Перегляд вихідного коду сторінки Хоперська Ганна Петрівна

{{Особа}}
'''Ганна Петрівна Хоперська''' (також просто '''Ганна'''; [[29 червня]] [[1893]], [[Вовчанськ]]&nbsp;— [[1 травня]] [[1920]], [[Харків]])&nbsp;— українська діячка народної освіти та революціонерка. Була членом студентської фракції [[Українська соціал-демократична робітнича партія|УСДРП]], а пізніше перейшла до [[Більшовики|більшовиків]]. Брала участь у встановленні радянської влади у Харкові. Близька подруга поетеси [[Алчевська Христина Олексіївна|Христини Алчевської]], яка посвятила Хоперській цикл віршів.

== Життєпис ==

=== Ранні роки. Вчителювання ===
[[Файл:Будинок Г. Хоперської. Вовчанськ.jpg|міні|[[Будинок Ганни Хоперської|Будинок]] де народилася Ганна Хоперська. 2017 рік]]
Ганна Хоперська народилася 29 червня 1893 року у Вовчанську в родині кравця Петра Васильовича Хоперського та прачки. Її батько належав до верстви [[Дворові люди (служебне населення)|дворових людей]] і після [[Селянська реформа в Російській імперії (1861)|отримання волі]] був вимушений покинути рідне село та переїхати до міста тому, що в наслідок реформи дворові люди не отримали землю. Оскільки Ганна була найстаршою з шести дітей{{Ref+|Одна з сестер, Надія, станом на 1920 рік працювала секретарем Вовчанського повітового комітету [[Комуністична партія України (1918—1991)|КП(б)У]]{{Sfn|Сошникова, Луговикова|1962|с=89}}.|К}}, на неї були покладені домашні обов'язки та доглядання меншого брата і сестер. Через суворий характер батька, Нюся, як її звали у родині, виросла замкнутою дитиною. Найщасливішими годинами її тогочасного життя були походи на риболовлю на річку [[Вовча (притока Сіверського Дінця)|Вовчу]] разом з батьком та братом Григорієм{{Sfn|Литвиненко|1964|с=5—7}}.

Освіту Ганна спочатку здобувала у церковно-приходській школі, а потім у місцевій жіночій гімназії{{Sfn|Литвиненко|1964|с=7}}. Під час [[Революція 1905—1907|Першої російської революції]] вона познайомилася із забороненою літературою від семінаристів, що квартирували в її будинку. Брала участь у страйку гімназисток{{Sfn|Литвиненко|1964|с=11}}.

Ще в юнацтві читала твори [[Добролюбов Микола Олександрович|Миколи Добролюбова]], [[Некрасов Микола Олексійович|Миколи Некрасова]], [[Франко Іван Якович|Івана Франка]], [[Чернишевський Микола Гаврилович|Миколи Чернишевського]] та [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]], особливо виділяла творчість останнього. У той час стала відвідувати збори гуртка української інтелегенції у Вовчанську. Вона організовувала читання «[[Кобзар (збірка)|Кобзаря]]» серед молоді, декламувала вірші на пам'ять. Взимку 1909 року до будинку Платонової, де відбувалося чергове читання Шевченка, вдерлася поліція, яка заарештувала всю присутню молодь, зокрема і Ганну Хоперську. Вона пробула ніч у в'язниці, а вранці була допитана та відпущена на волю за браком доказів{{Sfn|Литвиненко|1964|с=15—16}}{{Sfn|Катречко|1981|с=2}}.

Через те, що у Вовчанську громадську бібліотеку не пускали учнів, а фонди бібліотеки Народного дому були обмеженими, Ганна Хоперська виступила з ініціативою створити підпільну бібліотеку нелегальної літератури. Вона ж стала завідувачкою цієї бібліотеки, самі книги зберігалися у Ганни вдома, або її сестри. Кілька разів у її будинку жандарми проводили обшуки, але Ганні вдавалося попередньо винести книги, або надійно сховати вдома. Також вона була ініціатором благодійного збору на користь в'язнів Вовчанської тюрми, гроші для якого зокрема збирали за допомогою [[Колядки|колядок]] та [[Щедрівки|щедрівок]]. Коли Ганна прочитала про тяжке матеріальне становище письменника [[Франко Іван Якович|Івана Франка]], вона організувала збір йому на допомогу{{Sfn|Литвиненко|1964|с=17}}{{Sfn|Бондар-Терещенко|2009|с=73}}. Неодноразово відвідувала маївки у Вовчанську; тікаючи під час розгону жандармами маївки у 1909 році, їй довелося власноруч перепливти річку{{Sfn|Литвиненко|1964|с=17—18}}.

Ще будучи гімназисткою, з 15 років давала приватні уроки, займалася підготовкою дітей до гімназії, працювала репетитором. У 1911 році закінчила Вовчанську жіночу гімназію, проте, хоча Ганна добре навчалася, через свою політичну «неблагодійність» не отримала [[Шкільна медаль|золотої медалі]]. По закінченню гімназії протягом року продовжувала давати приватні уроки, доки не отримала посаду вчительки у [[Білий Колодязь|Білому Колодязі]], а згодом у [[Ков'яги|Ков'язькій]] земській школі [[Валківський повіт|Валківського повіту]]. Через хворобу матері покинула роботу і повернулася до Вовчанська, пізніше влаштувалася вчителькою у двокласній школі в селі [[Новоолександрівка (Чугуївський район)|Новоолександрівка]]{{Sfn|Литвиненко|1964|с=19}}{{Sfn|Историко-революционные памятники|1983|с=158}}. Дослідник Т. Катречко пояснював її бажання працювати вчителькою впливом [[Народна воля|народовольчих]] поглядів{{Sfn|Катречко|1981|с=2}}. Через погане фінансування школи, Ганна була вимушена купувати обладнання своїм коштом. Привезений нею [[чарівний ліхтар]] користувався великою популярністю серед учнів. Вечорами у неї вдома збиралися селяни, серед яких вела політичну роботу, зокрема читала Шевченка. Однак ця діяльність була припинена через протидію місцевого священника, який негативно ставився до «неблагонадійної» вчительки. У 1912 році, не полишаючи посаду вчительки, Ганна починає вчитися на історико-філологічному факультеті Харківських [[Вищі жіночі курси|вищих жіночих курсів]]. Хоперській виявилося дуже складно вчитися дистанційно і вона шукала роботу в Харкові. У 1915 році вона перемогла у конкурсі на кращу вчительку Харкова та отримала посаду вчительки у Робочому будинку Петінки (зараз [[Палац культури «Металіст» (Харків)|Палац культури «Металіст»]]){{Sfn|Литвиненко|1964|с=21—22}}{{Sfn|Катречко|1981|с=2}}. При роботі з пролетарськими дітьми, Хоперська не обмежувалася лише викладанням матеріалу, але й намагалася збуджувати у дітей солідарність та самодіяльність. Для цього діти, під її приводом і керуванням, створили дитячу касу взаємодопомоги та дитячу виборчу раду. Одночасно з роботою та навчанням, Ганна брала участь у політичному житті міста. Окрім участі в українсько-соціалістичному студентському гуртку, вона познайомилася з харківськими [[Більшовики|більшовиками]]&nbsp;— Базановим та Марусею Скобєєвою, які врятували Робочий будинок від закриття [[Чорносотенці|чорносотенцями]]{{Sfn|Литвиненко|1964|с=23—24}}{{Sfn|Літопис революції|1925|с=190—191}}. У 1916 році вона долучається до революційної боротьби, проводила бесіди з робітниками заводів Харкова, передавала їм нелегальну літературу. Також возила листівки та літературу у рідний Вовчанськ, де виступала з промовами до робітників та молоді на вечорах у Народному будинку{{Sfn|Литвиненко|1964|с=25}}.

=== Визвольні змагання ===
[[Файл:Hanna Khoperska in traditional clothing of Ukraine.png|міні|ліворуч| Ганна Хоперська в українському національному вбранні]]
Після [[Лютнева революція|Лютневої революції]] пропагандистська діяльність Ганни посилюється, на той момент вона була членом студентської фракції [[Українська соціал-демократична робітнича партія|УСДРП]]{{Sfn|Наумов|2015|с=295}}. Хоперська активно виступає на студентських зібраннях, мітингах та заводах. Велике напруження сил позначилося на її здоров'ї&nbsp;— Ганна захворіла на [[туберкульоз]]. Вона довго не хотіла залишити громадську роботу, доки товариші не вмовили її поїхати до Вовчанська. Під час перебування у рідному місті, Ганна ретельно ознайомилася з працями [[Ленін Володимир Ілліч|Володимира Леніна]] і «[[Капітал. Критика політичної економії|Капіталом]]» [[Карл Маркс|Карла Маркса]] й вирішила перейти до більшовицької партії. По поверненню в Харків, у червні 1917 року Ганна Хоперська стала членом [[Більшовики|Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків)]]{{Sfn|Літопис революції|1925|с=191}}{{Sfn|Литвиненко|1964|с=26—27}}. Вона повертається до активної пропагандистської діяльності серед робітників, як в особистих бесідах, так і на виступах прямо в цехах заводів{{Sfn|Литвиненко|1964|с=28}}. Після того як у серпні 1917 року у Харкові почали формуватися загони [[Червона гвардія|Червоної гвардії]], Ганна взялася за організацію санітарних загонів у Петінському районі. Не полишаючи справу агітатора, вона два рази на тиждень навчалася санітарної справи, також чергувала у штабі Червоної гвардії та займалася питанням озброєння гвардійців. Після [[Жовтневий переворот|Жовтневого перевороту]] Ганна була обрана до Петінського райкому РСДРП (б). Їй було доручено зайнятися [[Вибори до Всеросійських установчих зборів|виборами до Всеросійських установчих зборів]] та Рад робітничих депутатів, які повинні були відбутися у листопаді. Представники [[Меншовики|меншовиків]] та [[Соціалісти-революціонери|есерів]] написали скаргу на Ганну до міської думи, вимагаючи зняти її з посади через те, що вона знайомила виборців лише зі списком кандидатів більшовиків, однак скарга залишилася без відповіді. Завдяки діяльності Ганни, більшовики отримали багато голосів у Петінському районі{{Sfn|Литвиненко|1964|с=30—31}}{{Sfn|Адаменко|1978|с=2}}.

Під час [[Падіння Харкова (1917)|Падіння Харкова]], Ганна Хоперська займалася як організацією червоногвардійських полків, так і вела агітацію серед жінок та українських солдатів{{Sfn|Литвиненко|1964|с=32}}. Після [[Австро-німецька окупація України (1918)|зайняття міста німецькими військами]], Ганна залишилася працювати у підпіллі{{Sfn|Литвиненко|1964|с=33}}. Разом з [[Кабаненко Микола Максимович|Миколою Кабаненком]], [[Петінський (Дудка) Іван Кузьмич|Іваном Петінським]] та кількома іншими більшовиками була обрана до підпільного губернського комітету РСДРП (б), де займалася організацією явок та квартир. На початку липня 1918 року її знову обирають до складу Петінського райкому РСДРП (б). Окрім заняття агітацією, Ганна сприяє створенню підпільної типографії, саме вона роздобуває папір та шрифти для її роботи{{Sfn|Литвиненко|1964|с=36—37}}{{Sfn|Адаменко|1978|с=2}}. Під час підпільної роботи Ганна виділялася спостережливістю, умінням зорієнтуватися в обстановці та широкими зв'язками. Всі нелегальні речі вона надійно ховала на конспіративних квартирах, наприклад печатка була захована у глечику з [[Гречка|гречаною крупою]]{{Sfn|Литвиненко|1964|с=39—40}}. Завдяки доносу, одного разу Ганну схопили, однак вона змогла втекти під час конвою до [[Валки (місто)|Валок]]{{Sfn|Катречко|1981|с=2}}.

