-

Сьогодні 26 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Дусь Сергій Васильович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 8; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:26, 8 жовтня 2023

Дусь Сергій Васильович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Сергі́й Васи́льович Ду́сь  (13.1.1991, Пекурівка Чернігівської області — 13.7.2014, м. Луганськ) — сержант Збройних сил України.

З життєпису

Народився 1991 року в багатодітній родині у селі Пекурівка Чернігівської області. Закінчив ЗОШ села Пекурівка, потім — ПТУ училище та здобув професію електрика.

У часі війни мобілізований, механік-водій танка, 1-ша окрема танкова бригада. Збирався звільнятися з армії взимку[1].

Загинув у бою при проведенні заходів з розблокування оточеного терористами аеропорту Луганська. Колона танків прямувала на допомогу до заблокованого луганського аеропорту і потрапила під обстріл. Сергій був у танку «Булат», який ішов останнім у колоні. Під час бою танк під керівництвом Олександра Мороза, з навідником Федором Матюшею, зазнав два влучання. Від другого танк зайнявся, і рушив далеко в поле. Сергій Дусь загинув, а двоє членів екіпажу покинули спалений танк та полями вийшли до аеропорту[2]. Деякий час перебував в списку зниклих безвісти[3]; а станом на грудень 2014-го — полонених[4].

Обгоріле тіло Сергія змогли повернути через деякий час внаслідок обміну з терористами[5]. Похований в селі Пекурівка.

Без Сергія лишились батьки та дев'ять братів й сестер.

Нагороди

31 жовтня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час війни на сході України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub