-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Савицький Володимир Дем'янович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>G.Tuono
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:45, 8 жовтня 2023

Савицький Володимир Дем’янович
UA-OF2-CPT-GSB-H(2015).png КапітанШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Савицький Володимир Дем'янович (  — Шаблон:ДС) — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Закінчив Ліцей № 6 м. Житомира, ДНЗ «Вищого професійного училища будівництва і дизайну» (ПТУ-1) (Філія ЦПТО м. Житомира)[1].

Закінчив Полтавське вище зенітне ракетне командне училище.

У мирному житті Володимир Савицький був кадровим військовим, закінчив військове училище, згодом почав займатися бізнесом, тренував дітей в одному з житомирських карате-клубів[2].

В 2014 році пішов добровольцем до 95-тої окремої десантно-штурмової бригади З весни 2014 року пішов захищати східний кордон України, у жовтні 2014 року — боронив Донецький аеропорт.

«Це людина з великої літери, – каже друг загиблого військового Валерій. – Він був одним із командирів, які захищали Донецький аеропорт — їх прозвали „кіборгами“. А ще він був простою людиною і, водночас, гордістю нашої нації. Якби таких, як він, було більше, то все було б по-іншому, і світ був би іншим».[2]

В 2022 році знову повернувся на фронт до складу 46-тої окремої аеромобільної бригади, командир роти.

Загинув Володимир Савицький шостого вересня — пішов з побратимами на завдання, де вони потрапили під артобстріл.

У 54-річного Володимира Савицького лишилася дружина та два сини.[3]

12 жовтня 2022 р. похований в Житомирі, на Смолянському військовому цвинтарі[4][5][6]

Нагороди

Указом Президента України № 735/2022 від 25 жовтня 2022 року, нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня посмертно[7]

Примітки

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukraine-mil-bio-stub