії та села етнічних грузин у Південній Осетії.<ref name="send" /> Збройні ополчення займалися пограбуванням, спаленням і викраданнями людей. Напади ополченців змусили грузинських мирних жителів тікати.<ref name="send" />

Використання грузинами касетних бомб M85S та касетних бомб RBK 250 росіянами спричинило смертельні випадки серед мирного населення. Повідомляється, що Грузія двічі застосувала касетні боєприпаси, щоб вразити некомбатантів, які втікали через важливу дорогу Дзара, і зізналася, що атакувала російські війська та околиці Рокського тунелю за допомогою касетних бомб.<ref name="Council of Europe HR commissioner report">{{cite web|url=https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=1338365&Site=CommDH&BackColorInternet=FEC65B&BackColorIntranet=FEC65B&BackColorLogged=FFC679#P186_27442|title=Human Rights in Areas Affected by the South Ossetia Conflict. Special Mission to Georgia and Russian Federation|author=Thomas Hammarberg|publisher=Council of Europe|date=8 вересня 2008|access-date=15 січня 2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20091015011909/https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=1338365&Site=CommDH&BackColorInternet=FEC65B&BackColorIntranet=FEC65B&BackColorLogged=FFC679#P186_27442|archive-date=15 жовтня 2009|url-status=live}}</ref> Росія заперечує використання касетних бомб.<ref>{{cite web|url=https://www.amnesty.org/en/news-and-updates/news/the-human-cost-of-war-in-georgia-20081001|title=The human cost of war in Georgia|date=1 жовтня 2008|publisher=Amnesty International|archive-url=https://web.archive.org/web/20081002092949/http://www.amnesty.org/en/news-and-updates/news/the-human-cost-of-war-in-georgia-20081001|archive-date=2 жовтня 2008|url-status=dead}}</ref>
[[Файл:Georgia_Caucasus_civil_war_2008_refugees.jpg|ліворуч|міні|Після російсько-грузинської війни в серпні 2008 року дуже скоро розпочалося будівництво будинків для біженців (поблизу Горі, 10 жовтня 2008 року)]]
[[Файл:Tserovani_IDPs_settlement,_Georgia_(02).jpg|альт=Large group of small, identical homes|міні|Церовані, одне із сіл, побудоване грузинським урядом для ВПО із зони конфлікту]]
HRW повідомила, що під час війни етнічно-грузинські села в Південній Осетії були підпалені та пограбовані південноосетинськими ополченцями. Це перешкодило поверненню 20 000 людей, вигнаних з місця після конфлікту.<ref name="protect">{{cite web|url=https://www.hrw.org/en/news/2008/11/25/russia-protect-civilians-occupied-georgia|title=Russia: Protect Civilians in Occupied Georgia|publisher=Human Rights Watch|date=25 листопада 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20141205154916/http://www.hrw.org/en/news/2008/11/25/russia-protect-civilians-occupied-georgia|archive-date=5 грудня 2014|url-status=live}}</ref> За даними товариства «Меморіал», села Кехві, Курта, Ачабеті, Тамарашені, Ередві, Ванаті та Авневі були «практично повністю спалені».<ref name="memorial_casualties">{{cite web|url=http://www.memo.ru/2008/09/19/1909082.htm|title=Violations of Human Rights and Norms of Humanitarian law in the Conflict Zone in South Ossetia|publisher=[[Меморіал (організація)|Memorial]]|date=11 вересня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20090505064016/http://www.memo.ru/2008/09/19/1909082.htm|archive-date=5 травня 2009|url-status=dead}}</ref> «Президент» Південної Осетії Едуард Кокойти заявив в інтерв'ю, що грузинські села були знесені, і грузинським біженцям не дозволять повернутися.<ref>{{cite news|url=http://www.kommersant.ru/doc.aspx?DocsID=1011783|title=ru:Эдуард Кокойты: мы там практически выровняли все|date=15 серпня 2008|author=Aleksandr Gabuev|newspaper=Kommersant|archive-url=https://web.archive.org/web/20080913031434/http://kommersant.ru/doc.aspx?DocsID=1011783|archive-date=13 вересня 2008|url-status=dead|language=ru|access-date=13 березня 2009}}</ref> Цивільних грузин, які проживали в Ахалгорському районі і хотіли жити в Південній Осетії, примушували отримати російський паспорт.<ref>{{cite news|url=https://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/europe/georgia/2651836/South-Ossetian-police-tell-Georgians-to-take-a-Russian-passport-or-leave-their-homes.html|work=The Telegraph|first=Damien|last=McElroy|title=South Ossetian police tell Georgians to take a Russian passport, or leave their homes|date=30 серпня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20180406105216/https://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/europe/georgia/2651836/South-Ossetian-police-tell-Georgians-to-take-a-Russian-passport-or-leave-their-homes.html|archive-date=6 квітня 2018|url-status=live}}</ref> Єврокомісія заявила, що, ймовірно, під час бойових дій і після війни в Південній Осетії була здійснена етнічна чистка грузин.

Росія звинуватила Грузію у скоєнні «геноциду» в Південній Осетії.<ref>{{cite web|author1=Andrew Osborn|author2=Jeanne Whalen|url=https://www.wsj.com/articles/SB121874784363742015|title=Evidence in Georgia Belies Russia's Claims of 'Genocide'|work=[[Wall Street Journal]]|date=15 серпня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20180807190021/https://www.wsj.com/articles/SB121874784363742015|archive-date=7 серпня 2018|url-status=live}}</ref> Російська влада спочатку стверджувала, що до 2000 етнічних осетинських мирних жителів Цхінвалі були вбиті грузинськими військами; За словами Росії, причиною участі Росії в конфлікті в Грузії стала велика кількість загиблих.<ref name="The Issue of Civilian Casualties in South Ossetia">{{cite journal|date=23 січня 2009|title=2.7 The Issue of Civilian Casualties in South Ossetia|url=https://www.hrw.org/en/node/79681/section/15|journal=Up in Flames|publisher=Human Rights Watch|archive-url=https://web.archive.org/web/20090716153703/http://www.hrw.org/en/node/79681/section/15|archive-date=16 липня 2009|access-date=26 квітня 2019|url-status=live}}</ref> На громадську думку осетин вплинули заяви про високі втрати; За даними HRW, деякі осетинські мирні жителі сказали в інтерв'ю, що вони схвалюють спалення і пограбування грузинських сіл через «тисячі жертв серед цивільного населення в Південній Осетії», про які повідомляє російське телебачення.<ref name="The Issue of Civilian Casualties in South Ossetia" /> У грудні 2008 року Слідчий комітет прокуратури Російської Федерації змінив цифри до 162 загиблих у південній Осетії.<ref name="The Issue of Civilian Casualties in South Ossetia" />

Грузія та Південна Осетія подали скарги щодо ймовірних воєнних злочинів, скоєних іншою стороною, до міжнародних судів, зокрема до Міжнародного кримінального суду,<ref>{{cite web|title=South Ossetia Floods European Rights Court With Georgia Cases|url=http://www.rferl.org/content/South_Ossetia_Floods_European_Rights_Court_With_Georgia_Cases/1294435.html|date=6 жовтня 2008|publisher=Radio Free Europe / Radio Liberty|archive-url=https://web.archive.org/web/20090808191936/http://www.rferl.org/content/South_Ossetia_Floods_European_Rights_Court_With_Georgia_Cases/1294435.html|archive-date=8 серпня 2009|url-status=live}}</ref> Міжнародного суду<ref>{{cite web|title=Case Concerning Application of the International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination (Georgia v. Russian Federation) Order of 2 December 2008|series=Reports of Judgments, Advisory Opinions, and Orders|publisher=International Court of Justice|url=http://www.icj-cij.org/docket/files/140/14915.pdf|archive-url=https://web.archive.org/web/20090306135231/http://www.icj-cij.org/docket/files/140/14915.pdf|archive-date=6 березня 2009|url-status=dead}}</ref> та Європейського суду з прав людини.<ref>{{cite news|agency=Reuters|url=https://query.nytimes.com/gst/fullpage.html?res=9B04E3DB1F38F934A35753C1A96E9C8B63|title=South Ossetians Complain to Court|work=The New York Times|date=7 жовтня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20180105162156/http://query.nytimes.com/gst/fullpage.html?res=9B04E3DB1F38F934A35753C1A96E9C8B63|archive-date=5 січня 2018|url-status=live}}</ref>

Війна переселила 192 000 осіб, у тому числі як осетин, так і грузин.<ref name="amnesty-report">{{cite web|url=http://amnesty.org/en/library/info/EUR04/005/2008/en|title=Civilians in the line of fire: The Georgia-Russia conflict|publisher=[[Amnesty International]]|date=18 листопада 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20081211075957/http://amnesty.org/en/library/info/EUR04/005/2008/en|archive-date=11 грудня 2008|url-status=dead}}</ref> Багато з них змогли повернутися до своїх домівок після війни, але рік потому близько 30 000 етнічних грузинів все ще були викорінені.<ref>{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/8188904.stm|title=Georgia marks anniversary of war|date=7 серпня 2009|work=BBC News|access-date=15 червня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140808040149/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/8188904.stm|archive-date=8 серпня 2014|url-status=live}}</ref> Станом на травень 2014 року 20 272 особи все ще залишалися переміщеними, а їх повернення було заблоковано де-факто владою.<ref name="idp-report_2014">{{cite web|url=https://www.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/68/868|title=Status of internally displaced persons and refugees from Abkhazia, Georgia, and the Tskhinvali region/ South Ossetia, Georgia|publisher=United Nations|date=7 травня 2014|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20180927195627/http://www.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=A%2F68%2F868|archive-date=27 вересня 2018|url-status=live}}</ref>

== Дипломатичні стосунки ==
[[29 серпня]] виконувач обов'язків міністра закордонних справ [[Грузія|Грузії]] Грігол Вашадзе заявив, що [[Грузія]] припиняє дипломатичні відносини з [[Росія|Російською Федерацією]]. «Як в Грузії, так і в Російській Федерації не зостанеться жодного дипломата. …Залишаться лише консул, віце-консул та технічний персонал». Як пояснив журналістам голова парламентського комітету [[Грузія|Грузії]] із зовнішніх зв'язків [[Лаша Жванія]], «…інтереси Грузії в Російській Федерації можливо представлятимуть посольства [[Україна|України]], [[Азербайджан]]у або іншої країни, що є партнером Грузії».<ref>{{Cite web |url=http://www.interfax.ru/politics/txt.asp?id=29889 |title=Повідомлення Інтерфакс.ру |accessdate=29 серпня 2008 |archive-date=30 серпня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080830021451/http://www.interfax.ru/politics/txt.asp?id=29889 }}</ref>

[[3 вересня]] [[2008]] року [[Нікарагуа]] стала другою державою світу, яка визнала незалежність Південної Осетії і Абхазії, але в цій країні станом на літо 2009 указ президента ще не ратифікований парламентом<ref>{{Cite web |url=http://top.rbc.ru/politics/28/07/2009/318443.shtml |title=rbc |accessdate=28 липня 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090731095414/http://top.rbc.ru/politics/28/07/2009/318443.shtml |archivedate=31 липня 2009 |deadurl=yes }}</ref>.

=== Заяви учасників конфлікту ===
* {{GEO}}&nbsp;— У інтерв'ю [[Бі-Бі-Сі]] президент Грузії Саакашвілі заявив, що Росія почала агресію проти його країни і закликав міжнародну спільноту втрутитися. На його думку Росія проводить заплановану політику агресії проти Грузії і що Росія має намір захопити цілу територію Грузії. Він також запропонував припинення вогню та початок переговорів між усіма сторонами конфлікту.<ref>[http://ua.korrespondent.net/world/549786 Саакашвілі: Росія має намір захопити Грузію цілком]</ref>
* {{RUS}}&nbsp;— З початком наступу Грузії на позиції південноосетинських угрупувань Росія звинуватила Грузію у агресії та застосуванні політики геноциду стосовно етнічних осетин у регіоні. [[Прем'єр-міністр Росії]] Володимир Путін заявив, що дії російських військ у регіоні були обґрунтованими і необхідними і що вона ввела війська в регіон для захисту власних громадян. Росія також звинуватила Захід у подвійних стандартах стосовно її дій у Південній Осетії.<ref>[http://ua.korrespondent.net/world/549722 Росія звинуватила Захід у подвійних стандартах стосовно Осетії]</ref><ref>[http://ua.korrespondent.net/world/548865 Путін оголосив дії Росії на Кавказі законними]</ref>
* Росія також звинуватила Україну у продажі зброї Грузії та заохоченні її до вторгнення в Південну Осетію. У свою чергу, у відповідь на це звинувачення [[Міністр оборони України]] [[Єхануров]] назвав ці твердження безпідставними, оскільки Грузія не є в списку країн, яким заборонено продавати зброю.<ref>[http://ua.korrespondent.net/world/548494 РФ звинуватила Україну в заохоченні Грузії до інтервенції]</ref>
* Президент Росії Володимир Путін визнав, що Росія під час військового конфлікту у Південній Осетії діяла за планом, який був підготовлений Генеральним штабом в кінці 2006-початку 2007 року.<ref>{{Cite web |url=http://news.dt.ua/POLITICS/putin_viznav,_scho_rosiya_gotuvalasya_do_viyni_z_gruzieyu_za_rik_do_yiyi_pochatku-106673.html |title=Президент Росії повідомив про наявність якогось спецплану, в рамках якого російська армія діяла у серпні 2008 року. В рамках цього плану, зокрема, була мобілізована техніка і підготовлені південноосетинські ратники. |accessdate=11 серпня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120811054708/http://news.dt.ua/POLITICS/putin_viznav,_scho_rosiya_gotuvalasya_do_viyni_z_gruzieyu_za_rik_do_yiyi_pochatku-106673.html |archivedate=11 серпня 2012 |deadurl=yes }}</ref>
{{Див. також|Гуманітарна інтервенція}}

== Реакція світової спільноти ==
{{Докладніше|Міжнародна реакція на російсько-грузинську війну (2008)}}
* [[Файл:Flag of the United Nations.svg|25px|Організація договору о колективної безпеки]] [[ООН]]&nbsp;— [[7 серпня]] [[2008]]&nbsp;р. [[Генеральний секретар ООН]] [[Пан Гі Мун]] висловив своє занепокоєння в зв'язку з ескалацією конфлікту у Південній Осетії. Наступного дня було скликана позачергова сесія [[Рада Безпеки ООН|Ради Безпеки ООН]] на прохання Росії стосовно ситуації у регіоні. Однак ні це засідання, ні наступне, скликане на вимогу Грузії не дало позитивних результатів і дипломатам не вдалося досягти згоди щодо резолюції. 10 серпня Пан Гі Мун закликав вивести із території Грузії усі військові підрозділи, які не мають права там знаходитися.<ref>{{Cite web |url=http://novynar.com.ua/world/34328 |title=ООН вимагає вивести з Осетії всі зайві війська |accessdate=10 серпня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080922133436/http://novynar.com.ua/world/34328 |archivedate=22 вересня 2008 |deadurl=yes }}</ref>
* {{UKR}}&nbsp;— У своїй заяві МЗС України висловило занепокоєння ескалацією конфлікту у Грузії і закликала Росію вивести свої війська з території Грузії і проявити стриманість. Також президент України Ющенко направив першого заступника міністра закордонних справ Костянтина Єлисєєва до Тбілісі. 10 серпня до нього приєднався також і міністр закордонних справ [[Огризко Володимир Станіславович|Володимир Огризко]], який прибув у Тбілісі для ознайомлення з ситуацією та спроби налагодження переговорного процесу.<ref>[http://ua.korrespondent.net/ukraine/549426 Огризко перебуває в Тбілісі]</ref>
* Україна також попередила Росію про небажаність участі кораблів Чорноморського флоту, що тимчасово дислоковані на території України у військовому конфлікті у Південній Осетії. З метою запобігти втягненню у збройний конфлікт Україна повідомила, що залишатиме за собою право згідно з нормами міжнародного права і законодавства України заборонити повернення суден, які брали участь у конфлікті в українські порти.<ref>{{Cite web |url=http://novynar.com.ua/world/34306 |title=Україна погрожує заблокувати повернення російських кораблів до Севастополя |accessdate=11 серпня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080922132648/http://novynar.com.ua/world/34306 |archivedate=22 вересня 2008 |deadurl=yes }}</ref>
* {{USA}}&nbsp;— 8 серпня представник держдепартаменту США у своїй заяві звинуватив загони південноосетинських повстанців у провокуванні насилля та обстрілі грузинських позицій. В той самий час представник Білого Дому закликав усі сторони конфлікту до стриманости і якнайскорішого припинення військових дій. [[Державний секретар США|Держсекретар США]] [[Кондоліза Райс]] закликала Росію поважати територіальну цілісність Грузії та вивести війська з території країни. США також запропонували Раді Безпеці ООН резолюцію із засудженням дій Росії в регіоні, а представник адміністрації попередив, що ескалація конфлікту матиме серйозні та довготермінові наслідки для російсько-американських відносин.<ref>[http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/story/2008/08/080810_wstrn_react_georgia_om.shtml США закидають Росії 'небезпечні та неспівмірні' дії]</ref>
* {{JPN}}&nbsp;— У заяві від 8 серпня [[Міністерство закордонних справ Японії|МЗС Японії]] виразило жаль з приводу [[збройний конфлікт|збройного конфлікту]] на території грузинської автономної області Південна Осетія і закликало усі сторони конфлікту припинити [[бойові дії]] та сісти за стіл переговорів. Японія підтримує мирний план врегулювання південноосетинської проблеми, який базується на визнанні територіальної цілісности Грузії.<ref>{{Cite web |url=http://www.mofa.go.jp/mofaj/press/danwa/20/dga_0808.html#top |title=Заява МЗС Японії від 08.08.2008 про ескалацію подій в Південній Осетії. |accessdate=10 серпня 2008 |archive-date=16 серпня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080816011701/http://www.mofa.go.jp/mofaj/press/danwa/20/dga_0808.html#top }}</ref>. У заяві від 9 серпня японський МЗС повторно звернувся припинити бої і розв'язати проблему мирним шляхом, поважаючи суверенітет та цілісність Грузії.<ref>{{Cite web |url=http://www.mofa.go.jp/mofaj/press/danwa/20/dkm_0809.html |title=Заява МЗС Японії від 09.08.2008 про ескалацію збройного конфлікту в Південній Осетії. |accessdate=11 серпня 2008 |archive-date=18 серпня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080818150017/http://www.mofa.go.jp/mofaj/press/danwa/20/dkm_0809.html }}</ref>
* [[Файл:Flag of Venezuela.svg|border|20px]] Визнання Абхазії і Південної Осетії Росією підтримав президент [[Венесуела|Венесуели]] [[Уго Чавес]]: «Росія захищає свої інтереси і правильно робить». Він однак не сказав, чи збирається сама Венесуела визнавати незалежність Абхазії чи Південної Осетії.<ref>{{Cite web |url=http://news.bbc.co.uk/hi/russian/russia/newsid_7589000/7589454.stm |title=Повідомлення BBC.Russian.com |accessdate=30 серпня 2008 |archive-date=1 вересня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080901211952/http://news.bbc.co.uk/hi/russian/russia/newsid_7589000/7589454.stm }}</ref>

