Перегляд вихідного коду сторінки Холодноярська республіка

{{Infobox Former Country
|native_name = Холодноярська Республіка
|conventional_long_name = 
|common_name  = України
|continent    = Європа
|region       = Україна
|country      = Україна
|era          = 
|year_start   = 1919
|year_end     = 1922
|date_start   = 
|date_end     = 
|event_start  = Заснування
|event_end    = Ліквідація
|p1           = УНР
|flag_p1      = Flag_of_Ukraine.svg
|s1           = УСРР
|flag_s1      =Flag_of_the_Ukrainian_SSR_(1919-1929).svg
|s2           = 
|flag_s2      = 
|image_coat   =
|coa_size     =
|image_flag   = 
|national_motto   = [[File:Volya abo smert`.jpg|center|250px|Прапор 1-го куреню Холодного Яру]]
|national_anthem  = 
|image_map        = Схема Холодного Яру.JPG
|image_map_caption = ліс Холодний Яр - центр республіки
|capital = [[село]] [[Мельники (Черкаський район, Медведівська громада)|Мельники]], [[Черкаський район]] 
|government_type  = республіка
|common_languages = [[українська мова|українська]]
|currency     = 
|title_leader = Головний отаман 
|leader1      = [[Чучупак Василь Степанович|Василь Чучупак]]
|leader2      = [[Деркач Іван Тимофійович|Іван Деркач]]
|leader3      = [[Пестушко Костянтин Юрійович|Кость Блакитний]]
|leader4      = [[Нестеренко Герасим Онуфрійович|Герасим Нестеренко-Орел]]
|leader5      = 
}}

'''Холодно́ярська Респýбліка''' ([[1919]]–[[1922]]) — короткочасне державне утворення на землях [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]] (УНР), у [[Чигиринський повіт|Чигиринському повіті]] [[Київська губернія|Київської губернії]] (нині [[Черкаський район|Черкаському районі]] [[Черкаська область|Черкаської області]]), у районі лісового урочища [[Холодний Яр]], зі столицею в селі [[Мельники (Черкаський район, Медведівська громада)|Мельники]]. У часи Радянського Союзу історія цього утворення і його діячів замовчувалась або подавалася викривлено, через те що, на думку багатьох дослідників, могла спричинити зростання небажаних з точки зору представників влади настроїв у суспільстві.

== Історія ==
{{Quote box |width=255px|align=left |quote=Бо в день радості над вами<br />Розпадеться кара.<br />І повіє огонь новий<br />З Холодного Яру.<br /><br />|salign=center |source=[[Тарас Шевченко]] «Холодний яр»,<br/>17 грудня 1845, В'юнище}}
[[Файл:Мотронинський-монастир.jpg|міні|250px|left|Троїцька церква [[Троїцький Мотронинський жіночий монастир УПЦ|Мотронинського монастиря]]&nbsp;— осередок повстанського руху]]
У 1918—1922 роках [[Троїцький Мотронинський жіночий монастир УПЦ МП|Мотронинський монастир]] став осередком українського повстанського руху проти загарбників (німецьких окупантів та російських «[[Добровольча армія|білих]]» і «[[Більшовики|червоних]]» інтервентів), який очолювали брати Чучупаки.

У зв'язку з [[Жовтневий переворот|переворотом]], жителями села Мельники, на прохання ігумені, щоб вберегти монастир від пограбування, було створено загін самооборони Мотронинського монастиря під керівництвом [[Чучупак Олекса Степанович|Олекси Чучупака]]. До складу загону входило 22 особи.

Пізніше, [[1919]] року, загін перетворили на полк, а [[Чучупак Василь Степанович|Василя Чучупака]] обрали командиром полку (до цього він був [[прапорщик]]ом [[Російська імператорська армія|Російської Імператорської армії]], а ще раніше&nbsp;— сільським вчителем). Його брат [[Чучупак Петро Степанович|Петро Чучупак]] став начальником штабу полку. Під час окупації України денікінцями полк брав участь у їхньому вигнанні із [[Черкаси|Черкас]]. Полк увесь час поповнювався, його чисельність досягала 2000 осіб.

Згодом утворилася Холодноярська республіка, територія якої охоплювала понад 25 навколишніх сіл та мала близько 15-тисячну селянську повстанську армію, бійці якої називали себе козаками, а своїх командирів&nbsp;— отаманами (на згадку про військову традицію козаччини).

[[Файл:Чучупак-Василь-Степанович.jpg|міні|250px|left|[[Чучупак Василь Степанович|Василь Чучупак]]&nbsp;— головний отаман Холодного Яру]]

[[Файл:Kozaky Holodnogo Yaru.jpg|міні|250px|Козаки [[Холодний Яр|Холодного Яру]] з села [[Мельники (Чигиринський район)|Мельники]] з медалями [[Російська імперія|Російської імперії]] на грудях.]] 

[[Файл:Гнат Зінкевич.jpg|міні|250px|Гнат Зінкевич у червні 1919 р., як отаман Ради старшин Табору гайдамаків-повстанців у Холодному Яру, затвердив «Начерк проекту Державного законоладу для Української Трудової Республіки».<ref>{{cite web|url = https://constituanta.blogspot.com/2012/10/1919_24.html|title = КОНСТИТУАНТА: Начерк проекту Державного законоладу для «Української Трудової Республіки» (Табору Гайдамаків-повстанців в Холодному Яру на Чигиринщині) 1919|publisher =|author =|date =|accessdate =|language = }}</ref> У 1920 захоплений у полон більшовиками і згодом страчений.<ref>{{cite web|url = https://chtyvo.org.ua/authors/Lehoniak_Bohdan/Volia_Ukrainy_abo_smert_Povstanskyi_rukh_v_Ukraini_u_1919_1923_rokakh/|title = Воля України або смерть: Повстанський рух в Україні у 1919–1923 роках - Богдан Легоняк - Тека авторів - Чтиво|publisher =|author =|date = 9 січня 2021|accessdate =|language = }}<br />{{cite web|url = https://shron1.chtyvo.org.ua/Boiko_Tetiana/Volia_Ukrainy_abo_smert_Povstanskyi_rukh_v_Ukraini_u_1919_1923_rokakh.pdf?|title = Volia_Ukrainy_abo_smert_Povstanskyi_rukh_v_Ukraini_u_1919_1923_rokakh.pdf|publisher =|author =|date =|accessdate =|language = }}</ref>]]

У листопаді 1919 року до [[Холодний Яр|Холодного Яру]] прибув отаман Катеринославщини і Херсонщини [[Гулий-Гуленко Андрій Олексійович|Андрій Гулий-Гуленко]]. Тоді Головним Отаманом Холодного Яру був Василь Чучупак. Йому підпорядковувалися отамани [[Нестеренко Герасим Онуфрійович|Герасим Нестеренко-Орел]], [[Гладченко Трифон Федорович|Трифон Гладченко]], [[Михайло Мелашко]], [[Сірко (холодноярський отаман)|Сірко]], [[Філоненко Семен Дмитрович|Око]], [[Чорногузько Іван Якович|Чорний Ворон (Чорногузько)]], [[Голик-Залізняк Мефодій Фокич|Мефодій Голик-Залізняк]], [[Семен Вовк]], Олекса Коцюбенко, Калюжний, Д. Канатенко, 1-й і 2-й Олександрійські полки.

У березні 1920 року [[Степова дивізія]] армії УНР визволила [[Херсон]] від більшовиків та повела вдалий наступ на захід (через Білозерку) по лінії Кам'янка-Єградівка-Ружичів-Чигирин. Зупинилась дивізія в урочищі Холодний Яр, де з'єдналась з Холодноярськими збройними силами.

Після загибелі Василя Чучупаки Холодноярську республіку очолив його заступник [[Деркач Іван Тимофійович|Іван Деркач]], член Холодноярського повстанкому. Він керував збройними силами регіону Холодний Яр під час антирадянського повстання весни&nbsp;— осені 1920 року.

24 вересня 1920 року в Медведівці, де колись почалася [[Коліївщина]], відбулася нарада холодноярських отаманів, у ній узяли участь командири Степової Дивізії, отамани інших регіонів. На цій нараді [[Пестушко Костянтин Юрійович|Костю Блакитного]] було обрано Головним отаманом усіх повстанських загонів Холодного Яру й околиць.