Після повалення [[Українська Держава|Гетьманату]], Ганні доручили, через її добре знання української мови, очолити роботу з агітації серед солдат [[Директорія Української Народної Республіки|Директорії]]. Також під час розмов з солдатами вона займалася збором розвідницької інформації. Завдяки вдалій роботі Ганни, були провалені заходи з мобілізації у Харкові, що викликало велике невдоволення командувача Лівобережної групи Армії УНР [[Болбочан Петро Федорович|Петра Болбочана]]. Окрім того, Ганна займалася питанням забезпечення більшовиків зброєю. Для цього вона виявляла місця зберігання зброї меншовиками та направленням туди більшовицьких загонів для вилучення. Також Ганна кілька разів перетинала кордон для ввозу зброї з [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Радянської Росії]]{{Sfn|Литвиненко|1964|с=45—47}}. На початку 1919 року взяла участь у [[Харківське січневе збройне повстання 1919 року|Харківському січневому збройному повстанню]]. Після встановлення радянської влади Ганна, окрім агітаційної роботи, займалася контролем за розподіленням хліба та палива у Харкові. Пізніше стала працювати у губернському відділі народної освіти, займалася організацією загальноосвітніх шкіл та шкіл по ліквідації неписьменності. Останні відкривалися при заводах, фабриках та клубах. Ганна проводила агітацію серед вчителів Харкова та у повітах, для їх залучення до радянських [[Трудова школа|трудових шкіл]]. Вона підтримувала роботу мережі бібліотек та клубів міста, визначала, яким саме бібліотекам надавати пріоритет у комплектуванні новими книгами. За свою активну діяльність у галузі народної освіти Ганна Хоперська була обрана делегатом на [[III Всеукраїнський з'їзд Рад]]{{Sfn|Литвиненко|1964|с=48—49}}.

Коли постала загроза [[Харківська операція (червень 1919)|захоплення Харкова]] [[Збройні сили Півдня Росії|Збройними силами Півдня Росії]], Ганна Хоперська долучилася до формування підпілля. Вона займалася підготовкою явок, добором людей, їх навчанням та забезпеченням потрібними коштами та документами. Попри її бажання працювати у підпіллі, Ганні не дозволили залишитися у Харкові, тож вона була вимушена покинути місто з відступаючими силами [[Червона армія|Червоної армії]]. Наказом [[Пархоменко Олександр Якович|Олександра Пархоменка]], її було призначено скарбником політичного відділу правої бойової ділянки групи військ Сумського напрямку. Ганна була незадоволена штабною роботою, хотіла працювати та прохала перевести її на передову. Однак, політкомісар групи військ [[Покко Сильвестр Іванович|Сильвестр Покко]], враховуючи стан здоров'я Хоперської, цього не дозволив, натомість направив її займатися політичною роботою серед червоноармійців. Пізніше вона все ж таки потрапляє на передову, де крім політроботи виконує обов'язки [[Медична сестра|медичної сестри]]{{Sfn|Литвиненко|1964|с=50—51}}.

У липні 1919 року Ганна на кілька днів приїздить з Києва до Харкова. Для конспірації вона виглядала як «шикарно одягнена дама». Хоперська встановила зв'язок з харківським підпіллям на конспіративній квартирі Р.&nbsp;М.&nbsp;Янової. Разом з прибулою трохи пізніше [[Кустелян Марія Олексіївна|Марією Кустелян]], Хоперська донесла повідомлення від [[Зафронтове бюро ЦК КП(б) України|Зафронтового бюро ЦК КП(б) України]], отримала цінні відомості та провела інструктаж місцевих підпільників{{Sfn|Литвиненко|1964|с=53}}{{Sfn|Янова|1988|с=135}}. Знову Ганна приїхала до Харкова напередодні [[Харківська операція (грудень 1919)|наступу Червоної армії на місто]]. Вона привезла гроші та зброю для пожвавлення роботи підпілля{{Sfn|Литвиненко|1964|с=56}}. Працювала під псевдонімом Ганна Кузьмінська{{Sfn|Литвиненко|1964|с=58}}.

