-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Козир Сергій Вікторович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Леонід Панасюк
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:30, 8 жовтня 2023

Козир Сергій Вікторович
UA-OR6-SТКSGT-GSB-H(2015).png Старший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Сергі́й Ві́кторович Ко́зир ( , смт Петрове, Петрівський район, Кіровоградська область, Українська РСР — Шаблон:ДС, с-ще Піски, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Народився 1974 року в смт Петрове на Кіровоградщині. Закінчив середню школу в рідному селищі, протягом 1993—1995 років проходив строкову військову службу в Збройних силах України. З 1996 року мешкав у місті Кривий Ріг, працював вантажником у ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка».

Через російську збройну агресію проти України 10 лютого 2015-го призваний за частковою мобілізацією.

Старший сержант, командир бойової машини — командир 1-го відділення 3-го взводу 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302, смт Черкаське, Дніпропетровська область. З весни 2015 приймав участь в антитерористичній операції на сході України.

29 квітня 2015-го ніс службу на блокпосту поблизу селища Піски Ясинуватського району, у тому часі терористи розпочали мінометний обстріл[1]. Одна з мін розірвалася під ногами Сергія, завдавши йому важких уламкових поранень. Його евакуювали до шпиталю, де він від поранень помер[2].

Похований 5 травня на Центральному кладовищі Кривого Рогу, на Алеї Слави, у місті оголошено жалобу.

Без Сергія залишилися дружина і двоє дітей — донька Єлизавета та син Назар 2013 р.н.

Нагороди та вшанування

  • Орден «За мужність» III ступеня — за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (22.09.2015, посмертно)[3]
  • Відзнака міста Кривий Ріг — нагрудний знак «За заслуги перед містом» III ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті

15 вересня 2015 року у Покровському районі м. Кривий Ріг на будинку по вулиці Ватутіна, 47, де мешкав Сергій Козир, відкрито меморіальну дошку на його честь[4][5].

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukraine-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