Перегляд вихідного коду сторінки Чорносотенці

{{Політична партія
| назва_партії     = Чорна сотня
| рідною_мовою     = Чёрная сотня 
| логотип_партії   = Lesser Coat of Arms of Russian Empire.svg
| розмір           = 
| підпис           = 
| колір            = чорний
| країна           = Російська імперія
| голова           =  
| генеральний_секретар = 
| засновник        =  
| дата_заснування  = 1905
| дата_розпуску    = 1917
| штаб-квартира    = 
| ідеологія        = [[Монархізм]], [[консерватизм]], [[російський імперіалізм]], [[великодержавний шовінізм]], [[антисемітизм]]
| позиція          = [[Ультраправі]]
| партії-члени     = «Російська монархічна партія», «Чорні сотні», «[[Союз російського народу]]», «[[Союз Михаїла Архангела]]»
| молодіжна_організація = 
| союзники         = [[Російські збори]]
| інтернаціонал    = 
| кількість_членів = 
| місця1           = 
| місця2           = 
| місця3           = 
| кольори          =
| девіз            = [[Теорія офіційної народності|Православ'я, самодержавство, народність]]
| гімн             = [[Гімн Російської імперії|Боже, царя храни!]]
| друкований_орган = Русское знамя
| вебсторінка      = 
}}
[[Файл:Chernosotenzy v odessa.jpg|thumb|Демонстрація чорносотенців в [[Одеса|Одесі]] незабаром після оголошення [[Маніфест 17 жовтня 1905|«Маніфесту 17 жовтня»]]]]
[[Файл:Black-hundred1907.jpg|міні|Демонстрація чорносотенців у 1907]]
[[Файл:URP+17 X block.jpg|міні|Агітаційна листівка організації [[Союз Русского Народа]]]]
[[Файл:Ekaterinoslav1905.jpg|міні|Жертви [[Катеринослав]]ського погрому]]

'''Чорносотенці'''&nbsp;— збірна назва для низки російських монархічних й ультранаціоналістичних організацій, що виникли після [[Революція 1905—1907|революції 1905 року]] в [[Російська імперія|Російській імперії]]. Назву взяли від [[Низовська земля|низового]] [[Нижній Новгород|нижньогородського]] [[Друге народне ополчення|ополчення]] [[Смутний час|Смутного часу]], під [[провідник (керівник)|проводом]] [[Кузьма Мінін|Кузьми Мініна]]. Виступали за збереження [[самодержавство|самодержавства]] на основі [[Уваров Сергій Семенович|уваровської]] формули [[Теорія офіційної народності|«Православ'я, самодержав'я, народність»]]. Період особливої активності чорносотенців припав на 1905–1914 роки.

== Організації ==
Головна з чорносотенних організацій&nbsp;— [[Союз Русского Народа]] на чолі з лікарем [[Дубровін Олександр Іванович|Олександром Дубровіним]] у [[Санкт-Петербург|Петербурзі]], активний діяч&nbsp;— бессарабський поміщик і службовець Міністерства Внутрішніх Справ, згодом член II&nbsp;— IV Державної Думи [[Пуришкевич Володимир Митрофанович|В. Пуришкевич]]). Організаторами Союзу були реакційні [[Шовінізм|шовіністичні]] елементи з поміщиків, [[Бюрократія|бюрократії]], крайньої правої інтелігенції та [[Духовенство|духовенства]]; масове членство складалося з міського і сільського населення. Члени користувалися підтримкою уряду й співпрацювали з таємною поліцією «охранкою».

У 1905–1907 Союз Русского Народа налічував до 900&nbsp;відділень, найбільші з них в [[Москва|Москві]], [[Одеса|Одесі]], [[Київ|Києві]], [[Почаївська Лавра|Почаївській Лаврі]], [[Саратов]]і та ін. містах. З провінційних органів чорносотенців найнетерпимішим був «[[Почаевский листок]]». Друкувалися матеріали чорносотенців і в інших виданнях, окрім власних (в Україні&nbsp;— у «[[Кіевлянинъ]]», у [[Бессарабія|Бессарабії]]&nbsp;— у «[[Бессарабець|Бессарабецъ»]]).