=== Подальше життя ===
[[Файл:Hanna Khoperska 1925.png|міні|Світлина з видання «Памятник борцам пролетарской революции, погибшим в 1917—1921 гг.»]]
Після встановлення радянської влади Ганна стала працювати в колегії губернського наркомату освіти. Вона займалася відновленням роботи закладів освіти та боротьбою з безпритульністю. Виступала за надання школярам віком до 14 років харчування коштом держави, вказуючи, що без нього вони не зможуть вчитися. 20 лютого 1920 року була призначена керівником новоствореної секції підготовки працівників трудової школи, яка повинна була вирішувати питання про недостатність вчителів у школах{{Sfn|Литвиненко|1964|с=58}}. Сприяла розвитку мережі бібліотек, клубів та шкіл для дорослих. Взяла участь у створені центральної партійної школи та відкритті нових бібліотек на околиці міста. З її ініціативи була відновлена робота [[Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка|Харківської громадської бібліотеки]]{{Sfn|Литвиненко|1964|с=59}}{{Sfn|Адаменко|1978|с=2}}, хоча до білогвардійської окупації вона вважала, що бібліотека «ще далеко стоїть від робітничої маси» і була проти надання їй нових книжок{{Sfn|Литвиненко|1964|с=49}}.

Також Ганна приділяла багато уваги партійній роботі, неодноразово виїжджала за межі міста для створення повітових комітетів КП(б)У, органів радянської влади, заводських партійних організацій та [[Комітет незаможних селян|комітетів незаможних селян]]. Вчергове була обрана до Петінського районного комітету партії. Під час страйку на [[Завод імені В. О. Малишева|Харківському паровозобудівному заводі]] Хоперська змогла вмовити робітників повернутися до роботи. Під час епідемії [[тиф]]у, за допомогою районних жіночих відділів, займалася покращенням санітарного стану Харкова. У лютому 1920 року взяла участь у жіночій безпартійній конференції у Харкові, де виступила з промовою як член губнаросвіти, в якій активно критикувала меншовиків. Промова мала великий успіх і Ганну обрали делегатом на селянську безпартійну та вчительську конференції, де вона також успішно виступила. У своєму виступі на вчительській конференції Хоперська змогла відстояти назву «Профспілки працівників народної освіти і соціалістичної культури» зі збереженням згадки «соціалістичної культури». У кінці лютого, на виборах до [[Харківська міська рада|Харківської міської ради]], Ганна була обрана її депутатом{{Sfn|Литвиненко|1964|с=59—61}}{{Sfn|Историко-революционные памятники|1983|с=158}}.

Активна громадська та політична діяльність підірвали слабке здоров'я Ганни. Коли у неї був виявлений [[апендицит]], вона сама довго відмовлялася від лікування і погодилася на операцію вже у дуже поганому стані. У середині квітня 1920 року колегія губнаросвіти постановила виділити на лікування Ганни 25 тисяч карбованців. Однак операція була зроблена вже занадто пізно і Ганна Хоперська померла 1 травня 1920 року{{Ref+|У виданні «Памятник борцам пролетарской революции, погибшим в 1917—1921 гг.» дата смерті указана як 30 квітня 1920 року.|К}}{{Sfn|Лежава, Русаков|1925|с=629}}{{Sfn|Литвиненко|1964|с=64—65}}{{Sfn|Катречко|1981|с=2}}.

За словами історика [[Зуб Едуард Іванович|Едуарда Зуба]], міська влада вирішила зробити з похорон Ганни «шоу з глибоким символічним змістом». Було вирішено її поховати у районі міста, де була зосереджена діяльність Ганни&nbsp;— Петінці, а саме на занедбаному в той час Кирило-Мефодіївському кладовищі. Також це кладовище вибрали через те, що під час Гетьманату воно стало місцем зборів підпільників, серед яких була і Ганна. Також із кладовища були видні Вищі жіночі курси, які Ганна покинула заради революційної діяльності. Кирило-Мефодіївське кладовище було ліквідовано у 1935 році, на його місці був відкритий [[Парк Машинобудівників (Харків)|Червонозаводський парк]]. Доля поховання Ганни не відома<ref name=":0">{{Cite web|title=Увічнені і… загублені: загадки червоних мерців|url=https://www.mediaport.ua/uvichneni-i-zagubleni-zagadki-chervonih-merciv|website=www.mediaport.ua|accessdate=2023-03-24|language=uk|last=[[Зуб Едуард Іванович]]|date=03.09.2020}}</ref>.