* [[Файл:Flag of Nicaragua.svg|border|20px]] [[3 вересня]] [[2008]]&nbsp;р. президент Нікарагуа [[Даніель Ортега]] заявив, що уряд країни визнав незалежність Абхазії і Південної Осетії. Таким чином Нікарагуа стала другою країною після Росії, яка визнала незалежність сепаратистських республік Грузії.<ref>[http://ua.korrespondent.net/world/574256 Нікарагуа визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії]</ref>
* {{Прапорець|NRU}} У грудні [[2009]] році уряд [[Науру]] (одна з найменших країн світу) визнав бунтівні регіони Грузії Абхазію та Південну Осетію за незалежні держави. Водночас, між Російською Федерацією та Науру було підписано угоду, за якою, згідно з інформацією з різних джерел<ref name="guardian">[http://www.guardian.co.uk/world/2009/dec/14/nauro-recognises-abkhazia-south-ossetia Науру визнає самопроголошені країни] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101013131704/http://www.guardian.co.uk/world/2009/dec/14/nauro-recognises-abkhazia-south-ossetia |date=13 жовтня 2010 }}{{ref-en}}</ref>, Росія надає Науру [[гуманітарна допомога|гуманітарну допомогу]] в розмірі 50 мільйонів [[Долар США|доларів США]] та фінансує модернізацію морського порту Науру<ref name="rnzi">[http://www.rnzi.com/pages/news.php?op=read&id=54715 Науру очікує збільшення експорту] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110904093506/http://www.rnzi.com/pages/news.php?op=read&id=54715 |date=4 вересня 2011 }}{{ref-en}}</ref>.
* [[Файл:Flag of Vanuatu.svg|border|20px]] Про те, що [[Вануату]] визнало незалежність [[Абхазія|Абхазії]], абхазька сторона заявила наприкінці травня. Пізніше офіційний представник Вануату в [[ООН]] спростував цю інформацію (він повідомив, що зв'язався зі своїм урядом і що воно заяви абхазької сторони не підтвердило). Пізніше, однак, виявилося, що визнання все ж мало місце: «Комерсант» опублікував копію документа, відповідно до якого між Вануату і Абхазією були встановлені дипломатичні відносини. Угода була підписана главами урядів Сато Кілманом і Сергієм Шамбою. На момент написання даної замітки на офіційному сайті уряду Вануату повідомлення про скасування визнання не було. У розділі «Новини» останнє повідомлення, що стосується Абхазії (коментар глави МЗС Вануату, що підтверджує, що визнання залишається в силі), датоване 17 червня. Варто зазначити, що визнання проводилося попереднім їхнім урядом. А новий його не визнав, ставши на стороні світової спільноти. Новий глава уряду Вануату&nbsp;— острівної держави у Тихому океані&nbsp;— підтвердив, що скасовує рішення колишнього керівництва країни про визнання незалежности [[Абхазія|Абхазії]] та [[Південна Осетія|Південної Осетії]]. Про це повідомляє Daily Post. Раніше про те, що влада Вануату відмовила у визнанні Абхазії та Південнох Осетії, повідомив грузинський МЗС.<ref>{{Cite web |url=http://bukovina.biz.ua/news/16528/ |title=Архівована копія |accessdate=6 березня 2015 |archive-date=2 квітня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150402141152/http://bukovina.biz.ua/news/16528/ }}</ref>
* [[Файл:Flag of Tuvalu.svg|border|20px]] Влада однієї з найменших країн, що розташована у [[Тихий океан|Тихому океані]]&nbsp;— [[Тувалу]]&nbsp;— змінює позицію з приводу територіальної цілісности Грузії вже вдруге. Так у лютому 2011 року, встановивши дипломатичні відносини з Грузією, Тувалу визнала територіальну цілісність Грузії. Проте потім, у вересні того ж року, відкликало це рішення. В результаті, в лютому 2012 року указом президента Грузії [[Михайло Саакашвілі|Михайла Саакашвілі]] дипвідносини між країнами були розірвані. Під час візиту урядової делегації Тувалу до Грузії, 31 березня голова МЗС [[Грузія|Грузії]] Мая Панджікідзе і міністр охорони навколишнього середовища, закордонних справ, праці та торгівлі Тувалу Таукеліна Фінікасо підписали документ про встановлення між країнами дипломатичних відносин. У документі також говориться, що «Тувалу визнає територіальну цілісність Грузії в її міжнародно визнаних кордонах, включаючи її регіони&nbsp;— автономну республіку Абхазія і Цхінвальський регіон / Південну Осетію».<ref>{{Cite web |url=http://lenta.ru/news/2014/03/31/tuvalu/ |title=Архівована копія |accessdate=6 березня 2015 |archive-date=2 квітня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150402112906/http://lenta.ru/news/2014/03/31/tuvalu/ }}</ref>

=== Комісія ПАРЄ ===
Комісія Парламентської асамблеї Ради Європи ([[ПАРЄ]]) вважає, що Москва і Тбілісі несуть рівну відповідальність за серпневі військові дії. Такий висновок міститься в поширеній [[29 вересня]] [[2008]] року доповіді глави спецкомісії ПАРЄ Люка ван дер Бранде. У період з 21 по 26 вересня Люк ван дер Бранде відвідав Південну Осетію, буферні зони в Грузії, Тбілісі і Москву з метою прояснення причин і наслідків серпневого збройного конфлікту. Згідно з доповіддю, делегація «вкрай стурбована» тим, що два члени Ради Європи порушили взяті на себе в рамках цієї організації зобов'язання з мирного вирішення всіх розбіжностей, включаючи і старі конфлікти. Така поведінка неприпустимо, і обидві країни «несуть відповідальність за ескалацію цього конфлікту в повномасштабну війну», мовиться в заяві.

У доповіді також наголошується, що повністю протилежні точки зору і версії сторін, а також короткочасність візиту комісії в зону конфлікту сильно утрудняють визначення послідовности подій 7 і 8 серпня і обставин, що привели до них.

Проте «цілком очевидно, що обидві сторони не зробили достатніх зусиль, щоб запобігти війні», і відтоді в регіоні були здійснені&nbsp;— і здійснюються досі&nbsp;— численні порушення прав людини. ПАРЄ призвала до розслідування всіх таких випадків і покарання винних в суді, при цьому особливо наголосивши, що Російська Федерація несе повну відповідальність за ті злочини, які здійснюються на нині підконтрольній їй території.

У доповіді також зазначено, що Рада Європи здивована, що у Росії і США немає супутникових знімків, які могли б прояснити ситуацію про початок конфлікту в Грузії. Парламентарії відзначили, що Москва і Тбілісі дотримуються діаметрально протилежних версій початку повномасштабних військових дій. Так, російська сторона наполягає, що ввела танки і бронетехніку після того, як грузинські війська вторглися в район [[Цхінвалі]] і почали вести там бойові дії. Грузинська сторона, у свою чергу, стверджує, що її розвідка повідомила про зосередження російських військ і [[бронетехніка|бронетехніки]], що входила через Рокський тунель до Південної Осетії, і [[військова операція]] була почата для відбиття атаки російської армії, що вторглася на грузинську територію.

=== Міжнародний суд ===
Грузія звернулася до [[Міжнародний суд|Міжнародного суду]] [[12 серпня]], звинувативши Росію в порушеннях міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 1965 року. 14 серпня Грузія повторно звернулася до вищої судової інстанції ООН з проханням вжити тимчасових заходів з метою захисту прав грузинського населення. 8-10 вересня тут відбулися слухання, на яких обидві сторони висловили свої позиції.

[[15 жовтня]] [[2008]] Міжнародний суд ООН в Гаазі закликав Росію і Грузію утриматися від усіх форм етнічної дискримінації у зв'язку з подіями в Південній Осетії і від підтримки подібних дій.<ref>{{Cite web |url=http://www.unian.net/ukr/news/news-278752.html |title=Міжнародний суд ООН визнав винними й Росію, й Грузію |accessdate=16 жовтня 2008 |archive-date=23 жовтня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20081023052054/http://www.unian.net/ukr/news/news-278752.html }}</ref>
{{цитата|«обидві сторони повинні узяти на себе відповідальність за те, що відбулося і зробити все можливе для усунення наслідків конфлікту». «Обидві сторони повинні робити все можливе для забезпечення безпеки людей, реалізації їх прав на свободу пересування і мешкання в межах кордонів держави, захищати власність переміщених осіб і біженців»}}

За оцінкою юриста у міжнародних справах Ахмата Глашева «суд ухвалив чисто політичне рішення, яке, в першу чергу, вигідно Росії. Суд фактично відмовив в задоволенні скарги грузинської сторони, і одночасно відсторонився від винесення якої-небудь чіткої ухвали. В ухвалі суду не сказано, чи порушила Росія міжнародну конвенцію про усунення расової дискримінації».<ref>{{Cite web |url=http://gazeta.ru/politics/2008/10/15_a_2857352.shtml |title=Газета.ру. Виноваты все |accessdate=16 жовтня 2008 |archive-date=17 жовтня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20081017003400/http://www.gazeta.ru/politics/2008/10/15_a_2857352.shtml }}</ref>

=== Європарламент ===
20 травня 2010 [[Європарламент]] підтримав<ref>[http://www.itar-tass.com/level2.html?NewsID=15146545&PageNum=0 Европарламент поддержал выводы доклада комиссии Евросоюза по конфликту в Южной Осетии]</ref> висновки доповіді<ref>{{Cite web |url=http://newsru.com/world/30sep2009/dokladd.html |title=Итог международного расследования: войну на Кавказе развязала Грузия, но РФ ее провоцировала и ответила неадекватно |accessdate=21 травня 2010 |archive-date=17 квітня 2010 |archive-url=https://web.archive.org/web/20100417005200/http://www.newsru.com/world/30sep2009/dokladd.html }}</ref> міжнародної незалежної комісії [[Євросоюз]]у на чолі з Гайді Тальявіні з розслідування обставин конфлікту в Південній Осетії. Згідно з цим документом, війну в серпні 2008 року розв'язала Грузія, але Росія її провокувала на це, а у відповідь дії російських Збройних сил були непропорційними. У резолюції особливо підкреслюється «підтримка ЄС територіальної цілісности і недоторканности міжнародно визнаних кордонів Грузії» і вказується, що «ізоляція Абхазії і Південної Осетії є контрпродуктивною для пошуку виходу з ситуації, що склалася».

== Наслідки війни ==
[[Файл:Georgian Pipelines.gif|thumb|Карта нафтопроводів на території Грузії]]

=== Російський вихід ===
17 серпня Медведєв оголосив, що російські військові почнуть виводити з Грузії наступного дня.<ref name="http">{{cite news|url=https://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2008/08/17/AR2008081700294.html|title=Bush, European Leaders Urge Quick Withdrawal From Georgia|newspaper=The Washington Post|date=18 серпня 2008|first=Fredrick|last=Kunkle|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20170630060906/http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2008/08/17/AR2008081700294.html|archive-date=30 червня 2017|url-status=live}}</ref> 19 серпня обидві країни обміняли військовополонених. Грузинський чиновник заявив, що, хоча його країна обміняла п'ятьох російських солдатів на п'ятнадцять грузинів, серед них двох некомбатантів, Грузія підозрює, що Росія залишила ще двох грузинів.<ref>{{cite news|url=https://www.reuters.com/article/GCA-Georgia/idUSLJ34288420080819?sp=true|title=Russian, Georgian forces exchange prisoners|work=[[Reuters]]|date=19 серпня 2008|author1=Margarita Antidze|author2=Matt Robinson|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20090505082951/http://www.reuters.com/article/GCA-Georgia/idUSLJ34288420080819?sp=true|archive-date=5 травня 2009|url-status=live}}</ref> 22 серпня російські війська вийшли з Ігоеті, а грузинська поліція рушила в напрямку Горі. Росія стверджувала, що виведення російських військ закінчено; проте російські блокпости залишилися поблизу Горі, а дві російські оглядові станції залишилися біля Поті.<ref>{{cite news|url=https://www.nytimes.com/2008/08/24/world/europe/24georgia.html|work=The New York Times|first=Michael|last=Schwirtz|title=Georgia Prepares for Refugees; Russians Declare Pullback Finished|date=23 серпня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190305052137/https://www.nytimes.com/2008/08/24/world/europe/24georgia.html|archive-date=5 березня 2019|url-status=live}}</ref>

