Перегляд вихідного коду сторінки 40-мм автоматична гармата Bofors L70

{{Картка зброї
| назва                = 40-мм автоматична гармата Bofors L70
| зображення           = Bofors_automatic_gun_L70.png
| розм_зобр            = 300px
| альт                 = 
| підпис               = 
| походження           = {{SWE}}
| тип                  =
<!-- Зазначення типу -->
| є_стрілецька         =
| є_холодна            =
| є_вибухівка          =
| є_артилерія          = так
| є_техніка            =
| є_ракета             =
<!-- Історія використання -->
| служба               =
| оператори            =
| війни                =
<!-- Історія виробництва -->
| розробник            = BAE Systems AB
| дата_розробки        =
| виробник             =
| вартість_одиниці     =
| дата_виготовлення    = 1952&nbsp;— дотепер
| кількість            =
| варіанти             =
<!-- Основні характеристики -->
| хар_підпис           =
| вага                 =
  2 400 кг (гармата)
  4 800 (вся установка)
| довжина              = 4 000 мм
| част_довжина         = 2 800 мм
| ширина               =
| висота               =
| діаметр              =
| обслуга              =
| десант               =
<!-- Характеристики стрілецької зброї -->
| набій                = 40×365 мм R
| вага_набою           = 0,96 кг
| калібр               = 40 мм
| стволи               =
| дія                  =
| темп                 = 240—300 пострілів/хв
| д_швидкість          =
| дальність            = 3 000 м
| м_дальність          = 12 500 м
| живлення             =
| приціл               =
<!-- Характеристики артилерії -->
| казенник             =
| відбій               =
| лафет                =
| підвищення           =
| траверс              =
}}
'''40-мм автоматична гармата Bofors L70''' ('''Bofors 40&nbsp;mm L/70''', '''Bofors 40&nbsp;mm/70''', '''Bofors 40/70'''&nbsp;тощо)&nbsp;— [[Дрібнокаліберна автоматична гармата|автоматична гармата]] багатоцільового призначення, розроблена шведською компанією [[AB Bofors]] (нині [[BAE Systems Bofors]]) в другу половину 1940-х років як сучасніша заміна успішної розробки тієї ж компанії часів [[Друга світова війна|Другої світової війни]] [[40-мм автоматична гармата Bofors L60|Bofors 40 мм L/60]].

== Історія ==

З появою [[Реактивний літак|реактивних літаків]] наприкінці [[Друга світова війна|Другої світової війни]] постала потреба у ефективнішому засобі боротьби з ними. Технічних можливостей автоматичної гармати [[40-мм автоматична гармата Bofors L60|Bofors 40 мм L/60]] вже було недостатньо<ref name="bg.ch7"/>.

Інженери фірми Bofors пішли двома шляхами: збільшили калібр до 57-мм та створили артилерійську установку наземного і корабельного базування, та шляхом загального підвищення характеристик наявної 40-мм системи і вже у 1947 році було представлено перший прототип на випробування<ref name="bg.ch7"/>.

Серед іншого, нова гармата мала довший ствол&nbsp;— 70 калібрів замість 60 у попередника, потужніший снаряд (гільза 365&nbsp;мм завдовжки в порівнянні з 310,8&nbsp;мм у попередника), вдосконалений ударно-спусковий механізм та механізм перезаряджання, завдяки чому темп вогню зріс до 240—300 пострілів на хвилину. Також установка отримала електрогідравлічний механізм наведення<ref name="bg.ch7"/>.

Завдяки нововведенням [[Початкова швидкість (балістика)|початкова швидкість]] снаряду зросла до близько 1025 м/с, а дульна енергія&nbsp;— до 461 [[Джоуль|КДж]]<ref name="bg.ch7">{{cite book | chapter = Chapter 7. Bofors L/70 | title = The Bofors Gun | author = Terry Gander | publisher = Pen & Sword | year = 2013 | isbn = 978-1-78346-202-5 }}</ref>.

Нова установка була прийнята на озброєння шведської армії в 1948 році (за іншими даними&nbsp;— до 1951 року) з позначенням 40mm Luftvärnsautomatkanon m/48&nbsp;— 40mm Lvakan m/48<ref name="bg.ch7"/><ref>{{cite book | pages = 165 | chapter = The Electro-Optical Revolution | title = Anti-Aircraft Artillery | author = Ian V. Hogg | publisher = The Crowood Press | year = 2002 }}</ref>.

В середині 1980-х Bofors вела роботу над проєктом Trinity (зенітного артилерійського комплексу з інтегрованою системою управління вогнем для застосування у наземних та корабельних установках) внаслідок якого було розроблено боєприпас 3P з поліпшеними аеродинамічними характеристиками, купністю, та електронним підривачем з підтримкою шести режимів роботи. При цьому, програмування режиму відбувається для кожного боєприпаса окремо, в механізмі заряджання безпосередньо перед пострілом<ref name="jws.trinity">{{cite book | chapter = Bofors Armour Trinity | pages = 122 | title = Janes Weapons Systems 1985-1986 }}</ref>.

== Опис ==
[[Файл:Bofor Rounds (4745585871).jpg|thumb|Споряджені у кліпси по чотири снаряди знаходяться на спеціальних поличках в задній частині люльки. Звідси заряджаючі братимуть їх та перекладатимуть в шахту зарядного механізму гармати]]

Механізм наведення гармати&nbsp;— електрогідравлічний, та потребує живлення електричною енергією. Тому виробник пропонував два основних варіанта установки&nbsp;— «A», з живленням ззовні, через електричний кабель, та «B»&nbsp;— з встановленим прямо на візку електрогенератором, що живить установку 3-фазним змінним струмом напругою 220 В і частотою 50 Гц<ref name="jlba.1992"/>.

Снаряди в механізм заряджання подають два заряджаючі у кліпсах по 4 снаряда в кожній<ref name="jlba.1992"/>.

На установці зазвичай встановлювали два [[рефлекторний приціл|рефлекторні приціли]] NIFE SRS 5&nbsp;— один для навідника за траверсом, другий&nbsp;— за піднесенням<ref name="jlba.1992"/>.

Установка передбачає три режими управління:
* ''ручний'': наприклад за умови відсутності електричного живлення. Тоді навідник з лівого боку наводить гармату за кутом піднесення, а навідник з правого боку&nbsp;— за азимутом (траверс). Постріл відбувається при натисканні навідником на педаль.
* ''електрогідравлічний'': тут потрібен лише один навідник, який маніпулятором типу [[джойстик]] (але керований обома руками) керує і азимутом, і кутом піднесення. Наявність електричного живлення дає можливість працювати електричному спуску - гачок знаходиться на джойстику. Робоче місце навідника - з лівого боку від гармати.
* ''дистанційний'': цей режим потрібен для роботи під управлінням зовнішньої системи управління вогнем типу [[Flycatcher]], [[Skyguard]], [[Super Fledermaus]], та їм подібних. Така система обраховує траєкторію цілі та встановлює параметри наведення й командами через окремий кабель наводить підпорядковані їй установки (деякі системи здатні керувати як артилерійськими, так ракетними зенітними установками).

Завдяки модернізації максимальний темп вогню вдалось підвищити до 300 пострілів на хвилину, з правого боку від ствола стали встановлювати доплерівський радар для вимірювання [[Початкова швидкість (балістика)|початкової швидкості]] снаряду. Також механізм переведення в похідне положення зробили електрогідравлічним<ref name="jlba.1992"/>.

<gallery>
File:HSA L4-5 radar met 40L70.jpg|РЛС HSA L4/5 та керований нею L/70
File:FLGer98 Skyguard.JPG|Skyguard
File:Flycatcher in camouflagekleuren opgesteld op een vliegbasis in Nederland, 1991.jpg|Flycatcher
File:Flab Einsatzdispositiv Veritas.jpg|Super Fledermaus
</gallery>

=== NIFE SRS-5 ===

[[рефлекторний приціл|Рефлекторні приціли]] NIFE SRS 5 виробництва Svenska Accumulator AB (Швеція) певний час були базовим засобом прицілювання для установок L/70. Створені на основі прицілів m/42 та m/42 B (використані у [[Saab 17|Saab B 17]] та [[Saab 18|Saab B 18]]) часів [[Друга світова війна|Другої світової війни]] вони зберегли {{нп|Дзеркало Мангіна|дзеркало Мангіна|en|Mangin mirror}} в своїй основі, але отримали низку вдосконалень<ref name="tiff.2018_2"/>.

Зокрема, ці приціли мали порівняно широке поле зору, відсутність вібрацій, компактність, можливість дивитись на ціль обома очима. Також була можливість міняти прицільну сітку в залежності від застосування&nbsp;— наприклад, корабельні установки потребували дещо іншу прицільну сітку, аніж наземні установки<ref name="tiff.2018_2"/>.

З розвитком опто-електронних та радіолокаційних прицільних систем попит на рефлекторні приціли впав, а їхня вартість зросла. З рештою, виробництво було згорнуто<ref name="tiff.2018_2">{{cite article | url = http://ebooks.exakta.se/tiff/tiff_1802/TIFF_2_2018.pdf | title = Om SRS-5 – ett reflexsikte till 40 mm lvakan m/48 | journal = TEKNISK INFORMATION FÖR FÖRSVARSMATERIELTJÄNSTEN (TIFF) | year = 2018 | issue = 2 | author = Mats S. E. Broberg }}</ref>.

Зазвичай, на установку встановлювали два приціли&nbsp;— один для навідника за траверсом, другий&nbsp;— за піднесенням<ref name="jlba.1992"/>.

=== BOFI ===
[[Файл:Operação Formosa 2014 (15482565777).jpg|thumb|Робота розрахунку [[Сухопутні війська Бразилії|Бразильських військових]]. Два заряджаючих подають кліпси зі снарядами, з лівого боку на візку видно короб з електрогенератором, а над стволом гармати&nbsp;— РЛС системи BOFI-R]]

Аби спростити процес розгортання та здешевити експлуатацію були створені системи BOFI ({{lang-en|Bofors Optronic Fire control Instrument}}) для застосування вдень та вночі в умовах гарної видимості та всепогодний цілодобовий BOFI-R з інтегрованою РЛС<ref name="jlba.1992"/>. Перша система без РЛС була запропонована на ринок з 1976 року, друга&nbsp;— з 1979 року<ref name="jws.2349.131">{{cite book | title = Janes Weapons Systems 1985-1986 | chapter = Bofors 40 mm BOFI Gun System | pages = 122-123 }}</ref>.

Система BOFI має в складі лазерний далекомір, але вимагає від оператора вручну утримувати ціль в прицілі до обрахування необхідних кутів наведення та упередження. Натомість BOFI-R завдяки РЛС здатен автоматично захоплювати та супроводжувати ціль незалежно від погодних умов<ref name="jlba.1992"/>.

Денний приціл&nbsp;— телескоп, нічний&nbsp;— [[електронно-оптичний перетворювач]], РЛС діє в [[Ku-діапазон]]і (J-діапазоні) частот 15,9&nbsp;— 17,1 ГГц. Лазерний далекомір&nbsp;— [[Nd:YAG-лазер]] з частотою вимірювання 10 Гц<ref name="jws.2349.131"/>.

Попри те, що кожна установка обладнана BOFI або BOFI-R може діяти повністю автономна, існує можливість отримання координат цілі від зовнішніх джерел, наприклад&nbsp;— пошукових РЛС<ref name="jws.2349.131"/>.

Так, Шведська армія використовувала установки L/70 разом з РЛС PS-70/R (місцеве позначення [[РЛС Giraffe]]). Ці РЛС мають модуль обчислення координат виявленої цілі, що через спеціальний радіопередавальний пристрій передає їх зенітним розрахункам на спеціальні термінали на відстань до 5&nbsp;км. Отримавши координати, термінал перетворює їх відносно положення зенітного розрахунку, завдяки чому зенітний розрахунок може скерувати свої засоби ураження (наприклад, ПЗРК [[RBS-70]], легкі зенітні установки L/70, тощо) на ціль<ref>{{cite book | chapter = Ericsson Giraffe Search Radar | pages = [https://archive.org/details/artilleryofworld0000foss_1981/page/150 150] | title = Artillery of the World | url = https://archive.org/details/artilleryofworld0000foss_1981 | year = 1981 | author = Christopher F. Foss | publisher = Charles Scribner's Sons }}</ref>.

При використанні снарядів PFHE Mk 2 обладнана системою BOFI установка має 22 готових та 96 на полицях снарядів й веде вогонь чергами по 10 пострілів на ефективну відстань до 4 км<ref name="jlba.1992"/>.