== Особистість ==
Дослідниця [[Литвиненко Марія Антонівна|Марія Литвиненко]] описувала Ганну Хоперську як «високу струнку дівчину з темними очима»{{Sfn|Литвиненко|1964|с=29}}. Історик Едуард Зуб називав Ганну Хоперську «без перебільшення, унікальним персонажем», через те, що вона була «чи не єдиною україномовною діячкою» серед харківських більшовиків<ref name=":0" />. Дослідник [[Красиков Михайло Михайлович|Михайло Красиков]] підкреслював, що хоча Хоперська і була непримиренною та безкомпромісною революціонеркою, вона також часто допомагала людям, які не розділяли її погляди{{Sfn|Буряковская|2018|}}.

Ганна Хоперська була близькою товаришкою поетеси [[Алчевська Христина Олексіївна|Христі Алчевської]]. Вперше вони познайомилися у 1912 році, коли Ганна була вражена прочитаним віршом «Данина народові» і вирішила познайомитися з авторкою під час перебування в Харкові. В автобіографії «Спомини і зустрічі» Христя так описала свою подругу під час першої зустрічі: «привітна, тоді ще весела, з теплим сердечним світлом в очах». Після цього Ганна стала відвідувати український гурток Христі Алчевської. Коли в 1914 році поетеса почала збирати гроші на допомогу «забутому» Івану Франку, першою відгукнулася саме Ганна, яка прислала 5 карбованців, і цей вчинок настільки вразив Алчевську, що вона написала про це вірша. Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] гурток перестав збиратися і подруги певний час не бачилися. Знову вони зустрілися у 1918 році, коли Хоперська вже захопилася більшовизмом, на той час українські націоналісти «відкаснулись» від неї та навіть не подавали руки. Однак це не вплинуло на стосунки між подругами: коли того ж року мати поетеси [[Алчевська Христина Данилівна|Христина Данилівна Алчевська]] перебувала у скрутному фінансовому становищі після закриття її недільної школи, саме Ганна Хоперська домоглася від виконкому надати їй пенсію. У пам'ять про подругу Христя Алчевська написала цикл віршів, згадала у своїй автобіографії та зробила прообразом головної героїні оповідання «Килина». Вперше цикл віршів про Ганну був опублікований 1923 року у Львові без відома поетеси, згодом він неодноразово перевидавався в авторських виданнях{{Sfn|Алчевська|1990|с=424—425}}{{Sfn|Буряковская|2018|}}. На думку літературознавця [[Ігор Бондар-Терещенко|Ігоря Бондар-Терещенка]], Алчевська бачила у Хоперській «риси „людини майбутнього“, що нарешті знайде відповіді на одвічні питання „що робити?“ і „хто винен?“». «Неперевершений» вплив Хоперської на подругу він пояснював тим, що на той час біля неї не залишилося інших авторитетних людей&nbsp;— [[Алчевський Олексій Кирилович|батько Христини]] вже помер, а [[Кобилянська Ольга Юліанівна|Ольга Кобилянська]] знаходилася далеко{{Sfn|Бондар-Терещенко|2009|с=73}}.

== Пам'ять ==
[[Файл:Г. Хоперська Вовчанськ.jpg|міні|Меморіальна дошка у Вовчанську]]
Ім'я Ганни в Харкові було вшановане перейменуванням на її честь [[Вулиця Миколи Міхновського (Харків)|вулиці Царицинської]] та Клеменівського саду, постанову про перейменування підписав її близький товариш Сильвестр Покко 17 червня 1920 року. Під час [[Декомунізація в Україні|кампанії з декомунізації]] вулиця Ганни у Харкові була перейменована на вулицю Миколи Міхновського<ref name=":0" />{{Sfn|Парамонов|2020|с=240—241}}. Також її ім'ям була названа вулиця у центрі Вовчанська{{Sfn|Литвиненко|1964|с=3}}{{Sfn|Историко-революционные памятники|1983|с=158}}. Вулиці були названі лише ім'ям без прізвища, тому що Хоперська була більш відомою як «товариш Ганна»{{Sfn|Адаменко|1978|с=2}}{{Sfn|Моложавенко|1979|с=53—54}}.

