Вдовенко Андрій Олександрович

Вдовенко Андрій
Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Вдовенко Андрій Олександрович — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Андрій народився 4 вересня 1998 р. в с. Малинове Оленівської громади, Волноваського р-н., Донецької обл.. В 2013 році закінчив Оленівську СШ №1. Навчався у Докучаєвському торговому технікумі. Коли йому було 15, почалася російсько-українська війна. Тому закінчив навчання вже Київському торгово-економічному коледжі в 2016 році.

Коли Андрію виповнилося 18, пішов до військкомату та уклав контракт на проходження служби в лавах ЗСУ. З 2016 по 2019 приймав участь в АТО ООС в лавах 58 ОМПБр розвідником, військове звання старший солдат. Пройшов курс підготовки інструкторів з виживання.

В вересні 2021 р. одружився. Займався вантажоперевезеннями. Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 знов став на захист батьківщини вже в лавах 95 ОДШБр (гранатометник).

Загинув зранку 21.03.2022 р в бою біля с. Солодке Донецька області недалеко від села Оленівка де народився. Похований на Лісовому кладовищі на Алеї Героїв м. Київ.

У Андрія залишилися батьки, сестра та дружина.

Родовід

Прадід Андрія - Вдовенко Адам

Андрій правнук Адама Самійловича Вдовенка, який з 1917 по 1922 рік боровся за самостійну Україну разом з іншими добровольцями Холодного Яру. Його бойовим побратимом був Юрій Горліс-Горський – той самий автор історико-документального роману «Холодний яр» із псевдо Залізняк. А в часи німецької окупації, у 1942-1943 роках, Адам Вдовенко був старостою села Трушівці Чигиринського району. І був він настільки людяним і справедливим, що радянська влада ледве зліпила йому звинувачення після повернення на українські землі.

А ще, після повернення в Трушівці радянської влади в грудні 1943 року, своєму синові Михайлу, якому на той час було дев’ятнадцять, Адам Вдовенко сказав: «Іди, синок, визволяй Батьківщину». І сам на суді, коли йому дали останнє слово, заявив: «Прошу суд направити мене на фронт». У 1933 році родина Адама Вдовенка з Трушівець втекла від голоду й репресій на Донбас.

Нагороди

• Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно);

• Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
• Почесний нагрудний знак «За сумлінну службу»;
• Медаль «Захисникам Вітчизни»;
• Нагрудним знаком - почесною відзнакою командира 58 ОМПБр "За вірність присязі".

Посилання

"Осколок потрапив під серце": на війні загинув правнук холодноярця з Черкащини Суспільне Новини Процитовано 11 квітня 2022.