У жовтні 1920 року Кость Блакитний склав повноваження Головного отамана Холодного Яру та вирушив у Катеринославську губернію на чолі Степової дивізії.

Вплив Холодного Яру не обмежувався лише Черкащиною. Владу Холодноярської республіки визнавали й прибережні села (вгору по Дніпру до Черкас: Рацеве, Тіньки, Боровиця, Топилівка, Сагунівка, Худяки, Бужин, Леськи та інші), чигиринські села, що розкинулися на берегах Тясмину (Погорільці, Чорнявка, Трушівці, Худоліївка та інші).

Підтримували тісні зв'язки з Холодним Яром й вереміївські отамани [[Келеберда Панас Дмитрович|Панас Келеберда]] та [[Савченко Іван Григорович (військовий)|Іван Савченко-Нагірний]] (Золотоніський повіт Полтавської губернії, тепер Чорнобаївський район Черкаської області), отаман із с.&nbsp;Балаклії, що за м.&nbsp;Смілою у бік Києва, [[Полтавець-Остряниця Іван Васильович|Іван Полтавець-Остряниця]], смілянський отаман [[Водяний Яків Михайлович|Яків Водяний]], Голова Уманського повстанкому [[Дерещук Петро Кузьмович|Петро Дерещук]] (відповідно і села Уманського повіту), отаман [[Петро Кучма]] з с.&nbsp;Аджамки, що неподалік м.&nbsp;Єлисаветграда (нині Кропивницький), Єлисаветградський повстанком на чолі з [[Тихон Березняк|Тихоном Березняком]], а отже і села Єлисаветградського повіту, значна частина Олександрійського і Звенигородського повітів, мліївський ватажок [[Бабенко Трохим Іванович|Трохим Голий-Бабенко]], отамани з Криворіжжя [[Єлісей Лютий-Черевик]], та багато інших.

Останнім з Головних отаманів Холодного Яру, обраним на загальному представницькому з'їзді всіх отаманів республіки був отаман [[Нестеренко Герасим Онуфрійович|Герасим Нестеренко-Орел]].

Одним з етапів спецоперації [[Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем при РНК РРФСР|ЧК]] із ліквідації Холодноярської республіки стала так звана «амністія», яку обіцяли тим повстанцям, котрі здадуться добровільно.

Перехід відбувся в с.&nbsp;Жаботин 4 серпня (в інших документах 7 серпня) 1921 року. На «амністію» піддалися: голова Холодноярського окружного штабу [[Петренко Іван|Іван Петренко]], отамани Деркач, Василенко, [[Чучупак Олекса Степанович|Олекса Чучупак]], С.&nbsp;Чучупак, Товкаченко (Товкач), Темний, Литвиненко, Пинченко і ще більш як 20 отаманів і 76 осіб охорони, зокрема Пономаренко, Віслоух, Бих і Литвиненко. Після цього «амністовані» звернулися з листом до отаманів Хмари, Загороднього, Залізняка та інших із закликом до припинення боротьби та переходу на бік української радянської влади.

Російські більшовики з самого початку планували ліквідацію амністованих отаманів, але не наважувались це зробити аж до листопада, коли вже заходились ліквідовувати не лише отаманів, а й увесь повстанський, «підозрілий» і прихильний елемент у районі Холодного Яру. Дуже скоро, репресії проти населення стали основним засобом боротьби з повстанством. Сім'ї повстанців і куркульських елементів, що допомагали повстанцям, виселяли. У них конфісковували майно, інвентар і запаси продовольства. Всіх працездатних направляли у трудові частини, непрацездатних розміщували у містах і селищах.

Холодноярська Республіка проіснувала до [[1922]] року, коли більшовики обманом заманили холодноярських отаманів у засідку. Проте, навіть у полоні, в стінах Київської в'язниці, ватажки повстанців перебили охорону, захопили зброю і спробували звільнитись. Під час нерівного бою всі вони загинули смертю героїв.

== Падіння Республіки ==
Отамани Холодного Яру та [[Республіка Чорного Лісу|Чорного Лісу]] мали сильний авторитет та значну підтримку в місцевого населення. У зв'язку з неможливістю перемогти бунтівних отаманів, у ЧК розробили спеціальну операцію з нейтралізації та захоплення холодноярських отаманів.

