Перегляд вихідного коду сторінки Тит Анній Мілон

{{othernames|Тит Анній}}
{{Особа    
| ім'я                 = Тит Анній Мілон
| місце_проживання     = 
| підпис_зображення    = 
| ім'я_при_народженні  = Titus Annius Milo  
| дата_народження      = -95
| місце_народження     = 
| дата_смерті          = -48
| місце_смерті         =  
| причина_смерті       = загибель у битві
| громадянство         = [[Римська республіка]]
| національність       =  
| відомий_(відома)     = 
| рід_діяльності       = [[політик]], державний і військовий діяч
| титул                = 
| посада               = [[народний трибун]]
| термін               = 57 рік до н. е.
| дружина              = [[Фауста Корнелія]]
| діти                 = 
| рід                  = [[Папії]]
| родичі               = 
| батько               = Гай Папій Цельс
| матір                = Аннія
| нагороди             = 
| герб                 = 
}}
'''Тит А́нній Міло́н''' ({{lang-la|Titus Annius Milo}}; [[95 до н. е.]]&nbsp;— [[48 до н. е.]])&nbsp;— [[Політик|політичний]],  державний і військовий діяч [[Римська республіка|Римської республіки]], [[народний трибун]] 57 року до н. е.

== Життєпис ==
Походив з роду Папіїв. Народився в [[Ланувіо|Ланувії]]. У [[57 до н. е.|57 році до н.&nbsp;е.]] обіймав посаду народного трибуна. Активно захищав інтереси [[Цицерон]]а і домігся його повернення з вигнання. Притягнув до суду [[Публій Клодій Пульхр|Публія Клодія Пульхра]], народного трибуна попереднього року, за насильницькі дії, але судовому розгляду перешкодили консул [[Квінт Цецилій Метелл Непот (консул 57 року до н. е.)|Квінт Цецилій Метелл Непот]], [[претор]] [[Аппій Клавдій Пульхр (консул 54 року до н. е.)|Аппій Клавдій Пульхр]] і трибун Серран. Після цього Мілон набрав збройні загони [[гладіатор]]ів і протягом усього року вів вуличні зіткнення з Публієм Клодієм. Використовуючи право обнунціаціі, кілька разів домагався перенесення виборів [[едил]]ів, в яких повинен був брати участь Клодій, але у підсумку [[коміції]] все ж відбулися, і Клодія було обрано.

У [[56 до н. е.|56 році до н.&nbsp;е.]] Мілон сам був притягнутий до суду Клодієм за насильницькі дії, але виправданий завдяки захисту Цицерона і [[Гней Помпей Великий|Гнея Помпея Великого]]. У відповідь притягнув до суду за тим же звинуваченням Секста Клодія, клієнта свого ворога, але не домігся засудження. У 55 році до н.&nbsp;е. обіймав посаду претора. У [[55 до н. е.|55]] і [[54 до н. е.|54]] роках до н.&nbsp;е. влаштовував чудові гладіаторські ігри. У 54 році до н.&nbsp;е. виступав в суді як прохач за свого шурина, [[Марк Емілій Скавр (претор)|Марка Емілія Скавра]], звинуваченого в незаконному здобутті посади.

У [[52 до н. е.|52 році до н.&nbsp;е.]] балотувався на посаду консула одночасно з Квінтом Метеллом Сципіоном і [[Публій Плавтій Гіпсей|Публієм Плавтієм Гіпсеєм]], в той час як Клодій домагався преторскої посади. Помпей підтримував суперників Мілона. Консульські вибори неодноразово відкладалися, передвиборна кампанія супроводжувалася масовими заворушеннями і сутичками озброєних прихильників кандидатів. У січні 52 року до н.&nbsp;е. прихильники Мілона вбили Клодія в стихійній сутичці на Аппієвій дорозі. Наказ на вбивство віддав сам Мілон. Похорон Клодія викликав нову хвилю хаосу і насильства в Римі. Під час безладу було спалено будівлю сенату і базиліку Порція. Для відновлення порядку сенат змушений був призначити Помпея консулом без колеги, а той ввів у місто війська. Мілона притягли до відповідальності за вбивство Клодія два Аппії Клавдії&nbsp;— небожі вбитого, і за незаконне здобуття посади [[Гай Цетег]] і [[Луцій Корніфіцій]]. Суд по першому звинуваченню відбувався на підставі щойно прийнятого суворого закону Помпея про насильницькі дії, що мав зворотну силу. Форум був оточений легіонерами Помпея, який бажав засудження Мілона. Незважаючи на захист Цицерона, Мілона було очно засуджено за вбивство, заочно&nbsp;— за незаконне здобуття. Мілон пішов у вигнання до [[Массілія|Массіліі]]. У зв'язку з величезними боргами, його майно було розпродано за низькою ціною.

Після початку громадянської війни між Цезарем і Помпеєм, у [[49 до н. е.|49 році до н.&nbsp;е.]] Цезар дав дозвіл повернутися багатьом вигнанцям, але на Мілона воно не поширилося. Тому у [[48 до н. е.|48 році до н.&nbsp;е.]] він примкнув до заколоту [[Марк Целій Руф|Марка Целія Руфа]], що домагався повного скасування боргів. Незабаром загинув при облозі Компси.

== Джерела ==
* Cicero. Att. IV 3; Fam. II 6; QF I 4; II 3—4; III 6; 9; P. Red. 19—20; 30; Ad. Quir. 15; Har. Resp. 6—7; Sest. 85—92; 95; 144; Cael. 78; Vat. 40—41 {{ref-la}}
* A. Burlando (a cura di), Cicerone. Difesa di Archia, difesa di Milone, Milano 2006. {{ref-la}}

{{AncientRome-bio-stub}}

{{Портали|Біографії|Стародавній Рим}}
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Давньоримські політики]]
[[Категорія:Народні трибуни]]
[[Категорія:Претори]]
[[Категорія:Загинули в бою]]