-
Редькин Віктор Миколайович: відмінності між версіями
м (Імпортовано 1 версія) |
|
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:43, 8 жовтня 2023
| Редькин Віктор Миколайович | |
|---|---|
| Шаблон:РангМВС | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Ві́ктор Микола́йович Ре́дькин — молодший лейтенант, Міністерство внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
1993 року закінчив Краснолуцьку ЗОШ № 13, до 1995-го працював в охороні шахти «Міусинська».
1999-го призваний на строкову військову службу, з 2000-го проходив військову службу за контрактом, командир відділення розвідувальної групи, старший інструктор розвідувальної роти спеціального призначення Західного територіального командування внутрішніх військ МВСУ.
Протягом 2003—2004 років у званні прапорщика виконував миротворчу місію, Спеціальний миротворчий підрозділ МВС України міжнародних поліцейських сил Місії ООН — Косово (UNMIK); нагороджений медаллю ООН «На службі миру».
Займав посади старшого інструктора та заступника командира групи розвідки роти спеціального призначення Західного ТрК ВВ МВСУ. Здійснив близько десяти стрибків з парашутом.
2005-го перейшов на службу до органів внутрішніх справ, помічник оперуповноваженого, відділення захисту джерел оперативної інформації відділу швидкого реагування — спеціальний підрозділ «Сокіл», Управління по боротьбі з організованою злочинністю при УМВС України у Львівській області. Звільнився з посади за власним бажанням.
2010-го закінчив Харківську національну академію внутрішніх справ. Протягом 2007—2010 років працював начальником відділу контролю послуг, Головне управління у справах захисту прав споживачів Києва, також був помічником судді. В червні 2011 року прийнятий на військову службу за контрактом, ВВ МВС України, займав посади командира взводу і роти івано-франківського 24-го окремого батальйону. 2 січня 2013 року присвоєно звання «молодший лейтенант».
Під час подій Революції Гідності з 1 січня по 21 лютого 2014-го на чолі підлеглих виконував службово-бойові завдання в Києві з охорони громадського порядку. 21 лютого — коли його підрозділ охороняв Верховну Раду України — під враженням від загибелі людей на Євромайдані та переживань за сина в Луганську померла його мама.
Призваний у вересні 2014-го, командир роти 50-го полку, Західне ОТО.
1 листопада 2014-го вранці загинув під час обстрілу терористами села Кримське Новоайдарського району з РСЗВ БМ-21 «Град» — перебував у руїнах будинку, коли в нього влучила ракета.
Похований на Алеї Слави Годилівського кладовища Чернівців. У Чернівцях залишились батько й молодша сестра.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни
- нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.02.2015, посмертно).
- у листопаді 2015-го в Івано-Франківській в/ч НГУ відкрито пам'ятну дошку командиру 1-ї патрульної роти лейтенанту Віктору Редькіну.