8 вересня Саркозі і Медведєв підписали чергову угоду про відхід Росії з Грузії. Після зустрічі з президентом Франції Медведєв сказав, що відхід залежить від запевнень, що Грузія не застосовуватиме силу;<ref>{{cite news|url=https://old.civil.ge/eng/article.php?id=19435|title=New Agreement in Force|publisher=Civil.Ge|date=8 вересня 2008|access-date=4 квітня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140407074734/http://www.civil.ge/eng/article.php?id=19435|archive-date=7 квітня 2014|url-status=live}}</ref> Російські війська виведуть «з прилеглих до Південної Осетії та Абхазії зон до лінії, що передує початку бойових дій». Проте виведення військ з Південної Осетії та Абхазії не було проголошено.<ref>{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7604376.stm|title=Russians 'agree Georgia deadline'|work=BBC News|date=8 вересня 2008|access-date=4 квітня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140407101053/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7604376.stm|archive-date=7 квітня 2014|url-status=live}}</ref> 13 вересня російські війська почали відхід із західної Грузії, і до 11:00 за московським часом пости поблизу Поті були залишені. Також відбулися вилучення з Сенакі та Хобі.<ref>{{cite web|agency=[[Interfax]]|url=http://www.interfax.ru/politics/txt.asp?id=32544|title=ru:Вывод войск|date=13 вересня 2008|language=ru|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20150715054937/http://www.interfax.ru/politics/txt.asp?id=32544|archive-date=15 липня 2015|url-status=live}}</ref> 8 жовтня 2008 року російські війська були виведені з буферних районів, що межують з Абхазією та Південною Осетією, а моніторингова місія Європейського Союзу в Грузії тепер буде наглядати за цими районами.<ref name="en.rian">{{cite news|url=http://en.rian.ru/world/20081009/117637460.html|title=Russia hands over control of Georgian buffer zones to EU|agency=RIA Novosti|date=9 жовтня 2008|access-date=10 жовтня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20081012093601/http://en.rian.ru/world/20081009/117637460.html|archive-date=12 жовтня 2008|url-status=live}}</ref>

Росія продовжувала утримувати єдину станцію в прикордонному селі Переві. 12 грудня 2008 року російські війська вийшли; Через вісім годин вони знову увійшли в село, і грузинська поліція відступила після того, як росіяни попередили, що вони будуть стріляти.<ref>{{cite web|url=https://old.civil.ge/eng/article.php?id=20131|title=MIA: Russia's Moves in Perevi Aim at 'Renewal of Military Confrontation'|publisher=Civil.Ge|date=13 грудня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20170914053645/http://www.civil.ge/eng/article.php?id=20131|archive-date=14 вересня 2017|url-status=live}}</ref> Тоді російські війська встановили в селі три станції. 18 жовтня 2010 року всі російські війська в Переві відійшли до Південної Осетії і туди увійшли грузинські солдати.<ref>{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/news/world-europe-11570787|work=BBC News|title=Russian troops withdraw from Georgian town|date=19 жовтня 2010}}</ref>

9 вересня 2008 року Росія оголосила, що російські сили в Південній Осетії та Абхазії залишаться за двосторонніми угодами з їхніми де-факто урядами. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що російське розміщення в Абхазії та Південній Осетії виявиться вирішальним у запобіганні відновлення Грузії територій.<ref name="troops_to_stay">{{cite news|url=https://www.theguardian.com/world/2008/sep/09/georgia.russia|work=The Guardian|first1=Luke|last1=Harding|first2=Jenny|last2=Percival|title=Russian troops to stay in Abkhazia and South Ossetia|date=9 вересня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20181019182443/https://www.theguardian.com/world/2008/sep/09/georgia.russia|archive-date=19 жовтня 2018|url-status=live}}</ref> Грузія вважає Абхазію та Південну Осетію окупованими територіями.<ref>{{cite news|url=https://old.civil.ge/eng/article.php?id=19330|title=Abkhazia, S.Ossetia Formally Declared Occupied Territory|publisher=Civil.Ge|date=28 серпня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20080903230132/http://www.civil.ge/eng/article.php?id=19330|archive-date=3 вересня 2008|url-status=live}}</ref> У листопаді 2011 року Європарламент ухвалив резолюцію про визнання Абхазії та Південної Осетії окупованими грузинськими територіями.<ref name="eu_occupation">{{cite web|url=http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?type=TA&language=EN&reference=P7-TA-2011-0514|title=European Parliament resolution of 17 November 2011 containing the European Parliament's recommendations to the Council, the Commission and the EEAS on the negotiations of the EU-Georgia Association Agreement (2011/2133(INI))|publisher=European Parliament|date=17 листопада 2011|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20150805173606/http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?type=TA&language=EN&reference=P7-TA-2011-0514|archive-date=5 серпня 2015|url-status=live}}</ref>

=== Визнання Росією Абхазії та Південної Осетії ===
{{Main|Міжнародне визнання Абхазії і Південної Осетії}}
[[Файл:Dmitry_Medvedev_17_September_2008-1.jpg|праворуч|міні|[[Багапш Сергій Васильович|Сергій Багапш]] (ліворуч), [[Медведєв Дмитро Анатолійович|Дмитро Медведєв]] (посередині) та [[Кокойти Едуард Джабеєвич|Едуард Кокойти]] (праворуч) незабаром після визнання Абхазії та Південної Осетії]]
25 серпня 2008 року російський парламент ухвалив пропозицію, проти якої ніхто не проголосував. Пропозиція вимагала дипломатичного визнання Абхазії та Південної Осетії президентом Медведєвим.<ref>{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7580386.stm|work=BBC News|title=Russian MPs back Georgia's rebels|date=25 серпня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190401170947/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7580386.stm|archive-date=1 квітня 2019|url-status=live}}</ref> 26 серпня Медведєв видав укази про визнання двох держав,<ref>{{cite web|url=https://www.theguardian.com/world/2008/aug/26/russia.georgia1|title=Russia defies west by recognising Georgian rebel regions|author=Mark Tran|work=The Guardian|date=26 серпня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20180927183827/https://www.theguardian.com/world/2008/aug/26/russia.georgia1|archive-date=27 вересня 2018|url-status=live}}</ref> зазначивши, що визнання незалежности двох утворень «є єдиною можливістю врятувати людські життя».

Визнання Росією засудили США, Франція, генеральний секретар Ради Європи, президент Парламентської асамблеї Ради Європи, голова ОБСЄ, НАТО і G7 на тій підставі, що воно порушило правила Грузії. територіальну цілісність, резолюції Ради Безпеки ООН та угоду про припинення вогню.<ref>{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7583164.stm|title=West condemns Russia over Georgia|work=BBC News|date=26 серпня 2008|access-date=26 серпня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20100420213422/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7583164.stm|archive-date=20 квітня 2010|url-status=live}}</ref><ref>{{cite web|url=https://old.civil.ge/eng/article.php?id=19300|title=CoE, PACE Chairs Condemn Russia's Move|publisher=Civil.Ge|date=26 серпня 2008|access-date=26 серпня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20110607101230/http://www.civil.ge/eng/article.php?id=19300|archive-date=7 червня 2011|url-status=live}}</ref><ref>{{cite web|url=https://old.civil.ge/eng/article.php?id=19296|title=OSCE Chair Condemns Russia's Recognition of Abkhazia, S.Ossetia|publisher=Civil.Ge|date=26 серпня 2008|access-date=26 серпня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20110607105557/http://www.civil.ge/eng/article.php?id=19296|archive-date=7 червня 2011|url-status=live}}</ref><ref>{{cite web|url=https://old.civil.ge/eng/article.php?id=19301|title=Scheffer 'Rejects' Russia's Move|publisher=Civil.Ge|date=26 серпня 2008|access-date=26 серпня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20110607104542/http://www.civil.ge/eng/article.php?id=19301|archive-date=7 червня 2011|url-status=live}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.glocom.org/debates/20080828_okumura_emergence/index.html|title=The Emergence of an Expanded Forum to Replace the G8: The Silver Lining to the Cloud over Russia and the West|author=Jun Okumura|publisher=GLOCOM Platform|date=29 серпня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20181003062102/http://www.glocom.org/debates/20080828_okumura_emergence/index.html|archive-date=3 жовтня 2018|url-status=live}}</ref> У відповідь на дії Росії грузинський уряд розірвав дипломатичні відносини з Росією.<ref name="break">{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7588428.stm|title=Georgia breaks ties with Russia|work=BBC News|date=29 серпня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20141006073511/http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/7588428.stm|archive-date=6 жовтня 2014|url-status=live}}</ref>

Росія звернулася до Шанхайської організації співробітництва за схваленням свого визнання. Однак через занепокоєння щодо сепаратистських територій у державах ШОС, особливо в Китаї, організація не підтримала визнання.<ref>{{cite web|author=Niklas Swanström|url=http://www.cacianalyst.org/?q=node/4930|title=Georgia: The split that split the SCO|publisher=Central Asia-Caucasus Institute Analyst|date=3 вересня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20080912175233/http://www.cacianalyst.org/?q=node%2F4930|archive-date=12 вересня 2008|url-status=live|access-date=30 грудня 2017}}</ref>

=== Російська військова присутність ===
Прямим результатом війни стало посилення та посилення російської військової присутности як у Південній Осетії, так і в Абхазії. У той час як російські збройні сили були присутні в обох регіонах до початку війни, як миротворчі сили з часів громадянських воєн у 1990-х роках, це обмежувалося 500 військовослужбовцями в Південній Осетії (JPKF) і 1600 в Абхазії (CISPKF). при цьому останній був розширений до понад 2000 протягом місяців, що призвели до війни 2008 року.<ref>{{cite web|url=https://www.france24.com/en/20080501-extra-russian-troops-arrive-abkhazia-russia-georgia|title=Extra Russian troops arrive in Abkhazia|publisher=France24|date=1 травня 2008|access-date=29 грудня 2021}}</ref> Оскільки ці механізми застаріли після війни 2008 року, визнання Росією незалежности обох регіонів було необхідною умовою для легітимізації післявоєнного перебування російських збройних сил шляхом укладання «двосторонніх» угод про військове співробітництво та інтеграцію з нововизнаними « держави».<ref>{{cite book
|url=http://cup.columbia.edu/book/russias-recognition-of-the-independence-of-abkhazia-and-south-ossetia/9783838214146
|title=Russia's Recognition of the Independence of Abkhazia and South Ossetia
|author=Nikoloz Samkharadze
|year=2021
|publisher=Soviet and Post-Soviet Politics and Society (SPPS)
|page=184
|isbn=978-3-8382-1414-6
|via=ibidem Press
}}</ref>