== Використання ==

Артилерійська частина зенітної установки знайшла широке застосування у різноманітних системах, зокрема:

=== Бронетехніка ===
* Основне озброєння бойових машин піхоти Шведської армії [[Strf 90|CV9040]]<ref>{{cite book | pages = 429-430 | title = Jane's Armour and Artillery 2011-2012 | author = Christopher F Foss | edition = 32-ге | publisher = IHS Jane's | year = 2011 }}</ref>
** та зенітні самохідні установки [[Luftvärnskanonvagn 90|LvKv 90]] (CV 9040 AA) на тому ж шасі CV 90<ref>{{cite web | url = https://www.military-today.com/artillery/lvkv_90.htm | title = LvKv 90. 40 mm self-propelled anti-aircraft gun | publisher = Military Today | accessdate = 2023-01-11 | archive-date = 2023-01-12 | archive-url = https://web.archive.org/web/20230112212748/https://www.military-today.com/artillery/lvkv_90.htm }}</ref>
* Основне озброєння бойової машини піхоти Республіки Корея [[K21]]
* Основне озброєння перспективної бойової машини піхоти Індії [[Abhay]]
* Проєкт самохідної зенітної артилерійської установки [[VEAK 40|Bofors VEAK 40]]
* Проєкт самохідної зенітної артилерійської установки [[M247 Sergeant York]]

=== Корабельні установки ===
* Breda ([[OTO Melara]]) Twin 40L70<ref>{{cite book | title = Jane's land-based air defence 1992-1993 | editor = Tony Cullen, Christopher F Foss | year = 1992 | pages = 181-182 }}</ref>, Type 64, Type 106, Type 107, Type 564, Type 520 та [[DARDO]]/Fast Forty.
* Bofors 40 Mk4 виробництва BAE Systems<ref>{{cite web | url = https://www.baesystems.com/en-media/uploadFile/20210404054312/1434555371622.pdf | title = Bofors 40 Mk4 datasheet | publisher = BAE Systems }}</ref>.

== Номенклатура боєприпасів ==
[[Файл:40x364mmR.jpg|thumb|upright|Унітарний постріл 40×365 мм R поруч з лінійкою.]]

За час існування артилерійської системи для неї було створено різні типи боєприпасів. Вони також сумісні з ланцюговою гарматою [[Bushmaster IV]] та іншими.

Основними боєприпасами для зенітної установки є [[Артилерійський постріл|унітарні набої]] калібру 40×365 мм R:
* HE-T (фугасний з трасером): снаряд містить 100&nbsp;г вибухової суміші та має контактний підривач<ref name="williams.40x365R"/>
* AP-T (бронебійний з трасером): сталевий снаряд масою 930 г; бронепробиття 50&nbsp;мм під кутом 60° на відстані 100 m<ref name="williams.40x365R"/>
* HCHE (фугасний підвищеної ємності): снаряд масою 870&nbsp;г, містить 165&nbsp;г вибухової суміші та має контактний підривач з затримкою<ref name="williams.40x365R"/>
* PFHE ([[Осколково-фугасний снаряд|осколково-фугасний]]): снаряд масою 880&nbsp;г, містить 120&nbsp;г вибухової суміші, з середини стінки снаряду вкриті 650 сферичними готовими уламками діаметром 3&nbsp;мм з вольфраму, має неконтактний підривач<ref name="williams.40x365R"/>
* MP-T (багатоцільовий): снаряд масою 940&nbsp;г типу Raufoss Multipurpose SAPHEI, містить 105&nbsp;г вибухової суміші<ref name="williams.40x365R"/>
* 3P: снаряд масою 975&nbsp;г подібний за будовою на PFHE, однак підривач має 6 режимів роботи (неконтактний, контактний, програмований за часом&nbsp;тощо)<ref name="williams.40x365R"/>
* APFSDS (бронебійний підкаліберний оперений з піддоном): снаряд масою 500&nbsp;г містить бронебійний стрижень масою 200&nbsp;г, 200&nbsp;мм завдовжки та 11&nbsp;мм в діаметрі; початкова швидкість становить близько 1500&nbsp;м/с. Набої такого типу були створені для бойової машини піхоти CV9040 та корабельної установки OTO Breda DARDO (тут початкова швидкість менша, близько 1350&nbsp;м/с)<ref name="williams.40x365R">{{cite book
 | chapter = 40 × 365R BOFORS L/70
 | title = Autocannon. A history of automatic cannon and their ammunition
 | author = Anthony G. Williams
 | year = 2022
 | publisher = The Crowood Press}}</ref>

=== PFHE ===

Снаряд PFHE (від {{lang-en|Pre-fragmented high-explosive}}&nbsp;— буквально, фугасний з готовими уламками) був представлений у 1975 році разом з майбутньою системою BOFI. Відтоді було виготовлено понад мільйон штук для 30 різних країн. В 1983 році була представлена оновлена версія Mk 2 з електронікою на новій елементній базі та поліпшеними алгоритмами обробки сигналів<ref name="janes.ammo.558"/>.

Снаряд має інтегрований неконтактний доплерівський радіопідривач, завдяки чому ефективність у порівнянні зі снарядами з контактним підривачем зросла на кілька порядків. Електронний підривач переходить в бойовий стан через 200&nbsp;м польоту після пострілу та починає відстежувати відстань до цілі через 500&nbsp;м після пострілу<ref name="janes.ammo.558"/>.

Корпус снаряда виготовлений зі спеціального сплаву таким чином, що при вибуху він утворює понад 2000 уламків. На додачу, до внутрішньої поверхні снаряда приклеєно 650 [[карбід вольфраму|карбід вольфрамових]] кульок діаметром 3&nbsp;мм. При вибуху уламки розлітаються зі швидкістю 1000—1500&nbsp;м/с<ref name="janes.ammo.558"/>.

В залежності від цілі, електронний підривач має різну чутливість: 6,5-7&nbsp;м для літаків, 4,5&nbsp;м для крилатих ракет, для стрільби по надмаловисотних цілях (що летять на висоті 5&nbsp;м) підривач спрацює за 3&nbsp;м від неї<ref name="janes.ammo.558"/>.

Повна вага унітарного пострілу&nbsp;— 2,4&nbsp;кг, із них снаряда&nbsp;— 880&nbsp;г (містить 120&nbsp;г вибухової суміші Октол), метального заряду&nbsp;— 485&nbsp;г, гільза&nbsp;— 1&nbsp;кг. Початкова швидкість&nbsp;— 1025&nbsp;м/с<ref name="janes.ammo.558"/>.

Було налагоджене ліцензійне виробництво низкою виробників у різних країнах. Виготовлені снаряди можуть мати певні відмінності від базового (інші радіопідривачі, вибухова суміш&nbsp;тощо)<ref name="janes.ammo.558">{{cite web | url = https://archive.org/details/Janes_Ammunition_Handbook | title = Jane's Ammunition Handbook | chapter = Cartridge, 40 mm: L/70 PFHE | pages = 558 }}</ref>.

=== 3P ===

Снаряд 3P ({{lang-en|Pre-fragmented Programmable Proximity Fuzed}}, PFPPX) створений в 1980-ті роки в рамках програми модернізації зенітної установки {{lang-en|Trinity}} (зенітного артилерійського комплексу з інтегрованою системою управління вогнем для застосування у наземних та корабельних установках)<ref name="jws.trinity"/>.

Новий боєприпас має поліпшені аеродинамічні характеристики, [[Купчастість стрільби|купність]], та має програмований електронний підривач з шістьма режимами роботи. При цьому, програмування режиму відбувається для кожного снаряду окремо, в механізмі заряджання безпосередньо перед самим пострілом<ref name="jws.trinity"/>.

Підривач може бути запрограмований як звичайний неконтактний радіопідривач (для ураження повітряних цілей), через заданий час після пострілу (для ураження маневрових неброньованих або легкоброньованих надводних цілей або ж живої сили та техніки в укриттях за перешкодами), як звичайний контактний та як бронебійний<ref>{{cite web | url = https://www.baesystems.com/en-media/uploadFile/20210404045718/1434555676088.pdf | title = Bofors 3P Programmable All-Target Ammunition | publisher = Bofors }}</ref>.

Ці снаряди були інтегровані у низку корабельних установок та в боєкомплект бойових машин піхоти [[CV 90|CV 9040]] та самохідної зенітної артилерійської установки CV 90 TriAD (Lvkv A2)<ref>{{cite book | pages = 431 | title = Janes Armour and Artillery 2011-2012 | chapter = TriAD | editor = Christopher F Foss | edition = 32 }}</ref>.

== Тактико-технічні характеристики ==

Тактико-технічні характеристики базової версії<ref name="foss.1976>{{cite book | chapter = 40mm Light Anti-Aircraft Gun m/48 (L/70) | title = Artillery of the World | url = https://archive.org/details/artilleryofworld0000foss | author = Christopher F. Foss | year = 1976 | publisher = Charles Scribner's Sons }}</ref>:

* Калібр: 40&nbsp;мм (40×365 мм R)
* Противідкотний пристрій: гідравлічний з пружиною<ref name="jlba.1992"/>
* Затвор: вертикальний<ref name="jlba.1992"/>
* Маса: 4800&nbsp;кг (Тип А), 5700 кг (з BOFI-R)<ref name="jlba.1992"/>
* Довжина:
** в похідному положенні: 7290&nbsp;мм
* Довжина без зчеплення: 6270&nbsp;мм
* Ширина
** в бойовому положенні: 4440&nbsp;мм
** в похідному положенні: 2250&nbsp;мм
* Висота:
** в бойовому положенні: 1940&nbsp;мм
** в похідному положенні: 2350&nbsp;мм
* Довжина ствола: 2800&nbsp;мм
* Кути піднесення: -5°…+90°
* Кути обертання: 360°
* Темп вогню: 240 пострілів/хв
* Максимальна дальність, горизонтальна: 12&nbsp;620&nbsp;м<ref name="tbg.l70tbl">Terry Gander (2007); Data For Bofors 40/70</ref>
* Ефективна дальність по повітряних цілях: 3000-4000&nbsp;м<ref name="tbg.l70tbl"/>
* Боєкомплект: 26 пострілів у магазині та 96 на полицях<ref name="jlba.1992"/>
* Обслуга: від 4 до 6 чоловік, 2 з них знаходяться в люльці, решта подає снаряди<ref name="jlba.1992"/>

== Бойове застосування ==

=== Війна Судного дня ===
{{Main|Війна Судного дня}}
[[Файл:FortyMMCanonAA.jpg|thumb|upright|40-мм корабельна установка L/70 на ізраїльському катері типу [[Ракетні катери типу «Саар-2»|«Саар-2»]]]]

Кожен ізраїльський ракетний катер типу [[Ракетні катери типу «Саар-2»|«Саар-2»]] був озброєний, серед іншого, 40-мм артилерійськими установками з гарматами L/70. Під час [[Війна Судного дня|Арабо-ізраїльської війни 1973 року]] (також відома, як війна Судного дня) стався морський [[бій на рейді Латакії]]. В ніч з 6 на 7 жовтня 1973 року ізраїльські ВМС здійснили атаку на сили Сирійських ВМС поблизу їх бази в [[Латакія|Латакії]]<ref name="alman.2-10"/>.

Під час цього бою команда одного сирійського [[ракетні катери проєкту 183-Р|ракетного катера проєкту 183-Р]] після витрати протикорабельних ракет намагалась врятуватись та викинула катер на узбережжя дещо південніше Латакії. Ізраїльський ракетний катер INS Miznak підійшов на відстань близько 1&nbsp;км та з 40-мм установки знищив сирійський катер<ref name="alman.2-10"/><ref>{{cite news
 |last= Lerner
 |first= Adi
 |title= The Untold Story of Naval Heroism in the Yom Kippur War
 |url= http://www.nrg.co.il/online/54/ART2/293/839.html
 |accessdate= 7 жовтня 2011
 |newspaper= Maariv
 |date= 7 жовтня 2011
 |language= 
 |archive-date= 5 грудня 2017
 |archive-url= https://web.archive.org/web/20171205145343/http://www.nrg.co.il/online/54/ART2/293/839.html
 }} {{ref-he}}</ref>.

Рішення знищити сирійський катер гарматами з малої відстані було продиктоване тим, що узбережжя в тому місці мало високий крутий берег, а тому був ризик того, що напівактивна головка самонаведення протикорабельних ракет [[Gabriel]] буде неспроможна «захопити» ціль<ref name="alman.2-10">{{Cite web|url=http://www.almanacwhf.ru/?no=2&art=10|title=Боевые действия на море в ходе арабо-израильской войны 1973 г.|accessdate=2012-02-25|archivedate=2012-05-12|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120512161912/http://almanacwhf.ru/?no=2&art=10|deadurl=no}}</ref>.

=== Операція «Буря в пустелі» ===
{{Main|Операція «Буря в пустелі»}}

Зенітні установки L/70 перебували на озброєнні військових Саудівської Аравії. Підрозділи зенітної артилерії союзників були розподілені серед сухопутних військ «в пустелі». Однак, оскільки повітряні сили Іраку були не&nbsp;надто активними, то зенітна артилерія та зенітні підрозділи взагалі, окрім батарей [[MIM-104 Patriot]], повітряні цілі не&nbsp;збивали<ref>{{cite book | title = Air Defence Artillery in Combat, 1972 to the Present | chapter = 8. Iraq. Desert Storm | author = Mandeep Singh | publisher = Pen & Sword | year = 2020 }}</ref>.

=== Операція «Союзна сила» ===
{{Main|Бомбардування Югославії силами НАТО}}

Перед початком [[бомбардування Югославії силами НАТО]] (Операція «Союзна сила») в 1999 році Югославія мала розгалужену ешелоновану систему протиповітряної оборони, яка мала на озброєнні зенітні ракетні комплекси різних видів, [[ПЗРК]], зенітну артилерію (понад 1800 одиниць різних видів), в тому числі&nbsp;— певну кількість установок L/70 з наведенням [[РЛС Giraffe]] (станом на 1991—1992 роки [[Югославія]] повідомляла про наявність на озброєнні 128 установок L/70, а основним видом зенітної артилерії були установки [[M55 (зенітна установка)|Zastava M-55]])<ref name="ms.kosovo1999"/><ref>{{cite report | title = NATO's Air War for Kosovo. A Strategic and Operational Assessment | author = Benjamin S. Lambeth | publisher = RAND Corporation | doi = 10.7249/MR1365 | year = 2001 | id = MR-1365-AF }}</ref><ref>{{cite book | chapter = Yugoslavia | pages = 96 | title = The Military Balance 1991-1992 | publisher = The International Institute for Strategic Studies | year = 1991 }}</ref>.

Попри те, що зенітна артилерія не&nbsp;мала на рахунку збиті пілотовані літальні апарати, вона все ж таки обмежила свободу дій авіації союзників на малій висоті. Через відсутність випромінювання РЛС зенітні установки та ПЗРК було важко виявити та знищити, при цьому вони зберігали доволі високу ефективність, надто проти вертольотів та штурмовиків<ref name="ms.kosovo1999"/>.

З використанням зенітної артилерії, ПЗРК, та зенітних керованих ракет комплексу «[[Куб (зенітний ракетний комплекс)|Куб]]» в оптичному режимі наведення сербським військовим вдалось збити понад 25 БПЛА та 20 крилатих ракет союзників<ref name="ms.kosovo1999">{{cite book | title = Air Defence Artillery in Combat, 1972 to the Present | chapter = 10. Balkans. Kosovo 1999 | author = Mandeep Singh | publisher = Pen & Sword | year = 2020 }}</ref>.

== Оператори ==

* {{ПрТ|Бахрейн}}: 12, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Боснія і Герцеговина}}: 16, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Бразилія}}: 33 (деякі з BOFI), станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Венесуела}}: 114+, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Габон}}: 3, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Джибуті}}: 5, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Еквадор}}: 30 (M1A1), станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Індонезія}}: 90+, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Індія}}: 1920 L40/70, станом на 2021 рік. Було налагоджене ліцензійне виробництво.
* {{ПрТ|Іран}}: 50, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Ірландія}}: 32 та 8 систем Flycatcher, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Йорданія}}: 22 з системами Flycatcher, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Кенія}}: 13, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Латвія}}: 24, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Малайзія}}: 36 L40/70, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Нігерія}}: певна кількість, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Південна Корея}}: 80 установки L60 та L70, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Республіка Китай}}: певна кількість, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Саудівська Аравія}}: 150 на зберіганні, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Сербія}}: 60, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Таїланд}}: 48, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Туреччина}}: 803 установки L60 та L70, станом на 2021 рік
* {{ПрТ|Україна}}: 36 установок отримано від Литви в лютому 2023 року
* {{ПрТ|Швеція}}: 30 LvKv 90, станом на 2021 рік

В різний час було налагоджене виробництво за ліцензією у Великій Британії, Індії (також було налагоджене виробництво систем управління вогнем Super Fledermaus та Flycatcher), Іспанії, Італії (Breda 40&nbsp;мм), Нідерландах, Німеччині та Норвегії<ref name="jlba.1992">{{cite book | title = Jane's land-based air defence 1992-1993 | editor = Tony Cullen, Christopher F Foss | year = 1992 | chapter = Bofors 40 mm L/70 Automatic Anti-aircraft Gun }}</ref>.

Перебувала на озброєнні в Аргентині, Австрії, Греції, Німеччині, Ізраїлі, Норвегії, Сінгапурі, Чилі, та інших країнах<ref name="jlba.1992"/>.

=== Велика Британія ===

Велика Британія була активним оператором 40-мм зенітних установок L/60, в тому числі&nbsp;— в корабельному варіанті. Однак в 1980-ті роки їх було знято з озброєння<ref name="nl.2021-12-21"/>.

В 2021 році було вирішено озброїти майбутні [[фрегати типу 31]] корабельними артилерійськими установками Bofors 40mm Mk 4. В боєкомплекті будуть снаряди 3P<ref name="nl.2021-12-21">{{cite web | url = https://www.navylookout.com/in-focus-the-bofors-40mm-mk-4-gun-that-will-equip-the-type-31-frigates/ | title = In focus: the Bofors 40mm Mk 4 gun that will equip the Type 31 frigates | publisher = Navy Lookout | date = 2021-12-21 }}</ref>.

=== Індія ===
[[Файл:Indian Army Upgraded Bofors L70 Gun.jpg|thumb|Індійська модернізована установка L/70, 2022 рік]]

Артилерійські установки L/70 надійшли на озброєння індійської армії в 1964 році<ref name="sps.571-2018"/>.

Тут було налагоджене ліцензійне виробництво як самих артилерійських установок, так і систем управління вогнем [[Super Fledermaus]] та [[Flycatcher]]<ref name="jlba.1992"/>. Угода на ліцензійне виробництво Super Fledermaus була підписана зі Швейцарською стороною в червні 1961 року, а саме виробництво запрацювало з 1963 року. Крім того в 1962 році, було погоджено спільну розробку зенітного ракетного комплексу середнього радіусу дії Project Indigo<ref>{{cite book | title = Baptism under File | author = Mandeep Singh | year = 2017 | publisher = Vij Books India | isbn = 978-93-86457-12-7 | pages = 25 }}</ref>.

Модифікація з BOFI-R отримала місцеву назву ''Sudarshan Chakra'' через здатність автоматично відстежувати захоплену ціль<ref name="sps.571-2018"/>.

Проте, попри прийняття на озброєння в 1964 році, станом на 1971 рік, коли сталась [[Третя індо-пакистанська війна]], основу зенітної артилерії складали застарілі [[40-мм автоматична гармата Bofors L60|L/60]]<ref name="sps.571-2018">{{cite web | url = https://www.spslandforces.com/story/?id=571&-Current-and-Future-Relevance | title = Air Defence Guns — Current and Future Relevance | author = Lt General Naresh Chand (Retd) | publisher = SP Land Forces | date = 2018 }}</ref>.

На думку індійського військового керівництва наявні на озброєнні артилерійські установки вже безнадійно морально застарілі, та потребують повної заміни. В їхніх планах було здійснити оновлення парку зенітної артилерії ще до грудня 1999 року. Однак, ці плани не вдалось втілити вчасно<ref name="sps.571-2018"/>.

В 2007 та 2009 роках Індійське міністерство оборони оголошувало міжнародні тендери на придбання сучасної заміни установкам L/70, однак тендери були провалені через малу кількість учасників. А тендер оголошений в 2013 році взагалі провалився через відсутність учасників<ref name="at.4277099"/>.

Індійське міноборони намагалось знайти заміну й РЛС управління Flycatcher та Upgraded Super Fledermaus. В квітні 2008 року було оголошено тендер на суму $300&nbsp;млн на придбання 66 РЛС разом з технологіями виробництва<ref>{{cite web | url = https://battle-updates.com/update/india-on-a-global-hunt-for-advanced-usfm-radars/ | title = INDIA ON A GLOBAL HUNT FOR ADVANCED USFM RADARS | publisher = Battlespace | date = 2008-04-14 }}</ref>.

В травні 2014 року Індійське міністерство оборони оголосило тендер тепер вже серед місцевих компаній на заміну установок L/70<ref name="at.4277099">{{cite web | url = https://www.army-technology.com/news/newsindian-mod-issues-rfi-to-domestic-companies-for-l70-guns-replacement-4277099/ | title = Indian MoD issues RFI to domestic companies for L/70 replacement | publisher = Army Technolog | date = 2014-05-26 }}</ref>. Наступного року на цю програму було виділено близько $3&nbsp;млрд<ref>{{cite web | url = https://www.defensenews.com/land/2015/07/26/india-to-float-domestic-tender-for-air-defense-guns/ | title = India To Float Domestic Tender for Air Defense Guns | publisher = Defense News | date = 2015-07-26 }}</ref>. Уряд прагне придбати 938 артилерійських установок на заміну наявним L/70 та [[ЗУ-23|ЗУ-23-2]]<ref name="sps.571-2018"/>.

В листопаді 2015 року компанія Bharat Electronics Limited передала індійській армії перші дві модернізовані установки. Зміни торкнулись системи управління вогнем, системи спостереження і наведення, електричні підсистеми живлення&nbsp;тощо<ref>{{cite web | url = http://timesofindia.indiatimes.com/articleshow/49723505.cms | title = The Times of India | date = 2015-11-09 }}</ref>. Установки отримали сучасну електро-оптичну станцію наведення з денним та нічним режимом, автоматичним відстеженням цілі, акумуляторними батареями на 10 годин роботи, радар для вимірювання дульної швидкості снарядів&nbsp;тощо<ref>{{cite web | url = https://www.bel-india.com/bharat-electronics-limited-presented-a-modern-version-of-the-l70-40mm-anti-aircraft-gun/ | title = Bharat Electronics Limited presented a modern version of the L70 40mm anti-aircraft gun | publisher = Bel India | date = 2019-03-06 }}</ref>.

В травні 2019 року Індійські збройні сили поскаржились міністерству оборони на якість боєприпасів виробництва державної компанії Ordnance Factory Board. Через часті дефекти трапляються тяжкі поранення та навіть летальні випадки, й тому армії довелось призупинити навчальні стрільби, зокрема, з установок L/70<ref>{{cite web | title = Army stops all 'training firing' by L-70 guns | url = http://timesofindia.indiatimes.com/articleshow/69316124.cms | publisher = The Times of India | date = 2019-05-14 }}</ref>.

Аби сприяти створенню виробництв важливих систем в країні, в серпні 2020 року міністр оборони Індії встановив ембарго на імпорт певних виробів. До переліку з 101 позиції увійшли й наступники РЛС Flycatcher та Upgraded Super Fledermaus (USFM). Такий крок покликаний також зменшити залежність від інших країн<ref>{{cite web | url = https://www.businessinsider.in/india/news/all-the-101-items-that-indias-defence-ministry-will-put-under-import-embargo/articleshow/77442138.cms | title = All the 101 items that India's Defence Ministry will put under "import embargo" | publisher = Business Insider India | date = 2020-08-09 }}</ref>. Індійська промисловість на цей час вже завершувала розробку вітчизняної РЛС управління зенітною артилерією ADFCR ({{lang-en|Air Defence Fire Control Radar}}) [[Atulya]]<ref>{{cite web | url = https://delhidefencereview.com/2020/08/19/the-indian-army-is-set-to-procure-new-version-of-the-swathi-weapon-locating-radar/ | publisher = Delhi Defence Review | title = The Indian Army Is Set To Procure New Version Of The Swathi Weapon Locating Radar | date = 2020-08-09 }}</ref>.

На тлі [[Китайсько-індійський прикордонний конфлікт (2020)|прикордонного конфлікту з Китаєм]] в жовтні 2021 року Індійська армія посилила лінію розмежування з Китаєм модернізованими установками L/70 та гаубицями [[M777 (гаубиця)|M777]]<ref>{{cite web | url = https://www.thedefensepost.com/2021/10/22/india-anti-aircraft-guns-china/ | title = India Deploys Upgraded L-70 Anti-Aircraft Guns on China Border | publisher = The Defense Post | date = 2021-10-22 }}</ref>. При чому артилерійські системи були інтегровані в інформаційну систему управління «Shakti» спільної розробки BEL та DRDO<ref>{{cite web | url = https://www.thehindu.com/news/national/army-strengthens-fire-power-along-lac/article37098446.ece | title = Army strengthens fire power along LAC including Tawang | publisher = The Hindu | date = 2021-10-20 }}</ref><ref>{{cite web | url = https://www.business-standard.com/article/companies/bel-delivers-new-artillery-combat-system-to-army-109061300065_1.html | title =  BEL delivers new artillery combat system to Army  | publisher = Business Standard | date = 2013-01-20 }}</ref>.

=== Іран ===

До [[Ісламська революція|революції 1979 року]] Іран мав на озброєнні близько 100—180 установок L/70. Проте після [[Ірано-іракська війна|Ірано-іракської війни]] та тривалих санкцій про їхній стан країна не повідомляє. Та все ж основу зенітної артилерії складають установки [[ЗУ-23-2]], які країна здатна виготовляти самотужки<ref>{{cite book|url=https://books.google.com/books?id=ReHSixF6ax8C&pg=PA62|title=Iran's Military Forces and Warfighting Capabilities |author1=Cordesman, Anthony H. |author2=Kleiber, Martin |isbn=9780892065011 |year=2007 |pages=62–64}}</ref>.

Також на озброєнні перебувають придбані в 1960-ті та 1970-ті роки кораблі (типів Kaivan, Parvin, тощо) озброєні корабельними версіями 40-мм гармат L/60<ref>Martin Kleber 2007; С. 119</ref>.

=== Латвія ===
[[Файл:Latvian Independence Day military parade 053 (26749554896).jpg|thumb|Bofors L/70 під час параду на день Незалежності Латвії на причепі військової Scania, 2014 рік]]

Латвія отримала установки L/70 разом з РЛС [[РЛС Giraffe|PS-70]] («Giraffe») та системами управління вогнем від Швеції в 2000 році. Згодом вони були передані на озброєння 17-го батальйону протиповітряної оборони [[Національна гвардія Латвії|Національної Гвардії Латвії]]<ref>{{cite web | url = https://www.delfi.lv/news/national/politics/ka-sargajam-latvijas-debesis-ar-lazeru-vadamais-rbs-70-un-arhaiskais-zviedru-dizgabals.d | title = Kā sargājam Latvijas debesis? Ar lāzeru vadāmais RBS-70 un arhaiskais zviedru dižgabals  | publisher = Delfi | date = 2015-03-17 }}</ref>.

Серед іншого, з цих гармат виконують традиційні 21 залпів під час урочистостей з нагоди святкування [[День Незалженості Латвії|дня Незалежності Латвії]]<ref>{{cite web | url = https://www.sargs.lv/lv/latvija/2020-11-18/latvijas-proklamesanas-diena-riga-atskan-21-naciju-zalve | title = Latvijas proklamēšanas dienā Rīgā atskan 21 Nāciju zalve | publisher = Sargs.lv | date = 2020-11-18 }}</ref>

=== Литва ===

За тісної співпраці зі шведськими фахівцями у вересні 2000 року було створено [[Батальйон протиповітряної оборони (Литва)|батальйон протиповітряної оборони]] у складі [[Повітряні сили Литви|повітряних сил Литви]]. На його озброєння були передані 18 шведських комплексів m/48. Комплекси мали у своєму складі РЛС [[РЛС Giraffe|PS-70]] («Giraffe»), системи управління вогнем Cig 790, та гармати L/70<ref>{{cite web | url = https://www.vle.lt/straipsnis/lietuvos-karines-oro-pajegos/ | title =  Lietuvos karinės oro pajėgos | publisher = Visuotinę lietuvių enciklopediją | accessdate = 2023-01-13 }}</ref>.

Натомість, за даними видання корпусу морської піхоти США «Lithuania Country Handbook» за 2004 рік, на озброєнні Литовських військових перебувало не&nbsp;менше 36 установок L/70. Ці артилерійські установки також входили у склад озброєння наявних вже на той час у [[Військово-морські сили Литви|Литовських ВМС]] патрульних катерів типу «Шторм» та тральщиків типу «Ліндау»<ref>{{cite web | url = https://publicintelligence.net/mcia-lithuania-handbook/ | title =  Marine Corps Intelligence Activity Lithuania Country Handbook  | publisher = US Marine Corps | date = травень 2004 }}</ref>.

[[9 лютого]] [[2023]] року під час візиту в [[Україна|Україну]] міністр оборони Арвідас Анушаускас заявив про передачу 36 зенітних гармат L/70&nbsp;– ця зброя має бути особливо ефективною для боротьби з [[Іран|іранськими]] [[Дрон-камікадзе|дронами-камікадзе]] [[Shahed 136|«Шахед»]]. [[11 лютого]] Анушаускас повідомив, що перша партія гармат вже прибула в Україну<ref>{{Cite web|title=Перша партія зенітних гармат L-70 від Литви вже в Україні|url=https://konkurent.ua/publication/111698/persha-partiya-zenitnih-garmat-l-70-vid-litvi-vzhe-v-ukraini/|website=[[Конкурент]]|accessdate=2023-02-11|language=uk}}</ref>.

=== Сербія ===
[[Файл:PASARS 16 - VS - 03.jpg|thumb|[[PASARS-16]]/ПАСАРС-16, квітень 2021 року]]

Іще у складі [[Югославія|Югославії]], в 1970-ті роки підприємство [[Zastava Arms]] придбало в компанії Bofors ліцензію на виробництво установок L/70 разом з лазерним далекоміром та балістичним комп'ютером<ref>{{cite web|url=http://www.zastava-arms.rs/en/imagetext/1970-1992|title=1970–1992 – Zastava-arms|website=www.zastava-arms.rs|access-date=4 січня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180105011927/http://www.zastava-arms.rs/en/imagetext/1970-1992|archive-date=5 січня 2018|url-status=dead}}</ref>. Також сербське підприємство [[Sloboda Čačak]] виготовляє боєприпаси для установок L/70<ref>{{cite web|url=http://www.yugoimport.com/en/proizvodi/ammunition-40mm-x-365-anti-aircraft-gun-40mm-l70-bofors|title=AMMUNITION 40mm x 365 FOR ANTI-AIRCRAFT GUN 40mm L/70 BOFORS – SDPR – Yugoimport|website=www.yugoimport.com|access-date=4 січня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180105123144/http://www.yugoimport.com/en/proizvodi/ammunition-40mm-x-365-anti-aircraft-gun-40mm-l70-bofors|archive-date=5 січня 2018|url-status=live}}</ref>.

Сербський Військово-технічний інститут представив у 2019 році зенітну ракетно-артилерійську систему [[PASARS-16]]. На повнопривідному колісному шасі FAP 2228 встановлено башту з артилерійською установкою L/70 та двома пусковими для зенітних ракет [[Mistral (ПЗРК)|Mistral 3]]<ref>{{cite web | url = https://www.armyrecognition.com/defense_news_december_2021_global_security_army_industry/serbian_army_to_receive_pasars_air_defense_system_armed_with_mistral_3_missiles.html | title =  Serbian army to receive PASARS air defense systems armed with MISTRAL 3 missiles  | publisher = Army Recognition | date = 2021-12-29 }}</ref>. Також були представлені варіанти з використанням ракет від ПЗРК «[[Стріла-2|Стріла-2М]]»<ref>{{cite web | url = https://armyrecognition.com/partner_2021_news_online_show_daily_defense_exhibition_serbia/serbian_military_technical_institute_displays_pasars_4_gun_missile_air_defense_system.html | title =  Serbian Military Technical Institute displays Pasars 4 gun missile air defense system | publisher = Army Recognition }}</ref>.