Вона відбувалася трьома етапами:

1) Вихід на одного з отаманів «Холодного Яру», який мав вплив на інших, та переконання їх в існуванні, вигаданої в надрах ЧК, «Чорноморської повстанської групи»;

2) Користуючись досягнутим, нейтралізувати дії повстанців і, посилаючись на наказ Петлюри, змусити повстанців тимчасово відмовитися від активних дій;

3) Заманити отаманів у пастку й захопити основні командні кадри холодноярської повстанської групи військ.

Безпосереднім керівником операції був [[Євдокимов Юхим Георгійович|Ю. Євдокимов]], який після успішно проведеної операції проти рейду [[Тютюнник Юрій Йосипович|Юрія Тютюнника]] став начальником особливого відділу губернського(?) ВЧК. Наприкінці березня 1922 року розробку операції повністю завершили. Ідея була проста: під виглядом об'єднання повстанців створювалася «Чорноморська повстанська група» з командуванням і штабом для координації дій усіх повстанських загонів району. Чекісти перехопили полковника Петра Трохименка й сотника Юхима Терещенка, котрі йшли до Холодного Яру з Польщі. Трохименко був членом Військового комітету Центральної Ради. У 1918 році&nbsp;— військовим комендантом Єлисаветграда. Під час повстання проти гетьмана Скоропадського він очолював повстанський загін, а потім працював у штабі армії УНР. Він мав авторитет в українців. Його й було вирішено зробити командувачем «Чорноморської повстанської групи» під псевдонімом генштабу «полковник Гамалія».

Начальником штабу групи чекісти призначили Юхима Терещенка, псевдонім&nbsp;— «сотник Завірюха». Слід відзначити, що в штабі Тютюнника було кілька українських офіцерів, котрі працювали на ЧК, зокрема Заярний, Снєгірьов, а можливо, і начальник особистої контррозвідки Петлюри полковник Чеботарьов. Можливо, Трохименка та Терещенка завербували не у квітні 1921 року, а набагато раніше. Реалізацію третього етапу операції чекісти розпочали в середині серпня 1922 року. Було повідомлено, що «Командувач» видав №&nbsp;7 від 28 серпня, яким призначив:

* [[Завгородній Іларіон Захарович|Ларіона Завгороднього]]&nbsp;— командиром [[1-а кінна Холодноярська дивізія|1-ї кінної Холодноярської дивізії]],

* [[Голик-Залізняк Мефодій Фокич|Мефодія Голик-Залізняка]]&nbsp;— командиром 1-го кінного полку Холодноярської дивізії та начальником дивізіону бронепоїздів,

* [[Черноусов Іван Якович (Чорний Ворон)|Черноусова Івана]] («Чорний Ворон»)&nbsp;— командиром 2-го полку Холодноярської дивізії,

* [[Гупало Деонісій Мусійович|Дениса Гупала]]&nbsp;— командиром 3-го полку Холодноярської дивізії,

* [[отаман Вороний|отамана Вороного]]&nbsp;— командир 4-го полку Холодноярської дивізії.

На 30 вересня 1922 року було призначено «з'їзд для вирішення плану руху та інших справ» у м. Звенигородці.
26 вересня 1922 року Денис Гупало, Мефодій Голик-Залізняк, [[Олексій Добровольський]], [[Василь Ткаченко]] прибули до отамана Ларіона Завгороднього.

Чекіст «сотник Завірюха» обіцяв отаманам зустріч із генерал-хорунжим [[Гулий-Гуленко Андрій Олексійович|Андрієм Гулий-Гуленком]], командувачем Південною повстанською групою військ, та полковником Гамалією. На той час Андрій Гулий-Гуленко вже був заарештований.

У Звенигородці всіх отаманів заарештували без жодного пострілу.
За подібним планом операції ЧК проводили по всій Україні.

На початку 1923 року в Лук'янівській в'язниці у Києві, утримували 42 повстанських командирів та отаманів.

Чекіст-«сотник Завірюха» з фальшивим повстанським загоном продовжив «діяти», збираючи туди повстанців, котрі залишилися після арешту їхніх командирів.
Упродовж 1922—1923 року чекісти здійснили остаточну зачистку території Чорного лісу та Холодного Яру.

