Перегляд вихідного коду сторінки Харченко Семен Васильович (отаман Хмара)

{{Інші значення|тип=прізвище|Харченко}}
{{Військовик
| ім'я = Семен Васильович Харченко
| портрет = Otaman Hmara.jpg
| розмір = 200px
| підпис = Семен Харченко-Хмара 
| дата народження =  1886
| місце народження = {{Прапорець|RUSold}} с. [[Прилужне  (Летичівський район)|Мордин]], [[Летичівський повіт]] , [[Подільська губернія]]
| дата смерті = 07.11.1924
| місце смерті = м. [[Вінниця]]
| прізвисько = отаман «Хмара»
| приналежність = [[Армія УНР]]
| країна = {{UNR}}
| рід військ =
| роки служби =
| звання = штабс-капітан {{RUSold}} підполковник <br/>{{UNR}}
| підрозділ = Запорозька дивізія, 3&nbsp;— я Залізна дивізія, Подільська повстанська група
| командування = повстанський отаман ([[1921]]–[[1924]])
| битви = Другий зимовий похід
| відносини =
| інше =
}}

'''Семен Васильович Харченко'' (Харчук, отаман «Хмара»)''''' (1886, с. [[Прилужне (Летичівський район)|Мордин]], Летичівського повіту Подільської губернії (тепер [[Прилужне (Летичівський район)]] Хмельницької області&nbsp;— [[7 листопада]] [[1924]], м. [[Вінниця]])&nbsp;— військовий діяч, активний учасник антибільшовицького повстанського руху в Україні, громадський діяч, вчитель. Соратник отамана [[Гальчевський Яків Васильович|Якова Гальчевського]].

Штабс-капітан російської армії ([[1917]]), підполковник Армії УНР ([[1923]]).

== Життєпис ==

=== До Першої світової війни ===
Народився у селянській родині. Батьки мали три десятини землі.

У 1908 році закінчив Вінницьку учительську семінарію.

Працював учителем у с. [[Гнатівці]], Летичівського повіту (тепер Хмельницький район, Хмельницька область).

У 1912 році вступив до Київської організації [[Українська партія соціалістів-революціонерів|Української партії соціалістів-революціонерів]].

=== Перша світова війна ===
У жовтні 1915 року закінчив [[1-е Київське військове училище]].
У 1915—1916 командир команди розвідників 15-ї піхотної дивізії.
У 1917 служив в 498-му піхотному Оргіївському полку 125-ї піхотної дивізії.

За час війни нагороджений Георгіївським Хрестом<ref>{{Cite web |url=http://cavalier.rusarchives.ru/holders/holder?id=14347 |title=РГИА. Ф.496. Оп.3. Д.903. Л.39 |accessdate=20 лютого 2018 |archive-date=21 лютого 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180221100215/http://cavalier.rusarchives.ru/holders/holder?id=14347 }}</ref> і орденом Святого Станіслава.

=== 1917—1918 ===
В часи [[Центральна рада|Центральної Ради]] брав участь у громадській роботі. Член ЦК Селянської спілки. З січня по травень 1918 року вчителював. Під час гетьманату працював у продовольчій управі військового відомства. Організатор селянських спілок (грудень 1918&nbsp;— початок 1919).

=== 1919, Армія УНР ===
З лютого 1919 в Армії УНР, осавул і ад'ютант командира куреня [[Запорізький корпус Армії УНР|Запорозької дивізії]]. Учасник боїв за [[Кам'янець-Подільський]], [[Могилів-Подільський]] та [[Хмельницький|Проскурів]] у червні 1919&nbsp;р., [[Біла Церква|Білу Церкву]] та ін. Відступаючи під містечком [[Браїлів (смт)|Браїлів]] потрапив в полон до денікінців і був хворим доставлений до в'язниці у м. Вінниці, з якої йому вдалось втекти. Взимку 1919—1920 років перейшов у Польщу.

=== 1920 ===
Брав участь у [[Польсько-радянська війна 1920|польсько-радянській війні]], як сотник 3-го кінного полку [[Третя Залізна Стрілецька дивізія Армії УНР|3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР]] [[Удовиченко Олександр Іванович|О.Удовиченка]]. Обурений поведінкою поляків, які катували селян, після протесту потрапляє під арешт. Після звільнення піднімає повстання проти поляків на чолі організованого ним 1-го Летичівського партизанського загону, з яким вступив до [[Червона армія|Червоної армії]], яку пізніше покинув, через можливий арешт як колишнього петлюрівця.