З 2009 року Російська Федерація розширила існуючу військову інфраструктуру в обох регіонах. Спочатку були створені 4-та гвардійська військова база в Південній Осетії та 7-а військова база в Абхазії, оформлені в угоді терміном на 49 років.<ref>{{cite web|url=https://rg.ru/2011/09/29/bazy.html|title=Bases for 49 years – Federation Council ratified agreements on military bases in Abkhazia and South Ossetia|publisher=[[Rossiyskaya Gazeta|Russian Gazette]]|language=ru|date=29 вересня 2011|access-date=28 грудня 2021}}</ref> Тоді Росія розпочала будівництво прикордонних баз під командуванням Прикордонної служби ФСБ Росії з метою демаркації та «захисту державного кордону» як Південної Осетії, так і Абхазії. Загалом понад 30 з цих так званих «мілітаризованих прикордонних баз» були побудовані поблизу лінії кордону обох регіонів із контрольованою Тбілісі Грузією.<ref>{{cite web|url=https://www.interfax-russia.ru/south-and-north-caucasus/news/pogranichniki-zavershili-obustroystvo-granicy-v-yuzhnoy-osetii|title=Border guards completed the arrangement of the border in South Ossetia|publisher=Interfax Russia|language=ru|date=12 липня 2012|access-date=28 грудня 2021}}</ref><ref>{{cite web|url=https://eumm.eu/data/file/6486/The_EUMM_Monitor_issue_7_ENG.pdf|title=EUMM Monitor Bulletin #7 October 2018|publisher=[[European Union Monitoring Mission in Georgia|EUMM]]|language=en|date=October 2018|access-date=28 грудня 2021}}</ref> У кожному регіоні дислоковано приблизно 3500 російських військовослужбовців і близько 1500 співробітників ФСБ.<ref>{{cite web|url=https://www.rulac.org/browse/conflicts/military-occupation-of-georgia-by-russia#collapse2accord|title=Military occupation of Georgia by Russia|publisher=Rule of Law in Armed Conflicts project (RULAC) of the Geneva Academy of International Humanitarian Law and Human Rights|language=en|date=22 лютого 2021|access-date=28 грудня 2021}}</ref><ref>{{cite book
|url=https://www.ceps.eu/ceps-publications/beyond-frozen-conflict/
|title=Beyond Frozen Conflict
|author1=Thomas de Waal
|author2=Nikolaus von Twickel
|year=2020
|publisher=CEPS
|page=196
|format=pdf
|isbn=978-1-5381-4418-3
|via=Rowman & Littlefield International, London
}}</ref><ref>{{cite book
|title=The Military Balance. The Annual Assessment of Global Military Capabilities and Defence Economics
|author=The International Institute for Strategic Studies (IISS)
|year=2018
|publisher=Routledge
|page=224
|isbn=978-1-85743-955-7
}}</ref> Грузія вважає ці два регіони окупованими Росією.

=== Міжнародний моніторинг ===
Термін дії мандата місії ОБСЄ в Грузії закінчився 1 січня 2009 року після того, як Росія відмовилася підтримати її продовження. Після війни спостерігачам ОБСЄ було відмовлено в доступі до Південної Осетії.<ref>{{cite news|url=https://www.theguardian.com/world/2008/dec/22/georgia-osce-mission-closes|work=The Guardian|first=Tom|last=Parfitt|title=Security and human rights observers to close South Ossetia mission|date=22 грудня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20180927183512/https://www.theguardian.com/world/2008/dec/22/georgia-osce-mission-closes|archive-date=27 вересня 2018|url-status=live}}</ref> Мандат МООННГ закінчився 16 червня 2009 року; його продовження також було заблоковано Росією, яка стверджувала, що мандат не відповідає належним чином позиції Росії щодо визнання незалежности Абхазії. За словами голови місії ООН Йохана Вербеке, близько 60 000 етнічних грузинів в Абхазії стали вразливими після завершення місії.<ref name="veto">{{cite news|author=Matt Robinson|url=https://www.reuters.com/article/worldNews/idUSTRE55F35820090616|title=Georgia angry after Russia vetoes U.N. monitors|work=Reuters|date=16 червня 2009}}</ref>

З жовтня 2008 року Моніторингова місія Європейського Союзу (МНЕС) контролює адміністративні лінії кордону як Південної Осетії, так і Абхазії. Хоча місія має діяти на всій території Грузії, місцева де-факто влада не допускає її до Південної Осетії та Абхазії. Окрім моніторингу, місія також бере участь у зміцненні довіри та посередництві щодо інцидентів, надаючи гарячу лінію щодо інцидентів.<ref>{{cite web|url=https://www.eumm.eu/en/about_eumm/mandate|title=EUMM – Our Mandate|access-date=28 грудня 2021|publisher=[[European Union Monitoring Mission|EUMM]]}}</ref> Станом на грудень 2021 року в Грузії працюють 220 спостерігачів МНЕС з 26 країн-членів ЄС, які базуються в 3 польових офісах і штаб-квартирі в Тбілісі, а 2 допоміжних співробітники працюють з Брюсселя.<ref>{{cite web|url=https://www.eumm.eu/en/about_eumm/facts_and_figures|title=EUMM Mission Facts And Figures|access-date=28 грудня 2021}}</ref>

=== Геополітичний вплив ===
[[Файл:Baku_pipelines.svg|альт=Multi-coloured regional map|міні|Трубопровід [[Нафтопровід Баку — Тбілісі — Джейхан|БТД]] (зелений) і запланований газопровід [[Nabucco (газопровід)|Nabucco]] (мандариновий)]]
Війна 2008 року стала першим випадком після розпаду Радянського Союзу, коли російські війська були використані проти незалежної держави, демонструючи готовність Росії використовувати військову силу для досягнення своїх політичних цілей.<ref>{{cite web|url=http://www.icds.ee/publications/article/the-russian-bear-on-the-warpath-against-georgia/|title=The Russian Bear on the Warpath Against Georgia|author=Kaarel Kaas|publisher=International Centre for Defense Studies|year=2009|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20170629170100/https://www.icds.ee/publications/article/the-russian-bear-on-the-warpath-against-georgia/|archive-date=29 червня 2017|url-status=dead}}</ref> Нездатність західних безпекових організацій швидко відреагувати на спробу Росії насильницько переглянути кордони країни ОБСЄ виявила її недоліки. Розкол між західноєвропейськими та східноєвропейськими державами також став очевидним у відносинах з Росією. Україна та інші країни колишнього Радянського Союзу отримали чітке повідомлення від російського керівництва, що можливий вступ до НАТО призведе до іноземного вторгнення та розпаду країни. Ефективне захоплення Абхазії також було однією з геополітичних цілей Росії. Будівництво спонсованого ЄС газопроводу Nabucco, що з'єднує Європу з центральноазіатськими запасами через Закавказзя, було відверто.<ref>{{cite journal|author=Mohammad Sajjadur Rahman|title=Georgia and Russia: What Caused the August War?|url=http://www.codesria.org/IMG/pdf/7-_What_Caused_the_August_War__Mohammad_Sajjadur_Rahman_March_31_2009.pdf|journal=Identity, Culture & Politics: An Afro-Asian Dialogue|volume=10|pages=132–146|archive-url=https://web.archive.org/web/20170620165416/http://www.codesria.org/IMG/pdf/7-_What_Caused_the_August_War__Mohammad_Sajjadur_Rahman_March_31_2009.pdf|archive-date=20 червня 2017|access-date=26 квітня 2019|number=1|url-status=live}}</ref>

Війна також вплинула на поточне та майбутнє членство Грузії в міжнародних організаціях. 12 серпня 2008 року країна оголосила, що виходить із Співдружності Незалежних Держав, яку вона вважала відповідальною за те, що вона не уникла війни. Його відхід набув чинности в серпні 2009 року.<ref>{{cite web|url=http://www.rferl.org/content/Georgia_Finalizes_Withdrawal_From_CIS/1802284.html|title=Georgia Finalizes Withdrawal From CIS|publisher=RFE/RL|date=18 серпня 2009|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20160115123131/http://www.rferl.org/content/Georgia_Finalizes_Withdrawal_From_CIS/1802284.html|archive-date=15 січня 2016|url-status=live}}</ref>

Війна в Грузії показала наполегливість Росії в перегляді міжнародних відносин і підриві гегемонії Сполучених Штатів. Незабаром після війни президент Росії Медведєв оприлюднив російську зовнішню політику з п'яти пунктів. У доктрині Медведєва зазначалося, що «захист життя та гідности наших громадян, де б вони не були, є безсумнівним пріоритетом для нашої країни». Присутність російських громадян в іноземних країнах сформувала б доктринальну основу для вторгнення. Заява Медведєва про існування територій з російськими «привілейованими інтересами» підкреслила особливу зацікавленість Росії в пострадянських державах і той факт, що Росія буде відчувати небезпеку через підривні дії місцевих дружніх до Росії адміністрацій.<ref>{{cite web|url=https://www.stratfor.com/weekly/medvedev_doctrine_and_american_strategy|title=The Medvedev Doctrine and American Strategy|author=George Friedman|date=2 вересня 2008|publisher=Stratfor Global Intelligence|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20170624144150/https://www.stratfor.com/weekly/medvedev_doctrine_and_american_strategy|archive-date=24 червня 2017|url-status=live}}</ref>

Війна завадила перспективам вступу Грузії в НАТО в осяжному майбутньому.<ref name="badly_damaged2">{{cite web|url=https://www.bbc.com/news/world-europe-19740960|title=Profile: President Mikheil Saakashvili of Georgia|publisher=BBC|date=27 вересня 2012|access-date=21 червня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180807232026/https://www.bbc.com/news/world-europe-19740960|archive-date=7 серпня 2018|url-status=live}}</ref><ref>{{cite journal|author=Henrik Larsen|date=March 2012|title=The Russo-Georgian war and beyond: towards a European great power concert|url=http://cddrl.stanford.edu/publications/the_russogeorgian_war_and_beyond_towards_a_european_great_power_concert/|journal=European Security|volume=21|issue=1|pages=102–121|doi=10.1080/09662839.2012.656595|archive-url=https://web.archive.org/web/20140714212838/http://cddrl.stanford.edu/publications/the_russogeorgian_war_and_beyond_towards_a_european_great_power_concert/|archive-date=14 липня 2014|access-date=15 червня 2014|hdl-access=free|hdl=10419/44636|s2cid=11475975|url-status=live}}</ref> У листопаді 2011 року президент Росії Дмитро Медведєв заявив, що НАТО прийняло б колишні радянські республіки, якби Росія не напала на Грузію. «Якби ви… захитнулися ще в 2008 році, то зараз геополітична ситуація була б іншою»,&nbsp;— сказав Медведєв офіцерам військової бази у Владикавказі.<ref>{{cite news|url=http://in.reuters.com/article/idINIndia-60645720111121|title=Russia says Georgia war stopped NATO expansion|work=Reuters|author=Denis Dyomkin|date=21 листопада 2011|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20151109093824/http://in.reuters.com/article/2011/11/21/idINIndia-60645720111121|archive-date=9 листопада 2015|url-status=live}}</ref>

