-
Літовко Микола Валентинович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:34, 8 жовтня 2023
| Літовко Микола Валентинович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Мико́ла Валенти́нович Літо́вко ( — Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився 1976 року в місті Сєвєродонецьк (Луганська область), закінчив сєвєродонецьку середню школу № 3 міста Сєвєродонецьк, по тому — сєвєродонецьке ПТУ № 101 міста. Проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. По демобілізації проживав у своєму місті.
Мобілізований як доброволець навесні 2015 року; З весни 2015-го по 11 квітня 2016 року брав участь в боях на сході України у складі 55-ї окремої артилерійської бригади. Демобілізувався, але вже 29 травня 2016-го підписав контракт з 53-ю окремою механізованою бригадою, солдат 1-го механізованого батальйону.
18 липня 2016 року вранці внаслідок мінометного обстрілу позицій бригади між Зайцевим та Майорськом під Горлівкою загинули 4 військовослужбовці — капітан Олександр Швець, молодший лейтенант Володимир Вовченко, старший сержант Олег Грабчак, солдат Микола Літовко, ще 3 вояки зазнали поранень.
22 липня 2016 року похований на Центральному кладовищі Сєвєродонецька; багато проводжаючих були одягнуті у вишиванки, люди створили «живий коридор» та встали на коліна.
Без Миколи лишилися батько, дружина Рита та син Сергій.
Нагороди та вшанування
- указом Президента України № 476/2016 від 27 жовтня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- 13 жовтня 2016 року в сєвєродонецькій школі школі, котру закінчив Микола, відкрито меморіальну дошку його честі.