-
Котвіцький Володимир Вікторович: відмінності між версіями
ua>Леонід Панасюк |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:31, 8 жовтня 2023
| Котвіцький Володимир Вікторович | |
|---|---|
 Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:External media Шаблон:Однофамільці Володи́мир Ві́кторович Котві́цький (20 липня 1994, Вироби, Новоград-Волинський район, Житомирська область, Україна — 13 травня 2014, Рівне, Генічеський район, Херсонська область, Україна) — український військовослужбовець, старший солдат Збройних сил України.
Життєвий шлях
Народився на Житомирщині в селі Вироби, що належить до Поліянівської сільської ради, у багатодітній селянській родині, де був наймолодшим поміж шістьох братів. Займався спортом, здобував призові місця в районних шкільних змагання. 2012 року закінчив Житомирський професійний ліцей харчових технологій за спеціальністю «оператор комп'ютерного набору, контролер-касир», заочно навчався у Вінницькому технічному коледжі. Весною 2013 року призваний для проходження строкової військової служби у лавах Збройних сил. У квітні 2014-го мав би повернутися до дому, але через російську збройну агресію проти України термін служби було подовжено.
Старший солдат, старший навідник гаубичного самохідно-артилерійського взводу 2-го дивізіону 26-ї окремої артилерійської бригади, в/ч А3091, м. Бердичів.
Навесні 2014 року підрозділи бригади були спрямовані на Херсонщину для посилення охорони адміністративного кордону з окупованим російськими військами Кримом.
13 травня 2014-го поблизу села Рівного Генічеського району, під час пересування підрозділу з однієї позиції на іншу в ході навчань, сталася пожежа й вибух в одній з самохідних гаубиць 2С19 «Мста-С». Загинули резервіст сержант Віктор Верещак та старший солдат строкової служби Володимир Котвіцький, двоє отримали опікові поранення різного ступеня тяжкості, — солдат Роман Огурківський зазнав важких опіків — 85 % шкіри, солдат Антон Піотровський — опіків 2 ступеню. П'ятий військовослужбовець зі складу екіпажу залишився неушкодженим. Поранених санітарним літаком доставили в одну з військово-медичних установ Міністерства оборони[1][2].
Похований у селі Вироби. Залишилися батьки Віктор і Галина, п'ять старших братів, наречена.
Нагороди
Наказом МО України № 243 від 22.05.2014 р. нагороджений відзнакою нагрудний знак «Знак пошани» (посмертно).
Вшанування пам'яті
7 травня 2015 року на місці загибелі двох військовослужбовців 26-ї бригади біля с. Рівного Генічеського району відкрито та освячено пам'ятний знак[3].
У серпні 2015 року в Бердичеві на території військової частини 26-ї артилерійської бригади відкрили пам'ятник воїнам, які загинули в ході проведення антитерористичної операції. На пам'ятнику викарбуване й ім'я Володимира Котвіцького[4].
27 листопада 2015 року на фасаді Житомирського професійного ліцею харчових технологій відкрито меморіальні дошки випускникам Олександру Атаманчуку та Володимиру Котвіцькому[5].
Примітки
Джерела
- Котвіцький Володимир Вікторович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Старший солдат Котвіцький Володимир Вікторович // Український меморіал.
- У військовій частині вшанували пам'ять загиблих товаришів // Земля Бердичівська, 15 травня 2016.
Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub
- ↑ В Херсонській області від вибуху САУ загинули два артилериста з бердичівської бригади Шаблон:Ref-ru
- ↑
http://www.zhitomir.info/news_134521.html
- ↑ В Генічеському районі встановили пам'ятний знак загиблим військовим 26 артбригади
- ↑
http://www.mil.gov.ua/news/2015/08/28/u-berdichevi-vidkrili-pamyatnik-voinam-yaki-zaginuli-v-ato--/
- ↑
http://zhitomir.today/news/society/geroyi_ne_vmirayut_u_zhitomiri_vidkrili_memorialni_doshki_shche_dvom_biytsyam_ato_foto-id11182.html