За словами академіка Мартіна Малека, західні країни не вважали за потрібне загострювати напруженість у відносинах з Росією через «крихітну і незначну» Грузію. У Caucasian Review of International Affairs він написав, що західні політики не хочуть відчужувати Росію, оскільки її підтримка необхідна для вирішення «міжнародних проблем».<ref name="malek3">{{cite journal|author=Martin Malek|date=March 2009|title=Georgia & Russia: The 'Unknown' Prelude to the 'Five Day War'|url=http://www.isn.ethz.ch/Digital-Library/Publications/Detail/?ots591=0c54e3b3-1e9c-be1e-2c24-a6a8c7060233&lng=en&id=103195|journal=[[Caucasian Review of International Affairs]]|volume=3|issue=2|pages=227–232|archive-url=https://web.archive.org/web/20140615135321/http://www.isn.ethz.ch/Digital-Library/Publications/Detail/?ots591=0c54e3b3-1e9c-be1e-2c24-a6a8c7060233&lng=en&id=103195|archive-date=15 червня 2014|access-date=15 червня 2014|url-status=live}}</ref> У доповіді Комітету із закордонних справ Європейського парламенту за травень 2015 року зазначено, що «реакція ЄС на агресію Росії щодо Грузії та порушення її територіальної цілісности у 2008 році, можливо, спонукала Росію діяти подібним чином в Україні».<ref>{{cite web|url=http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=-//EP//TEXT+REPORT+A8-2015-0171+0+DOC+XML+V0//EN|title=REPORT on the strategic military situation in the Black Sea Basin following the illegal annexation of Crimea by Russia (2015/2036(INI))|author=Committee on Foreign Affairs|publisher=European Parliament|date=21 травня 2015|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20180807190409/http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=-%2F%2FEP%2F%2FTEXT+REPORT+A8-2015-0171+0+DOC+XML+V0%2F%2FEN|archive-date=7 серпня 2018|url-status=live}}</ref>

[[Російсько-українська війна (з 2014)|Російське вторгнення в Україну]] 2022 року знову привело спогади про російсько-грузинську війну до ширшого геополітичного фокусу. У статті, опублікованій в [[Нью-Йорк таймс|''The New York Times'']] 6 березня 2022 року, чинний прем'єр-міністр Сполученого Королівства [[Боріс Джонсон|Борис Джонсон]] заявив, що дії Росії в Грузії в 2008 році були одним з уроків минулого, який Захід не зміг засвоїти.<ref>{{Cite news|last=Johnson|first=Boris|date=2022-03-06|title=Opinion {{!}} Boris Johnson: 6 Steps the West Must Take to Help Ukraine Right Now|language=en-US|work=The New York Times|url=https://www.nytimes.com/2022/03/06/opinion/boris-johnson-russia-putin-ukraine-war.html|access-date=|issn=0362-4331}}</ref>

== Військовий аналіз ==

==== Грузія ====
[[Файл:Buk-M1-2_air_defence_system_in_2010.jpg|міні|ЗРК «Бук-М1».]]
Представники Сполучених Штатів заявили, що «одним із небагатьох ефективних елементів збройних сил [Грузії]» була протиповітряна оборона, і аналітики вважають, що SA-11 «Бук-1М» збив бомбардувальник Туполєв-22М і сприяв втраті деякі Су-25.<ref name="aviationweek">{{cite web|url=http://www.aviationweek.com/aw/generic/story_generic.jsp?channel=awst&id=news/aw081808p2.xml&headline=Georgian%20Military%20Folds%20Under%20Russian%20Attack|title=Georgian Military Folds Under Russian Attack|author1=David A. Fulghum|author2=Douglas Barrie|author3=Robert Wall|author4=Andy Nativi|work=Aviation Week|date=15 серпня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20110521070941/http://www.aviationweek.com/aw/generic/story_generic.jsp?channel=awst&id=news%2Faw081808p2.xml&headline=Georgian%20Military%20Folds%20Under%20Russian%20Attack|archive-date=21 травня 2011|url-status=dead}}</ref> Цю думку підтримав незалежний російський аналіз.<ref name="airfarce">{{cite web|url=http://www.cast.ru/eng/comments/?id=328|title=The Russian Air Force didn't perform well during the conflict in South Ossetia|author=Konstantin Makienko|publisher=Centre for Analysis of Strategies and Technologies|date=15 листопада 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20090327235047/http://www.cast.ru/eng/comments/?id=328|archive-date=27 березня 2009}}</ref> Заступник начальника Генштабу Росії генерал-полковник Анатолій Ноговіцин заявив, що радянські зенітно-ракетні комплекси «Тор» і «Бук», придбані Грузією в України, були відповідальними за збиття російських літаків під час війни.<ref name="aviation.com">{{cite web|url=http://www.aviation.com/technology/080818-russia-georgia-air-war.html|title=War Reveals Russia's Military Might and Weakness|author=Vladimir Isachenkov|publisher=Aviation|date=18 серпня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20081120045947/http://www.aviation.com/technology/080818-russia-georgia-air-war.html|archive-date=20 листопада 2008}}</ref> Російська оцінка, опублікована Роджером Макдермоттом, свідчить, що втрати росіян були б значно вищими, якби грузини не залишили частину своїх систем «Бук-М1» поблизу Сенакі в західній Грузії і кілька ракетних установок «Оса» в Південній Осетії.<ref name="McDermott">{{cite journal|last=McDermott|first=Roger N.|date=Spring 2009|title=Russia's Conventional Armed Forces and the Georgian War|url=http://www.carlisle.army.mil/usawc/parameters/Articles/09spring/mcdermott.pdf|journal=Parameters|publisher=US Army War College|volume=XXXIX|pages=65–80|archive-url=https://web.archive.org/web/20130216192743/http://www.carlisle.army.mil/usawc/parameters/Articles/09spring/mcdermott.pdf|archive-date=16 лютого 2013|access-date=26 квітня 2019|url-status=live}}</ref> За деякими даними, Грузія також володіла батареєю самохідної зенітної системи малої дальности SPYDER-SR ізраїльського виробництва. Грузинську тактичну систему раннього попередження та управління протиповітряної оборони пов'язували через Туреччину з обміном даними про повітряну ситуацію НАТО (ASDE), який забезпечував Грузію розвідувальними даними під час конфлікту.<ref name="mdb_georgian_air_defence">{{cite journal|last=Aminov|first=Said|title=Georgia's Air Defense in the War with South Ossetia|url=http://mdb.cast.ru/mdb/3-2008/item3/article3/|journal=[[Moscow Defence Brief]]|publisher=[[Centre for Analysis of Strategies and Technologies]]|issue=#1(15)/2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20090711165314/http://mdb.cast.ru/mdb/3-2008/item3/article3/|archive-date=11 липня 2009|url-status=dead}}</ref>

Грузія заявила, що її ключовими недоліками були неефективні зв'язки під час дій і нестача повітряної сили. Костянтин Макієнко з CAST вважав неякісне навчання пілотів основною причиною мізерного виконання грузинських повітряних вильотів. За словами першого заступника міністра оборони Грузії Бату Кутелії, Грузія повинна була мати складну багатошарову систему протиповітряної оборони для захисту повітряного простору. Західні офіцери, залучені до збройних сил Грузії, вказали, що грузинські військові недоліки занадто великі, щоб їх можна було усунути за допомогою нової зброї. Згідно зі статтею New York Times від 2 вересня 2008 року, «Армія Грузії втекла перед наступом російської армії, повернувшись спиною і залишивши мирних громадян Грузії на шляху ворога. Її літаки не літали після перших кількох годин зіткнення. Її флот був затонув у гавані, а його патрульні катери були відвезені російськими вантажівками на причепах».<ref name="nyt0309">{{cite news|url=https://www.nytimes.com/2008/09/03/world/europe/03georgia.html|work=The New York Times|title=Georgia Eager to Rebuild Its Defeated Armed Forces|first1=C. J.|last1=Chivers|first2=Thom|last2=Shanker|date=2 вересня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190305052938/https://www.nytimes.com/2008/09/03/world/europe/03georgia.html|archive-date=5 березня 2019|url-status=live}}</ref>

Масштабний наступ Росії застав Грузію зненацька, яка ніколи не була готова протистояти такому вторгненню. Під час війни виникло багато управлінських і процедурних проблем. За словами західного офіцера, грузинська матеріально-технічна готовність була посередньою; під час акції виникли перешкоди між підрозділами.<ref name="nyt0309" /> Навчання з імітації бою проти ймовірного противника, 58-ї армії, грузинська армія ніколи не проводила. Під час війни в горах зламався зв'язок і військам довелося вдатися до мобільних телефонів. Було недостатнє планування; за словами Георгія Тавджірідзе, ніхто не думав про герметизацію Роківського тунелю. 9 серпня була похмура організація доставки 10 000 грузинських резервістів у Горі; у них не було конкретних цілей і наступного дня повернулися до Тбілісі. Грузинські журналісти назвали конфлікт «прихованою від історії» війною, оскільки було дуже мало відеозаписів бойових дій.<ref name="lessons">{{cite web|last=Liklikadze|first=Koba|title=Lessons and losses of Georgia's five-day war with Russia|publisher=The Jamestown Foundation|url=http://www.jamestown.org/single/?no_cache=1&tx_ttnews%5Btt_news%5D=33974|date=26 вересня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20110605015943/http://www.jamestown.org/single/?no_cache=1&tx_ttnews%5Btt_news%5D=33974|archive-date=5 червня 2011|url-status=live}}</ref> За словами їхніх американських тренерів, грузинські солдати були неготові до бою, незважаючи на «дух воїна».<ref name="iht-20080819">{{cite news|url=http://www.iht.com/articles/ap/2008/08/19/europe/EU-Georgia-Military-Tested.php|title=US trainers say Georgian troops weren't ready|date=19 серпня 2008|agency=Associated Press|work=International Herald Tribune|archive-url=https://web.archive.org/web/20080919071220/http://www.iht.com/articles/ap/2008/08/19/europe/EU-Georgia-Military-Tested.php|archive-date=19 вересня 2008|url-status=dead}}</ref> На високих посадах була невелика кількість дисциплінованих і обізнаних офіцерів, а уряд Саакашвілі не мав військового досвіду.<ref>{{cite news|url=https://www.nytimes.com/2008/08/18/washington/18diplo.html|work=The New York Times|title=U.S. Watched as a Squabble Turned into a Showdown|first1=Helene|last1=Cooper|first2=C.J.|last2=Chivers|first3=Clifford J.|last3=Levy|date=17 серпня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20181021060306/https://www.nytimes.com/2008/08/18/washington/18diplo.html|archive-date=21 жовтня 2018|url-status=live}}</ref>

