-
Коваленко Юрій Вікторович: відмінності між версіями
ua>LxlalexlxlBot м (Cat-a-lot: Moving from Category:Люди, на честь яких названі вулиці to Category:Люди, на честь яких названо вулиці за допомогою Cat-a-lot) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:30, 8 жовтня 2023
| Юрій Вікторович Коваленко | |
|---|---|
 ПідполковникШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Ю́рій Ві́кторович Ковале́нко (16 липня 1977, м. Бершадь, Бершадський район, Вінницька область — 15 липня 2014, Луганська область) — підполковник Збройних сил України, заступник командира загону спеціального призначення 3-го окремого полку спеціального призначення (Кропивницький) Сухопутних військ ЗСУ. Учасник російсько-української війни. Герой України.
Біографія
Народився 16 липня 1977 року в місті Бершаді у сім'ї військового. Закінчив Одеський військовий інститут Сухопутних військ, служив у Дніпрі та Кропивницькому.[1]
Російсько-українська війна
Брав участь у війні на сході України від початку її проведення. Його загін охороняв військові об'єкти, супроводжував вантажі і брав участь у розвідувальних операціях і боях.[2]
У червні 2014 забезпечив прохід через брід біля села Кожевня військових колон вздовж кордону для блокування ліній постачання ворога.[3] Юрій Коваленко першим перейшов річку Міус. І далі його загін йшов в авангарді, щоб вивести підрозділи Збройних сил до Довжанського і Червонопартизанська, ця операція була проведена без втрат.
Група 3-го полку спеціального призначення під командуванням Юрія Коваленка тричі штурмувала пропускний пункт «Ізварине», вибивала російські війська, але армії давали наказ відійти, і потім пропускний пункт знову захопив противник.
Загинув 15 липня 2014 поблизу села Провалля, внаслідок обстрілу пункту прикордонного контролю Ізварине з мінометів[1].
Похований 24 липня 2014 року на кладовищі села Флорине, що на Вінниччині[1].
У Юрія Коваленка залишилися дружина, Тетяна Володимирівна, двоє дітей — Олена, 2000 року народження, та Руслана, 2010 року народження, а також батьки Олена Іванівна та Віктор Олексійович, інвалід війни ІІ групи[1].
Державні нагороди
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (31 березня 2015, посмертно) — за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі[4]
Вшанування пам'яті
У Бершаді є вулиця Юрія Коваленка[5]. Встановлені меморіальні дошки на школі та на початку вулиці.
У м. Кропивницькому є вулиця Юрія Коваленка[6]
14 липня 2018 р. у м. Бершадь відбулось відкриття монументу Герою України. Пам'ятник присвячений захиснику України Юрію Коваленку.
Постер пам'яті загиблих учасників АТО у м. Бершадь
Меморіальна дошка на бібліотеці у м. Бершадь
Пам'ятник у м. Бершадь
Див. також
Примітки
Посилання
- Виняткова мужність бійця спецназу // Валентин Шевченко, 10 вересня 2014 року, Центральний друкований орган Міністерства оборони України «Народна Армія» № 55 (5288)
Джерела
- Глава держави присвоїв звання Герой України підполковнику Юрію Коваленку // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 02.04.2015
- Коваленко Юрій Вікторович // Сайт Бершадської районної державної адміністрації, 29.12.2014
- Коваленко Юрій Вікторович // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Вони загинули за Україну // Офіційний сайт Кіровоградської обласної державної адміністрації
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3
http://rdabershad.gov.ua/district/a-28.html
- ↑
http://www.president.gov.ua/news/32605.html
- ↑ ОФИЦЕР ИЗ СЕКТОРА «Д»: «ПРИЧИНА ПОРАЖЕНИЯ НАШИХ ВОЙСК — ПРОФНЕПРИГОДНОСТЬ РУКОВОДСТВА ГЕНШТАБА»
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑
http://radabershad.gov.ua/index.php/sesiji-bershadskoji-miskoji-radi/prinyati-rishennya-miskoji-radi/430-pro-pereimenuvannia-vulyts-m-bershad
- ↑
http://www.kr-rada.gov.ua/news/miskiy-golova-andriy-23216.html?page=3