У травні 1971 року на [[Будинок Ганни Хоперської|будинку]] за адресою вулиця Гоголя 5 у Вовчанську, де народилася та виросла Ганна Хоперська, була встановлена меморіальна дошка{{Sfn|Историко-революционные памятники|1983|с=158}}. Рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих №&nbsp;61 від&nbsp;25 січня 1972 року цей будинок отримав статус пам'ятки історії місцевого значення з охоронним номером 705<ref>{{Cite web|title=Перелік пам’яток історії та монументального мистецтва Харківської області|url=https://kharkivoda.gov.ua/dostup-do-publichnoyi-informatsiyi/2488/2703/83717|website=Харківська обласна державна адміністрація|accessdate=2021-04-27|archive-date=27 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210427212042/https://kharkivoda.gov.ua/dostup-do-publichnoyi-informatsiyi/2488/2703/83717}}</ref>. Через те, що Ганна Хоперська включена до [[Список осіб, що підпадають під закон про декомунізацію|списку осіб, що підпадають під закон про декомунізацію]], то будинок де вона народилася і мешкала, не підлягає включенню до [[Державний реєстр нерухомих пам'яток України|Державного реєстру нерухомих пам'яток України]]<ref>{{Cite web|title=Пам’ятки, що підпадають під дію декомунізаційного закону, більше не охороняються державою {{!}} Офіційний вебсайт УІНП|url=https://old.uinp.gov.ua/news/pam-yatki-shcho-pidpadayut-pid-diyu-dekomunizatsiinogo-zakonu-bilshe-ne-okhoronyayutsya-derzhav|website=old.uinp.gov.ua|accessdate=2021-04-28|archive-date=28 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210428163442/https://old.uinp.gov.ua/news/pam-yatki-shcho-pidpadayut-pid-diyu-dekomunizatsiinogo-zakonu-bilshe-ne-okhoronyayutsya-derzhav}}</ref>.

