-
Онікієнко Олег Олександрович: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
ua>Andriy.vBot м (заміна синтаксу відповідно до обговорення) |
м (Імпортовано 1 версія) |
||
| (Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
| інше = | | інше = | ||
}} | }} | ||
{{однофамільці|Онікієнко}} | |||
'''Оле́г Олекса́ндрович Онікіє́нко''' ({{ДН|28|3|1970}}, м. [[Київ]], [[Українська РСР]] — {{ДС|15|8|2014}}, с. [[Малоіванівка]], [[Перевальський район]], [[Луганська область]], [[Україна]]) — старший солдат [[Збройні сили України|Збройних сил України]], учасник [[Війна на сході України|російсько-української війни]], позивний ''«Корсар»''. | '''Оле́г Олекса́ндрович Онікіє́нко''' ({{ДН|28|3|1970}}, м. [[Київ]], [[Українська РСР]] — {{ДС|15|8|2014}}, с. [[Малоіванівка]], [[Перевальський район]], [[Луганська область]], [[Україна]]) — старший солдат [[Збройні сили України|Збройних сил України]], учасник [[Війна на сході України|російсько-української війни]], позивний ''«Корсар»''. | ||
| Рядок 30: | Рядок 31: | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
У радянські часи Олегу довелося пройти [[Війна в Афганістані (1979—1989)|війну в Афганістані]], конфлікт в [[Нагірний Карабах|Нагорному Карабасі]], а також дві ротації у [[Сьєрра-Леоне]]. В одній з «гарячих точок» дістав тяжке поранення, прожив 25 років із кулею у спині. Мешкав із сім'єю у місті [[Бровари]] під Києвом. Активно займався різними видами спорту. Працював охоронцем, два роки — начальником охорони київського рок-клубу «Ленін». Знявся у [https://www.youtube.com/watch?v=Xx1JJLcgO18 фільмі «Точка рока»]<ref>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=734701626567994&set=a.279162148788613.63679.100000844917029 15 серпня мені повідомили, що наш друг Олег Онікієнко загинув в АТО]{{ref-ru}}</ref>. | Народився 1970 року в місті Київ. У радянські часи Олегу довелося пройти [[Війна в Афганістані (1979—1989)|війну в Афганістані]], конфлікт в [[Нагірний Карабах|Нагорному Карабасі]], а також дві ротації у [[Сьєрра-Леоне]]. В одній з «гарячих точок» дістав тяжке поранення, прожив 25 років із кулею у спині. Мешкав із сім'єю у місті [[Бровари]] під Києвом. Активно займався різними видами спорту. Працював охоронцем, два роки — начальником охорони київського рок-клубу «Ленін». Знявся у [https://www.youtube.com/watch?v=Xx1JJLcgO18 фільмі «Точка рока»]<ref>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=734701626567994&set=a.279162148788613.63679.100000844917029 15 серпня мені повідомили, що наш друг Олег Онікієнко загинув в АТО]{{ref-ru}}</ref>. | ||
Під час [[Революція гідності|Революції Гідності]] координував ситуацію у Броварах, облаштовував блокпости. | Під час [[Революція гідності|Революції Гідності]] координував ситуацію у Броварах, облаштовував блокпости. | ||
| Рядок 50: | Рядок 51: | ||
== Вшанування == | == Вшанування == | ||
25 грудня 2015 року у Броварах вул. Кутузова перейменували на [[Вулиця Олега Онікієнка|вулицю Олега Онікієнка]]. | * 25 грудня 2015 року у Броварах вул. Кутузова перейменували на [[Вулиця Олега Онікієнка|вулицю Олега Онікієнка]]. | ||
* 23 червня 2018 року в Броварах, на фасаді будинку № 75, де мешкав Олег, по вулиці, що носить його ім'я, відкрили меморіальну дошку<ref>[https://brovary.net.ua/reportazhi/zagyblomu-bijtsyu-olegovi-onikiyenku-vidkryly-memorialnu-doshku/ Загиблому бійцю Олегові Онікієнку відкрили меморіальну дошку] // «Трибуна Бровари», 23 червня 2018</ref><ref>[https://atbrovary.org/article/4247 У Броварах відкрили меморіальну дошку на честь Олега Онікієнка, який загинув в АТО] // «At Brovary», 23 червня 2018</ref>. | |||
23 червня 2018 року в Броварах, на фасаді будинку № 75, де мешкав Олег, по вулиці, що носить його ім'я, відкрили меморіальну дошку<ref>[https://brovary.net.ua/reportazhi/zagyblomu-bijtsyu-olegovi-onikiyenku-vidkryly-memorialnu-doshku/ Загиблому бійцю Олегові Онікієнку відкрили меморіальну дошку] // «Трибуна Бровари», 23 червня 2018</ref><ref>[https://atbrovary.org/article/4247 У Броварах відкрили меморіальну дошку на честь Олега Онікієнка, який загинув в АТО] // «At Brovary», 23 червня 2018</ref>. | * 26 червня 2018 року в Києві, по вул. Закревського, 27/2, де мешкав боєць, відкрили меморіальну дошку Олегу Онікієнку<ref>[https://atbrovary.org/article/4257/У%20столиці%20відкрили%20меморіальну%20дошку%20загиблому%20бійцеві%20АТО%20з%20Броварів%20Олегу%20Онікієнку У столиці відкрили меморіальну дошку загиблому бійцеві АТО з Броварів Олегу Онікієнку]. АТБровари. 26.06.2018</ref>. | ||
* Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 7, місце 37. | |||
26 червня 2018 року в Києві, по вул. Закревського, 27/2, де мешкав боєць, відкрили меморіальну дошку Олегу Онікієнку<ref>[https://atbrovary.org/article/4257/У%20столиці%20відкрили%20меморіальну%20дошку%20загиблому%20бійцеві%20АТО%20з%20Броварів%20Олегу%20Онікієнку У столиці відкрили меморіальну дошку загиблому бійцеві АТО з Броварів Олегу Онікієнку]. АТБровари. 26.06.2018</ref>. | * Вшановується 15 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії<ref>[https://www.mil.gov.ua/special/news.html?article=59236 Дзвін Пам'яті пролунав 4 рази… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників]</ref>. | ||
== Примітки == | == Примітки == | ||
| Рядок 73: | Рядок 74: | ||
[[Категорія:Поховані на Лісовому кладовищі Києва]] | [[Категорія:Поховані на Лісовому кладовищі Києва]] | ||
[[Категорія:Персоналії:Бровари]] | [[Категорія:Персоналії:Бровари]] | ||
[[Категорія:Люди, на честь яких | [[Категорія:Люди, на честь яких названо вулиці]] | ||
Поточна версія на 21:41, 8 жовтня 2023
| Олег Олександрович Онікієнко | |
|---|---|
 Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Оле́г Олекса́ндрович Онікіє́нко (, м. Київ, Українська РСР — Шаблон:ДС, с. Малоіванівка, Перевальський район, Луганська область, Україна) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, позивний «Корсар».