=== Повстанський отаман ===
У повстанському русі з 1921&nbsp;р.

За завданням головного повстанського штабу створює підпільні організації у Летичівському повіті. Разом з емісаром [[Тютюнник Юрій Йосипович|Тютюнника]] Курковським, Антончиком, Сичем і Гвідоном Качуровським входить до складу Повстанського комітету Летичівського повіту, завдання якого&nbsp;— підготовка повстання на випадок виступу з-за кордону українського війська. Восени на чолі загону в 10 чоловік діяв у Війтівецькій волості Летичівського повіту. Після переходу 26.10.1921 кордону [[Подільська повстанська група|Подільською групою]] полковника [[Палій-Сидорянський Михайло|Палія]], Хмара мобілізує підпілля і з с. [[Явтухи]] починає рухатись на з'єднання з наступаючими українськими частинами. Отримавши підкріплення з інших сіл, розгромлює волвиконкоми у [[Женишківці|Женишківцях]] і [[Зіньків (Віньковецький район)|Зінькові]]. Згодом відходить на польську територію і деякий час перебував у таборі №&nbsp;10 для інтернованих в м. [[Каліш]].

З червня 1922 року командир 4-ї кінної бригади Подільської повстанської групи [[Гальчевський Яків Васильович|отамана Орла]]. У складі загонів останнього брав участь у операціях по нападах на м. [[Бар]] (05.08.1922), м. [[Ялтушків]] (07.08.1922), м.[[Летичів]] (10.08.1922). Разом з Гальчевським та іншими повстанцями успішно 02.09.1922 року переправився в районі м.[[Гусятин]] на польський бік (всього 57 чоловік). На початку листопада 1922 року загін Гальчевського в числі 16 піших (у його складі також Хмара) переходить на радянський бік р. [[Збруч]].

05.03.1923 року [[Гальчевський Яків Васильович|Яків Гальчевський]] призначив отамана Хмару командувачем Подільської повстанської групи. Зберігся наказ про це призначення: «Підполковнику Хмарі-Харченку. Наказую Вам вступити в командування повстанськими загонами і організаціями на Поділлю в межах 8 північних повітів. Ви є репрезентант ідеї і уряду УНР., а у військовім, судовім і адміністративнім відношеннях користуєтесь правом командира корпусу. В боротьбі з московською окупаційною владою керуватись інтересами Батьківщини і законами У. Н.&nbsp;Р.&nbsp;Наказую: своїх підлеглих пройняти духом точного і безрозсудного виконання наказів… потрібно уміти поступитись інтересами свого „я“ перед інтересами свого народу. В боротьбі з окупантом ні перед чим не зупинятись. Командувач повстанськими загонами і організаціями Правобережжя полковник Орел-Гальчевський…»
1 липня 1923 група Гальчевського у складі якої відділи Хмари та Голюка вкотре переходить на радянську сторону кордону. Відокремившись від основної групи загін Хмари направляється в Жмеринський район. До осені 1923 року загін Хмари діяв на територіях Вовковинецького, Новоушицького районів. Пізніше, після часткового розгрому, загін Хмари переходить на польську територію.

=== Арешт і страта ===
Навесні 1924 року Хмара переходить на Поділля для організації повстанської боротьби. 15.03.1924 виданий в м. [[Кам'янець-Подільський]] сексотом більшовиків М. Остапчуком. Перебував під слідством в тюрподі в м. Вінниці.

01&nbsp;— 02.11.1924 Хмару та групу повстанців засуджено Надзвичайною сесією Подільського губернського суду до розстрілу. Склад суду [[Леплевський Ізраїль Мойсеєвич|Леплевський І.]] (голова), Іванов, Харитонов, прокурор Бомаш.

Обставини арешту, ув'язнення та загибелі Х. описав Ю.Горліс-Горський у повісті «Отаман Хмара. З таємниць ГПУ» (уперше видана 1934 року у Львові).<ref>{{Cite web |url=http://www.myvin.com.ua/ua/pravda/2/93.html |title=Стаття про книгу «Отаман Хмара. З таємниць ГПУ» |accessdate=15 вересня 2013 |archive-date=1 січня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140101191020/http://www.myvin.com.ua/ua/pravda/2/93.html }}</ref>

Під грифом «Хранить вечно» в Державному архіві СБУ зберігається двотомна «Справа №&nbsp;512 зі звинувачення Харченка-Хмари Семена Васильовича та інших (за статтями 58, 59, 66, 76)». У першому томі 441 аркуш, у другому&nbsp;— 413. Закінчується справа документом від 20.08.1998&nbsp;— «Заключение по архивному уголовному делу №&nbsp;5455 в отношении Харченко-Хмары С. В. и других». Цитата: «…Материалами дела установлена совокупность доказательств вины Хмары-Харченко С. В. в совершении преступлений, предусмотренных статьями 58, ч.1, 66, ч.1 УК УССР, Яблоновского В. Е. статьями 60 и 76, ч. 1 УК УССР и Иванова Ф. В. статьями 60 и 76, ч.1 УК УССР, в связи с чем они реабилитации не подлежат… На основании изложенного и в соответствии со ст. ст. 2 и 7 Закона Украины „О реабилитации жертв политических репрессий на Украине“ от 24 декабря 1993 года считать Хмару-Харченко Семена Васильевича, Яблоновского Василия Ефремовича и Иванова Филиппа Васильевича обоснованно осужденными, не подлежащими реабилитации. Заместитель Генерального Прокурора Украины Д.&nbsp;А.&nbsp;Ветоха».<ref>{{Cite web |url=http://www.ukrlife.org/main/evshan/zhnyva89.htm |title=Архівована копія |accessdate=14 вересня 2013 |archive-date=22 серпня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130822010922/http://www.ukrlife.org/main/evshan/zhnyva89.htm }}</ref>

== Джерела ==
* Горліс-Горський Ю."Отаман Хмара. З таємниць ГПУ".&nbsp;— Львів, 1934.
* Коваль Р. Отаман святих і страшних.&nbsp;— Київ, 2000.&nbsp;— С. 147—151, 215, 222.
* Коваль Р. Багряні жнива Української революції.100 історій і біографій учасників Визвольних змагань.&nbsp;— Київ, «Діокор», Видання друге, виправлене, доповнене, 2005.
* Завальнюк К. В., Стецюк Т.&nbsp;В.&nbsp;Яків Гальчевський у документах епохи.&nbsp;— К.-П.: 2012: ПП «Медобори-2006».&nbsp;— 224 с.
* ДА СБУ, арх. 5455, т. 1, арк. 1&nbsp;— 441.
* ДА СБУ, арх. 5455, т. 2, арк. 1&nbsp;— 413 зв.
* {{Cite book
|last= Гальчевський&nbsp;— Войнаровський
|first= Яків
|title={{Cite WS
  |title= Проти червоних окупантів
  |link= Проти червоних окупантів
}}
|volume= 1
|publisher = Українське видавництво
|location= Краків
|date=1941}}

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20130822010922/http://www.ukrlife.org/main/evshan/zhnyva89.htm  Коваль Р. Багряні жнива Української революції. Подільський отаман Хмара. Сайт українське життя в Севастополі]
* [http://hol-yar.nf.ua/2011-02-09-21-20-00/53----2004/142-2011-04-11-01-22-11/679-2011-04-12-22-11-29/  Історичний клуб «Холодний Яр»]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://www.myvin.com.ua/ua/pravda/2/93.html/ Стаття про книгу «Отаман Хмара. З таємниць ГПУ»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140101191020/http://www.myvin.com.ua/ua/pravda/2/93.html |date=1 січня 2014 }}

[[Категорія:Російські військовики Першої світової війни‎]]
[[Категорія:Кавалери відзнаки ордена Святого Георгія]]
[[Категорія:Кавалери ордена Святого Станіслава]]
[[Категорія:Персоналії:УНР]]
[[Категорія:Вояки Армії УНР]]
[[Категорія:Повстанські отамани]]
[[Категорія:Українські військовики]]
[[Категорія:Учасники Другого зимового походу]]
[[Категорія:Уродженці Летичівського району]]
[[Категорія:Розстріляні в Українській РСР]]