-
Нечепуренко Костянтин Володимирович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:38, 8 жовтня 2023
| Нечепуренко Костянтин Володимирович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Костянти́н Володи́мирович Нечепуре́нко ( — Шаблон:Пом Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України.
Життєпис
Виростав з двома сестрами й двома молодшими братами. Призваний за мобілізацією 17 травня, стрілець-помічник гранатометника стрілецької роти 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». 27 серпня виходив на зв'язок під селищем Покровка. Перебував у групі посилення на 20-му блокпосту.
Загинув під час прориву колони з оточення під Іловайськом «зеленим коридором». Рухався в «ГАЗелі», у яку влучив снаряд. Були свідчення бійців, що потрапив у полон 2 вересня. 14 вересня 2014 року тіло було знайдено пошуковою групою Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») у полі в урочищі Червона Поляна неподалік від села Чумаки й привезене у Запоріжжя. Загинув разом з військовиками 40-го батальйону Ігорем Долговим, Іваном Джаданом, 51-ї механізованої бригади — Василем Зелінським, Віталієм Малишем, ще з одним невстановленим бійцем станом на лютий 2017-го.
Вважався зниклим безвісти. Упізнаний за експертизою ДНК.
23 грудня 2014-го Костянтина провели в останню путь у Кривому Розі, на Центральному кладовищі, Алея Слави.
Залишились батьки, брати, сестри.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:
- 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
- медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно)
- відзнакою м. Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» 3 ст. (посмертно)
- відзнакою 40-го батальйону «Мужність. Честь. Закон» (посмертно)