==== Росія ====
Російське командування, управління, зв'язок і розвідка (C³I) працювали погано під час конфлікту. Російські системи зв'язку були застарілими, і нібито командувач 58-ї армії зв'язувався зі своїми бойовими частинами через супутниковий телефон, який належав журналістам. Без сучасного ГЛОНАСС не можна було використовувати високоточні боєприпаси, а GPS, керований США, був недоступний, оскільки зона бойових дій була затемнена. Через халатність міністра оборони Росії використання безпілотних літальних апаратів не було санкціоновано; У редакції РІА Новости йдеться, що російські війська не мали надійних систем аеророзвідки, а замість них використовували бомбардувальник Ту-22М3.<ref name="en.rian.ru">{{cite web|url=http://en.rian.ru/analysis/20080909/116657490.html|title=Russian Army's weaknesses exposed during war in Georgia|agency=RIA Novosti|date=9 вересня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20090524234436/http://en.rian.ru/analysis/20080909/116657490.html|archive-date=24 травня 2009|url-status=live}}</ref> Проте під час війни також були розгорнуті російські розвідувальні батальйони та полки. Заступник начальника Генштабу Росії генерал Анатолій Ноговіцин заявив, що в конфлікті нове озброєння не випробовували.<ref name="georgiandaily.com">{{cite web|url=http://georgiandaily.com/index.php?option=com_content&task=view&id=6793&Itemid=74|title=Georgia War Shows Russia Army Now a 'Force to Be Reckoned With'|author=Sebastian Alison|work=Georgian Daily|date=27 серпня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20090505000205/http://georgiandaily.com/index.php?option=com_content&task=view&id=6793&Itemid=74|archive-date=5 травня 2009|url-status=dead}}</ref>

Редакція РИА Новости також повідомляє, що російські штурмовики Су-25 не мали радіолокаційного бачення та обчислення координат наземної цілі. У них також не було зенітних ракет великої дальности, які можна було б випустити за межі зон протиповітряної оборони противника.<ref name="en.rian.ru" /> Російський аналітик Костянтин Макієнко, пов'язаний з опозицією, зауважив неякісне поведінку російських ВПС: «Це неймовірно, що російські ВПС не змогли встановити перевагу в повітрі майже до кінця п'ятиденної війни, незважаючи на те, що ворог не мав винищувальної авіації».<ref name="airfarce" />

За словами російського експерта Антона Лаврова, 8 серпня російські та південноосетійські війська, дислоковані в Південній Осетії, не знали, що російська авіація бере участь у війні. Російські війська та південні осетини часто оцінювали російську авіацію як ворожу і стріляли по них до того, як була проведена точна ідентифікація. 8 серпня ВПС здійснили 63 польоти на підтримку сухопутних військ Росії. Загалом під час війни було втрачено шість російських бойових літаків: один Су-25СМ, два Су-25БМ, два Су-24М і один Ту-22М3; дружній вогонь став причиною втрати трьох літаків. Лавров заперечує, що збитий Ту-22М використовувався для розвідки.

Зв'язок між командувачем Північно-Кавказького військового округу і ВПС був поганим, а їхні ролі були незрозумілими. Головнокомандувач ВПС генерал-полковник Олександр Зелін не ступив на командний пункт, а керував операціями ВПС по мобільному телефону зі своєї робочої кімнати без допомоги своїх помічників з ППО. Військово-повітряні сили звинувачували в тому, що вони не надавали допомоги сухопутній кампанії.<ref name="McDermott" />

Шведські аналітики Кароліна Венділ Паллін і Фредрік Вестерлунд заявили, що, хоча російський Чорноморський флот не зустрів значного опору, він виявився ефективним у здійсненні складних операцій.<ref name="pallin">{{cite journal|last=Pallin|first=Carolina Vendil|author2=Fredrik Westerlund|date=24 липня 2009|title=Russia's war in Georgia: lessons and consequences|url=https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/09592310902975539|journal=Small Wars & Insurgencies|volume=20|issue=2|pages=400–424|doi=10.1080/09592310902975539|s2cid=144985466}}</ref> Механізована піхота відкрила новий фронт в Абхазії, що сприяло швидкому воєнному успіху Росії.<ref name="McDermott" />

Дослідники Heritage Foundation у своїй оцінці підготовки російського генерального штабу сказали, що маневри були сплановані та здійснені ефективно, при цьому росіяни внесли важливу плутанину.<ref name="heritage_chechnya">{{cite web|url=http://www.heritage.org/research/reports/2008/08/russian-forces-in-the-georgian-war-preliminary-assessment-and-recommendations|title=Russian Forces in the Georgian War: Preliminary Assessment and Recommendations|author1=James Jay Carafano|author2=Ariel Cohen|author3=Lajos F. Szaszdi|publisher=[[The Heritage Foundation]]|date=20 серпня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20091014143607/http://www.heritage.org/Research/RussiaandEurasia/wm2031.cfm|archive-date=14 жовтня 2009|url-status=live}}</ref> Аналітик Reuters описав російську армію як «сильну, але хибну»; війна продемонструвала, що російські «збройні сили вийшли з багаторічної занедбаности як грізна бойова сила, але виявили важливі недоліки». Він заявив, що через ці недоліки Росія не виконала своєї ролі першокласної військової сили.<ref name="reutersanalysis">{{cite news|url=https://www.reuters.com/article/newsOne/idUSLK23804020080820|title=Georgia war shows Russian army strong but flawed|author=Christian Lowe|work=Reuters|date=20 серпня 2008|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20090109131521/http://www.reuters.com/article/newsOne/idUSLK23804020080820|archive-date=9 січня 2009|url-status=live}}</ref> На відміну від Другої чеченської війни, російські війська в Грузії складалися переважно з професійних солдатів, а не з військовозобов'язаних.<ref name="schroeder">{{cite web|title=The Caucasus Crisis|url=http://www.swp-berlin.org/common/get_document.php?asset_id=5524|publisher=[[German Institute for International and Security Affairs]]|date=November 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20081201053042/http://www.swp-berlin.org/common/get_document.php?asset_id=5524|archive-date=1 грудня 2008|url-status=dead}}</ref> Журналісти Reuters у Грузії заявили, що вони вважали російські сили добре оснащеними та впорядкованими силами. Директор CAST Руслан Пухов заявив, що «перемога над грузинською армією … має стати для Росії не приводом для ейфорії та надмірної радости, а послужити прискоренню військових трансформацій». Роджер Макдермотт писав, що невелика розбіжність у критиці цивільних і офіційних посилань після конфлікту була «організованою спробою уряду „продати“ реформу військовим і заручитися підтримкою серед населення».

Еволюція російської армії в професійну силу не була визнана плідною. У вересні 2008 року генерал Володимир Болдирєв визнав, що багато професійних солдатів не мають кращої підготовки, ніж військовослужбовці строкової служби. Більшість сухопутних бойових дій вели ВДВ і війська спеціального призначення. Через те, що російські ВПС не змогли пробити протиповітряну оборону Грузії, повітряно-десантні війська не могли бути перекинуті в тилу Грузії. Несподіваний напад на командира Сухопутних військ, в результаті якого пройшли лише п'ять із тридцяти машин у його колоні, продемонструвала недбалість у збиранні інформації. Повідомляється, що у багатьох сухопутних підрозділів Росії не вистачало боєприпасів.<ref name="Bukkvoll">{{cite journal|author=Tor Bukkvoll|date=November–December 2009|title=Russia's Military Performance in Georgia|url=http://usacac.army.mil/CAC2/MilitaryReview/Archives/English/MilitaryReview_20091231_art009.pdf|journal=Military Review|volume=89|issue=6|page=58|archive-url=https://web.archive.org/web/20091221202224/http://usacac.army.mil/CAC2/MilitaryReview/Archives/English/MilitaryReview_20091231_art009.pdf|archive-date=21 грудня 2009|url-status=dead}}</ref>

=== Втрати та вартість обладнання ===
{{main|Втрати у російсько-грузинській війні (2008)}}

==== Грузія ====
[[Файл:152mm_SpGH_DANA_in_Georgia,_2008.JPG|міні|Грузинська гаубиця [[152-мм vz.77 «Дана»|DANA]]]]
Після угоди про припинення вогню Stratfor стверджує, що Росія «значною мірою знищила воєнний потенціал Грузії».<ref>{{cite news|url=https://www.reuters.com/article/asiaCrisis/idUSLD294757|title=ANALYSIS-Georgia rebel confidence rises after fighting|work=Reuters|date=13 серпня 2008|first=Conor|last=Sweeney|archive-url=https://web.archive.org/web/20080902050028/https://www.reuters.com/article/asiaCrisis/idUSLD294757|archive-date=2 вересня 2008}}</ref> Після підписання перемир'я 12 серпня у власній Грузії російські війська спробували захопити та знищити грузинське озброєння, процес, який в Записі з оборони Москви назвали «демілітаризацією збройних сил Грузії». Більшість втрат озброєння зазнали після припинення вогню.

У боях було знищено близько 20 бойових броньованих машин, у тому числі танки. Всього до конфлікту Грузія мала 230—240 танків.<ref>{{cite news|url=http://lenta.ru/news/2008/08/16/take/|title=ru:Россия забрала себе пятую часть грузинских танков|publisher=Lenta.ru|date=16 серпня 2008|language=ru|access-date=30 березня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140817141349/http://lenta.ru/news/2008/08/16/take/|archive-date=17 серпня 2014|url-status=live}}</ref> На момент конфлікту в Грузії був 191 танк Т-72, з яких 75 були розгорнуті в Південній Осетії. Грузія втратила щонайменше 10 танків Т-72, знищених у Цхінвалі та поблизу нього. Після закінчення бойових дій російські військові захопили загалом 65 грузинських танків. Згодом близько 20 з них було знищено.

До початку конфлікту грузинська армія мала 154 БМП, 16 розвідувальних машин, 66 БТР і 86 багатоцільових гусеничних броньованих машин. У бою було знищено менше 10 бронетехніків. Дві БМП-2 були знищені в бою і дві були захоплені як трофеї. Після бойових дій було захоплено щонайменше 20 БМП, у тому числі кілька БМП-1, які були модернізовані до БМП-1У. Грузія втратила дві бронетехніки Otokar Cobra. Також були знищені десятки автомобілів та вантажівок.

Дві самохідні гаубиці грузинської армії DANA були знищені в бою, а дві DANA були захоплені в Горі та поблизу нього. Ще 20 артилерійських одиниць, у тому числі 120&nbsp;мм міномети, залишилися в тилу ворога. Після бойових дій було захоплено шість 2S7 Pions. Також було захоплено дві ракети-носії «Бук-М1» та їх транспортні навантажувачі, а також до п'яти ЗРК «ОСА-АКМ». Російські військові захопили 1728 одиниць вогнепальної зброї на базі Другої піхотної бригади Сенакі.<ref>{{cite web|url=https://www.radiotavisupleba.ge/a/1559220.html|title=საქართველოს არმიის დანაკარგები ჯერაც დაუზუსტებელია|first=კობა|last=ლიკლიკაძე|website=radiotavisupleba.ge|date=24 серпня 2008|language=ka|access-date=7 серпня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170807154943/https://www.radiotavisupleba.ge/a/1559220.html|archive-date=7 серпня 2017|url-status=live}}</ref>

За даними Росії, ВМС Грузії втратили в морі один катер. У Поті чотири човни опинилися під водою. Було захоплено дев'ять надувних кораблів з жорстким корпусом.<ref>{{cite book
|title=Historical Dictionary of Georgia
|last=Mikaberidze
|first=Alexander
|date=1 лютого 2015
|page=139
|chapter=ARMED FORCES
|isbn=978-1-4422-4145-9
}}</ref>

Військово-повітряні сили зазнали обмежених збитків, оскільки було підтверджено втрату лише трьох транспортних літаків і чотирьох вертольотів. Грузинські ВПС припинили всі вильоти після 8 серпня. Натомість усі винищувачі та навчальні літаки, у тому числі Су-25, заховали. Російські бомбардувальники пошкодили злітно-посадкові смуги в Грузії. У результаті атаки російської авіації на базу ВПС Марнеулі було знищено три літаки Ан-2. Російські ВДВ 11 серпня підпалили два вертольоти Мі-24 і один Мі-14.<ref>{{cite web|url=http://www.geo-army.ge/index.php?option=com_content&view=article&id=138&Itemid=8&lang=en|title=History of the Air Forces of Georgia|website=Geo-Army.ge|archive-url=https://web.archive.org/web/20131013041609/http://www.geo-army.ge/index.php?option=com_content&view=article&id=138&Itemid=8&lang=en|archive-date=13 жовтня 2013}}</ref>

Міністр оборони Грузії Давіт Кезерашвілі заявив, що Грузія втратила матеріальних засобів на суму 250 мільйонів доларів. За словами президента Грузії Міхеіла Саакашвілі, його країна врятувала 95&nbsp;% своїх збройних сил.<ref name="lessons" />

Втрати збройних сил Грузії в живій силі, за офіційними даними, склали 170 осіб вбитими та зниклими безвісти, 1964 — пораненими (включаючи резервістів та поліцейських). Зникли безвісти десять військовослужбовців та 14 поліцейських<ref>{{Cite web |url=https://lenta.ru/news/2009/08/07/losses/ |title=СКП уточнил российские потери во время войны в Южной Осетии, «Lenta.ru», 07.08.2009, 09:44:41 |accessdate=30 травня 2022 |archive-date=5 травня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160505011429/https://lenta.ru/news/2009/08/07/losses/ }}</ref>.

У 2009 році начальник Генштабу російської армії Микола Макаров заявив, що Грузія переозброюється, хоча озброєння безпосередньо не надавалося США. За словами Макарова, до 2009 року Збройні Сили Грузії перевищили свою довоєнну чисельність.<ref>{{cite web|title=Russian Army Chief Says Georgia is Rearming|url=https://old.civil.ge/eng/article.php?id=21660|date=11 листопада 2009|publisher=Civil.Ge|access-date=26 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20160303214955/http://www.civil.ge/eng/article.php?id=21660|archive-date=3 березня 2016|url-status=live}}</ref>

==== Росія та Південна Осетія ====
[[Файл:Tu-22M3_Ryazan2.JPG|міні|Російський [[Ту-22М]]]]
Росія визнала, що три її ударні літаки Су-25 і один дальний бомбардувальник Ту-22 були збиті. У той час Грузія стверджувала, що збила не менше 21 російського літака.<ref name="aviation.com" /> У заяві оборони Москви надано більш високу оцінку втрат ВПС, зазначаючи, що загальні втрати російських ВПС під час війни становили один дальний бомбардувальник Ту-22М3, один винищувач-бомбардувальник Су-24М Fencer, один розвідувальний літак Су-24МР Fencer E та чотири штурмовики Су-25. Антон Лавров назвав втрачені один Су-25СМ, два Су-25БМ, два Су-24М і один Ту-22М3. Два гелікоптери Мі-8МТКО та Мі-24 зазнали аварії після бойових дій.

Немає офіційних даних, втрати російської наземної техніки під час війни оцінюються в три танки, щонайменше 20 броньованих і 32 неброньовані машини, втрачені в бою. У ДТП постраждали ще кілька транспортних засобів. Під час одного бою грузинські війська знищили 25 з 30 машин російської військової частини під командуванням генерала Анатолія Хрульова. Російські військові не мали втрат у артилерії, протиповітряній обороні та військово-морських силах. За даними «Независимой газеты», п'ятиденна війна коштувала Росії приблизно 12,5 мільярдів рублів, а щоденна&nbsp;— 2,5 мільярда рублів.<ref>{{cite news|author=Vladimir Ivanov|url=http://www.ng.ru/politics/2008-08-20/4_price.html|newspaper=Nezavisimaya Gazeta|date=20 серпня 2008|title=ru:Цена победы в Южной Осетии|language=ru|access-date=11 лютого 2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20081202031157/http://www.ng.ru/politics/2008-08-20/4_price.html|archive-date=2 грудня 2008|url-status=live}}</ref>

Досі залишаються проблемними питання про втрати в живій силі ЗС РФ в цій війні. В Росії в заявах різних посадовців в Міністерстві оборони в різні роки лунали різні числа: від 48 до 74 вбитих вояків та від 162 до 340 поранених<ref>[https://www.bbc.com/russian/features-44969691 Пять дней в августе 2008-го: хроника российско-грузинской войны] // 7 августа 2018</ref>. 

Південноосетинські війська втратили дві [[БМП-2]]. Є відомості, підтверджені фотографіями, про підбитий у Цхінвалі танк [[Т-55]] зі складу окремої танкової роти армії Південної Осетії<ref>[http://forums.vif2.ru/archive/index.php/t-1709.html Потери боевой техники Южной Осетии] // forums.vif2.ru</ref>.

== Див. також ==
* [[Воєнні злочини Російської Федерації]]
* «[[Дружба в тіні Кремля]]»
* [[Інцидент з краваткою Саакашвілі]]

== Примітки ==
{{reflist|3}}

=== Виноски ===
{{reflist|group=note}}

== Посилання ==
{{Commonscat|South Ossetia war, 2008}}

=== Внутрішні джерела ===

==== Грузія ====
* [http://www.mod.gov.ge/ Georgian Ministry of Defence] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080725120735/http://www.mod.gov.ge/ |date=25 липня 2008 }}
* [http://www.mfa.gov.ge/ Georgian Ministry of Foreign Affairs] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081108001143/http://mfa.gov.ge/ |date=8 листопада 2008 }}
* [http://www.president.gov.ge President of Georgia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110316105336/http://www.president.gov.ge/ |date=16 березня 2011 }}
* [https://web.archive.org/web/20110622212223/http://video.google.com/videoplay?docid=-7787586363112191127 Документальний фільм&nbsp;— «Хроніка грузинського серпня»]

==== Абхазія ====
* [http://www.abkhaziagov.org President of the Republic of Abkhazia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180416182256/http://www.abkhaziagov.org/ |date=16 квітня 2018 }}
* [http://www.mfaabkhazia.org Ministry of Foreign Affairs of Abkhazia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201029124940/http://mfaabkhazia.org/ |date=29 жовтня 2020 }}

==== Південна Осетія ====
* [http://www.cominf.org State Committee of Information and Press of the Republic of South Ossetia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210110072721/http://cominf.org/ |date=10 січня 2021 }}

=== Зовнішні джерела ===

==== Міжнародні ====
* [https://web.archive.org/web/20120520192402/http://www.unomig.org/ United Nations Observer Mission in Georgia]
* [http://www.osce.org/georgia/ OSCE Mission to Georgia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081215151116/http://www.osce.org/georgia |date=15 грудня 2008 }}

==== Україна ====
* [http://podrobnosti.ua/projects/2009/08/08/620635.html Телевізійний документальний фільм «Анатомія війни» виробництва телеканалу «Інтер»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090925224210/http://podrobnosti.ua/projects/2009/08/08/620635.html |date=25 вересня 2009 }}
* [http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/story/2008/08/080808_georgia_fighting_im.shtml BBC Ukrainian: У Південній Осетії вже є загиблі і поранені], 8 серпня 2008 p., 14:05 за Києвом
* [https://web.archive.org/web/20080915051814/http://ukrgeo.info/news.php Сайт, присвячений Україно&nbsp;— грузинській тематиці]
* {{cite web |url=http://veterano.com.ua/vijna/okupovani-teritoriji/6604-chomu-rosiya-napala-na-gruziyu-v-serpni-2008 |title=Чому Росія напала на Грузію в серпні 2008 |author= |date=2016-08-06 |website=http://veterano.com.ua/ |publisher=[[Ветерани.ua]] |accessdate=28 січня 2018 |archive-date=29 січня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180129004249/http://veterano.com.ua/vijna/okupovani-teritoriji/6604-chomu-rosiya-napala-na-gruziyu-v-serpni-2008 }}
* [https://web.archive.org/web/20180810175316/https://milnavigator.tv/gruzynskyj-opyt-pochemu-vvs-rossyy-proygrayut-v-nebe-ukrayny/ ГРУЗИНСКИЙ ОПЫТ. ПОЧЕМУ ВВС РОССИИ ПРОИГРАЮТ В НЕБЕ УКРАИНЫ]

==== Росія ====
* [http://www.mil.ru Ministry of Defence of Russia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190411050002/http://mil.ru/ |date=11 квітня 2019 }}
* [http://www.mid.ru Ministry of Foreign Affairs of Russia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110129072003/http://www.mid.ru/ |date=29 січня 2011 }}
* [http://www.kremlin.ru/ President of Russia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110220001741/http://www.kremlin.ru/ |date=20 лютого 2011 }}

==== Фотогалерея ====
* [http://www.flickr.com/photos/theatrum-belli/sets/72157606625660548/?page=9|2008 South Ossetia war Photos] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151124173947/https://www.flickr.com/photos/theatrum-belli/sets/72157606625660548/?page=9%7C2008 |date=24 листопада 2015 }}

{{Війни XXI століття}}
{{Грузія в темах}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Російсько-грузинська війна (2008)|*]]
[[Категорія:Війни за незалежність]]
[[Категорія:Війни XXI століття]]
[[Категорія:Війни Грузії]]
[[Категорія:Війни Російської федерації]]
[[Категорія:Міхеіл Саакашвілі]]
[[Категорія:2008 у Грузії]]
[[Категорія:Колоніальні війни]]
[[Категорія:Колоніальні війни Росії]]
[[Категорія:Російський державний тероризм]]
[[Категорія:Конфлікти у 2008]]
[[Категорія:Серпень 2008]]
[[Категорія:Неоколоніалізм]]
[[Категорія:Розпад Росії]]