-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Йовзик Дмитро Васильович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 4; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:29, 8 жовтня 2023

Йовзик Дмитро Васильович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Дмитро́ Васи́льович Йо́взик (Шаблон:Н 2 квітня 1983, м. Луцьк, Волинська область, Українська РСР, СРСР — Шаблон:Пом 22 травня 2014, поблизу смт Ольгинка, Волноваський район, Донецька область, Україна) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

Народився Дмитро Йовзик у місті Луцьку. Закінчив загальноосвітню школу-інтернат м. Луцьк. Після школи був призваний до армії, проходив службу у танкових військах. Працював далекобійником, їздив до Польщі. В подальшому — водієм маршрутного таксі, ніколи не відмовляв пільговикам у безкоштовному проїзді. За громадянську позицію, людяність та порядність міськрада вручила йому грамоту. Мав хороший музикальний слух, грав на трубі. 2007 року одружився, мріяв про сина.

Після початку часткової мобілізації навесні 2014 року Дмитро одним з перших був призваний Луцьким МВК.

Заступник командира бойової машини — навідник-оператор БМП 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський.

Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах[1], та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. В результаті обстрілу здетонував боєкомплект однієї із бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху.[2] У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади.[3] Ще один помер від поранень в госпіталі 14 жовтня.

Колеги купили Дмитру бронежилет; на той час його серед живих вже не було.

27 травня на центральній алеї міського цвинтаря Луцька в селі Гаразджа поховали трьох загиблих під Волновахою лучан — Дмитра Йовзика, Віталія Махновця та Володимира Прокопчука[4]. У Дмитра залишились мати, брат і дружина.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (27.06.2015, посмертно)[5].

За жертовну любов до своєї Вітчизни, відданість, доблесть і звитягу, нагороджений відзнакою 51-ї ОМБр «За мужність та відвагу» (посмертно).

20 листопада 2015 року в Луцьку на фасаді будівлі загальноосвітньої школи-інтернат (вулиця Дубнівська, 32) встановлено меморіальну дошку випускнику Дмитру Йовзику.

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