-
Куроп'ятник Віктор Миколайович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 3; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:33, 8 жовтня 2023
| Віктор Куроп'ятник | |
|---|---|
 Старший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Ві́ктор Микола́йович Куроп'я́тник ( — Шаблон:ДС) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].
Життєпис
Народився 1973 року в селі Аджамка (Кропивницький район, Кіровоградська область), там же здобув середню освіту; навчався в міжшкільному навчально-виробничому комбінаті на тракториста-машиніста. На «відмінно» закінчив Кіровоградську школу ДТСААФ — за фахом спеціаліста АСО. Військову строкову службу пройшов в ракетних військах стратегічного призначення. Від 2005 року мешкав у Кропивницькому; з 2007-го працював у ТОВ «Залізобетонні вироби М-400» — моторист бетонозмішувального обладнання та оператор-моторист електропневмонасосів.
З 8 травня 2015 по 20 липня 2016 року служив за мобілізацією, 501-й батальйон 36-ї бригади, командир 3-го відділення 1-го штурмового взводу 3-ї десантно-штурмової роти. Від квітня 2017-го працював у ТОВ «Агроліга Трейд». 21 жовтня 2018 року підписав контракт; старший сержант, командир десантно-штурмового відділення 1-го взводу 8-ї роти 3-го батальйону 79-ї бригади.
13 грудня 2018-го загинув вдень під час обстрілу поблизу села Гнутове від потрапляння кулі снайпера у голову.
17 грудня 2018 року похований на Алеї Почесних воїнських поховань Рівнянського кладовища Кропивницького; у місті оголошено День жалоби.[2]
Без Віктора лишились дружина та троє синів.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 47/2019 від 28 лютого 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
- 31 травня 2019 року на фасаді рідної школи Віктора, яку він закінчив у 1990 році, йому було відкрито меморіальну дошку[4].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 13 грудня[5][6].
Примітки
Джерела
Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub
- ↑
https://censor.net.ua/ua/photo_news/3102384/voyin_79yi_odshbr_viktor_kuropyatnyk_zagynuv_u_zoni_oos_13_grudnya_vid_kuli_snayipera_nayimantsiv_rf
- ↑
http://www.kypur.net/u-kropyvnytskomu-poproshhalysya-zi-starshym-serzhantom-viktorom-kurop-yatnykom-foto/
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑
https://persha.kr.ua/news/life/179243-v-adzhamtsi-vidkryly-memorialnu-doshku-zagyblomu-na-donbasi-vijskovomu/
- ↑
https://www.mil.gov.ua/news/2021/12/13/dzvin-pamyati-prolunav-trichi-v-minoboroni-vshanuvali-zagiblih-ukrainskih-zahisnikiv-ta-zahisnicz/
- ↑ Шаблон:YouTube