Перегляд вихідного коду сторінки Ющенко Віктор Андрійович

{{Однофамільці|Ющенко}}
{{Картка:Лідер
| ім'я = Віктор Андрійович Ющенко
| зображення = Viktor Yushchenko by Tasnimnews 01 (cropped).jpg
| розмір_зображення = 250px
| посада = [[Файл:Flag of the President of Ukraine.svg|20px]] 3-й [[Президент України]]
| початок_терміну = [[23 січня]] [[2005]]
| кінець_терміну = [[25 лютого]] [[2010]]
| прем'єр-міністр = [[Янукович Віктор Федорович|Віктор Янукович]]<br/>[[Єхануров Юрій Іванович|Юрій Єхануров]]<br/>[[Тимошенко Юлія Володимирівна|Юлія Тимошенко]]
| попередник = [[Кучма Леонід Данилович|Леонід Кучма]]
| наступник = [[Янукович Віктор Федорович|Віктор Янукович]]
| посада2 = {{прапорець|UKR}} 7-й [[Прем'єр-міністр України]]
| початок_терміну2 = [[22 грудня]] [[1999]]
| кінець_терміну2 = [[29 травня]] [[2001]]
| попередник2 = [[Пустовойтенко Валерій Павлович|Валерій Пустовойтенко]]
| наступник2 = [[Кінах Анатолій Кирилович|Анатолій Кінах]]
| президент2 = [[Кучма Леонід Данилович|Леонід Кучма]]
| посада3 = [[Файл:Nacbank logo.gif|20пкс]] 3-й [[Національний банк України#Голови НБУ|Голова]] [[Національний банк України|Національного банку України]]
| початок_терміну3 = [[26 січня]] [[1993]]
| кінець_терміну3 = [[11 січня]] [[2000]]
| попередник3 = [[Гетьман Вадим Петрович|Вадим Гетьман]]
| наступник3 = [[Стельмах Володимир Семенович|Володимир Стельмах]]
| громадянство = {{USSR}}→{{UKR}}
| національність = [[українець]]
| дружина = Світлана Михайлівна Колісник<br/>[[Ющенко Катерина Михайлівна]]
| діти = Віталіна • Андрій • Тарас •<br/> Софія • Христина
| родичі = Батько Андрій Андрійович та мати Варвара Тимофіївна
| релігія = [[Православ'я]]
| особистий підпис = Viktor Yushchenko's signature.svg
| нагороди = {{ряд|вирівняти=по центру|{{Почесна відзнака Президента України}}|{{Ювілейна медаль «25 років незалежності України»}}}}
{{ряд|{{Кавалер ордена Вітовта Великого з ланцюгом}}|{{Орден короля Томислава}}|{{Кавалер Великого хреста ордена Трьох зірок}}}}
{{ряд|{{Ланцюг ордена Заслуг (Угорщина)}}|{{Орден Серафимів}}|{{Орден Гейдара Алієва}}}}
{{ряд|{{Орден Білої троянди}}|{{Хрест Визнання}}|{{Орден Золотого руна (Грузія)}}}}
{{ряд|{{Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)}}|{{Філадельфійська медаль Свободи}}|{{Орден Перемоги імені Святого Георгія}}}}
{{ряд|{{Кавалер Великого хреста ордена Південного Хреста}}|{{Орден Білого Орла (Польща)}}}}
{{ряд|{{Заслужений економіст України}}|{{Державна премія України в галузі науки і техніки}}}}
| партія = [[Комуністична партія Радянського Союзу|КПРС]] ([[1977]]–[[1991]]) <br/> [[Народно-демократична партія (Україна)|НДП]] ([[1996]]–[[1999]]) <br/> [[Наша Україна]] (з [[2005]])
| президент3 = [[Кравчук Леонід Макарович|Леонід Кравчук]]<br/>[[Кучма Леонід Данилович|Леонід Кучма]]
| опис зображення = Віктор Ющенко у 2016 році
}}

{{Депутат
| депутат1    = {{прапорець|UKR}} [[Народний депутат України]]
| скликання1 = [[народні депутати України 4-го скликання|4-го скликання]]
| партія1 = [[Блок Віктора Ющенка «Наша Україна»|Наша Україна]]
| початок1 = [[14 травня]] [[2002]]
| кінець1 = [[23 січня]] [[2005]]
}}

'''Ві́ктор Андрі́йович Ю́щенко''' ({{audio|Uk-Ющенко.oga|Вимова}}; {{н}} [[23 лютого]] [[1954]], с. [[Хоружівка (Роменський район)|Хоружівка]], [[Недригайлівський район]], [[Сумська область]])&nbsp;— український [[політик]] і [[державний діяч]], [[банкір]]. Третій [[Президент України]] (2005—2010). Сьомий [[прем'єр-міністр України]] (1999—2001), голова партії «[[Наша Україна]]» (2005—2013)<ref>{{публікація|назва=Розкол в "Нашій Україні": Політрада підтвердила членство Ющенка в партії (фото, відео)|стаття|посилання=http://www.rbc.ua/ukr/top/show/viktora-yushchenko-isklyuchili-iz-nashey-ukrainy--09022013131300|видання=[[РБК-Україна]]|рік=2013|місяць=02|день=09|архів=http://www.webcitation.org/6HZfyhOuM|архів дата=2013-06-23}}</ref>.

[[Народний депутат України]] [[Верховна Рада України V скликання|V скликання]] (2002—2005), засновник та Голова Ради [[Ющенко Віктор Андрійович#Інститут Президента Віктора Ющенка «Стратегічні ініціативи»|Інституту Президента Віктора Ющенка «Стратегічні ініціативи»]]. Третій голова [[Національний банк України|Національного банку України]] (1993—2000), виконавець обов'язків [[Список голів Національного банку України|Голови Національного Банку України]] ([[27 січня]] [[1997]]—[[5 лютого]] [[1997]]), лідер [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]].

[[Заслужений економіст України]] (1997), лауреат [[Державна премія України в галузі науки і техніки|Державної премії України в галузі науки і техніки]] (1999), [[кандидат економічних наук]] (1998).

== Біографічні відомості ==
Народився 23 лютого 1954 року в родині сільських вчителів. Батько&nbsp;— Андрій Андрійович Ющенко (1919—1992), учасник [[Друга світова війна|Другої світової війни]], фронтовик, в'язень [[Аушвіц|Освенцима]] та інших німецьких [[Концентраційний табір|концентраційних таборів]]; після закінчення війни викладав [[Англійська мова|англійську мову]] у Хоружівській середній школі. Перебуваючи в 1946—1947&nbsp;рр. на Західній Україні, співпрацював з підпіллям [[Організація українських націоналістів|ОУН]], у 1948—1956&nbsp;рр. був у «розробці» органів [[Міністерство державної безпеки СРСР|МДБ]].<ref>{{стаття|посилання= https://umoloda.kyiv.ua/number/1807/163/64137/ |ім'я=В. |прізвище=В'ятрович|назва = Учитель і повстанці |видання = [[Україна молода]]|тип = газета|номер=240|місяць = 23 грудня|рік = 2010}}</ref><ref>{{стаття|посилання=http://www.umoloda.kiev.ua/print/84/45/64251|ім'я=В.|прізвище=В'ятрович|назва=Бандерівець Ющенко. «Хитрий» проти чекістів|видання=[[Україна молода]]|тип=газета|номер=243|місяць=29 грудня|рік=2010}}</ref>

Мати&nbsp;— Варвара Тимофіївна Ющенко (1918—2005), вчитель фізики та математики Хоружівської середньої школи; померла через тиждень після інавгурації Віктора Ющенка (31 січня 2005).

Вдруге одружений, має двох дітей від першого шлюбу (зі Світланою Колесник): доньку [[Ющенко Віталіна Вікторівна|Віталіну]] і сина [[Ющенко Андрій Вікторович|Андрія]],&nbsp;— та трьох від другого шлюбу (з [[Ющенко Катерина Михайлівна|Катериною Чумаченко]]): сина Тараса, дочок Софію та Христину. Має онуків від доньки Віталіни і Олексія Хахльова&nbsp;— Ярину та Віктора<ref>{{Cite web |url=http://uk.rodovid.org/wk/Запис%3A78477 |title=Генеалогічне древо Віктора Ющенко |accessdate=11 листопада 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180216162038/http://uk.rodovid.org/wk/Запис:78477 |archivedate=16 лютого 2018 |deadurl=no }}</ref>.

1975 року закінчив [[Тернопільський фінансово-економічний інститут]]. Після інституту рік відслужив у лавах [[Радянська армія|Радянської армії]], строкову службу проходив у прикордонних військах на радянсько-турецькому кордоні недалеко від Ленінакана ([[Гюмрі]], [[Вірменія]]).

З 1975 року&nbsp;— помічник головного [[бухгалтер]]а колгоспу «40-річчя Жовтня» в селі [[Яворів (Косівський район)|Яворів]] [[Косівський район|Косівського району]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської області]].

З грудня 1976 влаштувався у районному відділенні Держбанку СРСР в смт. [[Улянівка (Білопільський район)|Улянівка]] [[Білопільський район|Білопольського району]] [[Сумська область|Сумської області]]. 1977 року, у віці 23 років, вступає до [[Комуністична партія Радянського Союзу|КПРС]]. Цього ж року одружився зі Світланою Колесник. З липня 1985 року працював у відділі кредитування і фінансування сільського господарства [[Держбанк СРСР|Держбанку СРСР]]. У грудні 1987 року на запрошення [[Гетьман Вадим Петрович|Вадима Гетьмана]] перейшов у київське відділення [[Агропромбанк СРСР|Агропромбанку СРСР]].

=== Банківська кар'єра ===
Від 1992 року&nbsp;— перший заступник голови правління [[Україна (банк)|Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»]]. У січні 1993 року за рекомендацією [[Гетьман Вадим Петрович|Вадима Гетьмана]] і за підтримки тодішнього Голови Верховної Ради [[Плющ Іван Степанович|Івана Плюща]] обійняв посаду голови [[Національний банк України|Національного банку України]]. Перебував на цій посаді до грудня 1999 року&nbsp;— голова правління [[Національний банк України|Національного банку України]] (у 1997 вдруге переобраний на цю посаду). Під керівництвом Прем'єр-міністра [[Лазаренко Павло Іванович|Павла Лазаренка]] (заступив на посаду 28 травня 1996 року) та Голови Нацбанку Віктора Ющенка&nbsp;— з 2 по 16 вересня 1996 року в Україні була успішно проведена [[гривня|грошова реформа]] (введено в обіг гривню), створено Державну скарбницю, розпочато будівництво Банкнотно-монетного двору. У 1997 році за рейтингом впливового фінансового журналу «[[Global Finance]]», Віктор Ющенко увійшов до шістки найкращих банкірів світу.<ref>{{Cite web|title=Колишній президент України Віктор Ющенко повернувся у банківський бізнес|url=https://zaxid.net/kolishniy_prezident_ukrayini_viktor_yushhenko_povernuvsya_u_bankivskiy_biznes_n1457873|website=ZAXID.NET|accessdate=2020-05-25|language=uk|last=Zaxid.net|archive-date=2021-03-02|archive-url=https://web.archive.org/web/20210302211228/https://zaxid.net/kolishniy_prezident_ukrayini_viktor_yushhenko_povernuvsya_u_bankivskiy_biznes_n1457873}}</ref><ref>{{Cite web|title=Місія невиконана|url=https://tyzhden.ua/Publication/3450|website=tyzhden.ua|accessdate=2020-05-25|language=uk|archive-date=2021-05-04|archive-url=https://web.archive.org/web/20210504194650/https://tyzhden.ua/Publication/3450}}</ref>

За участю Ющенка&nbsp;— Кабмін та Нацбанк у 1998 році успішно запобігли «фінансовій кризі» (яка охопила сусідню Росію&nbsp;— так званий [[Російський дефолт 1998 року|«дефолт 1998 року»]].

=== Політична кар'єра ===

==== 1993—2003 роки ====
[[Кандидат економічних наук]], захистив дисертацію на тему «Розвиток попиту та пропозиції на гроші в Україні» в 1998 в [[Українська академія банківської справи Національного банку України|Українській академії банківської справи]] (Суми)<ref>[https://archive.today/20120805083134/www.nbuv.gov.ua/scan_dis/0139/04/0005.gif Бібліографічна картка дисертації (фото).]</ref>.

Від 22 грудня 1999 до травня 2001 року&nbsp;— [[Прем'єр-міністр України]]. Реалізація урядової програми «Реформи заради добробуту» дозволила [[Кабінет Міністрів України|Кабінету Міністрів]] Ющенка домогтися позитивної динаміки в економіці. Вперше за роки незалежності Україна отримала приріст [[Валовий внутрішній продукт|ВВП]]. Вдалося радикально змінити механізм розрахунків і платежів у центральний та місцеві бюджети, відмовитися від [[бартер]]у і запозичень, оздоровити ситуацію на енергоринку, суттєво збільшити надходження у бюджет, витрати на соціальні цілі. За рік у країні ліквідовано бюджетну заборгованість по зарплаті, пенсіях та стипендіях.

Прагнучи примирення з Президентом Леонідом Кучмою та Головою Верховної Ради Іваном Плющем, Ющенко підписав [[«Заява трьох» з приводу руху «Україна без Кучми!»|«Звернення до народу України»]] з приводу руху «[[Україна без Кучми]]», в якому учасників цього руху названо «фашистами».

Звільнено з посади прем'єр-міністра 26 квітня 2001 року у зв'язку з резолюцією [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]] про недовіру Кабінетові міністрів України. Продовжував виконувати обов'язки прем'єр-міністра до затвердження на цю посаду [[Кінах Анатолій Кирилович|Анатолія Кінаха]]<ref>{{cite news|url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2393-14#Text|title=Про недовіру Кабінетові Міністрів України: Верховна Рада України; Резолюція від 26.04.2001 № 2393-III|date=|publisher=|accessdate=|archive-date=27.04.2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210427083932/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2393-14#Text}}</ref><ref>{{cite news|url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2466-14#Text|title=Про надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністром України Кінаха А.К.: Постанова Верховної Ради України від 29.05.2001 № 2466-III|date=|publisher=|accessdate=|archive-date=27.04.2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210427083931/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2466-14#Text}}</ref>.

За час роботи в уряді Віктор Ющенко, за даними соціологічних опитувань, стає найпопулярнішим політиком України, не в останню чергу завдяки образу морального та проукраїнського державного діяча, який закріпився за ним {{джерело?}}.

Разом з тим, лідерські якості Віктора Ющенка, його неоднозначна або недостатньо артикульована позиція з деяких питань, схильність до м'якої політичної гри неодноразово піддавалися критиці як з боку опонентів, так і з боку прихильників.

Низка політичних інтриг, яка розгорнулась навколо [[Кабінет Міністрів України|Кабінету Міністрів]], [[Національний банк України|Національного банку]] та персони Президента [[Кучма Леонід Данилович|Леоніда Кучми]] призвела до відставки уряду Ющенка в травні 2001 року&nbsp;— вперше за резолюцією недовіри Верховної Ради України.

Вже тоді Ющенко не приховував своїх намірів піти в [[опозиція|опозицію]], де біля нього швидко згуртувались національні та правоцентристські політичні сили, які, сформувавши блок [[Політична партія|партій]] «Наша Україна», здобули переконливу перемогу на виборах у Верховну Раду за партійними списками, хоча представництво «Нашої України» в органах Верховної Ради було обмежено політичними опонентами Ющенка.

У січні 2002 року сформовано опозиційний до влади виборчий [[Блок Віктора Ющенка «Наша Україна»|блок «Наша Україна»]], який очолив Віктор Ющенко. До складу блоку увійшли 10 партій правоцентристської орієнтації. На [[Парламентські вибори в Україні (2002)|парламентських виборах у березні 2002]] року в багатомандатному окрузі блок отримав 24,7&nbsp;% голосів виборців (1-е місце серед партій і блоків) і сформував найбільшу фракцію у Верховній Раді. Керівником виборчого штабу був [[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]].<ref>{{Cite web|title=Порошенко: новини і свіжі рейтинги на виборах президента України 2019|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/poroshenko-novosti-svezhie-reytingi-vyborah-1543490444.html|website=РБК-Украина|accessdate=2019-02-26|language=ru|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190321082533/https://www.rbc.ua/ukr/news/poroshenko-novosti-svezhie-reytingi-vyborah-1543490444.html|archivedate=2019-03-21|deadurl=no}}</ref>

Під час масових протестних акцій «[[Повстань, Україно!]]» 2002—2003 років у суспільстві та політикумі визріла думка, що Ющенко повинен балотуватися на наступних президентських виборах від опозиції. У той період рішуче його підтримала з політичних лідерів лише [[Юлія Тимошенко]].

Був найпомітнішим кандидатом від опозиційних сил на посаду Президента України на чергових [[Вибори Президента України 2004|виборах Президента України 2004]] року, хоча формально йшов на вибори як самовисуванець.

Визнаний [[Центральна виборча комісія України|Центральною виборчою комісією]] переможцем повторного туру голосування 26 грудня 2004 року. Після рішення [[Верховний Суд (Україна)|Верховного Суду України]] від 20 січня 2005 року, офіційно оголошений третім Президентом України.

[[Файл:Viktor Yushchenko in Polish parliament..jpg|thumb|250px|Віктор Ющенко у Сеймі Польщі, 26 жовтня 2000]]

==== 2004, президентська кампанія ====
У 2004 бере участь у [[Вибори Президента України 2004|Президентських виборах]] і йде на них самовисуванцем. Команда виборчого штабу Віктора Ющенка на чолі з [[Гриценко Анатолій Степанович|Анатолієм Гриценком]] за 2 дні розробила передвиборчу програму майбутнього Президента.<ref>{{Cite web|title=Гриценко: новини і свіжі рейтинги на виборах президента України 2019|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/gritsenko-novosti-svezhie-reytingi-vyborah-1543491390.html|website=РБК-Украина|accessdate=2019-02-26|language=ru|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190204014415/https://www.rbc.ua/ukr/news/gritsenko-novosti-svezhie-reytingi-vyborah-1543491390.html|archivedate=2019-02-04|deadurl=no}}</ref>

Весь період президентської кампанії характеризується надзвичайно жорстким пресингом{{джерело?}} на Ющенка з боку змобілізованого владою адміністративного ресурсу. Це підкріплено брутальними політтехнологічними розробками переважно іноземних спеціалістів, які ставили на меті формування негативної суспільної думки про Ющенка та загравали з російськомовним [[електорат]]ом, спекулюючи на проблемах російської мови та деяких історичних обставинах, перекручували біографічні відомості про Ющенка та його родину, компрометували очолювану ним політичну силу.{{джерело?}} Це стало можливим не в останню чергу завдяки підконтрольності владним структурам ключових засобів масової інформації, журналістські колективи яких мусили виконувати політичні замовлення.
Тому основна стратегія передвиборчої кампанії Ющенка в першому турі передбачала безпосереднє спілкування з виборцями, для чого здійснено масштабний передвиборчий тур областями України.

У розпал передвиборчої кампанії, напочатку жовтня 2004 року, сталося [[Отруєння Віктора Ющенка|отруєння Ющенка]] під час вечері із головою СБУ [[Ігор Смешко|Ігорем Смешком]] на дачі заступника голови СБУ Володимира Сацюка.<ref>{{Cite web|title=У вечір імовірного отруєння Сацюк годував Ющенка "стравами української кухні"|url=http://www.pravda.com.ua/news/2004/12/19/3005492/|website=Українська правда|accessdate=2020-05-25|language=uk|archive-date=2021-05-04|archive-url=https://web.archive.org/web/20210504195116/https://www.pravda.com.ua/news/2004/12/19/3005492/}}</ref> Через те він не зміг бути присутнім на агітаційному концерті «Вибір вільних», що відбувався 7 жовтня у [[Херсон]]і, де той мав взяти особисто участь. Замість кандидата у президенти виступав його колега по парламенту [[Володимир Яворівський]], який і повідомив перед багатотисячною аудиторією новину про отруєння Ющенка.<ref>https://grivna.ua/arch/grna/grna-2004/grna-2004-42 | Почему Ющенко не приехал в Херсон</ref>

Як стверджувалося потім, у отруєнні застосовано один з різновидів [[діоксини|діоксинів]], TCDD, який входить до складу деяких бойових{{джерело?}} отрут. Довготривалим наслідком отруєння стало спотворене обличчя. Деякі токсикологи називають такі зміни типовими для отруєння діоксинами, зокрема шкірні аномалії на обличчі Ющенка схожі на [[хлоракне]], яке виникає саме при отруєнні цими токсинами. Деякі політичні експерти, в свою чергу, вважають, що саме спотворення обличчя Віктора Ющенка, а не його смерть, було метою зловмисників.

Британці зняли документальний фільм про отруєння українського президента Віктора Ющенка «Ющенко: недосконале вбивство»

Проте розслідування отруєння правоохоронними органами не дало жодного результату, навіть після обрання Віктора Ющенка президентом.

За результатами першого туру голосування Ющенко набрав 39,90&nbsp;% проти 39,26&nbsp;% у свого головного опонента, кандидата від провладних сил [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]]. Цей тур голосування, за твердженнями низки вітчизняних та міжнародних організацій, зокрема Комітету виборців України, [[ОБСЄ]], відбувався зі значними порушеннями виборчих прав громадян.

Після першого туру, що відбувся 31 жовтня 2004 року, Віктор Ющенко уклав низку політичних угод про підтримку його кандидатури важливими політичними силами, зокрема [[Соціалістична партія України|Соціалістичною партією]] [[Мороз Олександр Олександрович|Олександра Мороза]] та [[Кінах Анатолій Кирилович|Анатолієм Кінахом]], які також балотувались у першому турі. До початку кампанії аналогічну угоду укладено з [[Тимошенко Юлія Володимирівна|Юлією Тимошенко]].

Другий тур голосування 21 листопада 2004, за твердженням переважної більшості міжнародних організацій, пройшов з брутальними порушеннями виборчого законодавства та прав людини, з застосуванням технологій загальнодержавного фальшування результатів голосування, в тому числі і з втручанням в електронну систему підрахунку голосів у [[Центральна виборча комісія України|Центральній виборчий комісії]]. Ці факти були доведені у [[Верховний Суд (Україна)|Верховному Суді України]] у [[Справа «Ющенко проти ЦВК» (2004)|історичному судовому процесі «Віктор Ющенко проти Центральної виборчої комісії»]], в результаті якого було призначене повторне голосування 26 грудня 2004 року.

[[Файл:Yuzhenko maidan 2007.jpg|thumb|250px|Ющенко зі своїми прихильниками під час мітингу на Європейській площі у Києві (2007)]]

Зазначені події розгорталися на фоні безпрецедентних протестних [[Акція непокори проти фальсифікації виборів Президента України|акцій українського народу проти фальсифікації виборів]], які отримали назву [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] та мали ключовий вплив на політичну ситуацію між другим туром та повторним другим туром голосування. На чолі цього руху став Віктор Ющенко, який зумів здійснити унікальну безкровну трансформацію політичної та національної атмосфери в Україні. Ключову роль у цих подіях відіграла його політична соратниця по коаліції «Сила народу» Юлія Тимошенко. Водночас, у ряді східних та південних регіонів України, як наслідок передвиборчих інформаційних війн та політичних інтриг, а також зрозумілого небажання виборців Віктора Януковича миритися з призначенням переголосування, набули поширення [[сепаратизм|сепаратистські]] настрої. У ці дні країна опинилася на межі повномасштабної політичної та економічної кризи, і лише завдяки обережним та конструктивним діям основних політичних гравців, зокрема [[Голова Верховної Ради України|голови Верховної Ради]] [[Литвин Володимир Михайлович|Володимира Литвина]], а також міжнародних посередників [[Хав'єр Солана|Хав'єра Солани]], [[Валдас Адамкус|Валдаса Адамкуса]], голови [[ОБСЄ]] [[Ян Кубіш|Яна Кубіша]] та [[Олександр Квасневський|Олександра Кваснєвського]], змогла швидко вийти з критичного стану.

У результаті повторного другого туру голосування, визнаного експертами набагато демократичнішим, ніж два попередніх, Віктор Ющенко отримав 51,99&nbsp;% голосів, тоді як Віктор Янукович 44,20&nbsp;%. Передвиборчий штаб Віктора Януковича, перебравши тактику команди Ющенка з другого туру, розпочав юридичну війну, направлену на затягування процедури вступу на посаду нового Президента України. 20 січня 2005 року, [[Верховний Суд (Україна)|Верховний Суд України]] відхилив скаргу кандидата в Президенти Віктора Януковича за відсутністю доказів, та розблокував процес офіційного вступу Віктора Ющенка на посаду Президента.

== Президент України (2005—2010) ==
{{See also|Президентство Віктора Ющенка}}

=== Інавгурація ===
{{main|Інавгурація Віктора Ющенка}}
23 січня 2005&nbsp;р. відбулася [[інавгурація]] Віктора Ющенка як [[Президент України|Президента України]]. У заході взяли участь іноземні високопосадовці, серед них:
* [[Арнольд Рюйтель]], [[Президент Естонії]]
* [[Адрієн Кларксон]], [[генерал-губернатор Канади]]
* [[Вайра Віке-Фрейберга]], [[Президенти Латвії|Президент Латвії]]
* [[Володимир Воронін]], [[Президент Молдови]]
* [[Олександр Квасневський]], [[Президенти Польщі|Президент Польщі]]
* [[Траян Бесеску]], [[Президент Румунії]]
* [[Іван Гашпарович]], [[Президент Словаччини]]
* [[Ференц Мадл]], [[Президент Угорщини]]
* [[Артур Расізаде]], [[Прем'єр-міністр Азербайджану]]
* [[Ян Петер Балкененде]], [[Прем'єр-міністр Нідерландів]]
* [[Яап де Хооп Схеффер]], [[генеральний секретар НАТО]]
* [[Ніно Бурджанадзе]], спікер [[Парламент Грузії|Парламенту Грузії]]
* [[Артурас Паулаускас]], спікер [[Сейм Литовської Республіки|сейму]] Литви
* [[Колін Пауелл]], [[державний секретар США]]
* [[Вук Драшкович]], Міністр закордонних справ [[Сербія та Чорногорія|Сербії та Чорногорії]]
* Спеціальний гість [[Вацлав Гавел]], колишній президент Чехословаччини та [[Президент Чехії|Чехії]]
[[Файл:Viktor Yuschenko Poland2007 3.jpg|міні|Віктор Ющенко під час зустрічі з Президентом Польщі [[Лех Качинський|Лехом Качинським]], 2007]]

=== Внутрішня політика ===

==== На посаді президента ====
[[Файл:President George W. Bush and President Viktor Yushchenko of the Ukraine Shake Hands.jpg|міні|250x250пкс|Віктор Ющенко та Президент США [[Джордж Вокер Буш]], 2008]]
Перші 100 днів президентства Ющенка, з 23 січня по 1 травня 2005&nbsp;р., запам'яталися численними звільненнями та призначеннями на всіх рівнях виконавчої влади. Зокрема, він призначив [[Юлія Тимошенко|Юлію Тимошенко]] прем'єр-міністром, що ратифікував парламент. [[Зінченко Олександр Олексійович|Олександр Зінченко]] був призначений главою [[Секретаріат Президента України|Секретаріату президента]] з номінальною назвою державного секретаря. [[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]], конкурент Тимошенко на пост прем'єр-міністра,&nbsp;— секретарем Ради національної безпеки та оборони України.

У серпні 2005-го Ющенко разом з грузинським президентом [[Міхеіл Саакашвілі|Михайлом Саакашвілі]] підписали декларацію в Боржомі та закликали до створення інституту міжнародного співробітництва, [[Співдружність демократичного вибору|Спільноти демократичного вибору]] (СДВ), щоб об'єднати демократичні режими та країни, де зароджується демократія, в регіоні Балтійського, Чорного та Каспійського морів. Перша зустріч президентів і лідерів, щоб обговорити СДВ, відбулася 1–2 грудня 2005&nbsp;р. в Києві.

Віктор Ющенко першим із президентів України пішов на спілкування з журналістами<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/1962196.html Політичні підсумки президентства Віктора Ющенка] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161125164922/http://www.radiosvoboda.org/a/1962196.html |date=25 листопада 2016 }} / Ірина Штогрін // Радіо Свобода&nbsp;: сайт.&nbsp;— 2010.&nbsp;— 18 лютого.</ref>, [[Українська миротворча місія в Іраку|виведено з Іраку українських військових]], тривалість служби в армії скорочено до одного року замість двох, Україну внесено до списку країн зі статусом вільна країна<ref>{{публікація|стаття|посилання=http://vidia.org/2012/7192 |назва=Ющенко – ТАК|відповідальний=Ярослав Ляхновський|видання=VIDIA|тип=медіапортал української діаспори|рік=2012|місяць=08|день=9}}</ref>.

Багато уваги під час свого президентства Віктор Ющенко приділяв відновленню історичної пам'яті українців та відродженню пам'яток, пов'язаних з історією козацтва. 23 січня 2009 року з нагоди [[День соборності України|Дня Соборності України]] В.&nbsp;Ющенко відкрив [[Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця»|Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська слава»]]<ref>{{Cite web |url=http://newvv.net/politics/ukraine/195388.html |title=Ющенко відкрив композицію «Гетьманська слава». ФОТОрепортаж |accessdate=10 травня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180321063510/http://newvv.net/politics/ukraine/195388.html |archivedate=21 березня 2018 |deadurl=no }}</ref>. З ініціативи Президента Ющенка реставровано [[Палац Розумовського (Батурин)|палац Кирила Розумовського]]<ref>{{Cite web |url=http://ruporzt.com.ua/ukraina/5294-yushhenko-vidkriv-u-baturini-vidnovlenij-palac.html |title=Ющенко відкрив у Батурині відновлений палац Розумовського |accessdate=10 травня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180321063206/http://ruporzt.com.ua/ukraina/5294-yushhenko-vidkriv-u-baturini-vidnovlenij-palac.html |archivedate=21 березня 2018 |deadurl=no }}</ref>. Влітку 2006 року Ющенко відкрив монумент «Пам'яті Героїв Крут». 14 квітня 2008 року Ющенко взяв участь в урочистостях з нагоди відкриття [[Меморіал пам'яті героїв Крут|Музею Героїв Крут]] у Чернігівській області<ref>{{Cite web |url=https://gazeta.ua/articles/politics/_uschenko-vidkriv-muzej-geroyiv-krut/261328 |title=Ющенко відкрив музей Героїв Крут |accessdate=10 червня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180321130400/https://gazeta.ua/articles/politics/_uschenko-vidkriv-muzej-geroyiv-krut/261328 |archivedate=21 березня 2018 |deadurl=no }}</ref>. Проєкт меморіально-музейного комплексу був розроблений за ініціативою Президента Ющенка та за підтримки [[Наша Україна|Нашої України]].

Під час президентства Ющенка [[Визнання Голодомору геноцидом|Голодомор 1932—1933 років визнано геноцидом українського народу]].

17 жовтня 2009 року Президент Ющенко у Чигирині відкрив відбудовану резиденцію Богдана Хмельницького<ref>{{Cite web |url=https://www.unian.ua/society/277798-yuschenko-vidkriv-vidbudovanu-rezidentsiyu-bogdana-hmelnitskogo.html |title=Ющенко відкрив відбудовану Резиденцію Богдана Хмельницького |accessdate=3 червня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150509045849/http://www.unian.ua/society/277798-yuschenko-vidkriv-vidbudovanu-rezidentsiyu-bogdana-hmelnitskogo.html |archivedate=9 травня 2015 |deadurl=no }}</ref>. Того ж дня, під час урочистостей, присвячених 360 річчю створення Української козацької держави Ющенко заявив:

{{text|«Мені приємно, що нація нарешті дізналася про справжню мету [[Хмельниччина|визвольної війни Богдана Хмельницького]], про [[Конотопська битва|перемогу Виговського під Конотопом]], про гетьмана Івана Мазепу, про Пилипа Орлика, про Українську і Західно-Українську народні республіки, про [[Українська Держава|державу гетьмана Скоропадського]], про [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомор]], про [[сталінські репресії]], про подвиги [[Українська повстанська армія|Української повстанської армії]] <ref>{{Cite web |url=http://news.bigmir.net/ukraine/198041 |title=Ющенко назвав свої досягнення на посаді Президента |accessdate=3 червня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20181229084345/http://news.bigmir.net/ukraine/198041 |archivedate=29 грудня 2018 |deadurl=no }}</ref><ref>{{Cite web |url=https://tsn.ua/ukrayina/yushchenko-pererahuvav-svoyi-dosyagnennya-na-posadi-prezidenta.html |title=ЮЩЕНКО ПЕРЕРАХУВАВ СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ НА ПОСАДІ ПРЕЗИДЕНТА |accessdate=3 червня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20091019090157/http://tsn.ua/ukrayina/yushchenko-pererahuvav-svoyi-dosyagnennya-na-posadi-prezidenta.html |archivedate=19 жовтня 2009 |deadurl=no }}</ref>."}}

10 січня 2010 року Президент Ющенко присвоїв провіднику ОУН [[Бандера Степан Андрійович|Степану Бандері]] звання [[Герой України|Героя України]]<ref>{{Cite web |url=https://tsn.ua/ukrayina/yushchenko-dav-banderi-zvannya-geroya-ukrayini.html |title=ЮЩЕНКО ПРИСВОЇВ БАНДЕРІ ЗВАННЯ ГЕРОЯ УКРАЇНИ |accessdate=3 червня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100317105432/http://tsn.ua/ukrayina/yushchenko-dav-banderi-zvannya-geroya-ukrayini.html |archivedate=17 березня 2010 |deadurl=no }}</ref>.

==== Руйнація помаранчевої команди ====
8 вересня 2005&nbsp;р. Ющенко звільнив [[Перший уряд Юлії Тимошенко|свій уряд]] на чолі з Юлією Тимошенко після відставки та звинувачень у корупції, що лунали від останньої в його адресу.

9 вересня, виконувач обов'язків прем'єр-міністра України, [[Єхануров Юрій Іванович|Юрій Єхануров]], спробував сформувати новий уряд<ref name="Ref_k">{{стаття|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/4228650.stm|назва = Ukraine leader to build new team|видання = BBC NEWS|місяць = 9 September|рік=2005}}</ref>. Його перша спроба, 20 вересня, не виправдала надій (не вистачило 3 голосів від необхідних 226), але 22 вересня парламент ратифікував її з 289 голосами.

У вересні 2005&nbsp;р. колишній президент [[Кравчук Леонід Макарович|Леонід Кравчук]] звинуватив російського магната [[Березовський Борис Абрамович|Бориса Березовського]] у фінансуванні президентської кампанії Ющенка. Березовський підтвердив, що він зустрічався з представниками Ющенка в Лондоні перед виборами, і що гроші передано від його компанії, але відмовився підтвердити або спростувати, що гроші використано в кампанії Ющенка. Фінансування виборчих кампаній іноземними громадянами є незаконним в Україні.

На виборах у Верховну Раду 26 березня 2006 року найбільшу кількість голосів отримала [[Партія регіонів|Партія Регіонів]]. Після 4-місячних переговорів Ющенко підписав 4 серпня 2006 року подання у Верховну Раду на призначення [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]] прем'єр-міністром.

==== Перший розпуск парламенту ====
{{Main|Коаліціада в Україні 2006|Політична криза в Україні 2007|Парламентські вибори в Україні 2007}}

У 2007&nbsp;р. Ющенко став першим президентом, який розпустив парламент та призначив дострокові парламентські вибори. 2 квітня 2007 року президент України Віктор Ющенко підписав указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України 5-го скликання. Підставою для цього Віктор Ющенко назвав неконституційний спосіб формування конституційної більшості у ВР, а саме входження до коаліції окремих депутатів а не цілих фракцій.

{{цитата|Я прийняв це рішення відповідно до положень [[Конституція України|Конституції]], обов'язків президента України, та з дотриманням необхідної конституційної процедури. Моя дія продиктована гострою необхідністю зберегти державу, її територіальну цілісність та суверенітет, Забезпечення додержання прав і свобод людини і громадянина<ref>{{стаття|url=http://pravda.com.ua/news/2007/4/2/56715.htm|title=Президент розігнав Раду|видання=[[Українська правда]]|місяць=2 квітня|рік=2007|accessdate=|archivedate=2007-09-30|archiveurl=https://web.archive.org/web/20070930222743/http://pravda.com.ua/news/2007/4/2/56715.htm}}</ref>}}

[[Файл:Coin of Ukraine Varfolomii r.jpg|thumb|200px|На реверсі пам'ятної монети «На честь візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія І» в колі зображено Президента України Віктора Ющенка, який тримає вінок із запаленою свічкою, полум'я якої імітує голограма, та Вселенського Патріарха [[Варфоломій I|Варфоломія І]]]]

Депутати коаліції заявили, що не будуть виконувати указу, і зібрали позачергове засідання Ради. Коаліції вдалося заблокувати впровадження цього рішення поданням до [[Конституційний Суд України|Конституційного суду]]. Як наслідок 26 квітня 2007 року Віктор Ющенко видає другий указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України 5-го скликання. Підставою стало формальна відсутність коаліції (як незаконно створеної) у ВР протягом одного місяця. Ряд причин, а саме:
* призначення президентом на посаду Генерального прокурора [[Піскун Святослав Михайлович|Святослава Піскуна]],
* заяви [[Служба безпеки України|СБУ]] щодо фактів хабарництва деяких суддів Конституційного суду,
* порушення [[Прокуратура України|Генеральною прокуратурою]] кримінальних справ проти кількох суддів Конституційного суду за порушення присяги,
* посилення позицій президента у [[Рада національної безпеки і оборони України|РНБО]]
змусили партії коаліції вдатись до перемовин з президентом.

Результатом переговорів стало визнання коаліцією розпуску ВР і згода на перевибори. 5 червня 2007 року підписано Третій указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України 5-го скликання. Підставою для нього за взаємною згодою всіх сторін стало добровільне складення повноважень депутатами опозиційних фракцій. Повторні вибори призначено на 30 вересня 2007 року<ref>{{стаття| |url=http://www.president.gov.ua/news/6436.html|видання посилання=http://www.president.gov.ua|title=Президент призначив позачергові вибори до Верховної Ради на 30 вересня 2007 року|видання=Президент України|тип=сайт|місяць=5 червня|рік=2007|accessdate=}}</ref>. Жорстко проти перевиборів виступили потенційні аутсайдери перегонів&nbsp;— [[КПУ]] та [[Соціалістична партія України|СПУ]].

У результаті «Партія регіонів» набрала 34,37&nbsp;%, «Блок Юлії Тимшенко»&nbsp;— 30,71&nbsp;% та «Наша Україна»&nbsp;— 14,20&nbsp;%.

==== Конфлікт з Юлією Тимошенко ====
[[Файл:Flickr - europeanpeoplesparty - EPP Summit Lisbone 18 October 2007 (23).jpg|міні|235x235пкс|Президент Ющенко та прем'єр-міністр [[Тимошенко Юлія Володимирівна|Юлія Тимошенко]], 2009]]
Конфлікт між Ющенко та [[Тимошенко Юлія Володимирівна|Тимошенко]]&nbsp;— міжособистісний конфлікт, що впродовж 2005–10 років набув гіпертрофованого стану й переріс в інституційний конфлікт між президентом і прем'єром<ref>{{стаття|url=http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pubupr/2011-1/doc/2/08.pdf|автор = Валевський О.&nbsp;Л.|назва=Міф «Сильної Держави» в трансформації українського суспільства}}</ref>.

Конфлікт розпочався в перші ж місяці призначення Тимошенко на посаду прем'єр-міністра:
* Першою причиною були «повноваження [[Рада національної безпеки і оборони України|РНБО]]». В березні 2005 секретар РНБО [[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]] заявив, що «в сферу повноважень РНБО входять усі питання Кабміну». Ющенко заявив, що «[[Рада національної безпеки і оборони України]]» повинна стати «єдиним місцем, де будуть прийматися всі стратегічні рішення». Фактично Ющенко і Порошенко&nbsp;— почали створювати з РНБО систему дублювання Кабінету Міністрів. Це стало головною складовою конфлікту у владній команді; який призвів до відставки кабміну Тимошенко та відставки Порошенка з посади секретаря РНБО.
* «Перший публічний скандал між Ющенком та Тимошенко» виник 19.5.2005, коли на засіданні РНБО&nbsp;— Ющенко різко розкритикував Прем'єр-міністра Тимошенко&nbsp;— за тиск на оптових торговців бензином: «Ющенко сказав їй, що в такому випадку вона може написати заяву про відставку та йти разом з СДПУ(о) та „Регіонами“ (політ. сила В. Януковича) дудіти в дудки та стукати в барабани»<ref>{{стаття|посилання=http://www.gazeta.ru/2005/05/21/oa_158276.shtml|автор=Румянцев Ф.|назва=Ющенко послал Тимошенко «дудеть в дудки»|тип=сайт |видання=Газета.Ru|місяць=21 мая|рік=2005}} {{ref-ru}}</ref>.
* Апогеєм конфлікту між Ющенком і Тимошенко можна вважати [[Політична криза в Україні 2008|політичну кризу 2008]].
* Подібні конфлікти тривали весь період 2005—2010&nbsp;рр. На президентських виборах-2010&nbsp;— Президент Ющенко неодноразово повторював, що «Тимошенко та Янукович однакове зло для України»; а 16.2.2010 (на прощальній пресконференції як Президента) Ющенко заявив, що «його найбільшою політичною помилкою» було «співробітництво з Тимошенко»<ref>{{стаття|url=http://tsn.ua/ukrayina/yushchenko-timoshenko-moya-naibilsha-pomilka.html|назва=Ющенко: Тимошенко&nbsp;— моя найбільша помилка. Президент звинуватив Тимошенко у відсутності конструктиву та затягування у проведенні реформ|тип=сайт|видання=TSN.ua|дата=16.02.2010, 14:50|accessdate=2011-02-13|archivedate=2020-08-15|archiveurl=https://web.archive.org/web/20200815104245/https://tsn.ua/ukrayina/yushchenko-timoshenko-moya-naibilsha-pomilka.html}}</ref>.

=== Виконання передвиборчої програми Президента України Віктора Ющенка ===
8 листопада 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ Щодо заходів з будови доступного житла в Україні та покращення забезпечення громадян України житлом. «Я впевнений, що забезпечення кожної родини доступним житлом&nbsp;— це універсальна відповідь на цілий ряд проблем соціального характеру. 17 мільйонів людей потребують покращення умов проживання. 1,3&nbsp;млн родин стоять у черзі за житлом. Щорічно його надають 20 тисячам родин. Соціально це нестерпно. Головне завдання наради&nbsp;— мобілізувати всі органи влади для вирішення цієї проблеми»,&nbsp;— сказав Президент. Згідно з указом, Кабмін має передбачити на 2009 та наступні роки кошти на будівництво доступного житла в об'ємі не менш як 0,5&nbsp;% від [[Валовий внутрішній продукт|ВВП]]<ref>{{стаття|url=http://korrespondent.net/business/215624/|назва = Ющенко подписал указ о строительстве доступного жилья|видання = Корреспондент.net}}</ref><ref>{{стаття|url=http://times.ua/story/16834/|назва= Ющенко дал старт национальной программе «Доступное жилье»|видання=Times.ua}}</ref>.

11 грудня 2007 року на зустрічі Президента України Віктора Ющенка з представниками бізнесу та влади започатковано проєкт «Зігрій любов'ю дитину»&nbsp;— [[Благодійність|благодійництво]] на підтримку [[Багатодітна сім'я|багатодітних родин]]. Проєкт спрямовано на вирішення найболючіших проблем [[Багатодітна сім'я|багатодітних сімей]], [[Сирота|дітей-сиріт]] та дітей, позбавлених батьківського піклування. Ініціативу Президента щодо благодійної допомоги багатодітним родинам підтримав великий бізнес: бізнесмени [[Пінчук Віктор Михайлович|Віктор Пінчук]] та [[Ахметов Рінат Леонідович|Рінат Ахметов]] зголосилися взяти безпосередню участь в ініціативі Президента України Віктора Ющенка щодо благодійної допомоги багатодітним родинам<ref>{{публікація|стаття|url=http://web.archive.org/web/20080314005735/http://www.president.gov.ua/content/zld.html|назва = Проект «Зігрій любов'ю дитину»|видання = Офіційний сайт Президента України}}</ref>.

В Україні понад 100 тисяч [[Сирота|дітей-сиріт]]. 2008-й рік Віктор Ющенко оголосив Роком усиновлення.
* 
[[Файл:Flickr - europeanpeoplesparty - EPP Summit Lisbone 18 October 2007 (27).jpg|thumb|250px| В.&nbsp;Ющенко та [[Тимошенко Юлія Володимирівна|Ю.&nbsp;Тимошенко]]&nbsp;— представляють свої партії («Наша Україна» та «Батьківщина») на саміті «Європейської народної партії», Португалія (Лісабон), 18.10.2007]]

=== Результат діяльності на посаді Президента ===
Діяльність Ющенка як Президента України є досить суперечливою. У 2005 він зробив чимало кроків, таких як розпуск ДАІ, відміна візового режиму для громадян [[ЄС]] та [[Сполучені Штати Америки|США]], введення значної матеріальної допомоги при народженні дитини. 16 листопада 2009&nbsp;р. в інтерв'ю бельгійським газетам «[[La Libre Belgique]]» та «[[De Standaard]]» кажучи про свою успіхи на посаді Президента зазначив, що за чотири роки подвоєно [[Валовий внутрішній продукт|ВВП]] та державний бюджет, закріплено свободу слова та свободи вибору, а також збільшено фінансування ключових соціальних програм<ref>{{Cite web |url=http://www.jeynews.com.ua/news/d0/36881 |title=Ющенко розказав про свої досягнення бельгійським газетам La Libre Belgique та De Standaard |accessdate=3 червня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170815023445/http://www.jeynews.com.ua/news/d0/36881 |archivedate=15 серпня 2017 |deadurl=no }}</ref>.

У час його правління почала діяти нова версія Конституції України зі значно послабленими повноваженнями президента та посилення ролі парламенту.

Під час президентства Ющенка розпочалися перемовини щодо надання Україні [[Безвізовий режим між Україною та Європейським Союзом|безвізового режиму]]<ref>{{Cite web |url=http://news.liga.net/ua/news/politics/452205-yushchenko-zadovoleniy-pochatkom-peregovor-v-pro-bezv-zoviy-rezhim-z-s.htm |title=Ющенко задоволений початком переговорів про безвізовий режим з ЄС |accessdate=3 червня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170922024446/http://news.liga.net/ua/news/politics/452205-yushchenko-zadovoleniy-pochatkom-peregovor-v-pro-bezv-zoviy-rezhim-z-s.htm |archivedate=22 вересня 2017 |deadurl=no }}</ref>. Також Ющенко намагався домовитися з Вселенським патріархом [[Варфоломій I|Варфоломієм]] щодо надання [[Надання автокефалії православній церкві України|Томосу про автокефалію для Української православної церкви]], але тоді цьому завадив патріарх РПЦ [[Алексій II|Алексій ІІ]], який терміново прилетів до Києва, незважаючи на те, що не мав запрошення. Це було у липні 2008 року<ref>{{Cite web |url=https://hromadske.ua/posts/yushenko-u-2008-roci-nadannyu-tomosu-zavadiv-patriarh-rpc-aleksij-ii |title=Ющенко: У 2008 році наданню томосу завадив патріарх РПЦ Алексій II |accessdate=20 січня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190209012834/https://hromadske.ua/posts/yushenko-u-2008-roci-nadannyu-tomosu-zavadiv-patriarh-rpc-aleksij-ii |archivedate=9 лютого 2019 |deadurl=no }}</ref><ref>{{Cite web |url=https://www.pravda.com.ua/news/2018/11/16/7198452/ |title=Варфоломій мав намір надати томос Україні ще 10 років тому – Ющенко |accessdate=20 січня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190121064242/https://www.pravda.com.ua/news/2018/11/16/7198452/ |archivedate=21 січня 2019 |deadurl=no }}</ref>.

Однак, Ющенко не зміг припинити розбрат у стані своїх партнерів по Помаранчевій революції. У зовнішній політиці України також залишалося чимало проблем. За час президентства Ющенка і за чималих його зусиль Україна вступила в Світову організацію торгівлі ([[СОТ]]). Хоча стосунки з Росією, формально, залишалися добрими, фактично Росія стала проводити надзвичайно агресивну політику економічного та інформаційного пригнічення України («газова війна», антиукраїнська пропаганда на телебаченні тощо).

21 січня 2010&nbsp;р. Віктор Ющенко запросив створити Раду українського козацтва як консультативно&nbsp;— дорадчий орган при президенті. Ющенко запропонував запровадити в країні некомерційну козацьку службу, щороку проводити Велику всеукраїнську козацьку раду і раз у 5 років обирати гетьмана України, який здійснюватиме свою діяльність на громадських засадах<ref>{{Cite web |url=https://tsn.ua/ukrayina/yushchenko-proponuye-kozhni-5-rokiv-obirati-getmana-ukrayini.html |title=ЮЩЕНКО ПРОПОНУЄ КОЖНІ 5 РОКІВ ОБИРАТИ ГЕТЬМАНА УКРАЇНИ |accessdate=23 липня 2020 |archive-date=23 липня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200723150729/https://tsn.ua/ukrayina/yushchenko-proponuye-kozhni-5-rokiv-obirati-getmana-ukrayini.html }}</ref>. 19 травня 2018 року в Києві відбулась Перша Всевелика Рада козацтв України, де делегати представляли козацькі організації всієї України. В ході цієї Ради гетьманом всієї України обрано народного депутата кількох скликань, правозахисника Юрія Карамзіна. Ющенко гетьманом України був з 2005 року<ref>{{Cite web |url=https://zik.ua/news/2018/05/20/zminyly_yushchenka_v_ukraini_novyy_getman_1328217 |title=. Змінили Ющенка: В Україні новий гетьман |accessdate=15 листопада 2020 |archive-date=15 листопада 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20201115181648/https://zik.ua/news/2018/05/20/zminyly_yushchenka_v_ukraini_novyy_getman_1328217 }}</ref>.

У березні 2010 року за результатами дослідження соціологічної служби [[Центр Разумкова|Центру Розумкова]] українці оцінили діяльність Ющенка на посаді Президента на 2,17 балів. Повна підтримка Ющенка у лютому 2010&nbsp;р., порівняно з лютим 2005&nbsp;р. зменшилася в 17 разів. Порівнюючи виконання обов'язків Президента України, 32,6&nbsp;% українців назвали кращим Президентом [[Кучма Леонід Данилович|Кучму]], 12,6&nbsp;% [[Кравчук Леонід Макарович|Леоніда Кравчука]] і лише 10,6&nbsp;% громадян&nbsp;— Ющенка<ref>{{Cite web |url=http://news.tochka.net/ua/40184-yushchenko-priznan-khudshim-prezidentom-ukrainy/36662-ekspert-u-bloka-yushchenko-est-shansy/40184-yushchenko-priznan-khudshim-prezidentom-ukrainy/36662-ekspert-u-bloka-yushchenko-est-shansy/ |title=Українці оцінили діяльність Віктора Ющенка на посаді Президента на двійку і відзначили його як найгіршого Президента в історії незалежної України |accessdate=3 червня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170815023748/http://news.tochka.net/ua/40184-yushchenko-priznan-khudshim-prezidentom-ukrainy/36662-ekspert-u-bloka-yushchenko-est-shansy/40184-yushchenko-priznan-khudshim-prezidentom-ukrainy/36662-ekspert-u-bloka-yushchenko-est-shansy/ |archivedate=15 серпня 2017 |deadurl=no }}</ref>.

=== Зовнішня політика ===
[[Файл:Yushchenko&Koizumi.jpg|thumb|200px|Передача японського військового прапора на зустрічі президента Віктора Ющенка з прем'єром Японії [[Коїдзумі Дзюнітіро]]]]

'''Україна&nbsp;— ЄС'''

2007 року Ющенко розпочав переговори про зміни Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС на новий посилений формат співпраці&nbsp;— Угоду про асоціацію з ЄС.

'''Україна&nbsp;— НАТО'''

2008 року Україна подала заявку на отримання Плану дій щодо членства в НАТО. На тому саміті НАТО запросили Албанію та Хорватію до переговорів щодо вступу та привітали прагнення України та Грузії щодо вступу до Альянсу<ref>{{Cite web |url=https://www.nato.int/docu/other/ukr/updates/2008/04-april/u0403h.html |title=Рішення НАТО щодо проведення політики відкритих дверей |accessdate=11 січня 2021 |archive-date=4 травня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210504194810/https://www.nato.int/docu/other/ukr/updates/2008/04-april/u0403h.html }}</ref>. Через відверто прозахідну політику виникло два газові конфлікти з Росією, коли РФ на новорічні свята перекривала газ<ref>{{Cite web |url=https://www.bbc.com/ukrainian/features-48188256 |title=Парламентские выборы на Украине (2007) |accessdate=30 січня 2021 |archive-date=30 жовтня 2020 |archive- url=https://web.archive.org/web/20201030152950/https://www.bbc.com/ukrainian/features-48188256 }}</ref>.

'''Україна&nbsp;— Росія'''

Перший візит В. Ющенко на посаді президента України був в Росію. Це сталося 24 січня 2005 року. Там він провів кількагодинні консультації зі своїм російським колегою В. Путіним. Відразу після Москви Ющенко відлетів на Захід і виступав перед європарламентарями<ref>[https://ukrainian.voanews.com/a/a-49-a-2005-01-25-1-1-86814062/218200.html Ющенко відвідав Москву, зустрівся з Путіним - 2005-01-25]</ref>.

10 червня 2007 року під час зустрічі з Путіним Ющенко заявив, що Україна готова розвивати подальші відносини з Росією<ref>[https://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2007/06/070610_yushchenko_putin_yk В.Ющенко: Україна готова розвивати відносини з Росією]</ref>.

1 жовтня 2008&nbsp;р. Ющенко заявив про продовження дії Договору про Дружбу та партнерство між Україною та Росії на наступний 10-тирічний період<ref>[https://www.pravda.com.ua/news/2008/10/1/3573446/ Ющенко поважає вибір Росії, але…]</ref>.

У серпні того ж року під час [[Російсько-грузинська війна (2008)|російсько-грузинської війни]] Ющенко та президенти Литви, Польщі та Естонії, а також голова уряду Латвії виступили в Грузії перед багатотисячним мітингом. Віктор Андрієвич заявив: «Сьогодні кожен з нас грузин»<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/1190691.html Лідери п'яти європейських держав підтримали Грузію]</ref>.

'''Україна&nbsp;— Китай'''

19 квітня 2007 року президент України Віктор Ющенко провів зустріч з віце-прем'єр-міністром Державної Ради Народно Китайської Республіки Хузем Ляньюєм, який приїхав в Україну з офіційним візитом. Під час зустрічі сторони позитивно оцінили розвиток українсько-китайських відносин. Була підтверджена двостороння зацікавленість поглибити двостороннє партнерство у всіх сферах, зокрема, в торгово-економічній, науково-технійній, в авіабудуванні, сільському господарстві, освіті<ref>[http://ua.china-embassy.org/rus/zwgx/200704/t20070419_3206502.htm Президент Украины провел встречу с вице-премьером Государственного Совета КНР]</ref>.

== Вибори Президента України 2010 ==
На [[Вибори Президента України 2010|виборах Президента України 2010 року]]— Віктор Андрійович Ющенко отримав 5,45&nbsp;% (1 341 539 голосів).

У першому турі став лідером на дільницях Львівської області: 124, 125, 120, 117, 118, 119<ref name="Відомості про голосування за В.Ющенка на Виборах Президента 2010">{{стаття|посилання=http://www.cvk.gov.ua/pls/vp2010/wp302?PT001F01=700&pt021f01=14|назва=Відомості про голосування за В. Ющенка на Виборах Президента 2010|видання=www.cvk.gov.ua}}</ref>.

== Громадська (післяпрезидентська) діяльність ==
* Від 28 квітня 2011 року &nbsp;— співголова Ради з питань розвитку [[Мистецький арсенал|Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал»]]<ref>{{УПУ|511/2011|28 квітня 2011|Про Раду з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал"|link=http://www.president.gov.ua/documents/5112011-13093}}</ref>.

=== Інститут Президента Віктора Ющенка «Стратегічні ініціативи» ===
Інститут Президента Віктора Ющенка «Стратегічні ініціативи»&nbsp;— українська [[громадська організація]], офіційно зареєстрована [[Міністерство юстиції України|Міністерством юстиції України]] у [[2010]]&nbsp;р.

Одним із завдань інституту є створення майданчика, на якому інтелектуали проводили б дискусії із різних проблем. Серед завдань&nbsp;— розвиток [[громадянське суспільство|громадянського суспільства]], оцінка тенденцій в українській політиці, збереження культурних цінностей, контроль влади, промоція європейського вектора тощо.

Віктор Ющенко про завдання організації і її діяльність:

{{text|«Наше становлення, зовнішня політика або гуманітарна політика, безпека, мовна та історична політика — про ці проблеми інтелектуали нації мають відкрито дебатувати, апелювати до суспільства з тих чи інших питань. Думаю, ці теми цікаві для українського суспільства. І тому такий проект я хочу реалізувати»}}

Згідно зі статутом, метою інституту є:

{{text|«задоволення та захист соціальних, економічних, освітніх, культурних та інших спільних інтересів його членів, розробка, обґрунтування, представлення суспільству стратегічних ініціатив із ключових питань розвитку України, її єдності, утвердження національних цінностей у житті держави і суспільства, сприяння реалізації європейського вибору України, підтримка зусиль із включення України до європейського економічного, політичного, соціального та інтелектуального простору, поширення сучасного розуміння європейськості та українськості у всій різноманітності їх вимірів».}}

Перша реалізована ініціатива&nbsp;— засновано [[Громадський інститут історичної пам'яті]], який утворено спільно з [[Україна 3000|Міжнародним фондом «Україна 3000»]] та іншими громадськими організаціями. До ради Інституту входять відомі історики, зокрема [[Сергійчук Володимир|В.&nbsp;Сергійчук]], [[Шендеровський Василь Андрійович|В.&nbsp;Шендеровський]], [[В'ятрович Володимир Михайлович|В.&nbsp;В'ятрович]], [[Патриляк Іван Казимирович|І.&nbsp;Патриляк]].

У Євромайдані участі не брав, але у процесах, що передували йому&nbsp;— промоції на підтримку євроасоціації між ЄС та Україною, виступав до останнього (моменту підписання) палким адептом, здійснюючи візити, перемовини у дипломатичних колах, і, врешті-решт, уважуючи, у найімовірніші моменти відмови, що «Україну треба брати такою, якою вона є...».

=== Інші громадські заходи ===
В 2023 році взяв особисту участь у створенні тризубу, яким замінили радянський герб на монументі [[Батьківщина-Мати (Київ)|«Батьківщина-мати»]] у Києві. У власному музейному комплексі «Код Нації» в селі [[Нові Безрадичі]] на Київщині допомагав створювати макет тризубу, який потім перетворився на скульптурну форму, — про це в ексклюзивному інтерв'ю повідомив автор тризубу Олексій Пергаменщик<ref>[https://informator.ua/uk/viktor-yushchenko-dopomagav-stvoryuvati-trizub-dlya-batkivshchini-materi-avtor-monumentu Віктор Ющенко допомагав створювати тризуб для "Батьківщини-матері" - автор монументу. 17.08.2023, 18:30]</ref>.

== Нагороди ==
* [[Почесна відзнака Президента України]] (3 липня 1996)&nbsp;— ''за значний особистий внесок у становлення і розвиток банківської системи України, активне сприяння залученню іноземних інвестицій у вітчизняну економіку''<ref>{{УПУ|507/96|3 липня 1996|Про нагородження Почесною відзнакою Президента України}}</ref>
* [[Заслужений економіст України]] (18 січня 1997)&nbsp;— ''за значний особистий внесок у становлення і розвиток банківської системи України, розробку концепції та організоване проведення грошової реформи''<ref>{{УПУ|39/97|18 січня 1997|Про присвоєння В. Ющенку почесного звання "Заслужений економіст України"}}</ref>
* [[Державна премія України в галузі науки і техніки]] [[Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки (1999)|1999]] року&nbsp;— ''за серію монографій «Українська фалеристика та боністика»'' (у складі колективу)<ref>{{УПУ|1513/99|1 грудня 1999|Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 1999 року}}</ref>
* Відзнака Президента України&nbsp;— [[ювілейна медаль «25 років незалежності України»]] (22 серпня 2016)&nbsp;— ''за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу''<ref>{{УПУ|336/2016|19 серпня 2016|Про нагородження відзнакою Президента України – ювілейною медаллю "25 років незалежності України"|link=http://www.president.gov.ua/storage/j-files-storage/00/33/87/d67f3328d854164061c5287396f80c03_1472016834.pdf}}</ref>
* [[Орден короля Томислава]] зі стрічкою і Великою Даницею (2007, [[Хорватія]])
* [[Орден Білої троянди (Фінляндія)|Орден Білої Троянди]] (2006, [[Фінляндія]])<ref>{{стаття|url=http://www.president.gov.ua/news/4452.html|title=Відбулася офіційна церемонія зустрічі Президента України з Президентом Фінляндської Республіки|видання=[http://www.president.gov.ua Президент України]|тип=сайт|місяць=26 жовтня|рік=2006|accessdate=}}</ref>
* [[Квадрига (премія)|Премія «Квадрига»]] 2006 року<ref>{{Cite web |url=http://loomarea.com/die_quadriga/e/index.php?title=Award-winner_2006 |title=Award winners 2006 |accessdate=2 вересня 2010 |archiveurl=https://archive.today/20140627135354/http://loomarea.com/die_quadriga/e/index.php?title=Award-winner_2006 |archivedate=27 червня 2014 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{публікація|стаття|посилання=http://www.tagesspiegel.de/kultur/Quadriga;art117,2312950
|назва=Juschtschenko, Peres und Illy
|рік=2006|місяць=10|день=03|видання=Der Tagesspiegel|accessdate=2008-08-15|архів=http://www.webcitation.org/6HZg37ulI|архів дата=2013-06-23}}</ref>.
* [[Орден Білого Орла]] (2005, [[Польща]])<ref>{{стаття|url=http://www.umoloda.kiev.ua/number/408/113/14757/|title=Дві легені Європи. Ющенко і Кваснєвський відкрили нове дихання українсько-польських взаємин|видання=[[Україна молода]]|місяць=14 квітня|рік=2005|accessdate=}}</ref>
* [[Орден Вітовта Великого|Орден Вітаутаса Великого]] (2006, [[Литва]])<ref>{{стаття|url=http://www.president.gov.ua/news/4617.html|title=Відбулося перше засідання Ради Президентів України та Литовської Республіки|видання=Президент України|видання посилання = http://www.president.gov.ua|тип=сайт|місяць=14 листопада|рік=2006|accessdate=}}</ref>
* [[Орден Трьох Зірок]] (2006, [[Латвія]])<ref>{{Cite web |url=http://www.liga.net/news/188175.html |title=Президенты Украины и Латвии обменялись орденами |accessdate=23 листопада 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071114060945/http://www.liga.net/news/188175.html |archivedate=14 листопада 2007 |deadurl=no }}</ref>
* [[Орден преподобних Антонія і Феодосія Печерських|Орден Української Православної Церкви преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських I ступеня]] (2007)<ref>{{стаття|url=http://orthodox.org.ua/uk/aktualne/2007/02/23/1110.html|title=КИЇВ. Предстоятель Української Православної Церкви Блаженнійший Митрополит Володимир привітав Президента України Віктора Ющенка з Днем народження
|видання=[[Українська православна церква (Московський патріархат)|УПЦ-МП]]|тип=офіційний вебсайт|місяць=23 лютого|рік=2007|accessdate=}}</ref>

* [[Орден Лицарів Гробу Господнього]] (2007, [[Єрусалим]])<ref>{{стаття|url=http://unian.net/ukr/news/news-221971.html|title=Ющенко став лицарем Гробу Господнього|видання=[[УНІАН]]|місяць=16 листопада|рік=2007|accessdate=}}</ref>
* [[Орден Великої Вересневої Революції 1969 року (Лівія)|Орден Великої Вересневої Революції]] (2008, [[Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахирія|Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія]])<ref>{{Cite web|title=Ющенко получил орден Великой Сентябрьской Революции|url=https://korrespondent.net/ukraine/politics/427992-yushchenko-poluchil-orden-velikoj-sentyabrskoj-revolyucii|website=korrespondent.net|accessdate=2020-04-17|language=ru|archive-date=2021-04-14|archive-url=https://web.archive.org/web/20210414091747/https://korrespondent.net/ukraine/politics/427992-yushchenko-poluchil-orden-velikoj-sentyabrskoj-revolyucii}}</ref><ref>{{Cite web|title=Каддафи наградил Ющенко орденом Великой Сентябрьской Революции|url=https://www.unian.net/politics/108475-kaddafi-nagradil-yuschenko-ordenom-velikoy-sentyabrskoy-revolyutsii.html|website=www.unian.net|accessdate=2020-04-17|language=ru|archive-date=2021-05-04|archive-url=https://web.archive.org/web/20210504194912/https://www.unian.net/politics/108475-kaddafi-nagradil-yuschenko-ordenom-velikoy-sentyabrskoy-revolyutsii.html}}</ref>
* [[Орден Серафимів]] (2008, [[Швеція]])
* [[Орден Золотого руна (Грузія)]] (2009)
* [[Орден Досконалості|Президентський орден Сяйво]] ([[Грузія]], 2009)<ref>{{Cite web|title=State Awards Issued by Georgian Presidents in 2003-2015|url=https://idfi.ge:443/en/state-prices-awarded-by-the-president-of-georgia-in-2003-2015|website=IDFI|accessdate=2019-05-10|last=|first=|date=|publisher=|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190509224357/https://idfi.ge/en/state-prices-awarded-by-the-president-of-georgia-in-2003-2015|archivedate=2019-05-09|deadurl=no}}</ref>
* [[Орден Південного Хреста]] (2009, [[Бразилія]])
* [[Інститут політики Роберта Дж. Доула|Премія лідерства Доула]] (2011, [[Сполучені Штати Америки|США]])

У 1996 році став почесним доктором [[Національний університет «Києво-Могилянська академія»|Національного університету «Києво-Могилянська академія»]].

У 2009 році отримав титул доктора [[honoris causa]] [[Люблінський католицький університет Івана Павла II|Люблінського католицького університету]].

2005 року двоє впливових тоді американських сенаторів [[Джон Маккейн]] та [[Гілларі Клінтон]] подали кандидатури Ющенка разом із тодішнім Президентом Грузії [[Міхеіл Саакашвілі|Михайлом Саакашвілі]] на здобуття [[Нобелівська премія миру|Нобелівської премії миру]], оскільки вони «завоювали підтримку народу, відстоюючи демократію, свободу і громадянські права».<ref>{{стаття|автор=Либа У.|назва= [https://web.archive.org/web/20121109121141/http://www.ukrslovo.org.ua/ukrayina/nauka-i-osvita/nobelivska-premiya-tikaye-vid-ukrayiny.html Нобелівська премія тікає від України]|видання= Українське слово|тип=інтернет-видання|рік=2010|місяць=11 жовтня}}</ref>

=== Почесні звання ===
Почесний громадянин [[Почесні громадяни Львова|Львова]], [[Почесні громадяни Мукачева|Мукачевого]] і [[Почесні громадяни Тернополя|Тернополя]].

== Цікаві факти ==
До 6 листопада 2008 року вулиця Злуки у селі [[Петрилів]] носила назву на честь Віктора Ющенко.<ref>{{Cite web|title=На Прикарпатті таки перейменували вулицю Ющенка на вул. Злуки|url=https://zaxid.net/na_prikarpatti_taki_pereymenuvali_vulitsyu_yushhenka_na_vul_zluki_n1064914|website=ZAXID.NET|accessdate=2022-11-10|language=uk|last=Zaxid.net}}</ref>

== Див. також ==
* [[Вибори Президента України 2004]]
* [[Помаранчева революція]]
* [[Уряд Віктора Ющенка]]

== Джерела та література ==

* Віктор Ющенко. Недержавні таємниці: нотатки на берегах пам'яті / ''розмова Віктора Ющенка з [[Зінченко Олександр Миколайович|Олександром Зінченком]]'' [[iarchive:ViktorY|(літ. запис)]] / Харків, [[Фоліо]].&nbsp;— 2014.&nbsp;— 511 с.<ref>[http://bukvoid.com.ua/news/books/2014/04/26/111514.html Віктор Ющенко. Недержавні таємниці: нотатки на берегах пам'яті] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180830142256/http://bukvoid.com.ua/news/books/2014/04/26/111514.html |date=30 серпня 2018 }} // 26.04.2014 | 11:15 | Буквоїд</ref><ref>[http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0001511 Недержавні таємниці: нотатки на берегах пам'яті] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20211128135140/http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0001511 |date=28 листопада 2021 }} / Віктор Ющенко; літ. запис і упоряд. О. Зінченка.&nbsp;— Харків: Фоліо, 2014.&nbsp;— 511 с., [32] арк. фот.</ref>
* ''Шаповал Ю.'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf Ющенко Віктор Андрійович] // {{ЕІУ|10|711}}
* ''Губерський&nbsp;Л.&nbsp;В.'' Ющенко Віктор Андрійович // {{УДЕ|том=2}}
* ''Портников В.'' Ющенко Віктор Андрійович // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін.&nbsp;— К. : Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— С. 794.&nbsp;— ISBN 978-966-611-818-2.

== Примітки ==
{{примітки|2}}

== Посилання ==
* Ющенко Віктор Андрійович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. [https://chtyvo.org.ua/authors/Varvartsev_Mykola/Ukraina_v_mizhnarodnykh_vidnosynakh_Entsyklopedychnyi_slovnyk-dovidnyk_Vypusk_6.pdf Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я] / Відп. ред. М.&nbsp;М.&nbsp;Варварцев.&nbsp;— К.: Ін-т історії України НАН України, 2016.&nbsp;— с.349-350
* [http://leksika.com.ua/16780228/legal/yuschenko Ющенко В. А.] // {{Юридична енциклопедія|6}}
{{Інші проєкти
|Тема          = Віктор Ющенко
|Портал        = 
|Вікісловник   = 
|Вікіпідручник = 
|Вікіцитати    = Ющенко Віктор Андрійович
|Вікіджерела   = 
|Віківиди      = 
|Вікіновини    = 
|Вікісховище   = Category:Viktor Yuschenko
|Метавікі     = 
|Проєкт       = 
|Родовід      = 78477
}}

* [https://web.archive.org/web/20050109015711/http://silanaroda.com/ Сайт коаліції «Сила народу»]
* [http://dovidka.com.ua/user/?code=460416 Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»]
* [https://web.archive.org/web/20110707231508/http://ukrfoto.net/people_7.html Ющенко Віктор Андрійович&nbsp;— біографія]
* [https://web.archive.org/web/20110416085942/http://www.pic.com.ua/yuschenko-viktor-andriyovich.html Ющенко Віктор Андрійович&nbsp;— Політика і Культура]
* [https://web.archive.org/web/20150216174407/http://www.razom.org.ua/news/9869/ Зареєстровано Інститут Президента Віктора Ющенка «Стратегічні ініціативи»]
* {{стаття|посилання=http://umoloda.kiev.ua/number/1778/222/63054/|назва = Громадський інститут історичної пам'яті заявив про себе виставкою про масштабний спротив українців більшовицькій окупації|видання = [[Україна молода]]|тип=|номер = 211|дата = 11.11.2010}}
* [https://web.archive.org/web/20130718063841/http://yushchenkoinstitute.com/ Інститут Президента Віктора Ющенка]
* [http://nv.ua/ukr/publications/ptah-jakij-povernuv-golovu-nazad-nikoli-vpered-ne-poletit-viktor-jushchenko-pro-svoji-ta-chuzhi-pomilki-198375.html Птах, який повернув голову назад, ніколи вперед не полетить. Віктор Ющенко&nbsp;— про свої та чужі помилки] / Ілля Лукаш // [[Новое Время]].&nbsp;— 18 Серпня 2016, 18:37.
* [http://nv.ua/ukr/publications/oleg-ribachuk-rozpovidaje-pro-minule-prezidentiv-poroshenko-i-jushchenko-i-pojasnjuje-chomu-skolioznaja-vlada-zavazhaje-krajini-zhiti-101340.html Олег Рибачук розповідає про минуле президентів Порошенка і Ющенка, і пояснює, чому «сколіозна влада» заважає країні жити] / Катерина Іванова // [[Новое Время]].&nbsp;— 5 Березня 2016, 10:00.
{{^|17px}}
{{succession|
|preceded=[[Кучма Леонід Данилович|Леонід Кучма]]
|succeeded=[[Янукович Віктор Федорович|Віктор Янукович]]
|office=  [[Президент України]]
<br/>[[2005]]–[[2010]]
}}
{{succession|
|preceded=[[Пустовойтенко Валерій Павлович|Валерій Пустовойтенко]]
|succeeded=[[Кінах Анатолій Кирилович|Анатолій Кінах]]
|office=  [[Прем'єр-міністр України]]
<br/>[[1999]]–[[2001]]
}}
{{succession|
|preceded=[[Гетьман Вадим Петрович|Вадим Гетьман]]
|succeeded=[[Стельмах Володимир Семенович|Володимир Стельмах]]
|office=  [[Національний банк України|Голова Національного банку України]]
<br/>[[1993]]–[[2000]]
}}
{{^|1em}}
{{Кандидати у президенти України 2004}}
{{Кандидати у президенти України 2010}}
{{Президент України}}
{{Голови уряду українських державних утворень з 1917}}
{{Перші особи України з 1917 року}}
{{Голови НБУ}}
{{Кавалери ордена «Гейдар Алієв»}}
{{бібліоінформація}}
{{Уряд Віктора Ющенка}}

[[Категорія:Народні депутати України 4-го скликання]]
[[Категорія:Випускники факультету аграрної економіки і менеджменту Західноукраїнського національного університету]]
[[Категорія:Кавалери ордена преподобних Антонія і Феодосія Печерських]]
[[Категорія:Лауреати премії імені Богдана та Левка Лепких]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
[[Категорія:Почесні громадяни Львова]]
[[Категорія:Почесні громадяни Мукачева]]
[[Категорія:Почесні громадяни Тернополя]]
[[Категорія:Президенти України]]
[[Категорія:Прем'єр-міністри України]]
[[Категорія:Українські банкіри]]
[[Категорія:Учасники Помаранчевої революції]]
[[Категорія:Члени КПРС]]
[[Категорія:Члени «Нашої України»]]
[[Категорія:Члени РНБО]]
[[Категорія:Члени конституційних комісій в Україні]]
[[Категорія:Кавалери ордена Досконалості]]
[[Категорія:Голови Ради національної безпеки і оборони України]]
[[Категорія:Верховні Головнокомандувачі Збройних сил України]]
[[Категорія:Кавалери ордена Святогробського братства]]
[[Категорія:Великі українці]]
[[Категорія:Нагороджені медаллю «На славу Чернівців»]]