-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Войчук Олександр Анатолійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 5; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:22, 8 жовтня 2023

Войчук Олександр Анатолійович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Войчук Олександр Анатолійович ( — Шаблон:ДС) — солдат 51-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія

Народився Олександр Войчук 8 лютого 1989 року в Луцьку. Навчався майбутній воїн у Луцькій ЗОШ № 20, після закінчення школи навчався у Луцькому національному технічному університеті. Після завершення навчання в університеті працював у ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»[1][2].

З початком російської збройної агресії був мобілізований до лав Збройних сил України. У Збройних силах служив у лавах 51-ї механізованої бригади.[3] Разом із підрозділом брав участь у боях під Іловайськом.

29 серпня 2014 року під час виходу з оточення боєць загинув під час обстрілу українських військових російськими військовими біля села Новокатеринівка Старобешівського району у так званому «зеленому коридорі». Тривалий час Олександр Войчук вважався зниклим безвісти[3], і спочатку був похований у Дніпропетровську разом з іншими неопізнаними воїнами 3 вересня 2014 року. Особу загиблого волинянина встановлено через 5 місяців по аналізу ДНК[4][1].

Після ідентифікації Олександра Войчука воїн був урочисто перепохований у Луцьку 29 січня 2015 року. Прощання із загиблим героєм відбулось у Свято-Троїцькому кафедральному соборі УПЦ КП, а громадянська панихида — на центральній площі Луцька. Похований загиблий воїн на центральній алеї кладовища «Гаразджа»[5][4].

Нагороди

17 липня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

28 серпня 2015 року на фасаді будинку по бульварі Дружби Народів, де мешкав загиблий герой, встановлено меморіальні дошки на честь Олександра Войчука та іншого загиблого воїна — Володимира Прокопчука, який також мешкав у цьому будинку[6].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