-
Петрушов Олександр Валентинович: відмінності між версіями
ua>Леонід Панасюк Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:42, 8 жовтня 2023
| Петрушов Олександр Валентинович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Олекса́ндр Валенти́нович Петрушов ( — Шаблон:Пом Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України, боєць Добровольчого корпусу «Правого Сектору», учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився 1967 року в місті Дніпропетровськ. Військову службу почав 1988 року в Афганістані (Кандагар), далі служив на острові Ітуруп.
Повернувшись до м. Дніпра, в 1993 році завершив навчання в Національному гірничому університеті, здобувши спеціальність на електротехнічному факультеті. Протягом десяти років працював електриком на Нижньодніпровському заводі, в подальшому став приватним підприємцем.
З квітня 2014-го — доброволець, брав участь у багатьох боях. У травні — серпні був командиром розвідувально-штурмової групи, брав участь у штурмі та визволенні Карлівки, Авдіївки, околиць м. Донецька. В кінці літа — був поданий до нагороди.
Вдень 12 серпня 2014 року автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блокпосту поблизу Донецька на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине. Врятуватися вдалося тільки трьом бійцям, які потрапили в полон. Серед них був командир групи Марлен Місіратов «Татарин» та два брати Мартинових, Олег та Андрій.
Похований на кладовищі у дніпровському районі Діївка.
Лишились дружина Ольга Олександрівна та син Олег.
Нагороди
- медаль «За бойові заслуги»;
- медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу»;
- медаль «70 років Збройних Сил СРСР»;
- медаль «Захиснику Вітчизни»;
- нагрудний знак «Воїну–інтернаціоналісту»;
- «20 років виводу військ з Афганістану»;
- «25 років виводу військ з Афганістану»;
- В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1];
- його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 4, місце 36
- вшановується 12 серпня на ранковому церемоніалі загиблих українських героїв, які загинули в різні роки внаслідок російської агресії.[2]