Снайпер-розвідник, 11-й батальйон територіальної оборони «Київська Русь». Загинув у бою під Дебальцевим.
Життєпис
Народився 1970 року в місті Київ. У радянські часи Олегу довелося пройти війну в Афганістані, конфлікт в Нагорному Карабасі, а також дві ротації у Сьєрра-Леоне. В одній з «гарячих точок» дістав тяжке поранення, прожив 25 років із кулею у спині. Мешкав із сім'єю у місті Бровари під Києвом. Активно займався різними видами спорту. Працював охоронцем, два роки — начальником охорони київського рок-клубу «Ленін». Знявся у фільмі «Точка рока»[1].
Під час Революції Гідності координував ситуацію у Броварах, облаштовував блокпости.
Весною 2014-го поїхав у військову частину Нацгвардії в Нових Петрівцях як інструктор, у складі батальйону «Донбас» вирушив до 169-го навчального центру в Десні, на підготовку. 20 червня склав присягу у складі новоствореного 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь», був снайпером-розвідником. Брав участь в «зачистці» Слов'янська від російсько-терористичних угруповань, потім протягом трьох тижнів захищав підхід до міста на горі Карачун. В подальшому виконував завдання в районі міста Дебальцеве.
15 серпня 2014 року, близько 4:40, під час бойового виїзду, група бійців батальйону разом із комбатом потрапила у засідку поблизу села Малоіванівка Перевальського району, на схід від Дебальцевого. Снайперським вогнем противника було поранено комбата, Олег прикривав його собою і дістав поранення розривною кулею, яка пошкодила легені, врятувати його життя не вдалося, помер під час евакуації до шпиталю. В бою разом з Олегом Онікієнком загинули комбат Олександр Гуменюк та солдат Євген Єрмаков.
Похований на Лісовому кладовищі Києва.
Нагороди та відзнаки
- 29 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
- 2 квітня 2015 Всеукраїнською асоціацією «Афганці Чорнобиля» нагороджений орденом «Честь. Пошана. Пам'ять» (посмертно).
- 17 лютого 2016 ВГО «Спілка ветеранів та працівників силових структур України „Звитяга“» нагороджений відзнакою «За заслуги» (посмертно).
- 20 лютого 2016 Громадою міста Києва нагороджений відзнакою «Герой Киянин» (посмертно).
Вшанування
- 25 грудня 2015 року у Броварах вул. Кутузова перейменували на вулицю Олега Онікієнка.
- 23 червня 2018 року в Броварах, на фасаді будинку № 75, де мешкав Олег, по вулиці, що носить його ім'я, відкрили меморіальну дошку[3][4].
- 26 червня 2018 року в Києві, по вул. Закревського, 27/2, де мешкав боєць, відкрили меморіальну дошку Олегу Онікієнку[5].
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 7, місце 37.
- Вшановується 15 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[6].
Примітки
Джерела
- Онікієнко Олег Олександрович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Онікієнко Олег Олександрович // Небесна гвардія.
- У бою за Україну загинув мешканець Деснянського району Олег Онікієнко // Деснянська в м. Києві РДА, 18 серпня 2014.
- «Я досі чекаю його додому…» Спогади про героїчного «Корсара» // «Громадський ревізор», 12 лютого 2015.
- Пам'ятаймо героїв своєї країни — шлях бувалого воїна із Броварів Олега Онікієнка // «At Brovary», 23 лютого 2016.
- Захисники з Броварів: ті, про кого не маємо права забути // «Трибуна Бровари», 14 жовтня 2017.
- ↑ 15 серпня мені повідомили, що наш друг Олег Онікієнко загинув в АТОШаблон:Ref-ru
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Загиблому бійцю Олегові Онікієнку відкрили меморіальну дошку // «Трибуна Бровари», 23 червня 2018
- ↑ У Броварах відкрили меморіальну дошку на честь Олега Онікієнка, який загинув в АТО // «At Brovary», 23 червня 2018
- ↑ У столиці відкрили меморіальну дошку загиблому бійцеві АТО з Броварів Олегу Онікієнку. АТБровари. 26.06.2018
- ↑ Дзвін Пам'яті пролунав 4 рази… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників