-
Бей Віталій Миколайович: відмінності між версіями
ua>Бучач-Львів |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:18, 8 жовтня 2023
| Віталій Миколайович Бей | |
|---|---|
 Старший лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Віта́лій Микола́йович Бей (нар. Сєверодвінськ, Архангельська область, 4 грудня 1983 — † 3 вересня 2014 Побєда) — старший лейтенант Збройних сил України.
Життєпис
Народився в Сєверодвінську. Ріс і навчався в місті Суми. До школи пішов раніше своїх однолітків, навчався у ССШ № 17 (1990 — 2000), незважаючи на те, що був молодшим у класі, за свідченням однокласників був неформальним лідером. Однокласники та друзі дали йому прізвисько «Єті», очевидно через фізичну силу. Спорт, військова справа завжди захоплювали Віталія. Він вже в 9-му класі пішов на підготовчі курси до артучилища, а також став кандидатом у майстри спорту з легкої атлетики (з бігу), у школі до цього часу зберігаються його спортивні нагороди. І це не дивно — Віталій завжди обирав активний спосіб життя: робив запливи на байдарці і на свято Хрещення кожен рік пірнав у ополонку, про що казав: «В здоровому тілі, здоровий дух».
, — розповідає мати Надія.
2000 — 2004 — курсант Військового двічі орденів Червоного Прапора інституту ракетних військ і артилерії імені Богдана Хмельницького Сумського державного університету. Отримав диплом з відзнакою та повну вищу освіту за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями підрозділів (частин, з'єднань) Сухопутних військ», здобув кваліфікацію спеціаліста військового управління, офіцера тактичного рівня.
Протягом 2004—2005 років — командир мінометного взводу 95-ї окремої аеромобільної бригади, де дослужився до звання старшого лейтенанта.
, — згадує мати.
2004—2007 рр. навчався у Сумському університеті на заочній формі навчання і отримав освіту за напрямом підготовки «Енергетика» та здобув кваліфікацію бакалавра енергетики за фаховим спрямуванням енергетичний менеджмент з профілізації електроенергетичні системи.
2006 — влаштувався працювати в АКБ «ПРАВЕКС — БАНК» охоронцем. Але вже зовсім скоро директор банку, запропонував посаду економіста по кредитуванню фізичних осіб.
У червні 2009 став співробітником «Технології», де працював друкарем флексографічного друку, чим дуже пишався та цінував дружність колективу. Це було останнім місцем його роботи. Віталію було присвоєно за рішенням Наглядової ради Товариства за особливі заслуги перед підприємством та державою звання "Почесний працівник АТ «Технологія» та 5-й розряд флексографського друку цеху № 2 (посмертно).
Два роки поспіль під час відпусток їздив до Франції та намагався вступити до французького легіону.
, — згадує сестра Вікторія.
На війні
22 березня 2014 — мобілізований. 22.03.2014 — 03.09.2014 рр. — командир взводу управління командира 27 реактивної артилерійської полку 3 дивізіону 9 батареї в/ч А1476.
— згадує сестра Вікторія.
Кілька разів приїздив додому у відпустку, під час таких відвідин охрестили сина Єгора.
Мати перша відчула серцем біду i дізналася про смерть свого сина, хоча була за кордоном. Відкрила сайт «Новини Сум» і натрапила на список загиблих.
Старший лейтенант Бей Віталій Миколайович загинув 03.09.2014 року в районі селища Побєда Новоайдарського району Луганської області під час артилерійського обстрілу РСЗВ «Смерч» з території Російської Федерації при виконанні бойового завдання в ході проведення Антитерористичної операції .
Похований у Сумах, Центральне кладовище, на Алеї поховань Почесних громадян.
30.03.2016 р. присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно).
19.05.2016 р. в Сумах на фасаді будівлі спеціалізованої школи № 17 (проспект Михайла Лушпи, 18), де навчався Віталій Бей, було встановлено меморіальну дошку.
З рідних залишилися матуся Надія, батько Микола, сестра Вікторія, дружина Наталія та син Єгор.
Нагороди
- За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 27 червня 2015 — орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).