=== Таїланд ===

Артилерійські установки L/70 надійшли на озброєння [[Збройні сили Таїланду|Збройних сил Таїланду]] в 1950-ті роки та пройшли кілька етапів модернізації<ref name="amr.2022-10-28"/>.

Наприкінці 1990-тих для установок була придбана система наведення та управління вогнем Saab LVS FCS яка мусила підвищити імовірність ураження цілі з першого пострілу<ref name="amr.2022-10-28"/>.

Місцеві підприємства також працювали над заміною гідравлічних приводів на сервомотори, впровадження цифрових систем управління для підвищення надійності та спрощення догляду за системою<ref name="amr.2022-10-28"/>.

В жовтні 2022 року була представлена чергова модернізація&nbsp;— L70 OES. Установка отримала оптико-електронну систему наведення, при чому керування можливе як дистанційне, так і ручне безпосередньо з самої установки<ref name="amr.2022-10-28">{{cite web | url = https://www.asianmilitaryreview.com/2022/10/royal-thai-army-unveils-upgraded-l70-aa-gun/ | title = Royal Thai Army unveils upgraded L70 AA gun | publisher = Asian Military Review | date = 2022-10-28 }}</ref>.

=== Україна ===
{{Seealso|Список постачання зброї та обладнання в Україну під час російського вторгнення}}

11 січня 2023 року Президент Литви [[Гітанас Науседа]] на саміті Люблінського трикутника повідомив, що невдовзі Україні будуть передані зенітні установки L70 разом з боєприпасами<ref>{{cite web | url = https://mil.in.ua/uk/news/lytva-peredast-ukrayini-zenitni-ustanovky-l70/ | title = Литва передасть Україні зенітні установки L70 | publisher = Мілітарний | date = 2023-01-11 }}</ref><ref>{{cite web | url = https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3650633-litva-peredast-ukraini-sistemi-ppo-ta-zenitni-ustanovki-nauseda.html | title = Литва передасть Україні системи ППО та зенітні установки - Науседа | publisher = Укрінформ | date = 2023-01-11 }}</ref><ref>{{cite web | url = https://www.lrt.lt/en/news-in-english/19/1864514/lithuania-to-send-anti-aircraft-guns-to-ukraine | title = Lithuania to send anti-aircraft guns to Ukraine  | publisher = LRT.LT | date = 2023-01-11 }}</ref>.

19 січня 2023 року міністр оборони Литви [[Арвідас Анушаускас]] повідомив, що невдовзі Україні буде передано «десятки» установок L/70 з боєприпасами до них<ref>{{cite web | url = https://www.5.ua/svit/lytva-peredast-ukraini-zenitni-ustanovky-l-70-boieprypasy-ta-dva-helikoptery-mi-8-297333.html | title = Литва передасть Україні зенітні установки, L-70 боєприпаси та два гелікоптери Mi-8 | publisher = 5 канал | date = 2023-01-23 }}</ref>. Вже 7 лютого міністр оголосив про передачу «десятків» установок L-70 з боєприпасами Україні. Перед тим протягом двох тижнів у Литві проходили підготовку українські інструктори, які після повернення до України навчатимуть інших військових роботі з цією установкою<ref>{{cite web | url = https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3666924-litva-peredala-ukraini-zenitni-ustanovki-l70-z-boepripasami.html | title = Литва передала Україні зенітні установки L-70 з боєприпасами | publisher = Укрінформ | date = 2023-02-07 }}</ref><ref>{{cite web | url = https://mil.in.ua/uk/news/u-lytvi-ukrayintsi-opanuvaly-zenitni-ustanovky-l70/ | title = У Литві українці опанували зенітні установки L70 | publisher = Мілітарний | date = 2023-02-07 }}</ref>. 9 лютого 2023 року стало відомо, що йдеться про 36 установок та 15 інструкторів<ref>{{cite web | url = https://www.pravda.com.ua/news/2023/02/9/7388670/ | title = Литва передає Україні 36 зенітних гармат, які будуть ефективними проти "Шахедів" | publisher = Українська Правда | date = 2023-02-09 }}</ref>.

=== Фінляндія ===

В 2018 році корабельні установки Bofors 40 Mk4 були вибрані на заміну 57-мм артилерійським установкам для чотирьох ракетних катерів типу «Хаміна» (Hamina) ВМС Фінляндії під час їхньої модернізації<ref>{{cite web | url = https://soff.se/en/medlemsnyhet/bae-systems-awarded-40-mk4-naval-gun-contract-finland/ | title =  BAE Systems awarded 40 Mk4 Naval Gun contract for Finland  | publisher = BAE Systems | date = 2018 }}</ref>.

== Примітки ==
{{reflist|3}}

== Література ==
* {{cite book | author = Terry Gander | year = 2013 | title = The Bofors Gun. | publisher = Pen & Sword. | isbn = 978-1-78346-202-5.}}

== Посилання ==
{{Commonscat|Bofors 40 mm/70 gun}}
* [https://www.armyrecognition.com/sweden_swedish_military_army_light_heavy_weapons/l/70_l70_l-70_bofors_40mm_automatic_anti-aircraft_gun_air_defence_system_technical_data_sheet.html Bofors L70] на сайті Army Recognition
* [https://cmchant.com/bofors-gun-the-l70-weapons/ The Bofors Gun&nbsp;— Part II: the L/70 Weapons], Chris Chant
* {{Youtube|id=jzguxrunDHo|title=Рекламне відео 1960-го року}}
* {{ref-de}}{{Youtube|id=5cJu4WyriDQ|title=Die Flak 40mm L 70 FL Teil a - c}}&nbsp;— навчальне відео Бундесверу, показано алгоритм дії обслуги при виконанні типових завдань (розгортання, згортання, налаштування та підготовка до стрільби, тощо)
* Інформація про корабельні модифікації:
** [http://www.navweaps.com/Weapons/WNSweden_4cm-70_m1948.php 40 mm/70 (1.57") Model 1948, SAK 315, SAK 350, SAK 520, Model 1958, Sea Trinity, Mark 3 and Mark 4]
** [http://www.navweaps.com/Weapons/WNIT_4cm-70_Breda.php OTOBreda 40 mm/70 Bofors]

{{ППО-ЗСУ}}

[[Категорія:Артилерія калібру 40 мм]]
[[Категорія:Артилерія Швеції]]
[[Категорія:Зенітна артилерія]]
[[Категорія:Артилерія в МТД Україні для відбиття російської агресії]]
[[Категорія:Корабельна артилерія]]
[[Категорія:Засоби ППО російсько-української війни]]