2 лютого 1923 року Ларіона Завгороднього, Дениса Гупала, Мефодія Голика-Залізняка, [[Трохим Компанієць|Трохима Компанійця]], Василя Ткаченка, [[Здобудь-Воля Костянтин Якович|Костянтина Здобудь-Волю]], [[Ляшенко Іван Миколайович|Івана Ляшенка]], [[Яковенко Григорій Федорович|Григорія Яковенка]], [[Дроботковський Юрій Володимирович|Юрія Дробатковського]] засудили до розстрілу, а [[Мушкет Леонід Павлович|Леонід Мушкет]] одержав десять років позбавлення волі.

Холодноярських отаманів, козаків та декілька січових стрільців утримували разом, у камері №&nbsp;1 Лук'янівської в'язниці.

[[9 лютого]] [[1923]] року о 8:30 у Лук'янівській в'язниці Києва засуджені підняли повстання (всього 38 діячів національного визвольного руху), захопили 14 рушниць із набоями та іншу зброю. Майже чотири години серед Києва точився бій. Хто не загинув під час повстання, був розстріляний катами ГПУ.<ref>[http://espreso.tv/news/2016/10/18/sud_reabilituvav_otamaniv_kholodnogo_yaru Суд реабілітував отаманів Холодного Яру]</ref>

== Вшанування пам'яті ==
[[Файл:Euromaidan in Kyiv (2013-12-15) 17.JPG|thumb|250px|left|Прапор холодноярських повстанців-майорів під час [[Євромайдан]]у у Києві.]]
[[Файл:Culture and life, 17-2016.pdf|міні|250px|Козак-холодноярець на обкладинці газети «[[Культура і життя]]»]]
* [[2003]] року в центрі [[Мельники (Черкаський район, Медведівська громада)|села Мельники]] відкрили пам'ятний знак «Героям Холодного Яру».
* [[9 жовтня]] [[2010|2010 року]] в тому ж селі Мельники відкрили пам'ятник [[Юрій Горліс-Горський|Юрію Горлісу-Горському]], який був одним із борців за незалежність Холодноярської Республіки та автором історичного роману [[Холодний Яр (роман)|«Холодний Яр»]].
* У тому ж таки селі Мельники є вулиця братів Чучупаків&nbsp;— названа на честь головних отаманів Холодноярської Республіки.
* [[1 червня]] [[2013|2013 року]] вулицю Котовського у [[Луцьк]]у перейменували на вулицю Холодноярську<ref>{{Cite news|url=http://www.istpravda.com.ua/short/2013/06/3/125258/|title=У Луцьку перейменовано 27 вулиць. Кожедуба замість Чкалова, Гонгадзе замість Лазо|last=|first=|date=|language=|work=Історична правда|accessdate=2017-05-31}}</ref>.
* У [[Дніпро|Дніпрі]] є вулиця Холодноярська.
* На початку [[2016|2016 року]] провулок Тельмана у Черкасах перейменували на честь головних отаманів Холодноярської Республіки, і тепер вона носить назву вулиця Братів Чучупаків.
* На честь героїчних подій Холодноярської Республіки названий [[Холодний Яр (історичний клуб)|Історичний клуб «Холодний Яр»]].
* 20 травня 2016 року в [[Полтава|Полтаві]] Комсомольський майдан перейменували на Холодноярський майдан<ref>{{Cite web |url=http://www.adm-pl.gov.ua/sites/default/files/207-2016.pdf |title=''ПРО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ТОПОНІМІЧНИХ НАЗВ, ДЕМОНТАЖ МЕМОРІАЛЬНИХ ДОЩОК ТА ЗОБРАЖЕНЬ КОМУНІСТИЧНОЇ СИМВОЛІКИ У МІСТІ ПОЛТАВІ' |accessdate=29 травня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160529224009/http://www.adm-pl.gov.ua/sites/default/files/207-2016.pdf |archivedate=29 травня 2016 |deadurl=yes }}</ref>.
* На початку [[2016|2016 року]] в м. Кропивницький вулицю Московську перейменували на вулицю Холодноярську<ref>{{Cite web |url=http://www.kr-admin.gov.ua/Rozpor/Ua/2016/216.pdf |title=Архівована копія |accessdate=2016-06-24 |archive-date=2016-06-30 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160630101832/http://www.kr-admin.gov.ua/Rozpor/Ua/2016/216.pdf }}</ref>.
* У грудні 2016 року український суд реабілітував засуджених радянською владою до розстрілу отаманів Холодного Яру&nbsp;— Г. Галущенка, [[Гайовий-Грисюк Іван Андрійович|І. Грисюка-Гайового]], М. Забудського, М. Куценка, І. Мельниченка, К. Ніколаєнка, Г. Олійника, П. Олійника, П. Савенка, П. Троценка<ref>[http://espreso.tv/news/2016/12/14/sud_reabilituvav_desyatokh_otamaniv_kholodnogo_yaru Суд реабілітував десятьох отаманів Холодного Яру]</ref>.
* З 10 травня 2018 року [[93-тя окрема механізована бригада «Холодний Яр»|93-тя окрема механізована бригада]] (93 ОМБр, в/ч А1302, пп В2830) Сухопутних військ Збройних сил України носить почесне найменування «Холодний Яр».
* 15 квітня 2019 року Національний банк України ввів у обіг пам'ятну монету «[[Холодний Яр (монета)|Холодний Яр]]», присвячену, зокрема, й 100-літтю Холодноярської республіки.

