Перегляд вихідного коду сторінки Щ

{{Кирилиця
|Заголовок=Літера Щ
|Зображення=[[Файл:Cyrillic_letter_Shcha.png]]
}}

'''Щ, щ''' («ща»)&nbsp;— [[літера]] [[кирилиця|кирилиці]]. Присутня в українській, російській і болгарській абетках, а також в більшості кириличних абеток для неслов'янських мов.

== Історія ==
Сучасна кирилична літера «щ» походить від букви [[Файл:Early Cyrillic letter Shta.png|30px]] («шта» або «ща») [[Кирилиця#Рання кирилиця|старослов'янської кириличної абетки]], куди, очевидно, запозичена з ранішої [[Глаголиця|глаголиці]], де мала схоже накреслення [[Файл:Glagolitic shta.svg|15px]]. [[Старослов'янська система числення|Числове значення]] в кирилиці відсутнє, у глаголиці означала «800». Глаголична літера, як вважається, походить від гебрайської літери שׁ («[[Шин (літера гебрайської абетки)|шин]]»), подібно схожій глаголичній і кириличній [[Файл:Glagolitic sha.svg|15px]] («[[ш]]а»), від якої відрізнялася лише доданням кружечка знизу (у кирилиці&nbsp;— вертикальної риски).

У деяких старовинних глаголичних пам'ятках літера [[Файл:Glagolitic shta.svg|15px]] відсутня, її замінює буквосполучення з глаголичних літер «ш» і «т». У зв'язку з тим, що «ща» починає вживатися лише в пізніших документах, деякі дослідники ([[Ватрослав Ягич|І.&nbsp;В.&nbsp;Ягич]]) висловлювали припущення, що в первісній глаголиці такого символа не було. Інші науковці припускають, що «ща» таки існувала в давній глаголиці і раніше, тільки мавши інше фонетичне значення: можливо, вона передавала [k']&nbsp;— пом'якшений звук, що розвинувся з праслов'янського звукосполучення ''*tj'' у македонських говорах (пор. сучасне македонське [[ќ]]). Числове значення «800» також вважається пізнішим: літерою «ща» стали позначати це число після того, як вийшла з ужитку літера [[Файл:Глаголиця._Буква_пѣ._Glagolitic_letter_Pe.png|20px]] («[[Глаголиця#Літери глаголиці|пѣ]]»)<ref name="Старославянский язык">Т.&nbsp;А.&nbsp;Иванова. Старославянский язык. Учебник. С.-П.: Авалон, Азбука-классика, 2005.&nbsp;— С. 29</ref>.

У болгарських діалектах глаголична і кирилична «ща» отримала фонетичне значення ''št''' («шть»)<ref name="Старославянский язык"/>. Надалі [t'] ствердів, і ця вимова зберігається і в болгарській літературній мові.
{{Див. також|Ш}}

== Мови ==
{{main|Абетки на основі кирилиці}}

{| class="wikitable sortable" width="700px"
|-
!Мова
![[МФА]]
!Примітка
|-
|[[болгарська мова|болгарська]] || <big>ʃt</big> || [[глухий заясенний фрикативний]] + [[глухий ясенний проривний]]; два звуки [шт]
|-
|[[російська мова|російська]] || <big>ɕː</big> || [[довжина (фонетика)|довгий]] [[глухий ясенно-твердопіднебінний фрикативний]]; довге м'яке [ш'ш’]
|-
|[[українська мова|українська]]<ref>{{harvcoltxt|Press|Pugh|1999|p=19}}, {{harvcoltxt|Press|Pugh|1999|p=23}}</ref> || <big>ʃt͡ʃ</big> || [[глухий заясенний фрикативний]] + [[глухий заясенний африкат]]; два звуки [шч]
|-
|}

== Українська мова ==
* 30-та літера [[українська абетка|української абетки]]. В [[українська мова|українській]] мові позначає сполучення шумного глухого фрикативного передньоязикового приголосного «ш» та глухого передньоязикового [[африкат]]а «ч» [шч] (МФА {{МФА|/ʃʧ/}})
:* Наприклад: ''щука'' [шчука], ''щось'' [шчос'], ''борщ'' [боршч], ''ласощі'' [лас°ошч''’'' і].

=== Походження звука ===
{{Див. також|глухий заясенний фрикативний|глухий заясенний африкат}}
В українській мові літера «щ» (сполучення [ʃt͡ʃ]) може мати різне походження:
* У більшості випадків «щ» походить від праслов'янського сполучення ''*šč''. До слів такого походження, зокрема, належать ''щит'' ({{lang-x-slav|*ščitъ}}), ''щеня'' ({{lang-x-slav|*ščenę}}), ''щадити'' ({{lang-x-slav|*ščęditi}}). Праслов'янське ''*šč'' утворилося з ранішого сполучення ''*sk'' внаслідок [[Перша палаталізація|першої палаталізації]]: ''*ščitъ < *skei̯tъ < *skei̯tǔs; *ščenę < *skenę < *skenent; *ščęditi < *skęditi < *skenditi''<ref name="ЕСУМ">{{ЕСУМ6}}</ref>. Давнє сполучення ''*sk'' зберігалося без палаталізації, якщо між ''*s'' і ''*k'' знаходився [[редуковані голосні|редукований]] ''*ь'', наприклад, у словах ''прізвисько, збіговисько''. При цьому паралельно можуть існувати і палаталізовані форми (''прізвище, збіговище'').
* У низці випадків «щ» походить від праслов'янського ''*stj, *sti̯'', наприклад, у словах '' борщ, хвощ, теща'' ({{lang-x-slav|*b<sup>ъ</sup>r̥tjь, *xvostjь, *tьsti̯a}}). Звук ''*šč'' утворився внаслідок пом'якшення ''*st'' перед ''*j'' ([[Йотація в праслов'янській мові|йотації]])<ref name="ЕСУМ1">{{ЕСУМ1}}</ref><ref name="ЕСУМ"/>. Таке ж походження «щ» у закінченнях множини слів ''веселощі, любощі, ласощі, солодощі'' тощо.
* Сполучення «щ» також може походити з праслов'янського звукосполучення ''*sъč'', у якому початковий ''*s'' після [[редуковані голосні|занепаду редукованого]] ''*ъ'' [[асиміляція (мовознавство)|уподібнився]] наступному глухому заясенному африкату ''*č'' і перейшов у глухий заясенний фрикативний ''š''. До таких слів належать ''щастя'' ({{lang-x-slav|*sъčęstьje}}, {{lang-orv|съчѧстиѥ, съчастиѥ}}), застаріле ''щитати'' ({{lang-x-slav|*sъčьtati}}, {{lang-orv|съчьтати}})<ref name="ЕСУМ"/>.
* Аналогічним чином «щ» утворювався і зі сполучення ''*čьt'', наприклад, у слові ''що'', де після занепаду редукованого ''*ь'' воно перетворилося на ''šč'' ({{lang-x-slav|*čьto}}, {{lang-orv|чьто}}). Втім, існує версія, згідно з якою {{lang-uk|що}} походить від {{lang-x-slav|*čьso, *česo}}&nbsp;— форми родового відмінка ''*čьto''<ref name="ЕСУМ"/>.
* Одиничні випадки переходу в «щ» ранішого «ш», наприклад ''[[горщик]]''&nbsp;— від {{lang-orv|горшькъ}}<ref name="ЕСУМ1"/>, ''[[щогла]]''&nbsp;— від {{lang-orv|шьгла}}<ref name="ЕСУМ"/>.
* У слові «дощ» прикінцеве «щ» походить з ранішого «ждь» ({{lang-orv|дъждь}}, {{lang-x-slav|*dъždžь}}&nbsp;— з ранішого ''*dъzdjь''<ref>{{ЕСУМ2}}</ref> або ''*dъzgjь''<ref>{{книга|автор= Т. А. Иванова|заголовок=Старославянский язык. Учебник |посилання= |відповідальний= |місце= С.-П.|видавництво=Авалон, Азбука-классика|рік=2005|том= |сторінок= |сторінки=127|isbn=|ref =}}</ref>. У деяких слов'янських мовах збереглося питоме звукосполучення: {{lang-be|дождж}}, {{lang-ru|дождь}} (вимовляється як [дошшь], стара норма [дожжь]), {{lang-bg|дъжд}}.
* Літера «щ» трапляється і в запозиченнях з інших мов. Насамперед, це [[церковнослов'янізм]]и (''[[плащ]], [[священик]], [[прапорщик]], [[праща]]''), де південнослов'янському «щ» відповідає східнослов'янське «ч» (пор. {{lang-uk|свячений}}), а також запозичення з інших слов'янських мов, наприклад, ''Польща'' походить від ст.-{{lang-pl|w Polszcze}} («у Польщі»)&nbsp;— архаїчної форми місцевого відмінка [[хоронім]]а ''Polska'', де перехід ''sk > šč'' також пояснюється ефектом першої палаталізації. Рідше трапляється «щ» у запозиченнях з інших мов (наприклад, ''[[крещендо]]'').

== В інших абетках ==

=== Російська мова ===
У російській мові літературним читанням «щ» вважається [ш'ш’], тобто довге м'яке [ш], але трапляються діалектні варіанти [ш’] і [шʼчʼ]. З огляду на те, що російське «щ» читається м'яко, а українське «щ» твердо, це відбивається і на транслітерації російських назв і прізвищ. Наприклад, {{lang-ru|Хрущёв}} (вимовляється {{МФА|[xrʊˈɕːɵf]}}, приблизно як ''Хрушшьоф'') українською передається як ''Хрущов'' {{МФА|[xruˈʃt͡ʃɔu̯]}}.

=== Болгарська мова ===
У [[болгарська мова|болгарській мові]] «щ» передає сполучення глухого заясенного фрикативного [[глухий заясенний фрикативний|[ʃ]]] з глухим ясенним проривним [[глухий ясенний проривний|[t]]] (тобто [шт]). У давньоболгарській сполучення було м'яким («тьшь»), надалі ствердівши. Саме південнослов'янським читанням літери пояснюється те, що у старослов'янських кириличних і глаголичних пам'ятках замість «щ» вживалося буквосполучення «шт».

=== Інші мови ===
* У білоруській абетці ця буква відсутня, її замінює сполучення «шч».
* У сербській абетці скасована реформою [[Вук Караджич|Вука Караджича]], бувши заміненою на «ћ» або «шћ» (відповідно до вимови).
* У македонській абетці ця буква відсутня, її замінює сполучення «шт».

== У техніці та культурі ==
* [[Паровоз Щ]]&nbsp;— серія паровозів типу [[Осьова формула паровоза|1-4-0]], що випускалася в Російській імперії та Радянській Росії з 1906 по 1918 рік
* [[Щука (тип підводних човнів)|Підводні човни Щ]] («Щука»)&nbsp;— тип радянських дизель-електричних підводних човнів, побудованих у 1933—1945&nbsp;рр.
* «Щ-854»&nbsp;— авторська назва оповідання (або повісті) [[Солженіцин Олександр Ісайович|О.&nbsp;І.&nbsp;Солженіцина]] «[[Один день Івана Денисовича]]»
* Князь Щ.&nbsp;— другорядний персонаж роману [[Достоєвський Федір Михайлович|Ф.&nbsp;М.&nbsp;Достоєвського]] «[[Ідіот (роман)|Ідіот]]»

== Таблиця кодів ==
{| class="standard"
 ! [[Кодування символів|Кодування]]
 ! Регістр
 ! Десятковий<br />код
 ! 16-ковий<br /> код
 ! Вісімковий<br /> код
 ! Двійковий код
 |-
 | rowspan="2" | [[Юнікод]]
 | Велика
 | style="text-align:right;" | 1065
 | style="text-align:right;" | 0429
 | style="text-align:right;" | 002051
 | style="text-align:right;" | 00000100 00101001
 |-
 | Мала
 | style="text-align:right;" | 1097
 | style="text-align:right;" | 0449
 | style="text-align:right;" | 002111
 | style="text-align:right;" | 00000100 01001001
 |-
 | rowspan="2" | [[ISO 8859-5]]
 | Велика
 | style="text-align:right;" | 201
 | style="text-align:right;" | C9
 | style="text-align:right;" | 311
 | style="text-align:right;" | 11001001
 |-
 | Мала
 | style="text-align:right;" | 233
 | style="text-align:right;" | E9
 | style="text-align:right;" | 351
 | style="text-align:right;" | 11101001
 |-
 | rowspan="2" | [[KOI 8]]
 | Велика
 | style="text-align:right;" | 253
 | style="text-align:right;" | FD
 | style="text-align:right;" | 375
 | style="text-align:right;" | 11111101
 |-
 | Мала
 | style="text-align:right;" | 221
 | style="text-align:right;" | DD
 | style="text-align:right;" | 335
 | style="text-align:right;" | 11011101
 |-
 | rowspan=2 | [[Windows 1251]]
 | Велика
 | style="text-align:right;" | 217
 | style="text-align:right;" | D9
 | style="text-align:right;" | 331
 | style="text-align:right;" | 11011001
 |-
 | Мала
 | style="text-align:right;" | 249
 | style="text-align:right;" | F9
 | style="text-align:right;" | 371
 | style="text-align:right;" | 11111001
|}

== Інші відповідники ==
* білоруська абетка&nbsp;— '''шч'''
* сербська абетка&nbsp;— '''ћ, шћ'''
* польська&nbsp;— '''szcz'''
* литовська&nbsp;— '''šč'''

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* {{УРЕ}}
* ''[[Півторак Григорій Петрович|Півторак Г. П.]]'' Щ // [[Українська мова (енциклопедія)|Українська мова. Енциклопедія]].&nbsp;— К.: Українська енциклопедія ім. М.&nbsp;П.&nbsp;Бажана, 2000.

== Джерела ==
* {{СУМ-11|Щ}}


{{Український правопис}}
{{Українська мова}}

{{ВП-портали|Українська мова}}



{{DEFAULTSORT:Ш}}
[[Категорія:Українська абетка]]