== Програма ==
Чорносотенці відстоювали самодержавство, всеросійську національну концепцію (невизнання [[українці]]в і [[білоруси|білорусів]] як окремих народів) і неподільність Російської імперії, поборювали демократичні і соціальні реформи, конституціоналізм, впливи неросійських груп, зокрема євреїв у суспільному житті ([[антисемітизм]]). Влаштовували масові виступи, так звані «патріотичні» маніфестації, протести проти ліберально-поступових рухів, включно до вбивства опозиційних діячів.

== Діяльність в Україні ==
В [[Україна|Україні]] організації чорносотенців були досить сильні, і спиралися на місцевих [[росіяни|росіян]]-переселенців, зросійщені українські кола, на несвідомі елементи міста і села, а також (особливо на [[Волинь|Волині]]) на проросійське духовенство. Найсильніші осередки чорносотенців були в [[Одеса|Одесі]], підтримувані градоначальником [[Толмачов Іван Миколайович|Іваном Толмачовим]] (гол. відділу Союза Русского Народу граф [[Коновніцин Олексій Іванович|Олексій Коновніцин]], 1907&nbsp;— 22 000 чл., переважно з міського плебсу, орган «За царя и родину»), у [[Київ|Києві]] (керівний діяч [[Мищенко Микола Савич|М. Мищенко]]), [[Харків|Харкові]] (гол. [[Котов-Коношенко Юхим Омелянович|Котов-Коношенко]]), [[Кропивницький|Єлисаветграді]] (газ. «[[Глас народа]]» І. Фоменка), у [[Почаївська Лавра|Почаївській Лаврі]] (діяльністю чорносотенців на Волині керував [[архимандрит]] [[Віталій (Максименко)|Віталій Максименко]], їхні ідеї пропаґували газети «[[Волынская Земля]]», «[[Почаевский листок]]»). Чорносотенці мали свої бойові «дружини», які влаштовували 1906&nbsp;— 07 єврейські погроми в Києві, Одесі, [[Ялта|Ялті]] й інших містах. В Україні організації чорносотенців також виступали проти українського самовизначення та шанування [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]]:<ref>Украинская Жизнь.&nbsp;— М., 1912.&nbsp;— №&nbsp;5&nbsp;— С. 82.</ref>.
{{цитата|ПАНИХИДЫ ПО Т. ШЕВЧЕНКЕ И ЧЕРНОСОТЕННОЕ ДУХОВЕСТВО.
Киевскому миссионерскому комитету пришлось высказаться по докладу священника с. Демиевки о. Пестрякова, настаивавшего на необходимости запрещения духовенству служить панихиды по Т. Шевченке, так как эти панихиды якобы пробуждают в населении сепаратизм и способствуют распространению «мазепинства». Доклад этот, основанный исключительно на политиканстве и с религией ничего общего не имеющий, вызвал, как сообщают газеты, горячие дебаты. Рьяным сторонником о. Пестрякова оказался митрофорный протоиерей Софийского собора о. Златоверховников. Большинство комитета не согласилось однако с нелепыми доводами о. Пестрякова и его alter ego Златоверховникова. Против запрещения панихид высказался и еп. Назарий, заявив, что раз Т. Шевченко погребен по всем правилам православной церкви, то никто не имеет права запретить молиться о нем. Тем не менее эта непристойность с именем великого Кобзаря еще раз, очевидно, повторится в комитете, так как комитет постановил поручить миссионеру Потехину составить специальный доклад о Шевченке и об украинском движении.{{ref-ru}}}}

До чорносотенців була ідейно близька дещо поміркована організація «Русское собрание»{{ref-ru}} з відділами в Харкові, Києві, Одесі. Ця організація видавала в Харкові «Мировой труд» (ред. проф. [[Вязигін Андрій Сергійович|А. Вязіґін]], голова фракції партії правих у III Державній Думі). У 1906 постав «Одесский Союз Русских Людей»{{ref-ru}} на чолі з [[Родзевич Микола Миколайович|Миколою Родзевичем]], який мав 10 відділів на півдні Україні.

У жовтні [[1906]] на з'їзді в Києві чорносотенні організації створили спільний фронт під назвою «[[Объединенный Русский Народ]]»{{ref-ru}}. [[1907]]&nbsp;— [[1908]] подібна організація діяла в Одесі: «Российский (Белый) Двухглавый Орел»{{ref-ru}} під проводом В. Бєліковича. Чорносотенці та інші праві організації використали антипольські настрої селян Правобережжя у виборчій кампанії до III Державної Думи (1907) і провели до неї винятково своїх депутатів з [[Київська губернія|Київської]] і [[Волинська губернія|Волинської губернії]]. На початку 1908 від Союза Русского Народа відкололася група на чолі з Пуришкевичем, що оформилася в [[Союз Михаїла Архангела]] з відділами в Києві, Одесі (міський голова [[Пелікан Борис Олександрович|Борис Пелікан]], орган «Южный Вогатырь»{{ref-ru}}), [[Херсон]]і (організатор І. Фоменко) тощо.

Після 1908&nbsp;р. «Союз» розпався на кілька окремих організацій, які провадили єврейські [[погроми]], нищили все, що звалося українським.

В Одесі виникла [[1910]] ще одна організація чорносотенців&nbsp;— «[[Южный Монархический Союз]]» (голова Зайченко). У 1913 в Одесі голова Союза Михайла Архангела внаслідок пофальшованих виборів опанував міську управу; тоді ж чорносотенці домоглися закриття в місті «[[Просвіта|Просвіти»]].

Для чергової антиєврейської кампанії чорносотенці використали у [[1913]] [[Справа Бейліса|процес М. Бейліса]], звинуваченого в ритуальному вбивстві християнського хлопця; але звільнення його [[суд присяжних|судом присяжних]] у Києві завдало чорносотенцям моральної поразки.

Організації чорносотенців були ще активні під час [[Перша світова війна|війни]], але після [[лютнева революція|лютневої революції]] [[1917]] розпалися, а деякі були формально ліквідовані.

== Відродження чорносотенців ==
Відродження чорносотенного руху розпочалося в містах Росії та містах зі значною російською діаспорою, наприкінці та після [[Перебудова|Перебудови]]. Так, у [[1992]] році член товариства «[[Пам'ять (націоналістична організація)|Пам'ять]]» [[Штільмарк Олександр Робертович|Олександр Штильмарк]] почав видавати газету «Чорна сотня», тоді ж його група «Чорна сотня» відокремилася від товариства «Пам'ять». З [[2003]] а «Православний набат»&nbsp;— головне видання чорносотенного руху, очолюваного Штільмарком.

До чорносотенців належить відтворений в 2005 році «[[Союз російського народу]]», газета «Православна Русь», організації на чолі з [[Назаров Михайло Вікторович|Михайлом Назаровим]], заснована [[Кінчев Костянтин Євгенович|Костянтином Кінчевим]] серед фанатів гурту [[Алиса (гурт)|АлисА]] «Червоно-чорна сотня», а також безліч дрібних організацій. Значна частина сучасних російсько-шовіністичних організацій  не виводить себе безпосередньо з чорносотенства початку XX століття, проте не заперечує ідейного впливу цього руху.

Чорносотенні організації є у багатьох містах колишнього СРСР: Москві, Санкт-Петербурзі, Тихвіні, Костромі, Новосибірську, Києві{{джерело?}} та інших. У містах [[Єфремов (місто)|Єфремова]] і [[Томськ]]у створені музичні ансамблі під назвою «Чорна сотня».

== Див. також ==
{{commonscat|Black Hundreds}}
* [[Російський фашизм]]
* [[Російський націоналізм]]
* [[Теорія офіційної народності]]
* [[Рускій мір]]
* [[Загниваючий Захід]]
* [[Третій Рим]]
* [[Чорна сотня]]
* [[За Віру, Царя і Вітчизну]]
* [[Українофобія]]
* [[Антисемітизм]]
* [[Русифікація]]
* [[Рашизм]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела та література ==
* ''В.&nbsp;Б.&nbsp;Любченко.'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf «Чорна сотня»] // {{ЕІУ|10|557}}
* Руководство черносотенца-монархиста. Кременчук 1906{{ref-ru}}
* И.&nbsp;В.&nbsp;Омельянчук Черносотенное движение на территории Украины. Монография.&nbsp;— Киев, 2000
* Черновский А. Союз Русского Народа. М.&nbsp;— Л. 1929{{ref-ru}}
* Залежский В. Монархисты. X., 2 вид.{{ref-ru}}
* В. Маркусь, Б. Струмінський
* {{ЕУ}}

{{Розпад Російської імперії}}

{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Політичні партії та рухи Російської імперії]]
[[Категорія:Чорносотенці| ]]
[[Категорія:Державний тероризм]]
[[Категорія:Російський націоналізм]]
[[Категорія:Російський імперіалізм]]
[[Категорія:українофобія]]
[[Категорія:антисемітизм]]
[[Категорія:Антисемітизм в Росії]]