=== Література ===
Про боротьбу козаків Холодноярської Республіки з більшовиками один з учасників подій [[Юрій Горліс-Горський]] написав книгу спогадів&nbsp;— документальний роман [[Холодний Яр (роман)|«Холодний Яр»]].

В українській радянській літературі ці події були описані в романі «Холодний яр» [[Негода Микола Феодосійович|М.&nbsp;Ф.&nbsp;Негоди]].

Дослідник [[Коваль Роман Миколайович|Роман Коваль]] відобразив її в багатьох своїх розвідках<ref>[http://ukrlife.org/main/evshan/kuli16.htm ''Роман Коваль''. Чорний Ворон із-під Товмача]</ref>. Деякі з подій боротьби повстанців проти більшовицької влади на теренах Холодного Яру та в його околицях художньо описані у романі [[Шкляр Василь Миколайович|Василя Шкляра]] «[[Чорний ворон. Залишенець]]».

==== Галерея ====
<center><gallery widths="200" heights="150">
Файл:Holodnyi Yar Knyha-1.jpg|Горліс-Горський Ю. Холодний Яр. Видання 1937 року. Львів. В-во «Дешева книга».
Файл:Holodnyi Yar Knyha-2.jpg|Горліс-Горський Ю. Холодний Яр. Видання 1961 року. Нью-Йорк.
Файл:Holodnyi Yar Knyha-3.jpg|Дорошенко М. Стежками холодноярськими (спогади): 1918–1923. Видання 1973 року. Філадельфія.
Файл:Holodnyi Yar Knyha-4.jpg|Лютий-Лютенко І. Вогонь з Холодного Яру (спогади). Видання 1986 року. Детройт.
Файл:Kholodny Yar r.jpg|Реверс пам'ятної монети «[[Холодний Яр (монета)|Холодний Яр]]», де зображено козака-повстанця
</gallery></center>

=== Кіно та телебачення ===
* [[1996]]&nbsp;— ''І повіяв вогонь новий…'' ([[UA: Чернігів|Чернігівська ОДТРК]])
* [[2001]]&nbsp;— ''Незгасимий огонь Холодного Яру'' ([[UA: Кропивницький|Кіровоградська ОДТРК]])
* [[2010]]&nbsp;— ''[[Отамани Холодного Яру]]'' ([[UA: Культура|ДТРК «Культура»]])
* [[2011]]&nbsp;— ''Машина часу'': цикл передач про Холодноярську республіку ([[5 канал]])
* [[2012]]&nbsp;— ''[[Вони боролись до загину]]'' (Інститут експертних оцінок)
** [http://www.youtube.com/watch?v=ih25W3ynMmE Фільм 1. Під прапором УНР]
** [http://www.youtube.com/watch?v=ycp4J1ACJp0 Фільм 2. Історія колись скаже, хто я був…]
* 2014&nbsp;— [[Холодний Яр. Воля України – або смерть!]] (документальний фільм)
* 2019 — [[Чорний ворон (фільм)|Чорний ворон]] (художній фільм, за романом В.Шкляра "Чорний ворон. Залишенець")

== Дивись також ==
* [[Холодний Яр (роман)]]
* [[Патріотичне кубло]]
* [[Медвинське повстання]] — антибільшовицьке повстання українських селян за 100 кілометрів від Холодноярської республіки у Медвині на Богуславщині у 1919—1922 роках

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* Кравцевич-Рожнецький В. [http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/pastka_dlya_otamaniv.html Пастка для отаманів] // ''[[Дзеркало тижня]]''.&nbsp;— 2002&nbsp;р.
* [[Коваль Роман Миколайович|Коваль Р. М.]] [http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=3662 Україна… Чому це слово таке болюче?!] // ''[[Кримська світлиця]]''.&nbsp;— 2006&nbsp;р.&nbsp;— №&nbsp;10.
* [[Коваль Роман Миколайович|Коваль Р. М.]] [https://web.archive.org/web/20130625141850/http://unknownwar.info/holodniy_yar/hy_naris.html Начерк до історії Холодноярської організації 1917—1922 років]
* ''Морозов А. Г.'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf Холодноярська республіка (1921)] // {{ЕІУ|10|410}}
* Стегній П. А. [https://web.archive.org/web/20080324051549/http://disser.com.ua/contents/p-3/29049.html Селянські повстання в Правобережній частині УСРР у 1921—1923&nbsp;рр. (на матеріалах петлюрівського руху)]. Дис. канд. іст. наук: 07.00.01&nbsp;— Кременчук: [[Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського|Кременчуцький державний політехнічний інститут]], 2000.&nbsp;— 187 с.
* [[Михайло Дорошенко (мемуарист)|Дорошенко М.]] Стежками холодноярськими (спогади): 1918—1923. Філадельфія, 1973
* [[Лютий-Лютенко Іван Макарович|Лютий-Лютенко І.]] Вогонь з Холодного Яру (спогади). Детройт, 1986
* Героїзм і трагедія Холодного Яру.&nbsp;— К.: Поліфаст, 1996
* [[Доценко Олександр Сергійович|Доценко О.]] Зимовий похід (6.XII.1919—6.V.1920). К., 2001
* [[Омелянович-Павленко Михайло Володимирович|Омелянович-Павленко М.]] Спогади командарма (1917—1920). К., 2007
* [[Тютюнник Юрій Йосипович|Тютюнник Ю.]] Записки генералхорунжого. К., 2008
* [[Дяченко Петро Гаврилович|Дяченко П.]] Чорні запорожці: Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР. К., 2010
* [[Юрій Горліс-Горський|Горліс-Горський Ю.]] Холодний Яр. К.—Вінниця, 2011
* Ковальчук М. Без переможців: Повстанський рух в Україні проти білогвардійських військ генерала А. Денікіна (червень 1919&nbsp;р.&nbsp;— лютий 1920&nbsp;р.). К., 2012
* Середа М. [http://avr.org.ua/index.php/viewDoc/11730/ Холодний Яр] // ''[[Літопис Червоної Калини]]''.&nbsp;— 1931&nbsp;р.&nbsp;— №&nbsp;12.&nbsp;— С. 11-14.
* [http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2010/11/17/4885/#0 «Народна Війна»&nbsp;— експонати з виставки. Махновці, холодноярці та учні-підпільники. Ч. 1 // Історична правда]
* [http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2010/12/5/7676/#10 «Народна Війна»&nbsp;— експонати з виставки. Махновці, холодноярці та учні-підпільники. Ч. 2 // Історична правда]

{{Державні утворення українців}}
{{УНР}}
{{Антирадянський Рух Опору в Україні}}
{{Повстання та протести в Україні}}

[[Категорія:Повстанці Холодного Яру| ]]
[[Категорія:Українська революція у Черкаській області]]
[[Категорія:Короткочасні держави]]
[[Категорія:Колишні новітні держави України]]
[[Категорія:1920 у Черкаській області]]
[[Категорія:1919 у Черкаській області]]
[[Категорія:1921 у Черкаській області]]
[[Категорія:1922 у Черкаській області]]
[[Категорія:Холодний Яр]]