-
Лисенко Володимир Іванович: відмінності між версіями
ua>Easy Wind мНемає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:34, 8 жовтня 2023
| Володимир Лисенко Володимир Іванович Лисенко | |
|---|---|
 КапітанШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Володимир Іванович Лисенко — капітан, командир стрілецької роти 154-го окремого батальйону територіальної оборони 117 ОБрТрО[1] Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився 25 червня 1967 року в м. Охтирці на Сумщині.
Неодноразово обирався депутатом Охтирської міської ради[2]. 2014 року висувався кандидатом на посаду міського голови в м. Охтирка[3].
Працював керівником приватного підприємства[4].
Учасник Революції Гідності. Займався активною волонтерською діяльністю. Член громадської організації «Спілка воїнів АТО, ООС російсько-української війни "Непереможні"»[5].
Невдовзі після нападу Росії на Україну Володимир Лисенко у складі 15 окремого мотопіхотного батальйону «Суми» брав участь у бойових діях на території Луганської області.
2016 року був звільнений в запас. Тоді ж почав займатися забезпеченням амуніцією своїх побратимів. Багато справ було направлено на розбудову і покращення рідної Охтирки, на підтримку родин побратимів та збереження пам'яті про них.
Коли почав формуватися 154 окремий батальйон 117 ОБрТрО, Володимир вступив до його складу.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, як військовослужбовець територіальної оборони став на захист рідного міста.
24 лютого 2022 року в боях за Охтирку відбулося бойове зіткнення українських військовослужбовців з колоною російських військ по вулиці Київській в Охтирці. Ворог з підбитих машин відступив у лісосмугу в районі АЗС «BVS». Група 154-го батальйону, до якої входив капітан Лисенко, розгорнулась ланцюгом та пішла в напрямку відступу росіян. Володимир був крайнім на лівому фланзі строю. Після повернення із завдання з'ясувалося, що Володимира немає, на телефонні дзвінки він не відповідав[6].
Лише через 8 днів в лісі біля старого бомбосховища виявили його тіло. Місце загибелі вказав полонений російський військовий. Володимира Лисенка розстріляли росіяни[7].
Нагороди
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі
Примітки
Джерела
- ↑
https://history.sumy.ua/news/9508-v-boiakh-za-okhtyrku-ta-okhtyrskyi-raion-zahynulo-11-voiniv-batalionu-teroborony.html
- ↑ № 438 Про депутатський запит Лисенка Володимира Івановича щодо ремонту дороги по провулку Гастелло 29 Травня, 2012
- ↑
http://roxolana.com.ua/2014/05/05/kto-v-mery-krajnij/comment-page-11/
- ↑
https://opendatabot.ua/p/9IYJ564
- ↑
http://dancor.sumy.ua/news/newsline/415491
- ↑
http://dancor.sumy.ua/news/newsline/413833
- ↑ Загинув у перший день війни: захисника Охтирки посмертно нагородили орденом «За мужність»