-
Мосійчук Олег Валентинович: відмінності між версіями
ua>Леонід Панасюк Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
Поточна версія на 21:38, 8 жовтня 2023
| Мосійчук Олег Валентинович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Оле́г Валенти́нович Мосійчу́к (Шаблон:Н11 травня 1980, Рубченки — Шаблон:†9 липня 2014, Червона Зоря) — солдат Збройних сил України.
З життєпису
Народився 1980 року в селі Рубченки де й надалі проживав. Закінчив 9 класів ЗОШ села Рубченки, у 1998 році — Володарське ПТУ; за спеціальністю «тракторист-механізатор, водій широкого профілю»[1]. Проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ; пройшов навчання в 169-му навчальному центрі. Після навчання служив у в.ч. в Харкові, потім — в Умані.
Мобілізований у березні 2014-го. Стрілець-помічник гранатометника, 72-гої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців (72 ОМБ). З травня перебував в зоні бойових дій. Перебував на блок-постах у Володарському, Старобешівському та Амвросіївському районах Донецької області. Брав участь у супроводженні та прикритті військових колон та установок «Град» — на обстрілювані позиції в Луганську область.
9 липня о 21:30 внаслідок підриву БМП-2 на фугасі поміж селами Червона Зоря та Дмитрівка у бойовій машині здетонував боєзапас, Олег Мосійчук загинув. Тоді ж поліг Павло Висоцький; згодом від поранень помер Віталій Підлубний.
У Володарському районі з приводу його трагічної смерті оголошено триденну жалобу.
Похований в селі Рубченки; 3 Володарському районі оголошено триденну жалобу. На його повернення чекали мама і донька[2][3]
Нагороди
14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).