== Примітки ==

=== Коментар ===
{{Reflist|group="К"}}

=== Література ===
{{примітки|3}}

== Джерела ==
* {{Публікація|стаття
 |назва          = Товариш Ганна
 |видання        = [[Вечерний Харьков|Вечірній Харків]]
 |автор          = Адаменко Л.
 |номер          = 57 (2806)
 |рік            = 1978
 |місяць         = 03
 |день           = 8
 |сторінки       = 2
 |ref            = Адаменко
}}
* {{публікація|книга
 | автор         = [[Алчевська Христина Олексіївна|Алчевська Х. О.]]
 | назва         = Твори
 | місце         = Київ
 | видавництво   = Дніпро
 | рік           = 1990
 | сторінок      = 558
 | частина       = Автобіографія «Спомини і зустрічі»
 | ref           = Алчевська
 | isbn          = 5-308-00580-Х
}}
* {{публікація|книга
 | автор         = [[Ігор Бондар-Терещенко|Бондар-Терещенко І.]]
 | назва         = У задзеркаллі 1910—1930-их років
 | місце         = Київ
 | видавництво   = Темпора
 | рік           = 2009
 | сторінок      = 528
 | ref           = Бондар-Терещенко
 | isbn          = 9789668201547
}}
* {{Публікація|стаття
 |назва          = Единство противоположностей в одной улице
 |видання        = Время
 |автор          = Буряковская Т.
 |номер          = 79 (18037)
 |рік            = 2018
 |місяць         = 07
 |день           = 21
 |мова           = ru
 |ref            = Буряковская
}}
* {{Публікація|стаття
 |назва          = Ганна Хоперська
 |видання        = [[Літопис революції]]
 |автор          = З. С.
 |номер          = 3 (12)
 |рік            = 1925
 |сторінки       = 189—192
 |ref            = Літопис революції
}}
* {{Публікація|стаття
 |назва          = Немов яскравий спалах
 |видання        = Ленінська зміна
 |автор          = Катречко Т.
 |номер          = 96 (5343)
 |рік            = 1981
 |місяць         = 08
 |день           = 11
 |сторінки       = 2
 |ref            = Катречко
}}
* {{публікація|книга
 | автор         = [[Литвиненко Марія Антонівна|Литвиненко М. А.]]
 | назва         = Ганна Хоперська: (Історико-біографічний нарис)
 | місце         = Харків
 | видавництво   = Прапор
 | рік           = 1964
 | сторінок      = 66
 | ref           = Литвиненко
}}
* {{публікація|книга
 | автор         = {{Не перекладено|Моложавенко Володимир Семенович|Моложавенко В. С.|ru|Моложавенко, Владимир Семёнович}} 
 | назва         = Встреча с Донцом. Приглашение к путешествию по удивительной и в то же время обыкновенной реке
 | місце         = Москва
 | видавництво   = Молодая гвардия
 | рік           = 1979
 | сторінок      = 255
 | мова          = ru
 | посилання     = https://books.google.com.ua/books?hl=uk&id=6_XkAAAAMAAJ
 | ref           = Моложавенко
}}
* {{Публікація|стаття
 |назва          = Війна і українці: суспільно-політичні настрої в українському середовищі Харкова в роки Першої світової війни
 |видання        = Дриновський збірник
 |автор          = [[Наумов Сергій Олександрович (історик)|Наумов С. О.]]
 |том            = VIII
 |рік            = 2015
 |сторінки       = 294—304
 |ref            = Наумов
}}
* {{публікація|книга
 | автор         = [[Парамонов Андрій Федорович|Парамонов А. Ф.]]
 | назва         = Улицы старого Харькова
 | місце         = Харьков
 | видавництво   = Фолио
 | рік           = 2020
 | сторінок      = 378
 | мова          = ru
 | серія         = Города Украины
 | ref           = Парамонов
 | isbn          = 978-966-03-8413-2
}}
* {{публікація|книга
 | автор = Сошникова З. Т., Луговикова М. И.
 | частина       = Беспокойные сердца
 | назва         = Первые коммунистические субботники на Харьковщине : Сборник воспоминаний
 | місце         = Харьков
 | видавництво   = Харьковское книжное издательство
 | рік           = 1962
 | сторінок      = 112
 | сторінки      = 88—92
 | мова          = ru
 | ref           = Сошникова, Луговикова
}}
* {{Публікація|стаття
 |назва          = Про харківське підпілля (Із спогадів учасниці більшовицького підпілля в 1919 р.)
 |видання        = [[Український історичний журнал]]
 |посилання      = http://history.org.ua/JournALL/journal/1988/1/16.pdf
 |автор          = Янова Р. М.
 |номер          = 1
 |сторінки       = 132—137
 |рік            = 1988
 |ref            = Янова
}}
* {{Публікація|книга
 |назва          = Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. Енциклопедичний довідник
 |частина        = Хоперська Ганна Петрівна
 |відповідальний = відповід. ред. [[Курас Іван Федорович|І. Ф. Курас]]
 |місце          = Київ
 |рік            = 1987
 |видавництво    = Голов. ред. УРЕ
 |сторінок       = 632
 |ref            = Великий Жовтень і громадянська війна на Україні
}}
* {{публікація|книга
 | відповідальний= Дьяченко Н. Т., Борисова Т. М., Уманский М. В
 | назва         = Историко-революционные памятники Харьковщины: Очерки
 | місце         = Харьков
 | видавництво   = Прапор
 | рік           = 1983
 | видання       = 3
 | сторінок      = 216
 | мова          = ru
 | ref           = Историко-революционные памятники
}}
* {{публікація|книга
 | відповідальний= сост.: Л. Лежава и Г. Русаков
 | назва         = Памятник борцам пролетарской революции, погибшим в 1917-1921 гг.
 | місце         = Москва, Ленинград
 | видавництво   = Государственное издательство
 | рік           = 1925
 | частина       = Хоперская Ганна
 | видання       = 3
 | сторінок      = 782
 | сторінки      = 88—92
 | мова          = ru
 | посилання     = https://rusneb.ru/catalog/000199_000009_007551917/
 | ref           = Лежава, Русаков
}}
{{Бібліоінформація}}
{{добра стаття}}
[[Категорія:Члени КПРС]]
[[Категорія:Персоналії:Білий Колодязь]]
[[Категорія:Українські соціал-демократи]]
[[Категорія:Українські революціонери]]
[[Категорія:Педагоги Харкова]]
[[Категорія:Українські комуністичні діячі]]
[[Категорія:Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо вулиці]]
[[Категорія:Педагоги XX століття]]
[[Категорія:Педагоги Російської імперії]]
[[Категорія:Прототипи літературних персонажів]]
[[Категорія:Учасники Громадянської війни в Росії]]