-
Блищик Вадим Адамович: відмінності між версіями
ua>StarDeg Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
Поточна версія на 21:18, 8 жовтня 2023
Блищик Вадим Адамович | |
---|---|
Молодший лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Вади́м Ада́мович Бли́щик (30 квітня 1986 — серпень 2022) — молодший лейтенат Збройних сил України, командир механізованого взводу механізованої роти Другого механізованого батальйону 30 механізованої бригади імені К. Острозького.
Біографія
Народився 30 квітня 1986 року. Мав брата-близнюка.
Відслужив строкову службу у Полтаві на посаді водія у навчальній частині військ зв'язку, потім перейшов на службу за контрактом.
В 2008 був учасником миротворчої місії в Косово. Служив гранатометником в батальоні «Укрполбат».
У 2009 році відправився на навчання до школи сержантів у Десну. Вже через рікбрав участь у міжнародних навчаннях у Румунії.
В 2011 році у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного протягом трьох місяців вивчав англійську мову, а потім протягом трьох тижнів перебував у відрядженні у німецькому місті Хохенфельц, вивчаючи досвід іноземних колег у багатонаціональному центрі бойової підготовки 7-ї армії збройних сил США в Європі.
Війну на сході України зустрів під час чергової ротації на Балканах.
Проходив службу в управлінні ОК «Захід», сержантом-менеджером, у групі по роботі з сержантським складом. Пізніше повернувся до рідної 30-ї бригади і продовжив службу. В цей час він заочно здобув вищу освіту — став бакалавром з фізичного виховання та магістром з фізичної терапії.
Загинув на полі бою у військовому званні — молодший лейтенант, перебував на посаді командира механізованого взводу механізованої роти Другого механізованого батальйону.
Нагороди
- звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[1].
26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
- Нагрудний знак за учасника АТО.
- Нагрудний знак за візцервість 3 ступеня.
- Нагрудний знак за візцервість 2 ступеня.
- Нагрудний знак за пошани.
Примітки
Джерела
- Син загинув в бою за Україну в день народження матері. Історія одного з сотень героїв-земляків
- Указ Президента
- Порошенко нагородив житомирських бійців
- Син загинув в бою за Україну в день народження матері. Історія одного з сотень героїв-земляків
Шаблон:Особистості російсько-української війни (з 2014) Шаблон:Герої України Шаблон:Учасники РУВ